Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти

Академії педагогічних наук України

МЕДВЕДЬ Валерій Володимирович

УДК 371.113: 377.112.4: 65.29

Розвиток управлінської культури в професійно-технічному

навчальному закладі

Спеціальність: 13.00.01 – загальна пе

дагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України.

Науковий керівник | доктор педагогічних наук, доцент

Єльникова Галина Василівна,

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, кафедра менеджменту освіти, завідувач

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, доцент

Сорочан Тамара Михайлівна,

Луганський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, ректор

кандидат педагогічних наук, доцент

Виговська Ольга Іванівна

Державна науково-педагогічна бібліотека ім. В.А.Сухомлинського Академії педагогічних наук України, відділ науково-аналітичної обробки і поширення інформації в сфері освіти, завідувач

Провідна установа | Інститут педагогіки АПН України, лабораторія управління закладами освіти, м. Київ.

Захист відбудеться “22” березня 2007 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м.Київ-53, вул. Артема, 52 - А, корпус 3, аудиторія 20.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України.

Автореферат розісланий “22” лютого 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С.Снісаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Зміна соціально-економічної структури суспільства, перехід до ринкової економіки шляхом реформування потребує докорінної модернізації національної системи підготовки робітничих кадрів.

Виявились неактуальними кваліфікації, які вимагало індустріальне суспільство, тому що зупинилися „заводи-гіганти”, які мали при собі професійно-технічні навчальні заклади для підготовки кваліфікованих робітників. Підготовка робітничих кадрів з тих самих напрямків і в тому ж обсязі втратила сенс через економічну недоцільність.

Держава, яка поступово втрачала великі виробничі підприємства (заводи, фабрики, виробничі об’єднання), не могла більше утримувати існуючу кількість професійно-технічних навчальних закладів, але мала зберегти систему професійно-технічної освіти для розвитку ринкової економіки в Україні. У таких умовах природно була зруйнована централізована система державного замовлення на підготовку кваліфікованих робітничих кадрів. Приватна підприємницька сфера тільки почала розвиватися в гострій конкурентній боротьбі й не мала реальної змоги замовляти підготовку кваліфікованих робітників.

Професійно-технічна освіта опинилася у своєрідному вакуумі. Як результат цього, з’явився зустрічний рух професійно-технічних навчальних закладів, діючих підприємств різних форм власності й служб зайнятості, що мав установити контактні зв’язки й вивести заклади з кризової ситуації. Цим самим почався процес входження системи професійно-технічної освіти в ринок праці.

Проте діючі навчальні плани, програми, обладнання професійно-технічних навчальних закладів не відповідали потребам ринку. Адміністративний корпус системи ПТО не володів маркетинговими знаннями й відповідними навичками, що стало необхідним для існування професійно-технічних навчальних закладів у ринкових умовах.

Виникло протиріччя між реальною практичною потребою цільової переорієнтації діяльності й соціального статусу професійно-технічних навчальних закладів і рівнем загальнокультурної та теоретичної підготовки керівного складу системи професійно-технічної освіти до здійснення цих перетворень.

Таким чином, у першій половині 90-х років проблемним стало питання загального економічного виживання системи професійно-технічної освіти в рамках становлення ринку при мінімальному задоволенні матеріальних потреб цієї сфери освіти з боку держави.

У цих умовах системі профтехосвіти необхідно було знайти своє місце в ринковому середовищі, “виробляючи” конкурентоздатну кінцеву продукцію, тобто, активно пристосовуючись до реально виниклого й уже достатньо стійко функціонуючого ринку праці.

Пошуки шляхів економічного виживання при слабкій державній підтримці вимагали удосконалення механізму управління професійно-технічними закладами, з точки зору більшої цільової орієнтації використання усіх видів ресурсів, і, в першу чергу, людських, на цінний кінцевий продукт (тобто такий, у якому висока суспільна потреба).

Усі реформаційні процеси, що відбуваються в нашій країні, як і безпосередній розвиток ринкового середовища, вимагають змін системи відносин усередині організацій. Останні обумовлені відповідною управлінською культурою, яка частіше називається в літературі з менеджменту організаційною, корпоративною або просто культурою управління в організації.

Ролі і значенню, змісту і формуванню цієї культури, що сприяє досягненню успіхів, чи навпаки, порушенню стабільності й руйнуванню стійких зв’язків усередині організацій, присвячено багато робіт зарубіжних дослідників (К.Боумен, Б.Гершунський, Дж.Гібсон, Д.Джонсон, Е.Дюркгейм, Дж.Кліланд, Дж.Моррисей, Д.Левіс, С.Хенді та ін.). Однак, зарубіжними вченими практично не приділяється увага формуванню культури управління в навчальних закладах, які мають свою специфіку й особливості становлення корпоративної культури.

В останні роки культура управління (організаційна, корпоративна) почала привертати увагу й вітчизняних учених, зайнятих проблемами розвитку менеджменту в країні (А.Вовчак, Б.Гаєвський, А.Гошко, О.Грішнова, І.Зязюн, В.Родін, Л.Карамушка, В.Катков, Ю.Палеха, С.Подмазін, Г.Хаєт). Втім, залишаються недостатньо розробленими механізми організації й розвитку управлінської культури в системі професійно-технічної освіти.

