НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ім. І.Ф.КУРАСА

УДК 323.15:352 (477.6)

ДЕГТЕРЕНКО Анастасія Миколаївна

ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД УКРАЇНСЬКОГО ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ’Я

(політологічний вимір)

Спеціальність 23.00.05 – етнополітологія та етнодержавознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата політичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Виконано в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, відділ національних меншин

Науковий керівник —

доктор політичних наук

Котигоренко Віктор Олексійович, головний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук

Римаренко Сергій Юрійович,

провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України.

кандидат історичних наук

Горбань Тетяна Юріївна,

доцент кафедри української історії та етнополітики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Захист відбудеться “16” жовтня 2007 р. о 1400 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.181.01 в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України за адресою: 01011, м. Київ – 11, вул. Кутузова,8.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України

Автореферат розіслано “13” вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат політичних наук Г.І.Зеленько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Життєдіяльність територіальних громад виявляється в усіх основних сегментах суспільних відносин. Вона охоплює політику, право, економіку і соціальну сферу, культуру, освіту, науку і релігію, традиції і світогляд. Серед чинників структурування територіальних громад – етнічна індивідуальна і групова самоідентифікація. Для її позначення вживають терміни “національність”, “етнічність”, “етнічна належність”, “етнічна група”, “етнічний склад населення”, “етнічний склад територіальної громади”, “етнонаціональна структура” та інші. Ними означуються різні вияви суспільних відносин з приводу етнічних інтересів і потреб, віднаходження оптимальних форм реалізації яких сприяє суспільному порозумінню і суспільній стабільності, мінімізує небезпеки конфліктного розвитку міжетнічної взаємодії. Звідси теоретична і праксеологічна актуальність дослідження етнонаціонального аспекту життєдіяльності територіальних громад. На теренах Українського Північного Приазов’я (УПП) ця життєдіяльність має як специфічні, так і спільні з багатьма іншими регіонами держави ознаки. Їх дослідження проводилося індуктивними та дедуктивними пізнавальними процедурами, з урахуванням загальноукраїнських контекстів проблеми. Це уможливило отримання такого знання про властиві територіальним громадам регіону явища і процеси, яке дозволило сформулювати висновки і пропозиції, актуальні для всієї України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в рамках дослідницьких тем Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України: “Етнополітичні відносини в умовах суспільної трансформації в Україні” (НДР № 0102U002195) та “Регіональні аспекти розвитку етнополітичної сфери в Україні у 1992 – 2007 рр.” (НДР № 0105U000089).

Ступінь розроблення теми проаналізовано в І розділі. Відзначено теоретико-методологічну цінність напрацювань представників західної етнологічної та етнополітичної науки, в тому числі дослідників українського походження. З кінця ХХ ст. їхні здобутки потужно увійшли в український науковий дискурс разом з працями попередніх поколінь українських учених і політиків, які тією чи іншою мірою торкалися етнонаціональних аспектів суспільного життя. Показано наукову цінність щодо предмета дисертації окремих праць радянських суспільствознавців, сучасних російських науковців.

Близькі до теми дослідження сюжети ґрунтовно розробляли й розробляють українські фахівці в галузі етнології (В. Борисенко, В. Горленко, В. Наулко, О. Нельга, А. Орлов, А. Пономарьов), етнополітології (І. Курас, О. Картунов, Г. Касьянов, І. Кресіна, О. Майборода, Л. Нагорна, П. Надолішній, В. Нікітюк, І. Онищенко, М. Панчук, Ю. Римаренко, С. Римаренко, М. Степико, Л. Шкляр), етносоціології (В. Євтух, О. Нельга, Б. Парахонський, Т. Рудницька, А. Ручка, М. Шульга), етнокультурології (Г. Баланурський, В. Горський, С. Грабовський, І. Дзюба, М. Жулинський, В. Танчер, І. Шаблій), етнолінгвістики (Ю. Жлуктенко, В. Русанівський, О. Ткаченко); конфліктології (В. Бекешкіна, С. Головаха, В. Котигоренко, С. Макеєв, О. Маруховська, Г. Перепелиця, Л. Сохань), етнодемографії (Т. Горбань, С. Пирожков, І. Прибиткова, О. Позняк), етнополітичної географії (М. Дністрянський).

Для адекватного наукового розуміння життєдіяльності територіальних громад важливими є теоретичні та прикладні напрацювання з державного управління, регіональної політики, місцевого самоврядування, конституційного права, політичних інститутів і процесів (В. Авер’янов, М. Баймуратов, О. Батанов, В. Вакуленко, Б.Данилишин, М. Кармазіна, В. Князєв, А. Коваленко, О. Копиленко, В. Кравченко, Ю. Левенець, В. Погорілко, П. Рабінович, Ф. Рудич, А. Степаненко, В. Шаповал, Ю. Шаповал, Ю. Шемшученко, В. Якушик та ін.).

