УДК 330.342.22

РАЄВНЄВА ОЛЕНА ВАЛЕНТИНІВНА

МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

ХАРКІВ — 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант – | доктор економічних наук, професор

Клебанова Тамара Семенівна,

Харківський національний економічний

університет, завідувач кафедри економічної

кібернетики

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Кузьмін Олег Євгенович,

Національний університет "Львівська політехніка", директор Навчально-наукового інституту економіки і менеджменту;

доктор економічних наук, професор

Порохня Василь Михайлович,

Гуманітарний університет “ЗІДМУ”,

проректор Інституту післядипломної освіти;

доктор економічних наук, професор

Тридід Олександр Миколайович,

Харківський інститут банківської справи (Університет банківської справи (м. Київ) НБУ),

директор

Захист відбудеться ” 18 ”  жовтня 2007 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському національному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пров. Інженерний, 1-а.

Автореферат розіслано “ 07” вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О. М. Ястремська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Відмінною рисою кінця XX – початку XXI століть є процес всеохоплюючої глобалізації, який поступово стирає регіональні та національні кордони, формуючи єдиний інтегрований ринковий простір, котрий характеризується наявністю коеволюційних ефектів. За цих умов розвиток відкритих складних соціально-економічних систем, зокрема підприємств, залежить не стільки від їх внутрішніх реальних і потенційних можливостей, скільки від впливів і флуктуацій ринкового оточення, що, динамічно змінюючись, виступають джерелами виникнення спектру різноманітних суперечностей, які обумовлюють поведінку підприємства в як в сьогоденні, так і в майбутньому.

Проведені дослідження показали, що діяльність господарюючих суб’єктів в трансформаційних умовах української економіки характеризується комплексом суперечностей, до яких відносяться суперечності між прагненням керівництва управляти розвитком підприємства на основі планомірної діяльності та неповною визначеністю зовнішніх і внутрішніх умов; між ретельністю і творчістю в діяльності співробітників; між прагненням до стійкості (сталого) розвитку підприємства як системи і його мінливістю; між цілісністю підприємства і свободою його підрозділів; між швидкістю змін зовнішнього середовища і швидкістю реакцій підприємства на такі зміни тощо. Ці суперечності обумовлюють виникнення однієї з найгостріших проблем сучасного менеджменту – проблеми управління розвитком підприємства, вирішення якої дозволяє забезпечити стратегічну конкурентоспроможність підприємства й адаптивну його дифузію в ринкове оточення, що є невизначеним та стохастичним, на підставі встановлення адекватних цільових орієнтирів його розвитку і розробки системи ефективних управлінських впливів стосовно регулювання поведінки підприємства в часі.

Незважаючи на те, що активні наукові дослідження з проблем роз-витку складних соціально-економічних систем датуються серединою XX століття і широко розробляються сьогодні, проблема управління їх розвитком є відносно молодим напрямком вивчення поведінки відкритих дисипативних систем. Концептуальні основи даного напрямку лежать у сфері моделювання поведінки складних систем, що розвиваються, і становлять ядро так званої “науки складності” (science of complexity) – нового напрямку наукових досліджень, центральним моментом якого є необхідність передбачення поведінки систем, котрі не піддаються точному опису і моделюванню через високий ступінь стохастичності проявів зовнішнього середовища.

Слід зазначити вагомий внесок у вирішення окремих аспектів даної проблеми таких українських та закордонних учених, як Аптер М., Базаров В., Белл Д., Богданов О., Бродель Ф., Бурков В., Вінер Н., Гелбрейт Дж. К., Гвішиані Д., Глаз’єв С., Гриньова В., Ентов Р., Єрохіна О., Забродський В., Кизим М., Кларк Дж., Клебанова Т., Клайнкнехт А., Князева О., Кондрат’єв М., Кузьмін О., Лисенко Ю., Львов Д., Маєвський В., Мельник Л., Меншиков С., Мітчелл У., Моісєєв М., Нельсон Р., Новік І., Новіков Д., По-номаренко В., Порохня В., Пригожин І., Пушкар О., Ростоу У., Румянцева С., Спенсер Г., Тойбі А., Тоффлер Е., Тодаро М., Тридід О., Туган-Бара-новський М., Філіпенко А., Федер Е., Форестер Дж., Фрімен Ч., Хакен Г., Шумпетер Й., Яковець Ю. та ін.

