уКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

державна НАУКОВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА БІБЛІОТЕКА

ПРИМАК Олена Іванівна

УДК 338.36:631.17:636.5:001 (091)

історія СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ НАУКОВИХ ОСНОВ автоматизації технологічних процесів у птахівництві

07.00.07 – історія науки і техніки

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Центрі історії аграрної науки Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки Української академії аграрних наук

Науковий керівник: кандидат технічних наук, старший науковий співробітник

Мудрук Олексій Северіанович,

Державна наукова сільськогосподарська бібліотека

Української академії аграрних наук,

провідний науковий співробітник сектору наукової

бібліографії та біографістики

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Журба Михайло Анатолійович,

Національний педагогічний університет імені

М.П. Драгоманова

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри історії та археології слов’ян

кандидат історичних наук

Деркач Олексій Павлович,

Національний аграрний університет

Кабінету Міністрів України,

доцент кафедри сільськогосподарського машинобудування

та обладнання лісового комплексу

Захист відбудеться “25 жовтня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.373.01 у Державній науковій сільськогосподарській бібліотеці Української академії аграрних наук (03680, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10, читальний зал)

З дисертацією можна ознайомитись у Державній науковій сільськогосподарській бібліотеці Української академії аграрних наук (03680, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10)

Автореферат розісланий “21” вересня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук

старший науковий співробітник С.Д. Коваленко

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В агропромисловому комплексі України автоматизація знайшла широке застосування порівняно недавно, з переходом до промислової технології виробництва сільськогосподарської продукції. Нині її роль дедалі зростає.

Тема дисертаційної роботи присвячена актуальному питанню дослідження еволюції теорії і практики автоматизації технологічних процесів у птахівництві. Досвід минулого у всій своїй багатогранності сприяє критичному усвідомленню сучасного стану та прогнозуванню майбутнього автоматизації, цієї “перлини” науки і техніки. Звернення до високих зразків служіння справі науки на прикладі академіка І.І. Мартиненка та його учнів сприяє вихованню нинішнього і майбутніх поколінь вітчизняних науковців і творців новітніх сучасних автоматичних пристроїв і систем.

Сучасний період, що характеризується державним і національно-культурним відродженням українського народу, відзначається пробудженням широкого суспільного інтересу до історичного минулого України. Лише на основі глибоких і всебічних знань минулого можна усвідомити і визначити своє місце в загальному процесі подальшого розвитку суспільства. Кожне нове покоління, що вступає на арену суспільно-політичного життя, завжди звертається до практичних надбань і наукових здобутків минулих часів у різних галузях науки і техніки.

Засвоєння наукової спадщини, її критичне осмислення та використання на практиці – важливі умови поступу як сучасної науки, так і держави в цілому. У цьому контексті актуальним є вивчення історії становлення та розвитку наукових основ автоматизації технологічних процесів у птахівництві.

Провідною ідеєю дисертації, якій підпорядковується виклад матеріалу, починаючи з визначення мети і завдань, формулювання об’єкта і предмета дослідження і закінчуючи логічним осмисленням та виваженістю висновків, є розкриття історії становлення та розвитку наукових основ автоматизації технологічних процесів у птахівництві.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, що стали основою дисертаційної роботи, виконувались у Центрі історії аграрної науки Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки УААН у межах теми: “Історія започаткування, становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні” (номер державної реєстрації 0102U001526).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є підвищення рівня науково-технічного прогресу автоматизації технологічних процесів у птахівництві за рахунок використання виявлених закономірностей історії розвитку теорії і практики автоматизації.

2

Для досягнення поставленої мети передбачалося вирішення таких основних завдань:

- виявити основні історичні закономірності та тенденції формування теорії і практики автоматизації технологічних процесів у птахівництві України;

- сформулювати основні принципи теорії історії розвитку автоматизації технологічних процесів у птахівництві;

- розробити періодизацію історії розвитку цієї галузі науки і техніки;

- простежити розвиток механізації і автоматизації технологічних процесів у птахівництві у світовому контексті і встановити його закономірності;

- розкрити напрямки наукових досліджень вітчизняного наукового центру в галузі автоматизації технологічних процесів у птахівництві;

- проаналізувати наукову та педагогічну спадщину академіка УААН І.І. Мартиненка та його внесок у розвиток аграрної науки і освіти в Україні.

Об’єкт дослідження – еволюція розвитку автоматизації технологічних процесів у сільському господарстві.

Предмет дослідження – історія становлення та розвитку наукових основ автоматизації технологічних процесів у птахівництві.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є загальні принципи об’єктивності, історизму, що передбачають об’єктивний опис і аналіз подій та явищ на основі науково-критичного використання різноманітних джерел. У процесі дослідження використовувалися проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, діалектико-логічний і статистичні методи. Комплексне застосування різноманітних способів пошуку, аналізу та синтезу забезпечило можливість оптимального використання архівних джерел, опублікованих документів та наукових праць.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 50-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

- вперше висвітлено історико-наукову картину розвитку автоматизації технологічних процесів і сформульовані аксіоми та наукові принципи стосовно автоматизації технологічних процесів у птахівництві, розроблено періодизацію розвитку автоматизації технологічних процесів у птахівництві як галузі науки і техніки;

- удосконалено наукове визначення поняття наукового центру з автоматизації технологічних процесів у птахівництві;

- набув подальшого розвитку аналіз науково-педагогічної спадщини засновника наукового центру з автоматизації технологічних процесів у птахівництві академіка І.І. Мартиненка, з’ясовані чинники його становлення і розвитку.

