ІНСТИТУТ МЕДИЦИНИ ПРАЦІ АМН УКРАЇНИ

Єщенко Віталій Іванович

УДК 612.825.8+613.685

ОБҐРУНТУВАННЯ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ КРИТЕРІЇВ ПРОФЕСІЙНОГО ВІДБОРУ ЛІКАРІВ ДО СЛУЖБИ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ

14.02.01. - Гігієна

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2007 рік

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській військово-медичній академії МО України.

Науковий керівник | доктор біологічних наук, професор

Кальниш Валентин Володимирович,

Українська військово-медична академія, професор кафедри авіаційної, морської медицини і психофізіології.

Офіційні опоненти: | доктор медичних наук, професор

Нагорна Антоніна Максимівна,

Інститут медицини праці АМН України, завідуюча відділом епідеміологічних досліджень

доктор медичних наук, старший науковий співробітник

Поляков Олександр Анатолійович,

Інститут геронтології АМН України, завідувач лабораторії професійно-трудової реабілітації.

Провідна установа | Харківський державний медичний університет,

кафедра загальної гігієни з екологією №1,

Міністерство охорони здоров'я України, м. Харків.

Захист відбудеться “20” лютого 2007 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.554.01 Інституту медицини праці АМН України

(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 75).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту медицини праці АМН України (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 75).

Автореферат розісланий “12” січня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.В. Степаненко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Серед проблем сучасної профілактичної медицини приоритетне місце займають питання збереження та зміцнення здоров’я населення України. Значення і необхідність їх подальшої розробки зумовлені комплексом соціально-економічних і медико-біологічних завдань, спрямованих на фізіолого-гігієнічну раціоналізацію умов праці, профілактику професійно зумовлених захворювань тощо (Ю.І.Кундієв, 2002; Ю.І. Кундієв, А.М. Нагорна, 2006; О.О.Навакатікян та ін., 1997; В.О. Бузунов, 1991; І.М.Трахтенберг та ін., 1997 та ін.). Одним з ефективних заходів збереження здоров’я працюючих є професійний психофізіологічний відбір (М.В.Макаренко, 2001; Е.М.Псядло, 1999; В.М.Шевцова, 1998 та ін.). Особливо це стосується військових спеціальностей.

Реформування Збройних сил України на сучасному етапі висуває відповідальні завдання перед медичною службою, серед яких професійний відбір займає особливе місце (В.Я. Білий, 2000; В.В Пасько, 2001, 2002). Оскільки нова армія буде нечисленною і мобільною, вимоги до військових лікарів швидко зростають (В.В.Кальниш, 2004, 2006; В.В.Пасько, 2002; А.І.Єна, 2003; Н.В. Макаренко, 2001). Це пов'язано з можливістю виконання ними своїх обов'язків у воєнних і екстремальних умовах, при розвитку природних і техногенних катастроф, здійсненні миротворчої діяльності (А.І. Єна, В.В. Маслюк, 2000; В.С. Новиков, 2001; А.А. Боченков, 1997; Н.Г. Коршевер, 1997; І.М.Чиж, 1995, 1996) тощо. Істотне розширення різноманітності робіт, що проводяться, висока відповідальність за результат діяльності, значна нервово-емоційна напруга, послаблення мотивації та інші чинники суттєво посилюють вимоги до психофізіологічних якостей військовослужбовців, зокрема, військових лікарів (В.С. Новиков, 2001, П.Ю. Быков и др., 2001, В.А. Бодров, 2003; В.П. Гребняк, Н.В. Кобялко, 1998 та ін.). Сучасний військовий лікар повинен володіти не тільки професіоналізмом, але і мати високу працездатність в різноманітних умовах діяльності. В залежності від спеціалізації вимоги до психофізіологічних і особистісних якостей військового лікаря можуть бути найрізноманітнішими. Тому особливості медичної спеціалізації накладають певний відбиток на процедуру й критерії професійного психофізіологічного відбору військових лікарів. Дослідження, проведені раніше (М.В.Клишевская, Г.Н. Солнцева, 1999; В.М. Мороз, І.В.Сергета, 2001; О.П.Молчанова, 2002, 2003; І.В.Сергета, О.П.Молчанова, 2002; Б.А.Ясько, 2004; Л.М.Сухарева и др., 2000; M.Freddi, A.Corradi, 2003; E.Paice, S.Heard, F.Moss, 2002), майже не торкались перерахованих питань, оскільки проводилися на цивільних фахівцях, студентах. Не приділялась також увага питанням професійного відбору на етапі післядипломного навчання. Тому одним з перспективних і актуальних шляхів вирішення наведених проблем є обґрунтування, розробка та впровадження в практику критеріїв професійного психофізіологічного відбору військово-медичних фахівців.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у межах науково-дослідної роботи ВК 35.04 “Дослідити закономірності формування хронічної втоми за психофізіологічними показниками і розробити заходи щодо її профілактики при напруженій розумовій роботі” (№ держреєстрації 0104U003080).

Мета і завдання досліджень. Мета досліджень - Виявити особливості психофізіологічного та психологічного статусу військових лікарів різної спеціалізації та на цій основі розробити підходи до їх професійного психофізіологічного відбору і професійної орієнтації.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

1. Дослідити діяльність військових лікарів різної спеціалізації та оцінити напруженість їх праці.

2. Виявити інтегральні характеристики діяльності військових лікарів з різною спеціалізацією.

3. Визначити психофізіологічні якості і закономірності їх організації у військових лікарів різної спеціалізації.

4. Визначити особистісні якості та створити психологічний портрет військового лікаря з урахуванням загальних і специфічних характеристик притаманних різним спеціалізаціям.

