Національна академія Державної прикордонної служби України

імені Богдана Хмельницького

МИЦЕНКО Даніїл Вячеславович

УДК 378.1:355.23

ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ

МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-РАДІОІНЖЕНЕРІВ

У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.04 – “Теорія і методика професійної освіти”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Хмельницький – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

КУБІЦЬКИЙ Сергій Олегович,

Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра військово-гуманітарних дисциплін, начальник кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор ГРЯЗНОВ Ігор Олександрович, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, начальник докторантури;

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник ЛИТВИНОВСЬКИЙ Євген Юрійович, Академія праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, факультет соціологічного управління, кафедра соціальної роботи і практичної психології, доцент кафедри.

Провідна установа:

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського МОН України, кафедра педагогіки, м. Вінниця.

Захист відбудеться “11” травня 2007 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .705.03 Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29003, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29003).

Автореферат розіслано “6” квітня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат педагогічних наук,

доцент Ю. І. Сердюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Підвищення професіоналізму педагогічних кадрів на усіх рівнях, визначається у Державній національній програмі “Освіта” як один із пріоритетних напрямів реформування вітчизняної освіти. Різні аспекти професійної педагогічної підготовки майбутніх вчителів знайшли своє відображення у працях І.А. Зязюна, Л.В. Кондрашової, Н.В. Кузьміної, О.Г. Мороза, О.М. Пєхоти, В.В. Сагарди, В.А. Семиченко, С.О. Сисоєвої.

Важливу роль у професійній підготовці майбутнього вчителя відіграє формування в нього системи педагогічних умінь. Проблема формування педагогічних умінь висвітлюється в працях О.А. Абдулліної, О.А. Дубасенюк, Н.В. Кузьміної, В.О. Сластьоніна, Л.Ф. Спіріна, О.І. Щербакова. Проблеми, пов’язані з формуванням окремих складових системи педагогічних умінь розглянуто в дослідженнях С.П. Балашової, Т.Д. Мишковської (дослідницькі вміння), Л.В. Бурман (діалогічні вміння), О.І. Бульвінської (дидактичні вміння), О.В. Іллінної (організаторські вміння), І.І. Коновальчука (уміння проектування виховної діяльності), М.С. Севастюк (прогностичні вміння). Особливості формування педагогічних умінь майбутніх фахівців відповідних спеціальностей досліджували Г.О. Ковальчук (майбутніх викладачів економіки) та Н.П. Тимошенко (студентів музично-педагогічних факультетів).

Аналіз професійної діяльності офіцерського складу свідчить, що одним із головних її компонентів є військово-педагогічна. Кардинальні зміни, що відбуваються нині в усіх сферах нашого суспільства, процеси модернізації змісту й структури національної та військової освіти, реформування Збройних сил України зумовлюють підвищення вимог до психолого-педагогічної підготовки офіцерського складу.

Значний внесок у розв’язання проблеми підготовки офіцерів до військово-педагогічної діяльності зроблено О.В. Барабанщиковим, А.В. Галімовим, І.О. Грязновим, Д.В. Іщенком, М.І. Нещадимом, О.Д. Сафіним, В.В. Ягуповим.

Проте, недостатньо розробленими залишаються проблеми, пов’язані з особливостями військово-педагогічної діяльності офіцерів технічних спеціальностей, зокрема офіцерів-радіоінженерів.

Діяльність представників цієї категорії офіцерського складу пов’язана, передусім, з експлуатацією та ремонтом озброєння, радіоелектронної техніки з метою підвищення їх ефективності та підтримання у стані постійної боєздатності. Проте, стан техніки – важливий але не єдиний фактор, що впливає на боєздатність підрозділу, на озброєнні якого знаходяться складні радіотехнічні комплекси. Визначальну роль в забезпеченні боєздатності відіграє військово-професійна підготовка особового складу, що безпосередньо обслуговує та експлуатує бойову техніку, злагодженість та навченість бойових розрахунків. Резонансні професійні помилки вітчизняних військовиків, на жаль і досі болюче відлунюються в пам’яті. Тому значна увага офіцера-радіоінженера приділяється навчанню та вихованню воїнів. Разом з цим аналіз службової діяльності випускників ВВНЗ, сучасних наукових досліджень свідчить про те, що більшість молодих офіцерів-радіоінженерів недостатньо підготовлені до навчання та виховання підлеглих, мають низький рівень сформованості педагогічних умінь.

Деякі аспекти проблеми формування в майбутніх офіцерів педагогічних умінь відображені в працях, присвячених: формуванню педагогічної культури офіцера (О.В. Барабанщиков, В.І. Зелений, С.С. Муцинов, В.І. Шевчук); розвитку педагогічної спрямованості (С.М. Морозов) та педагогічної техніки (І.А. Яремчук); удосконаленню педагогічної підготовки командирів підрозділів (Ю.І. Сердюк); формуванню умінь проектування виховного процесу (Є.Ю. Литвиновський), методичних умінь (В.П. Чабаненко), умінь командира підрозділу (С.Т. Полторак) та комунікативних умінь (М.М. Ісаєнко) майбутніх офіцерів МВС.

Актуальність проблеми також зумовлена необхідністю розв’язання низки суперечностей, зокрема між: пасивною позицією курсанта в процесі навчання та потребою у формуванні активної й ініціативної позиції майбутнього організатора пізнавальної діяльності військовослужбовців; репродуктивним характером професійної підготовки курсантів та різноманітними й нестандартними завданнями майбутньої військово-педагогічної діяльності; зростанням вимог до професіоналізму та навченості воїнів і рівнем педагогічної майстерності офіцерів-радіоінженерів; переважанням у змісті військово-педагогічної підготовки курсантів теоретичних знань та потребою у сформованості в майбутніх офіцерів-радіоінженерів професійних, зокрема педагогічних, умінь; технократичною спрямованістю професійної підготовки майбутніх офіцерів-радіоінженерів та необхідністю формування всебічно розвиненої особистості військового педагога та керівника.

