Національна академія наук України

Інститут сходознавства імені Агатангела Кримського

Стельмах Марта Юріївна

УДК 811.222.1’04’37

ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНА КАТЕГОРІЯ МОЖЛИВОСТІ В КЛАСИЧНІЙ ПЕРСЬКІЙ МОВІ

(на матеріалі “Шагнаме” Фердоусі)

Спеціальність 10.01.13 – мови народів Азії, Африки,

аборигенних народів Америки та Австралії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті сходознавства імені А. Кримського НАН України.

Науковий керівник:

кандидат філологічних наук, доцент

Кшановський Олег Чеславович,

Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри сходознавства.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор

Тищенко Костянтин Миколайович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут філології, кафедра Близького Сходу;

кандидат філологічних наук, доцент

Ширалиєв Шулан Ісмаїлогли,

Бакинський державний університет, факультет сходознавства, кафедра іранської філології.

Провідна установа:

Київський національний лінгвістичний університет.

Захист відбудеться 22 березня 2007 року об 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради при Інституті сходознавства імені А.Кримського НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського 4.

З дисертацією можна ознайомитись в Науковій бібліотеці Інституту сходознавства імені А.Кримського НАН України.

Автореферат розіслано 20 лютого 2007 року

Учений секретар

Спеціалізованої вченої ради Хамрай О.О.

Загальна характеристика роботи

Категорію можливості дослідники вважають мовною універсалією. Такі значення, як ‘(не)можливо, що я це зроблю’, ‘(не) можна цього робити’, ‘неможливо це зробити’, ‘є можливість це зробити’, ‘я (не) здатен, не вмію щось зробити’, пронизують усю систему кожної мови. Категорія можливості охоплює безліч ситуацій, без мовного висловлення яких людина не може обійтися: від вираження здатності суб’єкта до здійснення якоїсь дії (Він здатен на будь-яку підлість) до вираження певних настанов (Не можна залишати дітей без нагляду). Засоби вираження категорії можливості в кожній мові різнорівневі: це і лексика (можливо, мабуть, може), і морфологічні засоби (окремі часові форми дійсного і умовного способів), і лексико-синтаксичні конструкції (конструкції з модальними дієсловами тощо), і синтаксичні засоби (наприклад, риторичні питання), і контекст. Хоча набір цих засобів в індоєвропейських мовах приблизно однаковий, проте дослідження на матеріалі різних мов засвідчують, що одні й ті ж лінгвістичні форми мають нюанси в значеннях, які суттєво різняться від мови до мови. Їх незнання може призвести до неправильного, неточного розуміння змісту сказаного як на рівні конкретного висловлення з цими формами, так і на рівні цілого тексту.

Актуальність теми дослідження зумовлена загальним спрямуванням сучасних лінгвістичних досліджень на пошук і виявлення функціонально-семантичних категорій та опис різнорівневих засобів їх вираження, необхідністю розгляду не окремих функцій однієї одиниці, а всіх різнорівневих взаємодіючих одиниць, об’єднаних однією функцією, розв’язанням не лише теоретичних, а й суто практичних завдань, потребою комплексних описів мовних систем, їх складових одиниць та їхніх взаємозв’язків.

Незважаючи на складність і значущість, категорія можливості на матеріалі перської мови (як класичної, так і сучасної) досі не була об’єктом комплексного аналізу як у традиційному, так і у функціональному аспектах, наявні лише фрагментарні дослідження окремих засобів: так, Ш.І. Ширалієв у своїй кандидатській дисертації описує значення модальних слів в сучасній перській мові, Л.С. Пейсиков у праці, присвяченій синтаксису сучасної перської мови, описує значення модальних дієслів, предметом дослідження Т.М. Маркіної є інфінітивні конструкції зі значенням модальності класичної перської мови, в праці, присвяченій еволюції граматичних категорій в іранських мовах, основну увагу приділено дієслівним часам, а В.С. Расторгуєва розглядає форми умовного способу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження пов’язаний з науковою темою кафедри сходознавства Львівського національного університету імені Івана Франка “Методологічні аспекти вивчення персомусульманської та арабомусульманської культур”
(№ 01505U004932). Тема дисертації схвалена на засіданні Вченої Ради Інституту сходознавства імені А.Кримського НАН України (протокол № 6 від 07 жовтня 2003 р.), уточнена – протокол № 4 від 22 червня 2006 р.).

Метою дослідження є визначити систему категоріальних ситуацій функціонально-семантичної категорії (ФСК) можливості в класичній перській мові (на матеріалі “Шагнаме” Фердоусі).

Досягнення поставленої мети здійснюється шляхом розв’язання таких завдань:

1) визначити місце ФСК можливості у функціонально-семантичному макрополі модальності;

2) на основі аналізу наукової літератури встановити семантику та обсяг категорії можливості й різнорівневі засоби її вираження;

3) на основі аналізу тексту “Шагнаме” Фердоусі виділити наявні там категоріальні ситуації можливості і засоби їх вираження;

4) встановити ядерні та периферійні компоненти поля;

5) визначити парадигматичні зв’язки між компонентами поля можливості;

6) визначити роль конструкцій зі значенням можливості у смисловій структурі художнього тексту.

Об’єктом нашого дослідження є категорія можливості класичної перської мови як складова частина категорії модальності.

