ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.В. ДОКУЧАЄВА

ШЕВЧЕНКО ЛІЛІЯ ГРАНИТІВНА

УДК 338:658.152

ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ У РИБОКОНСЕРВНОМУ ВИРОБНИЦТВІ

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Гуманітарному університеті “Запорізький інститут

державного та муніципального управління.

Науковий керівник: | кандидат економічних наук, доцент

Вініченко Ігор Іванович,

Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління,

доцент кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти: |

доктор економічних наук, професор

Малік Микола Йосипович,

член-коресподент УААН,

Національний науковий центр “

Інститут аграрної економіки” УААН,

завідувач відділу підприємництва

кандидат економічних наук

Ульянченко Олександр Вікторович,

Харківський національний аграрний університет

ім. В.В. Докучаєва, професор кафедри економічної кібернетики

Провідна установа: | Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, кафедра менеджменту, м. Київ

Захист відбудеться 20 вересня 2006 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, м. Харків, п/в “Комуніст-1”, учбове містечко ХНАУ, корп. 1, ауд. 213.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, м. Харків, п/в “Комуніст-1”, учбове містечко ХНАУ

Автореферат розісланий 18 серпня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

А.В. Македонський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Рибне господарство відіграє значну роль у забезпеченні населення продуктами харчування. Однак останніми роками склалися негативні тенденції в розвитку підприємств, які добувають та переробляють рибну сировину. Так, за період 1990 ? 2005 рр. обсяги вилову риби скоротилися в 4,2 рази, обсяги виробництва харчової рибної продукції – в 3,3, консервів рибних ? у 2,5 та борошна рибного кормового ? в 6,7 рази.

Протягом останніх років зусилля підприємств галузі були спрямовані на підвищення ефективності використання виробничих потужностей, покращення якості та розширення асортименту рибної продукції, зниження витрат на її виробництво, але результати діяльності свідчать про те, що не були задіяні всі можливі засоби, які зумовили б її вихід із кризового стану.

Існуюча в рибоконсервному виробництві система формування витрат не може достатньою мірою виявити резерви підвищення економічної ефективності галузі. У зв'язку з цим усе більше уваги приділяється становленню системи управлінського обліку, яка має стати пріоритетним напрямом зниження витрат виробництва.

Фундаментальні теоретичні положення формування витрат та управління ними наведено у працях відомих зарубіжних учених: К. Друрі, Дж. Ріса, Дж. Сігела, Дж. Шима, Дж. Фостера, Ч. Хорнгрена та ін.

Значний внесок у розвиток теорії та практики формування витрат на підприємствах АПК зробили вітчизняні дослідники: С.І. Дем’яненко, В.Г. Андрійчук, Г.Г. Кірейцев, В.Г. Лінник, В.В. Сопко, Ф.Ф.  Бутинець, В.Я. Плаксієнко, А.М. Герасимович.

При всій важливості проведених досліджень окремі аспекти проблеми формування витрат у рибоконсервному виробництві потребують подальшого вирішення: застосування аналізу беззбитковості до специфіки виробництва, опрацювання методів розподілу витрат за видами продукції, визначення структури і особливостей функціонування системи формування витрат, розробка методики формування оптимальної виробничої програми на основі аналізу беззбитковості. Крім того, залишаються малорозробленими питання пошуку резервів зниження витрат на різних етапах рибоконсервного виробництва АР Крим.

Недостатнє теоретичне обґрунтування, а також практична значущість проблеми формування витрат у рибоконсервному виробництві зумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана відповідно до напряму науково-дослідних робіт Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління“ в межах теми “Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів” (номер державної реєстрації 0102U003195).

У її межах автором визначені тенденції й особливості формування витрат у рибоконсервному виробництві та запропоновані напрями їх удосконалення.

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в розробці та вдосконаленні системи формування оптимальних витрат у рибоконсервному виробництві АР Крим.

Відповідно до поставленої мети в роботі вирішувалися такі завдання:

- дослідити економічний зміст витрат виробництва;

- визначити структуру й особливості функціонування системи формування витрат;

- виявити та дослідити особливості формування та розподілу витрат у рибоконсервному виробництві регіону;

- розробити методику формування оптимальної виробничої програми в умовах рибоконсервного виробництва на основі аналізу беззбитковості з урахуванням обмежуючих факторів;

- удосконалити систему оперативного формування та регулювання витрат у рибоконсервному виробництві;

- виявити основні резерви зниження витрат на різних етапах рибоконсервного виробництва.

Об'єктом дослідження є процес формування витрат у рибоконсервному виробництві АР Крим.

Предметом дослідження є система організаційно-економічних відносин у процесі формування витрат рибоконсервного виробництва.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою досліджень є діалектичний метод пізнання сутності явищ, економічні закони ринкової економіки, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем розвитку рибоконсервного виробництва.