Отже, недостатня розробленість проблеми, наявні суперечності, її значущість та актуальність на сучасному етапі розвитку Збройних сил України зумовили тему дослідження – “Формування педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів у процесі підготовки до професійної діяльності”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось згідно з тематичними планами науково-дослідної роботи Житомирського військового інституту радіоелектроніки ім. С.П. Корольова в рамках НДР “Технологія” та Національної академії Державної прикордонної служби України в рамках НДР “Компетенція” (203–0001 І). Тема дисертації затверджена вченою радою Національної академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького (протокол № від 12.11.2002 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 2 від 25.02.2003 р.).

Об’єкт дослідження – підготовка майбутніх офіцерів-радіоінженерів до професійної діяльності.

Предмет дослідження – технологія формування педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів у процесі підготовки до професійної діяльності.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та розробити технологію формування в майбутніх офіцерів-радіоінженерів педагогічних умінь у процесі підготовки до професійної діяльності, експериментально перевірити її ефективність.

Гіпотеза дослідження. Формування педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів буде ефективнішим за умови реалізації у навчально-виховному процесі ВВНЗ педагогічної технології, яка ґрунтується на таких концептуальних засадах: зв’язок з майбутньою професійною діяльністю; особистісно-орієнтований характер педагогічної технології; проблемність змісту навчального матеріалу; цілеспрямоване формування позитивної мотивації до педагогічної діяльності та самовдосконалення; оптимальне поєднання активних методів навчання з традиційними формами підготовки курсантів до військово-педагогічної діяльності; активізація самостійної роботи майбутніх офіцерів-радіоінженерів з педагогічного самовдосконалення.

Відповідно до мети і гіпотези дослідження сформульовано такі основні його завдання:

1.

2.

3.

4.

Методологічну основу дослідження становлять положення про структуру та формування особистості; активність особистості в процесі навчання та виховання; системний підхід до аналізу психолого-педагогічних явищ; особистісно-орієнтований підхід у навчанні та вихованні; гуманізація та гуманітаризація професійної освіти.

Теоретичну основу дослідження становлять положення та висновки досліджень з професійної підготовки вчителя (О.О. Абдулліна, Л.В. Кондрашова, О.Г. Мороз, С.О. Сисоєва та ін.); фундаментальних положень психології розвитку особистості (О.М. Леонтьєв, А.В. Петровський, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн); психології праці вчителя (В.О. Крутецький, В.А. Семиченко); концепції педагогічної майстерності (І.Я. Зязюн, Н.М. Тарасевич, Г.І. Хазяїнов); структури та змісту окремих компонентів педагогічної діяльності (Н.В. Кузьміна, В.О. Сластьонін, О.І. Щербаков); формування педагогічної майстерності офіцерів (О.В. Барабанщиков, В.В. Ягупов); теоретичних та методичних основ військової педагогіки (Д.В. Іщенко, М.І. Нещадим); розробки та застосування педагогічних технологій (В.П. Беспалько, М.В. Кларін, О.М. Пєхота, Г.К. Селевко, І.О. Смолюк); концепції контекстного підходу до підготовки фахівців (О.А. Вербицький).

Методи дослідження. Для розв’язання завдань дослідження використовувався комплекс методів. Теоретичні (контент-аналіз літературних джерел з проблематики дослідження, синтез, узагальнення, систематизація теоретичних та експериментальних даних, індуктивні та дедуктивні методи) використовувались з метою вивчення наукової педагогічної літератури, визначення концептуальних засад дослідження. Емпіричні (спостереження, анкетування, бесіди, метод експертної оцінки, педагогічний експеримент) використовувались з метою вивчення та оцінки сучасного стану сформованості педагогічних умінь майбутніх офіцерів а також перевірки ефективності розробленої педагогічної технології. Методи математичної статистики використовувались для оцінювання достовірності й надійності отриманих емпіричних даних.

Експериментальна база дослідження. Дослідна робота здійснювалась в Національній академії оборони України, Полтавському військовому інституті зв’язку, військових частинах розташованих на територіях Житомирської, Київської, Вінницької, Закарпатської, Одеської областей, у Автономній республіці Крим та в місті Севастополь. Основною базою експерименту були Житомирський військовий інститут радіоелектроніки ім. С.П. Корольова та Військовий інститут Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка. Всього різними видами дослідження були охоплені 531 курсант та 709 офіцерів (у тому числі 53 офіцери як експерти).

Етапи дослідження. Дослідження проводилось у три етапи:

Протягом першого етапу (2002–2003 рр.) вивчався стан розробки проблеми у психолого-педагогічній літературі; було проаналізовано досвід роботи науково-педагогічного складу та командирів курсантських підрозділів щодо формування в майбутніх офіцерів педагогічних умінь. На цьому етапі було сформульовано гіпотезу та завдання дослідження, складено план та розроблено методику експериментального дослідження.

На другому етапі (2003–2006 рр.) було теоретично обґрунтовано структуру, зміст професійно необхідних педагогічних умінь офіцера, розроблено технологію формування педагогічних умінь у процесі підготовки до професійної діяльності; здійснено констатувальний та формувальний експерименти.

На третьому етапі (2006 р.) здійснювались аналіз та систематизація результатів дослідно-експериментальної роботи, формулювання загальних висновків дослідження.

