Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих Академії педагогічних наук України

МОХІРЄВА ЮЛІЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК 371.134 : 75: 745.51 (477.53)

ХУДОЖНІЙ РОЗПИС У ЗМІСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

13.00.04 – “Теорія і методика професійної освіти”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Лещенко Марія Петрівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри педагогіки, м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Миропольська Наталія Євгенівна, головний науковий співробітник лабораторії естетичного виховання Інституту проблем виховання АПН України, м. Київ;

кандидат педагогічних наук, доцент Сирота Всеволод Маркович, завідувач кафедри образотворчого мистецтва і художньо-трудової діяльності Уманського державного педагогічного університету імені П.Тичини, м. Умань.

Провідна установа: Миколаївський державний університет імені В.О. Сухомлинського, кафедра освітніх технологій, Міністерство освіти і науки України, м. Миколаїв.

Захист відбудеться 25 квітня 2007 р. о 12?? годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (04060, м. Київ, вул. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “ ” березня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лапаєнко С.В.

загальна характеристика роботи

Актуальність і доцільність дослідження. Нинішній етап оновлення суспільства, відродження духовної культури українського народу визначають нові пріоритети і напрями освітньої галузі. У Законах України “ Про освіту”, “Про вищу освіту”, Національній доктрині розвитку освіти, Концепції педагогічної освіти наголошується на необхідності підвищення якості підготовки педагогічних працівників, формуванні їх професійних якостей. В Указі Президента України “Про заходи щодо відродження традиційного народного мистецтва та народних художніх промислів в Україні” визначено, що розвиток української національної культури, відродження традиційного мистецтва, модернізація художньої освіти є пріоритетними у світлі інтеграційних процесів входження України до європейського освітнього простору.

Серед важливих напрямів розвитку сучасної педагогічної науки є ґрунтовне дослідження особливостей професійної підготовки майбутніх учителів в контексті формування у них функціональної компетентності стосовно використання різних видів народного мистецтва. Декоративно-ужитковий компонент, зокрема художній розпис, традиційно входить до змісту навчальних предметів при підготовці майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Поглиблене вивчення художнього розпису посилить якість підготовки молодих педагогів-митців, допоможе сформувати їх світогляд, естетичні смаки, підвищить педагогічну майстерність.

Загальновідомими і включеними у практику підготовки майбутніх вчителів є писанкарство, петриківський розпис та ін. Яскравою, але мало вивченою складовою національної культури є мальовані побутові вироби із дерева, які були у широкому вжитку до середини ХХ ст. на території колишньої Полтавської губернії.

На особливій цінності народного мистецтва в житті українського народу наголошено в працях В.Іллі, З.Косицької, В.Прядки, О.Теліженко та ін. Найбільш важливими в контексті нашого дослідження є історико-мистецтвознавчі праці В.Василенка, Ю.Лащука, О.Найдена, Л.Орел, В.Фурмана, В.Щербаківського, М.Юр та ін. У роботах зазначених авторів виокремлена художня специфіка декоративних розписів дерев’яних побутових виробів як особливого різновиду декоративно-ужиткового мистецтва. Для осмислення порушеної проблеми велике значення мають наукові праці З.Васіної, М.Відейка, Д.Гуменної, та ін., які дозволяють скласти уявлення про витоки українського декоративного розпису, адже проведені археологічні дослідження та наукові реконструкції підтверджують давність та сталість української мистецької традиції, коріння якої – у Трипільській культурі.

Проблемами опанування навичками художнього розпису займалися О.Білоус, Л.Гура, М.Кириченко, В.Мельник, О.Пишненко-Злиденна, М.Соколова, З.Сташук та ін.

Пошукам шляхів застосування народного мистецтва в сучасному культурному просторі присвячена діяльність О.Вакуленко, Т.Вакуленко, О.Миронович, О.Скрипки, С.Ярич та ін.

Пріоритетні завдання сучасної мистецької освіти розглядали І.Зязюн, М.Лещенко, Л.Масол, Н.Миропольська, О.Олексюк, В.Орлов, О.Рудницька, А.Чебикін, О.Шевнюк, В.Шульгіна, Б.Юсов та ін. Методи використання народного мистецтва в педагогічному процесі досліджували Є.Антонович, Т.Коваленко, В.Ковальчук, О.Макаренко, О.Семеног, З.Резніченко та ін.

Сучасному етапові розвитку освіти в Україні притаманний гуманістичний підхід до навчально-виховного процесу, на часі є вивищення рівня духовної культури особистості, чому в значній мірі сприяє обізнаність в галузі народного мистецтва, зокрема, художнього розпису. До змісту професійної підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва входить вивчення народного мистецтва, де частково розглядається і художній розпис, але питома вага навчання з цього напрямку народної творчості незначна, водночас, розпис належить до традиційного мистецтва, є зразком духовних і естетичних уподобань кожного народу, і це дає підстави вважати, що художній розпис доцільно вивчати детальніше.

Актуальність і значущість окресленої проблеми, її недостатня теоретична і практична дослідженість, а також потреба вищих навчальних закладів в удосконаленні професійної підготовки студентів зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Художній розпис у змісті професійної підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України при розробленні теми: “Художньо-естетичний розвиток особистості в системі професійної освіти” (РК № 0102U000400).

Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (протокол № 12 від 30.10.03) і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 5 від 25.05.04).

Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутнього вчителя образотворчого мистецтва у вищих педагогічних навчальних закладах.

Предмет дослідження – зміст, форми і методи навчання художнього розпису майбутнього вчителя образотворчого мистецтва.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, експериментально перевірити ефективність розробленої моделі навчання майбутніх педагогів мистецтва художнього розпису.

Концептуальні ідеї. Якість професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва функціонально залежить від різноманіття мистецьких явищ, які вивчаються студентами. Доповнення змісту професійної підготовки полтавським художнім розписом дерев’яних виробів, який є складовою українського традиційного народного мистецтва і має яскраво виражені елементи трипільської культури космогонічного характеру, збагачує професійну компетентність вчителя образотворчого мистецтва.

Гіпотеза дослідження: ефективність професійної підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва можна удосконалити, якщо доповнити її змістовий компонент мистецтвом художнього розпису, зокрема полтавського розпису дерев’яних побутових виробів. Якість професійної підготовки майбутніх вчителів та рівень сформованості їх умінь володіння мистецтвом художнього розпису залежатиме від таких чинників:

– усвідомлення студентами значення народного мистецтва у розвитку творчої особистості;

– наявності знань з теорії художнього розпису;

– практичного оволодіння елементами художнього розпису;

– здатності до імпровізаційної майстерності.

Об’єкт, предмет, мета і гіпотеза дослідження визначили необхідність розв’язання таких завдань:

1. Проаналізувати у порівняльному контексті здобутки світового та українського художнього розпису.

2. Виявити художні особливості та розкрити педагогічний потенціал полтавського розпису дерев’яних виробів.

3. З’ясувати педагогічні умови використання компонента художнього розпису у змісті професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

4. Визначити критерії сформованості у студентів навичок володіння мистецтвом художнього розпису.

5. Розробити та експериментально перевірити авторську модель підготовки студентів до оволодіння мистецтвом художнього розпису.

Методологічну основу дослідження становлять філософські, естетичні, культурологічні, психологічні положення про мистецьке відображення дійсності; принципи науковості, історизму, цілісності, соціальної зумовленості, культуровідповідності, полікультурності, єдності національного і загальнолюдського, теорії і практики, освіти і самоосвіти.

Теоретичну основу дослідження становлять положення, які ґрунтуються на філософії сучасної освіти (І.Зязюн, В.Кремень, В.Лутай); психолого-педагогічних основах професійного розвитку особистості (А.Алексюк, Г.Балл, І.Бех, П.Воловик, С.Гончаренко, О.Дубасенюк, Н.Ничкало, О.Пєхота, О.Савченко, С.Сисоєва, О.Сухомлинська, Л.Хомич); питаннях культурологічної освіти і ролі мистецтва у формуванні творчої особистості вчителя (Г.Васянович, Л.Масол, Н.Миропольська, О.Олексюк, В.Орлов, О.Рудницька, О.Шевнюк, Б.Юсов); особливості використання образотворчого мистецтва у підготовці майбутніх вчителів (М.Лещенко, В.Мельник, С.Коновець); творчій спадщині видатних майстрів художнього розпису (П.Ганжа, О.Найден, В.Щербак).

У дисертаційному дослідженні для вирішення поставлених завдань та перевірки гіпотези використовувались такі методи дослідження: аналіз, порівняння та узагальнення даних з проблеми дослідження на основі вивчення філософської, мистецтвознавчої, психолого-педагогічної та методичної літератури; вивчення та узагальнення педагогічного досвіду; аналіз та класифікація експедиційних матеріалів та матеріалів, здобутих під час вивчення музейних та приватних збірок; бесіда, опитування та анкетування студентів; перегляд та аналіз робіт учасників експерименту; констатувальний та формувальний експерименти для перевірки ефективності моделі підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва до оволодіння технікою художнього розпису; кількісний та якісний аналіз експериментальних даних; методи математичної статистики.

Організація дослідження. Робота проводилася у три етапи упродовж 1998 – 2006 років.

На першому етапі (1998 – 2000 рр.) здійснювалось теоретичне осмислення проблеми, вивчення науково-методичної літератури, обґрунтування теми дослідження, конкретизація методів дослідження, основних завдань дисертації, вивчення визначних здобутків світового та українського мистецтва розпису, виділення полтавського розпису дерев’яних виробів як унікального художнього явища українського національного мистецтва; впровадження вивчення основ полтавського художнього розпису в процес професійної підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва.

На другому етапі (2000 – 2002 рр.) проводився констатувальний експеримент, обґрунтувались критерії і показники готовності майбутніх вчителів образотворчого мистецтва до оволодіння мистецтвом художнього розпису, виявлялись педагогічні умови використання компонента художнього розпису в системі підготовки фахівців мистецького профілю, розроблявся спецкурс “Полтавський художній розпис”; здійснювалась організація і проведення формувального експерименту.

На третьому етапі (2002 – 2006 рр.) проводився аналіз проміжних та кінцевих результатів педагогічного експерименту, було сформульовано основні висновки дослідження, розроблено рекомендації щодо використання теоретичних і практичних результатів дослідження, опубліковано методичний посібник та ряд статей у фахових виданнях; оформлено результати дисертаційного дослідження.

