НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Кан Ден Сік

УДК 327.56 (519.5)

політико-системний аспекТ ОБ'ЄДНАННЯ

КРАЇНИ В СТРАТЕГІЇ РЕСПУБЛІКИ КОРЕЯ

23.00.04 – політичні проблеми міжнародних
систем та глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті світової економіки і міжнародних відносин
НАН України.

Науковий керівник: |

доктор економічних наук, професор, академік НАН України

Пахомов Юрій Миколайович

Директор Інституту світової економіки і

міжнародних відносин НАН України

Офіційні опоненти: |

доктор історичних наук, професор

Лещенко Леонід Овдійович,

головний науковий співробітник відділу Азії і Африки

Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

кандидат політичних наук, доцент

Шевчук Олександр Володимирович

завідувач кафедри політології

Миколаївського державного університету ім. В.О. Сухомлинського

Захист відбудеться 3 липня 2007 р. о 14:30 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.02

в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України

за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці
Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий " 1 " червня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Сушко О.В.

.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Корейська проблема у своїй історико-політологічній ретроспективі тісно пов’язана з протистоянням двох систем у світовому масштабі. Її актуальність полягає в тому, що складне переплетіння різновекторних міжнародних інтересів і тенденції разом з внутрішньополітичними особливостями розвитку двох держав створювала і досі створює небезпеку відновлення воєнного конфлікту на Корейському півострові, який прямо перешкоджатиме забезпеченню миру та безпеки передусім у Північно-Східній Азії, та, зрештою, і в усьому світі.

На початку XXI ст. у системі міжнародних відносин відбуваються докорінні зміни, що особливо чітко можна побачити на прикладі такого регіону як Північно-Східна Азія. Саме тут стикаються геополітичні інтереси найбільших країн, що входять до “ядерного клубу” США, Росії й Китаю. Саме цей регіон посідатиме в XXI ст. одне з провідних місць у світовій політиці, економіці й торгівлі. Разом з тим, саме тут зберігаються релікти “холодної війни”, що ще чекають на своє вирішення, саме тут тліють гострі міжнародні конфлікти. Одним із них є більш ніж піввіковий “корейський конфлікт”, що суттєво ускладнює міжнародну ситуацію в Азії. На початку XXI ст. з'явилися перспективи на мирне об'єднання корейської нації, а саме – відбулися перші політичні контакти лідерів Півдня й Півночі, що мали принциповий характер, які відновили процес мирного врегулювання ситуації.

За такий тривалий час існування двох Корей політологи та історики різних країн опублікували значну кількість праць, що стосувалися цієї проблеми. У цьому контексті слід згадати розвідки науковців США (Л. Гудріч, Г.Кісінджер, Т. Кристенсен, Р. Скарлапіно, Лі Джон Сік та ін.), Росії (М. Тригубенко, Т. Неєлова, Г. Левченко та ін.), а також Республіки Корея та Корейської Народно-Демократичної Республіки (Хон Сон Хо, Кім Хак Джун, Ро Джунг Сон та ін.). Багато з них несуть в собі відбиток суб’єктивності, що пояснюється протиборством двох полярних політичних систем у світовому масштабі. Проте сьогодні, після розвалу соціалістичного табору протистояння двох систем відійшло у минуле, створилися всі можливості для переосмислення багатьох попередніх трактувань, у тому числі й тих, що стосувалися проблеми Кореї. Водночас не можна забувати й про те, що міжнародні інтереси “великих держав” залишаються й досі, визначаючи значною мірою світовий порядок.

Відтак існує потреба дати об’єктивну оцінку сучасному стану корейської проблеми, дослідити причини її виникнення, еволюцію та можливі передумови її вирішення.

Джерельну базу дисертації склали твори сучасних економістів, істориків та політологів, у першу чергу інтеграційні та безпекознавчі теорії, а також суміжні дослідження в галузі міжнародних відносин. У роботі використовувались результати досліджень з історії та теорії міжнародних відносин, здійснені вітчизняними авторами, насамперед В. Гурою, Є. Камінським, Б. Канцеляруком, Л. Лещенком, Ю. Пахомовим, В. Сєднєвим, О. Шевчуком, О. Шморгуном. Окрему частину становлять переклади зарубіжних досліджень у галузі міжнародних відносин – російських (Ю.Ваніна, В.Тихомірова, В.Ткаченка, А.Торкунова та ін.), американських (Е.Бруна, Дж.Херша та ін.), корейських (Мін Бен Чена, Кім Хак Джуна та ін.) тощо.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана із планами фундаментальних і прикладних досліджень Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України, зокрема: “Цивілізаційні структури сучасного світу: дискретність та універсалізм” (2003-2004 рр., № 0103U006309), “Динаміка цивілізаційних зсувів у сучасному світі (2005-2007 рр., № 0105U002586), а також “Закономірності та перспективи еволюції країн Африки, Близького і Середнього Сходу в контексті їх еволюційної трансформації та загострення соціально-економічних проблем, процеси інтеграції та регіоналізації держав Азіатсько-Тихоокеанського регіону”.