Наукова новизна та теоретична значущість дослідження полягає в наступному:

вперше розроблено технологію формування педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів, що містить концептуальну основу, змістовний (загальні й часткові цілі) та процесуальний (етапи технології: установчо-мотиваційний, теоретико-когнітивний, практично-діяльнісний та оцінно-корегуючий; методи та форми навчально-пізнавальної діяльності; засоби діагностики) компоненти, експериментально перевірено її ефективність;

удосконалено критерії сформованості педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів (мотиваційний, когнітивний, інтелектуальний, результативний);

набуло подальшого розвитку обґрунтування структури та змісту педагогічних умінь офіцера-радіоінженера.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розробка та впровадження технології формування педагогічних умінь сприяла підвищенню рівня професійної підготовки майбутніх офіцерів-радіоінженерів, удосконаленню методики викладання психолого-педагогічних дисциплін. Застосування удосконалених критеріїв, показників та рівнів сформованості педагогічних умінь дає можливість своєчасно діагностувати рівень педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів, оперативно корегувати зміст та перебіг педагогічної підготовки курсантів. Розроблено та впроваджено в практику авторський курс “Основи педагогічної діяльності офіцера-радіоінженера”. Удосконалено порядок проходження та методику оцінювання командирської та педагогічної практики курсантів у процесі навчання у ВВНЗ та під час військового стажування.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Житомирського військового інституту радіоелектроніки ім. С.П. Корольова (акт про реалізацію від 31.08.2006 р.), Військового інституту Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка (акт про реалізацію від 2.11.2006 р.), Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (акт про реалізацію від 16.11.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. У статті “Сучасні підходи до формування мотивації професійної діяльності військовослужбовців Збройних сил України”, написаній у співавторстві з С.О. Кубіцьким, особистим внеском здобувача є обґрунтування та розробка шляхів підвищення мотивації навчальної діяльності майбутніх офіцерів. У статті “Актуальні питання вдосконалення системи військового виховання у Збройних силах України”, написаній у співавторстві з С.О. Кубіцьким, особистим внеском здобувача є аналіз сучасного стану військового виховання та обґрунтування підвищення ролі педагогічної підготовки офіцерів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження доповідались й обговорювались на 7 наукових, науково-практичних і науково-методичних конференціях різного рівня: міжнародній: ІІ науково-практичній конференції “Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє” (м. Київ, 2006 р.); всеукраїнській: І науково-практичній конференції “Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє” пам’яті професора генерал-лейтенанта С.А. Жукова (м. Київ, 2005 р.); міжвузівських: науково-практичній конференції “Військова наука та освіта: сьогодення та майбутнє” (м. Київ, 2003 р.), науково-методичній конференції “Особистість в інформаційному просторі” (м. Житомир, 2004 р.), ХІІІ - й науково-методичній конференції “Проблеми удосконалення системи підготовки та перепідготовки військових і цивільних фахівців в умовах подальшого реформування Збройних сил України та інтеграції вітчизняної системи вищої освіти у Європейський простір” (м. Житомир, 2005 р.), ХХХІ науково-практичній конференції (м. Житомир, 2006р.), ХV науково-практичній конференції “Наукові проблеми розробки, модернізації та застосування космічних систем” (за напрямом “Актуальні проблеми підготовки фахівців в аерокосмічній галузі” (м. Житомир, 2006 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у 9 публікаціях (2 у співавторстві), у тому числі 6 статтях у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і 10 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 171 сторінці. Робота містить 27 таблиць, 29 рисунків. Список використаних джерел містить 224 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність теми дослідження; визначено об’єкт, предмет, мету й завдання дослідження; сформульовано гіпотезу та методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи; наведено відомості про апробацію роботи та впровадження її результатів у практику професійної підготовки майбутніх офіцерів-радіоінженерів.

У першому розділі – “Формування педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів як наукова проблема” – проаналізовано стан досліджуваної проблеми в науковій літературі; уточнено сутність і структуру педагогічних умінь офіцера-радіоінженера; визначено перелік професійно необхідних йому педагогічних умінь.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень свідчить про існування різних підходів до визначення поняття “педагогічні вміння” що, на нашу думку, зумовлене розмаїттям підходів до розуміння концептуально ширшого поняття “вміння”, неоднозначністю поглядів на структуру педагогічних умінь та трактування взаємовідношення понять “уміння” та “навички”.

Зокрема, вміння розуміються як: практичні дії, що здійснюються на основі набутих знань (А.М. Алексюк, Т.А. Ільїна, М.Д. Ярмаченко); спосіб виконання дії (Ф.Н. Гоноболін, М.Д. Касьяненко, В.А. Крутецький, О.Я. Савченко); готовність до здійснення відповідної діяльності, здатність виконувати дії (Є.І. Бойко, С.У. Гончаренко, Б.Ф. Ломов, Є.О. Мілерян, В.О. Онищук, А.В. Петровський, К.К. Платонов, В.В. Ягупов). Педагогічні вміння науковці вважають: володінням системою дій, способами та прийомами навчання (О.О. Абдулліна, О.І. Щербаков); складними психологічними утвореннями, компонентами діяльності, що об’єднують навички та знання (В.О. Сластьонін, Л.Ф. Спірін); окремими актами педагогічної діяльності, що здійснюються на високому рівні (В.А. Крутецький). Аналіз праць О.В. Барабанщикова, О.А. Дубасенюк, Н.В. Кузьміної, Л.Ф. Колєснікова, І.О. Хорєва дав змогу дійти висновку про доцільність використання у дослідженні підходу, що педагогічні вміння це – здатність на основі знань та навичок виконувати певні види діяльності, застосовувати знання на практиці. Розуміння педагогічних вмінь як здатності до виконання педагогічної діяльності підкреслює специфіку вмінь як складного утворення, що торкається психофізіологічної та емоційної сфер особистості. Таке розуміння наголошує на тому, що вміння це не тільки вміле виконання людиною дій у даний момент, але й можливість виконати їх у майбутньому, готовність до їх виконання.

