ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ІВАНА ФРАНКА

Венгринович Андрій Антонович

УДК 811.112.2373.421

КІЛЬКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СИНОНІМІЇ ІМЕННИКА В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Львів – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі німецької філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Левицький Віктор Васильович,

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича,

завідувач кафедри германського, загального та

порівняльного мовознавства

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Іщенко Ніна Григорівна,

Київський національний лінгвістичний університет,

завідувач кафедри німецької філології

кандидат філологічних наук, доцент

Білинський Михайло Емілієвич,

Львівський національний університет

імені Івана Франка

доцент кафедри англійської філології

Захист відбудеться “6” листопада 2007 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.15 Львівського Національного університету ім. І. Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського Національного університету ім. І. Франка за адресою: 79001, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано “5” жовтня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О. А. Шпак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферовану роботу присвячено виділенню та вивченню факторів, які мають вплив на синонімію іменника сучасної німецької мови, оскільки синонімія є однією з мовних універсалій. Як складне, багатопланове, комплексне явище синонімія досліджується з найрізноманіт-ніших позицій.

На сьогоднішній день у лінгвістиці немає робіт, у яких було би здійснено дослідження синонімії якої-небудь частини мови за єдиною методикою, теоретичною позицією, а головне – з урахуванням усіх основних параметрів, які характеризують синонімію, і всіх основних факторів, які впливають на неї. У лінгвістиці не вистачає точних відомостей узагальнюючого характеру про співвідношення синонімії і семантичного статусу слова, ступеня його синонімічності та стилістичного статусу тощо. Немає також точних відомостей і про те, як співвідносяться основні параметри синонімічності в різних частинах мови. Надто суперечливими в мовознавстві є відомості про залежність кількості синонімів від кількості значень слова та частоти його вживання у тексті.

Таким чином, актуальність вибраної теми зумовлена мовним статусом і функцією синонімії в мові; відсутністю точних даних узагальнюючого характеру про основні параметри синонімії іменника в німецькій мові; браком даних про особливості синонімії предметних слів; потребами лексикології та лексикографії, передусім відсутністю дистинктивного словника синонімів сучасної німецької мови.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що:

-

-

-

-

-

Мета роботи – комплексне дослідження всіх основних параметрів, які характеризують синонімію, і факторів, що впливають на неї.

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: *

встановлення впливу семантичного фактора головного значення іменника на кількість його синонімів;*

встановлення впливу стилістичного фактора головного значення імен-ника на кількість його синонімів;*

визначення співвідношення семантичних і стилістичних характе-ристик іменників;*

встановлення співвідношення між кількістю синонімів і морфо-ло-гічним статусом слова;*

з'ясування співвідношення кількості синонімів і частоти вживання іменників німецької мови в тексті;*

встановлення співвідношення між кількістю значень слова і кількістю його синонімів.

У роботі не ставиться завдання дослідження природи синонімічних відношень між лексичними одиницями, виділення критеріїв синонімічності чи класифікації синонімів, оскільки названі проблеми є предметом окремого дисертаційного дослідження.

Об’єктом дослідження є синонімія іменника, як явище, яке існує між словами, що мають в своїй смисловій структурі хоча б одне значення зі спільним чи дуже близьким предметно-логічним змістом і які здатні замінювати один одного в певних контекстах без суттєвої зміни смислу тексту.

Предметом дослідження є кількісні характеристики синонімії іменника в сучасній німецькій мові.

Методи дослідження. Матеріал та завдання дослідження зумовили необхідність застосування методу дедуктивного аналізу, описового методу для окреслення формальних, семантичних та функціональних властивостей досліджуваних мовних одиниць, компонентного аналізу слова задля розподілу досліджуваних одиниць на окремі семантичні групи, а для отримання об’єктивних результатів були використані статистичні методи обробки матеріалу.

Матеріалом дослідження є іменники ні-мецької мови з корпусу трьох синонімічних словників: 1) “Synonymworterbuch. Sinnverwandte Ausdrьcke der deutschen Sprache” під редакцією Герберта Гернера та Гюнтера Кемпке – частково дистинктивний (17292 слова); 2) “Duden. Sinn- und sachverwandte Worter. Synonymwцrterbuch der deutschen Sprache” під редакцією Вольфганґа Мюллера – частково дистинктивний (35834 іменники); 3) “Das Kruger Lexikon der Synonyme” під редакцією Еріха та Гільдеґард Булітта – кумулятивний (10950 слів).

Особистий внесок дисертанта полягає у розробці власного підходу до опису синонімії іменників у німецькій мові, в отриманні всіх фактичних даних, на яких базується проведене дослідження, у здійсненні статистичної обробки та інтерпретації отриманих результатів.

На захист виносяться такі положення:

1.

2.

3.