Мета і завдання дослідження є комплексне та науково обґрунтоване дослідження корейської проблеми, яке необхідно для сформулювання зважених рекомендації та окреслення науково вивірених шляхів нормалізації ситуації на Корейському півострові як фактору позитивного впливу на розвиток міжнародних відносин у Північно-Східній Азії і в усьому світі. На основі проведеного комплексного дослідження корейської проблеми зроблено відповідні висновки щодо розробки практичних рекомендацій для стабілізації міжкорейських відносин і розв’язання складної міжнародної проблеми.

Її реалізація передбачає вирішення таких наукових завдань:

- з’ясувати сутність корейської проблеми, визначити причини, що обумовили виникнення складного вузла внутрішньополітичних та зовнішньополітичних протиріч на Корейському півострові;

- на основі аналізу розвитку міжнародної ситуації в Північно-Східній Азії визначити етапи еволюції “корейської проблеми” у механізмі регіональних відносин;

- сформулювати системну концепцію об’єднання Республіки Корея та КНДР, яка враховувала б політико-економічні, соціально-політичні та культурно-політичні чинники обох країн, розглянути можливі варіанти об’єднання РК з КНДР;

- виявити основні напрями та тенденції розвитку процесу об’єднання Кореї як в рамках міжкорейських взаємин, так і багатосторонніх міжнародних відносин;

- розробити прогностичні сценарії розвитку політико-економічної ситуації на півострові після потенційного об’єднання країн в єдину державу з урахуванням ключових соціально-політичних, соціально-економічних та соціально-гуманітарних і культурних факторів.

Об’єктом дослідження є система міжнародних відносин у Північно - Східної Азії, що характеризується наявністю розколотої Кореї як деструктивного фактору розвитку міжнародних відносин в регіональному і загальносвітовому вимірах.

Предметом дослідження є можливі варіанти інтеграції Кореї як інтегральної складової міжнародних відносин на політичному просторі Північно-Східної Азії з урахуванням як “внутрішніх” потреб (РК і КНДР), так і “зовнішніх” інтересів ключових регіональних гравців (США, КНР, РФ та Японії).

Теоретико-методологічною основою роботи послужили системний і діалектичний підходи до аналізу ситуації на Корейському півострові на початку XXI ст. У методологічному відношенні дисертант намагався поєднати аналіз конкретних політичних ситуацій з історико-ретроспективним підходом, сподіваючись, що це дасть можливість наблизитися до об'єктивного аналізу процесів, що відбуваються в Кореї, та з’ясувати прагнення основних “гравців” у питанні об'єднання країни. Під час роботи над дисертацією автор використовував спеціальні методи політологічного аналізу (логічний, порівняльний, цивілізаційний). Метод порівняльного аналізу допоміг ясніше оцінити політику США, КНР, РФ, Японії стосовно двох корейських держав у питанні їхнього об'єднання, висвітлити цілі й стратегічні інтереси цих країн. Цивілізаційний метод потребував від дослідника врахування особливостей корейського етносу, корейської культури, корейської моделі об'єднання, багато в чому не схожої на західну. Метод логічного аналізу дав змогу екстраполювати різні аспекти досліджуваної проблеми в системно узгоджену та структуровану систему.

Під час аналізу фактичного матеріалу використовувалася низка традиційних підходів і методів: проблемно-хронологічний, аналітичний, історико-генетичний, порівняльно-історичний, що дало можливість виявити основні етапи і ключові моменти та орієнтири політики в Кореї, зіставлення конкретних кроків на шляху об'єднання країни, показати визначальні причинно-наслідкові зв'язки та алгоритми можливого розвитку об’єднавчих процесів у корейському питанні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в дослідженні причин виникнення та сутності корейської проблеми у контексті як внутрішньополітичних, так і міжнародних процесів. Запропонована авторська концепція погляду на корейську проблему як складного суперечливого конфлікту, який був спричинений протиборством двох світових систем та інтересами “великих держав”.

- Вперше в українській політології досліджено вплив “великих держав” на процес виникнення корейської проблеми та на процес об’єднання.

- Виокремлено та проаналізовано фактори, що сприяють та заважають об’єднанню Кореї.

- Показано наслідки протиборства двох систем на прикладі Кореї.

- Виявлено основні тенденції та труднощі процесу об’єднання.

- Спрогнозовано основні сценарії розвитку інтеграційних подій в соціально-політичній, соціально-економічній та соціально-гуманітарній сферах.

- З’ясовано ставлення міжнародної спільноти до проблем вирішення корейської проблеми.

До елементу новизни слід віднести виявлення причин виникнення корейської проблеми, суперечності, які склалися в системі тристоронніх відносин між двома Кореями і такими країнами, як Японія, США, Китай і Росія; ретельно розроблену поетапну систему концепції об’єднання Кореї.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані для вироблення стратегії і тактики дій МЗС України у корейському питанні, науково-дослідних установах відповідної спеціалізації, підготовки навчальних курсів історико-політологічної тематики, теорії та актуальних питань міжнародних відносин (“Новітня історія”, “Історія країн Сходу”, “Країнознавство”).

