ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

ПАТРУШЕВА Лариса Іванівна

УДК 502.4:502.62(477.73)

ЛАНДШАФТОЗНАВЧІ ОСНОВИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРИРОДНО-

ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Спеціальність 11.00.11 –

конструктивна географія та раціональне використання

природних ресурсів

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Чернівці – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі екології та природокористування Миколаївського державного гуманітарного університету ім. Петра Могили.

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор

ШВЕБС Генріх Іванович, завідувач кафедри фізичної географії та раціонального природокористування Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор

ДЕНИСИК Григорій Іванович, завідувач кафедри фізичної географії Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського;

кандидат географічних наук, доцент,

БРУСАК Віталій Пилипович, кафедра геоморфології і палеогеографії Львівського національного університету ім. Івана Франка.

Провідна установа: Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, кафедра фізичної географії та океанології.

Захист відбудеться “____” ______________2007 р. о ____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 76.051.04 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, к. IV, ауд. 24.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23).

Автореферат розісланий “____” __________________2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.В. Дутчак

Загальна характеристика роботи

Актуальність роботи. Сприятливі природні умови, що сформувались у межах степової зони рівнинної частини України, де розташована Миколаївська область, зумовили інтенсивне господарське освоєння її території. Станом на 01.01.2006 р. землі сільськогосподарського призначення склали понад 83% загальної площі області (безпосередньо рілля 69%) – це один з найвищих показників у нашій державі. Разом з тим більш ніж на 12% території Миколаївщини збереглися мало змінені природні ландшафти, яким доцільно надати заповідного статусу. Проте площа об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) становить лише 2,12%, що вдвічі менше, ніж у середньому по Україні, та вп’ятеро нижче, ніж в Європі. Але проблема не тільки у недостатній площі ПЗФ, увагу також привертає неефективне управління та відсутність комплексного моніторингу, що призводить до трансформації, а іноді й до повної деградації унікальних територій. Деколи їх відновлення після неконтрольованого втручання стає неможливим. Так, ми поступово втрачаємо окремі види рослинного та тваринного світу і ландшафтні комплекси (ЛК) в цілому. Види негативної діяльності різні: розорювання цілинного степу на схилах, створення відвалів шламосховищ, проведення лісотехнічних заходів, створення водосховищ, приватизація земель та ін., а наслідки однакові.

Через вкрай негативний стан в регіоні виникла необхідність у створенні ефективно діючого механізму збереження та відновлення об’єктів ПЗФ. Тому в дисертаційній роботі зроблена спроба показати шлях виходу із ситуації, що склалась, і розробити схему оптимізації мережі об’єктів ПЗФ.

Дослідження передбачає довести необхідність використання комплексного ландшафтознавчого підходу в організації мережі об’єктів ПЗФ на прикладі Миколаївської області. Така робота для згаданого регіону раніше не виконувалася, тому вона є актуальною і відповідає вимогам часу, з огляду на те, що в останні роки посилився інтерес до створення оптимальних екомереж міжнародного, національного та регіонального рівнів. Особливість дисертаційного дослідження полягає в тому, що дані розробки та пропозиції (використання ландшафтознавчого підходу в заповідній справі) підтверджуються конкретними результатами і впровадженням на обласному та місцевому рівнях.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематичне спрямування дисертації відповідає цілям, означеним у Законах України “Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки” (2000 р.) та ”Про екологічну мережу України” (2004 р.), у “Програмі охорони довкілля та раціонального природокористування на 2000-2010 роки” в Миколаївській області. Робота виконувалася згідно з науковою темою кафедри екології та природокористування Миколаївського державного гуманітарного університету ім. Петра Могили “Розробка оптимальної мережі об’єктів природно-заповідного фонду Миколаївської області” (№ 0106U010111), науковими темами природного заповідника “Єланецький степ” (№ 0105U002916 і № 0106U005266) та проектом “Збереження біорозмаїття в Азово-Чорноморському коридорі” (№ TF 028267 UA).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка оптимальної мережі об’єктів ПЗФ на території Миколаївської області та оптимізація функціонального зонування територій заповідних об’єктів із врахуванням особливостей їх ландшафтно-територіальної структури.

У відповідності до зазначеної мети були сформульовані такі завдання:

– провести облік існуючих об’єктів ПЗФ Миколаївської області;

– проаналізувати наукові засади та законодавчу базу заповідання природних територій;

– оцінити та провести аналіз різноманіття ландшафтних комплексів регіону;

– визначити ландшафтну унікальність та репрезентативність об’єктів природно-заповідного фонду;

– проаналізувати сучасну територіальну організацію природно-заповідного фонду;

– обґрунтувати схему оптимальної для Миколаївської області мережі об’єктів ПЗФ з рекомендаціями по їх управлінню;

– розробити рекомендації щодо функціонального зонування об’єктів ПЗФ.

Послідовне виконання зазначених завдань дозволило одержати необхідну інформацію, розробити оптимальну мережу об’єктів ПЗФ та рекомендації по їх внутрішньому функціональному зонуванню.

Об’єктом дослідження є існуючі природні об’єкти ПЗФ та перспективні для заповідання ділянки Миколаївської області.

Предмет дослідження – ландшафтне різноманіття Миколаївської області й ландшафтна репрезентативність та унікальність об’єктів природно-заповідного фонду, їх територіальна організація на регіональному та ло-кальному рівнях.