Роботи вищезгаданих та інших авторів дають підстави стверджувати, що проблематика етнонаціональних, в тому числі етнополітичних відносин, життєдіяльності територіальних громад і розвитку місцевого самоврядування в Україні є однією з найбільш досліджуваних. Науковці розробляють прикладні теми, полемізують з приводу теорії та методології дослідження відповідного об’єкт-предметного поля. Однак етнонаціональний аспект життєдіяльності територіальних громад Українського Північного Приазов’я досі комплексно не вивчався.

Дослідження проведене з метою теоретичного, методологічного і праксеологічного осмислення етнонаціональних аспектів життєдіяльності територіальних громад Українського Північного Приазов’я у відповідних загальнодержавних контекстах. Робота виконана як політологічний вимір цих аспектів. Гносеологічний зміст такого виміру полягав у з’ясуванні кількісних показників якісних ознак досліджуваних явищ і процесів та їх поясненні з позицій політичної науки.

Вирішенню поставленої мети були підпорядковані такі дослідницькі завдання:

— визначити теоретико-методологічні засади наукового розроблення теми;

— обґрунтувати доцільність виокремлення Українського Північного Приазов’я як регіону, специфіка якого уможливлює якісне політологічне дослідження етнонаціонального аспекту функціонування територіальних громад України;

— проаналізувати основні результати і джерела дослідження політичною та іншими суспільними науками етнонаціональних аспектів життєдіяльності територіальних громад України та Українського Північного Приазов’я;

— з’ясувати кількісні показники виявів етнонаціонального в політичній, соціально-економічній та культурній життєдіяльності територіальних громад УПП та провести їх групування у вигляді таблиць і рисунків для виявлення сталих тенденцій і особливостей;

— дослідити проблеми політичної участі територіальних громад як засобу реалізації державної етнонаціональної політики та етнонаціональних інтересів;

— проаналізувати етнонаціональну складову політичних орієнтацій громадян у територіальних громадах УПП;

— вивчити етнонаціональні особливості соціально-економічної життєдіяльності територіальних громад УПП у зв’язку з завданнями відповідної державної політики;

— виявити й описати етномовну та етнокультурну складову суспільних відносин в територіальних громадах УПП;

— розробити практичні рекомендації щодо оптимізації етнонаціональних аспектів життєдіяльності територіальних громад України та Українського Північного Приазов’я.

Об’єктом дослідження автор обрала життєдіяльність територіальних громад Українського Північного Приазов’я.

Предмет дослідження становили етнонаціональні аспекти політичних, соціально-економічних і культурних відносин в територіальних громадах Українського Північного Приазов’я.

Теоретико-методологічні засади дослідження обґрунтовано в першому підрозділі І розділу. Дисертант керувалася принципами об’єктивності, історизму, системності, єдності теорії, методології та практики. Методологію і окремі методи дослідження становили відповідні напрацювання в галузі гносеології, концептуальні здобутки, теоретичні положення і пізнавальний інструментарій етнополітології, етнодержавознавства та інших соціогуманітарних наук.

Джерельна база дослідження структурована на основі підходів, обґрунтованих М. Варшавчиком. Виділено два класи джерел – одиничні (носії “унікальної” інформації) та масові. Перший клас джерел поділено на дві групи: правові акти та інші офіційні документи органів державної влади і міжнародних організацій, документи державних, політичних та громадських організацій, об’єднань і діячів та державних посадовців). В другому класі джерел з повторюваною (типовою) інформацією виокремлено п’ять груп: матеріали перепису населення, а також президентських і парламентських виборів та виборів до місцевих рад, економічна і соціальна статистика, кількісні показники соціологічних досліджень, в тому числі польових, проведених за участю автора, пресові та інтернет-видання. Їх було піддано обробці кількісними методами для з’ясування усталених характеристик і тенденцій розвитку досліджуваних явищ і процесів.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в комплексному вивченні етнонаціонального аспекту життєдіяльності територіальних громад України на прикладі її Північного Приазов’я, а також в обґрунтуванні висновків і рекомендацій щодо вдосконалення державної політики та функціонування органів місцевого самоврядування в частині узгодження й реалізації етнонаціональних інтересів і потреб держави та її громадян, а саме:

- обґрунтовано і введено в науковий дискурс термін Українське Північне Приазов’я для означення регіону, в етнонаціональних аспектах життєдіяльності територіальних громад якого виявляються відповідні загальноукраїнські тенденції;

