ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

ІЛІЙЧУК ЛЮБОМИРА ВАСИЛІВНА

УДК 37.046.12 (477.8) + 502.7

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ

ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ (1919-1939 рр.)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Івано-Франківськ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Прикарпатському національному університеті

імені Василя Стефаника, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Завгородня Тетяна Костянтинівна,

Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника, завідувач кафедри педагогіки імені Богдана Ступарика

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Плахотнік Ольга Василівна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

кафедра педагогіки, професор

кандидат педагогічних наук, доцент

Швед Марія Степанівна,

Український католицький університет (м.Львів),

завідувач кафедри педагогіки

Захист відбудеться “23” жовтня 2007 р. о 1200 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.01 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79, конференц-зала Будинку вчених).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79).

Автореферат розісланий “22” вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.Р.Кирста

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Стрімке загострення екологічної ситуації у світі, що є результатом порушення законів природи і визначається наявністю проблем у взаємовідносинах людини з навколишнім природним середовищем, висуває нові вимоги до суспільства і кожної особистості зокрема, її фізичних і духовних якостей. У зв’язку цим світова громадськість наголошує на важливості збереження, раціонального використання і охорони природи. Виникає гостра необхідність у подоланні екологічної безграмотності, екологічного безкультур’я дорослого населення та підростаючих поколінь.

Гармонізація взаємодії людини з навколишнім середовищем можлива за умови цілеспрямованих педагогічних зусиль у цій сфері. Тому екологічна освіта й виховання розглядаються на міжнародному рівні як безперервний процес, що охоплює всі вікові, соціальні та професійні групи населення. Однак її центральною ланкою є школа, оскільки саме в шкільні роки формування особистості відбувається найбільш інтенсивно. Важливим у цьому контексті стає перегляд основних положень системи екологічної освіти і виховання, яка повинна бути зорієнтована на формування екологічної свідомості суспільства, а на її основі – екологічної культури, важливим структурним компонентом і основним показником якої є практична діяльність особистості в галузі охорони навколишнього природного середовища.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства, демократизації та гуманізації його життя відбувається переосмислення сутності екологічних проблем, ухвалюються нормативно-правові акти, що регламентують охорону навколишнього природного середовища. Відповідно до законодавства України та міжнародного права держава здійснює заходи щодо розвитку та зміцнення міжнародного співробітництва в галузі охорони природи з іншими державами, а також у рамках природоохоронної діяльності ООН та організацій, що входять в її систему, урядових і неурядових міжнародних організацій. Освітня політика в державі спрямовує діяльність суспільства загалом і його освітньо-виховних структур зокрема на кардинальне вдосконалення змісту екологічної освіти та виховання підростаючих поколінь, на розробку ефективних педагогічних технологій і експериментальних моделей. Основні завдання цієї роботи визначені Законами України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про освіту”, Державною національною програмою “Освіта” (Україна ХХІ століття), Національною доктриною розвитку освіти України, Концепцією національного виховання, Концепцією громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, Концепцією неперервної екологічної освіти та виховання в Україні, Концепцією позашкільної освіти та виховання.

У розв’язанні завдань щодо природоохоронної діяльності доцільно використовувати не лише інноваційні технології, а й прогресивні традиційні підходи, накопичені педагогічною наукою, практичний досвід, унікальну педагогічну спадщину минулого, яка є невичерпним джерелом думок, поглядів і теорій. Тільки взаємозв’язок і взаємодія попереднього досвіду та сучасних нових підходів, прогресивних ідей минулого та інноваційних технологій сьогодення дадуть позитивні результати у формуванні екологічної культури кожної особистості та українського суспільства загалом.

Загальні положення екологічної освіти і виховання, питання формування екологічної культури особистості вивчали А. Волкова, О. Захлєбний, І. Звєрєв, О. Лабенко, С. Лебідь, Н. Лисенко, І. Матрусов, О. Мащенко, Р. Науменко, Л. Печко, О. Пруцакова, Г. Пустовіт, Н. Пустовіт, І. Родигіна, М. Соннова, А. Степанюк, І. Суравегіна та ін.

Проблема формування певних компонентів екологічної культури учнів молодшого шкільного віку знайшла висвітлення у низці психолого-педагогічних праць (О. Варакута, Г. Волошина, Н. Горобець, І. Жаркова, С. Жупанин, Г. Ковальчук, О. Крюкова, Д. Мельник, Л. Нарочна, І. Павленко, Л. Різник, Л. Салєєва, Л. Селюкова, Г. Тарасенко, Т. Тарасова, Г. Ткачук, Л. Чистякова, Л. Шаповал та ін.).

Важливим структурним компонентом екологічної культури є природоохоронна діяльність, яка передбачає організацію раціонального використання природних ресурсів, захист навколишнього середовища від забруднення, його збереження і охорону. Природоохоронна діяльність здійснюється на основі сукупності природничих і природоохоронних знань, емоційно-ціннісного ставлення до довкілля, сформованих норм і правил екологічно доцільної поведінки, практичних умінь і навичок індивіда в галузі охорони природи. Формування екологічної культури особистості шляхом її участі у природоохоронній діяльності є предметом досліджень А. Алєксєєва, Н. Дуденко, Н. Жук, Б. Йоганзена, Є. Макарова, А. Момотової, Н. Рикова, Н. Родової, С. Павлюченко та ін.