4. Співвідношення між кількістю синонімів слова і частотою його вживання в тексті має досить складний характер: між обома параметрами не існує прямо пропорційної залежності. Можна припустити, що низь-кочастотні слова пов’язані з невеликою кількістю синонімів (1, 2 синоніми), а середньо- та високочастотні слова характеризуються високим ступенем синонімічності (7 і більше синонімів).

5. Залежність між кількістю значень слова і кількістю його синонімів характеризується складною природою їх відношень. Між кількістю слів із певною кількістю значень і кількістю синонімів існує позитивна кореляція, тим більше, що величина коефіцієнта кореляції наближається до 1. Це означає, що між цими явищами існує сильна залежність. Водночас між кількістю значень іменника та кількістю синонімів існує негативна кореляція (із зростанням кількості значень іменника кількість синонімів на перший погляд зменшується). Проте, власне, зменшується не кількість синонімів, а кількість слів із великою кількістю значень. Із зростанням числа значень іменника кількість синонімів, що припадає на одне слово, збільшується.

Теоретичне значення роботи полягає в загальних принципах і підходах до об’єкта дослідження, що сприяють поглибленню й розширенню епістемічних надбань лексикології, лексикографії та стилістики. Досліджені в роботі проблеми дають ширше уявлення про синонімію іменника, про функціонування явища синонімії іменників у німецькій мові, про взаємозв’язок і взаємодію таких важливих сфер, як семантика і прагматика мовного знаку, про здатність слова мати певну кількість синонімів залежно від семантичного статусу слова.

Отримані в роботі результати доповнюють існуючі у сучасній германістиці уявлення про функціонування мови як складного системно-структурного утворення, в якому лексико-семантичний ярус займає центральне положення, уточнюють деякі положення теорії синонімів.

Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані в ній результати можуть бути використані в лексикографії (для складання двомовних і одномовних синонімічних словників, передусім дистинктивних словників синонімів німецької мови, для автоматичної обробки тексту, під час складання частотних словників німецької мови). Отримані результати можуть використовуватись у вузівських курсах загального мовознавства, лексикології (розділ “Системні відношення в мові”) та стилістики (розділ “Лексичні засоби створення художньої образності”).

Апробація роботи. Матеріали дослідження обговорювалися на засіданні кафедри німецької філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, на науково-теоретичних конференціях і семінарах професорсько-викладацького складу університету (2001 – 2006), були викладені в доповідях на міжнародних наукових конференціях “Мова і культура” (Київ, 2004), “Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес” (Чернівці, 2004), “Квантитативная лингвистика: исследования и модели” (Клим-2005).

Публікації. Результати дослідження висвітлено в 6 статтях у фахових наукових виданнях ВАК України. Загальний обсяг публікацій – 2,6 друк. арк.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, що налічує 206 позицій, і додатків. Загальний обсяг тексту дисертації складає 252 сторінки, у тому числі основний зміст (вступ, чотири розділи, висновки) – 168 сторінок.

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет і об’єкт роботи, сформульовано мету і конкретні завдання дослідження, його наукову новизну, теоретичне значення і практичну цінність, матеріал, джерела і методи дослідження, визначено положення, які виносяться на захист, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

Перший розділ присвячено розгляду теоретичних питань, пов’язаних із вивченням синонімії: поняття синоніма, критерії синонімічності, класифікація синонімів на рівні мови та мовлення, синонімічний ряд і його домінанта, поняття відтінку значення тощо.

У другому розділі обґрунтовано вибір синонімічних словників, на матеріалі яких здійснено дослідження, детально розглядаються статистичні методи, які використовуються в роботі, вводяться поняття, якими оперує автор роботи при інтерпретації отриманих результатів.

У третьому розділі подано аналіз кількості синонімів і семантичного статусу іменника, вивчено питання залежності між кількістю синонімів і стилістичним статусом іменника, семантично-стилістичні характеристики іменників.

У четвертому розділі з’ясовано залежності між морфологічним статусом іменника та кількістю його синонімів, між кількістю синонімів та іменниками різної морфологічної будови, розглянуто вплив числа значень іменників і частоти вживання іменників німецької мови у тексті на кількість синонімів іменників.

У загальних висновках визначено результати проведеного дослідження і зроблено аналіз відомостей про основні параметри синонімії іменника.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, визначається мета, основні завдання, об’єкт, предмет дослідження, розкривається наукова новизна дисертації, її теоретичне і практичне значення.

У І розділі “Теоретичні і методологічні засади дослідження синонімії іменника” схарактеризовано зміст понять “синонім”, “критерій сино-німічності” та “синонімічний ряд”, виділено критерії синонімічності, проаналізовано зміни у тлумаченні названих термінів.

