ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 929Фабр+94(477.7)1830/1860”

БОБКОВА ОКСАНА МИХАЙЛІВНА

АДМІНІСТРАТИВНА ТА КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ А. Я. ФАБРА НА ПІВДНІ УКРАЇНИ

(30-ті – ПЕРША ПОЛОВИНА 60-х рр. XIX ст.)

07.00.01 – Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Дніпропетровськ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України та допоміжних історичних дисциплін Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Непомнящий Андрій Анатолійович,

Таврійський національний університет,

професор кафедри історії України та

допоміжних історичних дисциплін

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Хмарський Вадим Михайлович,

Одеський національний університет,

завідувач кафедри історії України

доктор історичних наук, професор,

Заслужений діяч науки і техніки України

Швидько Ганна Кирилівна,

Національний гірничий університет,

професор кафедри історії та політичної теорії

Провідна установа: Інститут історії України НАН України,

відділ історії України XIX – початку XX століття (м. Київ)

Захист відбудеться 23 травня 2007 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 у Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т. Шевченка, 1, Палац студентів, ауд. 30.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету, вул. Козакова, 8.

Автореферат розіслано 18 квітня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент І. О. Кривий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Стрімкі зміни у політичному житті українського суспільства вимагають від істориків застосовування нових підходів до явищ минулого, історичного процесу в цілому, переоцінки діяльності окремих історичних постатей. На сучасному етапі розвитку історичної науки спостерігається відродження стійкого інтересу до соціально-економічної, політичної історії окремих регіонів України та ролі особистості у ній. Увагу дослідників привертають проблеми, що пов'язані з вивченням соціально-психологічних характеристик видатних адміністраторів, політиків минулого. Закономірним наслідком цього процесу повинне стати відродження “обезлюдненої” у період панування радянської історіографії регіональної історії. Персоніфікація історичних процесів, що мали місце в соціально-економічному, адміністративному, культурному, політичному, науковому житті України, набуває на сучасному етапі особливого значення.

У радянській історіографії не досліджувалась позитивно-прогресивна діяльність окремих адміністраторів, які зробили суттєвий внесок у всебічний розвиток регіонів нашої держави за дорадянських часів. Це призвело до необ’єктивного вивчення вітчизняної історії. На пострадянському просторі вже були захищені дисертації, у яких розкривалось місце губернаторів Якутської області та Оренбурзького краю у історичних процесах (В. А. Перовський, І. І. Крафт).

До найбільш виданих адміністраторів Новоросійського краю Миколаївської епохи належав правитель канцелярії генерал-губернатора М. С. Воронцова (1833-1847 рр.), катеринославський цивільний губернаторрр.) Андрій Якович Фабр. Його ім’я увійшло до історії Катеринослава як творця головного проспекту і першого міського музею, як керівника, який очолював губернію у складні роки неврожаїв та епідемій кінця 40-х рр. XIX ст. і під час Кримської війни (1853-1856 рр.). На Півдні України про нього збереглась пам'ять, як про головного помічника генерал-губернатора М. С. Воронцова, творця унікального дендромінералогічного кабінету, одного з засновників Одеського товариства історії та старожитностей, людину, яка всебічно підтримувала розвиток науки. В історії Криму його ім'я пов’язане, перш за все, з успішною добродійною діяльністю створеного ним на власні кошти сирітського будинку.

Відродження традицій, що сформувалися у першій половині XIX ст. в галузі управління окремими областями Півдня України, є важливою складовою подальшого розвитку нашої держави на сучасному етапі. У період існування Новоросійського краю як самостійної адміністративно-територіальної одиниці (1822-1874 рр.) керівниками губерній, що входили до його складу, та загальнорегіональними службами (зокрема, канцелярією генерал-губернатора) були розроблені специфічні методи та прийоми управління, які на сьогодні є складовою частиною інтелектуального надбання України і мають важливе практичне значення.

Для дореформеної Росії було характерним посилення влади губернаторів, зростання їх впливу на місцеві органи всіх відомств і постійне зниження рівня самостійності губернських правлінь. Тому шляхом вивчення основних напрямів діяльності найбільш видатних представників місцевої управлінської еліти можна дослідити найважливіші закономірності у загальному ході історичного розвитку регіону.

Разом із тим, плідна організаторська, наукова, добродійна діяльність видатного адміністратора Новоросійського краю – А. Я. Фабра, не здобула комплексного, об’єктивного дослідження, що підсилює актуальність обраної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною науково-дослідної роботи кафедри історії України та допоміжних історичних дисциплін Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, яка виконувалася згідно з держбюджетною науково-дослідною темою “Проблеми соціально-політичної, етнічної та культурної історії України і Криму” (№ U005419).

Об'єктом дослідження є адміністративна, культурно-просвітницька, добродійна діяльність А. Я. Фабра.

Предметом дослідження є закономірності, історичні та соціально-психологічні передумови, логічні зв’язки, які визначили характер, спрямованість і результати соціально-економічного та культурного розвитку Новоросійського краю у XIX – на початку ХХ ст. та роль А. Я. Фабра в цих процесах.