3

Практичне значення одержаних результатів. Узагальнені матеріали дослідження можуть бути використані у навчальній підготовці спеціалістів-істориків, а також під час вивчення студентами вищих аграрних закладів освіти навчальних дисциплін, окремих тем, курсів з історії науки і техніки. Одержані результати можна використовувати для написання галузевих підручників, навчальних посібників, довідників, словників, енциклопедій тощо.

Особистий внесок здобувача. В дисертації не використовувались ідеї або результати досліджень, що належать співавторам опублікованих наукових праць.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та висновки дисертації оприлюднені: на II конференції молодих вчених та спеціалістів “Історія освіти, науки і техніки в Україні” (Київ, 27–28 травня 2004 р.); IX Всеукраїнській науковій конференції “Фундаментальна та професійна підготовка фахівців з фізики” (Київ, 8–9 червня 2004 р.); II міжрегіональному науково-практичному семінарі молодих вчених (Луганськ, 27–28 серпня 2004 р.); ХХ Міжнародному Київському симпозіуму з наукознавства, історії науки і техніки “Академічна наука: минуле, сучасне, майбутнє” (Київ, 10–13 жовтня 2004 р.); наукових аграрних історико-бібліографічних читаннях, присвячених 135-річчю з дня народження К.Г. Шіндлера (Київ, 3 листопада 2004 р.); 4-й Всеукраїнській науково-практичній конференції “Український технічний музей: історія, досвід, перспективи” (Київ, 12–13 травня 2005 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти і практики” (Київ, 17-19 травня 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній інтернет - конференції “Сучасний соціокультурний простір 2005” (Київ, 26–30 вересня 2005 р.); І Всеукраїнській науково-практичній інтернет - конференції “Актуальні проблеми сучасної науки” (Київ, 28-31 жовтня 2005 р.); 4-й Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні питання історії техніки” (Київ, 20–21 жовтня 2005 р.); І Всеукраїнській науково - практичній інтернет - конференції “Сучасність, наука, час. Взаємодія та взаємовплив” (Київ, 28–30 листопада 2005 р.); ІІІ конференції молодих учених та спеціалістів “Історія освіти, науки і техніки в Україні” (Київ, 26–27 травня 2006 р.); Всеукраїнській науково-методичній конференції “Викладання історії науки і техніки в університетах України” (Харків, 13–14 квітня 2006 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і технології: крок в майбутнє – 2006” (Бєлгород, 20–31 травня 2006 р.); 5-й Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні питання історії техніки” (Київ, 19–20 жовтня 2006 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Наука та технології: крок в майбутнє – 2007” (Дніпропетровськ, 1–15 березня 2007р.).

Публікації. За матеріалами досліджень, представлених у дисертації, опубліковано 25 наукових праць, серед яких одна монографія, 11 статей у наукових збірниках, з них 7 – у фахових

4

виданнях, що входять до переліку ВАК України, 13 – у збірниках матеріалів наукових конференцій та семінарів.

Структура та обсяг дисертації відображають логіку наукового дослідження, що підпорядкована провідній ідеї, меті та завданням. Обсяг основного тексту дисертації – 173 сторінки. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 266 назв. Повний обсяг дисертації становить 196 сторінок комп’ютерного тексту, у т.ч. 5 таблиць і 8 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначені об’єкт і предмет дослідження, сформульовано мету і завдання, розкрито наукову новизну і практичне значення дисертаційної роботи, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Стан наукової розробки проблеми і вибір напрямів дослідження” висвітлено основні етапи розвитку наукової думки з даної проблеми, проаналізовано роботи попередників, висвітлені питання, які потребують проведення додаткового дослідження, сформульовано напрями й програму дисертаційної роботи.

У підрозділі 1.1. “Історіографія проблеми та джерельна база дослідження” проаналізовані наукові праці попередніх дослідників з проблеми розвитку наукових і практичних основ автоматизації технологічних процесів у птахівництві.

Проблемам автоматизації технологічних процесів присвячена значна кількість публікацій. Серед них найбільшу увагу привертають наукові праці Л.І. Бронфмана, Д.Л. Дудюка, В.А. Іванова, М.В. Фалдіна, О.С. Клюєва, О.О. Колесникова, І.М. Макарова, М.М. Євтихієва, Н.Д. Дмитриєвої, І.І. Мартиненка, Б.Л. Головінського, Р.Д. Проценка, М.Л. Гірника, Д.М. Поліщука, Р.М. Славіна1, в яких детально розглянуті електричні схеми і конструкції автоматичних пристроїв та систем автоматизації технологічних процесів у сільськогосподарському виробництві, зокрема і у птахівництві, обґрунтовані перспективи розвитку цієї складної і наукоємної галузі агропромислового комплексу.

______________________________________

1 Бронфман Л.И. Микроклимат помещений в промышленном животноводстве и птицеводстве. – Кишинев, 1984. – 208 с.; Дудюк Д.Л. Розробка алгоритмів автоматизованого керування технологічними процесами. – Л.: ЛЛТІ, 1982. – 82 с.; Иванов В.А., Фалдин Н.В. Теория оптимальных систем автоматического управления. – М., 1981. – 336 с.; Клюев А.С., Колесников А.А. Оптимизация автоматических систем управления по быстродействию. – М., 1982. – 238 с.; Макаров И.М., Евтихиев Н.Н., Дмитриева Н.Д. Основы автоматизации управления производством. / Под ред. И.М. Макарова. – М.: Высшая школа, 1983. – 504 с.; Мартиненко І.І., Головінський Б.Л., Проценко Р.Д. Автоматика в сільськогосподарському виробництві. – К.: Урожай, 1989. – 167 с.; Мартыненко И.И., Гирнык Н.Л., Полищук Д.М. Автоматизация управления температурно - влажностными режимами сельскохозяйственных объектов. – М.: Колос, 1984. – 151 с.; Славин Р.М. Механизация и автоматизация птицеводства. – М., 1983. – 65 с.