У роботі використано такі методи досліджень: діалектичний, абстрактно-логічний, монографічний (проведення теоретичних і методологічних узагальнень, визначення сутності та економічного змісту витрат); комплексного економічного аналізу, структурного і порівняльного аналізу (дослідження стану рибогосподарської галузі, вивчення результатів господарської діяльності, зіставлення фактичних даних різних років з метою визначення чинників розвитку рибоконсервного виробництва); економіко-математичного моделювання, метод визначення беззбитковості виробництва, метод мінімальної та максимальної точки ефективності (розробка оптимальної виробничої програми у рибоконсервному виробництві); абстрагування, аналізу і синтезу, формалізації (обґрунтування напрямів удосконалення системи формування витрат).

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження, полягають у такому.

Вперше:

- запропоновано методику формування оптимальної виробничої програми у рибоконсервному виробництві на основі аналізу беззбитковості з урахуванням обмежуючих факторів: забезпеченості матеріальними ресурсами, резерву виробничих потужностей, потреб ринку;

удосконалено:

- методику розподілу непрямих витрат за видами продукції рибоконсервного виробництва, яка, на відміну від галузевої інструкції, враховує альтернативність бази розподілу;

- систему оперативного формування та регулювання витрат у рибоконсервному виробництві на збалансованих принципах: координація, контроль, комплексність, стимулювання працівників, дотримання норм і стандартів;

набули подальшого розвитку:

- методологічні засади вивчення формування витрат як цілісної системи, основною функцією якої є знаходження оптимального співвідношення між витратами і зростанням виробництва, при якому буде забезпечений ефективний масштаб виробництва;

- система класифікації витрат залежно від ситуацій і характеру рішень на різних етапах формування витрат.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-методичні розробки автора та рекомендації щодо впровадження оптимальної виробничої програми у рибоконсервному виробництві на основі аналізу беззбитковості з урахуванням обмежуючих факторів прийнято до впровадження в ВАТ “Севастопольський рибоконсервний завод” (довідка № 11-1003 від 14.04.06). Теоретичні та методичні положення і пропозиції з вдосконаленні системи формування витрат у рибоконсервному виробництві запроваджені в навчальний процес Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” і використовуються при викладанні дисциплін: “Управлінський облік”, „Менеджмент організацій”, „Економіка підприємства” (довідка № 315 від 22.04.06).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження розроблені автором самостійно й опубліковані в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: “Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства”, м. Дніпропетровськ (2005 р.), “Митна політика України в умовах інтеграції до світової спільноти”, м. Дніпропетровськ (2006 р.), “Дні науки в Гуманітарному університеті ”ЗІДМУ”, м. Запоріжжя (2005-2006 рр.), “Наука и технологии: шаг в будущее ? ’2006”, м. Бєлгород (2006 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 4,2 ум.-друк. арк., з них 7 – у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (145 найменувань). Робота викладена на 165 сторінках комп’ютерного тексту, містить 31 таблицю, 9 рисунків і 4 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі дисертації обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету та завдання роботи. Викладено найбільш вагомі результати, що характеризують науково-практичну новизну дослідження. Вказано практичне значення та можливості застосування одержаних результатів.

У першому розділі – „Теоретико-методологічні засади формування витрат у рибоконсервному виробництві” розглянуто основні теоретичні положення формування системи витрат виробництва в рибоконсервному виробництві з урахуванням цілей економічного аналізу; визначено цілі і завдань, які покликана вирішити система обліку витрат; узагальнено проблеми аналізу особливостей існуючих класифікацій витрат виробництва; досліджено основні системи обліку та їх цілі; сформована багатоцільова система групування витрат за різними ознаками.

У сучасній економічній науці існує багато трактувань таких понять, як “витрати”, “затрати”, “видатки”, “собівартість”. Ці терміни є ключовими для розробки напрямів удосконалення системи формування витрат рибоконсервного виробництва і практики управління ними. Класифікація витрат є основою організації обліку й аналізу виробничих витрат, а також калькулювання собівартості продукції. З урахуванням різних цілей економічного аналізу використовуються різні класифікації витрат. При всьому різноманітті ознак групування відсутня їх ієрархічність, результати класифікації не завжди відповідають її цілям, деякі класифікації є умовними і не враховують економічного змісту витрат. Розрізненість класифікацій не забезпечує вирішення завдань формування витрат на системному рівні. Тому виникла необхідність створення інтегрованої системи класифікацій витрат, у якій використовуються різні групування витрат. Ці групування, які є елементами інтегрованої класифікації, можна застосовувати окремо або разом залежно від рівня (етапу) системи та відповідно до поставлених цілей (планування, контроль, калькулювання, оптимізація прибутку, прийняття управлінських рішень).

Формування витрат є невід'ємною складовою процесу управління рибоконсервним виробництвом. Від того, як вирішуються питання, пов’язані з формуванням, а далі з управлінням витратами, значною мірою залежить успіх діяльності виробництва і його конкурентоспроможність.

Якщо за часів командно-адміністративної економіки процес формування витрат зводився в основному до однієї мети ? калькулювання собівартості для оцінювання запасів і визначення прибутку, то сучасні умови ринку вимагають побудови збалансованої системи формування витрат та управління ними. Поряд із традиційними завданнями, вона має включати забезпечення надійної бази для оптимізації виробничої програми підприємства і прогнозування економічних наслідків управлінських рішень.

