ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Павлова Галина Євгеніївна
УДК 35.073.513.1/.2:613.173:338.43
РОЗВИТОК ЛІЗИНГУ В ТЕХНІЧНОМУ ОНОВЛЕННІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
08.00.04 – економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК)
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Дніпропетровськ - 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.
Науковий керівник доктор економічних наук, професор
Плаксієнко Валерій Якович,
Дніпропетровський державний аграрний
університет
завідувач кафедрою обліку і аудиту
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент
Олійник Олександр Васильович
Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва
завідувач кафедри фінанси
кандидат економічних наук, доцент
Кузьмін Володимир Веніамінович
Херсонський національний технічний університет доцент кафедри фінансів і кредиту
Захист відбудеться „13” грудня 2007 року о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд.342.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25.
Автореферат розісланий „12” листопада 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність досліджень. Для сільського господарства, як і будь-якої іншої галузі матеріального виробництва, техніко-технологічна оснащеність має вирішальне значення. Без застосування сучасних технічних засобів і технологій неможливо виробляти конкурентоспроможну продукцію на внутрішньому й зовнішньому ринках.
Низький рівень рентабельності й навіть збитковість значної кількості сільськогосподарських підприємств усіх організаційно-правових форм призвели до того, що підприємства змушені використовувати техніку придбану ще за радянських часів. Нову техніку можуть купувати лише підприємства з високими прибутками. Наслідком цього стало прискорення зношування техніки та її дефіцит.
В аграрному секторі економіки склалася така ситуація, коли необхідно впроваджувати нові для нашої країни методи оновлення матеріально-технічної бази, щоб реально пожвавити підприємницьку діяльність, забезпечити процеси економічного оновлення і розширеного відтворення.
Одним з таких методів, що сприятиме розвитку вітчизняного товаровиробника і науково-технічного прогресу в цілому є лізинг, оскільки він дає нові можливості доступу до його досягнень і є формою матеріально-технічного забезпечення сільського господарства.
Проблемам розвитку лізингових відносин в технічному оновленні сільськогосподарських підприємств присвячено немало робіт як в Україні, так і в інших країнах. Найбільш вагомий внесок у дослідження даної тематики внесли В.Г. Андрійчук, В.І. Артиш, О.В. Гудима, О.М. Федорчук
О. Ляхова, М. Пастернак, В.В. Іванишин, О.В. Олійник, П.М. Макаренко, Л.Ю. Мельник, І.Г. Міхаліна, В.Я. Плаксієнко, А.Л. Прокопенко, Г.Л. Піратовський, О.В. Остафіль, Н.С. Станклевська, Т.В. Куліш, В.Різник, В.В. Кузьмін, В.В. Казимірський, О. Симакова, та ін.
Дослідження і узагальнення численних праць щодо розвитку лізингу, досвіду його становлення в Україні дали можливість встановити, що окремі питання цієї багатопланової проблеми залишаються не достатньо дослідженими. Зокрема, недостатньо уваги приділяється обґрунтуванню впливу лізингу на розширене відтворення сільського господарства.
Таким чином, на сучасному етапі економічного розвитку виникла необхідність проведення комплексних досліджень у напрямі розвитку лізингових відносин в сільському господарстві.
Актуальність, важливість, практичне значення, специфічність та недостатня наукова розробка вищезазначених проблем обумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили її теоретичну спрямованість, структурну побудову і характер дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є результатом наукових досліджень, виконаних автором згідно плану науково-дослідних робіт Дніпропетровського державного аграрного університету. Результати, теоретичні положення, висновки та пропозиції дослідження були використані при виконанні науково-дослідницьких тем „Проблеми організації та обліку використання ресурсів в агропромислових формуваннях різних форм власності при визначенні стратегії національної продовольчої безпеки України” (номер державної реєстрації 0102U005720) та „Підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу у вирішенні проблеми соціального розвитку села” (номер державної реєстрації 0107U002227).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в науковому обґрунтуванні, розробці методичних засад та практичних рекомендацій щодо розвитку лізингових відносин в технічному оновленні сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах.
Багатогранність поставленої мети визначає необхідність вирішення таких завдань:
- узагальнити теоретичні, методичні і практичні аспекти щодо необхідності розширеного відтворення в сільському господарстві;
- дослідити тенденції формування лізингових відносин в аграрному секторі економіки України та проаналізувати нормативно-правову базу, щодо використання лізингу при технічному оновленні машинно-тракторного парку сільськогосподарських підприємств;
- дослідити методики оцінки лізингових проектів в сільському господарстві;
- обґрунтувати ефективність лізингових операцій в технічному оновленні сільськогосподарських підприємств;
- розкрити дію механізмів фінансової підтримки лізингу банківськими установами;
- обґрунтувати практичні підходи щодо визначення потреби в техніці та оптимальних джерел її фінансування;
- обґрунтувати оптимальну структуру виробництва в сільськогосподарському підприємстві з урахуванням стану машинно-тракторного парку;
- обґрунтувати шляхи удосконалення правового механізму розвитку лізингових відносин.
Об’єктом дослідження є процес формування і розвитку лізингових відносин та їх вплив на технічне оновлення сільськогосподарських підприємств.
Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні, методичні і практичні засади лізингу у сільськогосподарських підприємствах Дніпропетровської області і України в цілому.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення економічної науки, системний підхід до вивчення економічних процесів, відповідні наукові праці вітчизняних економістів-аграрників, зарубіжних фахівців, практиків, законодавчі та нормативні акти.
У процесі дослідження використовувалися такі методи: діалектичний та абстрактно-логічний (формування теоретичних узагальнень і висновків); монографічний та системного аналізу (виявлення та аналіз тенденції розвитку лізингу); економіко-статистичний (визначення показників економічної ефективності сільськогосподарських підприємств України та Дніпропетровської області); графічний (відображення показників відтворення в сучасному сільському господарстві); розрахунково-конструктивний (розробка формули на предмет зменшення процентної ставки для лізингоотримувача).
Джерелами інформації були: матеріали Держкомстату України та Міністерства Аграрної політики України щодо розвитку лізингу в сільському господарстві України, аналітична і оперативна інформація Дніпропетровської філії НАК „Украгролізинг”, а також річні та статистичні звіти сільськогосподарських підприємств Дніпропетровської області.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:
вперше:
? надане тлумачення та визначено методику розрахунку показника „пільгова величина процентної ставки винагороди по лізингу”, що забезпечує зменшення виплати загальної суми винагороди за договором фінансового лізингу лізингоотримувачем за умови збільшення суми авансового внеску;
удосконалено:
? структуру джерел фінансування технічного оновлення сільськогосподарських підприємств, а саме деталізовано перелік внутрішніх і зовнішніх джерел та включено лізинг до зовнішніх джерел фінансування;
? механізм трансформації проблемної кредиторської заборгованості за договором лізингу через банківську установу, шляхом переоформлення довгострокової кредиторської заборгованості в лізингову угоду з банком, в результаті чого банк стає власником основних засобів і переймає права лізингодавця;
набули подальшого розвитку:
? теоретичні підходи щодо класифікації факторів, які впливають на розширене відтворення в сільському господарстві: визначено об’єктивні та суб’єктивні фактори та встановлено їх взаємозв’язок і взаємозалежність та можливості дії наслідків простого та розширеного відтворення, які проявляються в економічному застої та зростанні сільського господарства;
? методичні підходи щодо визначення оптимального джерела фінансового оновлення сільськогосподарської техніки шляхом порівняння витрат на придбання техніки в лізинг та за рахунок кредиту на підставі розрахунків потреби сільськогосподарської техніки;
? обґрунтування пропозиції щодо підвищення ефективності використання техніки, що придбана за рахунок лізингу, на основі побудови економіко-математичної моделі оптимізації виробництва за різних варіантів стану машинно-тракторного парку.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції роботи можуть бути використані у подальших дослідженнях щодо розвитку лізингу в Україні, у законодавчій діяльності органів центрального та регіонального рівня. Ряд рекомендацій автора прийняті до використання Дніпропетровською філією НАК „Украгролізинг”. Це стосується насамперед розробки методики розрахунку показника „пільгова величина процентної ставки винагороди по лізингу”, що забезпечує зменшення виплати загальної суми винагороди за договором фінансового лізингу лізингоотримувачем за умови збільшення суми авансового внеску (довідка № 06-361 від 12.06.2007 р.). Теоретичні та методичні результати дисертаційного дослідження рекомендуються до використання у навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету, зокрема при викладанні таких дисциплін „Організація сільськогосподарського виробництва”, „Інвестиційний менеджмент” та „Інноваційний менеджмент” (довідка № 911-127 від 12.06.2007 р.). Практичні підходи щодо визначення потреби в техніці та оптимального варіанту її фінансування, а також методичні підходи щодо визначення оптимальної структури виробництва на підприємстві в залежності від площі землекористування та якості технічного забезпечення розроблені автором прийняті до використання керівником та спеціалістами Приватної виробничої фірми „Агроцентр” м. Дніпропетровськ (довідка № 147 від 14.06.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено особисте бачення автора на існуючі проблеми розвитку лізингу та запропоновано напрями їх розв’язання в сучасних умовах розвитку аграрної сфери економіки.
Апробація одержаних результатів дослідження. Наукові положення основних результатів дослідження та їх практичне значення обговорювалися та були схвалені на науково-практичних конференціях, а саме на: V Всеукраїнській науково-практичній конференції „Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (26 жовтня 2004 р., м. Дніпропетровськ); І Міжнародній науково-практичній конференції „Науковий потенціал світу 2004” (1-15 листопада 2004 р., м. Дніпропетровськ); VIII Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта 2005” (7-21 лютого 2005 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми сучасних наук: теорія і практика” (1-8 червня 2005 р., м. Дніпропетровськ); IV Міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень 2005” (20-30 червня 2005 р., м. Дніпропетровськ); Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених (21-22 лютого 2007 р., м. Умань); І Регіональній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку Придніпров’я” (26-28 лютого 2007 р., м. Дніпропетровськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Державна політика та стратегія реформування економіки України в ХХІ сторіччі” (27 березня 2007 р. м. Полтава).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 15 наукових праць загальним обсягом 2,67 д.а., в тому числі 7 у наукових фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертацій робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел із 161 найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 160 сторінки. Дисертація містить 30 таблиць, 18 рисунків та 18 додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету, основні завдання, предмет, об’єкт та методи дослідження, сформульовано наукову новизну й практичне значення отриманих наукових результатів.