Проблема синонімії давно привертає увагу філологів. Така постійність наукового інтересу до цієї лінгвістичної категорії пояснюється не тільки можливістю мови тонко висловлювати різні думки і переживання, але й постійними вимогами до логічної й експресивної комунікації в усіх сферах людської діяльності. Нагромадження наукових публікацій з теорії синонімії сьогодні поставило перед ученими завдання дослідити синонімію як багатопланове універсальне явище.

Універсального визначення синоніма на сьогоднішній день немає, оскільки багатовекторність і неоднозначність в оцінці явища синонімії спричинена відсутністю єдиного підходу до виділення критеріїв синонімічності:

- подібність значення (Р.А.Будагов, А.П.Євгеньєва, А.Н.Гвоздєв, А.Б.Шапіро);

- семантична тотожність (С.Г.Бережан, В.М.Григорян, А.Д.Григор’єва);

- поняттєва тотожність (А.П.Євгеньєва, А.Н.Гвоздєв, А.Б.Шапіро);

- взаємозаміна (Л.А.Булаховський, В.К.Фаворін, В.А.Гречко);

- номінативна спільність (О.О.Реформатський, Л.М.Васільєв);

- співвіднесеність до одного і того ж предмета чи явища об’єктивної дійсності (В.Н.Клюєва, М.Ф.Палевська, Е.М.Галкіна-Федорук);

- тотожність лексичної сполучуваності, мінімальні дистрибутивні моделі, формули (В.А.Звегінцев, Ю.Д.Апресян);

- збіг елементів семантичної структури слів або семантичних варіантів (С.Г.Бережан).

Окремі спеціальні критерії інших дослідників базуються на логіко-семантичному чи структурно-функціональному аспектах, але вони в основному є похідними від окреслених критеріїв.

Більшість дослідників при визначенні синонімів застосовує, як правило, один із трьох факторів: значення, предмет і здатність до взаємозаміни, або їх комбінацію. У реферованій роботі автор дотримується думки, що при виділенні синонімів необхідно враховувати всі три фактори – значення, предмет та здатність до взаємозаміни.

У ІІ розділі “Матеріал і методи дослідження” обґрунтовується вибір словників синонімів, матеріалу та методів дослідження мовних одиниць, характеризується об’єм та похибка вибірки.

При виборі синонімічних словників для дослідження ми керувались тим, що дистинктивні синонімічні словники, укладені у XVIII – XIX століттях, не відображають сучасний стан німецької мови (комп’ютерна техніка, комунікації, розмовна мова тощо). Тому в роботі застосовано частково дистинктивні словники. Оскільки дисертаційне дослідження базується на статистичних методах, для об’єктивізації результатів вико-ристано й один кумулятивний словник. Дослідження здійснено на фактичному матеріалі, вибраному з трьох синонімічних словників. При опрацюванні синонімічних словників Дуден та Булітта використано Duden. Deutsches Universalwцrterbuch за редакцією Гюнтера Дроздовського для: а) розмежування значень багатозначного слова; б) з’ясування роду іменників; в) виділення стилістичного чи експресивного забарвлення іменників.

Опрацьований матеріал показав, що іменники складають приблизно 40-50 відсотків усієї кількості лем словника: Дуден – 35834 з 82000 (43,7%), Булітта – 10950 з 28000 (39,1%), Гернер-Кемпке – 17292 з 30000 (57,6%). У середньому – 46,8% (це практично підтверджує тезу Йоганеса Ербена про те, що приблизно 50 – 60 % німецького лексикону складають іменники).

Мета дослідження – комплексно проаналізувати зв’язок кількісних параметрів синонімії німецького іменника та його семантичного, стилістичного, морфологічного й частотно-ужиткового текстуального статусу. З огляду на такі різноаспектні завдання, було опрацьовано слова, які складаються з однієї основи: der Kampf (боротьба), die Seife (мило), die Falte (складка); складні слова, які складаються з двох і більше основ: die Stadtmauer (міський мур), der Vollmond (повний місяць), das Familienoberhaupt (глава сім’ї).

До уваги бралися також субстантивовані частини мови (прикметники, дієслова тощо): (das) Gesamt (загальне), (der) Alte (старий чоловік), (die) Alte (стара жінка), (das) Sein (буття); похідні, утворені за допомогою афіксації: das Geschrei (крик), die Kьhnheit (мужність), die Zusendung (доставка); слова-інтернаціоналізми: der Gigolo, das Radio, der Matador; іменники-запозичення: das Bodybuilding (тренування м’язів), der Fighter (боксер), der Teenager (підліток).

За спеціальною формулою розрахована похибка вибірки доводить, що використана кількість прикладів є більш ніж достатньою для того, щоб отримані результати вважати достовірними.