- запропоновано й реалізовано цілісну теоретико-методологічну концепцію дослідження теми;

- методами математичної статистики з’ясовано кількісні параметри ознак етнонаціонального в життєдіяльності територіальних громад УПП;

- виявлено реальні та потенційно ефективні способи реалізації етнонаціональних інтересів механізмами політичної участі, аргументовано необхідність скасування пропорційної системи виборів депутатів місцевих рад як такої, що порушує конституційні політичні, самоврядні та етнонаціональні права територіальних громад;

- з’ясовано етнонаціональні аспекти зайнятості та соціальної стратифікації населення УПП, а також можливості покращення фінансування етнонаціональних потреб територіальних громад в контексті адміністративної та бюджетної реформ;

- проаналізовано стан і можливі напрями оптимізації етномовної та етнокультурної ситуації в територіальних громадах УПП як складової етнонаціональних відносин в Україні.

Вищеназвані аспекти новизни дисертації характеризують її теоретичне, методологічне і практичне значення. Результати роботи можуть бути використані при проведенні нових етнополітологічних досліджень, в діяльності органів законодавчої і виконавчої державної влади та місцевого самоврядування, політичних партій і громадських організацій, у навчальних курсах з суспільствознавчих дисциплін.

Апробація результатів дослідження. Особистий внесок здобувача в розроблення теми представлений у 8 статтях, з яких 4 опубліковано у визначених переліками ВАК України періодичних фахових виданнях, інші – в наукових збірниках. Результати дослідження доповідалися на міжнародних і всеукраїнських науково-теоретичних та науково-практичних конференціях: Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку (Львів, травень 2002 р).; Сучасні проблеми науки та освіти (Ялта, 1–10 травня 2003 р.); Сучасні проблеми науки та освіти (Алушта, 1–10 травня 2004 р.); Суспільство і влада: можливість діалогу (Сімферополь, травень 2004 р.); Сучасні проблеми науки та освіти (Ялта, 1–10 травня 2005 р.); Перші Курасівські читання. Етнонаціональна ситуація напередодні парламентських виборів 2006 року (Київ, 15 грудня 2005р.); Особливості інтеграції України в світовий економічний та політико-правовий простір (Маріуполь, 9 грудня 2005 р.); Еліти і цивілізаційні процеси формування націй (Київ, березень 2006 р.); Сучасні проблеми науки та освіти (Семеїз, червень 2006 р.); Другі Курасівські читання. Етнополітична ситуація в сучасній Україні: питання теорії і практики (Київ, 3 жовтня 2006р.); Особливості інтеграції України в світовий економічний та політико-правовий простір (Маріуполь, 8 грудня 2006 р.); Розвиток еллінізму в Україні у XVIII – XXI ст. (Маріуполь, 21-23 травня 2007 р.).

Структура дисертації відповідає меті та завданням дослідження. Її складовими є вступ, чотири розділи з вісьмома підрозділами, додатки з двадцяти двох таблиць та одинадцяти рисунків. Список використаних джерел та літератури складається з 327 найменувань (27 сторінок). Повний обсяг дисертації становить 227 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано наукову і практичну актуальність теми, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено його об’єкт і предмет, наукову новизну, теоретичне та прикладне значення одержаних результатів, наведено інформацію про їх апробацію та зв’язок роботи з відомчими науковими темами.

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади, історіографія та джерела дослідження теми

У підрозділі 1.1. Категорії, поняття, методи проаналізовано концептуальні, категоріально-понятійні, методологічні аспекти розроблення теми. Серед них: евристичний потенціал загальнонаукових категорій “відносини”, “аспект”, “чинник”, “інтерес”, “потреба”, “життєдіяльність”, пізнавальні можливості категоріально-понятійного апарату етнології, етнографії, етнополітології, соціології, наук про державне управління, політику, право, історичної науки, зокрема, понять “державна етнонаціональна політика”, “регіональна політика”, “етнічний регіоналізм”, “територіальні громади”, “державний етнополітичний менеджмент”, “децентралізація”, “місцеве самоврядування”, “адміністративно-територіальні одиниці”.

Етнонаціональний аспект життєдіяльності територіальних громад України за матеріалами УПП досліджувався на основі інтеграційного, міждисциплінарного підходу. Серед способів (методів) пізнавальної діяльності, застосованих автором, системоутворюючим був діалектичний. Він уможливив розгляд етнонаціональних процесів і явищ не як статичних, а як змінних величин, динаміка котрих виявляє єдність і боротьбу протилежностей. Використовувалися також емпіричні методи: картографування, моніторинг, інтерв’ю, анкетування, математико-статистичні, зокрема, структурне та типологічне групування базового матеріалу.