Методологія та методи дослідження. Теоретико-методологічною основою є діалектично різнобічне пізнання особливостей ландшафтних комплексів через призму гуманістичного ландшафтознавства, вчення про різноманіття та природно-ресурсний потенціал ландшафтів. Основними підходами є ландшафтознавчий, ландшафтно-екологічний, соціологічний, геоінформаційний. Застосовано методи експедиційних спостережень, ландшафтного картографування, прикладного спеціального оцінювання, експертного опитування, моделювання.

При виконанні роботи використано наукові здобутки провідних вчених: теоретичні положення конструктивної географії сформульовані в роботах М.Д.Гродзинського, Г.І.Денисика, О.М.Маринича, К.А.Позаченюк, В.С.Преображенського, В.П. Руденка, О.Г.Топчієва, Г.І.Швебса, П.Г.Ши-щенка та ін.; методологічні та методичні засади ландшафтознавства в роботах А.С.Вікторова, Л.І.Воропай, В.Т.Гриневецького, В.М.Гуцуляка, А.Г.Ісаченка, Г.С.Макуніної, А.В.Мельника, І.В.Мельничука, Л.І.Мухіної, В.А.Ніколаєва, В.М.Пащенка, Г.І.Швебса та ін.; наукові здобутки у сфері заповідної справи В.П.Брусака, В.І.Гетьмана, В.П.Коржика, В.І.Олещенка, Ю.Р.Шеляг-Сосонка та ін.; регіональні дослідження зі згаданої тематики викладені в роботах О.М.Деркача, Г.В.Коломієць, В.В.Костюшина, С.В. Таращука та ін.

У роботі використано матеріали польових досліджень автора (1995-2006 рр.), фондові матеріали Південної філії Інституту екології Національного екологічного центру України, Миколаївського обласного управління екології та природних ресурсів, Миколаївської філії Інституту землеустрою, національного природного заповідника “Єланецький степ”, регіональних ландшафтних парків (“Гранітно-степове Побужжя”, “Кінбурнська коса”, “Тилігульський”), кафедри фізичної географії та природокористування Одеського національного університету, тематичні великомасштабні карти, наукові публікації та нормативні документи.

Наукова новизна одержаних результатів

Уперше:

– проведено аналіз ландшафтної основи існуючих та перспективних об’єктів ПЗФ Миколаївської області;

– визначено ландшафтну репрезентативність заповідних територій та ділянок, перспективних для заповідання в Миколаївській області;

– розроблено та запропоновано схему реорганізації об’єктів ПЗФ на національному, регіональному та місцевому рівнях.

Вдосконалено:

– методику оцінювання ландшафтного різноманіття з метою його збереження в межах об’єктів ПЗФ;

– механізм застосування ландшафтно-екологічного підходу для проведення функціонального зонування об’єктів ПЗФ.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути застосовані при наступному опрацюванні теоретичних, методологічних та методичних засад заповідної справи шляхом удосконалення, деталізації, виправлення наведених положень, особливо в методиці організації об’єктів ПЗФ. Результати роботи окреслюють необхідність і перспективи застосування ландшафтознавчого підходу до створення оптимальної мережі об’єктів ПЗФ та ландшафтно-екологічного підходу до їх функціонального зонування.

Запропонована схема регіональної мережі об’єктів ПЗФ зробить більш ефективним управління, функціонування та моніторинг її елементів. Вона буде сприяти виконанню головного завдання заповідних об’єктів – збереження та відновлення біологічного і ландшафтного різноманіття.

Особистий внесок здобувача. Розроблені етапи формування оптимальної мережі об’єктів ПЗФ [10; 12]. Сформульовано визначення поняття “ландшафтне різноманіття” (ЛР) [8]. Проведено ландшафтний аналіз об’єктів ПЗФ Миколаївської області та запропоновано нову схему їх організації [2; 4; 6; 10; 11]. Розроблені пропозиції щодо оцінки природно-ресурсного потенціалу (ПРП) ландшафтів для створення та функціонування об’єктів ПЗФ [3; 7; 9; 12]. Розроблені пропозиції щодо впровадження систем комплексних моніторингів у заповідних об’єктах [17]. Створено електронні карти: ландшафтного різноманіття Миколаївської області, екомережі Миколаївської області та перспективної мережі об’єктів ПЗФ, ландшафтних комплексів та функціонального зонування природного заповідника “Єланецький степ” і національного природного парку “Гранітно-степове Побужжя”, оцінки туристичної привабливості ключових ділянок національного природного парку “Гранітно-степове Побужжя”.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи доповідалися й обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Краєзнавство і туризм: освіта, виховання, стиль життя” (Херсон, 1998 р.), Всеукраїнській науковій конференції “Ландшафт як інтегруюча концепція ХХІ сторіччя” (Київ, 1999 р.), Всеукраїнській науково-методичній конференції “Проблеми раціонального використання, охорони і відтворення природно-ресурсного потенціалу України” (Чернівці, 2000 р.), VIІI з’їзді Українського географічного товариства (Луцьк, 2000 р.), Науково-методологічній конференції “Проблеми ландшафтного різноманіття України” (Київ, 2000 р.), Науково-практичній конференції “Атомна енергетика очима молодих вчених” (Південноукраїнськ, 2000), Другій міжнародній науково-практичній конференції “Краєзнавство і туризм: освіта, виховання, стиль життя” (Херсон, 2000 р.), Другій науковій конференції “Молодь у вирішенні регіональних та транскордонних проблем екологічної безпеки” (Чернівці, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теорія і практика заповідної справи в Україні” (Миколаїв, 2004 р.), Всеукраїнській конференції “Сучасні проблеми екології” (Запоріжжя, 2004 р.), Другій міжнародній науковій конференції “Екологічна географія: історія, теорія, методи, практика” (Тернопіль, 2004 р.), ІХ з’їзді Українського географічного товариства (Чернівці, 2004 р.), Щорічній науково-методичній конференції “Могилянські читання” (Миколаїв, 2005 р.), Міжнародній науковій конференції “Ландшафти та геоекологічні проблеми Дністровсько-Прутського регіону” (Чернівці, 2005 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 17 наукових праць, з них 6 у виданнях, які рекомендовані ВАК України (3 одноосібні).