5

Однак в літературних джерелах не знайшли достатнього висвітлення історичні етапи зародження і розвитку автоматизації технологічних процесів у птахівництві і роль вчених у становленні цієї галузі.

Значну кількість досліджень присвячено зародженню автоматизації технологічних процесів, а саме винайденню перших автоматичних пристроїв – самодіючих пасток для вилову звірів і риби, саморухомих розважальних пристроїв, катапульти, автоматичного сигналізатора часу давньогрецького філософа Платона, перших торгових автоматів, різних автоматичних пристроїв Герона Олександрійського, які стали принциповою основою сучасної автоматизації. Серед них заслуговують на увагу роботи Ю. Ліпса, І.І. Гармаша, О.І. Сидорова, М. Витрувія, Л.М. Ейдельса2 та ін.

Про подальший розвиток автоматизації, а саме винайдення перших промислових автоматичних пристроїв, що з’явилися у другій половині XVIII ст., коли були створені складні машини (прядильні та ткацькі верстати), йдеться у працях В.І. Крутова, П.М. Данилова, П.К. Кузьмика, І.І. Мартиненка, Б.Л. Головінського, Р.Д. Проценка, М.С. Сядристого3.

Фундаментальними науковими роботами О. Муравського, М.П. Бусленка, В.М. Бусленка, Б.Н Малиновського4 доведено, що для розвитку автоматизації технологічних процесів в сільськогосподарському виробництві були використані різноманітні досягнення комп’ютерної техніки, що прискорили розвиток цієї галузі.

Акцентовано увагу, що невід’ємною складовою ланкою автоматизації певний час була роботизація техніки. Історію цього питання вивчали А. Азимов, І.І. Артоболевський, О.В. Кобринський, О.М. Боголюбов, Г.М. Волков, О.Д. Коут, Є.П. Попов, К. Штейнбух5 та ін.

Значну наукову цінність мають праці академіка П.М. Василенка з проблем автоматизації технологічних процесів у сільськогосподарському виробництві, в яких викладені: основні положе ння теорії автоматичного регулювання, питання класифікації систем автоматичного регулювання,

______________________________________

2 Липс Ю. Происхождение вещей. – М.: Изд-во иностранной литературы, 1959. – 216 с.; Гармаш И.И. Занимательная автоматика. – К.: Радянська школа, 1977. – 142 с.; Сидоров А.И. Очерки из истории техники. – М.: Гостехиздат, 1925. – 108 с.; Витрувий Н. Десять книг об архитектуре. – М.: Изд-во Всесоюз. акад. архитектуры, 1936. – 211 с.; Эйдельс Л.М. Техническая игрушка в трудовом воспитании детей. – М.: Просвещение, 1962. – 189 с.

3 Крутов В.И., Данилов Ф.М., Кузьмик П.К. Основы теории автоматического регулирования. – М.: Машиностроение, 1984. – 368 с.; Мартиненко І.І., Головінський Б.Л., Проценко Р.Д. Автоматика в сільськогосподарському виробництві. – К.: Урожай, 1989. – 167 с.; Сядристый Н.С. Тайны микротехники. – М.: Знание, 1975. – 128 с.

4 Муравский А. Всемирная история вычислительной техники // Мой компьютер. – 2000. – №22. – С.29; Бусленко Н.П., Бусленко В.Н. Беседы о поколениях ЭВМ. – М.: Молодая гвардия, 1977. – 237 с.; Малиновский Б.Н. Очерки по истории компьютерной науки и техники в Украине. – К.: Фенікс, 1998. – 452 с.

5 Азимов А. Я робот. – М.: Знание, 1964. – 176 с.; Артоболевский И.И., Кобринский А.В. Знакомтесь – роботы! – М.:Мол. гвардия, 1977. – 239 с.; Боголюбов А.Н. Машина и человек. – К.: Наук. думка, 1970. – 162 с.; Волков Г.Н. Эра роботов или эра человека? – М.: Политиздат, 1965. – 159 с.; Коут А.Д. В поисках роботов. – М.: Мир, 1970. – 208 с.; Попов Е.П. Роботы-манипуляторы. – М.: Знание, 1974. – 64 с.; Штейнбух К. Автомат и человек. – М.: Сов. радио, 1967. – 494 с.

6

керування і контролю, методики створення функціональних і структурних схем, способи вивчення перехідних процесів, відшукування умов стійкості й визначення оцінки якості процесу автоматичного регулювання, елементи методики аналізу нелінійних систем автоматичного контролю, аналіз роботи і оцінка виробничих і досліджуваних конструкцій систем автоматичного управління, регулювання і контроль процесів сільськогосподарського виробництва, зокрема у птахівництві6.

Cтан автоматизації птахівництва на початку ХХ ст. висвітлено в праці П.Н. Елагіна7, в якій акцентується увага на примітивних автоматичних пристроях, що використовувалися в інкубаторах, а також деяких автоматичних машинах для відгодівлі і утримання птиці.

Подальший розвиток автоматизації технологічних процесів у птахівництві відображено у наукових працях Г.К. Отриганьєва, В.А. Хмирова, Г.М. Колобова, Ю.О. Рябоконя, І.І. Івка, В.О. Мельника, С.П. Ботаніна, В.О. Числова, В.О. Воробйова, Г.П. Дегтярьова, Ю.М. Пчолкіна, О.І. Сорокіна8.

