ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

ВЕРБЛЮДОВ ІГОР БОРИСОВИЧ

УДК 796.015.361–057.87

ОПТИМІЗАЦІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ТРЕНУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧОЇ ПРОГРАМИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

24.00.02 – Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Сумському державному педагогічному університеті ім. А.С. Макаренка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент
Лоза Тетяна Олександрівна,
Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка, завідувач кафедри теорії та методики фізичної культури.

Офіційні опоненти: доктор наук з фізичного виховання і спорту, професор
Цьось Анатолій Васильович,
Волинський державний університет
імені Лесі Українки,
завідувач кафедри теорії та методики фізичного виховання;

кандидат педагогічних наук, професор
Васін Юрій Григорович,
Глухівський державний педагогічний університет,
завідувач кафедри теорії та методики фізичного виховання.

Провідна установа: Львівський державний університет фізичної культури, кафедра теорії та методики фізичного виховання,
Міністерство України у справах сімї, молоді та
спорту, м. Львів.

Захист відбудеться “ 28 ” лютого 2007 р. о 13.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.64.862.01 Харківської державної академії фізичної культури за адресою: 61022, м. Харків, вул. Клочківська, 99.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської державної академії фізичної культури (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 99).

Автореферат розіслано “24” січня 2007р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.С.Ашанін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Незадовільний стан здоров’я практично всіх категорій населення України є загальновідомим фактом, який веде до послаблення політичної, економічної, оборонної безпеки держави і тому, привертає увагу на урядовому рівні і потребує невідкладних дій (Г.Л. Апанасенко, 2001; Е.Г. Булич, І.В. Муравов, 2000 та інші).

Медичне забезпечення неспроможне самостійно протистояти наявним негативним процесам, а тому, необхідна активна розробка інших напрямків оздоровлення різних груп населення, в тому числі, засобів індивідуальної фізичної культури (Г.А. Хомутов, 2000; Т.Н. Щербакова, 1998 та інші).

Обґрунтування різних тренувально-оздоровчих програм було предметом багатьох досліджень (О.С. Куц, 1997; В.А. Леонова, 1991; А.Г. Рыбковский, 1998 та інші). Досліджувався добовий та тижневий обсяг рухової активності осіб різного віку, рівень фізичної підготовленості та функціонального стану (Л.Я. Іващенко, 1986; В.В. Митрохина, Л.П. Нифонтова, 1981; Е.А. Пирогова, 1986; І.М Ріпак, 2003; Н.П. Страпко, 1986 та інші). Багато робіт присвячено розробці оздоровчих програм для студентської молоді (Н.П Абаскалова, 2000; Л.В Антропова, 2002; В.Е. Богданова, 1998; Е.П. Войтенко, 1995; В.В Вучева, 1998; М. Герцик, 1999; Л.И. Гугучкина, 1995 та інші).

Але проблемою є те, що у теорії оздоровчого тренування критерії визначення оптимального набору засобів для самостійної фізкультурної роботи достатньо не уніфіковані. Запропоновані тренувально-оздоровчі програми переважно однобічні і складні для практичного використання у індивідуальній фізкультурній роботі ( А.М Гринштан, 1998; Г.К Зайцев, 1996; Н.В Замышляева, 2000; В.В. Колбанов, 1996; Б.А Леко, М.В Мандрик, 2003).

Наведене свідчить, що дослідження оптимізованого варіанту індивідуальної тренувально-оздоровчої програми (ІТОП) для самостійного використання студентами вищих педагогічних навчальних закладів (ВПНЗ) є актуальним. Особливо, це має важливе значення у світлі майбутньої професійної діяльності студентів-педагогів в ранзі вчителів, з можливістю переносу мотивів і навичок індивідуальної тренувально-оздоровчої роботи на учнівську молодь.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-таційну роботу виконано відповідно до Зведеного плану науково-дослідницької роботи у сфері фізичної культури та спорту на 2001–2005 рр. Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України за темою 2.1.9 “Оптимізація фізкультурно-оздоровчої роботи у навчальних закладах на основі диференційованого підходу з урахуванням темпів біологічного і морфо-функціонального розвитку” (номер держреєстрації 0103U000659). Особистий внесок автора у виконанні даної теми полягав у розробці та впровадженні оптимізованої індивідуальної тренувально-оздоровчої програми для покращення функціонального стану та підвищення рівня фізичної підготовленості студентів педагогічних вузів.

Мета дослідження – розробка та впровадження оптимального варіанту індивідуальної тренувально-оздоровчої програми для самостійного використання студентами неспортивної спеціалізації вищого педагогічного навчального закладу.

Завдання дослідження:

1. На основі аналізу літературних джерел дослідити сучасний процес індивідуального оздоровчого тренування студентів під час навчання у вищому педагогічному навчальному закладі.

2. Дослідити динаміку показників функціонального стану та рівня фізичної підготовленості студентів під час навчання у ВПНЗ.

3. Розробити оптимізовану тренувально-оздоровчу програму

для спецкурсу „Індивідуальна тренувально-оздоровча робота” (ІТОР).

4. Експериментально перевірити ефективність розробленої для студентів оптимізованої тренувально-оздоровчої програми при впровадженні її у процес фізичного виховання ВПНЗ.

Об’єкт дослідження – процес індивідуального оздоровчого тренування студентів під час навчання у ВПНЗ.

