НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ імені В.І. ВЕРНАДСЬКОГО
БУГАЄВА ОЛЕНА ВАЛЕНТИНІВНА
УДК 930.253: 78.071(477)
АРХІВНА СПАДЩИНА МУЗИЧНОГО ТОВАРИСТВА
імені М. Д. ЛЕОНТОВИЧА
07.00.10 – документознавство, архівознавство
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
КИЇВ – 2007
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського
Науковий керівник доктор історичних наук, професор,
член-кореспондент НАН України
ДУБРОВІНА ЛЮБОВ АНДРІЇВНА,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
директор Інституту рукопису
Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор
МАТЯШ ІРИНА БОРИСІВНА,
Науково-дослідний інститут архівної справи
та документознавства Держкомархіву України,
директор
кандидат мистецтвознавства,
ІВЧЕНКО ЛАРИСА ВАСИЛІВНА,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
завідуюча відділу формування музичного фонду
Захист відбудеться “20” _12 2007 р. о 13.00_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.165.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського за адресою: 03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3
З дисертацією можна ознайомитися в читальному залі бібліотекознавчої літератури Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: 03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня,
Автореферат розісланий “19”_11_2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат економічних наук А. О. ЧЕКМАРЬОВ
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Архів Музичного товариства імені М. Д. Леонтовича (далі МТЛ) – провідної музично-громадської організації (1922–28), що зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ІР НБУВ, Ф. ) – є не тільки складовою Національного архівного фонду, а й визначною історико-архівною пам’яткою доби “Українського Відродження”, одним з небагатьох збережених до наших днів документальних свідоцтв діяльності громадських організацій культурного напряму 20-х рр. ХХ ст. Актуальність дослідження полягає у визначенні архіву як окремого науково-інформаційного комплексу документів, його структури, складу і змісту, що сприятиме повноцінному репрезентуванню місця і ролі Товариства в українській музичній культурі, висвітленню багатогранності форм його функціонування як соціокультурного феномену.
Архівознавчий та документознавчий аспекти опанування документів МТЛ є одними з тих, що максимально інформативно й історично адекватно відкривають їх змістовну сутність. З огляду на історію архівної справи в Україні, документи МТЛ, водночас, відбивають об’єктивні і суб’єктивні процеси, пов’язані зі стратегією ВУАН 20-х рр. ХХ ст., спрямованої на конституювання українського архівознавства як науки. Актуальність дослідження документів МТЛ продиктована необхідністю наукового обґрунтування факту закономірності архівування та документування власної історії Товариством, котре стало однією з установ, що (серед інших завдань) закладало практичні підвалини для розвитку національного архівознавства.
Дослідження архівної спадщини МТЛ стає основним чинником вироблення нового, специфічного знання, як для архівознавства та документознавства, так і для інших гуманітарних наук, передусім музикознавства і культурології. Переоцінки вимагають тенденційні положення та традиційні стереотипи, сформовані за радянських часів, що тривалий час деформували уявлення про МТЛ і як до організації в цілому, і по відношенню до окремих її членів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дана робота виконувалась у відповідності з загальною стратегією НБУВ, що полягає у розробці вітчизняного біобібліографічного інформаційного ресурсу, за планами науково-дослідної роботи Інституту рукопису НБУВ “Унікальні книжкові та рукописні фонди: науковий опис, державна реєстрація” (ШИФР 4. 3. 07–09) та Інституту біографічних досліджень НБУВ “Розвиток української біографістики та проблеми формування вітчизняних біобібліографічних ресурсів ХХІ ст.” (ШИФР 2. 4. 07–09).
Стан наукової розробки теми. Архівна спадщина МТЛ є малодослідженою сторінкою української історії. Архівні документи, що потрапили до ІР НБУВ 1950 р. (Ф. , 2083 од. зб.), стали доступними для широкого користування лише у 80-ті рр. ХХ ст.
Дослідження діяльності та інші публікації про МТЛ, здійснені за радянських часів, умовно розподіляються на три етапи. Для першого (1921–39) – характерні публіцистичні статті, інформаційні повідомлення, біографічні портрети, огляди, спогади та листування членів Товариства на сторінках журнальної і газетної періодики, що відображають ставлення до МТЛ сучасників і близького оточення Товариства. Характерною рисою другого етапу (1939–82) стало висвітлення життєдіяльності поодиноких представників МТЛ та створення перших кроків у підготовці науково-узагальнюючих праць про Товариство, попри ідеологічний диктат і цензуру, – це тематичні розділи у рекомендованій літературі та навчальних посібниках, монографічні праці, огляди творчої діяльності (праці Л. Архімович, Т. Булат, Н. Герасимової-Персидської, М. Гордійчука, Н. Грицюк, В. Дяченка, Т. Карише-вої, Ю. Лавріненка, С. Лисецького, К. Михайлова, С. Николишина, А. Ольховськ-ого, С. Орфєєва, Л. Пархоменко, Л. Ревуцького, А. Рудницького, Г. Степанченко, Є. Федотова, Ш. Шварцмана, Т. Шеффер, О. Шреєр-Ткаченко, Н. Шурової, Л. Ященка та ін.).
До третього етапу (1982–90) належать збірники пам’яті, присвячені провідним діячам Товариства, біографічні нариси та книжкова серія “Творчі портрети українських композиторів” (автори М. Гордійчук, Н. Грицюк, М. Дитиняк, Є. Коноплева, Л. Корній, Н. Королюк, В. Кузик, С. Лисецький, О. Немкович, Л. Пархоменко, П. Тичина, Є. Товстуха). З огляду на тему, що досліджується, показовими стають 80-ті рр. ХХ ст. – етап опрацювання архівних фондів і колекцій діячів мистецтва, науки, культури. Збірка статей “М. Леонтович: Спогади, листи, матеріали” (1982 р.) стала справжнім проривом у вітчизняній музичній мемуаристиці, завдяки якій вперше побачили світ методичні праці та листи композитора, спогади сучасників про М. Леонтовича з фондів ІР НБУВ, ХДОА та ВДОА.