Одним із найважливіших завдань наукової роботи є вивчення впливу семантики слова на кількість його синонімів. Тому досліднику потрібно спиратися на певну кількість семантичних класів. Процедура отримання таких класів слів базується на неформальних методах. Ці процедури, в принципі, подібні до методів розмежування значень багатозначного слова: при розмежуванні значень лексикограф повинен суб’єктивно ототожнювати групу однотипних контекстів, у яких реалізується “одне і те ж саме” значення слова; при розподілі великої кількості слів на семантичні класи дослідник повинен об’єднувати в одну групу слова, які позначають подібні, на його погляд, денотати. Під час семантичного аналізу компонентів необхідно звертати особливу увагу на те, щоб надіндивідуальні комунікативні інваріантні елементи відображення (семи) відмежовувались на інтуїтивному рівні від індивідуальних моментів. Потрібно зауважити, що семантична класифікація іменника є найскладнішим завданням у нашій роботі. Для семантичної класифікації іменників за основу було прийнято класифікацію Н.Н.Чернишенко. Щоб максимально пристосувати цю класифікацію до потреб нашого дослідження, її було частково видозмінено. Таким чином, при розмежуванні семантичних класів використано об’єктивні критерії, а саме: компонентний аналіз на основі тлумачення значення слова в словнику “Duden. Deutsches Universalwцrterbuch”. У результаті відбору за такими критеріями було отримано 23 семантичні класи іменників. Хоча для отримання семантичних класів було використано об’єктивні критерії, які існують у сучасному мовознавстві, зокрема комплексний аналіз, все ж таки, суб’єктивізм дослідника не виключено повністю, оскільки компонентний аналіз базується на неформальних процедурах, але застосування статистичних методів обробки даних мінімізує вплив субєктивного фактора.

Для виявлення зв’язків між синонімами німецького іменника та його семантичним, стилістичним, морфологічним і частотно-ужитковим текс-туальним статусом використано метод статистичного аналізу. Вірогідність результатів дослідження обґрунтовано шляхом використання лінгвістичних прийомів: критеріїв ?2 (“хі-квадрат”), спряженості та кореляції. Сума ?2 дозволяє встановити наявність або відсутність зв’язку між величинами, коефіцієнт спряженості Ф виявляє ступінь цього зв’язку.

ІІІ розділ “Кількість синонімів та семантичний і стилістичний статуси іменника” присвячено вивченню впливу семантичного фактора головного значення, маркованості / немаркованості іменника на кількість синонімів іменника та виявленню зв’язку між семантично-стилістичними класами іменників і кількістю синонімів.

У процесі аналізу функцій іменника, виявлено особливості структури значення цієї частини мови. Якщо людські уявлення та поняття узагальнюються у формі іменника, то при цьому відбувається опредметнене позначення явищ об’єктивної дійсності. Більш складним питанням виявляється проблема співвідношення логічного та граматичного елементів у системі частин мови. Не підлягає сумніву те, що розмежування частин мови й логічне розмежування таких понять, як субстанція (іменник) і відношення (прикметник), дія чи стан (дієслово) – це процеси, які не лише відрізняються один від одного, але й мають певні точки дотику. Логічне уявлення про субстанцію зовсім не те саме, що граматичне уявлення про предметність. Достатньо зазначити, що предметність із граматичної точки зору може поширюватись не лише на предметні іменники (книга, скло), а й на зовсім не “предметні” іменники (думка, дія), що неможливо з позиції логіки. Через опредметнене позначення явищ об’єктивної дійсності іменники виражають індивідуальне одиничне, але одночасно й групують окреме, особливе у певний предметний клас. Іменник індивідуалізує і генералізує, називає і узагальнює. Завжди, коли в контексті називається окреме, то одночасно в свідомості з’являється побічним уявленням і загальне, а висловлювання про загальне постійно пов’язане з уявленнями або побічними уявленнями про окреме й конкретне. Загальне й окреме не можуть бути в іменниках відокремленими один від одного, а тому й актуальне значення іменника є єдністю загального й окремого.

Друга особливість структури значення іменника випливає із своєрідності досліджуваної частини мови “підпорядковувати” собі інші частини мови. Дієслово, наприклад, підпорядковане одній єдиній ситуації через те, що варіанти певного дієслова завжди зумовлені носієм, місцем чи обставинами дії або процесу. Це також стосується і прикметника. Іменник можна розглядати як головне, називне або предметне слово. Від іменникової ситуації залежить вживання дієслова або прикметника в контексті мовлення.

