ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

“ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ”

Васильєва Наталя Костянтинівна

УДК 519.86:338.43

ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ

СИСТЕМНОГО ІННОВАЦІЙНОГО ОНОВЛЕННЯ

АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА

08.00.11 математичні методи, моделі та

інформаційні технології в економіці

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор

МАКАРЕНКО Петро Миколайович,

Дніпропетровський державний аграрний університет,

проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

академік НАН України

БАКАЄВ Олександр Олександрович,

Міжнародний науково-навчальний центр інформа-цій-них технологій та систем НАН України та Міністерства

освіти і науки України, завідувач відділу соціально-економічних систем та інформаційних техно-ло-гій;

доктор економічних наук, професор

ГАЛІЦИН Володимир Костянтинович,

Київський національний економічний універ-ситет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри інформаційного менеджменту;

доктор економічних наук, старший науковий співробітник

СКРИПНИЧЕНКО Марія Іллівна,

Державна установа “Інститут економіки та прогнозува-ння НАН України”, головний науковий співробітник відділу моделювання економічного розвитку.

Захист відбудеться “ 25 ” жовтня 2007 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.02 ДУ “Інститут еконо-міки та прог-нозу-вання НАН України” за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ “Інститут еконо-міки
та прог-нозування НАН України” за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, .

Автореферат розісланий “ 22 ” вересня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.М. Шелудько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення сучасних ринкових відносин в еконо-міці України призводить до необхідності підвищення конкурентоспро-можності віт-чиз-няної аграрної продукції, управлінської і технологічної досконалості вироб-ницт-ва, активізації під-при-ємницького середовища, забез-печення стабільного зрос-тан-ня в роботі суб’єктів різних форм власності й гос-по-дарювання. Основою ви-рі-шен-ня перелічених завдань є орієнтир на іннова-ційну модель роз-витку, за-ко-но-давчо закріплену на державному рівні, концеп-туально розгля-ну-ту в загально-еко-номічному вигляді відомими вітчиз-няними і зарубіжними вченими Л. Во-да-че-ком, В.М. Ге-й-цем, Б.М. Да-ни-ли-ши-ним, С.Д. Ільєнковою, В.І. Кар-повим, О.О. Ко-рен-ним, О.О. Лапко, О.В. Сав-чен-ком, Б. Санто, Д. Сахалом, Р.А. Фат-хут-ді-новим та пе-ре--не-сену на спе-ци-фічні умови національного аграрного вироб-ництва в бага-то-ас-пект-них до-слід-жен-нях С.А. Во--ло--діна, О.І. Дація, М.В. Зуб-ця, М.Х. Ко-рець--ко-го, П.М. Ма-ка-рен-ка, П.М. Музики, Т.О. Ос-ташко, П.Т. Саб-лука, М.А. Сади-кова, В.В. Юр-чишина.

Разом з цим інноваційну модель розвитку не можна вважати повною мірою об-ґрун-тованою й адаптованою для використання без залучення сучасних під-ходів еко-номіко-математичного моделювання як дієвого засобу теоретичного відпра-цю-ван-ня і практичного узагальнення механізмів та інструментів інно-ва-ційної мо-дер-нізації аграрного виробництва. Неодмінність цих кроків обумовлена критич-ним за-не-падом вітчизняного сільського господарства протягом останніх 10 ро-ків, що відображається в не-стій-кій рентабельності сільськогосподарських під-при-ємств з рос-лин-ниць-кої спеціалі-зації і сталою збит-ко-віс-тю їхньої про-дук-ції в тва-рин--ницт-ві, за винятком 2005 року. Річні обсяги вироб-ництва продукції сільського гос-подарства складали 48,663,4від рівня 1990 року. Загострився ціно-вий диспаритет, підси-лений інвестиційною неприваб-ли-віс-тю та висо-кою ри-зико-ваністю віт-чиз-няного сільсь-кого госпо-дарства, перма-нент-ною не-ста--чею його ресурс-но-го забез-пе-чення, застарілістю тех-нічної бази та суттєвим від-током ква-лі-фіко-ва-них пра-ців-ників. Ме--ха-нізми дер-жав-ної під-трим-ки аграрного виробництва не-до-с-коналі та неуз-год-же-ні з припус-ти-мими пре-ференціями за ви-мо-гами СОТ.

Ефективне вирішення перелічених проблем в умовах обмеженого ресурс-ного забезпечення сільського господарства неможливе без чіткого обґрун-ту-вання засобами аналітичного, імітаційного, інформаційного, струк-турного та си-туаційного моделювання, котрі дістали значного розвитку в фундаментальних працях О.О. Бака-є-ва, Н.Є. Бойцун, М.П. Бусленка, О.М. Бутника, В.В. Віт-лінсь-кого, В.К. Галі-цина, С.Г. Ді-ордіци, М.О. Кизима, Т.С. Клебанової, М.М. Кли-ме-нюка, І.М. Ко-вален-ка, В.Ф. Ко-вальчука, Н.І. Костіної, Ю.Г. Лисенка, О.М. Ма-рюти, В.С. Міха-ле-ви-ча, О.І. Пуш-каря, В.Л. Ревенка, І.С. Сер-гі-єн-ка, Л.Н. Сер-гєєвої, В.Ф. Ситника, М.І. Скрип-ниченко, О.І. Черняка, М.В. Яровицького.

Залучення парадигм системного аналізу за результатами Р. Акофа, Ф. Емері, А.В. Катренка, В.О. Ост-рей-ковсь-кого, В.М. Спицнаделя, В.М. То-ма-шевського та інших відомих науковців передбачає комп-лексне охоп-лення від-кри-тих питань формування й функціонування інно-ваційних контурів оновлення аг-рар-них кластерів, досліджуваних у загальному вигляді М.П. Вой-наренком, Ж.А. Мін-гальовою, С.В. Ткачовою та іншими віт-чиз-няними і за-кор-донними вче-ними. В такий спосіб, як вказують Ю.Б. Вінс-лав, В.В. Зі-нов-чу-к, Є.В. Ленсь-кий, М.Й. Малік, Ю.В. Яку-тін, має здійс-ню-ва-тись ефективна кооперація та концен-тра-ція ресурсів за вектором інтегрованого впро-вад-ження інноваційних тех-ноло-гій, видів продукції та методів управ-ління в середовищі вітчизняних сільсь-когос-по-дарсь-ких товаровиробників.