Вважаємо, що система формування витрат в сучасних умовах виробництва невіддільна від системи управління витратами. Тому необхідні інтегровані системи, які поєднували б елементи та функції цих систем. Основними елементами системи формування витрат в рибоконсервній галузі є: прогнозування, планування, нормування, облік, калькулювання, аналіз, контроль та регулювання витрат. Усі ці процеси (елементи системи) нерозривно пов'язані між собою, становлять взаємозалежну єдину систему, тому розглядати їх необхідно в комплексі. Особливо важливим є зворотній зв'язок. Основними напрямами вдосконалення системи формування витрат у рибоконсервному виробництві є такі: необхідність існування у виробництві поряд з фінансовим обліком, системи управлінського обліку; розробка та впровадження адекватних ринковій економіці методів обліку, планування й аналізу витрат; розробка ефективних методів оптимізації виробничої програми на основі аналізу витрат; удосконалення системи показників за оцінкою результатів діяльності виробничих підрозділів; впровадження сучасних інформаційних систем і використання нових інформаційних технологій з метою підвищення оперативності та вірогідності обробки інформації щодо витрат.

Особливу роль під час оптимізації виробничої програми й визначення раціонального поєднання продукції єдиного технологічного циклу відіграє аналіз беззбитковості. Аналіз беззбитковості є невід'ємною складовою управлінського обліку та ефективним методом вирішення взаємозалежних завдань з метою оперативного і стратегічного планування. Він дає змогу встановити залежність фінансових результатів роботи підприємства від витрат і обсягів збуту, а також розробити оптимальну програму випуску продукції.

У процесі виробничого аналізу встановлюються межі точки беззбитковості, визначаються показники вкладу на покриття, запасу фінансової стійкості та операційного важеля. Із зростанням масштабів виробництва витрати на одиницю продукції спочатку зменшуються до певного рівня, а потім починають збільшуватися. Тому необхідно визначити таку комбінацію витрат, при якій прибуток був би максимальним з усіх можливих варіантів, тим самим вирішити завдання максимізації маси прибутку.

Навіть коли виробництво в цілому знаходиться вище за рівень беззбитковості, загальні економічні показники можуть бути поліпшені за рахунок оптимального перерозподілу часток окремих продуктів у загальній програмі випуску. Це особливо актуально в умовах багатономенклатурного рибоконсервного виробництва. Існуючі методи і підходи до проведення аналізу беззбитковості потребують урахування всіх специфічних факторів: потреби ринку в даному товарі (або групі товарів), виробничих потужностей, наявних оборотних коштів.

У другому розділі – “Тенденції формування витрат у рибоконсервному виробництві” – досліджено тенденції й особливості розвитку рибогосподарської галузі та кон’юнктури рибоконсервного виробництва, здійснено регіональний аналіз вилову риби і морепродуктів та значення галузі в формуванні продовольчої безпеки країни, здійснена оцінка фінансових можливостей рибоконсервних підприємства і визначено напрями ефективного використання матеріальних засобів і майна, узагальнено методи розподілу витрат за підрозділами підприємства та видами продукції з урахуванням можливостей і специфіки рибоконсервного виробництва.

Однією з провідних галузей агропромислового комплексу АР Крим є рибне господарство. Аналіз стану рибогосподарської галузі АПК та рибоконсервного виробництва виявив наступні тенденції її розвитку: зміна форми власності рибоконсервних підприємств, реструктуризація з виділенням окремих виробництв у самостійні суб’єкти господарювання та значне збільшення їх кількості; загрозливе зношення (на 60 ? 80 %) основних виробничих фондів; диспаритет цін на рибну продукцію, з одного боку, та енергоресурси, послуги і продукцію промислових галузей економіки, з іншого; нестачу обігових коштів для налагодження ефективного виробництва і завантаження наявних потужностей; руйнування взаємовигідної внутрішньогалузевої кооперації між виробниками; неможливість отримання на прийнятних умовах довгострокових кредитів; малу інвестиційну привабливість; появу нових видів платежів за використання природних ресурсів та орендованого державного майна; погіршення фінансового стану і збитковість роботи значної частини підприємств; низький рівень середньої заробітної плати в галузі; виникнення соціальної напруженості у трудових колективах нерентабельних виробництв; відплив висококваліфікованих спеціалістів в інші галузі економіки і за кордон. Але основні резерви стабілізації розвитку галузі необхідно шукати безпосередньо на підприємствах. А отже, на цьому шляху ефективно діюча система формування витрат виробництва має стати ключовим засобом.

Дослідженнями встановлено, що рибоконсервне виробництво регіону виявилося недостатньо стійким до коливань ринкового попиту на рибоконсервну продукцію та інших факторів фінансово-господарської діяльності. Аналіз показників виробництва продукції та рівня прибутковості дозволяє констатувати зниження ефективності виробництва (табл. 1).