Віддаючи належне науковій та практичній значущості праць названих авторів, необхідно підкреслити, що певне коло завдань концептуального, методологічного та методичного характеру є недостатньо розвинутими. Для економіки України, яка будує ринкові відносини і якій притаманні суттєві специфічні особливості формування таких відносин, обумовлених історичним досвідом командно-адміністративного розвитку та певним менталітетом нації, це має значний сенс. Так, потребують подальшого дослідження: методологія управління розвитком підприємства, що повинна передбачати врахування нелінійного характеру перебігу економічних процесів, зміну парадигми розвитку господарюючих суб’єктів відповідно до світових процесів прогресуючої глобалізації; суттєве підвищення агресивності та непередбачуваності конкурентного середовища нашої країни, в якому розвивається підприємство, й т. ін. Особливої актуальності набувають завдання розробки та вдосконалення інструментальних заходів управління розвитком підприємства тобто комплексу механізмів, управлінських алгоритмів, моделей та технологій, які дають змогу на практиці розв'язувати перманентно виникаючі суперечності функціонування українських підприємств, забезпечують їх цілеспрямований рух у рамках обраних пріоритетів розвитку та дозволяють суттєво знизити різноманітні втрати на підставі прийняття обґрунтованих адекватних управлінських рішень. Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, його мету, а також спектр і зміст завдань для її досягнення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано згідно з планами наукових досліджень Харківського національного економічного університету у 2000 – 2007 рр. під керівництвом автора дисертації за темою “Управління розвитком економічної системи на підставі моделювання її характеристик” (№ ДР 0103U008942) та в рамках державних бюджетних і господарських договірних робіт за безпосередньою участю автора: “Оцінка ефективності виробництва через валовий внутрішній продукт” (№ ДР 0100U004441), “Адаптивні моделі стійкого функціонування соціально-економічних систем” (№ ДР 0103U000461), “Система раннього інформування та управління кризовими ситуаціями” (№ ДР 0105U006401); згідно з планами науково-дослідних бюджетних робіт Інституту економіки промисловості НАН України (м. Донецьк) за безпосередньою участю автора: “Моделювання процесів антикризового управління виробничо-економічними об’єктами” (№ ДР 0103U007372) й “Розробка ситуаційного механізму управління конкурентоспроможністю підприємств” (№ ДР 0106U003528).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних засад та розробка методичного забезпечення механізму управління розвитком підприємства за умов високого ступеня невизначеності й стохастичності зовнішнього середовища, обумовленого трансформаційними процесами економіки України й нелінійною природою їх перебігу.

Для досягнення мети в дисертації поставлено та вирішено наступні завдання:

проведено критичний аналіз стратегічних ініціатив і моделей розвитку України в процесі формування ринкової економіки, виділено трансформаційні етапи розвитку України, визначено їх характеристики та особливості;

визначено основні джерела виникнення кризових ситуацій на мікрорівні, розроблено спектр суперечностей, що супроводжують їх, сформовано комплекс проблем, з якими стикаються національні підприємства в процесі свого функціонування в трансформаційній економіці України;

обґрунтовано необхідність вирішення проблеми управління розвитком підприємства в економічних умовах, що перманентно змінюються, виділено її складові;

проаналізовано теоретико-методологічні та концептуальні основи теорії економічного розвитку складних, відкритих систем, визначено сучасне й ретроспективне розуміння дефініцій “розвиток”, “процес розвитку”; сформовано уточнене авторське розуміння даних категорій;

виділено комплекс суперечностей, що обумовлюють розвиток соціально-економічних систем, розроблена їхня класифікація, визначено зв’язок між суперечностями та механізмами, способами й видами управління, спрямованими на їх розв’язання;

сформовано класифікацію впливів та збурень зовнішнього й внутрішнього середовища підприємства, розроблено модель їх сукупної взаємодії на процес його розвитку;

запропоновано теоретико-методологічні засади синергетичного підходу до управління розвитком підприємства, розроблено систему принципів загальносистемного, універсального, специфічного характеру та принципів управління розвитком системи, уточнено зміст категорій підходу;

розроблено й обґрунтовано концепцію управління розвитком підприємства, що містить сукупність положень про сутність і дослідження процесу розвитку та процесу управління розвитком підприємства, запропоновано класифікацію процесу розвитку;

розроблено та обґрунтовано теоретико-методологічні засади побудови механізму управління розвитком підприємства та його локальних механізмів: управління цілями розвитку, діагностики й прийняття рішень з управління розвитком підприємства;

запропоновано методичний підхід до діагностування: оцінки, аналізу, прогнозування тенденцій розвитку підприємства та основних складових процесу його життєдіяльності з урахуванням хвильової, циклічної природи розвитку;

розроблено методичний підхід до прийняття рішень з управління розвитком підприємства на основі приналежності його до визначеної фази і стадії циклу розвитку;

запропоновано методичне забезпечення механізму управління цілями розвитку підприємства, засноване на узгодженні прагнень зацікавлених в його діяльності сторін зі стадіями циклу розвитку зовнішнього та внутрішнього середовищ підприємства;

розроблено комплекс економіко-математичних моделей з оцінювання і прогнозування тенденції розвитку підприємства загалом та основних сфер його життєдіяльності на основі виділення їх внутрішніх циклічних закономірностей; визначення наявності фрактальності в процесах, що досліджуються; діагностування стадії та фази циклу розвитку підприємства; прогнозування моментів виникнення стратегічних і тактичних криз у розвитку; формування доцільної поведінки підприємства в майбутньому на підставі розробки спектру сценаріїв його розвитку.

Об’єкт дослідження – процес управління розвитком підприємств машинобудування, хімічної та легкої промисловості, що функціонують в умовах високого рівня невизначеності зовнішнього середовища та нелінійного характеру перебігу економічних процесів, обумовлених трансформаційними перетвореннями економіки України.

Предмет дослідження – теоретичні, методологічні та методичні засади побудови механізму управління розвитком підприємства з урахуванням хвильової природи зміни його зовнішнього та внутрішнього середовищ.