Предметом аналізу є відмінності у вираженні семантики можливості різнорівневими мовними засобами.

Методи дослідження: 1) метод дистрибутивного аналізу для з’ясування наявності чи відсутності лексико-семантичних обмежень у плані вибору словоформ; 2) метод контекстуального аналізу для визначення семантики одиниць у тексті, для розмежування семантики багатозначних одиниць; 3) метод поля для структурації компонентів поля на основі їх інваріантного значення, а також розрізнення центральних і периферійних елементів поля.

У сучасному мовознавстві склалося декілька підходів до категорії модальності: логічний, граматичний та функціонально-семантичний. Категорія можливості займає чільне місце у кожній теорії модальності. Особливістю логічного підходу до вивчення категорії модальності є абстрагування від структури відповідних речень. Виступаючи за тісне об’єднання логіки і лінгвістики, цей підхід виділяє категорію модальності, спираючись не на певні граматичні одиниці, а на загальний семантичний зміст речення. Власне завдяки логіці в загальних рисах було означено смислову область категорії модальності, виокремлено особливу модальну категорію можливості і виділено в ній окремі значення. Хоча логічний підхід, зосереджуючи увагу на модальній семантиці, відкидав будь-який зв’язок змісту речення з його структурою, з граматичними засобами, такий підхід дає змогу виявити найменші відтінки значення можливості. Граматичний підхід, який спрямований на пошук власне синтаксичних аспектів категорії модальності розглядає засоби вираження, а не функції, і основна увага зосереджується на категорії способу. Цей підхід дещо однобічний, проте саме він є основою виділення одиниць зі значенням можливості в тексті.

Основний підхід, яким ми послуговувались у роботі – функціонально-семантичний підхід (за О.В. Бондарком), який базується на семантичному принципі виділення мовних категорій та різнорівневості засобів їх вираження. Розгляд об’єкта з погляду його функцій, закономірностей функціонування та зв’язків із навколишнім середовищем дає змогу чіткіше виявити спеціалізацію засобів мови.

Матеріал дослідження. Матеріалом дослідження стали приблизно 1000 одиниць-речень, що містять різнорівневі мовні засоби зі значенням можливості, відібрані з тексту “Шагнаме” Фердоусі методом суцільної вибірки. Джерелом матеріалу є критичне видання “Шагнаме” за редакцією Є.А.Бертельса, видане в 1995 році в Ірані професором Саїдом Гамідіяном
(??????? ??? ??? ??? ????? ??? ????? ? ??? / ?? ???? ? ??? ??? ???? ???? ??????? ????? ???????????? ).

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що в ній уперше в українському мовознавстві подано комплексний всебічний опис функціонально-семантичного поля (ФСП) можливості з урахуванням різноманітних мовних засобів вираження цієї модальної категорії на матеріалі класичної перської мови; встановлено взаємозв’язок цих засобів, їх ієрархію і місце в структурі категорії можливості; здійснено класифікацію засобів вираження досліджуваної категорії за семантичним принципом, за ситуаціями, у яких вони вживаються в тексті; виявлено особливості функціонування цих засобів у художньому тексті.

Теоретичне значення роботи полягає у систематизації різнорівневих засобів вираження категорії можливості у перській мові, що сприяє поглибленню знань про категорію можливості як одну з складових ФСК модальність, а також у висвітленні ролі компонентів зі значенням можливості у художньому тексті (“Шагнаме” Фердоусі), що дає змогу поглибити розуміння окремих змістових аспектів цього тексту.

Практичні результати: результати дослідження можуть бути використані 1) під час читання курсу морфології і синтаксису класичної перської мови, зокрема під час читання спецкурсу “Лінгвістичні особливості “Шагнаме” Фердоусі” при створенні цілісної функціональної граматики класичної перської мови; 2) у лексикографії, при укладанні словників різних типів, зокрема при укладанні тематичного словника перської мови; 3) у перекладознавстві, при перекладі твору Фердоусі українською мовою; 4) при вивченні “Шагнаме” Фердоусі для кращого розуміння змісту твору.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження одержані самостійно. Праць, написаних у співавторстві, що стосуються теми дисертації, немає.

Апробація результатів дослідження. Окремі розділи та уся дисертація загалом обговорювалися на засіданнях кафедри сходознавства філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. За темою дослідження прочитані доповіді на Міжнародній науковій конференції “VIII сходознавчі читання А.Кримського” (Київ, 2004), ХІІ і ХV Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго “Мова і культура” (Київ, 23-27 червня 2003 р., Київ, 19-23 червня 2006 р.), четвертій Міжнародній науково-практичній конференції “Україна – країни Сходу в ХХІ столітті: діалог мов, культур, цивілізацій” (Київ, 2003), Всеукраїнській науковій конференції “Феномен А.Кримського у світовій науці” (Київ, 18 квітня 2006 року), а також на щорічних наукових звітних конференціях кафедри сходознавства Львівського національного університету ім. Івана Франка (за 2003, 2004, 2005 та 2006 рр.) та науковому семінарі Інституту сходознавства ім. А.Кримського НАН України (2006 р.). Основні результати дослідження опубліковано у 4-х статтях, уміщених у фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Структура роботи, визначена її метою й завданнями, складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури, що налічує 165 позицій. Загальний обсяг роботи 167 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, визначається його мета і завдання, наукова новизна, теоретичне і практичне значення, об’єкт і предмет дослідження, подаються методи і апробація роботи, окреслюється зв’язок дисертації з іншими темами та проблемами.