Єдиною спеціальною архівознавчою працею став стислий огляд документів архіву, підготовлений А. Г. Адаменко і Т. І. Воронковою “Всеукраїнське музичне товариство імені М. Д. Леонтовича” (1982). Ця стаття, хоча й не може вважатися науково вичерпною, залучила документи архіву МТЛ до наукового обігу, заклала підґрунтя для проведення майбутніх досліджень архівної спадщини МТЛ.
На сучасному етапі документами архівного фонду МТЛ найчастіше користуються дослідники, які вивчають культурно-мистецькі проблеми. Завдяки опрацюванню окремих архівних документів ними підготовлено ряд наукових праць (В. Витковський, Г. Каневська, В. Кузик, А. Муха, О. Овчарук, С. Пономаренко, М. Ржевська, М. Степаненко, Н. Шипович, В. Шульгіна), фундаментальне видання “Історії української музики” у 6-ти тт., зокрема том 4: 1917–1941 (1992), каталог “Музичний архів М. Д. Леонтовича” (1999, укладачі Л. Корній, Є. Клименко), ювілейні видання, присвячені МТЛ та М. Леонтовичу, дослідження В. Кузик “З історії утворення Музичного товариства ім. М. Д. Леонтовича”, де використо-вуют-ься архівні документи ВДОА та ІР НБУВ, тощо. Перелічені праці демонструють новітні підходи до вивчення історії, що спираються на використання ґрунтовної джерельної бази, в тому числі й архівної. Але комплексного дослідження про архів МТЛ на сьогодні немає.
Мета роботи полягає у комплексному дослідженні архівної спадщини МТЛ
як цілісного явища, що об’єктивно відображає музично-культурний процес
20-х рр. ХХ ст. в його природному розвитку.
Для реалізації поставленої мети необхідно розв’язати наступні завдання:
здійснити історіографічний аналіз друкованих і рукописних джерел з теми дослідження, з’ясувати ступінь їх історичного й теоретичного опанування;
з’ясувати історію формування фонду в його окремих комплексах та в цілому;
провести архівознавчий і документознавчий аналіз складу і змісту архіву МТЛ, визначити масштаб їх історичної репрезентативності;
розкрити специфіку архівних документів, що відображають напрями діяльності МТЛ, дослідити його внесок у творчу, видавничу, просвітницьку, наукову сфери музичної культури;
систематизувати документи за напрямами діяльності Товариства, хронологічним та адміністративно-територіальним принципами;
розглянути документи щодо організаційних здобутків МТЛ на шляху формування музейної, бібліотечної, архівної справи в галузі музичної культури;
встановити історичне значення Музично-теоретичної бібліотеки ім. К. Стеценка (МТБ ім. К. Стеценка), започаткованої МТЛ, та охарактеризувати її як підрозділ Всенародної бібліотеки України (ВБУ);
розглянути бібліографічну складову архіву, вивчити наявні українські та зарубіжні періодичні видання про діяльність МТЛ, збережені в його архіві, виявити особливості популяризації знання про Товариство на сторінках періодики;
дослідити діяльність філій МТЛ, здійснити історичну реконструкцію діяльності Товариства, виявити імена та визначити склад його членів; довести цінність архівної спадщини МТЛ як архівної пам’ятки вітчизняної історії та культури.
Об’єкт дослідження – архівна спадщина МТЛ, що збереглася на сьогодні.
Предмет дослідження – документальний комплекс МТЛ – провідної музично-громадської організації доби “Українського Відродження” – як унікальне архівне явище: формування, склад, зміст, наукове використання.
Методологічну основу дисертаційного дослідження складають принципи історизму, об'єктивності та всебічності; загальнонаукові методи – емпіричний, логічний, системно-структурний, класифікаційний, історико-порівняльний, науково-еврістичний, хронологічний, а також спеціальні історико-архівознавчі методи.
Хронологічні межі охоплюють період 1921–28 рр.: від часу започаткування Комітету по вшануванню пам’яті М. Леонтовича 1921 р., перейменованого 1922 р.
у МТЛ, до моменту його фактичного закриття 1928 р., у зв’язку з переходом до інших програмних завдань і форми організації – ВУТОРМ.
Джерельну базу дослідження становлять архівні документи, українська
і зарубіжна газетна та журнальна періодика 20-х рр. ХХ ст., наукова література історико-гуманітарного профілю, довідкові видання різного тематичного формату, законодавчі акти та нормативні документи.
Основу дисертації складають рукописні документи архівного фонду МТЛ –
Ф. 50, що зберігаються в ІР НБУВ. Також використано архівні документи ІР НБУВ – Ф. 1 (персональні матеріали), Ф. 67 (архів О. Дзбанівського); ЦДАМЛМ України – Ф. 181 (архів Б. Лятошинського), Ф. 328 (архів В. Костенка), Ф. 359 (архів П. Козицького), Ф. (архів П. Сениці); Рукописного фонду ІМФЕ
ім. М. Т. Рильського НАН України; ЦДАВО України – Ф. 2, Ф. 166 (офіційні документи державних установ та мистецьких організацій).
Широко використано матеріали періодичних видань – журнали “Музика” (1923–25, 1927), “Музика масам” (1928–29), “Українська музична газета” (1926), що на правах друкованого органу входили до складу МТЛ, а також вирізки з газетної періодики – “Вісті Київського Губернського Виконавчого Комітету”, “Більшовик”, “Вісті ВУЦВК”, “Українські Щоденні Вісті” (Нью-Йорк, Америка), “Українська Робітнича Газета” (Вінніпег, Канада), зібрані співробітниками започаткованої Товариством МТБ
ім. К. Стеценка (зберігаються у Відділі формування музичного фонду НБУВ).
