ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
СИДОРУК Тетяна Віталіївна
УДК 94(477).032 “16/17”
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК РАТНЕНСЬКОГО СТАРОСТВА У ХVІ–ХVІІ СТ. (1500–1674 РР.)
07.00.01 – історія України
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Запоріжжя – 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі історії Національного університету “Острозька академія” Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент
Атаманенко Віктор Борисович,
Національний університет “Острозька академія”, доцент кафедри історії
Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор
Бойко Анатолій Васильович,
Запорізький національний університет,
завідувач кафедри джерелознавства, історіографії
та спеціальних історичних дисциплін
кандидат історичних наук
Гурбик Андрій Олександрович,
Інститут історії України НАН України,
старший науковий співробітник відділу
історії України середніх віків
Провідна установа: Львівський національний університет ім. І. Франка, кафедра давньої історії України та архівознавства,
м. Львів
Захист відбудеться “ 22 ” червня 2007 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 у Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України (69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 5, ауд. 326).
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького національного університету Міністерства освіти і науки України (69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 2).
Автореферат розісланий “ 21 ” травня 2007 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради В.Г. Ткаченко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. У дослідженні соціально-економічних проблем історії України ХVІ–ХVІІ ст. можна констатувати значний доробок та ґрунтовні результати вітчизняної історіографії. Проте й до сьогодні залишається цілий ряд мало та недостатньо досліджених аспектів, і навіть проблеми з досить давньою та стабільною історіографічною традицією вимагають використання нових підходів, залучення нових джерел та застосування досконаліших сучасних методик. Останнім часом в українській історичній науці набуває актуальності підхід, пов'язаний із вивченням окремих адміністративних, територіальних чи господарських одиниць минулого (повітів, волостей, економій), чому майже не приділялось уваги у попередні часи. Дане дисертаційне дослідження присвячене з'ясуванню ряду питань соціально-економічного розвитку українських земель ХVІ–ХVІІ ст. в межах одного староства, а вибір саме Ратненського пояснюється рядом факторів.
Проблематика соціальних та економічних відносин на Ратненщині в ХVІ–ХVІІ ст. здавна привертала увагу істориків з причини збереження широкого кола джерел для вказаного часу і, відтак, має чи не найдавнішу традицію в українській та польській історіографіях соціально-економічної історії. Напевне, жодній з інших західно-українських королівщин не відводилось стільки місця як у загальних працях при характеристиці відповідного періоду, так і в дослідженнях з історії окремих регіонів Руського воєводства чи Холмщини, до складу яких в адміністративному відношенні входило Ратненське староство. Водночас, увесь потужний комплекс джерел, головним чином описово-статистичного характеру (поборові реєстри, інвентарі, люстрації), який досить цілісно зберігся, в сукупності до сьогодні не використовував жоден з дослідників. Між тим, він створює унікальну для Волині можливість, зважаючи на загалом низький рівень збереженості подібного роду джерел для більшості її території, розгляду динаміки соціально-економічних процесів у межах окремої адміністративно-господарської одиниці протягом проміжку часу майже у два століття. Значення такого дослідження зростає і у зв'язку з можливістю його використання для порівняння стану волинських земель, які в силу обставин до Люблінської унії перебували у складі різних держав – Польщі та Литви. Ратненщина ще в 40-х рр. ХV ст. відійшла до складу Польщі і була приєднана до сусідньої Холмської землі, утворивши відомий у науці “ратненський” чи “любомльсько-ратненський” клин коронних земель, що “врізався” в територію Великого князівства Литовського поміж Ковельським староством і Берестейською землею.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках наукової програми кафедри історії Національного університету “Острозька академія” “Актуальні проблеми української історії та історіографії модерної доби”.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі архівних матеріалів, опублікованих джерел та наукового доробку вчених провести комплексне дослідження соціально-економічного розвитку Ратненського староства у ХVІ–ХVІІ ст. Досягнення мети передбачає розв'язання таких завдань:
– проаналізувати адміністративний статус та особливості організації управління єдиного міського поселення на території староства, міста Ратна;
– встановити чисельність населення Ратна, його соціальний, національний та професійний склад;
– визначити й охарактеризувати основні напрямки господарського життя міста;
– простежити територіальні особливості сільської округи Ратненщини;
– охарактеризувати соціальні категорії селянства, їх економічне становище, форми та еволюцію рентних платежів і обов'язків селян;
– дослідити систему організації та ведення селянського господарства;
– проаналізувати основні сфери господарської діяльності адміністрації староства, зокрема, умови, час виникнення та ступінь поширення фільваркового господарства, питому вагу і значення різних галузей у його структурі.
– розкрити причини, передумови та фактори, що впливали на соціально-економічний розвиток Ратненщини у досліджуваний період.
Об'єктом дослідження є Ратненське староство у ХVІ–ХVІІ ст.
Предмет дослідження – основні напрямки соціально-економічного розвитку на його території.
