ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. І. І. МЕЧНИКОВА

ВОЛКОВА Світлана Анатоліївна

УДК 94(477.7)(=162.3)“186/193”

ЧЕХИ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ
(60-ті рр. XIX – 30-ті рр. ХХ СТОЛІТТЯ)

07. 00. 01 – історія України

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Одеса – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України та допоміжних історичних дисциплін Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Непомнящий Андрій Анатолійович,

Таврійський національний університет

ім. В. І. Вернадського, професор кафедри історії

України та допоміжних історичних дисциплін

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Майборода Олександр Микитович,

Інститут політичних і етнонаціональних

досліджень НАН України ім. І. Ф. Кураса,

заступник директора з наукової роботи

доктор історичних наук, професор

Хмарський Вадим Михайлович,

Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова,

завідувач кафедри історії України

Провідна установа: Інститут історії України НАН України, відділ історії України XIX – початку ХХ століття (м. Київ).

Захист відбудеться: 30 березня 2007 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.08 по захисту дисертацій в Одеському національному університеті ім. І. І. Мечникова за адресою: 65057, м. Одеса, вул. Щепкіна, 12, ауд. № 9.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова (65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 24).

Автореферат розіслано: 27 лютого 2007 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат історичних наук, доцент А. К. Лозовський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах розвитку України як багатонаціональної держави виняткового значення набуває дослідження історії та культури національних меншин, відродження та збереження багатовікових традицій численних народів, що тут мешкають. Подальший розвиток нашої країни багато в чому залежить від виваженої національної політики, яка повинна забезпечити нарівні з розвитком титульної нації, розвиток інших етнічних спільнот. У зв’язку з цим значне місце займатимуть дослідження історії та культури всіх народів України.

На початку 90-х рр. ХХ ст. в Україні активізувалися національні рухи, почали відроджуватися національні товариства. Ці процеси особливо актуальні в мультикультурному Криму, де з поверненням на півострів депортованих у 1941-1944 рр. болгар, вірменів, греків, кримських татар та німців активізувався процес відродження національних культур. Це викликає неабиякий інтерес до історії існування в Криму кожної з численних етнічних груп.

Чеська колонізація 60-х рр. XIX ст. Криму, а потім й півдня України, стала самобутнім історичним явищем. Вона була наслідком складних соціально-економічних та політичних чинників як в Австрії, так і в Російській імперії (зокрема в Криму). Чисельність чеських переселенців на півдні України в зазначений період коливалась від близько чотирьох до чотирьох с половиною тисяч чол. Чехи привнесли в соціально-економічний розвиток регіону свої особливості, створили оригінальну сільськогосподарську культуру. Значним є внесок представників чеської інтелігенції в розвиток культури регіону (Я. І. Грдіна, В. В. Шкорпіл, О. А. Яната та ін.).

Актуальність дослідження доводиться й тим, що історія чехів, які мешкали на півдні України, досі залишалася поза увагою науковців. На сьогодні вже відтворено історію колонізації та існування на півдні України болгар, вірменів, греків, естонців та німців. Ґрунтовне вивчення історії чеської колонізації півдня нашої держави має велике значення для загального розуміння історії чеської діаспори в Україні, історії півдня країни взагалі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри історії України та допоміжних історичних дисциплін Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, яка виконувалася згідно з держбюджетною науково-дослідною темою “Проблеми соціально-політичної, етнічної та культурної історії України і Криму” (№ 0101U005419).

Хронологічні рамки дослідження. Нижня хронологічна межа (1862 р.) визначається початком чеської колонізації Криму та заснуванням тут першої колонії. Верхня – початком Другої світової війни (1939 р.), яка остаточно перервала зв'язок чехів півдня України й Криму з історичною батьківщиною й далі призвела до суттєвих етнодемографічних, економічних та культурних змін у регіоні.

Географічні рамки дослідження включають територію сучасних Автономної Республіки Крим, Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Одеської та Херсонської областей.

Метою дослідження є наукова реконструкція історії чеських поселень на півдні України в другій половині ХІХ – першій третині ХХ ст., а також розкриття особливостей цього процесу, місця та ролі чеських переселенців в соціально-економічному та культурному житті регіону.

Завдання визначене відповідно до поставленої мети:–

виявити та систематизувати архівні та опубліковані джерела, пов’язані з темою дисертації, провести їх класифікацію та аналіз родо-видового складу матеріалу;–

проаналізувати рівень науково-теоретичної розробки проблеми в історіографії;–

здійснити історичну репрезентацію процесу заснування та подальшого розвитку чеських колоній в Криму та Північній Таврії; дослідити основні особливості цього процесу;–

визначити культурно-побутові особливості чехів на півдні України;–

висвітлити внесок представників чеських колоній в розвиток науки та культури регіону.

Об’єктом дослідження є етнічна група чехів півдня України.