Значення роботи полягає також у розкритті проблем геополітичного та геоекономічного характеру, доведенні необхідності врахування геокультурного (цивілізаційного) фактору при розробці прогностичних сценаріїв розвитку подій після евентуальної інтеграції.

Дослідження сприятиме розвитку українського кореєзнавства шляхом поглиблення науково-практичного аналізу інтеграційних процесів на регіональному рівні.

Особистим внеском здобувача є розробка прогностичних сценаріїв об'єднання Кореї шляхом структуризації соціально-політичного, економіко-політичного та культурно-політичного вимірів, що дало змогу, спрогнозувати основні тенденцій розвитку подій в різних інтеграційних сферах регіону.

Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації та пропозиції належать особисто авторові та є його науковим доробком. Дисертація є одноосібно виконаною працею, в якій дисертантом особисто розроблено наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації щодо об'єднання Кореї.

Результати дослідження використовуватимуться в аналітичній діяльності Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України тощо.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки доповідались на засіданнях відділу глобальних систем сучасної цивілізації Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України, а також на наукових конференціях, у тому числі:

- Міжнародна наукова конференція “VI Сходознавчі читання А. Кримського”, м. Київ, 30-31 жовтня 2002 року;

- V Всеукраїнська науково-практична конференція “Україна – країни Сходу в ХХІ столітті: діалог мов, культур, цивілізацій”, м. Київ, 18-19 квітня 2003 року;

- Міжнародна наукова конференція “VІІ Сходознавчі читання А. Кримського”, м. Київ 4-5 червня 2003 р.;

- Міжнародна конференція “Напрямки розвитку кореїстики в Україні та перспективи україно-корейських відносин” м. Київ, 29-30 червня 2004 р.;

- Международная научная конференция по корееведению “Содействие развитию корееведения в СНГ: проблемы и решения”, Ташкентский государственный институт Востоковедения, м. Ташкент, 31.03 – 01.04. 2006 р.

Основні положення, результати та висновки дисертаційної роботи викладено у 11 публікаціях, з яких 5 були вміщені у фахових виданнях, що затверджені переліком ВАК України.

Структура дисертації обумовлена метою та завданням дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Її загальний обсяг становить 209 сторінок, з яких 14 сторінок займає список літератури, що нараховує 161 найменувань опрацьованих і використаних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовані вибір теми та її актуальність, визначені об’єкт та предмет дослідження, його мета і завдання, розкрито методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення, висвітлено апробацію матеріалів дисертації.

Перший розділ "Концептуально-методологічна і джерельно-документальна база дослідження ". Аналіз сучасних об’єднавчих концепцій демонструє цілком очевидну тенденцію – об’єднання Кореї в нинішніх умовах і в найближчій перспективі є подією нереальною, спонтанне об’єднання також малоймовірне, бо створює загрозу конфлікту. Враховуючи тенденції і сучасний стан міжнародних та міжкорейських стосунків, досвід співіснування розділених націй і досвід об’єднання Німеччини, можна сказати, що єдино прийнятним є варіант постадійного об’єднання, розрахований на тривалий термін. Процес постадійного об’єднання включає декілька етапів:

1) Співробітництво двох держав, тобто прийняття статусу розділеної країни.

2) Досягнення балансу розвитку економіки на основі ринкових реформ.

3) Накопичення досвіду вирішення спільних проблем, у тому числі – соціально-економічних та культурних.

4) Організація суспільних інститутів, які стануть запорукою політичного співробітництва і створення єдиного уряду.

5) Національна інтеграція і консолідація нації.

Таким чином сьогодні ми маємо розглядати проблему об’єднання Кореї в новому ракурсі. Динаміка розвитку ситуації на Корейському півострові, міжнародні реалії, досвід об’єднання Німеччини дають підстави зробити наступний висновок: головним соціально-економічним питанням об’єднання в геополітичному масштабі є характер соціально-економічних проблем, які постануть перед південнокорейським суспільством при об’єднанні з Північчю; економічна ціна, яку доведеться заплатити Південній Кореї; наслідки об’єднання для південнокорейської економіки і соціально-політичного становища в країні.

Визначаючи характер соціально-економічних проблем, які доведеться вирішувати, необхідно враховувати:

- несумісність економік КНДР і Республіки Корея;

- невідповідність кваліфікації робочої сили КНДР південнокорейським стандартам;

- непридатність побудованих у минулому промислових підприємств КНДР для технологічної адаптації до сучасних вимог і модернізації, необхідність їх повної заміни (за рідким виключенням);

- непідготовленість закостенілого в політико-економічній ізоляції від зовнішнього світу населення КНДР до соціально-політичної адаптації в умовах південнокорейського способу життя;

- необхідність пошуку адекватного застосування багатосоттисячної армії північнокорейських партійних керівників та співробітників спецслужб.