Експериментальна база. Дослідження проводилося на базі Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка, де упродовж 1998 – 2006 років дисертантка здійснювала дисертаційно-експериментальну роботу з проблеми включення полтавського художнього розпису у змістовий компонент професійної підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва; на базі Київського міського педагогічного університету ім. Б.Грінченка; на базі авторської загальноосвітньої школи “Чарівний світ”, де протягом 2000 – 2006 років викладалися основи полтавського розпису і, також, художні твори, виконані мистецькими засобами полтавського розпису, використані в оформленні шкільного приміщення.

Дослідженням було охоплено 772 студенти, а також 46 учителів.

Було розроблено спецкурс “Полтавський художній розпис”, який читався на етапі формувального експерименту в Полтавському державному педагогічному університеті ім. В.Г.Короленка та в Київському міському педагогічному університеті імені Б.Грінченка.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:–

вперше створено авторську модель підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва до оволодіння художнім розписом, а також педагогічну технологію навчання полтавському розпису, визначено критерії сформованості техніки художнього розпису;–

удосконалено змістовий компонент професійної підготовки майбутнього учителя образотворчого мистецтва шляхом доповнення його полтавським художнім розписом дерев’яних виробів;

– подальшого розвитку набули методичні засади підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва до використання художнього розпису в педагогічній діяльності.

Теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в обґрунтуванні доцільності доповнення змісту мистецької педагогічної освіти шляхом використання компонента художнього розпису у професійній підготовці майбутніх вчителів образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах; у визначенні специфічних особливостей полтавського художнього розпису дерев’яних побутових виробів як унікального явища українського національного мистецтва.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що:

опубліковано навчально-методичний посібник “Цей мальований світ” для викладачів та студентів педагогічних вузів, вчителів, вихователів, учнів;

розроблено та впроваджено у процес підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва програму спецкурсу “Полтавський художній розпис” для студентів вищих навчальних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Матеріали дослідження можуть бути використані при розробці програм, лекційних курсів, практичних та лабораторних занять з питань професійної підготовки спеціалістів вищих навчальних закладів педагогічної освіти. Зміст і результати дослідження мають практичну цінність для викладачів вищих педагогічних навчальних закладів, студентів, учителів образотворчого мистецтва, вихователів, працівників позашкільних художніх установ, закладів культури, учнів.

Наукові положення, навчальні матеріали, методичні рекомендації впроваджено в навчально-виховний процес Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка (довідка № 1171/01 – 37/17 від 17.03.05); Київського міського педагогічного університету ім. Б.Грінченка (довідка № 386 від 01.12.06); Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова (довідка № 04 – 10/532 від 27.03.06); Житомирського державного університету ім. Івана Франка (довідка № 139 від 25.10.05); Полтавської авторської загальноосвітньої школи “Чарівний світ” (довідка № 97 від 20.05.05).

Особистий внесок здобувача полягає у розробці та перевірці авторської моделі підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва до оволодіння художнім розписом, а також у розробці та експериментальній перевірці спеціального курсу “Полтавський художній розпис”, впровадженого у процес підготовки майбутніх вчителів початкових класів і образотворчого мистецтва.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретичним та методологічним обґрунтуванням його вихідних положень, застосуванням взаємопов’язаних методів дослідження, що відповідають суті визначеної проблеми, меті та завданням дослідження; проведенням дослідно-експериментальної роботи; ефективністю результатів впровадження.

На захист виносяться:

1. Положення щодо доцільності використання компонента художнього розпису у змісті професійної підготовки вчителів образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах.

2. Теоретично обґрунтована і експериментально перевірена модель підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва до оволодіння мистецтвом полтавського художнього розпису дерев’яних побутових виробів.

3. Педагогічна технологія навчання мистецтву полтавського художнього розпису студентів вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися, обговорювалися на міжнародних, всеукраїнських наукових конференціях та семінарах: “Пан-Україна-95” (м.Дніпропетровськ, 1995), “Хутір-ІІ” (м.Хмельницький, 1996), “Українська нитка у мистецтві вишивання, ткацтва, килимарства” (м.Полтава, 1998), “Проблеми та шляхи розвитку народного мистецтва Полтавщини” (м.Полтава, 1998), “Проблеми ревалоризації феномена української народної іграшки у сучасних культурно-освітніх умовах” (м.Полтава, 2003), “Вайнгортівські читання” (м.Полтава, 2003), “Актуальні аспекти модернізації художньо-педагогічної освіти” (м.Полтава, 2005), “Міжнародний науковий семінар. ІІІ педагогічні читання пам’яті О.П.Рудницької” (м.Київ, 2005), обласних (м.Полтава, 2003-2004 рр.) семінарах вчителів образотворчого мистецтва; на засіданні кафедри образотворчого мистецтва та культурології Полтавського державного педагогічного університету ім В.Г.Короленка; на засіданні відділу мистецької освіти Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України; демонструвалися на міжнародних, всеукраїнських, обласних, персональних художніх виставках.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено у 17 одноосібних авторських публікаціях, у тому числі: 1 методичний посібник, 5 статей у провідних фахових виданнях, 1 стаття у збірнику наукових праць, 2 статті у збірниках матеріалів конференцій, 8 мистецьких публікацій.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків (обсяг основного тексту – 176 сторінок), списку використаних джерел (315 найменувань, із них 4 – іноземною мовою) та 10 додатків на 50 сторінках.

Загальний обсяг дисертації – 253 сторінки.