Предметом дослідження є демографічні процеси, адміністративно-правовий устрій, соціально-економічний розвиток та культурно-освітня сфера чехів на півдні України.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали принципи історизму, наукової об’єктивності, системності при висвітленні історичних фактів і явищ. Завдання дослідження вирішувалися шляхом поєднання загальнонаукових, спеціально-історичних та міждисциплінарних методів. Серед загальнонаукових були застосовані методи аналізу, синтезу, типологічний, порівняльний, хронологічний, дедукції, індукції, структурно-системний, логічний, статистичний. Серед спеціально-наукових використовувалися такі: історико-генетичний, історико-порівняльний історико-типологічний, історико-системний, діахронний (періодизації), ретроспективний, проблемно-хронологічний, метод актуалізації і аналізу історичних подій. Використовувалися і міждисциплінарні методи – структурно-системний, статистичний, соціально-психологічний, релігійно-естетичний, а також метод конкретних соціальних досліджень.

Застосування цього методичного комплексу дало можливість дослідити процес колонізації та подальшого розвитку чеського етносу півдня України в другій половині ХІХ – першій третині ХХ ст.

Наукова новизна дослідження визначається тим, що на основі комплексного вивчення архівних та опублікованих джерел вперше в історіографії відтворено цілісну картину появи та розвитку чеських колоній на півдні України в 1861-1941 рр. Вперше введено до наукового обігу значний масив документів з фондів Російського державного історичного архіву, Державного центрального архіву Чеської Республіки в м. Празі, державних та відомчих архівів України та Російської Федерації. Вперше в історіографії виокремлено роль чеської інтелігенції в розвитку культури та науки півдня України.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що одержані результати суттєво збагачують знання про джерельну базу етнодемографічних та соціально-економічних процесів на півдні України, реконструюють основні тенденції та особливості процесу чеської колонізації регіону, персоніфікують внесок окремих чехів у розвиток культури Таврії. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані в навчальному курсі з історії України, при підготовці ґрунтовних досліджень з історії українсько-чеських зв’язків та чеської діаспори в Україні, з історії Криму. Вони вже використовуються в навчальному процесі в спецкурсах із кримознавства та курсі етнографії України в Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського, Кримському університеті культури, мистецтв та туризму, а також у практичній діяльності музеїв та громадських краєзнавчих організацій.

Апробація результатів дослідження здійснена більш ніж на 10 міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових конференціях, серед яких: I, II, V Таврійські міжнародні наукові читання, (Сімферополь, 2000, 2001, 2004); Всеукраїнська конференція “Шляхи розвитку культури чехів України” (Київ, 2000); Міжнародні конгреси “Археологія та етнологія Східної Європи: Крок молоді у ХХI століття” (Одеса, 2002; Донецьк, 2004); Ювілейна конференція “Етнографія Криму XIX – XX ст. і сучасні етнокультурні процеси”, присвячена 10-річчю заснування Кримського етнографічного музею (Сімферополь, 2002); ІІ Міжнародна науково-теоретична конференція “Знаки питання в історії України: Українська історія у східноєвропейському контексті” (Ніжин, 2004); IV регіональна краєзнавча конференція “Придніпров’я давнє і сучасне: Невідомі та маловідомі сторінки історії та культури” (Дніпропетровськ, 2005); Всеукраїнська науково-практична конференція “Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні” (Київ, 2006); а також щорічні конференції професорсько-викладацького складу Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (2003-2006).

Основні положення дисертації опубліковані у монографії “Чехи на півдні України (друга половина ХІХ – перша третина ХХ століття)”, а також у 16 наукових статтях, надрукованих в Україні та Чехії, з них 7 – у провідних фахових наукових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Структура дисертації складається зі вступу, 4 розділів (11 підрозділів), висновків (усього 190 стор.), списку використаних джерел та літератури (899 назв, 50 стор.), 3 додатків (43 стор).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, наукове значення, визначені предмет та об’єкт дослідження, окреслені хронологічні та географічні межі дисертації, сформульовані її мета та завдання, визначені новизна та практичне значення одержаних результатів, їх зв'язок із науковими програмами, планами, темами, вказано на апробацію роботи.

У першому розділі – “Методологічні основи дослідження, джерельна база, історіографія проблеми” – подано аналіз наукових робіт із проблематики дослідження та використаних джерел, розкрито основні методи, що дозволили вирішити поставлені у дослідженні завдання. У підрозділі 1.1. – “Методологічні основи дослідження” – наголошується, що дисертація має комплексний міждисциплінарний характер. Її концептуальні основи базуються на таких традиційних науках, як історія, історіографія, етнографія, демографія та ін. З числа найбільш відомих загальнонаукових підходів і методів, передусім, використовувалися історичний і логічний методи, які виступають у пізнавальній діяльності у своїй діалектичній єдності і протилежності. Серед загальнонаукових активно використовувалися: аналіз, синтез, індукція, дедукція, опис, пояснення, евристика, синхронний і компаративний методи.

Нарівні із загальнонауковими методами дослідження в процесі написання дисертації застосовувалися спеціально-історичні методи: історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-системний, діахронний, ретроспективний, проблемно-хронологічний, метод актуалізації і аналізу історичних подій. Використовувалися і міждисциплінарні методи – структурно-системний, статистичний, соціально-психологічний та ін.