Методи дослідження. Для досягнення визначеної мети і вирішення поставлених у роботі завдань було використано систему загальнонаукових і спеціальних методів дослідження: абстрактно-логічний метод – для обґрунтування гносеологічного базису теорії розвитку відкритих соціально-економічних систем і уточнення сучасної парадигми управління розвитком промислових підприємств; методи теоретичного узагальнення, системного та історико-економічного аналізу – для критичного аналізу моделей розвитку України, виділення трансформаційних етапів її перебудови, формування комплексу суперечностей розвитку підприємств та обґрунтування необхідності вирішення проблеми управління цим процесом; системний підхід, методи аналізу та синтезу – для обґрунтування концепції управління розвитком підприємства, системи принципів її реалізації, синергетичного підходу до управління розвитком підприємства; системно-структурний аналіз – для формування методологічних засад та методичних рекомендацій щодо розробки й реалізації механізму управління розвитком підприємства і його складових – механізму управління цілями підприємства, механізму діагностики та механізму прийняття рішень з управління розвитком; багатовимірний статистичний аналіз – для виявлення ретроспективних та перспективних тенденцій рівня розвитку підприємства й формування обґрунтованого переліку показників, що відбивають стан окремих системоформуючих сфер його життєдіяльності; фрактальний аналіз – для визначення наявності генетично сформованих тенденцій розвитку підприємства; SSA-метод та спектральний аналіз – для визначення моментів прояву стратегічних і тактичних криз у циклі розвитку підприємства; імітаційне моделювання – для формування сценаріїв розвитку підприємства в майбутньому та визначення доцільних заходів з управління цим процесом; економетричний аналіз – для виявлення компенсаційних та кризоутворюючих сфер життєдіяльності підприємства.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше:

розроблено й теоретично обґрунтовано концепцію управління роз-витком підприємства, в основу якої покладено комплекс положень та принципів, що відбивають два дослідницьких рівня – рівень розуміння і вивчення процесу розвитку та рівень дослідження процесу управління розвитком підприємства, а також систему категорій й понять, необхідних для формування нових методологічних та методичних засад;

розроблено й обґрунтовано концептуальні засади формування меха-нізму управління розвитком підприємства, що на підставі дослідження хвильового характеру розвитку підприємства дозволяє продукувати якісні та своєчасні управлінські рішення щодо адекватної його поведінки в умовах трансформаційної економіки й містить три локальних механізми: управління цілями розвитку; діагностики; прийняття рішень з управління розвитком підприємства;

розроблено методологічні і методичні положення побудови меха-нізму управління цілями розвитку підприємства, що враховує перманентні зміни прагнень зацікавлених в діяльності підприємства сторін та його можливості, зумовлені стадіями розвитку внутрішнього і зовнішнього середовищ, й дозволяє своєчасно модифікувати існуючу або формувати нову мету розвитку підприємства;

виявлено й обґрунтовано зв’язки між суперечностями процесу розвитку підприємства та механізмами й видами управління, що є адекватними інструментами їх розв’язання, вибір яких базується на діагностуванні стадії циклу розвитку підприємства;

розроблено матричну модель взаємодії зовнішніх та внутрішніх впливів, засновану на врахуванні їх сили та джерел виникнення, що уможливлює визначення стратегічної спрямованості підприємства з урахуванням стадії та фази циклу його розвитку;

дістали подальшого розвитку:

синергетичний підхід щодо управління розвитком підприємства, який розвиває і доповнює системний підхід до вивчення поведінки складної соціально-економічної системи умовами нестійкості, нерівноваги й самоорганізованості, тобто особливими умовами, котрі характеризують циклічну поведінку підприємств, які розвиваються в нелінійних дисипативних середовищах;

методологічні основи формування механізмів діагностики та прий-няття рішень з управління розвитком підприємства, засновані на врахуванні нелінійної природи перебігу внутрішніх і зовнішніх економічних процесів;

методичний підхід щодо ретроспективної й перспективної діагностики рівня і тенденцій розвитку підприємства, що, на відміну від існуючих, базується на визначені стадії та фази циклу розвитку основних системо-утворюючих сфер його життєдіяльності;

методичні засади реалізації механізму прийняття рішень з управління розвитком підприємства, які на підставі визначення стадії циклу його розвитку, компенсаційних та кризоутворюючих сфер життєдіяльності дозволяють продукувати своєчасні й ефективні управлінські впливи, спрямовані на досягнення обраної мети розвитку підприємства;

економіко-математичні моделі, які засновані на принципах нелінійної та системної динаміки й особливістю яких є моделювання розвитку підприємства в умовах високого рівня невизначеності та непередбачуваності проявів зовнішнього середовища на підставі розпізнавання крапок стратегічної й тактичної кризи в циклі його розвитку, визначення генетичної схильності підприємства до підтримки сформованих тенденцій, діагностування майбутньої спрямованості підприємства та ідентифікації очікуваної стадії, фази його розвитку, визначення сфери пріоритетного впливу на загальний рівень розвитку підприємства;

удосконалено:

класифікацію впливів та суперечностей процесу розвитку підприємства за теоретично обґрунтованими й практично значущими ознаками: джерела їх виникнення, характерні риси і якісні особливості; класифікацію процесу розвитку підприємств, що на підставі ознак угрупування: клас, тип й вид – дозволяє формувати адекватні рішення з управління розвитком підприємства;

категоріальний апарат синергетичного підходу до управління розвитком підприємства з урахуванням хвильової природи перебігу процесів його зовнішнього та внутрішнього середовища.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні й методологічні положення дисертаційної роботи доведені до рівня конкретних пропозицій та методичних розробок щодо формування комплексного механізму управління розвитком підприємства в умовах високого рівня невизначеності та стохастичності ринкового середовища України. Впровадження даних розробок у практику діяльності національних підприємств дозволило суттєво підвищити якість управлінських рішень з розробки доцільної поведінки підприємства в стратегічному та тактичному періодах на підставі врахування тенденцій розвитку макросередовища й спроможності самого підприємства, зумовленого стадією і фазою циклу його розвитку; знизити різноманітні втрати підприємства й локалізувати можливість виникнення негативних тенденцій його функціонування.