Хронологічні межі дослідження мають дворівневу структуру, що зумовлено специфікою теми дисертаційної роботи. Внутрішня хронологія: 30_ті – 60-ті рр. XIX ст., на які припадає період активної адміністративної та культурно-просвітницької діяльності А. Я. Фабра. Зовнішні хронологічні рамки визначені виходячи з необхідності розглянути передумови та результати господарської, наукової та добродійної діяльності А. Я. Фабра на Півдні України. Їх нижньою хронологічною межею є рік переїзду родини Фабрів до Новоросійського краю (1784). Верхня – визначається роком, коли було ліквідовано створений за ініціативою й на кошти А. Я. Фабра сирітський будинок у Сімферополі (1920).

Географічні межі дослідження включають територію колишнього Новоросійського краю, до складу якого входили Катеринославська, Таврійська, Херсонська губернії, Бессарабська область, а також Ізмаїльське, Керч_Єнікальське, Миколаївське, Одеське, Таганрозьке градоначальства (сучасні території Автономної Республіки Крим, Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Херсонської, частини Донецької, Луганської областей, Республіки Молдова; місто Таганрог – у сучасних межах Російської Федерації). Ця територія мала низку особливостей у господарському розвитку, вирізнялася поліетнічністю складу населення, мала своєрідний адміністративно-територіальний устрій.

Мета дослідження полягає в науковій реконструкції основних напрямків і результатів діяльності А. Я. Фабра на Півдні України в адміністративній, культурно-просвітницькій, добродійній сферах у XIX – на початку ХХ ст.

Завдання дослідження визначено відповідно до поставленої мети:–

виявити комплекс опублікованих і архівних джерел, які висвітлюють тему дисертаційного дослідження, здійснити їх наукову класифікацію та змістовний аналіз, відтворити зв’язки між групами історичних документів;–

вивчити історіографічний пласт, що стосується проблеми дисертаційної роботи;–

відтворити на базі архівних джерел та опублікованих біографічних матеріалів реконструкцію життєвого шляху і громадської діяльності А. Я. Фабра;–

провести аналіз його адміністративної діяльності на посаді правителя канцелярії Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора та катеринославського губернатора, вивчити управлінські методи, які він застосовував, їх специфіку та ефективність;–

визначити роль історико-краєзнавчих досліджень А. Я. Фабра у формуванні регіонознавчих традицій на Півдні України, здійснити наукову оцінку інформаційної та історіографічної цінності його опублікованих і рукописних праць, встановити внесок А. Я. Фабра у становлення музейної справи на Півдні України;–

оцінити діяльність А. Я. Фабра з підтримки добродійності на Півдні України в другій половині XIX – на початку ХХ ст.; здійснити реконструкцію історії сирітського будинку в Сімферополі.

Методи дослідження. Дисертація базується на основних методологічних принципах історичної науки: історизму, логічності, наукової об’єктивності, системності при висвітленні історичних фактів і явищ. Найважливішим компонентом методологічної системи дисертаційного дослідження є комплекс загальнонаукових і спеціально-історичних методів. Були використані методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції, синхронний, історико-порівняльний і ретроспективний методи. Виконання поставлених у дисертаційному дослідженні завдань вимагало застосування біографічного і біоісторіографічного методів дослідження. Сукупність названих методів дозволила комплексно розглянути основні напрями адміністративної, культурно-просвітницької, історико-краєзнавчої, добродійної діяльності А. Я. Фабра у часі та просторі.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:*

на основі ґрунтовного корпусу рукописних і опублікованих документів вперше здійснено реконструкцію життєвого шляху А. Я. Фабра в якнайповнішому на сьогодні обсязі;*

вперше на основі репрезентативної джерельної бази діяльність видатного адміністратора, громадського діяча та краєзнавця А. Я. Фабра розглянута як комплексне історико-культурне явище, здійснено вивчення складу та змісту його історико-краєзнавчої друкованої та архівної творчої спадщини;*

за допомогою методів архівної евристики встановлено місце зберігання джерел, що розкривають тему дисертаційного дослідження; виявлені й введені до наукового обігу раніше невідомі історико-краєзнавчі рукописи А. Я. Фабра;*

до наукового обігу включено нові відомості щодо подій, які мали місце в історії Півдня України в XIX столітті, вивчені наукові та культурні зв'язки, що об'єднували представників творчої еліти Новоросійського краю.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з історії Півдня України в XIX столітті, при підготовці регіональних довідкових видань, досліджень з історії містобудування у Новоросійському краї. Вони можуть бути застосовані для поглибленої розробки проблем історії місцевих органів управління на Півдні України за дореформених часів, для написання комплексної історії добродійних установ, краєзнавчих товариств регіону. Результати дисертаційної роботи значно збагачують джерельну базу історичних досліджень в Україні. Вони вже знайшли застосування у спецкурсах, які викладаються у Кримському республіканському інституті післядипломної педагогічної освіти та Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського.