Сучасні науковці все частіше звертаються до історичного досвіду, педагогічної спадщини українських педагогів задля переосмислення та творчого втілення їхніх ідей в освіту й виховання підростаючого покоління. Важливою для розбудови національної школи в Україні є історія розвитку шкільництва на західноукраїнських землях у 1919-1939 рр., що характеризується пошуками шляхів оновлення змісту освіти і виховання та втіленням основних їх положень у практику навчання і виховання шкільної молоді. Є чимало ґрунтовних досліджень різних аспектів історії української педагогіки Галичини (М. Барна, Д. Герцюк, Т. Завгородня, І. Курляк, З. Нагачевська, Б. Ступарик, М. Чепіль та ін.), Закарпаття (В. Гомоннай, А. Ігнат, В. Росул та ін.), Буковини (І. Ковальчук, О. Пенішкевич та ін.), Волині (В. Омельчук, Н. Рудницька та ін.).

Водночас маємо підстави констатувати, що й досі відсутнє цілісне дослідження такої важливої проблеми, як організація природоохоронної діяльності учнів початкових шкіл західного регіону за міжвоєнного періоду, що не дає можливості враховувати здобутки наших попередників та творчо використовувати їх за сучасних умов. Актуальність проблеми та її недостатнє історико-педагогічне вивчення зумовили вибір теми наукового дослідження “Організаційно-педагогічні засади природоохоронної діяльності учнів молодших класів на західноукраїнських землях (1919-1939 рр.)”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри педагогіки ім. Б. Ступарика Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Історія освіти в Галичині (протокол № від 30 грудня 1998 р.). Тему дисертації затверджено Вченою радою Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника (протокол № від 10 лютого 2005 р.) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № від 29 березня 2005 р.).

Мета дослідження – виявити організаційно-педагогічні засади природоохоронної діяльності молодших школярів Західної України досліджуваного періоду задля їх творчого врахування у діяльності сучасної загальноосвітньої школи першого ступеня.

Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:

1) проаналізувати стан розробки проблеми природоохоронної діяльності у психолого-педагогічній літературі;

2) визначити природничу спрямованість змісту підручників для початкових класів та з’ясувати значення творів художньої літератури як засобу стимулювання природоохоронної діяльності молодших школярів західного регіону міжвоєнного періоду;

3) охарактеризувати організацію урочної та позаурочної природоохоронної діяльності учнів молодших класів шкіл Західної України (1919-1939 рр.);

4) обґрунтувати можливість використання досвіду природоохоронної діяльності учнів молодшого шкільного віку західного регіону в сучасній загальноосвітній школі України першого ступеня.

Об’єкт дослідження – природоохоронна діяльність учнів початкових шкіл.

Предмет дослідження – зміст, форми і методи природоохоронної діяльності учнів початкових класів на західноукраїнських землях (1919-1939 рр.).

Методологічною і теоретичною основою дослідження є філософські положення про закони й категорії наукового пізнання, єдність теорії та практики, доцільність творчого використання спадщини минулого в сучасній педагогічній теорії і практиці, концептуальні положення філософської, психологічної та педагогічної наук, ґрунтовні праці сучасних дослідників та вітчизняних педагогів міжвоєнного періоду. У дослідженні дотримано принципів науковості, об’єктивності, наступності, системності, історичного детермінізму.

Методи дослідження: пошуково-бібліографічний (теоретичний аналіз, синтез, систематизація та класифікація архівних документів, науково-педагогічної літератури, законодавчих актів України); порівняльно-аналітичний (порівняльний та історико-педагогічний аналіз архівних матеріалів та періодичної преси); історико-географічний (вивчення специфіки організації природоохоронної діяльності в західному регіоні); структурний (аналіз навчальних планів, програм, підручників для початкової школи); теоретичного узагальнення (формулювання висновків і визначення можливостей творчого використання історичного досвіду природоохоронної діяльності молодших школярів у сучасних умовах).

Джерельну базу дослідження складають фонди Державного архіву Волинської області (ДАВО) – № , Державного архіву Закарпатської області (ДАЗО) – № ; Державного архіву Івано-Франківської області (ДАІФО) –№ , 270; Державного архіву Львівської області (ДАЛО) – № ; Державного архіву Тернопільської області (ДАТО) – № ; Державного архіву Чернівецької області (ДАЧО) – № , 213; Центрального державного історичного архіву України у м. Львові (ЦДІАУ у м. Львові) – № , 206, 348, 361; матеріали Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка, бібліотек Львівського, Прикарпатського, Ужгородського, Чернівецького національних університетів; наукова, навчально-методична література, навчальні плани, програми, підручники, які використовували в навчально-виховному процесі західного регіону досліджуваного періоду, звіти з діяльності навчальних закладів, громадських товариств; сучасні нормативні документи, теоретичні дослідження, наукова література з теорії та історії педагогіки.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період 1919-1939 рр. Нижня межа дослідження зумовлена закінченням Першої світової війни та переходом західноукраїнських земель під владу різних держав: Буковина – Румунії (1918), Галичина, Волинь – Польщі (1919), Закарпаття – Чехословаччини (1919). Верхня межа збігається з початком Другої світової війни, яка призвела до істотних суспільно-політичних, у тому числі й культурно-освітніх товариств, змін у Європі та Західній Україні.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що вперше в історико-педагогічній науці здійснено цілісне дослідження організації природоохоронної діяльності учнів молодших класів шкіл Західної України за міжвоєнної доби; виявлено шляхи її здійснення у практичній діяльності учнів молодшого шкільного віку на західноукраїнських землях; уточнено зміст, форми і методи природоохоронної діяльності молодших школярів у західному регіоні досліджуваної доби; з’ясовано значення дитячої літератури як засобу стимулювання практичної діяльності учнів початкових шкіл у галузі охорони навколишнього середовища в Західній Україні (1919-1939); обґрунтовано перспективи творчого використання історичного досвіду організації природоохоронної діяльності молодших школярів у сучасній загальноосвітній школі першого ступеня; введено до наукового обігу невідомі та маловідомі архівні документи й матеріали (ДАЗО – ф.28, оп.2, спр.2081, оп.5, спр.378, 838, оп.7, спр.60, 96, 133, 230, 286, оп.9, спр.81, 455; ДАІФО – ф.270, оп.1, спр.216, 741, 743, 749, 750, 753; ДАЛО – ф.1, оп.11, спр.607; ДАЧО – ф.213, оп.1, спр.2252, 2430, оп.3, 450, 491, 705; ЦДІАУ у м. Львові – ф.179, оп.1, спр.293).

