Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Поченчук Галина Михайлівна

УДК 336.77:330.354(477)

Кредит в системі чинників економічного зростання України

Спеціальність 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Леоненко Петро Михайлович.

Українська державна академія економіки і фінансів,

Завідувач кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економічної теорії, Київський національний торговельно-економічний університет, Лагутін Василь Дмитрович.

кандидат економічних наук, доцент, Національний університет державної податкової служби України (м. Ірпінь) Лазебник Лариса Леонідівна.

Захист відбудеться 27 вересня 2007 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022 м.Київ, вул. Васильківська, 90а, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.

Автореферат розісланий 25 серпня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Л. Осецький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Для забезпечення стабільного економічного зростання в Україні необхідна насамперед активізація його факторів. Загально визнаними чинниками економічного зростання країни є її територія, природні ресурси, народонаселення, нагромадження та інвестиції, науково-технічний прогрес. Територія та природні ресурси країни – екзогенні фактори, тобто такі, що об‘єктивно задані ззовні і значною мірою не залежать від зусиль людини. Важливим ендогенним чинником економічного зростання було і залишається нагромадження – вкладення частини виробленого в країні суспільного продукту, яке призводить до збільшення капіталу. Сполучною ланкою у цьому процесі виступають кредитні відносини.

В сучасних умовах суттєво зростає значення кредитних відносин в економічному житті суспільства. Це обумовлено фундаментальними змінами основ функціонування та розвитку кредиту в процесі системної трансформації економіки країни. Кредитні відносини опосередковують процес руху суспільного капіталу, глибоко проникли в усі фази суспільного відтворення, у систему виробництва та споживання, охоплюють всі рівні економіки.

Отже, необхідним є широке використання потенціалу кредиту, кредитних технологій для пожвавлення та підтримки сучасного економічного зростання, особливо за умов низького інвестиційного рейтингу України, недостатнього рівня розвитку ринку цінних паперів, обмежених можливостей підприємств щодо самофінансування.

Здатність кредитного ринку ефективно розподіляти фінансові ресурси між потенційними позичальниками відповідно до потреб фінансування економіки – важлива умова забезпечення стабільного економічного зростання.

Теоретичну основу дослідження кредиту і механізмів грошово-кредитного регулювання економіки становлять праці видатних представників світової економічної думки: А.Сміта, Д.Рікардо, Ж.Б.Сея, К.Маркса, А.Маршалла, І.Фішера, Й.Шумпетера, Дж.Кейнса, Ф.Хайєка, М.Фрідмена, У.Шарпа, В.Лексіса, Е.Долана, К.Кемпбела, Ф.Мішкіна, П.Самюельсона, Л.Харріса.

Різні аспекти зазначеної проблематики висвітлені у працях вітчизняних вчених-економістів: Б.Адамика, В.Базилевича, О.Василика, А.Гальчинського, В.Геєця, А.Гриценка, І.Гуцала, О.Дзюблюка, Я.Жаліла, В.Лагутіна, В.Лисицького, І.Лукінова, Б.Луціва, І.Лютого, Л.Лазебник, В.Корнєєва, М.Крупки, П.Нікіфорова, В.Опаріна, М.Савлука, В.Федосова, А.Чухна, В.Шелудько, С.Циганова, В.Ющенка. Серед російський вчених заслуговують на увагу роботи з даної проблематики Л.Абалкіна, С. Глазьєва, А.Косого, Л.Красавіної, О.Лаврушина, Л.Московкіної, Б.Полякова, В.Усоскіна, М.Ямпольського та ін.

Водночас, в сучасних умовах все ще недостатньо уваги приділено комплексному дослідженню кредиту саме як чинника економічного зростання з врахуванням кредитного характеру сучасного ринкового господарства і особливостей перехідної економіки.

Зокрема, існує необхідність перегляду місця та ролі кредиту у процесах розширеного відтворення, пошуку реальних шляхів реформування кредитної системи. Потребують поглибленого розгляду питання збалансованості джерел та напрямків використання кредитних ресурсів. Слід також привернути увагу до аналізу регулювання кредитної сфери економіки, формування кредитної політики, розвитку нових форм кредитування та становлення необхідних для цього фінансово-кредитних інститутів.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у рамках комплексної теми наукових досліджень кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” (державний реєстраційний номер 01БФ040.01). Особистий внесок автора в розкриття даної теми полягає у дослідженні впливу кредиту на економічне зростання, особливостей кредитних відносин в перехідний період.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження сутності кредиту, його місця та ролі у процесі усталення економічного зростання в Україні, визначення можливостей фінансово-кредитних установ як інституційної основи кредиту щодо впливу на соціально-економічний розвиток вітчизняного господарства.