Новим кроком у розв’язанні теоретичних питань автоматизації технологічних процесів у птахівництві, використанні автоматичних пристроїв для птахоферм і птахофабрик по праву вважається фундаментальна праця Р.М. Славіна9. В ній викладені основні поняття автоматизації, розкрито технічні і функціональні її можливості, а також економічну і енергетичну ефективність. Висвітлено особливості і можливості застосування різних автоматичних пристроїв з використанням мікроЕОМ у птахівництві.

Сучасна українська історіографія фрагментарно та недостатньо комплексно розкриває діяльність засновника першого неформального наукового центру з автоматизації технологічних процесів у птахівництві академіка І.І. Мартиненка. Більшість публікацій обмежуються короткими біографічними відомостями про вченого та характеристикою його наукової роботи. Серед них привертають увагу роботи Б.Л. Головінського, В. Павленка10, видання біобібліографічної серії “Академіки Української академії аграрних наук”11, де вміщені спогади учнів, колег, однодумців

______________________________________

6 Василенко П.М., Василенко И.И. Автоматизация процессов сельскохозяйственного производства. – М.: Колос, 1964. – 384 с.; Василенко П.М., Василенко И.И. Механизация и автоматизация процессов приготовления и дозирования кормов. – М.: Агропромиздат, 1985. – 224 с.; Василенко П.М. О теоретических предпосылках автоматизации процессов сельскохозяйственного производства // Механизация и электрификация соц. сел. хоз-ва. – 1962. – №4. – С. 16-19; Василенко П.М. Предпосылки и направления автоматизации процессов сельскохозяйственного производства // Вести с.-х. науки. – 1960. – №11. – С.67-72; Василенко П.М., Гончаренко Ф.Т. Автоматизація – могутній засіб підвищення продуктивності праці // Механізація сіл. госп-ва. – 1957. – №11. – С.31-32.

7 Елагин П.Н. Практическое птицеводство. – Ленинград: Мысль, 1925. – 185 с.

8 Отрыганьев Г.К., Хмыров В.А., Колобов Г.М. Инкубация. – М.: Колос, 1964. – 288 с.; Производство куринных яиц / Ю.А. Рябоконь, И.И. Ивко, В.А. Мельник В.А. и др. / Под ред. Ю.А. Рябоконя. – Харьков: Эспада, 2005. – 304 с.; Ботанин С.П., Числов В.А. Изобретение в промышленном птицеводстве. – М.: Россельхозиздат, 1987. – 253 с.; Воробьев В.А., Дегтярев Г.П. Машины и оборудование птицефабрик и птицеферм. – М.: Колос, 1984. – 285 с.; Пчелкин Ю.Н., Сорокин А.И. Устройства для регулирования микроклимата в животноводческом помещении. – М.: Россельхозиздат, 1977. – 216 с.

7

Нині не існує цілісного наукового дослідження, в якому було б висвітлена багатогранна наукова та організаторська робота вченого та його послідовників.

Джерельною базою дослідження були опубліковані й архівні матеріали, які розкривають зміст дисертації. Основою вивчення архівних матеріалів послужили документи фондів Центрального державного архіву вищих органів влади й управління України (фонд Ф.4770), Державного архіву Інституту птахівництва УААН (Ф.6100). Виявлені документи й матеріали вперше вводяться в науковий обіг.

Для аналізу розвитку механізації та автоматизації у птахівництві в світовому контексті використано наукові роботи, опубліковані в журналах “Broiler Industry, “Poultry International, “Poultry Tribune, “Poultry World, Farmers Weekly, “The Poultry Broiler, Agra Europe”, Poultry Digest і проспекти закордонних фірм Gasolec, Big Dutchman, Meyn (Нідерланди), Cincinnati Milacron (Австрія), Specht, Meller (ФРН), Hartmann (Данія) та ін.

Вивчено й проаналізовано фонди Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки УААН, Національної парламентської бібліотеки України, бібліотеки Інституту птахівництва УААН і Національного аграрного університету.

У підрозділі 1.2 “Напрями та програма дослідження” визначені і логічно сформульовані напрями історико-наукового дослідження, відповідно до яких розроблено програму й методику науково-дослідної роботи.

Другий розділ “Методологія і теоретичні передумови досліджень з історії автоматизації технологічних процесів у птахівництві” присвячений науковим узагальненням методології історичних досліджень, основним теоретичним положенням проблеми історії розвитку автоматизації технологічних процесів у птахівництві.

У підрозділі 2.1 “Проблеми методології досліджень” розкрито процес пізнання історичного розвитку автоматизації технологічних процесів, який знаходиться у постійному русі, відкриваючи нові факти і погляди на дане явище. Як зазначав В.І. Вернадський, “історія наукової думки… ніколи не може дати завершену незмінну картину, яка реально передає об’єктивний хід подій, і тому повинна кожним поколінням вивчатися заново”.

Висловлені думки, що не привертали уваги в минулому, рекомендації, які були відхилені

_______________________________________

9 Славин Р.М. Автоматизация процессов в животноводстве и птицеводстве. – М.: Агропромиздат, 1991. – 397 с.

10 Головінський Б.Л. Мартиненко Іван Іванович // Вчені в галузі механізації, електрифікації та меліорації. Книга 3. – К.: Аграрна наука, 2000. – 297 с.; Павленко В. Йди за мною! // Демократична Україна. – К., 1999. – №73. – С.2.