Предмет дослідження – зміст та умови впровадження оптимізованої тренувально-оздоровчої програми для самостійного використання студентами ВПНЗ.

Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел, контент-аналіз спеціальних та періодичних видань, анкетування, оцінка функціонального стану студентів і визначення рівня їх фізичної підготовленості; тестування; педагогічний експеримент; методи математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:*

досліджено та конкретизовано сучасний стан самостійного оздоровчого тренування студентів під час навчання у ВПНЗ; *

доповнено уявлення про структуру та оптимальний склад тренувально-оздоровчої програми для самостійного використання студентами ВПНЗ;*

виявлена специфіка тренувального компоненту при організації самостійних занять студентів під час навчання у ВПНЗ;*

оптимізовано паспортну структуру догляду за функціональним станом та рівнем фізичної підготовленості студентів протягом навчання у ВПНЗ;*

вперше розроблена та експериментально обґрунтована модель уніфікованої тренувально-оздоровчої програми для студентів з можливістю її впровадження в процес фізичного виховання ВПНЗ у вигляді спецкурсу.

Практичне значення. Визначена можливість застосування розробленої оптимізованої програми для самостійного використання у вигляді спецкурсу „Індивідуальна тренувально-оздоровча робота” як чинник покращення функціонального стану та підвищення рівня фізичної підготовленості студентів, що сприяє їх фізичному удосконаленню, збереженню здоров’я для активного довголіття, а також, для мотиваційної та практичної роботи в цьому напрямку із учнівською молоддю в ранзі вчителів. Контроль за вказаними ознаками може здійснюватися за допомогою розробленого „Паспорту оцінки стану здоровя”. Матеріали дисертації можуть бути використані у фізичному вихованні навчального закладу будь-якого профілю. Результати роботи впроваджені в практику фізичного виховання студентів Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка, слухачів курсів Сумського обласного інституту післядипломної освіти, студентів Української академії банківської справи міста Суми, що підтверджено відповідними актами впровадження (від 15.03, 5.04 та 5.04.2004).

Особистий внесок дисертанта полягає в формуванні теми, мети і завдань дисертаційного дослідження; пошуку, вивченні, аналізі та узагальненні літературних джерел, присвячених питанням оздоровчого тренування; розробці та експериментальному обґрунтуванні оптимізованої індивідуальної тренувально-оздоровчої програми для студентів ВПНЗ (її змісту та форми впровадження); у статистичній обробці отриманих результатів та оформленні дисертаційної роботи. У спільних публікаціях автору належать теоретичні положення, ідеї та результати дослідження.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і результати дослідження доповідалися на наукових конференціях різного рівня: „Актуальні проблеми оздоровчої фізичної культури, фізичної реабілітації та валеології у сучасних умовах” (Кіровоград, 1999), „Біосоціокультурні та педагогічні аспекти фізичного виховання і спорту” (Суми, 2000), “Молода спортивна наука України” (Львів, 2003), “Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту школярів та студентів України” (Суми, 2002–2004 рр.), семінарах, обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та методики фізичної культури Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка.

Публікації: основні положення та результати дослідження викладено у 10 публікаціях автора, з них 7 статей в наукових фахових виданнях України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 193 сторінки, з них 146 сторінок основного тексту. Робота містить 37 таблиць, 16 малюнків та 7 додатків. Список використаних джерел містить 232 найменування, із них 23 іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів; окреслено сферу апробації результатів дослідження, висвітлено особистий внесок автора.

У першому розділі “Теоретичні засади індивідуальної тренувально-оздоровчої роботи” здійснено аналіз та узагальнення сучасних поглядів на індивідуальну тренувально-оздоровчу роботу взагалі та студентів зокрема.

Вивчення спеціальної літератури дало підставу вважати, що для повноцінного вирішення поставлених задач необхідний комплексний підхід при виборі засобів індивідуальної тренувально-оздоровчої роботи студентів. Для підтримання високої багаторічної мотивації в застосуванні самостійної тренувально-оздоровчої роботи засоби її повинні бути прості для індивідуального виконання і оптимізовані кількісно та якісно.

Другий розділ “Методи та організація дослідження” містить опис і застосування наукових методів та етапів проведення дослідження: теоретичний аналіз літературних джерел з проблем самостійної тренувально-оздоровчої роботи студентів; соціологічні, педагогічні, фізіологічні методи дослідження; тестування; методи математичної статистики.

Вирішення поставлених завдань здійснювалися впродовж чотирьох етапів дослідження.

На першому етапі(2000 р.) вивчалася науково-теоретична і спеціальна література, узагальнювався досвід роботи оздоровчих груп різного складу та напрямку роботи, установлювалася сутність проблеми, докладно аналізувалися оздоровчі програми для індивідуального використання.

Другий етап(жовтень,2000р.) був присвячений вивченню функціонального стану та рівня фізичної підготовленості студентів першого курсу різних факультетів університету. У дослідженні брала участь експериментальна група – кількість 206 студентів, у яку ввійшло 122 студентки і 84 студенти. Для порівняльної оцінки були обстежені 210 студентів контрольної групи (125 студентів жіночої статі та 85 чоловічої статі). Загальна кількість досліджених складала 416 осіб.

