ІНСТИТУТ ГІГІЄНИ ТА МЕДИЧНОЇ ЕКОЛОГІЇ ім. О.М. МАРЗЄЄВА

АМН УКРАЇНИ

ГОЛУБЯТНИКОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ

УДК 656.073.2:504.05:613.6

ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПРИ РОБОТАХ ІЗ НАСИПНИМИ ВАНТАЖАМИ В ПОРТАХ

14.02.01 - гігієна

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті

МОЗ України

Науковий керівник: | доктор медичних наук, професор Надворний Микола Миколайович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри загальної гігієни та екології людини.

Офіційні опоненти: | доктор медичних наук Станкевич Валерій Васильович, Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва

АМН України, завідувач лабораторії гігієни ґрунту та відходів.

доктор медичних наук, професор Деркачов Едуард Анатолійович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри гігієни та екології.

Провідна установа: | Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, кафедра гігієни праці та професійних захворювань,

МОЗ України, м. Київ.

Захист відбудеться “09” лютого 2007 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.604.01 в Інституті гігієни та медичної екології ім. О.М.Марзєєва АМН України за адресою: 02660, м. Київ-94,

вул. Попудренка, 50.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва АМН України за адресою: м. Київ,

вул. Попудренка, 50.

Автореферат розісланий “05”січня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Б.Ю. Селезньов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасних соціально-економічних умовах набувають значної актуальності питання еколого-гігієнічної безпеки при транспортуванні небезпечних хімічних вантажів через морські порти України. За офіційними даними в останні роки спостерігається стійка динаміка збільшення вантажообігу при морських перевезеннях. Чорноморськими портами переробляється 75% від загального обсягу вантажів, з яких на Одеський, Іллічівський і Южний порти припадає близько 80%. Значну частку у вантажообігу цих портів складають небезпечні насипні вантажі [А. Давиденко, Ю. Пащенко, 1999].

З огляду на розширення номенклатури небезпечних вантажів, існуюча нормативна база, що регулює їх перевезення і переробку в морських портах, потребує суттєвого доопрацювання і розробки нових нормативних документів. Оскільки більшість наукових досліджень впливу хімічних небезпечних вантажів на здоров’я людини та довкілля проводилися в основному в 70-80-х роках минулого століття [S. Tymanski, 1976; Л.М. Шафран, 1982, 1989; М.М. Надворний, 1985, 1994; А.М. Войтенко, 1989; В.А. Колоденко, 1994], необхідність їх подальшого проведення з урахуванням нових умов сучасних портових комплексів не викликає сумніву. Відсутність єдиної методології прийняття рішень щодо доцільності перевантаження небезпечних вантажів на універсальних портових перевантажувальних комплексах (ППК) та небезпечність подальшого використання існуючих технологічних схем у неспеціалізованих морських портах стримують розвиток портового господарства України.

На сьогодні питання гігієнічного обґрунтування природоохоронних заходів у сучасних морських портах не вирішуються належним чином. Так, недостатність даних про фактичний стан забруднення морського та повітряного середовищ компонентами небезпечних насипних вантажів утруднюють розробку і застосування ефективних оздоровчих заходів у портах при їх переробці. Особливо актуальні ці проблеми при здійсненні державного санітарного нагляду в універсальних неспеціалізованих портах, де перевантажується велика кількість різних за хімічним складом та агрегатним станом вантажів - від харчових продуктів до хімічних та радіоактивних речовин.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана в рамках програми науково-практичної роботи “Гігієнічна оцінка стану здоров’я населення у сучасних соціально-екологічних умовах Одеської області” (№ державної реєстрації 0138U256732).

Мета і задачі дослідження. Метою нашої роботи було провести еколого-гігієнічну оцінку впливу на повітряне і морське середовище та здоров’я робітників порту забруднень, що утворюються при перевантаженні небезпечних насипних вантажів у морських портах, науково обґрунтувати і розробити комплекс заходів щодо оздоровлення навколишнього природного середовища та покращання умов праці.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:

-

-

-

-

-

-

Об’єкт дослідження: вплив на навколишнє природне середовище і здоров’я робітників комплексу забруднюючих речовин, які утворюються при перевантаженні небезпечних вантажів у морських портах.

Предмет дослідження: морське середовище акваторій портів, атмосферне повітря, повітря робочої зони, умови праці та здоров’я персоналу порту при перевантаженні небезпечних насипних вантажів.

Методи дослідження: санітарно-хімічні, фізико-хімічні, мікробіологічні, клініко-фізіологічні, метод анкетування, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів:

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів. При особистій участі автора розроблений комплекс профілактичних заходів, що знайшли відображення в наступних нормативно-методичних документах:

-

-

ДСП 7.7.4-057-00;

-

-

-

-

-

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні актуальності проблеми, проведенні аналітичного огляду наукової літератури з питань дисертаційних досліджень. Автором обґрунтована програма виконання натурних і експериментальних досліджень відповідно до мети та завдань роботи. Матеріали дисертаційної роботи отримані при безпосередній участі здобувача в усіх дослідженнях. Автором особисто проведено первинну обробку, аналіз та узагальнення одержаних результатів.