основний зміст дисертації

У вступі розкрито сутність та значущість наукової проблеми, обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, концептуальні ідеї, завдання і гіпотезу дослідження, викладено наукову новизну результатів дослідження, їх теоретичне і практичне значення, сформульовано основні положення, які виносяться на захист, наведено відомості про впровадження та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретичні основи використання художнього розпису у системі професійної підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва”, – охарактеризовано визначні здобутки світового та українського мистецтва розпису, виявлено художні особливості та розкрито педагогічний потенціал полтавського розпису дерев’яних виробів, проаналізовано компонент художнього розпису у змісті професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

В основу складання об’єктивної картини щодо надбань світового мистецтва розпису було покладено наукові праці М.Большакова, М.Галич, Ю.Грабовського, Н.Дмітрієвої, А.Єремєєва, С.Жегалової, М.Їльїна, Л.Ремпель та ін. Аналіз теоретичних джерел та наочних взірців дозволив встановити, що художній розпис є важливим засобом естетичного пізнання світу; що світове мистецтво розпису надзвичайно різноманітне і є довготривалою традицією для багатьох культур (найдавніші взірці – з часів палеоліту). Скарбницю світової культури в різний час наповнювали здобутками художнього розпису митці майже кожної самодостатньої національної культури.

У ході дослідження було з’ясовано, що український національний художній розпис є унікальною складовою світової культури, має розвинену структуру. Художній розпис на Україні проявився у декоруванні керамічних виробів, в оздобленні яєць, у настінному розписі культових, житлових та господарських споруд, у мальовках на папері, у розписах на склі, в орнаментуванні дерев’яних побутових виробів. Специфіку різних видів українського художнього розпису, творчість видатних майстрів розпису вивчали такі дослідники, як П.Ганжа, В.Данилейко, Л.Майба, В.Перевальський , Ю.Смолій, В.Щербак та ін.

Найбільш важливими в контексті нашого дослідження є історико-мистецтвознавчі праці В.Василенка, Ю.Лащука, О.Найдена, Л.Орел, В.Фурмана, В.Щербаківського, М.Юр та ін. У роботах зазначених авторів виокремлена художня специфіка декоративних розписів дерев’яних побутових виробів як особливого різновиду декоративно-ужиткового мистецтва.

Для осмислення порушеної проблеми велике значення мають наукові праці З.Васіної, М.Відейка, Д.Гуменної, та ін., які дозволяють скласти уявлення про витоки українського декоративного розпису, адже проведені археологічні дослідження та наукові реконструкції підтверджують давність та сталість української мистецької традиції, основа якої – у Трипільській культурі.

Було виокремлено унікальну, частково втрачену складову українського художнього розпису – полтавський розпис дерев’яних побутових виробів, що не є випадковим, бо оздоблені дерев’яні побутові речі на Полтавщині мають високу естетичну цінність, є частиною традиційної культури, його витоки – у трипільській культурі; типологія дерев’яних виробів, декорованих розписом, на Полтавщині охоплювала всі сфери людського побуту.

Розписом оздоблювалися архітектурні деталі – сволоки, наличники до дверей та вікон, віконниці, лутки, стіни та стелі “митих” хат. Значне місце в типології дерев’яних мальованих виробів належить меблям. Це – скрині, колиски, ліжка, мисники, шафи, полиці, божниці, столи, лави, ослони та ін. Серед меблів завдяки поєднанню багатьох функцій ( обрядово-ритуальної, побутової, естетичної) виділяється весільна скриня. Саме на скринях, які були гордістю жінок й окрасою житла, найкраще збереглися багатобарвні розписи. Оздоблювали розписом і, зроблений різними формотворчими техніками (видовбування, виточування, бондарство), дерев’яний посуд: тарілки, тарелі, миски, таці, чаші, чарки, ступи, баклаги, барильця, ложки та ін. Цікавим явищем були і дерев’яні мальовані іграшки (плужки, вітряні й водяні млинки, лопаточки, возики, меблі, різний посуд; пиляї, дроворуби, ковалі; коні, пташки, ведмедики та ін.). Розписом декорували також сакральні побутові предмети (свічники, пасківники), знаряддя праці (коромисла, ночви, прядки), засоби пересування (вози, сани), музичні інструменти, прикраси, зброю, круглу скульптуру. Окремі елементи і мотиви розпису трапляються й на іконах та народних картинах.

Було виявлено художні особливості полтавського розпису. Для орнаментики характерними є такі мотиви: “вазон”, “букет”, “квітуча гілка”, “віночок”, “квітка”, “три квітки”, “бігунець” та “бордюр”. Складові елементи орнаментів полтавських розписів відзначаються широкою варіативністю. Серед найбільш уживаних елементів – “яблука”, “квіти”, “квіти-цибульки”, “пуп’янки”, “листки”, “стебла”, “плоди”, зооморфні елементи, антропоморфні, геральдичні. Колорит розписів розмаїтий, найчастіше це – холодні відтінки тла (сині, зелені) та теплі відтінки елементів орнаменту (червоно-оранжеві, вохристі).

Полтавський художній розпис на дереві має потужний педагогічний потенціал: сприяє формуванню національного світогляду та світосприйняття, пробуджує родинну пам’ять, дає можливість для розвитку і самореалізації творчої особистості.

