МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ
ДЕРЕГА Віра Володимирівна
УДК 323:364-146.2
ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ
СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
Спеціальність 23.00.02 –
політичні інститути та процеси
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук
Миколаїв – 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Миколаївському державному гуманітарному університеті імені Петра Могили Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Багмет Михайло Олександрович, Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили, завідувач кафедри державної політики і менеджменту, проректор з науково-педагогічної роботи та питань розвитку.
Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор Сіленко Алла Олексіївна, Одеська національна академія зв’язку імені О.С. Попова, проректор з навчальної та виховної роботи;
кандидат соціологічних наук, доцент Туленков Микола Васильович, Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України, проректор з науково-методичної роботи.
Провідна установа: Львівський національний університет імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України, кафедра політології, м. Львів.
Захист відбудеться 18.05.2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 38.053.01 в Миколаївському державному гуманітарному університеті імені Петра Могили за адресою: 54003, м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 10.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили (54003, м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 10).
Автореферат розісланий 17.04. 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради М.С. Іванов
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В статті 1 Конституції Україна проголошена демократичною, правовою і соціальною державою. Проблеми гарантування та реалізації цих положень є одними з найбільш актуальних стратегічних завдань нашої держави на сучасному етапі.
Одна з основних складових, що обумовлюють зміст категорії “соціальна держава” – це соціальний захист. Без вироблення шляхів досягнення ефективної системи соціального захисту, який би відповідав міжнародним стандартам, неможливо розбудувати дійсну, а не декларативну соціальну державність в Україні. Отже, питання формування і розвитку системи соціального захисту нерозривно пов’язані з процесом досягнення нашою державою орієнтирів, проголошених в Основному Законі.
Розбудова ефективної системи соціального захисту є органічною частиною процесів інтеграції України в європейський простір. Виходячи з цього, потребують докладного вивчення такі проблеми, як еволюція соціального захисту в західноєвропейських країнах та її політичні детермінанти; визначення нових підходів до соціального захисту; узагальнення та можливості використання досвіду розвинутих держав в сфері формування і розвитку систем соціального захисту.
Проблеми формування і розвитку системи соціального захисту фактично не розглядались радянською наукою, тим більше з позицій політичної науки, є й сьогодні недостатньо вивченими, що обумовлює новизну та проблематичність обраного напряму дослідження. До того ж, потребує наукового уточнення поняття “соціальний захист”, адже цей термін є порівняно новим, почав використовуватися тільки в роки незалежності України, і несе таке специфічне сутнісне навантаження, як захист населення від ризиків трансформаційного періоду, переходу до ринкової економіки, нового способу господарювання, а також адресність та активний характер.
Обрана тема дослідження набуває також актуальності через виняткове політичне значення соціального захисту на сучасному етапі в Україні, яке полягає в його особливій ролі для збереження стабільності та соціальної рівноваги в суспільстві. Дійсно, ефективна система соціального захисту – це не тільки засіб досягнення міжнародних стандартів рівня життя, але й інструмент підтримки існуючого конституційного ладу, досягнення соціальної справедливості та злагоди.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження пов’язаний із розробкою наукової теми “Формування державними органами оптимальної структури соціального захисту населення України (на прикладах південного регіону)”, яка здійснюється Центром політичних досліджень Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили. Державний реєстраційний номер проблеми 0102U000533.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні особливостей формування та розвитку системи соціального захисту в контексті політичних процесів. Для досягнення цієї мети дисертант зосередив увагу на вирішенні таких завдань:
-
дослідити ступінь наукової розробки проблеми;
-
визначити поняття, сутність та значення соціального захисту;
-
на основі вивчення історичних аспектів соціального захисту з’ясувати роль політичних детермінант еволюції соціального захисту в світі;
-
проаналізувати спільне та відмінне в різних ідеологічних концепціях соціального захисту;
-
виявити основні сучасні тенденції трансформації соціального захисту на глобальному та державному рівнях;
-
дослідити передумови, основні тенденції розвитку та політичне значення соціального захисту в Україні;
-
виробити практичні рекомендації щодо удосконалення системи соціального захисту в умовах трансформаційного суспільства в Україні.
Об’єктом дослідження є соціальний захист як функція держави та інших суспільно-політичних інститутів, спрямована на реалізацію громадянських, політичних і соціальних прав, передбачених законодавством.
Предметом дослідження є політичні фактори формування та розвитку системи соціального захисту.
