МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Шестопалов Борис Борисович

УДК 664:347.435

УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ВИРОБНИЧИХ ПІДПРИЄМСТВ В ПРОЦЕСІ ІНТЕГРАЦІЇ

08.06.01 – економіка, організація та управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому Національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент

Нестеренко Жанна Кирилівна,

Запорізький національний

технічний університет,

завідувач кафедри фінансів і

банківської справи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Поляков Олександр Максимович,

Національний університет харчових технологій,

професор кафедри менеджменту (м. Київ);

кандидат економічних наук, доцент

Васільєва Леся Миколаївна,

Дніпропетровський державний аграрний університет,

доцент кафедри обліку і аудиту (м. Дніпропетровськ)

Провідна установа – Рада по вивченню продуктивних сил України, відділ проблем розвитку і розміщення харчової та переробної промисловості, м. Київ

Захист відбудеться 15 червня 2006р. о 1400 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.058.01 в Національному університеті харчових технологій за адресою: 01003, м. Київ, вул. Володимирська, 68.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету харчових технологій за адресою: 01003, м. Київ, вул. Володимирська, 68.

Автореферат розісланий 27 квітня 2006р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Марченко В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ступінь впливу ризику, якому піддаються підприємства в процесі своєї діяльності, залежить від численних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Підвищена вірогідність виникнення ризиків для підприємств борошномельної та хлібопекарської промисловості пов’язана із залежністю від сільськогосподарського виробника та специфікою роботи цих підприємств, стратегічною значимістю продукції, що виробляється, у загальній системі продовольчої безпеки держави. Ризики негативно впливають на результати діяльності підприємств. Зниження обсягів виробництва підприємств борошномельної та хлібопекарської промисловості пов’язано з погіршенням забезпечення підприємств сировиною, збільшенням цін на зерно, нестачею грошових коштів, що зумовлено ризиковим характером виробництва зерна, критичним станом сільськогосподарських товаровиробників, збільшенням частки посередників на ринку зерна.

Ефективний розвиток економіки в умовах розвитку ринкових відносин в Україні неможливий без активізації інтеграційних процесів, створення корпоративних структур, обрання найефективніших джерел фінансування. Визначним напрямом аграрної політики України в контексті європейської інтеграції та вступу до СОТ є нарощування виробничого потенціалу аграрного сектора економіки держави. Тенденції останніх років свідчать, що до теперішнього часу не вирішено проблему забезпечення сталості зерновиробництва, задоволення загальнодержавних проблем, забезпечення високого рівня конкурентоспроможності та прибутковості борошномельної та хлібопекарської промисловості.

Питання формування управління ризиками виробничих підприємств у процесі інтеграції завжди були в полі зору науковців, спеціалістів та практиків і дістала належне відображення в наукових працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів. Найважливіші розробки мають О. Альгин, І. Балабанов, Н. Березанська, І. Бланк, В. Боков, І. Бузько, В. Вітлінський, В. Глущенко, П. Грабовий, В. Гранатуров, М. Грачова, П. Забелін, М. Лапуста, Д. Морозов, О. Шевчук, Л. Шаршукова, В. Федцов, Н. Хохлов та ін.

Практичні аспекти теорії ризику розглянуті в роботах С. Ілляшенка, Г. Клейнера, Дж. Неймана, О. Моргенштерна, А. Камінського. Проте однозначного визначення змісту ризику немає, що приводить до різноманітних рекомендацій щодо попередження їхнього виникнення.

При всій важливості проведених досліджень окремі аспекти управління ризиками виробничих підприємств у процесі інтеграції в борошномельній та хлібопекарській промисловості не знайшли свого вирішення та залишаються предметом наукових дискусій. Так, потребує удосконалення методика прогнозування та оцінки ризиків виробничих підприємств. Не визначена система методів управління ризиками діяльності підприємств борошномельної та хлібопекарської промисловості. Потребують мінімізації ризики переробки зерна в процесі інтеграції. Науково-теоретична та практична значущість зазначених проблем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були здійснені в межах наукової теми Запорізького національного технічного університету “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур – системи ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування” (номер держ. реєстрації 0102U003197). Розробки автора використані при визначенні шляхів зниження комерційних ризиків в процесі фінансово-господарської діяльності.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне вирішення методологічних, методичних питань і розробка практичних рекомендацій щодо організаційно-економічного механізму управління ризиками виробничих підприємств в процесі інтеграції. Для досягнення цієї мети в роботі були поставлені і вирішені такі завдання:– 

на основі теоретичного аналізу визначити сучасні концепції оцінки й управління ризиками в процесі інтеграції та обґрунтувати методи їх проведення;– 

дослідити створення та розвиток інтеграційних корпоративних структур в борошномельній та хлібопекарській промисловості;– 

здійснити аналіз розвитку підприємств борошномельної та хлібопекарської промисловості;– 

розробити систему прогнозування та оцінки впливу ризиків виробничих підприємств;– 

розробити заходи запобігання ризиковим ситуаціям в діяльності виробничих підприємств;– 

удосконалити структуру управління виробничих підприємств в процесі інтеграції;– 

визначити шляхи зниження комерційних ризиків в процесі фінансово-господарської діяльності через систему мінімізації ризиків переробки зерна в процесі інтеграції.

Предмет і об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження виступають ризики виробничих підприємств в процесі інтеграції.

