КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

ХОЛОД ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ

УДК 070.659.3

ІНСТРУМЕНТАРІЙ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ ПОЛІТИКІВ

Спеціальність 10.01.08 – журналістика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філологічних наук

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії масової комунікації Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий консультант: доктор філологічних наук, професор

РІЗУН Володимир Володимирович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, директор Інституту журналістики

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Демченко Володимир Дмитрович,

Дніпропетровський національний університет, декан факультету систем та засобів масової комунікації;

доктор філологічних наук, доцент

Владимиров Володимир Михайлович,

Міжнародний відкритий університет

Міжрегіональної академії управління персоналом,

генеральний директор

доктор філологічних наук, доцент

Партико Зіновій Васильович,

Гуманітарний університет "Запорізький інститут державного та муніципального управління",

завідувач кафедри видавничої справи та редагування

Провідна установа: Донецький національний університет

(Міністерство освіти та науки України)

Захист відбудеться 12 квітня 2007 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені

М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розіслано 12 березня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор філологічних наук, професор Сидоренко Н. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми.

1. У журналістиці недостатньо уваги приділяється питанням дослідження, опису та номенклатуризації інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків.

2. Недостатня увага з боку дослідників фіксується навколо проблем, пов’язаних, з одного боку, з психолінгвістичним аспектом вивчення проблеми, з іншого боку, з іміджологічним підходом до аналізу продуктів вербальної діяльності журналістів.

3. Ситуація, про яку йдеться, зумовлюється не тільки самою специфікою вивчення проблем аналізу інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків, але й достатньою складністю предмета нашого вивчення.

4. Методологія дисциплін, що вивчають проблеми аналізу інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків, має різні можливості, тому що наукові дисципліни (наприклад, лінгвістика, літературознавство, психологія, соціологія, філософія, політологія, історія) уже мають свої усталені шляхи аналізу. Актуальні сьогодні для українських дослідників дисципліни (журналістика, психолінгвістика, іміджологія, психологія мас, менеджмент виборчої кампанії, політичний маркетинг) ще не мають свого сталого, валідного, надійного і вірогідного шляху вивчення вербальної експлікації іміджу політиків у ЗМІ.Наше дослідження спрямоване саме на те, щоб деталізувати існуючу методологію та поширити її новими аспектами (перш за все, психолінгвістичним підходом до аналізу номенклатуризації тих інструментів ЗМІ, які активно використовуються при створенні позитивного або негативного іміджу політиків), чого не було зроблено раніше.

5. У теоретичному плані в журналістиці ще немає детального опису моделі інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків, що також робить наше дослідження актуальним.

Дослідження пов’язане з науково-дослідним планом та науковою програмою № 01 БФ-045-01 "Система масової комунікації та світовий інформаційний простір" Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та наукових програм кафедри теорії масової комунікації Інституту – “Інформаційне та іміджеве забезпечення журналістики”, “Моніторинг та інформаційне моделювання”.

Мета дослідження: довести, що інструментарій ЗМІ у процесі формування іміджу політиків відбивається у теоретичній моделі, елементи якої при верифікації є реальними й ефективними.

Для реалізації поставленої мети слід виконати такі завдання:

1) здійснити аналіз джерел та за допомогою класифікації їх основних положень сформулювати головні принципи побудови теоретичної моделі інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків; сформулювати гіпотезу практичного дослідження;

2) у практичному дослідженні перевірити гіпотезу за допомогою оригінальної теоретичної моделі інструментарію ЗМІ у контексті формування іміджу політиків (скорочено – модель ЗМІ-ФІП);

3) сформулювати висновки щодо реальності існування теоретичної моделі ЗМІ-ФІП;

4) за визначенням реальності існування згаданої теоретичної моделі подати повний перелік інструментів, що її складають.

Об’єктом дослідження є інструментарій засобів масової інформації.

Предметом вважається інструментарій ЗМІ у процесі формування іміджу (створення або руйнування образу) політиків.

Основне припущення всієї роботи: інструментарій ЗМІ у процесі формування іміджу політиків відбивається у теоретичній моделі, елементи якої при верифікації є реальними й ефективними.

Відбір фактичного матеріалу дослідження ми здійснювалося такими методами: спостереження (структуроване, польове, контрольоване, невключене, приховане); експеримент (натуральний, модельний, соціальний); порівняльний метод, контент-аналіз; метод вимірювання.