Підрозділ 1.2. – “Історіографія питання” – присвячено аналізу історіографічної спадщини з досліджуваної проблеми, яка хронологічно включає три періоди: дорадянський, радянський і сучасний. Кожний з них має свої мотивації і особливості.

Серед основних питань, які розглядалися дослідниками міграційних процесів кінця XIX – початку ХХ ст. (О. С. Будилович, Х. Х. Зенкевич), акцент робився на виявленні причин еміграції чехів з Чехії до Таврійської губернії, соціально-економічних передумов організації російським урядом заселення іноземцями південних губерній та ході переселення. Було докладно розкрито соціально-економічне становище Богемії та Моравії в складі Австрійської імперії в середині XIX ст., утиски чехів і словаків з боку австрійського уряду. Белгородский А. В. Порабощенное славянство в Австро-Венгрии и Германии.– Петроград, 1915.– 140 с.; Кочубинский А. А. Мы и они: Очерки истории и политики славян, 1711-1878.– Одесса, 1878.– 246 с. Були зроблені перші спроби розкрити причини колонізації чехами саме Таврійської губернії в 60-х рр. XIX ст. Досить інформативними стали дослідження кримських істориків, членів Таврійської вченої архівної комісії Ф. Ф. Лашкова Лашков Ф. Ф. Исторический очерк крымско-татарского землевладения // Известия Таврической ученой архивной комиссии (ИТУАК).– Симферополь, 1896.– № 25.– С. 29-88. та А. І. Маркевича Маркевич А. И. Таврическая губерния во время Крымской войны // ИТУАК.– Симферополь, 1905.– № 37.– С. 1-260, I-III., які були основані на чисельних документах. Статистичні матеріали містять праці О. Ріттіха та Я. Штаха. Дорадянськими істориками були лише виявлені та частково оприлюднені архівні та статистичні джерела з історії чеської еміграції.

Радянські історики, які досліджували історію розвитку чехів на півдні України, приділили увагу детальнішому вивченню причин і ходу еміграції, соціально-економічному розвитку чехів. Однак, всі дослідження стосувалися лише окремих аспектів їх життя й не висвітлювали поставлену проблему комплексно. Так, переселення чехів до Криму та заснування колоній в Перекопському повіті стисло описували М. В. Ден, П. В. Нікольський, С. О. Усов.

Значний внесок у систематизацію і вивчення питання про виникнення і розвиток чеських поселень в Україні зробив В. І. Наулко Наулко В. И. Развитие межнациональных этнокультурных связей в Украинской ССР.– М., 1973.– 16 с.. Ним було відтворено загальну картину історії формування на території України різних етнічних груп, стисло охарактеризовано особливості побуту і культури чеського населення різних регіонів України, в тому числі й чехів південних областей Наулко В. И. Развитие межэтнических связей на Украине: Историко-этнографический очерк.– К., 1975.– 275 с.; Він же. Чехи в Україні // Під одним небом: Фольклор етносів України.– К., 1996.– С. 174–183..

У другій половині ХХ ст. до питання історії чеських колоній в Україні звернулася Ж. М. Ковба, яка представила кандидатську дисертацію (1974 р.), присвячену чеській еміграції до України в другій половині XIX – на початку ХХ ст. Ковба Ж. М. Чеська еміграція на Україні в другій половині XIX – на початку ХХ сторіччя: Дис… канд. іст. наук / 07.00.03 – всесвітня історія; Львівській держ. у-нт ім. І. Франка.– Львів, 1974.– 191 с.. Це дослідження розкриває лише окремі сторінки чеської колонізації західних губерній Російської імперії (зокрема Волині) в другій половині XIX ст. та не містить аналізу причин колонізації та історії розвитку чехів Катеринославської, Таврійської і Херсонської губерній. В дослідженні Ж. М. Ковби наведена помилкова інформація про чисельність і час заснування колоній на півдні України й в Криму. Стверджується факт наявності чеських поселень в Катеринославській губернії, яких не було. Наведені недостовірні цифри про кількісний склад чехів південних губерній. Ж. М. Ковба висвітлила чеську еміграцію до західного регіону, стверджуючи, що саме з Волині чехи переселилися до Криму. Це припущення не відповідає дійсності. Проблемі розвитку чехів в Україні наприкінці XIX – на початку ХХ ст. був присвячений ряд публікацій Ж. М. Ковби Ковба Ж. М. З історії чеської еміграції на Україну // Українське слов’янознавство.– 1970.– № 1.– С. 121-129; Вона ж. Господарства чеських поселенців на Волині в кінці XIX – на початку ХХ століття // Українське слов’янознавство.– 1972.– № 6.– С. 127-134.. В них колонізація Таврійської і Херсонської губерній не розглядалася.

У ґрунтовних розвідках С. А. Секіринського Секиринский С. А. Из этнической истории Крыма и Северной Таврии (вторая половина XVIII – начало ХХ в.) // Советская тюркология.– 1988.– № 4.– С. 87-97. розкрито деякі мотиви переселення чехів з Богемії до Кримського півострова, відношення царського уряду до іноземних колоністів, надання пільг та умови переселення. Питаннями заселення півдня України та міграціями населення є пріоритетними у дослідженнях В. М. Кабузана Кабузан В. М. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губернии) в XVIII – первой половине XIX (1719–1858 гг).– М., 1970.– 307 с.. Але чеська еміграція за її малочисельністю випала з поля зору дослідників.