Апробація результатів дослідження пройшла на більш ніж 10 міжнародних, всеукраїнських і регіональних наукових конференціях, серед яких: Всеукраїнська науково-краєзнавча конференція “Музейна справа на Житомирщині: Історія, досвід, проблеми” (Житомир, 2005); Ювілейні читання, присвячені 150-річчю з дня народження А. І. Маркевича (Ялта-Сімферополь, 2005); IV регіональна краєзнавча конференція “Придніпров'я давнє і сучасне: Невідомі та маловідомі сторінки історії та культури” (Дніпропетровськ, 2005); Міжнародна науково-практична конференція “Крим у всесвітній культурі” (Сімферополь, 2005); I та II Кримська краєзнавча конференція “Кримське краєзнавство: Минуле, сучасне, майбутнє” (Сімферополь, 2005-2006); Всеукраїнська науково-практична конференція “Актуальні проблеми етнополітичної та соціально-економічної історії і культури Криму” (Сімферополь, 2006); VII Таврійські наукові читання (Сімферополь, 2006), а також щорічні наукові конференції професорсько-викладацького складу Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (Сімферополь, 2004-2006).

Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднені у монографії “А. Я. Фабр – портрет администратора на фоне эпохи”, також у 11 статтях, 6 із яких – у провідних наукових виданнях, включених до переліку видань ВАК України.

Структура дисертації визначена цілями і завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів (12 підрозділів), висновків (усього 188 стор.), списку використаних джерел і літератури (352 назви, 23 стор.) та чотирьох додатків (19 стор.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність та наукове значення роботи. Окреслюються предмет, об’єкт дослідження, хронологічні та географічні межі дисертації, сформульовані її мета та завдання, визначена новизна та практичне значення одержаних результатів, їх зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Вказано на апробацію зроблених висновків.

Розділ 1 – “Методологічні основи дослідження, джерельна база та історіографія проблеми” – присвячено аналізу наукових робіт із проблематики дослідження та використаних джерел, розкриттю основних методів, що дозволили вирішити поставлені у дисертації завдання. У підрозділі 1.1. – “Методологічні основи дослідження” – наголошується, що дисертація є історико-біографічною розвідкою, яка спрямована на вивчення раніше недосліджених процесів соціально-економічного, наукового, культурного, повсякденного життя Півдня України у 30-ті – на початку 60-х рр. XIX ст. шляхом аналізу діяльності видатного адміністратора, мецената, краєзнавця А. Я. Фабра. Вона має комплексний міждисциплінарний характер. Її концептуальні засади базуються на основах таких традиційних наук, як історія, історіографія, біографіка. У роботі було використано як загальнонаукові (об’єктивності, системності, аналізу, синтезу), так і спеціально-історичні (історичний і логічний принципи, ретроспективний, синхронний, історико-порівняльний методи, методи індукції, дедукції) методи та принципи.

Використання ретроспективного методу історичного дослідження дозволило здійснити вивчення елементів минулого, які збереглися у подальших інтервалах часу. Особливе місце в методологічній системі дисертаційного дослідження займає біографічний метод. Він надав можливість дослідити значення діяльності окремої історичної постаті у економічному, соціальному, культурному розвитку регіону, виявити причинно-наслідкові зв'язки тих чи інших вчинків, рішень А.Я. Фабра. Також було застосовано метод біоісторіографічного дослідження, який дозволив здійснити об'єктивну оцінку рукописної та друкованої спадщини краєзнавця.

У підрозділі 1.2. – “Історіографія проблеми” – визначено рівень науково-теоретичного опанування проблеми в історичній літературі, проаналізована історіографічна спадщина з досліджуваної теми, встановлено відсутність належного відображення більшості напрямків адміністративної та культурно-просвітницької діяльності А. Я. Фабра на Півдні України. У розробці проблеми дисертаційного дослідження хронологічно виділяються три основні етапи: дорадянський, радянський і сучасний.

Перші публікації за проблематикою дисертаційного дослідження були присвячені огляду історії створення та початку діяльності сирітського будинку в Сімферополі, який було засновано на кошти А. Я. Фабра (Ф. М. Домбровський, М. Кашкадамов, П. Аверкієв).

У дорадянський період найбільш якісний нарис життя та творчості А. Я. Фабра був створений авторитетним кримським істориком А. І. Маркевичем [Маркевич А. И.] Андрей Яковлевич Фабр // Третья учебная экскурсия Симферопольской мужской гимназии: Симферополь и его окрестности / Сост. Ф. Ф. Лашков.– Симферополь, 1890.– С. 134-135., який стисло висвітлив найважливіші віхи його біографії. Стаття про А. Я. Фабра на сторінках “Русского биографического словаря” Фабр, Андрей Яковлевич // Русский биографический словарь.– СПб., 1901.– Т.: Фабер-Цявловский.– С. 4. містила значну кількість грубих помилок, які надалі перейшли у більш ґрунтовні історичні дослідження.

У працях дорадянської епохи знайшла відображення історія містобудівних перетворень, які були ініційовані А. Я. Фабром у Катеринославі в середині XIX ст. (Д. І. Яворницький Яворницкий Д. И. История города Екатеринослава.– 2-е изд.– Днепропетровск, 1996.– 277 с.), а також проблеми соціально-економічної історії Півдня України Скальковский А. А. Опыт статистического описания Новороссийского края: В 2-х т.– Одесса, 1853.– Т. 2.– 1853.– 552, с.. Це були перші спроби дослідити результати адміністративної діяльності губернатора. Вони носили уривчастий характер. У працях дорадянського періоду не було зроблено ґрунтовних висновків за всіма галузями роботи видатного адміністратора, краєзнавця, подвижника науки та мецената.