Методи дослідження. У основу дисертації покладено політологічний аналіз, який містить в собі історичний метод, системний, порівняльний підходи, інституціональний аналіз та ін., а також узагальнення та інтерпретацію методичних та практичних даних. Використання історичного методу дало можливість дослідити процес становлення системи соціального захисту у його хронологічній послідовності, виявити підгрунтя та характер чинників еволюції у досліджуваній сфері. Системний підхід дозволив комплексно дослідити соціальний захист як систему, тобто як єдине ціле з узгодженим функціонуванням усіх елементів і складових. Порівняльний підхід мав значення для виявлення спільного й особливого у різних моделях та ідеологічних типах соціального захисту. Інституціональний аналіз застосовувався у дослідженні політичних інститутів – суб’єктів соціального захисту, в першу чергу соціальної держави для розкриття його особливостей в умовах демократичних реформ. При спробах передбачення та обгрунтування подальших тенденцій розвитку в досліджуваній сфері дисертант спирався на метод прогнозування.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що дисертація є одним із перших у вітчизняній політичній науці комплексним дослідженням формування та розвитку системи соціального захисту та впливу на неї політичних процесів. В ході проведеної роботи отримано наступні результати, що мають таку наукову новизну.
-
виявлено: незважаючи на те, що соціальний захист як втілення державної відповідальності за добробут кожної людини наповнений гуманістичним змістом, чинники його еволюції лежать в суто політичній площині. Обгрунтовано, що соціальні реформи ХІХ-ХХ ст., важливу складову яких становила організація системи соціального захисту, були спрямовані на зберігання суспільної злагоди та запобігання соціальним потрясінням, отже, мали політичний характер;
-
показано, що сучасні системи соціального захисту західноєвропейських країн є результатом тривалої боротьби робітників та панівної верстви, підприємців, роботодавців. Соціальний захист – це не щось безпосередньо дане, це продукт, витвір цивілізації, і як будь-який витвір має складну історію тверджень і заперечень;
-
дістало подальше уточнення поняття “соціальний захист” та його система. Соціальний захист розглядається як процес, діяльність суспільно-політичних інститутів щодо підтримки гідного рівня соціального добробуту людини в конкретних економічних умовах. В свою чергу, система соціального захисту характеризується дисертантом як інтегрована цілісність таких елементів, як соціальне страхування, соціальна допомога та соціальні гарантії, що орієнтована на сталий людський розвиток;
-
проаналізовано погляди на соціальний захист в рамках соціалістичної, соціал-демократичної, ліберальної та консервативної ідеологій та доведено, що проблеми підвищення ефективності соціального захисту займають ключові позиції в стратегіях сучасних політичних партій;
-
аргументовано: якщо на початку 80-х рр. головний аргумент проти розвитку соціального захисту базувався на тому, що забезпечення його високої якості коштує дорожче, аніж можуть дозволити економічні ресурси, то сьогодні очевидним стало те, що “фіскальна криза” соціального захисту переглянута й переоцінена як на практиці, так і в теорії. Уточнено спільні риси підходів до соціального захисту у сучасному світі;
-
обгрунтовано, що ефективна система соціального захисту має особливе політичне значення для суспільств перехідного типу, яким є Україна, є одним з механізмів забезпечення трансформаційних процесів, сталого суспільного розвитку та соціальної стабільності. Визначені основні шляхи удосконалення системи соціального захисту на сучасному етапі в Україні на державному і місцевому рівнях;
-
обгрунтовано, що значну роль в розвитку системи соціального захисту на регіональному рівні відіграють територіальні центри. Показано, що в результаті впровадження нової системи соціального захисту в Миколаївській області було досягнуто значної децентралізації діяльності органів соціального захисту із зберіганням чіткої вертикалі управління, що свідчить про можливості регіонального вирішенні стратегічних завдань розвитку системи соціального захисту шляхом, зокрема, надання соціальних послуг на максимально наближеному до населення територіальному рівні.
Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні узагальнення роботи можуть використовуватися науковцями та науково-педагогічними працівниками в навчальному процесі при викладанні нормативних та спеціальних курсів, будуть актуальними при написанні підручників, навчально-методичних програм для підготовки політологів, соціальних працівників та державних службовців. Також ці результати можуть бути використані державними службовцями, депутатами, політичними діячами для розробки державних програм, стратегій, які стосуються реалізації та удосконалення соціального захисту в Україні.
Основні теоретичні положення та висновки роботи використовувались дисертантом в процесі викладання навчальних курсів “Соціальна політика”, “Соціальний менеджмент”, “Соціальна та гуманітарна політика”, “Державне управління”, “Державне управління та місцеве самоврядування” в Миколаївському державному гуманітарному університеті імені Петра Могили.
Результати дисертації були використані при розробці проекту Миколаївської міської ради “Стратегія розвитку міста Миколаєва на 2006-2010 рр.”, одним із авторів якого був дисертант та дискутувалися за участю дисертанта на засіданні круглого столу “Соціальна політика та соціальний захист в м. Миколаєві” (23 грудня 2005 р., м. Миколаїв), що проводився в рамках цього проекту.