У першому розділі „Теоретико-методичні основи лізингу в сільському господарстві” розглядаються основні теоретичні і методичні аспекти щодо сутності лізингу в сільському господарстві та визначена його необхідність. Проаналізовано розвиток лізингових відносин в Україні та їх нормативно-правове регулювання. Досліджено існуючі методики оцінки лізингових проектів.
Матеріально-технічна база являє собою сукупність всіх матеріальних та технічних ресурсів, що належать сільськогосподарському підприємству. Від якості та стану цих ресурсів та результатів господарської діяльності залежить кількість та якість отриманої сільськогосподарської продукції.
Однак у більшості підприємств сільського господарства України темпи оновлення матеріально-технічної бази шляхом модернізації та заміни фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці не забезпечують оптимальних строків експлуатації, тому суттєве прискорення темпів оновлення парку виробничого устаткування в більшості підприємств залишається нагальним завданням.
Останні п’ятнадцять років виробництво сільськогосподарської продукції в основному було збиткове, що стало причиною згортання розширеного відтворювального процесу в аграрній сфері, призупинення інвестиційної діяльності, та призвело до перевищення зносу основних засобів над їх оновленням у десятки разів. В такій ситуації сільськогосподарські підприємства були позбавлені можливості здійснювати інвестиції в основний капітал за рахунок власних коштів. Навіть за рахунок усіх джерел фінансування інвестиційний процес нині не забезпечує не тільки розширеного, а навіть і простого відтворення спожитих у процесі виробничої діяльності основних засобів.
Дослідженнями встановлено, що наслідком розширеного відтворення є економічне зростання, а просте відтворення наслідує економічний застій (рис. 1).
Рис.1. Взаємозв’язок видів та наслідків процесу відтворення
Велика різниця між часом виробництва і робочим періодом зумовлює таку особливість, як сезонність сільськогосподарського виробництва і використання техніки. У певних межах її можна згладжувати шляхом розвитку виробництва інших продуктів, які мають різні періоди виробництва.
У сільськогосподарському виробництві економічний процес розширеного відтворення незалежно від його суспільного характеру завжди переплітається з природним. Взаємозв’язок та взаємозалежність об’єктивних та суб’єктивних факторів пояснюється тим, що тільки при взаємодії природних та штучних чинників має місце розширене відтворення. Адже без комплексної взаємодії, кожен окремо взятий фактор, не може забезпечити розширеного відтворення.
Фактори, що впливають на розширене відтворення в сільському господарстві поділяються на об’єктивні та суб’єктивні (рис. 2).
Для здійснення заходів щодо підвищення рівня інтенсифікації технології виробництва та забезпечення сільськогосподарських підприємств технікою необхідним є пошук нетрадиційних шляхів для України оновлення основних засобів.
Однією з реальних і ефективних форм подолання дефіциту кредитних й інвестиційних ресурсів оновлення машинно-тракторного парку для конкретного господарського формування є лізинг.
Активне впровадження лізингу може дати відчутний поштовх структурній перебудові аграрного сектору економіки.
Рис. 2. Фактори, що впливають на розширене відтворення в сільському господарстві
На сьогодні існують всі умови для широкого розповсюдження лізингу, але через ряд об’єктивних причин цей вид інвестиційної діяльності не може сьогодні зайняти належного місця на ринку кредитних ресурсів в Україні.
Головними причинами обмеженого використання фінансового лізингу є недосконалість законодавства про лізинг, монопольне становище лізингодавців на ринку лізингових послуг, слабкий фінансово-економічний стан багатьох аграрних підприємств, їхня неспроможність своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі, висока вартість лізингових угод, яка пропонується низкою лізингових компаній.
Не дивлячись на існуючі проблеми, в сучасних умовах все ж таки лізингові операції в сільському господарстві мають тенденції до поступового зростання.
Важливим аспектом придбання техніки на умовах лізингу є визначення фінансово-економічної оцінки лізингового проекту. Однак, однозначно універсальної та комплексної оцінки такого проекту на сьогодні в Україні не існує. Проте поєднання переваг існуючих методик та врахування їх недоліків дає змогу виконати комплексну експертизу будь-якого лізингового проекту.
У другому розділі „Стан та розвиток лізингових відносин в технічному оновленні сільськогосподарських підприємств” проведена оцінка наявності сучасного стану та ефективності використання основних засобів в сільськогосподарських підприємствах; досліджено тенденції формування лізингових відносин в аграрному секторі економіки країни та обґрунтовано ефективність лізингових операцій в технічному оновленні підприємств аграрного сектора.
