КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ШАПОВАЛОВА ЛЕСЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК 330.341.1:351 (048)

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

РИНКУ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ПОСЛУГ

В УКРАЇНІ

08.02.02. – економіка й управління науково-технічним прогресом

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник кандидат економічних наук, доцент

Жилінська Оксана Іванівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності

Офіційні опоненти доктор економічних наук, професор

Гончарова Наталія Петрівна,

Київський національний економічний університет імені В.Гетьмана МОН України, професор кафедри економіки підприємств

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Єгоров Ігор Юрійович,

Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М.Доброва НАН України, завідувач відділом системних досліджень науково-технічного потенціалу

Провідна установа Львівський національний університет

імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Захист відбудеться 17 травня 2006 р. о 1400 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-а, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.

Автореферат розісланий 14 квітня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

професор Грішнова О.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Основою сучасного соціально-економічного прогресу розвинених країн виступає формування економіки, що базується на знаннях. Характерними для неї є збільшення частки доданої вартості за рахунок знань, втілених у продуктах і послугах; підвищення значення діяльності з виробництва, збереження, передачі, використання і поширення знань, що можливо лише за умови безперервного розвитку системи освіти і науки; зростання у загальній чисельності зайнятих частки працівників, пов’язаних із виробництвом, передачею і використанням знань. Підвищується значення сфери послуг як самостійної складової національної економіки – на сьогодні понад 60 % ВВП у країнах ОЕСР створюється підприємствами, що надають послуги, домінує частка послуг і у міжнародній торгівлі. За класифікацією ВТО нараховується понад 160 видів послуг, де провідна роль належить видам економічної діяльності, що базуються на використанні складної інтелектуальної праці.

Однією з передумов інтелектуалізації людської діяльності загалом та економічної діяльності зокрема виступає рівень розвитку науково-технічних послуг, які забезпечують не тільки проведення досліджень і розробок, підготовку наукових кадрів, але й використання і поширення результатів науково-технічної діяльності у суспільстві та в економіці. Надання науково-технічних послуг еволюціонує від діяльності, де комерційний ефект не спостерігається, до надання послуг з метою отримання прибутку.

За умов ринкової трансформації в Україні актуальності набуває передусім проблема залучення вітчизняних суб’єктів науково-технічної діяльності до процесів комерціалізації не тільки науково-технічної продукції, але й науково-технічних послуг, що формує новий об’єкт для досліджень – ринок науково-технічних послуг. Особлива актуальність проблем формування вітчизняного ринку науково-технічних послуг та розробки на рівні держави інструментарію для регулювання його розвитку зумовлена необхідністю орієнтації ринкових трансформацій в Україні у напрямі переходу до економіки, що базується на знаннях.

Проблеми наукового обслуговування досліджуються вченими Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України, Українського інституту науково-технічної і економічної інформації, Інституту економіки і прогнозування НАН України, інших науково-дослідних інститутів та установ. Саме їх розробки і виступили базою для постановки та вирішення актуального наукового завдання – дослідження процесів формування ринку науково-технічних послуг в Україні та особливостей його державного регулювання.

За сучасних умов розвитку національної економіки дана проблематика є актуальною і потребує подальших досліджень. Питанням державного регулювання та підтримки розвитку науково-технічної сфери загалом і науково-технічних послуг в її контексті присвячені праці багатьох іноземних дослідників, серед яких варто виділити роботи: Белла Д., Валдайцева С.В., Дагаєва А., Дюмулена І.І., Іноземцева В.Л., Махлупа Ф., Оппенлендера К.Х., Рутгайзера В.М., Санто Б., Стігліца Дж., Хаксевера К., Шелюбської Н., Шумпетера Й. У вітчизняній науці теоретичні основи державного регулювання розвитку науково-технічної сфери знайшли відображення у працях Александрової В.П., Бажала Ю.М., Безчасного Л.К., Булкіна І.О., Гейця В.М., Гончарової Н.П., Доброва Г.М., Єгорова І.Ю., Жилінської О.І., Калитича Г.І., Крупки М.І., Лапко О.О., Лукінова І.І., Маліцького Б.А., Осецького В.Л., Соловйова В.П., Черваньова Д.М. та інших.