Таблиця 1

Виробництво та рівень прибутковості рибоконсервних підприємств АР Крим

Показники | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. | 2005 р. у % до 2002 р.

Кількість виробленої продукції, туб | 738280 | 760040 | 858630 | 928756 | 125,8

Собівартість виробництва 1 туб, грн. | 527 | 537 | 833 | 967 | 183,5

Витрати по реалізації продукції на 1 туб, грн. | 22 | 23 | 30 | 38 | 172,7

Повна собівартість 1 туб, грн. | 549 | 560 | 863 | 1005 | 183,1

Середня ціна реалізації

1 туб, грн. | 558 | 562 | 770 | 956 | 171,3

Чистий прибуток від реалізації 1 туб, грн. | 9 | 2 | -93 | -49 | -

Рівень рентабельності, % | 1,6 | 0,4 | -10,8 | -4,9 | - 6,5 в.п.

Це явилося наслідком того, що темпи зростання виручки від реалізації відставали від темпів збільшення собівартості виробленої продукції. Тому для досягнення ліквідності й більш стійкого фінансового стану підприємствам рибоконсервного виробництва необхідні жорсткий контроль за витратами, зіставлення витрат і результатів поточного виробництва, визначення оптимального співвідношення випуску окремих видів рибоконсервної продукції в загальній програмі випуску.

До провідних підприємств рибоконсервної галузі АР Крим належить ВАТ “Севастопольський рибоконсервний завод”, частка якого в регіональному виробництві рибоконсервної продукції становить 42,6 % і спеціалізується на добуванні й переробці рибної сировини (переважно океанічного походження) та має в своєму складі всю необхідну інфраструктуру основного виробництва. Аналіз витрат рибоконсервного виробництва підприємства засвідчив, що їх рівень постійно зростає. Вагоме місце в загальній структурі витрат займають сировина та матеріали, далі йдуть такі статті: тара і тарні матеріали, паливо та енергія на технологічні цілі. Частка витрат на оплату праці залишається практично незмінною протягом кількох років (табл.2).

Аналізуючи склад витрат на виробництво рибоконсервної продукції необхідно визначити можливості підприємства з їх контролю та економії. Такі статті витрат, як матеріали, накладні витрати, є не тільки значущими, але й контрольованими. За рахунок упровадження енергоощадних технологій і підвищенням коефіцієнта корисного використання обладнання особливу увагу слід приділяти економії саме цих витрат, оскільки вони мають найбільшу питому вагу в загальній сумі витрат рибоконсервного виробництва. Навпаки, комерційні витрати, оплата праці, витрати на соціальні потреби найчастіше нелегко контролювати і знаходити можливості для їх економії.

Таблиця 2

Склад та структура витрат на продукцію

ВАТ “Севастопольський рибоконсервний завод”

Статті витрат | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. | 2005 р. у % до 2002 р. | тис. грн. | % | тис. грн. | % | тис. грн. | % | тис.

грн. | % | Сировина та матеріали | 2511 | 34,5 | 2424 | 37,6 | 5107 | 44,2 | 7303 | 43,4 | 290,8 | Тара і тарні матеріали | 1416 | 19,4 | 1290 | 20,0 | 2330 | 20,2 | 4448 | 26,4 | 314,1 | Паливо та електроенергія | 727 | 10,0 | 718 | 11,1 | 798 | 6,9 | 905 | 5,4 | 124,5 | Оплата праці | 259 | 3,6 | 216 | 3,4 | 374 | 3,2 | 555 | 3,3 | 214,3 | Відрахування на соціальні заходи | 99 | 1,4 | 83 | 1,3 | 140 | 1,2 | 210 | 1,2 | 212,1 | Транспортні витрати | 219 | 3,0 | 116 | 1,8 | 427 | 3,7 | 519 | 3,1 | 237,0 | Витрати на утримання й експлуатацію обладнання | 511 | 7,0 | 433 | 6,7 | 522 | 4,5 | 713 | 4,2 | 139,5 | Цехові витрати | 525 | 7,2 | 282 | 4,4 | 277 | 2,4 | 252 | 1,5 | 48,0 | Загальнозаводські витрати | 885 | 12,2 | 819 | 12,7 | 1429 | 12,4 | 1744 | 10,4 | 197,1 | Втрати від браку | 93 | 1,3 | 37 | 0,6 | 100 | 0,9 | 162 | 1,0 | 174,2 | Інші виробничі витрати | 37 | 0,5 | 29 | 0,4 | 41 | 0,4 | 8 | 0,1 | 21,6 | Усього витрат на виробництво | 7282 | 100,0 | 6447 | 100,0 | 11545 | 100,0 | 16819 | 100,0 | 231,0 |