Особистий внесок здобувача. З наукових праць, що опубліковані у співавторстві, в дисертації використані тільки ті положення, що є результатом особистої роботи здобувача. Особистий внесок автора у спільній роботі [10] полягає в обгрунтуванні гуманістичної природи соціального захисту, у статті [11] – у з’ясуванні основних тенденцій розвитку соціального захисту на сучасному етапі; у методичній розробці [12] – у висвітленні основних рис моделі організації соціального захисту в Миколаївській області.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження висвітлювалися у доповідях на щорічних науково-методичних конференціях “Могилянські читання” (Миколаїв, 2001, 2002, 2005, 2006); VIII, IX та Х наукових конференціях “Дні науки НаУКМА” (Київ, 2002 ); на міжнародній науковій конференції “Історична наука: проблеми розвитку” (Луганськ, 2002); V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Наукові дослідження в контексті історичних проблем” (Миколаїв, 2003); V міжнародній конференції молодих вчених “Глобалізація як джерело конкуренції, конфліктів та можливостей” (Миколаїв, 2003); міжнародній науковій конференції “Українська держава: історія та етапи розвитку” (Львів, 2003), на круглому столі “Суспільна оцінка перспектив соціально-економічного розвитку Миколаївського регіону в загальноукраїнському контексті” (Миколаїв, 2003), VII та VIII конференціях “Ольвійський форум” (Миколаїв-Очаків, 2005, 2006), міжнародній науково-практичній конференції “Ольвійський форум 2006: пріоритети України в геополітичному просторі” (Ялта, 2006).
Результати дослідження проходили апробацію під час навчання автора в 2003 р. в Гарвардському університеті (Бостон, США) та в Малопольському інституті місцевого самоврядування та адміністрації (Краків, Польща, 2006 р.).
Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри державної політики та менеджменту та кафедри політичних наук Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили.
Публікації. Основні положення дисертації відображені у дванадцяти наукових працях, вісім з яких надруковані у фахових виданнях з політології.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (255 найменувань) та додатків. Повний обсяг дисертації становить 221 сторінка, з них 180 – основний текст.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет, обєкт, мету і завдання дослідження, вказано на наукову новизну, подано відомості про апробацію.
Перший розділ “Концептуальні засади політологічного дослідження соціального захисту” присвячений розкриттю стану наукової розробки проблеми, аналізу використаних джерел, висвітленню сутності соціального захисту.
У першому підрозділі “Стан наукової розробки проблеми та джерельна база дослідження” зазначається, що значний внесок у розкриття проблеми соціального захисту здійснили відомі західні науковці ХХ століття Т. Ганслі, Е. Гідденс, Б. Дікон, Г. Еспінг-Андерсен, Т.Скочпол, П. Спікер, Р. Титмус, Ф. Хайєк.
Проблемам моделювання та класифікації соціального захисту присвячені роботи зарубіжних вчених Г. Бонолі, Дж. Вобруби, С. Лейбфріда, А. Сіарова, У. Лоренца. При вивченні питань, пов’язаних з глобальними аспектами формування й розвитку соціального захисту, автор спирався на роботи сучасних авторів В. Артса , П. Пірсона, П. Стабса, П. Тейлор-Губі, П. Флора, М. Халса. Серед вітчизняних дослідників в цьому напрямі стали відомими роботи науковця Т. Семигіної.
В Україні фундаментальними дослідженнями, які визначили науковий пошук в сфері соціальної державності та соціального захисту стали роботи відомих вітчизняних та російських вчених С. Алєксєєва, В. Бабкіна, К. Гаджиєва, В. Куценко, О. Лукашевої, А. Сіленко, О. Скрипнюка, В. Скуратівського.
При розгляді основних тенденцій розвитку та політичного значення соціального захисту в Україні автор спирався на роботи вітчизняних політологів О. Дороніна, А. Крупника, Т. Ляшенко, в яких соціальний захист розглядається як складова соціальної політики в період демократичного реформування українського суспільства. Особлива увага в цих дослідженнях приділена ролі соціального захисту у забезпеченні політичної стабільності.
В рамках дослідження соціальної держави проблематика соціального захисту розглядається в роботах О. Панкевича, Л. Четверікової, І. Яковюка. Теоретико-методологічним та прикладним аспектам державного управління в сфері соціального захисту присвячені роботи В. Макаренко, В. Собченко, Ю. Юрченка.
В ході висвітлення сутності соціального захисту, його понятійно-категоріального апарату, правових засад дисертант використовував доробки таких науковців, як Н. Болотіна, П. Рабінович, Б. Сташків, Б. Стичинський, О. Чутчева. Вплив ідеологічних чинників на соціальний захист розглянутий в роботах В. Милецького, М. Примуша, Н. Римашевської.
Аналізу соціального захисту з позицій економічної науки присвячені роботи Н. Борецької, О. Єрмоловської, О. Скомарохової. В цих дослідженнях розглядаються сутність, соціально-економічний розвиток і стан соціального захисту в умовах ринкової трансформації економіки. Важливо, що система соціального захисту розглянута як самостійна категорія та головний стрижень соціальної політики держави.
Проблемам удосконалення соціального захисту на регіональному рівні присвячені дослідження М. Багмета, О. Берданової, Н. Гринчук, О. Іщенко, Ю. Шклярського. Найбільший інтерес в цих дослідженнях викликають рекомендації щодо вдосконалення системи соціального захисту в Україні.