За радянських часів вивчалися також аспекти соціально-економічного розвитку чеських колоністів на півдні України та етнографічні особливості (Н. М. Граціанська, О. Я. Тимофєєва).

Сучасний період у дослідженні зазначеної проблеми характеризується пожвавленням інтересу до вивчення національних меншин. Характерною рисою сучасної української історіографії є об’єктивний інтерес до всієї різноманітності поліетнічної картини країни, особливо до інтенсивних етнополітичних процесів у Криму. Основні тенденції етнополітичної історії Криму розкрито у колективній монографії “Крим в етнополітичному вимірі” Крим в етнополітичному вимірі / Ін-т політичних і етнонаціональних досліджень НАН України; М. Панчук, Г. Бекірова, О. Голенко та ін.– К., 2005.– 570 с.. У ґрунтовній публікації М. І. Панчука та О. О. Рафальського аналізуються основні етапи та дійові особи в історії виявлення кримських етносів у ХХ ст. Панчук М. І., Рафальський О. О. Етнополітичний розвиток Криму – актуальна і малодосліджена проблема // Кримські студії.– 2005.– № 1/2 (29/30).– С. 50–77.

Етнографічні особливості чехів Криму оприлюднив у своїх публікаціях Ю. М. Лаптєв Лаптев Ю. Н. Чехи в Крыму // Известия Крымского республиканского краеведческого музея.– 1994.– № 8.– С. 58–62; Он же. Чехи Крыма: 1861–1920 гг. в культурно-этнографическом аспекте // Культурно-этнографический туризм в Крыму.– Симферополь, 2004.– С. 144–150.. Сторінки політичних репресій серед чехів півдня України в 20-30-х рр. ХХ ст. були розкриті Д. В. Омельчуком та Ю. Луцьким Омельчук Д. В. Политические репрессии против чехов Крыма в начале 20-30-х годов ХХ столетия // Чехи в Крыму: Очерки истории и культуры.– Симферополь, 2005.– (История, культура и традиции народов Крыма: Кн. 4).– С. 91-100; Луцький Ю. Чехи на Україні: 1917–1933 // Хроніка'2000.– 1999.– Вип. 29/30.– С. 119–138.. Вивченням вкладу в розвиток культури, науки, освіти чеського населення півдня України в період другої половини XIX – 30-х рр. ХХ ст. плідно займаються С. М. Коган Коган С. М. Дирижер И. В. Прибик и Одесский оперный театр.– Одесса, 2002.– 344 с., А. А. Непомнящий Непомнящий А. А. Музейное дело в Крыму и его старатели (XIX – начало ХХ века): Биобиблиографическое исследование / Таврический нац. ун-т им. В. И. Вернадского.– Симферополь, 2000.– С. 171–183, 342–345; Он же. Подвижники крымоведения.– Симферополь, 2006.– С. 155–168..

Огляд національного складу України за різні періоди міститься в довідкових видань, які були підготовлені у 90-х рр. ХХ століття Національні меншини в Україні: 1920 – 1930-ті роки: Історико-картографічний атлас / Упор. М. І. Панчук та ін.; Ін-т національних відносин і політології НАН України.– К., 1996.– 104 с.; Національні відносини на Україні: Запитання і відповіді / За ред. М. О. Шульги.– К., 1991.– 238 с.; Національні процеси в Україні: Історія і сучасність: Документи і мат-ли: Довідник / За ред. В. Ф. Панібудьласки: У 2-х ч.– К., 1997.– Ч. 1.– 589 с..

Характерну для сучасної історіографії відсутність матеріалів щодо чехів на півдні України фіксує й остання з розробок російських істориків – колективна монографія “Население Крыма в конце XVIII – конце ХХ веков: Численность, размещение, этнический состав” Водарский Я. Е., Елисеева О. И., Кабузан В. М. Население Крыма в конце XVIII – конце ХХ веков: Численность, размещение, этнический состав / РАН.– М., 2003.– 160 с..

Питання, що стосуються розгляду причин переселення чехів з Богемії в другій половині XIX ст., соціально-економічного становища Чехії напередодні еміграції, розвитку чеських поселень, викликали постійний інтерес в чеських істориків. Хід колонізації чехами півдня України вивчав Ф. Дубрава Dubrava Fr. Иesky vystehovalec na Rus.– Praha, 1867.– 54 s.. Цікавий фактичний матеріал з проблеми міститься в праці Г. Длугошової Dlugosova H. Vistehovalectvi na Ukrajinu // Cesi v cisine.– 1999.– S. 48–66., яка присвячена чехам Таврійської і Херсонської губерній. У колективній монографії “Иeљi na jiћni Ukrajine” Unerek J., Valaskova N., Bazant A., Vavra J., Klipa O. Иeљi na jiћni Ukrajine // Ceski lid.– 2000.– № 4.– S. 307–350. викладені аспекти соціально-економічного і культурного розвитку чеських колоній, визначені етнографічні особливості чехів Таврійської і Херсонської губерній. Окремі аспекти розвитку чеських колоній Одеської області вивчав А. Дрбал. В працях чеських дослідників знайшла відображення історія окремих чеських колоній півдня України.