5. Розробити алгоритм та рекомендації щодо практичного проведення професійного психофізіологічного відбору військових лікарів з різною спеціалізацією.

Об’єкт дослідження - професійна діяльність військових лікарів.

Предмет дослідження - психофізіологічні і особистісні якості майбутніх лікарів, які забезпечують високу ефективність їх професійної і навчальної діяльності в умовах проходження військової служби.

Методи дослідження - в роботі застосовувалися гігієнічні, психофізіологічні, психологічні, математичні методи дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів.

- Виявлено “ядерно-периферійний” механізм, який характеризується наявністю системоутворюючого ядра, як посередника комплементарної взаємодії різних професійно важливих психофізіологічних функцій, спрямованого на підтримку професійної діяльності військових лікарів різної спеціалізації. Організуючою (“ядерною”) функцією для лікарів терапевтичного профілю є увага і оперативне мислення, а для хірургічного –короткочасна пам’ять.

- Виділено інтегральні характеристики психофізіологічних, соціально – значущих та психологічно - значущих факторів діяльності військових лікарів різної спеціалізації, що дозволили окреслити загальні і специфічні риси досліджених лікарських професій.

- Створено психологічний портрет військового лікаря з урахуванням узагальнених і специфічних психологічних особливостей для фахівців терапевтичної і хірургічної спеціалізації. Встановлено, що для проведення професійного відбору військових лікарів інформативними є не тільки показники окремих особистісних якостей, а також і характеристики їх взаємодії (коваріації).

- Показано, що для визначення ступеню професійної придатності військового лікаря доцільно спільне застосування шкал придатності і непридатності, а також схильності до терапевтичної або хірургічної спеціалізації.

Практичне значення отриманих результатів.

Визначена напруженість праці на рівні п. 3.2 для військових лікарів терапевтів, на рівні п. 3.3 для військових лікарів хірургів за показниками важкості і напруженості “Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпеки факторів виробничого середовища, важкості та напруженості праці” від 27.12.2001, № 528.

Розроблені методи, алгоритми та розв’язувальні правила для проведення професійного психофізіологічного відбору майбутніх військових лікарів, які дозволяють:

- здійснити відбір за їх психофізіологічними якостями з урахуванням спеціалізації;

- здійснити відбір за особистісними характеристиками з урахуванням спеціалізації і різних вимог до рівня навчання;

- провести професійну орієнтацію за терапевтичним або хірургічним профілем з застосуванням спеціальних шкал.

Підготовлено Методичні рекомендації щодо професійного відбору військових лікарів з урахуванням їх спеціалізації, отримано три патенти на розробки способів оцінки психофізіологічних якостей.

Розроблені методи професійного відбору впроваджені в практику психофізіологічного відбору та включені в цикл лекцій УВМА.

Особистий внесок здобувача. Автором здійснено аналіз наукової літератури за напрямом дисертаційних досліджень, відпрацьовані мета та завдання роботи, підібрані методи досліджень, організовано і проведено дослідження, здійснена статистична обробка, аналіз і узагальнення отриманих результатів.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації обговорені на науково-практичній конференції “Вищі навчальні заклади – Києву” (12 березня 2004 року м. Київ); на науково-практичній конференції „Актуальні питання госпітальної та військової терапії” (10 лютого 2006 року м. Київ); на науковій конференції молодих вчених Української військово-медичної академії (26-27 травня 2006 року м. Київ); Всеукраїнському науковому симпозіумі “Особливості формування та становлення психофізіологічних функцій в онтогенезі” (13-15 листопада 2006 м.Черкаси).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 17 робіт. Із них 6 статей у журналах та збірниках наукових праць, затверджених ВАК України, 2 статті в інших наукових виданнях, 5 тез доповідей, 3 деклараційні патенти на винахід, а також 1 методичні рекомендації.

Структура і об’єм дисертації. Дисертація складається із вступу, 4 розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Дисертацію викладено на 184 сторінках машинописного тексту. Список використаних джерел містить 205 вітчизняних та 50 іноземних найменувань. Дисертація ілюстрована 22 таблицями і 19 рисунками. Додатки наведено на 9 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Аналіз сучасного стану проблеми (Розділ 1) показав актуальність даного дослідження для розвитку теоретичних і практичних аспектів професійного психофізіологічного відбору та гігієни праці військових лікарів. Основна увага науковців за даними літературних джерел присвячена дослідженням професійно-важливих якостей стажованих лікарів і проведенню професійного психофізіологічного відбору на етапі вступу до вищих медичних закладів освіти. Проте, недостатньо вивчена проблема професійного психофізіологічного відбору на етапі післядипломної підготовки військових фахівців і раціонального їх розподілу за медичними спеціальностями.

Методи, об'єм і організація досліджень (Розділ 2). Для досягнення поставленої в роботі мети були використані гігієнічні (вивчення посадових інструкцій, оцінка умов професійної діяльності, гігієнічна оцінка напруженості праці військового лікаря методом анкетування, оцінка успішності навчальної діяльності); психофізіологічні (визначення психофізіологічного статусу з допомогою батареї тестів), психологічні (опитування - для виявлення ознак синдрому професійного „вигорання”, опитування – для дослідження психологічного статусу) та математичні (методи варіаційної статистики, кластерний, кореляційний, факторний, дискримінантний та множинний регресивний аналізи) методи дослідження.

Дослідження проводились на базі кафедри авіаційної, морської медицини і психофізіології Української військово-медичної академії (м. Київ), науково дослідного інституту проблем військової медицини (м. Ірпінь), Головного клінічного госпіталю МО України (м. Київ), Військово-медичного центру Військово-повітряних Сил Збройних Сил України (м. Вінниця) в період з 2002 по 2006 роки.