Також у розділі зазначено, що у системі професійної підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва важливе місце має належати народному мистецтву, оскільки декоративно-ужитковий компонент у єдності з психолого-педагогічним створює унікальні можливості щодо реалізації творчого потенціалу кожного студента. Саме народне мистецтво сприяє формуванню та розвитку творчої особистості, сприяє усвідомленню багатоманітності світової культури і відчуттю власної унікальності, слугує засобом пізнання самого себе та довкілля.

На особливій цінності народного мистецтва в житті українського народу було наголошено в працях В.Іллі, З.Косицької, В.Прядки, О.Теліженко та ін.

Декоративно-ужитковий компонент у змісті професійної підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва має проявлятися в наявності відповідної інформації про народне мистецтво, значення народного мистецтва у становленні і розвитку особистості, його психотерапевтичні функції, інформації про народні промисли, художні надбання народних митців, взаємозв’язки та взаємовпливи між народним та професійним мистецтвом, зарубіжний досвід в галузі мистецької освіти та збереженні культурної спадщини, сучасні форми побутування українського народного мистецтва і, зокрема, художнього розпису, що забезпечить формування професійно компетентних викладачів образотворчого мистецтва.

Отже, в першому розділі дисертації охарактеризовані визначні здобутки світового та українського художнього розпису, звернуто увагу на педагогічний потенціал полтавського художнього розпису дерев’яних побутових виробів, наголошено на необхідності доповнення декоративно-ужитковим компонентом, зокрема художнім розписом, змісту професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

У другому розділі „Педагогічні умови використання художнього розпису в системі підготовки фахівців мистецького профілю” – обґрунтовано критерії готовності майбутніх учителів образотворчого мистецтва до використання художнього розпису у навчально-виховному процесі, схарактеризовано дослідно-експериментальну модель підготовки студентів до оволодіння мистецтвом полтавського художнього розпису.

Для визначення рівнів готовності майбутніх педагогів-мистців до використання художнього розпису у навчально-виховному процесі було проведено констатувальний експеримент. Проведений нами аналіз проблеми виокремив дві можливі складові підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва до використання художнього розпису у навчально-виховному процесі: теоретичної і практичної. Відповідно до цього виділено три критерії: мистецької грамотності; технологічної майстерності та імпровізаційної майстерності.

Ознаками критерію мистецької грамотності є: а) знання про роль народного мистецтва у розвитку творчої особистості; б) знання визначних здобутків світового та українського мистецтва розпису; в) володіння мистецтвом сприймання полтавського олійного розпису дерев’яних побутових виробів.

Критерій технологічної майстерності характеризується а) умінням малювати фарбами на папері вихідні плями елементів (круг, овал), володінням формотворчими мазками (“зернятком” та “вільним” мазком); б) умінням зображувати традиційні елементи розпису; в) умінням зображувати традиційні мотиви розпису; г) умінням створювати ескізи розпису дерев’яних виробів на папері.

До ознак критерію імпровізованої майстерності належать: а) уміння створити вітальну листівку; б) уміння створити олійний розпис дерев’яних виробів; в) уміння знаходити сучасні форми застосування полтавського художнього розпису.

Виділені критерії необхідних знань та умінь студентів послугували основою визначення трьох рівнів готовності майбутніх учителів образотворчого мистецтва до використання художнього розпису в педагогічній діяльності: високого, середнього та низького. Диференційний підхід до аналізу рівня сформованості готовності студентів до застосування компоненту художнього розпису в педагогічному процесі виявив в цілому низький рівень готовності майбутніх педагогів.

Підготовка майбутніх учителів-митців до використання компоненту художнього розпису в педагогічному процесі здійснюється при вивченні навчальних дисциплін з історії та культури України, культурології, історії мистецтва та ін., спеціальних курсів з писанкарства, петриківського розпису, народознавства тощо та під час педагогічних практик. Доцільним вважаємо доповнення цілого ряду психолого-педагогічних та методичних дисциплін інформацією про оптимальне використання мистецтва розпису у навчально-виховному процесі.

Одним з ефективних шляхів поліпшення підготовки вчителів образотворчого мистецтва до використання художнього розпису у педагогічному процесі ми вважаємо дослідно-експериментальну модель застосування компоненту художнього розпису у змісті професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Авторська модель включає цільовий, змістовий, операційний та оціночно-результативний компоненти. Цільовий компонент складається з формування мистецької грамотності, набуття навичок технологічної майстерності з полтавського художнього розпису та оволодіння імпровізаційною майстерністю. Змістовий компонент характеризується формуванням естетичного сприймання мистецтва розпису і усвідомленням педагогічного потенціалу полтавського художнього розпису. Операційний компонент моделі поєднує технологію навчання мистецтва полтавського розпису та методи формування естетичного сприймання і методи стимуляції творчої активності. Технологія навчання навичкам полтавського художнього розпису передбачає плямотворення, мазкотворення, синтетичне елементотворення, композиційне елементотворення, площинне орнаментотворення та об’ємне орнаментотворення. Формування естетичного сприймання здійснюється під час ознайомлення з наочним матеріалом; екскурсій на виставки; відвідувань майстерень художників з розпису. Методами стимуляції творчої активності є виконання курсових робіт, дипломних робіт, пошук нових форм застосування полтавського художнього розпису дерев’яних виробів Оціночно-результативний компонент охоплює сформовану мистецьку грамотність; сформовані базові уміння з полтавського художнього розпису; набуття імпровізаційної майстерності, рівень яких визначається під час переглядів робіт та під час художніх виставок студентських робіт.