Ринкові реалії українського аграрного виробництва свідчать про необхід-ність розгляду питань фінансового забезпечення його інно-ва-цій-но-інтег-ра-цій-ної мо-дер-нізації за підтримки фундаментальних наукових резуль-татів І. Ансофа, К. Бо--у-ме-на, Є. Бріг-хема, Дж. К. Ван Хорна, Б. Кар-лофа, О.О Любіча, А.М. Под-дєрь-о-гі-на, І.Л. Са-зон-ця, А.В. Чу-піса. Разом з іннова-ційними розробками обов’яз--ково мусять поши-рюватись еко-ло-гічні прий-о-ми господарю-ван-ня, розвинуті Ю.В. Ба-біною, В.А. Бо----ри-совою, Е.О. Варфо-ло-мє-є-вою, А. Енд-ре-сом, О.Л. Ми-хайлюк, Н.В. Па-хо-мовою, К. Ріх-те-ром, В.Ф. Се-меновим. Ко-мер-ційну основу ви--со-ких результатів роботи сільськогос-по-дарсь-ких підприємств закладатиме реін-жи-ні-рин-го--ве перепроектування су-про--від-них іннова-ційних біз-нес-про-цесів, роз-гля-нуте в роботах В.Г. Во-рон-ко-вої, Ш.І. Іба---тул--лі-на, С.В. Іль-де-менова, О.В. Кру-шель-ниць--кої, В.Г. Ме-динсь-кого, Д.П. Мель--ни-чу-ка, М. Роб--со--на, Ф. Улаха, М. Ха-мера, Дж. Чам-пі та ін-ших ві-до-мих фа-хівців.

Багатоаспектні дослідження з питань економіко-математичного моде-лю-ван-ня в аграрній економіці проводились М.Є. Браславцем, В.А. Кадієвським, В.С. Ковальським, Р.Г. Кравченком, М.В. Кузубовим, Б.К. Скир-тою, А.Я. Сох-ничем, М.С. Сявав-ком, В.О. Точиліним, О.В. Ульян-чен-ком, С.В. Цюп-ком, В.В. Че--пурком та іншими провідними вітчизняними вченими. Проте залишилась не вирішеною проблема розробки математичних методів і моделей на підтримку інноваційного онов-лення вітчизняного аграрного виробництва, що являє собою складну, відкриту, здатну до само-організації та саморозвитку економічну сис-тему з динамічно змі-ню-ваними неде-тер-мі-нованими й суперечливими харак-те-рис-тиками. З огляду на це, економіко-математичне моделювання системного інно-ваційного оновлення аграрного вироб-ництва пос-тає важливою науковою проб-ле-мою, що й зумовлює акту-аль-ність обраної теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-та-цій-не дослідження проведено в рамках науково-дослідної ро-боти в Дні-про-пет-ровсь-кому державному аграрному університеті за темою Моделі систем інно-ва-ційної модернізації та інтегрованого розвитку в АПК, 2006-2007 рр. (номер дер-жавної реєстра-ції 0106U013089), де автор був одноосібним виконавцем. Роботу узгоджено з науко-вими дослідженнями за договором № 411 від 24.07.2006 р. між ДДАУ й “Під-при-ємством Громадської Організації “Інс-титут Розвитку Аграрних ринків” за те-ма-тичними напрямками “Розробка технічних регламентів з систем управ-ління якістю та інформаційного забезпечення АПК, що відповідають між-на--род-ним вимогам”, “Розробка галузевих стандартів України на систему фор-му-вання га-лу-зе-вої і тематичної структури нормативної бази аграрного сек-то-ру, адап--то-ваної до Євро-пейського законодавства”, “Розробка галузевих стандар-тів Ук-раїни на сис-те-му електронної навігації при роботі з міжнародними нор-ма-тив-ними до-ку--мен-та-ми для формування національного інформаційного фонду НД”, де авто-ром здійс-ню-вався аналіз інноваційного середовища в Україні та за її межами.

Дисертаційне дослідження скоординовано з планом науково-дослідних робіт по кафедрі інформаційних систем і технологій за темами “Розробка ін-фор--ма-цій-них технологій розв’язання задач сільськогосподарського вироб-ництва”, 2001-2005 рр. та “Розробка автоматизованих систем обробки інфор-ма-ції для уп-рав-ління агро-про-мисловим виробництвом”, 2006-2010 рр. (номер дер-жавної ре-єстра-ції 0107U000140). Особисто автором роз-робля-лись економіко-матема-тичні моделі впровадження аграрних інновацій та виконувались комп’ютерні роз-ра-хунки з прикладної перевірки їхньої адек-ват-ності.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є роз-робка концепції системного інноваційно-інтеграційного оновлення аграр-ного вироб-ницт-ва та створення на її основі комплексу економіко-матема-тич-них моделей щодо забезпечення структурно-функціональної ефективності модер-нізації аграр-ного виробництва в умовах розвитку вітчиз-няного ринко-вого середовища.

Поставлена мета зумовила необхідність розв’язання наступних зав-дань дослідження:

розробити концепцію інноваційно-ін-тег--ра-цій-ної модер-нізації вітчизняного аграрного виробництва;

запропонувати структурні моделі інноваційних контурів модернізації аг-рар-них кластерів на засадах адаптації, диверсифікації та мережної дифузії но-віт-ніх науково-технічних здобутків;

визначити основні принципи функціонування інноваційно-інтегра-ційних сис-тем оновлення аграрного виробництва та розробити динамічні мо-делі відпра-цювання їх схем управління;

обґрунтувати підходи до фінансового забезпечення інноваційних про-це-сів в аграрному виробництві, відокремивши позиції донорів й акцепторів по-ши-рю-ваних спеціалізованих нововведень;

розробити показники і процедури оцінки виробничо-фінансових влас-ти-востей запропонованих мереж оновлення аграрних техно-логій, ви-дів продукції та методів управління;

обґрунтувати принципи екологізованого аграрного виробництва і за-сто-сувати їх у розробці формалізованих моделей, що підтримують неде-тер-мінова-ний причин-но-наслідковий зв’язок між природокористуванням та ре-зультатами гос-по-дарської діяльності;

формалізувати реінжині-рин-гові заходи перепроектування бізнес-про-цесів для підвищення ефективності інноваційного оновлення аг-рар-них кластерів;

визначити напрями розвитку трудових ресурсів, задіяних в аграр-ному виробництві, та побудувати еко-но-міко-математичні моделі примно-ження їхнього людського капіталу в кон-текс--ті забезпечення інноваційного становлення конку-рен-тоспроможного вітчиз-няного сільськогосподарського товаровиробника.

Об’єктом дослідження є процеси системного інноваційного розвитку аг-рар-ного виробництва.

Предметом дослідження є інструментарій економіко-математичного моде-лювання процесів сис-темного інноваційного оновлення аграрного виробництва.

Інформаційно-нормативне забезпечення дисертаційного дослідження ут-во-рювали законодавчі акти Верховної Ради України, Укази Президента Укра-їни, офі-ційні статистичні дані, матеріали періодичних видань та моно-графічні на-у-кові результати вітчизняних і зарубіжних вчених за тематикою виконаної роботи, Інтернет ресурси.

Методичне підґрунтя дисертаційного дослідження в частині розробки еко-номіко-математичних моделей становили базові положення системного аналізу, теорії багатокритеріальної і послідовної оптимізації, мереж Петрі, ма-тема-тич-но-го програму-ван-ня, поняття і методи теорії графів та гіпергра-фів, підходи імі-та-ційного імо--вір-ніс-но-автоматного мо-де-лю-вання, елементи теорії нечітких множин і логіки, методи ство-рення й налагодження штучних нейронних мереж.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному.

