КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
БУТ АНДРІЙ ПЕТРОВИЧ
УДК 336.77:330.341.1
Банківське кредитування інноваційного розвитку економіки
08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент
Кондрашова-Діденко Валентина Іванівна,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
доцент кафедри економічної теорії
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент
Циганов Сергій Андрійович,
Інститут міжнародних відносин
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка, професор кафедри
міжнародних валютно-кредитних
і фінансових відносин
кандидат економічних наук, доцент
Уманців Юрій Миколайович,
Київський національний
торговельно-економічний університет,
доцент кафедри економічної теорії
та конкурентної політики
Захист відбудеться «30» травня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-а, ауд. 203.
З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім. 12.
Автореферат розісланий «___» ____________ 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор економічних наук І. І. Мазур
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. В останні десятиріччя в Україні спостерігається стрімкий розвиток відносин банківського кредитування. Банківське система стає провідним сектором економіки. Загальний інвестиційний потенціал країни характеризується низькою економічною ефективністю, що приводить до уповільнення інноваційного розвитку економіки. За умов, коли ступінь розвитку й динамізму науково-технічної сфери визначає конкурентоспроможність країни на міжнародних ринках в довгостроковій перспективі, значно актуалізується потреба в активному використанні існуючих сьогодні переваг банківського кредиту для часткового вирішення проблеми фінансового забезпечення інноваційного розвитку економіки.
Дана проблема актуальна для всіх країн світу, включаючи Україну, оскільки саме інноваційний шлях розвитку економіки дозволяє країні не лише зберегти або ефективно використати наявний науково-технічний потенціал, а й через його примноження забезпечити соціально-економічне процвітання нації в довгостроковій перспективі. Процес переходу до інноваційного розвитку економіки в Україні є надзвичайно суперечливим і складним, зважаючи на незавершеність ринкової трансформації та відсутність ефективного ринкового механізму. Одним з основних шляхів подолання існуючих суперечностей є своєчасна теоретична розробка та практична реалізація господарських схем, орієнтованих на генерування та спрямування в систему економічного відтворення додаткових інвестиційно-інноваційних ресурсів.
Надзвичайна важливість цих питань зумовила появу наукових праць як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Теоретичну основу дослідження кредитування і з’ясування його ролі в економічному житті суспільства було закладено в працях таких представників світової економічної думки, як А. Сміт, К. Маркс, А. Маршалл, Й. Шумпетер, Дж. М. Кейнс, Г. Гросман, Е. Денісон, Р. Ландау, І. Фішер, Д. Норт та інші.
Різноманітні аспекти зазначеної проблематики, зокрема питання впливу інноваційних чинників на економічний розвиток, роль держави в трансформаційних процесах і фінансове забезпечення інноваційного розвитку економіки, висвітлено у працях вітчизняних вчених економістів: М. І. Туган-Барановського, Ю. М. Бажала, В. Д. Базилевича, Л. К. Безчасного, В. М. Гейця, М. П. Денисенка, П. С. Єщенка, Б. А. Маліцького, В. І. Кондрашової-Діденко, О. В. Красовської, М. І. Крупка, А. Я. Кузнєцової, Т. В. Майорової, С. В. Онишко, В. Л. Осецького, Ю. М. Уманціва, Л. І. Федулової, С. А. Циганова, А. А. Чухна та інших. Серед російських вчених варто відзначити напрацювання з цієї тематики Л. К. Гурієвої, І. Б. Гуркова, Х. Б. Дусаєва, В. Л. Іноземцева, Ю. П. Морозова та інших.
Водночас, стрімкий розвиток економічних відносин в останні десятиріччя породив нові виклики на шляху становлення конкурентоспроможної національної економіки. Це ставить перед науковим співтовариством нові запитання, відповіді на які мають бути адекватні потребам сьогодення та найближчого майбутнього.
Особливої ваги набуває проблема комплексного вивчення ресурсної ролі банківського кредитування в інвестиційно-інноваційній сфері. Нагальна потреба прискорення інноваційного розвитку економіки формує попит на нові механізми залучення банківського кредиту в інноваційні процеси. Дослідження в цьому напрямі відкривають додаткові можливості для розробки і побудови ефективного механізму кредитування інноваційного розвитку економіки, а також розширення участі фінансово-кредитних інститутів у процесах суспільного відтворення в Україні. Важливість зазначених наукових проблем, їх теоретична та практична значимість, і при цьому недостатній рівень теоретичної розробленості в Україні, обумовили вибір теми дисертаційної роботи, мету, об’єкт і предмет дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною тематики науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка за комплексною держбюджетною темою №06 БФ «Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя». Особистий внесок автора полягає у проведенні комплексного дослідження ролі банківського кредитування в забезпеченні інноваційного розвитку економіки України.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у розкритті сутності банківського кредитування інноваційного розвитку економіки, визначенні особливостей його здійснення в Україні, а також розробці комплексу теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо посилення ролі банківського кредиту в інноваційних процесах вітчизняної економіки.