11 Мартиненко Іван Іванович: Біобібліогр. покажчик наук. праць за 1954-1999 роки / УААН. Центр. наук. с.-г. б-ка, Нац. аграр. ун-т; Упоряд.: Т.Ф. Дерлеменко, Л.Д. Полякова, Л.А. Кириленко; Наук. ред. М.С.Слободяник.– К.: Аграр. наука, 1999. – 86с.

8

через слабку матеріально-технічну базу або з причин соціально-економічного чи політичного характеру, в інший час та за інших історичних умов можуть помітно вплинути на сталість ентропії замкнутої системи, зокрема, на теорію і практику автоматизації технологічних процесів у птахівництві.

Постають два питання: перше – чи може історик-фахівець із загальної історії або історії України розкрити і проаналізувати перебіг наукової думки, наприклад, у фізиці або теоретичній механіці, медицині, агрономії або ветеринарії, розкрити професійні тонкощі великого фізика чи математика, інженера чи лікаря, агронома чи еколога, які зробили значний внесок у розвиток науки і техніки?; друге – чи може фахівець згаданих напрямків науки виконати таку ж роботу? Відповідь на ці питання однозначна – ні ті, ні інші виконати на належному науковому і методичному рівнях дослідження з науки і техніки не зможуть. Це зможе зробити історик, який осягнув тонкощі відповідної науки, або фахівець конкретної галузі науки, який володіє питаннями історичного дослідження.

У підрозділі 2.2 “Теоретичні передумови дослідження” сформульовано синтезуючі принципи теорії історії розвитку науки й практики автоматизації технологічних процесів у птахівництві. Перший – принцип взаємного впливу засобів автоматизації технологічних процесів і середовища, який можна висловити двома доповнювальними одне одного положеннями. По-перше, машини, установки та системи з автоматизації на всіх етапах історичного розвитку по-різному впливали на створення оптимальних умов розвитку птахівництва як галузі виробництва, і по-друге, ця техніка і технології постійно вдосконалювались, трансформувались з врахуванням вимог і умов утримання птиці, а також конкретної історичної ситуації. Другий – принцип пріоритету обдарованої особистості полягає в тому, що підготовлена історичним і соціально-економічним розвитком ситуація та накопичений науковий потенціал, який має глибинні корені формування наукової думки, вимагають появи та розквіту творчих сил геніальної людини, здатної творити, розвивати напрямок науки, актуальний для конкретної історичної ситуації.

Розроблено періодизацію еволюції автоматизації технологічних процесів, що включає 4 періоди: ранній період (епоха кінця неоліту – перша половина ХVІІІ ст.), за якого формується уявлення стародавньої людини про примітивну автоматизацію; машинний період (друга половина ХVІІІ ст. – перша половина ХІХ ст.), за якого формуються основні наукові абстракції автоматизації; період становлення і розвитку автоматизації як науки (друга половина ХІХ ст. – перша половина ХХ ст.), за якого формується теорія автоматичного регулювання, що дозволила передбачити властивості пристрою (експериментального зразка) за його відсутності; сучасний період розвитку автоматизації (середина ХХ ст. – до цього часу), за якого характерною ознакою способу виробництва є широке використання обчислювальної, мікропроцесорної техніки і ефект-

9

роніки, які надали нових можливостей автоматичним пристроям, установкам, агрегатам. В цьому періоді відбувається масове впровадження різноманітних пристроїв, установок, систем автоматизації у сільськогосподарське виробництво, у тому числі й у птахівництво.

У сучасному періоді виділено три етапи розвитку автоматизації технологічних процесів у птахівництві, а саме: етап розвитку з використанням механічних і електричних виконавчих систем (початок 50-х рр. ХХ ст. – середина 70-х рр. ХХ ст.), в якому були автоматизовані такі технологічні процеси: інкубація, утримання і вирощування птиці, напування, збір і укладка яєць, ветеринарно-санітарне забезпечення тощо; етап розвитку з використанням робототехніки, комп’ютерної техніки і засобів електроніки (друга половина 70-х рр. ХХ ст. – середина 90-х рр. ХХ ст.), в якому були автоматизовані такі технологічні процеси: годування, прибирання і переробка пташиного посліду, збір, сортування і переробка яєць, забій і переробка м’яса птиці, крім того вдосконалено процеси інкубації, вирощування птиці, напування, ветеринарно-санітарного забезпечення; етап розвитку з використанням мікропроцесорної і мікроконтролерної техніки (друга половина 90-х рр. ХХ ст. – до цього часу), який забезпечив автоматичне управління і регулювання, контроль усіх, без винятку, технологічних процесів одночасно.

У третьому розділі “Розвиток механізації і автоматизації технологічних процесів у птахівництві у світовому контексті” висвітлено широке використання мікропроцесорної і комп'ютерної техніки практично у всіх виробничих процесах в птахівництві у процесі створення і використання засобів механізації та автоматизації. Значна увага приділяється розробці і впровадженню прогресивних технологій і нової техніки, що дозволило скоротити енерговитрати на опалення, вентиляцію, сушіння посліду, підвищити якість продукції в процесі переробки.

У підрозділі 3.1 “Еволюція наукових ідей і технічних рішень світової новизни з автоматизації технологічних процесів у птахівництві” відмічається, що з другої половини ХХ ст. спостерігається підвищення зацікавленості аграрного виробництва, особливо птахівництва, у запровадженні автоматизованих пристроїв, установок, агрегатів і систем управління у країнах колишнього Радянського Союзу. Збільшення державного фінансування на наукові розробки в галузі автоматизації сприяли зростанню кількості винаходів, зокрема в промисловому птахівництві.