На основі отриманих результатів можна узагальнити, що жоден семантичний клас не показав значущих зв’язків своїх величин у всіх семи синонімічних зонах. Тільки один клас “Положення, стан, становище” словника синонімів Дуден; “Абстрактні поняття” словника Гернер-Кемпке; класи “Предмети та пристрої” і “Назви рослин” словника Булітта отримали позитивні результати розподілу в трьох частотних підкласах. Лише клас “Предмети та пристрої” показав зв’язки зі всіма частотними підкласами (окрім частотного підкласу 2 синоніми), щоправда, на базі різних словників. Усі інші класи мали щонайбільше два позитивних показники критерію хі-квадрат із семи синонімічних зон. Проте чотири класи словника Дуден; вісім семантичних класів словника Гернер-Кемпке та сім класів словника Булітта не показали жодних позитивних статистично значущих сум хі-квадрат, незважаючи на значну кількість зафіксованих у кожному класі іменників. Очевидно, що ступінь зв’язку між кількістю синонімів та певним семантичним класом залежить не від об’єму, а від семантичних властивостей класів. Далі можна констатувати, що семантичні класи “Люди та міфологічні істоти” і “Предмети та пристрої” є найбільш об’ємним і широко представ-леним у всіх полісемічних зонах. Очевидно, перевага в кількісному складі пояснюється найбільшою відповідністю семантичної природи називальному та предметному характеру іменника. Усе ж спостереження над розподілом класів іменників не дозволяє стверджувати, що співвідношення між об’ємом класу та його синонімічною активністю є прямо пропорційним, оскільки деякі класи, як-от: “Назви організацій, установ та угруповань” (Дуден, Булітта); “Мова, текст” (Гернер-Кемпке, Булітта); “Документи, терміни” (Гернер-Кемпке), маючи вагоме кількісне представництво, не виявили значущих зв’язків, а ступінь синонімічності деяких відносно невеликих класів є вищим.

У роботі розглянуто ще й ті зв’язки, які зафіксовано в двох із трьох словників, оскільки отримані результати підтверджено на основі декількох словників, що надає їм більшої статистичної значущості. До таких зв’язків належать: семантичний клас “Абстрактні поняття”, пов’язаний із кількістю синонімів 7 і більше за результатами аналізів усіх трьох словників, що, можливо, пов’язано з іменниками жіночого роду з суфіксами -heit, -keit, які належать переважно до абстракцій. Одержані результати доводять зв’язок кількості синонімів 7 і більше зі ступенем абстрактності понять, що виражає іменник. Між семантичним класом іменників ”Приміщення, просторові поняття” та кількістю синонімів 1 – на основі усіх трьох синонімічних словників. На базі синонімічних словників Гернер-Кемпке та Дуден виявлено значущі зв’язки між семантичним класом іменників “Дії, процеси, рухи” та кількістю синонімів 2; між семантичним класом іменників ”Люди та міфологічні істоти” та кількістю синонімів 1, причиною чого може бути й найбільше представництво даного класу серед інших семантичних класів; на основі синонімічних словників Гернер-Кемпке та Булітта – між семантичним класом іменників “Предмети та пристрої” та кількістю синонімів 4; між семантичним класом іменників ”Назви рослин” та кількістю синонімів 2, що може бути спричинено значною кількістю іменників жіночого роду, які є назвами дерев, квітів; на основі синонімічних словників Дуден та Булітта – між семантичним класом іменників ”Назви тварин” та кількістю синонімів 1, оскільки конкретні поняття, як уже зазначалось, позначаються такими іменниками, які мають незначну кількість синонімів.

Таким чином, у цілому можна зробити висновок, що абстрактні іменники пов’язані з кількістю синонімів 7 і більше, а іменники, що позначають конкретні предмети з невеликою кількістю синонімів, що підтверджується одержаними даними трьох синонімічних словників.

Уживання того чи того слова залежить від індивідуального “чуття” мови кожного мовця. Слова, які для певного користувача є лексемами повсякденного вживання (немаркованими) через його життєвий чи лінгвальний досвід, можуть сприйматись іншими співрозмовниками як книжні чи фахові або грубі чи навіть вульгарні. Тому вказівки на стилістичний статус слова є часто оцінними чи суб’єктивними. Це стосується також і словників, хоча останні базуються на значній кількості статистично вивіреного матеріалу, що в принципі практично зводить нанівець суб’єктивний фактор.

Отже, усі іменники з трьох синонімічних словників були проаналізовані на стилістичному рівні. Оскільки синонімічні словники майже не подають стилістичних маркерів, кожне слово перевірялось (стосовно своєї маркованості чи немаркованості) за тлумачним словником Duden. Виписані слова розбивались на групи за ознакою певної стилістичної маркованості або немаркованості головного значення, що подається в дужках перед тлумачними компонентами слова. Це дозволило виокремити 7 класів, умовно названих стилістичними. Під час аналізу стилістичного статусу іменника дещо нетрадиційно змішано три різнопланові стильові регістри – суто стилістичне маркування, часову та територіальну співвіднесеність. Такий відступ від класичного інструментарію стилістичного аналізу зроблено із суто операційних міркувань.