Аналіз наукових праць, статей, публікацій, присвячених зазначеній проблематиці, засвідчив, що існує ще багато аспектів у даній сфері, які потребують наукового обґрунтування. У роботах як вітчизняних, так й іноземних дослідників увага приділяється вивченню переважно двох видів науково-технічної діяльності – досліджень і розробок та підготовки наукових кадрів. Значно менше праць присвячено такій складовій науково-технічної діяльності як надання науково-технічних послуг, і практично недослідженими залишаються процеси формування ринку науково-технічних послуг в Україні, що зумовило актуальність теми дослідження, його мету та завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності Київського національного університету імені Тараса Шевченка і є складовою комплексної теми “Теорія та практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень”, розділ “Інноваційно-інвестиційні фактори соціально-економічного розвитку України” (шифр 01БФ040-01), в межах якої автором розроблено теоретичні та методичні засади державного регулювання ринку науково-технічних послуг на етапі його формування в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження процесів становлення науково-технічних послуг як самостійного виду діяльності для розкриття необхідності та складових державного регулювання національного ринку науково-технічних послуг на етапі його формування.

Для реалізації даної мети поставлено і вирішено наступні завдання:

·

·

·

·

·

·

·

Об’єктом дисертаційної роботи виступають процеси формування ринку науково-технічних послуг в Україні.

Предметом дослідження є теоретичне обґрунтування та методичне забезпечення державного регулювання ринку науково-технічних послуг.

Методи дослідження. Теоретичною основою дослідження є діалектичний метод пізнання. У процесі написання роботи також використано методи наукової абстракції, аналізу і синтезу, індукції та дедукції, єдності історичного і логічного, методи порівнянь та прогнозування. Застосування методу поєднання історичного і логічного дало змогу розкрити економічну природу науково-технічної послуги через дослідження її еволюції як явища історичного та економічного. За допомогою використання методу порівнянь розкрито особливості державного регулювання процесів розвитку ринку науково-технічних послуг у розвинених країнах, на основі чого надано рекомендації щодо виокремлення і розвитку складових державного регулювання національного ринку науково-технічних послуг на етапі його формування. У дисертації використано методи економіко-статистичного аналізу, що дало змогу дослідити особливості ціноутворення на ринку науково-технічних послуг. Застосування методу найменших квадратів дозволило спрогнозувати динаміку обсягів науково-технічних послуг у наступні роки.

Інформаційною базою дослідження слугували статистичні дані соціально-економічного розвитку України, Державного комітету статистики України, дані щодо діяльності Черкаського центру науково-технічної і економічної інформації, законодавча база України, яка регулює відносини у науково-технічній сфері, періодичні видання, наукові збірки, монографії, друковані праці вітчизняних та іноземних вчених з даної проблематики.

Наукова новизна отриманих результатів. У дисертаційній роботі досліджено еволюцію науково-технічної послуги, взаємовідносини між суб’єктами її надання і споживання, виявлено особливості становлення ринку науково-технічних послуг в Україні, доведено необхідність державного регулювання ринку науково-технічних послуг та розроблено його методичне забезпечення.

Одержані теоретичні і практичні результати дослідження характеризують його новизну та особистий внесок автора, зокрема:

вперше:

·

·

удосконалено:

·

дістали подальшого розвитку:

·

·

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть використовуватись у процесі державного регулювання науково-технічної сфери, зокрема при формуванні та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні, розробці нормативно-правової бази, виборі інструментів державної підтримки вітчизняних суб’єктів науково-технічної діяльності. Запропоновані підходи до вдосконалення методики формування ціни на науково-технічні послуги можуть бути використані суб’єктами ринку науково-технічних послуг.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференціях, а саме: на Міжнародній науково-практичній конференції “Промислове виробництво в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку” (м. Київ, 21-22 березня 2003 р.); на Другій Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (м. Київ, 9-12 квітня 2003 р.); на ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика сучасної економіки” (м. Черкаси, 15-17 жовтня 2003 р.); Третій Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (м. Київ, 24-27 березня 2004 р.); на Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми американознавства” (м. Київ, 25-26 березня 2004 р.); на Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми теорії та практики фінансів, грошового обігу і кредиту” (м. Київ, 27-28 квітня 2004 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції “Інформаційні ресурси та послуги: нові види, проблеми розвитку та використання” (м. Полтава, 8 червня 2004 р.). Результати дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на Днях науки економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (квітень 2001 р., квітень 2002 р., травень 2003 р., квітень 2004 р., березень 2005 р.).