На третьому етапі(2000-2005рр.) був проведений експеримент. Студенти експериментальної і контрольної груп займалися обов’язковими заняттями з фізичного виховання за програмою університету. З метою навчання студентів навичкам самостійного оздоровчого тренування, для експериментальної групи досліджуваних була впроваджена ІТОП у формі розробленого спецкурсу „Індивідуальна тренувально-оздоровча робота”. Він передбачав лекційні, семінарські та практичні заняття. Контроль за функціональним станом та рівнем фізичної підготовленості студентів в обох групах досліджуваних здійснювався за допомогою розробленого „Паспорту оцінки стану здоров’я”. Експеримент тривав 5 навчальних років, тобто, з першого по п’ятий (випускний) курс навчання.

На четвертому етапі(травень,2005) перевірялась ефективність розробленої і впровадженої оптимізованої індивідуальної тренувально-оздоровчої програми через порівняння з показниками контрольної групи, узагальнювалися результати досліджень, формувались висновки. В результаті статистичного аналізу була підтверджена ефективність запропонованої програми для покращення функціонального стану та підвищення рівня фізичної підготовленості студентів.

У третьому розділі “Характеристика індивідуальної тренувально-оздоровчої роботи студентів неспортивної спеціалізації у вищому педагогічному навчальному закладі” наведено результати аналізу анкетування 388 студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Респонденти (70%) вказали на необхідність мати просту у застосуванні індивідуальну тренувально-оздоровчу програму. Виявлено, що лише 7,2% опитаних не мають можливості у добовому ритмі займатись певними фізичними вправами та виконувати вимоги інших розділів ІТОП. При цьому 22,8% опитуваних вказували на епізодичність виконання вимог оздоровчої програми.

Виявлено чинники, які заважають студентам виконувати певні добові тренувально-оздоровчі заходи. Це, зокрема, неможливість підтримувати вольові зусилля на потрібному рівні (54,8%); наявність різнохарактерних рекомендацій щодо індивідуальної оздоровчої роботи (25,2%), відсутність простих, комплексних індивідуальних тренувально-оздоровчих програм для використання за місцем проживання (12,4%); відсутність вільного часу для цього у добовому ритмі життя (5,1%); нестача фінансів для цього (2,5%).

Результати опитування студентів свідчать, що у повсякденному добовому ритмі та тижневому мікроциклі студенти не виконують необхідного тренувально-оздоровчого комплексу дій , щоб протистояти явищам, які негативно впливають на стан організму. Серед них названі: емоційні стреси (21,2%); вплив отруйних речовин, токсичних сполук (9,6%); відсутність спрямованих фізичних навантажень (28,2%); зайва вага (22,4%); незбалансованість харчового раціону (14,1%); дія вірусів, грибкових збудників інфекційних та неінфекційних хвороб (4,5%).

Разом з тим, контент-аналіз спеціальних та популярних видань показав прямий зв’язок вказаних чинників з основними хронічними хворобами (гіпертонія, ожиріння, психічна депресія, імунодефіцит, цукровий діабет та інші).

Аналіз результатів опитування дав можливість уточнити необхідний комплекс засобів для складання оптимізованої індивідуальної тренувально-оздоровчої програми.

При практичному застосуванні „Паспорту оцінки стану здоров’я” в процесі експерименту на кожному курсі навчання проводилось тестування студентів за тими показниками, які ввійшли до складу паспорту. А саме: ваго-зростовий індекс, норма ваги за Габсом, життєвий індекс, показник міцності тілобудови, індекс пропорційності розвитку грудної клітини, показник індексу пропорційності між окружністю грудної клітини і зростом стоячи, силовий індекс.

Аналіз динаміки цих показників дав можливість простежити за зміною морфо-функціонального стану студентів у експериментальній та контрольній групах досліджуваних. В подальшому результати цього педагогічного дослідження були використані при формулюванні висновків про ефективність запропонованого комплексу заходів з організації самостійної тренувально-оздоровчої роботи студентів педагогічного вузу.

У четвертому розділі „Дослідження оптимізованої програми для спецкурсу „Індивідуальна тренувально-оздоровча робота” досліджувався зміст оптимізованої тренувально-оздоровчої програми, який склав основу впровадженого спецкурсу „Індивідуальна тренувально-оздоровча робота”.

Нижче наведена розроблена класифікація засобів, які увійшли у різні розділи ІТОР. Структура ІТОП має блочну побудову засобів з виділенням у кожному блоці певних модулів.

Блок 1. "Напрямок фізичної активності" має чотири модулі:

Модуль 1. Вправи аеробного спрямування.

Модуль 2. Вправи силового напрямку (з власною вагою та обтяженням).

Модуль 3. Загальнотонізуючі вправи (дихальні вправи, аутотренування).

Модуль 4. Гнучкісно-тонізуючі вправи.

Блок 2. „Біологічні компоненти":

Модуль 1. Регулювання власної ваги.

Модуль 2. Побудова збалансованого харчового раціону.

Модуль 3. Заходи по очищенню організму.

Модуль 4. Контрастні теплові процедури.

Модуль 5. Самомасаж.

Блок 3. „Соціальні фактори".

Модуль 1. Навички позитивного світосприйняття.

Модуль 2. Навички раціонального спілкування.

Модуль 3. Ритм і умови повсякденної праці.

Побудова спецкурсу, при викладанні його, дає можливість студентам не лише отримати необхідні теоретичні знання, але й практично оволодіти значною частиною засобів та методів оздоровлення, скласти індивідуальну програму підвищення рівня здоров’я і набути необхідних практичних умінь та навичок в застосуванні валеологічних знань у самостійній тренувально-оздоровчій роботі.