Зазначена мета визначила постановку та розв’язання наступних завдань дослідження:
проаналізувати еволюцію сутності банківського кредитування та інноваційного розвитку економіки;
узагальнити і систематизувати теоретичні та практичні засади банківського кредитування для повнішого розуміння економічної природи цього поняття в сучасних умовах;
виявити й охарактеризувати особливості банківського кредитування інноваційного розвитку економіки;
проаналізувати стан фінансового забезпечення інноваційного процесу в Україні та оцінити існуючу практику банківського інноваційного кредитування;
дослідити основні мотиви активізації участі банків у кредитуванні інноваційного сектору економіки;
визначити роль держави в регулюванні банківського механізму фінансування інноваційного розвитку;
запропонувати шляхи активізації банківського кредитування інноваційного розвитку економіки України.
Об’єктом дослідження є економічні відносини між суб’єктами господарювання у процесі фінансування розвитку економіки.
Предметом дослідження визначено сукупність теоретичних, методологічних та організаційних засад банківського кредитування інноваційного розвитку економіки.
Методи дослідження. Головними методами дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи. Для осмислення сучасної економічної сутності категорій банківського кредиту та інноваційного розвитку економіки в першому розділі використано системний, загальнотеоретичний та еволюційний підходи наукового пізнання (п. .1, 1.2). У цьому ж розділі застосовано метод системного аналізу для дослідження особливості взаємозв’язку відносин банківського кредитування та інноваційного розвитку (п. .3). У другому розділі, за допомогою економіко-статистичних методів проведено аналіз сучасної практики банківського кредитування інноваційних процесів та функціонування системи фінансово-кредитної підтримки економічного розвитку (п. .1). Механізми державного впливу на процеси банківського кредитування інноваційного розвитку економіки та мотиви активізації забезпечення інноваційного розвитку фінансово-кредитними установами досліджено за допомогою системного та структурного підходів, а також із застосуванням елементів ретроспективного аналізу інформації та статистичних методів (п. .2, 2.3). Для дослідження ролі банківського кредиту в інноваційному розвитку економіки в третьому розділі застосовано методи абстрагування, аналітично-графічної формалізації, групування, порівняння статистичних даних, математичного аналізу та ймовірнісний підхід (п. 3.1, 3.2). При цьому всі явища розглянуто в процесі постійної взаємодії та динаміки. Всі розрахунки, а також економетричне оцінювання рівнянь моделі було виконане на базі програмних пакетів MSта Eviews 4.0.
Інформаційна база дослідження. У дисертаційній роботі були використані результати досліджень вітчизняних та іноземних авторів, викладені в монографічних працях і періодичних виданнях, економічні звіти науково-дослідницьких центрів, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України, Національного банку України та відповідних міжнародних і закордонних організації, а також законодавчі та нормативні акти України та іноземних держав.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації здійснено комплексне дослідження процесу банківського кредитування інноваційного розвитку економіки й отримано практичні результати щодо вирішення питань, пов’язаних з активізацією діяльності банків в інноваційній сфері. Найвагоміші результати, які становлять особистий здобуток автора, характеризують наукову новизну дисертаційної роботи і виносяться на захист, полягають у наступному:
вперше:
визначено сутність банківського кредитування як системи економіко-культурних відносин між кредитором та позичальником, до якої належать не лише економічні, але й правові, етичні, організаційні та інші відносини. Доведення доцільності такого визначення базовано на тому, що сучасне банківське кредитування як процес є комплексом взаємопов'язаних організаційно-культурних, техніко-технологічних, інформаційних, фінансових, юридичних та інших операцій, які становлять цілісну систему дій спеціалізованого підрозділу банківської інституції щодо надання фінансової послуги як засобу задоволення потреби клієнта в досягненні ним економічного ефекту, в тому числі через реалізацію інноваційних проектів;
розроблено економіко-математичну модель, що описує залежність обсягів потенційних кредитних ресурсів банківського сектору від таких показників, як грошовий дохід населення, результат фінансової діяльності підприємств, індекс споживчих цін і відсоткова ставка по депозитах, та аргументовано доцільність її використання для виявлення тенденцій розвитку грошово-кредитних відносин в національній економіці. Доведено, що дана модель уможливлює визначення тих сфер і/або секторів економіки України, державна підтримка яких спроможна активізувати банківське кредитування інноваційного розвитку;
удосконалено:
зміст категорії «інноваційний розвиток економіки» через поєднання інституційного підходу та підходу, де інноваційний розвиток звужено до сукупності заходів у межах стратегічного управління. Нове розуміння інноваційного розвитку дає можливість вибудовувати ефективнішу національну інноваційну стратегію економічного розвитку;
підходи до державного регулювання банківського кредитування інноваційно-орієнтованої економіки відповідно до загальнодержавної інноваційної стратегії розвитку національної економіки. Запропоновано реформування гарантійного механізму для створення повноцінної системи пільгового рефінансування комерційних банків, а також рекомендовано внести зміни у податкове законодавство в частині диференціації ставки податку на прибуток комерційних банків залежно від напрямів використання ресурсів фінансовою установою;
методику застосування в Україні європейської системи оцінки показників інноваційної сфери шляхом виокремлення восьми основних показників з урахуванням особливостей національного статистичного обліку. Дана система уможливлює міжнародні порівняння за важливими позиціями, які є вагомими у визначенні конкурентоспроможності економіки в сучасних умовах;
дістало подальший розвиток:
гіпотеза, що була теоретично обґрунтована Б. А. Маліцьким, І. О. Булкіним, О. С. Поповичем та Т. В. Шокун (щодо зміни ролі науки у суспільному розвитку залежно від рівня її фінансового забезпечення). З використанням математичного аналізу положення гіпотези підтверджено практично, а також виявлено, що за рівня фінансування наукової сфери, нижчого критичної межі (дану межу визначають емпірично для кожної країни), економічна функція інвестування не просто не виконується, але й відбуваються дестимулювання економічного розвитку. Хронічне недофінансування призводить до руйнування інноваційного потенціалу, науковий сектор повністю виключається з економічного життя країни, не здійснюючи на нього жодного впливу;
методика використання коефіцієнтів монетизації економіки (коефіцієнтів Маршалла), шляхом адаптації її для визначення основних параметрів динаміки забезпеченості інноваційного розвитку живими грошима на прикладі економіки України, що дозволяє за допомогою статистичних методів оцінити рівень задоволення поточної потреби економіки в кредитних коштах.