У той же час, усе більшу увагу сучасних зарубіжних й вітчизняних дослідників менеджменту привертає не просто культура управління, а культура цільового управління. Остання пов’язана з розвитком стратегічного менеджменту й формуванням чіткої мотивації працівників усіх категорій усередині організації на досягнення цілей організацій з урахуванням потреб самих працівників. Це культура, що сприяє органічному поєднанню інтересів організації й інтересів особистості в ринковому середовищі, яке постійно ускладнюється і все більше вимагає такого поєднання .

Проблемі цільового управління як специфічній системі, що вигідно відрізняється від реактивного управління, стали приділяти особливу увагу з 50-их років ХХ сторіччя в США. Вона стала предметом дослідження видатних дослідників менеджменту П.Друкера, Р.Хувейка і Ч.Хенді, які розглядають механізм цільового управління в якості наймогутнішого комплексного засобу досягнення успіхів у будь-якій сфері людської діяльності.

Теоретичним і практичним аспектам цільового управління приділена велика увага в роботах Р.Акоффа, І.Ансоффа, П.Друкера, Ф.Емері, Дж.Моррисея, С.Янга та інших зарубіжних вчених і практиків.

В останнє десятиліття питанням розвитку цільового управління організацією та її персоналом почали приділяти увагу й вітчизняні вчені, у тому числі в сфері освіти: О.Ануфрієва, А.Гошко, Г.Дмитренко, Г.Єльникова, В.Олійник. Особливе місце серед них займають роботи Г.Дмитренка, який значну увагу приділяє не тільки питанням концептуального, але й інструментального (кваліметричного) забезпечення реалізації цільового управління й формуванню культури цільового управління в організаціях у контексті становлення цивільного суспільства в Україні.

Проте, не вирішеними залишаються питання переходу в умовах ринкової економіки управлінської системи профтехосвіти на механізм цільового управління та формування відповідної культури управління керівників професійно-технічних навчальних закладів.

Зазначене вище обумовило вибір теми дисертаційного дослідження “Розвиток управлінської культури в професійно-технічному навчальному закладі”. Виходячи із викладеного вище, ця тема розглядається на засадах цільового управління. Тому різновидом управлінської культури, модель якої розробляється в поданому дослідженні, є культура цільового управління.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження є складовою частиною науково-дослідної теми кафедри менеджменту освіти АПН України “Підготовка керівника навчального закладу в системі післядипломної освіти” (реєстраційний номер 0103 003244).

Тема дисертації затверджена вченою радою ЦІППО АПН України, протокол № 9 від 9 листопада 2000 року та скоординована в Раді наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України, протокол № 7 від 27 вересня 2005 року.

Об’єктом дослідження є цільове управління професійно-технічними закладами освіти в ринкових умовах.

Предмет дослідження – змістова та технологічна складові розвитку управлінської культури професійно-технічного навчального закладу на цільових засадах..

Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування, створення й експериментальна перевірка системи розвитку культури цільового управління в професійно-технічному навчальному закладі для підвищення результативності його діяльності.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на тому, що спрямований процес розвитку культури цільового управління в професійно-технічному закладі освіти підвищить результативність його діяльності (фахові й особистісні якості педагогів й учнів, а також конкурентоспроможність закладу в цілому), якщо:

– адаптувати ідею цільового управління соціально-економічними системами до особливостей та умов професійно-технічних навчальних закладів;

– теоретично обґрунтувати, розробити й апробувати комплексну модель розвитку культури цільового управління в професійно-технічному закладі освіти;

– виявити наукову основу та розробити процесуальні оціночні технології розвитку культури цільового управління в професійно-технічних навчальних закладах, створивши для цього відповідний інструментарій кваліметричної оцінки якісної характеристики учасників освітнього процесу;

– розробити і впровадити в практику науково-методичні рекомендації щодо підготовки й підвищення кваліфікації керівних та педагогічних кадрів професійно-технічних навчальних закладів у контексті розвитку культури цільового управління (для цього врахувати освітньо-кваліфікаційні й нормативно-правові вимоги до підготовки керівника та удосконалити структуру й зміст навчального плану підвищення кваліфікації педагогічних працівників).

Відповідно до мети й гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

Методологічною основою дослідження є положення теорії наукового пізнання, теорії систем, теорії управління; принципи загального розвитку предметів і явищ матеріального світу та історизму, взаємозв’язку теоретичного й емпіричного в науковому пізнанні освітньо-управлінського процесу; головні положення розвитку національної освіти, зазначені в Конституції України, законодавчих документах, Національній доктрині розвитку освіти; концептуальні положення психолого-педагогічної науки та філософії освіти про діяльнісну сутність особистості та її активну роль у процесі професійного розвитку і саморозвитку.

Теоретичну основу дослідження становлять:

– закономірності наукового процесу й філософія розвитку (А.Богданов, Б.Гершунський, Дж.Гіг); загальні положення теорії менеджменту та соціального управління (І.Ансофф, В.Афанасьєв, М.Вудкок, Г.Дмитренко, А.Омаров); положення філософії і соціології професійної та педагогічної освіти (І.Бех, О.Дем’янчук, І.Зязюн, В.Кремень, В.Лутай); положення теорії і методики післядипломної педагогічної освіти (В.Маслов, В.Олійник, Т.Сорочан); наукові основи управлінської діяльності керівника навчального закладу та підвищення його управлінської кваліфікації (В.Бондар, О.Виговська, Л.Даниленко, Г.Єльникова, Л.Калініна, В.Маслов); психолого-педагогічні основи розвитку творчої особистості в умовах неперервної професійної освіти (І.Зязюн, О.Максименко, Н.Ничкало, В.Семиченко, Л.Сергеєва).