У першому розділі “Функціонально-семантична категорія можливості як об’єкт лінгвістичного дослідження” з’ясовуються концептуальні характеристики модальності (та її складової – можливості), визначається місце категорії можливості в структурі категорії модальності, обґрунтовується сутність категорії можливості, окреслюються виділені в лінгвістиці типи ситуацій можливості, визначаються різнорівневі засоби вираження категорії можливості, зв’язки та відмінності між ними.

У підрозділі 1.1. “Статус, структурні та семантичні особливості ФСК можливості як модальної категорії” з’ясовується місце категорії можливості в категорії модальності, її взаємозв’язок з іншими модальними і немодальними характеристиками, обґрунтовується поділ можливості на суб’єктивну і об’єктивну, на основі аналізу лінгвістичної літератури виділяються категоріальні ситуації можливості, враховуючи які буде здійснено структуризацію можливості в “Шагнаме”.

Семантичну функцію категорії модальності становлять відношення змісту висловлювання до дійсності в плані реальності / ірреальності; відношення мовця до висловлювання в плані оцінки його достовірності / недостовірності; відношення між об’єктом дійсності та його ознаками в плані можливості, необхідності, бажаності. Протиставлення висловлювань за характером їх комунікаційної спрямованості, протиставлення за ознакою ствердження – заперечення, емоційна і якісна оцінка змісту висловлювання лежать за межами категорії модальності.

Зазначимо, що погляди мовознавців співпадають тільки стосовно тих модальних значень, які розташовані на двох крайніх полюсах категорії модальності – значень реальності і нереальності, значення ж можливості, необхідності, волевиявлення, припущення, сумніву, бажаності тощо відносять то до реальних, то до нереальних, то до таких, які розташовані по шкалі зменшення ступеня відповідності модального значення реальності до протилежного полюсу – нереальності. Найбільш поширеною є думка про приналежність категорії можливості до категорії потенційності, яка відображає динаміку зв’язків реальності з ірреальністю. Категорію об’єктивної можливості ми розглядаємо як потенційну категорію, яка залежно від конкретної ситуації може бути як реальною, так і гіпотетичною.

Семантична ознака “можливість” безпосередньо входить до складу двох модальних характеристик, які тісно пов’язані між собою: “оцінка мовцем достовірності висловлювання”, від якої слід відділити емоційно-експресивну, і “якісна оцінка мовцем змісту судження і відношення між об’єктом дійсності та його ознаками”, яка хоча і є самостійною модальною характеристикою, проте тісно пов’язана з категорією реальності-ірреальності як центральною модальною категорією. Саме тому ми виділяємо об’єктивну можливість (вказує на існування потенційного зв’язку між об’єктом і його ознакою: суб’єкт здатен здійснити певну дію або суб’єкт має можливість здійснити певну дію; мовцеві відомі детермінуючі фактори, які обумовлюють реалізацію потенційної ситуації) і суб’єктивну можливість (вказує на ставлення мовця до достовірності певної події: у мовця немає достовірних знань про предметну ситуацію і він може лише припустити наявність зв’язку між суб’єктом і ознакою).

При розгляді категорії об’єктивної можливості ми структуруватимемо її на зовнішню (детермінована обставинами) і внутрішню (детермінована властивостями самого суб’єкта). Інші ознаки розглядаються як додаткові, факультативні при аналізі кожної конкретної модальної ситуації. Такими ознаками є умови реалізації певної ситуації (наприклад, реалізація ситуації залежно від волі мовця чи співрозмовника, детермінованість певної ситуації експліцитно чи імпліцитно тощо), реалізованість / нереалізованість можливості (є можливість реальною, активною, такою, яка буде реалізована за певних умов, чи теоретичною, гіпотетичною) тощо. Також розрізняють набуту (суб’єкт здатен виконати певну дію внаслідок тривалих тренувань: Я вмію плавати) / ненабуту (здатність виконати певну дію є природною здібністю суб’єкта: Він міг годинами розповідати про своє захоплення), актуальну (позначає тимчасовий зв’язок суб’єкта та його ознаки: Він не міг нічого сказати) / узуальну (позначає постійний зв’язок суб’єкта та його ознаки: Він не здатен любити) внутрішню можливість, нефункціональну актуальну: ( зумовлюється ситуацією Тут неможливо пройти), нефункціональну узуальну (зумовлюється об’єктивними обставинами: Від долі не втечеш). функціональну узуальну (зумовлюється суспільними нормами: Ви не можете так вчинити); функціональну актуальну (зумовлюється волею мовця: Ви можете залишити свої ключі в мене) зовнішню можливості.

У підрозділі 1.2. “План вираження категорії можливості в перській мові” на основі аналізу фахової літератури визначаються засоби вираження категорії можливості в перській мові.

Категорія можливості є багаторівневою категорією і включає в себе різнопланові засоби вираження. Суб’єктивна можливість розглядається на лексичному (модальні прислівники) та лексико-синтаксичному рівнях (конструкції з модальними дієсловами). Об’єктивна – на лексико-синтаксичному (лексичному), морфолого-синтаксичному (морфологічному) та синтаксичному рівнях.

