міністерство освіти і науки україни

Тернопільський національний економічний університет

Коровайченко Наталя Юріївна

УДК [339.56+62/69(477)]:339.923

ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ БАЗОВИХ ГАЛУЗЕЙ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ В ПРОЦЕСІ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Спеціальність 08.00.02 – cвітове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Тернопіль – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі світового господарства і міжнародної економічної інтеграції Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі Міністерства фінансів України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Андрійчук Віктор Григорович,

Український державний університет

фінансів та міжнародної торгівлі

Міністерства фінансів України,

завідувач кафедри світового

господарства і міжнародної

економічної інтеграції

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Макогон Юрій Володимирович,

Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри міжнародної економіки

кандидат економічних наук

Москалик Роман Ярославович,

Львівський національний університет

ім. Івана Франка Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри міжнародних

економічних відносин

Захист відбудеться 31 січня 2008 р. об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.01 у Тернопільському національному економічному університеті за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11а, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського національного економічного університету за адресою м. Тернопіль, вул. Львівська, 11.

Автореферат розісланий 29 грудня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

І.Й.Гладій | доктор економічних наук, доцент

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Посилення залежності національних економік від впливу процесів глобалізації особливо відчутне для країн з перехідною економікою та недосконалою побудовою галузевої структури. З цього погляду важливим видається аналіз такого впливу на експортний потенціал базових галузей промисловості, які забезпечують результати економічного розвитку країни. В Україні саме базові галузі є основним джерелом надходжень від експорту. Так, у 2006 році їхня сукупна частка в загальному експорті склала 75%. Однією з провідних базових галузей української економіки є чорна металургія, частка якої у загальному обсязі виробництва промислової продукції, становить 26%, а у експорті – 34%. Тому особливого значення набуває дослідження експортного потенціалу саме цієї галузі та обґрунтування напрямків підвищення ефективності його використання. Формування сировинної спрямованості вітчизняної економіки через обмеженість внутрішнього попиту посилює залежність економічної динаміки від можливостей нарощування експорту. В той же час зростання темпів і обсягів світових ринків сировини значно поступається зростанню ринку наукомістких товарів та послуг. Це істотно впливає на рух капіталів між країнами, поглиблюючи проблему нелегального їх відтоку з України внаслідок невисокої конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Таким чином, необхідним є вдосконалення структури експорту, а саме: зменшення частки базових та збільшення високотехнологічних галузей в його загальному обсязі.

В науковій літературі проблему ефективного використання експортного потенціалу, як складової економічного зростання країни, в цілому розглянуто досить широко. Серед досліджень, що стосуються інтеграції України до міжнародної економіки слід виділити роботи А.Гальчинського, В. Власюка, В. Будкіна, Д. Лук’яненка, Є. Савельєва, А. Філіпенка, І. Маштабея, В. Бураковського, В. Гейця, Б. Буркинського, М. Дудченка, А. Поручника, Ю.Пахомова, В. Сіденка, І. Школи. Питання реалізації експортного потенціалу України висвітлюється в роботах C. Пирожкова, Я. Жаліла, В. Бесєдіна, А. Сухорукова, М.Крижанівського, О.Білоруса, Б. Губського. Проблемам розвитку базових галузей перехідної економіки присвячені роботи В.Андрійчука, В. Коломойцева, Ю. Макогона, А. Мокія.

Незважаючи на вагомі здобутки зазначених досліджень, залишається низка невирішених проблем, пов’язаних з реалізацією експортного потенціалу базових галузей в контексті інтеграційного процесу. Недостатньо уваги приділено дослідженню перспектив розвитку експортного потенціалу базових галузей, як взаємопов’язаних складових експортного потенціалу країни в умовах динамічних змін кон’юнктури світових ринків, та розробці системи відповідних організаційно-економічних заходів щодо підвищення ефективності його використання.

Нерозв’язаність вказаних теоретичних, організаційних і методичних проблем визначили мету і основні завдання дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до наукової теми “Євроінтеграційні процеси та їх вплив на розвиток зовнішньоекономічних зв’язків України” (номер державної реєстрації 0107U002988), в якій автором було підготовлено підрозділ “Вплив розширення ЄС на експортний потенціал базових галузей промисловості України”. Результати дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (довідка № 26/02-777 від 22.06.2007р.) при розробці та викладанні економічних та спеціальних дисциплін “Міжнародна економіка” та “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”.

Метою дисертаційної роботи є обґрунтування раціональних форм і методів підвищення ефективності використання експортного потенціалу базових галузей промисловості з урахуванням специфіки розвитку світогосподарських процесів.

Відповідно до визначеної мети було поставлено та вирішено наступні завдання:

уточнити визначення експортного потенціалу окремої галузі з урахуванням умов світового ринку;

розробити методичні підходи до обґрунтування стратегій розвитку експортного потенціалу окремої галузі з урахуванням цілей та перспектив інтеграції вітчизняної економіки;

систематизувати і вдосконалити існуючі методики оцінювання експортного потенціалу окремої галузі на основі комплексного підходу;

дослідити практику регуляторної політики щодо експортних потоків базових галузей та визначити напрями її вдосконалення;

розробити систему заходів підвищення ефективності реалізації експортного потенціалу металургійної галузі України з метою поглиблення її інтеграції у світову економіку;

визначити перспективи розвитку експортного потенціалу вітчизняного металургійного комплексу в умовах міжнародної економічної інтеграції.