Отримані у дисертаційному дослідженні результати використовуються у навчальному процесі на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні таких дисципліни, як “Основи науково-технічної та інноваційної політики”, “Державні пріоритети науково-технічного розвитку”, “Організація інноваційної діяльності” (Довідка № 511/681 від 25.05.2005 р.). Розробки щодо доповнення Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” прийняті до використання департаментом науково-технологічного розвитку Міністерства освіти і науки України (Довідка № 15/20-836 від 03.06.2005 р.); рекомендації щодо вдосконалення методики формування ціни на науково-технічні послуги прийняті до використання Черкаським ЦНТЕІ (Довідка № 196/01-08 від 17.06.2005 р.).

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні поняття “науково-технічна послуга” з позицій предметного і процесного підходів, розкритті сутності державного регулювання ринку науково-технічних послуг в Україні та виокремленні його складових. Наукові положення, розробки, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом 3,5 др. арк., з них 7 одноосібних статей у фахових наукових виданнях.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг дисертації – 183 сторінки друкованого тексту, у тому числі 13 таблиць, 12 рисунків, які займають 24 сторінки. Список використаних джерел містить 287 найменувань, додатки розміщені на 25 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми; розкрито зв’язок дисертації з науковими програмами; визначено мету і завдання дослідження, його об’єкт, предмет і методи; сформульовано наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні основи державного регулювання ринку науково-технічних послуг” розкрито економічну природу науково-технічної послуги; визначено поняття “ринок науково-технічних послуг”, охарактеризовано особливості взаємодії його суб’єктів; обґрунтовано необхідність державного регулювання ринку науково-технічних послуг та здійснено класифікацію інструментів державного впливу на формування і функціонування ринку науково-технічних послуг.

У дослідженні доведено, що еволюція становлення науково-технічної послуги бере початок ще за часів первісного суспільства – за часів виокремлення людини як істоти мислячої. Точкою відліку в історії становлення і розвитку науково-технічних послуг як інституційно відокремленого, цілеспрямованого виду діяльності можемо вважати виникнення бібліотек. На основі проведеного аналізу літературних джерел у процесі еволюції науково-технічної послуги виокремлено такі історичні періоди: первісне суспільство (ХІ-Х ст.) – виникнення та усвідомлення потреби в інформації, її самозадоволення; виникнення писемності (кінець IV – початок III тисячоліття до н.е.) – формування можливості накопичення інформації; заснування і розвиток бібліотек (з IX-X ст.) – початок виокремлення надання науково-технічних послуг у самостійний вид діяльності, зародження одного з його напрямів – бібліотечної справи; поява перших університетів (Х-ХIV ст.) – інформаційний характер науково-технічної послуги доповнюється освітньою функцією; епоха географічних відкриттів (XV-XVI ст.) – розширення сфери застосування примітивних прообразів науково-технічних послуг; промислова революція та індустріалізація (XVII-XIХ ст.) – науково-технічна послуга переходить в якісно новий стан, відбувається її структуризація; науково-технічна революція (XX ст.) – поруч з терміном “наукове обслуговування” входить у вжиток поняття “науково-технічна послуга”.

У кожному з наведених періодів науково-технічна послуга виходила на якісно новий, вищий за попередній, рівень; зростали вимоги до неї; розширювалось коло її споживачів та проблем, що вирішувались за її допомогою. Таке якісне зростання було зумовлене виокремленням науково-технічної діяльності у суспільному поділі праці.

У роботі визначено науково-технічну послугу у розрізі предметного і процесного підходів: з позицій предметного підходу науково-технічна послуга – це результат науково-технічної діяльності підприємства, установи, організації; з позицій процесного – це вид діяльності, спрямований на створення умов розвитку і функціонування суб’єктів науково-технічної сфери та сприяння процесам одержання, збереження, поширення і практичного застосування науково-технічних знань.

У дослідженні встановлено, що науково-технічній послузі притаманні основні характеристики послуги, які відрізняють її від будь-якого іншого товару (предметний підхід) або виду діяльності (процесний підхід), а саме неосяжність, невід’ємність від джерела, непостійність якості, пролонгований характер збереження. Крім цього, науково-технічну послугу охарактеризовано як нематеріальну, виробничого або невиробничого призначення, змішану щодо джерел фінансування, яка надається державними установами та підприємствами різних форм власності, задовольняє суспільні потреби, і може споживатись як окремими індивідами, так і колективами.