Засобом вираження категорії можливості на лексико-синтаксичному рівні є конструкції з модальними дієсловами та предикативними прислівниками, оскільки володіючи самостійним модальним значенням, вони реалізують його лише в складі синтаксичної конструкції. Основним є дієслово ???????, яке виражає практично всі відтінки значення можливості (крім можливості, зумовленої морально-етичними нормами) та дієслово ??????, яке не може виражати лише внутрішню можливість. Інші дієслова є спеціалізованими засобами вираження певного відтінку модальності.

На морфологічному рівні дієслівні часові форми є недискретним засобом вираження категорії можливості. Оскільки в класичній перській мові форми умовного способу ще не виокремились, основне модальне значення дійсного способу залежно контекстуально-інтонаційних умов, взаємодії категорії виду і часу, а також лексичного значення дієслова-присудка може модифікуватися і виступати у своїх відтінках. Форми теперішнього часу позначають потенційні властивості суб’єкта та потенційну майбутню дію, останнє значення може виражати і форма майбутнього категоричного часу; форма простого минулого часу виражає дію, яку не вдалось здійснити через обставини; форма минулого часу з часткою –е – гіпотетичну можливість / неможливість.

На синтаксичному рівні ми виділяємо питальні конструкції, які, будучи за формою ствердними конструкціями з питальними словами, не відображають значення інформаційної прогалини в знаннях суб’єкта, а виражають значення неможливості виконання дії суб’єктом, зумовлену не лише якостями самого суб’єкта, а й обставинами. Іншими одиницями цього рівня є заперечні конструкції, які, характеризуючи суб’єкта, виражають дію, виконанню якої перешкоджають обставини. Також ми розглядаємо описові порівняльні конструкції та риторичні запитання.

Також ми доводимо, що визначний твір перської і світової літератури “Шагнаме” Фердоусі не просто містить усі граматичні особливості, які властиві для класичної літературної перської мови, а й через свою визначну художню та культурну цінність став певним еталоном літературної мови, справивши значний вплив на її подальший розвиток. Саме тому при розгляді граматичних особливостей класичної перської мови звернення до цього твору цілком виправдане, а висновки щодо закономірностей вживання тих чи інших граматичних чи лексичних засобів, зроблені на матеріалі “Шагнаме” Фердоусі, можуть вважатися правильними щодо мови цього періоду.

У підрозділі 1.3. “Функції засобів вираження категорії можливості в тексті” виділено три типи детермінації можливості як текстової категорії: ситуації (не)можливості, які містять змістово-фактуальну інформацію, або розповідні ситуації (містять повідомлення про факти, події, процеси, які відбуватимуться в навколишньому світі); ситуації (не)можливості, які містять описову інформацію (характеристику героя твору); ситуації (не)можливості, які містить змістово-концептуальну інформацію, або ситуація-роздум) та з’ясовано особливості їх функціонування.

Розповідні конструкції зі значенням можливості / неможливості відіграють важливу роль у творенні як ретроспективних, так і проспективних часових відрізків тексту.

При використанні конструкцій зі значенням можливості / неможливості у тексті Фердоусі може виражатися як потенційна нездатність суб’єкта до дії, так і впевнене ствердження потенційної здатності суб’єкта. Вживання заперечних конструкцій у ролі ствердних, у ролі похвали зумовлене наявністю в конструкції засобів порівняння – чи то з одним героєм чи твариною, що уособлює могутність та силу, чи то зі всіма людьми.

Конструкції зі значенням можливості / неможливості відіграють значну роль у вираженні досить традиційних і універсальних релігійних поглядів Фірдоусі, а саме безмежної могутності Бога і його визначального впливу на людину, визначеності життя людини долею, фатумом, неможливості людини вплинути на своє життя і водночас вихваляння чеснот людини, яких вона повинна дотримуватись.

У другому розділі “Вираження функціонально-семантичної категорії можливості в класичній перській мові (на матеріалі “Шагнаме” Фердоусі) ” ми розглядаємо наявні в тексті “Шагнаме” ситуації можливості і засоби вираження цих ситуацій.

У підрозділі 2.1 “Засоби вираження суб’єктивної можливості в класичній перській мові” розглядається 5 категоріальних ситуацій.

1. Ситуація сумніву або оцінки ступеня ймовірності події, яка відбудеться (засобами вираження цієї КС є модальні прислівники ????? ?? і ???? ??, а також риторичні запитання).

Так, правитель, вислухавши звинувачення Заріра у тому, що його зять Ґяштасп раб, який втік від іранського царя, задумався:

?? ???? ??? ??? ??? ?? ??? / ?? ?? ????? ???? ???? ???? ‘Можливо (цілком ймовірно), в цих словах, що він сказав, нічого, крім правди, не приховано’ (т. 6, с.59, б.820).

Тобто мовець, сумніваючись у словах співрозмовника, все ж припускає з високою долею ймовірності, що вони правдиві.

2. Ситуація, коли мовець оцінює ступінь доцільності події, яка відбудеться, і висловлює бажання вплинути на її реалізацію (засобами вираження цієї КС є модальний прислівник ????? ?? і конструкції з модальними дієсловами).