Аналіз історіографії історії чеської колонізації півдня України виявив, що лише окремі питання причин міграційних процесів, заснування чеських колоній, аспекти соціально-економічного розвитку колоністів знайшли відображення в спеціальній літературі. Дотепер в історіографії не існувало узагальнюючого дослідження з історії чеського етносу на півдні України у другій половині XIX – першій третині ХХ століття.

Підрозділ 1.3. – “Джерельна база дослідження” – відображає результат бібліографічної та архівної евристики, містить аналіз опублікованих статистичних матеріалів, спогадів, а також архівних документів, виявлених дисертанткою у 72 фондах 14 державних та відомчих архівів, музеїв України, Російської Федерації, Чеської Республіки. Опубліковані документи включають наступні види: статистичні матеріали – переписи населення; пам’ятні книжки, статистичні нариси; законодавчі акти, установлення; матеріали періодичних видань та мемуари чеських колоністів.

Серед найбільш змістовних опублікованих джерел, виділяються “Памятные книжки Таврической губернии” другої половини XIX ст., які містять різноманітні відомості про чеську колонізацію: про причини еміграції чехів до Криму, соціально-економічне становище губернії до початку колонізації, значення іноземної колонізації для цього регіону. Докладніші відомості про чисельність, грамотність, основні заняття чеських колоністів містяться в опублікованих матеріалах Першого загального перепису населення 1897 р. Законодавче регулювання іноземної колонізації південних губерній Російської імперії в другій пол. XIX ст., відображено в “Полном собрании законов Российской империи”.

Джерела, які містять інформацію про розвиток чеського населення півдня України в 20 – 30-і рр. ХХ ст., представлені лише статистичними матеріалами. Серед головних – підсумки Всесоюзного і міського переписів населення 1921 і 1926 рр., матеріали звітів окружних виконавчих комітетів рад 1922–1923 рр. Опубліковані джерела з історії чеської колонізації південних губерній України другої половини XIX – першої третини ХХ ст. є досить інформативними, однак не відображають усіх аспектів проблеми.

Архівні матеріали представлені актовими документами (циркуляри, накази, розпорядження), матеріалами діловодного характеру (прохання, відношення, службове листування, рапорти, звіти, протоколи, доповіді), судово-слідчою документацією (позови), статистичними джерелами (матеріали переписів населення 1897 і 1926 рр., сільськогосподарського перепису 1917 р.), матеріалами ревізького обліку (ревізькі реєстри, відомості), документами Опікунського комітету про іноземних поселенців Південного краю Російської імперії та журналами засідань Комітету міністрів.

Одними з найпоширеніших видів джерел, які висвітлюють різні сторони чеської колонізації південних губерній України, є прохання. Вони відносяться до групи діловодної документації і зосереджені в Державному архіві в Автономній Республіці Крим (ДААРК) (ф. 85; ф. 327), Російському державному історичному архіві (РДІА) (ф. ; ф. ), Державному архіві Одеської області (ДАОО) (ф. 2), а також у Державному центральному архіві Чеської Республіки в Празі (фонди Міністерства закордонних справ та Поліцейського державного управління).

Циркуляри розкривають регулювання міграційних процесів у південних губерніях Російської імперії. За радянських часів циркуляри райадмінвідділам стосувалися і реєстрації всіх іноземців на півдні України. Ці матеріали виявлені у Державному архіві Херсонської області (ДАХО) (ф. Р-445), в ДААРК (ф. Р-1532). Особливого значення у вивченні чеської колонізації півдня України набувають документи Опікунського комітету про іноземних поселенців Південного краю Російської імперії, які зосереджені в РДІА (ф. 381), в ДААРК (ф. 26; ф. 27), ДАОО (ф. 6). У “Відомостях” про кількість іноземців, що мешкали в повітах Таврійської губернії, які були складені доглядачами чеських колоній (є документами ревізького обліку) містяться узагальнені матеріали по губерніях і повітах. Вони виявлені у ЦДАВО України (ф. 413), ДААРК (ф. 26; 27), РДІА (ф. ; ф. 821), ДАХО (ф. 308), ДАОО (ф. 6; ф. Р-969). Доповідні записки зустрічаються протягом 60-х рр. XIX ст. й висвітлюють особливості переселення чехів до Російської імперії: причини еміграції, хід переселення, надання колоністам пільг. Ці матеріали зосереджені в РДІА (ф. 932) і ДААРК (ф. 26; ф. Р-663). За часів Радянської влади також зустрічаються “Доповідні записки”, які стосуються роботи Центрального виконкому Кримської АСРР серед національних меншин (ДААРК, ф. Р-663).