Об’єкт дослідження: процес розвитку та реалізації експортного потенціалу базових галузей промисловості в умовах міжнародної інтеграції економіки України.

Предмет дослідження: теоретико-методичні засади та організаційно-економічні заходи підвищення ефективності використання експортного потенціалу базових галузей.

Методи дослідження. Основні наукові результати отримані на основі системного використання історичного, логічного методів, компаративного аналізу та узагальнення емпіричних даних – для виявлення особливостей формування експортного потенціалу країни з транзитивною економікою; економіко-статистичні методи та математичне програмування – для комплексної оцінки та визначення тенденцій розвитку базових галузей; метод критичного аналізу – при оцінюванні організаційно-економічних заходів щодо їх ефективного функціонування; системний підхід – для обґрунтування рекомендацій з підвищення ефективності використання експортного потенціалу базових галузей вітчизняної промисловості.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні теоретичних положень та розробці рекомендацій щодо підвищення ефективності використання експортного потенціалу базових галузей вітчизняної промисловості в процесі міжнародної економічної інтеграції України. Відповідно до цього:

вперше:

запропоновано визначення експортного потенціалу окремої галузі в процесі міжнародної економічної інтеграції як здатності продукції бути реалізованою на світовому ринку за умови відповідності його потребам за якістю і конкурентноздатністю та усунення протекціоністських бар’єрів з боку країн-імпортерів;

розроблено комплекс заходів, що забезпечують поетапний розвиток та ефективну реалізацію галузевого експортного потенціалу відповідно до національних економічних інтересів країни, а саме: зменшення рівня експортної орієнтованості металургійної галузі за рахунок розвитку металоспоживаючих виробництв, зокрема машинобудування, на основі використання вітчизняної металургійної продукції;

удосконалено:

методику оцінки експортного потенціалу галузі, як у поточному стані, так і у динаміці, з використанням комплексного підходу, що враховує потреби внутрішнього ринку та рівень обмеженості доступу до ринків країн-імпортерів;

організаційно-економічні заходи щодо підвищення ефективності реалізації експортного потенціалу базових галузей промисловості України за рахунок їх систематизації відповідно до основних складових експортного потенціалу (виробництва, попиту внутрішнього ринку, умов зовнішнього ринку);

дістало подальшого розвитку:

обґрунтування перспектив розвитку експортного потенціалу вітчизняного металургійного комплексу та хімічної промисловості під впливом міжнародних інтеграційних процесів, які полягають у можливості поступового підвищення рівня ефективності його реалізації шляхом перерозподілу обсягів експорту між основними імпортерами;

визначення напрямів та методів активізації процесу підвищення ефективності використання експортного потенціалу базових галузей промисловості шляхом вдосконалення механізмів фінансування інноваційного процесу (змішаного кредитування інноваційних проектів, створення координаційного органу для узгодження інноваційної політики виробників);

розроблення рекомендацій щодо напрямів вдосконалення регуляторної політики при формуванні структури експорту (селективна підтримка структурних змін у формах, що виключають можливість застосування протекціоністських інструментів торговельними партнерами; створення системи забезпечення зовнішньоторговельною інформацією; експертно-консультативний супровід експортних операцій).

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що окремі рекомендації та положення дисертаційної роботи були використані в державних програмах оптимізації зовнішньої торгівлі металопродукцією, а також у навчальному процесі підготовки фахівців з міжнародної економіки. Зокрема, концептуальні підходи щодо розвитку та ефективної реалізації експортного потенціалу окремої галузі у взаємозв’язку із загальноекономічними інтересами використані Департаментом зовнішньоекономічних зв’язків Міністерства промислової політики України (довідка № 01/5-3-660 від 06.07.2007р.) та Українським Національним Комітетом Міжнародної торгової палати (довідка № 479 від 26.06.2007р.). Окремі положення, методичні підходи та рекомендації щодо підвищення ефективності використання експортного потенціалу базових галузей знайшли відображення при розробці відповідних державних програм Міністерством економіки України (довідка № 126-29/221 від 16.07.2007р.), а також при підготовці аналітичних матеріалів Регіональним філіалом Національного інституту стратегічних досліджень в м. Львові (довідка № 02/10-30 від 05.06.2007р.).

Результати дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Запорізького національного технічного університету (довідка № 32-02/1670 від 19.06.2007р.) та Приазовського державного технічного університету (м. Маріуполь) (довідка № 73/05-2537 від 03.09.2007р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто і відображені в опублікованих наукових працях, які написані без співавторів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і наукові результати дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на міжнародних наукових конференціях: “Міжнародно-правове та економічне регулювання торгівлі: проблеми теорії та практики” (27-28 травня 2004 року, м. Київ); “Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво”, (30 вересня – 1 жовтня 2004 року, м. Луцьк); “Міжнародна торгівля у контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики (27 травня 2005 року, м. Київ); “Актуальні проблеми міжнародних відносин (27 жовтня 2005 року, м. Київ); “Моделі та стратегії євроінтеграції України – економічний і правовий аспекти” (30 травня 2006 року, м. Київ).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 1,62 друк.арк. У фахових виданнях опубліковано 4 статті загальним обсягом 1,1 друк. арк., всі виконані автором одноосібно.