Результатом аналізу і узагальнення наукової літератури з проблеми дослідження стало виокремлення таких важливих ознак умінь: успішність діяльності, пов’язаної з їх функціонуванням; можливість застосування в нових або змінених умовах; творчий характер; поєднання в них відповідних навичок та більш вузьких умінь; ґрунтування на знаннях та досвіді відповідної діяльності.

Визначено, що педагогічні вміння офіцера-радіоінженера це – цілеспрямовано набута здатність до ефективної військово-педагогічної діяльності, що базується на знаннях, навичках та досвіді. Метою цієї діяльності є підготовка воїнів до якісної експлуатації, обслуговування та ремонту радіоелектронної апаратури військового призначення; якісного виконання завдань бойового чергування, внутрішньої та вартової служби, повсякденної діяльності військ.

Було виявлено різні підходи до класифікації педагогічних умінь. Зокрема В.О. Сластьонін та Л.Ф. Спірін класифікують педагогічні вміння згідно з тим, на якому з етапів розв’язання педагогічних задач вони застосовуються. О.А. Абдулліна поділяє педагогічні вміння за видами роботи вчителя. За О.І. Щербаковим, педагогічні вміння поділяються на гностичні, предметні та професійні. За Н.В. Кузьміною, підставою для класифікації педагогічних умінь є компоненти діяльності педагога.

Військові педагоги та психологи (О.В. Барабанщиков, В.Р. Сахаров, В.І. Варваров) запропонували поділ педагогічних умінь офіцера на конструктивно-педагогічні та організаторські.

За В.В. Ягуповим, до структури дидактичної діяльності офіцера належать діагностичні, орієнтовно-прогностичні, конструктивно-проектувальні, організаційні, практично-реалізаційні, комунікативно-стимулюючі, аналітично-оціночні та дослідницько-творчі вміння.

На основі концепції Н.В. Кузьміної, з урахуванням особливостей військово-інженерної праці, обґрунтовано структуру педагогічної діяльності офіцера-радіоінженера, що передбачає поділ педагогічних умінь на гностичні, проектувальні, конструктивні, організаторські та комунікативні. Зазначимо, що військово-педагогічна діяльність офіцера-радіоінженера разом зі спільними для різних категорій офіцерського складу рисами, має властивості, зумовлені специфікою його служби.

По-перше, одним з наслідків науково-технічної революції є стрімка динаміка оновлення фахових знань. Саме тому здійснення офіцером-радіоінженером педагогічної функції відбувається в умовах постійного оновлення власних фахових знань та корекції змісту навчального матеріалу.

По-друге, більшість військових частин, що є місцем проходження служби офіцерів-радіоінженерів, несуть бойове чергування, що, з одного боку підвищує важливість військово-педагогічної діяльності цієї категорії офіцерського складу, а з іншого, суттєво ускладнює умови в яких вона відбувається.

По-третє, праця військових фахівців цієї галузі має великою мірою індивідуальний характер (оператори, програмісти тощо), завдяки чому зростає важливість уміння оптимально поєднувати методи індивідуальної роботи, спрямованої на підвищення професіоналізму кожного окремого воїна зі злагодженням дій номерів бойового розрахунку, формуванню почуття військового колективу.

По-четверте, в процесі експлуатації військової техніки військовому радіоінженеру досить часто доводиться бути не лише організатором, але й безпосереднім виконавцем певних дій. Це ставить його у специфічні взаємовідносини з підлеглими, розширює діапазон безпосередніх контактів.

У процесі дослідження було визначено перелік професійно необхідних педагогічних умінь офіцера-радіоінженера.

До гностичних були зараховані вміння, що використовуються офіцером-радіоінженером у процесі дослідження та аналізу індивідуальних особливостей воїнів; змісту, умов, перебігу та результатів процесу опанування радіоелектронною технікою; визначення доцільності навчання воїнів певним військово-технічним спеціальностям.

До проектувальних були зараховані вміння, пов’язані з проектуванням цілей та етапів процесу вивчення військової техніки; прогнозуванням його результатів; плануванням пізнавальної діяльності воїнів та власної педагогічної праці.

До конструктивних належать вміння, необхідні для конструювання занять та переробки навчального матеріалу з урахуванням індивідуальних можливостей воїнів та умов військово-професійної діяльності, оптимального компонування теоретичного матеріалу та вправ спрямованих на формування навичок практичного застосування техніки.

До організаторських належать вміння, необхідні для організації пізнавальної діяльності воїнів та власної педагогічної діяльності, створення оптимальних умов для оволодіння військово-технічною спеціальністю.

До комунікативних зараховані вміння, пов’язані зі збудженням інтересу до процесу оволодіння військово-технічною спеціальністю, побудовою педагогічно доцільних взаємин з воїнами.

Базуючись на результатах констатувального експерименту, ми дійшли висновку, що сучасний рівень сформованості педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів є недостатнім для успішного навчання та виховання воїнів. 39,5курсантів та 41,6молодих офіцерів-радіоінженерів визнають, що в процесі навчання у військовому інституті недостатньо розвинули практичні уміння та навички педагогічної діяльності. Про низький стан сформованості педагогічних умінь свідчать також результати самооцінки молодих офіцерів-радіоінженерів. Середня самооцінка сформованості організаторських педагогічних умінь за п’ятибальною шкалою дорівнювала лише 3,17 бала; комунікативних – 3,11; проектувальних – 2,96; гностичних – 2,87; конструктивних – 2,28.

