КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Локтєва Наталія Валентинівна

УДК 349.6

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОМПЛЕКСНОГО ВИКОРИСТАННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ ДНІПРОВСЬКОГО БАСЕЙНУ

Спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі аграрного, земельного та екологічного права Одеської національної юридичної академії.

Науковий керівник

кандидат юридичних наук, професор Каракаш Ілля Іванович, завідувач кафедри аграрного, земельного та екологічного права Одеської національної юридичної академії

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Балюк Галина Іванівна, професор кафедри трудового, земельного та екологічного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

кандидат юридичних наук, доцент Красіліч Наталія Дмитрівна, керівник сектору нормотворчої роботи Міжнародного центру космічного права при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України

Захист відбудеться 21 листопада 2007 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 253)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 18 жовтня 2007 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор юридичних наук, професор Т.В. Боднар

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Особливе місце серед природних ресурсів займають водні ресурси, тому що жодна сфера діяльності і життя людини неможлива без використання води. Водоресурсний потенціал будь-якої території є природною основою її економічного розвитку, соціального і екологічного благополуччя. Разом з тим, сучасна освоєність і ступінь господарського навантаження на водоресурсний потенціал досягають рівнів, що перевищують самовідновну його здатність. Нині водогосподарські проблеми України набули загальнодержавного значення. Водний фактор став одним з головних чинників національної безпеки України. Особливо актуальним є питання комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну, адже водні ресурси басейну Дніпра становлять близько 80 % водних ресурсів України. В його басейні розташовано понад 70 % промислового і аграрного потенціалу нашої держави.

Конституцією України визначено право кожного на користування природними об’єктами, зокрема водними, відповідно до закону. Але наявна нормативно-правова база не враховує повною мірою всіх особливостей басейнового використання водних ресурсів. У силу недостатньої визначеності механізмів реалізації права комплексного водокористування, з урахуванням особливостей, а також важливості Дніпровського басейну для забезпечення потреб України у воді та за відсутності ґрунтовних доктринальних досліджень з цього приводу є необхідність у комплексному науковому дослідженні у контексті вдосконалення чинного законодавства та потреб практики у відповідній сфері.

Науковим підґрунтям для проведення дослідження зазначеного питання послужили праці українських учених-правознавців: В.І.Андрейцева, Г.В. Анісімової, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, Ю.О. Вовка, М.П. Волика, А.П. Гетьмана, В.В. Гордєєва, І.І. Каракаша, Т.Г.Ковальчук, В.В. Костицького, М.В. Краснової, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, В.К.Попова, А.К. Соколової, П.В. Тихого, М.О. Фролова, Ю.С. Шемшученка, М.В.Шульги та ін. В основу теоретичних узагальнень щодо використання водних ресурсів покладено праці вчених радянської доби: О.С. Колбасова, М.І. Краснова, В.Л Мунтяна. У процесі написання дисертаційного дослідження використано наукові доробки фахівців у галузі використання водних ресурсів та їх охорони, зокрема, В.Я. Шевчука, А.В. Яцика та ін. Проблема правового регулювання комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну спеціально не вивчалася, науковцями розглядалися лише окремі її аспекти. Недостатня опрацьованість даної проблеми обумовлює необхідність подальших наукових розробок у цьому напрямку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана в рамках науково-дослідної роботи за плановою темою, що виконується на кафедрі аграрного, земельного та екологічного права академії Одеської національної юридичної академії на тему “Правове забезпечення земельної реформи та регіональної екології в Південному регіоні України”, що розробляється відповідно до теми досліджень Одеської національної юридичної академії “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної української держави” (державний реєстраційний номер (0101U001195).

Мета і завдання дослідження. Зважаючи на актуальність та сучасний стан наукової розробки теми, метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних і практичних засад, оцінка стану правового регулювання комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну та розробка пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правової бази з даного питання. Відповідно до поставленої мети завданнями дисертаційного дослідження є:

- на підставі ґрунтовного аналізу загальнотеоретичної, спеціально-юридичної, технічної літератури, нормативно-правових актів визначити поняття “комплексне використання водних ресурсів Дніпровського басейну”, з’ясувати його сутність та правові ознаки;

- проаналізувати підстави для розгляду ефективного, раціонального використання та охорони водних ресурсів Дніпровського басейну, як істотних ознак і принципів їх комплексного використання;

- з урахуванням того, що всі водні ресурси суші формуються в басейнах річок, і, як наслідок, пріоритетним визнається басейновий принцип використання водних ресурсів, постає необхідність дослідити форми правової організації басейнового принципу управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

- з’ясувати правові аспекти реалізації права загального використання водних ресурсів Дніпровського басейну, розробити шляхи вдосконалення правової регламентації останнього;

- дослідити особливості реалізації права спеціального використання водних ресурсів Дніпровського басейну окремими водокористувачами у порядку централізованого та нецентралізованого водозабезпечення;

- дослідити особливості правового регулювання оренди водних об’єктів, та запропонувати шляхи його удосконалення.