Вперше:

запропоновано концепцію системного інноваційного оновлення аграр-ного виробництва, яка передбачає поетапну формалізацію: формування та функціо-нування ін-тег--рованих мереж диверсифікованих аграрних інновацій, управ-ління матері-аль-но-грошовими та трудовими ресурсами їх донорів й акцеп-торів та впро-вадження еко-ло-гізованих аграрних інновацій в умовах ринкової та при-родної невизначеності, що надає можливість підвищити ефективність аналізу розвитку інноваційної модернізації аграр-ного вироб-ництва на рівні держави, регіонів та окремих підприємств за підтримки методів економіко-матема-тичного моде-лювання;

розроблено блок економіко-математичних моделей формування інно-ва-цій-них кон-турів модер-нізації аграрного виробництва в термінах тео-рії однокри-те-рі-альної оптимізації на гіперграфах, що дозволяє підтримувати диверси-фіко-вану адап-та-цію та регіо-нальну зв’язність розповсюд-жу-ва-них аг-рар-них нововве-день при міні-мальному фінансовому забезпеченні їхнього виробни-чого супроводу;

розроблено блок параметричних моделей функціонування систем ін-но-ваційного оновлення аг-рар-ного виробництва засобами імітаційного імовір-нісно-автоматного моделювання та стохастичних мереж Петрі, що дозволяє адекват-ніше враховувати недетер-мінований характер ре-зультатів аграрного вироб-ницт-ва, підвищувати ефектив-ність управ-лінсь-ких рішень доно-рів й акцепторів інно-вацій про їхній ресурсний супровід, забезпечувати вищу швидкість дина-мічного залучення елементів про-дуктивніших інноваційних роз-робок в умовах без-по--середньої й опосередко-ваної конкуренції та більш ефективно розподіляти ре-сурси під вдоско-налення тех-ноло-гічних характеристик інновацій в наступному ви-роб-ничому циклі;

запропоновано фінансово-технологічні оцінки системних зв’яз-ків між до-но--ра-ми та реци-пі-єн-тами аграрних інновацій, що надає можливість змен-шити трудо-місткість та підвищити обґрунтованість прийняття управ-лінських рішень щодо дивер-сифікації парт-нерських стосунків, зниження ри-зиків виробництва, порівняння ефективності витрачання інвестицій, конку-рен-тоспроможності та стійкості робо-ти підпри-ємств в інноваційних аграрних кластерах;

розроблено блок економіко-математичних моделей оптимального пла-ну-ван-ня порт-фельної інно--ва-ційної модернізації роботи сільськогос-по-дарсь-ких товаро-вироб-ників у рос-лин--ництві і тваринництві, що дає змогу під-вищувати ефек-тив-ність аграрного виробництва з урахуванням рівня інно-ваційного онов-лення тех-но-логічних операцій за критеріями доходності, при-бут-ковості, рен-та--бельності, по-несених ресурсних витрат та обсягу вироб-леної продукції із зада-ною якістю та екологічністю;

розроблено параметричні моделі динамічного уп-рав-ління грошовими пото-ками акцеп-торів аграрних інновацій засобами імовірнісно-автоматного моделю-вання та мереж Петрі, що надають можливість максимізовувати під-сум-ковий ба-ланс між акти-вами й па-сивами сільськогосподарського під-при-ємства після ви-конання ним поліпшуваль-них та страхувальних іннова-ційних заходів, котрі можуть від-шкодо-вуватися з дебіторських боргів, влас-них грошових коштів, кредитів чи шляхом продажу (здачі в оренду) частини виробничих фондів;

запропоновано і формалізовано в термінах по-слі-довного аналізу варі-антів процедуру реінжинірингу бізнес-процесів, що су-провод-жують іннова-ційне онов-лення аграрного виробництва, а також роз-роб-ле-но блок нейроме-режних моделей на підтримку реінжинірингового розвитку поліва-лент-них тру-дових ресурсів сільсь-кого господарства, що дає змогу зменшити втрати від прий-няття неадек-ватних управлінських рішень та отримувати додаткові при-бутки від виробничої діяль-ності та економії витрат на трудові ресурси;

удосконалено:

моделі фінан-су-ван-ня ді-яль-ності донорів аграрних інновацій з залученням інструментарію фондового ринку в термінах детермінованих й імовір-нісних автоматів Мура та па-ра-метричних мереж Петрі з пріоритетами, що, на відміну від існуючих мо-делей, дозволяють підвищувати підсумковий дохід інно-ватора-емітента в ході керова-ного чергування періодів купівлі-продажу власних резервних акцій та ре-гу-лювання розміру сплачуваних дивідендів;

набули подальшого розвитку:

мережно-кластерні підходи для створення контурів поширення аг-рарних інно-вацій, формалізовані оптимізаційними моделями на графах, що дозволя-ють міні-мізувати витрати матеріально-грошових ресурсів для забезпе-чення інтегро-ваної адап-та-ції і поточного супроводу впроваджуваних іннова-ційних здобутків та зменшити час трансферної дифузії їх елементів;

причинно-наслідкові принципи екологічно чистого аграрного вироб-ництва, вті-лені засобами нечітких множин та логіки у ви-гля-ді економіко-матема-тичних моделей екологізації інноваційної модер-нізації аграрних кластерів в умовах природної й ринкової невизна-ченості, що надає можли-вість підви-щити точність оцінки ефективності впровадження аграрних інно-вацій, компонуючи еколого-виробничі та фінан-сово-комерційні показники їх за-лучення.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність за-про-по-нованих методологічних підходів та розробленого комплексу еконо-мі-ко-ма-те-матичних моделей на рівні підприємств-акцепторів інноваційних здобутків по-ля-гає в можливості підтримки вдосконалення модернізації їхньої госпо-дарсь-кої діяльності для підвищення конкурентноздатності, покра-щення фінан-со-во-го стану та виявлення напрямів зміцнення позицій у рин-ко-во-му сере-довищі. Прик-ладне застосування теоретичних результатів дисер-тацій-ного дослід-ження сто-сов-но форму-вання і функціонування інноваційно-інтег-ра-ційних сис-тем оновлення аграрного виробництва сприятиме роз-витку ре-гі-о-нальних клас-те-рів, реалізації розбудови мережної інфраструк-тури проду-центів-пос-та-чаль-ників аграрних інно-вацій та підтримці ста-лого зрос-тан-ня у віт-чиз-ня-ному сільському господарстві.

Концептуальні положення й модельні розробки дисер-та-цій-ної роботи прийнято до впровадження головним управлінням агропро-мис-лового роз-витку Дніпропетровської обласної державної адміністрації для прог-но-зуван-ня перс-пек-тив та виявлення резервів підвищення продуктивності робо-ти сільсь-ко-гос-по-дарсь-ких товаровиробників регіону (довідка № 15-2070 від 27.10.2006 р.).