У другому розділі – “Обґрунтування технології формування педагогічних умінь у майбутніх офіцерів-радіоінженерів та її експериментальна перевірка” – розкрито структуру та зміст технології формування педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів у процесі підготовки до професійної діяльності; визначено критерії, рівні та показники їх сформованості, викладено сутність процесу організації експериментального дослідження та його результати.

Структура розробленої технології містить концептуальну основу, змістовний та процесуальний компоненти (рис. ). Основними концептуальними засадами технології є: зв’язок з майбутньою професійною діяльністю; особистісно-орієнтований характер; проблемність змісту навчального матеріалу; цілеспрямоване формування позитивної мотивації педагогічного самовдосконалення; оптимальне поєднання активних методів навчання з традиційними формами підготовки курсантів до військово-педагогічної діяльності; активізація самостійної роботи майбутніх офіцерів з педагогічного самовдосконалення.

Змістовний компонент технології складається з цілей технології (загальної і часткових) та змісту навчального матеріалу.

Загальною (стратегічною) ціллю технології є формування в майбутніх офіцерів-радіоінженерів педагогічних умінь, достатніх для ефективного навчання та виховання воїнів у процесі майбутньої професійної діяльності. Загальна ціль технології конкретизується та уточнюється за допомогою визначеного у попередньому розділі переліку професійно необхідних педагогічних умінь офіцера-радіоінженера (часткові цілі технології).

Рис. 1. Структура технології формування педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів у процесі підготовки до професійної діяльності

Відповідно до часткових цілей технології зміст навчального матеріалу структуровано за модулями спрямованими на формування відповідних груп педагогічних умінь (гностичних, проектувальних, конструктивних, комунікативних та організаторських). Кожен з модулів зберігає певну самостійність, але водночас, є підґрунтям ефективного перебігу наступного. Згідно з засадами контекстного підходу у змісті навчальних завдань відображені специфіка та умови військово-педагогічної діяльності офіцера-радіоінженера.

Реалізація процесуального компоненту технології здійснюється поетапно. Метою установчо-мотиваційного етапу є: формування у курсантів змістовних мотивів педагогічного самовдосконалення; збудження інтересу до військово-педагогічної діяльності; доведення та обґрунтування необхідності набуття педагогічних вмінь як запоруки успішної професійної діяльності офіцера-радіоінженера. Технологічно це реалізовано у формі бесід курсантів з випускниками останніх років; офіцерами, які досягли високих результатів у справі навчання та виховання підлеглих; індивідуальних бесід.

Протягом теоретико-когнітивного етапу майбутні офіцери-радіоінженери отримали психолого-педагогічні знання як необхідне підґрунтя формування педагогічних умінь, набули початкового досвіду їх практичного застосування. Поступовість та поетапність залучення курсантів до педагогічної діяльності забезпечувалась використанням послідовності методів активного навчання: вправ, розв’язання професійно-орієнтованих педагогічних задач, аналізу ситуацій, рольових та ділових ігор. Реалізація установчо-мотиваційного та теоретико-когнітивного етапів технології відбувалося у процесі професійної підготовки згідно з програмою авторського курсу “Основи педагогічної діяльності офіцера-радіоінженера”.

Закріплення набутих педагогічних умінь відбувалось під час практично-діяльнісного етапу технології за допомогою різноманітних видів педагогічної та командирської практики: занять з одногрупниками; військовослужбовцями підрозділів забезпечення та гарнізону, стажування на посадах командирів курсантських груп та відділень.

В оцінюванні педагогічної практики акцент перенесено на колективне оцінювання та самооцінку, запроваджено рейтингове оцінювання усіх видів командирської та педагогічної практики курсантів. Згідно з розробленими за участю самих курсантів індивідуальними програмами здійснено роботу з педагогічного самовдосконалення майбутніх офіцерів-радіоінженерів. Під час військового стажування курсантами виконані, а потім захищені індивідуальні завдання педагогічного спрямування.

Протягом оцінно-корегуючого етапу технології проведено оцінювання педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів, визначено напрями їх подальшого розвитку. З метою оцінювання сформованості педагогічних умінь у курсантів нами використані мотиваційний, когнітивний, інтелектуальний та результативний критерії (табл.1).

Таблиця 1

Показники, критерії та рівні сформованості

педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів

Критерії | Показники | Рівні | Порядок застосування

Мотиваційний | Сформованість мотивів педагогічної діяльності та самовдосконалення | Високий, середній, низький | Анкетування, бесіда

Когнітивний | Володіння психолого-педагогічними знаннями | Високий, середній, низький, мінімальний | Перевірка рівня знань

Інтелектуальний | Розвиток педагогічного мислення | Високий, середній, низький, мінімальний | Розв’язання педагогічних задач

Результативний | Ефективність педагогічної діяльності | Високий, середній, низький, мінімальний | Експертна оцінка якості проведених занять

Визначення саме таких критеріїв ґрунтується на розумінні педагогічних умінь як складного особистісного утворення, формування якого пов’язане з відношенням до відповідного виду діяльності (мотиваційний критерій), набутими знаннями людини (когнітивний критерій), процесом мислення (інтелектуальний критерій) та з безпосереднім здійсненням педагогічної діяльності (результативний критерій).

Перевірка ефективності технології формування педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів відбувалась в процесі формувального експерименту. Експеримент здійснювався протягом 2003 – 2006 рр. на базі Житомирського військового інституту радіоелектроніки ім. С.П. Корольова та Військового інституту Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка. Експериментальне дослідження охоплювало три експериментальні (ЕГ) та чотири контрольні групи (КГ). Усього в формувальному експерименті брали участь 156 курсантів контрольних та експериментальних груп та 53 офіцери як експерти.