Практичне значення одержаних результатів полягає у проведенні комплексного аналізу взаємозв’язку банківського кредитування та інноваційного розвитку економіки, а також у розробці рекомендацій з активізації банківського кредитування інноваційного розвитку економіки. Одержані наукові результати можуть бути використані в наукових установ і навчальних закладах при виконанні наукових досліджень та при викладанні низки наукових дисциплін, а також державними інституціями в процесі здійснення інноваційної політики держави.
Основні наукові положення, висновки та рекомендації дисертації знайшли практичне застосування у роботі структурних підрозділів ВАТ «Кредитпромбанк» (довідка № 7306/39.1.3-2018-39 від 29.03.2007 р.), а також були використані в роботі Українського інституту науково-технічної і економічної інформації при виконанні науково-дослідницьких робіт у 2007 р. (довідка № 96 від 06.04.2007 р.). Окремі положення дисертаційного дослідження були апробовані при викладанні таких навчальних дисциплін, як «Економічна теорія» та «Мікроекономіка» для студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 013/560 від 28.09.2007 р.).
Особистий внесок здобувача полягає у виявленні та обґрунтуванні теоретичних аспектів взаємозв’язку банківського кредитування та інноваційного розвитку економіки, а також в дослідженні практики банківського кредитування. Наукові положення, висновки та пропозиції, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Обсяг особистого внеску здобувача наведено в списку наукових праць.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у доповідях автора на 14 науково-практичних конференціях та круглих столах. Серед них: Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна-2005. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми і перспективи розвитку» (Київ, 10-12 березня 2005 року); Міжнародна наукова конференція «Парадигма економічної теорії: суть та протиріччя» (Київ, 17 березня 2005 року); Наукова конференція «Структурна перебудова економіки України» (Київ, 15-16 квітня 2005 року); ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України» (Київ, 27-28 вересня 2005 року); Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна-2006» (Київ, 2-3 березня 2006 року); Міжнародна конференція студентів, аспірантів і молодих вчених по фундаментальних науках «Ломоносов-2006» (Москва, 12-15 квітня 2006 року); XV Міжнародна науково-практична конференція «Стратегічний розвиток регіону – економічне зростання та інтеграція» (Чернівці, 11-12 травня 2006 року); V Міжнародна науково-теоретична конференція «ХХІ Столетие: альтернативные модели развития общества» (Київ, 26 травня 2006 року); V Науково-практична конференція «Інформація, аналіз, прогноз – стратегічні важелі ефективного державного управління» (Київ, 1-2 червня 2006 року).
Публікації. Результати дисертаційної роботи знайшли відображення в 14 наукових статтях, матеріалах і тезах конференцій, загальний обсяг яких становить 5,36 д.а., з них 9 статей у фахових виданнях обсягом 4,5 д.а. (обсяг авторського тексту 4,15 д.а.).
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Дисертаційна робота містить 14 таблиць і 13 рисунків, 10 додатків на 16 сторінках та список джерел з 222 найменувань на 20 сторінках. Загальний обсяг роботи – 229 сторінок комп’ютерного тексту, з яких основний текст становить 186 сторінок.
Основний зміст дисертаційної роботи
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи; визначено мету та завдання, об’єкт і предмет дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про апробацію і публікації результатів дослідження.
У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження банківського кредитування інноваційного розвитку економіки» на основі системного та еволюційного методів з’ясовано сучасне розуміння сутності відносин банківського кредитування. Досліджено зміст категорії «інноваційний розвиток економіки», визначено основні шляхи його забезпечення. З використанням методів економічного та системного аналізу виявлено й охарактеризовано особливості взаємозв’язку відносин банківського кредитування та інноваційного розвитку.
Економічні відносини в сучасних умовах характеризуються такими новими рисами, як:
постійно зростаюча роль наукоємного сектору, виробництва і збуту наукоємних технологій, стрімкий розвиток ринку знань та їх інтенсивне використання як чинника виробництва;
фокусування державної політики навколо людини та її творчого потенціалу як головного чинника розвитку науки і техніки, та відповідно суспільного прогресу;
значне зростання ринкової вартості компаній, головним активом яких є інтелектуальний продукт.