Жоден стилістичний клас не показав перевищення спостережуваних частот над теоретично очікуваними у всіх семи синонімічних зонах. Лише стилістичний клас “Немарковано” синонімічного словника Дуден покритий у чотирьох частотних підкласах. Інші класи стилістичного маркування показали позитивні зв’язки максимум у трьох частотних підкласах: “Високий стиль” та “Немарковано” словника Гернер-Кемпке, “Емоційно-експресивна віднесеність” та “Діалект” словника Булітта. Тільки стилістичний клас “Історично-часова віднесеність” словника синонімів Булітта зі всіх словників не показав жодних позитивних зв’язків із кількістю синонімів німецького іменника. Можливо, це пов’язано з його невеликим представництвом – 397 слів. Ця кількість слів є найменшою у порівнянні з іншими класами стилістичних ознак іменника.

Після дослідження зв’язку семантичного та стилістичного статусу німецького іменника виникла необхідність у дослідженні комплексного характеру його семантичного та стилістичного статусу. Оскільки число спостережень (тобто сумарна кількість частот) у кожному із проаналізованих семантичних класів не однакове, важко робити висновки щодо ступеня відхилення емпіричних частот від теоретично очікуваних за величиною ?2. Найважливішим показником у цьому випадку є коефіцієнт Ф.

Суттєві розбіжності у розподілі емпіричних і теоретичних частот стилістичних і семантичних класів виявлено практично в усіх частотних підкласах кількості синонімів, але найсильніший зв’язок між семантичним статусом іменника та його стилістичним статусом спостерігається у класах (на основі трьох словників) – [назви рослин]; на основі двох словників: [якість предмету]; [одиниці вимірювання]; [органи та частини тіла у людей і тварин]; а найбільш характерними стилістичними маркерами (на базі всіх трьох словників), частоти яких перевищують теоретично очікувані, є [емоційно-експресивна віднесеність]; [високий стиль]; [розмовна мова] та [діалект].

У IV розділі “Кількість синонімів і морфологічний статус німецького іменника, число значень та частота його вживання в тексті” досліджено питання зв’язку кількості синонімів слова з його морфологічними характеристиками, з числом значень і частотою вживання у тексті. Основними морфологічними категоріями (характерис-тиками) іменника в німецькій мові є рід, число, відмінок і категорія означеності / неозначеності. Зрозуміло, що взаємозв’язок між кількістю синонімів іменника й такими його категоріями, як число, відмінок та означеність / неозначеність, може бути встановлений тільки шляхом спеціального статистичного дослідження тексту, оскільки іменник вживається в різних відмінках або з означеним і неозначеним артиклем у тексті, а не в словнику. Зрозуміло також, що таке дослідження може бути предметом окремої дисертаційної роботи або навіть декількох робіт.

Для перевірки іменників, що належать до різних родів, використано “Duden. Deutsches Universalworterbuch”. Наприклад: синонімічний словник Гернер-Кемпке подає der od. das Zubehцr; die od. das Drangsal; der od. das Feudel; der od. das od. die Dschungel; der od. das Pyjama; a “Duden” – das, seltener (рідше): auch der Zubehцr; die, veraltet (застаріле): das Drangsal; der Feudel; der, selten (рідко): das Dschungel; der, цsterr., schweiz. auch (австрійський, швейцарський варіант також): das Pyjama. Оскільки “Duden. Deutsches Universalworterbuch” все-таки обмежує вживання одного з варіантів роду (за допомогою різних зауважень у словникових статтях), то ми в наступних розрахунках також розглядали ці слова як іменники з одним родом (Dschungel – чоловічого, Zubehцr – середнього роду, Feudel – чоловічого, Drangsal – жіночого, Pyjama – чоловічого), вказаним у “Duden. Deutsches Universalworterbuch”.

Найчисельнішою є група іменників жіночого роду, а найменш об’ємно представлені іменники середнього роду. Жоден із родів не виявив позитивних статистично значущих зв’язків з усіма частотними підкласами кількості синонімів. Тільки на основі синонімічного словника Дуден категорія жіночого роду показала перевищення отриманих відомостей над теоретично очікуваними (у шести синонімічних зонах). Жіночий рід має найбільший вплив на кількість синонімів німецького іменника (навіть на основі двох синонімічних словників) і пов’язаний з великою кількістю синонімів, що, можливо, якимось чином пов’язано з морфологічною структурою іменників жіночого роду (наявність суфіксів -heit, -keit, -ung), які належать переважно до абстракцій. Щодо чоловічого роду, то він або взагалі не виявляє залежності (словник Гернер-Кемпке), або виявляє її винятково в поодиноких випадках.