Дослідженнями встановлено, що обсяг інвестицій в основний капітал сільського господарства у 1990 році становив 11,8 млрд. грн. у порівнянних цінах, в наступні ж роки спостерігається значне його скорочення. Так, у 2000 р. цей рівень становив лише 496 млн. грн., або у 24 рази менше порівняно з 1990 р. (табл. 1). Закономірним стало погіршення стану матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва, поступове зношення основних сільськогосподарських виробничих засобів.
Таблиця 1
Інвестиції в основний капітал аграрного виробництва в Україні
Роки | Обсяг, млн. грн. порівнянних цінах
2000 р. | За формами власності, млн. грн.
колективна | державна | приватна | комунальна
1995 | 1296 | 872 | 382 | 33 | 9
1996 | 978 | 750 | 207 | 13 | 8
1997 | 806 | 665 | 104 | 25 | 12
1998 | 611 | 522 | 68 | 16 | 5
1999 | 560 | 466 | 86 | 18 | 4
2000 | 496 | 342 | 65 | 85 | 4
2001 | 753 | 578 | 59 | 111 | 5
2002 | 880 | 646 | 59 | 171 | 4
2003 | 977 | 734 | 59 | 184 | -
2004 | 1080 | 810 | 70 | 200 | -
2005 | 1200 | 830 | 70 | 300 | -
Джерело: За даними Міністерства аграрної політики
І хоча протягом останніх трьох років спостерігається незначне підвищення рівня надходження інвестицій в аграрну сферу до 1,2 млрд. грн., однак реально такий обсяг не в змозі забезпечити необхідного розміру коштів для ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва. Також відбувається поступова зміна джерел надходження інвестиційних потоків за формами власності, зменшення обсягів інвестицій держаної та колективної власності і поступове збільшення приватних інвестицій до сільськогосподарських підприємств.
Встановлено, що в структурі основних виробничих засобів сільськогосподарських підприємств Дніпропетровської області найбільшу питому вагу займають будівлі, споруди і передавальні пристрої (в середньому близько 53%). Однак, питома вага цих основних засобів у сільському господарстві за досліджуваний період має чітку тенденцію до зниження, а саме майже на 30% у 2005 році в порівнянні з 2001 роком. Вирішальне значення в механізації сільськогосподарського виробництва, підвищенні його технічної оснащеності мають технічні засоби, до яких належать машини та обладнання, транспортні засоби, оскільки саме ця частина засобів впливає на збільшення обсягів виробництва продукції і підвищення продуктивності праці. Так, наявність машин та обладнання в сільськогосподарських підприємствах Дніпропетровської області за досліджуваний період зросла майже на 90%. Це пояснюється не тільки зростанням їх кількості в натурі, а й значною вартістю сільськогосподарської техніки та іншого обладнання. Щодо транспортних засобів в сільському господарстві області, то їх вартість поступово зростає і в 2005 році вона становила 137,85 тис. грн., що на 53,8% більше ніж в 2001 році.
Рівень забезпеченості технічними засобами виробництва в 2005 році порівняно з 1991 р. різко знизився (табл. 2).
Таблиця 2
Наявність техніки в сільськогосподарських підприємствах України (на кінець року)*
Види техніки | 1991 | 1992 | 1994 | 1996 | 1998 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005
Трактори: всього, тис. шт. | 497,3 | 511,5 | 498,7 | 441,7 | 374,2 | 318,9 | 297,2 | 273,6 | 213,0 | 194,6 | 192,2
Зернозбиральні комбайни: всього, тис. шт. | 105,2 | 103,4 | 96,6 | 85,9 | 74,4 | 65,2 | 61,3 | 57,4 | 57,0 | 57,0 | 55,7
Кукурудзозбиральні комбайни: всього, тис. шт. | 15,3 | 15,3 | 14,2 | 12,0 | 9,9 | 7,9 | 7,0 | 6,3 | 6,5 | 8,7 | 8,1
Картоплезбиральні комбайни: всього, тис. шт. | 9,6 | 9,2 | 8,2 | 6,8 | 4,9 | 3,6 | 3,1 | 2,8 | 1,1 | 1,0 | 0,99
Бурякозбиральні машини: всього, тис. шт. | 19,8 | 20,1 | 19,9 | 18,3 | 15,7 | 13,0 | 12,0 | 11,1 | 11,4 | 10,5 | 10,8
Льонозбиральні комбайни: всього, тис. шт. | 4,8 | 4,5 | 4,0 | 3,2 | 2,4 | 1,7 | 1,5 | 1,4 | 1,2 | 1,2 | 1,0
Установки та агрегати для доїння корів, тис. шт. | 79,2 | 75,4 | 68,3 | 58,7 | 45,4 | 33,5 | 29,3 | 25,7 | 24,4 | 23,6 | 22,1
*Джерело: За даними Міністерства аграрної політики
Кількість тракторів зменшилася у 2,58 рази, комбайнів - від 1,9 до 10 разів, залежно від напряму сільськогосподарського виробництва.