Структура і обсяг дисертаційної роботи: Дисертаційна робота обсягом 185 сторінок, у тому числі 164 сторінок основного тексту. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 149 найменувань, 7 додатків. Дисертація містить 14 таблиць на 14 сторінках і 5 рисунків на 5 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і задачі, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, відображено їх апробацію, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі “Теоретичні основи становлення і використання експортного потенціалу національних економік в умовах міжнародної економічної інтеграції” на основі аналізу закономірностей розвитку інтеграційних процесів транзитивних економік виявлено, що до початку здійснення переходу до ринкової економіки основна частина експортно-імпортних потоків товарів транзитивних економік спрямована на торгівлю між собою, але після початку ринкових перетворень найчастіше відбувається скорочення цих потоків у старих напрямках і переорієнтація на нові, що є результатом збільшення відкритості економіки. Крім того, на першому етапі перехідного періоду відбуваються кризові явища, які призводять і до скорочення експортного потенціалу через негативні тенденції у виробництві. Після виходу з кризи експортний потенціал зростає внаслідок експорторозширюючого економічного розвитку.

Наступний етап – темпи зростання кількісних обсягів експортного потенціалу уповільнюються, але в той же час збільшується його ефективність за рахунок інновацій у виробництво, які дозволяють зменшити собівартість або поліпшити конкурентоспроможність експортної продукції з точки зору її якості.

Також відбувається розвиток внутрішнього споживання та поглиблюється диверсифікація зовнішньоекономічних зв’язків, відбувається остаточний перехід до ринкової економіки. На цьому етапі розвитку країна починає отримувати результати від політики міжнародної економічної інтеграції, оскільки на попередніх етапах розвитку не має достатньо сил щоб сформувати інтеграційне об’єднання навколо себе, а вже сформовані її не приймають через низький рівень розвитку та непередбачуваність. Тому на перших двох етапах максимальний рівень інтеграції для транзитивної країни – зона вільної торгівлі. Також можливі багатосторонні угоди для вирішення окремих питань з регіонального співробітництва, наприклад зі спільного користування природними ресурсами, будівництва транспортних мереж. Інтеграція ж на більш високому рівні можлива лише після досягнення рівня розвитку країни з ринковою економікою.

На основі узагальнення досвіду країн з перехідною економікою обґрунтовано, що інтеграційні процеси можуть справити позитивний вплив на економічний потенціал транзитивної країни в цілому і при цьому негативно вплинути на експортний потенціал окремої галузі. Тому при реалізації політики приєднання до певного інтеграційного угруповання слід з’ясувати, які тенденції відбуваються у цій галузі на світовому ринку та на ринку угруповання для того, щоб передбачити наслідки впливу такого приєднання для експортного потенціалу провідних галузей економіки.

Аналіз публікацій, присвячених дослідженню поняття “економічний потенціал”, виявляє значні розходження у розумінні його сутності та складових елементів, взаємозв'язку з такими категоріями, як національне багатство, рівень економічного розвитку. Спільним для більшості досліджень є визначення економічного потенціалу як здатності економічної системи до розвитку.

При цьому розрізняють досягнутий і перспективний економічний потенціал. Досягнутий потенціал характеризується сукупністю основних фондів і величиною валової продукції, створеної при фактично досягнутому організаційному рівні розвитку продуктивних сил і ступені використання потенційних можливостей виробничих потужностей. Перспективний – визначає максимально можливий обсяг виробництва матеріальних благ і послуг, якого можна досягти за ідеальних умов виробництва й оптимальному використанні ресурсів. Невід’ємною складовою економічного потенціалу є експортний потенціал, оскільки їхній розвиток взаємозалежний.

Доведено, що наявні визначення експортного потенціалу мають дещо обмежене трактування, зокрема прирівнюють його до виробничого потенціалу та не враховують потенціал реалізації виробленої конкурентноздатної продукції. Тому визначення експортного потенціалу на рівні галузі потребує уточнення, оскільки, в даному випадку, цей термін має характеризувати не стільки виробничі можливості, а інтегровану здатність максимально задовольняти потреби споживачів, раціонально використовуючи при цьому ресурси з огляду на інтереси держави і торговельних партнерів.

Таким чином, автором запропоновано розглядати експортний потенціал окремої галузі в процесі міжнародної економічної інтеграції як здатність продукції бути реалізованою на світовому ринку за умови відповідності його потребам за якістю і конкурентноздатністю та усунення протекціоністських бар’єрів з боку країн-імпортерів.

В дисертації обґрунтовано, що для комплексної оцінки і розробки напрямків активізації використання експортного потенціалу доцільна його структуризація за такими критеріями: галузі національної економіки, товарна номенклатура експорту, ринок призначення, попит на внутрішньому ринку. При цьому експортний потенціал розподіляється (аналогічно економічному потенціалу) на реалізований та нереалізований. Кількісним відображенням реалізованого потенціалу прийнято обсяг надходжень країни за звітний період, в основі яких, прямо або опосередковано, лежать національні джерела, тобто фактично прибуткова частина платіжного балансу за винятком іноземних інвестицій, зовнішніх боргів і кредитів.