Дослідники А. Базилюк, В. Горбатенко, В. Журавський, Ю. Килимник, М. Михальченко, С. Рябов, Ю. Саєнко, М. Сазонов, В. Ткаченко, М.Туленков звертались до проблеми соціального захисту в процесі дослідження посткомуністичних трансформацій в Україні.
Джерельною базою дослідження є міжнародні політико-правові документи, національне законодавство України та інших держав, наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів, матеріали періодичних видань, результати статистичних досліджень, програмні документи, статути політичних партій, тексти офіційних виступів політичних діячів, опубліковані архівні джерела, матеріали місцевих державних адміністрацій.
У другому підрозділі “Основні теоретико-методологічні підходи у дослідженні поняття, сутності і ролі соціального захисту” проведений аналіз понять, які мають значення для визначення концептуального змісту соціального захисту. Аналізується сам зміст вказаних понять і на цій основі робляться висновки про їх співвідношення. Це поняття “соціальне забезпечення”, “соціальна захищеність”, „соціальна солідарність”, “соціальний ризик”, “соціальна безпека”, “соціальна справедливість”, “соціальна політика”, “соціальна держава”.
На основі дослідження сучасних теоретико-методологічних підходів до визначення сутності поняття “соціальний захист” дисертантом запропоноване його авторське визначення, яке розширює уявлення про його роль, призначення, мету та підпорядкованість.
Соціальна політика визначається дисертантом як система заходів інституцій суспільно-політичного життя, спрямованих на забезпечення оптимального розвитку соціальних відносин та задоволення потреб суспільства як загалом, так і окремого громадянина.
Обґрунтовується, що через систему соціального захисту держава виявляє себе реально відповідальною за долю, добробут, майбутнє кожного громадянина. Соціальний захист є однією з головних ознак соціальної державності і без реалізаціїї цієї ознаки будь-які положення щодо соціальної держави залишуться лише задекларованими.
Особливу увагу автор приділив підходам щодо класифікації моделей соціального захисту. Розглянуто шість спроб таких класифікацій, які належать відомим вченим Г. Бонолі, Г. Еспінг-Андерсену, С. Лейбфриду, У. Лоренцу, А. Сіарову, Р. Титмусу. На основі аналізу класифікацій зроблено припущення про такий шлях еволюції соціального захисту в майбутньому, як його універсалізація, формування єдиної “змішаної” моделі, розмивання відмінностей між “національними” моделями соціального захисту.
Другий розділ “Політичні чинники розвитку систем соціального захисту на глобальному та державному рівнях” присвячений обгрунтуванню політичних детермінант соціального захисту, дослідженню його еволюційних та ідеологічних аспектів, виявленню основних тенденцій розвитку.
У першому підрозділі “Еволюція системи соціального захисту, її політичні детермінанти” аналізується історія становлення та розвитку системи соціального захисту в світі та Україні. Доведено, що становлення ідеї соціального захисту пройшло в своєму розвитку шлях від повного заперечення втручання держави в соціальну сферу (ліберальна концепція держави-“нічного сторожа”) до принципу соціально відповідальної держави та “експансії соціального захисту”.
Особливу увагу приділено таким віхам світової еволюції соціального захисту, як Єлизаветінський “Закон про бідних” (1601 р.), соціальне законодавство Отто Бісмарка (1883-1889 рр.), виникнення фундаментальних досліджень щодо подолання соціального зла Ч. Бута, Сіднея та Беатриси Веббів наприкінці ХІХ–на поч. ХХ ст., “Білль про національне страхування” Ллойда Джорджа (1911 р.), прийняття Закону про соціальний захист в США (1935 р.), впровадження системи соціального захисту під керівництвом В. Беверіджа у Великобританії (1941-1942 рр.), конституційне закріплення та розвиток соціальної державності в повоєнних західноєвропейських країнах, поява “режимів соціального захисту” 50-70 рр. ХХ ст.
Констатується існування широкого спектру уявлень та підходів щодо необхідності соціальної відповідальності, політичного гуманізму, акцентів у відносинах між людиною і державою, ролі та значення соціального захисту. Виявлено, що основними чинниками еволюції системи соціального захисту є політичні фактори.
У роботі зазначається: незважаючи на те, що визначальні для соціального захисту категорії “держава загального добробуту” та “соціальна держава”– це “винаходи” західноєвропейських країн, історія України має власні риси формування соціальної державності та соціального захисту, які пов’язані з національним традиціями благодійництва, допомоги та гуманного ставлення до нужденних.
В другому підрозділі “Вплив ідеологічних факторів на зміни в теорії і практиці соціального захисту” відзначено той факт, що концепція соціального захисту займає одне з центральних місць в ідеологічних системах всіх політичних сил сучасності. Соціальний захист розглядається як могутній політичний інструмент та засіб впливу, реалізація якого не може відбуватися в ізоляції від соціального та політичного контексту, а також ідеологічних впливів.