Особливості економічної природи науково-технічних послуг накладають відбиток і на процес становлення ринку науково-технічних послуг. Виділено три основні види науково-технічних послуг за ознакою їх комерціалізації:

-

-

-

Необхідність формування ринку науково-технічних послуг виникає, коли неринкові (внутрі- та міжорганізаційні) послуги переходять до ринкових. Відбувається становлення окремого виду економічної діяльності – надання науково-технічних послуг. Опосередковано вони присутні у класифікаторі видів економічної діяльності: окремі їх види містяться у секціях L та О, до яких відносяться підприємства сфери обслуговування. У секції L виділяють клас “Курирування діяльності у сфері економіки” (75.13) з підкласами “Патентна діяльність” (75.13.2), “Ліцензійна діяльність” (75.13.3), “Сертифікаційна діяльність” (75.13.4). До секції О відносяться такі класи і підкласи: діяльність бібліотек (92.51), збереження історичного надбання (92.52), збереження природного надбання (92.53). Це свідчить про наявність суб’єктів надання і споживання науково-технічних послуг, що зумовлює формування ринку науково-технічних послуг. Проте вітчизняною статистикою серед послуг за видами економічної діяльності наводяться лише обсяги досліджень та розробок (обсяги вироблених послуг, реалізованих послуг та послуг, реалізованих населенню, що у 2004 р. становили 756,2 млн. грн., 850,0 млн. грн., 13,9 млн. грн. відповідно Україна у цифрах у 2004 році. Статистичний довідник / За редакцією Осауленка О.Г. – К.: Видавництво “Консультант”, 2005. – С. 164.). Науково-технічні послуги виділяються лише як складова науково-технічної діяльності.

У дослідженні визначено, що ринок науково-технічних послуг – це сукупність відносин (соціально-економічних, матеріальних, фінансових), що виникають між виробниками науково-технічних послуг (продавцями) та їх споживачами (покупцями) у процесі купівлі-продажу послуг. Про розвиток ринку науково-технічних послуг свідчить наявність трьох визначальних складових ринкового механізму: пропозиції науково-технічних послуг, попиту на науково-технічні послуги та процесу формування ціни на науково-технічні послуги – ціноутворення.

На основі проведеного аналізу встановлено, що найбільш прийнятним способом формування ціни на науково-технічні послуги є метод “на основі відчутної потреби”. Такий висновок зроблено з огляду на специфіку науково-технічної послуги, відсутність конкуренції на ринку науково-технічних послуг та наростання потреби суб’єктів економічної діяльності в їх отриманні й використанні. Серед принципів ціноутворення домінуючим має бути ринковий принцип на договірній основі. Це прискорить становлення ринку науково-технічних послуг й закладе основи конкурентної взаємодії між його суб’єктами різних форм власності.

Суб’єктами ринку науково-технічних послуг виступають фізичні та юридичні особи, які або надають науково-технічні послуги (пропозиція науково-технічних послуг) або є їх споживачами – особи, які формують попит на науково-технічні послуги. До першої категорії належать: вчені та наукові працівники (фізичні особи), які надають консультативну допомогу, збирають, обробляють, передають і поширюють науково-технічну інформацію, втілюють результати своїх досліджень у винаходах або корисних моделях, тобто є носіями інтелектуальної власності; державні органи; наукові установи, організації, підприємства усіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, які надають науково-технічні послуги у вигляді як основної, так і допоміжної діяльності.

Оскільки ринок науково-технічних послуг – це елемент науково-технічної сфери, яка, у свою чергу, є складовою економічної системи, то для координації діяльності суб’єктів ринку науково-технічних послуг використовуються загальноекономічні важелі державного регулювання із врахуванням особливостей даного ринку.

У другому розділі “Особливості державного регулювання ринку науково-технічних послуг в Україні на етапі його формування” виокремлено етапи формування ринку науково-технічних послуг в Україні; проаналізовано нормативно-правове забезпечення регулювання ринку науково-технічних послуг в Україні та іноземний досвід його державного регулювання.

У роботі охарактеризовано чотири етапи формування ринку науково-технічних послуг в Україні з 1991 р. до сьогодні. На сучасному етапі формування ринку науково-технічних послуг спостерігається становлення визначальних складових ринкового механізму: попиту, пропозиції та ціноутворення на науково-технічні послуги. Протягом п’яти років (з 1996 р. до 2000 р.) науково-технічним послугам у загальному обсязі науково-технічних робіт, які виконувались власними силами наукових організацій, належало менше 10 % (від 3,8 до 8,5 %). У 2001 р. питома вага науково-технічних послуг збільшилась до 13,2 %, у 2004 р. – до 16,9 %, це свідчить про активізацію діяльності вітчизняних наукових організацій з надання науково-технічних послуг, що відображено у таблиці.