У дослідженні ми зверталися до методів теоретичного узагальнення емпіричної інформації: на теоретичному рівні зверталися до гіпотетико-дедуктивного методу – завдяки його використанню було сформульовано основну гіпотезу про причини системності та функціонування моделі ЗМІ-ФІП та її елементів; також були сформульовані додаткові експериментальні гіпотези при верифікації функцій елементів теоретичної моделі; елементарно-теоретичний аналіз допоміг створити систему знань (теорію), яка розкриває загальні та необхідні зв’язки взаємодії елементів моделі ЗМІ-ФІП, допоміг знайти основні закономірності, принципи та методологічні умови функціонування згаданої моделі; структурно-генетичний аналіз дозволив нам подумки (іноді й фактично) поділити процеси впливу та сприйняття, породження та дії інструментів ЗМІ в їх структурній єдності та причинному походженні; метод синтезу був використаний при поєднанні в єдине ціле інструментів ЗМІ, їх груп та елементів та дозволив утворити цілісну теоретично-емпірічну модель ЗМІ-ФІП; метод абстрагування допоміг відволіктися від певних властивостей та відношень структурних складових моделі ЗМІ-ФІП і разом із тим зосередитися на тих властивостях і відношеннях, які є безпосереднім предметом дослідження; метод узагальнення був залучений як метод наукового пізнання, що допоміг здійснити сходження до загальних ознак та властивостей груп та елементів (класів) інструментів ЗМІ; за допомогою методу узагальнення був здійснений перехід від одиничних фактів впливу інструментів ЗМІ на свідомість реципієнтів до особливих і загальних фактів результативності та функціональності такого впливу і змінення поведінки споживачів інформації; аксіоматичний метод дозволив нам прийняти деякі положення у нашому розмислі як вихідні аксіоми та таким чином всі інші положення виводити з них шляхом міркування за певними логічними правилами (наприклад, було прийнято як аксіому положення про взаємозв’язок елементів запропонованої нами моделі ЗМІ-ФІП; всі інші положення були вже похідними від основного; оскільки наше аксіоматичне положення не мало внутрішніх суперечностей, остільки ми стверджуємо, що аксіома близька до істини); методи аналогії і моделювання були залучені з метою утворення теоретичної копії функцій моделі ЗМІ-ФІП за схожістю з реальними процесами впливу та результативного змінення (мутації, трансформації) моделей поведінки реципієнтів; системний метод допоміг виокремити функції інструментарію ЗМІ як обґрунтовані та причинно-зумовлені системою, тобто необхідною взаємодією елементів моделі ЗМІ-ФІП; на емпіричному рівні дослідження зверталися до методів вимірювання, а саме: методу спостереження, методу експерименту, до імовірнісного (статистичного) методу; методу формалізації.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше запропонована теоретична модель інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків (модель ЗМІ-ФІП). Модель ЗМІ-ФІП удосконалила існуючі моделі масової комунікації (наприклад, синтетична модель масової комунікації Т. Гобан-Класа, семіотична модель масової комунікації Г.Г. Почепцова з боку психолінгвістичної деталізації їх функцій, а також їх складових частин). Через доведення реальності функцій моделі ЗМІ-ФІП здійснене тлумачення інструментарію ЗМІ, що використовується журналістами під час утворення та руйнування образу політиків. У науковий обіг уводиться термін “модель ЗМІ-ФІП”, або “модель інструментарію засобів масової інформації у процесі формування іміджу політиків”, і доводиться доцільність такого введення. Подається перелік конкретних інструментів ЗМІ, завдяки яким журналістами формується імідж політиків.

Практичне значення одержаних результатів.

Результати дослідження рекомендується використовувати у таких напрямках: для формування громадської думки; управління за допомогою ЗМІ кризовими ситуаціями в суспільстві, попередження можливих соціальних катаклізмів; виконання регулятивної та аналітичної функцій у суспільстві; формування об’єктивної точки зору електорату під час виборів; складання текстів журналістів під час публічних виступів; підготовки журналістів до інтерв’ю, до ток-шоу з політиками; фахового аналізу журналістами текстів публічних (і не публічних, приватних) виступів політиків; складання текстів публічних виступів політиків (діючих або тих, хто балотується на виборах); підготовки дослідників (бакалаврів, магістрантів, аспірантів, докторантів) за спеціальностями, що пов’язані з журналістикознавством.

Модель інструментарію ЗМІ може практично використовуватися для подальших досліджень і деталізації використання інструментів ЗМІ для формування іміджу політиків. Подана й описана модель може стати основою для удосконалення майстерності журналістів у формуванні або руйнуванні образу політиків.

Апробація результатів дисертації відбувалася на таких наукових форумах: I, II, III міжнародних конференціях “Проблеми іміджології” (м. Кривий Ріг, 2000, 2001, 2002); II, III, IV міжнародних робочих нарад “Політичний дискурс” (м.Москва, 1998, 1999, 2000); міжнародній науковій конференції “Журналістика 2002: Проблеми світового інформаційного простору” (м. Київ, 2002); міжнародному семінарі “Суспільство майбутнього: роль соціальних технологій” (м. Київ, 2002); міжнародній науково-практичній конференції “Журналістика 2003 у дзеркалі моніторингу та інформаційного моделювання ЗМК” (м. Київ, 2003); виступ перед викладачами і студентами Інституту суспільних наук Опольського університету (м. Ополє, Польща, 1999, 2002, 2003); виступ перед дослідниками Сілезького інституту Польської Академії наук (м. Ополє, Польща, 2003); міжнародній конференції "Пам'яті Пітера Друкера. Людина та її справа" (м. Забже, Польща, 2006); міжнародній конференції "Східнослов'янська філологія: від Нестора до сьогодення" (м. Горлівка, 2006); I міжнародній конференції "Актуальні проблеми психолінгвістики" (м. Переяслав-Хмельницький, 2006); міжнародній науковій конференції "Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загроза" (м. Київ, Україна, 2006).

Публікації. Основні положення і результати дослідження опубліковані в таких монографіях і посібниках: Імідж: мовлення політиків: Монографія / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2002. – 142 с.; Імідж: мовлення політиків: Монографія. В 2 ч. – Ч. 2. / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2003. – 259 с.; Основи іміджології: Курс лекцій / Київський університет імені Тараса Шевченка. – К., 2002. – 182 с. ; ЗМІ та імідж політиків: Монографія / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2004. – 343 с.; Інмутація у масмедіа: Монографія / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2006. – 167 с.

Результати дослідження викладено також у двадцяти п'яти публікаціях у фахових виданнях, семи публікаціях в інших наукових журналах і збірниках, семи матеріалах конференцій.