Масштабною за обсягом є група джерел, пов’язаних з дослідженням суспільно-історичних процесів періоду українізації, культурно-мистецького руху, музичної сфери життя. Дослідження ґрунтується також на працях архівознавчої і документознавчої наукової думки, науково-методичних матеріалах з питань архівознавства.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
виявлено, проаналізовано та систематизовано коло рукописних та історіографічних джерел дослідження, доведено соціально-історичне значення архівної спадщини МТЛ як об’єкту архівознавства та документознавства;
комплексно досліджено історію формування та стан архівної спадщини МТЛ у цілісності її складу документів, систематизовано та розкрито зміст архівних документів, що засвідчують реальний рівень внеску МТЛ як провідної музично-мистецької організації України 20-х рр. ХХ ст.;
встановлено бібліографічну складову друкованих джерел архіву, проаналізовані наявні українські та зарубіжні періодичні видання про діяльність МТЛ, збережені в його архіві;
на базі систематизації документів доведені здобутки МТЛ у контексті реалізації ним новаторського духу, закладання підвалин у багатьох сферах музичного життя, відкриття нових установ та форм діяльності; висвітлено роль МТЛ на шляху формування музейної, бібліотечної, видавничої, виставкової, архівної справи;
досліджено документальний комплекс з історії утворення регіональних відділень МТЛ та масштаб діяльності його філій в округах, містах та селах країни;
визначено персональний склад Товариства, вперше введено до наукового обігу невідомі імена і укладено “Алфавітний покажчик членів філій МТЛ”;
проаналізовано етапи історичного розвитку МТЛ, доведено цінність архівної спадщини МТЛ як документальної пам’ятки вітчизняної історії та культури.
Теоретичне та практичне значення даного архівознавчого дослідження поглиблює знання про історію та закономірності архівного фондоутворення таких масштабних громадських організацій як МТЛ, принципи наукового описування, систематизації та класифікації документів з орієнтуванням на комплексну джерельну значимість архіву.
Результати даної роботи використано в лекційних курсах з архівознавства, при підготовці довідкових видань, підручників з історії української музики та української культури ХХ ст., збірників наукових праць з проблем українського архівознавства. Персонологічна реконструкція особового складу Товариства призвела до укладання “Алфавітного покажчика членів філій МТЛ” і вважається актуальною в контексті розробки сучасної моделі та бази даних національного біографічного зводу – Українського національного біографічного архіву, як одного з пріоритетних напрямів розвитку біографічних досліджень в Україні.
Особистий внесок здобувача. Результати дисертаційного дослідження одержані автором одноосібно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження апробовані на науково-практичних та науково-теоретичних конференціях і круглих столах: “Наукова бібліотека в сучасному соціокультурному контексті” (Київ, 1993); “Бібліотечне краєзнавство у відновленні історичної пам`яті народу України” (Київ, 1997); “Проблеми створення Українського біографічного словника” (Київ, 1998); “Бібліотеки – центри науково-інформаційних ресурсів
ХХІ століття” (Київ, ); “Теоретичні та методичні проблеми біографічних досліджень” (Київ, 2001); “Українознавство у розбудові громадянського суспільства” (Київ, 2003); “Роль бібліотек у формуванні єдиного науково-інформаційного простору України” (Київ, 2005), “Перші Чишковські читання” (Київ, 2005); “Слов’янство і національно-культурні процеси ХХ–ХХІ століття” (Київ, 2006); “Другі Чишковські читання” (Київ, 2006); “Сучасна українська біографістика в інформаційному просторі держави” (Київ, 2007); “Українська освіта у світовому часопросторі” (Київ, 2007).
Публікації. Результати дослідження висвітлені у восьми одноосібних статтях, опублікованих у фахових виданнях згідно з вимогами ВАК України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків (всього 191 сторінок), списку використаних джерел (800 найменувань,
з них 255 – архівні) та 17 додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У Вступі обґрунтовано актуальність та ступінь наукової розробки проблеми, окреслено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, його методологічні засади; визначено хронологічні межі; доведено новизну, теоретичне та практичне значення; представлено джерельну базу; подано інформацію про апробацію результатів дослідження.
Перший розділ – “Музичне товариство імені М. Д. Леонтовича –
всеукраїнська громадська організація 20-х рр. ХХ ст.” складається з трьох підрозділів. Він охоплює історико-культурний ракурс дослідження – розвиток культурно-мистецького життя України 20-х рр. ХХ ст. (1.1.), становлення та динаміку функціонува--ння МТЛ (1.2.) та історико-архівознавчий аналіз складу і змісту архівного фонду МТЛ (1.3.).
Підрозділ 1.1. “Стан культурно-мистецького життя України 20-х рр. ХХ ст.” 20-ті рр. ХХ ст. – один з найяскравіших, результативних і, водночас, складних періодів вітчизняної історії, що заслужено отримав назву “Українського Відродження” (Г. Ващенко, В. Ґадзінський, М. Зеров, О. Лейтес, М. Хвильовий та ін.). Внаслідок відбувшихся в країні революційних змін, українська культура розвивається за принципами національного оновлення, отримавши ідейне підґрунтя для підйому духовної творчості, мистецтва, науки і освіти. Історіографічні праці сучасників суспільних перебудов тих часів, провідних учених та громадських діячів – В. Винниченка, М. Грушевського, Д. Дорошенка, М. Шаповала, О. Шульгіна дають високу оцінку значення української революції як фактора консолідації української нації. Широкий потік демократичних перетворень, дух просвітництва і громадянського служіння стали тими ознаками часу, що інтенсифікували в Україні процеси побудови нового культурного всесвіту. Даний період історії ґрунтовно досліджено Д. Антоновичем, Г. Ващенком, Т. Гунчаком, І. Дзюбою, М. Жулинським, М. Ільницьким, І. Лисяком-Рудницьким, М. Поповичем та ін.