До практичних результатів можна віднести: методику діагностики рівня розвитку підприємства, методику прогнозування довгострокової тенденції розвитку підприємства, методику формування інформаційного простору для оцінки та аналізу рівня розвитку підприємства, методичні рекомендації щодо розробки кубу цільових ситуацій розвитку підприємства, схеми управління цілями розвитку підприємства, методику формування комплексу впливів з управління розвитком підприємства на підставі трьохрівневої моделі правил реагування, алгоритмічна модель формування сценаріїв управління розвитком підприємства. Ці результати було впроваджено в практику діяльності ВАТ “Новогорлівський машинобудівний завод” (довідка № 11561/07 від 12.11.2005 р.), ТОО “Економічна клініка “Український менеджмент-інтелект” (довідка № 01/253/05 від 23.11.2005 р.), ВАТ “Харківський верстатобудівний завод (довідка № 233/ЭО від 31.03.2006 р.), ВАТ “Мотор Січ” (довідка № 111/5436 від 10.04.2006 р.), ВАТ “Харківський підшипниковий завод” (довідка № 224/01-1 від 10.08.2006 р.), ВАТ “Хутрофірма “Тисмениця” (довідка № 259 від 29.09.2006 р.), ВАТ “Сумихімпром” (довідка № 10594 від 20.11.2006 р.), а також застосовуються в навчальному процесі Харківського національного економічного університету, зокрема при викладанні дисциплін “Управління розвитком соціально-економічних систем” та “Стратегічне управління” для магістрів і спеціалістів напряму “Економіка та підприємництво” (довідка № 86/13-155 від 29.05.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою, всі результати якого одержані безпосередньо здобувачем і знайшли відображення в наукових публікаціях. Внесок автора в роботи, виконані у співавторстві, наведено у списку основних опублікованих праць наприкінці автореферату.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднені автором на 13 міжнародних та науково-практичних конференціях, перелік окремих тез доповідей і матеріалів подано у списку опублікованих праць.

Публікації. Положення та найвагоміші результати дисертаційної роботи опубліковано в 52 основних наукових роботах, загальний обсяг, що належить автору, становить 68,8 ум.-друк. арк., серед них – 1 одноосібна монографія обсягом 31 ум.-друк. арк., 7 монографій у співавторстві (особисто автору належить 15 ум.-друк. арк.), 27 статей у наукових фахових виданнях (із них 10 – у співавторстві), з яких автору належить 10,03 ум.-друк. арк., 13 тез та матеріалів конференцій (із них 3 – у співавторстві), авторський внесок – 2,28 ум.-друк. арк. та два навчальних посібники з грифом Міністерства освіти і науки України у співавторстві (обсяг авторського внеску – 10,49 ум.-друк. арк.).

Структура та обсяг дисертації. Дисертацію викладено на 330 сторінках основного тексту. Робота складається з вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел із 388 найменувань на 30 сторінках, 14 додатків на 173 сторінках. Матеріали дисертації проілюстровано 97 рисунками та 69 таблицями, серед них – ті, що займають повні сторінки 43 та 33 відповідно.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дано загальну характеристику дисертаційної роботи, обґрунтовано вибір теми та її актуальність, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну й практичне значення, наведено дані щодо апробації одержаних результатів та їх опублікування.

У першому розділі – "Особливості розвитку підприємств України в умовах формування ринкової економіки" – проведено дослідження стратегічних ініціатив України щодо побудови ринкової економіки, уточнено класифікацію трансформаційних етапів її розвитку, визначено комп-лекс суперечностей процесу розвитку підприємств та обґрунтовано існування проблеми управління їх розвитком, виділено основні складові цього процесу.

Центральним питанням, з яким стикаються всі країни, що розвиваються, є вибір загальної спрямованості розвитку. Проведений аналіз показав, що одним із перших стратегічних маневрів, який виконала Україна, став вибір зовнішньо-орієнтованої стратегії й експортно орієнтованої моделі розвитку країни, основними умовами яких була широка лібералізація економіки й відкриття внутрішнього ринку. Доцільність такого вибору обґрунтовувалася необхідністю відновлення товарообміну в країні, створенням вільного ринку споживчих товарів, зниженням ваги “зайвої” грошової маси. Однак дані стратегічні ініціативи виявили всі вади адміністративно-командної економіки, а саме: її мілітаризовану структуру, глибоку технічну й технологічну відсталість, низьку конкурентоздатність галузей. Криза дефіциту змінилася швидко наростаючою кризою збуту.

Трансформаційні перетворення обтяжувалися практично повною відсутністю розуміння механізмів, методів і способів управління господарюючими суб’єктами в умовах ринку, що проявилося в недооцінці ролі держави у застосуванні ринкових важелів управління; занадто швидкому проведенні приватизаційних заходів; втраті контролю на ринках одночасно зі зволіканням у реформуванні законодавчої й нормативної бази країни тощо. За цих умов в Україні сформувалася і почала стрімко наростати системна криза, яка зачепила політику, економіку, соціальну й духовну складові життя нації.