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та реалізації завдань дослідження використовувались теоретичні й емпіричні методи дослідження. На етапі збору фактичного матеріалу та її первинної систематизації застосовувались методи аналізу, узагальнення й класифікації даних, анкетування, порівняння результатів управління в професійно-технічному закладі. Для створення системи розвитку культури цільового управління в професійно-технічних навчальних закладах використовувався метод моделювання. Серед емпіричних методів найбільш часто використовувались спостереження, бесіди, експеримент. Методи статистичної обробки даних дозволили зробити узагальнення з досліджуваної проблеми та перевірити вірність гіпотези дослідження.

Основні етапи дослідження. Дисертаційне дослідження здійснювалось протягом 1995-2006 рр.

На першому етапі (1995-1996 рр.) визначались і формувались основні положення дослідження, а саме: суть проблеми, обставини, що її породжують, обґрунтування актуальності дослідження, мета і завдання, формулювання гіпотези дослідження, добір літератури з проблеми формування культури цільового управління.

На другому етапі (1997-1999 рр.) здійснювалися: розробка схеми реорганізації структури управління ПТУ-2 та ПТУ-7 в Севастопольський центр професійно-технічної освіти; науково-теоретичне обґрунтування й розробка моделі розвитку культури цільового управління, її експериментальна апробація та впровадження в практичну діяльність професійно-технічного навчального закладу.

На третьому етапі (2000-2006 рр.) здійснювалося опрацювання даних формуючого експерименту, розроблялись методичні рекомендації щодо формування й розвитку культури цільового управління в професійно-технічному навчальному закладі; формулювалися висновки, здійснювалося текстуальне оформлення дисертації.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:

– проведено теоретичне обґрунтування й апробація системи розвитку культури цільового управління в професійно-технічному навчальному закладі;

– науково обґрунтовано та створено оціночні технології розвитку культури цільового управління на кваліметричній основі.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в наступному:

– удосконалено зміст моделювання організаційної структури професійно-технічного навчального закладу в умовах ринкових відносин шляхом проектування структури закладу від „образу” кінцевого результату;

– розроблено концептуальну, змістову та технологічну складові системи розвитку культури цільового управління в професійно-технічних навчальних закладах;

– набуло подальшого розвитку поняття управлінської культури через обґрунтування змісту, структури та технології культури цільового управління в професійно-технічному навчальному закладі.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено й впроваджено діагностичний підхід до оцінки рівня культури цільового управління в професійно-технічних навчальних закладах з використанням комп’ютерних технологій; для системи післядипломної педагогічної освіти розроблено та науково обґрунтовано зміст і технологію підготовки керівників і педагогічних працівників до цільового управління в межах їх професійної діяльності; одержані результати можуть бути використаними для: формування й розвитку культури цільового управління в інших закладах освітньої системи України; наукових і науково-методичних розробок щодо розвитку управлінської культури педагогічних працівників.

Матеріали дисертаційного дослідження успішно впроваджуються в практику діяльності: Міністерства освіти України (Довідка № 1/11-2038 від 17.11.1998р.); Головного управління освіти Дніпропетровської обласної державної адміністрації (Довідка № 3/6-3302 від 27.10.05) та Черкаської ОДА (Довідка № 1674/11 від 27.10.2005);Управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації (Довідка № 04/2069 від 21.11.05); Науково-методичного центру ПТО у Запорізькій обл. (Довідка № 01/452 від 17.11.05); Навчально-методичного центру ПТО у Тернопільській обл. (Довідка № 148 від 10.11.05); Навчально-методичного центру ПТО у Луганській обл. (Довідка № 21/26 від 21.11.05);

Апробацію основних положень та висновків дослідження здійснено на науково-практичних конференціях, семінарах, а саме: Міжнародна науково-практична конференція „Управління якістю професійної освіти” (Артемівськ, 2001); Перший міжнародний симпозіум „Проблеми розвитку післядипломної педагогічної освіти в сучасному суспільстві” (Київ, 2002); Міжнародна науково-практична конференція „Проблеми міжнародного співробітництва в розвитку професійної освіти” (м. Мінськ, Республіка Білорусь, лютий, 2003); Міжнародна наукова конференція „Проблеми підготовки професійних кадрів з менеджменту в умовах реформування вищої освіти України” (м. Львів, лютий, 2006); Міжнародний туристський форум „Туризм і рекреація 2006” (м. Львів, квітень, 2006 за участю Генерального консульства Республіки Польща); Міжнародна науково-практична конференція „Адаптивне управління як засіб реалізації стратегічних цілей закладу освіти ” (Севастополь, вересень, 2006); Секція післядипломної педагогічної освіти ІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти (Київ, 2001); Всеукраїнська науково-практична конференція „Проблеми інженерно-педагогічної освіти. Теорія і практика” (м. Алупка, Крим, липень, 2005); Всеукраїнський семінар „Пріоритетні напрями розвитку професійної освіти торговельно-кулінарного профілю та провадження державних стандартів у професійно-технічних навчальних закладах України” (м. Чернівці, жовтень, 2005); Всеукраїнська науково-практична конференція „Інноваційний розвиток управлінського потенціалу керівника загальноосвітнього навчального закладу” (Кременчук-Полтава, березень, 2006 р.); Всеукраїнська нарада-семінар з актуальних проблем підготовки кваліфікованих робітничих кадрів для будівельної галузі (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської обл.., травень, 2006); Звітна наукова конференція Державної академії керівних кадрів освіти „Актуальні проблеми теорії і практики післядипломної освіти керівних і педагогічних кадрів” (Київ, 1998).