Географічні межі – територія Ратненського староства, яке було розташоване на теренах історичної Волині, простягаючись довгою смугою у верхів'ї Прип'яті, і входило до складу Холмської землі Польського королівства (згодом Речі Посполитої). Населені пункти, які належали до Ратненського староства, сьогодні знаходяться в межах Ратнівського, Старовижівського, Любомльського та Любешівського районів Волинської області і Кобринського району Брестської області Білорусі.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють ХVІ–ХVІІ ст. – період, який до сьогодні залишає ряд спірних чи не до кінця вивчених в історіографії питань, пов'язаних із впровадженням та розвитком фільварково-панщинної системи господарювання, новими рисами у суспільних відносинах, інтенсивним розвитком та початком занепаду українських міст тощо. Уточнення ж хронологічних меж відповідно 1500 і 1674 рр. зумовлене особливостями джерельної бази: нижня співпадає з найдавнішим серед збережених детальним статистичним “обстеженням” староства – реєстром податків і данин 1500 р., а верхня – останнім для ХVІІ ст. інвентарем 1674 р.
Наукова новизна роботи визначається, перш за все, невластивим загалом для української історіографії розглядом соціально-економічних проблем на локальному (мікро) рівні, зокрема в межах окремих староств, а також опорою на всю сукупність описово-статистичних джерел, комплексне використання яких сприяло створенню цілісної характеристики соціально-економічного розвитку Ратненщини у ХVІ–ХVІІ ст. При розгляді ряду проблем у дисертації застосовано новітні методи багатомірного статистичного аналізу, що є новим для української історіографії соціально-економічної історії досліджуваного часу.
У роботі вперше детально висвітлено історію пізньосередньовічного та ранньомодерного міста Ратна; систематизовано досягнення української та польської історіографії з аграрної проблематики Ратненщини; на основі залучення нових архівних джерел комплексно досліджено період 1500–1674 рр., який у попередній історичній літературі не представлений спеціальними працями. Показано, що соціально-економічний розвиток регіону Волинського Полісся мав низку особливостей, зокрема на його території в силу географічних та історичних обставин не набула значного розвитку фільварково-панщинна система господарювання, у зв’язку з чим селянському господарству протягом досліджуваного часу вдалося в основному зберегти свою організацію та структуру, хоча тенденція до обезземелення стає помітною у ХVІІ ст.
Методи дослідження. Для розв’язання сформульованих завдань у роботі були застосовані загальнонаукові методи пізнання: аналіз та синтез; спеціальні методи історичних досліджень: проблемно-хронологічний, періодизації, історико-типологічний, історико-порівняльний; міждисциплінарні методи: статистичний та ряд математичних. Зокрема, проблемно-хронологічний метод став основним при аналізі історіографічного доробку, а також дозволив виокремити в предметі ряд проблемних блоків (місто; село та селяни; господарська діяльність адміністрації), осібне дослідження яких у хронологічному розвитку сприяло повнішому розкриттю теми. На підставі методу періодизації виділено кілька відмінних за інтенсивністю соціально-економічного життя періодів, як в економічному розвитку міста Ратне, так і в аграрній сфері староства. Історико-типологічний метод допоміг виявити однотипні властивості та ознаки у різних явищах і подіях соціально-економічної сфери. Історико-порівняльний метод дозволив порівняти виділені структурні частини предмету дослідження у часі, а також зіставити соціально-економічні процеси на Ратненщині з аналогічними в інших королівщинах Холмщини та в цілому Руського воєводства. Статистичний метод ліг в основу отримання, обробки, відбору та аналізу інформації з описово-статистичних джерел, яким належить провідна роль у структурі джерельної бази даного дослідження. За допомогою таких математичних методів, як кореляційний, факторний та кластерний аналізи, було прослідковано наявність та силу взаємозв'язків і взаємовпливів між різними явищами соціально-економічного життя, виявлено фактори, що їх зумовлювали, та проведено автоматичну класифікацію сільських поселень.
Практичне значення дисертації. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з історії України, зокрема економічної історії епохи пізнього середньовіччя та раннього нового часу, містознавчих студій. Ряд її положень можуть прислужитися в розробці історико-краєзнавчої тематики Волині.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації апробовані у виступах на науково-теоретичному семінарі кафедри історії Національного університету “Острозька академія” та таких наукових конференціях: Міжнародній науковій конференції “Городища, замки, садиби давніх східних земель Речі Посполитої” (Замостя – Луцьк, травень 2004 р.); ХІІ Всеукраїнській науковій історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 12-й річниці Незалежності України і 485-й річниці надання Ковелю Магдебурзького права (Ковель, жовтень 2003 р.); ХVІІІ Всеукраїнській науково-практичній історико-краєзнавчій конференції “Олика і Радзивіли в історії Волині та України” (Луцьк – Олика, квітень 2006 р.); ХІІІ Волинській науковій історико-краєзнавчій конференції (Маневичі – Кукли, квітень 2004 р.); Регіональній історико-краєзнавчій конференції “Південно-Східна Волинь у контексті давньої та середновічної історії України” (Нетішин, грудень 2004 р.); Днях науки в Національному університеті “Острозька академія” (Острог, травень 2005 р.); ХХ Волинській обласній науково-практичній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 15-й річниці незалежності України та 810-й річниці першої писемної згадки м. Каменя-Каширського (Луцьк – Камінь-Каширський, жовтень 2006 р.); ХХІ Волинській обласній науково-практичній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 15-й річниці незалежності України та 505-річчю першої писемної згадки про с. Сереховичі (Стара Вижівка – Сереховичі, листопад 2006 р.).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових робіт, із них – 3 у фахових виданнях.