Предметом дослідження є система управління ризиками виробничих підприємств в процесі інтеграції.

Методи дослідження. У процесі дослідження використані такі методи проведення економічних досліджень: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків), статистико-економічний (аналіз сучасного стану та ефективність інтеграційних структур в борошномельній та хлібопекарській промисловості), монографічний (розробка методики прогнозування та оцінки ризиків виробничих підприємств), розрахунково-конструктивний та експериментальний (розробка системи методів управління ризиками виробничих підприємств борошномельної та хлібопекарської промисловості) та інші.

Матеріалами для дослідження стали: спеціальна література з проблем теорії та практики управління, інтеграції, методи аналізу й оцінки, дані оперативної й річної звітності підприємств борошномельної та хлібопекарської промисловості, нормативні документи, статистичні дані.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в такому:

вперше:–

запропоновано структуру управління підприємств, адаптовану до галузі борошномельної та хлібопекарської промисловості, яка замикає на собі інформаційні потоки: фінансово-господарського стану, контролю за виконанням бюджетів, прийняття оперативних рішень на галузевому рівні;

удосконалено:–

класифікацію ризиків діяльності виробничих підприємств: невиконання господарських договорів, посилення конкуренції, виникнення непередбачених витрат і зниження доходів, втрати майна підприємства;–

систему оцінки якості зерна в процесі його переробки як один із елементів мінімізації ризиків виробничих підприємств;

дістали подальший розвиток:–

визначення сутності інтеграції як процесу, що відбивається в напрямі реалізації інтеграційних зв’язків, як основи підтримки стабільності розвитку і зниження ризиків виробничих підприємств;–

структура управління ризиками виробничих підприємств в процесі інтеграції, що включає такі складові: боротьбу за якість, асортиментну політику, стратегію планування, маркетинг, конкуренцію, збут, облік витрат виробництва, інвестиційну стратегію;–

систему прогнозування ризиків виробничих підприємств з використанням коефіцієнтів мінімального прийнятного обсягу виробництва (реалізації) продукції, структури ціни і структури вартості продукції.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблені в ході дослідження науково-практичні рекомендації щодо удосконалення системи управління ризиками виробничих підприємств в процесі інтеграції використані в процесі підготовки Програми стабілізації та розвитку промисловості Запорізької області на період до 2010 року. Система мінімізації впливу ризиків реалізована на підприємствах борошномельної та хлібопекарської промисловості Запорізької області відповідно до вимог Стандартів якості ISO 9001, HAACP. Застосовано заходи запобігання ризиковим ситуаціям, до яких відноситься внутрішнє і зовнішнє страхування та диверсифікація (дов. №163 від 07.04.2005 р.). Методику оцінки та прогнозування впливу ризиків виробничих підприємств застосовано на підприємствах Всеукраїнської асоціації пекарів (дов. № 78 від 12.05.2005 р.). Запропонована методика визначення резерву прийнятного обсягу переробки зерна впроваджена протягом 2002–2005 рр. на ЗАТ“Запоріжжя-Млин” (дов. №115/1 від 11.03.2005 р.). З метою створення ефективної структури управління борошномельними та хлібопекарськими підприємствами автором була розроблена модернізована структура управління холдингом та впроваджена на ТОВ “Агросервіс – 2000” (дов. №119 від 12.09.2005р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Запорізького національного технічного університету при викладанні таких дисциплін: економіка підприємства, економічний аналіз, фінансовий менеджмент, планування діяльності підприємства (дов. № 279 від 15.01.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Всі основні наукові дослідження за темою дисертації здійснені автором одноосібно. У працях, опублікованих у співавторстві (номер 1 за наведеним у авторефераті списком), автору належить розробка заходів виходу із кризового стану; визначення кола проблем корпоративного управління (публікація за номером 5 у авторефераті списком); визначення ролі зовнішньоекономічної діяльності підприємств борошномельної та хлібопекарської промисловості (публікація за номером 9 у авторефераті списком).

Апробація результатів дослідження. Наукові положення основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях, форумах: „Механізми регіональної зовнішньоекономічної діяльності”, м. Запоріжжя (2001 р.), „Актуальні питання удосконалення фінансово-кредитного механізму в Україні”, м. Запоріжжя (2002-2003 рр.), „Проблеми формування та реалізації інвестиційної стратегії господарюючого суб’єкта”, м. Дніпропетровськ (2002 р.), „Актуальные проблемы финансового менеджмента на предприятиях”, м. Донецьк (2003 р.), „Финансовый директор 2003”, м. Київ (2003 р.), „Рынок капитала Украины”, м. Київ (2003 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 13 статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць та матеріалах науково-практичних конференцій, загальним обсягом – 3,9 обл.-вид. арк., з них 6 – у наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи – 223 сторінки, з яких: 26 рисунків займають 17 сторінок, 24 таблиці – 19 сторінок, список використаних джерел (180 найменувань) – 15, 11 додатків – 29 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи управління ризиками виробничих підприємств в процесі інтеграції” здійснено аналіз сучасних концепцій кількісної оцінки ризику. У системі ризиків діяльності виробничих підприємств виділено такі їх види:

- ризики невиконання господарських договорів – відмовлення партнера від укладання договору, затримка виконання партнерами поточних договірних зобов’язань, зрив угод про одержання позик, установлення договірних відносин з неплатоспроможними партнерами;

- ризики посилення конкуренції – через не зовсім маркетингову політику, несвоєчасне впровадження нових технологій, втрату конфіденційної інформації, появу на ринку нових товарів, конкурентів, підприємств-конкурентів;

- ризики зміни кон’юнктури ринку;

- ризики виникнення непередбачених витрат і зниження доходів – утрати прибутку через вимушені простої у виробництв, додаткові виплати за терміновість виконання постачань і робіт, що заміняють не виконані партнерами, зміна політики ціноутворення, неправильний аналіз до прогнозування кон’юнктури ринку;

- ризики втрати майна підприємства – втрата майна під час аварій, при транспортуванні; розкрадання матеріальних цінностей; а також ризик незатребуваності виробленої продукції.