На попередньому етапі формувального експерименту здійснено: вибір експериментальних та контрольних груп; досліджено початковий рівень сформованості педагогічних умінь у курсантів експериментальних та контрольних груп. Проведене оцінювання свідчить про недостатній рівень сформованості педагогічних умінь у курсантів експериментальних та контрольних груп. Високий рівень педагогічних умінь за мотиваційним критерієм виявлено в 15,5курсантів ЕГ та в 12,9курсантів КГ (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка сформованості педагогічних умінь

майбутніх офіцерів-радіоінженерів за мотиваційним критерієм

Групи | Рівні сформованості педагогічних умінь

Низький | Середній | Високий

початковий | кінцевий | початковий | кінцевий | початковий | кінцевий

ЕГ | 36,6% | 5,6% | 47,9% | 43,7% | 15,5% | 50,7%

КГ | 29,4% | 21,2% | 57,7% | 61,2% | 12,9% | 17,6%

Високого та середнього рівня сформованості педагогічних умінь досягли: за когнітивним критерієм лише 15,5курсантів (ЕГ) та18,8курсантів (КГ); за інтелектуальним критерієм 22,5та 23,5відповідно; за результативним критерієм 9,9та 12,9відповідно (табл.3).

Таблиця 3

Динаміка сформованості педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів

за когнітивним, інтелектуальним та результативним критеріями

Критерій | Групи | Рівні сформованості педагогічних умінь

Мінімальний | Низький | Середній | Високий

поч. | кінцев. | поч. | кінцев. | поч. | кінцев. | поч. | кінцев.

Когнітивний | ЕГ | 28,2% | 2,8% | 56,3% | 24% | 15,5% | 39,4%– | 33,8%

КГ | 24,7% | 13% | 56,5% | 42,3% | 18,8% | 29,4%– | 15,3%

Інтелектуальний | ЕГ | 35,2%– | 42,3% | 26,8% | 19,7% | 49,3% | 2,8% | 23,9%

КГ | 31,8% | 11,8% | 44,7% | 51,7% | 18,8% | 24,7% | 4,7% | 11,8%

Результативний | ЕГ | 36,6% | 1,4% | 53,5% | 32,4% | 9,9% | 45,1%– | 21,1%

КГ | 31,8% | 9,4% | 55,3% | 60% | 12,9% | 28,2%– | 2,4%

З метою виявлення ідентичності (або відмінності) курсантів експериментальних та контрольних груп за початковим рівнем сформованості педагогічних умінь нами було використано непараметричний критерій Крускала-Уолліса. Ґрунтуючись на результатах обчислень зроблено висновок, що різниця в рівнях педагогічних умінь курсантів експериментальних та контрольних груп не є статистично значущою (р 0,05).

Під час основного етапу формувального експерименту нами було здійснено: впровадження у процес професійної підготовки експериментальних груп розробленої технології формування педагогічних умінь; підготовку курсантів контрольних груп до професійної діяльності традиційним шляхом; вимірювання рівня педагогічних умінь наприкінці основного етапу формувального експерименту; виявлення розбіжностей у рівні педагогічних умінь контрольних та експериментальних груп, доведення її статистичної значущості.

Вже під час проведення основного етапу формувального експерименту нами спостерігалось, що в цілому в експериментальних групах відбулось зростання інтересу до педагогічних знань, різних аспектів проведення занять; покращився стан підготовленості курсантів до ситуаційного виконання обов’язків педагога та командира; курсанти стали відповідальніше та якісніше готуватися до методичної практики та стажувань. Оцінювання педагогічних умінь, що відбулось наприкінці основного етапу формувального експерименту, підтвердило наші спостереження (див. табл. 2, 3).

На підставі застосування в процесі аналізу результатів проведення формувального експерименту непараметричних критеріїв Крускала-Уолліса та Манна-Уїтні зроблено висновок, що рівень педагогічних умінь курсантів кожної з експериментальних груп вищий за відповідний показник курсантів кожної з контрольних груп, різниця у рівнях педагогічних умінь курсантів КГ та ЕГ є статистично значущою (р  ,05). Результати експерименту, таким чином, підтвердили ефективність запропонованої технології формування педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів у процесі підготовки до професійної діяльності.

ВИСНОВКИ

Проведений теоретичний аналіз та експериментальне дослідження проблеми формування педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів дає можливість дійти наступних висновків:

1. Педагогічні вміння науковці вважають: володінням системою дій, способами та прийомами навчання (О.О. Абдулліна, О.І. Щербаков); складними психологічними утвореннями, компонентами діяльності, що об’єднують навички та знання (В.О. Сластьонін, Л.Ф. Спірін); окремими актами педагогічної діяльності, що здійснюються на високому рівні (В.А. Крутецький). Аналіз праць О.В. Барабанщикова, О.А. Дубасенюк, Н.В. Кузьміної, Л.Ф. Колєснікова, І.О. Хорєва дав можливість дійти висновку про доцільність використання у дослідженні підходу, що педагогічні вміння це – здатність на основі знань та навичок виконувати певні види діяльності, застосовувати знання на практиці.

У контексті нашого дослідження педагогічні вміння розуміються як цілеспрямовано набута здатність офіцера-радіоінженера до ефективної військово-педагогічної діяльності, що базується на знаннях, навичках та досвіді. Метою цієї діяльності є підготовка воїнів до якісної експлуатації, обслуговування та ремонту радіоелектронної апаратури військового призначення; якісного виконання завдань бойового чергування, внутрішньої та вартової служби, повсякденної діяльності військ. Сучасний стан сформованості педагогічних умінь офіцерів-радіоінженерів свідчить про те, що він не повною мірою відповідає сучасним вимогам. Про що, зокрема, свідчать результати самооцінки молодих офіцерів-радіоінженерів.