Ми вважаємо за доцільне в цьому ж розділі з’ясувати, чи існують зв’язки між кількістю синонімів іменника та його морфологічною будовою. Тому ми розбили увесь корпус іменників на три класи: прості іменники, похідні та складні. Похідність слова – це його семантична і формальна вторинність, що в сучасній мові виявляється на основі співвіднесення похідного слова з твірним і відбивається в його двочленній структурі (твірна частина + формант). Формальна вторинність виражається в сукупності морфологічних та морфонологічних засобів, якими похідне слово відрізняється від твірного, – у формантах. Похідними є афіксальні та складні слова, абревіатури, одиниці, утворені конверсією та змішаним способом словотворення.

Складні слова – похідні слова, утворені способом основоскладання чи словоскладання, що мають не менше ніж дві основи.

Похідні та складні слова співвідносяться з реаліями об’єктивної дійсності й твірними словами. Порівняно з останніми вони є семантично і формально складнішими, бо передають поняття, залежні від поняття твірного, і мають у структурі елементи, які їх виражають. Морфологічні чинники впливають на багатозначність слова, а опосередковано – і на кількість його синонімів. Похідні, складні слова завжди несуть у собі поняттєво-оцінкову інформацію.

Тому прості іменники, як і складні, пов’язані, як правило, з невеликою кількістю синонімів (1 – 4 синоніми), а похідні іменники – з кількістю синонімів 7 і більше, оскільки прості слова мають нерозлогу семантичну структуру, складні слова зазнають звуження семантики у порівнянні зі своїми складовими частинами, а похідні мають значну кількість іменників-абстракцій жіночого роду.

Оскільки кількість предметів і явищ навколишньої дійсності, відображених у свідомості людини, безмежно велика, а кількість слів, які позначають ці предмети та явища, значно менша, то одне і те саме слово може позначати декілька предметів і виражати декілька понять, тобто бути багатозначним. Встановлено, що семантичний об’єм слова і кількість слів із даним семантичним об’ємом у словнику статистично пов’язані між собою: найбільшу частку в словнику складають однозначні слова, потім у порядку спадання частот йдуть слова з двома, трьома і більше значеннями. Й.К. Крилов показав, що число слів із певною кількістю значень у словнику спадає за геометричним законом. Це означає, що число слів з одним значенням складає приблизно половину всіх слів у словнику, з двома значеннями – половину числа слів з одним значенням тощо.

Отримані дані дозволяють зробити висновки, характерні для всіх трьох словників: між кількістю слів із певною кількістю значень і кількістю синонімів існує позитивна кореляція, тим більше, що величина коефіцієнта кореляції наближається до 1, а між кількістю значень іменника та кількістю синонімів існує негативна кореляція (із зростанням кількості значень іменника кількість синонімів нібито зменшується). Але, власне, зменшується не кількість синонімів, а кількість слів із великою кількістю значень. Тобто, із зростанням кількості значень іменника кількість синонімів, яка припадає на одне слово, збільшується.

Проаналізувавши частотні характеристики досліджуваних іменників за допомогою словника Ортмана, в якому автор подає частоту вживання слів різних частин мови, ми розбили усі вибрані слова на три групи за частотою вживання у тексті: низька, середня та висока. Значної кількості іменників з нашої вибірки бракувало у частотному словнику Ортмана, напевне, через відсутність у проаналізованих текстах. Тому статистичний аналіз здійснювався на матеріалі тільки тих слів, які зафіксовані в даному словнику.

Спираючись на отримані результати, слід зазначити, що жоден частотний клас не показав значущих зв’язків своїх величин у всіх семи синонімічних зонах. Тільки клас низької частоти вживання за словником Булітта отримав позитивні результати розподілу в чотирьох синонімічних зонах. Усі інші класи мали щонайбільше два позитивних показники критерію хі-квадрат.

Клас низької частоти вживання пов’язаний із невеликою кількістю синонімів, можливо через те, що в ньому переважали іменники, які позначають конкретні предмети, пристрої, назви тварин. Високочастотні іменники пов’язані з великою кількістю синонімів, що може бути спричинено превалюванням у даному частотному класі іменників, які позначають абстрактні поняття.

Як свідчать результати дослідження, що частіше вживається іменник у тексті, то більше синонімів він має, і навпаки, що менше синонімів має іменник, то нижча частота його вживання у тексті.

Висновки:

Одним із продуктивних способів дослідження семантики слова у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві є дослідження його значення на основі словників. Але ці дослідження, як правило, спираються на один словник, наше ж дослідження проведено на основі трьох авторитетних різнотипних словників синонімів. Лінгвостатистичний експеримент дозволив отримати певні мовні відомості з можливістю їхнього подальшого опрацювання за допомогою спеціальних методів. У роботі не лише отримано кількісні характеристики досліджуваного об’єкта, але й з'ясовано за допомогою статистичних методів вірогідність отриманих результатів. Проведене дослідження підтвердило апріорні гіпотези щодо можливого зв’язку між кількістю синонімів і семантикою слова, його стилістичним, морфологічним та частотним статусом.