Встановлено, що політичні ідеології мають різні погляди на теоретичне та практичне втілення соціального захисту. В результаті аналізу впливу на реалізацію соціального захисту з боку ідеологій виокремлено його відповідні “ідеологічні типи”, для яких є характерним наступне. Соціал-демократичний тип соціального захисту – найбільш розвинений, максимальний, призначений забезпечувати надійний захист індивіда від ринкових ризиків. Неоліберальний тип в “ідеальному” вигляді характеризується поміркованістю, адресністю, дозованістю, розвинутою системою перевірки рівня нужденності. “Ідеальний” неоконсервативний соціальний захист не повинний розглядатися як засіб реалізації рівності, не може виходити за межі мінімуму, повинен реалізовуватись тільки у крайньому випадку і його фінансування повинно бути максимально перекладене з державного сектору на недержавний.
Порівняльний аналіз таких “ідеологічних типів” має значення для вивчення еволюції соціального захисту і впливу політичних факторів на неї. Водночас, зазначається, що загальною сучасною тенденцією у розвитку соціального захисту є формування його “змішаної” конвергентної моделі.
В третьому підрозділі “Нові підходи до соціального захисту в демократичних державах” звертається увага на те, що сучасні тенденції розвитку соціального захисту обумовлені загальними особливостями і закономірностями світового політичного процесу. Із процесами глобалізації пов’язана переоцінка ролі національної держави як основного інструменту соціального захисту, наявні тенденції до формування глобального соціального захисту, суб’єкт якого – наднаціональне джерело, наддержавна інституція.
Показано, що системи соціального захисту демократичних країн сьогодні зберігають “статус кво”, тобто існують саме в тому вигляді, якій необхідний урядам країн, щоб, з одного боку, не втратити підтримку електорату (не скорочуються), а з іншого, і не посилюються через економічні ризики. Незважаючи на загальну тенденцію посилення економічних чинників, соціальні пріоритети світової політики залишаються вагомим стратегічним аргументом. Системам соціальному захисту сьогодні приділяється особлива увага у вирішенні глобальних проблем людства та досягненні суспільної злагоди.
Встановлено, що нові підходи до соціального захисту в демократичних державах також пов’язані з наступними тенденціями: посилення активного характеру, підтримка зайнятості; зрастаюче залучення недержавного сектора, підвищення рівня соціального моніторингу, засобів перевірки рівня нужденості. Аналіз підкріплюється прикладами політичних стратегій Великобританії, Німеччини та Швеції і свідчить, що ці тенденції в цілому відповідають можливим напрямкам використання в Україні зарубіжного досвіду.
Третій розділ “Політико-правове регулювання системи соціального захисту в Україні” присвячений дослідженню передумов, нормативно-правових засад, політичного значення, особливостей формування та засобам вдосконалення системи соціального захисту в Україні,
В першому підрозділі “Нормативні засади формування і розвитку системи соціального захисту в незалежній Україні” розглянутий процес становлення і формування нормативно-правових засад соціального захисту шляхом аналізу законодавчих актів, прийнятих в роки незалежності України. Особлива увага приділена таким законодавчим актам, які заклали основу правової бази соціального захисту: ратифіковані в Україні міжнародні документи, наприклад “Європейський кодекс соціального забезпечення”, а також “Концепція соціального забезпечення України”, закони “Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, “Про соціальні послуги”, “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, “Основні напрями проведення державної політики зайнятості на період до 2009 року”, “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 рр.” та інші законодавчі акти.
Відзначено, що основоположними для формування системи соціального захисту стали положення Конституції України, в статті 46 якої закріплено, що право на соціальний захист включає право на забезпечення громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Конституційне закріплення права на соціальний захист підтвердило пріоритетність соціальної спрямованості державотворення.
Дослідження показало, що положення законодавчих актів спрямовані на захист конституційних прав людини і громадянина. Констатується позитивність закріплення конкретних орієнтирів державної політики у сфері соціального захисту населення, що передбачає додаткові гарантії розвитку соціального законодавства, спрямованого на гідний життєвий рівень громадян в Україні. Пріоритети соціального захисту сьогодні – це перш за все орієнтація на адресну систему надання допомог та послуг, вирішення завдань пенсійної реформи, подолання бідності в країні.
В другому підрозділі “Політичне значення та шляхи удосконалення системи соціального захисту в Україні” зазначається, що незважаючи на успіхи в соціальній сфері, наявні серйозні невирішені соціальні проблеми, такі, як низький рівень життя, безробіття, бідність, депопуляція населення, незадовільний рівень пенсій. Такі проблеми створюють грунт для політичної нестабільності, є потенційними чинниками, які можуть бути причиною соціального невдоволення і напруженості в українському суспільстві.
Одним із потужних засобів вирішення таких проблем є соціальний захист як засіб зберігання стабільності та злагоди в трансформаційному суспільстві перехідного періоду, інструмент, за допомогою якого держава може впливати на суспільство та отримувати підтримку політичного курсу, що проводиться. З цієї точки зору важко переоцінити роль соціального захисту у подоланні кризових явищ в українському суспільстві та досягненні соціально-політичної стабільності.