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

Дисертація викладена на 150 сторінках машинопису, ілюстрована 10-ма рисунками, 9-ма таблицями, містить 4 додатки. Список літератури включає 250 найменувань.

Основний зміст роботи

Теоретичні і методичні основи дослідження територіальної організації об’єктів природно-заповідного фонду

Наукове підґрунтя для розбудови ПЗФ в Україні почало закладатись на межі ХІХ-ХХ століть ученими різних природознавчих напрямків. Аналізуючи шлях, пройдений саме географічною наукою в руслі дослідження територій ПЗФ, слід зауважити, що формування знань ішло в напрямі розвитку інтегративних взаємозв’язків як між галузями самої географії, так і між географією та науками, що вивчають окремі компоненти природних комплексів (ботанікою, зоологією, лісознавством тощо). Останнім часом, зважаючи на інтенсивний розвиток гуманістичного підходу, доцільним стало використання здобутків соціальних наук (соціоекології, екополітики, соціальної географії тощо).

На основі наукових розробок, з метою запобігання негативного впливу й пом’якшення антропогенного навантаження на навколишнє середовище, особливо його біологічну складову, за останні роки прийнято ряд націо-нальних документів, які спрямовані на збереження максимально можливого біотичного та ландшафтного різноманіття, покращання стану та відновлення окремих компонентів і ландшафтів зокрема, а також на створення мережі природно-заповідних об’єктів України як складової частини Загальноєвропейської мережі.

Методика дослідження об’єктів ПЗФ, що застосовувалась у даній роботі, являє собою комплекс загальнонаукових, а на їх основі і конкретно-наукових, підходів, принципів, методів, прийомів і способів, зокрема: отримання, аналіз, діагноз і синтез емпіричної та теоретичної інформації просторового, просторово-часового і структурно-функціонального змісту. Інтегрованість, синтез і трансформація підходів та методів на конкретно-науковому рівні дозволяють як стрижневий використати системний ландшафтознавчий підхід при дослідженні об’єктів ПЗФ.

Використання ландшафтознавчого підходу для вивчення ПЗФ дає можливість: виявити складові територіальної організації його об’єктів на основі територіальної структури ЛК; розглянути відповідність об’єктів ПЗФ різних категорій ЛК різного рівня, взявши за основу особливості ієрархічного підпорядкування ЛК; запропонувати ефективну систему моніторингу, розроблену з урахуванням генезису, сучасного стану та динаміки ЛК; встановити оптимальний режим природокористування, що буде базуватись на особливостях функціонування ЛК.

Після виконання процедури створення об’єкта ПЗФ набуває актуальності питання формування його внутрішньої територіальної структури, елементами якої є функціональні зони. Систематизований В.П.Брусаком та Д.А.Кричевською (2000, 2003, 2005) досвід вітчизняних та зарубіжних вчених свідчить, що це питання слід вирішувати, використовуючи досягнення конструктивної географії. Науковим підґрунтям для планування внутрішньої територіальної організації об’єктів ПЗФ є принципи проектування природоохоронних територій, розроблені Ю.Ісаковим та ін. на геоекологічних засадах (1987).

Виходячи з основних ландшафтно-екологічних принципів, одне з першочергових завдань проектування території об’єктів ПЗФ полягає в об’єктивній “прив’язці” його складових частин (функціональних зон) до певного природного каркасу. Реалізувати його можна, використовуючи концепції ландшафтної екології, які дозволяють визначити в межах цих об’єктів різні типи ландшафтно-територіальних структур (ЛТС) з відповідною для них системою територіальних одиниць. Останні можуть виконувати роль оперативних одиниць для зонування (В.П.Брусак, 2005).

Застосування ландшафтно-екологічного підходу для формування внутрішньої функціональної структури об’єктів ПЗФ дозволить уникнути ряду конфліктних ситуацій, що можуть виникнути між функціональним використанням та природними особливостями цих об’єктів. Щоб запобігти негативному антропогенному впливу на природні ЛК, необхідно: для кожного виду антропогенного впливу встановити природні властивості та процеси в цих комплексах, які можуть при визначених впливах змінюватись у небажаному напрямі; знайти залежність цих змін від величини антропогенного впливу; знайти величину гранично допустимого антропогенного впливу для всіх параметрів ландшафтного комплексу (М.Д.Гродзинський, 1993).