Важливою умовою ефективного використання художнього розпису в системі підготовки фахівців мистецького профілю було викладання спеціального курсу “Полтавський художній розпис”, який відповідав авторській моделі підготовки студентів до оволодіння технологією полтавського художнього розпису.

Спецкурс “Полтавський художній розпис” передбачає лекційні та лабораторні заняття, перегляд та виставки студентських робіт. Програма спецкурсу розрахована на 30 годин.

У процесі лекційних занять студенти ознайомилися з різновидами народного художнього розпису, з історією українського народного розпису, виробів із дерева, з художніми особливостями полтавського розпису дерев’яних виробів, із символікою розпису. Виклад теоретичного матеріалу супроводжувався демонстрацією великої кількості наочного матеріалу, а саме: фотографіями мальованих дерев’яних виробів із провідних етномузеїв країни та власності громадян; давніми мальованими виробами із дерева (іконами, народними картинами, фрагментами розпису); авторськими виробами родини Зацеркляних; курсовими та дипломними роботами; замальовками розписів, зробленими під час етнографічних експедицій; ілюстраціями із книг та періодичних видань; також проводилися екскурсії до Полтавського краєзнавчого музею та Галереї мистецтв; пропонувалося студентам відвідати етнографічні збірки та зробити етнографічні розвідки за місцем проживання.

Після теоретичної підготовки і наочного ознайомлення зі зразками орнаментованих дерев’яних виробів педагогічна технологія передбачала практичне набуття навичок мистецтва полтавського розпису. Всі вправи спецкурсу поділені на п’ять груп різного рівня складності. Перший етап – відпрацювання формотворчих мазків (“зернятка” та “вільного”) і малювання вихідних плям; другий етап – малювання елементів розпису (“яблук”, квітів, плодів, листя тощо); третій – зображення традиційних мотивів (“безконечника”, “віночка”, “вазону” та ін.); четвертий рівень освоєння полтавського розпису – створення ескізів розпису дерев’яних форм (ескіз розпису може поєднувати кілька мотивів); інтеграційні уміння студенти демонструють у курсових та дипломних роботах, готуючи теоретичний матеріал та розписуючи дерев’яні форми побутових виробів.

Отже, сучасний стан розвитку професійної підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва потребує суттєвого удосконалення змісту навчальних дисциплін шляхом доповнення компонентом художнього розпису, включенням новітніх педагогічних технологій. Впровадження у навчальний процес спецкурсу “Полтавський художній розпис” – важливий крок в системі удосконалення професійної освіти учителів-митців та у справі відродження частково втраченого елемента українського традиційного народного мистецтва – полтавського розпису дерев’яних виробів.

У третьому розділі “Перевірка ефективності дослідно-експериментальної моделі” – розглядається організація і перебіг дослідно-експериментальної моделі та узагальнено результати дослідно-експериментальної перевірки. Дослідження проводилося протягом 1998 – 2006 років у Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г.Короленка та Київському міському педагогічному університеті імені Б.Грінченка. Експериментом було охоплено 818 осіб, із них 772 студенти та 46 учителів образотворчого мистецтва.

Під час формувального експерименту було перевірено ефективність запропонованої моделі та зафіксовано динаміку зростання показників готовності майбутніх учителів образотворчого мистецтва до використання художнього розпису у педагогічній діяльності.

Підсумки експериментального дослідження дають підстави стверджувати про доцільність використання запропонованої моделі підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва до використання компонента художнього розпису в професійній діяльності (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка зміни рівнів сформованості базових знань та вмінь з художнього розпису в майбутніх вчителів образотворчого мистецтва (у %)

Критерії | Рівні сформованості

На початку експерименту | Після закінчення

високий | достатній | низький | високий | достатній | низький

Мистецької

грамотності | ЕГ | 4,4 | 17,2 | 78,4 | 44,85 | 51,68 | 3,48

КГ | 3,2 | 18,6 | 78,2 | 4,1 | 25,7 | 70,2

Технологічної

майстерності | ЕГ | 6,6 | 13,0 | 80,4 | 39,73 | 58,55 | 1,72

КГ | 6,1 | 14,5 | 79,4 | 7,5 | 24,2 | 68,3

Імпровізаційної

майстерності | ЕГ | 2,3 | 13,1 | 84,6 | 50,65 | 48,30 | 1,05

КГ | 1,9 | 16,6 | 81,5 | 3,9 | 16,4 | 79,7

Проведений формувальний етап дослідження дав можливість зробити такі висновки:

Учасники експериментальних груп значно підвищили рівень готовності до залучення художнього розпису в педагогічному процесі. Так, в експериментальних групах в результаті формувального експерименту високий та достатній рівень мистецької грамотності були виявлені у 44,85% та 51,68%, а в студентів контрольної групи цей показник зафіксований на низькому рівні – 4,1%, 25,7% відповідно.

Помітно зріс рівень технологічної майстерності. Високий рівень умінь за всіма показниками цього критерію виявили 39,73% студентів експериментальної групи (на початку експерименту – 6,6%), а в контрольній групі високий рівень умінь був у 7,5% студентів.

Відчутно підвищився показник імпровізаційної майстерності у студентів експериментальної групи. Початковий рівень імпровізаційної майстерності був низьким у студентів експериментальної (2,3%) та контрольної (1,9%) груп. Після проведення формувального експерименту високий рівень імпровізаційної майстерності зафіксовано у 50,65% студентів з експериментальної групи, у студентів з контрольної групи цей показник склав лише 3,9%.