Структура дисертації. Дисертацією є рукопис, що складається зі вступу, трьох розділів (теоретичний, теоретико-емпіричний та емпіричний), висновків, списку використаних джерел (603 позиції) і додатків: 13 таблиць, 11 діаграм та 40 схем. Обсяг основного тексту дисертації складає 393 сторінки, загальний – 546 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, формулюється основне припущення дослідження, формулюються мета, зміст поставлених завдань, об’єкт, предмет, зазначаються обрані методи дослідження, визначається прикладна значущість отриманих результатів, окреслюються положення, винесені на захист.

Перший розділ “ЗМІ: проблеми дослідження процесів утворення та руйнування іміджу політиків” присвячений аналізу особливостей формування інструментарію ЗМІ при створенні іміджу політиків, а також пошуку зв’язку інструментарію ЗМІ з технологіями маркетингової комунікації. У розділі розглядається інструментарій ЗМІ в системі психолінгвістики і теорії масової комунікації. Подано аналіз використання журналістами інструментарію ЗМІ у процесах презентації іміджу політиків. Розглянуто інструментарій ЗМІ як елемент системи іміджології при створенні та руйнуванні образів політиків.

Розглянувши у підрозділі 1.1. теоретичні роботи дослідників, ми дійшли таких висновків. Виконуючи місію “забезпечення масового розуміння”, ЗМІ як соціальний канал формують парадигми психолінгвістичного інструментарію при іміджуванні політиків. Про згадану роль ЗМІ у вітчизняній літературі не повідомляється. Ті джерела, які на сьогодні описують роль ЗМІ у суспільстві, згадують і про роль лінгвістичного й психолінгвістичного показників.

У науковій літературі (наприклад, Жоль К.К.) описують такі психолінгвістичні інструменти: поєднання конотованих висловiв, поєднання метафор; конфлiкт-контраст мiж стандартом лiтературної мови у газетнiй статтi та експресiєю; формування негативного враження про журналістський матеріал під впливом стилiстико-логiчних помилок та елементарних друкарських недоліків; використання діалогічних тактик; ситуативно-когнітивний вектор висвітлення гендерних закономірностей поведінки політиків; маніпулювання просодичними засобами (використання цілеспрямованої хезитації, інтонаційних або звукових жестів тощо); постійне нагадування споживачам інформації про лексичні та когнітивні помилки в промовах перших осіб держав; навмисний показ тих фрагментів інтерв’ю політиків, у яких промовець використовує брутальну лексику як засіб епатажу; використання ЗМІ вербально-комічних фрагментів під час формування відеоряду та інші інструменти. Пропонується всі описані в літературі психолінгвістичні інструменти ЗМІ, за допомогою яких утворюється або руйнується імідж політиків, вважати такими, що можуть бути об’єднаними у парадигму. Кожні ЗМІ у залежності від своєї “журналістської стратифікації”, визначеної очима споживачів інформації, обирають певну парадигму психолінгвістичного інструментарію для формування іміджу політичних лідерів.

У підрозділі 1.2. досліджується зв’язок інструментарію ЗМІ з технологіями маркетингової комунікації у процесі формування іміджу політиків. Було встановлено, що засоби масової комунікації при іміджуванні політиків завдяки психолінгвістичному інструментарію є засобами, які діють за технологіями маркетингової комунікації.

Теоретичне дослідження дозволило встановити, що проблемі зв’язку психолінгвістичного інструментарію ЗМІ з технологіями маркетингової комунікації при іміджуванні політиків приділяється недостатньо уваги. Саме тому, на наш погляд, не можна говорити про розробленість проблеми, яку ми розглядаємо.

Слід зазначити, що твердження про реальний зв’язок психолінгвістичного інструментарію ЗМІ з технологіями маркетингової комунікації при іміджуванні політиків не можна приймати однозначно. З одного боку, ми бачимо реальність існування такого зв’язку, з іншого – велике провалля. Сутність провалля полягає у таких особливостях:

1) ступінь ефективності використання технологій маркетингової комунікації у ЗМІ диктується не результатами наукового аналізу, а більше інтуїцією та досвідом працівників ЗМІ;

2) ЗМІ використовують далеко не всі можливі й ефективні, на наш погляд, технології маркетингової комунікації для іміджування політиків;

3) ЗМІ при використанні технологій маркетингової комунікації не йдуть сліпо існуючими в маркетингу напрацьованими шляхами, а звертаються до творчих можливостей своїх працівників і, як результат, запобігають плагіату й пропагують креативно-евристичний підхід до іміджування політиків, що, у свою чергу, веде до постійних тактичних помилок (певна частотність появлення рубрики, в якій журналісти вибачаються за помилки у викладенні фактажу, за допущені друкарські помилки й неточності тощо);

4) ЗМІ, використовуючи в певній мірі потенціал психолінгвістичного інструментарію при іміджуванні політиків, не відслідковують їх прагматичний ефект, тобто не відслідковують результати впливу журналістської інформації на свідомість і поведінку споживачів такої інформації.

Усе, зазначене вище, дає нам право говорити про те, що технології маркетингової комунікації не можуть бути використаними у повному обсязі в ЗМІ при іміджуванні політиків. Причини в тому, що ЗМІ мають специфіку подавання інформації з ефективними, на наш погляд, психолінгвістичними інструментами ЗМІ при іміджуванні політиків.

У підрозділі 1.3. ми захищаємо тезу про те, що ЗМІ, у процесі формування іміджу політиків за допомогою свого інструментарію, пов’язані з системою психолінгвістики й теорії масової комунікації. Аналіз джерел дозволив дійти висновку про те, що психолінгвістичні інструменти ЗМІ, завдяки яким відбувається іміджування політиків, можна вбачати у моделях масової комунікації. На базі теоретичного аналізу, що здійснюється нами в підрозділі 1.3, ми робимо такі висновки.