За таких обставин вирішення економічних, соціальних і соціально-політичних проблем вимагатимуть від Південної Кореї надзвичайно великих фінансових затрат і призведуть до зниження темпів економічного зростання, втрати міжнародних економічних позицій, росту соціальної напруженості.

На думку дисертанта, для запобігання цим негативним явищам необхідно:

- значний період тривалого економічного зростання і накопичення “ресурсів об’єднання”;

- залучення активів для накопичення “ресурсів об’єднання” в першу чергу країн причетних до корейської проблеми (Росії, США, Японії, Китаю), потім південнокорейських “чеболів”;

- економічна реформа в КНДР має бути орієнтована на цінності “вільного ринку”;

- нарощування економічного потенціалу КНДР на основі взаємовигідного співробітництва внутрішньогосподарських структур Півночі та Півдня;

- накопичення ринкового капіталу завдяки співіснуванню державного регульованого ринку і ринкової економіки без руйнації й підриву існуючого ладу.

Підсумовуючи сказане, можна стверджувати, що в нинішній час ані Північна Корея, ані Південна Корея не виступають з рішучими закликами до швидкого об’єднання, тому варто шукати нові шляхи, нові методи вирішення корейської проблеми.

Другий розділ “Стратегії об'єднання Кореї в політиці державної влади Республіки Корея”. Після провалу спроб вирішити проблему об'єднання країни збройним шляхом, Пхеньян і Сеул ведуть складну дипломатичну гру з цього питання. Офіційна позиція КНДР зводиться до того, що об'єднання країни – багатоступеневий процес, що включає в себе виконання Сеулом низки попередніх умов (вивід американських військ, анулювання договорів з Вашингтоном), налагодження економіко-культурних зв'язків двох частин країни, створення конфедерації та вступ її в ООН у якості "Конфедеративної Республіки Кореї", вільні вибори та за їх результатами об'єднання країни в єдину державу.

Оновлена зовнішньополітична стратегія Сеула зустрічає розуміння у його головних союзників – США і Японії. Ані Токіо, ані Вашингтон не прагнуть до ускладнень на півострові, тим більше, що ці ускладнення, швидше за все, будуть досить небезпечними як у геополітичному (зважаючи на перехід питання в “ядерну площину”), так і геоекономічному відношеннях.

Стабільність ситуації цілком влаштовує Токіо, зовнішня політика якого досить далека від ідеалізму й месіанства будь-якого роду.

Не заперечує проти зваженої політики Сеулу і Вашингтон, який заради збереження стабільності у стратегічно важливому для себе регіоні готовий на час забути про “захист прав людини” і подібні ідеологічні “гасла”.

Не зацікавлений у дестабілізації КНДР і Китай, для якого Північна Корея залишається ідеологічним союзникам (щонайменше формальним), а також стратегічним буфером, що відокремлює американську “сферу контролю” від стратегічно важливих промислових районів Маньчжурії.

У поведінці обох корейських сторін (особливо після самміту 2000 року) привертає до себе увагу та обставина, що в них не спостерігається прагнення працювати над розширенням зафіксованої у другому пункті Спільної декларації спільності об’єднувальних програм Півночі та Півдня.

Вперше в історії у цьому документі була нарешті визнана схожість нинішніх об’єднувальних програм Пхеньяна та Сеула, відповідно “початкової фази конфедерації та співробітництва”, що відкриває можливість для спільного пошуку взаємоприйнятної форми об’єднаної держави. Це положення декларації фактично стало одним з найважливіших політичних компромісів сторін, кожна з яких досі претендувала на правоту своєї об’єднувальної програми, але одразу відкидала пропозиції партнера.

Кульмінацією контактів між двома Кореями стали переговори 2000 року керівників Півночі й Півдня в Пхеньяні. На т.зв. “зустрічі двох Кимів” було проголошено багато гасел про співробітництво, взаєморозуміння, дружбу тощо, але найбільш резонансними були заяви про необхідність розвитку стабільності й невтручання у внутрішні справи. Коли ж проблематика переходила в площину перспектив “об'єднання” – сторони залишалися на власних позиціях, а саме – будь - яке форсування цього процесу є не тільки непотрібним, але можливо й зайвим.

Це пояснюється тим, що на даному етапі за обопільним бажанням сторін треба знайти спільну платформу, а для цього необхідно створити спільну робочу групу, яка б могла конкретизувати вказану подібність та навіть усунути наявні відмінності. Таким чином, з часом вдалося б визначити основний алгоритм та можливі шляхи об’єднання країни.

Майже сім років, що пройшли після міжкорейського самміту та прийняття спільної декларації, підтвердили, що корейське врегулювання у найближчому майбутньому залишиться доволі складним та суперечливим процесом, який, напевно, триватиме досить довгий час. Безумовно, з’явилися позитивні тенденції, але вони ще не набули стійкого та необоротного характеру.