Економіко-математичні моделі та рекомендації стосовно диверси-фікації технологій, оновлення видів продукції та залучення сучасних під-хо-дів управ-ління для вдосконалення виробництва сільськогос-подарсь-кої техніки вико-рис-та-но в роботі Державного конструкторського бюро “Південне” ім. М.К. Ян-геля (акт № 332/8166 від 01.11.2006 р.).

Дисертаційні розробки, моделі й рекомендації застосовано для вдос-ко-на-лен-ня підходів до прогнозування очікуваних фінансових результатів діяльності й оцінки перспективності бізнес-планів та інвестиційних проектів суб’єктів гос-по-да-рювання різних форм власності в аудиторській фірмі ТОВ “Партнерське това-риство “АКо” (довідка № 28 від 09.11.2006 р.).

Авторські рекомендації та пропозиції щодо зниження ризиків госпо-дарсь-кої діяльності, підвищення кваліфікації персоналу, вдосконалення пла-нів та під-хо-дів інноваційної модернізації на рівні підприємства впро-ваджено в ро-бо-ту ЗАТ “Птахокомбінат “Дніпровський” (довідка № 2518 від 10.11.2006 р.).

Запропоновані в дисертації економіко-математичні моделі застосовано у виробничій ді-яль--ності ТОВ “Корпорація “Галак-ти-ка Київ” у галузі розробки ін-фор-маційних сис-тем та технологій для планування розширення й удос-ко-на-лення інстру-мен-тарію уп-рав--лінсь-кої підтримки іннова-цій-ного розвитку віт-чиз-ня-них аграрних під--при--ємств (довідка № 53 від 22.11.2006 р.).

Значна частина результатів дисертаційного дослідження викорис-то-ву-єть-ся в навчальному процесі при підготовці фахівців за спеціальностями “Менедж-мент організацій”, “Фінанси”, “Маркетинг”, “Облік і аудит” при викладанні дисциплін “Математичне програмування”, “Дослідження операцій”, “Методи оп-тимізації в економіці” в Дніпропетровському державному аг-рарному універ-си-теті (довідка № 16-11-1047 від 17.10.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Представлені в роботі результати одержано автором самостійно. З наукових праць, опуб-лі-ко-ваних у співавторстві, вико-рис-та-но лише ті положення й рекомендації, що належать особисто здобувачу. Ро-бо-та не містить матеріалів канди-датсь-кої дисертації.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, викладені в дисертації, оприлюднено на: Міжнародній науково-практичній конференції “Фор--мування конкурентноздатності підприємств АПК в умовах ринкової транс-фор-мації економіки” (Полтава, червень 2004 р.); V міжнародній науково-прак-тич-ній конференції “Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, вересень 2004 р.); Науково-практичній конференції “Формування управ-лінсь-кого по-тен-ці-а-лу суспільного розвитку” в межах “Днів науки” в ГУ “ЗІДМУ” (Запоріжжя, жов-тень 2004 р.); Першій Міжнародній науково-прак-тич-ній кон-фе-ренції “На-у-ко-вий потенціал світу ‘2004” (Дніпропетровськ, листопад 2004 р.); VІІІ Між-на-род-ній науково-практичній конференції “Наука і освіта ‘2005” (Дні-про-петровськ, лю-тий 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансові за-са-ди інноваційного забезпечення сталого розвитку регіонів України” (Полтава, бе-ре--зень 2005 р.); Міжнародній науково-прак-тич-ній конфе-ренції “Наука в транс-порт--но-му вимірі” (Київ, травень 2005 р.); Між-народному Форумі молодих вче-них “Рин-кова транс-формація економіки пост-соціа-лістичних країн” (Харків, тра-вень 2005 р.); П’ятій Міжнародній науково-практичній конференції “Мотивація інно-ваційно-інвестиційної діяль-нос-ті під-при-ємств та ринку праці в контексті інтег-ра-ції України до ЄС” (Хмель-ницький, травень 2005 р.); Другій Міжнародній нау-ко-во-практичній кон-фе-ренції “Рин-ко-ва трансформація соціально-еконо-міч-них від-носин в АПК” (Мелі-тополь, чер-вень 2005 р.); ІІІ Відкритих науково-мето-дичних читаннях “Мате-ма-ти-ка для інженерів і економістів: проблеми викладання та засто-су-ван-ня” (Хер-сон, ве-ре-сень 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Еколо-гізація еко-но-міки як інструмент сталого розвитку в умовах конку-рентного середо-вища” (Львів, вересень 2005 р.); Х науково-мето-дичній кон-ференції з нагоди 40-ї річниці “Економічної кі-бер-нетики” в Україні “Проб-леми еконо-мічної кібер-нетики” (Київ-Донецьк, вересень 2005 р.); Міжнародній на-уково-прак-тичній конференції “Наука та інновації ‘2005” (Дніпро-пет-ровськ, жов-тень 2005 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні нау-кові дослідження ‘2006” (Дніпропетровськ, лютий 2006 р.); Міжнародній нау-ко--во-прак-тичній конференції молодих учених “Інтенсифікація і сталий розвиток сільсь-когос-подарського виробництва” (Хар-ків, квітень 2006 р.); Між-народній на-у-ково-практичній конфе-ренції “Особливості соці-аль-но-еконо-міч-ного роз-вит-ку Ук-раї-ни і регіонів” та Між-народній науково-практичній кон-ференції “Сис-тем-ний аналіз і управ-ління” в межах “Днів науки” в ГУ “ЗІДМУ” (Запоріжжя, жовтень 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний стан та проб-леми інноваційного розвитку держави” (Луцьк, жовтень 2006 р.); ІІ Міжна-род-ній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми інно-ва-цій-но-го роз-вит-ку дер-жави” (Дніпропетровськ, жовтень 2006 р.); нау-ково-практичних кон--фе-ренціях ви-кладачів, аспірантів та студентів Навчаль-но-наукового інс-ти-туту еко-но-міки ДДАУ за підсумками НДР в 2003 р. “Проб-ле-ми форму-вання під-при--ємництва та вико-рис-тання виробничих ресурсів в аг-рарному сек-то-рі еко-но-міки Украї-ни” (Дні-пропетровськ, березень 2004 р.), в 2004 р.  “Су-час-ні проб-ле-ми розвитку еко-номіки АПК: соціально-еконо-мічні аспекти” (Дні-про-пет-ровськ, бе-ре-зень 2005 р.), в 2005 році “Ринкові механізми управління еко-но-мікою” (Дні-про--пет-ровськ, березень 2006 р.); І регіональній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку Придніпров’я” (Дніпропетровськ, лю-тий 2007 р.).