Дослідження ризиків діяльності підприємства, що належать до зовнішнього середовища, ґрунтується на оцінці кон’юнктури світового ринку.

У роботі розглядаються можливості застосування експертної оцінки для визначення ризику зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування підприємства. До критеріїв оцінки на макрорівні належать такі характеристики соціально-економічного становища в країні: стабільність, рівень безробіття, рівень життя, розподіл сукупного доходу, спад виробництва, неплатоспроможність, державна власність в економіці, банкрутство підприємств і організацій. При аналізі внутрішнього ризику підприємств необхідно оцінювати думки експертів за такими напрямами: рівень управління, неплатежі, заборгованість, рівень заробітної плати, спад випуску продукції, забезпеченість інвестиціями і замовленнями, конкурентоспроможність продукції і послуг, можливість банкрутства підприємства, рівень маркетингової діяльності і попиту на продукцію.

Методи експертної оцінки являються універсальними, оскільки можуть бути застосовані поза залежністю від наявності вихідної фактичної інформація для визначення різних видів ризику. Але через те, що основою методів експертної оцінки ризику є суб’єктивна інформація, існує певна імовірність одержання неточних, приблизних результатів. Методика оцінки ризику на основі об’єктивних, фактичних значень показників діяльності підприємства забезпечує стабільність процесу виробництва і реалізації продукції, а також його розширення і відновлення.

Ризик оцінюється за співвідношенням фактичної динаміки показників з їх нормативами. Рівень ризику відповідає часткам інверсій, порушень нормативних співвідношень у загальній кількості цільових настанов, визначених у динамічній моделі стійкості. При цьому встановлюються параметри ризику; питома вага інверсій до 20% – безризикова зона; від 20% до 80% – зона додаткового ризику; більше ніж 80% – зона критичного ризику.

Оцінка ризику полягає у визначенні впливу факторів ризику та обчисленні значень показників, що характеризують вплив ризику на діяльність підприємства. Методи оцінки ризику, засновані на його зіставленні з величиною втрат, відповідають принципам класичної школи ризику. Ми пов’язуємо вплив ризику з процесом “зниження ефективності виробництва”, і пропонуємо проводити оцінку ризику на основі зіставлення ризику і величини втрат. Пропонуємо використовувати формули для розрахунку значень ризиків незатребуваності виробленої продукції () і підвищення ціни реалізованої продукції ():

(1)

(2)

де, – обсяг нереалізованої продукції;

– обсяг реалізованої продукції;

– ціна одиниці продукції;

– величина підвищення ціни одиниці продукції.

Таким чином, відповідно до поданого варіанта оцінки ризик розглядається як абсолютна величина втрат. Дослідження характеру впливу ризику на результати діяльності економічного суб’єкта здійснюється за допомогою аналізу взаємозв’язку категорій прибутку, норми прибутку і вкладеного капіталу. Результати проведених досліджень показали, що між величинами прибутку, норми прибутку і вкладеного капіталу існує така залежність: при підвищенні норми прибутку, а отже, і коефіцієнта ризику, та незмінній сумі вкладеного капіталу величина прибутку зростає. Концепції оцінки, засновані на ототожненні категорії ризику і показників втрат, прибутку, пов’язані з аналізом наслідків, результатів впливу ризику. При подібному підході до оцінки ризику не розглядаються причини його виникнення.

Можливості застосування теоретичних підходів для оцінки ризиків діяльності підприємства залежать від відповідності методики визначення впливу ризику об’єктивним умовам, властивостям економічного середовища, від наявності вихідних даних, рівня невизначеності, складності розвитку ситуації ризику. Як показали результати проведеного дослідження, основними принципами оцінки ризику є системний аналіз елементів ризикової ситуації, у тому числі факторів, причин формування рівня ризику і наслідків його впливу, а також відособлена оцінка різних видів ризику. При порушенні цих принципів процес обмежується оцінкою ризиків, без орієнтації на управління ними. На основі результатів оцінки ризиків розробляються методи їх мінімізації. Детермінованість процесів оцінки і управління ризиками є основною умовою підвищення ефективності діяльності підприємства.