Практичне значення дослідження. Результати та основні положення дисертації лягли в основу прочитаного циклу лекцій та семінарських занять у Прикарпатському та Чернівецькому національних університетах, у доповненні тематики семінарських занять до курсів “Історія педагогіки”, “Методика виховної роботи”, а також при проведенні виховної роботи з учнями загальноосвітніх шкіл першого ступеня Івано-Франківської області.

Основні положення й висновки дослідження впроваджено в навчальний процес Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника (акт № /478 від 15.05.07 р.), факультету педагогіки, психології та соціальної роботи Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича (акт № /1264 від 07.05.07 р.), а також у практику роботи загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів м. Івано-Франківська: школи № (акт № від 27.04.07 р.), школи № 13 (акт № /231 від 28.04.07 р.), школи-ліцею № (акт № від 4.05.07 р.) та шкіл районного підпорядкування в Івано-Франківській області: Городенківської школи № (акт № від 22.02.07 р.), Верховинської школи-інтернату (акт № від 2.03.07 р.), Джурівської школи (акт № від 19.03.07 р.). Матеріали, основні положення та висновки дослідження можуть бути використані для розробки спецкурсів з історії педагогіки та теорії і методики виховання, навчальних і науково-методичних посібників, а також знайти подальше застосування для вирішення актуальних питань природоохоронної освіти і виховання підростаючого покоління. Джерельною базою дисертації можуть скористатися дослідники різних галузей педагогічних знань – історії педагогіки, теорії і методики виховання, а також вчителі загальноосвітньої школи першого ступеня.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Матеріали дослідження доповідалися на міжнародних: “Ідея опіки дітей і молоді в історико-педагогічній науці” (Івано-Франківськ, 2005), “Національна система освіти та виховання в Україні: історія, теорія, практика” (Київ, 2006), “Зміст громадянської освіти і виховання: історія, реалії, перспективи” (Херсон, 2006); всеукраїнських: “ІІ Український Педагогічний Конгрес” (Львів, 2005), “Актуальні проблеми формування творчої особистості вчителя початкових класів” (Вінниця, 2005), “Морально-патріотичне виховання дітей та молоді: етнографічні засади” (Косів-Вижниця, 2006) конференціях; звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника (2004-2007).

Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено в 11 одноосібних публікаціях автора, 8 з яких надруковано у наукових фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (433 найменування) та 32 додатків на 62 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 280 сторінок, з них основного тексту – 180 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, його актуальність, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи та джерельну базу роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення, надано відомості про апробацію і впровадження основних положень дисертації.

У першому розділі – “Природоохоронна діяльність учнів як науково-методична проблема” – проаналізовано ступінь дослідженості проблеми природоохоронної діяльності учнів у науковій літературі, здійснено ретроспективний аналіз сутності поняття “природоохоронна діяльність”, виявлено її структурні компоненти, визначено природничу спрямованість змісту підручників для початкових шкіл Західної України та їх вплив на природоохоронне виховання молодших школярів, з’ясовано значення дитячої літератури як засобу стимулювання природоохоронної діяльності учнів молодшого шкільного віку на західноукраїнських землях міжвоєнного періоду.

Однією з найважливіших педагогічних, природничонаукових і соціально-політичних проблем сучасності є підготовка суспільства до гармонійного співіснування з природою, раціонального використання та відтворення природних багатств, збереження та охорони навколишнього середовища. Важливою у цьому контексті виступає необхідність формування екологічної культури кожної особистості, яка вимагає оволодіння знаннями про взаємозв’язок суспільства і природного середовища, розвиток морально-естетичних почуттів, засвоєння норм і правил екологічно доцільної поведінки в довкіллі, практичних умінь і навичок з охорони природи.

У дослідженні здійснено загальну характеристику наукових праць, які присвячено вивченню різних аспектів проблеми формування екологічної культури підростаючого покоління. Увага акцентується на дослідженнях, у яких висвітлено питання розвитку в молодших школярів інтелектуального, емоційно-ціннісного, діяльнісного компонентів екологічної культури. Важливим структурним компонентом, показником соціальної активності і громадянської свідомості особистості є її практична діяльність у галузі охорони довкілля. Значна увага в цьому напрямі надавалася працям, які розкривають зміст, конкретизують мету, завдання, форми і методи природоохоронної діяльності школярів.