Відповідно до поставленої мети для її досягнення визначені такі основні завдання дослідження:

проаналізувати еволюцію основних методологічних підходів до з‘ясування сутності та економічної природи кредиту, його функцій, форм та видів;

на основі узагальнення концепцій кредиту та визначення і систематизації факторів економічного зростання розкрити місце та роль кредиту серед останніх;

дослідити механізм реалізації кредиту через систему фінансово-кредитних інститутів, їх сутність та функції, місце в ринковій економіці;

здійснити аналіз інституційної побудови національного кредитного ринку та діяльності основних фінансово-кредитних інститутів, виявити резерви та шляхи її вдосконалення;

виділити форми та методи державного регулювання кредитного ринку та дослідити основні концепції грошово-кредитної політики, її вплив на усталення економічного зростання.

Об‘єктом дослідження є система кредитних відносин у суспільному відтворенні економіки України.

Предмет дослідження – вплив процесів становлення та функціонування кредитного ринку, його інституційного забезпечення та заходів державного регулювання на досягнення стабільного економічного зростання.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертації становить сучасна економічна теорія, насамперед, неоінституціональна, критичний аналіз та синтез раніше сформованих підходів та новітніх поглядів на сутність кредиту, його місце і роль в процесах економічного зростання.

У процесі дослідження використовувались такі методи пізнання: структурно-логічний аналіз – при побудові логіки та структури дисертації; діалектики та історизму – при дослідженні суті та функцій кредиту і його впливу на процес економічного зростання; метод групувань – при класифікації видів кредиту, чинників економічного зростання; різноманітні прийоми статистичних методів , графічного аналізу – при дослідженні функціонування інститутів кредитного ринку; методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти з питань розвитку кредитної сфери та регулятивної діяльності НБУ, довідкові та аналітичні матеріали МВФ та Світового банку, вітчизняні та зарубіжні періодичні видання та монографічні дослідження, аналітико-статистичні огляди, а також статистичні дані НБУ, НАКСУ, комерційних банків, Державного комітету статистики України.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації здійснено системний аналіз кредиту як чинника економічного зростання сучасної економіки України. При цьому:

вперше:

обґрунтовано положення про кредит як інтегральний чинник економічного зростання, який поєднує об‘єктивні та суб‘єктивні елементи, тобто має об‘єктивно-суб‘єктивний характер. Економічне значення кредиту як чинника зростання багатства полягає в тому, що він сприяє раціональному використанню наявних у державі ресурсів, ефективному обігу вартості у різних її формах. Кредитні відносини виступають спонукальним мотивом розвитку людського капіталу, а використання кредиту забезпечує можливості такого розвитку. Отже, значення кредиту для процесів економічного зростання підноситься на якісно новий рівень;

отримали подальший розвиток:

теоретичні підходи до з‘ясування комплексу основних чинників економічного зростання, їх ранжування в сучасних умовах розвитку господарства та особливостей застосування в перехідний період. Визначено, що наявність або відсутність економічного зростання неможливо правильно пояснити суто економічними (об'єктивними) чинниками. Позаекономічні чинники – інституційний розвиток, соціальна атмосфера в суспільстві, здатність до сприйняття змін та інші, також суттєво впливають на можливості економіки до зростання;

систематизація сучасних підходів щодо взаємозв‘язку фінансового розвитку, зокрема розвитку кредитного ринку, та економічного зростання;

аналіз інституційного середовища кредитного ринку України як сукупності банківських та парабанківських інститутів, в результаті якого виявлено основні причини неповного використання кредитного потенціалу для забезпечення зростання економіки ресурсами;

концепція регулювання кредитного ринку в галузі використання інструментів грошово-кредитної політики з метою монетарного забезпечення економічного зростання та посилення дії передавального механізму у цьому напрямку;

удосконалено:

теоретичне обґрунтування структуризації фінансового ринку;

визначення функцій кредитного ринку, що пов‘язані із забезпеченням стабільного економічного зростання.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані в дисертації теоретичні розробки та отримані результати можуть бути використані в роботі органів державної влади при впровадженні програм розвитку, в роботі банківських установ при здійсненні кредитної політики, для розробки заходів щодо розвитку банківської та парабанківської системи. Окремі положення дисертаційної роботи використані при розробці Стратегії розвитку Чернівецької області на період до 2015 року (довідка № 01/1869 від 12.10.2006р.), в практичній діяльності Чернівецького регіонального управління ВАТ КБ “Надра” (довідка № 632/01 від 9.03.2006р.), а також використовуються в навчальному процесі при розробці нових програм та викладанні навчальних дисциплін „Економічна теорія”, “Макроекономіка” на кафедрі економічної теорії та менеджменту Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (довідка № 15-38/1802 від 25.06.2007р.),

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати здобуті та викладені у дисертації, отримані автором особисто. Опубліковані праці виконані без співавторства й відображають основні положення проведеного дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації та результати проведених досліджень були подані та обговорювались на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (Дніпропетровськ, 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення” (Дніпропетровськ, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (Київ, 2007р.) та І міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених “Розвиток соціально-економічних відносин в умовах трансформації економіки України” (Хмельницький, 2007 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 15 наукових праць загальним обсягом 5 друкованих аркушів, в тому числі 9 статей надруковано у наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 275 найменувань і 8 додатків. Робота викладена на 187 сторінках друкованого тексту, містить 15 таблиць, 12 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання роботи, відображено її наукову новизну та практичну цінність, а також подано інформацію про апробацію роботи, публікації автора, структуру та обсяг дисертації.