Професіографічна оцінка діяльності військових лікарів за показниками важкості та напруженості праці з використанням “Гігієнічної класифікації ...” (2001) здійснювалась методом експертної оцінки (37 військових лікарів терапевтів і хірургів) за допомогою розробленого опитувальника.

З метою отримання даних щодо оцінки сучасних умов професійної діяльності, було застосовано “Модифіковану карту особистості” К.К. Платонова (Карпіловська С.Я.та ін., 1997), обстежено 100 осіб військових лікарів-інтернів.

Для виявлення ознак синдрому професійного „вигорання” серед лікарів (опитувальник В.В. Бойко (Ильин Е.П, 2005; Райгородский Д.Я.,1999)), було проведено опитування 80 військових лікарів-інтернів, а також 29 стажованих лікарів.

Визначення психологічного статусу 124 військових лікарів здійснювалось за допомогою опитувальника психологічних якостей NEO-PI-R (Martin Т.et al., 2002 ).

Визначення психофізіологічного статусу майбутніх військових лікарів здійснювалось за допомогою спеціально створеного комплексу тестів, що включав методики: дослідження функціональної рухливості нервових процесів; “пам’ять на числа” – для дослідження короткочасної пам'яті; ”додавання чисел з переключенням” – для дослідження уваги; „коректурна проба з кільцями Ландольта” – для дослідження швидкості переробки інформації; “компаси” – для дослідження просторової орієнтації та “Равена матриці прогресивні” для оцінки спроможності до навчання (156 осіб). Загальна кількість обстежених 526 осіб.

Результати власних досліджень (Розділ 3).

Вивчення специфіки діяльності військових лікарів показало, що за функціональними обов’язками цих медичних працівників можна поділити на дві групи: лікарі терапевтичного і хірургічного профілю. Аналіз напруженості праці військових лікарів за допомогою чинної “Гігієнічної класифікації праці ...” 27.12.2001, № 528 дав можливість оцінити діяльність військових лікарів терапевтів як напружену (клас напруженості 3.2), а військових лікарів хірургів – як дуже напружену (клас напруженості 3.3). У результаті проведеного дослідження встановлено, що учбовий процес і професійна діяльність лікаря викликає певні зрушення в його організмі, що ведуть до виникнення і розвитку деяких симптомів “вигорання”.

Були виявлені окремі професійно важливі психофізіологічні якості військових лікарів хірургічного профілю: розумові, вольові, мовні, атенційні та сенсорно-перцептивні. Для лікарів терапевтичного профілю значущі психофізіологічні характеристики були декілька іншими, а саме: розумові, мовні, вольові, імажетивні, атенційні.

Отримані дані хоча і свідчать про деяку перевагу певних якостей лікарів, проте інтегрально не оцінюють ці якості з урахуванням їх можливої взаємодії. Зважаючи на важливість виявлення особливостей такої взаємодії з допомогою факторного аналізу була отримана інформація про інтегральні характеристики особистості лікаря, які проявляються при здійснені професійної діяльності (рис. 1).

Хірурги Терапевти

Рис.1. Особливість формування прихованих професійно важливих інтегральних факторів лікарів хірургів і терапевтів за психофізіологічними показниками.

1-10 – психофізіологічні характеристики: сенсорно-перцептивні, психомоторні, атенційні, мнемічні, імаженативні, розумові, емоційні, вольові, комунікативні, мовні. Ia (х) – фактор "емоційно-вольових якостей" у хірургів; IIa (х) – фактор "сприйняття і зберігання інформації" у хірургів; Ia (т) – фактор "комунікативних можливостей" у терапевтів; IIa (т) – фактор "образного мислення" у терапевтів.

Психофізіологічними інтегральними якостями, які обумовлює хірургічна діяльність, є: “емоційно-вольові” якості (які пояснюють 35% дисперсії даних) та якості “сприйняття та запам’ятовування інформації” (29%). Для терапевтичної спеціалізації інтегральними є: “комунікативні можливості” (38%) та “образне мислення” (19%). Відношення до соціальних чинників теж характеризуються певною специфікою. Для хірургічної діяльності важливими є фактори: “економічних цінностей” (44 %), “гуманістичних цінностей” (30 %), “відношення до критики” (14 %). Терапевтична діяльність є запорукою для формування факторів: “гуманістичних та економічних цінностей” (57 %), “відношення до критики” (21 %). Діяльність лікарів різного профілю накладає відповідні специфічні ознаки на психологічні особливості цих фахівців. Хірургічна спеціалізація є основою для розвитку поведінки, яка детермінується декількома факторами: “впливу оточуючих” (27%), “впливу майбутніх дій” (18%) та “рівня життєвої активності” (17%). Для лікарів терапевтичного профілю вагомими є фактори: “життєвої перспективи” (44%) та “обачливості” (14%). Вже з цього короткого опису стає очевидним, що психологічні особливості діяльності лікарів хірургічного та терапевтичного профілю мають спільні й відмінні риси.

Вирішення питання про наявність таких самих відмінностей за психофізіологічними характеристиками особистості військових лікарів здійснювалась в наступному етапі досліджень. Було показано, що увесь масив психофізіологічних показників у військових лікарів не є однорідним, що свідчить про наявність кількох груп даних з різними характеристиками. Тому за допомогою кластерного аналізу весь масив даних було поділено на дві однорідні групи (табл.1).