Публікації. Результати дисертації опубліковано в 51 науковій праці, зо-кре-ма, в двох монографіях (одна індивідуальна, одна колективна); в 29 стат-тях у фахових виданнях з економічних наук за переліком ВАК України, з них 19 ста-тей надруковано в наукових журналах, 10 статей у збірниках наукових праць; у 19 матеріалах і тезах конференцій; в одному навчальному посібнику. Загальний об-сяг зазначених публікацій становить 67,11 д.а., з яких особисто автору нале-жить 40,82 д.а.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається з вступу, семи розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 397 сторінок. Основна частина роботи містить 32 рисунки та 4 таб-лиці. Список вико-рис-таних літе-ра-тур-них джерел з 286 найменувань займає 30 сто-рі-нок, 10 додат-ків  31 сторінку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, сформульовано мету, об’єкт та предмет дослідження, визначено його завдання, розкрито наукову новизну, теоретичну й практичну значимість одержаних результатів, наве-дено дані про їхню апробацію та опублікування.

В першому розділі “Теоретичні засади інноваційного оновлення та ін-тег-ро--ваного розвитку аграр-ного виробництва” розглянуто концептуальні пи-тан-ня модернізації аграрного виробництва на засадах інноваційної моделі розвитку економіки, що є основою активізації господарської діяльності під-при-ємств та запорукою стійкого зростання показників їхнього функціонування. Вважаючи “аграрне виробництво” сучасним аналогом “сільськогос-по-дарсь-кого виробництва”, котре охоплює господарську діяльність в галузі рос-линництва й тваринництва, інноваційний розвиток аграрного виробництва можна визначити як впровадження новітніх технологічних, продуктових та управлінських розро-бок, які забезпечують підвищення конкурентоспро-мож-ності, збільшення об-ся-гів та зниження собівартості виробництва сільсь-ко-господарської продукції. Базовою детермінантою інноваційної модернізації аграрного ви-роб-ництва вияв-ля--ється тріада “інтеграція, інновації, інвестиції”, що згодом пере-творю-ва-ти-меть-ся на парадигму “три К” ? корпоратизація, капіталізація, комер-ціа-лізація.

Необхідність інноваційного оновлення аграрного виробництва обумовлена негативним впливом кризогенних чинників у фі-нан--совому, науковому, техніч-ному, комерційно-маркетинговому забезпе-ченні вітчизняного сільського госпо-дарства, відтоком з нього кваліфікованих трудових ресурсів, порушенням еко-логічних принципів господарювання та недоскона-лістю аграрної політики дер-жави. Наукомісткий розвиток сільського господарства законодавчо визнано од-ним з пріоритетних напрямів інноваційної діяль-нос-ті на теренах України. Але загальний стан вітчизняного аграрного вироб-ництва залишається критичним. Так, у 2001-2005 роках рентабельність сільсь-ко-гос-по-дарських підприємств коли-валась від 1,9 до 14,6частка основних засобів сільського господарства ско-ро-тилась з 10,1 до 5,7За цей період обсяги валової продукції для сільсь-когосподарських під-приємств становили тільки 24,835,5від рівня 1990 року, причому частка прибуткових сільськогоспо-дарських підприємств коли-валась від 46,2 до 63,8За підсумками 2005 року рівень самоза-безпе-ченості вітчизняного продовольчого ринку по м’ясу та м’ясним продуктам складав тільки 86,3по плодам, ягодам та винограду 89,2 %, по картоплі 99,5 %. Експортна частка у валовій сільськогосподарській продукції в Україні більш, ніж в 2 рази менша, ніж в Польщі й Угорщині, та більш, ніж в 4 рази менша, ніж в Німеччині. До того ж якщо індекс сільськогосподарського виробництва в світі на 2005 рік зріс у порівнянні з 1990 роком до 138,1в Канаді до 124,9 %, в США до 127,7 %, в Китаї до 203,3то в Україні він знизився до 63,4

Аграрне виробництво відноситься до складних, від-критих, динамічних, недетермінованих економічних систем, здатних до самоорганізації, само-від-нов-лен-ня, са-мо-навчання і саморозвитку. З огляду на це, в дослідженнях іннова-ційного онов-лення аграрного виробництва доцільне поєднання системного й ме-реж-но-клас-терного підходів, що відображатиметься в розгляді інноваційного розвитку аг-рарних кластерів як територіальних об’єднань споріднених за спе-ціа-лізацією діяльності підпри-ємств, орієнтованих на розробку й вико-рис-тання нау-комістких аграрних інновацій для здобуття виробничих конку-рентних пере-ваг та забезпе-чення економічного зростання на державному й регіональному рівні.

Запропоновані системи модернізації аграрного виробництва складатимуть-ся з інноваторів (до-норів, продуцентів, розпов-сюд-жу-ва-чів новітніх наукомістких розробок) та їхніх клі-єнтів (приймачів, реципі-єн-тів, ак-цеп-торів новостворених чи адаптованих аграрних нововведень). Встановлювані між донорами й акцеп-то-рами диверсифіковані партнерські зв’язки за стратегією інтегрованого еконо-міч-ного зростання забезпечуватимуть ефективну кооперацію і концентрацію ре-сурсів, залучених під інноваційне оновлення аграрних кластерів, та конструк-тивну конкуренцію і розвиток впроваджуваних аграрних інновацій.

Підвищити обґрунтованість системного інноваційного оновлення аграр-ного ви-роб-ництва дозволяє комплексна формалізація пропонованих заходів з інноваційної модернізації аграрних кластерів із залученням сучасних методів економіко-математичного моделювання. Загальну концепцію формалізованого системного інноваційного оновлення та інтегрованого розвитку аграрного вироб-ництва, орієнтовану на запобігання дії його основних кризогенних чинників, представлено на рис. 1. Детальну формалізацію окремих блоків запропонованої концепції інно-ва-ційної модернізації аграрного виробництва засобами сучасних методів ана-лі-тич-ного, імітаційного, інформаційно-кібер-нетичного, структурно-системного та си-ту--а-ційного моделювання розглянуто в наступних розділах дисертації.

Рис. 1. Концепція системного інноваційного оновлення

та інтегрованого розвитку аграрного виробництва

В другому розділі “Моделі формування інноваційних контурів онов-лен-ня аграрного виробництва” досліджено проблеми фор-му--ван-ня інновацій-но-інтеграційних мереж модернізації аграрних кластерів.

Адекватним засобом формалізації створення мереж інноваційного розвитку аграрного ви-роб-ництва є сполучення методів структурно-системного й аналітич-ного моделювання. В запропонованих моделях на графах -у вершину було зіставлено з впроваджуваною аграрною інновацією від -го про-ду-цента, . Задання ребра з вагою вказувало на наявність спіль-них приймачів -ої та -ої інновації з ресурсними витратами обсягом , , . Формування зв’язної мережі інноваційного оновлення аграрного виробництва формалізовано задачею про міні-мальне покри-ва-юче дерево графу , побудованого зважуванням ребер про-пор-ційно до обсягів фінан-су-вання сумісної адап-та-ції впровад-жу-ваних інно-вацій до умов їхніх потен-цій-них реципієнтів.

Модель визначення інноваційного контуру модернізації аграрного ви-роб-ництва з мінімальними ресурсними витратами зведена до пошуку мі-німаль-ного покри-ваючого дерева графу : знайти підграф , що задоволь-няє обме-жен-ня , , та для будь-яких , , існує така по-слідовність елементів множини , що всі ребра належать , а критерій сума ваг

досягає мінімального значення.