У підрозділі 1.2. Результати та джерела наукового вивчення етнонаціональних аспектів життєдіяльності територіальних громад України проаналізовано та систематизовано наукові напрацювання у відповідному об’єкт–предметному полі та джерельні можливості його подальшого опрацювання.

Розділі 2. Етнонаціональний аспект політичних відносин в територіальних громадах. У підрозділі 2.1. Політична участь територіальних громад як засіб реалізації державної етнонаціональної політики та етнонаціональних інтересів обґрунтовано висновок, що розвиток місцевого самоврядування та самоорганізації багатонаціональних територіальних громад стримує або, принаймні, значно толерує процеси політизації етнічності, оскільки сприяє налагодженню конструктивної співпраці людей і їхніх об’єднань на ґрунті спільних інтересів. На прикладі результатів виборів у 2006 р. показано, що обрання представницьких органів місцевого самоврядування за списками партій і блоків зневажує конституційними цивільними та етнонаціональними правами територіальних громад.

У підрозділі 2.2. Етнонаціональна складова політичних орієнтацій територіальних громад викладено результати дослідження зв’язку етнонаціональних інтересів з формуванням політичних симпатій та політичних орієнтацій громадян. Дослідження виконувалося на основі інформації про перебіг і результати виборів народних депутатів на території УПП Донецької і Запорізької областей та загалом по Україні у 1998, 2002, 2006 рр., а також виборів Президента України у 1999 й у 2004 рр., виборів до місцевих рад у 2006 р.

Розділ 3. Етнонаціональне в соціально-економічній сфері сіл, селищ і міст.

У підрозділі 3.1. Етнічні особливості зайнятості та соціально-професійної стратифікації населення аналізуються спільне і відмінне у видах зайнятості, соціально-професійній стратифікації та характері праці членів територіальних громад різної національності. З’ясовано, що в УПП “соціальна просунутість” представників національних меншин є вищою, порівняно з етноукраїнською більшістю. Водночас середній рівень доходів в поліетнічних територіальних громадах регіону є нижчим за обласний та загальноукраїнський, попри те, що тут показники рівня освіти та професійної кваліфікації людей вищі. Державна регіональна політика має виходити з необхідності прискореного покращення соціально-економічної ситуації в УПП, враховувати чинники науково-технічної модернізації, інформатизації та інтелектуалізації виробництва при здійсненні політики зайнятості.

У підрозділі 3.2. Етнонаціональний контекст фінансових відносин на основі аналізу ситуації в територіальних громадах УПП обґрунтовується необхідність вдосконалення адміністративно-територіального устрою і бюджетних відносин, розширення фінансової бази місцевого самоврядування та податкового стимулювання благодійництва задля вирішення спільних та етноспецифічних проблем громадян. Обіг бюджетних коштів на етнонаціональні потреби потребує оптимізації шляхом розроблення, нормативно-правового закріплення і практичного запровадження конкурсних механізмів фінансування відповідних цільових програм.

Розділ 4. Етнокультурна складова життєдіяльності територіальних громад.

У підрозділі 4.1. Мовне середовище і освіта викладено результати дослідження етномовної компетенції, етномовної діяльності та етномовної орієнтацій в територіальних громадах УПП, проаналізовано освітні чинники, що на них впливають. Доведено, що процес російськомовної акультурації поліетнічних громад УПП відбувався інтенсивніше, ніж в Україні в цілому. Однак останніми роками він дещо загальмувався.

У підрозділі 4.2. Культурні традиції йдеться про механізми відтворення, розвитку та наступності норм поведінки, форм свідомості, історичного досвіду і культурних цінностей етнічних груп. З’ясовано, що полікультурність як альтернатива русифікації мовного і культурного середовища прямо пов’язана з відповідно орієнтованою державною етнополітикою, розвитком різних форм національно-культурної самоорганізації етнічних українців та осіб іншої етнічної ідентичності, інтенсифікацією зв’язків урядових і неурядових організацій країн походження національних меншин Українського Північного Приазов’я з органами місцевого самоврядування, освітніми, культурними та іншими закладами регіону, з національно-культурними об’єднаннями.

ВИСНОВКИ

Теоретико-методологічними напрацюваннями українського і зарубіжного суспільствознавства сформовано ефективний інструментарій дослідження проблематики місцевого самоврядування та етнонаціональних відносин. Застосування цього інструментарію з метою політологічного вивчення етнонаціональних аспектів життєдіяльності територіальних громад південної частини Донецької і Запорізької областей уможливило отримання наукового знання про тенденції відповідної суспільної динаміки в регіоні як вияву й окремого випадку загальноукраїнського етнополітичного процесу.