Доведено, що ЗМІ, іміджуючи політиків за допомогою психолінгвістичного інструментарію при подаванні інформації, пов’язані із системою психолінгвістики й теорії масової комунікації. Разом з тим ми довели, що не всі можливі складові системи психолінгвістики й теорії масової комунікації можуть бути визнані як реальні для ЗМІ під час подавання образу політиків. Певні моделі масової комунікації імпліцитно містять ті елементи, назви яких передбачають уключеність у їх семантику факту наявності смислу назв психолінгвістичних інструментів ЗМІ при іміджуванні політиків (наприклад, загальновідома модель контакту W. G. Stephan (1987).

Для побудування моделі психолінгвістичного інструментарію ЗМІ при іміджуванні політиків слід використати ідею Н. Хомського про реальність функцій “глибинних” та “поверхневих” синтаксичних структур мовлення. Досить цікавим, на наш погляд, є зауваження В.В. Різуна про можливу психологічну мотивацію архітектонічних особливостей тексту. Ми стверджуємо, що текст необхідно визнавати психолінгвістичною, а не тільки лінгвістичною одиницею у роботі журналістів. Виходячи з цього, текст можна вважати одним із ключових інструментів ЗМІ при іміджуванні політиків. Разом із тим, слід визнати інструментом ЗМІ текст, що є психологічною, лінгвістичною, соціальною та філософською реаліями, які утворюють певний образ (у нашому випадку, образ політичного діяча).

Реципiєнт, сприймаючи мовленнєве журналістське повiдомлення про полiтика, виступає в ролi творця. На характер породжуваного журналістом тексту про полiтика та того повiдомлення ЗМІ, яке сприймається масовим споживачем, впливають соцiально-політичнi умови. Експлiкацiя актуалiзованого фрагмента когнiтивного фону журналіста при іміджуванні полiтика завдяки мовленнєвим побудуванням виступає яскравим психолінгвістичним інструментом ЗМІ. Журналіст, іміджуючи полiтиків вербально, робить це не стільки шляхом передавання iнформацiї та своїх почуттiв, скільки шляхом збудження нових почуттiв у своїх слухачiв та читачiв (глядачiв) та тим самим закрiплює головнi семiотичнi ознаки iмiджу політика в ЗМІ. Таке “збудження” ми вважаємо психолінгвістичним інструментом ЗМІ. Для ефективного подання iмiджу полiтика психолінгвістичними інструментами ЗМI потрiбнi такi умови: соцiальнi настанови при сприйняттi текстiв ЗМI, факт знайомостi-незнайомостi об'єкта комунiкацiї, ступінь традицiйностi-нетрадицiйностi змicту та форми тексту, або його новизни, з точки зору комунiкативного досвiду масового споживача.

Спiввiдношення мiж психологічним типом диктора, який подає інформацію про полiтика, та текстом, що надає можливiсть за його особливостями уявити того, хто створив текст, тобто - журналіст-автор, а також за психологiчним типом журналіста-автора передбачити тип тексту про політика, який журналіст може утворити. Іншими словами, синтез індивідуальних особливостей творця тексту й рис типа тексту при іміджуванні політика ми вважаємо психолінгвістичним інструментом ЗМІ. Спiввiдношення мiж типами масового споживача інформації та типом тексту, який іміджує політиків, дозволяє за текстом передбачити особливості зорiєнтованого на цей текст масового споживача.

Таким чином, розглядаючи інструментарій ЗМІ в системі психолінгвістики й теорії комунікації при подаванні іміджу політиків, ми визначили їх конкретний перелік. Такий перелік став основою для утворення моделі інструментарію ЗМІ при іміджуванні політиків.

У підрозділі 1.4. було доведено, що психолінгвістичний інструментарій, який ЗМІ використовує для маніпуляції процесами сприйняття іміджу політиків, має особливості. Утворення інформаційного повідомлення у ЗМІ при іміджуванні політиків відбувається з урахуванням як суспільно-політичних знань та досвіду журналіста, так і з орієнтацією на суспільно-політичний досвід споживачів інформації, використання методу впливу, або “навіювального ефекту”. Використання суперечностей комунікативного акту: власне мовленнєвих, психологічних, інформаційних, логічних та естетичних. Використання прийомів маніпуляції масовою свідомістю: фабрикація фактів, нечесна пропаганда, відбір реальних подій, “великі психози”, зміна значення слова й поняття, ствердження й повторення, “терміновість і роздрібленість”. Використання мовленнєвих дій рекламних текстів при впливі на споживача: запит відомостей, негативна-позитивна реакція, волевиявлення, емоційно-почуттєва реакція, репліка-стимул, репліка-уточнення модусу. Урахування жірналістами того, що під час “переопрацювання” інформації ЗМІ при іміджуванні політиків споживачі виступають співтворцями. Коригування поведінки психологічного типу споживачів інформації ЗМІ при іміджуванні політиків через прагматизацію повідомлень журналістів, які, у свою чергу, мають той самий психологічний тип. Використання ЗМІ вмілого збудження журналістськими текстами при формуванні іміджу політиків актуальних фрагментів суспільно-політичного досвіду споживачів інформації.