Надавши ребрам часові ваги , , , за швид-кістю трансферу елементів інно-вацій, одер-жуємо параметричні моделі визначення інно-ваційних контурів поширення аграрних інновацій з мінімаль-ними часовими витратами у вигляді задач про найко-ротший маршрут між вершинами графу : знайти підграф , що складається з різних вершин при , та з відмінних ребер графу , за якими критерій сума ваг

досягає мінімального значення.

Практична прийнятність та економічна адекватність зазначених моделей підтверджена ре-зультатами розрахунків на прикладі міжрегіонального по-ши-рення техно-логій зерновиробництва. Зокрема, встановлено, що для забез-печення зв’язного розповсюдження технологій вирощування пшениці необ-хідне охоп-лен-ня 2475,41 тис. га посівних площ, що є кращим, ніж їхній загальний обсяг 5638,74 тис. га майже в 2,3 рази. Знайдено, що найбіль-ший термін трансферу розглядуваних інно-ва-цій складатиме 7 часових інтервалів за напрямами:

АР Крим | ... | Волинська область;

Закарпатська область | ... | АР Крим;

АР Крим | ... | Львівська область;

Луганська область | ... | Закарпатська область.

Проте це є меншим за вихідну максимальну три-валість інноваційної дифузії (24 часових інтервали) більш, ніж в 3,4 рази. Зокрема, найкоротші шляхи дифузії інновацій від та до Дніпропетровської області утворюють ланцюги зі скороче-ною довжиною щонайменше в 4,8 рази.

За економічним змістом запропонованих моделей на гіперграфах вер-ши-на-ми вва-жались век-тори , як бажані показники умов впровадження кожної з інно-ва-цій, та набори па-ра-метрів , як відповідні реальні харак-те-рис-тики ви-роб-ничих умов їхніх акцепторів. Кожній інновації зіставлялось ребро, інци-дент-не верши-нам, що відповідають сільськогосподарським підпри-ємствам, до умов яких запро-вад-жу-єть-ся адаптація даного но-во-вве-дення. Вер-шини, інци-дентні декільком ребрам, зада-ватимуть акцепторів, котрі практикують порт-фельну інноваційну модернізацію. Тоді будь-яке ребро виділятиме гори-зон-тально інтегрованих приймачів однієї новітньої розробки, котрі забезпечують ди-вер-сифікацію ді-яль-ності її продуцента та утворюють разом з ним частину ви-роб-ни-чої вертикалі. Якщо позначити витрати на пристосування -ої інновації до умов -го реципієнта через , , , то величина визна-ча-ти-ме обсяг фінансування -ої інновації під адаптацію до умов роботи її реципієнтів за спів-від-ношенням

, , .

Таким чином, у моделі зв’язної диверсифікованої мо-дер-нізації аг-рар-ного виробництва при обмеженому фінансуванні необхідно мінімізувати цільову функцію

(1)

при умовах, що для , послідовності

&

:

& , . (2)

Врахування вимог про диверсифіковану адаптацію для кож-ного акцептора щонайменше () інновацій передбачатиме ін-ци-дент-ність будь-якої з вершин хоча б ребрам гіперграфу, , що відображатиметься в посиленні моделі (1), (2) обме-жен-нями

для : & для всіх .

Формування контурів конкурентної інноваційної модернізації аграрних кластерів з мінімальним ресурсним забезпеченням та щонайменшими обсягами диверсифікованого впровадження аграрних інновацій, , підтриму-ватиме модель (1), (2) із доданими обмеженнями про існування

для , числової послідовності

та послідовності множин

& , :

& для , .

Для виконання обчислень за моделями на гіперграфах запропоновано евристичні ал-го-ритми пошуку наближених оптимальних рішень.

У третьому розділі “Моделі функціонування інноваційно-інтегра-цій-них мереж онов-лен-ня аграрних кластерів” в рамках концепції систем-но-го аналізу економічних процесів розглянуто питання функціонування іннова-цій-них систем модернізації аграрного виробництва.

Для підвищення ефективності управління ресурсним забезпеченням впро-вад-ження і трансферу аграрних інновацій запропоновано імітаційні імовірнісно-автоматні моделі функ-ціонування систем інноваційного розвитку аграрних клас-терів, де пара-мет-рич-не стратегічне управ-лінське рішення -го до-нора інновацій про на-дан-ня науково-тех-ніч-ного супроводу роботи -го клієнта-акцептора відоб-ражено величиною , , , . З реалізацією трансферу елементів продуктив-ні-ших інновацій зіставлено величини , , , . Нестійкі ре--зуль-тати діяльності -го реципієнта за -ю інновацією в дискретні моменти часу описано ви-пад-ковою величиною , , , . Параметричне опера-тив-не управлінське рішення -го акцептора про виділення частки ресурсів під впро-вад-ження -го нововведення задано величи-ною , , , . Змінні пара-мет-ри інновацій зіставлено з ве-личинами , , , .

Для оцінки економічної ефективності функціонування систем інновацій-ного оновлення аграрного виробництва запропоновано усереднені показники продуктивності роботи донорів й акцепторів інновацій, обсягів поелементного трансферу в розра-хун-ку на одне ново-вве-дення, рівню дивер-си-фікації діяльності інноваторів та сукупних витрат під адаптацію їхніх розробок у змінному колі клієнтів-реципієнтів.

Ґрунтуючись на пристосованості апарату мереж Петрі до формалізації асинхронних процесів та причинно-наслідкових міжеле-мент-них зв’яз--ків у диск-ретних економічних системах, розроблено модель вдосконалюючого інновацій-ного розвитку аграрних кластерів, котра склада-єть-ся з блоку відліку часу, блоків генерації поточних виробничих резуль-та-тів -го акцептора, , та блоків залучення елементів -ої інновації для вдос-ко-налення -ої новітньої розробки, , . Створювана в та-кий спосіб мережа Петрі від-ображатиме сто-хастичний характер аграрного ви-роб-ництва та підтри-му-ватиме міжіннова-ційний трансфер безпосередньо й опосе-ред-ко-вано кон-ку-руючих нововведень за умов їхнього практичного по-рів-няння на прикладі роботи диверсифікованих сільськогосподарських реципієнтів. Поділ виробничого про-це-су за спорід-неними інноваційними технологіями на періодів з операцій із заданими термінами виконання, , , формалізовано в термінах стохастичних мереж Петрі за прі-о-ри-те-тами і затримками. Одержана в такий спосіб модель динамічної інноваційної модернізації аграрного виробництва складається з блоків: генерації поточ-них результатів роботи -го акцептора за -ю інновацією, , ; накопичення даних про без-по-середні виробничі переваги -го но-во-вве-ден-ня над -ю новіт-ньою розробкою з параметрами про ступінь до-ві-ри -го інноватора резуль-татам роботи -го реципієнта, , , ; акумуляції даних про опо-се-редко-вано про-дук--тивніші ін-новації для кожного нововве-ден-ня; залучення елементів -ої розробки на під-тримку -ої інновації з па-ра-мет-ра-ми про не-об--хідну кількість зафіксо-ваних переваг для реалізації чергового трансферного вдос-коналення, , .