З’ясування геолого-географічних, історико-етнографічних, етнодемографічних, етнополітичних, етносоціальних та інших характеристик низки адміністративно-територіальних одиниць на півдні Донецької і Запорізької областей виявило в цих характеристиках певну спільність. Остання дала підстави для означення відповідної території як специфічного регіону країни – Українського Північного Приазов’я.

Політологічний вимір репрезентативного щодо об’єкта і предмета дослідження масиву джерел з повторюваною та унікальною інформацією дозволив простежити сталі характеристики-тенденції явищ і процесів з виявами етнонаціонального у владно-управлінській, соціально-економічній та соціокультурній життєдіяльності територіальних громад та сформулювати висновки щодо політичних засобів оптимізації відповідних суспільних відносин.

З’ясовано, що етнонаціональний аспект владно-управлінських відносин в територіальних громадах виявляється через процеси формування й діяльності органів центральної і регіональної виконавчої влади та місцевого самоврядування, утворювані при них дорадчі структури з представників національно-культурних товариств та функціонування останніх як вияв громадянської ініціативи і громадянського суспільства. Аналіз цього аспекту життєдіяльності територіальних громад УПП виявив істотні прогалини та вади щодо його правового та організаційного регулювання. Вони стосуються як концептуальних засад державної етнонаціональної політики, так і процедур формування, впорядкування структури, функцій, повноважень і методів роботи суб’єктів владного-управлінської сфери і громадянського суспільства.

Потрібна стабілізація правового статусу і повноважень спеціалізованого органу центральної виконавчої влади з розроблення та реалізації державної етнонаціональної політики. Це сприятиме подоланню ситуативності у взаємодії структур державної влади, місцевого самоврядування та етнічної самоорганізації, уможливить досягнення системності в їхній спільній роботі з реалізації етнонаціональних інтересів держави та її громадян і територіальних громад.

Наслідки ліквідації в Запорізькій ОДА спеціалізованого підрозділу, що опікувався етнонаціональними відносинами, переконують в необхідності розбудови вертикалі профільних структур з реалізації та координації державної етнонаціональної політики на регіональному рівні – не тільки обласному, а можливо, й районному та міському (принаймні, в тих адміністративно-територіальних одиницях, де етноспецифічні інтереси населення актуалізовані). Необхідне також формування сталих горизонтальних взаємозв'язків органів державної влади, місцевого самоврядування та етнічної самоорганізації населення.

Система державного управління етнонаціональним розвитком має охоплювати й відтворювати всю багатоманітність етнонаціональних відносин, а не зосереджуватися, як це переважає нині, на питаннях етнокультурних та етномовних. Комплексність регулювання державою ситуації в етнонаціональній сфері необхідна для підвищення ефективності державного етнополітичного менеджменту, розвитку громадянського суспільства і демократії, толерування міжетнічних відносин та відносин етнічних спільнот з владою, подолання міжетнічної упередженості та недовіри, дотримання динамічної рівноваги етнонаціональних інтересів держави і всього суспільства та окремих громадян і їхніх груп. Це потребує посилення співпраці органів державної влади з науковими установами, які досліджують етнонаціональні відносини, в тому числі на засадах державного замовлення на виконання досліджень з актуальних проблем цих відносин на всеукраїнському та регіональних рівнях.

Здійснений автором порівняльний аналіз норм Конституції і виборчого законодавства та результатів їх застосування в електоральній і управлінській практиці адміністративно-територіальних одиниць УПП у складі Донецької та Запорізької областей дав підстави для висновку, що пропорційна система виборів депутатів місцевих рад за закритими списками осередків політичних партій і блоків політичних партій порушує цивільні та етнонаціональні права громадян і територіальних громад України. Порушується також правовий статус депутатів районних і обласних рад. Останні, на відміну від депутатів парламенту, що уповноважуються представляти інтереси всього громадянського загалу, мають обиратися як представники інтересів територіальних громад певних районів і областей. Так визначено Конституцією України. Пропорційна ж система виборів до місцевих рад фактично скасувала цей їхній представницький мандат і замінила його мандатом партійного представництва. Це позбавило велику частину територіальних громад можливості, права та обов’язку обирати своїх представників до депутатського корпусу рад названих рівнів.