Оскільки управління заповідними територіями вимагає накопичення значних об’ємів інформації, то проаналізувати її без використання спеціального інформаційного та технічного інструментарію неможливо. Таким інструментарієм, на думку В.І.Придатко (2002), сьогодні є ГІС, яка стала перспективним інструментом управління заповідними об’єктами. Нові комп’ютерні технології дозволяють економити ресурси: людські, фінансові, часові. Однак подальше впровадження в Україні ГІС-технологій у заповідну справу уповільнюється через ряд причин, до яких відноситься, перш за все, відсутність єдиного стандарту на використання ГІС у відповідній сфері.

Однією із форм звітності адміністрацій заповідних об’єктів є Літопис природи, що надається адміністраціями заповідників органам Мінекоресурсів. Є пропозиція створювати його за допомогою ГІС. До ГІС можна вводити хронологічні дані про рідкісні види, їх чисельність та умови проживання по роках, формуючи таким чином Літопис природи. Ця інформація може бути базою для прийняття рішень адміністрацією заповідного об’єкта [В.І.Придатко, Ю.М.Штепа, 2002].

Ландшафтознавчий аналіз та оцінка території Миколаївської області для заповідання

Дослідження здійснені на регіональному та локальному територіальних рівнях. На регіональному рівні було розроблено оптимальну мережу об’єктів ПЗФ. Результати, отримані на локальному рівні, стали підґрунтям для оптимізації функціонального зонування об’єктів ПЗФ.

Регіональні оціночні роботи проводились у зазначеному порядку: оцінка природного ландшафтного різноманіття регіону, вивчення біоцентрично-сітьової структури, аналіз територіальної структури різних типів природно-господарських територіальних систем (ПГТС) та їх впливу на природний ландшафт, визначення ландшафтної репрезентативності існуючих та перспективних для заповідання територій, виявлення перспективних ділянок, не включених до ПЗФ. У роботі детально подано вирішення трьох задач з п’яти вищезгаданих, тому що саме вони для об’єктів ПЗФ Миколаївської області виконувалися вперше.

Для оцінки ЛР обрано показник топологічної ентропії (А.С.Вікторов, 1974; М.Д.Гродзинський, 1995; А.О.Домаранський, 2003), який визначено для всієї території Миколаївської області (рис. 1). Значення показника коливаються в межах від 0 до 1,5. За результатами аналізу можна виділити деякі особливості в перерозподілі показника ЛР по території регіону. По-перше, різноманіття з показником понад 1,4 спостерігається на межі різних при-родних зон та тектонічних структур, що підтверджує висновки, зроблені М.Д.Гродзинським (1999). По-друге, виявлено також залежність величини показника від висоти та складності рельєфу. Пояснення цього докладно розроблені М.Ф.Мільковим (1986).

У межах досліджуваного регіону виділено 14 ареалів з максимальним значенням показника ЛР. Два з них, найбільших за площею, розташовані повздовж р. Південний Буг. На території області спостерігається загальна тенденція до зменшення показника топологічної ентропії в південно-східному напрямку. Мінімальне значення показника ЛР відзначено на межиріччях рр. Березанка – Південний Буг та Інгул – Інгулець – там, де значні площі займають малорозчленовані вододільні простори з однорідним ґрунтовим покривом. Саме на цих ділянках виділено дослідні площі, на яких був представлений лише один вид урочища. Майже на 50% від загальної площі досліджуваного регіону показник ЛР коливається від 1,1 до 1,3.

Аналіз ЛР території Миколаївської області та його співставлення з розміщенням об’єктів ПЗФ дав можливість підтвердити доцільність існування об’єктів ПЗФ на ділянках з найбільшим різноманіттям ландшафтів та виявити ділянки, не представлені в ПЗФ області.

Репрезентативність та унікальність досліджувались із використанням генетико-морфологічної ландшафтно-територіальної структури (ЛТС) Миколаївської області. В першу чергу було відзначено території з набором неповторних ЛК або їх окремих компонентів. Їх систематизація дозволила виділити три рівні унікальності: елементарний, місцевий, регіональний. Рівні визначали за такими критеріями: рівень ЛК в межах об’єктів ПЗФ, площа, повторюваність компонентів в інших ЛК (виходи корінних порід, наявність вузькоендемічних видів рослин тощо).

На локальному рівні проведено розробку (в межах нових) й коригування (в межах давно створених, які мають впроваджені проекти організації) функціонального зонування території вибраних об’єктів ПЗФ.

Оптимізація мережі об’єктів природно-заповідного фонду Миколаївської області

Під час аналізу територіальної організації об’єктів ПЗФ особлива увага приділялась об’єктам вищих категорій заповідання, які можуть забезпечити охорону природних комплексів та збереження екологічної рівноваги у поєднанні з організованими формами підготовки кадрів, екологічного виховання, екологічного туризму, регламентованого відпочинку на природі. Тобто об’єктам, які мають свою адміністрацію та систему управління, а саме – біосферним та природним заповідникам або національним природним та регіональним ландшафтним паркам.