У підрозділі 1.5. була запропонована теза: ЗМІ, утворюючи імідж політика за допомогою психолінгвістичного інструментарію, використовують іміджологічні закономірності та принципи, тобто ЗМІ пов’язані з системою іміджології. Наше дослідження, аналiз джерел, основнi положення яких було висвiтлено раніше, а також інтерпретація отриманих даних щодо поставленої у дослідженні мети дозволяють формулювати такi висновки до підрозділу 1.5.

1. Психолінгвістичні інструменти ЗМІ при іміджуванні політиків тісно пов’язані з системою іміджології, з тими прийомами та технологіями, які вона використовує для утворення або руйнування образу політичного лідера.

2. Питання аналізу психолінгвістичної специфіки прийомів та технологій, які використовують журналісти (ЗМІ) для іміджування політиків, у журналістиці обговорюється недостатньо. Досить активний аналіз засобів іміджування політичних фігурантів подає іміджологія. Зв’язок між згаданими науковими дисциплінами у даному напрямку досліджень фіксується. На жаль, такий зв’язок настільки тісний, що іноді одні й ті ж поняття й процеси тлумачаться різними термінами. Такий факт свідчить про відсутність досліджень, які б могли чітко розмежувати сфери наукового впливу на формування термінів і понятійного апарату, з одного боку, або стати на чолі нового - синкретичного – дослідницького напрямку, який би об’єднав журналістикознавство з іміджологією, при цьому в розумних межах зберігаючи оригінальність та доцільність кожної з дисциплін, з іншого боку.

3. ЗМІ для іміджування політиків часто звертаються до вербалiзацiї як прийому iмiджологiї. На нашу думку, вербалізація в іміджології описує поняття й процеси досить близькі до того, що ми називаємо “психолінгвістичний інструмент ЗМІ”.

4. Серед тих психолінгвістичних інструментів ЗМІ, які ми теоретично виокремили, можна назвати: “вживання журналістами пестливих, повних та неповних імен політиків”; “навмисне уведення споживача інформації від процесу формування реального іміджу політика”; “утворення ефекту об’єктивності через приєднання журналіста до думки політика”; “посилання ЗМІ на фіктивні дослідницькі центри та організації, які проводять соціо-політичне вимірювання”; “некоректна інтерпретація журналістами даних, які подають соціологи: а)суб’єктивне, буквальне, тлумачення журналістами результатів соціологічних та політологічних досліджень; б) подавання в інформаційних матеріалах ЗМІ результатів опитувань як чогось постійного й того, що не змінюється; в)подавання сумарної кількості телефонувань в інтерактивному спілкуванні як об’єктивного показника”; “позиціювання авторитетної думки журналіста”; “рема-тематичне членування мовленнєвого потоку”; “наявність-відсутність емоціоналізації у вербальній поведінці журналіста”; “постановка питань журналіста, що провокують опозиційні думки політиків, які беруть участь у ток-шоу в прямому ефірі”; “відпускання журналістом “пружини””; “вказування журналіста на манеру або особливості мовлення політика”; “подавання інформації з метою відведення уваги споживача від політика, якого ЗМІ іміджує позитивно”; “дублювання іміджевих ярликів політиків в ЗМІ”.

Перелічені психолінгвістичні інструменти ЗМІ для іміджування політиків досить тісно пов’язані із системою іміджологічних прийомів та технологій і, на наш погляд, не можуть вважатися суто журналістськими та тими, які вивчає тільки журналістикознавство.

На основі проведеного й описаного у розділі I теоретичного дослідження були сформульовані висновки.

1. Серед основних проблем дослідження процесів утворення та руйнування іміджу політиків слід назвати проблеми, пов’язані з особливостями формування інструментарію ЗМІ при утворенні іміджу політиків, проблему зв’язку інструментарію ЗМІ з технологіями маркетингової комунікації у процесі формування іміджу політиків, проблеми аналізу інструментарію ЗМІ в системі психолінгвістики і теорії комунікації, проблеми використання журналістами інструментарію ЗМІ у процесах формування іміджу політиків, а також проблеми аналізу інструментарію ЗМІ як складової системи іміджології при утворенні та руйнуванні образів політиків.

2. Зазначені проблеми вирішуються у рамках українського журналістикознавства з позицій різних дисциплін, але не з позицій синергетичних, тобто не з позицій, які своїм ядром повинні мати орієнтацію на одну наскрізну теорію функціонування інструментарію ЗМІ.

3. Умовами формування синергетичної позиції, на наш погляд, можуть бути ті, які не обмежать, з одного боку, позицію, згідно з якою пізнання специфіки функцій інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків є неможливим з причин багатогалузевого характеру предмету дослідження. З іншого боку, реальність формування синергетичного погляду на інструментарій ЗМІ у процесі формування іміджу політиків зумовлюється передусім пошуком, описом і номенклатуризацією повного переліку згаданих інструментів. Окрім цього, за необхідне ми вважаємо виокремлення дійсно функціональних інструментів ЗМІ у процесі формування іміджу політиків, що не входить у діапазон питань нашого дослідження.

4. Таким чином, ми декларуємо об’єктивну необхідність гіпотетичного обґрунтування функцій інструментарію ЗМІ у контексті формування іміджу політиків, що детально описано нами у наступному розділі.

У другому розділі “Моделювання й аналіз інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків” обґрунтовується реальність функцій інструментарію ЗМІ у контексті формування іміджу політиків. Подається теоретична модель інструментарію ЗМІ, в рамках якої детально розглядаються такі складові: мовознавча, маркетингова, маніпулятивна та іміджологічна. Також розглядаються інструменти ЗМІ з точки зору теорій масової комунікації і методологічні основи реальності функціонування моделі інструментарію ЗМІ при створенні іміджу політиків. Усі п’ять підрозділів другого розділу мають багато прикладів із практики українських ЗМІ.