Виміром ефективності реалізації експортного потенціалу окремої галузі запропоновано вважати співвідношення витрат, обсягів реалізації та надходжень. Перспективний експортний потенціал визначає максимально можливий обсяг експорту продукції та послуг, якого можна досягти при сприятливій кон’юнктурі зовнішнього ринку.

Визначено, що методики, які використовуються для оцінки експортного потенціалу продукції окремої галузі потребують вдосконалення, оскільки обмежуються дослідженням ринку збуту за допомогою різноманітних інструментів маркетингу та призначені для пошуку шляхів кількісного збільшення обсягів експорту. Суттєвими їх недоліками є і те, що вони не враховують впливу внутрішнього споживання країни-експортера на розвиток експортного потенціалу галузі, не розглядають питання ефективності використання експортного потенціалу, а кількісне збільшення обсягів експорту вважається беззастережно позитивною тенденцією. У зв’язку з цим автором запропоновано власну методику оцінки експортного потенціалу окремої галузі, аналіз за якою здійснено у другому розділі.

У другому розділі “Аналіз експортного потенціалу та розвитку інтеграційних процесів в Україні” досліджено експортний потенціал окремих базових галузей вітчизняної промисловості і засоби його регулювання. Розглянуто передумови участі України у міжнародній економічній інтеграції та визначено можливі позитивні і негативні наслідки її впливу на реалізацію експортного потенціалу базових галузей вітчизняної промисловості. Інтеграційну активність України умовно можна розподілити за двома основними напрямками – західним та східним.

У випадку активізації інтеграційного процесу у західному напрямі до позитивних наслідків слід віднести поліпшення умов доступу до місткого ринку країн Європейського Союзу. За умови реалізації східного напряму інтеграції, позитивний ефект від врегулювання питання щодо забезпечення виробництва енергоресурсами може бути зменшений за рахунок погіршення зовнішньої складової експортного потенціалу через наявність в цьому регіоні потужних конкурентів.

Автором удосконалено методику оцінки експортного потенціалу галузі за рахунок його структуризації за такими основними складовими: обсяг виробництва; рівень внутрішнього споживання; умови ринку або ринків країн–імпортерів.

Величину експортного потенціалу було розраховано на основі наявного рівня виробництва, споживання даних видів продукції на внутрішньому ринку, а також зовнішніх чинників (величини попиту на продукцію цих галузей у країнах-імпортерах, згрупованих за регіонами, умов торгівлі та рівня закритості приймаючих ринків) за формулою:

ЕZij

Fij = Еxpi · n m

У У ЕZij (1),

i=1 j=1 |

де Fij – експортний потенціал і-го виду продукції на ринку j-го регіону; Еxpi – потенційний обсяг експорту і-го виду продукції; ЕZіj – місткість ринку j-го регіону для і-того виду продукції; і=1,2…,n – кількість видів продукції; j= 1,2…,m – кількість регіонів.

Визначено обсяги потенційної реалізації для ринків восьми регіонів (найбільших торговельних партнерів) за чотирма видами продукції металургійної галузі: прокат загальний, чавун, сталеві труби, сталь, а також хімічної галузі – азотні добрива. Саме ці види продукції було обрано, оскільки вони мають найбільшу частку в експорті.

Зіставленням розрахункового значення потенціалу з фактичним експортом виявлено рівень використання експортного потенціалу цих галузей при експорті за вказаними регіонально-географічними напрямами (табл.1).

Наведені в табл. 1 дані показують, наскільки використовується експортний потенціал за обсягами, та можливості нарощування експорту на більшості ринків. Найнижчий рівень використання потенціалу з експорту прокату спостерігається до Російської Федерації, через високий рівень конкуренції та існування жорстких обмежувальних заходів. Потенціал з експорту прокату максимально використовується в країнах Африки через відсутність власного виробництва, а також відносно невисоку зацікавленість країн-найбільших експортерів металопродукції в цьому регіоні.

Рівень використання експортного потенціалу в Центральній та Східній Європі перевищує 100% у зв’язку з тим, що імпортування українського прокату країнами цього регіону здійснюється для подальшого реекспорту.

Максимальне використання потенціалу з експорту сталевих труб спостерігається на території СНД, оскільки інші регіони мають занадто високий показник закритості ринку для цієї продукції через велику кількість антидемпінгових заходів.

Використання потенціалу з експорту чавуну та сталі пояснюється рівнем попиту на імпортовану продукцію в регіонах на який впливають наявність власного виробництва та конкуренція з боку інших експортерів.

Рівні використання потенціалу експорту азотних добрив обумовлені більшою мірою віддаленістю того чи іншого регіону-імпортера.

Таблиця 1

Рівень використання експортного потенціалу провідних базових галузей

у 2006 році

Регіон | Рівень використання, % до обсягу потенційного експорту | Прокат загальнийСталеві труби | Чавун | Сталь | Азотні добрива | ЄС-255,40,1 | 4,1 | 30,1 |

11,8Центральна та Східна Європа144,8 |

0,1 | 11,2 | 8,5 | 8,7Південно-Східна Азія0,60,0 | 32,8 | 98,2 | 93,7Близький Схід16,50,0 | 0,6