При проектуванні оптимальної мережі об’єктів ПЗФ за основу було взято природний біосферний каркас із накладеними на нього антропогенними утвореннями. Виходячи з того, що об’єкти ПЗФ є складовими елементами ПГТС, їх територіальну організацію пов’язано з горизонтальною структурою ПГТС.

Мережа об’єктів ПЗФ є штучним утворенням, проте в її основі лежать природні ЛК і створюється вона саме для їх збереження. Тому для її оптимізації необхідно, по можливості, врахувати всі природні особливості регіону, а також відмовитись від штучної диференціації та штучних обмежень об’єктів мережі. Для цього, по-перше, було розглянуто ПЗФ відокремлено від адміністративних кордонів, оскільки адміністративний поділ є випадковим по відношенню до природних явищ, тому він не може дати уявлення про закономірності розташування природних умов та ресурсів. По-друге, для обмеження об’єктів ПЗФ під час їх виділення враховано границі ЛК.

Процедуру оптимізації ПЗФ рекомендовано проводити за наведеним алгоритмом (рис. 2).

Розробка оптимальної мережі об’єктів ПЗФ була обґрунтована наступним:

– Елементами мережі обрано різнорангові об’єкти ПЗФ. Межі кожного з них проведено відповідно до контурів ЛК, проте враховано також мотивацію, коли доводиться застосовувати границі господарських об’єктів (дороги, лісосмуги, кордони лісу або населених пунктів тощо).

– Мережа має виконувати екологічну, ресурсну, біотичну, наукову, соціальну та ін. функції. Забезпечити їх виконання можливо при наявності достатньої кількості об’єктів та оптимальної площі кожного з них, а також за рахунок встановлення різних режимів природокористування. Це стане можливим за умов утворення нових та підтримки вже існуючих об’єктів різних природоохоронних категорій.

– Довготривале існування та ефективне виконання покладених на мережу об’єктів ПЗФ функцій можливе за умов її постійного розвитку та достатнього розширення. За результатами тривалого комплексного моніторингу режим функціонування об’єктів доцільно коригувати. Запропонований нами варіант мережі не є остаточним, вона може бути вдосконалена в процесі подальших досліджень.

– Ефективне функціонування буде можливим за наявності відповідного управління. Для виконання цього положення ми пропонуємо внести деякі зміни до діючої системи:

– вивести заповідні об’єкти з підпорядкування обласних управлінь екології та природних ресурсів. Об’єкти всіх рівнів підпорядкувати загальнодержавним структурам.

– створити регіональні центри заповідної справи відповідно до фізико-географічного районування України. Наприклад, Причорноморсько-Приазовський степовий регіон, який може об’єднати Дністровсько-Дніпровський північно-степовий, Причорноморський середньостеповий та Причорноморсько-Приазовський сухостеповий фізико-географічний край.

– у межах регіону визначити місцеві координаційні центри на базі об’єктів ПЗФ, що мають адміністрації, та підпорядкувати їм дрібні об’єкти.

Використання ландшафтознавчого підходу дозволило з’ясувати доцільність існування діючих об’єктів ПЗФ, визначити потенційно перспективні природні ділянки, а найважливіше – об’єднати відокремлені об’єкти в єдину мережу, для якої можливо створити діючу систему фонового моніторингу та розробити механізми ефективного управління. Рекомендації розроблено тільки для однієї адміністративної області, проте представлена методика оптимізації ПЗФ може бути використана на інших територіях.

Для створення оптимальної мережі об’єктів ПЗФ у Миколаївській області є всі передумови: вдале розташування діючих об’єктів ПЗФ високих природоохоронних категорій; достатня кількість унікальних та репрезентативних дрібних об’єктів ПЗФ; існування перспективних для заповідання ділянок.

Основою мережі ПЗФ мають стати об’єкти з діючими адміністраціями: природний заповідник “Єланецький степ”; регіональні ландшафтні парки “Гранітно-степове Побужжя”, “Тилігульський”, “Кінбурнська коса”. Кожен з них повинен обслуговувати визначену територію. Її межі ми пропонуємо проводити відповідно до меж видів ландшафтів (рис. 3).

Для оптимізації об’єктів ПЗФ на локальному рівні запропоновано розробку функціональних зон у межах об’єктів, що існують без Проектів організації території, та коригування внутрішньої територіальної структури для об’єктів, де функціональне зонування проведено. В роботі представлено зонування деяких об’єктів. Їх вибір зумовлений такими причинами: представлення різних заповідних категорій, а відповідно, і різних структур; запланована зміна категорії; можливість розширення у майбутньому; різний набір ЛК, що визначають специфічну територіальну організацію.

Для природного заповідника “Єланецький степ”, окрім заповідної зони, рекомендовано передбачити також господарську територію для задоволення потреб заповідника та його працівників у сіножатях, випасах, городах тощо за встановленими нормативами.

Відповідно до зазначеного ми пропонуємо: 1) включити до заповідної зони всі типові та унікальні ЛК, які збереглись у майже природному стані; 2) включити до заповідної зони ЛК, які можна відновити шляхом зміни видів природокористування (припинити розорання, випас тощо). Це, в першу чергу, стосується ділянок з порушеним рослинним покривом; 3) деградовані ЛК, які належать до заповідника, та такі, що відновити неможливо, віднести до господарської території; 4) дозволити включити до господарської території частину типових ЛК, що займають велику площу в межах об’єкта та є надзвичайно корисними для господарювання в заповіднику за умов, що подібні ЛК будуть залишені в заповідній зоні; 5) намагатися досягти компактного розміщення господарської території поруч з кордоном об’єкта, щоб уникнути частих проходів та проїздів через заповідну зону.