Апробація результатів дисертації. Основні результати та положення дисертаційної роботи доповідалися й обговорювалися на науково-практичних конференціях, присвячених проблемам контролю за особливо небезпечними інфекціями (Одеса, 1997; Іллічівськ, 2005), санітарно-епідеміологічного нагляду на водному транспорті (Одеса, 1999, 2000, 2003), санітарної охорони кордонів (Іллічівськ; С.-Петербург (Росія), 2005), а також на міжнародних симпозіумах і конференціях із проблем санепідзабезпечення умов праці докерів і моряків (Барселона (Іспанія), 2003; Рієка (Хорватія), 2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 робіт: 1 – монографія, 3 статті у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України, 9 – матеріали та тези наукових конференцій, конгресів, симпозіумів, у тому числі 2 – проведених за кордоном.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, аналітичного огляду літератури, розділу, присвяченого опису матеріалів та методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків та списку використаних джерел, який включає 181 найменування, з яких 51 – іноземне. Дисертація викладена на 154 сторінках, ілюстрована 31 таблицею та 20 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Обсяги та методи дослідження. Дослідження виконані в три етапи за період 1996-2006 рр. у портах Іллічівськ, Маріуполь і Южний. Перший етап передбачав проведення натурних досліджень стану забруднення об’єктів довкілля (повітряне середовище, морська вода, донні відкладення) компонентами небезпечних насипних вантажів (калію хлориду, суперфосфату, сірки, кольорових руд, залізорудного концентрату). На другому етапі було проведено ретроспективний аналіз захворюваності докерів та фахівців суміжних професій, зайнятих у технологічних циклах переробки насипних вантажів у портах Іллічівськ, Маріуполь і Южний; дослідження функціональних резервів організму та визначення об’єктивних критеріїв їхнього індивідуального здоров’я; експериментальні дослідження виживання мікроорганізмів в умовах різного за інтенсивністю забруднення морської води компонентами вантажів. На третьому етапі проведене узагальнення отриманих даних та їх статистична обробка, сформульовані висновки.

Інформація про погодно-кліматичні, гідрологічний режим акваторії порту Іллічівськ, обсяги вантажообігу отримана зі звітів Українського НДІ морської медицини, Українського гідрометеорологічного бюро, НДІ Чорноморпроект. Натурне вивчення погодних сезонних та мікрокліматичних умов праці проводили за допомогою стандартних гігієнічних методик термо-, психро- та анемометрії. Санітарно-хімічні дослідження повітря - відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88 “ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны” та ГОСТ 17.2.5.01-78 “Охрана природы. Атмосфера. Правила контроля качества воздуха населенных пунктов”.

Концентрацію пилу відповідних насипних вантажів визначали гравіметричним методом. Відбір проб повітря проводили в певних точках відповідно до вимог методичних рекомендацій з оцінки вмісту пилу в повітрі морських портів, у тому числі на комінгсі люка в робочій зоні сигнальника, на посту вахтового матроса, на капітанському ходовому містку, біля завантажувального люка в момент засипання вантажу у вагон, у кабіні кранівника, а також на відстані 20, 40 і 60 м від бунта вздовж осі поширення хмари пилу. Визначення рівнів забруднення атмосферного повітря проводилося згідно ОНД-86 із використанням програми ЕОЛ-ПЛЮС.

Санітарно-хімічні дослідження стану морського середовища включали визначення солоності води, концентрації амонійного азоту, кількості завислих речовин та показника БСК5 за загально прийнятими методиками.

Основні санітарно-мікробіологічні показники морської води (загальне мікробне обсіменіння, вміст лактозопозитивних кишкових паличок (ЛПКП), видовий склад мікрофлори) визначали у зоні здійснення перевантаження небезпечних вантажів: біля причалу, на відстані 200 м від причалу, біля входу в порт і в зоні загального водокористування рекреаційного призначення. За видовим складом мікрофлори проводили спостереження протягом 16 місяців. Проби донних відкладень відбиралися в зоні розташування причалів №№ 2, 9 і 20 порту Іллічівськ. Вміст важких металів у пробах визначали у водних витяжках методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії.

Експериментальне дослідження динаміки виживання мікроорганізмів у модельному середовищі під впливом хімічних речовин проводилося із використанням музейних штамів E. coli O55 i V. algolyticus у стандартних розведеннях 10-9, 10-7, 10-5 в 1мл. Бактеріальні культури вносили у морську воду, в яку попередньо додавали речовини у мінімальній та максимальній концентраціях відповідно: калію хлорид (2,1 і 21,0 г/л) і суперфосфат

(0,604 і 6,04 г/л). Дослідження модельного водного середовища проводилися при температурі води + 4 і +22 ?С (середні значення для зимового та літнього періодів відповідно). Контролем слугувало це ж середовище із зазначеними бактеріальними культурами без додавання хімічних речовин. Штами мікроорганізмів, які досліджувалися, вивчалися за культуральними, біохімічними, серологічними властивостями і чутливістю до антибіотиків за загально прийнятими методиками.