Таблиця 1

Психофізіологічні характеристики виділених груп майбутніх військових лікарів

№ п.п | Показник | Група 1(n=75) | Група 2 (n=81)

М ± ?m | М ± m

1 | Функціональна рухливість нервових процесів, кількість перероблених подразників | 209,7± 2,09 | 218,7 ± 1,8**

2 | Рівень інтелекту, ум.од. | 45,9 ±0,75 | 49,17 ± 0,67**

3 | Обсяг оперативної пам'яті, ум.од. | 47,5 ± 1,1 | 40,19 ± 1,3***

4 | Рівень концентрації уваги, ум.од. | 596,1± 14,56 | 668,8 ± 12,14***

5 | Орієнтація в просторі, ум.од. | 45,6 ± 0,85 | 45,38 ± 0,94

6 | Оперативне мислення, ум.од. | 132,2 ± 4,54 | 173,1 ± 4,13***

7 | Надійність оперативного мислення, ум.од. | 8,17 ± 1,58 | 2,4 ± 0,38***

8 | Надійність переключення уваги, ум.од. | 1,6 ± 0,17 | 0,18 ± 0,04***

Примітка: рівень достовірності різниці середніх за Стьюдентом- * - р< 0,05; ** - р< 0,01; *** - р< 0,001.

Було показано, що в одній з них превалюють терапевтичні спеціалізації з успішністю навчання "добре" (81%; р<0,001 ), а в іншій – хірургічні спеціалізації з такою ж успішністю навчання (59%; р<0,01 ). Зв‘язок психофізіологічних функцій з успішністю навчання в групі “терапевтичного” профілю складає R=0,35 (p< 0,05), в групі “хірургічного” - R=0,38 (p< 0,01).

Кореляційний аналіз дав можливість дослідити структуру взаємозв’язків психофізіологічних функцій (рис.2).

Рис. 2. Схема кореляційних зв'язків психофізіологічних функцій у групі з “хірургічною”(Б) та “терапевтичною”(А) спеціалізацією.

Примітка: А - “ядерна” структура взаємозв'язку психофізіологічних функцій у групі 1; Б - “ядерна” структура взаємозв'язку психофізіологічних функцій у групі 2. 1 - функціональна рухливість нервових процесів; 2 - рівень інтелекту; 3 - обсяг оперативної пам'яті; 4 - рівень концентрації уваги; 5 - орієнтація в просторі; 6 - оперативне мислення; 7 - надійність оперативного мислення (кількість помилок); 8 - надійність переключення уваги (кількість помилок). Кола з товстих ліній - “ядерні” функції; окружності з тонких ліній – „периферичні” функції. Суцільні лінії - прямий зв'язок, пунктирні - обернений. Подвійна лінія - об'єднання рівновагомих “ядер”. Числа в колах - середні коефіцієнти кореляції. Числа біля прямих - коефіцієнти парної кореляції між психофізіологічними функціями.

Для подальшого аналізу отриманих результатів була сформульована гіпотеза згідно з якою професія лікаря пред’являє до претендента на навчання в інтернатурі комплекс складних і, можливо, декілька суперечливих вимог, що потребують наявності відповідних компенсаторних механізмів для врівноваження одних психофізіологічних якостей іншими у лікарів з різною спеціалізацією. Основу здійснення такої компенсації складає відома з галузі управління “сфероцентрична” модель керування. Сутність цієї моделі така: певна психофізіологічна функція здійснює координуючу роль і є “організуючим ядром” для інших функцій, задіяних в забезпеченні професійної діяльності за принципом компліментарності.

В проведеному дослідженні встановлено, що для групи лікарів з хірургічною спеціалізацією “ядерною” (яка має найбільшу середню кореляцію і оцінює ступінь взаємодії з іншими функціями) є функція оперативної пам’яті, низький рівень якої, вірогідно, компенсується посиленим зв’язком з більш “розвинутими” психофізіологічними характеристиками надійності оперативного мислення, функціональної рухливості нервових процесів тощо (рис. 2Б). Для групи лікарів з терапевтичною спеціалізацією таким “ядром” є рівновагомі функції концентрації уваги та оперативного мислення (рис. 2А).

Узагальнену психологічну характеристику військових лікарів було розроблено у наступному етапі досліджень з допомогою опитувальника NEO-PI-R. В основному, обстежувані лікарі істотно не виходять за рамки норми, тобто мають середньонормативний особистісний профіль (рис. 3).

Рис. 3. Середньогрупові значення особистісних якостей військових лікарів.

N-нейротизм, E-екстраверсія, O-відкритість досвіду, A-співробітництво, C-сумлінність.

Множинний коефіцієнт кореляції комплексу оцінок цих характеристик з успішністю навчання складає 0,76 (p< 0,001), а з характеристикою стабільності успішності навчання 0,80 (p< 0,001).

Далі було показано, що особистість лікаря характеризується не тільки виразністю окремих психологічних якостей але й рівнем їх взаємодії (коваріацією). Для цього за допомогою кластерного аналізу було отримано інформацію про наявність двох кластерів (рис. 4), які угруповують коваріації якостей, загальних і специфічних для лікарів з хірургічною та терапевтичною спеціалізацією.

Рис. 4. Дендрограми взаємозв'язку різних сполучень особистісних характеристик у груп хірургів (а) і терапевтів (б)

Оцінки особистісних шкал : N-нейротизм, Е-екстраверсія, О-відкритість досвіду, A-співробітництво, C- сумлінність; 1 – кластер загальних властивостей, 2 – кластер специфічних властивостей; N*E, N*O, N*C, N*A, E*O, E*A, E*C, O*A, O*C, A*C - сполучення особистісних характеристик.

Встановлено наявність достовірних зв'язків між комплексом особистісних якостей (з урахуванням їх коваріацій) і успішністю навчання у лікарів терапевтичного (R=0,72; р<0,001) і хірургічного (R=0,33; р<0,05) профілю. Це свідчить про можливість використання досліджених особистісних якостей для професійного відбору і професійної орієнтації військових лікарів.