Структура роботи зумовлена її метою та завданнями. Дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (251 позиція) та додатків (11 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 211 сторінок, основний текст займає 167 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, основні завдання, об'єкт та предмет, територіальні та хронологічні межі дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі “Історіографія та джерельна база дослідження” проаналізовано історіографію досліджуваного питання та джерельну базу роботи. При розгляді історіографічного доробку (підрозділ 1.1 Історіографія проблеми), автор послуговувалась проблемно-хронологічним принципом, осібно характеризуючи праці з урбаністичного та аграрного напрямків.
Вивчення історії українських міст литовсько-польської доби розпочали українські та польські дослідники другої половини ХІХ–початку ХХ ст. М.Ф. Владимирський-Буданов, В.Б. Антонович, М.С. ГрушевськийВладимирский-Буданов М.Ф. Немецкое право в Польше и Литве // Журнал Министерства народного просвещения. – 1868. – № 8. – С. 34-47; Антонович В.Б. Исследование о городах Юго-Западной России по актам 1432 – 1798 гг. // Архив Юго-Западной России (далі – АЮЗР). – К., 1870. – Т. І. – Ч. 5. – С. 1-90; Грушевський М.С. Історія України-Руси. – К., 1994. – Т. V. – 704 с.; Т. VI. – 1995. – 680 с. зібрали значний фактичний матеріал в галузі середньовічної та ранньомодерної урбаністики та висвітлили ряд сюжетів правового й соціально-економічного становища міських осередків. Зокрема, багато уваги вчені приділили з’ясуванню сутності магдебурзького права та його ролі в житті українських міст, причому в ряді праць воно отримало негативні оцінки, питанням розвитку торгівлі та цехового ремесла. Зверталися до дослідження українських міст і тогочасні польські історики (А. Пшездецький, А. Яблоновський, С. Кутшеба та ін.Pszesdecki A. Podole, Woіyс, Ukraina. – Wilno, 1841. – T. I. – 344 s.; T. II. – 211 s.; Їrуdіa dziejowe. – Warszawa, 1903. – T. ХVІІІ. – Cz. II. – 546 s.; Kutrzeba S. Historya ustroju Polski w zarysie. – Lwуw, 1914. – T. II. – 463 s.). Наведені ними історико-географічні та статистичні дані багато в чому також не втратили своєї наукової вартості й до сьогодні, разом з тим характерною рисою їх досліджень є ідея про визначальну роль польської держави та шляхти у розвитку українських міст.
Помітний внесок у дослідження урбаністичної проблематики ХVІ–ХVІІ ст. зробили вітчизняні історики в радянський період – В.Д. Отамановський, Я.П. Кісь, П.В. Михайлина, О.С. Компан, Г.К. Швидько, П.М. СасОтамановский В.Д. Винница как тип украинского города Южного Правобережья. Эволюция правового положения и устройство на фоне социально-економическоро развития Побужья ХІІІ–ХVІІІ вв.: Автореф. дис... канд. ист. наук. – Казань, 1946. – 23 с.; Михайлина П.В. Визвольна боротьба трудового населення міст України (1569–1654 рр.). – К., 1975. – 259 с.; Кісь Я.П. Промисловість Львова у період феодалізму (ХІІІ–ХІХ ст.). – Львів, 1968. – 223 с.; Компан О.С. Міста України в другій половині ХVІІ ст. – К., 1963. – 388 с.; Швидько А.К. Социально-економическое развитие городов Украины в ХVІ–ХVІІІ вв. – Днепропетровск, 1979. – 99 с.; Сас П.М. Феодальные города Украины в конце ХV–60-х годах ХVІ в. – К., 1989. – 232 с.. Попри те, що їхнім науковим студіям у тій чи іншій мірі притаманні такі риси, як абсолютизація російського чинника в українській історії, ідеологічна спрямованість текстів, чітка їх відповідність офіційній версії історії України тощо, названі дослідники сформулювали низку нових важливих висновків, які стосувалися насамперед соціальних відносин та економічних питань. Деякі аспекти історії українських міст ХVІ–ХVІІ ст. розглядали у своїх працях і польські історики другої половини ХХ ст. – С. Кулеєвська-Топольська, С. Александрович, М. Горн та інKulеjewska-Topolska Z. Oznaczenia i klasyfikacje miast w Dawnej Polsce (ХVІ–ХVІІІ w.) // Czasopismo Prawno-Historyczne. – 1956. – Т. VIII. – Z. 2. – S. 259-268; Аleksandrowicz S. Zaludnienie miasteczek Litwy i Biaіorusi w ХVI–pierwszej poіowie ХVІI w. // Roczniki Dziejуw Spoіecznych i Gospodarczych. – 1966. – № 27. –S. 36-40; Horn M. Walka klasowa i konflikty spoleczne w miastah Rusi Czerwonej w latach 1600–1647 na tle stosunkуw gospodarczych. – Gdaсsk, 1972. – 174 s..