Важливість осмислення багатогранності проблеми природоохоронної діяльності особистості є одним з основних завдань не лише навчально-виховних закладів, а й українського суспільства загалом. Відтак на підставі аналізу джерельних матеріалів розглядаємо теорію і практику організації природоохоронної діяльності учнів як науково-методичну проблему.

Ретроспективний аналіз джерельної бази засвідчує, що питання охорони природи пройшло у своєму розвитку шлях від розуміння його як комплексу заходів, спрямованих на збереження окремих природних територій у недоторканості (1913), до усвідомлення необхідності раціонального використання всіх природних ресурсів, охорону навколишнього середовища в цілому (середина ХХ ст.). Зміст поняття “охорона природи” обґрунтовано у 70-80-х рр. ХХ ст. (О. Захлєбний, І. Звєрєв, І. Матрусов, І. Суравегіна, П. Капінос, Н. Панасенко, Н. Родзевич, К. Пашканг). Цю дефініцію виражено трьома поняттями: раціональне використання біологічних систем; захист природного середовища від забруднення; збереження видової різноманітності біосфери.

Вивчення науково-педагогічної літератури засвідчило, що природоохоронну діяльність, яка виражена суспільними заходами або екологічно доцільними вчинками окремих особистостей, учені розглядають як спосіб вирішення екологічних проблем, суперечностей у взаєминах суспільства з природою. Вона виступає як система практичних заходів, спрямована на раціональне використання і відтворення природних ресурсів, захист довкілля від забруднення і руйнування, збереження об’єктів і явищ природи. Природоохоронна діяльність здійснюється на основі сукупності природничих і природоохоронних знань, емоційно-ціннісного ставлення до довкілля, сформованих норм і правил екологічно доцільної поведінки, практичних умінь і навичок особистості в галузі охорони природи.

Встановлено, що практична діяльність школярів з вивчення і охорони природного середовища включає такі структурні компоненти: мету, засоби її досягнення, результати практичної природоохоронної роботи, цілеспрямовані дії і операції, спрямовані на їх досягнення.

Аналіз джерельної бази дослідження дозволяє розглядати практичну діяльність особистості в галузі охорони природного середовища як один із важливих напрямів розвитку української системи освіти і виховання. У цьому контексті важливим є вивчення та переосмислення науково-педагогічної спадщини західноукраїнських освітніх діячів міжвоєнного періоду (1919-1939), які в умовах антиукраїнської шкільної політики в Закарпатті, Буковині, Галичині та Волині зробили значний внесок у розвиток системи освіти і виховання підростаючого покоління. Не залишалося поза увагою педагогічної громадськості досліджуваної доби і питання охорони природного середовища, що знаходило свою підтримку з боку урядів Польщі, Чехословаччини, Румунії.

Вивчення широкого кола архівних та друкованих джерел засвідчило, що природоохоронний рух у Західній Україні міжвоєнного періоду здійснювався шляхом прийняття нормативно-правових актів у галузі охорони природи; заснування товариств, спрямованих на збереження природних об’єктів; залучення громадськості до природоохоронної освіти і виховання. Так, питання охорони навколишнього середовища, а також заснування природоохоронних інституцій порушувалось у тодішній західноукраїнській пресі. Зокрема, в журналі “Каменярі” (1921) йшлося про заснування товариств природників (Буковина); на сторінках часопису “Пчфлка” (1930) – ставилося питання про організацію “Товариства обороны птахов” (Закарпаття) і т.п. Поряд з цим у Закарпатті активно діяв Комітет для охорони тварин; у Галичині – гурток природників, який існував при Товаристві прихильників освіти у м. Львові, Кружок ліги охорони природи в Станіславі, що був відділом Львівської Спілки охорони природи і т.п. Членами зазначених товариств були переважно вчителі, священики, рільничі радники, ветеринарні медики, які проводили просвітницьку працю серед населення з приводу охорони навколишнього середовища. Цю діяльність здійснювали шляхом проведення бесід, а також видання брошур природоохоронного змісту, публікацій науково-методичних статей з означеної проблеми на сторінках західноукраїнських періодичних видань досліджуваної доби.

Педагогічна громадськість Західної України міжвоєнного періоду наголошувала на необхідності природоохоронної освіти і виховання не лише серед дорослого населення, а й учнівської молоді. Важливим засобом у цьому напрямі були літературні твори, які сприяли усвідомленню школярами необхідності охорони довкілля, стимулювали їх до здійснення природоохоронної діяльності.

Розглядаючи твори художньої літератури як вагомий чинник виховання і джерело знань молодших школярів, представники західноукраїнської інтелігенції (Я. Біленький, З. Вільшанецький, А. Волошин, Б. Заклинський, О. Маркуш, М. Матвійчук, М.Таранько та ін.) особливу увагу зосереджували на створенні для учнів початкової школи підручників, зокрема букварів і читанок, тексти у яких уміщали твори природоохоронного змісту. Їх укладали на високому науково-методичному рівні, враховуючи при цьому передові досягнення європейської та народної педагогіки, тому й були популярними серед учительства та широко використовувалися у навчально-виховному процесі шкіл Західної України. Так, у школах Галичини набули поширення підручники Б. Заклинського, А. Крушельницького, М. Матвійчука, О. Рожанківської та І. Петрів, у Закарпатті – букварі й читанки Д. Вислоцького, А. Волошина, М. Гулянича, Б. Заклинського, Е. Егрецького, І. Кизака, О. Маркуша, Ю. Ревая, Е. Фотула; на Буковині – Н. Гараса, Ю. Костюка, Н. Пілата та ін. Зміст букварів і читанок складали найкращі здобутки української літератури, а також скарбниця усної народної творчості (казки, загадки, приказки, дитячі пісні). Основними критеріями добору художніх творів для молодших школярів були їхнє естетичне навантаження, навчально-виховна спрямованість та відповідність віковим особливостям дітей.