На протязі 2006 року матеріально-технічна база сільськогосподарських підприємств Дніпропетровської області була поновлена більш ніж на 40%. Основна частина тракторів та комбайнів зосереджена в недержавних сільськогосподарських підприємствах (99,5%), а в регіональному розрізі найбільше забезпечення тракторами мають наступні райони області: Межівський – 12,4, Софіївський – 9,3%. Щодо наявності комбайнів, то найбільше їх зосереджено в сільськогосподарських підприємствах Нікопольського району – 15,7 і в Межівському – 9,7%. Проте, необхідно ще раз відмітити, що рівень забезпеченості технікою сільськогосподарських підприємств області залишається все ще досить низьким.
У зв’язку з цим використання лізингу при оновленні машинно-тракторного парку сільськогосподарських підприємств як України в цілому так і Дніпропетровської області є вкрай необхідним. У результаті дослідження встановлено такі позитивні моменти застосування лізингу:
- при застосуванні лізингу орендатор може використовувати одразу значно більше техніки, ніж при купівлі. А тимчасово вивільнені завдяки лізингу кошти він може використовувати на інші цілі;
- невеликий початковий внесок на придбання обладнання, який у Дніпропетровській філії НАК “Украгролізинг” на сьогодні становить 22% вартості техніки, дає можливість сільгоспвиробникам раціональніше використовувати свої кошти;
- є можливість сплачувати лізингові платежі не лише грошима, а й частково чи повністю товарами або послугами, чим і користуються деякі лізингоотримувачі.
Проте в Україні до цього часу не повною мірою використовуються можливості цього фінансового інструменту. Темпи розвитку лізингу невисокі, особливо в галузі сільського господарства.
Серйозно та ефективно лізингом сільгосптехніки на сьогодні може займатись тільки потужна лізингова компанія з розгалуженою мережею філіалів, що має можливість фінансувати інші компоненти технології і здійснювати збут сільгосппродукції. Щодо Дніпропетровської області (табл. 3), то за період 2001-2005 рр. НАК „Украгролізинг” надано у лізинг техніку на суму 26809,1 тис. грн.
Таблиця 3
Техніка, що була надана на умовах фінансового лізингу Дніпропетровською філією НАК „Украгролізинг”
Рік | Кількість техніки | Вартість
шт. | темп зростання до 2001 року, % | тис. грн. | темп зростання до 2001 року, %
2001 | 135 | - | 13126,0 | -
2002 | 37 | 27,4 | 1793,0 | 13,7
2003 | 50 | 37,0 | 2165,7 | 16,5
2004 | 59 | 43,7 | 5600,0 | 42,7
2005 | 50 | 37,0 | 4124,4 | 31,4
Всього | - | - | 26809,1 | -
Як свідчать дані таблиці 3, ситуація, що склалася на сьогодні в Дніпропетровській області є ще недостатньою для повного технічного оновлення сільськогосподарських підприємств, оскільки обсяг надання техніки в лізинг аграріям області падає і лізингові операції не мають попиту, що суперечить загальносвітовій практиці.
У третьому розділі „Шляхи розвитку лізингових відносин в сільськогосподарських підприємствах” запропоновано використання механізму фінансової підтримки лізингу банківськими установами; запропоновано та обґрунтовано використання показника „пільгова величина процентної ставки винагороди для лізингодавця”; визначено потребу в техніці для сільськогосподарського підприємства та обґрунтовано параметри оптимальної виробничої структури сільськогосподарського підприємства.
Традиційні фінансові послуги, які банки надають юридичним особам, не завжди допомагають останнім сповна розв’язати свої проблеми. Однак, як свідчить закордонний досвід, розвинутий лізинг зміцнює виробничий сектор економіки, створюючи умови для прискореного розвитку стратегічно важливих галузей. Крім того, це один із шляхів диверсифікації видів банківської діяльності. Завдяки лізинговим операціям банк може значно розширити коло клієнтів і підвищити свою прибутковість. Більше того, лізинг як оптимальна форма кредитування підсилює конкуренцію між банками і лізинговими компаніями, знижує вплив на позичковий відсоток, що, у свою чергу, стимулює приплив капіталів у виробничу сферу.
Для банків надання лізингових послуг - доволі безпечна операція, адже вона базується на принципах цільового використання кредиту та його забезпеченості. Лізинг взагалі відкриває перед банкірами широкі можливості.
Здійсненням лізингових операцій банки мають право займатися як спільно з лізинговими компаніями, так і самостійно.
Дослідженнями встановлено, що банк при самостійній організації лізингових операцій має такі переваги: розширення мережі клієнтів, збільшення обсягів і видів активних операцій, одержання значного додаткового доходу.
Виробнича діяльність сільськогосподарських підприємств залежить від природнокліматичних умов, а це впливає на кінцевий фінансовий результат. У зв’язку з цим виникає проблема своєчасної сплати авансового внеску та певної частини заборгованості за договором лізингу. А це призводить до того, що техніка, за яку не надходять своєчасно лізингові платежі підлягає вилученню з підприємства. Для вирішення такої проблеми запропоновано механізм трансформації проблемної кредиторської заборгованості за договором лізингу шляхом залучення банківської установи, в результаті чого банк стає власником основних засобів і переймає права лізингодавця.
Це зводиться до задоволення протилежно спрямованих інтересів учасників договору лізингу на базі застосування фінансування лізингу за участю банківської установи.