Новітня українська історіографія дала кілька праць, присвячених різним проблемам урбаністики, яким менше приділяли уваги попередники. Серед них заслуговують на увагу насамперед монографічні дослідження В.Г. Балушка, В. Марочкіна, Т.Д. Гошко та А.Є. ЗаяцяБалушок В.Г. Світ середньовіччя в обрядовості українських цехових ремісників. – К., 1993. – 234 с.; Марочкін В. Українське місто від ХV до середини ХVІІ ст. Звичаєво-правова атрибутика як історичне джерело. – Торонто, 1999. – 179 с.; Гошко Т.Д. Нариси з історії магдебурзького права ХІV–на початку ХVІІ ст. – Львів, 2002. – 254 с.; Заяць А.Є Урбанізаційний процес на Волині у ХVІ–першій половині ХVІІ ст. – Львів, 2003 – 206 с..
На жаль, як для попереднього періоду, так і для сучасної української історіографії, характерною залишається така риса, як недостатність опрацювання історії окремих міст. До сьогодні не стало предметом окремого дослідження і Ратне. Поодинокі згадки про нього, які стосуються переважно процесу приєднання міста з округою до складу Польщі у результаті литовсько-польської боротьби за волинську спадщину, присутні в працях П.М. Батюшкова, М.С. Грушевського, А. ЯблоновськогоБатюшков П.Н. Холмская Русь. – Спб, 1887. – С. 27-28; Грушевський М.С. Історія України-Руси... – Т. V. – С. 580; Т. VI. – С. 53; Їrуdіa dziejowe... – T. ХVІІІ. – Cz. II. – S. 8, 49, 164, 165, 168-169, 195.. Довідкова інформація про Ратне є в роботах краєзнавчого характеру М.І. Теодоровича та О. Цинкаловського, а також в “Історії міст і сіл Української РСР”Теодорович Н.И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. – Почаев, 1887-1889. – С. 149-150; Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. – Вінніпег, 1986. – Т. II. – С. 292-294; Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. – К., 1970. – С. 573.. Значно більше відомостей про середньовічне та ранньомодерне Ратно, зокрема замок, кількість та структуру населення, господарський розвиток тощо містять праці сучасних дослідників В.Т. Денисюка та І.О. ДенисюкаДенисюк В.Т., Денисюк І.О. Ратнівщина: історико-краєзнавчий нарис. – Луцьк, 1998. – 352 с.; Їх же. Ратнівська земля. – Луцьк, 2003. – 452 с.. Однак обраний авторами жанр історико-краєзнавчого нарису, безперечно, наклав відбиток на організацію і подачу матеріалу, в силу чого їм притаманні не завжди системний виклад, відсутність посилань, а подекуди і фактичні помилки, що помітно знижує їх наукову вартість, крім того, поза увагою авторів залишилась значна частина джерел.
Подібно до урбаністичної розробку аграрної проблематики українських земель ХVІ–ХVІІ ст. також розпочали представники історичної науки ще кінця ХІХ–початку ХХ ст. Серед досліджень українських істориків вартують уваги праці М.Ф. Владимирського-Буданова, М.В. Довнара-Запольського, Ф.І. Леонтовича і, особливо, М.С. Грушевського, в яких автори, спираючись на ґрунтовний джерельний матеріал, розглянули питання общинної організації селян, форм селянського землеволодіння, селянських прав, аграрної реформи початку другої половини ХVІ ст. тощоВладимирский-Буданов М.Ф. Формы крестьянского землевладения в Литовско-Русском государстве ХVІ в. – К., 1892. – 284 с.; Довнар-Запольский М.В. Очерки по организации западно-русского крестьянства в ХVІ веке. – К, 1905. – 196 с.; Леонтович Ф.И. Крестьяне Юго-Западной России по литовскому праву. – К., 1863. – 158 с; Грушевський М.С. Історія України... – Т. V; Т. VI.. М.С. Грушевський є також автором ряду праць, присвячених окремим королівщинамГрушевський М.С. Барское староство: исторический очерк. – К., 1894. – 310 с. // АЮЗР. – Ч. VІІІ. – Т. І-ІІ; Його ж. Економічний стан селян в Перемишльськім старостві в середині ХVІ в. на основі описей королівщин // Жерела до історії України-Руси (далі – Жерела...). – Львів, 1897. – Т. II. – С. 1-35; Його ж. Економічний стан селян в Сяніцькім старостві в середині ХVІ в. на основі описей королівщин // Жерела... – Львів, 1900. – Т. III. – С. 1-27., започаткувавши тим самим традицію дослідження поодиноких адміністративно-господарських одиниць в українській історіографії. В цей же період написані фундаментальні монографії та ґрунтовні статті польських істориків – А. Яблоновського, який чи не найбільше зробив у справі дослідження власне українських земель, С. Кутшеби, Ф. Буяка, Я. Рутковського та інЇrуdіa dziejowe... – T. ХVІІІ. – Cz. II. – 546 с.; Kutrzeba S. Historya ustroju Polski...; Bujak F. Z dziejуw wsi polskiej // Studia historyczne ku czci prof. W. Zakrewskiego. – Krakуw, 1908. – S. 38-49; Rutkowski J. Statystyka zawodowa ludnoњci wiejskiej w Polsce w drugiej poіowie ХVІ w. – Krakуw, 1918. – 323 s..