Дослідження стану здоров’я робітників проводилися методом анонімного анкетування. У докерів зі стажем роботи більше 5 років оцінювалися показники функціонального стану організму, а саме: гемодинамічні (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень), функції респіраторної системи (проба Штанге), стан пропріоцептивної чутливості (статичне балансування). Вивчалися суб’єктивна оцінка власного здоров’я, морфо-фенотипічні показники (маса тіла, індекс маси тіла (ІМТ)), стан вегетативної нервової системи з використанням вегетативного індексу Кердо. Загальна кількість обстежених докерів - 700 осіб, з них 280 - зайняті на ППК для небезпечних вантажів.

Статистична обробка отриманих результатів проводилася за допомогою дисперсійного та кореляційного аналізу. Рівень статистичної значущості приймався для р<0,05.

Натурні дослідження включали визначення:

-

-

-

-

-

-

-

Експериментальні дослідження динаміки виживання мікроорганізмів у модельному середовищі під впливом хімічних речовин були проведені в 10 серіях в 3-х повторностях.

При вивченні стану здоров'я загальна кількість обстежених докерів - 700 осіб, з них 280 - зайняті на ППК для небезпечних вантажів.

Результати досліджень та їх обговорення. Проведені дослідження стану повітряного та морського середовищ у сучасних морських портах виявили, що основними негативними чинниками впливу були високі рівні шкідливих пилоподібних компонентів насипних вантажів при їх перевантаженні відкритим способом (грейферна технологія) та змиви в акваторію порту їхніх залишків із причалів. Фактична концентрація пилу калію хлориду в повітрі робочої зони біля джерела пилоутворення становила 1000 ГДК, біля вагону – 5,7 ГДК, біля відкритого складу (бунта) – 51 ГДК, на причалі – 3,3 ГДК. В окремих випадках реєструвалися показники на рівні 60 ГДК. Виявлено, що найвищі концентрації калію хлориду визначалися в момент розкриття щелепного грейфера –

50-70 ГДК; під час ручної штивки в підпалубний простір – 80 ГДК; при зачищенні причалу від просипів вантажу - до 12 ГДК.

Встановлено, що використання хлоркалієвого бісеру, як найбільш оптимальної форми калійних добрив, дозволить знизити втрати експортованих хімічних речовин до 7-9% за рахунок вагомого зменшення пилоутворення, оскільки ці гранули не містять часток менше 0,1 мм.

В результаті застосування запобіжних технологічних заходів (зменшення швидкості входу повітря в аспіраційні лійки до 1 м/с, оснащення горизонтальних ділянок повітреходу довжиною до 10 м пристроями для періодичного очищення їх від осілого пилу, проведення в галереях і спорудах сухого пневмоприбирання пилу із забруднених поверхонь за допомогою сучасних центральних пилососних установок; оснащення бунту розсувним дахом) рівень запиленості на робочих місцях знизився в 5-6 разів (рис. 1).

Рис. 1. Вплив модернізації ППК на рівні забруднення повітря робочої зони пилом калію хлориду

За рахунок впровадження закритої технологічної схеми перевантаження насипних вантажів, розробленої на основі проведених нами досліджень, рівень забруднення повітряного середовища на терміналах і причальних комплексах знизився у 10-12 разів, а на окремих технологічних етапах практично повністю був виключений негативний вплив шкідливих компонентів вантажів, зменшилася зона розсіювання пилового забруднення до 25 м, що дозволяє розташовувати в безпосередній близькості від ППК інші технологічні ділянки, у т.ч. по переробленню генеральних вантажів.

Натурні дослідження якості морського середовища акваторії портів виявили, що у районі перевантаження хімічних вантажів показник БСК5 становив 5,6 мг О2/л (максимальне значення - 10,8 мг О2/л), посередині акваторії порту – до 3,4 мг О2/л, біля входу в порт – 2,0 мг О2/л. Показник окислюваності морської води характеризувався різкими коливаннями: у районі перевантаження суперфосфату - 6,6 мг О2/л, в інших створах - близько 1,6 мг О2/л, у віддалених від перевантаження районах - 0,8-2,2 мг О2/л, у створі, що досліджувався – 1,5-14,4 мг О2/л.

Дослідження загального мікробного числа в різних точках акваторії виявили збільшення амплітуди розмаху між максимальними і мінімальними значеннями в районі хімічного забруднення. У цьому зв'язку вважали за необхідне оцінити якісний склад сапрофітної флори, що може впливати на процеси самоочищення.