У п'ятому розділі “Аналіз та узагальнення результатів дослідження” наводяться дані порівняння змін показників функціонального стану та рівня фізичної підготовленості студентів експериментальної та контрольної груп, які відбулись на протязі експерименту.

У дослідженні для виявлення змін функціонального стану студентів експериментальної та контрольної груп були застосовані найбільш поширені показники:ортостатична проба, одномоментна функціональна проба з присі-данням, проба Генча, проба Штанге, Гарвардський степ-тест, індекс Руф’є.

Результати тестування показників ортостатичної проби містяться у таблиці 1, а динаміка змін у експериментальній і контрольній групах досліджуваних наведені на рис. 1.

Таблиця 1

Результати тестування ортостатичної проби

студентів експериментальної і контрольної груп (уд/хв)

Стать | І тест | t | P | ІІ тест | t | Р | К.гр.

n= 85 ч.

n=125 ж. | Е.гр.

n= 84 ч.

n= 122 ж. | К.гр.

n= 73 ч.

n=116 ж. | Е.гр.

n= 75 ч.

n= 103 ж. | Ч. | 15,08 ± 0,46 | 14,65 ± 1,25 | 2,94 | < 0,05 | 15,32 ± 0,46 | 10,06 ±0,52 | 64,78 | < 0,05 | Ж. | 16,06 ± 0,55 | 16,76 ± 0,85 | 1,09 | > 0,05 | 16,46 ± 0,58 | 11,14 ± 0,46 | 75,24 | < 0,05 |

З таблиці видно, що у експериментальній групі показники змінились при повторному тестуванні з 14,65 ± 1,25 до 10,06 ± 0,52 у чоловіків і з 16,76 ± 0,85 до 11,14 ± 0,46 у жінок. Зменшення цього показника свідчить про покращення функціонального стану у студентів експериментальної групи і відповідає оцінці “гарний стан фізичної підготовленості”. У контрольній групі досліджуваних змін майже не спостерігалось, показник залишився на рівні “задовільно”.

Рис. 1. Динаміка змін показника ортостатичної проби

у експериментальній та контрольній групах досліджуваних.

Одним із поширених тестів для визначення функціонального стану, який був використаний для визначення ефективності впровадженої ІТОП була одномоментна функціональна проба з присіданням. Динаміка змін досліджуваного показника представлена у таблиці 2 та рис. 2. Цифровий аналіз результатів тестування у експериментальній групі показав, що в порівнянні із вихідними даними на кожному курсі показник зменшувався: у жінок від 69,56 ± 8,25 до 22,15 ± 4,54% (зміна оцінки від “погано” до “добре”); у чоловіків від 66,35 ± 6,85 до 22,06 ± 2,26% (зміна оцінки від “погано” до “відмінно”). У контрольній групі цей показник залишився на рівні „незадовільно”.

Таблиця 2

Результати тестування одномоментної функціональної проби з присіданням у експериментальній та контрольній групах студентів (%)

Стать | І тест | t | P | ІІ тест | t | Р | К.гр.

n= 85 ч.

n=125 ж. | Е.гр.

n= 84 ч.

n= 122 ж. | К.гр.

n= 73 ч.

n=116 ж. | Е.гр.

n= 75 ч.

n= 103 ж. | Ч. | 63,35±4,76 | 66,35±6,85 | 3,28 | < 0,05 | 62,28±5,45 | 22,06± 2,26 | 58,52 | < 0,05 | Ж. | 69,41±6,35 | 69,56±8,25 | 0,06 | > 0,05 | 69,95±4,85 | 22,15± 4,54 | 74,67 | < 0,05 |

Рис 2. Динаміка змін показника одномоментної функціональної проби

з присіданням.

Для визначення функціонального стану студентів на кожному етапі експерименту також були застосовані проби Генча і Штанге. Результати вимірювання представлені в таблиці 3, а динаміка змін показників - на ри-

сунках 3 і 4.

Таблиця 3

Результати тестування проб Генча і Штанге у експериментальній та контрольній групах досліджуваних (сек.)

Проба Генча | Стать | І тест | t | P | ІІ тест | t | Р | К.гр.

n= 85 ч.

n=125 ж. | Е.гр.

n= 84 ч.

n= 122 ж. | К.гр.

n= 73 ч.

n=116 ж. | Е.гр.

n= 75 ч.

n= 103 ж. | Ч. | 31,34 ± 4,22 | 31,45 ± 5,26 | 0,15 | > 0,05 | 34,56 ± 6,25 | 82,58 ± 4,75 | 52,36 | < 0,05 | Ж. | 21,06 ± 5,76 | 22,86 ± 4,23 | 2,78 | < 0,05 | 22,28 ± 8,56 | 72,34 ± 5,42 | 51,06 | < 0,05 | Проба Штанге | Ч. | 49,15 ± 2,28 | 48,25 ± 4,34 | 1,68 | > 0,05 | 50,05 ± 8,15 | 105,15 ± 9,44 | 37,71 | < 0,05 | Ж. | 34,72 ± 5,20 | 35,22 ± 6,78 | 0,64 | > 0,05 | 35,20 ± 6,15 | 86,15 ± 8,41 | 51,31 | < 0,05 | Слід відзначити, що у експериментальній групі спостерігався значний приріст показника проби Генча, який характеризує функціональний стан досліджуваних, про що свідчать результати проби від 31,45 ± 5,26 до 82 ± 4,75 (сек.) у чоловіків і від 22,86 ± 4,23 до 72,34 ± 5,42 (сек.) у жінок. У контрольній групі відповідно 31,34 ± 4,22 – 34,56 ± 6,25 і 21,06 ± 5,76 – 22,28 ± 8,56. Показники тестування також свідчать про ефективність запропонованої нами програми для підвищення функціонального стану.