У другій половині ХІХ ст. вперше об’єктом дослідницької уваги стало і Ратненське староство. Зачинателем його історіографії по праву можна називати польського вченого Т. Любомирського, який ще в 1855 р. опублікував статтю “Північно-східні волоські осади”, значна частина якої присвячена Ратненському староствуLubomirski T. Pуіnocno-wschodnie woіoskie osady // Biblioteka Warszawska. – 1855. – Т. LX (4). – S. 4-59.. У 1885 р. цей уривок побачив світ окремим дослідженнямLubomirski T. Starostwo Rateсskie. Wyj№tek z historyi osad wоіoskich w Polsce // Biblioteka Warszawska. – 1885. – Т. ІІ. – S. 209-232.. Розвідки написані на підставі унікальних джерельних матеріалів, місцезнаходження значної частини з яких історикам не вдалося виявити й до сьогодні. Т. Любомирський охарактеризував природні умови Ратненщини, відзначаючи дуже болотисту та лісисту місцевість, структуру та економічні можливості селянських господарств, особливості впровадження у 4-х селах староства так званого “волоського” права, розвиток фільваркового господарства, його економічну потенцію тощо. З-поміж інших польських істориків цього періоду Ратненське староство неодноразово фігурує в дослідженнях А. Яблоновського, який окреслив кордони староства, відзначив слабкий розвиток фільваркового господарства на його території, складні природні умови тощоЇrуdіa dziejowe... – T. ХVІІІ. – Cz. II. – S. 34-35, 85, 243-244, 255, 425.. Ряд аспектів аграрного розвитку Ратненщини ХVІ–ХVІІ ст., зокрема землеволодіння селян, їх соціальні категорії, стали предметом уваги Я. РутковськогоRutkowski J. Statystyka zawodowa... – S. 62-65., щоправда правомірність деяких його висновків поставлена авторкою дисертації під сумнів.
Серед вітчизняних істориків порівняно багато уваги Ратненщині приділив М.С. Грушевський. На її матеріалах він характеризував в “Історії України-Руси” систему соціально-економічних відносин ХVІ ст. на Волинському ПоліссіГрушевський М.С. Історія України... – Т. V. – С. 122-126; Т. VI. – С. 145-146.. Важливе значення має і передмова до здійсненої ним публікації “Описів Ратненського староства початку ХVІ ст.”Грушевський М.С. Описи Ратенського староства з 1500–1512 рр. // Записки Наукового Товариства імені Шевченка. – 1898. – Т. XXVI. – С.1-40; Описі Ратненського староства з 1500–1512 рр. // Михайло Грушевський Твори у 50 томах: Серія історичні студії та розвідки (1895-1900). – Львів, 2004. – Т. VI. – С. 259-287., в якій історик, зокрема, відзначав, що на Ратненщині архаїчні форми суспільних відносин “держались довше і міцніше як деінде”, що “надає тутешнім інвентарям особливий інтерес”, в тому числі і для відтворення давнішого економічного становища селян.
Багато уваги вивченню різноманітних питань аграрної історії приділялось в історіографії радянського періоду. Ряд питань, пов'язаних з темою дисертації, розглянуті у працях представників Львівської школи аграрної історії другої половини ХX ст. Насамперед варто відмітити плідну дослідницьку роботу її засновника – Д.Л. ПохилевичаПохилевич Д.Л. Крестьяне Белоруссии и Литвы в ХVІ–ХVІІ вв. – Львов, 1957. – 180 с.; Його ж. Польща в добу феодалізму: Лекції з курсу історії південних і західних слов'ян для студентів історичного факультету університету. – Львів, 1965. – 87 с., яка багато в чому послужила методологічною базою для вивчення проблем економічної історії країн Східної Європи у ХVІ–ХVІІІ ст. Важливі висновки щодо особливостей аграрних відносин у Руському воєводстві зроблено Ю.М. ГроссманомГроссман Ю.М. Фольварки государственных имений Русского и Белзкого воеводств во второй половине ХVІ в. // Ежегодник по аграрной истории Восточной Европы 1961 г. – Рига, 1963. – С. 125-146 та ін., Холмській землі – А.М. КозійКозий А.М. Аграрные отношения в Холмской земле во второй половине ХVІ–ХVІІ вв.: Автореф. дис... канд. ист. наук. – Львов, 1981. – 23 с.; Її ж. Соціальна структура селянства королівщин Холмщини в 1564–1661 рр. (за даними люстрацій) // Проблеми слов'янознавства. – Львів, 1978. – Вип. 18. – С. 99-106 та ін.. В історіографії повоєнної Польщі грунтовні дослідження з історії панщинного фільварку належать А. Вичанському, В. РусінськомуWyczaсski A. Studia nad folwarkiem szlachetskim w Polsce w latach 1500–1580. – Warszawa, 1960. – 342 s.; Rusiсski W. Rozwoj gospodarczy ziem Polskich w zarysie. – Warszawa, 1973. – 455 s., розробкою окремих проблем аграрної історії займались також Є. Топольський, А. Вавжиньчик та Л. ЖитковичTopolski J. O literaturze i praktyce rolniczej w Polsce na przeіomie XVI i XVII w. // Roczniki z Dziejow Spoіecznych i Gospodarczych. – 1952. – T. XIV. – S. 120-142; Wawrzyсczyk A. Stan badaс nad wysokoњci№ plonow w rolnictwe polskim XVI – XVIII wieku // Kwartalnik Historii Kultury Materialnej. – 1960. – T. VIII. – № 1. – S. 77-93; Їytkowicz L. Ze studiow nad wysokoњci№ plonow w Polsce XVI w. // Kwartalnik Historii Kultury Materialnej. – 1966. – T. XIV. – № 3. – S. 29-46.. Варто наголосити, що у 50-60 рр. у Польщі з'явилось ряд праць, присвячених окремим староствамДив. напр.: Wyczaсski A. Studia nad gospodark№ starostwa Korczyсskiego 1500-1660. – Warszawa, 1964. – 233 s., в той час коли в українській історіографії після М.С. Грушевського і до останнього часу подібна традиція була, на жаль, відсутньою.