З’ясування спільного й особливого в електоральних симпатіях і перевагах населення УПП, Донецької і Запорізької областей та України в цілому дало такі результати. В територіальних громадах УПП, де поряд з українцями і росіянами, на відміну від загалу населення названих двох областей, відносно великою є частка громадян грецької і болгарської національності, політичні орієнтації виборців менш однорідні (більш диференційовані). Можливо тому, що етнічна батьківщина греків і болгар розміщена на захід від українських кордонів, серед виборців УПП більше прихильників політичних партій європейської орієнтації і менше симпатиків проросійських політичних сил, ніж пересічно в Донецькій та Запорізькій областях. Версія про такий факторний зв’язок потребує спеціального з’ясування її достовірності, зокрема, методами опитування громадян. Однак, незалежно від результатів цього з’ясування, очевидно головне: спільне і специфічне в етнодемографічній структурі населення та електоральних симпатіях виборців українських регіонів слід вивчати і враховувати при розробленні та проведенні внутрішньої і зовнішньої політики Української держави.

Зокрема, етнічна специфіка регіонів України має враховуватися в процесі визначення й реалізації цілей, дій та методів, що спрямовані на забезпечення інтересів держави щодо регіонів та внутрішніх інтересів самих регіонів. Йдеться про регіональну політику в широкому розумінні. Це розуміння охоплює як політику держави в регіонах і для регіонів, так і політику, здійснювану власне регіонами. Вивчення етнонаціонального аспекту соціально-економічної життєдіяльності територіальних громад Українського Північного Приазов’я виявило ситуації, які потребують вдосконалення регіональної політики в промисловій, аграрній, науково-технічній, податковій, соціальній, бюджетній, інституційно-адміністративній та іншій сферах.

Аналіз етносоціальної та етнопрофесійної стратифікації територіальних громад УПП засвідчив певні відмінності між групами громадян різної національності за ознаками змісту і характеру праці, видів зайнятості, рівня освіти та іншими. Однак ці відмінності не дають підстав вважати, що в регіоні мають місце конфліктонебезпечні відносини соціально-статусного домінування одних етнічних груп над іншими. Соціально-економічна життєдіяльність населення регіону всіх національностей відбувається в спільному проблемному полі. Воно потребує від держави заходів, які б

а) розширили бюджетні ресурси, фінансові та адміністративні можливості органів місцевого самоврядування,

б) мінімізували чинник безробіття й модернізували сферу зайнятості з урахуванням природно-кліматичної та господарської специфіки регіону, загальнонаціональних і місцевих науково-технічних, інформаційних та інших потреб,

в) сприяли подоланню внутрі- та міжрегіональних диспропорцій в рівнях оплати однакової за змістом та обсягами праці, а також вирівнюванню умов доступу громадян до користування економічними і соціальними правами та благами, підвищували соціальні стандарти і якість життя людей,

г) передбачали податкові стимули благодійницької діяльності як умови позабюджетного фінансування етнонаціональних потреб територіальних громад,

д) сприяли розвитку етнічної взаємодії українських громадян різної національності з громадянами інших держав на засадах спільного економічного зацікавлення, в тому числі для зменшення трудової еміграції. Оптимізація соціально-економічної сфери життєдіяльності територіальних громад, складовою якої має стати реформа фінансових, міжбюджетних та адміністративних відносин, сприятиме культурному розвиткові й культурній взаємодії осіб і груп різної етнічної ідентичності.

Національно-культурна автономія має забезпечуватися державною етнополітикою саме як автономія – добровільна національно-культурна самоорганізація громадян на всеукраїнському або регіональному та місцевому рівнях для самостійного вирішення питань збереження і розвитку історичної пам’яті, культури, мови, релігії, традицій та інших самобутніх ознак своєї спільноти. Адекватні національно-культурній автономії механізми самофінансування її потреб мають сприяти поступовій зміні теперішньої ситуації, для якої нерідкими є випадки, коли фінансова підтримка з бюджетів різних рівнів надається передовсім тим організаціям, керівники яких мають тісніші зв’язки з чільними представниками центральної або місцевої влади. В результаті посилюється змагальність національно-культурних об’єднань за доступ до бюджетних ресурсів та допомоги з боку країн походження своєї етнічної групи. Нерідко це шкодить статутній діяльності.

Державне сприяння національно-культурній автономії має полягати найперше в запровадженні механізмів, які стимулювали б зацікавлені організації і актив етнічних спільнот до розроблення та реалізації цільових всеукраїнських, регіональних і місцевих культурних проектів та програм. Таким чином можна оптимізувати співпрацю і поєднання організаційних, фінансових та інших ресурсів органів державної влади, місцевого самоврядування, інституцій громадянського суспільства, забезпечити належне врахування територіальної й етногрупової специфіки забезпечення тих чи інших національно-культурних потреб та інтересів територіальних громад. Завдяки такій оптимізації культурне середовище розвиватиметься як спосіб толерантної взаємодії його етнонаціональних складових. Ці складові стимулюватимуть розвиток одна одної шляхом популяризації здобутків національного мистецтва, літератури та інших форм культури, через взаємозбагачення такими здобутками.