Значне місце у букварях і читанках для початкових шкіл на західноукраїнських землях досліджуваного періоду відводилося творам природничого спрямування, які пробуджували у дітей чисті, світлі емоції, розвивали творчу уяву, самостійність мислення, потяг до краси і добра. Завдяки їх змісту у свідомості учнів молодшого шкільного віку формувалися високі моральні ідеали, уявлення про природне середовище та необхідність його збереження для життя людини, бажання охороняти природу, діяти у відповідності з розумінням добра і людяності.

Важливого значення західноукраїнські педагоги та вчителі-практики надавали дитячим часописам “Наш приятель”, “Світ дитини” (Галичина), “Віночок для подкарпатских діточок”, “Наш родный край”, “Пчолка” (Закарпаття) та “Українська ластівка” (Буковина), оскільки теж містили літературні твори, зміст яких сприяв природоохоронному вихованню дітей, мав вагомий вплив на стимулювання природоохоронної діяльності учнів. На сторінках зазначених видань друкувались О. Вільшина, С.Воробкевич, Є.Гребінка, Б. Грінченко, О. Задума, О.Кобилянська, М.Підгірянка, С.Руданський, Леся Українка, Ю.Федькович, І. Франко, С.Черкасенко та інші, а також художні твори, авторами яких були самі діти.

Аналіз художніх творів для дітей, уміщених у підручниках для початкової школи та дитячих періодичних виданнях міжвоєнної доби, засвідчує, що вони розширювали знання підростаючого покоління про взаємозв’язок природи й суспільства; допомагали зрозуміти багатогранне значення природного середовища для життя людини; виробляли потребу в спілкуванні з довкіллям; формували емоційно-ціннісне ставлення до природи; сприяли усвідомленню необхідності збереження навколишнього середовища, здійснення активних дій у галузі його охорони.

У другому розділі – “Організація природоохоронної діяльності учнів початкових шкіл на західноукраїнських землях у досліджуваний період” – розкрито зміст, методи та форми урочної і позаурочної природоохоронної діяльності учнів початкових класів на західноукраїнських землях у 1919-1939 рр., обґрунтовано можливість використання досвіду практичної діяльності молодших школярів у галузі охорони навколишнього середовища у сучасній загальноосвітній школі першого ступеня.

Аналіз джерельної бази дає підстави стверджувати, що в Західній Україні за міжвоєнного періоду важливу роль у галузі охорони природи педагогічна громадськість відводила закладам освіти, зокрема початковій школі, що пояснюється існуванням у тогочасних умовах переважаючої кількості шкіл найнижчого ступеня. Так, школи першого ступеня становили 67від загальної кількості, школи другого ступеня – 19,5школи найвищого ступеня – 13,5 %.

Навчально-виховний процес спрямовували на розширення знань молодших школярів про природу та її охорону, виховання відповідального, емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього середовища, оволодіння нормами й правилами екологічно доцільної поведінки, формування практичних умінь і навичок охорони довкілля. Вищенаведене знайшло відображення в навчальних програмах початкових шкіл Закарпаття, Буковини, Галичини та Волині досліджуваного періоду, а також у навчально-методичних розробках тамтешніх учителів-практиків.

Необхідність залучення учнів початкових класів до практичної діяльності в галузі охорони природи в західному регіоні України міжвоєнної доби підтверджує значна кількість нормативно-правових документів. Серед них: розпорядження про охорону дерев (1922), природні пам’ятки і їх охорону (1926), про охорону звірів і птахів (1929), “Закон про пам’ятки природи” (1934) та ін. Це засвідчують і численні архівні матеріали, в яких ідеться про конкретну участь молодших школярів у природоохоронній діяльності. Зокрема, на Закарпатті проводили заходи з охорони природи (1929-1930), боротьби зі шкідниками сільського господарства (1932-1933), охорони диких тварин (1935-1937), захисту дерев (1937), практикували залучення учнів до сільськогосподарських робіт, дбайливого користування шкільними садками (1937-1938); на Буковині йшлося про засаджування дітьми шкільних земельних ділянок (1924-1925), охорону птахів (1910-1921), охорону тварин (1904-1923); у Галичині – про залучення школярів до посадки дерев (1921, 1922, 1928-1930), про стан шкільних городів (1923-1926) тощо. Щодо Волині, то тут послуговувалися тими ж нормативно-правовими документами, що й у Галичині. Водночас, на відміну від інших регіонів Західної України, шкільництво на Волині за міжвоєнної доби було представлено незначною кількістю початкових шкіл, що унеможливлювало широку природоохоронну діяльність молодших школярів.

Встановлено, що на західноукраїнських землях міжвоєнного періоду наукову основу для розуміння учнями необхідності охорони природи становили знання про довкілля, які діти отримували на уроках рідної мови впродовж перших двох років навчання, а згодом і на уроках природознавства та краєзнавства. Науково-методичні аспекти проведення цієї роботи розкрито у працях А. Волошина, А. Домбровського, Д. Петріва, С. Русової, І. Ющишина та ін. Її здійснювали через розповіді вчителів, бесіди, власний досвід спілкування дітей з довкіллям, а також завдяки використанню підручників, зокрема букварів і читанок. Важливу роль у цьому відігравало залучення до навчального процесу наочних засобів, зразків усної народної творчості, виконання письмових робіт природознавчого характеру, а також зв’язок з іншими навчальними предметами, зокрема малюванням, ручними роботами, на чому акцентували увагу В. Безушко, І. Крайник, А. Краткій, О. Маркуш, Т. Угринівський та ін.