Ряд дослідників 50-80-х рр. ХХ ст. торкалися і соціально-економічних відносин у Ратненському старостві. Зокрема, Д.Л. Похилевич у статті, присвяченій перебудові аграрних відносин на Холмщині в ХVІ ст.Похилевич Д.Л. Ломка аграрных отношений на Холмщине в ХVІ в. // Ученые записки института славяноведения. – 1961. – Т. ХХVІІ. – С. 225-264. показав господарську еволюцію староства з початку ХVІ ст. до 1565 р., у дисертаційному дослідженні та ряді розвідок А.М. Козій присутні елементи порівняльного аналізу стану Ратненського староства та інших регіонів ХолмщиниКозий А. М. Аграрные отношения в Холмской земле... – С. 10-22; Її ж. Соціальна структура... – С. 99-106;. З-поміж польських істориків цінною є робота К. Хлаповського, в якій автор уклав іменні переліки державців староств Малопольщі протягом 1565–1668 рр., в тому числі і РатненськогоChіapowski K. Starostowie w Maіopolsce 1565–1668 // Spoіeczeсstwo Staropolskie. – Warszawa, 1986. – T. IV. – S. 5-189..
В історіографії незалежної України аграрній тематиці ХVІ–ХVІІ ст. приділяється небагато уваги, свідченням чого є вихід у світ лише кількох монографічних досліджень, з-поміж яких вартують уваги праці А.О. Гурбика, В. Балуха, а також двотомник, присвячений історії селянства, нещодавно виданий зусиллями науковців Іституту історії України НАН УкраїниГурбик А. О. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні. – К., 1998. – 319 с.; Його ж. Аграрна реформа в Україні ХVІ ст. – К., 1997. – 64 с.; Балух В. Фільварки пізньосередньовічної Польщі. – Чернівці, 1999. – 378 с.; Історія українського селянства. Нариси в 2-х томах. – К., 2006. – Т. I. – 631 с.. На матеріалах Волині аграрну тематику успішно досліджують І.О. Ворончук та В.Б. АтаманенкоВорончук І. О. Селянський двір на Волині в другій половині ХVІ ст. (спроба ретроспективного відтворення) // Третя академія пам'яті професора Володимира Антоновича: 11-12 грудня 1995 р. – К., 1996. – С. 331-351; Атаманенко В. Б. Селянське господарство Волині другої половини ХVІ ст.: деякі аспекти вивчення // Матеріали І-ІІІ науково-краєзнавчих конференцій “Остріг на порозі 900-річчя”. – Остріг, 1992. – Ч. 1. – С. 21-22 та ін..
Серед сучасних дослідників деякі аспекти аграрного розвитку Ратненщини у ХVІ–ХVІІ ст. побіжно розглянуті у вже згадуваних краєзнавчих нарисах В.Т. Денисюка та І.О. ДенисюкаДенисюк В.Т., Денисюк І.О. Ратнівщина...; Їх же. Ратнівська земля... .. Торкався окремих аспектів соціально-економічного розвитку Ратненського староства С.Д. Панишко, хоч його розвідка присвячена ранішому періодуПанишко С.Д. Ратенське князівство // Київська старовина. – 2001. – № 5. – С. 140-146.. Історична Ратненщина стала також об'єктом уваги сучасного польського дослідника В. Чарнецького, який займається вивченням осадництва у Холмській землі в другій половині ХІV–на початку ХVІ ст.Czarnecki W. Rozwoj sieci osadniczej ziemi cheіmskiej w latach 1451–1510 // Rocznik Cheіmski. – T. V. – 1999. – S. 9-50; Його ж. Sieж osadnicza ziemi cheіmskiej od poіowy XIV do poіowy XV w. // Rocznik Cheіmski. – T. ІІІ. – 1997. – S. 8-48.
Отже, стан історіографії дозволяє глибоко познайомитися з загальними проблемами соціально-економічної історії українських земель періоду пізнього середньовіччя та раннього нового часу. Ряд знаних дослідників зверталися, хоч переважно лише фрагментарно з огляду на інші мету та завдання, і до вивчення Ратненського староства, однак їх висновки грунтувались переважно на одному чи кількох джерелах і стосувались лише певних періодів; в усій повноті тема залишається неохопленою дослідницькою увагою.