Радянські історики підготували низку праць, які цікаві з погляду вирішення завдань, що поставлені у дисертаційному дослідженні. А. І. Маркевич опублікував ґрунтовний нарис життя А. Я. Фабра Маркевич А. З культурної минувщини Криму XIX в.: Короткі нариси // Збірник Історико-філологічного відділу Всеукраїнської Академії наук.– К., 1930.– № 89, № 2: Студії з Криму, I-IX.– С. 107-158.. Ця робота була оприлюднена у 1930 р., але ще носила відбиток дорадянської історіографічної традиції. Історія соціально-економічного розвитку та класової боротьби у Новоросійському краї в першій половині XIX ст. одержала достатньо глибоке висвітлення у монографіях О. І. Дружиніної та О. І. Полканова. При цьому радянські автори практично не приділяли уваги ролі видатних постатей у історичних процесах.

Поступовий відхід історичної науки від класових позицій наприкінці 80-х рр. ХХ ст. став важливим поштовхом до повернення на минулі позиції історії дворянства XIX ст. В межах цього процесу відбулося відродження інтересу до постаті А. Я. Фабра. Наприкінці ХХ – на початку XXI ст. вийшла серія науково-популярних публікацій, які висвітлювали найбільш яскраві епізоди його біографії (Г. Бурейко, В. Лазебник, А. Марчук, В. Мороз, В. Петров, В. Рижков, А. Скріцький, М. Чабан, В. Широков). Авторами цих робіт найчастіше були вітчизняні краєзнавці, які за головну мету ставили популяризацію знань про видатного урядовця минулого. Це зумовило їх поверхневий характер.

Сучасними українськими істориками було зроблено декілька спроб реконструювати біографію А. Я. Фабра. Аналіз репрезентативності документів, які зберігаються у особовому фонді А. Я. Фабра Держархіву в Автономній Республіці Крим зробили Є. А. Чернов і А. В. Огородник Чернов Е. А., Огородник А. В. Новые материалы к реконструкции биографии А. Я. Фабра // З минувщини Подніпров’я: До 140-річчя від дня народження Д. Яворницького: Зб. мат-ів наук. конф., присв. міжнародному дню музеїв.– Дніпропетровськ, 1995.– С. 87-95.. Окремі етапи життя адміністратора та мецената за матеріалами цього ж архіву відтворив С. О. Андросов Андросов С. А. А. Я. Фабр: Штрихи к историческому портрету // Историческое наследие Крыма.– 2005.– № .– С. 62-72..

Діяльність А. Я. Фабра привернула увагу й авторів видань, які були присвячені історії Дніпропетровська (Катеринослава) Фабр Андрiй Якович, 1789-1863 рр. // Катеринослав – Дніпропетровськ – 225: Видатнi особистостi та обличчя мiста.– 2-е вид.– Днiпропетровськ.– 2001.– С. 13-14.. Параграф “Губернатор Фабр” став складовою частиною книги “Дніпропетровськ: Минуле і сучасне” Губернатор Фабр // Дніпропетровськ: Минуле і сучасне.– Дніпропетровськ, 2001.– С. 274-276.. Досягнення губернатора у галузі містобудування були досліджені В. Старостіним, Старостін В. Столиця степового краю: Дніпропетровськ: Нариси з історії міста.– Дніпропетровськ, 2004.– 280 с. а також у колективній праці А. Г. Болебруха, І. Ф. Ковальової та І. С. Стороженко Болебрух А. Г., Ковальова І. Ф., Стороженко І. С. Дніпропетровськ: Віхи історії.– Дніпропетровськ, 2001.– 256 с.. Роль А. Я. Фабра у долі Катеринославщини була висвітлена у працях Г. К. Швидько Швидько Г. К. Мить довжиною в два тисячоліття // Моє Придніпров'я: календар пам'ятних дат області на 2001 рік: Бібліографічний покажчик.– Дніпропетровськ, 2000.– С. 5-52., В. В. Іваненка Іваненко В. В., Кавун М. Е. Катеринослав – Дніпропетровськ: Віхи історичного поступу // Грані.– 2001.– № 1(15).– С. 4-10., М. Е. Кавуна Кавун М.Е. Походження та рання історія міста Катеринослава: Автореф. дис... канд. іст. наук / 07.00.01 – історія України; Дніпропетровський нац. ун-т.– Дніпропетровськ, 2003.– 19 с..

Дослідженню економічного життя Півдня України в останній чверті XVIII – першій чверті XIX ст., розвитку міст та процесу формування катеринославського та херсонського дворянства були присвячені дисертаційні дослідження українських істориків А. В. Бойка, Т. Г. Гончарука, Н. М. Діанової, Д. Г. Каюка. Ретельний огляд структури канцелярії Новоросійського та Бессарабського генерал-губернатора, функціональних обов'язків її службовців було подано у працях В. С. Шандри Шандра В. С. Генерал-губернаторства в Україні, ХІХ – початок ХХ століття / Ін-т історії України НАН України.– К., 2005.– 427 с.; Її ж. Інститут генерал-губернаторства в Україні ХІХ – початку ХХ ст.: Структура, функції, архіви канцелярій: Автореф. дис... д-ра іст. наук / 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни; Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України.– К., 2002.– 39 с. та Л. О. Щербини. Місце губернатора в державному механізмі Російської імперії розглянуто в історико-правовому дослідженні В. М. Грицака Грицак В. М. Губернатор в державному механізмі Російської імперії в другій половині XIX ст.: На матеріалах Харківської губернії: Історико-правове дослідження: Автореф. дис... канд. іст. наук / 12. 00. 01 –– Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень; Одеська державна юридична академія.– Одеса, 1999.– 21 с..