Об’єктом дослідження є нормативно-правові акти, що регламентують використання водних ресурсів, практика їх застосування, наукові доробки вчених-правників та інших галузей науки.

Предметом дослідження є правовідносини, пов’язані із використанням водних ресурсів Дніпровського басейну, а також суспільні відносини у зазначеній сфері, які потребують належного правового регулювання.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження проведено із використанням історичного, порівняльно-правового, формально-юридичного, системно-функціонального, комплексного та інших методів і наукових засобів теорії пізнання. Історичний метод застосовано при дослідженні питань становлення й розвитку теоретичних наробок і правового регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері використання водних ресурсів Дніпровського басейну. Порівняльно-правовий – у процесі аналізу наукової літератури, окремих положень нормативно-правових актів України та деяких зарубіжних країн, що регулюють суспільні відносини у досліджуваній сфері. За допомогою формально-юридичного методу аналізувалися положення нормативно-правових актів, які регулюють порядок використання водних ресурсів. За допомогою методу структурно-функціонального аналізу виявлено недоліки нормативного забезпечення використання водних ресурсів Дніпровського басейну та визначено шляхи їх подолання. За допомогою комплексного методу сформульовано ряд наукових визначень та положень. Ці дослідницькі методи базуються на умовах всебічного та об’єктивного аналізу процесів і явищ суспільного розвитку, які спостерігаються у досліджуваній сфері, що дало змогу проаналізувати правовий інститут використання водних ресурсів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в юридичній науці України виконано комплексне дослідження правового регулювання комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну, запропоновано нові підходи до інституту права водокористування. Обґрунтовується доцільність удосконалення правових норм, які мають безпосереднє значення у формуванні механізму правового забезпечення комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну.

Новизна дослідження характеризується положеннями, які виносяться на захист:

Сформульовано поняття “комплексне використання водних ресурсів Дніпровського басейну”, під яким слід розуміти ефективне, раціональне, ощадливе і збалансоване використання водних ресурсів водокористувачами для задоволення різноманітних потреб в межах річкового басейну. Правовідносини по використанню водних ресурсів Дніпровського басейну є комплексними, мають сукупність правових та інших споріднених факультативних ознак, що визначають їх місце у системі водних правовідносин, залежно від цільового призначення використання, комплексу суб’єктного та об’єктного складу в аспекті використання водних ресурсів для задоволення різноманітних потреб суб’єктів та правових способів забезпечення реалізації їх правосуб’єктності.

Уперше на дисертаційному рівні визначено правові ознаки комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну, зокрема, такі як: ефективне використання водних ресурсів; раціональне використання водних ресурсів; ощадливе і збалансоване використання водних ресурсів; багатоцільове використання водних ресурсів; полісуб’єктність прав на водні ресурси; поліфункціональність управління або регулювання використання водних ресурсів на основі басейнового принципу.

Встановлено, що метою водного законодавства є досягнення раціонального використання та охорони водних ресурсів, яке повинно здійснюватися в межах комплексних водних правовідносин щодо ефективного використання водних ресурсів. Запропоновано ефективне використання водних ресурсів розглядати як одну із головних ознак комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну та засіб його юридичного гарантування. Дістало подальший розвиток положення, що у концептуальному плані раціональне й ефективне природокористування розглядається як природоохоронна і середовище захисна діяльність. Доведено, наявність необхідних підстав розглядати раціональне використання водних ресурсів як засіб їх ефективної охорони при комплексному використанні в межах річкового басейну, за умов забезпечення водоохоронних заходів. Детально розглянуто ці заходи.

Обґрунтовано доцільність впровадження басейнового принципу управління в галузі використання, охорони вод та відтворення водних ресурсів, як необхідної умови перспективного використання водних ресурсів Дніпровського басейну та гарантії можливості комплексного їх використання, виходячи із того, що басейновий принцип управління є найбільш наближеним до природних екосистем. Запропоновано шляхи по втіленню основних засад басейнового принципу управління на практиці, зокрема шляхом створення узгоджено діючої системи управління водними ресурсами і забезпечення умов для переходу до економічно збалансованого розвитку водогосподарських комплексів басейнів річок. Сформульовано керівні принципи розвитку басейнової системи управління.

Дістало подальший розвиток з урахуванням особливостей Дніпровського басейну дослідження права загального використання водних ресурсів, правова природа якого пов’язана із правом загального землекористування. Визначено ознаки та особливості права загального водокористування, як різновиду права природокористування, в межах річкового басейну.

Проаналізовано визначення поняття спеціального водокористування. Доведено, що визначення поняття “спеціального водокористування” у Водному кодексі України не відображає практичного використання води, як ресурсу. Уперше на дисертаційному рівні визначено особливості правового регулювання окремих видів використання водних ресурсів Дніпровського басейну виходячи із можливості їх використання окремими водокористувачами у порядку централізованого та нецентралізованого водозабезпечення.