Дослідженнями визначено, що в рибоконсервному виробництві до непрямих витрат варто зарахувати витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва та управлінням. У складі накладних витрат найбільш значущими є такі статті: витрати на утримання й експлуатацію обладнання, загальновиробничі витрати (поточний ремонт, оплата праці цехового персоналу) і загальногосподарські витрати (оплата праці адміністративно-управлінського персоналу; податки, які входять до складу собівартості продукції). При виборі бази розподілу непрямих витрат необхідно насамперед ураховувати специфіку рибоконсервного виробництва, його галузеві особливості, співвідношення окремих статей у загальній структурі витрат. Аналіз методів розподілу непрямих витрат у рибоконсервному виробництві засвідчив, що під час їх використання не завжди очевидним є зв'язок об'єкта витрат і здійснених витрат, а застосовувані бази розподілу витрат не завжди враховують багатономенклатурний характер виробництва. Тому ми пропонуємо наступну схему розподілу загальновиробничих і загальногосподарських витрат: цехові витрати необхідно розподіляти на основі єдиного для всіх базисного показника ? фактичних (основних) витрат цеху без вартості сировини і матеріалів; із загальної суми загальногосподарських витрат варто виділити найбільш вагомі компоненти ? податок з власників транспортних засобів і зарплату адміністративно-управлінського персоналу та розподілити пропорційно частці в обсязі реалізації; іншу частину загальногосподарських витрат слід розподілити на основі цехової собівартості (без вартості сировини і матеріалів). Такий варіант розподілу непрямих витрат зумовлює позитивні зміни в оцінках рентабельності окремих видів продукції, а також дає змогу з більшою точністю розрахувати собівартість.

На підприємствах рибоконсервного виробництва основні статті прямих виробничих витрат є змінними. Це такі статті: сировина і матеріали, паливо та енергія на технологічні цілі, оплата праці, відрахування на соціальне страхування, непродуктивні витрати. Серед непрямих статей витрат до змінних можна зарахувати транспортні витрати. Інші статті непрямих витрат включають як змінну, так і постійну частини, величини яких в абсолютних цифрах визначити досить складно.

Поділ витрат на постійні і змінні є необхідним з метою планування і контролю, тому що дає можливість вирішити завдання збільшення прибутку за рахунок скорочення витрат, дає змогу судити про окупність витрат, визначити межі точки беззбитковості, запас фінансової стійкості і величину операційного важеля. Встановлено, що в практиці рибоконсервного виробництва під час розподілу витрат на постійні та змінні найбільш прийнятним є метод вищої і нижчої точки, який дає можливість розподілити витрати за видами виробленої продукції.

У третьому розділі – “Напрями вдосконалення системи формування витрат у рибоконсервному виробництві” обґрунтовуються напрями удосконалення формування витрат на основі розробки оптимальної виробничої програми в рибоконсервному виробництві на основі аналізу беззбитковості з урахуванням обмежуючих факторів, удосконалення системи оперативного формування та регулювання витрат у рибоконсервному виробництві, узагальнення резервів зниження витрат на різних етапах виробництва.

У сучасних економічних умовах особливо важливим для виробництва є визначення раціонального поєднання окремих видів продукції в загальній програмі випуску, а також пошук оптимального співвідношення в системі “обсяг ? витрати ? прибуток”. Для багатономенклатурного рибоконсервного виробництва це має особливу актуальність. В умовах економічної нестабільності, падіння попиту на продукцію, інфляції виробництво продукції часто є нижчим від рівня беззбитковості, і досягти його, навіть змінюючи значення і співвідношення різних складових (витрат, ціни), є досить важким завданням. Для рибоконсервного виробництва рішенням проблеми могла б стати програма поетапного (поступового) досягнення рівня беззбитковості, яка включає найбільш оптимальні програми виробництва для кожного етапу. При цьому наближення до порога рентабельності має відбуватися поступово.

Ми пропонуємо методику проведення аналізу беззбитковості в умовах багатономенклатурного рибоконсервного виробництва з урахуванням таких обмежуючих факторів: забезпеченості матеріальними ресурсами, резерву виробничих потужностей, потреби ринку в даному товарі. Запропонована методика формування оптимальної виробничої програми дає додаткові можливості для оцінки впливу обсягу продажу, ціни, структури витрат на фінансові результати роботи підприємства. Причому при різних масштабах діяльності, обсягах та асортименті продукції результати такого аналізу можуть бути різними. У тому випадку, коли відсутні можливості збільшення обсягів виробництва і продажу продукції, скорочення витрат або збільшення ціни на продукцію для подолання порога рентабельності, доцільно формувати оптимальну товарну і цінову політику з урахуванням обмежуючих факторів і поетапного досягнення точки беззбитковості.

Оперативне управління виробничими витратами передбачає їх поточне регулювання з метою мінімізації затрат праці й матеріальних ресурсів, а також грошових витрат. З оперативним управлінням виробничих витрат тісно пов’язані нормування і планування ресурсів, тобто складові системи формування витрат. Рибоконсервне виробництво має всі необхідні характеристики для застосування системного підходу при аналізі й вирішенні проблем формування витрат.