На формування “нового” українського мистецтва і культури Правобережної України вплинули події національно-визвольного і просвітницького руху, що відбувались на західноукраїнських землях, починаючи від кінця ХІХ ст. (Д. Антонович, Т. Гунчак, А. Жуковський, І. Крип’якевич, О. Субтельний, М. Черепанін). На початку ХХ ст. на Правобережжі виникають наукові школи з історіографії, етнології, літературознавства, мовознавства, антропології, з’являються постаті європейського рівня та енциклопедичних знань (В. Антонович, Ф. Вовк, М. Грушевський, М. Дашкевич, М. Драгоманов, А. Кримський, О. Потебня та ін.), складається музично-драматична виконавська школа, здійснюється злет літературної української мови, утворюються музичні та художні школи (М. Лисенко і О. Мурашко), значної ваги набувають музично-освітня діяльність М. Леонтовича, Я. Степового та К. Стеценка.
У зв’язку із заснуванням у листопаді 1918 р. Української Академії наук яскравими іменами поповнюється наукова плеяда з числа “інтелігенції міського типу” – Д. Багалія, К. Воблого, О. Гермайзе, Д. Ґраве, М. Грінченка, М. Грушевського, С. Єфремова, К. Квітки, М. Кравчука, М. Крилова, А. Кримського, Я. Новицького, О. Палладіна, М. Птухи, І. Шмальгаузена, Д. Яворницького та ін. Паралельно з УАН 1918 р. утворюється Всенародна бібліотека України, серед фундаторів якої В. Вернадський, Ю. Кримський, С. Єфремов.
Разом з тим, формотворчі процеси у галузі культури та мистецтва відбувалися
у 20_ті рр. ХХ ст. в умовах протистояння демократичних національних інтересів
і радянської управлінської системи, “народного”, українського національного руху
і “офіційної” доктрини, що призвело до активізації форм самовизначення прогресивно налаштованої інтелігенції, об’єднання однодумців у творчі союзи і товариства (праці Ю. Афанасьєва, П. Бондарчука, Я. Верменича, І. Войцеховської, М. Гордійчука, В. Даниленка, О. Кручека). Саме на цій патріотичній хвилі в Україні започатковуються мистецькі громадські організації, що беруть на себе повноваження “будівничих” національної культури.
Підрозділ 1.2. “Становлення та основні історичні етапи діяльності МТЛ”. МТЛ виникло на базі Всеукраїнського комітету по вшануванню пам’яті М. Д. Леонтовича (ВКВПЛ), заснованого 1 лютого 1921 р. Трагічна загибель у ніч на
23 січня 1921 р. композитора Леонтовича (1877–1921), чиє ім’я було символом мистецької України, стала поштовхом до консолідації найкращих творчих, громадських, наукових сил в єдину громадську організацію. Засновниками Комітету стали відомі діячі української культури того часу: композитори К. Стеценко (фундатор) та Я. Степовий, художник і поет Ю. Михайлів, музикант-теоретик Б. Яворський, поет і хоровий диригент П. Тичина, літературознавець і педагог В. Дурдуківський, композитор
і фольклорист П. Козицький, композитор і диригент М. Вериківський, композитор
і хоровий диригент П. Демуцький, театральний і громадський діяч Лесь Курбас, диригент і співак С. Дурдуківський, літературознавець, публіцист, громадсько-політичний діяч С. Єфремов, мистецтвознавець, журналіст О. Чапківський, мистецтвознав-ець, археолог, етнограф, музейний діяч Д. Щербаківський, живописець, театральний художник, мистецтвознавець М. Бурачек та ін. До складу ВКВПЛ також увійшли члени родини М. Леонтовича, представники громадських і державних установ, юридичні особи.
Назву організації і Статут було затверджено 7 лютого 1921 р. Через рік, 26 лютого 1922 р., Колегія Головполітосвіти затвердила нові положення Комітету про перетворення його на МТЛ. Початкові завдання Комітету пов’язувались із популяризацією творчості М. Леонтовича: улаштуванням циклів концертів з творів композитора, виданнями збірника його музичних творів, збірника пам’яті з біографічними відомостями про нього, вивченням музичної спадщини митця, друком листівок, брошур і теоретичних праць про його творчість, заснуванням і проведенням конкурсу молодих композиторів та виконавців імені Леонтовича; допомогою родині померлого композитора та ін. МТЛ розширило сферу повноважень, взявши на себе відповідальність за організацію національного музичного процесу як державного завдання, що спричинило до розширення географії його діяльності та започаткування філій на території України.
З прийняттям Декларації “Жовтень – в музику” (1924 р.) розпочався етап “демократичних перебудов” Товариства. Незважаючи на ідеологічний тиск з боку владних структур, члени МТЛ протягом 2-х років намагалися відстоювати свої ідейні позиції і виконувати статутні завдання. У цей період МТЛ заснувало чимало музичних організацій: симфонічний оркестр та струнний квартет, у складі МТЛ виступали капели “Думка”, “Дух”, “Рух”, “МіК”, Український студентський хор. За ініціативи МТЛ були започатковані “День музики”, музичні бесіди – “Вівторки” та “Суботники”, присвячені виконанню нових, неопублікованих музичних та літературних творів в авторській інтерпретації. За участі МТЛ було відкрито Українську народну філармонію, Українське філармонічне товариство, Київську робітничу консерваторію.
Проведення у січні 1926 р. Першого пленуму (з’їзду) МТЛ загострює внутрішню ситуацію в керівництві Товариства, призводить до творчих непорозумінь між представниками Київської і Харківської філій, внаслідок чого, вже на початку 1927 р. група композиторів відокремлюється від МТЛ і утворює нове об’єднання – Асоціацію революційних композиторів України. У лютому 1928 р. на ІІ з’їзді МТЛ, в контексті державно-політичних постанов у галузі культури та мистецтва, було прийнято резолюцію про реорганізацію Товариства у Всеукраїнське товариство революційних музикантів (ВУТОРМ), що позначилось на долі МТЛ як даті фактичного припинення його діяльності.