2. Обґрунтована на основі концепції Н.В. Кузьміної з урахуванням особливостей військово-інженерної праці структура педагогічної діяльності офіцера-радіоінженера передбачає поділ педагогічних умінь на гностичні, проектувальні, конструктивні, організаторські та комунікативні. До гностичних були зараховані вміння: користуватись методами дослідження індивідуальних особливостей військовослужбовців; оцінювати ступінь готовності воїнів до опанування радіоелектронною технікою; аналізувати результати військово-педагогічного процесу; визначати доцільність навчання воїнів певним військово-технічним спеціальностям; аналізувати досягнення військово-технічної думки. До проектувальних були зараховані вміння: проектувати цілі процесу вивчення військової техніки, завдання його етапів; прогнозувати результати своїх дій та передбачати можливі ускладнення; співвідносити процес опанування технікою з іншими службовими завданнями; проектувати різноманітні види контролю та корекції результатів військово-дидактичного процесу; визначати ключові моменти в навчальному матеріалі курсу, теми. До конструктивних належать уміння: адаптувати наукомісткий навчальний матеріал до пізнавальних можливостей воїнів; конструювати заняття з урахуванням індивідуальних особливостей воїнів та конкретних умов навчання, визначати в ньому найбільш важливі, “ключові” питання; представляти складну структуру радіоелектронної техніки за допомогою наочних засобів; оптимально компонувати теоретичний матеріал та вправи спрямовані на формування навичок практичного застосування техніки; планувати логічні переходи від одного етапу заняття до іншого, раціонально розподіляти час. До організаторських належать уміння: організовувати та стимулювати пізнавальну діяльність воїнів; організовувати в різних умовах власну педагогічну діяльність; згуртовувати воїнів у злагоджений бойовий розрахунок; створювати оптимальні умови для вивчення озброєння та військової техніки; працювати з молодшими командирами. До комунікативних належать уміння: збуджувати інтерес до процесу оволодіння військово-технічною спеціальністю; будувати оптимальні взаємовідносини з воїнами; керувати власними емоціями та поведінкою; викладати навчальний матеріал чітко, логічно, переконливо та доступно; дотримуватись педагогічного такту.

3. Критеріями оцінювання педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів є мотиваційний, когнітивний, інтелектуальний та результативний. Показниками педагогічних умінь за мотиваційним критерієм є сформованість міцних мотивів педагогічної діяльності та самовдосконалення; за когнітивним критерієм – володіння психолого-педагогічними знаннями; за інтелектуальним критерієм – рівень розвитку педагогічного мислення; за результативним – ефективність педагогічної діяльності.

На основі визначених показників виділено наступні рівні сформованості педагогічних умінь: за мотиваційним критерієм – високий, середній та низький; за інтелектуальним, когнітивним та результативним критеріями – високий, середній, низький та мінімальний.

4. Відповідно до завдань дисертаційного дослідження, розроблена і теоретично обґрунтована технологія формування педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів, експериментально перевірена її ефективність.

Структура розробленої технології включає в себе концептуальну основу, змістовний та процесуальний компоненти. Основними концептуальними засадами технології є: зв’язок змісту навчання з майбутньою професійною діяльністю, особистісно-орієнтований характер; цілеспрямоване формування в курсантів позитивної мотивації педагогічної діяльності та самовдосконалення; проблемний характер змісту навчального матеріалу; поєднання активних методів навчання з традиційними формами підготовки до педагогічної діяльності; активізація самостійної роботи майбутніх офіцерів з педагогічного самовдосконалення.

Змістовний компонент технології складається з цілей технології (загальної і часткових) та змісту навчального матеріалу. Процесуальний компонент містить етапи технології (установчо-мотиваційний, теоретико-когнітивний, практично-діяльнісний та оцінно-коригуючий); методи та форми навчально-пізнавальної діяльності; засоби діагностики досягнення цілей технології.

Перевірка ефективності технології формування педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів відбувалась в процесі формувального експерименту. Результати експерименту підтвердили висунуту гіпотезу дослідження та ефективність розробленої технології формування педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів.

Представлене дисертаційне дослідження не вичерпало всіх аспектів проблеми, яка розглядається. Перспективними напрямами для подальшої роботи є такі: підготовка до військово-педагогічної діяльності майбутніх офіцерів різних видів Збройних сил України, формування особистісних якостей курсантів у процесі військово-педагогічної підготовки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кубіцький С.О., Миценко Д.В. Актуальні питання вдосконалення системи військового виховання у Збройних силах України // Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. – К., 2004. – Вип. 37. – С. 66–78.

2. Кубіцький С.О., Миценко Д.В. Сучасні підходи до формування мотивації професійної діяльності військовослужбовців Збройних сил України // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. – К., 2004. – Вип. 37. – С. 103–114.

3. Миценко Д.В. Особливості педагогічної підготовки майбутніх офіцерів // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка – Житомир, 2006. – Вип.29. – С. 100 – 104.

4. Миценко Д.В. Педагогічна практика як засіб підготовки курсантів до військово-педагогічної діяльності // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка – Житомир, 2005. – Вип.24. – С. 184–187.

5. Миценко Д.В. Роль педагогічної складової професійної діяльності офіцера-радіоінженера // Військова освіта: Зб. наук. праць. – К.; 2006. – № 1 (17). – С. 126–133.

6. Миценко Д.В. Формування педагогічних умінь майбутніх військових радіоінженерів // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. пр. – Київ-Житомир, 2004. – Кн. ІІ. – С. 240–247.

7. Миценко Д.В. Формування та розвиток педагогічних умінь майбутніх офіцерів – фахівців у галузі радіоелектроніки // Вісник Національної академії оборони України: Зб. наук. пр. – К., 2006. – Вип. 2. – С. 86–91.