На основі методології системного підходу ми пропонуємо такі основні принципи побудови системи оперативного формування витрат у рибоконсервному виробництві: координація, взаємозв’язок та контроль за науковими, технічними, економічними й організаційними заходами, які дають змогу систематично проводити роботу зі зниження витрат й оптимізації їх структури; зв'язок із системою управління підприємства в цілому; здатність охопити увесь асортимент й весь життєвий цикл продукції (комплексність); організація й стимулювання участі співробітників підприємств у процесі зниження витрат; економічне, матеріальне й моральне стимулювання, підвищення якості й ефективності виробництва; використання системи норм і стандартів.

Головним призначенням системи оперативного формування та регулювання витрат є поточний оперативний розрахунок витрат, собівартості одиниці продукції та ціни її реалізації.

На рисунку наведена розроблена автором модель побудови системи оперативного формування та регулювання витрат рибоконсервного виробництва. Особливістю впровадження системи формування витрат у рибоконсервному виробництві є необхідність передбачення комплексу організаційних заходів та наявності відповідних ресурсів. Керівним органом системи має стати програма управління витратами, яка на початковому етапі є основою для впровадження системи управління витратами. Надалі ця програма на постійній основі повинна координувати всі дії й процеси, що відбуваються в рамках системи. Це може бути досягнуто шляхом створення в межах програми керівного органу системи управління витратами підприємства консервного виробництва (бюджетного комітету), який складається з фахівців різних підрозділів, і функціонує відповідно до розробленого регламенту.

Важливою умовою успішного впровадження й функціонування системи формування витрат є інформаційна підтримка моделі. Особливо слід звернути увагу на організацію збору інформації про завантаженість підрозділів, цехів підприємства, інформації про витрати. Її слід збирати в центрах відповідальності, групувати за типами устаткування й видами витрат. Дуже важливою є інформація про місця виникнення непрямих витрат, тому що від цього залежить точність їх розподілу. Ми пропонуємо застосовувати на підприємствах рибоконсервного виробництва схему розподілу витрат за центрами відповідальності.

Метою обліку за центрами витрат є узагальнення даних про витрати та прибутки по кожному центру відповідальності та віднесення відхилень по цьому центру на конкретну особу. Побудова та функціонування системи обліку за центрами відповідальності містить такі етапи: визначення центрів відповідальності; складання кошторису для кожного центру відповідальності; періодичне складання звітності; аналіз причин та винних у відхиленнях, оцінка діяльності центру.

У рибоконсервному виробництві нормативною базою центру формування витрат можуть бути нормативні калькуляції, які розробляють на кожен вид продукції. На основі калькуляцій встановлюють розміри витрат за центрами відповідальності (цехами, ділянками). Калькуляції уточнюють, як правило, один раз у квартал.

Для контролю за виробничими витратами необхідно використовувати кошториси ? гнучкі чи жорсткі. Гнучкі кошториси використовують для перерахунку встановлених кошторисом витрат на фактичний обсяг виробництва шляхом використання коефіцієнта коригування.

Рис. Система оперативного формування та регулювання витрат рибоконсервного виробництва

Жорсткий кошторис не коригується, він встановлюється для допоміжних цехів, які обслуговують основне виробництво, і витрати за ним відносять на собівартість основних цехів.

Довгий час у вітчизняній економіці переважав стереотип, згідно з яким основна маса заходів, спрямованих на зниження собівартості, так чи інакше пов'язана з удосконаленням різних аспектів виробничого процесу. В системі планової економіки більшість методик і напрямів зниження собівартості продукції передбачали в основному скорочення безпосередньо витрат виробництва. На підприємствах рибоконсервного багатономенклатурного виробництва резерви зниження витрат слід шукати не тільки в самому виробничому процесі, а й на етапах постачання сировини та збуту виробленої продукції. З урахуванням специфіки рибоконсервного виробництва дослідженнями встановлено, що найбільш реальним є таке співвідношення резервів зниження собівартості: постачання сировини ? 30%, виробництво ? 30%, збут виробленої продукції ? 40%.

На етапі закупівель (постачання) визначено наступні можливості зниження витрат: перегляд існуючих контрактів з постачальниками сировини і матеріалів; пошук нових постачальників, що пропонують більш вигідні умови; допомога постачальникам у зниженні їх витрат або інші взаємовигідні домовленості; закупівля сировини й матеріалів в одного постачальника разом з іншим покупцем, підбір менеджерів для відділу постачання.

У блоці збуту продукції існують такі резерви економії витрат: перегляд існуючих договорів з покупцями або пошук нових клієнтів; використання найбільш вигідних каналів збуту продукції, здійснення контролю над каналами збуту; надання системи знижок; спеціальний підбір менеджерів зі збуту, зацікавлених у збільшенні обсягів продажів; визначення еластичності попиту за ціною на основі маркетингових даних.