Перший розділ “Теоретико - методологічні засади дослідження кредиту та його впливу на економічне зростання” присвячений теоретичному обґрунтуванню дієвості використання кредитних важелів в сфері стимулювання процесів економічного зростання.

В дисертації розкрито, що забезпечення стабільних темпів економічного зростання в довготривалому періоді потребує використання усього наявного арсеналу їх стимулювання. Одним із ефективних інструментів практичної реалізації такого зростання в ринковій економіці є кредит.

З метою наукового обґрунтування сприятливого впливу розвитку кредитних відносин на процеси економічного зростання у дисертації проведено дослідження генезису кредиту та його економічних концепції. Воно засвідчує, що з розвитком економічних відносин відповідним чином змінювались функції та форми кредиту, зростала його роль у соціально-економічному розвитку суспільства. Водночас змінювались і погляди науковців щодо впливу кредиту на забезпечення економічного зростання.

В дисертації обґрунтовано розширене визначення кредиту як сукупності особливих економічних відносин, що складаються між численними суб‘єктами ринку з приводу надання певної частки власності у позику на засадах обов‘язкового повернення, платності, строковості, цільового використання. Кредитні відносини, як і всі економічні відносини, мають об‘єктивно - історичний характер, тобто виникають і змінюються в ході розвитку економіки та ринкового механізму.

В дисертації уточнено класифікацію факторів економічного зростання. Запропоновано виділити дві їх групи – первинні та вторинні. До першої групи віднесено фактори, від яких залежить економічне зростання, незважаючи на зміни в часі та просторі: фактори пропозиції (основний та оборотний капітал, кількість та якість трудових ресурсів, науково-технічний прогрес, інвестиції), фактори попиту (рівень та темпи зростання сукупного попиту, розподіл сукупного доходу на споживання та заощадження, державні витрати, розміри експорту та імпорту) та фактори розподілу (диференціація схильності до заощаджень різних верств населення, приватного та державного секторів економіки). Отже, первинні фактори – це фактори суто економічного плану. Але для пояснення економічного зростання явно недостатньо врахування причин суто економічного характеру. До аналізу слід ввести фактори, які визначають загальну атмосферу в суспільстві, можуть сприяти або стримувати економічне зростання тобто позаекономічні. Це політичні, соціокультурні чинники, які становлять другу групу чинників – вторинних.

Феномен кредиту полягає в тому, що він з одного боку є суто економічним фактором зростання, а з іншого – філософсько-психологічним, який формує волю людей, удосконалює їхню свідомість і поведінку. Кредит визначається як інтегральний фактор, що поєднує обидві вище зазначені групи чинників.

Дисертант узагальнила типові точки зору представників різних шкіл сучасної економічної теорії щодо впливу розвитку кредитного ринку на економічне зростання. Значна частина дослідників при розгляді цих питань плідно використовує функціональний підхід. Увага зосереджується на розкритті зв‘язку між зростанням і якістю функцій, виконання яких забезпечує кредитний ринок.

Можна виділити два основні канали впливу кожної з функцій кредитного ринку на економічне зростання:

Нагромадження капіталу. Розкрито, що в одному класі моделей економічного зростання використовують або зовнішній капітал, або вироблені засоби виробництва, застосовуючи для виміру постійну окупність, без врахування невідновлювальних факторів, щоб забезпечити стале зростання на одиницю (П.Ромер, Р.Лукас). В цих моделях кредитний ринок впливає на економічне зростання через норму формування капіталу шляхом зміни норми заощаджень або шляхом перерозподілу заощаджень серед капіталу, що продукує технології.

Технологічні інновації. Показано, що інший клас моделей економічного зростання концентрує увагу на інноваціях щодо впровадження нових технологій та нових товарів (П.Ромер, Г.Гросман, Е.Хелпман, Ф.Агійон, Р.Хоувіт). Кредитний ринок у цих моделях виступає джерелом фінансування інновацій.

В результаті дослідження впливу кредитного ринку на економічне зростання зроблено висновок, що кредитний ринок та фінансові посередники через відповідні функції забезпечують мобілізацію заощаджень та розподіл ресурсів способами, що впливають на економічне зростання (рис.1).

Рис. 1. Вплив кредитного ринку на економічне зростання.

Оскільки кредит реалізується через систему фінансово-кредитних інститутів розглянуто питання про інституційну структуру кредитного ринку в період трансформації економіки. Доведено, що принаймні на перших етапах становлення та розвитку ринкової економіки, провідну роль має відігравати банківський сектор. Про це свідчать: універсальність банківської системи та різноманітність послуг, що надаються банками; асиметричність інформації на фінансових ринках; історична обумовленість, викликана тим, що з радянських часів банківський сектор був основою кредитної системи; соціальні чинники, пов‘язані із недостатньою підготовленістю населення до ведення операцій з цінними паперами, а також з існуючою недовірою населення до інститутів спільного інвестування внаслідок краху фінансових пірамід та прорахунків ваучерної приватизації 90- х років ХХ ст..