Таблиця

Динаміка обсягів та структури наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами наукових організацій, за видами робіт*

Рік | Всього, млн. грн. | Фундаментальні дослідження, у % до загального обсягу | Прикладні дослідження, у % до загального обсягу | Розробки, у % до загального обсягу | Науково-технічні послуги, у % до загального обсягу

1996 | 1111,7 | 12,7 | 28,9 | 54,6 | 3,8

1997 | 1263,4 | 14,9 | 24,5 | 54,9 | 5,7

1998 | 1269,0 | 16,2 | 23,4 | 53,8 | 6,6

1999 | 1578,2 | 14,0 | 20,9 | 58,2 | 6,9

2000 | 1978,4 | 13,5 | 22,1 | 55,9 | 8,5

2001 | 2275,0 | 15,5 | 13,4 | 57,9 | 13,2

2002 | 2496,8 | 17,0 | 13,8 | 55,5 | 13,7

2003 | 3319,8 | 14,8 | 12,9 | 57,2 | 15,0

2004 | 4112,4 | 15,3 | 14,0 | 53,8 | 16,9

Відношення 2004 р. до 1996 р., разів

3,7 | 1,2 | 0,5 | 0,9 | 4,4

* Розраховано за даними Держкомстату України

У дослідженні виокремлено складові державного регулювання ринку науково-технічних послуг в Україні на етапі його формування: економічну, правову, організаційну, інформаційну.

Економічна складова процесу державного регулювання ринку науково-технічних послуг передбачає, передусім, розвиток виробничого потенціалу – діяльності суб’єктів ринку науково-технічних послуг, збільшення доходної статті державного бюджету і залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у науково-технічну сферу. Активізація економічної складової державного регулювання процесу формування ринку науково-технічних послуг призведе до збільшення кількості суб’єктів науково-технічної діяльності, а отже, і підприємств, які мають бажання і можливість впроваджувати нововведення, що, у свою чергу, збільшить попит на науково-технічні послуги.

Правову складову державного регулювання ринку науково-технічних послуг становить законодавча база, відповідно до якої здійснюється розвиток науково-технічної сфери. В Україні прийнято низку законів, що регулюють відносини між суб’єктами науково-технічної сфери. Однак у жодному з них не визначено поняття “науково-технічна послуга” та “ринок науково-технічних послуг”. На основі аналізу чинного законодавства, що врегульовує процеси формування ринку науково-технічних послуг в Україні, сформульовано пропозиції щодо його вдосконалення. Запропоновано доповнити Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність” статтею, що визначала б науково-технічні послуги як окремий вид науково-технічної діяльності, суб’єкти їх надання й споживання, функції та обов’язки держави у заохоченні і стимулюванні їх розвитку. Запропонована стаття має містити визначення науково-технічних послуг, основні їх види (три з яких вже згадуються у чинному законодавстві – науково-інформаційна діяльність, патентування, науково-технічна експертиза) з короткою характеристикою кожного, перелік провідних суб’єктів надання та використання послуг даного виду, повноваження та функції держави в їх становленні та розвитку.

Організаційну складову державного регулювання ринку науково-технічних послуг визначено як інституційне забезпечення та інфраструктуру ринку науково-технічних послуг. Інституційні перетворення мають бути спрямовані, перш за все, на розвиток високотехнологічних виробництв у національній економіці. Інституціоналізація ринку науково-технічних послуг в Україні лише розпочинається. Її перевагою є те, що не потрібно створювати нові інституції, достатньо лише реформувати та адаптувати до ринкових умов вже існуючі. Саме на цьому етапі і є доцільним перехід наукових установ до надання науково-технічних послуг, чому сприяє акумулювання в таких організаціях наукового потенціалу країни. Тому головною метою інституціоналізації ринку науково-технічних послуг є відродження науково-технічної інфраструктури та формування інноваційної інфраструктури.

Інформаційна складова державного регулювання ринку науково-технічних послуг – це система взаємозв’язків, спрямованих на отримання достовірної інформації щодо стану внутрішнього і зовнішнього середовища суб’єктами ринку науково-технічних послуг з метою планування власної діяльності. Це інформація про стан економіки загалом; фінансово-кредитну політику банків; зміни у законодавстві; пріоритетні напрями розвитку науки і техніки; напрями здійснення фундаментальних досліджень; діяльність суб’єктів ринку науково-технічних послуг, ступінь залучення фірм і підприємств до науково-технічної та інноваційної діяльності тощо.