Найбільш поширеними і змістовними видами джерел з історії розвитку чеських поселень півдня України 20-30-х рр. ХХ ст. є протоколи, доповіді, плани. Ці матеріали знаходяться в ДААРК (ф. Р-1648; ф. Р-1051; ф. Р-663; ф.Р-1532), в ДАЗО (ф. П-241; ф. П-233), в ДАХО (ф. Р-2; ф. Р-822; ф. Р-443), в ДАОО (ф. Р-969), в ДАДО (ф. Р-305).

Матеріали Національних архівних Наукових фондів рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського включають відомості про розподіл чеського населення на півдні України (за 1930-1931 рр.), з урахуванням сільського, міського, загальну кількість чехів по округах і відсоткове співвідношення до всього населення Української РСР.

Загалом джерельна база дала можливість отримати сукупність наукових фактів як емпіричну основу дослідження генезису чеської колонізації півдня Україні. Вона характеризується репрезентативністю і повнотою використання всього спектру різноманітних джерел, як опублікованих матеріалів так і архівних документів.

Розділ 2 – “Основні чинники переселення чехів на південь України” – присвячено характеристиці соціально-економічного розвитку чеських земель та півдня Російської імперії і виявленню причин, які спонукали інтерес до переселення як в чеському середовищі, так й в російських урядовців. У підрозділі 2.1. – “Особливості соціально-економічного становища в Австрійській імперії в середині XIX століття” – доведено що, до основних причин еміграції чеського населення з Австрійської імперії відносяться: масове обезземелювання чеського селянства; криза в усіх сферах промисловості і, як наслідок, масове безробіття; фінансова криза в чеських землях, що входили до Австрійської імперії; голод, що, у зв’язку з економічною і фінансовою кризою, охопив велику частину країни; перенаселеність окремих чеських областей; національно-політичне гноблення з боку Австрійської імперії та зародження національної самосвідомості серед чеського населення.

Встановлено, що названі причини були досить значущими і відображали внутрішнє становище в чеських землях. Основна маса населення, якого безпосередньо торкнулося переселення середини XIX ст., – найбідніші верстви. Здебільшого такими були селяни-землероби, ремісники та робітники.

У підрозділі 2.2. – “Передумови колонізації південних земель Російської імперії” – розглянуті наслідки значних змін в соціально-економічному і політичному житті півдня Російської імперії. Внаслідок комплексної програми буржуазних реформ і розгортання міграційних процесів змінився етнічний склад населення південного регіону. Найважливішою причиною, що вплинула на зміну етнічної карти регіону, стала друга масова еміграція кримських татар і ногайців до Туреччини після Східної (Кримської) війни 1853-1856 рр. Наслідком обезлюднення стали кризові явища в сільському господарстві півострова, викликані нестачею робітників. До казни перестали надходити натуральні та грошові виплати. Слаборозвинена промисловість, заснована на переробці сільськогоспо-дарської продукції, взагалі зупинилася. Не розвивалися досить прибуткові для краю соляні промисли.

Встановлено, що серед народів, які емігрували в 60-х роках XIX століття на південь Російської імперії, а саме до Таврійської губернії, значне місце займали чехи. Саме у 1861 році в Криму з’явилися перші чеські колоністи, які повинні були сприятливо вплинути на розвиток економіки краю: брати участь у відновленні промисловості та сільського господарства. Вони привнесли етнічний, абсолютно новий для цих місць, колорит у розвиток культури цих земель.

У підрозділі 2.3. – “Державне регулювання міграційних процесів в Австрійській і Російській імперіях в другій половині XIX століття” –доведено, що у чеських землях еміграція населення в середині XIX ст. законодавством практично не регулювалася. Це пояснювалося, передусім тим, що Богемію і Моравію покидали, як правило, найбідніші верстви населення. Еміграція при цьому не набула масових масштабів. Чехія була складовою частиною Австрійської імперії. Всі міграції регулювалися австрійським законодавством, яке не забороняло виїзд з країни незаможним і безземельним чехам. Стихійна еміграція усувала ряд проблем, що виникали у зв’язку зі спробами розв’язання економічних питань. Це, передусім, збільшення земельних наділів і заробітної плати робітникам. Разом із тим, зазначено, що установа, призначена для регулювання еміграції, існувала. Так, у Празі для майбутніх чехів-емігрантів функціонував державний комітет, який допомагав усім бажаючим переселитися за кордон, зокрема до Російської імперії. Ця установа надавала необхідні відомості про умови еміграції.

Встановлено, що переселення почалося практично з усіх регіонів Чехії. Колонізація півдня Російської імперії, в тому числі й Криму, в другій половині ХIX століття, регламентувалася “Зводом установ і статутів про колонії іноземців в Імперії”, (1857 р.); указом “Про заходи заселення Таврійського півострова у зв’язку з виходом татар за кордон” з додатком “Правил про заселення власницьких земель в Криму іноземними вихідцями”, (1861 р.); законом “Про правила для наймання землевласниками іноземних робітників і оселення іноземців в Росії”, (прийнятий 18 грудня 1861 р.). Це дозволило російському уряду в другій половині XIX ст. залучити на обезлюдненні землі естонських, німецьких, та чеських колоністів.