Організація та результати дослідження неодноразово обговорювались на нарадах Департаменту розвитку професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки України, засіданнях кафедри менеджменту освіти та систем відкритої освіти Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України, науково-методичних семінарах Севастопольського інституту післядипломної педагогічної освіти.

База дослідження: Севастопольський центр професійно-технічної освіти ім. маршала інженерних військ А.В.Геловані (ПТУ-2 ім. маршала інженерних військ А.В.Геловані м. Севастополя та ПТУ-7 м. Севастополя).

Особистий внесок автора полягає в теоретичному обґрунтуванні доцільності використання моделі розвитку культури цільового управління; розкритті суті її стратегічного блоку; створенні цільової управлінської системи в професійно-технічних навчальних закладах, що дієздатна в ринкових умовах; впровадженні діагностичного підходу до оцінки рівня культури цільового управління та оціночних технологій.

Результати дисертації опубліковані в 8 наукових працях, з них:1 навчальний посібник, 1 науковий звіт, 1 стаття в збірнику наукових праць, 5 статей – у наукових журналах, затверджених ВАК України як фахові.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел (293 найменувань, з них 10 іноземною мовою). Основний текст дисертаційної роботи викладено на 208 сторінках. Загальний обсяг роботи 279 с. Робота містить 10 додатків, 36 таблиць, 29 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, охарактеризовано методи, етапи дослідно-експериментальної роботи, розкрито наукову новизну й теоретичну та практичну значущість здобутих результатів, наведені дані щодо їх апробації та впровадження.

У першому розділі “ Управлінська культура як проблема наукової теорії й сучасної організаційної практики” розглядаються концептуальні основи цільового управління в системі менеджменту; теоретичні засади визначення й реалізації змісту управлінської культури відповідно до трансформації соціально-економічних процесів в Україні та особливості розвитку культури цільового управління в навчальних закладах .

На основі аналізу літературних джерел установлено, що культуру організації можна розглядати як систему цінностей, філософію підприємства, яку поділяє абсолютна більшість працівників і яка впливає на їх трудову поведінку.

Зазначено, що різниця між вітчизняною й західною організаційною культурою великою мірою залежить від управлінської культури (це відношення до професійної проблеми, відносини між собою, уява про робочу годину, трудовий менталітет, основи самоорганізації та ін.).

Установлено, що останнім часом увагу світової спільноти привертає цільовий підхід до управління організацією. Зарубіжною практикою підтверджено забезпечення економічного розквіту країни шляхом забезпечення цілеорієнтованої діяльності підприємств.

Установлено, що в Україні в рамках технократичного підходу до всіх існуючих соціально-економічних процесів характерним є реактивне управління, яке багато в чому зумовлює слабку організацію людської діяльності й, як наслідок, економічне відставання. Через українську ментальність вітчизняним організаціям властива відсутність цілеорієнтованої діяльності, що призводить до “різної” відповідальності за досягнуті результати.

На основі аналізу літературних джерел виділені й охарактеризовані різновиди корпоративної культури: бюрократична, силова, особистісно орієнтована, цільова, ін. Установлено, що цільова культура ефективна в ситуативних вимогах ринку.

На основі узагальнення праць С.Батишева, В.Ломова, Г.Соколова виділена й охарактеризована трирівнева система професійної культури працівників. Здійснена спроба перевести цю систему в сферу культури цільового управління навчальним закладом.

У результаті визначено, що культура цільового управління в навчальному закладі включає загальні цінності, соціальні норми, установку ділового співробітництва, які виробляються колективом закладу й без видимого примуса регламентують поведінку керівників, педагогів, учнів. Виділені складові компоненти формування цієї культури: блок інваріантної складової (методологічні знання й навички цільового управління навчальним закладом, включаючи модернізацію його структури) та блок соціально-управлінської складової (система управління персоналом, кадрова політика, поведінка, стиль взаємодії, у т.ч. культура цільового управління керівників, педагогів та цільова поведінка учнів). Установлено, що вироблення зазначених складових культури цільового управління відбувається в процесі здійснення квадри основних принципів цільового управління: цілепокладання; зворотного зв’язку за результатами діяльності; забезпечення адекватності працівника займаній посаді; цілеорієнтуючої мотивації праці співробітників навчального закладу.

Доведено, що формування культури цільового управління в навчальному закладі має свої особливості, які полягають у недостатній компетентності керівників навчальних закладів у галузі цільового управління й у своєрідній трудовій ментальності колективу, включаючи керівника. Установлено, що цільове управління „вмонтовано” в систему стратегічного менеджменту, методологія якого створює інфраструктуру цільового управління. Виділено три складові частини цієї методології: стратегічний блок; блок управління персоналом з інструментарним забезпеченням; результуючий блок, що відбиває рівень досягнення стратегічних цілей. На сьогодні не вистачає конкретних технологій оцінювання, поява яких пов’язана з розвитком кваліметричного моделювання, яке дозволяє кількісними методами оцінювати якісні явища.