Характеризуються шляхи вдосконалення системи соціального захисту на регіональному та загальнодержавному рівнях. Зазначається що актуальними для покращення системи соціального захисту в Україні на місцевому рівні є здобутки, пов’язані з досвідом Миколаївської області, яка на державному рівні визнана пілотною в сфері соціального захисту населення.
У висновках зазначається: в дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукового завдання, яке полягає у тому, щоб здійснити політологічний аналіз формування та розвитку системи соціального захисту, і тим самим, зробити певний внесок у формування цілісної політологічної концепції соціального захисту як феномена політичного процесу. Проведене дослідження дозволяє зробити такі підсумкові узагальнення та рекомендації:
1.
Аналіз ступеня наукової розробки проблеми показав, що в Україні тематика соціального захисту становить сьогодні предмет зацікавленості представників різних суспільних наук: правознавців, економістів, соціологів, фахівців з державного управління. Однак як самостійна категорія соціальний захист більшою мірою розглядається в економічних та юридичних науках, а у вітчизняній політології проблемі соціального захисту приділяється недостатньо уваги. Це дало підстави автору стверджувати, що існує необхідність здійснення комплексного політологічного аналізу формування та розвитку системи соціального захисту, що й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
2.
Соціальний захист займає одне з центральних місць в побудові соціальної держави. Система ефективного соціального захисту – це засіб практичного втілення гасел соціальної державності, через який держава дійсно, а не декларативно виявляє себе відповідальною за добробут громадян. До того ж, як один із головних інструментів реалізації державної відповідальності за добробут кожної окремої людини, соціальний захист має специфічне гуманістичне забарвлення, що відповідає гуманістичній формулі соціальної держави.
3.
На основі вивчення історичних аспектів соціального захисту встановлено, що незважаючи на його гуманістичний характер, основними чинниками еволюції соціального захисту є політичні детермінанти. Це виявляється в першу чергу в прагненні правлячих кіл досягнути за допомогою соціальних реформ стабільності в суспільстві, уникнути потрясінь і революцій та отримати підтримку політичного курсу, що проводиться.
4.
Політичні ідеології мають різні погляди на теоретичне та практичне втілення соціального захисту. В результаті аналізу впливу на реалізацію соціального захисту в рамках соціал-демократичної, неоліберальної, неоконсервативної та соціалістичної ідеологій виокремлено його відповідні “ідеологічні типи”. В цілому для кожного типу характерна послідовна, чітка система поглядів, яка обґрунтовує певний вибір стратегії розвитку систем соціального захисту і пов’язана з категоріями соціальної державності, досягнення суспільної справедливості, необхідної міри відповідальності держави за добробут своїх громадян, пріоритетів державного патерналізму або індивідуалізму.
5.
На глобальному та державному рівнях в сучасному світі розвитку соціального захисту притаманні такі тенденції, як: підвищення його активного попереджуючого характеру шляхом створення умов для реалізації економічної ініціативи громадян та здійснення стратегій боротьби з безробіттям; підвищення рівня моніторингу перевірки нужденності об’єктів соціальних допомог; підвищення ролі недержавного сектора у наданні послуг соціального захисту. Майбутнє соціального захисту пов’язане з формуванням глобальної системи соціального захисту різних країн. В цілому, незважаючи на тенденції посилення економічних чинників прийняття політичних рішень, пріоритети соціального захисту світової політики залишаються важливим стратегічним аргументом.
6.
Передумови формування національної системи соціального захисту в Україні пов’язані з рисами соціалістичного типу соціального захисту, що обумовлює специфіку процесу трансформації та формування в Україні нового типу соціального захисту, який би відповідав завданням розбудови соціальної державності. Доведено, що система соціального захисту має особливе політичне значення. Основні пріоритети розвитку соціального захисту в Україні наступні: забезпечення адресної підтримки соціально найвразливіших верств населення, вирішення завдань пенсійної реформи, розвиток активної складової соціального захисту та його децентралізація, посилення ролі недержавного сектора у здійсненні послуг соціального захисту.
7.