Доведено, що певні недоліки у виборі загальноекономічної стратегії й моделі розвитку держави обумовили виникнення помилок у виборі та формуванні стратегії і тактики розвитку національних підприємств. З метою отримання об’єктивної оцінки сформованої макроекономічної ситуації та еволюції її перетворень у роботі вдосконалено класифікацію трансформаційних етапів розвитку ринкової економіки України. Критичний аналіз динаміки зміни основних макроекономічних чинників відповідно до виділених етапів дозволив зробити висновок, що системна криза в Україні ще не завершена, а сформована соціально-економічна ситуація свідчить про зародження процесу адаптації до стагнації, а не про корінний злам негативних кризових тенденцій розвитку країни. Підтвердженням цього є те, що станом на 2006 р. обсяг ВВП склав 70% рівня 1990 р., питома вага збиткових суб’єктів господарювання – 30,9%, темпи зростання прибутку по народному господарству скоротилися на 21%, інвестиції в основний капітал склали 89,2 % від рівня 1990 р., рентабельність промислових підприємств – 5,5%, рівень безробіття – 2,7%, питома вага підприємств промисловості, що впроваджують інновації склала 10% від їх загальної кількості тощо.

Визначено, що джерелами виникнення різноманітних проблем розвитку промислових підприємств є не тільки макроекономічні проблеми, але й істотні прорахунки та помилки внутрішнього менеджменту. Тривале ігнорування останніх призвело до того, що українські підприємства виявилися не здатними до сприйняття нової філософії ведення бізнесу і тим самим ще більш загострили критичність ситуації в країні. Проведені дослід-ження дали змогу виділити множину суперечностей, які формують одну з актуальних проблем сучасного менеджменту підприємств – проблему управління їх розвитком.

В якості основних складових проблеми управління розвитком підприємства визначено мету, стратегію, модель розвитку, структуру підприємства, модель мотивації і стимулювання ефективної діяльності працівників, відповідно до яких проведено угрупування локальних управлінських проблем підприємства. Співставлення виділених локальних проблем з дослідженням характерних рис запропонованих трансформаційних етапів розвитку національної економіки дало змогу сформувати типові підходи щодо їх вирішення з боку керівників підприємств та запропонувати альтернативні підходи (табл. 1), які зумовлюють необхідність впровадження в практику менеджменту підприємства концепції управління його розвитком.

Таблиця 1

Проблеми управління розвитком підприємств України в нових економічних умовах

господарювання (фрагмент)

Складові проблеми управління розвитком підприємства | Локальні проблеми, що потребують розв’язання | Типові підходи вирішення проблем | Запропоновані підходи вирішення проблем

Стратегія

розвитку |

1) проблема формування стратегії на основі відповідності ступеня гнучкості системи управління підприємством рів-ню активності зовнішнього конкурентного середовища;

2) проблема раціонального поєднання наукового підходу та мистецтва в підготовці стратегічних рішень;

3) проблема створення адекватних зовнішнім та внутрішнім змінам механізмів управління розвитком підприємства | 1) ігнорування вирішення даних проблем через необхідність вирішення поточних короткострокових завдань виживання підприємства в нових економічних умовах;

2) спроби вирішення проблем виходячи з досвіду господарювання в умовах планового ведення господарства;

3) вирішення проблем на основі екстраполяції структурних характеристик і тенденцій розвитку підприємства на майбутнє;

4) вирішення проблем на основі імітації досвіду закордонних підприємств і ігнорування специфіки розвитку ринкових відносин в Україні;

5) вирішення проблем в умовах високого рівня монополізації і тінізації української економіки | 1) вирішення проблем на основі принципів самоорганізації і саморозвитку підприємств;

2) вирішення проблем на основі адаптації методів, моделей, інструментарію стратегічного

розвитку закордонних підприємств до специфіки функціонування суб'єкта господарювання в трансформаційних умовах України;

3) вирішення проблем на основі скорочення стратегічного горизонту і посилення прогностичної і контролюючої функцій управління розвитком підприємства

У другому розділі – "Гносеологічний базис і моделі теорії економічного розвитку соціально-економічних систем" – проаналізовано системологічні передумови формування теорії розвитку систем, удосконалено поняття “розвиток системи”, розвинуто класифікацію впливів та суперечностей процесу розвитку системи, визначено зв'язок між суперечностями та механізмами, способами їх розв’язання й видами управління, розроблено матричну модель сукупної взаємодії зовнішніх та внутрішніх впливів на процес розвитку підприємства.

У роботі обґрунтовано, що основою теорії економічного розвитку виступають загальна теорія систем і різноманітні теорії самоорганізації, що формують теоретико-методологічний, концептуальний і прикладний її рівні. Синтез положень, закономірностей і принципів даних теорій дозволяє говорити про міждисциплінарний характер теорії економічного розвитку, надаючи дослідникам і керівникам підприємств апарат оцінки, аналізу та моделювання поведінки соціально-економічних систем у просторі нелінійної зміни її характеристик, нестаціонарності її функціонування і хаотичності розвитку. Ґрунтуючись на цьому, виділено гносеологічний базис теорії, що містить об'єкт, суб'єкт, загальнотеоретичний метод, методологію і термінологію теорії та виступає підґрунтям запропонованої концепції управління розвитком підприємства.