Джерельною базою дисертації (підрозділ 1.2 Джерельна база дослідження) послужили різного роду матеріали, частина з яких на сьогодні опублікована, а частина зберігається в архівних установах України та Польщі. Основу джерельної бази становлять так звані описово-статистичні джерела (податкові документи, інвентарі, люстрації), які мають вирішальне значення для дослідження соціально-економічної проблематики.
З податкової документації в роботі використані реєстр податків і данин 1500 р., який разом з інвентарем 1512 р. увів до наукового обігу в 1906 р. М.С. ГрушевськийГрушевський М.С. Описи Ратенського староства... – С. 4-29., неопубліковані реєстри за 1501–1504 рр. та 1505–1510 рр., що зберігаються у Головному архіві давніх актів у ВаршавіArchiwum Gіуwne Akt Dawnych w Warszawie (далі – AGAD). – Archiwum Skarbu Koronnego (далі – ASK). – Oddz. I. – Sygn. 37. – k. 54-234 v.; Sygn. 34. – k. 1-324. та сумарний поборовий реєстр 1564 р., опублікований свого часу А. ЯблоновськимЇrуdіa dziejowe. – Warszawa, 1902. – T. ХVІІІ. – Cz. I. – S. 190-192.. В силу завдань, що ставилися перед податковими реєстрами, важко очікувати від них високої інформативності. Містячи дані про кількість оподатковуваного населення, вони залишають поза своєю увагою характеристики замкового та селянського господарств та не фіксують неоподатковуваного населення – шляхту, католицьке духовенство, фільваркову челядь тощо.
Більш якісним за набором показників соціально-економічного розвитку різновидом джерел порівняно з податковою документацією є інвентарі. Лише один з інвентарів Ратненського староства на сьогодні опублікований – за 1512 р.Грушевський М.С. Описи Ратенського староства... – С. 30-40., інші ж ще чекають видання. У Головному архіві давніх актів у Варшаві зберігаються чотири неопубліковані інвентарі з другої половини ХVІ–ХVІІІ ст. Досліджуваного періоду стосуються два з них: за 1556AGAD. – ASK. – Oddz. LVI. – № R 2843. – F. 1-28 v. і 1592 рр.AGAD. – АSK. – Oddz. LVI. – № R 2844. – F. 47-63 v.. У Центральному державному історичному архіві України в місті Києві зберігається досі не виданий інвентар Ратненського староства за 1674 р.Центральний державний історичний архів України в м. Києві. (далі – ЦДІАУК) – Ф. 28. – Оп. 1. – Од. збер. 117. – Арк. 739-777..
Близькими за формою та характером вміщеної інформації до інвентарів є люстрації, які мають додатковою перевагою регулярність створення. Ратненське староство підпало майже під усі найбільш значущі люстраційні акції ХVІ–ХVІІІ ст. – його люстрування проводилось у 1565, 1569-1570, 1628, 1661, 1765, 1789 рр. Усі люстраційні описи Ратненського староства ХVІ–ХVІІ ст. опублікованіАЮЗР. – К., 1890. – Ч.VII. – Т. ІІ. – С. 272-320; Lustracja wojewуdstwa Ruskiego, Podolskiego i Bielskiego 1564-1565. – Warszawa–Јуdџ, 1992. – Cz. I. – S. 61-84; Жерела... – Львів, 1903. – Т. VIІ. – C. 43-61; Џrуdіa dziejowe. – Warszawa. – 1877. – T.V. – S. 152-162; Lustracja wojewуdstwa Ruskiego 1661-1665. – Wrocіaw, 1976. – Cz. III. – S. 222-250.. Як порівняльний матеріал до дослідження залучені також інвентарі та люстрації інших королівщин Холмщини (Холмського, Красноставського, Грубешівського та, особливо, Любомльського староств), а також неопубліковані люстрації Ратненського староства ХVІІІ ст. – за 1765 та 1789 рр.AGAD. – АSK. – Oddz. ХLVІ. – Sygn. 127. – F. 27 v.-37 v; Sygn. 131. – F. 139-282..
З-поміж інших видів джерел в дисертації використані ратненські міські книги кінця ХVІ–ХVІІ ст., які зберігаються в Центральному державному історичному архіві України в місті Києві: до нашого часу дійшли лише три книги, які датуються відповідно 1599–1602 рр.ЦДІАУК. – Ф. 31. – Оп. 1. – Од. збер 1. – 60 арк., 1632–1633 рр.ЦДІАУК. – Ф. 31. – Оп. 1. – Од. збер 2. – 132 арк. та 1663–1666 рр.ЦДІАУК. – Ф. 31. – Оп. 1. – Од. збер 3. – 46 арк.. Важливі відомості про становище селянства староства зберігають референдарські декретиKsiкgi referendarskie // Wydaі I.T. Baranowski. – Warszawa, 1910. – T. 1.– S. 35-43; 57-59.. До дослідження залучені також реєстри документів Коронної Метрики, опубліковані свого часу Т. ВежбовськимMatricularum Regni Poloniae summaria / Ed. T. Wierzbowski. – Varsoviae, 1907. – T. II; 1908. – T. III; 1910. – T. IV. та відоме видання законів і сеймових постанов Речі ПосполитоїVolumina legum Regni Poloniae et Magni Ducatus Lituaniae ab anno 1347 ad annum 1780 / Ed. J. Ohryzko. – Petersburg, 1859. – T. IV: 1641–1668. – 699 s., які містять згадки про окремі населені пункти Ратненського староства, деяких його державців тощо.