Основними виробниками і постачальниками обладнання для птахівництва в Україні є: завод “Ніжинсільмаш”, ПК “Промавтоматика”, ВО “Вибор”, ТОВ “Агро-Віта”, ТОВ “АгроМех”, ЗАО “ДанЛен”, спільне українсько-німецьке підприємство “Авіала-Факел”, “Ван Хоуф Україна”, ТОВ НВО “Голландські технології у птахівництві” та ін.

Аналіз винахідництва в промисловому птахівництві СРСР засвідчив, що винаходи з автоматизації технологічних процесів становлять майже 45% загальної їх кількості. Це свідчить

10

про велику зацікавленість виробників продукції птахівництва у винаходах стосовно автоматизації виробничих процесів у цій галузі, що здешевлює продукцію, знижує енергоємність і підвищує рентабельність виробництва.

Особливо високий відсоток винаходів з автоматизації до їх загальної кількості спостерігається в таких технологічних процесах, як сортування яєць (понад 89%), роздача кормів і напування птиці (майже 81%), обробка і потрошіння тушок птиці (майже 80%), пакування і розбиття яєць та вилучення їх вмісту, доставка птиці на забій (75%).

У підрозділі 3.2 “Історичні етапи науково-технічного прогресу в утриманні птиці” висвітлено вдосконалення технологічних процесів у птахівництві на різних етапах розвитку автоматизації.

Зазначено, що утримання птиці з початку її одомашнювання було напільним. Пізніше, з 50-х рр. ХХ ст., перейшли на кліткове утримання птиці з впровадженням найрізноманітніших автоматичних систем, установок, агрегатів.

Розглядаються типи кліткових батарей і конструкції кліток в різні періоди розвитку птахівничої галузі. Вказані переваги і недоліки різних конструкцій.

Історичний етап переходу на кліткове утримання птиці дозволив максимально збільшити її поголів’я за мінімально можливих площ.

Перехід на кліткове утримання великої кількості птиці на птахофабриках обумовив широке впровадження засобів автоматизації мікроклімату і санітарно-ветеринарної обробки. За рекомендаціями науковців поступово було здійснено автоматизацію мікроклімату, зокрема температури, вологості, якісного складу повітря, освітленості за допомогою різноманітних регуляторів, роботи автоматичної регульованої системи обігріву і вентиляції, системи централізованого газового опалення тощо. Санітарно-ветеринарну обробку здебільшого здійснювали автоматизованою аерозольною системою розпилення.

Наступим етапом науково-технічного прогресу в утриманні птиці стала автоматизація системи кормороздачі і напування птиці. Тривалий час на птахофабриках для кормороздачі застосовували бункери сухих кормів, різні транспортери, які поступово вдосконалювали, а згодом перейшли до автоматичного управління роздачі корму за допомогою багатопрограмного обладнання, виконаного на базі електронних реле часу. Нині на птахофабриках процеси кормороздачі і напування птиці повністю автоматизовані, що дозволяє чітко і вчасно годувати і напувати птицю за заданою програмою.

У підрозділі 3.3 “Досягнення науки і техніки з автоматизації переробки і транспортування продуктів птахівництва” висвітлено різні транспортні системи й обладнання, машини для мийки, сортування й упакування, що застосовують для збору, транспортування, обробки й пакування яєць

11

на птахівничих підприємствах. На перераховані операції припадає до 60-65% загальних витрат праці.

Аналіз історії створення автоматизованих транспортних систем і обладнання для збору, транспортування, обробки і пакування яєць засвідчив добре зберігання і невелике забруднення яєць, високу продуктивність ліній транспортування і обробки, можливість

транспортування яєць на великі відстані за складними маршрутами до сортувально-пакувальних пунктів.

Проектуючи транспортні лінії, значну увагу приділяють питанню зберігання яєць. Клітки, як правило, мають захисні панелі, що запобігають розкльовуванню яєць птицею. Стверджується, що використання панелей збільшує кількість яєць із дрібними тріщинами. Для зменшення кількості пошкоджень шкарлупи яєць яйцезбірний лоток рекомендується робити горизонтальним, що запобігає накопиченню великої кількості яєць.

Для збирання яєць у кліткових батареях використовують яйцезбірні стрічкові транспортери, що обслуговують один або два ряди суміжних кліток. Стрічки виготовляють із пластику або джгуту. Збірні транспортери з комірками для кожного яйця отримали широке застосування. У разі використання стрічкових транспортерів особливу увагу приділяють вибору їх оптимальної швидкості з тим, щоб запобігати скупченню і зіткненню яєць.

Для передачі яєць з ярусів і рядів кліток на загальний поперечний транспортер застосовують вертикальні транспортери: елеваторні, ліфтові і похилі.

У країнах Західної Європи і США багато уваги приділяють розробці автоматизованих способів вилову курей у приміщеннях, завантаження їх у транспортні засоби, доставки на переробні підприємства і розвантаження з подачею на лінію переробки.

В автоматизації переробки і транспортування продуктів птахівництва на сучасному етапі його розвитку використовують новітні досягнення науки в галузі матеріалознавства, точної механіки і електроніки, що дало змогу на високому науково-технічному рівні створити елементну базу для розробки засобів автоматизації.

У підрозділі 3.4 “Розвиток автоматизації прибирання і переробки пташиного посліду” розкрито проблему прибирання й переробки посліду, яка набуває особливо важливого значення у великих птахівничих підприємствах, розташованих поблизу великих промислових центрів і міст. Одним з аспектів її вирішення є одержання сухого посліду, що вимагає сховищ меншого об’єму, він краще обробляється й транспортується, поліпшуються санітарно-гігієнічні умови його зберігання і екологічний стан навколишнього середовища.

Для прибирання пташиного посліду застосовуються транспортні або пневматичні установки.