Стійкий інтерес у сучасних дослідників викликає вивчення головних напрямків історико-краєзнавчої діяльності А. Я. Фабра. Окремі аспекти регіонознавчих ініціатив кримознавця були розглянуті в ґрунтовних студіях вітчизняних науковців А. А. Непомнящого Непомнящий А. А. История и этнография народов Крыма: Библиография и архивы (конец XVIII – начало ХХ века).– Симферополь, 2001.– 816 с.; Його ж. Історичне кримознавство (кінець XVIII – початок ХХ століття): Біобібліографічне дослідження.– Сімферополь, 2003.– 456 с., В. М. Хмарського Хмарський В. М. Археографічна діяльність Одеського товариства історії та старожитностей.– Одесса, 2002.– 400 с., та російської дослідниці І. В. Тункіної Тункина И. В. Русская наука о классических древностях юга России (XVIII – середина XIX в.).– СПб., 2002.– 676 с. .

Аналіз праць із проблематики дисертаційного дослідження виявив фрагментарне вивчення основних напрямків адміністративної та культурно-просвітницької діяльності А. Я. Фабра на Півдні України в 30-ті – на початку 60-х рр. XIX ст. До цих пір не було подано комплексного дослідження з цього питання.

У підрозділі 1.3. – “Джерельна база дослідження” – відображені результати архівної евристики, міститься аналіз опублікованих джерел та документів, які були виявлені дисертанткою у 30 фондах 10 державних та відомчих архівів і музеїв України та Російської Федерації.

До найбільш репрезентативних джерел відносяться праці А. Я. Фабра, записки мандрівників, мемуари, некрологи, протоколи та журнали засідань, звіти наукових товариств, у роботі яких брав участь А. Я. Фабр, матеріали особового походження (епістолярій, рукописи), відомчі документи (накази, відношення, рапорти, доповіді), справочинні матеріали (звіти, формулярні списки, анкети, посвідчення).

Автором широко застосовувались відомості, що були опубліковані сучасниками А. Я. Фабра у формі фіксації результатів його праць (Я. Д. Грахов, М. Н. Мурзакевич). Цінні відомості дають мемуари сучасників (М. І. Браїлко, А. М. Достоєвський та ін).

Важливими видами історичних джерел, які було використано при написанні дисертаційної роботи, є матеріали газетних оголошень, відомості опублікованих у періодичній пресі протоколів засідань вчених товариств Одеси (Одеське товариство історії та старожитностей, Товариство сільського господарства Південної Росії). Вони висвітлюють участь А. Я. Фабра у роботі цих авторитетних наукових організацій.

Архівні фонди, у яких збереглись матеріали, що висвітлюють окремі напрямки діяльності А. Я. Фабра, умовно можна розділити на кілька груп. Пріоритетне значення мають фонди місцевих державних установ. Серед них, насамперед, виділяються фонди Таврійських дворянських депутатських зборів (ф. 49), Таврійського губернського прокурора (ф. 13), Таврійського цивільного губернатора (ф. 26), Таврійського губернського правління (ф. 27), Таврійського обер-форшмейстера (ф. 82), Феодосійського повітового форшмейстера (ф. 94), Таврійського губернського з селянських справ присутствія (ф. 44) у Державному архіві в Автономній Республіці Крим. Ці матеріали дозволяють, насамперед, детально відтворити “службову біографію” А. Я. Фабра. Відомості щодо його діяльності на посаді правителя канцелярії М. С. Воронцова нам надають документи, які відклалися в фонді канцелярії Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора Держархіву Одеської області (ф. 1).

Значний обсяг матеріалів з теми дисертаційної роботи зберігся у фондах центральних державних установ Російського державного історичного архіву (Комітет міністрів (ф. 1263), Міністерство юстиції (ф. 1405), Міністерство внутрішніх справ (ф. 1286)), фонді Товариства сільського господарства Південної Росії Державного архіву Одеської області (ф. 22), Одеського товариства історії та старожитностей Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (ф. 5), архіві Російського географічного товариства, а також особових фондах А. Я. Фабра і П. І. Кьоппена.

В цілому джерельна база дослідження є достатньою для отримання необхідної сукупності історичних фактів як емпіричної основи вивчення основних напрямків соціально-політичної і культурно-просвітницької діяльності А. Я. Фабра на Півдні України у 30-ті – 60-ті рр. XIX ст. Вона достатньо ґрунтовна та репрезентативна для виконання завдань, які визначені у дисертаційній роботі.

Розділ 2 – “А. Я Фабр в роботі органів управління Півдня України в першій половині XIX століття” – присвячено розгляду основаних напрямків діяльності урядовця на першому етапі кар’єри. Особлива увага приділяється його роботі під керівництвом Новоросійського та Бессарабського генерал-губернатора М. С. Воронцова. У підрозділі 2.1. – “Особливості адміністративного устрою, соціально-економічного і культурного розвитку Півдня України в першій половині XIX століття” – наголошується на соціально-економічних, адміністративних перетвореннях, які відбувались на Півдні України у першій половині XIX ст., аналізу тенденцій у розвитку сільського господарства, промисловості, торгівлі.