Створення державою сприятливих умов для вільного розвитку зв’язків громадян України з особами своєї національності та їх громадськими об’єднаннями, а також з офіційними інституціями країн етнічного походження цих громадян не повинно бути самоціллю. Такі умови мають слугувати задоволенню національно-мовних, освітніх та інших потреб українських громадян, сприяти розвиткові міжнародних зв’язків України, а не стимулювати етнічну чи трудову еміграцію.

Відповідні цільові настанови варто брати до уваги при формуванні дослідницьких планів наукових інституцій, при розробленні й удосконаленні загальноосвітніх та вузівських навчальних програм, посібників і підручників. Останні мають готуватися на концептуальних засадах полікультурності, поважного ставлення до культурних, релігійних та інших традицій всіх етнічних спільнот, громадяни з-поміж яких утворюють українську поліетнічну націю.

Добре, що в Донецькій частині Українського Північного Приазов’я інтенсифікувався процес вивчення новогрецької мови громадянами грецької національності. Однак цей процес аж ніяк не повинен регулюватися нормами Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, покликаної зберігати й розвивати традиційне мовне середовище територіальних громад. Тим часом в законі України, яким ратифіковано Хартію, Українська держава зобов’язалася сприяти розвиткові саме новогрецької мови. Однак остання ніколи не була традиційною для українських греків. Їм історично властиві урумська та румейська мови. Щодо них вітчизняне законодавство жодних правових регуляторів не передбачає, а передбачати мусить.

Не менш актуальним залишається відновлення історичної топонімії, в тому числі як засобу збереження історичної пам’яті та національно-культурного взаємопізнання громадян різних національностей, умови збереження і розвитку всіх національних мов, культур та історичних пам’яток України, культивування загальноукраїнського громадянського патріотизму осіб різних національностей в складі українського народу, української нації.

Державна політика сприяння вільному застосуванню, захисту й розвиткові рідних національних мов громадян України має супроводжуватися створенням умов для всебічного розвитку й функціонування державної української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України з метою громадянської консолідації української нації та всіх її етнічних груп, забезпечення цілісності державної влади й відвернення дезінтеграційних тенденцій в системі соціального управління.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Роль ЗМІ у виборчій кампанії 2002 року в м. Маріуполі // Сучасні проблеми науки та освіти. Матеріали 5-ї Міжнародної міждисциплінарної науково–практичної конференції Алушта, 1–10 травня 2004 р./ Міністерство освіти і науки, Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, Українська асоціація “Жінки в науці та освіті”. – Алушта, 2004 р.– С. 97.

1. Роль національних меншин у забезпеченні зовнішньополітичних інтересів України на прикладі греків Приазов’я // Сучасні проблеми науки та освіти. Матеріали 6 - ї Міжнародної міждисциплінарної науково – практичної конференції, Ялта, 1–10 травня 2005 р. / Міністерство освіти і науки, Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, Українська асоціація “Жінки в науці та освіті”. – Алушта, 2005. – С. 116.

2. Національне питання у виборчій кампанії 2002 року в м. Маріуполі //

3. Етнічний вимір геостратегії України // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАНУ / Курасівські читання. – 2005. – Вип. 30. – К., 2006. –С. 154 – 161.

4. Етнонаціональний фактор в контексті політичних програм (за матеріалами виборів до Верховної Ради України 2002 року на прикладі м.Маріуполя) // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – Київ; Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П.Могили, 2006. – Вип.8. – С. 119 – 127.

5. Етнополітичні й цивільні аспекти неконституційності пропорційної системи виборів до місцевих рад // Політичний менеджмент. – 2007. - № 2(23). – С. 77 – 89.

6. Етномовна компетенція територіальних громад Українського Північного Приазов’я // Розвиток еллінізму в Україні у XVIII – XXI ст. – Маріуполь, 2007. – С. 164 – 167.

7. Етнічні особливості зайнятості та соціально-професійної стратифікації територіальних громад Українського Північного Приазов’я (УПП) // Гілея (науковий вісник)/ Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова, Українська Академія Наук. – Вип.8. – К., 2007. – 132 – 157.

АНОТАЦІЇ

Дегтеренко А. М. Етнонаціональний аспект життєдіяльності територіальних громад Українського Північного Приазов’я (політологічний вимір). Рукопис (227 стор.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.05 – етнополітологія та етнодержавознавство. – Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України, Київ, 2007.