Було показано, що основу мікробіоти поверхневих шарів морської води складали сапрофітні мікроорганізми, проте в зоні надходження хімічних полютантів виявлений значно вищий вміст денітрифікуючих бактерій (1х108 проти 1х102 в контролі), а також тенденція до збільшення числа гетеротрофних бактерій (3,8х103, 2х103 проти 1х103 в контролі) і продуцентів сірководню (1х104, 1х105). При вивченні якісного складу мікробіоти придонних шарів води вміст сапрофітної флори в порівнянні з поверхневими знизився з 5,5х103-1х104 до 1,4-2,6х103, проте, значно збільшилася кількість спороутворюючих бактерій. Результати дослідження зразків донних відкладень у зоні перевантаження хімічних вантажів виявили збільшення кількості спороутворюючих мікроорганізмів (5-12 проти 1 в контролі) і денітрифікуючих бактерій (1х108 проти 1х102 в контролі). У 0,8-10,0% проб донних відкладень визначалися галофільні вібріони (V. аglinolyticus), що є свідченням їх широкої циркуляції у морському середовищі. Максимальний вміст ЛПКП у морській воді відмічався в місцях перевантаження суперфосфату і калію хлориду – 5320 (<1х104), посередині акваторії порту – 908 (<1х104), біля входу в порт – 1400 (<1х104), що характеризувало ступінь забруднення води як допустимий, але більший, ніж в контрольних точках. Зростання кількості ЛПКП в зоні перевантаження міндобрив скоріше за все пов’язане з ефектом локальної евтрофікації.

Результати дослідження солоності морської води в місцях перевантаження мінеральних добрив не виявили істотних змін: біля поверхні моря - 18,8±0,1%, на глибині 5 м – 18,4±0,2%, 10 м – 18,6±0,1%. Було встановлене збільшення концентрації фосфатів у придонних шарах морської води до 47,0±0,2 мг/дм3, яке відмічалося при перевантаженні простого суперфосфату, що пов’язане з безпосереднім надходженням фосфорних солей та їх ймовірним впливом на санітарні показники води, в першу чергу збільшення мікробного забруднення в зоні перевантаження. Активація процесів евтрофікації була обумовлена надходженням біологічно активних макроелементів – фосфору, азоту і калію.

Проведення аналізу змін показників якості морського середовища в залежності від рівнів забруднення атмосферного повітря виявило кореляційний зв'язок між цими процесами (r=0,71, p<0,01), що мають дискретний характер – піки концентрацій спостерігалися під час проведення основного обсягу вантажно-розвантажувальних робіт.

Встановлено, що практично на всіх технологічних етапах перевантаження комової сірки рівень забруднення повітря робочої зони становив 4-36 ГДК і лише на відстані до 60 м - був у межах норми. Найбільш високі концентрації відзначалися на початку розвантаження вагонів – 25,6 ГДК, на етапі їх зачищення - 5-7 ГДК, при роботі грейфера – 8,4 ГДК, при навантаженні в трюмі - до 36 ГДК, при допоміжних операціях (прибирання причалу) - до 3 ГДК.

Перехід на менш пилоутворюючу гранульовану сірку та застосування обов'язкового дрібнодисперсного зрошення забезпечило значне зниження запиленості на всіх технологічних етапах до 1,8-2,5 ГДК, що в 2,2-17,7 разів менше, ніж до впровадження цих заходів, виключило можливість утворення довибухових концентрацій (близько 250-400 мг/м3) пилу в повітрі робочої зони та дозволило скоротити зону розсіювання пилу до 25 м проти 100 м. За результатами дослідження розмірів зони розсіювання пилу гранульованої сірки в залежності від швидкості вітру і пори року була встановлена недоцільність її перевантаження при сильному вітрі (більше 10 м/с), оскільки значно збільшувалася зона розсіювання.

Перехід на гранульовану форму сірки і впровадження закритої технологічної схеми перевантаження дозволило зменшити вміст завислих часток у морській воді біля причалу (2,8±0,4 мг/дм3) майже в 2 рази (табл. 1).

Таблиця 1

Вміст завислих часток у морській воді на різній відстані від комплексу по перевантаженню сірки, мг/дм3

Місце відбору проб | Час відбору проб

До зміни технології | Після зміни технології

Біля причалу | 2,8±0,4 | 1,4±0,2

200 м від причалу | 1,4±0,2 | 1,2±0,1

Біля входу в порт | 1,2±0,1 | 1,1±0,2

Рекреаційна зона | 1,1±0,1 | 1,1±0,1

Рівні БСК5, вміст ЛПКП і загальне мікробне число у зоні розташування причалів по перевантаженню сірки не відрізнялися від аналогічних показників для мінеральних добрив, що свідчило про їх неспецифічність для оцінки впливу елементарної сірки на біохімічного процеси та мікробіоту морської води. Не було також виявлено відмінностей у якісному складі мікроорганізмів поверхневого шару води в порівнянні з такими ж показниками для міндобрив. У пробах придонної води висівання продуцентів сірководню було більш високим, ніж для мінеральних добрив, що могло вказувати на непрямий інгібуючий вплив калію хлориду і суперфосфату на їх активність.