Рис. 3. Динаміка змін показника проби Генча.

При впровадженні оптимізованої ІТОП була використана проба Штанге для визначення ефективності дії запропонованої програми. З таблиці 3, де приведені середні показники першого і останнього тестування у нашому експерименті, видно, що є суттєва різниця у зміні показника між експеримен-тальною та контрольною групами досліджуваних. Особливо відчутний приріст показників функціонального стану був на V курсі навчання. Це пов’язано з тим, що у експериментальній групі студенти використовували повний обсяг навантаження з аеробною спрямованістю.

Динаміка змін показника проби Штанге на всіх етапах експерименту наведена на рис. 4.

Рис. 4. Динаміка змін показника проби Штанге.

У експерименті також був використаний достатньо поширений тест для оцінки функціонального стану - Гарвардський степ-тест. Методика використання його достатньо уніфікована. Ми застосували цей тест на всіх етапах експерименту. Показники тестування наведені у таблиці 4, а повна динаміка змін цього показника приведена на рис. 5.

Таблиця 4

Результати тестування Гарвардського степ-тесту у експериментальній та контрольній групах досліджуваних (од.)

Стать | І тест | t | P | ІІ тест | t | Р | К.гр.

n= 85 ч.

n=125 ж. | Е.гр.

n= 84 ч.

n= 122 ж. | К.гр.

n= 73 ч.

n=116 ж. | Е.гр.

n= 75 ч.

n= 103 ж. | Ч. | 59,16 ± 5,41 | 57,35 ± 8,15 | 1,69 | > 0,05 | 60,12 ± 4,32 | 91,26 ± 4,31 | 43,59 | < 0,05 | Ж. | 54,13 ± 8,03 | 55,25 ± 5,17 | 1,29 | > 0,05 | 55,11 ± 6,01 | 88,16 ± 4,25 | 46,23 | < 0,05 |

З таблиці видно, що приріст показника змінився в порівнянні з початковим у чоловіків з 57,35 ± 8,15до 91,26 ± 4,31од. За шкалою оцінки зміна відбулась від “нижче середнього” до “відмінно”, у жінок з 55,25± 5,17 до 88,16 ± 4,25од. (за шкалою оцінок – від “низька” до “добре”). У контрольній групі показник оцінки функціонального стану залишився на рівні “нижче середнього” і у чоловіків, і у жінок. Це свідчить про ефективність запропонованої ІТОП.

Рис. 5. Динаміка змін показника Гарвардського степ-тесту.

На графіку просліджується приріст показника Гарвардського степ-тесту у експериментальній групі, як у чоловіків, так і у жінок. Цього не спостерігалось у контрольній групі. Ті ж самі зміни у функціональному стані досліджуваних студентів спостерігалися і при аналізі тесту по індексу Руф’є. Цей показник часто застосовується при спостереженні за змінами в організмі досліджуваних у зв’язку з диференціацією навантажень. У таблиці 5 показані результати першого і останнього тестування при впровадженні оптимізованої ІТОП.

Як видно із таблиці, по цьому показнику також просліджуються позитивні якісні зміни у експериментальній групі досліджуваних. У чоловіків показник змінився від 14,16 ± 4,25 до 5,11 ± 2,26 уд/хв, що по оцінці відповідає зміні від “незадовільно” до “відмінно”.

У жінок відповідно – від 15,21 ± 3,81 до 6,05 ± 2,51 уд/хв, що по оцінці відповідає зміні від “незадовільно” до “добре”. У контрольній групі оцінка індексу Руф’є залишилась на рівні “незадовільно” і у чоловіків, і у жінок.

Таблиця 5

Результати тестування показника індексу Руф’є у експериментальній та контрольній групах досліджуваних (уд/хв)

Стать | І тест | t | P | ІІ тест | t | Р | К.гр.

n= 85 ч.

n=125 ж. | Е.гр.

n= 84 ч.

n= 122 ж. | К.гр.

n= 73 ч.

n=116 ж. | Е.гр.

n= 75 ч.

n= 103 ж. | Ч. | 14,46 ± 6,34 | 14,16 ± 4,25 | 0,36 | > 0,05 | 14,01 ± 4,21 | 5,11 ± 2,26 | 15,97 | < 0,05 | Ж. | 15,01 ± 4,23 | 15,21± 3,81 | 0,39 | > 0,05 | 15,35 ± 5,15 | 6,05 ± 2,51 | 16,58 | < 0,05 |

Динаміка змін показника індексу Руф’є представлена на рис. 6.

Рис. 6. Динаміка змін показника індексу Руф’є.

Аналіз отриманих результатів свідчить про позитивні якісні зміни у функціональному стані студентів експериментальної групи.

Таблиця 6

Зміна показників випробувань фізичної підготовленості (Бали).