Інноваційний розвиток визначено як спосіб економічного зростання, що базований на постійних і систематичних нововведеннях, спрямованих на суттєве поліпшення всіх аспектів діяльності господарської системи. Основою системи фінансового забезпечення інноваційного розвитку є ефективна діяльність банківського сектору економіки, особливо у сфері кредитування.
З’ясовано, що відносини кредитування пройшли тривалий шлях еволюції, і в останні сторіччя перетворилися на важливий чинник суспільно-економічного розвитку. Особливість відносин банківського кредитування полягає в тому, що сутність кредиту лежить на межі психологічної та економічної площини, на перетині двох наукових систем пізнання. Сутність банківського кредитування має визначатися через комплекс взаємопов'язаних організаційних, техніко-технологічних, інформаційних, фінансових, юридичних та інших операцій, які становлять цілісну систему дій банківської інституції в особі спеціалізованого підрозділу щодо реалізації кредитної потреби клієнта. Кредитування не є якимось дискретним явищем передачі вільних грошових коштів від кредитора до позичальника. Воно постає значно складнішим і тривалішим процесом, що передбачає попередню включає як підготовку кредитного проекту так і подальший його супровід.
Встановлено, що процес інноваційного розвитку економіки та банківське кредитування знаходяться у тісному взаємозв’язку. Комерційні банки активно взаємодіють з усіма учасниками економічного процесу, в тому числі й інноваційної сфери, що подано автором у вигляді схеми (рис. 1).
Рис. 1. Модель взаємодії банків з учасниками економічного процесу
Діяльність банківських організації в інноваційному середовищі необхідно розглядати в двох аспектах – як зовнішній суб’єкт (реалізується через кредитні ініціативи) та як суб’єкт інноваційного підприємництва (через створення та впровадження нових банківських продуктів). Особливістю сучасного етапу розвитку банківської системи є невіддільність вищеназваних аспектів функціонування банківських установ.
Основна перевага активного залучення банківського кредитування в процеси інноваційного розвитку є очевидною. Суб’єкти інноваційної діяльності отримують можливість у будь-який момент оперативно мобілізувати додаткові грошові ресурси, необхідні для вирішення поточних і довгострокових господарських потреб, що, у свою чергу, дозволяє кредиторам перетворити вільні кошти в дохідні активи. Взаємовигідне співробітництво банків та інших суб’єктів інноваційного процесу супроводжується такими перевагами:
значно зменшується обсяг так званих «інформаційних витрат»;
зменшується обсяг «мінових витрат»;
збільшується можливість оперативно отримувати довгострокові кредити.
Сучасні потреби підприємств не зводяться лише до традиційного кредитно-розрахункового банківського обслуговування, вони потребують значно ширшого спектру різноманітних послуг з боку комерційних банків, які покликані забезпечувати оптимальні умови для ефективного та прибуткового господарювання своїх клієнтів. Основою шумпетерової концепції економічного розвитку є функціонування новатора, здатного збільшувати ефективність виробництва порівняно з діючими технологіями шляхом використання нової комбінації чинників виробництва. У цьому процесі банки здійснюють ефективний перерозподіл реальних ресурсів на користь пріоритетних галузей економіки, беручи на себе значну частку відповідальності за зроблений вибір. Банки активно впроваджують нові продукти, здатні забезпечити конкурентоспроможність як позичальника, так і фінансової установи в майбутньому. Відбувається перенесення акцентів у кредитній політиці комерційних банків із централізованих кредитів на самостійні ініціативи в інноваційній сфері.
У другому розділі «Банківське кредитування інноваційного розвитку економіки: чинники стримування та активізації» з використанням економіко-статистичних методів досліджено практику банківського кредитування інноваційних процесів та системи фінансової підтримки економічного розвитку на інноваційній основі. Охарактеризовано механізми державного впливу на процеси банківського кредитування інноваційного розвитку економіки. Визначено мотиваційну базу забезпечення фінансово-кредитними установами інноваційного розвитку.
Інноваційні процеси в Україні характеризуються такими рисами, як наявність значного науково-технічного потенціалу, накопиченого за часів перебування країни в складі Радянського Союзу; недостатній рівень фінансування та високий ризик ведення інноваційної діяльності. Результати аналізу показують, що інноваційні потенціали нашої країни і розвинутих країн світу є кількісно порівнюваними. Одночасно постає проблема недосконалої структурованості цього потенціалу та загрозлива тенденція щодо його знищення, що проявляється в таких формах, як значна регіональна незбалансованість – близько дві третини загальної кількості наукових організацій розташовано в економічно розвинених регіонах (25,8% у м. Києві, 15,5% у Харківській, 7,2% у Дніпропетровській, 6,0% у Львівській, по 5% в Донецькій та Одеській областях). При цьому більшість наукових організацій належать до галузевого сектору – 57,8%, до заводського - лише 5,4%; надзвичайно низька ефективність використання набутих знань та їх залучення до господарського механізму.
Показано, що головним стримуючим чинником формування інноваційного розвитку є поглиблення розриву між реальною інноваційною економікою та банківськими інститутами. Основи цього процесу були сформовані ще за часів Радянського Союзу та поглиблені кризовими явищами в українській економіці на початку 90-х років ХХ ст. Існування такого розриву, в свою чергу, поглиблює проблему оновлення основних фондів наукової сфери – близько 70% з яких перебувають в експлуатації понад 10, а чверть – більше 20 років. Для малих підприємств нестача фінансових ресурсів є головним стримуючим фактором розвитку (табл. 1).