Проаналізовано сучасний стан правового регулювання комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну у порядку централізованого водозабезпечення для потреб комунального, сільського господарства і гідроенергетики та у порядку нецентралізованого водозабезпечення для потреб водного транспорту та для рибогосподарського використання. Запропоновано ряд заходів правого характеру по удосконаленню порядку комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну для зазначених потреб окремим водокористувачами.

Сформульовано окремі науково обґрунтовані пропозиції по вдосконаленню нормативно-правового регулювання використання водних ресурсів Дніпровського басейну шляхом підготовки проекту Закону України “Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України з питань регулювання відносин по використання водних ресурсів”. Запропоновано механізм удосконалення правового регулювання орендного водокористування шляхом затвердження “Порядку надання водних об’єктів у користування на умовах оренди” на рівні Постанови Кабінету Міністрів України.

Практичне значення одержаних результатів. Рекомендації та висновки дисертаційного дослідження використано Державним комітетом України по водному господарству при підготовці матеріалів на парламентські слухання “Актуальні проблеми зрошення, підтоплення та повеней в Україні”, які відбулися 15 лютого 2006 року, Черкаським обласним виробничим управлінням меліорації і водного господарства при розробці проекту розпорядження Голови Черкаської обласної державної адміністрації щодо порядку надання водних об’єктів у користування на умовах оренди, Правобережним міжрайонним управлінням водного господарства при розробці напрямків корегування Регіональної програми розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь та в навчальному процесі Черкаського навчального центру Одеської національної юридичної академії.

Апробація результатів дослідження.

Результати дослідження були висвітлені та доповідались на:

- третій всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів “Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави”, (юридичний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка, 4-5 березня 2005 року).

- всеукраїнській науковій конференції “Другі юридичні читання” (Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, 18 травня 2005 р.).

- на міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців “Четверті осінні юридичні читання” (юридичний факультет Хмельницького університету управління та права, 21-22 жовтня 2005 року).

- міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Приватно-правовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку” (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 25-26 листопада 2005 року.

- міжнародній науково-практичній конференції “Право ХХІ століття: становлення та перспективи розвитку” (Миколаївський навчальний центр Одеської національної юридичної академії, 28 листопада 2005 року).

- дев’ятій звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеська національна юридична академія, 26 квітня 2006 року).

Результати дослідження апробовані при проведенні практичних занять з курсів “Земельне право України” та “Природноресурсове право України”, а також при викладанні спецкурсу “Правове регулювання управління земельним фондом України” в Черкаському навчальному центрі Одеської національної юридичної академії.

Структура дисертації зумовлена метою та завданням дослідження і складається зі вступу, двох розділів, що містять шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатку. Загальний обсяг дисертації становить 216 сторінок, з них основний текст – 175 сторінок. Список використаних джерел розміщений на 32 сторінках і містить 341 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовуються актуальність обраної для дослідження теми, характеризується ступінь її дослідженості, визначаються мета й завдання роботи, її об’єкт та предмет. Зазначається методологічна і науково-теоретична основа проведеного дослідження, наукова новизна одержаних результатів, підкреслюється теоретичне і практичне значення одержаних результатів, формулюються основні положення, які виносяться на захист.

Перший розділ “Правові засади комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну” складається із двох підрозділів.

Підрозділ 1.1. “Поняття та особливості правового регулювання комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну” присвячений розкриттю юридичної сутності, з’ясуванню особливостей та правових ознак комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну.

На законодавчому рівні відсутнє визначення поняття “комплексне використання водних ресурсів”. Дослідження сучасного стану та особливостей використання водних ресурсів дозволило зробити висновок, що основою розвитку водного господарства в межах Дніпровського басейну є комплексне водокористування. Такий підхід найкраще задовольняє потреби різних водокористувачів у водних ресурсах. Наявність каскаду водосховищ на Дніпрі дає змогу забезпечити водопостачання як у межах власного басейну, так і на значних територіях за його межами. Оскільки водні ресурси і природні процеси, що зумовлюють формування водного режиму та водозабезпеченості території, залишаються у нерозривному зв’язку, у сфері водокористування складається особлива група відносин, що реалізуються у функціонуванні системи водогосподарського комплексу.

З урахуванням новітніх наукових досліджень сформульовано поняття “комплексне використання водних ресурсів Дніпровського басейну”, під яким слід розуміти ефективне, раціональне, ощадливе і збалансоване використання водних ресурсів водокористувачами для задоволення різноманітних потреб в межах річкового басейну. Дисертантом визначено юридичні ознаки поняття “комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну”:

Ефективне використання водних ресурсів, що являє собою мету, принцип водного права і законодавства, зміст водних правовідносин, направлений на досягнення раціонального використання водних ресурсів. Ефективне використання водних ресурсів Дніпровського басейну розглядається як якісне, безпечне, раціональне, науково обгрунтоване використання водних ресурсів із нормативно визначеним порядком їх експлуатації для багатоцільового призначення.