Так, Сіявуш, заради миру в сім’ї, вирішує одружитись лише з дочкою Судабе:

????? ??? ?? ?? ???? ??? ‘Неможливо, щоб хтось був моєю, крім неї’ (т.3, с.23, б.293).

Мовець висловлює не лише оцінку дії як неймовірної, а й свій намір будь-якою ціною добитись бажаного.

3. Ситуація, коли мовець оцінює ймовірність певної події у майбутньому (засоби вираження – ???? ??, ??? , ???? ?? ).

Посилаючи Рустама на битву з Акван-дивом, цар Хосров його застерігає:

??? ?????? ?? ??? ??? ???? / ??? ???? ????? ???? ??? ‘Скачи, але себе бережи від нього, мабуть, то сам Агріман, що шукає виходу своїй злобі’ (т.4, с.303, б.33).

Отже, мовець припускає (майже впевнений) злі наміри ворога, проте не має точної інформації, яка б це підтверджувала Додаткове модальне значення тут застереження.

4. Ситуація, коли мовець зацікавлений в реалізації дії (засоби вираження – ??? , ???? ?? ), проте припускає як реалізацію, так і нереалізацію дії.

Правитель, не бажаючи мати за зятя чужинця, людину низького походження, виганяє подружжя з дому. Проте Ґяштасп на богатирських змаганнях вражає всіх своєю силою і хоробрістю. Правитель прагне дізнатись, хто його зять, проте той з презирством відмовляється відповідати. Тоді він звертається до дочки з проханням розпитати свого чоловіка:

???? ??? ??? ???? ?? ?? ??? ???? / ????? ?? ??? ??? ?????? ‘Запитай його в щирій розмові, можливо, тобі він відкриє свою таємницю’ (т.6, с.48, б. 646).

Тобто правитель не знає, чи відкриється Ґяштасп своїй дружині, проте припускає таку можливість. Оскільки реалізація ситуації є в інтересах правителя, додатковим відтінком тут є сподівання.

5. Ситуація, коли мовець впевнений у реалізації потенційної дії, проте висловлює застереження, сумнів з комунікативною метою (засоби вираження – ???, ????):

У ситуації, коли воєначальник у поході на Туран вирішує змінити дорогу, він звертається до одного з полководців:

???? ?? ?? ??? ??? ???? / ?????? ? ???? ???? ??? ‘Чи не краще (можливо, краще) нам іти на Келат і Черем і місцем спочинку зробити Меєм?’ (т.4, с.36, б.639).

У поєднанні з деякими елементами контексту (зокрема, Тус не змінює свою думку після заперечень Ґіва) ця частка виражає суб’єктивну модальність застереження, тобто воєначальник не висловлює сумніву у доцільності потенційної дії, модальна частка лише пом’якшує категоричність висловлювання.

У підрозділі 2.2. “Засоби вираження внутрішньої об’єктивної можливості в класичній перській мові” розглядається 4 категоріальних ситуації.

1. Ситуація набутої можливості (позначає певну професію чи вміння людини, які розглядаються як її постійна ознака); засоби вираження – дієслово ?????? + інфінітив; дієслово ?????? + іменник; прикметник ????? у поєднанні з іменником.

Після численних скарг простих людей на безчинства візантійського війська шах змушений вдатися до переговорів з цезарем. Для цього він посилає гінця:

???? ????? ????? ????? ???? ?? ????/ ?? ? ???? ??????? ‘Серед війська вибрав собі знавця мови, який їхню мову знає (здатен) перекласти (розуміти)’ (т.8, с.77, б.429).

Отже, потенційна дія ‘здатен розуміти’ розглядається тут як постійна ознака певного воїна, як його професія.

2. Ситуація актуальної ненабутої можливості (позначають можливість, зумовлену внутрішніми якостями суб’єкта; засоби вираження – ???? ?? ???? + інфінітив; дієслово ??????? + інфінітив; дієслово ??????? + інфінітив; заперечна форма дієслова ???? в поєднанні з лексемою ???; заперечна форма дієслова ????? у поєднанні з лексемою ?????; прикметник ????? ‘здатний’; прикметник ?????? ‘достойний, вправний’).

Прикладом актуальної ненабутої можливості може бути ситуація, коли перед походом на Туран шах Ірану Кей-Хосров просить за винагороду зголоситись воїна, який здатен відвезти супротивнику листа і привезти відповідь, і один із воїнів зголошується:

?????? ????? ???? ??? / ???? ??? ???? ???? ?? ??? ‘Простягнув руку Ґоргін, син Мілада, готовий вирушити в ту дорогу’ (т.4, с.22, б.239).

Така дія є проявом певного психологічного стану суб’єкта: наявності чи відсутності внутрішньої “схильності” до здійснення дії. У таких випадках відбувається часткове суміщення значення “(не) бути в стані виконати дію” зі значенням “(не) мати бажання”. Тобто суб’єкт дії тут не лише має достатньо якостей для того, аби виконати певну дію, а й має бажання її виконати. Дія тут потенційна, така, яка може здійснитися за певних умов, тобто може трапитися так, що Ґоргін вирушить в дорогу, бо він прагне це зробити і здатен на це.

3. Ситуація узуальної можливості (потенційна дія розглядається як характерна властивість суб’єкта, проте є певною мірою гіпотетичною, суб’єкт здатен її виконати, проте не має наміру виконувати; засоби вираження – морфологічні форми дієслова; ствердна конструкція зі значенням фізичної здатності).