Економічну ефективність інноваційного розвитку аграрних кластерів за кін-це-вим мар-кі-ру-ванням мо-дель-ної мережі Петрі визна-чатиме ступінь конструк-тивної кон-ку-рен-ції, мас-штаб-нос-ті поширення, практич-ної зв’яз-ності, впливовості й ак-тив-ності вдосконалення для кожної з впроваджуваних аграрних інновацій.

В четвертому розділі “Забезпечення ефективності оновлення аграр-ного вироб-ницт-ва з по-зи-цій донорів інновацій” аналізуються фінансово-вироб-ничі аспекти діяльності аграрних інноваторів. Одержано оцінки фінансових вит-рат на адаптаційно-супроводжувальні заходи у випадку змін складу акцепто-рів і продуцентів-постачальників аграрних інновацій, їх вироб-ни-чо-техно-ло-гіч-них параметрів та показників пристосу-ван-ня до потреб сільськогосподарських ре-ци-пієнтів аграрних кластерів.

Запропоновано коефіцієнти стій-кос-ті та незалежності роботи -го інно-ва-то-ра (), диверсифіко-ва-нос-ті його виробничих позицій (), конкурентоспроможності () та ефективності використання ін-но-ваційних інвестицій ( ), де загальна кількість акцепторів -ої інновації, число її диверси-фі-ко-ваних реципієнтів, кількість приймачів, що впроваджують -у інновацію без цілеспря-мо-ва-но-го пристосу-вання, число потенційних ак-цеп-торів, котрі входять до кола адаптації -ої новітньої розробки, .

Інтеграційна звязність інноваційних контурів оновлення аграрних клас-терів по виробничій вертикалі сприятиме зниженню постійних витрат при ви-ник-нен-ні оперативного й інвестиційного синергізму. Горизонтальна інтеграція донорів й акцепторів аграрних інновацій зменшуватиме змінні витрати вироб-ництва зав-дя-ки синергії продажу. Диверсифікація партнерства пропорційно зни-жу-ватиме виробничо-операційний ризик діяльності реципієнтів аграрних інно-вацій та ко-мер-ційний ризик їхніх продуцентів.

Для впорядкування розвитку мереж інно-ва-ційного оновлення аграрних кластерів запропоновано алгоритмічну процедуру оптимізації зв’язків між доно-рами й ак-цепторами аграрних інновацій в умовах природно-ринкової неви-значе-ності. Застосування математичного підходу послідовного аналізу варіантів до-зволяє збалансовувати прибутки й ризикові втрати інноватора від якнайбіль-шого охоплення клієнтів-реципієнтів та неможливості повного присто-су-вання до їх потреб та умов виробництва.

Незважаючи на законодавчо визнану широку інвестиційну підтримку інноваторів через безвідсоткове, здешевлене або ком-пенсоване кредитування, майнове страхування, пільгове опо-даткування, звіль-нен-ня від сплати ввізного мита тощо, фінансування аграрних інно-ва-ційних проектів залишається гострою проблемою вітчизняної еко-но-міки. На прямі іноземні ін-вес-тиції в сільсь-ке гос-по-дарство в 2005 році припа-дало лише 1,8від їх загальнонаціо-наль-ного об-ся-гу. Фінан-сування інноваційної модернізації аграрного виробництва переважно здійс-ню-ється з власних коштів підприємств.

Віддаючи належне перспективам розвитку корпоративних відносин в сільському господарстві, проаналізовано механізми залучення інструментарію фондового ринку для фінансового забез-пе-чен-ня інноваційного розвитку аграрних кластерів. Для вдосконалення фінан-сової координації інноваційного оновлення аграрного виробництва розроблено імітаційну модель регулю-ван-ня ви-пад--ко-вих курсів , попиту та пропозиції , , на акції іннова-торів-емі-тентів та обґрунтування розподілу їхнього чистого прибутку під випла-ти диві-ден-дів впродовж чергування періодів купівлі-продажу акцій з резерв-них порт-фелів за виділені під це грошові кошти обсягом , , . Для оцінки економічної ефективності фінансового забезпечення інно-ваційного оновлення аграрного виробництва засобами інструментарію фон-до-во-го ринку обрано критерій підсум-кового прибутку

,

де кількість акцій -го інноватору, котрі не належать центру інвестиційної координації аналізованого аграрного кластеру до початку поточного модельного періоду, .

Моделювання оперативного управління обігом акцій інноваторів серед їх клієнтів-реципієнтів за аналогією до змін-них роялті-платежів в рахунок надання чи згортан-ня ін-но-ва-ційних послуг і виробничих контактів здійснено засобами мереж Петрі з параметрами і пріоритетами.

У п’ятому розділі “Забезпечення ефективності модернізації аграрних клас-те-рів з позицій акцепторів інновацій” представлено авторські ре-зуль-тати, при-свя-чені аналізу виробничо-фінансових аспектів інноваційного онов-лення роботи сільсь-ко-гос-подарських товаровиробників в тваринництві й рос-линництві.

Останні роки вітчизняне тваринництво є традиційно збитковим. Тільки в 2005 році його рентабельність склала 5Річні об-ся-ги виробництва мяса, мо-ло-ка, яєць станом на 01.01.2006 р. знизилися порівняно з 1990 роком у 2,8, 1,8 та 1,3 рази. Спостерігається негативна тенденція щодо скорочення поголів’я корів, свиней та птиці відповідно у 2,3, 2,8 та 2 рази. Середньостатистичні річні обсяги споживання м’яса, молока та яєць на одну особу в Україні зменшилися за аналізований період, відповідно, в 1,7, 1,7 та 1,2 рази. Враховуючи зазначене, постає необхідність портфельного оновлення тех-но--логій виробництва продукції тваринництва, що й було змодельовано засобами багатокритеріальної оптимі-за-ції. А саме, до обмежень було віднесено:

блоки рівностей з охоплення всього поголів’я худоби і птиці технологіями для модернізованого виконання операцій з відтво-рен-ня пого-лів’я, утримання, обслуговування та кормозабезпечення тварин

, ;

нерівність про мінімальний обсяг виходу продукції

;

блок нерівностей про обмежене фінансування складових етапів модер-ні-зо-ваного виробничого процесу

, .