Таблиця 1
Основні чинники,
що стримують інноваційну діяльність малих підприємств (згідно даних Держкомстату України)
Показники | Роки
2001 | 2002 | 2003 | 2004
Обстежено підприємств, од | 2220 | 2247 | 9294 | 9999
Відсутність фінансування, % | н/д | 88,7 | 86,9 | 85,7
Великі витрати, % | н/д | н/д | 32,9 | 40,3
Високі кредитні ставки, % | 43,6 | 43,9 | 33,7 | 38,7
Високий економічний ризик, % | 13,6 | 23,5 | 16,6 | 24,1
Труднощі із сировиною й матеріалами, % | 37,8 | 32,2 | 23,3 | 29,2
Відсутність коштів замовника, % | 39,7 | 54,2 | 40,0 | 39,8
Відсутність попиту на продукцію, % | 17,5 | 26,8 | 18,9 | 15,0
Недостатня інформація про ринки збуту, % | 12,2 | 15,9 | 11,7 | 11,2
Недосконалість законодавства, % | 21,9 | 36,6 | 28,8 | 31,5
Дослідження показало, що подолання розриву можливе через розв’язання існуючих суперечностей в трьох основних площинах: підвищення інтересу банківських інститутів до операцій в інноваційній сфері; зменшення ризикованості банківських операцій в інноваційній сфері, що може бути реалізовано через підготовку спеціалістів з інноваційного кредитування й запровадження внутрішніх банківських інновацій в операційну діяльність та процеси управління; зниження ціни банківських кредитів для потреб інноваційного сектору.
Обґрунтовано необхідність критичного перегляду нормативно-правової бази наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності. Країна має незавершене й переважно позбавлене системного підходу законодавство, що підтверджує відсутність цілеспрямованої й послідовної державної політики в інноваційній сфері та стримує розвиток інноваційної інфраструктури. Відсутня єдина концептуальна основа правотворчого процесу щодо інноваційної сфери.
Роль держави в регулюванні банківського кредитування інноваційних процесів полягає у створенні сприятливого економічного клімату для їх здійснення і забезпечення активної й ефективної взаємодії між «академічною наукою» та виробництвом. Тому завданнями держави є:
створення умов для активізації фінансових інститутів у інноваційній діяльності;
розвиток науки, підготовка наукових та інженерних кадрів високого рівня кваліфікації (науково-технічна інфраструктура);
державні замовлення на проведення науково-технічних досліджень;
ефективна податкова та бюджетна політика в сфері інноваційної діяльності;
забезпечення дієвості правових інститутів в інноваційній сфері.
Визначено, що найбільш адекватною стратегією інноваційного розвитку для України є стратегія нарощування. Першим кроком у реалізації цієї стратегії має стати активне застосування державного програмування НТР (науково-технічного розвитку) – чітке визначення й підтримка пріоритетних напрямів (програм) розвитку науки і техніки. Ця пріоритетність має бути закріплена на законодавчому рівні і відображати реальний інноваційний потенціал нашої країни. Визначення національних пріоритетних напрямів науки й технологій передбачає здійснення ряду взаємопов’язаних процесів: формулювання головної стратегічної мети для країни, врахування загальноприйнятих світових пріоритетів і національних особливостей, специфіки країни.
Аналіз мотивів активізації банків у кредитуванні інноваційного розвитку економіки показує, що предметом потреби сучасного комерційного банку є завоювання провідних позицій на ринку в довгостроковому періоді та підтримання їх на стабільно високому рівні. Посилення конкурентних позицій в умовах зменшення прибутковості та привабливості класичних банківських операцій можливе через спрямування капіталу в потенційно надприбуткові галузі економіки, які в найближчому майбутньому визначатимуть напрям розвитку суспільства. Йдеться про галузі, які пов’язані з активним застосуванням новітніх технологій у сфері виробництва, управління, навчання тощо, і які сприяють формуванню економіки знань або економіки креативності. Основним джерелом ринкової влади в економіках такого типу вже в найближчому майбутньому постане інноваційність як сфера генерування проривних ідей людства.
У третьому розділі «Удосконалення діяльності банківських організацій у забезпеченні інноваційного розвитку економіки України» із застосуванням методів абстрагування, аналітично-графічної формалізації, групування, порівняння, статистичного порівняння даних і математичного аналізу досліджено найоптимальніші напрями активізації банківського кредитування інноваційного розвитку економіки.
Показано, що нинішня звітність українських банків, а також державна офіційна статистика фактично не містить інформації щодо обсягів залучень банківського кредиту в інноваційну сферу. Існуюча статистична база в Україні не дозволяє повною мірою оцінити стан інноваційного розвитку національної економіки.
Проведений аналіз уможливлює висновок про певне монетарне стримування економічного розвитку за умов контрольованої інфляції через емісійні обмеження Національного банку. Економіка не отримує достатньої кількості вільних грошових ресурсів.