Третій розділ "Роль зовнішніх чинників у проблемі об'єднання Кореї". Трагедія корейського народу полягає не тільки в його розділенні на дві держави, але й у тому, що зовнішній світ з різних причин не виявляє особливого бажання сприяти об’єднанню країни. Великим державам сьогодні не вигідно, щоб Корея стала об’єднаною могутньою країною. Це обумовлено тим, що, по-перше, Сполученим Штатам дойдеться вивести з об'єднаної Кореї свої війська і покласти край своїй військовій присутності в Кореї. По-друге, Пекін побоюється перетворення єдиної Кореї у “незручного” сусіда (як трапилося в аналогічній ситуації з В'єтнамом) і виходу американських військ майже на 1400-кілометровий корейсько-китайський кордон. По-третє, Токіо побоюється появи нової економічної потуги – конкурента у світовій торгівлі (до того ж здатного перетворитися на ядерну державу), що прагне взяти історичний реванш за приниження часів колоніального минулого. Нарешті, по-четверте, Москва побоюється появи в якості сусіда держави з 70–мільйонним населенням, що знаходиться під впливом США і тим більше з американськими військами на її території, оскільки це було б рівноцінним появі на східних кордонах Росії азіатської подібності НАТО.

Єдиною державою, зацікавленою в об'єднанні Кореї, був Радянський Союз, якого не приваблювала потенційна загроза виникнення нового військового конфлікту на слабкому фланзі “холодної війни”. До того ж, непередбачуваний і некерований режим КНДР не тільки не представляв особливої цінності для СРСР, але навіть компрометував теорію й практику "реального соціалізму" з його екстремістським втіленням у життя. У Москві вважали, що об'єднана Корея в будь-якому разі буде поміркованішою, ніж КНДР, і менш проамериканською, ніж Південна Корея. З іншого боку, із розпадом СРСР у Росії з'явилися певні економічні стимули сприяти об'єднанню Кореї – необхідність корейських інвестицій у розвиток Сибіру й Далекого Сходу на важкому для російської економіки етапі (в т.ч. в контексті латентної геоекономічної експансії КНР).

Четвертий розділ "Принципи та особливості процесу об'єднання Кореї: політологічний вимір". Республіка Корея, яка вдало провела олімпіаду 1988 р. і чемпіонат миру з футболу у 2002 р., та разом з КНДР приєдналася до ООН, посідає високе місце в ієрархії економічно розвинених країн. Вона вдало і у найкоротший термін подолала валютну кризу, тим самим продемонстрував міжнародному суспільству потенціал нації. Піднесення політичного і економічного іміджу безперечно є великим здобутком корейської нації. Після зустрічі на найвищому рівні у 2000 р. взаємодія двох Корей не завжди була конструктивною (достатньо згадати про дві військові провокації на західному узбережжі РК), але Сеул і надалі продовжував розвивати економічне співробітництво з Північчю, що сприяло нормалізації ситуації на півострові. В рамках економічного співробітництва з Росією триває процес реалізації проектів зі сполучення транскорейської залізниці з транссибірською магістраллю, розробки газових родовищ Іркутську та будівництва газопроводу в Корею. Також вже реалізується тристороння угода між Республікою Корея, Китаєм та Росією щодо спільного освоєння Ковиктинського газового родовища біля Іркутська і будівництва газопроводу через Маньчжурію і Жовте море до корейського міста Пхьонтхек.

Для подолання “ядерної кризи” восени 2002 р. необхідні були зусилля не тільки уряду, але й неурядових організацій, комерційних структур, засобів масової комунікації, інтелігенції, дипломатів у країнах перебування, корейської діаспори. Останній належить особлива роль, оскільки вона здатна не тільки сприяти піднесенню іміджу Республіки Корея і корейської нації, але й відіграти роль народної дипломатії між країною проживання та Республікою Корея.

Прикладом реалізації принципів Самміту 2000 р. може служити спільний із КНДР Кесонський промисловий комплекс, з'єднання залізниць на західному та східному узбережжях, завершення робіт зі створення двох автомобільних трас, які сполучають Північ і Південь.

У політичному ракурсі у лютому 2007 р. відбулася вже чергова зустріч у рамках шестисторонніх переговорів, в якій брали участь всі зацікавлені сторони: США, Японія, Китай, Росія, РК і КНДР. Ця зустріч окреслила наявність значних зрушень у вирішенні “ядерної проблеми КНДР” і відкрила нові перспективи для реалізації проекту повноцінного об’єднання двох суб’єктів міжнародних відносин в єдину сучасну державу.

Якщо зусиллями Республіки Корея та за сприяння сусідніх держав вдасться мирним шляхом вирішити ядерну проблему Півночі, то на Корейському півострові та у всій ПСА покращиться інвестиційна обстановка, а це в свою чергу усуне саму можливість поновлення будь – яких конфліктів, та сприятиме забезпеченню тривалого миру в регіоні.