Підрозділ 2.1. присвячений обговоренню проблем утворення теоретичної моделі, за допомогою якої можна пояснити функції інструментарію ЗМІ при утворенні іміджу політиків.

Будь-яка модель ЗМІ як психолінгвістичного інструменту іміджування політиків (чи то модель лінгвіста, чи то модель психолога, чи то модель психолінгвіста) відбиває штучне уявлення дослідника про фрагмент реальної дійсності, в якому він досліджує найсуттєвіші та найяскравіші елементи системи. Для обґрунтування реальності функцій психолінгвістичного інструментарію ЗМІ при іміджуванні політиків найбільше підходить модель функцiональна та синтетична, або синтез моделi мовленнєвої дiяльностi та метамоделi. Існує спеціальна семіотична модель керування мовленнєвою поведінкою журналістів при іміджуванні політиків.Специфіка такої моделі зумовлюється специфікою мовленнєвих картин свiту журналістів. Структура моделі частіше має ієрархічний принцип організації. Мовленнєва діяльність журналістів при іміджуванні політиків виступає як синтетичне полотно, що трансформує світ у розумових і мовленнєвих операціях, які реалізуються через психолінгвістичний інструментарій ЗМІ. Будь-який мовленнєвий продукт журналіста (ширше - ЗМІ) має когнітивну структуру. Такий мовленнєвий продукт (текст) обов’язково трансформує актуальний суб’єктивний фрагмент картини світу журналіста. Мовлення журналіста слід вважати способом події, тобто журналіст, іміджуючи політика, не просто трансформує актуальні фрагменти суб’єктивної картини світу, але ще й утворює подію, яка має окреме значення для самого політика, для журналіста і для споживача інформації. Ефективність іміджування політика в ЗМІ залежить від творчого й динамічного характеру картини світу журналіста. При цьому творчість слід розглядати як атрибут динамічності та, навпаки, динамічність картини світу журналіста слід розглядати як атрибут творчості.

У підрозділі 2.2. висунуто таке передбачення: мовознавчі та маркетингові складові інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків можна відобразити у теоретичній моделі. Для того, щоб утворити модель інструментарію ЗМІ у контексті формування іміджу політиків (модель ЗМІ-ФІП), нам необхідно було скласти загальну модель ЗМІ, в якій можна побачити всі можливі зв’язки елементів, що складають поняття “ЗМІ”. Таку модель ми утворили шляхом a priore. Тлумачення теоретичної моделі подаємо нижче.

Так, поняття “ментальний архетип громадянина” слід вважати складником поняття “інформаційне поле (ЗМІ)”, тому що аналіз ЗМІ будь-якої країни можна розглядати тільки через національні особливості та характеристики носіїв інформації. Саме такі національні характерні особливості, що ретельно передаються від покоління до покоління в рамках певного етносу, складають поняття архетипу. Отже, ментальний архетип українців – це той, що притаманний більшості громадян України. Звідси слід вважати вірним твердження про те, що ментальний архетип громадянина будь-якої країни є важливою часткою поняття “інформаційне поле (ЗМІ)”.

Другим складником поняття “інформаційне поле (ЗМІ)”, не менш важливою, на наш погляд, слід вважати соціальні стосунки. Інформацію, яка циркулює в інформаційному полі (ЗМІ), розповсюджують, передають, транслюють один від одного саме за допомогою соціальних стосунків, або стосунків, що виникають між членами суспільства. Таким чином, інформаційне поле (ЗМІ) не могло б функціонувати без членів соціуму, без стосунків між ними. Саме інформаційне поле не виникло б без соціальних стосунків.

Третьою складовою частиною поняття “інформаційне поле (ЗМІ)” ми вважаємо культурні стосунки. Передавання інформації є необхідністю для членів соціуму так само, як є необхідністю спілкування людей на теми, не пов’язані з виробництвом, з економічними стосунками. Скажімо, такі новини – культурні – стимулюють активність людини і повною мірою вважаються важливою частиною поняття “інформаційне поле (ЗМІ)”.

Економічні стосунки ми вважаємо також складовими поняття “інформаційне поле (ЗМІ)”. Економічні стосунки породжуються під час комунікації, що об’єктивно виникає у виробничому процесі. Економічні стосунки породжують події, які відображаються у трансформованому вигляді в інформаційному просторі. Ми вважаємо об’єктивно зумовленим включення економічних стосунків у поняття “інформаційне поле (ЗМІ)”.

У такій саме мірі об’єктивним слід вважати і включення до поняття “інформаційне поле (ЗМІ)” поняття “політична діяльність”. Події, що виникають на тлі політичного життя будь-якої країни, першочергово входять до інформаційного поля (ЗМІ) і швидко розповсюджуються між членами суспільства (соціуму). Висвітлення у ЗМІ політичних подій можна вважати основною темою новин у пресі.

Неполітичне життя, тобто життя, що не пов’язане з політичними новинами та подіями, також утворює поняття “неполітична діяльність”, яке, у свою чергу, органічно входить як складовий елемент у поняття “інформаційне поле (ЗМІ)”. Спортивні, культурні або виробничі події не підпадають під визначення “політичних”, але активно висвітлюються в інформаційному полі (ЗМІ). Саме тому неполітична діяльність також може вважатися на повних правах частини поняття “інформаційне поле (ЗМІ)”.

Усі шість зазначених складових ми вважаємо органічними елементами поняття “інформаційне поле (ЗМІ)”, які транслюються через суб’єкт подавання інформації, або через інформаційні канали (ЗМІ).