У “Великій війні між Кей-Кавусом і Афрасіябом” автор характеризує одного з воїнів так:

???????? ?? ?????? ???? / ??? ??? ?????? ?? ??? ??? ‘Абулькасим – це той доблесний витязь, який (може) здатен вирвати онагра з пащі лева’ (т.5, с.236, б.34).

Тобто цей воїн має достатньо рис характеру, сили тощо, аби здолати найгрізнішого ворога, проте дія ‘вирвати онагра з пащі лева’ розглядається як гіпотетична: суб’єкт не має наміру її виконувати, водночас здатність героя здолати ворога є його постійною характеристикою.

4. Ситуація непрямої характеристики суб’єкта (потенційна здатність суб’єкта може передаватись опосередковано, через пряму характеристику за допомогою модальних конструкцій для характеристики інших осіб; засоби вираження – риторичні запитання + модальні дієслова; ситуація порівняння + модальні дієслова; заперечна форма дієслова ???? у поєднанні з лексемою ??? + ситуація порівняння; заперечна форма дієслова ???? у поєднанні з лексемою ??? ‘сила’ + ситуація порівняння).

Так, у оповіданні про Сіявуша шах Саманґана заспокоює Рустама, який підозрює його воїнів у викраденні свого коня:

????? ??? ?? ?? ??? ??? ??? ??? ??? ??? ?? ?????? ??? / ‘Сказав йому шах: О достойний чоловіче! Ніхто б не зважився з тобою так вчинити’ (т.2, с.173, б.50).

У цьому випадку сила й мужність героя підкреслюються нездатністю інших осіб (нікого) заподіяти йому якусь шкоду, тобто нездатність певних осіб виконати певну дію є постійною характеристикою героя, яка свідчить про його доблесть.

У підрозділі 2.3. “Засоби вираження внутрішньої об’єктивної можливості в класичній перській мові” розглядається 4 категоріальних ситуацій.

1. Нефункціональна актуальна можливість (можливість, зумовлена об’єктивними обставинами). Засобами вираження цієї ситуації є питальні, заперечні конструкції та конструкції з модальними дієсловами, наприклад:

? ?? ??? ? ????? ? ??? ? ???? / ???? ?????? ??? ?? ???? ??? ‘Від великої кількості щитів, мечів, слонів і війська, тут поміж нас не пройти і вітерцю’ (т.5, с.95, б.160).

2. Нефункціональна актуальна можливість (можливість, зумовлена ситуацією). Засобами вираження цієї ситуації є питальні, заперечні конструкції, конструкції з модальними дієсловами та часові форми, наприклад:

??? ??? ???? ?? ?????? ‘Він не може змінити долю’ (досл. ‘Де йому повернути долю’) (т.3, с.41, б.594).

3. Функціональна узуальна можливість (можливість, зумовлена суспільними нормами). Засобами її вираження є конструкції з модальними дієсловами та питальні конструкції, наприклад:

???????? ??? ?? ??????? ? ??? / ??? ?? ????? ????? ???? ‘Володар, коли став (вважає себе) гордим і достойним, військо не може вручати ворогві’ (т.4, с.32, б. 370).

4. Функціональна актуальна можливість (можливість, зумовлена волею мовця). Засобами її вираження є конструкції з модальними дієсловами та заперечні конструкції, наприклад:

?? ???? ??? ? ? ?????/ ???? ??? ? ??? ???? ??? ???? ‘Коли налякав він у війні Рустама, то мені й тобі не можна зволікати (потрібно втікати)’ (т.3, с.204, б.434).

У розділі 3 “Структура функціонально-семантичної категорії можливості в класичній перській мові (на матеріалі “Шагнаме” Фердоусі)” розглядаються парадигматичні відношення між засобами вираження категорії можливості, подаються практичні рекомендації щодо відтворення особливостей кожної ситуації можливості при її перекладі українською мовою.

У полі можливості ми виділяємо два мікрополя – об’єктивної і суб’єктивної можливості. Мікрополе суб’єктивної можливості включає в себе п’ять функціонально-семантичних груп (ФСГ).

ФСГ сумніву і ФСГ оцінки доцільності події різняться між собою ступенем участі мовця у реалізації дії: у першому випадку мовець лише оцінює ймовірність дії, у другому ж докладає певних зусиль, аби дія відбулась.

ФСГ сумніву і ФСГ припущення різняться між собою ступенем реалізованості дії: у першому випадку мовець розглядає лише один варіант розвитку подій, щодо якого і висловлює сумнів, у другому випадку розглядається можливість настання певної події, а не віра мовця в її правдивість.

ФСГ припущення і ФСГ сподівання різняться між собою ступенем зацікавлення мовця у реалізації дії: у першому випадку мовець лише припускає наявність певної ситуації, а у другому – висловлює своє зацікавлення у реалізації дії. При цьому у обох випадках дія може бути як реалізована, так і нереалізована.

Засоби вираження ситуації сумніву рекомендуємо перекладати українською як ‘неможливо’, ‘навряд чи’, ‘малоймовірно’, ситуації оцінки доцільності події – лише як ‘неможливо’, ситуації припущення – прислівником ‘мабуть’, а ситуації припущення-сподівання – прислівником ‘може’.