Підрозділ 1.3. “Архівний фонд МТЛ як джерельна база дослідження: склад і зміст”. Досліджуються документи архівної спадщини МТЛ, що у грудні 1931 р. (дата першого надходження) за ініціативи О. Дзбанівського надійшли до музичного відділу ВБУ (ЦНБ, тепер НБУВ) від музичного товариства Пролетарських музикантів. Музичним відділом ВБУ ці документи 1950 р. було передано до рукописн-ого відділу ЦНБ, де у кількості 2083 од. зб. вони дотепер зберігаються в ІР НБУВ як фонд № . Акт прийому складено 1972 р., паспорт фонду та історичну довідку – І. В. Клименко – 1998 р. Паспорт складається з 11 аркушів. Сучасна назва фонду “Архівна колекція Всеукраїнського музичного товариства імені М. Д. Леонтовича (1922–1928)”. Хронологічні межі документів фонду – кін. XIX ст.–1936 р. Межі існування організації за документами – 01.04.1922 (23)–1928. Попередня назва фонду – Перша українська музично-громадська організація. У позиції “характер діяльності МТЛ” зазначено: “створена з метою об’єднання музичних сил республіки, плекання української національної музики, розвитку музичної культури”.
Розглянуті документи фонду № систематизовано за принципами предметно-тематичної класифікації, за хронологією їх умовно поділено на 2 періоди: документи ВКВПЛ–МТЛ (1921–22) та МТЛ–ВУТОРМ (1922–28). Основна група документів – це папери діловодства – статути, звіти, протоколи засідань, накази, повідомлення, кошториси, списки установ та осіб, заяви, нормативні документи, положення, абонементні бланки, інвентарні книги, книги обліку тощо, котрі відтворюють нормативно-регламентаційний і організаційний характер діяльності Товариства. Склад документів другої групи – наукового та музично-просвітницького характеру – дає уявлення про стан розвитку музично-наукової думки в Україні і репрезентує різножанрові зразки наукових, науково-методичних та публіцистичних праць.
Дві інші структурно відокремлені групи документів – нотні та фотодокументи – аналізуються у роботі побіжно, оскільки виходять за межі даного фахового дослідження. Група нотних документів складається з близько 600 од. зб. і представлена переважно рукописами нот хорових творів української класики і композиторів МТЛ: П. Батюка, К. Богуславського, П. Боцюна, В. Вериківського, В. Верховинця, Г. Верьовки, М. Гайворонського, М. Леонтовича, М. Лисенка, Я. Степового, К. Стеценка та багато ін. Світова класика представлена іменами Р. Вагнера, Й. Гайдна, Х. Глюка, Е. Гріга, В. Моцарта, Л. Бетховена, Ф. Шуберта, Р. Шумана, Р. Штрауса та ін. Зберігаються тут раритетні і маловідомі хори М. Аркаса, Д. Бортнянського, А. Веделя, оркестрові переклади та оригінальні хорові твори О. Бородіна, С. Рахманінова, С. Танєєва, П. Чайковського, друковані хорові партитури опер М. Глінки тощо.
Фотодокументи – це персональні та групові зображення провідних діячів
і маловідомих осіб, представників філій та виконавських колективів: членів Президії, Музичної студії ім. М. Леонтовича, ”Капели “Думка”, музикантів-аматорів місцевого рівня, представників музичних осередків та музичних колективів Бердянська, Гайсина, Козельця, Лохвиці, Миколаєва, Полтави, Ромнів, Херсона та ін. – всього понад 170 фотографій. Майже всі вони були надруковані в журналах “Музика” та “Музика масам” для ілюстрації статей біографічного плану, некрологів, хронік, звітів тощо.
Розділ 2. “Архівна спадщина МТЛ: історико-хронологічна реконструкція діяльності” складається з 4-х підрозділів, що досліджує склад і зміст документів архіву Товариства у хронологічному вимірі.
Підрозділ 2.1. “Формування Товариства як музично-громадської організації: від Комітету до МТЛ (1921–22)” присвячено дослідженню документів з історії заснування Товариства, пов’язаних з виробленням тогочасної моделі цієї мистецької організації – визначення пріоритетних напрямів і форм діяльності ВКВПЛ, укладання статутних завдань, окреслення функціональних обов’язків керівного складу та започаткування комісій МТЛ, відпрацювання всіх нормативних документів, організації творчої, виконавської та видавничої діяльності, закладання виконавських колективів та філій Товариства.
Документи Музичної комісії містять інформацію про опанування творчого доробку Леонтовича, організацію та проведення концертів на його честь, музичних конкурсів і вечорів пам’яті. Документи Видавничої комісії розкривають сторінку вшанування пам’яті митця за рахунок публікації його щоденників, листів, збірників пам’яті, спогадів, портретів, листівок, поштових карток. Зміст документів Музейної комісії, пов’язаний з питаннями організації Музею М. Леонтовича, збору рукописних, друкованих творів композитора, методичних праць, фотодокументів та особистих речей, необхідних для влаштування стаціонарних та тимчасових виставок. За перший рік ВКВПЛ було зібрано близько 200 авторських творів композитора. По смерті композитора Я. Степового його спадщину також було передано до музею М. Леонтовича. Документи Загально-організаційної комісії розкривають проблеми утворення філій МТЛ у Звенигородці, Кирилівці, Полтаві, Тульчині, Умані, вироблення інструктивних документів філій, налагодження музкорівського руху на місцях, утворення при Комітеті виконавських колективів – Капели-студії ім. М. Леонтовича, Хору-студії ім. К. Стеценка та Вокального квартету ім. Я. Степового. За ініціативи ВКВПЛ здійснюється перейменування вулиці Гімназіальної у вулицю М. Леонтовича.