Дослідження повітря робочої зони на різних технологічних етапах перевантаження залізорудного концентрату насипом виявили, що вміст полютанту в повітрі робочої зони був на рівні 1,4-2,2 ГДК, який знижувався до норми вже на відстані 20 м. Інтенсивність пилоутворення при переробленні марганцевої руди була максимально виражена при вивантаженні вагонів (24,7ГДК) і біля тимчасового бунта (91,6 ГДК). В повітрі робочої зони причалу спостерігалося перевищення нормативних значень у 13,6 разів.

Як показали отримані дані, вміст в повітрі пилу феросилікомарганцю, для якого характерний незначний ступінь розсіювання із-за високої щільності, біля бунта при вивантаженні за допомогою грейфера і в момент зачищення вагонів становив 5 і 10 ГДК відповідно. Нормативний рівень досягався на відстані 20 м, за винятком точки біля бунта при розвантаженні (1,2 ГДК)

Проведені дослідження виявили значне збільшення концентрації пилу в повітрі робочої зони при зачищенні причалу від залишків насипного вантажу: на універсальних причалах вона була значно вищою (25-30 ГДК), ніж на спеціалізованих (4-5 ГДК).

Було показано, що технологічні процеси перевантаження небезпечних насипних вантажів, які проводилися при різних напрямках (Сх., П.-Сх., П.-З., З.) та швидкостях (3,0-6,0 і 2,0-8,0 м/с) вітру, не перевищували нормативних значень і не спричиняли негативного впливу на якість атмосферного повітря сельбищної зони.

Результати дослідження не виявили вираженого впливу компонентів залізорудного концентрату, марганцевої руди та феросилікомарганцю на якісний склад мікрофлори, що, можливо, пов'язано з особливостями фізико-хімічного складу вантажу та умовами технологічного процесу. Також не було виявлено впливу зміни технології їх перевантаження на вміст завислих часток (1,1±0,1 мг/дм3) у морському середовищі.

Вивчення процесів самоочищення морської води в залежності від рівня її забруднення компонентами хімічних вантажів проводилося нами в експериментальних умовах. У серіях, експонованих при температурі +22 єС (літній режим) і мінімальній концентрації KCl 2,1 г/дм3, протягом першого тижня досліду ріст у контролі та в епідемічно значущих розведеннях (10-7/мл, 10-9/мл) відзначався тільки при першому посіві. Не спостерігався ріст мікроорганізмів після посіву в контролі через 24 години в розведенні 10-9/мл, а через 48 годин – відсутній був ріст E. coli O55 у розведенні 10-9/мл. На четвертому тижні експерименту в усіх розведеннях ріст мікрофлори не був зареєстрований, крім росту E. coli при максимальному розведенні в серіях із різними концентраціями суперфосфату та з максимальною концентрацією KCl (21,0 г/дм3). На п'ятому тижні експерименту зберігався помірний ріст E. coli і V. alginolyticus у розведенні 10-5/мл при максимальній (6,04 г/дм3) і мінімальній (0,604 г/дм3) концентрації суперфосфату і максимальній концентрації KCl. При ідентифікації штамів E. coli і V. alginolyticus змін у культуральних, біохімічних і серологічних властивостях та чутливості до антибіотиків не було виявлено. Встановлено, що зі зростанням концентрації суперфосфату до 6,04 г/дм3 виживання тестових культур мікроорганізмів пролонгувалося до 33-35 днів. Найбільш тривалим було виживання культури E. coli O55 (до 35 днів), тоді як V. alginolyticus – до 29-30 днів, що, на нашу думку, пов’язано з різними культуральними властивостями тестових мікроорганізмів.

Найбільш тривалим був ріст культур у присутності максимальних концентрацій обох забруднювачів (рис. 2), при чому кількість колоній E. coli О55 була вищою, ніж для V. alginolyticus, що, можливо, обумовлено культуральними особливостями галофільної аутохтонної мікрофлори.

Рис. 2. Динаміка виживання музейних штамів E. coli та V. alginolyticus при максимальних концентраціях КСІ та суперфосфату (температура води +22єС)

У серіях, які експонувалися при температурі води +4 єС (зимовий період), спостерігався ріст E. coli тільки в розведенні 10-5. Незалежно від концентрації суперфосфату і КСІ на 3 добу експерименту ріст V. alginolyticus у всіх розведеннях не реєструвався. Ріст E. coli у розведенні 10-5 не відмічався вже до кінця другого тижня. При ідентифікації штамів культур, які використовувалися в експерименті, не було виявлено змін їхніх властивостей. Таким чином, при низьких температурах води, незалежно від хімічного складу полютанту (мінеральні добрива) та його концентрації, створюються несприятливі умови для тривалого виживання умовно-патогенної мікрофлори.

Нами вивчалися умови праці робітників порту, зокрема, докерів-механізаторів, які зайняті на переробленні насипних вантажів, та їх вплив на стан здоров’я працюючих. Проведені дослідження виявили, що у докерів, які переробляли вантажі сірки і руд, допоміжні операції (у т.ч. прибирання причалу), як джерела забруднення повітря робочої зони, на універсальних ППК займали 32,3% (29,5%) часу в порівнянні зі спеціалізованими ППК – 15,4% (9,2%).