4,3 | 14,5НАФТА10,40,0 | 28,8 | 21,1 | 18,9Латинська Америка1,40,0 | 47,3

21,9 | 16,2СНД35,17,1

39,1 | 12,4 | 17,6в т.ч. РФ0,7 |

2,13,9 | 7,4 | 6,1 | Африка79,1 |

0,0 | 4,1 | 3,1 |

13,6

Для оцінки ефективності використання експортного потенціалу визначено оптимальні обсяги експорту продукції (шляхом застосування апарату математичного програмування) (табл. 2). При цьому за ефективний прийнято такий обсяг експорту, при якому досягається максимальний рівень прибутку:

m

F{Х} = У rij xij max (2);

i=1

n

У xij ? ai, (3);

j=1

m

У xij ? bj, (4);

і=1

xij ? 0 , (5),

де j=1,2…,n – кількість імпортерів; i=1,2…,m – кількість видів продукції; xij – оптимальна кількість і-ї продукції, яку необхідно експортувати до j-ї країни; rij – прибуток від експорту до j-ї країни на одиницю і-ї продукції; F{Х} – цільова функція; аi – обсяг продукції для експорту; bj – ємність ринку j-ї країни для і-го виду української продукції.

Дані табл. 2 показують відносні резерви збільшення або зменшення експорту до окремо взятого регіону для досягнення оптимального рівня, при якому прибуток буде максимальним, а витрати – мінімальними. Порівнюючи дані колонки 2 і 3, можна побачити, що експорт продукції базових галузей до країн ЄС має можливість збільшення обсягу. Одним з варіантів підвищення рівня ефективності реалізації експортного потенціалу в даному напрямі, на думку автора, є диверсифікація торговельних потоків шляхом зменшення поставок до іншого регіону (наприклад до Латинської Америки).

Таблиця 2

Рівень ефективності використання експортного потенціалу провідних базових галузей у 2006 році

РегіонФактичний обсяг експорту, % до загального обсягуЕфективний обсяг експорту, % до загального обсягу1 | 2 | 3 | ЄС 255,839,8Центральна та Східна Європа19,795,63Південно-Східна Азія3,843Близький Схід5,993,9НАФТА11,87 | 11,4Латинська Америка19,3512,17СНД30,78,2Африка 2,675,9Разом | 100100

Актуальним питанням є оцінка не лише наявного потенціалу, а і його прогностичної динаміки. На основі відповідних експертних даних та даних міжнародних організацій щодо перспективних змін чинників реалізації експортного потенціалу (рівня цін, світового виробництва, місткості ринків регіонів, рівня внутрішнього споживання та виробництва), в дисертації здійснено прогнозну оцінку рівня експортного потенціалу металургійної та хімічної галузі в короткостроковому періоді (табл.3).

Таблиця 3

Прогноз рівня експортного потенціалу

регіонЕкспортний потенціал, млн. тпрокат загальнийст. трубичавуназотні добрива200720082009200720082009200720082009200720082009ЄС 253,275,026,670,32 | 0,350,380,010,030,070,500,480,46Східна Європа1,191,331,380,430,460,500,180,200,490,300,320,34Південно-Східна Азія7,814,152,54 | 0,280,290,311,972,283,600,430,460,48Близький Схід2,36 2,812,98 0,210,230,250,010,010,030,490,510,53НАФТА1,641,082,110,800,850,900,190,220,240,100,110,13Латинська Америка1,721,221,370,200,250,300,290,310,330,040,040,05СНД2,514,246,210,110,140,170,590,620,660,310,320,34Африка 1,781,292,450,060,090,120,030,030,040,010,010,02

В якості аксіоматичного припущення в роботі було використано те, що показник рівня закритості ринку в короткостроковому періоді істотно не зміниться. Отже, за умов стабільного зростання обсягів виробництва та збереження недостатніх темпів розвитку внутрішнього споживання й зростання світового попиту, експортний потенціал в кількісному вимірі збільшуватиметься у наступні три роки, але, стосовно металопродукції, через кризу надвиробництва на світовому ринку зменшиться його ефективність.

У третьому розділі “Пріоритетні напрямки забезпечення ефективного використання експортного потенціалу базових галузей промисловості України в умовах міжнародної економічної інтеграції” обґрунтовано, що питання підвищення рівня ефективності використання експортного потенціалу базових галузей вітчизняної промисловості потребує вирішення за всіма основними його складовими.

На даному етапі питання підвищення ефективності використання експортного потенціалу базових галузей вітчизняної промисловості вирішується, головним чином, в площині виробництва. Такий підхід обмежує можливості інтеграційної взаємодії між суб’єктами ринку (країнами-імпортерами і базовими галузями). Тому автором запропоновано вирішувати проблему підвищення ефективності використання експортного потенціалу базових галузей вітчизняної промисловості в трьох взаємопов’язаних аспектах: розвиток виробничої складової (галузь), внутрішнього споживання (національна економіка, ринок), покращення торгових умов зовнішніх ринків.

В контексті першого аспекту встановлено, що проблему розвитку виробництва необхідно вирішувати комплексно, із застосуванням відповідних заходів не тільки безпосередньо у базових галузях, а й у тих, які забезпечують випуск продукції цих галузей. Проблему структурних диспропорцій між видобувними та металургійними підприємствами в дисертації запропоновано вирішити шляхом надання податкових пільг підприємствам видобувної галузі у випадку реалізації ними продукції на внутрішньому ринку з метою регулювання експорту залізорудної сировини та палива. В результаті підприємства металургійної продукції матимуть змогу забезпечувати виробництво з меншими витратами на придбання та транспортування відповідних ресурсів.