Зроблено припущення, що використовуючи цільове управління в закладах освіти, можна значно підвищити якість їх діяльності. Зазначено необхідність обґрунтування та розробки відповідної системи управління в професійно-технічних навчальних закладах на цільових засадах.

У другому розділі „Теоретичні й технологічні основи розвитку культури цільового управління в професійно-технічному навчальному закладі в ринкових умовах ” подано наукове обґрунтування й структуру комплексної моделі розвитку управлінської культури в професійно-технічних навчальних закладах на цільових засадах; розробку його діагностичного інструментарію та технології.

На основі аналізу відповідних літературних джерел здійснено виокремлення й дослідження закономірностей самого процесу розвитку. Установлено, що цілеспрямований процес управління професійно-технічних навчальних закладів запобігає деструктивним змінам або підтримує розвиток і закріплює нові зв’язки в системі: учні > педагоги й майстри виробничого навчання > адміністрація. Зазначено можливість спрямування підсистеми управління на розвиток відповідної управлінської культури шляхом зміни критеріально-цільової основи діяльності учасників навчально-виховного процесу.

Здійснено розробку комплексної моделі розвитку культури цільового управління в професійно-технічному навчальному закладі, що складається з субмоделі розвитку культури цільового управління в професійно-технічному навчальному закладі (рис. 1); пакета критеріального інструментарію для діагностичного супроводу цілеспрямованого розвитку; описової субмоделі технології цього розвитку.

Рис. 1 Субмодель розвитку культури цільового управління в ПТНЗ

Визначено необхідність розробки моделей-вимог соціально-професійної діяльності основних категорій працівників, а також моделей-вимог рівнів сформованості цільової управлінської культури.

Аналіз наукових праць П.Друкера, Г.Дмитренка, В.Олійника та інших дослідників дав змогу виділити стратегічні цілі розвитку професійно-технічних навчальних закладів у ринкових умовах. Серед них виокремлено внутрішні й зовнішні цілі. До внутрішніх відносяться диверсифікація діяльності; сфокусована диференціація, що зумовлює концентрацію або на випуску унікального виду продукції, або відомої продукції більш високої якості; зниження будь-яких витрат.

Зовнішня мета функціонування професійно-технічних навчальних закладів має завершувати сфокусовану диференціацію діяльності керівного персоналу, що концентрує зусилля педагогічного колективу на випуску високоякісного “людського продукту”, конкурентоспроможного на ринку праці.

Установлено, що поглиблення ринкових відносин передбачає подальший розвиток організаційної структури, більш придатної до цих відносин. На основі аналізу праць К.Хенді, М.Мескона, П.Морозова, К.Ушакова здійснено обґрунтування нової перехідної організаційної структури управління професійно-технічного навчального закладу. Вона відзначається спроможністю забезпечити економічний ефект щодо витрат на управлінську діяльність і фахову підготовку учнів. Відмінною особливістю такої структури є: укрупнення закладу (створення одного з декількох), що дає змогу заощадити ресурси й одночасно виконувати більш ємні й значущі завдання; поєднання зусиль працівників й самоспрямування дій на досягнення зовнішніх та внутрішніх стратегічних цілей тощо.

Здійснено науково-технологічне обґрунтування системи управління персоналом з оцінкою кінцевих результатів його діяльності, базуючись на первинності людського “Я” в системі соціальних відносин шляхом визначення: ступеня задоволеності педагогічних працівників своєю посадою й виконуваними функціями без впливу на цю задоволеність фактора оплати праці; якісної характеристики педагогічних кадрів; здатності (адекватності) працівника займати конкретну посаду; ступеня усвідомлення працівниками своєї ролі в організації і можливості власного впливу на кінцеві результати спільної діяльності; оцінки кінцевих результатів діяльності педагогічного персоналу, що здійснюється за допомогою визначення рівня знань, умінь, навичок, а також фізичного розвитку учнів.

Вивчення науково-технологічних праць С.Болтівця, Г.Дмитренка, Є.Дорошенка, Г.Єльникової, О.Ануфрієвої, П.Третьякова, В.Лугового дало змогу розробити діагностичний супровід на основі кваліметричного підходу. Установлено, що використання факторно-критеріальних моделей, які входять в пакет діагностичного супроводу, забезпечує вимірювання рівнів: особистісного, морального й творчого розвитку викладачів і майстрів виробничого навчання; фізичного розвитку та здоров’я учнів; культури цільового управління на документально-інформаційній та соціолого-інформаційній основах; з’ясування раціональності використання робочих місць. Для автоматизації рутинних процесів в управлінні створені спеціальні комп’ютерні технології.

Заключним етапом розробки комплексної моделі розвитку управлінської культури в професійно-технічному навчальному закладі на засадах цільового управління став логічний аналіз послідовності дій при її впровадженні в освітню практику, що призвело до появи відповідної описової технології: визначення наявного рівня культури цільового управління на основі двохаспектної оцінки > організація підготовки керівника до використання цільового управління професійно-технічних навчальних закладів > відповідна підготовка педагогів > формування культури в професійно-технічному навчальному закладі в контексті цільового управління (підготовка колективу до цілеорієнтованої діяльності > приведення організаційної структури у відповідність з цільовим управлінням > здійснення зовнішньої оцінки та самомоніторингу власної діяльності на рефлексивній основі) > реєстрація появи культури цільового управління та здійснення його подальшого розвитку, що забезпечується цілеспрямованим регулюванням на основі двохаспектної оцінки культури цільового управління.