Наступним етапом дослідження була розробка практичних підходів до професійного відбору за психологічними якостями претендентів на набуття певної спеціальності військового лікаря. Були запропоновані два підходи до здійснення професійного відбору та професійної орієнтації військових лікарів: „гнучкий” та „жорсткий”. При здійсненні відбору за „гнучким” підходом критерії відбору і професійної орієнтації встановлюються окремо – задаються прогнозовані рівні успішності навчання для кожної з лікарських спеціалізацій (терапевтичної, хірургічної). Позитивним в цьому підході є те, що задані критерії для тої чи іншої спеціалізації можуть бути неоднаковими. Це створює можливість більш “гнучко” підходити до відбору лікарів різного профілю.

„Жорсткий” підхід пов’язаний з закріпленням однакових вимог до кожної з спеціалізацій, що, в свою чергу, веде до спрощення процедури дослідження і прийняття рішення. В даній роботі були реалізовані обидва підходи.

Для практичної реалізації “жорсткого” підходу був модифікований опитувальник NEO-PI-R. Для створення опитувальника використовувалась процедура відбору значимих питань за допомогою факторного аналізу, який дозволив отримати комплекс шкал для оцінки ступеня придатності і непридатності до подальшої військово-лікарської діяльності. Далі за допомогою покрокового дискримінантного аналізу були вибрані окремі шкали як з комплексу “придатних”, так і з комплексу “непридатних”. Отримані дискимінантні рівняння мали дуже високий ступінь достовірності (р<0,001), що дало змогу пропонувати їх для використання в процедурі професійного відбору.

Наступним етапом була розробка відповідних шкал і модифікація опитувальника NEO-PI-R для здійснення професійної орієнтації майбутніх військових лікарів. Була проведена така ж послідовність дій: розрахунок факторних моделей для груп лікарів з терапевтичною і хірургічною спеціалізацією, верифікація отриманих шкал за допомогою кореляційного аналізу, побудова розв’язувальних правил за допомогою покрокового дискримінантного аналізу. Отримані дискримінантні функції теж були достовірними на високому рівні (р<0,001).

На останньому етапі дослідження було розроблено детальний алгоритм та схему організації (рис.5) проведення професійного психофізіологічного відбору і професійної орієнтації (ППВ-ПО) військових лікарів за комплексом психофізіологічних і особистісних якостей з урахуванням “гнучкого” чи “жорсткого” підходу для здійснення відповідних заходів. За цією схемою першим етапом здійснення ППВ-ПО є проведення відповідних психофізіологічних і психологічних досліджень майбутніх військових лікарів.

Рис.5. Структурно-функціональна схема проведення досліджень і прийняття рішення про придатність і рекомендацій щодо майбутньої спеціалізації військового лікаря (хірургічної (ХС) і терапевтичної (ТС))

На другому етапі з урахуванням отриманих психофізіологічних показників застосовуються розв’язувальні правила щодо визначення придатності для подальшої навчальної та лікарської діяльності за терапевтичною чи хірургічною спеціалізацією або непридатності до післядипломного навчання військово-медичної спрямованості:

НП(ПФ) = 0,866ФРНП + 0,558РІ - 0,030ООП + 0,055РКУ + 0,475ОП +0, 103ОМ -0,447НОМ - 1,928НПУ - 134,060; (1)

ТП= 0,854ФРНП + 0,547РІ - 0,003ООП + 0,056РКУ + 0,548ОП + 0,096ОМ - 0,397НОМ - 1,419НПУ - 134,469; (2)

ХП= 0,942ФРНП + 0,675РІ - 0,164ООП + 0,066РКУ + 0,476ОП + 0,152ОМ - 0,545НОМ - 3,223НПУ - 161,345. (3)

де: НП – непридатні за психофізіологічними якостями; ТП – придатні до терапевтичної спеціалізації; ХП – придатні до хірургічної спеціалізації; ФРНП – функціональна рухливість нервових процесів, РІ – рівень інтелекту, ООП – обсяг оперативної пам’яті, РКУ – рівень концентрації уваги, ОП – орієнтація у просторі, ОМ – оперативне мислення, НОМ – надійність оперативного мислення, НПУ – надійність переключення уваги.

Найбільше значення отримане за рівнянням (1, 2, 3 ) відповідно трактується як непридатний (НП); придатний до терапевтичної (ТП); придатний до хірургічної (ХП) військово-медичної діяльності за психофізіологічними показниками.

Далі проводиться оцінка придатності або непридатності за отриманими особистісними характеристиками. Якщо за психологічними характеристиками потрібні “жорсткі” критерії відбору застосовуються розроблені шкали (придатності і непридатності) та наступні дискримінантні рівняння:

РН = - 32,97+19,23ШП1+34,02ШП3 -14,17ШН1; (4)

РП = - 39,88 +9,52ШП1 + 47,47ШП3 – 16,55ШН1, (5)

де: РН –приналежність до групи непридатних; РП –приналежність до групи придатних; ШП1 – оцінка за шкалою придатності військових лікарів, що представляє фактор “врівноваженості”; ШП3 – оцінка за шкалою придатності військових лікарів, що представляє фактор “емоційності”; ШН1 – оцінка за шкалою непридатності військових лікарів, що представляє фактор “неврівноваженості”.

Найбільше значення дискримінантної функції за рівнянням (4) трактується як непридатний за психологічними (особистісними) якостями (РН); за рівнянням (5) - як приналежність до групи придатних за психологічними якостями (РП).

Потім застосовуються розв’язувальні правила для визначення професійної орієнтації за хірургічним чи терапевтичним профілем.