В дисертації визначено, що перехід до ринкової форми функціонування економічної системи не лише суттєво розширює сфери застосування кредитних відносин, але й “повертає” категорії кредиту її сутнісне значення: по-перше, кредитування відбувається на основі реального застосування основних принципів кредитних відносин. Кредит стає вираженням поворотного руху вартості; по-друге, кредит сприяє зміні форм власності. Розвиток кредитних відносин створює умови для забезпечення потрібними коштами процесу викупу майна держпідприємств приватними власниками. Різноманітність форм власності уможливлює суттєве розширення сфери застосування кредитних відносин; по-третє, перехід від планово-директивних методів управління господарством країни до сучасної регулятивної системи впливу держави на економіку дає змогу використовувати кредит як ефективний інструмент державного регулювання; по-четверте, ефективна організація кредитних відносин як сполучна ланка між заощадженнями та інвестиціями стимулює довгострокове економічне зростання; по-п‘яте, розвиток та розширення сфери застосування кредитних відносин, фінансово-кредитних інститутів сприяє становленню та розвитку цивілізованого фінансового ринку.

В роботі відзначається, що в період ринкового реформування економічної системи перебіг індивідуального відтворення у господарюючих суб'єктів зазнає цілого ряду об'єктивних труднощів, пов'язаних із інституційною трансформацією умов виробничої діяльності, уповільненням і затримками кругооборотів капіталів підприємств на кожній із стадій перетворення відповідних функціональних форм, що перешкоджає відшкодуванню авансованої у виробничий процес вартості. В цих умовах підприємства потребують ще більше додаткових джерел фінансування, а отже, зростає значення кредиту для відродження вітчизняного виробництва та необхідна активізація кредитного ринку у впровадженні інноваційної моделі розвитку економіки.

Другий розділ “Механізм функціонування кредитного ринку національної економіки” присвячений дослідженню кредитного ринку України, його інституційного забезпечення та реалізації кредитних відносин через фінансово-кредитні інститути.

Використання кредиту для забезпечення економічного зростання відбувається через кредитний ринок завдяки перетворенню позичкового капіталу в продуктивні активи, які втягуються у господарські процеси та створюють нову вартість.

Кредитний ринок забезпечує економіку механізмами та інструментами саморегулювання, надає державі можливість ефективно впливати на соціально-економічний розвиток, а суб‘єктам господарювання раціонально організовувати свою діяльність та ефективно функціонувати в умовах обмеженості ресурсів як реальних, так і фінансових.

Фінансово-кредитні інститути залежно від участі у формуванні пропозиції грошей поділяють на банки, які через грошовий мультиплікатор здатні впливати на пропозицію грошей, і небанківські фінансові посередники, які такої здатності не мають.

В дисертації зазначено, що попит на кредитні ресурси та їх пропозиція, в першу чергу, залежать від загальноекономічної ситуації та фази економічного циклу. Розгляд попиту на кредитному ринку привів до виділення двох відокремлених його елементів залежно від суб‘єктів кредитування: 1) попит на кредити з боку суб‘єктів господарювання та 2) попит з боку домогосподарств. Основні причини зміни попиту на кредит: з боку суб‘єктів господарювання – зміни потреби фінансування основного та оборотного капіталу, постійних інвестицій, потреба реструктуризації кредиторської та дебіторської заборгованості, можливості використання альтернативних джерел фінансування, зміна термінів та умов кредитування; з боку домогосподарств – зміна величини доходів домогосподарств, обсягів та структури споживчих витрат, потреби у товарах тривалого користування, можливостей та схильності використання альтернативних джерел фінансування, умов та термінів надання кредиту.

Пропозиція кредитних ресурсів, як показано в дисертації, формується фінансово-кредитними інститутами і залежить від політики Центрального банку країни, очікувань зміни економічної ситуації, стабільності кредитної системи, специфічних промислових ризиків, ризиків найбільших позичальників, зміни обсягів і співвідношення простроченої та безнадійної заборгованості, зміни корпоративного попиту.

В умовах конкурентного середовища врівноваження пропозиції кредитних ресурсів та попиту на них забезпечується через механізм ринкового ціноутворення. Ціна кредиту має форму процента (процентного доходу) на позичені кошти, що істотно відрізняє її від звичайної ціни на товарних ринках. Розмір процента визначається не величиною вартості, яку мають позичені ресурси, а їх споживною вартістю – здатністю приносити покупцеві додатковий дохід чи блага, необхідні для задоволення особистих або виробничих потреб. Величина процентних платежів залежить від ступеня задоволення потреб і тривалості користування позикою.

У дисертаційній роботі визначено, що особливістю розвитку кредитного ринку України є випереджаючий розвиток банківського сектору. У першій половині 90-х років відбувалось становлення інститутів банківської системи. Нормативно-законодавчу базу її функціонування ще не було сформовано, внаслідок чого діяльність банків не була переобтяжена контролем з боку держави та її правоохоронних органів, і значно легше відбувалось нагромадження первісного капіталу. Крім того, даний період відзначався гіперінфляцією, рівень якої у 1993 році досяг 10300 %, тому ресурси банків були орієнтовані на спекулятивну сферу і не спрямовувались на розвиток реального сектору .