За результатами вимірювання на робочих місцях докерів-механізаторів при здійсненні вантажно-розвантажувальних робіт, еквівалентних рівнів шуму та вібрації, умови їх праці слід віднести до категорії шкідливих класу 3.2, за рівнями освітленості – до класу 3.1, за показниками загазованості і запиленості – до 3.3 і 3.4, в окремих випадках – до 4.0 (небезпечному для здоров’я) відповідно до гігієнічної класифікації праці за ДН 3.3.5-6.6.1-2000.

Аналіз структури захворюваності докерів-механізаторів у портах Іллічівськ, Одеса, Маріуполь виявив домінування захворювань трьох основних груп: органів дихання, опорно-рухового апарату і травм різного характеру. Частота захворювань органів дихання в докерів, що працювали з небезпечними насипними вантажами, була в 1,6 рази вище (рис. 3), ніж у докерів, зайнятих на переробленні контейнерних вантажів, де немає відкритого джерела пилоутворення та забруднення повітря робочої зони (рис. 4).

Рис. 3. Структура захворюваності докерів-механізаторів, зайнятих на ППК по переробленню небезпечних насипних вантажів |

Рис. 4. Структура захворюваності докерів, що працюють із контейнерними вантажами

Дослідження структури захворюваності співробітників управління порту і робітників судноремонтного заводу виявили перевагу захворювань серцево-судинної системи (25-27%), що в 2,5-2,7 рази більше, ніж у докерів; патологія опорно-рухового апарату відмічалася в 2,5 рази, а травми – в 5,3 рази менше, ніж у докерів. Отримані результати вказують на необхідність створення програм медичного контролю за станом здоров’я докерів-механізаторів з впровадженням функціональних тестів та інструментальних методів для ранньої діагностики порушень органів дихальної системи.

Найбільша кількість випадків із тимчасовою втратою працездатності (ЗТВП) (в середньому 1600) відмічалася для робітників терміналу №1, тоді як найнижчий показник реєструвався серед працівників управління порту (в середньому 850). Середня кількість випадків ЗТВП складала для докерів та робітників портового ремонтного комплексу від 119 до 153,3 на 1000 працюючих, тоді як у середньому число випадків ЗТВП по порту Іллічівськ складало 92,2. Було показано, що в результаті впровадження закритих технологічних схем перевантаження, належного дотримання нормативного регламенту вантажно-розвантажувальних робіт із застосуванням засобів індивідуального захисту, захворюваність на 3-му терміналі зменшилася протягом періоду спостереження на 6,2 випадки на 100 працюючих.

Результати опитування виявили, що на думку більшості докерів (48,2% основної групи; 83,8-78,8% контрольної), стан їхнього здоров'я залежав від несприятливих умов праці. При оцінці умов праці на вантажно-розвантажувальних комплексах 17,0% докерів основної групи і 38,7% докерів контрольної вважали їх “поганими” і тільки 6,1% усіх респондентів - “добрими” (рис. 5).

Рис. 5. Оцінка умов праці докерами, що працюють із генеральними та небезпечними вантажами

Серед виробничих шкідливостей респонденти відзначали хімічні забруднення (50,0-75,7%), несприятливий мікроклімат (55,0-65,0%), важкість і напруженість трудового процесу (41,0-68,5%).

Серед докерів-механізаторів, пов’язаних із небезпечними вантажами, спостерігалася виражена тенденція до зниження функціональних резервів організму: гранична артеріальна гіпертензія була виявлена у 55,5%, що в 3,4 рази більше, вегетативна дисфункція (28,7%) – в 3,5 рази більше, симптоми вертеброгенних захворювань (61,3%) - в 1,3 рази більше порівняно з контролем. В основній групі низьку самооцінку власного здоров’я висловили 83,3%, що в 1,3 рази більше, ніж в контрольній.

На підставі проведених досліджень нами був уперше запропонований і апробований новий порядок медичного контролю за станом здоров'я докерів-механізаторів, що контактують із небезпечними насипними вантажами, в якому передбачено збільшення кратності медичних оглядів до 2 разів на рік із проведенням функціональних проб (ЕКГ із навантаженням, спірометрія, пневмотахометрія) і біохімічних тестів (АЛТ, АСТ, білірубін, лужна фосфатаза, тест на толерантність до глюкози, протеїнограма). Як видно з рис. 6, кількість випадків ЗТВП серед докерів-механізаторів після введення порядку диференційованого проведення періодичних медичних оглядів зменшилася в 1,3 рази, кількість днів непрацездатності скоротилася в 1,7 рази відносно показників до введення порядку.