У третьому розділі „Експериментальна апробація комплексної моделі розвитку культури цільового управління в професійно-технічному навчальному закладі” визначаються: науково-методичні аспекти експериментальної перевірки дієвості моделі розвитку культури цільового управління; економічне забезпечення функціонування Севастопольського центру професійно-технічної освіти в ринкових умовах та первинне вимірювання сутнісних характеристик працівників; вплив використання моделі розвитку культури цільового управління в професійно-технічному навчальному закладі на динаміку рівня її сформованості.

Зокрема, здійснено визначення динаміки професійних, ділових й особистісних якостей адміністративно-педагогічного персоналу; аналіз динаміки якості підготовки випускників як фактора підвищення його конкурентоздатності (табл. 1) та рівня сформованості культури цільового управління (рис. 2; рис. 3); розроблено рекомендації щодо підвищення рівня управлінської культури керівників професійно-технічних навчальних закладів у контексті розвитку культури цільового управління й ринкових умов.

Вимірювання динаміки показників професійної підготовки, якості навчання та соціальної вихованості учнів СЦПТО, а також розвитку культури цільового управління в СЦПТО до та після експерименту засвідчили позитивні результати.

Таблиця 1

Динаміка показників професійної підготовки, якості навчання та соціальної вихованості учнів СЦПТО як „продукту” цілеорієнтованої діяльності учасників навчально-виховного процесу (період з 1999-2000 н.р. до 2004-2005 н.р.)

роки | Кількість учнів з девіантною поведінкою | Кількість учнів , що скоїли злочини | Відсоток учнів, що закінчили навчання: | ступінь

з підвищеним розрядом | з встановленим розрядом | зі зниженим розрядом | з „червоним” дипломом | навченості | якості навчання

1999-2000 | 52 | 5 | 3,76% | 79,2% | 17,04% | 1,7% | 95,0% | 33%

2002-2003 | 43 | 3 | 6,10% | 77,5% | 16,40% | 2,0% | 96,7% | 39%

2004-2005 | 25 | 0 | 13,60% | 71,1% | 15,30% | 3,0% | 98,5% | 45%

різниця | -27 | -5 | +9,84% | -8,1% | -1,74% | +1,3% | 3,5% | 12%

Рис. 2 Діаграма динаміки показників розвитку культури цільового управління СЦПТО до та після експерименту (на документально-інформаційній основі)

Рис.3 Діаграма динаміки показників розвитку культури цільового управління СЦПТО до і після експерименту (на соціолого-інформаційній основі)

У заключній частині наукової роботи подано науково-методичні рекомендації щодо формування й розвитку культури цільового управління та кваліметричну факторно-критеріальну субмодель оцінки рівня сформованості культури цільового управління керівника закладу освіти як інструментарію її формування й розвитку. У цій частині дослідження розроблено зміст підготовки керівників та педагогів навчальних закладів до формування й розвитку культури цільового управління в системі підвищення кваліфікації.

Отже, результати проведеного дисертаційного дослідження підтвердили висунуту гіпотезу та досягнення мети.

На основі аналізу результатів дослідження зроблено такі висновки:

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення й інноваційне розв’язання наукової проблеми приведення управлінської системи професійно-технічних навчальних закладів у відповідність з соціально-економічними змінами в суспільстві шляхом формування й розвитку управлінської культури на засадах цільового управління, що підсилює демократичність й гуманістичність стосунків та надає йому антропосоціального характеру.

2. Вивчення стану теоретичної розробленості та нормативно-методичного забезпечення вирішення проблеми показав, що:

- цю проблему досліджувало багато вітчизняних і зарубіжних вчених. Серед них Р.Акофф, І.Ансофф, О.Ануфрієва, А.Гошко, Г.Дмитренко, П.Друкер, Г.Єльникова, Ф.Емері, Дж.Моррисей, В.Олійник, ін.;

- роботи таких вчених, як К.Ханді, К.Ушаков, Г.Хаєт, П.Морозов розкривають суттєві сторони організаційної культури підприємств;

- аналіз літературних джерел впевнив, що культура організації означає сукупність духовних і творчих форм самовираження працівників.

- в останні десятиліття широке розповсюдження в економічно розвинутих країнах Заходу і Сходу отримав цільовий підхід до управління організацією; за думкою багатьох західних фахівців забезпечення економічного багатства здійснюється за рахунок доцільної діяльності організації. На цій основі ми припустили, що використовуючи цільове управління в закладах освіти, можна отримати такі самі результати;

- вітчизняним підприємствам властива відсутність цільової організації праці, створення Декларації цілей, поточна регуляція діяльності на кінцевий результат. Це багато в чому обумовлене ментальністю українського народу, яка впливає і на відповідні особливості формування культури цільового управління;

- культура цільового управління є різновидом корпоративної культури, основою класифікації якої є стиль управлінської діяльності керівника. Установлено, що цільова культура ефективна в тих випадках, коли ситуативні вимоги ринку є визначальними в діяльності організації;