При укладанні лізингових угод принциповим є питання обґрунтування величини авансового платежу та встановлення строків виплати лізингових платежів. З’ясовано, що для лізингодавця авансовий платіж це - своєрідна застава і гарантії виконання зобов'язань лізингоотримувачем. Це кошти, які лізингодавець використовує для укладення іншої лізингової угоди. А для лізингоотримувача аванс це вилучення грошових коштів з обігу у звітному періоді, що суттєво впливає на його фінансовий стан.
В результаті дослідження та проведення відповідних розрахунків було встановлено, що авансовий платіж має суттєвий вплив на загальну суму лізингової угоди. У зв’язку з цим пропонуємо лізингодавцю при розрахунку винагороди використовувати показник „пільгової процентної ставки” який розраховується за формулою:
, (1)
де – ставка винагороди лізингодавця; – додатковий доход лізингоотримувача; В – сума винагороди за певний період, - коефіцієнт індексу інфляції, середній за 5 років.
Досліджено та встановлено, що при лізинговій угоді авансовий внесок, не повинен обмежуватися. Кожне сільськогосподарське підприємство повинно самостійно підібрати собі схему розрахунків. Лізингоотримувач повинен розраховувати на відшкодування, яке може бути надане лізингодавцем у вигляді пільгової процентної ставки винагороди або у вигляді перерахунку за результатами звітного періоду суми, еквівалентної частині депозитного прибутку лізингодавця.
При укладанні лізингової угоди одним з найважливіших аспектів, який впливає на можливість своєчасного розрахунку лізингоотримувача, є строки виплати лізингових платежів. Для більшості сільськогосподарських підприємств найбільш прийнятна сплата лізингових платежів - один раз на рік. Це зумовлено яскраво вираженим сезонним характером виробництва основних видів сільськогосподарської продукції. А це в свою чергу призводить до нерівномірності надходжень коштів на протязі року і як наслідок впливає на фінансовий стан сільськогосподарських підприємств.
Нестабільність сільськогосподарського виробництва, передчасна лібералізація цін на матеріально-технічні ресурси і непродумана цінова політика щодо продукції сільського господарства призвели до різкого зниження платоспроможності сільських товаровиробників. Це викликало уповільнення темпів оновлення технічних засобів і рівня оснащеності підприємств тракторами, комбайнами, іншими засобами механізації. У десятки разів знизилося виробництво сільськогосподарської техніки.
Дослідженнями встановлено, що в сільськогосподарських підприємствах Дніпропетровської області техніка віком до 5 років у 2005 році займала трохи більше 12%, а техніка у віці 10-20 років займала більше 40%. Найбільше комбайнів у віці 30-40 років знаходилося у Васильківському районі (11,7% до загальної їх кількості); у віці 20-30 років у Царичанському районі (7%); у віці 10-20 років - у Юр’ївському (61,4%), Царичанському (56,5%) та в Апостолівському - (50%) районах; а у віці 5-10 років - у Дніпропетровському районі (72,3%).
Безумовно, сучасна матеріально-технічна база аграрних підприємств потребує суттєвого оновлення, але за рахунок найдосконалішої, високопродуктивної техніки.
У зв’язку з цим поглиблені розрахунки щодо оновлення машинно-тракторного парку були проведені на прикладі Приватної виробничої фірми „Агроцентр” Дніпропетровської області.
На підставі технологічних карт та з урахуванням площ посіву сільськогосподарських культур в 2006 році, розрахували потребу сільськогосподарської техніки для сільськогосподарського підприємства. На основі розрахунків за технологічними картами та з допомогою програми „МАХ - маржинальна калькуляція доходності, планування підприємства та інше” були побудовані графіки використання сільськогосподарської техніки. При побудові графіків були враховані технологія вирощування сільськогосподарських культур та фактична наявність сільськогосподарської техніки в господарстві. Графіки були розраховані згідно з відпрацьованим часом. В результаті розрахунків було виявлено, що сільськогосподарському підприємству для своєчасного обробітку сільськогосподарських угідь та збору врожаю необхідно придбати тракторів ЮМЗ - 14 шт., Т-150 - 2 шт., МТЗ-80 - 4 шт., комбайнів ЛАН - 4 шт. та 3 шт. кукурудзозбиральних комбайнів.
На підставі проведених розрахунків було встановлено, що оптимальним варіантом фінансування придбання нової сільськогосподарської техніки для Приватної виробничої фірми „Агроцентр” є використання лізингу.
Оптимальні розрахункові параметри ефективності діяльності Приватної виробничої фірми „Агроцентр” відображено в таблиці 4.