Якісні зміни у роботі банківських структур розпочалися лише у другій половині 90-х років. Це пов‘язано із проведенням фінансової реорганізації банків, посиленням нагляду за їх діяльністю, переходом у 1998 році на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і звітності. Діяльність банків поступово переорієнтовується на задоволення потреб реального сектора економіки. Водночас відзначено, що банківська система України, її дворівнева структурна організація формувалась значною мірою спонтанно, без вироблення цілісної концепції становлення і розвитку банківського сектору в трансформаційний період.

В результаті дослідження умов, що визначають (обмежують або сприяють) розширення кредитних вкладень банків в економіку, зроблено такі висновки: по-перше, на стан кредитування впливають тенденції грошового ринку, адже динаміка обсягів пропозиції грошей, їх залучення державою та тих коштів, що перебувають поза банками, окреслюють межі формування ресурсної бази комерційних банків; по-друге, передумовою збільшення кредитних вкладень банків в економіку є зростання реального попиту суб‘єктів господарювання на позики – збільшення клієнтів банків, що спроможні не тільки повернути позику, але й сплатити відсотки.

В останні роки спостерігається позитивна динаміка в розвитку банківської системи (табл.1). Аналіз показників свідчить про такі тенденції:

відбулось значне зростання кредитного портфеля банківської системи (у 2000 р. кредитний портфель банківської системи складав 15,7 % ВВП, а в 2006 р. зріс більше ніж у 3 рази – 50,2 %);

зменшилась частка проблемних кредитів у кредитному портфелі майже в п‘ять разів. Номінальні показники проблемних кредитів зросли, але за рахунок значного збільшення кредитного портфеля відносні показники зменшились;

спостерігалося поступове зростання обсягів та частки довгострокових кредитів, які наприкінці 2006 р. становили більше половини кредитного портфеля;

зростали темпи кредитної активності (щорічний приріст кредитів у середньому в 1,5 рази);

збільшувалася частка вкладів фізичних осіб у банки.

Таблиця 1.

Динаміка показників діяльності банківської системи України у 2000 -2006 рр.

Показники | Роки

2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006

Номінальний ВВП, млн. грн. | 170070 | 204190 | 225810 | 267344 | 345113 | 424700 | 537667

Кредити в економіку ,

% до попереднього року | 162 | 145 | 148 | 161 | 131 | 162 | 171

Кредитний портфель, млн. грн. | 25637 | 32097 | 46736 | 73442 | 97197 | 156385 | 269688

% від ВВП | 15,7 | 15,7 | 20,7 | 27,5 | 28,2 | 36,8 | 50,2

Довгострокові кредити, | 3309 | 5683 | 10690 | 28136 | 45531 | 86227 | 177959

% від ВВП | 1,9 | 2,8 | 4,7 | 10,5 | 13,2 | 20,3 | 33,1

Частка довгострокових кредитів у кредитному портфелі банків, % | 12,9 | 17,7 | 22,9 | 38,3 | 46,8 | 55,1 | 65,9

Зростання капіталу, % за рік | 110,7 | 121,6 | 126,1 | 129,0 | 143,0 | 138,2 | 167,2

Зростання активів, % за рік | 154,5 | 127,4 | 133,5 | 155,7 | 134,1 | 159,2 | 159,1

Частка кредитного портфелю в активах, % | 59,3 | 63,2 | 69,0 | 69,6 | 68,7 | 70,1 | 79,3

Проблемні кредити | 2679 | 1863 | 2113 | 2500 | 3145 | 3379 | 4456

Частка проблемних кредитів в кредитному портфелі, % | 11,3 | 5,8 | 4,5 | 3,4 | 3,2 | 2,2 | 1,7

Частка коштів суб‘єктів господарювання у зобов‘язаннях банків, % | 42,7 | 39,5 | 36,5 | 32,0 | 34,6 | 32,5 | 25,8

Частка вкладів фізичних осіб у зобов‘язаннях банків, % | 21,7 | 28,1 | 35,4 | 36,8 | 35,5 | 38,5 | 35,6

Частка статутного капіталу у балансовому, % | 56,4 | 57,8 | 60,1 | 63,0 | 63,0 | 63,4 | 61,7

При оцінці можливостей банків щодо нарощення кредитування реального сектору економіки з метою забезпечення високих темпів економічного зростання зазначено, що українські банки ще не змогли вийти на стабільну траєкторію розвитку. Насамперед, мова йде про недостатню капіталізацію банківської системи.