ВИСНОВКИ

1. За роки, що минули після міжкорейського самміту та підписання Спільної декларації, підтвердилися припущення, що у близькому майбутньому корейське врегулювання залишатиметья досить складним та суперечливим процесом, який, очевидно, триватиме довгий час. А це означає, що напруга на Далекому Сході, особливо на тлі експансіоністської політики США в Азії, залишатиметься серйозною загрозою для всього світу.

2. Не дивлячись на офіційні заяви обох корейських сторін що прагнення до об’єднання, інтереси збереження при владі нинішніх правлячих еліт та політичної стабільності обох частин Кореї, а також їх військово-політичних союзів з третіми країнами, домінують над питаннями інтеграції.

Відносини чотирьох провідних держав (РФ, КНР, США та Японії) з точки зору довгострокової перспективи та питання об’єднання двох корейських держав неоднозначне, хоча публічно ніхто не виступає проти об’єднання. У ситуації, що склалася, необхідно збільшити роль самих корейців. У найближчій перспективі усі зацікавлені держави підтримуватимуть політику миру, стабільності та статус-кво на Корейському півострові, тобто на даному етапі жодна країна не зацікавлена в об’єднанні Кореї. Підходи США, КНР, Японії та Росії до розв’язання корейської проблеми будуть скоріше за все багатоваріантними, залежними від різних глобальних, регіональних та міжкорейських факторів.

3. Задля реального наближення вирішення корейської проблеми слід здійснити наступні кроки:

Перший крок – це вирішення ядерної проблеми Півночі та прискорення мирного процесу, узгодження рішень з питань зброї масового знищення та ракетних технологій, проведення переговорів з військових питань на практичній основі шляхом продовження лінії на узгодження та співробітництва між Північчю та Півднем. Все це забезпечить сприятливу атмосферу мирного співробітництва для всієї Північно-Східної Азії.

Для досягнення вищеназваних цілей адміністрації президента РК Ро Му Хьона необхідно встановити збалансовані відносини із США та закласти підвалини для забезпечення власної оборонної могутності, повне або хоча б часткове скорочення військової присутності США в Південній Кореї. Крім цього, необхідно укласти основний (рамковий) договір між Північчю та Півднем. Поряд з цим, треба синхронно укласти договір між КНДР та США щодо відмови від ядерної програми при забезпечення продовження існування гарантій політичній системі КНДР. І, нарешті, всі регіональні країни та великі держави (Китай, Росія, Японія, США та Євросоюз) мають докласти всіх зусиль для спрямування Півночі у бажаному напрямку вирішення даного питання.

Другий крок – це просування мирного співробітництва на Далекому Сході. Для цього Північ має відмовитися від ядерної програми, зупинити розробку та експорт ракет середньої дальності, підписати міжнародну конвенцію із заборони хімічної та біологічної зброї. Натомість США мають виключити КНДР із переліку ворожих країн, які підтримують міжнародний тероризм, завершити перехресне визнання Півночі та Півдня шляхом встановлення дипломатичних відносин між КНДР та США, КНДР та Японією.

Третій крок – створення економічної спільноти Півночі та Півдня. Для цього необхідно мирним шляхом вирішити ядерну проблему Півночі, оскільки лише за умови стабілізації становища на Корейському півострові можна очікувати співробітництва з боку світового співтовариства і у питаннях фінансування.

4. Міжнародні консорціуми (як надійна запорука міжнародних гарантій внесків та інвестицій) були б дуже доречними для здійснення таких проектів як поєднання транскорейської залізниці з транссибірською магістраллю, розробки енергоносіїв у районах Сибіру, Далекого Сходу та Сахаліну, транспортування енергоносіїв через газо- та нафтопроводи.

Крім того, для відновлення економіки Півночі необхідно безпосередньо залучити міжнародні кошти через Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд, Азіатський банк розвитку тощо. Але для цього знову ж таки КНДР має приєднатися до світового співтовариства.

Потрібно також створити сприятливі умови для залучення капіталу іноземних корейців для організації виробництва в Північній Кореї та пошуку шляхів її реалізації на світовому ринку.

5. Залучення південнокорейського капіталу для створення бази економічної спільноти Північ – Південь. Вже сьогодні обидві Кореї співробітничають в реалізації трьох великих проектів (створення промислово-економічної зони Кесон, яка знаходиться на території КНДР, туристичного комплексу Алмазних гір та побудова транскорейської залізничної магістралі). Необхідно активізувати процес залучення не тільки державного капіталу, але й коштів приватних компанії.

На етапі формування спільного економічного простору Півночі та Півдня, що стане перехідним етапом у процесі об’єднання Кореї, має бути створена єдина система товаропотоку, побудова єдиної інформаційно-комунікативної мережі.

Економічне суспільство Півночі та Півдня має виконати місію моста між континентальною та острівною економікою, стати сходинкою до реалізації ідеї економічного простору Північно-Східної Азії (ПСА), що, безсумнівно, матиме корисний вплив на регіональне співробітництво та сприятиме процвітанню ПСА.