У третьому розділі “Методичне забезпечення державного регулювання ринку науково-технічних послуг в Україні” розглянуто і доповнено чинну організаційну структуру державного регулювання ринку науково-технічних послуг; проаналізовано інформаційне забезпечення державного регулювання ринку науково-технічних послуг; запропоновано напрями вдосконалення методики розрахунку ціни на науково-технічні послуги; здійснено прогноз обсягів надання науково-технічних послуг у наступні роки.

В існуючій організаційній структурі державного регулювання вітчизняного ринку науково-технічних послуг чітко не визначено відомство, що є відповідальним за розвиток науково-технічних послуг як самостійного напряму науково-технічної діяльності. Запропоновано віднести цю функцію до компетенції Міністерства освіти і науки України, а саме департаменту науково-технологічного розвитку. Її реалізація має здійснюватись через виконання наступних завдань:

-

-

-

У розробленій організаційній структурі державного регулювання ринку науково-технічних послуг в Україні враховані і відображені як державні органи та інститути влади, які створюють сприятливе середовище його розвитку і забезпечують відповідну нормативно-правову базу, так і підприємства та організації різної форми власності, які провадять науково-технічну діяльність і зокрема є суб’єктами ринку науково-технічних послуг.

Головною установою, що на сьогодні координує потоки науково-технічної інформації в Україні, є Український інститут науково-технічної і економічної інформації Міністерства освіти і науки України. Основним видом його діяльності є надання науково-технічних послуг. Недосконалість існуючої методики формування ціни на науково-технічні послуги обумовило розробку напрямів її вдосконалення:

1. Першим кроком є підрахунок всіх матеріально-технічних витрат і фінансових платежів, які зазвичай враховуються в ціні будь-якого товару.

2. Другим етапом у процесі формування договірної ціни на науково-технічну послугу є знаходження згідно з формулою Цд = ОП + ПБ + МТЗ + ?Ет, складової ?Ет, де ОП – оплата праці; ПБ – податки та інші внески до бюджету; МТЗ – витрати на матеріально-технічне забезпечення; ? – коефіцієнт, який відображає рівень “винагороди”, що отримує суб’єкт надання науково-технічної послуги; ? є [0;1]; Ет – сукупний економічний ефект, що отримує споживач науково-технічної послуги за час Т. Залежно від того, в якій сфері він працює – суб’єкт науково-технічної сфери чи підприємницького сектору – можливі два напрями розрахунку складової ?Ет:

Ё

Ё

3. Третім кроком є остаточне формування договірної ціни на науково-технічну послугу шляхом додавання результатів першого і другого етапів.

Визначено, що головними особливостями ціноутворення на ринку науково-технічних послуг є їх індивідуалізація та необхідність врахування у ціні послуги майбутнього прибутку споживача від її використання. На забезпечення цієї вимоги й покликана застосована у запропонованій методиці диференціація споживачів науково-технічних послуг за сферою діяльності – науково-технічна чи інноваційна діяльність.

На зміну обсягів надання науково-технічних послуг впливає значна кількість факторів, проте основними з них є фінансове і кадрове забезпечення. Для розкриття впливу цих факторів на обсяги надання науково-технічних послуг у роботі застосовано один з методів оцінювання невідомих параметрів простої лінійної регресії – метод найменших квадратів. Для побудови моделі були використані такі показники Держкомстату України: обсяг науково-технічних послуг, наданих власними силами наукових організацій; обсяг фінансування наукових та науково-технічних робіт; чисельність спеціалістів, які виконували науково-технічні роботи. Залежність обсягу наданих науково-технічних послуг (SERV) від затрачених грошових (FIN) і людських ресурсів D(STAFF) можна відобразити за допомогою моделі, яку в аналітичному вигляді записано наступним чином:

SERV = -61,75 + 0,005 * ?STAFFsmi + 0,189 FINsmi (-1) + ei

У наведеній моделі наявні три змінні: SERV – залежна змінна, FIN і D(STAFF) – незалежні змінні. На основі експоненційного згладжування обсягу фінансування наукових і науково-технічних робіт та чисельності працівників наукових організацій було отримано прогнозні значення обсягів науково-технічних послуг на 2004 і 2005 рр. які становлять 511,7 та 661,1 млн. грн. відповідно (рис.).