У першій половині XIX ст. у Новоросійському краї спостерігалося стрімке зростання чисельності міського населення. Однак темпи цього процесу були неоднакові у різних областях регіону. Більшість населення Півдня України в етнічному відношенні була представлена українцями. Серед жителів міст Катеринославської губернії, які сповідували християнство, їх кількість в середньому складала 75%. У Херсонській губернії – 62%, у Південній Бессарабії – 31%.

Крім сільського господарства, важливою статтею доходів також була внутрішня і зовнішня торгівля. Внутрішня торгівля у першій половині XIX ст. розвивалася, головним чином, за рахунок численних ярмарків. На розвиток торгових відносин у Таврійській і Херсонській губерніях значний вплив мала наявність морських портів, через які за кордон йшла велика кількість товарів, що були в обігу на ярмарках. Головною гаванню регіону традиційно була столиця генерал-губернаторства – Одеса, яка за обсягами торгових обігів значно випереджала решту міст.

Впродовж багатьох років Новоросійський край залишався територією, яка була мало вивчена з наукової точки зору. У зв'язку з цим важливим завданням адміністрації також було його наукове освоєння і виявлення природних багатств, які сприяли б розвитку всього Півдня України.

У підрозділі 2.2. – “Початок службової кар'єри А. Я. Фабра” – розглянуто його соціальне походження, наведено відомості про батьків, досліджено початковий етап служби.

Андрій Якович Фабр народився 20 серпня 1789 р. в селі Суук-Су Феодосійського повіту Таврійської губернії у небагатій дворянській родині. У ранньому віці він залишився без батька. Вже 25 травня 1804 р. А. Я. Фабр почав працювати канцеляристом у Таврійській казенній експедиції. У 1809 р. його було переведено на штатну посаду форшмейстера Феодосійського повіту.

Перші службові кроки ним були зроблені у складних, часто небезпечних умовах. Проте це сприяло накопиченню безцінного досвіду, який зіграв важливу роль у становленні особистості майбутнього адміністратора. Так, у 1812 р. молодий службовець брав участь у заходах із припинення епідемії чуми на Керченському півострові. Під час служби на посаді форшмейстера він суворо слідкував за збереженням лісів Південно-Західного Криму. У 1817 р. він склав унікальні “Предположения о разведении лесов в Таврической губернии”, у яких виклав своє бачення майбутнього лісового господарства на півострові.

15 серпня 1818 р. А. Я. Фабр був зарахований до відомства таврійського цивільного губернатора, а з 11 січня 1819 р. працював при ньому чиновником для ведення слідчих справ. З р. він займав посаду радника виконавчої експедиції Таврійського губернського правління. Служба на цій посаді стала логічним завершенням першого етапу кар’єри чиновника.

Підрозділ 2.3. – “Діяльність А. Я. Фабра на посадах таврійського губернського прокурора і правителя канцелярії Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора (1825 – 1847 рр.)” – присвячений розгляду ролі видатного адміністратора у роботі органів влади Південної України. Його призначення на посаду таврійського губернського прокурора у 1825 р. стало ключовим етапом у розвитку кар’єри. Залучення А. Я. Фабра до цієї роботи багато в чому було можливим завдяки тому, що він вже мав службовий досвід, одержаний у результаті перебування на посадах чиновника з особливих доручень при таврійських губернаторах О. М. Баранові, М. І. Перовському і Д. В. Наришкіні. Завдяки цьому чиновник був чудово обізнаний про найбільш проблемні аспекти своєї нової діяльності.

Виконання нових обов’язків супроводжувалось старанною роботою з переборення головних проблем прокурорської служби, які насамперед полягали у безладному веденні документації у повітових і земських судах, міській поліції, волосних правліннях, протиправних діях земських справників і засідателів земських судів, порушенні процедури обрання волосних голів, хабарництві чиновників. Період перебування його на посаді таврійського губернського прокурора був позначений одним з найбільших антиурядових виступів у Таврійській губернії в XIX столітті – чумним бунтом у Севастополі 1830 р., у придушенні якого він брав участь.

Кардинальні зміни у подальшій службі А. Я. Фабра відбулися 1833 р., коли його було запрошено на посаду правителя канцелярії Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора М. С. Воронцова. Ця посада була однією з ключових у системі влади Новоросійського краю. До безпосередніх обов’язків А. Я. Фабра входило спостереження за правильністю виконання справ і загальним порядком на місцях. Про виявлені порушення правитель був зобов’язаний особисто докладати генерал-губернатору. Також він займався всією кореспонденцією генерал-губернатора, особисто одержував листи і проглядав всю вхідну документацію по канцелярії. Він безпосередньо контролював роботу начальників відділень.

У період перебування за кордоном, М. С. Воронцов ставав інформаційно залежним від начальника своєї канцелярії. Під час відсутності генерал-губернатора до правителя канцелярії стікалися відомості з різних областей регіону, й практично з усіх питань управління краєм. А. Я. Фабр увійшов до історії адміністративних органів Новоросійського краю як один з найуспішніших представників чиновницького апарату. Через десятиліття після його смерті, в народній пам’яті збереглися історії, що оповідали про чесність та професіоналізм начальника канцелярії.