Підрозділ 2.2. “Зміни уставних положень МТЛ і Декларація “Жовтень – в музику” (1923–24)”. Протягом 1923 – перш. пол. 1924 рр. діяльність МТЛ розвивалася в контексті прийнятого 1922 р. “Положення про МТЛ”. Визначена мета Товариства направлена на “розвиток української музичної культури”, процес якої передбачав врахування трьох моментів: 1. Утворення цінностей. 2. Організацію цінностей. 3. Розподіл цінностей. Утворення цінностей передбачало утворення: а) музично-мистецьких та б) музично-наукових цінностей. Музично-мистецькі – направлені на зростання рівня музичної творчості шляхом проведення музичних конкурсів, удосконалення виконавської техніки і музичного виховання. Музично-наукові – це етнографічні екскурсії, збирання музично-фольклорних та ін. матеріалів (спогадів, листів тощо); семінари-лабораторії з різних галузей музичного знання; наукове опрацювання різних галузей музикознавства (історія музики, філософія музики, музична педагогіка тощо). Організація музичних цінностей поділялася на організацію: а) музично-мистецьких цінностей; б) музично-наукових цінностей і в) живих музичних цінностей. Організація музично-мистецьких цінностей розглядалась як розвиток нотовидавництва і концертної діяльності. Організація музично-наукових цінностей пов’язувалась: з виданням музичних журналів, історико-теоретичних та монографічних праць; з проведенням лекційної діяльності та музично-освітніх курсів; із започаткуванням музичних бібліотек. Організація живих музичних цінностей орієнтувалась на відкриття нових виконавських колективів – хорів, народних
і симфонічних оркестрів, вокальних та інструментальних студій, музично-артистичних клубів. Розподіл музичних цінностей вказував на конкретного “споживача” цих цінностей за своїм соціальним статусом у селі (трудова інтелігенція, робітники, селяни), місті (пролетаріат і трудова інтелігенція) та серед молоді (школярі й студенти).
Прийняття у вересні 1924 р. Декларації “Жовтень – в музику” призводить до перегляду “Положення про МТЛ” і зміни програмних завдань у бік посилення просвітницького напряму діяльності Товариства і створення “мистецтва для народу”.
Підрозділ 2.3. “Політичні реалії радянської України та організаційна перебудова МТЛ (1925–26)”. Комплекс архівних документів цього періоду свідчить про динаміку розвитку Товариства, що вступило у фазу реалізації нових “революційних” ідей у відбудові мистецтва радянської України. Здійснюється корекція ідеологічних засад, складаються більш жорстокі умови роботи, що пояснюється загальною політизацією та вкоріненням радянської ідеології в усі сфери життя. У роботі МТЛ поступово починають превалювати форми діяльності, направлені на “формування психології мас”.
Показовою в цьому плані і центральною подією для МТЛ стає проведення
23–26 січня 1926 р. І Пленуму (з’їзду), спрямованого на затвердження революційних ідеалів і, як наслідок, визначення пріоритетних форм діяльності: організаційно-інструкторської (М. Радзієвський), науково-творчої (М. Вериківський) та видавничої (М. Грінченко). Разом з тим, у колі митців посилюються протистояння творчого плану і визріває конфлікт, що невдовзі реалізується. У жовтні 1926 р. група Київських митців, серед яких М. Вериківський, М. Гозенпуд, Б. Лятошинський, Л. Ревуцький, 1926 р. утворює Асоціацію сучасних композиторів, орієнтовану на “сучасні стандарти” світової класики. Цей крок не знаходить підтримки з боку керівництва МТЛ.
Підрозділ 2.4. “Від І до ІІ Пленуму МТЛ: зміни ідеологічної платформи Товариства та припинення діяльності (1927–28)”. Переведення на початку 1927 р. ЦП МТЛ (голова – П. Козицький) до Харкова призвело не тільки до реорганізації верхівки Товариства, юридичного переходу повноважень до представників Харківського відділення МТЛ, але й перебудови музичної справи в Україні в цілому. Разом з тим, Київська філія, що працює у складі: Г. Верьовка (голова), М. Грінченко (заст. голови), Л. Ревуцький (секретар), реально продовжує керівництво музично-культурними процесами республіки: її члени беруть участь у роботі музичних і наукових установ, Київського оперного театру, відкривають Музичний клуб, проводять музично-громадські свята – “День музики”, ювілейні концерти, виставки. Виконавські колективи Києва за один рік дають 91 виступ: 7 концертів симфонічного оркестру з 3-х нових програм, 29 концертів оркестру народних інструментів МіК (мандолін і кларнетін), 20 концертів під проводом Асоціації сучасних композиторів, 35 – за участі струнного квартету і вокальних груп. Київські науковці беруть участь, у створенні Великої Радянської енциклопедії та роботі Комісії ВУАН по укладанню Словника музичної термінології, українських і союзних музичних видань.
Поглибленню внутрішньої кризи МТЛ сприяє відокремлення групи Харківських митців в Асоціацію революційних композиторів України (АРКУ).
В умовах тяжкої фінансової скрути та жорстокого диктату з боку держави проходить ІІ З’їзд МТЛ (лютий 1928 р.), що приймає резолюцію про “реорганізацію МТЛ у ВУТОРМ”, висуває революційні гасла. Збіднення і обмеження творчих програм та художніх орієнтирів членів МТЛ виявилися несумісними з подальшим існуванням Товариства як колектива однодумців, що призвело того ж 1928 р. до припинення діяльності МТЛ.
Розділ 3. "Бібліотечна, видавнича та популяризаційна діяльність МТЛ у документах фонду”. У цьому розділі розглядаються комплекси документів крізь призму видавничої, бібліотечної справи Товариства і надається відображення діяльності МТЛ “очима сучасників” на сторінках тогочасної періодики.