У виробничому блоці пропонуємо розглядати такі напрями: удосконалення нормативної бази, встановлення і впровадження нових норм і стандартів; вибір адекватного методу оцінювання матеріально-виробничих запасів; впровадження нових та вдосконалення існуючих технологій, введення технологічних і конструктивних змін виробництва продукції з метою переходу на більш дешеву й доступну сировину та матеріали; поліпшення роботи обладнання, повне використання потужностей, ліквідація непотрібного обладнання, амортизаційна політика; удосконалення використання матеріально-енергетичних ресурсів; поліпшення використання трудових ресурсів; впровадження сучасних інформаційних технологій.

Таким чином, підприємства рибоконсервного виробництва повинні побудувати таку модель зниження витрат, яка містила б у собі, з одного боку, прийоми нормативного планування, а з іншого ? оперативного обліку. Вона повинна враховувати всі можливі резерви економії витрат у всіх сферах діяльності. Тільки в цьому випадку може бути забезпечена конкурентоспроможність виробництва в умовах ринкової економіки.

ВИСНОВКИ

1. Встановлено, що при всьому різноманітті ознак групування відсутня їх ієрархічність; не завжди результати класифікації відповідають її цілям; деякі класифікації значною мірою умовні і не враховують економічного змісту витрат, а отже, мають потребу в уточненні і доопрацюванні; розрізненість класифікацій не може забезпечити вирішення завдань формування витрат та управління ними на системному рівні. Усе це свідчить про те, що в процесі формування витрат та управлінні ними мають спільно використовуватися різні класифікації витрат залежно від різних ситуацій і цілей.

2. Запропоновано систему класифікацій витрат, яка дає змогу впорядкувати існуючі групування витрат залежно від ситуації і характеру управлінських рішень, а також можливість використати кожну з класифікацій на різних етапах формування витрат. Для цілей планування і контролю слід застосовувати класифікацію за центрами відповідальності; для цілей калькулювання ? за методом віднесення на собівартість окремих видів продукції; для цілей оптимізації прибутку ? за способом віднесення на період генерування прибутку; для цілей планування, контролю та прийняття рішень ? за відношенням до обсягу виробництва.

3. Узагальнено наступні елементи системи формування витрат: прогнозування, планування, нормування, облік, калькулювання, аналіз, контроль та регулювання. Наведені елементи нерозривно пов'язані між собою і становлять взаємозалежну єдину систему. Встановлено, що основними напрямами вдосконалення системи формування витрат у рибоконсервному виробництві є: необхідність існування у виробництві поряд з фінансовим обліком, системи управлінського обліку; розробка та впровадження адекватних ринковій економіці методів обліку, планування й аналізу витрат; розробка ефективних методів оптимізації виробничої програми на основі аналізу витрат; удосконалення системи показників за оцінкою результатів діяльності відповідних підрозділів; впровадження сучасних інформаційних систем і використання нових інформаційних технологій з метою підвищення оперативності й вірогідності обробки інформації.

4. Визначено, що аналіз беззбитковості є невід'ємною складовою управлінського обліку та ефективним методом вирішення взаємозалежних завдань з метою оперативного та стратегічного планування. Він дає змогу встановити залежність фінансових результатів роботи підприємства від витрат і обсягів виробництва (збуту). Особливе значення має аналіз беззбитковості для оптимізації виробничої програми і визначення раціонального поєднання продукції єдиного технологічного циклу рибоконсервного виробництва. Вирішення цього питання має бути погоджене відповідно до наступних обмежуючих факторів: потреби ринку в даному товарі (або групі товарів); виробничих потужностей; наявних оборотних коштів.

5. Сучасний стан регіонального ринку рибопродукції характеризується такими особливостями: значним посиленням загальної незбалансованості між попитом і пропозицією рибної продукції; негативними диспропорціями в структурі й асортименті попиту і пропозиції риби; низьким рівнем відповідності якості продукції вимогам споживачів; прискореним зростанням роздрібних цін на рибу і рибну продукцію за умов погіршення їх якісних характеристик; недосконалістю нормативно-правової бази, діяльності операторів ринку.

6. У системі комплексного аналізу і контролю одне з головних місць займають система формування витрат та ефективне управління витратами, а також упровадження ефективних методів формування товарної стратегії. На підставі аналізу витрат рибоконсервного виробництва з’ясовано, що їх рівень постійно зростає (за період 2002 ? 2005 рр. більше ніж у 2 рази). У загальній структурі витрат найбільшу питому вагу мають такі статті: сировина та матеріали ? близько 60%, тара і тарні матеріали ? 20%, паливо та енергія на технологічні цілі ? 12Частка витрат на оплату праці залишається практично незмінною протягом кількох років і становить близько 4%.

7. Оцінка економічної ефективності рибоконсервного виробництва підприємств АР Крим ВАТ ”Севастопольський рибоконсервний завод” та ЗАТ “Паллада” засвідчує, що платоспроможність і фінансова стійкість досліджуваних підприємств визначаються дієвістю існуючих систем формування витрат. Підприємства галузі недостатньо стійкі до коливань ринкового попиту на рибоконсервну продукцію та інших факторів фінансово-господарської діяльності. Тому для досягнення стійкого фінансового стану підприємствам рибоконсервного виробництва необхідні жорсткий контроль за витратами, зіставлення витрат і результатів поточного виробництва, визначення оптимального співвідношення випуску окремих видів рибоконсервної продукції в загальній програмі випуску.