8. Миценко Д.В. Формування педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів // Тези доповідей науково-методичної конференції ЖВІРЕ ім. С.П. Корольова “Особистість в інформаційному просторі” / Відп. за випуск С.О. Кубіцький. – Житомир: ЖВІРЕ, 2004. – С. 65–67.

9. Миценко Д.В. Ділові ігри в процесі формування у курсантів педагогічних умінь // Тези доповідей ХХХІ науково-практичної міжвузівської конференції присвяченій дню університету / Житомир. держ. технол. ун-т. – 2006. – С. 277.

АНОТАЦІЇ

Миценко Д.В. Формування педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів у процесі підготовки до професійної діяльності. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – “Теорія і методика професійної освіти”. – Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Хмельницький, 2007.

У дисертації здійснено аналіз теоретичних і методичних засад процесу формування педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів у процесі підготовки до професійної діяльності.

Розроблена, теоретично обґрунтована та експериментально перевірена технологія формування педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів.

Структура розробленої технології включає в себе концептуальну основу, змістовний та процесуальний компоненти. Змістовний компонент технології складається з цілей технології (загальної і часткових) та змісту навчального матеріалу. Процесуальний компонент містить етапи технології (установчо-мотиваційний, теоретико-когнітивний, практично-діяльнісний та оцінно-коригуючий); методи та форми навчально-пізнавальної діяльності; засоби діагностики досягнення цілей технології. В якості засобів діагностики використані мотиваційний, когнітивний, інтелектуальний та результативний критерії педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів.

Ключові слова: педагогічні вміння, майбутні офіцери-радіоінженери, технологія формування педагогічних умінь майбутніх офіцерів-радіоінженерів.

Мыценко Д.В. Формирование педагогических умений будущих офицеров-радиоинженеров в процессе подготовки к профессиональной деятельности. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – “Теория и методика профессионального образования”. – Национальная академия Государственной пограничной службы Украины имени Богдана Хмельницкого, Хмельницкий, 2007.

В исследовании педагогические умения офицера-радиоинженера рассматриваются как целенаправленно сформированная способность к эффективной военно-педагогической деятельности, базирующаяся на знаниях, навыках и опыте. На основе концепции Н.В. Кузьминой, с учетом особенностей военно-инженерного труда, обоснована структура педагогической деятельности офицера-радиоинженера, предусматривающая разделение педагогических умений последнего на гностические, проектировочные, конструктивные, организаторские и коммуникативные.

Разработана и теоретически обоснована технология формирования педагогических умений будущих офицеров-радиоинженеров в процессе подготовки к профессиональной деятельности. Структура разработанной технологии включает концептуальную основу, содержательный и процессуальный компоненты.

Основными концептуальными положениями технологии являются: связь содержания обучения с будущей профессиональной деятельностью; личносно-ориентированый характер; целенаправленное формирование у курсантов позитивной мотивации педагогической деятельности и самоусовершенствования; проблемный характер содержания учебного материала; сочетание активных методов обучения с традиционными формами подготовки к педагогической деятельности; активизация самостоятельной работы будущих офицеров-радиоинженеров по педагогическому самосовершенствованию.

Содержательный компонент технологии включает в себя цели технологии (общюю и частичные) и содержание дидактического материала. В соответствии с заданием исследования и целями технологии содержание дидактического материала структурировано по модулям, назначением которых является ознакомление курсантов с содержанием и особенностями педагогической деятельности офицера-радиоинженера, формирование соответствующих компонентов педагогических умений (гностических, проектировочных, конструктивных, коммуникативных и организаторских).

Процессуальный компонент технологии состоит из ее этапов (установочно-мотивационного, теоретико-когнитивного, практико-деятельностного и оценно-корректирующего); форм и методов учебно-познавательной деятельности; средств диагностики достижения целей технологии.

Алгоритм поэтапного формирования педагогических умений посредством разработанной технологии является следующим: формирование мотивационной основы педагогической деятельности (установочно-мотивационный этап) – приобретение педагогических знаний, их актуализация, начало формирования педагогических навыков и умений в процессе выполнения упражнений, анализа ситуаций, решения педагогических задач, ролевых и деловых игр (теоретико-когнитивный этап) – закрепление умений и получение опыта педагогической деятельности во время педагогической практики и стажировки в войсках (практико-деятельносный этап) – оценивание и коррекция (оценно-корректирующий этап).

В качестве средств диагностики достижения целей технологии используются мотивационный, когнитивный, интеллектуальный и результативный критерии оценивания педагогических умений будущих офицеров-радиоинженеров. Показателями педагогических умений в соответствии с мотивационным критерием являются сформированность значимых мотивов педагогической деятельности и самосовершенствования; в соответствии с когнитивным критерием – владение психолого-педагогическими знаниями; в соответствии с результативным критерием – эффективность педагогической деятельности; в соответствии с интеллектуальным критерием – уровень развития педагогического мышления. На основе определенных показателей выделены следующие уровни сформированности педагогических умений: в соответствии с мотивационным критерием – высокий, средний и низкий; в соответствии с когнитивным, интеллектуальным и результативным критериями – высокий, средний, низкий и минимальный.

Осуществлен педагогический эксперимент по внедрению разработанной технологии в процесс профессиональной подготовки будущих офицеров-радиоинженеров. Результаты эксперимента подтвердили выдвинутую гипотезу исследования и засвидетельствовали более высокую, сравнительно с традиционным обучением эффективность разработанной технологии.

Ключевые слова: педагогические умения, будущие офицеры-радиоинженеры, технология формирования педагогических умений будущих офицеров-радиоинженеров.

MytsenkoForming the pedagogical skills of future officers-radioengineers in the process of preparation to professional activity. – Manuscript.

Thesis on gaining the scientific degree