Розділ 3 – “Переселення чехів до Південної України” – присвячено вивченню ходу колонізації та особливостям розвитку чеських поселенців на півдні України. У підрозділі 3.1. – “Хід переселення до Катеринославської, Таврійської, Херсонської губерній” – висвітлено, що колонізація півдня України, в тому числі чеська еміграція до Криму, проходила під контролем Опікунського комітету про іноземних поселенців Південного краю Росії, який знаходився в Одесі. Основними завданнями, які були поставлені перед Опікунським комітетом, стали – розміщення прибулих чехів на зручних землях Кримського півострова та надання їм звання колоністів; нагляд за виконанням передбачених законодавством правил переселення і заснування колоній; розв’язання суперечок, які виникали між колоністами та поміщиками; збір відомостей про самовільні відходи чехів від поміщиків; розв’язання проблем незаконного поселення на вільних, непризначених для колоністів землях; надання переселенцям допомоги й укладання контрактних договорів між колоністами та кримськими поміщиками. Опікунський комітет займався також забезпеченням чеських емігрантів священиком та його утриманням.

Встановлено, що через рік після переселення до Криму, чехи заснували чотири колонії Богемку, Олександрівку, Табір і Цареквич. Масова еміграція чехів на Кримський півострів, а саме до колоній Перекопського повіту, проходила в 1862–1864 рр. Переселилося близько півтори тисяч чоловік. За ці роки сформувався основний склад населення колоній. Чеська еміграція до Криму торкнулася практично всіх повітів. Хоча протягом 1865-1867, 1869-1871 рр. на півострів продовжували приїжджати чехи, їх кількість була значно меншою, ніж у попередні роки. До початку 70-х рр. XIX ст. еміграція з Чехії на південь України поступово припиняється. Випадки переселення чехів до Таврії надалі були поодинокими.

Навесні 1869 р. в пошуках більш сприятливих економічних умов життя з чеських колоній Перекопського повіту частина мешканців чеських колоній Криму переселилася до Мелітопольського повіту Таврійської губернії, де ними була заснована нова колонія – Чехоград. З цього моменту почалася чеська колонізація і прилеглих південних губерній: Катеринославської і Херсонської. У Херсонській губернії в 1900 р. чеськими переселенцями було засновано селище Кінський Загін. У 1905 р. чехами-євангелістами з Польщі і колишніми колоністами з кримських чеських поселень була заснована колонія Богемка, а в 1912 р. – Веселинівка. На початку XX ст. у Херсонській губернії з’явилися також поселення – Мала Олександрівка, Новосамарка та Сиротинка. Невелика кількість чехів нараховувалася в Катеринославській губернії в м. Бахмуті і Катеринославі. Окремих чеських поселень на Катеринославщині не існувало.

Підрозділ 3.2. – “Соціально-економічні процеси в чеських колоніях у 60-х рр. XIX ст. – 1920 р.” – присвячений історії чеських колоній, заснованих на півдні України за дорадянських часів. Оселившись спочатку у Криму, чехи отримали першу допомогу, призначену Міністерством державного майна, в кількості 170 крб. на одну родину. Ці виплати були розраховані на ремонт старих і будівництво нових хат, на будівництво католицьких костьолів. Таврійське губернське правління розпорядилося наділити переселенців чотирьох кримських чеських колоній державною землею (на одного чоловіка – 12-15 десятин). (Згодом ця цифра зросла.) Таких наділів було недостатньо для організації господарства: адже необхідно було не тільки прогодувати родину, але й завести худобу, влаштуватися на нових місцях. Хоча деякі чехи переїжджали до міст і наймалися на роботу, працювати за необхідними спеціальностями багато хто з них ще не навчилися. Незважаючи на труднощі 60-х рр. XIX ст., пов’язані з переселенням до Криму, добробут чеських колоністів вже до кінця 70-х рр. помітно зріс. Чехи збудували нові будинки, реконструювали старі, напівзруйновані. Кожна родина вже мала у власності достатній для безбідного господарювання земельний наділ, продовжуючи набувати нові орендовані землі. Кількість десятин землі в заможних чехів могла варіювати від 50 до 100. У Чехограді, наприклад, переважали орендні відносини на землю. Малоземельні жителі орендували ділянки в найбільш забезпечених селян. У Херсонській губернії знаходилося шість чеських поселень. Усі названі чеські колонії продовжували наслідувати принципи розвитку кримських чеських поселень. Основною господарською діяльністю в них було землеробство та ремесло. Основні ремісничі спеціальності колоністів – ковалі, слюсарі, столяри, токарі. Частина чехів мешкала не в чеських колоніях (компактними поселеннями), а окремими родинами в Одесі та Херсоні, а також в їх передмістях.