Таким чином, у підрозділі 2.2. ми виклали сутність теоретичної загальної моделі ЗМІ, яка стала основою утворення часткової моделі ЗМІ як психолінгвістичного інструментарію формування іміджу політиків (модель ЗМІ-ФІП).

У підрозділі 2.3. ми передбачили, що інструментарій ЗМІ у процесі формування іміджу політиків можна відобразити в теоретичній моделі. До структури психолінгвістичних інструментів ЗМІ, що аналізуються теоріями масової комунікації при подаванні іміджевої інформації про політиків ми віднесли такі складові: психо-структурні інструменти ЗМІ; психо-прагматичні інструменти ЗМІ; психо-когнітивні інструменти ЗМІ; психо-соціо-дискурсивні інструменти ЗМІ; психо-ментальні інструменти ЗМІ; психо-онто- та філогенетичні інструменти ЗМІ; психо-креативні інструменти ЗМІ; психо-емоційні інструменти ЗМІ.

Психо-структурні інструменти ЗМІ ми розуміємо як систематизовані цілеспрямовані вербальні знаряддя (процеси, форми) висловлення та опису іміджу політиків, за допомогою яких утворюється цілісний (іноді – фрагментарний) образ політичного фігуранта.

ЗМІ активно користуються психо-прагматичними інструментами при іміджуванні політиків. Можна виокремити такі дві основні групи психо-прагматичних інструментів ЗМІ: 1) “порушення балансу” та 2) "іміджева вербальна тріщина”.

Сутність інструменту ЗМІ, наприклад, “іміджева вербальна тріщина” полягає у неспівпадінні заданої програми мовленнєвої поведінки журналіста при іміджуванні політика з реально-ситуативною мовленнєвою поведінкою, яка утворює або руйнує вже існуюче в свідомості журналіста уявлення про імідж політика. Іміджева вербальна тріщина не використовується журналістами цілеспрямовано, тому що вона виникає спонтанно, без очікування з боку, наприклад, інтерв’юера. Наслідки використання такого психо-прагматичного інструменту ЗМІ можуть бути негативними для іміджу політика.

До психолінгвістичних інструментів ЗМІ, що аналізуються теоріями масової комунікації при подаванні іміджевої інформації про політиків, ми відносимо когнітивні інструменти ЗМІ. До складу таких інструментів входять: співвідношення когнітивного фонду журналіста, який іміджує політика, з когнітивним фондом споживача інформації; утворення певних денотатних образів-схем у свідомості журналіста при іміджуванні політиків; вплив міцних стимулів, які “витягають” у певну мить потрібну журналісту інформацію про імідж політика; експлікація актуалізованого фрагменту когнітивного фонду журналіста при іміджуванні політика.

Наступна група психолінгвістичних інструментів ЗМІ при іміджуванні політиків одержала назву “ментальні інструменти ЗМІ”. Ми виокремили тільки одну форму прояву в рамках згаданої групи – “психологічна мотивація архітектонічних особливостей тексту” (термін В.В. Різуна). Хоча автор терміну детально не пояснює смисл терміну “психологічної мотивації архітектонічних особливостей тексту”, ми вважаємо, з суб'єктивної точки зору, що тлумачення терміну може мати такий вигляд: побудова тексту журналіста при іміджуванні політика відбувається з урахуванням тієї ідеї, яку слід вважати основним поштовхом до породження тексту.

До психолінгвістичних інструментів ЗМІ, що аналізуються теоріями масової комунікації при подаванні іміджевої інформації про політиків, ми відносимо психо-соціо-дискурсивні інструменти ЗМІ, а саме: вербальна рефлексія журналістів результатів упливу соціально-політичних умов, які трансформують образ політика в картині світу журналіста та споживача; вербальна рефлексія наслідків процесу евристичного впливу несподіваної ситуації та змінення якості масмедійного іміджування політиків; актуалізація фрагментів “зарядженої у пам’яті” журналіста інформації під впливом обставин, ситуації; урахування умов ефективного подання іміджу політика психолінгвістичними інструментами ЗМІ.

До складу психолінгвістичних інструментів ЗМІ, що аналізуються теоріями масової комунікації при подаванні іміджевої інформації про політиків, ми відносимо психо-онто- та філогенетичні інструменти. Таких інструментів є дві групи: 1) синтез індивідуальних особливостей творця тексту й рис типу тексту при іміджуванні політика, 2) співвідношення між типами масового споживача інформації та текстом, який іміджує політиків.

Психо-онто- та філогенетичний інструмент ЗМІ, наприклад, “Синтез індивідуальних особливостей творця тексту й рис типу тексту при іміджуванні політика” ми розглядаємо як процес поєднання, з одного боку, індивідуальних особливостей того, хто складає текст – журналіста, з іншого боку, рис типа тексту, завдяки якому відбувається іміджування політиків.

У групі психо-креативних інструментів ЗМІ при іміджуванні політиків ми дослідницьким шляхом виокремили тільки один елемент – “споживач інформації як співавтор (творець) образу політика”. Сутність згаданого інструменту ЗМІ для іміджування політиків полягає у тому, що професійний журналіст, будуючи текст, розраховує на ефект трансформації у свідомості споживача, з одного боку, аспекту, який подає журналіст, з іншого боку, аспекту образу політика, який уже виокремився (або не виокремився) у свідомості споживача. У випадку, коли образ політика розмитий і нечіткий у свідомості споживача інформації, журналіст своїм текстом “підштовхує” читача, слухача до тієї політико-громадянської позиції, яка потрібна ЗМІ.