Взаємозалежність між кількістю синонімів і семантикою слова до цього часу в сучасній лінгвістиці не була детально вивчена. Аналіз, який здійснено за допомогою статистичних методів (критерій ч2 та коефіцієнт спряженості Ф), показав, що між співвіднесеністю слова з певним семантичним класом і кількістю синонімів цього слова існує пряма залежність. Цю залежність зумовлено ступенем абстрактності / конкретності позначуваного словом поняття. Cемантичні класи “Люди та міфологічні істоти”, “Предмети та пристрої” є найоб’ємнішими і широко представлені у всіх синонімічних зонах. Очевидно, така перевага в кількісному складі пояснюється найбільшою відповідністю семантичної природи іменника його номінативному та предметному характеру. Проте спостереження над розподілом класів іменників не дозволяє стверджувати, що співвідношення між об’ємом класу та його синонімічною активністю має прямо пропорційний характер, оскільки деякі класи, як-от “Назви організацій, установ та угруповань” (Дуден, Булітта); “Мова, текст” (Гернер-Кемпке, Булітта); “Документи, терміни” (Гернер-Кемпке), хоч і мають вагоме кількісне представництво, не виявили значущих зв’язків, а ступінь синонімічності деяких відносно невеликих класів іменника є вищим.

У процесі дослідження було виявлено, що абстрактні іменники пов’язані з кількістю синонімів 7 і більше, а іменники, які позначають конкретні предмети – з невеликою кількістю синонімів, що підтверджено даними трьох синонімічних словників.

Стилістична маркованість (немаркованість) слова та його емоційно-експресивна забарвленість також мають вплив на кількість синонімів іменника. Усі стилістичні маркери (позначки), які супроводжують тлумачення слова в тлумачному словнику Дуден, було поділено в дисертації на сім класів (нульова маркованість розглядається як окремий клас). Жоден стилістичний клас не показав перевищення спостережуваних частот над теоретично очікуваними в усіх семи синонімічних зонах. Стилістично марковані іменники мають позитивні зв’язки на основі принаймні двох синонімічних словників майже з усіма частотними підкласами (окрім 4 синонімів). З усіх класів стилістичного статусу слова найтісніший зв’язок зафіксовано для ознаки [немарковано]. Це свідчить про те, що немаркованість іменника є найбільш характерним маркером його стилістичного статусу в німецькій мові. Цей маркер позначає іменники з великою кількістю синонімів (на основі трьох словників). Тісний зв’язок виявлено також для діалектної належності іменника, але вона характеризує іменники з невеликою кількістю синонімів – 2 синоніми (на основі 3 словників).

Суттєві розбіжності в розподілі емпіричних і теоретичних частот стилістичних і семантичних класів виявлено майже в усіх частотних підкласах кількості синонімів. Характерні показники такої розбіжності найчастіше зустрічаються у стилістичному класі [немарковано] всіх семантичних класів у різних частотних підкласах кількості синонімів, оскільки стилістично нейтральні іменники є найхарактернішими для будь-якої мови. Найтісніший зв’язок між семантичним статусом іменника і його стилістичним статусом спостерігається в класах (на основі трьох словників) – [назви рослин]; на основі двох словників: [якість предмету]; [одиниці вимірювання]; [органи та частини тіла у людей і тварин]. Найхарактернішими стилістичними маркерами (на базі всіх трьох словників), частоти яких перевищують теоретично очікувані, є [емоційно-експресивна віднесеність]; [високий стиль]; [розмовна мова] та [діалект].

За допомогою статистичного експерименту доведено вплив морфологічних характеристик німецького іменника (належність до одного з родів і морфологічна будова) на кількість його синонімів. Іменники жіночого роду складають половину всіх опрацьованих іменників, група ж іменників середнього роду представлена найменше. Жоден із родів не показав статистично значущих зв’язків з усіма частотними підкласами кількості синонімів. Належність іменника до одного з трьох морфологічних підкласів (чоловічий, жіночий, середній роди) тісно пов’язана в німецькій мові зі ступенем синонімічності слова. Встановлено, що жіночий рід має найбільший вплив на кількість синонімів німецького іменника (навіть на основі двох синонімічних словників) і пов’язаний з великою кількістю синонімів (7 і більше). Середній рід пов’язаний із невеликою кількістю синонімів. Щодо чоловічого роду, то він або взагалі не виявляє будь-якої залежності (словник Гернер-Кемпке), або виявляє її винятково в поодиноких випадках.

Прості іменники, як і складні, пов’язані з невеликою кількістю синонімів (1 – 4 синоніми), бо прості слова мають простішу семантичну структуру (порівняно з похідними), складні слова зазнають звуження семантики в цілому в порівнянні зі своїми складовими частинами, а похідні – з кількістю синонімів 7 і більше, оскільки вони мають значну