12

В останні роки широкого розповсюдження набули енергозберігаючі способи сушіння посліду вентиляційними системами в кліткових батареях перед його збиранням із приміщення. Вони замінюють високотемпературні послідосушильні камери, що споживають понад 200 кг рідкого палива на 1 т посліду.

На сучасному етапі розвитку птахівництва прогресивні технічні рішення процесів автоматизації прибирання і переробки пташиного посліду використовують як в Україні, так і в розвинутих країнах західної Європи та Америки.

У четвертому розділі “Науковий центр з автоматизації технологічних процесів у птахівництві в Україні” показано становлення і формування першого вітчизняного неформального наукового центру з автоматизації технологічних процесів у птахівництві, який має всі ознаки наукової школи.

У підрозділі 4.1 “Сучасні погляди вчених на поняття “наукова школа” наведено детальний аналіз різних поглядів науковців щодо поняття наукової школи. Серед них думки О.О. Богомольца, М. Борна, П.Л. Капиці, Л.Д. Ландау та ін. Особливу професійну увагу науковим школам приділили історики науки – Т. Кун, Дж. Аггасі, І. Лакатос, Ф. Гернек, Б.М. Кедров, М.М. Семенов, С.Р. Микулинський, М.Г. Ярошевський, К.А. Ланге, Н.І. Родний, Г.М. Добров, С.Г. Кара-Мурза, В.П. Карцев, Є.С. Бойко та ін.

У підрозділі 4.2 “Науковий спадок академіка І.І. Мартиненка у царині автоматизації технологічних процесів у птахівництві” висвітлені основні віхи життєвого і творчого шляху академіка УААН і РАСГН, доктора технічних наук, професора, засновника першого вітчизняного неформального наукового центру з автоматизації технологічних процесів у птахівництві І.І. Мартиненка, його формування як особистості.

І.І. Мартиненко ініціював великий обсяг робіт щодо організації підготовки конкурентоспроможних спеціалістів з автоматизації технологічних процесів сільськогосподарського виробництва. За його пропозицією в УСГА на початку 70-х рр. розпочалась підготовка інженерів-електромеханіків з автоматизації технологічних процесів для сільського господарства. Брав активну участь у розробці першого навчального плану і типових навчальних програм, дисциплін зі спеціальності автоматизація сільськогосподарського виробництва, у підготовці наукових кадрів найвищої кваліфікації. Багато років очолював спеціалізовану вчену раду по захисту докторських дисертацій з проблем електрифікації та автоматизації технологічних процесів сільськогосподарського виробництва. І.І. Мартиненко був членом спеціалізованих вчених рад інших вищих навчальних закладів. Понад 10 років – член експертної ради ВАК СРСР з інженерних спеціальностей у сільському господарстві. У творчому доробку вченого понад 400 наукових праць та 36 авторських свідоцтв та патентів на винаходи.

13

У своїх працях він теоретично розвинув і вперше застосував аналогове математичне моделювання при дослідженні технологічних процесів. Це був вагомий внесок в науку, оскільки застосування математичних моделей відкрило широкі можливості поглиблення і прискорення наукових досліджень, зменшення фінансових затрат і скорочення термінів від розробки до впровадження засобів автоматизації у виробництво.

Основний напрямок науково-дослідних робіт – розробка електротехнологій та автоматизація технологічних процесів у сільському господарстві. Вчений створив і очолив науковий центр з цього напрямку.

У підрозділі 4.3. “Здобутки наукового центру з автоматизації технологічних процесів у птахівництві” подано аналіз досліджень наукового центру академіка І.І. Мартиненка і виділено 5 основних напрямків досліджень. Серед них: обчислювальна та мікропроцесорна техніка, автоматичні системи управління в птахівництві, системи автоматичного регулювання контролю параметрів мікроклімату, елементи автоматики та автоматизації процесів, електрифікація та енергетика в птахівництві. Це вказує на широту наукових інтересів учнів і послідовників керівника наукового центру.

Зазначено, що учні й послідовники організатора наукового центру з автоматизації технологічних процесів у птахівництві в Україні І.І. Мартиненка ефективно використовують власні теоретичні розробки для широкого впровадження їх у виробництво з метою підвищення продуктивності і зниження енергоємності галузі.

Доведено, що розроблені теоретичні та практичні основи й методики розрахунків дозволяють на досить високому науковому рівні створювати нові технічні засоби автоматизації для птахівничої галузі.

Науковий потенціал центру, значимість отриманих ним результатів, висока наукова кваліфікація дослідників, їх наукова інтуїція і передбачливість, професіоналізм, наполегливість в досягненні мети, самовідданість і патріотизм дають змогу з впевненістю констатувати, що створений академіком І. І. Мартиненком колектив науковців-однодумців і послідовників є інтелектуальною елітою держави, її гордістю і майбутнім.

ВИСНОВКИ

1. Комплексний аналіз стану дослідження проблеми дав змогу виявити основні історичні закономірності та тенденції формування теорії і практики автоматизації технологічних процесів у птахівництві, що дозволило обґрунтувати напрями дослідження, серед яких: розробка методологічних та теоретичних питань; вивчення історії розвитку механізації і автоматизації те-

14

хнологічних процесів в птахівництві у світовому контексті; аналіз досліджень наукового центру з автоматизації технологічних процесів у птахівництві України.