На основі проведеного дослідження автор вважає за доцільне пропонувати наступні рекомендації щодо шляхів вдосконалення системи соціального захисту в Україні:
-
збільшити значення місцевих органів влади у розв’язанні проблем соціального захисту через формування ефективної структури управління, забезпечення необхідних фінансових ресурсів, розширення переліку соціальних послуг, які надаються на місцях, підвищення кваліфікації соціальних працівників;
-
надання соціальних послуг населенню на регіональному рівні повинно бути максимально децентралізоване, треба інтенсивно розвивати мережу служб, таких як наприклад територіальні центри, з організації соціально-побутового обслуговування інвалідів та одиноких непрацездатних громадян похилого віку вдома, розширювати мережу центрів і відділень соціально-побутової та медико-соціальної реабілітації;
-
підвищити роль недержавних громадських організацій у формуванні системи соціального захисту населення в Україні. Для покращення партнерських відносин між органами влади та громадськими організаціями необхідно здійснювати спільну координацію дій, проводити заходи з метою визначення пріоритетів у сфері соціального захисту. Доцільно також створити мережу державних консультаційних служб із залученням громадських організацій з метою широкого інформування громадян про їх права і обов’язки у сфері надання державної соціальної допомоги;
-
посилити адресний характер соціального захисту незахищених верств населення, цьому повинне сприяти вдосконалення методологічних підходів до визначення показників бідності, встановлення єдиних критерієв оцінок майнового стану сім’ї для визначення права на призначення певного виду соціальної допомоги, спрощення процедур надання соціальної допомоги, регулювання надання соціальних послуг через видачу ліцензій, впровадження стандартів якості та контролю за їх дотриманням;
-
вдосконалити нормативно-правову базу соціального захисту, в таких аспектах, як запровадження єдиного соціального внеску; розроблення нормативно-правових основ благодійності; передбачення певних податкових пільг для при запровадженні у життя соціальних проектів та програм; укладення договорів з іншими країнами щодо соціального захисту громадян України, які працюють за її межами;
-
зміцнити активну складову соціального захисту шляхом продуктивної, спрямованої політики зайнятості. Особливе значення мають такі заходи, як посилення мотивації до легальної зайнятості, сприяння зайнятості населення шляхом збереження існуючих та створення нових робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності, впровадження заходів щодо детінізації відносин у сфері зайнятості населення.
Основні положення й результати дисертаційного дослідження викладені в таких публікаціях:
1.
Хрестоматія з історії всесвітньої політичної думки: Навчальний посібник (Рекоменд. Мін. освіти і науки України) / Укладачі Багмет М. О., Колісніченко А.І., Іванов М.С. та ін.– Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2002. – 220 с. (Член авторського колективу).
2.
Москаленко В.В. Соціальна політика в Україні: основні завдання та пріоритетні напрями // Наукові праці: Збірник. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2001. – Т. 12: Політичні науки. – С. 84-86.
3.
Москаленко В.В. Державне регулювання напрямів соціального захисту населення (на досвіді Миколаївської облдержадміністрації) // Наукові записки. – Київ, Видавничий дім „КМ Академія”, 2002. – Том 20. Ч.1. – С. 253 – 255.
4.
Москаленко В.В. Передумови та особливості формування системи соціального захисту в Україні // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. . Вип. 12. Політичні науки. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2002. – С. 66-71.
5.
Москаленко В.В. Розвиток концепції соціального захисту в країнах Західної Європи та США (остання чверть ХІХ –50-ті рр. ХХ ст. // Наукові записки. Історичні науки. – Київ-Бердянськ, 2002. – Вип. 46. Спільне видання НПУ ім. М.П. Драгоманова та БДПУ. – С. 164-169.
6.
Москаленко В.В. Еволюція ідеї соціального захисту в останній чверті ХІХ – 30-х рр. ХХ століть // Історична наука: проблеми розвитку: Матеріали конференції. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2002. – С. 97-99.
7.
Москаленко В.В. Моделі та ідеології соціального захисту: погляди західних політологів // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Вип. 9. Політичні науки. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П.Могили, 2002. – С. 82-85.
8.
Москаленко В.В. Сутність соціального захисту та його місце в політиці соціальної держави // Наукові записки НаУКМА. – Т. 21. Політичні науки. – Київ: Видавничий дім „КМ Академія”, 2003. – С. 41-44.
9.
Москаленко В.В. Вплив ідеологічних факторів на формування і розвиток систем соціального захисту // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. . Вип. 21. Політичні науки. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2004. – С. 132-139.
10.
Багмет М.О., Москаленко В.В. Витоки соціального захисту населення в дискурсі політичного гуманізму // Сучасна українська політика: Політики і політологи про неї. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. – С. 173-179.
11.
Багмет М.О., Москаленко В.В. Сучасний вимір соціального захисту на глобальному та державному рівнях // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. 54. Вип. 41. Політичні науки. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2006. – С. 17-21.
12.
Основні засади соціальної політики в сучасній Україні: Методична розробка. – Миколаїв: Товариство “Знання”, 2004. – 24с. (Співавтор).
АНОТАЦІЇ
Дерега В.В. Політологічний аналіз формування та розвитку системи соціального захисту. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси. – Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили, Миколаїв, 2007.
Дисертація присвячена політологічному аналізу формування та розвитку системи соціального захисту. Значну увагу приділено визначенню сутності соціального захисту, його історичних аспектів та політичних чинників еволюції. Уточнено поняття “соціальний захист” та його система. Виокремлено специфічні “ідеологічні типи” соціального захисту, проведено порівняльний політологічний аналіз моделей соціального захисту в сучасному світі. Розглянуто сучасні світові тенденції трансформації соціального захисту.