Доведено, що процес розвитку соціально-економічної системи, яка функціонує в умовах високого ступеня невизначеності та стохастичності трансформаційного ринкового середовища, треба розглядати як нелінійний та хвильовий, що передбачає наявність як висхідної, так і спадної тенденції. Ґрунтуючись на цьому, під процесом розвитку підприємства в роботі розуміється унікальний процес трансформацій відкритої системи в просторі і часі, що характеризується зміною глобальних цілей її існування шляхом формування нової чи модифікованої дисипативної структури і переходом системи в новий атрактор розвитку.

У результаті досліджень обґрунтовано, що теоретичний вектор існування системи необхідно описувати тріадою “впливи – суперечності – розвиток”. З метою визначення причин виникнення суперечностей у процесі розвитку підприємства розроблено класифікацію впливів, виділено їх типи і види в залежності від двох основних характеристик – джерело та сила впливу. Для дослідження природи суперечностей у процесі розвитку підприємства запропоновано їх удосконалену класифікацію з урахуванням джерел виникнення, можливості розв’язання, якості та глибини структурних перетворень тощо.

На основі виділення класів і видів суперечностей розроблено схему їх зв'язку з механізмами і способами їх розв’язання, а також запропоновано адекватні стадіям циклу розвитку підприємства види управління, в межах яких дані суперечності можуть бути розв’язані (рис.1). Дослідження ефектів сукупної взаємодії внутрішніх та зовнішніх впливів на циклічний процес розвитку системи дозволило розробити матричну модель, котра визначає можливі реакції системи з урахуванням її реальних та потенційних можливостей, обумовлених фазою її розвитку. На підставі запропонованої моделі встановлено зв’язок між можливим вектором розвитку підприємства, силою та суб'єктами впливу (табл. 2).

Рис.1 Схема зв'язку суперечностей системи з механізмами та способами їх розв’язання

Таблиця 2

Характеристики можливих векторів розвитку

підприємства (фрагмент )

Можливий вектор розвитку підприємства Перехід від тенденції спадного (руйнівного) розвитку до тенденції висхідного розвиткуСила впливуСильні впливи зовнішнього і внутрішнього середовищСуб’єкт і зміст впливуЗовнішні впливи.

Суб'єкт впливу – держава, органи регіонального і місцевого самоврядування.

Вплив – протекціоністська політика.

Суб'єкт впливу – національні і закордонні інвестори, фінансово-кредитні установи, постачальники і підрядники.

Вплив – санування підприємства з метою досягнення своїх інтересів.

Внутрішні впливи.

Суб'єкт впливу – підприємство

Вплив – реалізація антикризової програми, заснованої на корінних змінах у бізнес-процесах, реструктуризації і реорганізації підприємства і його системи управління.

Суб'єкт впливу – власники (акціонери).

Вплив – вибір залишкової дивідендної політики або політики, заснованої на реінвестуванні коштів у виробництво

У третьому розділі – "Методологічні засади управління розвитком підприємства" – удосконалено методологію управління розвитком підприємства, розкрито сутність синергетичного підходу до управління розвитком підприємства, уточнено зміст його категорій, розроблено й теоретично обґрунтовано концепцію управління його розвитком, розроблено трьохрівневу модель правил реагування підприємства.

Теоретично обґрунтовано й доведено, що загальносистемною суперечністю, яка обумовлює виникнення та необхідність розв’язання проблеми управління розвитком підприємства, є суперечність між швидкістю змін зовнішнього середовища і швидкістю реакції підприємства на них. Визначено фактори, що характеризують дану суперечність: складність ринку, відомості про події та майбутні зміни, фаза розвитку підприємства, кваліфікація топ-менеджерів та наявність відповідного досвіду реагування, тобто наявність комплексу екстенційних правил поведінки підприємства в тих чи інших умовах свого існування.

Базуючись на уявленні процесу розвитку підприємства як хвильового та циклічного, розроблено трьохрівневу модель, яка враховує впливи зовнішнього й внутрішнього середовищ, дає змогу продукувати та обирати доцільні управлінські реакції відповідно до можливостей підприємства, обумовлених його стадією та фазою циклу розвитку.

Аналіз теоретико-методологічних засад і практики діяльності націо-нальних підприємств дозволив обґрунтувати доцільність використання синергетичного підходу до управління їх розвитком, який розвиває і доповнює системний підхід у вивченні поведінки складної соціально-економічної системи умовами нестійкості, нерівноважності, самоорганізованості, тобто особливими умовами, що характеризують циклічну поведінку підприємств, які розвиваються в нелінійних дисипативних середовищах трансформаційної економіки. З метою подальшої розбудови синергетичного підходу запропоновано: класифікацію принципів розвитку підприємства, яка разом з удосконаленням змісту універсальних, загальносистемних, специфічних принципів, доповнена принципами управління його розвитком; категоріальний апарат дослідження, що містить такі поняття, як цикл, криза, точка біфуркації, точка кризи, стадія і фаза розвитку підприємства, атрактор розвитку, управління розвитком. Удосконалено тлумачення цих категорій з урахуванням нелінійної природи процесу розвитку підприємства, розроблено класифікацію циклів і топологію його криз.