Отже, Ратненське староство має різноманітну за категоріями та соціальними функціями джерельну базу, яку можна вважати репрезентативною і достатньою для виконання дослідницьких завдань.
У другому розділі “Соціально-економічний розвиток міста Ратне у ХVІ–ХVІІ ст.” розглянуто особливості організації управління, замок, чисельність населення, його соціальну, професійну та національну структури, основні напрямки господарського розвитку міста Ратне.
У підрозділі 2.1“Адміністративний статус, замок та організація управління” встановлено, що після входження Ратна у 40-х рр. ХV ст. до складу Польщі, деякий час воно залишалось центром окремого повіту, однак вже з 60-х рр. ХV ст. в рамках судово-адміністративної реформи, яка проводилась на малопольських і українських землях, почалася ліквідація деяких судових округів, які функціонували в центральних осередках колишніх волостей, відтак на початку ХVІ ст. Ратненський повіт було приєднано до Холмського (остання згадка про Ратненщину як окремий повіт стосується 1507 р.). Відтоді і аж до часу поділів Речі Посполитої місто належало до королівських володінь і було адміністративним центром однойменного староства. Розглянуто час та обставини появи замку в місті, його оборонні та господарські будівлі, зброя, інвентар, забезпеченість продовольством, обслуговуючий персонал тощо.
Статус королівщини зумовлював відповідні особливості в системі управління міста, зокрема наявність королівської старостинської адміністрації поряд із власне міськими органами. Дисертанткою складено повний перелік ратненських старост досліджуваного часу, чиї прізвища та титули підтверджують, що старостами великих королівських маєтностей, до яких, безперечно, належало і Ратненське староство, ставали, як правило, представники найвпливовіших і найзнатніших польських родів. Ще в 1440 р. Ратне отримало магдебурське право, що мало наслідком подальше формування міського уряду. Як видно з королівських привілеїв і міських книг Ратна, в ньому не було розмежування головного адміністративного (ради) та судового (лави) органів, що виражали інтереси міщанства в середньовічних містах. Функції обох інституцій виконувала одна, яка в джерелах називається “урядом міста”, що включав війта, бурмістра і чотирьох райців. Половину членів самоврядування вибирали самі міщани, а іншу – призначав староста. Дослідження управлінських структур показало певну автономність міської влади від старостинської, зокрема в різноманітних питаннях господарського життя, в той же час, не підлягає сумніву верховенство останньої.
У підрозділі 2.2“Чисельність населення та його соціальна структура” з'ясовано, що згідно з кількісними показниками населення Ратне другої половини ХVІ–першої половини ХVІІ ст. належало до малих міст, для періоду ж другої половини ХVІІ ст. більш відповідним є термін “містечко”. Протягом ХVІ ст. кількість міських будинків зросла приблизно з 220 до 300, що свідчить про стабільність в соціально-економічному розвитку міста, у першій половині ХVІІ ст. число жителів Ратна поступово зменшується і більше ніж удвічі – після військових спустошень середини ХVІІ ст. – на 1661 р. заселеними були лише 104 будинки. Людність Ратна ХVІ–ХVІІ ст. представлена такими категоріями: ремісники та торговці, які становили найбільший відсоток міських жителів, особи, зайняті сільським господарством; старостинські і магістратські урядовці; замкова і фільваркова людність; православне і католицьке духовенство та єврейська громада.
За національним складом у структурі населення більшість становили українці, які мали до укладення церковної унії три православних храми – Воскресенський, Різдвобогородицький та Святотроїцький. Після ж її проголошення перший відразу переходить до греко-католицького обряду, другий – лише з другої половини 30-х рр. ХVІІ ст., а Святотроїцький ще й у 50-х рр. ХVІІ ст. згадується у джерелах як православний. Небагаточисельне польське населення мало свій костел Святого Леонарда, при якому у ХVІІ ст., а можливо й раніше, функціонували школа та шпиталь. Свою “божницю”, школу та лазню мала і місцева єврейська громада. Єврейське населення безпосередньо підлягало владі старости, маючи у межах своєї общини власне самоврядування
У підрозділі 2.3“Розвиток міського господарства” показано, що у виробничій сфері Ратна переважали ремісничо-промислові галузі, водночас місто характеризувалось порівняно невисоким рівнем аграризації (у різні часи міщани обробляли лише 15-24 лани і до десятка городів землі). Міське ремесло представлене здебільшого найнеобхіднішими для задоволення будених потреб професіями – для прикладу, у люстрації 1565 р. згадуються 6 кравців, 5 ковалів, 4 кушнірі, 2 шкатульники, 9 різників, римар, тесля, цирульник тощо. Ці професії найчастіше репрезентували господарство малих міст та містечок, а реміснича