У межах перспективного національного природного парку “Гранітно-степове Побужжя” запроектовано:

– заповідну зону її запропоновано виділяти на основі біоцентрично-сітьової ЛТС, де біоцентрами є, зокрема, ареали поширення видів особливо цінних рослин (смілка бузька, мерінгія бузька тощо), та генетико-морфологічної ЛТС на рівні видів урочищ. До зони віднесено унікальні та типові ЛК;

– до зони регульованої рекреації ввійшли ЛК (елементи генетико-морфологічної ЛТС), які мають найбільшу туристичну привабливість. У просторовому відношенні вона залежить від природних (характеру компонентів структури ЛК) та антропогенних (транспортне сполучення, відстань від великих населених пунктів, відстані від шляхів сполучення) характеристик;

– зону стаціонарної рекреації запропоновано виділити: в межах санаторію “Бузькі пороги”; на території земель старого Первомайського кар’єру; на ділянках, де розміщені залишки старих будівель, зокрема млинів. Площа окремих ділянок, відведених під розташування об’єктів стаціонарної рекреації, не перевищує 10 га. На цих ділянках нині діють рекреаційні установи або ті території, де природні ЛК зазнали незворотних змін. Позитивним також є те, що вони розташовані біля кордону парку і в цих місцях добре розвинена інфраструктура (під’їзди, автотраси, населені пункти тощо);

– господарська зона включає поля сівозмін, пасовища з інтенсивним випасанням худоби, населені пункти.

ВИСНОВКИ

1. Існуюча інформація про сучасний стан ПЗФ Миколаївської області є дуже неузгодженою та суперечливою, що підтверджується наступним: не всі існуючі об’єкти ПЗФ мають повний комплект документів; наявність розбіжностей документів особливо по площах; некваліфіковане обґрунтування доцільності створення об’єкта ПЗФ; втрата цінності територій, внесених до ПЗФ; подвійний облік об’єктів, розташованих у межах РЛП, тощо. Крім того, із загальної кількості лише 50% об’єктів представляють природні ЛК, які дійсно репрезентують ЛР регіону. Тому частка 2,12% площі ПЗФ від загальної площі області є завищеною. Дійсний показник становить лише 1,72% від загальної площі області.

2. Створена науково-теоретична, науково-практична та правова база потребує перегляду та доповнення, оскільки сучасний стан ПЗФ, сформованого на її основі, наближається до критичного. Змінити існуючу негативну тенденцію можливо шляхом більш широкого застосування системного ландшафтознавчого підходу. Саме він може допомогти вирішити такі питання: визначення ландшафтного різноманіття, ландшафтної репрезентативності об’єктів ПЗФ; розширення та структуризації об’єктів ПЗФ; ієрархічного впорядкування; проведення комплексного моніторингу тощо.

3. Оцінка ЛР проводилась на рівні видів урочищ за показником топологічної ентропії. За результатами аналізу виділено деякі особливості в перерозподілі показника ЛР по території регіону. По-перше, максимальне значення показника (понад 1,4) зафіксоване на межі різних природних зон та тектонічних структур. По-друге, виявлено також залежність показника від висоти та складності рельєфу. Аналіз ЛР території Миколаївської області та його співставлення з розміщенням об’єктів ПЗФ дав можливість підтвердити доцільність існування об’єктів ПЗФ на ділянках з найбільшим різноманіттям і виявити цікаві та перспективні ділянки, не представлені в ПЗФ області.

4. Об’єкти ПЗФ здебільшого репрезентують ЛК схилів (річкових долин, балок, лиманів), надзаплавні тераси, фрагменти заплав. У перспективі є можливість збільшити площу ПЗФ за рахунок заплавно-плавневих (водно-болотних) та ще не представлених схилових ЛК. Типові ж ЛК степової зони сформовані здебільшого на вододілах, а ці ділянки в Миколаївській області не включено до ПЗФ, бо саме вони є найбільш зміненими і перебувають під інтенсивним сільськогосподарським використанням.

5. Типові ЛК Лісостепової зони майже не представлені. Об’єкти ПЗФ у межах Північностепової та Середньостепової підзон охоплюють близько 0,4% їх площ, а в межах Сухостепової підзони – 3,43%. На рівні фізико-географічних областей різниця є дуже виразною. Мінімальна питома вага існуючих природних об’єктів 0,07% визначена в Південно-Придніпровській лісостеповій височинній області. Максимальна, 57%, – у Нижньо-дніпровській терасово-дельтовій сухостеповій низовинній області. Можна зауважити, що такий високий відсоток отриманий за рахунок невеликої площі цього регіону в межах Миколаївської області. Характерною особливістю біосферного заповідника (БЗ), природного заповідника (ПЗ), регіонального ландшафтного парку (РЛП) є їх розташування на межі декількох фізико-географічних одиниць різного рівня.