Вирішення проблеми модернізації виробництва, темпи якої залишаються повільними, незважаючи на щорічне зростання інвестицій у інновації, запропоновано здійснювати двома паралельними шляхами: придбання закордонних технологій і їх адаптації до місцевої специфіки, а також розвитку вітчизняних технологій і розробок. З метою консолідації зусиль виробників в цьому напрямку запропоноване створення координаційного центру інвестиційної політики галузі та цільового фонду для фінансування інноваційних проектів, який формуватиметься на основі внесків компаній-виробників та, частково, державних коштів. В якості його додаткової функції запропоновано здійснювати залучення іноземних інвесторів. Діяльність цього органу дозволить підприємствам скоординовано впроваджувати інновації, не витрачаючи ресурсів на створення надлишкових виробничих потужностей та надасть можливості спільного створення та придбання новітніх технологій. Крім цього, необхідне вжиття заходів обмежувального характеру. Їх запропоновано впроваджувати у вигляді системи гранично допустимих норм витрат природних ресурсів при виробництві. Це дозволить створити стимул для вкладання коштів підприємцями у модернізацію виробництва.

Щодо залучення іноземних інвестицій, які також є джерелом інновацій, політика в цьому напрямку, на думку автора, має здійснюватися у напрямку залучення портфельних інвесторів. Такі ж кардинальні заходи, як цілковитий продаж великих підприємств можуть мати не лише позитивні наслідки, оскільки базові галузі мають стратегічне значення.

Другий аспект стосується визначення пріоритетів розвитку експортного потенціалу української економіки в цілому. Оскільки товарна структура українського експорту є неефективною і необхідна переорієнтація на продукцію зі значно вищою доданою вартістю, в дисертації обґрунтовано необхідність визначення пріоритетності тих галузей, на які необхідно перенести основне експортне навантаження і, відповідно до цього, здійснити реформування базових галузей промисловості. Реструктуризація має здійснюватись покроково, починаючи з тих виробництв, продукція яких найбільше споживається на внутрішніх ринках та використовується для виробництва продукції високого рівня переробки. Так наприклад, якщо напрямом зміни структури експорту визначено збільшення частки машинобудівної галузі, то серед всього комплексу базових галузей необхідно, перш за все, забезпечувати розвиток виробництва відповідної металургійної продукції – сталі та прокату. Такий підхід дозволить більш раціонально розподілити ресурси, необхідні для вирішення завдання вдосконалення товарної структури експорту.

Для розширення внутрішнього споживання продукції базових галузей автором запропоновано здійснювати підтримку “галузей призначення” шляхом запровадження заходів, аналогічних економічному експерименту, проведеному у металургійній галузі, з урахуванням специфіки кожної зі споживаючих галузей та за попередньої домовленості з країнами – найбільшими імпортерами. Така домовленість необхідна для уникнення запровадження торговельними партнерами антидемпінгових заходів, так як це мало місце під час експерименту у металургії. З цією метою можливо запроваджувати податкові пільги для виробників не як окремий захід, а в рамках загальної програми реструктуризації споживаючих галузей, яка б включала також заходи з модернізації виробництва та допомогу з удосконалення управління найбільшими підприємствами.

В рамках третього аспекту, який стосується вирішення питання підвищення ефективності використання експортного потенціалу базових галузей вітчизняної промисловості, необхідне зменшення рівня закритості ринків країн-імпортерів. Цього можна досягти шляхом сприяння провідним приватним компаніям базових галузей вітчизняної промисловості у створенні ними власних збутових структур в цих країнах. Таке сприяння запропоновано здійснювати шляхом надання інформаційної підтримки та експертної інформації з боку торговельно-економічних місій, запровадження системи моніторингу експорту, надання відповідної інформації підприємствам, асоціаціям, міністерствам, забезпечення доступу експортерів до відповідних зарубіжних консалтингових структур. Необхідною умовою ефективного функціонування системи зовнішньоторговельної інформації є формування мережі інформаційно-консультаційних служб, які мають забезпечувати ефективне та оперативне надання інформації. Доцільним є розвиток системи інформації про сучасні досягнення у вітчизняній та зарубіжній науці і техніці, у передовому виробництві і підприємницькому досвіді з використанням можливостей науково-дослідних центрів.

Усі організаційно-економічні заходи щодо впровадження механізмів підвищення рівня ефективності використання експортного потенціалу базових галузей промисловості в умовах міжнародних інтеграційних процесів мають реалізовуватися системно, у взаємозв’язку, що дозволить змінити негативні тенденції його розвитку.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розв’язано науково-прикладне завдання обґрунтування комплексу організаційно-економічних заходів та інституціонального забезпечення підвищення ефективності використання експортного потенціалу базових галузей вітчизняної промисловості в процесі міжнародної економічної інтеграції. Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. Систематизація та узагальнення категоріального апарату щодо визначення поняття “експортний потенціал” дозволили визначити його, в контексті галузі, як здатність реалізувати вироблену продукцію на світовому ринку за умови її відповідності за якістю та конкурентоспроможністю його потребам і усунення протекціоністських бар’єрів з боку країн-імпортерів. Для аналізу ефективності використання експортного потенціалу країни важливо враховувати його зв’язок з виробничим потенціалом (внутрішній аспект) та потенціалом ринку імпорту (зовнішній аспект), структуризацію за галузями, ринками, товарною номенклатурою, а також за ступенем реалізації (досягнутий і перспективний).