Рис. Значення обсягу науково-технічних послуг, наданих власними силами наукових організацій протягом 1996-2005 років, млн. грн.

2004 та 2005 роки – прогнозні значення

Розроблена модель якісна та може бути застосована в подальшому практичному використанні. Згідно з даними Держкомстату України обсяги наданих науково-технічних послуг у 2004 р. склали 523,6 млн. грн. Відхилення фактичних даних від прогнозних знаходиться у межах середньої процентної помилки прогнозу.

Таким чином, виходячи з проведеного дослідження, найбільш прийнятним способом формування ціни на науково-технічні послуги є метод “на основі відчутної потреби” з диференціацією цін залежно від сфери “споживання” науково-технічної послуги: поділ споживачів науково-технічних послуг за сферами їх діяльності – наукова і виробнича сфери, врахування чого дозволяє зробити науково-технічну послугу доступну широкому колу споживачів.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розкрито економічну природу науково-технічної послуги, виділено етапи становлення ринку науково-технічних послуг, науково обґрунтовано необхідність державного регулювання процесів формування і функціонування національного ринку науково-технічних послуг. На основі узагальнення теоретичних засад розвитку науково-технічної та інноваційної сфер розроблено методичне забезпечення державного регулювання ринку науково-технічних послуг на етапі його формування в Україні. Проведене дослідження дало змогу обґрунтувати наступні висновки і пропозиції:

1. Виокремлено два підходи до визначення науково-технічної послуги – предметний і процесний. З позицій предметного підходу науково-технічна послуга є результатом науково-технічної діяльності підприємства, установи, організації; з позицій процесного – це вид діяльності, спрямований на забезпечення створення умов розвитку і функціонування суб’єктів науково-технічної сфери та сприяння процесам одержання, збереження, поширення і практичного застосування науково-технічних знань. Визначено періоди появи, становлення і розвитку складових науково-технічної послуги: первісне суспільство, виникнення писемності, заснування і розвиток бібліотек, поява перших університетів, епоха географічних відкриттів, промислова революція та індустріалізація, науково-технічна революція.

2. Науково-технічна послуга характеризується як нематеріальна, виробничого або невиробничого призначення, змішана щодо джерел фінансування, така, що надається державними установами та підприємствами різних форм власності, задовольняє суспільні потреби, може споживатись як окремими індивідами, так і колективами. За ступенем комерціалізації науково-технічні послуги поділено на внутріорганізаційні, міжорганізаційні та ринкові.

3. Опосередковано науково-технічні послуги присутні у класифікаторі видів економічної діяльності: окремі їх види містяться у секціях L та О, до яких відносяться підприємства сфери обслуговування. У секції L виділяють клас “Курирування діяльності у сфері економіки” (75.13) з підкласами “Патентна діяльність” (75.13.2), “Ліцензійна діяльність” (75.13.3), “Сертифікаційна діяльність” (75.13.4). До секції О відносяться такі класи і підкласи: діяльність бібліотек (92.51), збереження історичного надбання (92.52), збереження природного надбання (92.53). Це свідчить про наявність суб’єктів надання і споживання науково-технічних послуг, що зумовлює формування ринку науково-технічних послуг.

4. Суб’єктами купівлі-продажу науково-технічних послуг виступають фізичні та юридичні особи, які або надають науково-технічні послуги (пропозиція науково-технічних послуг) або є їх споживачами – це особи, які формують попит на науково-технічні послуги. До суб’єктів надання науково-технічних послуг віднесено вчених та наукових працівників, державні органи, наукові установи, організації, підприємства всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, які надають науково-технічні послуги в результаті як основної, так і допоміжної діяльності. Споживачами науково-технічних послуг виступають підприємства сфери “високих технологій”, суб’єкти господарювання, які здійснюють науково-технічну та інноваційну діяльність.

5. Наявність трьох визначальних складових ринкового механізму: пропозиції, попиту та ціноутворення на науково-технічні послуги створює всі підстави для розвитку ринку науково-технічних послуг в Україні. Визначено, що ринок науково-технічних послуг – це сукупність відносин (соціально-економічних, матеріальних, фінансових), що виникають між виробниками науково-технічних послуг (продавцями) та їх споживачами (покупцями) у процесі купівлі-продажу послуг.