Особливу увагу приділено політико-правовому регулюванню системи соціального захисту в сучасній Україні. Проаналізовано процес формування нормативних засад системи соціального захисту. Запропоновані рекомендації щодо вдосконалення системи соціального захисту на сучасному етапі в Україні.
Ключові слова: соціальний захист, система соціального захисту, соціальна політика, політична стабільність, соціальна держава.
Дерега В.В. Политологический анализ формирования и развития системы социальной защиты. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 – политические институты и процессы. – Николаевский государственный гуманитарный университет имени Петра Могилы, Николаев, 2007.
Диссертация посвящена политологическому анализу процессов формирования и развития системы социальной защиты. Установлено, что социальная защита является одной из основных составляющих концептуального содержания социальной государственности. Отмечено, что как один из главных инструментов реализации государственной ответственности за благосостояние каждого гражданина, социальная защита имеет гуманистическую окраску, что полностью соответствует гуманистической формуле социального государства. Получило дальнейшее уточнение понятие “социальная защита” и его система.
Проанализированы основные вехи истории социальной защиты и установлено, что главными факторами эволюции социальной защиты являются прежде всего политические детерминанты, что подтверждает тезис автора о возможности анализа социальной защиты как политологической категории. Истоки социальной защиты как деятельности государства, направленной на защиту индивида от социальных рисков и поддержкой определенного уровня жизни связаны с первыми теоретическими попытками осмысления сущности отношений “человек-государство” в гуманистическом контексте.
Установлено, что политические идеологии имеют разные концепции теоретического и практического воплощения социальной защиты, в соответствии с которыми выделены ее “идеологические типы”: социал-демократический, либеральный, консервативный, социалистический. Для каждого типа характерна четкая, последовательная система взглядов, которая обосновывает определенный выбор стратегии развития социальной защиты и связана с категориями социальной государственности, достижения общественной справедливости, меры ответственности государства и других политических институтов за благосостояние каждого человека, приоритетов патернализма или индивидуализма.
Выделены и обоснованы главные тенденции развития социальной защиты на государственном и глобальном уровнях на современном этапе. Будущее социальной защиты связывается с формированием глобальной, “надгосударственной” системы социальной защиты, связанной с транснациональным перераспределением, регулированием и обеспечением, и с усилением роли международных организаций как субъектов социальной защиты. Подчеркивается, что несмотря на усиление экономических факторов принятия политических решений, социальные приоритеты в современном мире остаются важным стратегическим аргументом в решении глобальных проблем человечества и достижения общественного согласия.
Особое внимание автор уделил политико-правовому регулированию системы социальной защиты в Украине. Исследован процесс нормативного формирования системы социальной защиты в Украине. Показано, что основные предпосылки становления национальной системы социальной защиты связаны с чертами социалистического типа социальной политики. Это обусловливает специфику процесса создания и трансформации в Украине нового типа социальной защиты, который бы соответствовал заданиям формирования социального государства. Установлено, что система социальной защиты имеет особенное политическое значение как способ сохранения политической стабильности и общественного согласия, инструмент, с помощью которого государство может влиять на общество и получать поддержку проводимого политического курса, что особенно актуально в трансформационном обществе. Автором предложены собственные рекомендации по усовершенствованию системы социальной защиты в Украине.
Положения и выводы диссертации создают основу для дальнейшего теоретического исследования проблем формирования и развития системы социальной защиты. Фактический материал диссертации, полученные результаты могут быть использованы в научно-исследовательской сфере в написании работ в области политических институтов и процессов, теории и истории политической науки, государственного управления, в научных дискуссиях по проблемам социальной защиты и социальной государственности; в законодательной деятельности для разработки государственных програм, стратегий, которые касаются реализации и усовершенствования социальной защиты; в учебном процессе в преподавании нормативных и специальных курсов, при написании учебных, методических пособий, справочной литературы для подготовки политологов, социальних работников, государственных служащих; в практической работе политических деятелей, депутатов, работников органов исполнительной власти и структур местного самоуправления.
Ключевые слова: социальная защита, система социальной защиты, социальная политика, политическая стабильность, социальное государство.
Derega V.V. Political analysis of forming and development of social security system. – A manuscript.
Dissertation for the candidate of political sciences degree in specialty 23.00.02 – Political institutions and processes. – Mykolayiv State Humanitarian University named after Petro Mohyla, Mykolayiv – 2007.
Dissertation covers political analysis of forming and development of social security system. The author pays great attention to the essence of the social security in the welfare state, its historical aspects and political factors of evolution. The sense of categories “social security” and “social security system” is revealed. The specific “ideological types” are determined, and the social security’s models in today’s world are considered. The main world tendencies of the transformation of social security’s system are defined.
Particular attention is given to the political and legal regulation of social security’s system in modern Ukraine. The process of forming and development of social security’s system normative foundations is analyzed. The author offered own trends of the national social security improvement.
Key words: social security, social security’s system, social policy, political stability, welfare state.