У розділі 3 – “Адміністративно-господарська діяльність А. Я. Фабра на Півдні України (1847-1863 рр.)” – розглянута його діяльність на посаді катеринославського губернатора та робота у Таврійському з селянських справ присутствії. Підрозділ 3.1. “А. Я. Фабр на посаді катеринославського губернатора (1847-1857 рр.)” присвячено розгляду основних напрямків роботи урядовця у Катеринославській губернії. Посаду губернатора А. Я. Фабр займав протягом 10 років (1847-1857 рр.).

Ним було розроблено програму ріоритетних напрямків розвитку господарства губернії, яка за оловне мала підвищення добробуту населення. Нзважаючи на практично повну відсутність коштв у місцевому бюджеті, бюрократичні перепони, що виникали на шляху розроблених ним проектів, А. Я. Фабру вдалося розгорнути значне, за мірками того часу, дорожнє будівництво у Катеринославській губернії. Головним завданням губернатора було підвищення доходів міст Катеринославської губернії. З його ініціативи була удосконалена транспортна мережа губернії: здійснювався ремонт і спорудження нових доріг, мостів, розроблялися проекти щодо доцільного використання водних магістралей у торговельних цілях. Губернатор був автором низки роектів у сфері адміністративно-територіальних перетворень.

У 1848-1849 рр., коли селянам великої шкоди завдали посухи та епідемії, А. Я. Фабр вжив низку важливих заходів, спрямованих на полегшення становища населення губернії. У Катеринославі було влаштовано обідні столи, селянам надавались безвідсоткові займи для придбання зерна на посів, натуральний податок за ініціативою губернатора було замінено відробітками тощо. Комплекс цих заходів дозволив максимально скоротити збитки, яких зазнала губернія.

Величезний обсяг робіт виконав А. Я. Фабр під час Кримської війни. Ці заходи допомогли губернії пережити ажкі воєнні роки. Він особисто керував збором провіанту для відправки на фронт, слідкував за своєчасним виконанням доручень керівництва. Губернатор мав міцний авторитет, який зіграв визначну роль під час заспокоєння селянських заворушень, що мали місце у Катеринославській губернії у 50-ті рр. XIX ст.

Проведений аналіз розвитку основних галузей економіки Катеринославщини підтвердив припущення щодо ефективності заходів, які було вжито А. Я. Фабром у 1847-1857 рр.

У підрозділі 3.2. – “Діяльність А. Я. Фабра у сфері містобудування та організації роботи міських служб Катеринослава” – головна увага зосереджена на дослідженні дій адміністратора щодо розвитку інфраструктури губернського міста, вивченні шляхів залучення капіталу задля розширення обсягів будівельних робіт. Встановлено, що вже у 1848 р. А. Я. Фабр почав реалізовувати план, головною метою якого було залучення інвестицій до економіки Катеринослава, розширення його господарських можливостей. Один із головних засобів зміцнення економічної привабливості міста губернатор бачив у розгортанні робіт із облаштування міста. Наприкінці 40-х – на початку 50-х рр. XIX ст. у Катеринославі було прокладено головний міський проспект, влаштовано кілька садів та бульварів, збудовано десятки кам’яних споруд, підвищено рівень санітарного контролю.

А. Я. Фабр зробив удосконалення в роботі поліційної та пожежної служб, здійснив низку перспективних заходів у сфері організації діяльності благодійних установ. Він направляв зусилля на підтримку роботи місцевої лікарні, будинку божевільних, богодільні. Послугами благодійних закладів користувалася значна кількість мешканців як губернського міста, так і найближчих районів.

У підрозділі 3.3. – “Участь А. Я. Фабра у проведенні селянської реформи в Таврійській губернії (1861-1863 рр.)” – розглядається діяльність чиновника під час його членства у Таврійському губернському з селянських справ присутствії.

На початку 60-х рр. XIX ст. він взяв безпосередню участь у здійсненні селянської реформи у Таврійській губернії. Діяльність А. Я. Фабра залишила помітний слід у соціально-економічній історії регіону. З його ініціативи члени присутствія звернули увагу на суттєві проблеми, які виникали під час реформування. Він спрямував увагу адміністрації на питання, які були пов’язані зі зловживаннями поміщиків у дореформений період по відношенню до кріпаків. Досвідчений керівник зосередився на соціальному захисті селян. За його ініціативи було встановлено десятки правопорушень. Також А. Я. Фабр розробив проект правил про наймання сільських працівників. Він докладно вивчив це питання і представив рекомендації щодо виявлених ним різночитань і протиріч. Усі без винятку ініціативи та пропозиції досвідченого урядовця були схвалені адміністрацією і прийняті до уваги при подальшому здійсненні реформи.

У розділі 4 – “Культурно-просвітницька та благодійна діяльність А. Я. Фабра” – розкриті основні напрямки історико-краєзнавчої, пам’яткоохоронної та благодійної роботи видатного дослідника та мецената Півдня України. У підрозділі 4.1. – “Історико-краєзнавча та пам’яткоохоронна діяльність А. Я. Фабра” – доведено, що паралельно із сумлінним виконанням службових обов’язків він активно займався науково-дослідницькою діяльністю. Ще під час служби феодосійським форшмейстером А. Я. Фабр почав захоплюватись садівництвом і колекціонуванням рідкісних порід кримських дерев. Багато уваги приділяв вивченню праць стародавніх авторів про Кримський півострів. Вже у першій половині 20-х рр. XIX ст. він увійшов до лав краєзнавчого руху. Досліджено листування кримознавця з корифеєм кримської ботаніки Х. Х. Стевеном, істориком академіком П. І. Кьоппеном, видатним археологом І. П. Бларамбергом.