Дисертантом здійснено розрахунок залежності потенційних кредитних ресурсів від окремих базових макрорівневих економічних чинників, зокрема, рівня доходів населення, результату від фінансової діяльності підприємств, індексу споживчих цін і величини депозитних ставок. Моделювання залежності обсягів залишків за депозитними зобов’язаннями комерційних банків у національній та іноземній валюті від перелічених вище чинників здійснювалося з використанням методу найменших квадратів. Функціональна форма в процесі дослідження набула наступного виду:
де Dep_gr – приріст депозитних залишків на банківських рахунках, скоригований на рівень споживчих цін;
Inc_gr – приріст реального грошового доходу по відношенню до попереднього періоду;
FinR_gr – приріст показника фінансового результату по відношенню до попереднього періоду, скоригований на рівень споживчих цін;
CPI – (cunsumer prices index) – індекс споживчих цін за відповідний період,
RealRate - (real deposits rate), середньозважена відсоткова ставка банків по депозитах, скоригована на рівень споживчих цін за відповідний період.
Встановлено, що головними чинниками, які впливають на обсяги депозитних залишків, а, отже, й визначають розмір кредитних ресурсів в економіці України, є грошовий дохід населення та темпи інфляції. Одиниця приросту грошового доходу населення зумовлює зростання обсягів коштів на банківських рахунках на 9,55%. Водночас необхідно констатувати, що політика зміни відсоткової ставки в Україні все ще є неефективною. Одержані результати уможливлюють твердження, що важливим чинником активізації кредитування інноваційного розвитку економіки є необхідність підтримання державою купівельної спроможності населення, зростання схильності населення до заощадження, стимулювання приросту заощаджень як вагомого джерела інвестицій у реальний сектор економіки.
У дисертації обґрунтовано, що державна політика за цих умов має бути зорієнтованою на розробку системи пріоритетів і стимулів, яка б спрямовувала кредитні ресурси на підтримку інноваційного розвитку. Розробка даної системи потребує таких основних заходів, як:
стимулювання державою створення спеціалізованих інноваційних банків, а також фондів довгострокового кредитування комерційних банків шляхом установлення відповідних пільг з оподаткування коштів, що інвестуються для досягнення технологічних змін. Економічно обґрунтовані податки, виконуючи стимулюючу функцію, активізуватимуть інвестиційно-інноваційні процеси;
диференціація ставки податку на прибуток комерційних банків залежно від напрямів використання ресурсів – зниження ставки в разі спрямування ресурсів на довгострокове кредитування високотехнологічних проектів;
створення системи пільгового рефінансування/гарантування комерційних банків, які надають пільгові кредити для реалізації інвестиційних проектів щодо розробки та впровадження новаційних продуктів;
запровадження механізму державного страхування кредитів, наданих підприємцям, що працюють у сфері розробки та впровадження високотехнологічної продукції;
заохочення комерційних банків до купівлі акцій підприємств, що виробляють новаційний продукт, шляхом звільнення від оподаткування тієї частини прибутку банку, яка інвестується в акції даних підприємств;
зниження норми резервування для банків, які здійснюють кредитування інноваційних проектів;
збільшення розміру гарантування за вкладами фізичних осіб.
Запропоновано удосконалити стратегію кредитної діяльності банківської системи щодо переорієнтації її на інноваційний розвиток, а саме: при прийнятті рішення про надання кредиту на інноваційні проекти, враховувати насамперед потенційну вигоду, а вже потім ризик; привести у відповідність потребам інноваційної діяльності процес формування активів банку; забезпечити використання новітніх методик для якіснішого аналізу інвестиційно-інноваційного проекту. Доведено, що механізм активізації банківського кредитування інноваційного розвитку економіки має вдосконалюватися одночасно на кількох взаємопов’язаних рівнях, якими є держава, банківські організації та виробники інноваційного продукту.
Висновки
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нові підходи до розв’язання науково-практичного завдання щодо визначення ролі банківського кредитування в інноваційному розвитку економіки та шляхів його активізації
Результати дослідження дозволили зробити наступні висновки:
Показано, що заходи з розробки, впровадження та активного економічного використання інновацій визначають конкурентоспроможність будь-якої країни. Моделлю розвитку, що може забезпечити високий рівень активності в інноваційній сфері, а відповідно й лідируючу роль національної економіки на міжнародних ринках, є інноваційний розвиток економіки. Формування системи суспільного відтворення, здатної інституційно та ресурсно забезпечити довгостроковий розвиток на інноваційній основі, визначено пріоритетом економічної політики сучасної держави. Обґрунтовано, що першим кроком до інноваційного розвитку економіки є побудова двох базових елементів – сектору правового забезпечення та сектору економічної підтримки. Правовий сектор покликаний регулювати й забезпечувати захист процесу створення та комерціалізації нового технологічного продукту. До економічного сектору належить система фінансового забезпечення, сектор комерціалізації та певною мірою механізми створення нового знання і підготовки фахівців з використання інноваційних розробок.
З’ясовано, що кредитні відносини зазнали значних змін в останні десятиріччя. Доведено, що нині сутність поняття кредиту недоцільно зводити до суми коштів, які кредитор надає позичальнику на умовах повернення, платності та строковості. Тому запропоновано визначати кредит як спосіб ефективного господарювання, що уможливлює неперервність процесів суспільного відтворення. Провідне місце у відносинах кредитування належить банківському кредиту. Банківське кредитування є головним елементом фінансової системи будь-якої країни.