Результати експериментальної роботи підтвердили ефективність запропонованої моделі використання компонента художнього розпису в змісті професійної підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва.

У загальних висновках викладено основні результати теоретичного та практичного дослідження проблеми використання художнього розпису у змісті професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах.

висновки

Результати дослідження компонента художнього розпису у змісті професійної підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва дають підстави зробити такі висновки:

1. Порівняльний аналіз здобутків світового та українського народного мистецтва розпису надає підстави стверджувати, що художній розпис є важливим засобом естетичного пізнання світу, що світове мистецтво розпису надзвичайно різноманітне. Скарбницю світового мистецтва в різний час наповнювали здобутками художнього розпису митці майже кожної самодостатньої національної культури. Український народний розпис займає повноправне місце серед інших культур світу, має розвинену структуру. Художній розпис на Україні проявився у декоруванні керамічних виробів, в оздобленні яєць, у настінному розпису культових, житлових та господарських споруд, у мальовках на папері, у розписах на склі, в орнаментуванні дерев’яних побутових виробів. Загальновідомими і включеними у практику професійної підготовки майбутніх вчителів є писанкарство, петриківський розпис та ін.. Водночас частково забутим і практично не представленим у змісті педагогічної освіти майбутніх вчителів є полтавський олійний розпис дерев’яних побутових виробів.

2. Визначення художніх особливостей полтавського художнього розпису ґрунтувалося на його типологізації як унікальної, частково втраченої складової українського мистецтва розпису, що має високу естетичну цінність, охоплює всі сфери людського побуту і витоками сягає Трипільської культури. Для орнаментики полтавського художнього розпису характерними є такі мотиви: “вазон”, “букет”, “квітуча гілка”, “віночок”, “квітка”, “три квітки”, “бігунець” та “бордюр”. Складові елементи орнаментів полтавських розписів відзначаються широкою варіативністю. Серед найбільш уживаних елементів – “яблука”, “квіти”, “квіти-цибульки”, “пуп’янки”, “листки”, “стебла”, “плоди”, зооморфні елементи, антропоморфні, геральдичні. Колорит розписів розмаїтий, найчастіше це – холодні відтінки тла (сині, зелені) та теплі відтінки елементів орнаменту (червоно-оранжеві, вохристі). Полтавський розпис на дереві має потужний педагогічний потенціал: сприяє формуванню національного світогляду, світосприйняття та світовираження, пробуджує родинну пам’ять, дає можливість для розвитку і самореалізації творчої особистості.

3. З’ясовано, що ефективності застосування компонента художнього розпису в змісті професійної підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва сприяє дотримання таких педагогічних умов: усвідомлення студентами ролі народного мистецтва у розвитку творчої особистості; ґрунтовні знання визначних здобутків світового та національного розписного мистецтва; розуміння унікальності полтавського художнього розпису дерев’яних побутових виробів; володіння формотворчими мазками та вихідними плямами, уміння зображувати традиційні елементи та мотиви полтавського художнього розпису, уміння створювати ескізи розпису на папері та створювати олійний розпис дерев’яних форм, знаходити сучасні форми застосування полтавського художнього розпису. Декоративно-ужитковий компонент у змісті професійної підготовки майбутніх вчителів образотворчого мистецтва має проявлятися в наявності відповідної інформації про народне мистецтво, значення народного мистецтва у становленні і розвитку особистості, його психотерапевтичні функції; інформації про народні промисли, художні надбання народних митців, взаємозв’язки та взаємовпливи між народним та професійним мистецтвом, зарубіжний досвід в галузі мистецької освіти та збереження культурної спадщини, сучасні форми побутування українського народного мистецтва і, зокрема, художнього розпису, що забезпечить формування професійно компетентних викладачів образотворчого мистецтва.

4. На основі аналізу мистецько-педагогічної літератури, характеристики естетико-педагогічного потенціалу виробів народних майстрів, вивчення традиційних підходів до професійної підготовки майбутніх вчителів, визначення художніх особливостей полтавського розпису було розроблено критерії готовності майбутніх вчителів образотворчого мистецтва до навчання полтавському розпису, а саме: мистецької грамотності; технологічної майстерності; імпровізаційної майстерності.

5. В ході дослідно-експериментальної роботи теоретично обґрунтовано та перевірено модель підготовки студентів до оволодіння мистецтвом полтавського художнього розпису дерев’яних побутових виробів. Особливістю авторської моделі є її спрямованість на розвиток у студентів естетичного сприймання мистецтва розпису, формування у них мистецької грамотності, оволодіння технікою полтавського розпису. Модель поєднує цільовий, змістовий, операційний та оціночно-результативний компоненти. Реалізація моделі передбачається шляхом вивчення спецкурсу “Полтавський художній розпис”.

Експериментальна перевірка ефективності авторської моделі підтвердила сформульовану гіпотезу дослідження про те, що професійну підготовку майбутніх вчителів образотворчого мистецтва можна удосконалити, якщо доповнити її зміст компонентом художнього розпису, зокрема полтавського розпису дерев’яних побутових виробів. Якість професійної підготовки залежить від таких чинників: усвідомлення студентами значення народного мистецтва у розвитку творчої особистості; наявності знань з теорії художнього розпису; практичного оволодіння елементами художнього розпису; здатності до імпровізаційної майстерності.