Визначено, що інтеграція є об’єднанням економічних суб’єктів, поглибленням їх взаємодії, розвитком зв’язків між ними. Економічна інтеграція здійснюється на рівні національних господарств, і між підприємствами, фірмами, компаніями, корпораціями. Сутність інтеграції можна визначити як процес, що відбивається в таких, основних напрямах реалізації інтеграційної тенденції, як основи підтримки стабільності розвитку виробництва і посилення контролю над ринковою ситуацією, до якої можна зарахувати таке: постачальники однакової продукції реагують на посилення конкуренції шляхом розвитку горизонтальної інтеграції з іншими підприємствами, це дає змогу знизити виробничі витрати завдяки збільшенню серійності виробництва і поліпшенню спеціалізації учасників об’єднання; підприємства, пов’язані послідовністю стадій виробництва і підвищенням конкурентоспроможності постачання сировини і комплектуючих; створюються об’єднання типу конгломерати, які знижують ризики шляхів диверсифікованості діяльності; виникають цільові об’єднання середніх і малих фірм для загальних функцій (маркетинг, закупівлі, реклама); спостерігається збільшення кількості стратегічних альянсів найбільших компаній для відстоювання інтересів на ринку у зв’язку з особливо гострою конкуренцією.

Крім цього, суть інтеграції розкривається через її форми: явні і приховані. До явних форм інтеграції належать створення спільних підприємств, об’єднання підприємств у союзи й асоціації, до прихованих – підпорядкування підприємствами формально самостійних дрібних і середніх фірм на основі укладання довгострокових контрактних відносин, що насамперед стосуються питань постачань дрібних партій і постачання для великих фірм.

У другому розділі “Стан управління ризиками виробничих підприємств в процесі інтеграції” проведено аналіз розвитку підприємств борошномельної та хлібопекарської промисловості. Визначено, що хлібопекарська промисловість за товарною структурою роздрібного товарообороту підгалузей харчосмакової промисловості посідає друге місце після кондитерських виробів. У хлібопекарській галузі України виробництво дещо стабілізувалось і становить 2356 – 2464 тис. т хліба та хлібобулочних виробів. Подальше зростання цін на зерно і продукти його переробки значною мірою пов’язано з кон’юнктурою зовнішнього ринку й залежністю України від імпорту продовольчого зерна. Для регулювання внутрішнього ринку зерна потрібно розробити й затвердити положення про особливості формування та використання зерна для державного резерву. Визначено основні заходи стабілізації на продовольчому ринку зерна: встановлення оптимальних цін на вітчизняне й імпортне продовольче зерно; проведення оперативного моніторингу імпорту зерна (кількість, види, якість, країни-постачальники, ціна); складання щомісячних балансів основних продовольчих товарів; проведення фінансування інтервенційних та заставних операцій із зерном із Державного бюджету, забезпечення моніторингу товарних потоків зерна і цін.

Запропоновано оцінку ризиків діяльності виробничих підприємств, яка здійснюється за такою схемою:

- визначення фактичного (планового) обсягу переробки зерна або рівня використання виробничої потужності;

- розрахунок абсолютної величини умовно-постійних витрат і їх частка в собівартості;

- обчислення рентабельності продукції, яка визначається співвідношенням фактичної (планової) величини прибутку від реалізації продукції до фактичної (планової) її собівартості;

- оцінюється рівень ризику за величиною частки умовно-постійних витрат у структурі собівартості й рентабельності продукції. Чим вища частка умовно-постійних витрат у собівартості і нижчий рівень рентабельності, тим більша імовірність впливу ризику;

- рівень впливу ризику визначається за допомогою матриць розрахункових значень мінімального прийнятного обсягу виробництва чи продукції за формулою його математичної залежності від частки умовно-постійних витрат у собівартості й рентабельності продукції з урахуванням величини її випуску. Аналогічно прогнозується рівень ризику в результаті прийняття будь-яких економічних рішень, реалізації проектів.

Методика прогнозування включають такі етапи:

- визначення динаміки показників обсягу виробництва (реалізації) продукції, обсягу переробки зерна в результаті зміни внутрішніх і зовнішніх умов функціонування підприємства, прийняття економічних рішень;

- розрахунок собівартості, її структури, ціни та вартості продукції, вироблюваної в нових умовах функціонування підприємства. Визначення прогнозованої величини рентабельності продукції.

- визначення прогнозованого рівня ризику за матрицею розрахункових значень коефіцієнта мінімального прийнятного обсягу виробництва продукції і динамікою цього показника;

- розрахунок резерву прийнятного обсягу виробництва продукції. Його величина являє собою різницю між обсягом виробництва за прогнозом і мінімальним прийнятним його значенням. У тому разі, якщо величина мінімального прийнятного обсягу виробництва проекції більша, ніж за прогнозом, рівень впливу ризику підвищується при реалізації даного економічного рішення. Якщо прогнозований обсяг виробництва перевищує мінімальний прийнятний рівень, підприємство отримує прибуток, вплив ризику знижується;

- визначення питомої ваги резерву прийнятного обсягу виробництва в прогнозованій величині її випуску. Оцінюється динаміка питомої ваги резерву прийнятного обсягу виробництва продукції (обсягу переробки зерна) щодо його фактичного рівня.

Запропонована методика визначення резерву прийнятного обсягу переробки зерна придатна для використання при створенні системи забезпечення борошномельних та хлібопекарських підприємств сировиною, розрахунках необхідної величини запасу зерна, з метою запобігання ризикам. Схему оцінки ризику не реалізації продукції розглянуто на прикладі визначення резерву прийнятного обсягу реалізації борошна, виробленого з власного зерна борошномельними підприємствами у 2004 році (табл. 1).