Вид випробувань.

Стать. | І тест | ІІ тест | К.гр.

n= 85 ч.

n=125 ж. | Е.гр.

n= 84 ч.

n= 122 ж. | t | P | К.гр.

n= 73 ч.

n=116 ж. | Е.гр.

n= 75 ч.

n= 103 ж. | t | P | Чол. Біг 3000 м. | 3,34 ± 1,93 | 3,16 ± 2,06 | 0,06 | > 0,05 | 2,01 ± 0,93 | 10,21 ± 1,73 | 33,99 | < 0,05 | Жін. Біг 2000 м. | 2,15 ± 0,48 | 2,26 ± 1,03 | 1,07 | > 0,05 | 1,96 ± 0,53 | 10,11 ± 1,83 | 45,65 | < 0,05 | Чол. Підтяг. на переклад. | 3,15 ± 0,21 | 3,16 ± 0,18 | 0,33 | > 0,05 | 4,15 ± 1,56 | 10,11± 4,28 | 11,12 | < 0,05 | Жін. Згин.розг.рук в упорі леж. | 1,56 ± 0,51 | 1,53 ± 0,51 | 0,46 | > 0,05 | 2,93 ± 0,81 | 8,06 ± 3,54 | 15,10 | < 0,05 | Чол. Біг 100 м. | 3,15 ± 2,11 | 3,34 ± 1,56 | 0,66 | > 0,05 | 2,26 ± 1,05 | 8,05 ± 3,07 | 15,16 | < 0,05 | Жін. Біг 100 м. | 1,95 ± 0,51 | 1,89 ± 0,51 | 0,92 | > 0,05 | 2,18 ± 1,09 | 8,16 ± 2,58 | 22,68 | < 0,05 | Чол. Човн. біг 4х9. | 2,16 ± 0,51 | 2,17 ± 1,08 | 0,08 | > 0,05 | 3,12 ± 1,08 | 5,26 ± 0,51 | 15,37 | < 0,05 | Жін. Човн. біг 4х9. | 2,34 ± 0,53 | 2,28 ± 1,04 | 0,55 | > 0,05 | 2,15 ± 0,61 | 5,12 ± 1,08 | 25,29 | < 0,05

Чол. Нахил з полож. сидячі. | 1,67 ± 0,51 | 1,56 ± 0,54 | 1,35 | > 0,05 | 2,12 ± 1,07 | 5,16 ± 1,57 | 13,64 | < 0,05

Жін. Нахил з полож. сидячі. | 3,76 ± 1,08 | 3,85 ± 1,02 | 0,67 | > 0,05 | 2,02 ± 1,01 | 10,12 ± 2,52 | 31,95 | < 0,05 | Чол. Біг на лижах 5000 м. | 4,15 ± 1,56 | 4,16 ± 2,52 | 0,03 | > 0,05 | 3,04 ± 1,08 | 10,18 ± 4,53 | 13,02 | < 0,05 | Жін. Біг на лижах 3000 м. | 3,12 ± 1,06 | 3,34 ± 1,08 | 1,61 | > 0,05 | 2,41 ± 1,03 | 5,18 ± 2,56 | 10,67 | < 0,05 |

Динаміка змін показників якісної оцінки фізичної підготовленості у експериментальній та контрольній групах студентів представлені у таблиці 7. та на рис. 7. На них наведені підсумкові показники, які були отримані в результаті тестування показників фізичної підготовленості студентів , обумовлених державними тестами (Таблиця 6).

Таблиця 7

Зміна якісної оцінки фізичної підготовленості (бали)

Стать | І тест | t | P | ІІ тест | t | Р | К.гр.

n= 85 ч.

n=125 ж. | Е.гр.

n= 84 ч.

n= 122 ж. | К.гр.

n= 73 ч.

n=116 ж. | Е.гр.

n= 75 ч.

n= 103 ж. | Ч. | 16,01 ± 1,52 | 16,25 ± 2,35 | 0,78 | > 0,05 | 16,19 ± 4,05 | 48,34 ± 2,71 | 56,51 | < 0,05 | Ж. | 12,06 ± 4,73 | 12,01 ± 6,22 | 0,07 | > 0,05 | 12,21 ± 6,25 | 46,22 ± 2,13 | 52,33 | < 0,05 |

Рис. 7. Динаміка якісної оцінки рівня фізичної підготовленості.

Порівняння змін, які відбулися за п’ять років навчання у досліджуваних студентів експериментальної і контрольної груп дозволили визначити ефективність розробленої нами оптимізованої ІТОП.

У експериментальній групі досліджуваних студентів показники витривалості за державними тестами збільшились відповідно: у чоловіків на 31,61 %, у жінок - на 46,22 % в порівнянні з вихідними даними.

Аналіз результатів тестування показників силових можливостей свідчить про їх зміну в порівнянні з вихідним рівнем. Вони у кінці дослідження збільшились у чоловіків на 27,58%, у жінок - на 24,76%.

Показник тесту на швидкість при фіксуванні часу долання дистанції 100 м (за державними тестами) у експериментальній групі збільшився в середньому на 15,51% у чоловіків і на 13,25% у жінок.

Результати тестування показників на спритність (за державними тестами) показали різницю на кінцевому етапі експерименту в порівнянні з вихідним рівнем у чоловіків у 1,8 рази, у жінок у 2,0 рази.