Раціональне використання водних ресурсів – це використання водних ресурсів, що має водоохоронний характер і є направленим на відтворення водних ресурсів, а також є екологічно, економічно, соціально та технологічно виправданим. Дотримання принципу раціонального й забезпечення ефективного водокористування дає максимальний економічний результат при одержанні корисних властивостей водних об’єктів. Критерієм раціонального й ефективного використання водних ресурсів є забезпечення їх невичерпності при споживанні. Зроблено висновок, що з урахуванням самовідновлюваності та необхідності комплексного використання водних ресурсів, з метою їх раціонального використання і охорони від забруднення необхідно застосовувати засоби охорони вод.

Ощадливе і збалансоване використання водних ресурсів, яке ґрунтується на пріоритетних напрямках використання водних об’єктів та ресурсів на конкретній території, з урахуванням можливостей самовідтворення водних ресурсів та лімітів їх використання на перспективу, на підставі водогосподарських балансів при використанні водних ресурсів шляхом вилучення певних обсягів вод або без їх вилучення з метою забезпечення охорони вод.

Багатоцільове використання водних ресурсів, як можливість їх використання багатьма суб’єктами на певних юридичних титулах – праві загального та спеціального водокористування, не виключаючи можливість встановлення права власності на замкнуті водні об’єкти, для різноманітних цілей, зокрема, господарсько-побутових, промислових, сільськогосподарських, транспортних, енергетичних, рибогосподарських, рекреаційних, лікувально-оздоровчих та інших потреб людей та галузей економіки держави. Встановлено, що режим використання водних ресурсів Дніпровського басейну може бути одночасно в порядку централізованого і нецентралізованого водокористування, в тому числі відособленого права водокористування.

Полісуб’єктність прав на водні ресурси Дніпровського басейну включає відособлене право їх використання певним суб’єктом та субсидіарне використання декількома суб’єктами, що проявляється в різноплановому характері використання водних ресурсів Дніпровського басейну.

Поліфункціональність управління або регулювання використання водних ресурсів на основі басейнового принципу є важливим чинником і гарантією комплексного водокористування, так як в його основі лежить регулятивна функція, яка забезпечує регулювання використання вод шляхом встановлення певних режимів для водного об’єкта шляхом здійснення загальних та спеціальних функцій органами управління на основі узгодженості правових засад і управлінських функцій спеціальних органів басейнового управління у відповідності до закономірностей функціонування геодинамічної системи “річкового басейну”.

На підставі аналізу поняття та ознак комплесного використання водних ресурсів Дніпровського басейну зроблено висновок, що комплексний характер використання водних ресурсів Дніпровського басейну має небезпечність реалізації права водокористування, є складним із точки зору соціально-правової регуляції, а особливо організаційно-технічного забезпечення, оскільки використання водних ресурсів каскаду Дніпровських водосховищ пов’язане із використанням технічних пристроїв і споруд, правовий режим використання яких має свої особливості. Водне законодавство містить лише загальні норми стосовно їх експлуатації. Комплексне використання водних ресурсів Дніпровського басейну повинно здійснюватися з урахуванням нормативів екологічної безпеки водокористування.

У підрозділі 1.2. “Правові аспекти управління в галузі використання водних ресурсів Дніпровського басейну” розкриті основні тенденції правового регулювання управління в галузі використання водних ресурсів Дніпровського басейну як гарантії комплексного водокористування та перспективного використання басейну річки. В основу дисертаційного дослідження покладено концепцію екосистемної цілісності, згідно з якою басейн річки Дніпро розглядається як єдиний гідрографічний територіальний комплекс незалежно від адміністративного поділу. Враховуючи, що водні ресурси суші формуються в басейнах річок управління річковим басейном повинно здійснюватися на різних рівнях.

Органи загальної компетенції здійснюють координаційно-контрольні, організаційні функції управління в галузі використання, охорони вод і відтворення водних ресурсів. Органи спеціальної компетенції покликані здійснювати розподіл і перерозподіл водних ресурсів, облік і ведення водного кадастру, видачу дозволів на спеціальне водокористування та інші спеціальні функції управління. Встановлено, що органам спеціальної компетенції повинна відводитися важлива роль при здійсненні регулятивної функції з урахуванням специфіки об’єкта регулювання – басейну Дніпра. Річковий стік Дніпра є величиною непостійною, що коливається протягом року та з року в рік і є нерівномірно розподілений територією країни. Особливо великої ваги набуває роль управління водокористуванням у періоди з високою та низькою водністю.