Ситуацією, яка виражає ймовірність у найзагальнішому вигляді і передбачає як реалізацію, так і нереалізацію потенційної дії є ситуація припущення. Ця ситуація і є центральною. Інші ситуації містять додаткові ознаки: особисте зацікавлення мовця у реалізації дії, прагнення мовця вплинути на реалізацію потенційної дії, невпевненість, бажання пом’якшити категоричність вислову. Ці ситуації ми розглядаємо як периферійні. Між собою вони перебувають в еквіполентних опозиціях, а стосовно центральної одиниці є привативними опозиціями.

У мікрополі об’єктивної можливості ми виділяємо мікрополя внутрішньої можливості і зовнішньої можливості.

У межах мікрополя “внутрішня можливість” ми виділяємо актуальну (об’єднує набуту і ненабуту можливості) і узуальну можливість (об’єднує власне узуальну і пасивну, непрямо виражену можливість). Слід зазначити, що якщо традиційно актуальна можливість розглядається як однократна дія, а узуальна – як постійна повторювана, у “Шагнаме” це протиставлення дещо зміщене. По-перше, і конструкції на позначення актуальної можливості, і конструкції на позначення узуальної можливості можуть трактуватися як такі, що свідчать про військову доблесть героя. По-друге, у тексті немає жодної вказівки на повторюваність певної ознаки. Тому можна говорити лише про те, чи буде потенційна дія здійснена, чи вона є гіпотетичною. Саме так ми трактуємо поняття актуальний-узуальний.

Основним засобом вираження актуальної можливості в класичній перській мові є конструкція з дієсловом ???????, яка виражає найбільш загальне значення внутрішньої можливості і є центром цієї категорії.

Інші конструкції є спеціалізованими засобами для вираження того чи іншого відтінку цієї категорії, часто ускладненими іншими додатковими відтінками. Так, конструкція з модальним модифікатором ???? ?? ???? позначає “бути здатним виконати дію + бути готовим виконати дію” (ненабута психологічна можливість), ??????? – “бути здатним виконати дію + мати сміливість виконати дію” (ненабута психологічна можливість), заперечні конструкції – “бути здатним виконати дію + мати силу виконати дію”, ?????? (ненабута фізична можливість) – “бути здатним виконати дію + мати знання для виконання дії” (набута можливість). Між собою вони перебувають в еквіполентних опозиціях, а по відношенню до центральної одиниці є привативними опозиціями. У нульовій опозиції перебувають між собою заперечні конструкції з різними опорними словами. Всі зазначені вище одиниці становлять напівпериферію категорію модальності.

На периферії цієї категорії знаходяться прикметники, які виражають потенційне значення без сполучення з відповідним дієсловом. Слід також зазначити, що всі одиниці цього мікрополя однозначні.

Саме тому при перекладі цих одиниць українською рекомендуємо підбирати якомога точніший еквівалент, враховуючи додаткове значення кожного елемента.

Узуальна можливість може виражатися практично всіма засобами вираження внутрішньої можливості. Фактором, що визначає узуальний характер дії є, перш за все, комунікативна ситуація – возвеличення героя, додатковим фактором є структура речень – складнопідрядні з підрядними означальними та речення-риторичні питання.

Конструкції з заперечними формами, які прямо характеризують здатність героя виконати ту чи іншу дію, знаходяться в центрі поля, конструкції з модальними дієсловами та з потенційними формами дієслова, які характеризують постійну здатність героя за умови наявності додаткових комунікативних засобів, є перехідними і становлять напівпериферію поля, інші засоби, які характеризують потенційну здатність героя лише через порівняння тощо – периферію.

Оскільки всі зазначені конструкції виконують у тексті одну і ту ж функцію і різняться лише стилістично, додаткові немодальні елементи – комунікативна ситуація і структурно-синтаксична форма речення вживаються при кожному з цих елементів, можемо вважати, що модальні конструкції, які входять до цього поля, перебувають між собою у відношеннях нульової опозиції.

Отже, при перекладі українською мову центральні і напівпериферійні елементи цього мікрополя рекомендуємо перекладати модальним дієсловом ‘здатен’ + інфінітив.

У межах зовнішньої можливості ми виділяємо нефункціональну актуальну, нефункціональну узуальну, функціональну актуальну і функціональну узуальну можливості.

Для нефункціональної актуальної можливості характерна вказівка на обставини, що зумовлюють характер дії, для узуальної – узагальнений характер дії, універсальний зміст. Основним засобом вираження дії, виконання / невиконання якої дозволяють / не дозволяють обставини, є безособова усічена форма теперішнього і минулого часу дієслова “могти”. Питальні конструкції, які мають відтінок спонукання суб’єкта до дії та заперечні конструкції, які мають відтінок категоричності, неможливості для суб’єкта втрутитися в існуючий стан справ, утворюють периферію цієї категорії. На периферії лежать також дієслівні форми, в який значення можливості тісно переплетене з часовими значеннями. Стосовно центральної одиниці вони є привативними опозиціями, між собою перебуваючи в еквіполентних опозиціях.

При вираженні узуальної нефункціональної можливості питальні, заперечні і конструкції з модальними дієсловами виражають одне і те ж значення і не відрізняються навіть за ступенем категоричності, тому перебувають у нульовій опозиції.