В дисертації визначені певні особливості розміщення коштів на кредитному ринку в Україні. По-перше, довіра до банків залишається відносно низькою. Позитивна динаміка макропоказників практично не впливає на ступінь довіри до політичних і фінансових інститутів: недовіра, якщо вона вже виникла, легко знаходить живильне середовище у будь-яких подіях чи явищах за рахунок їх упередженого тлумачення. Натомість населення дуже чутливо реагує на загострення політичних баталій та сповільнення темпів економічного зростання, що підтвердила ситуація з президентськими виборами 2004 р. Так, якщо за 2003 р. зобов‘язання банків за коштами залученими на рахунки суб‘єктів господарювання та фізичних осіб, зросли на 42%, то за 2004 р. – лише приблизно на 36%.

По-друге, проблема довіри до сучасної банківської системи охоплює довіру до банків та довіру до грошей. Низька довіра до національних грошей завдяки все ще високому рівневі інфляційних очікувань справляє істотний негативний вплив на процес розміщення заощаджень населення на фінансовому ринку, погіршує умови їх доступу до банків.

По-третє, банки при залученні депозитів від населення не стикаються з відчутною конкуренцією з боку інших фінансових посередників та з боку прямих позичальників (корпорацій, держави) у зв'язку зі ще меншою довірою населення до них, аніж до банків. Це полегшує банкам залучення коштів домогосподарств. Проте послаблення конкурентного чинника погіршує умови, на яких банки здійснюють депозитне обслуговування населення.

Банківська система України має відігравати насамперед роль посередника між надходженнями заощаджень вітчизняних юридичних осіб і населення та раціональним розміщенням капіталів в економіці, що забезпечить сприятливі умови загального економічного зростання.

Серед основних причин слабкої інвестиційної активності банків в дисертації виділені такі: недостатній потенціал українських банків щодо фінансування великих інвестиційних проектів, від яких залежить структурна перебудова господарства країни; висока ризиковість інвестиційного кредитування, що не перекривається можливими прибутками від вкладень; недостатньо стабільна та ризикова ресурсна база банків; нерозвиненість фондового ринку, дефіцит ефективних проектів; недосконала законодавча база інвестиційного та іпотечного кредитування.

Таким чином, в результаті аналізу стану кредитування господарюючих суб’єктів комерційними банками, в дисертації зроблено висновок про те, що банківське кредитування в Україні є переважно джерелом покриття тимчасових потреб підприємств в коштах, фінансування “касових розривів”. Сучасний розвиток комерційних банків свідчить про посилення конкуренції між ними на кредитному ринку, що пов’язано з недостатньою кількістю кредитоспроможних клієнтів. Це стимулює до запровадження відносно нових для української практики, банківських продуктів – кредитних карток, кредитування за овердрафтом та ін.

Для успішного розвитку національної економіки та найбільш повного використання потенціалу кредиту комерційні банки повинні вживати певних заходів з метою зростання своєї ресурсної бази та розширення можливостей маневрування своїми ресурсами; проводити роз’яснювальну роботу серед населення з метою заохочення вкладників; надавати пільги постійним клієнтам; залучати висококваліфікованих спеціалістів; постійно шукати ефективні проекти; проводити детальну підготовку угод з метою зменшення ризикованості банківських операцій та обсягів сумнівних боргів.

В дисертаційній роботі показано, що сектор небанківських фінансово-кредитних установ в Україні на початок здійснення ринкових перетворень, як і в інших постсоціалістичних країнах, знаходився майже в зародковому стані. Ринкове реформування економіки зумовило появу різноманітних небанківських фінансово-кредитних інститутів (НФКІ). Їх становлення та функціонування супроводжується низкою проблем. Основні серед них: відсутність належного законодавчого забезпечення, відсутність кваліфікованих спеціалістів, досвіду роботи в даній сфері; населення, заощадження якого є основними джерелами ресурсів для НФКІ і яке є споживачами їхніх послуг, не має ані досвіду користування такими послугами, ані достатньої інформації про механізми роботи відповідних інститутів; трансформаційна криза спричинила падіння норми заощадження, бартеризацію розрахунків, зростання кредиторської заборгованості; нестабільність та недосконалість податкового законодавства призводили та призводять до ситуації, за якої певні НФКІ стають установами для ухиляння від сплати податків.

В останні роки в Україні небанківське фінансове посередництво розвивається інтенсивно, чому сприяло досягнення макроекономічної стабілізації, прийняття ряду відповідних законів, впровадження регулюючого органу цієї сфери (табл. 2).

Таблиця 2

Основні показники діяльності НФКІ у 2004-2006 рр.

Види установ | Показники | Роки

2004 | 2005 | 9 міс.

2006

Страхові компанії | Актив, млн. грн.

% від ВВП | 20212,8 | 20920,1 | 22449,0

5,8 | 5,8 | 6,1

Валові страхові премії, млн. грн. | 19431,4 | 12853,5 | 9752,0

Валові страхові виплати, млн. грн. | 1540,3 | 1894,2 | 1556,2

Фінансові компанії | Активи, млн. грн.

% від ВВП | 815,9 | 1871,2 | 3827,0

0,2 | 0,5 | 1,02

Вартість укладених договорів про надання фінансових послуг, млн.. грн. | 3414,5 | 7879,9 | 8192,4

Ломбарди | Активи, млн. грн.