6. Необхідність державного регулювання ринку науково-технічних послуг в Україні обумовлена потребами формування ринкового механізму із врахуванням ринкових відмов. З метою регулювання відносин у науково-технічній сфері для досягнення поставлених цілей держава використовує наявний в її розпорядженні інструментарій. Оскільки ринок науково-технічних послуг регулює функціонування і розвиток науково-технічної сфери, що є складовою економічної системи, то для координації діяльності суб’єктів ринку науково-технічних послуг використовуються загальноекономічні важелі державного регулювання із врахуванням особливостей даного ринку.

7. З’ясовано, що вітчизняний ринок науково-технічних послуг пройшов три формотворчі етапи і на сьогодні перебуває на четвертому етапі, який характеризується появою основних ознак ринкового інституту, що дає можливість констатувати сформованість головних елементів ринку науково-технічних послуг в Україні. На сьогодні постало питання вдосконалення і запровадження в дію основних складових механізму державного регулювання ринку науково-технічних послуг, до яких віднесено економічну, правову, організаційну та інформаційну.

8. Економічну складову державного регулювання ринку науково-технічних послуг становлять бюджетно-податкова політика у науково-технічній сфері, стимулювання підприємців до виробництва наукомісткої продукції, що формуватиме попит на науково-технічні послуги, розвиток на базі існуючої науково-технічної інфраструктури системи надання науково-технічних послуг – формування їх пропозиції.

9. Правова складова державного регулювання ринку науково-технічних послуг – це нормативно-правове забезпечення: саме з його доопрацювання і потрібно розпочинати; щоб ефективно працювала економічна складова, вона має бути підкріплена законодавчо. На сьогодні в Україні науково-технічні послуги не мають цілісного правового підгрунття, що може бути подолане через доповнення Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” окремою статтею, яка б визначила безпосередньо поняття “науково-технічна послуга”, “ринок науково-технічних послуг”, “суб’єкти ринку науково-технічних послуг” і закріпила права та обов’язки останніх.

10. Організаційна складова державного регулювання ринку науково-технічних послуг передбачає побудову організаційної структури управління розвитком ринку науково-технічних послуг та регулювання діяльності його суб’єктів. В існуючій організаційній структурі державного регулювання ринку науково-технічних послуг, на жаль, чітко не визначено, яке саме відомство є відповідальним за розвиток науково-технічних послуг як самостійного напряму науково-технічної діяльності. Запропоновано віднесення такої функції до компетенції Міністерства освіти і науки України, а саме департаменту науково-технологічного розвитку.

11. Інформаційна складова державного регулювання ринку науково-технічних послуг – це система комунікаційних зв’язків між суб’єктами ринку науково-технічних послуг та органами влади: реалізується через запровадження системи звітності, розробки електронних програм обміну інформацією та створення банків і баз даних. Координація потоків науково-технічної інформації в Україні забезпечується Українським інститутом науково-технічної і економічної інформації Міністерства освіти і науки України. Для якісного здійснення його функцій мають бути задоволені дві основні умови: оптимізовано структуру кадрової складової інституту та забезпечено належне фінансування як з державних джерел, так і через залучення до числа споживачів послуг осіб підприємницького сектору.

12. У процесі вдосконалення методики розрахунку ціни на науково-технічні послуги було визначено такі її етапи: постановка завдання ціноутворення – визначення попиту – оцінка витрат – вибір методу ціноутворення – встановлення кінцевої ціни. Виходячи з проведеного дослідження, найбільш прийнятним способом формування ціни на науково-технічні послуги є метод “на основі відчутної потреби” з диференціацією цін залежно від сфери “споживання” науково-технічної послуги: поділ споживачів науково-технічних послуг за сферами їх діяльності – наукова і виробнича сфери, врахування чого дозволяє зробити науково-технічну послугу доступну широкому колу споживачів.

13. На основі експоненційного згладжування обсягу фінансування наукових і науково-технічних робіт та чисельності працівників наукових організацій було отримано прогнозні значення обсягів науково-технічних послуг на 2004 і 2005 роки, які дорівнюють 511,7 та 661,1 млн. грн. відповідно. Згідно з даними Держкомстату України обсяги наданих науково-технічних послуг у 2004 році склали 523,6 млн. грн. Відхилення фактичних даних від прогнозних знаходиться у межах середньої процентної помилки прогнозу. Отже, розроблена модель якісна та може бути застосована в подальшому практичному використанні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

у наукових фахових виданнях:

1.

2.