Рис. 6. Ефективність впровадження порядку диференційованого проведення періодичних медичних оглядів докерів-механізаторів, що працюють із небезпечними вантажами

За рахунок зниження показника ЗТВП на 12%, поряд із поліпшенням індивідуального здоров'я докерів-механізаторів, відзначався стійкий економічний ефект, який склав для Маріупольського порту понад 5млн. грн., для Іллічівського (зниження ЗТВП на 9%) – майже 4 млн. грн.

ВИСНОВКИ

На підставі проведених досліджень вперше науково обґрунтовані основні гігієнічні підходи до регламентації негативних факторів, що впливають на виробниче та навколишнє природне середовище при перевантаженні в портах небезпечних насипних вантажів.

1. Встановлено, що при перевантаженні небезпечних насипних вантажів відбувається інтенсивне забруднення повітря і морської акваторії, яке спричиняє негативний вплив на умови праці і здоров’я робітників порту та рекреаційний потенціал припортової сельбищної зони.

2. Встановлено, що перевантаження відкритим способом хімічних насипних вантажів спричиняло суттєве забруднення повітря робочої зони на терміналах і причальних комплексах шкідливими компонентами на рівні 50-70ГДКр.з., яке негативно впливало на здоров’я персоналу.

3. Показано, що в результаті впровадження закритих технологічних схем перевантаження небезпечних насипних вантажів, знизився рівень забруднення повітряного середовища на терміналах і причальних комплексах у 10-12 разів, зменшилася зона розсіювання пилового забруднення до 25 м, що дозволяє проводити корекцію санітарних розривів і розташовувати в безпосередній близькості від перевантажувальних комплексів інші технологічні ділянки, у т.ч. по переробленню генеральних вантажів.

4. За результатами натурних досліджень встановлено, що морське середовище акваторії портів у зоні розташування терміналів по перевантаженню небезпечних насипних вантажів характеризувалося активацією процесів евтрофікації, максимально виражених під час надходження до морської води мінеральних добрив (фосфорних і калійних), що проявлялося нестабільністю мікробіоти, негативними змінами біохімічних і санітарно-хімічних показників морської води (збільшенням БСК5 до

5,5-10,8 мгО2/дм3 і вмісту ЛПКП до 5300).

5. Встановлено, що проведення робіт із зачистки універсальних причалів від залишків небезпечних насипних вантажів спричиняло підвищення рівнів забруднення повітряного середовища до 25-30 ГДК в порівнянні з 4-5 ГДК на причалах спеціалізованих перевантажувальних комплексів, що дозволяє рекомендувати припинення практики перевантаження небезпечних насипних вантажів на універсальних причалах.

6. За результатами дослідження розмірів зони розсіювання пилу з урахуванням переважаючих напрямків вітрів встановлена залежність забруднення відкритої акваторії моря в весняно-літній період (Пн., Пн.-Зх.) та сельбищної території – у осінньо-зимовий період (Пн.-Сх.). Важливу роль при цьому для зони розсіювання має швидкість вітру. Так, встановлена недоцільність перевантаження насипних вантажів при сильному вітрі (більше 10 м/с), оскільки значно збільшувалася зона розсіювання.

7. В експериментальних умовах встановлено, що інтенсивність процесів самоочищення морського середовища в умовах забруднення калію хлоридом (концентрація 21,0 г/дм3) і фосфатами (концентрація 6,04 г/дм3) за відсутності водообміну, сповільнювалося в 17 разів, що пролонгувало виживання умовно-патогенної мікрофлори до 5 тижнів із збереженням культуральних і біохімічних властивостей мікроорганізмів.

8. За результатами дослідження умов праці докерів-механізаторів при здійсненні вантажно-розвантажувальних робіт встановлено, що за еквівалентними рівнями шуму та вібрації умови їх праці відносилися до категорії шкідливих класу 3.2, за рівнями освітленості – до класу 3.1, за показниками загазованості і запиленості – до класів 3.3 і 3.4, в окремих випадках – до 4.0 (небезпечні для здоров’я) відповідно до гігієнічної класифікації праці за ДН 3.3.5-6.6.1-2000. Серед докерів-механізаторів, пов’язаних із небезпечними вантажами, спостерігалася виражена тенденція до зниження функціональних резервів організму: гранична артеріальна гіпертензія була виявлена у 55,5%, що в 3,4 рази більше; вегетативна дисфункція (28,7%) – в 3,5 рази більше; симптоми вертеброгенних захворювань (61,3%) - в 1,3 рази більше порівняно з контролем. В основній групі низьку самооцінку власного здоров’я висловили 83,3%, що в 1,3 рази більше, ніж в контрольній.

9. За рахунок впровадження розробленого нами нового порядку медичного контролю за станом здоров’я докерів-механізаторів, які контактують із небезпечними вантажами, знизився показник ЗТВП в 1,3 рази, що дало стійкий економічний ефект для Маріупольського порту (зниження ЗТВП на 12%) понад 5 млн. грн., для Іллічівського порту (зниження ЗТВП на 9%) – майже 4 млн. грн.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Эколого-гигиеническая оценка морских вод / Н.Н. Надворный, Л.С. Некрасова, В.А. Колоденко, Н.И. Голубятников, Л.И. Засыпка. – Одесса, 1998. – 168 с. Дисертантом проведені дослідження якості морської води, статистична обробка та узагальнення результатів.