% від ВВП | - | 417,6 | 568,7

- | 0,1 | 0,15

Сума фінансових кредитів, наданих під заставу, млн. грн. | - | 1429,0 | 1141,8

Кредитні спілки | Активи, млн. грн.

% від ВВП | 840,3 | 1939,5 | 2905,8

0,2 | 0,5 | 0,77

Залишок кредитів наданих членам кредитної спілки, млн. грн. | 690,8 | 1441,6 | 2212,6

Залишок внесків на депозитні рахунки членів кредитної спілки. млн. грн. | 550,4 | 1445,9 | 1644,2

Недержавні пенсійні фонди | Активи, млн. грн.

% від ВВП | 10,5 | 46,15 | 118,3

0,003 | 0,01 | 0,03

Залучені пенсійні внески, млн. грн. | 0,0925 | 36,44 | 95,2

Здійснені пенсійні виплати, млн. грн. | - | 1,7 | 3,2

Інститути спільного інвестування | Загальна вартість чистих активів млн. грн.

% від ВВП | - | 400,2 | 1046

- | 0,1 | 0,3

Однак, попри позитивні тенденції, здебільшого відбувається кількісний розвиток, створення відповідних інститутів, кадрове їх забезпечення, тому вплив НФКІ на розвиток економіки ще незначний. Активи українських небанківських фінансових установ є порівняно невеликими, за 9 місяців 2006 р. їх частка складала менше 10 % ВВП (така ж ситуація спостерігалась і 2005 р.), в той час як активи банківської системи – близька 60 % ВВП.

В перспективі за належної політики ресурси небанківських фінансових посередників можуть стати вагомим джерелом довгострокового капіталу. Для цього слід забезпечити виконання таких умов: вдосконалення діючої законодавчої бази, яка не регулює певних питань і частково є суперечливою; створення нормативно-методичної й інформаційної бази розвитку відповідних інститутів; чітка координація взаємодії фінансових регуляторів; налагодження роботи щодо інформації про кредитні історії та кредитні рейтинги; гарантії, щодо повернення залучених коштів населення; масова роз‘яснювальна робота щодо можливостей діяльності зазначених інститутів серед населення. З іншого боку, необхідно забезпечити розвиток фондового ринку, сприяти формуванню корпоративної культури, підвищенню кваліфікації кадрів.

У третьому розділі “Державне регулювання ринку кредитних ресурсів у контексті забезпечення сталого економічного зростання” розглянуто зміст та особливості регулювання ринку кредитних ресурсів в Україні, участь держави у кредитних відносинах.

Наявність регулятивного впливу з боку держави на перебіг усіх економічних процесів є однією з необхідних умов ефективної організації економічних відносин, що ґрунтуються на ринкових засадах господарювання.

Держава здійснює управління кредитним ринком, регулює його діяльність і виступає позичальником на національному та міжнародному рівнях. При цьому як регулюючу, так й інші функції на кредитному ринку вона виконує через посередництво відповідних органів.

Регулювання кредитного ринку виходячи з інституційної його побудови можна визначити як регулювання діяльності різних фінансово-кредитних інститутів. Регулятивну діяльність щодо кредитного ринку можна звести до комплексу наступних функцій: нормативне врегулювання здійснення певного виду діяльності; допуск учасників або ліцензування та допуск фінансових інструментів (за їх наявністю); нагляд, контроль та встановлення звітності; розслідування правопорушень та правозастосування.

Отже, регулювання кредитного ринку з боку держави передбачає встановлення правил його функціонування, обов’язкових для всіх, з метою забезпечення стабільності його розвитку, довіри населення як основного носія заощаджень. Добре відрегульований кредитний ринок знижує загальний ризик та невизначеність, дозволяє залучати у господарство внутрішні заощадження.

В Україні регулювання діяльності суб‘єктів кредитного ринку здійснюють: Національний банк України – щодо банківської системи; Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку – діяльність різних фінансово-кредитних інститутів, що стосується роботи з цінними паперами; Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг – діяльність небанківських фінансово-кредитних установ.

Крім того певні аспекти діяльності всіх фінансово-кредитних інститутів підпадають під юрисдикцію Антимонопольного комітету України, суттєві повноваження має Міністерство фінансів та Кабінет міністрів України.

Перед Національним банком України, як органом що регулює грошовий обіг, стоїть суперечливе завдання підтримання досягнутої макроекономічної стабілізації та стимулювання економічної активності за умов збереження жорсткого контролю над інфляцією. Досягти цієї досить важливої мети можна шляхом створення відповідних умов функціонування та управління кредитним ринком.

Формування ефективної грошово-кредитної політики зумовлює необхідність детального розгляду питань збалансованості попиту і пропозиції грошової маси з реальними заходами щодо забезпечення фінансової стабілізації та стимулювання економічного зростання.

Зростання грошової маси впродовж досліджуваного періоду на 40-50% та грошової бази на 30-50% щорічно дозволило задовольнити попит на гроші, який почав зростати в результаті активізації економічної діяльності (табл.3). Дуже важливо, щоб високі темпи збільшення грошової пропозиції не створили загрози для цінової стабільності на внутрішньому ринку. Тобто, зміни пропозиції грошей повинні узгоджуватись з динамікою ВВП та відповідними інфляційними показниками.