Таблиця 1

Визначення резерву прийнятного обсягу реалізації борошномельної продукції

Назва показника | Значення показника по сортах борошна

№ 1 | № 2№ 3№ 4№ 5

в/с | 1-й с | 2-й с | в/с | 1-й с | 2-й с | в/с | 2-й с | в/с | 2-й с | в/с | 1-й с | 2-й с

Випуск борошномельної продукції в натуральному вираженні, т | 34888 | 12289 | 4324 | 40670 | 11652 | 3476 | 5123 | 1895 | 1120 | 2067 | 18877 | 10990 | 2130

Рівень рентабельності продукції, % | 22,73 | 17,82 | 14,51 | 2,25 | 10,93 | 9,38 | 7,17 | 5,68 | 14,56 | 15,39 | 8,87 | 11,60 | 10,27

Мінімальний прийнятний обсяг реалізації продукції, т | 14429 | 5671 | 146 | 34101 | 6274 | 2003 | 3584 | 1374 | 636 | 1134 | 13897 | 7527 | 1511

Резерв прийнятного обсягу реалізації продукції, т | 20459 | 6618 | 4178 | 6569 | 5378 | 1473 | 1539 | 521 | 484 | 933 | 4980 | 3463 | 619

Питома вага резерву прийнятного обсягу реалізації продукції в загальному обсязі фактичного її випуску, % | 58,64 | 53,85 | 96,62 | 16,15 | 46,15 | 42,38 | 30,04 | 27,49 | 43,20 | 45,10 | 26,38 | 31,51 | 29,06

Коефіцієнт структури ціни, % | 31,58 | 28,08 | 25,87 | 13,62 | 21,35 | 20,24 | 22,26 | 19,54 | 29,40 | 29,50 | 30,88 | 32,98 | 32,07

Коефіцієнт структури вартості продукції | 1,705 | 1,857 | 2,041 | 6,191 | 2,166 | 2,360 | 3,328 | 3,635 | 2,313 | 2,214 | 3,790 | 3,173 | 3,443

Як видно з таблиці, висока питома вага резерву прийнятного обсягу реалізації продукції в загальній величині її випуску спостерігається по підприємству № , причому найбільша частка резерву характерна для борошна другого сорту – 96,62%. По даному виду продукції, а також по всіх сортах борошна, що випускається підприємствами № 2, 3, 4, 5, частка умовно-постійних витрат перевищує рівень рентабельності, а абсолютна величина резерву прийнятного обсягу реалізації продукції нижча, ніж по борошну вищого і першого сортів, яке виробляє підприємством № 1. Найменша питома вага резерву прийнятного обсягу реалізації продукції – 16,15% при максимальній величині коефіцієнта структури вартості – 6,191 і мінімальному коефіцієнті структури ціни – 13,62% спостерігалася по підприємству № 2 (борошно вищого сорту). Результати оцінки ризику нереалізації даного виду продукції показали, що для нього характерна невелика величина коефіцієнта варіації – менше ніж 10%, а отже, і невисокий рівень ризику. Це, у свою чергу, може компенсувати ризик нереалізації продукції. Таким чином, зменшення величини резерву прийнятного обсягу реалізації продукції за рахунок зниження рівня її рентабельності та збільшення частки умовно постійних витрат у собівартості є виправданим у тому разі, якщо при цьому відбувається зменшення рівня впливу ризику внаслідок підвищення попиту на продукцію.

При відсутності на підприємстві стабільної системи збуту, низькому рівні, попиту на борошно певного сорту (виду), порушенні договірних умов оплати вплив ризику призводить до зниження обсягів відвантаженої і реалізованої (оплаченої) продукції порівняно з фактичною величиною її випуску. Резерв прийнятного рівня оплати за відвантажену продукцію розраховується за алгоритмом, розглянутим вище.

Для того, щоб знизити імовірність виникнення мінімального прийнятного ризику недоодержання, несвоєчасного одержання оплати за відвантажену продукцію, необхідно не тільки планувати загальну величину ризикового рівня дебіторської заборгованості, а й визначати її при укладанні кожного окремого договору постачання. При розрахунку резерву мінімального прийнятного рівня дебіторської заборгованості можуть бути встановлені оптимальні умови оплати поставок.

Механізм визначення оптимальних умов оплати поставок розглянутий на прикладі роботи підприємства № 3. Розглянута методика оцінки і прогнозування впливу ризику може бути використана також при визначенні прийнятних для підприємства умов виплати кредиту, оптимальної величини витрат на технічне переоснащення, переоснащення виробництва з урахуванням того, що при частці умовно-постійних витрат у складі собівартості у 20?25% і підвищенні рівня рентабельності продукції можливість зміни рівня впливу ризику знижується. Чим менша величина резерву прийнятного обсягу виробництва (реалізації) продукції, тим вища ймовірність погіршення фінансового стану підприємства.

На підприємствах, що входять до складу ТОВ “Торгово-зернова компанія” (ЗАТ “Агросервіс – 2000”, ТОВ “Агробізнес”, ТОВ “Агрохліб”, ТОВ “Агроконтракт”, ВАТ “Агротекс”, хлібокомбінат № , хлібокомбінат № , хлібзавод № , хлібзавод № , ТОВ “Торговий дім Олександрівськ”) на найближчу перспективу було проведено оцінку ризиків. При цьому було виділено ряд складових: боротьба за якість, асортиментна політика, стратегія планування, маркетинг, конкуренція, збут, облік витрат виробництва, інвестиційна стратегія.

У третьому розділі “Удосконалення системи управління ризиками виробничих підприємств в процесі інтеграції” встановлено, що систему управління ризиками можна розглядати як послідовне зниження комерційних, виробничих та фінансових ризиків виробничих підприємств.