2. Сформульовано основні принципи теорії історії розвитку автоматизації технологічних процесів у птахівництві: принцип взаємного впливу засобів автоматизації технологічних процесів і середовища – з одного боку, машини, установки та системи автоматизації на всіх етапах історичного розвитку по-різному впливали на створення оптимальних умов розвитку птахівництва як галузі виробництва, а з другого боку – ця техніка і технології вдосконалювались, трансформувались з врахуванням вимог і умов утримання птиці, а також конкретної історичної ситуації; принцип пріоритету обдарованої особистості полягає в тому, що підготовлена історичним і соціально-економічним розвитком ситуація та накопичений науковий потенціал, який має глибинні корені формування наукової думки, вимагають появи та розквіту творчих сил геніальної людини, здатної творити, розвивати напрямок науки, актуальний для конкретної історичної ситуації. Ці наукові принципи можуть слугувати основою теоретичних пошуків у даному напрямку науки і техніки.

3. У сучасному періоді виділено три етапи розвитку автоматизації технологічних процесів у птахівництві: етап розвитку з використанням механічних і електричних виконавчих систем (початок 50-х рр. ХХ ст. – середина 70-х рр. ХХ ст.), етап розвитку з використанням робототехніки, комп’ютерної техніки і засобів електроніки (друга половина 70-х рр. ХХ ст. – середина 90-х рр. ХХ ст.), етап розвитку з використанням мікропроцесорної і мікроконтролерної техніки (друга половина 90-х рр. ХХ ст. – до цього часу).

4. Встановлено, що у процесі створення нової техніки для птахівництва у світовому контексті велика увага приділялася автоматизації утримання промислового стада курей і ремонтного молодняку в багатоярусних автоматизованих кліткових батареях, мікроклімату і санітарно-ветеринарній обробці, системі кормороздачі і напування, переробці та транспортуванню продуктів птахівництва, прибиранню і переробці пташиного посліду з широким використанням мікропроцесорної і комп'ютерної техніки практично у всіх виробничих процесах цієї галузі. Це забезпечує отримання високоякісної, екологічно чистої продукції птахівництва.

5. Аналіз винахідництва в промисловому птахівництві показав, що принципово нові технічні рішення з автоматизації технологічних процесів у птахівництві складають майже 45% від загальної їх кількості. Це свідчить про велику зацікавленість виробників продукції птахівництва у винаходах стосовно автоматизації виробничих процесів у цій галузі, що здешевлює продукцію, знижує енергоємність і підвищує рентабельність виробництва.

15

6. Виділено 5 основних напрямів дослідження наукового центру з автоматизації технологічних процесів у птахівництві, створеного академіком УААН І. І. Мартиненком: обчислювальна та мікропроцесорна техніка, автоматичні системи управління в птахівництві, системи автоматичного регулювання контролю параметрів мікроклімату, елементи автоматики та автоматизації процесів, електрифікація та енергетика для птахівництва, які покладені в основу розробленої класифікації, що підкреслює широту інтересів учнів і послідовників лідера школи і можуть бути використані під час аналогічних історико-наукових досліджень.

7. Науковий центр з автоматизації технологічних процесів у птахівництві займався такими проблемами: дослідження параметрів мікроклімату і розробка методів і технічних засобів автоматизації температурно-вологісних режимів і вентиляції пташників (М.М. Неділько); розробка автоматичних вентиляційно - зволожувальних установок для створення мікроклімату в пташниках півдня України (В.М. Андренко); вивчення процесу зволоження припливного повітря пташників дисковими зволожувачами і створення автоматичних систем регулювання параметрів мікроклімату (М.О. Чуєнко); робота над схемами і технічними засобами для електричної зарядки й автоматичного розпилення аерозолів лікарських препаратів у птахівничих приміщеннях (В.П. Лисенко); розробка підсистеми збору і обробки інформації на птахофабриці яєчного напрямку (С.Я. Хоменко); математичне моделювання інформаційних потоків біотехнічної системи з метою побудови автоматизованої системи управління технологічними процесами у пташнику (В.М. Решетюк) та ін. Окремі послідовники цих учених створюють свої наукові напрямки, передаючи досвід і концепції І.І. Мартиненка наступним поколінням.

8. Кращі учні академіка І.І. Мартиненка самостійно розвивають наукові концепції теоретичної спадщини свого вчителя. Так, академік Академії технологічної кібернетики, доктор технічних наук, професор М.Л. Гірник зі Львівського лісогосподарського інституту опрацьовує проблему теплообмінних процесів у виробничих приміщеннях; професор В.В. Сидоренко з Кіровоградського національного технічного університету розробляє системи автоматизації сільськогосподарської техніки з використанням мікропроцесорів і мікроЕОМ; професор В.П. Лисенко та доцент В.М. Решетюк із Національного аграрного університету працюють над розвитком і вдосконаленням систем автоматизації технологічних процесів для птахівничих приміщень на базі мікропроцесорної техніки.

9. Значний внесок у розвиток автоматизації технологічних процесів промислового птахівництва зробили науковці Українського науково-дослідного інституту птахівництва (нині Інститут птахівництва УААН): І.І. Івко, Ф.І. Осташко, О.П. Бондаренко, М.І. Сахацький, В.І. Андрєєв та ін.; Українського науково-дослідного інституту механізації та електрифікації сільського господарства (нині ННЦ “Інститут механізації та електрифікації сільського господар-

16

ства УААН”): А.І. Адаменко, В.І. Жоров, В.А. Ярощук, О.І. Огородніков, М.К. Лінник, В.М. Келембет, В.М. Федотов та ін.; Української сільськогосподарської академії (нині Національний аграрний університет): І.І. Мартиненко, Г.Г. Русин, О.М. Жадан, В.І. Хрипун та ін.; Харківського сільськогосподарського інституту ім. В.В. Докучаєва (нині Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва): Є.Г. Подоба, В.А. Васильєв