Таблиця 3

Основні показники, що характеризують монетарне забезпечення економічного зростання |

Роки

Показники | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006

Реальний ВВП, приріст у % до попереднього року | 5.9 | 9.2 | 5.2 | 9.6 | 12.1 | 2.7 | 7,1

Обсяг промислового виробництва, приріст у % до

попереднього року у порівняних цінах | 13.2 | 14.2 | 7.0 | 15.8 | 12.5 | 3.1 | 6,2

Рівень монетизації | 15.9 | 19.1 | 24.9 | 27 | 32.3 | 37,5

Грошова маса, приріст у % до попереднього року | 45 | 42 | 42 | 47 | 32 | 54 | 35

Монетарна база, приріст у % до попереднього року | 40.0 | 37.4 | 33.6 | 30.1 | 34.1 | 53.9 | 17,5

Інфляція, приріст у % до попереднього року | 25.8 | 6.1 | -0.6 | 8.2 | 12.3 | 10.3 | 11,6

Грошовий мультиплікатор | 1.92 | 1.98 | 2.11 | 2.37 | 2.34 | 2.43 | 2,69

Кредити комерційних банків, приріст у % до попереднього року | 62 | 45 | 48 | 61 | 31 | 62 | 71

Кредити комерційних банків, % до ВВП | 15,7 | 15,7 | 20,7 | 27,5 | 28,2 | 36,8 | 50,2

В Україні зростання реального ВВП в 2000 – 2006 роках відбувалось за умов зростання показника фінансової глибини, збільшення обсягів реальної грошової маси та підвищення рівня монетизації.

У дисертації зазначено, що упродовж вказаного періоду зусилля НБУ були направлені на забезпечення монетарних передумов розширення кредитування реального сектору економіки, серед яких: зменшення та диференціація нормативів обов‘язкового резервування із 17% у 1999 році до 0,5-5 % на кінець 2006 року, зменшення облікової ставки НБУ із 50% до 8,5 % (в середньому річних відповідно на кінець 1999-го та 2006 рр.). Як результат – частка кредитів у ВВП значно зросла, а темпи збільшення кредитування економіки значно випереджають темпи зростання ВВП, промислового та сільськогосподарського виробництва. Однак, слід зауважити, що у 2005 році зростання готівки при одночасному зниженні темпів росту ВВП та сповільненні швидкості обертання грошової маси створювало додаткові інфляційні ризики.

Невирішеними питаннями, які стримували монетарне забезпечення економічного зростання залишились: низький рівень грошового мультиплікатора, який вже протягом тривалого періоду значно не перевищує 2 і є найнижчим серед показників країн сусідів; значний обсяг тіньового грошового обігу та все ще високий рівень доларизації економіки; відсутність дієвого інструментарію, за допомогою якого б можна було значно знизити частку готівки в грошовій масі; недостатній рівень організаційно-правового механізму захисту інтересів банків-кредиторів.

В дисертаційній роботі розглянуто канали, через які зміни у монетарній сфері впливають на реальний сектор економіки, тобто передавальний механізм грошово-кредитної політики. Виділено такі основні канали монетарної трансмісії: процентних ставок, цін активів, кредитні.

В контексті теми дисертаційного дослідження викликає зацікавленість дія кредитних каналів. Для України є характерною дія каналу банківського кредитування, так як зміни обсягів кредитування призводять до змін реального випуску, але для посилення дії цього каналу необхідно активізувати роботу монетарної влади щодо підвищення дієвості ставки рефінансування у регулюванні кредитних ставок комерційних банків, зокрема, через збільшення його обсягів; посилення моніторингу банківської діяльності щодо ризиковості здійснюваних активних операцій; стимулювання інвестиційного спрямування банківської діяльності шляхом стимулювання залучення довгострокових ресурсів.

Одним із специфічних різновидів кредиту є державний кредит. У даному випадку кредитором чи позичальником кредитних ресурсів виступає держава в особі уповноважених органів. Державний кредит може виступати у формі прямих запозичень у банків та у формі емісії цінних паперів з подальшим їх розміщенням серед населення, підприємств та установ країни.

Державна боргова політика справляє значний вплив на кредитний ринок. В ході трансформаційних процесів в Україні формування державного боргу відбувалось хаотично, що призводило до високої вартості позикових ресурсів, до “пікових” платіжних навантажень на бюджет, незбалансованої строкової структури. В останні роки розпочалось формування послідовної та виваженої стратегії державної боргової політики. Основним завданням останньої є формування цілісної системи законодавчого забезпечення обслуговування і погашення державного боргу, розширення інструментарію боргової політики, розширення використання муніципальних позик, забезпечення оптимального співвідношення зовнішнього та внутрішнього боргу.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено дослідження теоретичних та методологічних основ функціонування кредиту, його впливу на процеси зростання національної економіки.

Визначено, що