Таким чином, формування спільного економічного простору має стати важливою частиною глобального завдання – будівництва єдиної демократичної Корейської державами в ПСА.

Четвертий етап – етап соціально-економічного реформування та організація суспільних інститутів, які стануть запорукою політичного співробітництва і створення єдиного уряду.

6. У вирішенні корейського питання необхідно використати співробітництво та допомогу таких країн, як США, Росія, Китай та Японія. Відповідно, Північ та Південь мають поставити кінцевою своєю метою мирне об’єднання, розвиток відносин з країнами, які межують Корею.

7. Азійсько-Тихоокеанський напрям політики набуває все більшої значущості у системі пріоритетів української дипломатії. Україна і Корея мають багато спільного в історичному плані: так, зокрема обидві країни ніколи не нападали на чужі землі, багаторазово ставали жертвами нападів ззовні та багато років знаходилися під іноземним пануванням. Україна вже сьогодні може стратегічно спланувати свою участь у Трансєвразійській магістралі (Корея-Китай-Росія-Україна-Європа) у випадку об’єднання двох Корей.

Публікації за темою дисертації

1. Кан Ден Сік. Витоки і формування Корейської проблеми // Збірник наукових праць “Дослідження світової політики”. – К.: ІСЕМВ НАН України, 2004, – Вип. 29. – С. -187.

2. Кан Ден Сік. Саміт 2000 року та його значення // Збірник наукових праць “Дослідження світової політики”. – К. : ІСЕМВ НАН України, 2005. – Вип. 32 – С. 69-79.

3. Кан Ден Сік. Сучасний стан між корейських стосунків // Східний світ. – К., 2003. – Вип. 1 – С. .

4. Кан Ден Сік Проблема об’єднання Кореї і аналіз існуючих концепцій і перспективні варіанти об’єднання // Сходознавство. – К., 2004. – Вип. 23-24 – С. .

5. Кан Ден Сік. Уряд Лі Сін Мана і політика насильницького об'єднання // Збірник наукових праць “Дослідження світової політики”. – К. : ІСЕМВ НАН України, 2006, – Вип. 35. – С. 111-121.

6. Кан Ден Сік. Сучасний стан міжкорейських стосунків // Тези доповідей міжнародної наукової конференції “VІ Сходознавчі читання А. Кримського”.– Київ, 30-31 жовтня 2002 р. – С. .

7. Кан Ден Сік. Концепції і перспективи об’єднання Кореї // Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції “Україна – країни Сходу в ХХІ столітті: діалог мов, культур, цивілізацій”.– Київ, 18-19 квітня 2003 р. – С. .

8. 3.Кан Ден Сік Концепції і перспективні варіанти об’єднання Кореї // VІІ Сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей міжнародної наукової конференції. – Київ, 4-5 червня 2003 р. – С. .

9. Кан Ден Сик. Становление традиционной социокультурной системы в Китайско-Дальневосточной цивилизации // Матеріали міжнародної конференції “Напрямки розвитку кореїстики в Україні”, 29-30 червня 2004 року. – С. .

10. Кан Ден Сик. Проблема объединения Кореи: Концепции и перспективы // Содействие корееведению в СНГ: проблемы и решения. Материалы международной конференции. – Ташкент. – 2006. – С. 491-494.

11. Кан Ден Сік. Внесок великих держав у вирішення проблеми об'єднання Кореї // Українська орієнталістика: міждисциплінарний сходознавчий збірник наукових праць викладачів та студентів Інституту східних мов Київського національного лінгвістичного університету / Гол. ред І.В.Срібняк. – К., 2006. – Вип.1. – С.36-45.

АНОТАЦІЇ

Кан Ден Сік. Політико-системний аспект об'єднання країни в стратегії Республіки Корея. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. – Київ, 2007.

В дисертаційній роботі використовується системний підхід в аналізі геополітичних та геоекономічних питань об'єднання Кореї. Ці питання не можна розглядати у відриві від процесу регіонального розвитку в Північно-Східній Азії. Ця ідея ґрунтується на політико-культурній єдності та проходить скрізь історію регіону. Національні держави поєднуються спільною ідентичністю, історичним минулим тощо.

РФ, США, КНР та Японію можна вважати ключовими зовнішніми елементами системи об’єднання з функціями воєнно-політичного співробітництва в загальнорегіональному вимірі, а інші країни регіону та міжнародні організації – в рамках субрегіональної складової інтеграції. Фактором ускладнення геополітичної ситуації як на двосторонньому, так і на багатосторонньому рівнях є “ядерний” фактор.

Ключові слова: Республіка Корея, КНДР, Північно-Східна Азія, РФ, США, КНР, Японія.

Кан Ден Сик. Политико-системный аспект объединения страны в стратегии Республики Корея. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 – политические проблемы международных систем и глобального развития. Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины. – Киев, 2007.