Вивчення великого масиву архівних матеріалів дало змогу виявити, що значну увагу західноукраїнські педагоги і вчителі-практики (П. Біланюк, І. Деак, В. Жуковецька, М. Куцій, П. Лисенький, Н. Мураній) надавали вихованню у дітей відповідального, емоційно-ціннісного ставлення до природи, що було важливим у контексті формування патріота української землі.

В урочній діяльності школярі оволодівали також нормами та правилами екологічно виправданої поведінки серед природи, практичними уміннями й навичками активної раціональної діяльності в довкіллі, зокрема під час уроків серед природи, а також на уроках практичних робіт, де діти виконували посильну працю на пришкільній ділянці. Досвідом організації цієї праці на сторінках західноукраїнських періодичних видань ділилися А. Гайовський, Я. Івантишин, М. Карбованець, Т. Когут, І. Кочержук, Є. Слук, С. Сурмай, В. Хронович та ін.

Важливого значення діячі освіти Західної України міжвоєнного періоду (І. Брик, А. Домбровський, Н. Дорошенко, М. Кривий, І. Петрів) надавали прогулянкам та екскурсіям, які сприяли природоохоронному вихованню учнів, залученню їх до природоохоронної діяльності. Це також давало можливість дітям збирати природничий матеріал, на основі якого учні влаштовували “шкільні музейчики”, упорядковували шкільні альбоми, видавали шкільні часописи, закладали “природничі збірки”, що мало значний виховний вплив на дітей і активно використовувалось у навчальному процесі початкових шкіл досліджуваної доби. Важливими з точки зору розуміння школярами ролі і значення природи для людини, необхідності її охорони були вступні бесіди перед проведенням “прогульки”, в ході яких учителі ознайомлювали дітей з правилами поведінки в довкіллі, із навчальними та виховними завданнями.

Важливого значення у галузі охорони природи педагогічна громадськість надавала позашкільній освіті та вихованню молодших школярів. Завдяки зусиллям шкіл і культурно-освітніх організацій (“Просвіта”, “Рідна школа” та ін.) в цей період засновували шкільні бібліотеки, гуртки при читальнях, літні табори для учнів молодшого шкільного віку, дитячі товариства, спільно з якими вчителі, священики, батьки організовували і проводили екскурсії та дитячі свята. Зокрема, аналіз архівних матеріалів засвідчує про проведення з молодшими школярами “Свята садження деревець”, “Свята жнив” і т.п.

Значний вплив на природоохоронне виховання дітей мали дитячі й молодіжні товариства, зокрема “Пласт”, одним із гасел якого було: “Ближе до природи!”. Члени цієї організації повинні були вміти орієнтуватися в навколишньому середовищі, володіти нормами і правилами поведінки в природі, практичними уміннями і навичками її охорони.

Західноукраїнські педагоги наголошували на необхідності заснування дитячих природоохоронних товариств як осередків цілеспрямованого навчання і виховання молодших школярів у галузі охорони природи, зокрема “Товариств для охорони звірів”, “Товариств для охорони птахів”, “Окрашаючих товариств”. Однак ми не знайшли документального підтвердження існування вищевказаних природоохоронних організацій учнівської молоді.

Важливе місце педагоги західного регіону України відводили родинному вихованню дітей як чиннику здійснення молодшими школярами природоохоронної діяльності. З метою співпраці школи і сім’ї задля підвищення рівня освіти й виховання учнів створювалися “батьківські кружки” (“батьківські комітети”), які займалися і питаннями навчання і виховання дітей у галузі охорони природи, залучаючи їх до посильної практичної діяльності в довкіллі, організовуючи екскурсії, шкільні свята тощо.

У процесі наукового пошуку встановлено, що природоохоронна діяльність учнів молодшого шкільного віку на західноукраїнських землях міжвоєнного періоду передбачала засаджування та вирощування на території школи та поза її межами рослин, боротьбу зі шкідниками сільського господарства, підгодівлю звірів та птахів, виготовлення годівниць для птахів, заготівлю корму для тварин, догляд за тваринами тощо.

Отже, педагогічна громадськість Західної України за міжвоєнної доби (П. Біланюк, А. Волошин, Ю.Дзерович, А. Домбровський, Б. Заклинський, О. Маркуш, І. Петрів, Д. Петрів, І. Ющишин та інші, а також С. Русова, С. Сірополко, праці яких публікувалися на сторінках західноукраїнської преси) надавала важливого значення природі як чиннику формування особистості молодшого школяра, наголошувала на необхідності здійснення учнями молодшого шкільного віку природоохоронної діяльності, що знаходило підтримку з боку урядових кіл Галичини, Закарпаття та Буковини, а також утілення у практику роботи повоєнної школи Західної України.

У ході дослідження обґрунтовано можливість використання досвіду природоохоронної діяльності учнів початкових класів шкіл Західної України міжвоєнної доби в сучасній загальноосвітній школі першого ступеня. Здійснено аналіз нормативно-правових документів, які наголошують на важливості природоохоронної діяльності підростаючого покоління в сучасній школі. Необхідність організації практичної діяльності в галузі охорони природного середовища в початковій школі знаходить відображення у “Програмі для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи” (2006), а також у “Орієнтовному змісті виховання в національній школі” (1996).