РХ = - 63,84-56,78ШХ1 + 24,00ШX3 + 53,79ШT2 ; (6)

РT = - 43,78 -52,77ШХ1 + 12,05ШX3 + 48,48ШT2, (7)

де: РX –приналежність до хірургічної спеціалізації; РT –приналежність до терапевтичної спеціалізації; ШХ1 – оцінка за шкалою хірургічних якостей, що представляє фактор “емоційності”; ШX3 – оцінка за шкалою хірургічних якостей, що представляє фактор “індивідуалістичності”; ШT2 – оцінка за шкалою терапевтичних якостей, що представляє фактор “врівноваженості”.

Якщо за своїми психофізіологічними, чи психологічними критеріями, чи за обома критеріями разом претендент на навчання визнаний непридатним, його слід вважати непридатним чи у суперечливих ситуаціях проводити більш детальне додаткове обстеження. Такий “жорсткий” підхід до відбору пояснюється тим, що військові лікарі мають працювати в екстремальних умовах, коли помилки неприпустимі. Тому вимоги до кандидата на навчання повинні бути підвищеними. При позитивному рішенні про придатність у випадку, не збігання висновків з напряму подальшої професійної орієнтації, вибір спеціалізації слід покласти на розсуд кандидата на навчання.

При застосуванні “гнучких” критеріїв щодо здійснення ППВ-ПО за особистісними якостями застосовується декілька інший підхід, заснований на використанні рівнянь множинної регресії. Тут повинні бути визначені (командуванням) критерії належної успішності навчання для терапевтичної (Кт) чи/або хірургічної (Кх) спеціалізації. Далі застосовуються такі розв’язувальні правила:

Ух = 11,14+0,07N*C - 2,05logN*C - 7,74logE*O + 0,03E*C - 0,02N*А + 0,40C + 0,42Е ; (8)

Ут = 4,89 - 0,68log E*A + 0,01 N*O, (9)

де: Ух, Ут - відповідно прогнозована успішність навчання за хірургічною чи терапевтичною спеціалізацією; оцінки рівня: N - нейротизму; E - екстраверсії; O - відкритості досвіду; A - співробітництва; C – сумлінності.

Якщо Кт<=Ут, спеціаліст придатний для навчання за терапевтичною спеціалізацією; при Кх<=Ух спеціаліст придатний для навчання за хірургічною спеціалізацією. Більша різниця між цими параметрами свідчить про перевагу однієї зі спеціалізацій. У випадку, коли Кт>Ут і Кх>Ух цю особу не можна рекомендувати для навчання.

У випадку не збігання отриманих висновків з напряму професійної орієнтації за психофізіологічними і психологічними критеріями вибір спеціалізації слід покласти на розсуд кандидата на навчання.

Розроблений підхід має задовольнити більшість вимог, які пред’являються до професійного психофізіологічного відбору та одночасної професійної орієнтації військових лікарів. Запропонований алгоритм і відповідні методичні підходи до оцінки рівня психофізіологічних і психологічних характеристик було впроваджено у вигляді Методичних рекомендацій.

Таким чином, здійснення психофізіологічного відбору з одночасною професійною орієнтацією майбутніх військових лікарів в умовах реформування ЗС України є однією з вагомих задач державної політики підвищення боєздатності країни і збереження здоров’я військовослужбовців в силових структурах України. Проведені фізіолого-гігєнічні дослідження дозволяють удосконалити тактику застосування заходів і використання розроблених критеріїв професійного психофізіологічного відбору та раціонального розподілу майбутніх військових лікарів за окремими медичними спеціалізаціями, з метою підвищення їх працездатності, ефективності і надійності діяльності.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми щодо обґрунтування психофізіологічних критеріїв професійного відбору лікарів до служби в Збройних Силах. Це дозволило удосконалити систему професійного психофізіологічного відбору та раціонального розподілу військових лікарів за окремими спеціалізаціями.

1. Представлено нові підходи до вирішення актуальної фізіолого-гігієнічної проблеми щодо професійного психофізіологічного відбору та професійної орієнтації військових лікарів в умовах реформування ЗС України. Виявлені особливості структури взаємозв'язків психофізіологічних та психологічних функцій для забезпечення успішної діяльності військового лікаря. Розроблено спеціальні шкали, розвязувальні правила і алгоритм їх застосування для здійснення професійного відбору і професійної орієнтації військових лікарів.

2. За своїми функціональними обов'язками і комплексом професійно важливих якостей військові лікарі поділяються на дві групи: з терапевтичною (терапевти, лікарі загальної практики) та хірургічною (хірурги, анестезіологи, стоматологи) спеціалізацією. Напруженість праці військових лікарів з терапевтичною спеціалізацією відноситься до 3.2 класу, а хірургічного – до 3.3 класу.

3. Виділені інтегральні фактори, що характеризують професійно важливі якості військових лікарів різного профілю. За психофізіологічними показниками хірургам більш притаманні емоційно-вольові (35%) і психодинамічні (сприйняття та збереження інформації) – 29% якості, а терапевтам - комунікативні якості (38%) і образне мислення (19%); за психологічно значимими показниками хірургам притаманні якості, які представлені факторами “впливу оточуючих” (27%), “впливу майбутнього” (18%), “життєвої активності” (17%), а терапевтам - “життєвої перспективи” (44%) та “обачливості” (14%).

4. Встановлено, що досліджені військові лікарі за своїми психофізіологічними характеристиками поділяються на дві групи, в одній з яких превалюють терапевтичні спеціалізації з успішністю навчання "добре" (81%; р<0,001 ), а в іншій – хірургічні спеціалізації з такою ж успішністю навчання (59%; р<0,01 ). Зв‘язок психофізіологічних функцій з успішністю навчання в групі “терапевтичного” профілю складає R=0,35 (p< 0,05), в групі “хірургічного” - R=0,38 (p< 0,01).