Здійснене наукове дослідження дозволило сформулювати такі рекомендації:

– включити спецкурс “Полтавський художній розпис” у процес професійної підготовки вчителів образотворчого мистецтва у закладах освіти ІІІ і ІV рівнів акредитації та до змістового компонента післядипломної освіти учителів образотворчого мистецтва;

– доповнити курси мистецьких навчальних дисциплін компонентом полтавського художнього розпису.

– запропонувати вчителям образотворчого мистецтва застосовувати методичні рекомендації щодо використання полтавського художнього розпису в педагогічній та творчій діяльності;

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальші напрями дослідження включають: використання художнього розпису у підготовці вихователів дошкільних закладів, у роботі з обдарованими дітьми, дітьми з особливими потребами.

Список публікацій

Навчально-методичні посібники

1. Мохірєва Ю.А. Цей мальований світ: Навчально-методичний посібник. – П. – К.: Афіша, 2003. – 48 с.

Статті у провідних наукових фахових виданнях

2. Мохірєва Ю. Досвід навчання мистецтву полтавського розпису // Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи. Випуск 9: Збірник наукових праць / Ред. кол. Н.Ф. Федорова (відповідальний редактор) та інші. – К.: Інститут Реклами, 2005. – С. 71-76.

3. Мохірєва Ю. Методика вивчення полтавського розпису // Мистецтво та освіта. – 2006. – № 3. – С. 38-42.

4. Мохірєва Ю.А. Педагогічний потенціал полтавської дерев’яної іграшки з елементами художнього розпису // Постметодика. – 2003. – № 5-6. – С. .

5. Мохірєва Ю.А. Професійна компетентність учителя образотворчого мистецтва у галузі художнього розпису // Імідж сучасного педагога. – 2006. – № 5-6. – С.58-60.

6. Мохірєва Ю.А. Педагогічний потенціал сакралізованих жіночих образів в полтавських розписах // Імідж сучасного педагога. – 2007. – № 1-2. – С.27-30.

Статті у збірниках наукових праць та матеріалів конференцій

7. Мохірєва Ю. Педагогічна технологія навчання полтавському розпису в змісті професійної підготовки вчителів початкових класів // Школа першого ступеня: теорія і практика: Збірник наукових праць Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Г. Сковороди. – Випуск 13-14. – Тернопіль: Видавництво Астон, 2005. – С. 118-126.

8. Мохірєва Ю.А. Символіка Полтавських олійних розписів // Полтава: архітектура, історія мистецтво. Матеріали другої наукової конференції „Вайнгортівські читання”, грудень 2003. – С. 111-115.

9. Мохірєва Ю. Полтавський художній розпис в дидактичному дискурсі // Теоретичні та методичні засади неперервної мистецької освіти: Зб. Матеріалів науково-методологічного семінару. – Чернівці: Зелена Буковина 2006. – С. 54 -56.

Мистецькі альбоми, книги, періодичні видання

10. Мохірєва Ю.А. Весілля. 1991. Папір, гуаш, 50?50 / Ікони та сучасне українське мистецтво з колекцій Переяслав-Хмельницького історико-культурного заповідника та Дирекції художніх виставок України. – Київ, 1994. – С. 52.

11. Мохірєва Ю.А. За світ стали козаченьки. 2000. Полотно, олія, 50?90 / Сповідуємо Україну. Всеукраїнська художня виставка до 10-ї річниці Незалежності України „Історія і сучасність в образотворчому мистецтві. 1991 – 2001”. – Київ, 2001. – С. 96.

12. Мохірєва Ю.А. Викрадення Європи. 2003. Полотно, олія, 70?70 / Українське образотворче мистецтво в колекції Михайла Волошина. – Київ, 2004. – С. 78.

13. Мохірєва Ю.А. Півень. Весілля. 1991. Папір, гуаш, 50?50 // Народна творчість та етнографія. – 1992. – № 3 – кольрова вставка.

14. Мохірєва Ю.А. Боже! Україну збережи! 1994. Папір, гуаш, 30?30 // Соняшник. – 1994. – № 3-4. – перша сторінка обкладинки.

15. Мохірєва Ю.А. Передчуття кохання. 1994. Полотно, олія, 70?70 // Дукля. – 1995. – № 4. – перша сторінка обкладинки.

16. Мохірєва Ю.А. Чарівний світ. 2002. Полотно, олія, 70?70 / Лещенко М.П. Щастя дитини – єдине дійсне щастя на землі: До проблеми педагогічної майстерності: Навчально-методичний посібник. – К.: АСМІ, 2003. – Ч.2. – 240 с. – перша сторінка обкладинки.

17. Мохірєва Ю.А. Покрова. Полтавська родина. 2004. Полотно, олія, 70?70 / Образотворче мистецтво Полтавщини (1970-2005). – Полтава, 2005. – С. 117

Мохірєва Ю.А. Художній розпис у змісті професійної підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія та методика професійної освіти. – Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, Київ, 2007.

У дисертації досліджується актуальна проблема професійної підготовки вчителя образотворчого мистецтва до викладання художнього розпису.

Аналіз та узагальнення наукових джерел дозволив встановити, що художній розпис є важливим засобом естетичного пізнання світу; що світове розписне мистецтво надзвичайно різноманітне і український художній розпис є унікальною складовою світової культури; що полтавський художній розпис дерев’яних виробів є невід’ємною частиною українського