2. Голубятников Н.И. Химическая безопасность в портах как гигиеническая проблема // Довкілля та здоров’я. - 2000. - № 4(15). – С. 12-16.

3. Голубятников Н.И., Белобров Е.П., Шафран Л.М. Стратегия индивидуальной защиты докеров при переработке в морских портах опасных грузов // Вісник морської медицини. – 2001. - № 4. – С. 75-79. Дисертантом проведено аналіз та узагальнення даних, сформульовані висновки..

4. Бобылева О.А., Тимошина Д.П., Голубятников Н.И. Международные аспекты проблемы безопасности транспорта для здоровья населения и окружающей среды // Довкілля та здоров’я. – 2002. - № 3(22). – С. 15-20. Дисертантом проведено аналіз літератури і підготовлено матеріал до друку.

5. Голубятников Н.И., Шафран Л.М. Токсичные отходы и химическая безопасность морских портов // Утилизация отходов, организация и контроль полигонов. – Одесса: ОЦНТЭИ, 1999. – С. 215-219. Дисертантом проведений аналіз літератури, сформульовані висновки та рекомендації.

6. Использование показателей заболеваемости при изучении влияния на организм работающих и населения факторов окружающей среды / Д.Н. Тимошина, Н.И. Голубятников, Л.И. Мураховская, И.И. Калюжная // Госсанэпиднадзор на транспорте – 99: Матер. 2-й междунар. науч.-практ. конф. (8-10 сентября 1999, г. Ильичевск). – Ильичевск, 1999. – С. 118-122. Дисертантом сформульовані мета, завдання, висновки та рекомендації.

7. Голубятников Н.И. Гигиенические аспекты реализации проекта “Экопорт” // Экологические проблемы Черного моря. - Одесса, 2000. – С. 76-81.

8. Голубятников Н.И. Государственный санитарно-эпидемиологический надзор на водном транспорте // Гос. сан.-эпид. надзор на транспорте: Матер. междунар. науч.-практ. конф. (11-13 сентября 2002, г. Ильичевск). – Одесса: УКРМОРМЕДИНФОРМ, 2003. – С. 31-34.

9. Изучение механизмов пылеобразования и динамики миграции пыли – как показатель эколого-гигиенической и санитарной безопасности объектов порта и жилой зоны при перегрузке казахстанской гранулированной серы в порту Ильичевск / Е.П. Белобров, Н.И. Голубятников, Ю.П. Маринчук, И.М. Кисель, В.В. Ковач, Л.Н. Сазонова // Екологічні проблеми Чорного моря: Матер. конф. – Одеса: ЦНТЕПІ ОНЮА, 2003. – С. 140-142. Дисертантом запропонована ідея дослідження, сформульовано висновки та рекомендації.

10. Пути совершенствования надзора за перевозкой опасных грузов / Н.И. Голубятников, П.И. Дацкевич, И.А. Задёрный, А.Н. Вовк, Е.П. Белобров // Пробл. сан. охраны территории и госсанэпиднадзора на транспорте в совр. условиях: Матер. V Межгосударственной науч.-практ. конф. государств-участников СНГ (6-9 сентября 2004, г. С.-Петербург). – С.-Пб., 2004. – С. 89-96. Дисертантом сформульовані мета, завдання, висновки та рекомендації.

11. Десятиріччя спостереження за циркуляцією галофільних вібріонів, виділених бактеріологічною лабораторією ЦСЕС на ВТ в м. Іллічівську / М.І. Голубятников, В.А. Захарова, Н.В. Герасимова, Л.А. Стецюра, І.К. Назарук, О.В. Стаховець, О.М. Красіловська // Матер. наук.-прак. конф. з питань особливо небезпечних інфекцій, біол. безпеки та протидії біол. Тероризму (21-23 вересня 2005, м. Іллічівськ). – Іллічівськ, 2005. – С. 136-140. Дисертантом сформульовані мета та завдання досліджень, розроблено рекомендації.

12. Golubatnikov N.I., Belobrov E.P., Manovitsky V.I. Chemical safety problem and the dangerous goods loading-unloading process in seaport: development of the ecoport project strategy // Seсotox World Congress and 6th European Conference on Ecotox. and Envir. Safety. – Кharkow-Poland, 2001. – P. 309. Дисертантом сформульовані ідея дослідження, висновки та рекомендації.

13. Golubatnikov N.I. Problems of medical, hygienic and ecological safety in the system of sanitary supervision for marine transport of Ukraine // Maritime medicine: A Global Challenge: Proc. of 8th International symposium of maritime health (8-13 May 2005, Rijeka-Croatia). – City of Rijeka, 2005. – P. 19-20.

АНОТАЦІЯ

Голубятников М.І. Гігієнічна оцінка навколишнього середовища при роботах із насипними вантажами в портах. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за