У підрозділі 3.1. “Музично-теоретична бібліотека імені К. Стеценка Музичного товариства імені М. Д. Леонтовича” простежується історія заснування Бібліотеки та складний шлях зберігання і поповнення її фондів. 1922 р. МТБ
ім. К. Стеценка передано до МТЛ, а по закритті Товариства – до “Пролетмузу”.
За ініціативи завідуючого музичним відділом ВБУ О. Дзбанівського МТБ ім. К. Стеценка 1931 р. переходить до ВБУ.
Близько третини архівного фонду МТЛ складають справи, що висвічують діяльність МТБ ім. К. Стеценка. Сьогодні вони є майже єдиним і найповнішим джерелом інформації про неї. Це документи діловодства – Положення про Бібліотеку, звіти про роботу, анкети, заяви, кошториси, облікові, інвентарні книги, абонементні бланки та нотний рукописний фонд.
Музичну бібліотеку при ВКВПЛ було утворено 7 лютого 1921 р. на базі фондів бібліотеки Дніпросоюзу. Ініціатором створення став провідний український музично-освітній діяч, композитор і педагог К. Стеценко (1882–1922). Державних музичних бібліотек на той час не існувало, і митець розпочав комплектування нотних фондів найкращими зразками хорової музичної класики: досвідчений диригент-практик розумів необхідність формування різнобічного музичного репертуару для професіоналів і аматорів, дітей та дорослих, для концертного та побутового виконання.
Після передачі Бібліотеки К. Стеценка до МТЛ, вже за перший рік, вдалось її поповнити на 198 найменувань, серед них були ноти С. Прокофьєва, І. Стравінського, нові періодичні видання. 21 червня 1923 р. відбулась епохальна подія: на вимогу МТЛ було започатковано рукописний відділ МТБ ім. К. Стеценка “з метою збереження та популяризації” музичної спадщини діючих композиторів
і тих, що пішли з життя. Звідти у наступні роки надсилалися копії хорів, романсів, ансамблевих творів та ін. по філіях і осередках Товариства для забезпечення їх потреб у нотній, музично-теоретичній та методичній літературі.
Підрозділ 3.2. “Журнал “Музика” і видавнича справа МТЛ”. Потреба реалізації планів не тільки видавничої, але й наукової та музично-просвітницької діяльності спричинила до започаткування першого за радянських часів національного науково-популярного музичного журналу “Музика” – місячника музичної культури. Присвячений М. Леонтовичу його перший випуск (квітень 1923 р.), відкрився статтею О. Чапківського про життя і діяльність композитора. До складу редакційної колегії “Музики” входили П. Козицький, М. Вериківський, Г. Верьовка, М. Грінченко, К. Квітка, П. Тичина, Б. Яновський та ін. З журналом співробітничали відомі українські вчені- історики – Д. Багалій, М. Біляшівський, Ф. Ернст, Д. Щербаківський, російські музикознавці – Б. Асаф’єв, А. Альшванг, Л. Кулаковський та ін.
Комплекс документів Видавничого відділу відкриває невідому сторінку листування редколегії журналу “Музика” з музкорами з районних центрів, периферії, закордонними представниками в Чехії, Америці, Канаді, Великобританії, Росії, Білорусії. Серед документів діловодства – Положення про Видавничий відділ, нормативні акти, поточні плани і звіти виконаної роботи, бюлетені, проспекти, кошториси та різножанрові статті (науково-теоретичні, методичні, публіцистичні, хроніки, рецензії, огляди тощо), надіслані до редакції журналу “Музика”.
Зміст документів свідчить про те, що Видавничий відділ проводив діяльність
у 3-х напрямах: 1) видання нотної, науково-теоретичної та методичної літератури, праць з історії музики; 2) видання науково-популярного журналу “Музика”;
3) видання рекламних, ілюстративних та агітаційних матеріалів – буклетів, проспектів, афіш, фотокарток, портретів, концертних програм тощо. Співробітники журналу “Музика” зробили вагомий внесок у справу укладання національної бібліографії – кожний випуск містив анотації щодо українських та союзних видань, висвітлюючи стан розвитку композиторської, виконавської та музично-освітньої справи в ССРР.
Підрозділ 3.3. “Музичне товариство імені М. Д. Леонтовича на шпальтах української та зарубіжної газетної періодики”. У даному розділі розглянуто матеріали вітчизняної та зарубіжної газетної періодики 1921–24 рр. (у тому обсязі,
в якому вони були зібрані співробітниками МТБ ім. К. Стеценка), що зберігаються у Відділі формування музичного фонду та частково в Інституті рукопису НБУВ. Це газетні публікації, вміщені переважно в центральних українських газетах, таких як “Вісті Київського Губернського Виконавчого Комітету”, “Більшовик”, “Вісті ВУЦВК”, “Червоний край” та діаспорних – “Українські Щоденні Вісті” (Нью-Йорк, Америка) і “Українська Робітнича Газета” (Вінніпег, Канада). Ймовірно, частина публікацій більш пізнього часу залишилася втраченою.
“Вісті Київського Губернського Виконавчого Комітету” (1921–22, 16 публікацій) висвітлюють діяльність МТЛ за перший рік його існування, вміщують хроніки про творчі вечори, присвячені пам’яті М. Леонтовича та Я. Степового; “Більшовик” (1923–25, близько 50 публікацій) – розгорнуті статті, хроніки, повідомлення, рецензії, відкриті листи, бібліографічні огляди. Збереглося декілька публікацій
з газети “Вісті ВУЦВК” (1925, 3 повідомлення) – офіційна інформація про установчі збори, плани-графіки роботи, наради Товариства тощо. Подана інформація
з “Червоного краю” Подільського Губкома КП(б)У (1924–25, 3 рецензії) – це рецензія на концерти Вінницької капели ім. М. Леонтовича під орудою
С. Папа-Афанасопуло та обговорення проблем Подільської філії МТЛ.