Результати аналізу букварів і читанок для початкової школи показали, що й у сучасних підручниках міститься значна кількість творів природничого спрямування. У їх змісті виявлено художні твори, що були надруковані на сторінках західноукраїнської преси міжвоєнного періоду. Важливого значення питанню охорони природи надається у підручниках з природознавства.

У процесі дослідження проведено анкетування та опитування вчителів та учнів початкових міських шкіл та шкіл районного підпорядкування (3-4 класи), метою якого було з’ясувати сучасний стан здійснення молодшими школярами природоохоронної діяльності. Встановлено, що практична діяльність учнів у галузі охорони природи виявляється у збиранні насіння квітів, догляді за кімнатними рослинами, виготовленні годівниць, підгодовуванні птахів, вирощуванні квітів, дерев та кущів, саджанні лікарських рослин.

Сьогодні необхідно творчо використовувати теоретичні здобутки й практичні напрацювання педагогів західноукраїнських земель міжвоєнної доби в царині організації природоохоронної діяльності школярів. Зміст цієї роботи за тогочасних умов може бути використаний педагогами відповідно до нових суспільно-політичних і соціокультурних реалій, а ідеї, закладені в них, можуть творчо переосмислюватися для піднесення рівня природоохоронної освіти і виховання учнів.

Узагальнення результатів дослідження дає підстави для таких висновків:

1. Однією з найважливіших проблем сучасності є створення якісно нової системи екологічної освіти і виховання підростаючого покоління, головною метою якої є формування екологічної культури кожної особистості і суспільства загалом. Різним аспектам цієї проблеми присвячено психолого-педагогічні праці А. Волкової, Г. Волошиної, О. Захлєбного, І. Звєрєва, Н. Лисенко, І. Матрусова, Л. Нарочної, Р. Науменко, Л. Печко, Г. Пустовіта, Н. Пустовіт, Л. Салєєвої, І. Суравегіної Г. Тарасенко, Т. Тарасової та багатьох інших науковців.

Важливим компонентом екологічної культури особистості є її природоохоронна діяльність як цілеспрямована система практичних заходів, спрямована на раціональне використання і відтворення природних ресурсів, захист довкілля від забруднення і збереження природних об’єктів та комплексів від руйнування. Принципові положення природоохоронної діяльності знайшли своє втілення в дослідженнях А. Алєксєєва, Н. Дуденко, Н. Жук, Б. Йоганзена, Є. Макарова, А. Момотової, Н. Рикова, Н. Родової, С. Павлюченко та ін.

Вивчення і аналіз джерельної бази дослідження дозволяє розглядати практичну діяльності особистості в галузі охорони навколишнього природного середовища як один із важливих напрямів у розвитку української системи освіти і виховання. Нормативно-правова база України регулює основні напрями розвитку і діяльності системи екологічної освіти і виховання у незалежній державі і підтверджує право та необхідність конкретних кроків до активізації природоохоронної діяльності кожної особистості в суспільстві.

З метою вдосконалення основних положень екологічної освіти і виховання, що диктується необхідністю подолання проблем у взаєминах людини з довкіллям, доцільним є вивчення та переосмислення спадщини культурно-освітніх діячів минулого. У цьому контексті важливого значення набуває дослідження історичного досвіду організації природоохоронної діяльності учнівської молоді, що є багатим матеріалом для розробки і вдосконалення сучасної системи освіти і виховання підростаючого покоління в галузі охорони природи.

2. Важливого значення західноукраїнські педагоги міжвоєнної доби надавали творам художньої літератури як засобу навчання і виховання підростаючого покоління. Тому значна увага приділялась їх використанню при створенні шкільних підручників, особливо для учнів початкових шкіл. Основними принципами побудови букварів і читанок були: доступність, цілісність, новизна текстів, регіоналізм, урахування вікових особливостей молодших школярів. До їх змісту входили найкращі твори української літератури, зразки усної народної творчості.

Букварі та читанки містили значну кількість творів природничого спрямування. Їх зміст сприяв поглибленню знань молодших школярів про природу та її охорону, вихованню емоційно-ціннісного ставлення до природних явищ та об’єктів, оволодінню дітьми нормами і правилами екологічно доцільної поведінки, практичними уміннями і навичками в галузі охорони довкілля, стимулював учнів до природоохоронної діяльності. Таку ж мету мали й художні твори природничої тематики, надруковані в дитячих періодичних виданнях західного регіону, а також уміщена тут дитяча творчість.

3. За досліджуваного періоду на західноукраїнських землях гостро ставилося питання важливості і необхідності охорони природи рідного краю, що знайшло своє відображення у нормативно-правових актах, освітніх документах міжвоєнного періоду.

Цінними для вивчення і визначення змісту природоохоронної праці з учнями молодшого шкільного віку є теоретико-методологічні розробки діячів освіти Західної України міжвоєнного періоду (П. Біланюк, А. Волошин, Ю.Дзерович, А. Домбровський, Н. Дорошенко, Б. Заклинський, М. Куцій, О. Маркуш, І. Петрів, Д. Петрів, І. Ющишин та ін.), які розкривають зміст, форми, методи та засоби стимулювання і здійснення молодшими школярами природоохоронної діяльності.