Таблиця 4
Оптимальні розрахункові параметри ефективності діяльності Приватної виробничої фірми „Агроцентр”
Показники | Фактично за 2006 р. | Оптимальний варіант
до лізингового
оновлення
МТП | після лізингового оновлення МТП
В розрахунку на 100 га ріллі:
- валова продукція у порівняльних цінах 2000р., тис. грн. | 73,4 | 101,4 | 166,2
- затрати праці, тис. люд.-год. | 5,4 | 6,4 | 2,9
- виробничі витрати, тис. грн. | 107,9 | 129,1 | 149,9
Валова продукція в розрахунку на 1 люд.-год., грн. | 15,4 | 15,8 | 57,1
Виручка від реалізації товарної продукції:
- всього, тис. грн. | 6195,5 | 11225,0 | 17244,4
- на 100 га ріллі, грн. | 70,0 | 127,0 | 195,1
Рівень рентабельності, % | -13,5 | -1,6 | 30,1
Важливою умовою подальшого розвитку сільськогосподарського підприємства є необхідність оптимізації його виробничої структури і господарської діяльності. Дослідженнями встановлено, що найбільш ефективним способом формування оптимальних параметрів сільськогосподарського підприємства є економіко-математичне моделювання його виробничої структури. Використання методів математичного моделювання економічних процесів дозволяє ефективніше використовувати обмежені ресурси, що досить важливо в умовах ринкової економіки.
Визначено, що в результаті оптимізації виробничої діяльності Приватної виробничої фірми „Агроцентр” до лізингового оновлення машинно-тракторного парку рівень збитковості складав -1,6%, що нижче фактичного рівня за 2006 рік на 11,9 відсоткових пунктів. Однак в результаті повної комплектації машинно-тракторного парку підприємство може отримати 195,1 тис. грн. виручки в розрахунку на 100 га ріллі, що дозволить підвищити рентабельність виробництва до 30,1%.
Отримана сума прибутку дозволить підприємству сплатити лізингові платежі за перший рік в повному обсязі і мати кошти для подальшого розширеного відтворення.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі подано теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукового завдання, яке полягає в науковому обґрунтуванні, розробці методичних засад та практичних рекомендацій щодо розвитку лізингових відносин в технічному оновленні сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах.
1. На основі узагальнення підходів вітчизняних і зарубіжних наукових положень щодо визначення основ лізингу в сільському господарстві та його необхідності встановлено, що просте відтворення призводить до економічного застою і навпаки наслідком розширеного процесу відтворення є економічне зростання. При розширеному відтворені з’являється додатковий продукт, який не залишається для власного споживання, а продається, що призводить до збільшення капіталу, який спрямовується на зростання обсягів виробництва продукції. На розширене відтворення в сільському господарстві впливає багато факторів, які поділяються на об’єктивні та суб’єктивні, і є взаємопов’язаними та взаємозалежними між собою. Об’єктивні фактори це природні фактори, до яких відносяться сезонність виробництва, родючість землі та біологічні процеси. Стосовно суб’єктивних факторів, то вони залежать від діяльності людини і створюються штучно. До них відносяться рівень інтенсифікації технології і забезпеченість засобами праці. Без технічного оновлення сільськогосподарських підприємств не можливе розширене відтворення аграрної галузі в цілому.
2. В результаті дослідження було встановлено, що головними причинами обмеженого використання фінансового лізингу є недосконалість законодавства про лізинг, монопольне становище лізингодавців на ринку лізингових послуг, слабкий фінансово-економічний стан багатьох сільськогосподарських підприємств, їхня неспроможність своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі, висока вартість лізингових угод, яка пропонується лізинговими компаніями.
3. Виявлено, що за період 2001-2005 років спостерігається чітка тенденція до зростання вартості основних засобів у підприємствах Дніпропетровської області. В цілому, в 2005 році в порівнянні з 2001 роком, вартість основних засобів в підприємствах Дніпропетровської області зросла на 32,9%. Проте, в сільському господарстві наявність основних засобів в 2001-2003 рр. мала тенденцію до зниження, а починаючи з 2004 року почала поступово зростати. За період, що досліджується, вартість основних засобів в сільськогосподарських підприємствах практично не змінилася. Однак, треба відмітити, що питома вага вартості основних засобів сільськогосподарських підприємств у загальній вартості основних засобів по області складала в середньому лише 2,02%.
4. Вирішальне значення в розвитку механізації сільськогосподарського виробництва, підвищенні його технічної оснащеності мають технічні засоби, оскільки саме ця частина засобів впливає на збільшення обсягів виробництва продукції і підвищення продуктивності праці. Наявність машин та обладнання в сільськогосподарських підприємствах Дніпропетровської області за досліджуваний період зросла майже на 90%. Це пояснюється не зменшенням кількості одиниць в натурі, а значною вартістю сільськогосподарської техніки та іншого обладнання. Щодо транспортних засобів у сільському господарстві області, то їх вартість поступово зростає і в 2005 році вона становила 137,85 млн. грн., що на 53,8% більше ніж в 2001 році.
5. У процесі дослідження було виявлено, що за 2001-2005 рр. наявність тракторів і сільськогосподарських машин в сільськогосподарських підприємствах України має чітку тенденцію до зменшення. Так, наявність тракторів всіх марок в 2005 році в порівнянні з 2001 роком зменшилась на 26,7%, а зернозбиральних комбайнів – на 23,4%. Така ситуація пояснюється наявністю диспаритету цін на матеріально-технічні ресурси та на сільськогосподарську продукцію.