- визначено три системно зв'язані між собою рівні: загальнодержавний як сукупність соціально-економічних факторів; регіональний як гармонізація відносин усередині управлінської системи суспільства; особистісний як прояв культури цільового управління (самоуправління) конкретної особистості. Виділені 2 блоки формування цієї культури: блок інваріантної складової як основа й перший етап її формування та блок соціально-управлінської складової. Установлено зв'язок цих компонентів з квадрою основних принципів цільового управління;

- виділено особливості формування культури цільового управління в навчальному закладі та зазначено недостатню кількість конкретних технологій оцінювання на основі кваліметричного підходу;

- результатом творчого аналізу літературних джерел стало припущення, що теоретична розробка й практичне застосування технології формування й розвитку управлінської культури на цільових засадах у професійно-технічних навчальних закладах буде позитивно впливати на результати підготовки випускників, забезпечуючи їх конкурентоспроможність в умовах ринкових відносин. Після запуску в дію механізму цільового управління (що буде залежати безпосередньо від керівника) ментальні риси керівника і підлеглих будуть змінюватися.

3. Недостатнє науково-технологічне забезпечення розвитку управлінської культури в професійно-технічних навчальних закладах на засадах цільового управління викликало потребу розробки й теоретичного обґрунтування моделі її формування й створення спеціального кваліметричного інструментарію для реалізації діагностичного підходу до оцінки рівня культури цільового управління в процесі запровадження цієї моделі в управлінську практику. При вирішенні зазначеного завдання ми отримали такі наукові результати.

На основі аналізу наукових праць А.Богданова, Дж.Гіга, Г.Єльникової здійснено виокремлення й дослідження закономірностей процесу розвитку. Установлено, що зовнішній вплив системи завжди намагається подолати її опір, розриваючи зв’язки активностей. Зазначено можливість цілеорієнтованого розвитку управлінської культури шляхом встановлення взаємовідповідності між управлінською підсистемою професійно-технічного навчального закладу та її складовими (учні > педагоги й майстри виробничого навчання > адміністрація).

З’ясовано доцільність розробки комплексної моделі розвитку культури цільового управління в професійно-технічному навчальному закладі на засадах антропосоціального, цільового, системного, синергетичного, самоорганізаційного, комунікативного, кваліметричного наукових підходів тощо. Зазначена модель включає наступні компоненти: субмодель впровадження й розвитку культури цільового управління в професійно-технічному навчальному закладі; пакет критеріального інструментарію для діагностичного супроводу цілеспрямованого розвитку культури цільового управління в професійно-технічному навчальному закладі; описову субмодель технології цього розвитку.

У розробленій субмоделі розвитку культури цільового управління в професійно-технічному навчальному закладі виокремлено та встановлено зв’язки між такими етапами розвитку управлінської культури: виділення й формулювання стратегічних цілей функціонування професійно-технічного навчального закладу в сучасних умовах економічного розвитку України; моделювання й створення на цій основі структури цільового управління; організація системи управління персоналом з оцінкою кінцевих результатів його діяльності; формування культури організації в контексті цільового управління шляхом ітерації заданого режиму функціонування; узагальнюючий висновок про існуючий стан розвитку управлінської культури професійно-технічного навчального закладу на засадах цільового управління.

Визначено внутрішні та зовнішні стратегічні цілі розвитку професійно-технічних навчальних закладів у ринкових умовах. На цій основі створена нова перехідна організаційна структура Севастопольського центру професійно-технічної освіти.

Проведено обґрунтування системи управління персоналом за кінцевими результатами його діяльності з антропосоціальних позицій. При цьому визначалась задоволеність педагогічних працівників своєю роботою, їх якісна характеристика та відповідність займаній посаді, усвідомлення власної ролі та свого впливу на результати спільної діяльності; що відбивається на рівні знань, умінь, навичок учнів та їх фізичного розвитку.

На основі логічного аналізу виділено послідовність дій при впровадженні комплексної моделі розвитку управлінської культури в професійно-технічному навчальному закладі в освітню практику. Узагальнення виділених даних склало описову технологію, яка включає визначення наявного рівня культури цільового управління шляхом двохаспектної оцінки; підготовку керівника та педагогів до використання цільового управління; формування відповідної культури в професійно-технічному навчальному закладі; реєстрацію появи культури цільового управління та здійснення її подальшого розвитку за результатами заключного виміру на основі двохаспектної оцінки.

4. Важливе завдання нашого дослідження складав аналіз професійно-кваліфікаційних та нормативно-правових вимог до керівника, викладача, майстра професійно-технічного закладу освіти і розробка на цій основі посадових профілей персоналу професійно-технічних навчальних закладів та кваліметричних субмоделей-вимог до особових, ділових та професійних якостей учасників навчально-виховного процесу. У межах цього завдання отримані такі результати.

На основі системного аналізу наукових праць С.Болтівця, Г.Дмитренка, Є.Дорошенка, Г.Єльникової, О.Ануфрієвої, П.Третьякова, В.Лугового розроблений діагностичний супровід з використанням спеціально створених (або адаптованих) факторно-критеріальних субмоделей (як складових комплексної моделі) діяльності учасників, організаторів навчально-виробничого процесу Севастопольського центру професійно-технічної освіти. Зазначене створює інструментарій цільового управління тому є важливим продуктом дисертаційного дослідження.