До основних заходів запобігання ризиковим ситуаціям виробничих підприємств віднесені внутрішнє і зовнішнє страхування та диверсифікація. В процесі внутрішнього страхування такі заходи полягають у забезпеченні компенсації можливих фінансових втрат за рахунок відповідної “премії за ризик” з контрагентів як додаткового доходу по ризикових операціях вище того рівня, що можуть забезпечити без ризикові операції; забезпечення компенсації можливих фінансових втрат за рахунок системи штрафних санкцій; подолання негативних фінансових наслідків за рахунок попереднього резервування частини фінансових коштів.

Зовнішнє страхування як прийом зниження ступеня ризику включає такі види страхування: від виходу з ладу, поломок і відмов у роботі устаткування; від перерв у роботі; від порушень договірних умов поставок матеріально-технічних ресурсів; від неплатежів покупців продукції; відповідальності позичальників за непогашення кредиту, а також усі види особистого страхування персоналу підприємства. Необхідність страхування основних фондів борошномельних та хлібопекарських підприємств зумовлена високим рівнем їх зношення, відсутністю коштів на своєчасну заміну й модернізацію устаткування, відставанням у розвитку ремонтної бази тощо. За рахунок страхування основних фондів борошномельні підприємства можуть певною мірою компенсувати власні витрати на ремонт устаткування. Страхування основних фондів є одним з варіантів підвищення фінансової стійкості економічних суб’єктів, дає змогу уникнути втрати майна підприємств і загрози банкрутства.

Диверсифікація діяльності підприємства спрямована на зниження впливу ризиків недовикористання профільної технології вигоди, погіршення фінансового стану підприємства. Цей метод мінімізації ризику пов’язаний з освоєнням нових виробництв, технологій, розширенням асортименту вироблюваної продукції, наданих послуг.

Для обґрунтування запропонованих заходів диверсифікації проведено розрахунки, які свідчать, що при збільшенні випуску комбікормів співвідношення частки умовно-постійних витрат у складі собівартості й рентабельності продукції скоротилося по підприємству № у 2,28 раза, по підприємству № у 1,06 раза. Це зумовило зниження коефіцієнта мінімального прийнятного обсягу виробництва (реалізації) комбікормів по підприємству № на 37,12%; по підприємству № – на 2,38%. За рахунок диверсифікованості виробництва при збільшенні випуску комбікормів сукупний прибуток підприємства № збільшився на 11,9%, підприємства № – на 16,45%; загальне значення коефіцієнта мінімального прийнятного обсягу виробництва (реалізації) продукції знизилося на 6,22 і 1,03%, відповідно. Ця тенденція зміни показників діяльності підприємства свідчить про зменшення можливості впливу ризиків недовикористання профільної технології, погіршення фінансового стану підприємства й упущеної вигоди.

З метою створення більш ефективної структури управління борошномельними та хлібопекарськими підприємствами, що складається із акціонерів, постачальників, споживачів, підприємств була розроблена модернізована структура управління холдингом “Агросервіс – 2000”, представлена на рис. .

Структура управління холдингом визначає порядок відносин між її органами управління, акціонерами та іншими зацікавленими особами. Для цього проведена робота над розширенням прав акціонерів в напрямах: захисту категорії дрібних акціонерів, які є найменш захищеними в корпоративних відносинах; розширення і встановлення спеціальних норм з розкриття інформації для всіх акціонерів; введення кодексу корпоративної поведінки з метою уникнення порушення прав акціонерів.

Досліджено зв’язок між комерційними, виробничими та фінансовими ризиками підприємств борошномельної та хлібопекарської промисловості. При цьому, комерційні ризики означають можливість втрат у процесі фінансово-господарської діяльності, невизначеність результатів діяльності чи реалізації маркетингової стратегії підприємства. Така стратегія виробничих підприємств в процесі інтеграції передбачає: маркетингові дослідження; аналіз контрактів; планування і виробництво продукції; закупівлю; контроль якості продукції; реалізацію продукції. Основними причинами прояву ризику при цьому можуть бути: зниження обсягів реалізації у результаті падіння попиту чи потреби, введення обмеження на продаж; непередбачене зниження обсягів закупівель у порівнянні з наміченим; підвищення закупівельної ціни; втрата якості товару.

Реалізація продукції пов’язана з можливістю виникнення фінансового ризику в сфері відносин підприємств з банками та іншими фінансовими інститутами, а також з невиконанням фінансових зобов’язань (прострочення платежів, несвоєчасне повернення кредитів тощо).

Контроль якості продукції полягає у мінімізації ризиків переробки зерна борошномельних підприємств. Він залежить, у першу чергу, від показників якості закупленого зерна і ступеня його підготовки до переробки. Такими показниками є вміст зернової і бур’янистої домішки, рівень битого і дрібного зерна, вологості, стекловидності, якість клейковини.

У рамках виконаного дослідження пропонується система мінімізації впливу ризиків виробничих підприємств залежно від ступеня підготовки зерна до переробки. Така система відповідає вимогам Стандартів якості ISO 9001, HAACP. При цьому використані такі коефіцієнти якості: очищення зерна від зернової домішки, очищення зерна від сорної домішки, відбору дрібного зерна, вологості зерна, натури зерна, склоподібності зерна, вологості готової продукції, продукції за рівнем клейковини, за рівнем зольності, зниження зерна у відходах, врахування рівня механічних втрат.