Автором проведений аналіз законодавчого закріплення та практики застосування басейнового принципу управління водними ресурсами. Дослідження даного питання дозволило зробити висновок, що басейновий принцип управління водними ресурсами, який задекларований у Водному кодексі України, на практиці потребує удосконалення правових механізмів його реалізації. Сучасний стан басейнового управління водокористуванням, охороною вод і відтворенням водних ресурсів України характеризується як наявність складної системи галузевих і відомчих структур державного управління, які мають переважно галузеву і адміністративно-територіальну, а не басейнову спрямованість. На даному етапі запровадження басейнового принципу управління не визначено ті принципи, у відповідності з якими можна розподілити управлінські функції між басейновими водогосподарськими органами і адміністративно-територіальними. Запропоновано механізм поетапного впровадження басейнового принципу управління водними ресурсами, починаючи із розширення функцій адміністративно-територіальних органів – облводгоспів в галузі використання, збереження та відтворення водних ресурсів, за умови прив’язки меж компетенції Басейнових управлінь водних ресурсів (БУВРів) до меж гідрографії річкових басейнів, з метою забезпечення практичної реалізації рішень головного Басейнового водогосподарського об’єднання – Басейнової Ради.

Другий розділ “Основні види права використання водних ресурсів Дніпровського басейну” присвячений дослідженню законодавчих та теоретичних положень права використання водних ресурсів, як інституту водного права, виходячи із законодавчого поділу права використання на основні види: загальне і спеціальне водокористування та здійснення останнього окремими водокористувачами в порядку централізованого і нецентралізованого водозабезпечення.

У підрозділі 2.1. “Реалізація права загального використання водних ресурсів Дніпровського басейну” право загального водокористування розглядається як одне із конституційних прав на користування природними об’єктами, зокрема водними. Зазначене вище конституційне право кожного громадянина на користування природними ресурсами, у нашому випадку водами, реалізується, перш за все, в процесі здійснення права загального використання водних ресурсів громадян. Останнє, у силу не достатньої визначеності механізмів його реалізації в Водному кодексі України, інших нормативно-правових актах вимагає комплексного наукового дослідження у контексті вдосконалення чинного законодавства та потреб практики у відповідній сфері. Право загального використання водних ресурсів Дніпровського басейну має визначене водним законодавством цільове призначення, здійснюється без застосування споруд або технічних пристроїв та може в певних випадках здійснюватися юридичними особами.

Встановлено, що право загального використання водних ресурсів поряд із природними правами на життя, здоров’я, покликане забезпечувати життєво важливі інтереси особи, суспільства та держави, і, як, наслідок, пов’язане із правом екологічної безпеки у процесі взаємодії суспільства і природи від загроз з боку водних об’єктів, властивості яких змінені забрудненням, а також зумовлених виснаженням водних ресурсів. Забезпечення екологічно безпечного використання водних ресурсів на праві загального водокористування повинно здійснюватися шляхом встановлення гарантій, за допомогою нормативно-правових та економічних заходів. Право загального водокористування є пріоритетним порівняно із правом спеціального водокористування.

Встановлено безпосередній зв’язок між використанням і охороною водного об’єкта в процесі реалізації права загального водокористування. Питання про співвідношення використання та охорони вод, як гарантії права загального водокористування, пов’язані із межами реалізації суб’єктивних прав водокористувачів. Реалізація суб’єктивного права загального водокористування повинна здійснюватись у межах, встановлених законом, з метою забезпечення вільної реалізації відповідного права необмеженим колом осіб та без негативних наслідків для водного об’єкту як на водних об’єктах загального користування, так і на водних об’єктах, наданих у відокремлене користування. Необхідно на законодавчому рівні визначити межі здійснення права загального водокористування як гарантії реалізації останнього. На водних об’єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об’єкт в оренду. При реалізації громадянами права загального водокористування, на них мають покладатися чітко визначені обов’язки та обмеження з метою запобігання забрудненню водних об’єктів, погіршенню їх якостей, рекреаційних властивостей, при порушені яких до особи може бути вжито заходів адміністративної відповідальності.

У підрозділ 2.2. “Загальні засади права спеціального використання водних ресурсів Дніпровського басейну” досліджено визначення поняття спеціального водокористування та умови реалізації права спеціального використання водних ресурсів Дніпровського басейну, як підінституту права використання водних ресурсів. Зроблено висновок, що визначення поняття “спеціального водокористування” у Водному кодексі України не відображає практичного використання води, як ресурсу. Досліджено принципи використання водних ресурсів, зокрема принцип платності спеціального водокористування, запропоновано виділяти окремі види спеціального водокористування для забезпечення цільового використання плати за спеціальне водокористування. Спеціальне використання водних ресурсів слід поділяти на використання за допомогою спеціальних пристроїв та установок для задоволення виробничих потреб підприємств, організацій, установ, а також населення; використання водних ресурсів без пристроїв і установок, якщо обсяги споживання мають значний вплив на кількісні та якісні показники стану водних ресурсів у водних і об’єктах; використання водних ресурсів для потреб гідроенергетики і водного транспорту. Для використання водних ресурсів у виробництві здійснюється забір води з її джерел – водних об’єктів. Забрана вода стає природно-промисловим ресурсом. Із зазначеного можна виділити окремі випадки споживання води як природно-промислового ресурсу: використання за допомогою спеціальних пристроїв та установок для задоволення виробничих потреб підприємств, та також використання водних ресурсів для потреб гідроенергетики. Система плати повинна враховувати призначення, характер та інші аспекти водокористування підприємств з тим, щоб найбільш об’єктивно стягувалася ця плата.