Щодо матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств Дніпропетровської області, то вона на протязі 2006 року була поновлена більш ніж на 40%. Основна частина тракторів та комбайнів зосереджена в недержавних сільськогосподарських підприємствах (99,5%), а в розрізі адміністративних районів найбільше забезпечення тракторами мають наступні райони області: Межівський – 12,4, Софіївський – 9,3%. Щодо наявності комбайнів, то найбільше їх зосереджено в сільськогосподарських підприємствах Нікопольського району – 15,7 і в Межівському – 9,7%.
6. З ростом технічного прогресу, відтворення сільського господарства вже не зможе в повній мірі забезпечуватись виключно за рахунок традиційних каналів фінансування, якими виступають власні кошти підприємства, позичені або залучені, а також бюджетні асигнування, благодійні внески та пожертвування. Тому, в умовах ринкової економіки, для повноцінного розширеного відтворення як окремого підприємства, так і галузі сільського господарства в цілому, найбільш перспективним джерелом фінансування вважаємо фінансовий лізинг. Його ефективний вплив на розширене відтворення пояснюється тими потенційними можливостями, які закладені в лізинговій формі підприємницької діяльності.
7. В останні роки має місце незбалансованість джерел фінансування капітальних вкладень, а також значне скорочення централізованих ресурсів з державного бюджету. Все це призвело до скрутної ситуації в сільському господарстві, а саме вплинуло на низький рівень забезпеченості сільськогосподарських підприємств необхідною кількістю якісних і доступних матеріально-технічних засобів.
8. Забезпеченість сільськогосподарських підприємств України та Дніпропетровської області технікою в лізинг відбувається на досить низькому рівні. Так, в 2005 році Дніпропетровською філією НАК „Украгролізинг” було надано в лізинг техніку на суму 4124,4 тис. грн., що менше ніж в 2001 році на 68,6%. В цілому за період 2001-2005 років у Дніпропетровському регіоні сільськогосподарські підприємства отримали техніку на умовах лізингу на суму 26809,1 тис. грн. Як бачимо, обсяг надання техніки в лізинг аграріям області падає, лізингові операції не мають попиту, що суперечить загальносвітовій практиці.
9. З метою подальшого розвитку лізингових відносин нами розроблено методику розрахунку показника „пільгова величина процентної ставки винагороди по лізингу” що забезпечує зменшення виплати загальної суми винагороди за договором фінансового лізингу лізингоотримувачем за умови збільшення суми авансового внеску. Такий підхід буде зменшувати суми виплати по договору лізингу для сільськогосподарських підприємств і тим самим сприятиме збільшенню попиту на придбання техніки в лізинг.
10. На підставі досліджень рекомендуємо трансформувати проблемну кредиторську заборгованість за договором лізингу через банківську установу, шляхом переоформлення довгострокової кредиторської заборгованості в лізингову угоду з банком, в результаті чого банк стає власником основних засобів і переймає права лізингодавця.
11. Оптимальним варіантом фінансування придбання техніки для сільськогосподарських підприємств є фінансовий лізинг. Так, кредит завжди передбачає визначені строки і розміри виплат, що ж до лізингових платежів, то тут можуть застосовуватись різні методи нарахування і форми виплат. Крім того, лізинговою угодою може бути передбачена виплата платежів за більш гнучкою схемою, а саме по мірі надходження виручки.
12. Отримані параметри сільськогосподарського підприємства за допомогою використання методів математичного моделювання економічних процесів дозволяють визначити найбільш доцільні пропорції між окремими виробничими елементами, розрахувати оптимальні обсяги виробництва, реалізації продукції і забезпечити максимальний доход від господарської діяльності. Вони можуть служити орієнтиром при вибору напрямку основної діяльності в сільськогосподарському підприємстві при заданих площах земельних угідь.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті у наукових фахових виданнях:
1. Павлова Г.Є. Динаміка розвитку лізингових відносин в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць; ДНУ. Дніпропетровськ. Випуск 197 – 2004. – С. 114-123.
2. Плаксієнко В.Я., Павлова Г.Є. Характеристика лізингових відносин в системі АПК // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво – 2005. – № 1. – С. 210-213 (особистий внесок здобувача: уточнено проблеми, які гальмують впровадження лізингу в сільському господарстві).
3. Павлова Г.Є. Роль лізингу в технічному оснащені АПК // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво – 2005. – № 5. – С. 189-192.
4. Павлова Г.Є. Лізинг у відтворені виробничого потенціалу сільського господарства України // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво – 2005. – № 6. – С. 216-219.
5. Павлова Г.Є. Роль банку у розвитку лізингу в сільській місцевості // Вісник Сумського Національного Аграрного Університету – 2005. – № 2. – С. 370-373.
6. Павлова Г.Є. Сучасний стан та прогнозування лізингових відносин для відтворення сільського господарства // Економіка: проблеми теорії та практика. Збірник наукових праць. Випуск 225. – 2007 – С. 305-310.
7. Павлова Г.Є. Удосконалення механізму нарахування лізингових платежів // Вісник Сумського національного аграрного університету – 2007 - № 4-5. – С. 247-255.
Тези доповідей на науково-практичних конференціях:
8. Павлова Г.Є. Розвиток лізингових відносин в Україні // Матеріали V Всеукраїнської