ВИСНОВКИ

1. Проведений аналіз існуючих концепцій оцінки й управління ризиками дав змогу виділити дві основні концепції оцінки ризику: як ситуативна характеристика діяльності підприємства на основі визначення абсолютної величини втрат; як ймовірносна категорія, що характеризує можливість зміни результатів діяльності підприємства. Це є однобічним підходом до управління ризиками. При цьому зберігається імовірність підвищеного впливу неврахованої частини ризиків, що знижує ефективність реалізації методів управління. В процесі інтеграції управління ризиками слід базувати на ймовірній оцінці їхньої появи і визначенні наслідків їх впливу на діяльність виробничих підприємств.

У системі ризиків діяльності виробничих підприємств виділено основні їх види: ризики невиконання господарських договорів; ризики посилення конкуренції; ризики зміни кон’юнктури ринку; ризики виникнення непередбачених витрат і зниження; ризики втрати майна підприємства; ризик незатребуваності виробленої продукції.

2. Світовий і вітчизняний досвід створення і функціонування корпоративних структур показує, що однією з найбільш ефективних форм інтеграції підприємств є холдинги. Процес формування холдингових компаній в Україні має специфічні особливості, зумовлені впливом політичних факторів, регіональним розвитком, міжгалузевими зв’язками. Крім того інтеграція являє собою процес утворення різних агропромислових об’єднань за участю аграрних, переробних, виробничих, торговельно-збутових об’єднань, обслуговуючих підприємств і організацій. Найважливішим джерелом підвищення ефективності при створенні вертикальної інтеграційної структури для підприємств борошномельної та хлібопекарської промисловості є можливість організації широкого інформаційного обміну, що дає змогу чітко координувати плани і графіки поставок зерна, його зберігання, переробки й доставки кінцевої продукції споживачеві. У результаті буде створено умови для більш повного і стабільного завантаження виробничих потужностей підприємств, які займаються зберіганням і переробкою зернової продукції.

3. Хлібопекарська промисловість за товарною структурою роздрібного товарообороту підгалузей харчосмакової промисловості посідає друге місце після кондитерських виробів. Зростання цін на зерно і продукти його переробки значною мірою пов’язано з кон’юнктурою зовнішнього ринку й залежністю України від імпорту продовольчого зерна. Для регулювання внутрішнього ринку зерна потрібно розробити й затвердити положення про особливості формування та використання зерна для державного резерву. Визначено основні заходи стабілізації на продовольчому ринку зерна: встановлення оптимальних цін на вітчизняне й імпортне продовольче зерно; проведення оперативного моніторингу імпорту зерна (кількість, види, якість, країни-постачальники, ціна); складання щомісячних балансів основних продовольчих товарів; проведення фінансування інтервенційних та заставних операцій із зерном із Державного бюджету, забезпечення моніторингу товарних потоків зерна і цін.

4. При проведенні оцінки ризиків виробничих підприємств в процесі інтеграції було виділено ряд складових: боротьба за якість, асортиментна політика, стратегія планування, маркетинг, конкуренція, збут, облік витрат виробництва, система управління, інвестиційна стратегія.

При дослідженні системи прогнозування та оцінки впливу ризиків визначено, що залежність між рівнем ризику і характеристиками виробничої діяльності підприємства не є прямолінійною. Зі збільшенням частки умовно-постійних витрат у структурі собівартості при незмінному рівні рентабельності продукції величина мінімального прийнятного обсягу виробництва продукції підвищується нерівномірно. Взаємозв’язок рентабельності продукції, частки умовно-постійних витрат у складі собівартості і коефіцієнта мінімального прийнятного обсягу виробництва продукції полягає в тому, що значення коефіцієнта мінімального прийнятного обсягу виробництва продукції залежить від співвідношення рівня рентабельності продукції і частки умовно-постійних витрат. Із збільшенням рентабельності продукції коефіцієнт мінімального прийнятного обсягу виробництва продукції знижується. Дана тенденція зміни коефіцієнта особливо характерна для підприємств із низькою часткою умовно-постійних витрат у структурі собівартості продукції.

5. Визначено основні заходи запобігання ризиковим ситуаціям виробничих підприємств, до яких відносяться: внутрішнє і зовнішнє страхування, диверсифікація. В процесі внутрішнього страхування вони полягають у забезпеченні компенсації можливих фінансових втрат за рахунок відповідної “премії за ризик”; компенсації можливих фінансових втрат за рахунок системи штрафних санкцій; подоланні негативних фінансових наслідків за рахунок попереднього резервування частини фінансових коштів.

Система заходів запобігання ризиковим ситуаціям в процесі зовнішнього страхування у діяльності підприємств борошномельної та хлібопекарської галузі полягає у розробці спеціалізованої, оригінальної технології їх оцінки, підготовці відповідних фахівців, відділів і служб.

Диверсифікація є відносно менш витратним способом запобігання ризиковим ситуаціям в діяльності виробничих підприємств. Як напрями диверсифікації запропоновано використовувати: диверсифікацію різних видів діяльності, диверсифікацію постачальників та асортименту продукції.