Аналіз взаємозв’язку банківського кредитування та економіки країни показав, що особливої вагомості цей взаємозв'язок набуває у процесі переходу до економічного розвитку на інноваційній основі. Доведено, що головними точками перетину відносин банківського кредитування та інноваційного розвитку економіки є: а) довгострокове банківське кредитування інноваційних процесів; б) розробка та впровадження банківських новацій, що спрямовані на модернізацію відносин кредитування; в) своєчасний моніторинг економічної ситуації та високоефективний перерозподіл ресурсів на користь пріоритетних галузей; г) супроводження об’єкта інноваційного кредитування та заходи щодо комерціалізації інноваційного продукту.
Виявлено, що існуючі трактування та визначення банківського кредитування не відображають повною мірою нинішній стан розвитку кредитних відносин. Врахування у сфері кредитних відносин особливостей інноваційного процесу дозволяє розглядати банківське кредитування як комплекс взаємопов'язаних організаційно-культурних, техніко-технологічних, інформаційних, фінансових, правових та інших операцій, які постають цілісною системою дій банківської інституції в особі спеціалізованого підрозділу, спрямованою на довгострокову співпрацю з суб’єктом інноваційного процесу. Це уможливлює визначення банківського кредитування як системи економіко-культурних відносин, компонентами якої є економічні, організаційні, морально-етичні, правові та інші відносини.
Проведений аналіз показав, що загальна ситуація з фінансовим забезпеченням науково-технічної та інноваційної діяльності в Україні є складною. З’ясовано, що внаслідок постійного недофінансування інноваційного сектору протягом останніх 15 років рівень конкурентоспроможності національної економіки знижується. Результати розрахунку інтегрального інноваційного індексу за методологією Євростату, уможливлюють висновок про значне відставання України за рівнем інноваційного розвитку та використанням наявного інноваційного потенціалу від країн Європейського союзу.
Дослідження національних банківських статистичних показників показало, що в економіці склалася ситуація, коли при розширенні масштабів кредитування спостерігається відносно низький рівень заінтересованності банківських інститутів у фінансовій підтримці інноваційного розвитку економіки. Доведено, що головними чинниками стримування банківського кредитування інноваційного розвитку економіки є: а) низька комерційна привабливість інноваційної сфери, зумовлена проблемами в законодавчому полі, неефективністю державної інноваційної політики; б) підвищена ризикованість інвестиційно-інноваційних операцій, що зумовлено насамперед відсутністю в Україні кваліфікованого менеджменту в інноваційній сфері; в) висока вартість кредитного фінансування через недостатню капіталізацію вітчизняної банківської системи та проблеми залучення інвестиційних ресурсів комерційними банками на внутрішньому ринку.
Аналіз економіки зарубіжних країнах підтвердив існування основних двох моделей державного стимулювання участі фінансового сектору в інноваційному розвитку. В країнах з англо-американським типом фінансової системи заходи держави спрямовані на стимулювання розвитку відповідної фінансової інфраструктури. У країнах з фінансовою системою європейського типу методи управління також орієнтуються на заохочення ринкового розвитку інноваційної діяльності. Проте важливу роль у європейській моделі відіграють методи, що передбачають використання податкових пільг на інвестиції, науково-дослідні роботи, індикативне планування. Обґрунтовано, що фінансування інноваційної діяльності супроводжується значним ступенем невизначеності та ризику, тому в розвинутих країнах фінансові інститути, які беруть у ньому участь, отримують додаткові стимули, зокрема в сфері оподаткування прибутків і норм резервування коштів, інвестованих у ризикові проекти. З’ясовано: в Україні обидва види стимулювання практично відсутні, що стримує нарощування інвестиційно-інноваційного потенціалу українських банків.
Виявлено, що наявна статистична база щодо банківського кредитування інноваційного розвитку економіки не дозволяє безпосередньо оцінити рівень проникнення банківського кредиту в інноваційну сферу. Проте, опосередкований аналіз участі комерційних банків в інноваційній діяльності (за часткою довгострокових кредитів; кредитів, спрямованих на інвестиційну діяльність; динамікою відсоткових ставок по кредитах) не дозволяє отримати об’єктивні висновки у процесі досліджень, проведених у цій сфері. З’ясовано, що причиною цього є морально застаріла система збору статистичних даних про інноваційну діяльність державних спеціалізованих установ. Жодна із класифікацій кредитів, наданих банками суб’єктам економіки України, не дає уявлення про частку кредитів у фінансуванні інвестиційно-інноваційних проектів.
Показано, що гарантійний механізм, який у розвинутих країнах світу широко використовується для стимулювання залучення банківських кредитів у сферу інноваційного розвитку, в Україні має обмежену дію: відсутня чітка стратегія надання подібних гарантій по інвестиційно-інноваційних кредитах; не розроблено методологічну базу; не відповідає сучасним вимогам діюча в країні система гарантування вкладів, що посилює спекулятивну спрямованість банківського кредитування.
Список опублікованих праць за темою дисертаційної роботи
Статті в наукових фахових виданнях:
Бут А. П. Інноваційна модель економіки України: передумови та перспективи становлення // Науково-технічна інформація. – 2005. - № 3 (25). – С.15-19. – 0,56 друк. арк.