Показник тесту на гнучкість за нормативами державних тестів у експериментальній групі студентів збільшився у чоловіків на 31,07%, у жінок -на 57,25%. У контрольній групі при проведенні тесту на гнучкість в порівнянні з вихідним рівнем статистично достовірних змін показника не спостерігалось.

При дослідженні тесту по прикладних навичках за державними тестами, у експериментальній групі спостерігалось їх значне покращення на усіх етапах експерименту. Найбільше збільшення цього показника спостерігалось і у чоловіків, і у жінок при проведенні тестування на другому курсі навчання.

У зв’язку із змінами показників окремих фізичних якостей досліджуваних також змінилась загальна якісна оцінка рівня фізичної підготовленості у експериментальній групі студентів. Так, у чоловіків при першому тестуванні загальна сума балів становила 16,25 ± 2,35 бали, а на п’ятому курсі вона збільшилась до 48,34±2,71 балів (показник рівня фізичної підготовленості змінився від “нижче за середній” до “високий”; якісна оцінка – від “незадовільно” до “відмінно”). У жінок, відповідно, - від 12,01±6,22 до 46,22±2,13 балів (показник рівня фізичної підготовленості – від “низький” до “високий”; якісна оцінка – від “погано” до “відмінно”).

У контрольній групі досліджуваних студентів якісних змін майже не відбулося: чоловіки – при першому тестуванні сума балів складала 16,01±1,52, при останньому тестуванні–16,19±4,05 бали; показник рівня фізичної підготовленості залишився на рівні “нижче за середній”, що відповідає якісній оцінці “незадовільно”. У жінок – при першому тестуванні сума балів складала 12,06±4,73 бали; при останньому тестуванні - 12,21±6,25 бали; показник рівня фізичної підготовленості залишився на рівні “низький”, що відповідає якісній оцінці “погано”.

Отримані показники свідчать про ефективність запропонованої нами оптимізованої тренувально-оздоровчої програми.

ВИСНОВКИ

1. Підготовка майбутніх учителів у вищих педагогічних навчальних закладах (ВПНЗ) є цілісною системою, структура, зміст і шляхи реалізації якої, спрямовані на ґрунтовне оволодіння студентами майбутньою професійно-педагогічною діяльністю. Поряд з цим, під час навчання в педагогічному вузі майбутні вчителі повинні набувати твердих знань, вмінь і навичок використання засобів фізичної культури для поліпшення та збереження здоров’я протягом всього життя.

2. Теоретичний аналіз досліджуваної проблеми свідчить про те, що недостатньо досліджена комплексність і оптимальність необхідних складових індивідуальних тренувально-оздоровчих заходів для студентської молоді. Особливо це негативно віддзеркалюється у контексті специфіки педагогічного вузу. У майбутньому, нинішні студенти, у ранзі вчителів повинні в процесі виховання формувати стійку мотивацію в учнів з вдосконалення особистої тілесної культури. Запропоновані в науковій та методичній літературі складові індивідуальних оздоровчих програм для студентів мають вагомі недоліки: однобічність, відсутність дозування в добовому ритмі та тижневому мікроциклі, складність для практичного використання. Також значною проблемою є методика впровадження комплексної індивідуальної тренувально-оздоровчої програми (ІТОП) в процес фізичного виховання ВПНЗ.

3. Аналіз динаміки зміни показників функціонального стану та рівня фізичної підготовленості студентів , які відбуваються під час навчання у ВПНЗ, свідчить про недостатньо ефективну дію фізичного виховання на їх покращення. Це підтверджує проведене нами вимірювання за тестами розробленого „Паспорту оцінки стану здоровя”.

Поряд з цим, відмічена майже повна відсутність самостійного оздоровчого тренування студентів під час навчання у ВПНЗ.

4. Досліджений теоретичний та практичний матеріал з оздоровчого тренування, проведене анкетування студентів, а також, контент-аналіз спеціальних та наукових видань дозволив скласти уявлення про необхідний оптимальний зміст ІТОП для самостійного використання студентами, яка була розроблена і впроваджена в процес фізичного виховання ВПНЗ. Побудова програми дає можливість студентам самостійно її використовувати, як під час навчання у ВПНЗ, так і в подальшому. Оптимізований варіант програми має блочну структуру з виділенням у кожному блоці модулів дії. Це дає можливість комплексно застосовувати оптимальний набір засобів оздоровлення при самостійному її використанні. Зміст оптимізованої тренувально-оздоровчої програми склав основу впровадженого спецкурсу.

5. Проведений експеримент довів, що ефективною формою впровадження оптимізованої індивідуальної тренувально-оздоровчої програми є викладання у рамках процесу фізичного виховання вузу розробленого нами спецкурсу „Індивідуальна тренувально-оздоровча робота”. Під час засвоєння положень спецкурсу, студенти, крім дозованого фізичного навантаження, набувають необхідних валеологічних знань, вмінь і навичок для самостійного оздоровчого тренування. Контроль за функціональним станом та рівнем фізичної підготовленості може здійснюватися за допомогою розробленого нами „Паспорту оцінки стану здоров’я”.