Критеріями оцінки ефективності здійснюваного інноваційного роз-вит-ку сільськогосподарських товаровиробників було обрано: сукупну со-бі-вартість одержаної продукції; за-гальний дохід від її реалізації; чистий прибуток аграрного акцеп-тора; рента-бельність його робо-ти; чистий прибуток від реа-лі-зації продукції, виго-тов-леної переробними підпри-ємствами з си-ро-вини від даного сільсь-ко-гос-по-дарсь-кого товарови-роб-ника; су-купний об-сяг продукції тваринництва від даного реци-пієнта; обсяг ви-роб-ництва продук-ції тваринництва з ура-хуванням її якіс-ного рівня та еко-логіч-ності. Перевірку адекватності описаної моделі вико-нано на прик-ла-ді клас-терного оновлення технологій роботи молочної підгалузі по Дніпро-пет-ровсь-кій області. За результатами розрахунків з оптимізації почергово обраних провідних крите-ріїв виявлено (рис. 2), що навіть при об-ме-женому фінан--суванні за різними інвес-тиційними планами мож-ливе варіювання рентабельності вироб-ництва від 3,4до 12,5з підви-щен-ням її рівня більше, ніж на 9

Рис. 2. Індекси значень критеріїв за прикладом оновлення
технологій виробництва молока

Останні роки вітчизняне рослинництво характеризується стрибко-по-діб-ни-ми змінами рентабельності з підйомом у 2003 році до 41,7та спадом у 1998 році до 3,3Ґрунтуючись на перспективності портфельної модернізації технологій в рослинництві, розроблено багатокри-те-рі-аль-ні оп--ти--мі-заційні моделі, де за невідому прийнято частку -ої тех-но-ло-гічної операції, що виконується із залу-чен-ням -ої інновації, , .

Модельними обмеженнями враховано вимоги про забезпечення:

інноваційної модернізації всіх операцій

, ,

мінімального рівня їхньої диверсифікованої модернізації

, ,

ресурсно-функціональних особливостей сільськогосподарських робіт

, , ,

мінімальних гарантованих обсягів впровадження інновацій

, ,

мінімального рівня диверсифікованого залучення новітніх розробок до різних сільсько-гос-по-дарсь-ких робіт

, ,

належного рівня міжінноваційної конкуренції

, .

Для прик-ла-ду з модернізації парку тракторів, залучених для вико-нан-ня сільсь--когосподарських операцій з обробітку ґрунту та сів-би зернових культур на типо-вому приватно-орендному під-при-ємстві Дніпро-пет-ровсь-кої області, кри-теріями оптимальності було обрано обсяги витрат на оплату праці меха-ніза-торів і придбання дизельного палива та суму платежів за корис-ту-ван-ня технікою. За ре-зультатами розрахунків встановлено (рис. 3), що заходи з виробництва біо-ди-зельного палива та спеці-алізованих навісних знарядь забез-пе-чу-ва-ти-муть сільсь--когосподарським підприємствам економію у 2,517,5за окремими статтями виробничих витрат.

На підтримку фінансового забезпечення інноваційної модернізації аграр-но-го виробництва в умовах низької інвестиційної привабливості сільського госпо-дарства розроблено моделі управління грошовими потоками реци-пі-єн-тів аг-рар-них інновацій засобами імітаційного імовірнісно-автоматного моделювання та сто-хастичних мереж Петрі з пара-мет-ра-ми і пріоритетами.

Рис. 3. Порівняння поточних та перспективних значень
критеріїв за прикладом оновлення техніки в рослинництві

Запропоновані моделі управління грошовими потоками сільськогоспо-дарських підприємств відобра-жа-ють диверсифіковане впровадження аграрних інновацій, підсилюваних поліпшу-валь-ними та стра-ху-валь-ними заходами, оплата яких може відшкодовуватися з дебіторських боргів , наданих кредитів , власних гро-шових ре-сурсів акцептора чи шляхом про-дажу (здачі в орен-ду) частини його основних чи оборотних фондів вартістю , . Комп’ютерна реалізація зазна-чених моделей дозволяє порівнювати парамет-рич-ні схеми управ-ління грошовими потоками акцепторів аграрних інновацій та після багаторазового ви-конання створених програм на випад-ко-вих даних обирати економічно ефективні стратегії ін-новаційної мо-дер--нізації аграрного виробництва за найбільшими підсумковими балансами на кі-нець модельного періоду:

,

де сума грошових надходжень реципієнта внаслідок виконання поліп-шу-вальних заходів, сума його відстрочених платежів, фінансові збитки акцептора через невиконання страхових заходів.

В шос-тому розділі “Реінжиніринг бізнес-процесів на підтримку інно-ва-ційної модер-нізації аграрного вироб-ництва” наведено математичні роз-робки, орієн-то-ва-ні на реінжинірингове вдосконалення інноваційних бізнес-про-цесів, оскільки результати інновацій-но-го оновлення аграрних кластерів залежать не тільки від мо-дернізації технологій вироб-ництва, але й від ефективності су-про-вод-жу-валь-них бізнес-про-це-сів.

Спільно виконуваними інноваційними бізнес-процесами в аграр-но-му ви-робництві є оформлення і затверд-жен-ня документації на інно-ва-цій-ні послуги, сумісне навчання персоналу, замов-лення сировини, налагодження конт-рактного збуту готової продукції, транс-порт-ний сервіс тощо. Запропонована алгоритмічна процедура реінжинірингу інноваційних бізнес-процесів заснована на послідов-ному аналізі поточних випадкових показ-ників ресурс-них умов та комер-ційних вимог клієнтів-реципієнтів аграрних інновацій за -ю виробничо-управ-лінською операцією, , . Вико-на-на розробка орієнтована на міні-мізацію ри-зи-ків інноватора і та збалансування його витрат від інтегрованого та персоніфікованого обслуговування акцепторів аграрних інновацій і одержаних від цього прибутків за рахунок підвищення продуктив-ності їхньої роботи.

Забезпечення наукомісткого інноваційного оновлення вітчизняного аг-рар-ного виробництва вимагає кардинального переосмислення і фундаментального пере-про-ек-тування реінжинірингу процесів навчання, перепідготовки та під-ви-щення кваліфікації трудових ресурсів, що за досвідом розвинених ринкових країн на 2/3 визначають остаточні результати виробництва. В порівнянні з 2000 роком індекс продуктивності праці в українських сільськогосподарських підпри-ємствах зріс до 271,8тоді як індекс найму працівників знизився до 41,9причому на початок 2006 року рівень безробіття економічно активного насе-лення на селі досяг 5,7В розрізі задоволення зрос-таючих професійно-квалі-фі-ка-ційних вимог до трудових ресур-сів аграрного виробництва і необхідності оп-ти-мізації скла--ду працівників, що залучатимуться для виконання багатопро-філь-них іннова-ційних завдань в умовах природного й ринкового ризику, запро-по-но-ва-но еко-но-міко-математичні моделі в термінах штучних нейронних мереж зво-рот-ного та зустріч-ного розповсюдження помилки з шарами Кохонена та Грос-бер--га. Багато-ва-рі-антність ви-бо-ру архітек-тури модельних нейронних мереж до-зво----ляє прискорювати їхнє нав-чаль-не налагод-жен-ня більш, ніж в 10 разів.

В загальному випадку управлінським рішенням інноватора з підвищення кваліфікації трудових ресурсів його клієнтів-реципієнтів мають визначатися не тільки окремі варіанти перепідготовки працівників для даного акцептора аграр-них інновацій, але й задаватися усереднені адап-то-ва-ні варіанти