Дослідивши теоретичні та практичні аспекти орендних правовідносин, зроблено висновок, що процес надання водних об’єктів в оренду пов’язаний з ускладненнями, до яких призводить неузгодженість чинного водного і земельного законодавства щодо порядку надання водних об’єктів у користування на умовах оренди. Пропонується на законодавчому рівні закріпити основні засади реалізації права загального водокористування громадян при передачі водного об’єкту в оренду певному суб’єкту за умови їх погодження із державними органами охорони навколишнього природного середовища і водного господарства. З урахуванням поширення випадків використання водних об’єктів на умовах оренди пропонується запровадити єдиний порядок надання водних об’єктів у користування на умовах оренди на рівні Постанови Кабінету Міністрів України.

У підрозділі 2.3. “Особливості права спеціального використання водних ресурсів Дніпровського басейну у порядку централізованого водозабезпечення” обґрунтовано доцільність розглядати можливість використання водних ресурсів Дніпровського басейну у порядку централізованого водозабезпечення для потреб комунального, сільського господарства та гідроенергетики.

Використання водних ресурсів для потреб комунального господарства навіть у маловодні роки залишається пріоритетним порівняно з іншими потребами галузей економіки України. У порядку централізованого водопостачання підприємства, установи та організації, у віданні яких перебувають питні та господарсько-побутові водопроводи, здійснюють забір води безпосередньо з водних об’єктів.

Дисертантом стверджується, що одним із основних заходів, спрямованих на зменшення об’ємів водоспоживання населення, є розробка та впровадження експлуатаційних норм питомого водоспоживання, що регламентують величину раціонального водоспоживання і реально допустимий рівень втрат. Встановлено, що використання водних ресурсів для потреб комунального господарства повинно здійснюватися на підставі науково обґрунтованих нормативів формування доступних для використання водних ресурсів і водогосподарських балансів в межах річкових басейнів з урахуванням споживчих потреб у воді населення України.

Під час здійснення спеціального водокористування для зрошення в порядку централізованого водопостачання підприємства, установи та організації, у віданні яких перебувають господарсько-побутові водопроводи, здійснюють забір води безпосередньо з водних об’єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку проектів водозабірних споруд, нормативів якості води і дозволів на спеціальне водокористування. Враховуючи важливість проблем відновлення та ефективного використання меліоративних систем для сталого продовольчого забезпечення держави, зменшення залежності сільськогосподарського виробництва від кліматичних умов визначено необхідність здійснення ряду заходів, серед яких, в першу чергу: коригування Комплексної програми розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь у 2001-2005 роках та прогноз до 2010 року в частині реконструкції та будівництва меліоративних систем. Встановлено, що необхідним є запровадження на нормативному рівні мораторію на списання основних фондів внутрішньогосподарських меліоративних систем, побудованих за рахунок державних коштів, та переведення зрошуваних земель у богарні землі. За результатами дослідження зроблено висновок, що необхідно включити меліоративні системи до переліку об’єктів, що можуть надаватися у концесію для забезпечення відновлення внутрішньогосподарських меліоративних систем, які нині передаються в комунальну власність, з урахуванням того, що більшість органів місцевого самоврядування не мають можливості і необхідності їх відновлювати та утримувати в належному стані. Дисертантом пропонується на законодавчому рівні передбачати довгострокові механізми стимулювання сільськогосподарських товаровиробників за ефективне використання зрошуваних земель, збереження родючості ґрунтів та довкілля, не лише шляхом дотування із бюджету за политий гектар сільськогосподарських культур, а також шляхом часткової компенсації вартості зрошувальної та поливної техніки. Необхідно на нормативно-правовому рівні запроваджувати санкції за погіршення меліоративного стану сільськогосподарських угідь.