У межах синергетичного підходу теоретично запропоновано та обґрунтовано концепцію управління розвитком підприємства, що розроблена з урахуванням двох дослідницьких рівнів: 1) розуміння і вивчення процесу розвитку в трьох аспектах – процесному, системному і ситуаційному; 2) дослідження процесу управління розвитком підприємства.

Перший рівень зумовлює необхідність комплексного вивчення проблеми розвитку систем у трансформаційних умовах сучасного етапу розвитку світової й національної економіки. На підставі дослідження характеру процесу розвитку, джерел управління ним, домінуючого закону та характерної особливості управління даним процесом розроблено класифікацію процесу розвитку з визначенням класу, типу та виду розвитку підприємства, запропоновано розглядати загальний процес розвитку як поліциклічний, що складається з циклів розвитку основних системоутворюючих сфер його життєдіяльності, розроблено логічний ланцюжок темпоральності причин зміни можливостей підприємства відповідно до фази циклу його розвитку, доведено необхідність дослідження процесу розвитку підприємства як процесу фрактальної динаміки та сукупності фрактальних підпроцесів розвитку окремих сфер його життєдіяльності.

Другий рівень дослідження обумовлює необхідність постановки проб-леми управління розвитком підприємства і розробки інструментальних засобів її вирішення. З цією метою розроблено схему контуру управління розвитком, що передбачає зміни моделі розвитку підприємства відповідно до стадії, фази та образу його майбутнього розвитку, обґрунтовано зв’язок цілей функціонування і розвитку підприємства, визначено необхідність вибору домінуючого виду управління розвитком у залежності від стадії та фази циклу.

Основним інструментальним засобом запропонованої концепції є механізм управління розвитком підприємства. В роботі обґрунтовано, що даний механізм необхідно розглядати як найбільш активну частину системи управління розвитком підприємства, яка забезпечує можливість його цілеспрямованої поведінки і представляє собою сукупність засобів та організаційних і економічних методів управління, що враховують нелінійну природу протікання економічних процесів та високий ступінь невизначеності трансформаційного середовища України. В межах подальшої розбудови методології формування механізму розроблено систему його принципів та функцій, визначено основні властивості.

У роботі запропоновано розглядати механізм управління розвитком підприємства ():

- з погляду компонентного складу у вигляді наступного кортежу:

,

де – цільові настанови розвитку підприємства, що відповідають стадії циклу розвитку; – критерії досягнення даних цілей; – фактори управління розвитком підприємства; – методи управління розвитком підприємства; – ресурси підприємства.

- з погляду структури у виді сукупності локальних механізмів:

,

де – механізм управління цілями розвитку підприємства; -– механізм діагностики; – механізм прийняття рішень з управління розвит-ком підприємства.

У четвертому розділі – "Механізм управління розвитком промислового підприємства: принципи формування та структура" – обґрунтовано теоретико-методологічні засади формування механізму управління розвитком підприємства та його локальних механізмів, а саме: управління цілями розвитку підприємства, діагностики, прийняття рішень з управління розвитком підприємства, визначено їх цільову спрямованість, сформовано комплекси завдань для досягнення цілей функціонування відповідних механізмів.

Проведені дослідження науково-практичних розробок щодо побудови механізмів управління різноманітними процесами підприємства дозволили зробити висновок, що теоретичною базою формування механізму управління розвитком підприємства є теорія активних систем, яка вивчає властивості механізмів функціонування і розвитку складних відкритих систем, зумовлених проявами активності їх учасників в нелінійних дисипативних середовищах. На підставі цього в роботі визначено методологічний та прикладний рівні побудови механізму управління розвитком підприємства.

Методологічний рівень механізму формує теоретико-концептуальне представлення процесів його побудови і функціонування; прикладний рівень механізму наведений у вигляді його компонентного та структурного складу (моделі у вигляді кортежів представлено вище). Запропонований механізм, на відміну від існуючих, дозволяє виробляти адекватні щодо зміни зовнішніх та внутрішніх умов рішення з управління розвитком підприємства на підставі дослідження нелінійного характеру як розвитку підприємства в цілому так і окремих сфер його життєдіяльності. На рис. 3 наведено схему механізму управління розвитком підприємства.

Механізм управління розвитком підприємства складається з трьох локальних механізмів, цілі функціонування яких наведені в табл. 3.

Таблиця 3

Цільова спрямованість локальних механізмів

Назва локального

механізму | Мета функціонування локального механізму

Механізм

управління цілями розвитку

підприємства | Своєчасне формування орієнтирів розвитку підприємства в залежності від тенденцій майбутнього розвитку підприємства, національної і світової економіки

Механізм

діагностики

підприємства | Розробка інформаційного й математичного інструментарію, а також способів і прийомів оцінки, прогнозування й аналізу тенденцій розвитку зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємства на основі дослідження їх хвильової, циклічної природи

Механізм

прийняття рішень з управління розвитком підприємства | Формування комплексу рішень, адекватного стадії і фазі циклу розвитку підприємства та спрямованих на:

- підтримку стійкого розвитку підприємства;

- локалізацію негативних тенденцій розвитку;

- подолання кризи

Подальша розбудова концептуальних засад наведених механізмів міститься в тому, що:

1) у межах механізму управління цілями розвитку підприємства розроблено його теоретико-методологічні засади шляхом визначення сукупності критеріїв формування комплексу цілей, схеми формування та переліку цільових переваг зацікавлених у діяльності підприємства сторін відповідно до певної стадії розвитку підприємства; визначено зв'язок між цілями і стратегіями розвитку підприємства в залежності від відповідної стадії циклу його розвитку; встановлено зв'язок між основною і локальними стратегічними завданнями наступальної та оборонної стратегій розвитку підприємства;