Газетна періодика Америки та Канади (1924–25) репрезентує матеріал про концертну діяльність представників української діаспори у Бостоні, Нью-Йорку, Міннєаполісі, Чикаго, Нью-Гейвоні, Пітсбурзі, Вінніпезі і Саскатуні; про заснування місцевих осередків та проведення музично-драматичних програм пам’яті М. Леонтовича, І. Франка, Л. Українки та Т. Шевченка; музичне виховання молоді; збереження українських пісенних традицій.
Розділ 4. “Документи про діяльності філій та осередків МТЛ” складається з 9 підрозділів. Це дослідження комплексу документів, тематично пов’язаних між собою, за допомогою котрих зроблено спробу реконструкції діяльності МТЛ за адміністративно-територіальним принципом. На підставі даних, отриманих з анкет членів МТЛ, узагальнено біографічну інформацію і підготовлено “Алфавітний покажчик членів філій МТЛ”, що нараховує 157 записів.
Кожна філія МТЛ мала визначену ієрархічну структуру організації, що зазвичай складалася з головної установи, розташованої в центральному місті округу. Випадки створення філій або осередків у маленьких містах траплялися лише там, де здавна існували розвинені музичні традиції професійного мистецтва або народного побутування. Прикладом є Тульчинська, Звенигородська, Кирилівська, Уманська філії.
Виникнення філій стало закономірним і природнім явищем для республіки. Правлінням Товариства було розроблено Положення про уповноважених та Положення про філію. Так, з метою допомоги осередкам на Загальних зборах обирались уповноважені для заснування та юридичного супроводу філій з подальшим закріпленням повноважень офіційного представника у даній місцевості, компетентного для керівництва всіма напрямами діяльності філії. Втім, рівень досягнень кожної з них визначався якістю керівного складу, професійністю виконавців, місцевими традиціями музичної культури та матеріально-технічною базою. Саме у віддалених від центру осередках було розгорнуто найбільш результативну роботу з організації нотозбірень, налагодження мережі виконавських колективів і музично-просвітницьких закладів, проведення концертної та лекційної діяльності, збирання речей-експонатів для Музею М. Леонтовича. Хоча внесок філій не був рівноцінним, їх діяльність відіграла велику роль у виявленні музичних талантів та професійному вихованні обдарованої молоді, закладанні школи музичного виконавства, формуванні культурно-мистецьких традицій кожного регіону України.
ВИСНОВКИ
Започаткування архівів громадських товариств мистецького напряму в Україні стало характерною ознакою досліджуваного періоду. У 20-ті рр. ХХ ст. відбувається небувала активізація процесів гуртування особистостей в громадські організації – мистецькі товариства, творчі об’єднання, професіональні спілки тощо. Архів МТЛ сьогодні є тим історичним джерелом, що відкриває нові форми об’єктно-документного пізнання минулого української культури, мистецтва, науки, доводить закономірність виникнення цієї організації на арені культурного життя країни. Документуванням своєї історії МТЛ зробило вагомий внесок не тільки у справу започаткування власного архіву, але й закладання підвалин архівної справи України.
За принципами логічної предметно-тематичної класифікації архівна спадщина Товариства складається з таких внутрішніх груп, що відображають загально-організаційну структуру самого МТЛ. Перша група – це документи діловодства, нормативно-регламентаційного та організаційно-методичного плану (статути, звіти, протоколи засідань, накази, повідомлення, кошториси, списки установ та осіб, заяви, нормативні устави, інструкції, положення, науково-методичні поради, абонементні бланки, інвентарні книги, книги обліку виданої літератури, офіційне листування, анкети особові та анкети членів-організацій, плани роботи, програми виступів, афіші концертів тощо, понад 1.000 обл. од.). Друга – документи наукового та музично-просвітницького характеру (наукові та науково-методичні статті, публіцистичні хроніки, рецензії, огляди, серед них 300 обл. од. до журналу “Музика”). До третьої –належить колекція нотних документів (близько 600 обл. од.), що сформована переважно з рукописних нот хорових творів української, світової класики та композиторів-членів МТЛ. Четверта група представлена іконографічними документами (88 обл. од., близько 170 зображень; персональні та групові фото членів МТЛ, діячів українського музичного мистецтва, виконавських колективів та провідних аматорів, що входили до складу філій МТЛ).
Документальний склад архіву МТЛ відображає багатогранність форм діяльності, що проводилась Товариством за наступними напрямами: музично-популяризаційний – виконавська, видавнича, бібліотечна, музейна, виставкова діяльність; музично-організаційний – координаційна робота і вироблення інструктивних документів, заснування музичних осередків та філій, відкриття музично-освітних та концертних установ, створення вокально-хорових та інструментальних виконавських колективів, започаткування “Вівторків” і “Субот” як нової форми музично-комунікативного спілкування, проведення музичних свят, олімпіад, конкурсів, виставок; музично-педагогічний і просвітницький – викладацька діяльність у середніх і вищих музичних навчальних закладах, концертно-лекційна і пропагандистська робота, організація консультативної допомоги (хорових бюро, оперних комісій, уповноважених по філіях, координаторів музично-педагогічної справи в осередках), композиторської майстерні, залучення студентів Педкурсів та Музвишів до музичного виконавства та різних форм професійного удосконалення, як-то олімпіади, конкурси та музкорівський рух; музично-персоналістичний – збір та упорядкування біографічних матеріалів щодо провідних діячів музичного мистецтва та засновників МТЛ (передусім М. Вериківського, О. Кошиця, П. Козицького, М. Леонтовича, М. Лисенка, К. Стеценка, Я. Степового), анкетування членів філій МТЛ та укладання списків особового складу Товариства, редакції журналу “Музика”, його закордонних