В диссертационной работе используется системный подход при анализе геополитических и геоэкономических вопросов объединения Кореи. Эти вопросы нельзя рассматривать в отрыве от процесса регионального развития в Северо-Восточной Азии. Эта идея основывается на политико-культурном единстве и проходит сквозь историю региона. Национальные государства объединяются общей идентичностью, историческим прошлым и т.п.

Корейское урегулирование будет оставаться крайне сложным и противоречивым процессом, который, очевидно, будет продолжаться в течение длительного времени. А это означает, что и напряжение на Дальнем Востоке, особенно на фоне экспансионистской политики США в Азии, будет оставаться серьезной угрозой для всего мира.

На этапе формирования экономического сообщества Юга и Севера, который призван стать переходным этапом в процессе воссоединения Кореи, должно завершиться воссоздание единой системы товарного потока, строительство единой информационно-коммуникативной сети.

Экономические сообщества Севера и Юга должны выполнить миссию моста между континентальной и островной экономикой, стать ступенью на пути реализации идеи экономического общества Северо-Восточной Азии, которая, несомненно, сделает вклад в региональное сотрудничество и процветание всего мега-региона.

Международные консорциумы (в частности, как надежная форма международной гарантии вкладов) весьма уместны при осуществлении общих проектов: объединении транссибирской железной дороги с транссибирской магистралью, разработки энергоносителей в районах Сибири и Далекого Востока и Сахалина, транспортировки энергоносителей через газо- и нефтепроводы.

Кроме того, для восстановления экономики Севера необходимо непосредственно привлечь международный “официальный” капитал через Международный Банк Реконструкции и Развития, Всемирный Валютный Фонд, Азиатский Банк Развития и т.п. Но для этого КНДР должно полноценно интегрироваться в систему мирохозяйственных связей и международных политических отношений.

На сегодня экономический потенциал корейской диаспоры достаточно значителен, и вследствие этого появились разнообразные ассоциации, которые концентрируют экономические ресурсы корейцев. Это и Фонд иностранных корейцев, Международная ассоциация торговли иностранных корейцев, Союз торговых палат корейцев и т.п.

Очевидно, что надо создать благоприятные условия для привлечения капитала иностранных корейцев для создания производственной базы в Северной Корее и обеспечить возможность для реализации продукции на мировом рынке.

Несмотря на официальные заявления обеих корейских сторон о стремлении к воссоединению, интересы находящихся при власти нынешних правящих элит и политической стабильности обеих частей Кореи, а также их военно-политических союзов с третьими странами доминируют над вопросами интеграции.

Принципиально важным является привлечение южнокорейского капитала для создания базы экономического сообщества Север – Юг. Уже сегодня две Кореи сотрудничают в реализации больших проектов, таких как создание промышленно-экономической зоны Кесон (на территории КНДР), туристического комплекса Алмазных гор и строительство транскорейской железнодорожной магистрали. Однако необходимо параллельно активизировать процесс привлечения не только государственного капитала, но и капитала частных компаний.

РФ, США, КНР и Японию можно считать ключевыми внешними элементами системы объединения с функциями военно-политического сотрудничества в общем региональном измерении, а другие страны региона и международные организации – в рамках субрегиональной составляющей интеграции. В ближайшей перспективе все заинтересованные государства будут поддерживать политику мира, стабильности и сохранения статус-кво на Корейском полуострове, т.е. на данном этапе никто не заинтересован в объединении Кореи.

Фактором осложнения геополитической ситуации, как на двустороннем, так и на многостороннем уровнях является “ядерный” фактор.

Азиатско-Тихоокеанское (дальневосточное) направление внешней политики Украины приобретает все большее значение в системе приоритетов украинской дипломатии. Украина и Корея имеют много общего в историческом плане (страны никогда не нападали на чужие земли, многократно становились жертвами нападений извне и много лет находились под иностранным господством). Украина уже сегодня может стратегически спланировать свое участие в Трансевразийской магистрали (Корея-Китай-Россия-Украина-Европа) в случае объединенной Кореи.

Ключевые слова: Республика Корея, КНДР, Северо-Восточная Азия, РФ, США, КНР, Япония.

Kan Den Sik. Political-System Aspect of State unification in the Republic of Korea Strategy – Manuscript.

Dissertation for Candidate of Political Sciences Degree, specialty 23.00.04 – Political problems of international systems and global development. Institute of World Economy and International Relations under the National Academy of Sciences of Ukraine, – Kyiv, 2007.

In the thesis it is used the system approach to analyze geopolitical and geoeconomic issues of Korea unification. Those issues could not be viewed with no linking to the process of regional development in the Northern-Eastern Asia. The idea is grounded on political-cultural unity and goes through the history of the region. Nation-states are united with common identity, historical past etc.

The RF, the USA, China and Japan could be thought as key external elements of the unification system with functions of military-political cooperation within the all-regional framework, while other regional states and international organizations – within the one of regional integration. The complication factor of geopolitical situation both on bilateral and multilateral levels is the “nuclear” one.

Key words: Republic of Korea, KPDR, Northern-Eastern Asia, the RF, the USA, China, Japan.