6. Елементами сучасного ПЗФ є об’єкти різних категорій, що існують абсолютно автономно і розташовані на значній відстані один від одного. Тому вони втрачають свою цінність через необізнаність населення про їх існування, низьку екологічну культуру, неможливість проводити повноцінний моніторинг, брак фахівців в обласних управлінських структурах тощо. Для того, щоб зберегти ПЗФ, його об’єкти доцільно об’єднати в єдину мережу і забезпечити регулярний зв’язок між елементами цієї мережі. Критерієм, що визначить процес об’єднання, може стати їх ландшафтна структура. Об’єднані об’єкти ПЗФ підпорядкувати коорди-наційному центру, функцію якого може виконувати природний заповідник, національний природний парк, регіональний ландшафтний парк. З такого центру будуть здійснюватись управління, моніторинг, розробка стратегії розвитку тощо.

7. Функціональне зонування об’єктів ПЗФ доцільно проводити з використанням ландшафтно-екологічного підходу, на основі різних типів ЛТС та з урахуванням природно-господарських і соціальних особливостей території, на якій створено об’єкт. Відповідно конфігурацію, розташування та питому вагу площі зон потрібно визначати для кожного об’єкта індивідуально.

Основні публікації по темі дисертації

Фахові видання

Деркач О.М., Коломієць Г.В., Костюшин В.В., Патрушева Л.І., Таращук С.В. Теоретичні та практичні аспекти формування екомережі на прикладі Миколаївської області України // Наукові записки. Серія: Географія. – Тернопільський державний педагогічний університет, 2004. – С. .

Патрушева Л.І., Парафіло М.М. Ландшафтний підхід до організації об’єктів ПЗФ Миколаївської області // Фізична географія та геоморфологія. – Вип. 49. – 2005. – С. .

Патрушева Л.І., Парафіло М.М. Об’єкти природно-заповідного фонду як база для підготовки фахівців-екологів // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. Вип. 304: Географія. – Чернівці: Рута, 2006. – С. 40-46.

Патрушева Л.І. Ландшафтний підхід до питання організації об’єктів природно-заповідного фонду // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. Вип. 305: Географія. – Чернівці: Рута, 2006. – С. 168-174.

Патрушева Л.І. Аналіз ландшафтного різноманіття Миколаївської області // Культура народов Причерноморья. Вып. 81. – 2006. – С. 7-10.

Патрушева Л.І. Щодо оптимізації природно-заповідного фонду Миколаївської області // Культура народов Причерноморья. – Вип. 82. – 2006. – С. 15-18.

Інші публікації

Василенко Л.І. До питання про туристичне навантаження на природні геосистеми / Краєзнавство і туризм: освіта, виховання, стиль життя: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Херсон). – К.: Реформа, 1998. – С. 175-179.

Василенко Л.І. Теоретичні аспекти проблеми ландшафтного різноманіття // Ландшафт як інтегруюча концепція ХХІ сторіччя: Збірник наукових праць. – К., 1999. – С. 47-50.

Василенко Л.І. Туристичне навантаження на природні геосистеми регіонального ландшафтного парку “Гранітно-степове Побужжя” // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Херсон). – К.: Реформа, 2000.- С. 182-185.

Василенко Л.І. До територіальної організації об’єктів природно-заповідного фонду // Україна та глобальні процеси: географічний вимір. – Том 1. – Київ; Луцьк, 2000. – С. 354-356.

Василенко Л.І. Ландшафтний аналіз мережі об’єктів природно-заповідного фонду Миколаївської області // Проблеми ландшафтного різноманіття України: Збірник наукових праць. – Київ, 2000. – С. 202-204.

Василенко Л.І. Аналіз потенціалу об’єктів природно-заповідного фонду // Проблеми раціонального використання, охорони і відтворення природно-ресурсного потенціалу України: Матеріали Другої всеукраїнської науково-методичної конференції. м. Чернівці, 2000. – С. 30-31.

Коломієць Г.В., Патрушева Л.І., Парафіло М.М. Ландшафтні особливості екомережі Миколаївської області // Україна: географічні проблеми сталого розвитку: Збірник наукових праць: у 4 т. – К.: ВГЛ Обрії, 2004. – Т. . – С. .

Парафіло М., Патрушева Л. Рекреаційне навантаження в регіональному ландшафтному парку “Гранітно-степове Побужжя” // Екологічні проблеми регіонів України: Матеріали V Всеукраїнської наукової конфе-ренції, Одеса, 2003.

Парафіло М., Патрушева Л. Спортивно-туристичні заходи в регіональному ландшафтному парку “Гранітно-степове Побужжя” // Молодь у вирішенні регіональних та транскордонних проблем екологічної безпеки: Матеріали Другої наукової конференції, Чернівці, 2003.

Парафіло М.М., Деркач О.М., Патрушева Л.І., Коломієць Г.В. Актуальні проблеми розвитку заповідної справи на півдні України // Сучасні проблеми екології: Матеріали конференції молодих вчених. – Запоріжжя, 2004. – С. 137-140.

Патрушева Л.І., Парафіло М.М., Козлова Г.О. Організація гідрологічного моніторингу в регіональному ландшафтному парку “Гранітно-степове Побужжя” // Теорія та практика заповідної справи: Матеріали науково-практичної конференції. – Миколаїв: МДУ, 2004. – С. 232-239.

АНОТАЦІЯ

Патрушева Л.І. Ландшафтознавчі основи оптимізації природно-заповідного фонду Миколаївської області. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11 – конструктивна географія та раціональне використання природних ресурсів. – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, географічний факультет, Чернівці, 2007.