Для розрізнення значень узуальної та актуальної можливості рекомендуємо перекладати речення першого типу реченнями з інфінітивними формами, другого – реченнями з модальним модифікатором можливо/неможливо.

У центрі деонтичної актуальної можливості лежать модальні значення власне поради і поради-застереження (на українську краще перекладати ‘не варто, не можна’), виражені модальним дієсловом. Значення наказу близьке до значення наказового способу і категорії необхідності, тому і становить периферію цієї категорії. У центрі деонтичної узуальної можливості (українською ‘не личить’) лежать конструкції з модальними дієсловами. Заперечні і питальні форми мають додаткові стилістичні функції і є рідко вживаними.

Висновки

1. Метою нашого дослідження було визначити систему категоріальних ситуацій ФСК можливості в класичній перській мові (на матеріалі “Шагнаме” Фердоусі). У роботі ми послуговувались функціонально-семантичним підходом (за О.В. Бондарком), який ґрунтується на семантичному принципі виділення мовних категорій та різнорівневості засобів їх вираження. Застосування функціонального підходу дало нам змогу розглядати модальні відношення можливості з урахуванням складної ієрархічної структури ФСП модальності, або, іншими словами, спираючись на цей підхід, ми змогли виділити і описати різнорівневі засоби категорії можливості у їх взаємодії. Також спираючись на принципи функціонального підходу, ми розглянули ці різнорівневі засоби з погляду їхніх функцій, закономірностей функціонування та зв’язків із конкретною мовленнєвою ситуацією і всім текстом, що дало змогу чіткіше виявити спеціалізацію засобів вираження можливості, а, отже, визначити систему категоріальних ситуацій можливості у класичній перській мові.

2. У дослідженні виділено дві субкатегорії можливості: об’єктивну можливість (суб’єкт здатен здійснити певну дію або ж суб’єкт має можливість здійснити певну дію) і суб’єктивну можливість (оцінка мовцем ймовірності певної модальної ситуації.

Основне членування семантичної структури категорії об’єктивної можливості здійснюється за ознакою “зовнішній / внутрішній”. Інші семантичні ознаки залежні від неї. Внутрішня можливість – це такий потенційний зв’язок, який детермінується психічним та фізичними властивостями, системою поглядів і переконань, вміннями й навичками, рисами характеру суб’єкта. Зовнішня можливість – це такий потенційний зв’язок між суб’єктом та ознакою, існування якого зумовлене факторами, які знаходяться поза самим суб’єктом, наприклад, зовнішніми обставинами постійного чи тимчасового характеру, соціальними законами, законами природи.

3. Мікрополе суб’єктивної можливості включає в себе п’ять ФСГ, кожна з яких має свої засоби вираження: ФСГ сумніву (прислівники ????? ?? і ???? ??, риторичні запитання); ФСГ оцінки доцільності події (модальний прислівник ????? ?? і конструкції з модальними дієсловами); ФСГ припущення (???? ??, ??? , ???? ?? ), ФСГ припущення-сподівання (???, ???? ?? ); ФСГ застереження, сумнів з комунікативною метою (???, ????). Ситуацією, яка виражає ймовірність у найбільш загальному вигляді і передбачає як реалізацію, так і не реалізацію потенційної дії є ситуація припущення. Ця ситуація є центральною. Інші ситуації містять додаткові ознаки: особисте зацікавлення мовця у реалізації дії, прагнення мовця вплинути на реалізацію потенційної дії, невпевненість, бажання пом’якшити категоричність
вислову.

4. Внутрішня об’єктивна можливість представлена у таких типових ситуаціях: 1) набутої можливості, позначає здатність суб’єкта чи його вміння, яке отримане внаслідок тривалих тренувань (засоби вираження – конструкція з дієсловом ?????? і інфінітивом, з цим же дієсловом і іменником, модальні прикметники); 2) ненабутої актуальної можливості, позначає здатність чи здібність суб’єкта, якою він володіє від природи (засоби вираження – конструкція з дієсловом ??????? (виражає загальне значення можливості); конструкція з дієсловом ???? ?? ???? (ненабута психологічна можливість), конструкція з дієсловом ??????? (ненабута психологічна можливість), заперечні конструкції (ненабута фізична можливість), а також модальні прикметники); 3) узуальної можливості, позначає постійну, або гіпотетичну здатність суб’єкта (речення з дієслівними формами); 4) непрямо вираженої можливості, або пасивної можливості – суб’єкт не сам виконує якусь дію, а зазнає її з боку інших суб’єктів, що виступає його характерною властивістю.

5. До зовнішньої можливості належить: 1) актуальна недеонтична можливість, тобто можливість, зумовлена конкретною ситуацією можливість, для якої характерна вказівка на обставини, що зумовлюють характер дії (виражається питальними, заперечними конструкціями, конструкціями з модальними дієсловами часовими формами); 2) узуальна недеонтична можливість, тобто можливість зумовлена моральними нормами; можливість, яка вказує на узагальнений характер дії, універсальний зміст (виражається питальними, заперечними конструкціями, конструкціями з модальними дієсловами часовими формами); 3) актуальна деонтична можливість, тобто можливість, зумовлена волею мовця (виражається конструкціями з модальними дієсловами і заперечними формами); 4) узуальна недеонтична можливість, тобто можливість, зумовлена суспільними законами (виражається конструкціями з модальними дієсловами і