Бут А. П. Роль банківської системи у забезпеченні інноваційної моделі економіки // Теорії мікро-макроекономіки: Зб. наук. праць проф.-викл. складу та аспірантів. – 2005. – Вип. 20. – С.148-157. – 0,56 друк. арк.
Бут А. П. Нові банківські технології як невід’ємний елемент інноваційної моделі економіки // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. – 2006. – Вип. ІІ. Економічні науки. – С. 30-41. – 0,46 друк. арк.
Бут А. П. Державна підтримка інноваційної моделі економіки // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2006. - № 2. – С.50-55. 0,4 друк. арк.
Бут А. П. Регулююча роль держави в інноваційній сфері // Теорії мікро-макроекономіки. Зб. наук. праць проф.-викл. складу та аспірантів. – 2006. – Вип. 23. – С.117-122. – 0,34 друк. арк.
Бут А. П. Банківське фінансування інноваційних фірм: міжнародний досвід та його використання в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. - № 6(61). – С. 96-100. - 0,53 друк. арк.
Бут А. П. Особливості взаємозв’язку інноваційної моделі економіки та банківських інститутів у сучасних умовах // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. - № 11(66). – С. 23-26. – 0,54 друк. арк.
Бут А. П. Особливості інвестиційного механізму забезпечення інноваційного розвитку економіки України // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. - № 4(71). – С.91-95. – 0,52 друк. арк.
Кондрашова-Діденко В. І., Бут А. П. Роль інноваційної культури у забезпеченні інноваційного розвитку економіки // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. - №8 (75). – С.77-81.– 0,59 друк. арк. Особистий внесок: автором здійснено порівняння рівня інноваційного розвитку України та країн Євросоюзу на основі розрахунку адаптованого інтегрального інноваційного індексу – 0,24 друк. арк.
Публікації в інших наукових виданнях:
Бут А. П. Кредитно-банківська система в активізації фінансової підтримки інноваційної моделі економіки // Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 60-річчю Великої Перемоги / За ред. проф. О.К.Закусила. – Вип. III: У 2-х ч. - Ч.2: Природничі, технічні та економічні науки. - К., 2005. – С. . – 0,2 друк. арк.
Бут А. П. Основні форми участі банківських інститутів у інноваційних процесах в економіці // Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 15-й річниці незалежності України. – Вип..IV: У 3-х ч. – Ч.2: Актуальні проблеми економічного розвитку в глобальному середовищі / За заг. ред. проф. В.Д. Базилевича. – К.: Логос, 2006. – С. 72-73. – 0,18 друк. арк.
Бут А. П. Особенности инвестиционно-инновационного развития экономики в современной Украине // Ломоносов 2006: Международная конференция студентов, аспирантов и молодых ученых по фундаментальным наукам, МГУ им. М. В. Ломоносова 12-15 апреля 2006. Сб. тезисов. / Гл. ред. В.Н. Сидоренко и др. – М.: КДУ, 2006. – С. 57-58. – 0,15 друк.арк.
Бут А. П. Інноваційна складова сучасної економіки // Стратегічний розвиток регіону – економічне зростання та інтеграція: Матеріали XV міжнародної науково-практичної конференції. – 11-12 травня 2006. – Ч. 1. – Чернівці, 2006 – С. 88-90. – 0,2 друк. арк.
Бут А. П. Информационные банковские технологии как фактор усиления конкурентоспособности национальной экономики // Информация, анализ, прогноз – стратегические рычаги эффективного государственного управления: Материалы V научно-практической конференции. – К. УкрИНТЭИ, 2006. – С. 42-43. – 0,13 друк.арк.
АНОТАЦІЯ
Бут А. П. Банківське кредитування інноваційного розвитку економіки. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.
Досліджено теоретико-методологічні та практичні основи банківського кредитування інноваційного розвитку економіки. Проведено змістовний аналіз еволюції банківського кредиту та розкрито його політико-економічну сутність у сучасних умовах. Визначено роль відносин банківського кредитування в процесах економічного розвитку суспільства. Встановлено залежність інноваційного розвитку від вирішення проблем фінансового та законодавчого забезпечення. Проаналізовано тенденції розвитку української економіки в частині з’ясування характеру взаємодії банківських інститутів з реальною економікою. Досліджено перспективи імплементації окремих елементів зарубіжного досвіду з банківського кредитування інноваційного розвитку в економіку України. На основі результатів економетричного аналізу виявлено сфери і/та сектори економіки України, де держава стимулює активізацію банківського кредитування інноваційного розвитку економіки.
Ключові слова: економіка, інноваційний розвиток, банківське кредитування, інноваційна стратегія, державне регулювання, інноваційний сектор, банківські інновації.
АННОТАЦИЯ
Бут А. П. Банковское кредитование инновационного развития экономики. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой ступени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 – экономическая теория и история экономической мысли. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2007.
Диссертация посвящена комплексному исследованию теоретических и практических аспектов банковского кредитования инновационного развития экономики. Важное место в работе отводится поиску путей активизации участия банков в процессах финансирования инновационного развития национальной экономики.
Проанализировано развитие кредитных отношений: от возникновения до настоящего времени. Обоснована роль банков