Розроблено структурно-логічну схему дослідження природно-заповідного фонду. На основі аналізу просторового перерозподіл показника ландшафтного різноманіття виділено пріоритетні для заповідання ділянки. Визначено унікальні об’єкти та проведено їх класифікацію. Вивчено ландшафтну репрезентативність об’єктів природно-заповідного фонду та виділено ландшафтні комплекси, які зможуть його доповнити. Розроблено алгоритм оптимізації природно-заповідного фонду. Сформульовано основні положення, якими варто користуватись у процесі оптимізації. Розроблено ієрархічно впорядковану мережу об’єктів природно-заповідного фонду, внесені конкретні рекомендації щодо його територіальної організації. Проведено коригування існуючого функціонального зонування у природному заповіднику та розроблені пропозиції щодо виділення функціональних зон у національному природному парку. Формування внутрішньої структури запропоновано проводити на базі різних типів ландшафтно-територіальних структур.

Ключові слова: оптимізація природно-заповідного фонду; ландшафтне різноманіття; унікальність ландшафтів; ландшафтна репрезентативність; функціональне зонування; ландшафтно-територіальні структури; туристична привабливість.

АННОТАЦИЯ

Патрушева Л.И. ландшафтоведческие основы оптимизации природно-заповедного фонда Николаевской области. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.11 – конструктивная география и рациональное использование природных ресурсов. – Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича, географический факультет, Черновцы, 2007.

Разработана структурно-логическая схема исследования природно-заповедного фонда. Работа проводилась на региональном и локальном уровнях. На региональном уровне представлена оценка природного ландшафтного разнообразия региона, изучена ландшафтная уникальность и репрезентативность объектов природно-заповедного фонда, определены перспективные для расширения природно-заповедного фонда территории.

Для определения ландшафтного разнообразия использован показатель топологической энтропии, который рассматривался в работах А.С.Викторова, М.Д.Гродзинского, А.А.Домаранского. По результатам анализа выявлено, что наибольшего значения показатель достигает на границе различных природных зон и тектонических структур, а также величина показателя зависит от сложности рельефа. На основе анализа пространственного перераспределения показателя ландшафтного разнообразия выделены приоритетные для заповедания участки. Репрезентативность и уникальность исследовались с использованием генетико-морфологической ландшафтно-территориальной структуры. Систематизация неповторимых ландшафтных комплексов дала возможность выделить три уровня уникальности: элементарный, местный, региональный. Анализ ландшафтной репрезентативности объектов природно-заповедного фонда позволил выделить ландшафтные комплексы, которые смогут его дополнить. Результаты, полученные на локальном уровне, стали основой для оптимизации функционального зонирования объектов природно-заповедного фонда.

Разработан алгоритм оптимизации природно-заповедного фонда. Сформулированы основные положения, которые рекомендовано использовать в процессе оптимизации природно-заповедного фонда региона. Предложены конкретные рекомендации по территориальной организации сети объектов природно-заповедного фонда. Разработана иерархично упорядоченная сеть объектов природно-заповедного фонда. Проведено корректирование существующего функционального зонирования в природном заповеднике “Еланецкая степь” и разработаны предложения по выделению функциональных зон в национальном природном парке “Гранитно-степное Побужье”. Формирование внутренней структуры предложено проводить на базе различных типов ландшафтно-территориальных структур. Заповедные зоны выделены с использованием биоцентрично-сетевой, генетико-мор-фологической и позиционно-динамической структур, зоны регулированной и стационарной рекреации – на основе генетико-морфологической и позиционно-динамической структур, хозяйственная зона – с учетом элементов генетико-морфологической и позиционно-динамической структур.

Ключевые слова: объекты природно-заповедного фонда; оптимизация природно-заповедного фонда; ландшафтное разнообразие; уникальность ландшафтов; ландшафтная репрезентативность; функциональное зонирование; ландшафтно-территориальные структуры; туристическая привлека-тельность.

SUMMARY

Patrusheva L.I. Landscape basis of the nature protection fund optimisation in Nikolaiv region. – Manuscript.

The dissertation for receiving a scientific degree of the candidate of geographical sciences with the specialty 11.00.11. – Structural geography and rational use of natural resources. Chernivtsi National University after Yuri Fedkovych, department of geography, Chernivtsi, 2007.

The structural and logical chart of the research of the nature protection fund is worked out. The areas of prime importance for organizing reserves are allotted on the basis of the spatial redistribution analysis of a landscape diversity index. Unique objects are defined and their classification is conducted. A landscape representativeness of the nature protection fund objects is researched and landscape complexes which will be able to complement the nature protection fund are marked out. The optimization algorithm of the nature protection fund is worked out. Basic concepts worth using in the optimization process of the nature protection fund are formulated. Concrete recommendations referring to a network of the nature protection fund objects is worked out. Correcting of existing functional zoning in a natural preserve is conducted and suggestions related to allotting of functional areas in a national nature park are developed. Forming of the inner structure on the basis of different types of landscape territorial structures is offered.

Key-words: optimisation of the nature protection fund; landscape diversity; uniqueness of landscapes; landscape representativeness; functional zoning; landscape-territorial structures; tourist attractiveness.