2. Методика оцінки експортного потенціалу окремої галузі повинна передбачати структуризацію експортного потенціалу за обсягом виробництва, рівнем внутрішнього попиту, напрямами реалізації (умови ринків країн-імпортерів), періодом часу. У свою чергу, деякі складові також мають свою структурну побудову. Обсяг внутрішнього попиту є сукупним обсягом виробництва споживаючих галузей, а попит на продукцію в рамках країн-імпортерів залежить від співвідношення світових та вітчизняних цін на продукцію галузі, а також від показника закритості ринку, за який прийнято середній рівень тарифів на експорт продукції з України, включаючи антидемпінгові мита. Після визначення рівня експортного потенціалу у дисертації запропоновано здійснювати розрахунок його ефективних обсягів використання за регіонами світу.

3. Досвід інтеграції країн з перехідною економікою показує, що формування та реалізація експортного потенціалу залежать від ступеня інтегрованості перехідної економіки у міжнародні системи. На початку перехідного періоду відбуваються кризові явища, які призводять до скорочення експортного потенціалу через загальні негативні тенденції (зменшення обсягів виробництва, втрата кваліфікованої робочої сили, скорочення внутрішніх інвестицій та відсутність іноземних). Після виходу з кризи відбувається розширення експортного потенціалу на основі експортоорієнтованого зростання економіки. На наступному етапі зростання обсягів експортного потенціалу уповільнюється, але в той же час збільшується його ефективність за рахунок конкурентоспроможності експортної продукції, розвитку внутрішнього споживання та поглиблення диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків.

4. Встановлено, що галузі мають значний експортний потенціал, але не використовують його повною мірою на жодному з восьми основних географічних напрямів експорту. Це пояснюється виробництвом іншими країнами аналогічної продукції та застосуванням ними жорстких обмежувальних заходів. Визначено можливості збільшення рівня ефективності реалізації експортного потенціалу шляхом перерозподілу експортних потоків між регіонами. На основі прогнозу розвитку експортного потенціалу базових галузей у короткостроковому періоді встановлено, що у випадку збереження існуючої структури експорту ефективність реалізації експортного потенціалу як базових галузей, так і економіки в цілому зменшиться у зв’язку з погіршенням кон’юнктури світового ринку.

5. Запропоновано комплекс організаційно-економічних заходів щодо підвищення рівня ефективності реалізації експортного потенціалу, специфіка якого полягає у його деталізації відповідно до основних складових експортного потенціалу (виробництва, попиту внутрішнього ринку, умов зовнішнього ринку). З метою збільшення рівня внутрішнього споживання та формування ефективної структури експорту в дисертації запропоновано здійснювати поступове зменшення рівня експортної орієнтованості базових галузей. Шляхом реалізації цієї мети є сприяння розвитку суміжних галузей, таким як металоспоживаючі виробництва, на які потрібно перенести основне експортне навантаження. При цьому, перспективним напрямом доцільно визначити запровадження аналогу економічного експерименту, проведеного у металургійній галузі, який, на відміну від попереднього варіанту, слід реалізувати не як пільги окремим підприємствам, а як програму реструктуризації споживаючих галузей з метою уникнення ускладнень із СОТ.

6. Оскільки темпи зростання інвестицій у модернізацію виробництва залишаються досить повільними, в дисертації обґрунтовано необхідність створення органу, який виконуватиме функції координації інвестиційної політики галузі і фінансування інноваційних проектів за рахунок внесків компаній-виробників та, частково, державних коштів.

7. Покращення умов зовнішнього ринку полягає у зменшенні рівня закритості ринків країн-імпортерів. Цього можна досягти шляхом надання інформаційної підтримки провідним приватним компаніям базових галузей вітчизняної промисловості у створенні ними власних збутових структур в цих країнах. Зазначена підтримка може здійснюватись у вигляді надання експертної інформації з боку торговельно-економічних місій, запровадження системи моніторингу експорту, забезпечення доступу експортерів до відповідних зарубіжних консалтингових структур.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях, які включені до переліку ВАК:

1. Коровайченко Н.Ю. Оптимізація поняття експортного потенціалу галузі як фактора розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країни. // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2004. – № 5-6 (17). – С. 75-78. (0,25 друк.арк.).

2. Коровайченко Н.Ю. Проблеми ефективної реалізації експортного потенціалу галузі чорної металургії України на світовому ринку. // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. – 2005.– Вип.100-2. – С 208-212. (0,25 друк.арк.).

3. Коровайченко Н.Ю. Аналіз розвитку зовнішньоекономічних зв’язків галузі чорної металургії. // Вісник Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”. – 2006. – Вип. №15. – С 157-162. (0,30 друк.арк.).

4. Коровайченко Н.Ю. Експортний потенціал чорної металургії в контексті європейської інтеграції України. // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. – 2007. – Вип. № 1. – С. 68-74. (0,30 друк.арк.).

У інших виданнях:

5. Коровайченко Н.Ю. Напрямки вдосконалення товарної структури експорту української продукції гірничо-металургійного комплексу // Міжнародно-правове та економічне регулювання торгівлі: проблеми теорії та практики: VII міжнародна науково-практична конференція. 27-28 травня 2004 р. – К., 2004. – С.214-215. (0,08 ум. друк.арк.).