Установлено, що вимогами гідроенергетики, як водокористувача, є максимальне використання водотоку як на кожній гідроелектростанції, так і в цілому по Дніпровському каскаду ГЕС з максимальною потужністю для покриття піків навантаження енергетичної системи. Однак великі ГЕС не можуть повністю забезпечити покриття пікового навантаження енергосистеми України. В зв’язку із цим є необхідність у функціонуванні високоманеврених генеруючих джерел електроенергії – гідроакумуляторних електростанцій (ГАЕС), які крім покриття пікового навантаження енергосистеми, використовують енергію в години провалів навантаження енергосистем. Під час здійснення спеціального водокористування для потреб гідроенергетики в порядку централізованого водопостачання здійснюється забір води безпосередньо з водних об’єктів для гідроакумулюючих електростанцій. Водні ресурси, що використовуються без вилучення їх з водних об’єктів (наприклад, вода, що проходить через турбіни ГЕС) не підлягають лімітуванню і їх використання не слід розглядати як таке, що здійснюється у порядку централізованого водозабезпечення. Основними напрямками подальшого розвитку гідроенергетики є реконструкція наявних ГЕС, будівництво гідроакумуляторних електростанцій у комплексі з вирішенням протиповеневих завдань. Автором підкреслюється, що гідроелектростанції, на відміну від теплових та атомних електростанцій, працюють на відновлюваних джерелах енергії – стоку річок. Поряд з економією палива, розв’язанням проблем водного та наземного транспорту, водопостачанням галузей промисловості та населення великих міст, водосховища ГЕС забезпечують захист населення від великих повеней та зрошення земель.

Зроблено висновок, що гідроенергетика як споживач водних ресурсів, безповоротно витрачає значні обсяги води, що тягне за собою коливання витрат та рівнів води в нижніх б’єфах ГЕС. Тому, потрібно, щоб технічна нормативна документація була спрямована на заходи по берегозакріпленню в межах дії коливання рівнів води, а також була спрямована на забезпечення оптимальних об’ємів поповнення Дніпровських водосховищ після весняних повеней з урахуванням потреб гідроенергетики у водних ресурсах.

У підрозділі 2.4. “Здійснення права спеціального використання водних ресурсів Дніпровського басейну у порядку нецентралізованого водозабезпечення” обґрунтовано доцільність розглядати можливість використання водних ресурсів Дніпровського басейну у порядку нецентралізованого водозабезпечення, розглянуто особливості здійснення права спеціального водокористування окремими водокористувачами у порядку нецентралізованого водозабезпечення. Виходячи із того що, нецентралізоване водопостачання здійснюється безпосередньо юридичними і фізичними особами шляхом забору води з поверхневих або підземних водних об’єктів, пропонується розглядати особливості використання водних ресурсів у порядку нецентралізованого водозабезпечення для потреб рибного господарства і водного транспорту.

Автором розглядаються правові заходи для забезпечення рибогосподарського використання Дніпровських водосховищ за умови забезпечення правового механізму їх охорони та відтворення, зокрема шляхом удосконалення технічних норм по використанню рибозахисних і рибопропускних споруд та попередження забруднення водних об’єктів. Зазначено, що комплексне використання водних об’єктів, пов’язане із експлуатацією гідротехнічних та інших споруд, встановленням гідрологічного режиму та інша діяльність, що впливає на умови існування водних живих ресурсів, повинна здійснюватися з урахуванням інтересів рибного господарства. Встановлено, що основним напрямком у області охорони водних об’єктів від забруднення повинна бути, разом з удосконаленням технології очищення води, заборона на скидання промислових стоків у водоймища без очищення. Доцільно не тільки добиватися очищення стічних вод, але і направляти основні зусилля на попередження або зменшення самого утворення стічних вод.

Встановлено, що для забезпечення оптимального рибогосподарського використання Дніпровських водосховищ та водних об’єктів басейну Дніпра необхідно здійснювати комплекс заходів еколого-правового, економічного та матеріально-технічного характеру, направлених на раціональне використання, збереження й відтворення рибних ресурсів.

Досліджено використання Дніпра для потреб водного транспорту, проаналізовано нормативно-правові акти, які спрямовані на забезпечення безпеки судноплавства. На підставі аналізу експлуатаційної діяльності Дніпровської воднотранспортної системи зроблено висновок, що її ефективність багато в чому залежить від збереження|зберігання| і вдосконалення умов роботи флоту і гідротехнічних споруд|споруджень| на каскаді водосховищ, зокрема підтримання надійної роботи шлюзів Дніпровських водосховищ. З урахуванням того, що шлюзування – відповідальний етап при русі суден водним шляхом, встановлено, що нормативно-правові акти, які регулюють порядок пропуску суден через шлюзи, повинні враховувати вимоги водного транспорту як водокористувача та гідрологічні умови. Нормативно-технічна документація повинна забезпечувати можливість оптимального поєднання причальних, зовнішніх захисних та берегоукріплювальних гідротехнічних споруд. Для забезпечення безпеки судноплавства і подальшого використання Дніпра для потреб водного транспорту запропоновано удосконалити нормативно-правову базу щодо запровадження більш налагодженого механізму притягнення до адміністративної відповідальності та підвищення суворості санкцій за порушення законодавства на річковому транспорті, поновити нормативні акти технічного характеру по забезпеченні безпеки судноплавства.

Висновки містять теоретичні та практичні узагальнення результатів проведеного дослідження. Вивчення особливостей правого регулювання комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну спрямоване на удосконалення правового регулювання реалізації права на користування природними ресурсами, зокрема, водними, на прикладі Дніпровського басейну.