На захист винесено результати комплексного дослідження етнонаціонального аспекту життєдіяльності територіальних громад України на прикладі її Північного Приазов’я. Обґрунтовано і введено в науковий дискурс термін Українське Північне Приазов’я для означення регіону, в етнонаціональних аспектах життєдіяльності територіальних громад якого виявляються відповідні загальноукраїнські тенденції; запропоновано й реалізовано цілісну теоретико-методологічну концепцію дослідження теми; з’ясовано кількісні параметри та тенденції розвитку етнонаціонального в життєдіяльності територіальних громад УПП; обґрунтовано висновки і рекомендації щодо вдосконалення держаної етнополітики.

Ключові слова: Українське Північне Приазов’я, етнонаціональний аспект, життєдіяльність, територіальні громади, децентралізація, державна етнонаціональна політика, місцеве самоврядування.

Дегтеренко А. Н. Этнонациональный аспект жизнедеятельности территориальных общин Украинского Северного Приазовья (политологическое измерение). Рукопись (227 стр.)

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.05 – этнополитология и этногосударствоведение. – Институт политических и этнонациональных исследований им. И.Ф. Кураса НАН Украины, Киев, 2007.

Представлены результаты комплексного исследования этнонационального аспекта жизнедеятельности территориальных общин Украины на примере её Северного Приазовья. Обоснован и введен в научный дискурс термин Украинское Северное Приазовье для определения региона, в этнонациональных аспектах жизнедеятельности территориальных общин которого проявляются соответствующие общеукраинские тенденции; предложено и реализовано целостную теоретико-методологическую концепцию исследования темы; вияснены количественные параметры и тенденции развития этнонационального в жизнедеятельности территориальных общин УСП; разработаны рекомендации по совершентвованию государственной этнополитики.

Ключевые слова: Украинское Северное Приазовье, этнонациональный аспект, жизнедеятельность, территориальные общины, децентрализация, государственная этнонациональная политика, местное самоуправление.

Degterenko A.Ethnic and National Aspect of The Activities Carried Out by The Territorial Communities of Ukrainian Northern Pryazov’ye (as viewed in political science). Manuscript (227 pages).

Thesis for the degree of candidate of political science; Major 23.00.05 - Ethnic Political and Ethnic State Sciences. – National Academy of Sciences of Ukraine, Kuras Institute of Political and Ethnic Studies, Kyiv, 2007.

The thesis presents the results of integrated fundamental, methodological and practical study of the ethnic aspects of the activities carried out by the territorial communities of Ukrainian Northern Pryazov’ye in the related national contexts. The thesis is built as a view on these aspects with reference to political science. The gnoseological content of such an approach lies in determining the quantitative indices of the qualitative features of the phenomena and the processes under research as well as in the explication of the grounds political science stands upon.

The thesis coins the existing and the potentially effective methods of meeting the ethnic interests by the vehicles of political involvement; the thesis also provides evidence to the necessity of abolishing the proportional election of local government members as such that violates the constitutional, the political and the ethnic rights of the territorial communities as well as their right to govern their communities; the thesis clarifies the ethnic aspects of employment and social stratification of the population living in Ukrainian Northern Pryazov’ye’ as well as the opportunities of improving the funding of the territorial communities’ ethnic needs in the context of the administrative and the budgetary reforms; the thesis analyzes the present condition and the possible strategies of optimizing the ethno-linguistic and the ethno-cultural condition of the communities of Ukrainian Northern Pryazov’ye as a constituent of the ethnic relations in Ukraine.

The thesis determines the geological, the geographical, the ethnographical, the ethno-demographical, the ethno-political, the ethno-social and other aspects of the register of territorial entities under research located in the north of Donetsk and Zaporizhya Districts; as a result, these aspects are found in many ways similar. The latter makes it possible to view the related territory – Ukrainian Northern Pryazov’ye – as a specific region of Ukraine.

The thesis substantiates the fundamental and the methodological basis of the subject under research and provides recommendations for optimizing the ethnic and national aspects of the activities carried out by the territorial communities of Ukrainian Northern Pryazov’ye and Ukraine as a whole.

Key words: Ukrainian Northern Pryazov’ye, ethnic and national aspect, activities, territorial communities, decentralization, state ethnic policy, local government. |

Підписано до друку 23.08.2007 р. Зам. № ____-2007.

Обсяг 0,9 друк. арк. Формат 60 90/16. Тир. 100.

Видавничий центр Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України за адресою: 01011, м. Київ – 11, вул. Кутузова,8.