2) у межах механізму діагностики вдосконалено теоретико-методо-логічні засади діагностики підприємства шляхом розробки принципів діагностики; розроблено зв'язок напрямків діагностики зі стадією та фазою розвитку підприємства; запропоновано методологічні засади побудови механізму діагностики з урахуванням діяльності підприємств в умовах високого рівня невизначеності зовнішнього середовища;

3) у межах механізму прийняття рішень з управління розвитком підприємства удосконалено теоретико-методологічні засади формування механізму прийняття рішень, що, на відміну від існуючих, дозволяє продукувати управлінські рішення на підставі дослідження хвильової природи розвитку підприємства в цілому та його основних системоформуючих сфер життєдіяльності; визначено його структуру.

Примітка: взаємозв’язок блоків відповідних механізмів для досягнення їх цільових настанов;

потоки вихідної інформації для вирішення завдань відповідного механізму

Рис. 3. Зміст та взаємозв’язок локальних механізмів загального механізму управління розвитком підприємства

Запропоновані механізми мають комплексний характер, тобто становлять сукупність відповідних блоків, для кожного з яких розроблено аналітичні таблиці, що містять вихідну інформацію для вирішення завдань блоку, запропонований математичний інструментарій та визначено напрямок використання результату в межах механізму управління розвитком підприємства.

У п’ятому розділі – "Методичне забезпечення діагностики роз-витку підприємства" – удосконалено методичний інструментарій ретроспективної та перспективної оцінки тенденцій розвитку підприємства, досліджено наявність фрактальності в тенденціях загального розвитку підприємства та окремих сфер його життєдіяльності, визначено стратегічні циклічні закономірності розвитку підприємства, наведено результати практичного використання запропонованих розробок, що доводять їх коректність і дієвість.

На підставі того, що підприємство розглядається як багатовимірний об’єкт, в роботі запропоновано та обґрунтовано використання в якості показника рівня його розвитку інтегрального показника, що за природою свого формування відбиває синергетичний ефект прояву різноманітних показників діяльності підприємства. Використання даного показника дозволяє розглядати розвиток підприємства з точки зору економічної динаміки та виявляти притаманні йому нелінійні, циклічні закономірності.

Запропоновано методичний підхід до ретроспективної та перспективної діагностики рівня і тенденцій розвитку підприємства, підґрунтям якого є сімейство ретроспективних та перспективних інтегральних показників загального рівня розвитку підприємства (), виробничої (), фінансової (), трудової () сфер його життєдіяльності та рівня розвитку світової () і національної економіки (). Отримані динамічні ряди інтегральних показників є вихідною інформацією для визначення домінуючої тенденції, стадії та фази розвитку підприємства в поточному й перспективному періодах, формування мети розвитку підприємства та визначення необхідності управління його цілями за умови зміни зовнішнього та внутрішнього середовищ, розробки сценаріїв майбутнього розвитку з урахуванням керуючих впливів з управління розвитком підприємства.

У роботі доведено, що стратегічна тенденція розвитку підприємства (атрактор розвитку) обумовлюється не тільки зовнішніми флуктуаціями, але й силою його генетичної пам’яті, що проявляється в підтримці або зміні парадигми розвитку підприємства, збереженні або докорінній перебудові певних структурних закономірностей та сформованих економічних зв’язків. З метою визначення наявності генетичної пам’яті в тенденції розвитку підприємства в роботі запропоновано і обґрунтовано доцільність використання фрактальної теорії, зокрема методу нормованого розмаху Херста. В табл. 4 наведено результати фрактального аналізу підприємства машинобудування в цілому та виділених сфер його життєдіяльності.

Таблиця 4

Значення показника Херста та коефіцієнта кореляції

Інтегральний показник | Регресійна

модель | Коефіцієнт детер-

мінації | Показник Херста | Коефіцієнт кореляції | загального розвитку підприємства | 0,8888 | 0,9786 | 0,9415 | виробничої сфери | 0,8888 | 0,9786 | 0,9415 | фінансової сфери | 0,9030 | 0,9397 | 0,8399 | трудової

сфери | 0,8677 | 0,9897 | 0,9716 | Примітка: - середній нормований розмах; - значення часових інтервалів.

На підставі того, що всі розраховані значення показника Херста наближаються до одиниці, зроблено висновок про персистентність аналізованих рядів інтегральних показників і, як наслідок, про можливість утримання сформованих тенденцій їх розвитку в майбутньому.

Для визначення в тенденції розвитку підприємства періодичних, зо-крема циклічних коливань, у роботі запропоновано використання SSA-методу. Результатом SSA-методу є уточнення фрактальної природи аналізованих рядів інтегрального показника та виділення найбільш істотних стратегічних періодів циклічних коливань, на підставі яких здійснюється прогнозування моментів виникнення криз в тенденціях загального розвитку підприємства та окремих сфер його життєдіяльності. В табл. 5 наведено результати визначення стратегічних і тактичних циклів розвитку для одного з аналізованих у дисертації підприємств обробної промисловості.

Таблиця 5

Визначення періодичної залежності в часових рядах

інтегральних показників

Інтегральний

показник | Пари