Вагомим науковим результатом роботи є обґрунтування необхідності, визначення поняття та правових ознак комплексного використання водних ресурсів у басейні Дніпра, при якому найбільш оптимально задовольняються потреби населення і галузей економіки у водних ресурсах. Проаналізовано право загального та спеціального водокористування, а також використання водних ресурсів у порядку централізованого водозабезпечення для потреб комунального, сільського господарства, гідроенергетики та у порядку нецентралізованого водозабезпечення для потреб рибного господарства, водного транспорту, у зв’язку із чим подані пропозиції по удосконаленню даних правовідносин.

До практичних результатів роботи слід віднести сформульовані автором конкретні пропозиції по вдосконаленню нормативно-правових актів, які регулюють використання водних ресурсів, в частині існуючих прогалин.

Додаток містить проект Закону України “Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України з питань регулювання відносин по використання водних ресурсів”.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Основні положення дисертації розкриті в наступних опублікованих автором працях за темою дисертації:

Локтєва Н.В. Актуальні питання комплексного використання Дніпровських водосховищ // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. – Одеса: Вид-во “Юридична література”, 2007. – Вип. 30. – С. 176-177.

Локтєва Н.В. Комплексне використання Дніпровських водосховищ як засіб задоволення приватно-правових та публічно-правових інтересів // Правове життя сучасної України: Тези доповідей 9-ї звітної наукової конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу / Відп. ред. д. ю. н., проф. Ю.М. Оборотов // Одеська націон. юрид. акад. – О.: Фенікс, 2006. – 352 с.

Локтєва Н.В. Поєднання приватно-правових та публічно-правових елементів у договірних відносинах щодо використання водних ресурсів для зрошення // Збірник наукових робіт міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів “Приватно-правовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку”. – Київ: КНУ ім. Тараса Шевченка, Вид-во ХУУП, 2005. – С. 90 - 92.

Локтєва Н.В. Правовий контроль за раціональним використанням водних ресурсів спеціально уповноваженими органами виконавчої влади // Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції “Другі юридичні читання”. – Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – С. 598 - 600.

Локтєва Н.В. Правове регулювання ведення господарської діяльності в водоохоронних зонах // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – Одеса: ПП “Фенікс”, 2006. – Вип. 28. – С. 283 - 288.

Локтєва Н.В. Правове регулювання використання водних ресурсів Дніпровського басейну: історичний аспект // Матеріали III всеукраїнської наукової конференції молодих науковців, аспірантів і студентів “Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави”. – Одеса: Вид-во “Юридична література”, 2005. – С. 150 - 153.

Локтєва Н.В. Правове регулювання оренди земельних ділянок під водними об’єктами // Молодь в юридичній науці: Збірник тез доповідей міжнародної науково-практичної конференції молодих науковців “Четверті осінні юридичні читання”. – Хмельницький: Вид-во ХУУП, 2005. – С. 87 - 90.

Локтєва Н.В. Правове регулювання транспортного використання Дніпровських водосховищ: стан та перспективи розвитку // Митна справа. – 2006. – Одеса. – № 3. – С. 84 - 87.

АНОТАЦІЇ

Локтєва Н.В. Правове регулювання комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну. – Рукопис.

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. – Одеська національна юридична академія, Одеса, 2007.

У дисертації досліджується правова природа та механізм правового забезпечення комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну. Досліджено комплексне використання водних ресурсів Дніпровського басейну, визначено його поняття та ознаки. Ознаками комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну є: ефективне використання водних ресурсів; раціональне використання водних ресурсів; ощадливе і збалансоване використання водних ресурсів; багатоцільове використання водних ресурсів; полісуб’єктність прав на водні ресурси; поліфункціональність управління або регулювання використання водних ресурсів на основі басейнового принципу. Обґрунтовано доцільність впровадження басейнового принципу управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, як гарантії комплексного та перспективного водокористування межах річкового басейну. Запропоновано шляхи по втіленню його основних засад на практиці. Доведено, наявність необхідних підстав розглядати раціональне використання водних ресурсів як засіб їх ефективної охорони. Детально розглянуто ці підстави. Ефективне використання водних ресурсів Дніпровського басейну розглядається як якісне, безпечне, раціональне, науково обгрунтоване використання водних ресурсів із нормативно визначеним порядком їх експлуатації для багатоцільового призначення.

Досліджено право загального та спеціального водокористування, як окремі правові інститути водного права. Визначено ознаки права загального водокористування та особливості його реалізації. Проаналізовано визначення поняття спеціального водокористування. Досліджено принцип платності спеціального водокористування, запропоновано виділяти окремі види спеціального водокористування для забезпечення цільового використання плати за спеціальне водокористування. На основі проведеного аналізу детально розкрито особливості використання водних ресурсів у порядку централізованого водозабезпечення для потреб комунального, сільського господарства, гідроенергетики та у порядку нецентралізованого водозабезпечення для потреб рибного господарства, водного транспорту. Обґрунтовано необхідність розробки законопроекту про внесення змін та доповнень