У розділі 4 – “Чеські поселення на півдні України у 20-30-ті роки ХХ століття” – проаналізовано зміни у соціально-економічному та культурному житті чеських поселенців за радянських часів. У підрозділі 4.1. – “Соціально-економічне становище чехів у 20-30-і рр. XX століття” – доведено, що після остаточного встановлення на півдні України в 1920 р. Радянської влади в соціально-економічному становищі чеського населення сталися значні зміни. Це торкнулося кількісного і національного складу мешканців чеських сіл, що сформувалися за дорадянські часи. Збільшилася чисельність чехів, що мешкала у містах. З другої половини 20-х рр. ХХ ст. в річищі політики коренізації в адміністративно-територіальному поділі була встановлена нова мережа сільських рад. Серед них були й чеські сільради: Богемська (Кримська АСРР), Чехоградська (Мелітопольська область).

Основним заняттям чехів південних областей України залишалось землеробство. Чехи південних областей України й Криму в 20-30-і рр. ХХ ст. пережили три хвилі голоду – 1921-1922 рр., 1928 р., 1932-1933 рр. У зв’язку з голодом в 1922 р. чехи Кримської АСРР, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Херсонської областей звернулися до Чехословацької торгово-промислової місії в Україні за матеріальною допомогою. Її було надано продовольчими товарами.

Як і представники інших національних груп, чехи ставали жертвами масових політичних репресій кінця 20-х – 30-х рр. ХХ ст.: позбавлення виборчих прав, арешти і позбавлення волі та ін. Цілеспрямованих репресивних акцій проти саме чеських поселенців не проводилося.

Встановлено, що соціально-економічний розвиток чехів, що мешкали в чеських поселеннях в 20-ті – 30-ті рр. ХХ ст., проходив відповідно до нових економічних і політичних тенденцій, що впроваджувалися в державі. Це, передусім, було пов’язане з нав’язуванням командно-адміністративних методів в економіці країни, з неприйняттям приватної власності, відсутністю розвитку національної культури і самосвідомості національних меншин. Усе це негативно позначилося на житті чеського населення, звиклого до фермерського ведення індивідуальних господарств.

У підрозділі 4.2. – “Чехи в культурному житті півдня України” –показано, що історія Південної України другої половини XIX – першої третини ХХ ст. знає чимало видатних імен чехів, чий внесок у розвиток культури, науки, освіти незаперечно значний: Й. В. Прібик (1855-1937) – талановитий диригент, композитор, педагог; Я. І. Грдіна (1871-1931) – фізик, учений-механік; О. А. Яната (1888-1938) – ботанік-флорист, доктор біологічних наук; В. В. Шкорпіл (1853-1918) – історик, археолог. Значна кількість чеської інтелігенції працювала у сфері культури в Одесі та Одеській області: літератори, філологи, художники, музиканти.

Зі встановленням Радянської влади культурний розвиток чеського населення України і Кримської АСРР став набувати нових відтінків. Встановлено, що значне місце у сфері культурного будівництва в масштабах усієї країни в 20-30-і рр. ХХ ст. мала культурна і політико-виховна робота серед національних меншин. Основною культурно-освітньою установою для мешканців чеських поселень були робітничо-селянські клуби, бібліотеки та хати-читальні.

У підрозділ 4.3. – “Особливості матеріальної та духовної культури чехів півдня України” – встановлено, що чехи південного регіону, які мешкали локально в сільській місцевості протягом другої половини XIX – початку ХХ ст. Вони зберігали етнічну специфіку (традиції) у сфері матеріальної і духовної культури. Це виявлялося в звичаях, правових нормах, обрядах, різних видах народного мистецтва і творчості, віруваннях, топоніміці. Етнічна специфіка чехів зберігалася у сфері духовної культури. Насамперед це простежується у календарних святах: Святого Мікулаша, Різдво, Великдень, Хресні дні та свято урожаю.

Разом із тим, на півдні України між чеськими колоністами і сусідніми народами простежувалися процеси міжетнічної інтеграції. Взаємовплив із місцевим населенням простежувався в сільському господарстві (землеробстві), харчах та їжі.

Висновки узагальнюють авторські підходи та інтерпретації й містять стислий виклад результатів дослідження, основний зміст яких виноситься на захист:

1. Історіографічний аналіз наукової літератури засвідчує, що проблема чинників чеської колонізації, її ходу, та подальшого існування чехів на півдні України не була предметом спеціального наукового дослідження.

2. Всебічний аналіз репрезентативного масиву використаних джерел та літератури дає підстави для ствердження, що чеська еміграція на південь України з Богемії і Моравії була складовою масштабного еміграційного процесу, що розгорнувся в Австрійській імперії в 40-х – 50-х рр. XIX ст. після поразки революції 1848-1849 рр. і конституційних реформ кінця 50_х рр. XIX ст. Переселення було наслідком масового обезземелювання чеського селянства, глибокої промислової кризи, і в результаті – масового безробіття і голоду. Стимулом до пошуку кращої долі стали перенаселеність окремих чеських областей, національно-політичні утиски з боку Австрійської імперії на тлі все більшого зміцнення фактору національної самосвідомості серед чеського населення. Російський уряд зі свого боку був також зацікавлений в переселенні на південь країни іноземних колоністів через масову еміграцію кримських татар і ногайців до Туреччини після Кримської війни і економічну кризу, що охопила Таврію.

3.