Важливою передумовою залучення учнів до природоохоронної діяльності було оволодіння ними знаннями про природу та її охорону. Цей процес забезпечували розповіді вчителя, бесіди, написання письмових робіт природознавчого спрямування, власний досвід спілкування дітей із довкіллям, проведення уроків безпосередньо в природному середовищі, використання міжпредметних зв’язків (уроки малювання та ручні роботи), підручників, букварів та читанок, насичених різними жанрами усної народної творчості, наочного матеріалу природоохоронного змісту.

У системі навчально-виховного процесу, де навчання виступало в тісному зв’язку з вихованням, головну увагу спрямовували не тільки на оволодіння, розширення та поглиблення знань учнів молодшого шкільного віку про природу та її охорону, а й на виховання емоційно-ціннісного ставлення молодших школярів до довкілля, оволодіння ними нормами і правилами екологічно доцільної поведінки, практичними уміннями і навичками природоохоронної праці. З цією метою вчителі початкових класів використовували бесіди, виховання прикладом, переконання, наслідування.

У процесі природоохоронного виховання учнів молодшого шкільного віку, стимулювання їх до практичної діяльності в галузі охорони навколишнього середовища важливу роль відігравали прогулянки та екскурсії. Вони давали змогу дітям збирати природничий матеріал, який використовували для облаштування “шкільних музейчиків”, видання шкільних часописів та оформлення шкільних альбомів, закладання “природничих збірок”.

Природоохоронна діяльність молодших школярів на західноукраїнських землях міжвоєнної доби виявлялася в засаджуванні території школи та пришкільних ділянок рослинами, боротьбі зі шкідниками сільського господарства, підгодовуванні звірів і птахів, виготовленні годівниць для птахів, догляді за рослинами і тваринами тощо.

Важливими інститутами, що сприяли природоохоронному вихованню учнів, створювали умови для усвідомлення дітьми необхідності здійснення природоохоронної діяльності, забезпечували їх участь у цьому процесі визнано сім’ю, громадські, релігійні та молодіжні організації. Основними формами організації їх роботи у даному напрямі були гуртки, вистави, екскурсії, прогулянки, дитячі свята, зокрема ті, які передбачали природозберігаючу діяльність тощо.

Особливу увагу акцентували на створенні дитячих природоохоронних товариств як осередків цілеспрямованого навчання і виховання учнів початкових шкіл Західної України, що визнаємо доцільним для впровадження за сучасних умов.

4. Організаційно-педагогічними засадами залучення учнів молодших класів до природоохоронної діяльності у шкільництві Західної України міжвоєнного періоду визначено: поєднання науково-методичних розробок з практикою виховної роботи; єдність виховних зусиль навчально-виховних закладів, громадських організацій, сім’ї, дитячих і молодіжних товариств у вирішенні питань організації природоохоронної діяльності підростаючого покоління; активність учнів у поєднанні з їх самостійністю у практичній діяльності в галузі охорони навколишнього середовища; використання різноманітних форм, методів і засобів стимулювання та здійснення природоохоронної діяльності школярів.

5. Сьогодні, коли гостро постала проблема охорони довкілля як на внутрішньодержавному, так і на міжнародному рівні, важливим напрямом у системі освіти й виховання стає формування екологічної культури кожної особистості та суспільства загалом. Ця діяльність визначається змістом навчально-виховного впливу на вихованця, де значну увагу слід надавати природоохоронній діяльності як чиннику і регулятору духовної культури підростаючого покоління.

Проведене дослідження відкриває можливості для творчого використання історичного досвіду організації природоохоронної діяльності учнів молодших класів на західноукраїнських землях міжвоєнного періоду в сучасній загальноосвітній школі України першого ступеня:–

утвердження у свідомості учнівської молоді важливості охорони навколишнього природного середовища як необхідної умови життєдіяльності людини;–

створення умов для оволодіння молодшими школярами знаннями про природу та її охорону, виховання відповідального, емоційно-ціннісного ставлення до довкілля, формування практичних умінь і навичок охорони навколишнього середовища;–

використання в навчально-виховному процесі різноманітних форм і методів стимулювання і залучення учнів до практичної діяльності в галузі охорони довкілля;–

наповнення шкільних підручників та дитячих видань змістом, який сприяв би природоохоронному вихованню учнів, стимулював їх до здійснення природозберігаючої діяльності;–

визнання пріоритетними активність й самостійність учнів у здійсненні практичної діяльності в галузі охорони природи; виховання їх у дусі гуманного ставлення до довкілля;–

координація виховних зусиль навчально-виховних закладів, дошкільних і позашкільних установ, родини, культурно-громадських організацій задля оптимізації процесу формування у свідомості учнівської молоді необхідності охорони довкілля та проведення природоохоронної діяльності.

Здійснене дослідження не вичерпує всіх аспектів наукової проблеми. Подальшого вивчення, на нашу думку, потребує організація природоохоронної діяльності молодших школярів в інших регіонах України; організація природоохоронної діяльності учнів старшого шкільного віку на західноукраїнських землях міжвоєнної доби; теоретико-методичний аспект підготовки вчителів до керівництва природоохоронною діяльністю школярів тогочасної школи; взаємодія молодіжних, громадських і державних організацій у галузі охорони природи за сучасних умов.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях:

1. Ілійчук Л. Організація природоохоронної діяльності молодших школярів у Галичині (1919-1939 рр.) // Джерела: Науково-методичний вісник. – 2006. – № 1-2 (45-46). – С. 7-14.

2. Ілійчук Л. Організація природоохоронної діяльності молодших школярів