5. Підтверджена гіпотеза і виявлений механізм “сфероцентричної” структури взаємодії окремих психофізіологічних функцій за принципом компліментарності. Функції, що мають нижчий рівень, “притягують” (підвищений середній коефіцієнт кореляції) до себе більш “розвинуті” функції. “Ядерною” функцією у хірургів є короткочасна пам'ять, а у терапевтів – концентрація уваги і оперативне мислення.

6. Виявлені професійно важливі особистісні якості військових лікарів. Множинний коефіцієнт кореляції комплексу оцінок цих характеристик з успішністю навчання складає 0,76 (p< 0,001), а з характеристикою стабільності успішності навчання 0,80 (p< 0,001).

7. Виявлені специфічні психологічні характеристики притаманні військовим лікарям різних спеціальностей. Встановлено наявність достовірних зв'язків між комплексом особистісних якостей (з урахуванням їх коваріацій) і успішністю навчання у лікарів терапевтичного (R=0,72; р<0,001) і хірургічного (R=0,33; р<0,05) профілю.

8. Розроблені спеціальні шкали для проведення професійного відбору і професійної орієнтації військових лікарів за особистісними характеристиками. Показано, що для підвищення надійності висновків щодо професійного відбору необхідно спільно застосовувати шкали придатності і непридатності до військово-лікарської діяльності, а щодо професійної орієнтації - шкали схильності до терапевтичної і хірургічної спеціалізації.

9. Розроблено комплекс фізіолого-гігієнічних заходів, щодо проведення професійного психофізіологічного відбору майбутніх військових лікарів. Запропоновано “жорсткий” і “гнучкий” підходи до проведення професійного відбору і професійної орієнтації. Розроблено розвязувальні правила та алгоритм організації проведення психофізіологічної експертизи військових лікарів. Впровадження результатів дослідження в практику відбору дозволило підвищити якість навчання і кваліфікаційної підготовки військових лікарів та зменшити плинність кадрів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових провідних виданнях, затверджених ВАК України:

1. Ещенко В.І., Кальниш В.В. Особенности осуществления профессиональной ориентации военных врачей // Український журнал з проблем медицини праці. – 2006. – №3. – С.37–42. (задум, математична обробка, аналіз і узагальнення результатів, написання статті і участь у формуванні висновків)

2. Єщенко В.І., Кальниш В.В., Красовський В.В. Шляхи вдосконалювання професійного відбору військових лікарів // Військова медицина України. – 2006. – Т. 6. - № 3.- С.79-83. (задум, математична обробка, аналіз і узагальнення результатів, участь у написанні, оформленні статті і формуванні висновків)

3. Кальниш В.В., Єщенко В.І. Психологічний портрет сучасного військового лікаря // Проблеми військової охорони здоров’я. Збірник праць Української військово-медичної академії. – Курсор. – 2006. – Вип. 16. – С. 439-444. (огляд літературних джерел, проведення досліджень, математична обробка результатів дослідження, участь у написанні і оформленні статті)

4. Кальниш В.В., Ещенко В.И., Красовский В.В., Гладских К.А. Психофизиологические особенности военных врачей разных специальностей // Український журнал з проблем медицини праці. – 2006.- №1.- С.18 – 25. (задум, проведення досліджень, математична обробка, аналіз і узагальнення результатів, участь у написанні, оформленні статті і формуванні висновків)

5. Кальниш В.В., Єщенко В.І. Компенсаторні механізми формування високої навчальної діяльності слухачів УВМА // Проблеми військової охорони здоров’я. Збірник праць Української військово-медичної академії. – К. – 2006. – Вип. 15. – С. 462-470. (огляд літературних джерел, проведення досліджень, математична обробка результатів дослідження, участь у написанні і оформленні статті)

6. Кальниш В.В., Єщенко В.І. Особливості психофізіологічного статусу слухачів української військово-медичної академії різних спеціальностей //Військова медицина України. – 2006. – Т. 6. - № 1-2. – С. 64-70. (задум, математична обробка, аналіз і узагальнення результатів, написання статті і участь у формуванні висновків)

Публікації в інших наукових виданнях:

1. Гладських К.О., Єщенко В.І., Красовський В.В. Професійно важливі якості військових лікарів різних спеціальностей // Матеріали наукової конференції молодих вчених Української військово-медичної академії (26-27 травня 2004 р.).– Київ: 2006. – С. 45. (участь у проведенні досліджень, математичній обробці результатів, написанні і оформленні тез)

2. Деклараційний патент на винахід (Україна UA) № 32374 А від 15.12.2000, Бюл. № ІІ 2000 р. Седаков І.О., Єщенко В.І., Єна А.І., Худецький І.Ю. та ін. “Спосіб “ДІМА” визначення екстремального інформаційного навантаження людини” / Міністерство освіти і науки України, Державний департамент інтелектуальної власності, № 6 А61В5/16 (участь у проведенні експерименту, систематизація, математична обробка і узагальнення результатів, редагування).

3. Деклараційний патент на винахід (Україна UA) № 34960 А від 15.03.2001, Бюл. № 2001 р. Седаков І.О., Єщенко В.І., Єна А.І., Худецький І.Ю. та ін. “Спосіб визначення функціонального стану мозку людини” / Міністерство освіти і науки України, Державний департамент інтелектуальної власності, № 6 А61В5/16 (участь у проведенні експерименту, систематизація, математична обробка і узагальнення результатів, редагування).