До розробленого інструментарію належать: спрощена субмодель оцінювання гармонійного розвитку викладачів і майстрів виробничого навчання; кваліметрична субмодель оцінки здібностей працівників (фахівців) до управлінсько-організаторської діяльності; структура регламенту “Цільовий посадовий профіль”; субмодель оцінювання рівня творчого розвитку особистості; факторно-критеріальна субмодель оцінювання рівня морального розвитку особистості; факторно-критеріальна субмодель оцінювання рівня фізичного розвитку та здоров’я учнів (для юнаків); двохаспектна субмодель оцінки рівня нової управлінської культури (культури цільового управління) професійно-технічних навчальних закладів на документально-інформаційній та соціолого-інформаційній основах.

Для практичного використання кваліметричних субмоделей діяльності створені спеціальні комп’ютерні технології, що дозволяють накопичувати дані спостережень, автоматизують обчислення, узагальнюють та унаочнюють результати у вигляді відповідних діаграм.

5. Для апробації розроблених теоретичних матеріалів щодо формування та розвитку культури цільового управління в професійно-технічному навчальному закладі з використанням кваліметричних оціночних технологій в діяльність Севастопольського центру професійно-технічної освіти була впроваджена відповідна комплексна модель. Результати впровадження цієї моделі довели її практичну дієвість та цілеспрямований вплив на підвищення конкурентоздатності Центру на ринку освітніх послуг, а його випускників – на ринку праці. Це підтверджується наступними даними: загальна конкурентоздатність адміністративно-педагогічних працівників збільшилася на 11,2%; випускників з повною успішністю (рівень навченості учнів) збільшилося на 3,5%; якість навчання зросла на 12% (кількість учнів, що атестовані на 9-12 балів); кількість учнів з підвищеним розрядом збільшилася на 9,84%, а відмінніків навчання (з „золотою медаллю”) – на 1,3% від загальної кількості випускників; протягом 3-х років збільшили загальну витривалість 9% учнів, а їх працездатність виросла на 79%; кількість учнів з девіантною поведінкою зменшилася на 27 осіб; наприкінці експерименту зареєстрована повна відсутність злочинів з боку вихованців Центру (на початку їх було п’ять). Експериментальне випробування підтвердило приріст культури цільового управління в цілому на 37% та засвідчило появу достатнього рівня сформованості культури цільового управління Центру; зіставлення отриманих даних з рівнем культури цільового управління професійно-технічних навчальних закладів 11 регіонів України, що працюють у традиційному режимі, підтвердили перевагу Центру на 34%.

6. Розробка науково-методичних рекомендацій для керівників навчальних закладів та системи професійно-технічної освіти щодо формування й розвитку культури цільового управління призвела до появи двох відповідних спецкурсів та створення кваліметричної факторно-критеріальної субмоделі оцінки рівня сформованості культури цільового управління керівника закладу освіти як інструментарію її формування й розвитку.

Таким чином, результати проведеного дисертаційного дослідження засвідчили дієвість розробленої концепції, змісту та технології розвитку управлінської культури в професійно-технічному навчальному закладі на засадах цільового управління, підтвердили можливість практичного застосування організаційних систем цілеорієнтованої діяльності працівників освітніх закладів та відповідного кваліметричного інструментарію для створення системи цільового управління в професійно-технічних навчальних закладах, довели, що використання цільового управління в діяльності професійно-технічних навчальних закладів здійснює позитивний вплив на розвиток усіх учасників навчально-виробничого процесу, закладу в цілому та забезпечує розвиток відповідної управлінської культури.

Підготовлені науково-методичні рекомендації, спецкурси та факторно-критеріальна субмодель оцінки рівня сформованості культури цільового управління керівника закладу освіти розкривають перспективні напрями подальшого дослідження теми дисертації.

Основний зміст роботи відображено в таких публікаціях:

1. Медведь В. Рейтингове оцінювання рівня фізичного розвитку і здоров’я учнів // Імідж сучасного педагога. Управлінська компетентність менеджера освіти. – 2004. – № 10 (49). – С. 68-69.

2. Медведь В.В. Діагностика культури цільового управління в організаціях // Освіта на Луганщині. – 2004. – № 2(21). – С. 81-88.

3. Медведь В.В., Олійник В.В. Вплив ринкової трансформації економіки на підготовку трудових ресурсів в професійно-технічних училищах // Вісник Технологічного університету Поділля. Спеціальний випуск: економічні науки. – 1998. – Ч. 2. № 6. – С. 48-53.

4. Медведь В.В., Олійник В.В. Управління професійно-технічним училищем як цілісною соціальною системою в перехідній економіці // Персонал. Проблемы управления в переходном обществе на пороге ХХІ века. – 1999. – Приложение. № 4(52). – С. 123-126.

5. Олійник В.В., Медведь В.В. Цільове управління професійно-технічними навчальними закладами в ринкових умовах: Навчальний посібник / За ред. Г.А.Дмитренка. – К.: ЦІППО, 2002. – 68 с.

6. Медведь В.В. Теоретичні засади визначення змісту управлінської культури // Постметодика. – 2006. – № 2 (66). – С. 65-60.

7. В.В.Медведь Цільові орієнтири діяльності професійно-технічних навчальних закладів у нових економічних умовах // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць. – Київ-Запоріжжя, 2005. – С. 143-147.

8. Медведь В.В. Розробка нової моделі керування професійно-технічним навчальним закладом і перехід на нову