А. Я. Фабр активно займався пам’яткоохоронною діяльністю. У 1822 р. він брав участь у огляді об’єктів старовини Криму з метою організації робіт щодо їх збереження. Під час перебування на посаді правителя канцелярії Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора, він забезпечив надходження саме до його відомства інформації про всі випадкові знахідки історичних пам’яток. За часів його знаходження на посаді катеринославського губернатора було проведено роботи із збереження “скіфських баб, які знищувались селянами Півдня України.

У 1838 р. правитель канцелярії генерал-губернатора став одним із членів-засновників Одеського товариства історії та старожитностей. У 30-ті рр. XIX ст. він брав активну участь у роботі Товариства сільського господарства Південної Росії, у 50-ті рр. – Російського географічного товариства. Із 1834 р. був членом-кореспондентом Центрального статистичного комітету.

А. Я. Фабр написав низку спеціальних статей, присвячених вивченню археологічних пам'яток, здійснив переклад із французької твору грецького автора Арріана. Крім того, у рукописному вигляді збереглося декілька його студій, які вперше включено до наукового обігу автором дисертації.

У підрозділі 4.2. – “А. Я. Фабр – організатор перших музеїв Новоросійського краю” – розглянуто його діяльність із створення двох музейних колекцій у Одесі та Катеринославі – відповідно Дендромінералогічного кабінету і Громадського музеуму.

Створення Дендромінералогічного кабінету в Одесі відноситься до другої половини 30-х рр. XIX ст. Першою була сформована колекція порід деревини – лісографічний кабінет, потім – мінералогічна. Як ініціатор створення музею природи в Одесі, А. Я. Фабр докладав значних зусиль для забезпечення регулярного поповнення його фондів. Із цією метою він встановив тісні контакти з керівниками усіх південноукраїнських областей. Було виявлено листи А. Я. Фабра щодо цієї справи до катеринославських губернаторів Н. М. Лонгінова й А. О. Пеутлінга, інспектора Керченського карантину Л. Л. Качоні, таврійського губернатора О. І. Казначеєва. Станом на 1860 р. музей нараховував 4.364 одиниці збереження. У ньому були представлені зразки деревних порід Херсонської (78), Катеринославської (54), Таврійської (176) губерній, Бессарабської (99) і Кавказької (116) областей. За особистим переконанням засновника колекція мала звернути увагу громадськості на необхідність поглибленого вивчення природних багатств Новоросійського краю. Діяльність у сфері створення музеїв знайшла своє логічне продовження після переїзду А. Я. Фабра до Катеринослава, де в лютому 1849 р. за його ініціативи і при безпосередній підтримці був створений “Громадський музеум”, що став одним з перших музеїв Подніпров'я.

Підрозділ 4.3. – “Створення та діяльність Сирітського будинку таємного радника Фабра” – присвячено дослідженню історії організації та діяльності заснованого на кошти видатного адміністратора сирітського притулку в Сімферополі – одного з найбільших на Півдні України.

Цей благодійний заклад було відкрито у березні 1864 р. відповідно до заповіту А. Я. Фабра. До Сирітського будинку приймалися хлопчики не молодші 4 і не старші 11 років. У притулку діти знаходилися до тринадцятилітнього віку. З 8-10 років вони навчалися початкам Закону Божого, російській і церковнослов’янській мовам, азам арифметики, церковному співу. По досягненні 10 років сироти автоматично одержували право відвідувати міське училище. Надалі найбільш обдаровані діти могли продовжити навчання – їм надавалася можливість вступу до гімназії. Сироти, що закінчили гімназію з відзнакою, направлялися до університету. До притулку приймалися діти, що походили з різних станів. З р. при сирітському домі існувала школа ремісників, яка обслуговувала виключно вихованців притулку. Сирітський притулок таємного радника Фабра функціонував до встановлення Радянської влади. Найпізніший документ, що підтверджував його діяльність датовано груднем 1920 р.

Висновки узагальнюють авторські інтерпретації й містять стислий виклад результатів дослідження, основний зміст яких виноситься на захист:

1. Демократизація суспільно-політичного життя дозволила визначити місце і роль видатних історичних постатей у розвитку нашої держави, оцінити заслуги кожного з них перед історією для того, щоб успішно застосовувати досвід минулого на сучасному етапі. Історіографічний аналіз існуючої літератури показав, що проблема дисертаційного дослідження не була предметом спеціальних наукових студій. Репрезентативний корпус архівних документів і опублікованих джерел дозволив об'єктивно висвітлити основні напрямки і результати адміністративної та культурно-просвітницької діяльності А. Я. Фабра на Півдні України в 30-ті – на початку 60-х рр. XIX ст.

2. Новоросійський край у першій половині XIX ст. залишався самобутнім регіоном Російської імперії. Займаючи зручне геостратегічне положення, він знаходився під пильною увагою