6. Як свідчать показники дослідження, при застосуванні оптимізованої ІТОП, в експериментальній групі спостерігалися позитивні якісні зміни показників функціонального стану. Так, при повторному тестуванні ортостатичної проби показники у експериментальній групі змінилися з 14,65 ± 1,25 до 10,06 ± 0,52 уд./хв. у чоловіків (P < 0,05) і з 16,76 ± 0,85 до 11,14 ± 0,46 уд./хв. у жінок (P < 0,05). Зменшення цього показника свідчить про підвищення рівня функціонального стану у студентів експериментальної групи і відповідає оцінці “гарний стан фізичної підготовленості”. Цифровий аналіз результатів тестування за іншими показниками (одномоментна функціональна проба з присіданням, проба Генча, проба Штанге, Гарвардський степ-тест, індекс Руф’є) показав позитивні якісні зміни у функціональному стані студентів експериментальних груп. Це свідчить про ефективність впровадженої оптимізованої ІТОП.

7. Порівняння змін, які відбулись при тестуванні загальної якісної оцінки фізичної підготовленості за державними тестами в продовж експерименту показало, що у експериментальній групі досліджуваних студентів відбулися позитивні зміни. У чоловіків при першому тестуванні загальна сума балів становила 16,34 ± 2,33 бали, а на п’ятому курсі вона становила 48,15 ± 2,11 бали (показник рівня фізичної підготовленості змінився від “нижче за середній” до “високий”; якісна оцінка – від “незадовільно” до “відмінно”). У жінок, відповідно, - від 12,31 ± 6,33 бали до 46,17 ± 2,34 бали (показник рівня фізичної підготовленості – від “низький” до “високий”; якісна оцінка – від “погано” до “відмінно”. У контрольній групі: чоловіки – при першому тестуванні сума балів складала 16,18 ± 1,43; при останньому тестуванні - 16,12 ± 4,34 бали; показник рівня фізичної підготовленості залишився на рівні “нижче за середній”, що відповідає оцінці “незадовільно” У жінок при першому тестуванні сума балів складала 12,25 ± 4,13; при останньому тестуванні - 12,14 ± 6,43 бали; показник рівня фізичної підготовленості залишився на рівні “низький”, що відповідає якісній оцінці “погано”. Отримані показники свідчать про ефективність запропонованої нами оптимізованої ІТОП.

8. Експериментальна перевірка ефективності розробленої ІТОП показала, що вона може бути використана у самостійній фізкультурній роботі студентів вищого педагогічного навчального закладу з метою покращення функціонального стану організму, підвищення рівня фізичної підготовленості, оздоровлення їх та створення умов для потенційного довголіття. За певних умов вона може бути використана майбутніми вчителями у мотиваційній роботі серед учнів загальноосвітніх шкіл по прищепленню навичок індивідуальної тренувально-оздоровчої роботи, а також, застосовуватися при викладанні фізичного виховання у навчальних закладах іншого профілю.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. | Верблюдов І.Б. Створення та реалізація індивідуальних тренувальних програм для студентів педагогічних вузів (оздоровлення хребта).// “Біосоціокультурні та педагогічні аспекти фізичного виховання і спорту” – Суми: СДПУ, 2000. – С. 118–124. | 2. | Верблюдов І.Б., Лоза Т.О. Психорегуляція при виконанні індивідуальних тренувальних програм студентами педагогічних вузів.// “Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту”. – Харків: ХДАДМ, 2001. – №24. – С. 29–32.

3. | Верблюдов І.Б., Лоза Т.О. Вправи аеробного напрямку в індивідуальних тренувальних програмах студентів педагогічних вузів.// “Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту”. – Харків: ХДАДМ, 2002. – №3. – С. 15–21.

4. | Верблюдов І.Б. Основні вимоги до професійно-прикладної фізичної підготовки студентів педагогічних вузів.// “Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту”. – Харків: ХДАДМ, 2002. – №28. – С. 8–11.

5. | Верблюдов І.Б. Застосування ритмічної гімнастики у індивідуальних тренувально-оздоровчих програмах студентів педагогічних вузів.// “Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту”. – Харків: ХДАДМ, 2003. – №1. – С. 35–39. | 6. | Верблюдов І.Б. Вплив комплексного фізичного навантаження на особливості довільної уваги студентів педагогічних вузів.// “Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту”. – Харків: ХДАДМ, 2003. – №3. – С. 42–46. | 7. | Верблюдов І.Б. Порівняльне дослідження дії вправ аеробної спрямованості в індивідуальних тренувально-оздоровчих програмах студентів педагогічних вузів.// “Молода спортивна наука України”. – Львів, 2003. – Випуск 7, том 2. – С. 321–324. | 8 | Верблюдов І.Б. Індивідуальна тренувально-оздоровча програма. Методичний посібник для студентів вищого навчального закладу. - Суми: Редакційно-видавничий відділ СумДПУ, 2006.- 72 с.

| 9 | Верблюдов І.Б., Шаповал М.С. Деякі аспекти індивідуальної тренувально-оздоровчої роботи у вузах.// „Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту”. – Харків: ХДАДМ, 2006.- С.23-26. | 10. | Лоза Т.О., Верблюдов І.Б. Умови реалізації індивідуальних тренувальних програм для студентів педагогічних вузів: соціальний аспект.// “Актуальні проблеми оздоровчої фізичної культури, фізичної реабілітації та валеології у сучасних умовах”. – Кіровоград: КДПУ, 1999. – С. 148–152. |

АНОТАЦІЇ

Верблюдов І.Б. Оптимізація індивідуальної тренувально-оздоровчої