У підрозділі 2.4. ми розглядаємо проблеми, пов’язані з технологіями маніпуляції з боку ЗМІ. У системі ЗМІ як психолінгвістичному інструментарії іміджування політиків важливу, на наш погляд, роль виконують маніпулятивні інструменти, серед яких ми виокремлюємо такі: психо-когнітивні інструменти ЗМІ, психо-експансивні інструменти ЗМІ, психо-комунікативні інструменти суперечливості, психо-коригуючі інструменти ЗМІ, психо-рекламні інструменти мовленнєвих дій, психо-прагматичні інструменти ЗМІ, інструменти психо-“накладання”, психо-емоційно-когнітивні інструменти ЗМІ.

Згідно з дослідженням, усі згадані вище елементи моделі ЗМІ-ФІП пов’язані між собою та утворюють певну систему.

Разом із тим у дослідженні було встановлено, що характер зв’язку маніпулятивної складової моделі ЗМІ-ФІП із такими складовими, як мовознавча, маркетингова та така, яку аналізують теорії масової комунікації, більш складний, ніж передбачалося на початку дослідження. Теоретичне дослідження, описане раніше, підтверджує наше переконання у тому, що елементи моделі ЗМІ-ФІП, які повторюються, пов’язані між собою. Але таких елементів усього п’ять: психо-емоційні, психо-когнітивні, психо-семантичні, психо-конструктивні та психо-прагматичні. Високий показник частотності згаданих інструментів ЗМІ при іміджуванні політиків дозволяє в робочому порядку називати такі інструменти основними в нашій моделі. Окрім основних п’яти видо-типових елементів інструментів ЗМІ в моделі ЗМІ-ФІП є ще десять: 1) психо-фонетичні інструменти ЗМІ, 2) психо-креативні, 3) психо-онто- та філогенетичні інструменти ЗМІ, 4) психо-соціо-дискурсивні, 5) психо-рекламні, 6) психо-ментальні інструменти ЗМІ, 7) психо-комунікативні, 8) інструменти психо-“накладання”, 9) психо-експансивні та 10) психо-коригуючі інструменти ЗМІ при іміджуванні політиків.

У підрозділі 2.5. ми висунули дві гіпотези. Гіпотеза 1: іміджологічні інструменти ЗМІ у процесі формування іміджу політиків пов’язані з іншими психолінгвістичними інструментами ЗМІ, а саме: загальномовознавчими, маркетинговими; такими, що аналізуються теоріями масової комунікації, та маніпулятивними. При такій взаємопов’язаності інструменти моделі ЗМІ-ФІП утворюють чітку функціональну систему. Гіпотеза 2: існують методологічні умови функціонування інструментарію ЗМІ при іміджуванні політиків.

На базі описаного у підрозділі 2.5. аналізу основних показників та тенденцій ЗМІ у використанні ними психолінгвістичних інструментів для іміджування політиків, ми сформулювали такі висновки. 1. Зазначені елементи моделі ЗМІ як психолінгвістичного інструментарію іміджування політиків (скорочено – модель ЗМІ-ФІП) мають свої функції. 2. Усі п’ять зазначених функціональних елементів моделі ЗМІ-ФІП пов’язані між собою. 3. Характер зазначеної пов’язаності взаємний, тобто п’ять елементів моделі ЗМІ-ФІП взаємопов’язані між собою. 4. Було доведено, що фіксація функцій елементів моделі ЗМІ-ФІП можлива при певних умовах. 5. Такі умови є методологічними, тобто саме за таких умов можна констатувати ті функції інструментів ЗМІ при іміджуванні політиків, які були виокремленні нами у дослідженні.

Третій розділ дисертації “Верифікація інструментів ЗМІ у процесі формування іміджу політиків” присвячений емпіричному підтвердженню розробленої моделі.

У підрозділі 3.1. аналізуються інструменти друкованих газетних ЗМІ. Перевірці піддаються психолінгвістичні ознаки інмутаційного інструменту “Використання ЗМІ вмілого збудження журналістськими текстами у процесі формування іміджу політиків актуальних фрагментів суспільно-політичного досвіду споживачів інформації”, який фіксувався під час висування кандидатів у президенти України у період з 03 до 26 липня 2004 року. Психолінгвістичними ознаками згаданого інмутаційного інструменту вважаються такі чотири, що пов'язані із: 1) суб’єктом мовлення; 2) адресатом мовлення; 3) взаємодією членів комунікації; 4) ситуацією спілкування.

Нами було відібрано 212 газетних статей, що були надруковані за період з 28.06.2004 до 29.07.2004 в різних номерах таких газет: “Дзеркало тижня”, “Сільські вісті”, “Так!”, “Персонал плюс”. Із зазначеного числа шляхом додаткового відбору та відбракування залишили 97 текстів статей. За допомогою контент-аналізу, порівняльного та якісного аналізу з усіх текстів були ідентифіковані чотири типи психолінгвістичних ознак інмутаційного інструменту “Вміле збудження журналістськими текстами при іміджуванні політиків актуальних фрагментів суспільно-політичного досвіду споживачів інформації”.

Під час верифікації психолінгвістичних ознак згаданого інмутаційного інструменту ЗМІ ми дійшли висновків.

1. Було передбачено: інмутаційний інструмент “Використання ЗМІ вмілого збудження …” має психолінгвістичні ознаки у процесі висвітлення в ЗМІ подій, пов’язаних з висуванням кандидатів на посаду президента України під час виборів у 2004 році (03 –