6. Коровайченко Н.Ю. Вплив розширення ЄС на експорт української металопродукції. // Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво: Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів і молодих науковців. 30 вересня – 1 жовтня 2004 р. – Луцьк, 2004. – С. 79-80. (0,08 ум. друк.арк.).

7. Коровайченко Н.Ю. Наслідки приєднання України до СОТ для галузі чорної металургії. // Міжнародна торгівля у контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики: VIII міжнародна науково-практична конференція. 27 травня 2005 р. – К., 2005. – С. 147-148. (0,08 ум. друк.арк.).

8. Коровайченко Н.Ю. Актуальні тенденції світового ринку сталі та їхній вплив на розвиток експортного потенціалу України // Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку: Зб. наук. праць. – Павлоград, 2005. – С.198-203. (0,20 ум. друк.арк.).

9. Коровайченко Н.Ю. Вплив інтеграційних процесів на експортний потенціал галузі чорної металургії України. // Моделі та стратегії євроінтеграції України – економічний і правовий аспекти: ІХ міжнародна науково-практична конференція. 30 травня 2006 р. – К., 2006. – С.70-71. (0,08 ум. друк.арк.).

АНОТАЦІЯ

Коровайченко Н.Ю. Ефективне використання експортного потенціалу базових галузей промисловості України в процесі міжнародної економічної інтеграції. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Тернопільський національний економічний університет. – Тернопіль, 2007.

У дисертації досліджено динаміку розвитку експортного потенціалу базових галузей української промисловості (зокрема чорної металургії та хімічної промисловості) та проблему ефективності його використання в умовах міжнародної інтеграції економіки України. В результаті дослідження розроблено комплекс заходів щодо забезпечення ефективної реалізації галузевого експортного потенціалу відповідно до національних економічних інтересів країни.

Крім того, автором запропоновано визначення експортного потенціалу окремої галузі в процесі міжнародної економічної інтеграції як здатності продукції бути реалізованою на світовому ринку за умови відповідності його потребам за якістю і конкурентноздатністю та усунення протекціоністських бар’єрів з боку країн-імпортерів. Автором удосконалено методику оцінки експортного потенціалу галузі шляхом використання комплексного підходу, що враховує потреби внутрішнього ринку та рівень обмеженості доступу до ринків країн-імпортерів.

Ключові слова: міжнародна інтеграція, експортний потенціал, базові галузі промисловості, чорна металургія, хімічна промисловість, ефективність.

АННОТАЦИЯ

Коровайченко Н.Ю. Эффективное использование экспортного потенциала базовых отраслей промышленности Украины в процессе международной экономической интеграции. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02 – мировое хозяйство и международные экономические отношения. – Тернопольский национальный экономический университет. – Тернополь, 2007.

В диссертации исследована динамика развития экспортного потенциала базисных отраслей украинской промышленности и проблема эффективности его использования в условиях международной интеграции экономики Украины.

В результате исследования разработан комплекс мер по обеспечению эффективной реализации отраслевого потенциала в соответствии с национальными экономическими интересами страны, а именно: понижение уровня экспортной ориентации базисных отраслей (металлургии и химии) за счет развития производств, потребляющих их продукцию.

Кроме того, автором предложено определение экспортного потенциала отдельной отрасли в процессе международной экономической интеграции как способности продукции к реализации на мировом рынке при условии соответствия его потребностям по качеству и конкурентоспособности и отмены протекционистских барьеров странами-импортерами.

Автором усовершенствована методика оценки экспортного потенциала отрасли путем использования комплексного подхода, учитывающего потребности внутреннего рынка и условия мирового рынка. При этом емкость внутреннего рынка рассмотрена как совокупный объем производства потребляющих отраслей, а в качестве условий мирового рынка приняты соотношения мировых и внутренних цен на продукцию, а также уровень ограниченности доступа на рынки стран-импортеров.

На основе прогнозной оценки тенденций развития экспортного потенциала базисных отраслей Украины определено, что при условии сохранения существующей структуры экспорта его эффективность в краткосрочном периоде будет уменьшаться. В связи с этим доказана необходимость принятия мер по сокращению негативного влияния указанной тенденции на экономическое развитие страны.

Предложенные организационно-экономические меры повышения уровня эффективности реализации экспортного потенциала базисных отраслей украинской промышленности систематизированы автором в соответствии с основными аспектами экспортного потенциала отрасли – производства, спроса внутреннего рынка, условий внешнего рынка.

В контексте первого аспекта предлагается решение проблемы структурных диспропорций между добывающими и металлургическими предприятиями через предоставление налоговых льгот предприятиям добывающей отрасли, реализующим свою продукции на внутреннем рынке. С целью ускорения темпов модернизации производства, предложено создание организации, предназначенной для аккумуляции финансовых средств, координации инвестиционной политики, а также привлечения иностранных инвесторов.

Для расширения внутреннего спроса на продукцию базисных отраслей в диссертации обоснована необходимость их поддержки путем принятия мер, аналогичных экономическому эксперименту, проведенному в металлургической отрасли, при предварительной договоренности со странами импортерами.

Для повышения уровня эффективности использования экспортного потенциала