4. Деклараційний патент на винахід (Україна UA) № 56052 А від 15.04.2003, Бюл. № 2003 р. Седаков І.О., Єщенко В.І., Єна А.І., Ничипорук В.І. та ін. “Спосіб “ДІМАНТПР” дослідження найвищого темпу правильного реагування” / Міністерство освіти і науки України, Державний департамент інтелектуальної власності, № 7 А61В5/16 (участь у проведенні експерименту, систематизація, математична обробка і узагальнення результатів, редагування).

5. Єщенко В.І., Єна А.І., Сергієнко А.В., Озерянський А.В. Метод психофізіологічного дослідження передумов до успішного навчання і схильності до високої розумової працездатності - модифікований метод А.Є.Хільченка // Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования / Сборник научных трудов. – К.: "Логос", 1998. – С.74-77. (збір, математична обробка, аналіз результатів, написання, оформлення статті )

6. Кальниш В.В., Єна А.І., Дорошенко М.М., Єщенко В.І. Актуальні питання професійного психофізіологічного відбору при навчанні в УВМА // Матеріали науково-практичної конференції “Вищі навчальні заклади – Києву” (12.03.2004 р.).– Київ: 2004. – Ч.1. – С. 5–7. (огляд літературних джерел, участь у проведенні досліджень, математичній обробці результатів, написанні і оформленні тез)

7. Кальниш В.В., Єщенко В.І. Психофізіологічні механізми формування успішної навчальної діяльності слухачів УВМА // Матеріали всеукраїнського наукового симпозіуму “Особливості формування та становлення психофізіологічних функцій в онтогенезі” (13-15.11.2006 р.).– Черкаси: 2006. – С.37 (огляд літературних джерел, участь у проведенні досліджень, математичній обробці результатів, написанні і оформленні тез)

8. Красовський В.В, Єщенко В.І., Гладських К.О. Професійний відбір військових лікарів за комплексом особистісних характеристик // Матеріали наукової конференції молодих вчених Української військово-медичної академії (26-27 травня 2006 р.).– Київ: 2006. – С. 46-47. (участь у проведенні досліджень, математичній обробці результатів, написанні і оформленні тез)

9. Організація проведення професійного психофізіологічного відбору та професійної орієнтації претендентів на набуття післядипломної освіти військово-медичного напряму // Методичні рекомендації Департаменту охорони здоров’я МО України / Єна А.І., Кальниш В.В., Єщенко В.І., Кравчук В.В. та ін. (всього 8 осіб). – К.: Редакційно-видавничій відділ УВМА, 2006. – 40 с. (огляд літературних джерел, підготовка рукопису, оформлення методичних рекомендацій)

10. Панченко Л.В., Єщенко В.І. Професійно важливі якості лікарів-терапевтів // Матеріали наукової конференції молодих вчених Української військово-медичної академії (26-27 травня 2006 р.).– Київ: 2006. – С. 46. (участь у проведенні досліджень, математичній обробці результатів, написанні і оформленні тез)

11. Пасько В.В., Єна А.І., Дорошенко М.М., Єщенко В.І. Професійний психофізіологічний відбір абітурієнтів та кандидатів у слухачі Української військово-медичної академії // Проблеми військової охорони здоров’я. Збірник праць Української військово-медичної академії. – К. – 2002. – Вип. 9. – С. 33-37. (огляд літературних джерел, проведення досліджень, математична обробка результатів дослідження, участь у написанні і оформленні статті)

АНОТАЦІЯ

Єщенко В.І. Обґрунтування психофізіологічних критеріїв професійного відбору лікарів до служби в Збройних Силах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.01. – Гігієна. – Інститут медицини праці АМН України, Київ, 2007.

Представлено нові підходи до вирішення актуальної гігієнічної проблеми щодо професіонального психофізіологічного відбору та професійної орієнтації військових лікарів в умовах реформування ЗС України. Розроблена психограма та виділені інтегральні фактори, що характеризують професійно важливі якості військових лікарів різного профілю. Виявлені особливості структури взаємозв'язків психофізіологічних та психологічних функцій для забезпечення успішної діяльності військового лікаря. На основі вивчення професійно важливих психофізіологічних і особистісних якостей розроблено спеціальні шкали, розвязувальні правила і алгоритм їх застосування для здійснення професійного відбору і професійної орієнтації майбутніх військових лікарів до хірургічної або терапевтичної спеціалізації.

Ключові слова: військові лікарі, професійна діяльність, психофізіологічні функції, професійно важливі якості, професійний психофізіологічний відбір, професійна орієнтація.

АНОТАЦИЯ

Ещенко В.И. Обоснование психофизиологических критериев профессионального отбора врачей к службе в Вооруженных Силах. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.02.01. - Гигиена. - Институт медицины труда АМН Украины, Киев, 2007.

Диссертация посвящена исследованию особенностей психофизиологического и психологического статуса военных врачей разных специализаций и разработке новых подходов и критериев к проведению профессионального психофизиологического отбора и профессиональной ориентации будущих военных врачей.

Изучение специфики деятельности военных врачей позволило разделить этих медицинских работников на две группы – врачей терапевтического и хирургического профиля. Анализ труда военных врачей, методом экспертной оценки, при помощи “Гигиенической классификации труда…” от 27.12.2001, №528 дал возможность оценить их деятельность по показателям тяжести и напряженности. Труд военного врача – терапевта отнесен к классу напряженности 3.2, военного врача-хирурга к классу 3.3.

В результате проведенного исследования было установлено, что учебный процесс на этапе последипломного образования и профессиональная деятельность врача вызывают в организме определенные нарушения, которые приводят к развитию начальных проявлений некоторых симптомов “выгорания”.

В результате проведения профессиографических исследований были выявлены отдельные профессионально