8. Нами розроблена наступна схема розподілу загальновиробничих і загальногосподарських витрат: цехові витрати необхідно розподіляти на основі єдиного для всіх базисного показника ? фактичних (основних) витрат цеху без вартості сировини і матеріалів; із загальної суми загальногосподарських витрат варто виділити найбільш вагомі компоненти ? податок з власників транспортних засобів і зарплату адміністративно-управлінському персоналу та розподілити пропорційно частці в обсязі реалізації; іншу частину загальногосподарських витрат слід розподілити на основі цехової собівартості (без вартості сировини й матеріалів).Такий варіант розподілу непрямих витрат зумовлює позитивні зміни в оцінках рентабельності окремих видів продукції, а також дає змогу з більшою точністю розрахувати собівартість.

9. Нами запропонована методика розрахунку оптимальної виробничої програми на основі аналізу беззбитковості з урахуванням забезпеченості матеріальними ресурсами, резерву виробничих потужностей та потреб ринку. Формування оптимальної програми випуску продукції на ВАТ ”Севастопольський рибоконсервний завод” зумовить: за рахунок оптимального перерозподілу асортименту продукції скорочення суми збитку в 1,8 рази (з -732,35 тис. грн. до -398,09 тис. грн.), а рентабельність продажу підвищиться у 2 рази; відповідно до наявних резервних потужностей і матеріальних запасів збільшення обсягу виробництва і продажу рибопродукції у натуральних величинах на 15%; для оптимального варіанта збільшення на 15,5% у вартісному вираженні обсягу товарної продукції порівняно з вихідним, при цьому сумарні витрати зростуть менше ніж на 13%.

10. Запропоновано такі основні принципи побудови системи оптимального формування витрат у рибоконсервному виробництві: координація, контроль, взаємозв’язок з науковими, технічними, економічними й організаційними заходами, які дають змогу систематично проводити роботу зі зниження витрат й оптимізації їх структури; зв'язок із системою управління підприємства в цілому; здатність охопити увесь асортимент та життєвий цикл продукції; організація й стимулювання участі робітників підприємства у процесі зниження витрат; економічне, матеріальне й моральне стимулювання, підвищення якості й ефективності виробництва; використання системи норм і стандартів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

В фахових виданнях:

1. Шевченко Л.Г. Створення системи оперативного управління витратами на підприємствах рибопереробної галузі // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. ? 2004. ? № 3. ? С. 28?35.

2. Шевченко Л.Г. Побудова інтегрованої системи класифікації витрат підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Випуск 204: В 4 т. Том 4. – Д.: ДНУ, 2005. – С. 1070?1074.

3. Шевченко Л.Г. Розподіл витрат на постійні і змінні на рибоконсервному підприємстві // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. ? 2005. ? № 2. ? С. 80?83.

4. Шевченко Л.Г. Оптимізація виробничої програми рибоконсервного підприємства // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. ? 2005. ? № 3. ? С. 40?46.

5. Шевченко Л.Г. Аналіз стану рибогосподарської галузі та кон’юнктури консервного виробництва в Україні // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2005. ? № 6. – С. 66?70.

6. Шевченко Л.Г. Калькулювання собівартості продукції підприємства як важливий елемент стратегічного планування // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. ? 2006. ? № 1. ? С. 280?283.

7. Шевченко Л.Г. Оперативне формування та регулювання витрат у рибоконсервному виробництві // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. ? 2006. ? № 2. ? С. 22?28.

Інші публікації:

8. Шевченко Л.Г. Розробка товарної та цінової політики у рибоконсервному виробництві // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Сучасні проблеми економіки підприємства”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – Том .? С. 29?30.

9. Шевченко Л.Г. Розвиток рибопромислової галузі АПК як умова зміцнення продовольчої безпеки України // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства”. ? Дніпропетровськ: АМСУ, 2005. ? С. 133?135.

10. Шевченко Л.Г. Напрями зниження витрат у рибоконсервному виробництві // Матеріали науково-практичної конференції “Дні науки в Гуманітарному університеті “ЗІДМУ” – Запоріжжя: ЗІДМУ, 2005. – С. 87?88.

11. Шевченко Л.Г. Тенденції розвитку рибоконсервного виробництва в Україні // Матеріали міжнародної. науково-практичної конференції “Митна політика України в умовах інтеграції до світової спільноти”. ? Дніпропетровськ: АМСУ, 2006. ? С. 226 ? 227.

АНОТАЦІЯ

Шевченко Л.Г. Формування витрат у рибоконсервному виробництві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, Харків, 2006.

Дисертаційну роботу присвячено теоретико-методологічним і практичним проблемам вдосконалення системи формування витрат у рибоконсервному виробництві.

Виявлені та досліджені особливості формування та розподілу витрат у рибоконсервному виробництві. Обґрунтовані методологічні засади формування