6. Досвід створення, функціонування та реформування підприємств борошномельної та хлібопекарської промисловості показав, що централізоване управління не дає змоги ефективно проводити їх реструктуризацію. З метою створення ефективної структури управління, яка складається з акціонерів, споживачів, постачальників, обслуговуючих підприємств, фінансових установ, розроблена модернізована структура управління холдингом “Агросервіс – 2000”, яка замикає на собі інформаційні потоки: про фінансово-господарський стан, контроль за виконанням бюджетів, прийняття оперативних рішень. Вона дає можливість надати інформацію і рекомендації засновникам у режимі реального часу та захистити інтереси суб’єктів і холдингу в цілому від зовнішнього впливу.

В рамках фінансової реструктуризації інтеграційного об’єднання було здійснено ряд заходів. Управлінським заходом є створення ефективного ядра управління. До організаційних заходів відносяться: більш ефективне використання устаткування для випікання хліба; до завантаження печі за рахунок придбання нового преса; здавання в оренду виробничих і складських приміщень, які не використовувались раніше. Ці заходи дали змогу збільшити виробництво на 15%. Удосконалення технології випікання печива дозволило збільшити його виробництво на 12%.

7. Систему управління ризиками визначено як послідовне зниження комерційних, виробничих та фінансових ризиків виробничих підприємств. При цьому, комерційні ризики означають можливість втрат у процесі фінансово-господарської діяльності, невизначеність результатів діяльності чи реалізації маркетингової стратегії підприємства. Фінансовий ризик виникає в сфері відносин підприємств з банками та іншими фінансовими інститутами, а також пов’язаний з невиконанням суб’єктом економічної діяльності своїх фінансових зобов’язань.

Основою стратегії виробничих підприємств в процесі інтеграції є контроль якості продукції. Він полягає у мінімізації ризиків переробки зерна борошномельних підприємств і залежить від показників якості зерна і ступеня його підготовки до переробки. Система мінімізації ризиків переробки зерна виражається через коефіцієнти якості. Дана система дає змогу підприємствам борошномельної промисловості збільшити оборот продукції, здійснювати контроль за рухом борошна на ринку, підвищувати коефіцієнт використання виробничих потужностей, розвивати і підвищувати ефективність використання нагромадженого потенціалу підприємств.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Шестопалов Б.Б., Нестеренко Ж.К. Для виходу з кризи необхідний цілий комплекс заходів // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2001. – №4. – С. 142 – 144.

2. Шестопалов Б.Б. Інвестиційна привабливість хлібного бізнесу // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Випуск 171. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2003. – С. 167 – 170.

3. Шестопалов Б.Б. Розвиток агропромислової інтеграції // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2005. – №3. – С. 241 – 247.

4. Шестопалов Б.Б. Методологія проведення оцінки впливу ризиків // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2005. – №6. – С. 174 – 177.

5. Шестопалов Б.Б., Нестеренко Ж.К. Опыт и проблемы корпоративного управления на примере ФПГ Запорожской области // Вісник Тернопільської академії народного господарства – 2002. – № 8-2. – С. 100 – 107.

6. Шестопалов Б.Б. Управління ризиками на виробничих підприємствах // Економіка та держава. – 2005. - № 12. – С. 36 –38.

7. Шестопалов Б.Б. Формування та розвиток корпоративної культури // Актуальні питання удосконалення фінансово-кредитного механізму в Україні // Зб.наук праць науково-практичної конференції 29-30 травня 2003р. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2004. – С. 75 – 85.

8. Шестопалов Б.Б. Ефективне використання інструментів стратегічного планування в ТОВ “Торгово-зернова компанія” // Актуальні питання удосконалення фінансово-кредитного механізму в Україні // Зб.наук праць науково-практичної конференції 29-30 травня 2002р. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2002. – С. 46 – 51.

9. Шестопалов Б.Б., Нестеренко Ж.К. Некоторые проблемы ВЭД // Зб. тез.допов. Міжнародної науково-практичної конференції “Механізми регіональної зовнішньоекономічної діяльності”. – Запоріжжя. – 2001. – С. 29 –31.

10. Шестопалов Б.Б. Оцінка хлібного бізнесу – основа інвестиційної стратегії ЗАТ “Агросервіс – 2000” // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми формування та реалізації інвестиційної стратегії господарюючого суб’єкта”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2002. – С. 188 – 192.

11. Шестопалов Б.Б. Опыт реструктуризации холдинга ТМ “Хлебодар” // Второй ежегодный форум “Финансовый директор 2003”, 24 – 25 сентября 2003 г.– Киев: ДИ “Украинский дом”. – С. 157 – 164.

12. Шестопалов Б.Б. Управление корпоративными финансами холдинга с целью увеличения стоимости акций // Восьмой ежегодный форум “Рынок капитала Украины”, 18 – 20 июня 2003 г. – Киев, Украинская межбанковская валютная биржа. – С. 61 – 62.

13. Шестопалов Б.Б. Холдинги та їх переваги у системі корпоративних фінансів // Материалы международной научно-практической конференции молодых ученых “Актуальные проблемы финансового менеджмента на предприятиях” – Донецк: Донецкий национальный технический университет, 2003. – С. 241 – 246.

АНОТАЦІЯ

Шестопалов Б.Б. Управління ризиками виробничих підприємств в процесі інтеграції. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю – 08.06.01 – економіка, організація та управління підприємствами – Національний університет харчових технологій, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено вирішенню методологічних, методичних питань а також розробці практичних рекомендацій щодо організаційно-економічного механізму управління ризиками виробничих підприємств в процесі інтеграції. Визначено сучасні концепції оцінки й управління ризиками в