КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

БАБЮК ВІКТОРІЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК 811.133.1.001.4:504+615.849

РАДІОЕКОЛОГІЧНА ТЕРМІНОЛОГIЯ СУЧАСНОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ: СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА, ФУНКЦІОНУВАННЯ

Спеціальність 10.02.05 – романські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі французької філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, професор

Соломарська Олена Олександрівна,

професор кафедри прикладної лінгвістики Українського інституту лінгвістики і менеджменту

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Корбозерова Ніна Миколаївна,

завідувач кафедри іспанської та італійської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

кандидат філологічних наук, доцент

Круковський Василь Іванович,

доцент кафедри іноземних мов Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

Захист відбудеться “22”травня 2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філологічних наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10).

Автореферат розісланий “22” квітня 2008 року.

Вчений секретар кандидат філологічних наук

спеціалізованої вченої ради Клименко Л.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Розвиток сучасних наук, їхня інтеграція та взаємодія вимагають удосконалення галузевих термінологічних систем, а отже, дослідження проблем становлення, лінгвістичних особливостей, семантики, дериваційних процесів та стилістичного функціонування фахової лексики. Ці проблеми привертали і продовжують привертати увагу вітчизняних та зарубіжних дослідників, зокрема, В. Виноградова, О. Суперанської, Н. Подольської, В. Лейчика, Г. Винокура, Т. Кияка, А. Бурячка, К. Кусько, А. Крижанівської, Т. Панька, Ф. Циткіної, Е. Жильбера, Д. Блампена, М. Говена, Л. Депекера, Дж. Умбле та ін.

На початку ХХІ століття дослідження специфіки формування й функціонування галузевих терміносистем набуває все більшої ваги, адже сьогодні термінології різних наук складають більшу частину французької лексики, що є, до того ж, і найпродуктивнішою.

За словами французького вченого Умбле (Humbley), сьогодні найбільш вивченими є терміносистеми таких галузей, як медицина, право, хімія, математика та економіка. Тому спостерігається нова тенденція: презентація лексики так званих мікрогалузей – «microdomaines» (згідно з висловлюванням Даніеля Блампена) або вичерпного та дуже структурованого інвентаря певного спеціалізованого поля.

Саме до такої мікрогалузі ми відносимо радіоекологію (або екологію радіаційну) (лат. radiare – випромінювати та гр. oikos – будинок, оселя) – галузь екології, що вивчає розподіл, міграцію та кругообіг радіонуклідів у біосфері та вплив іонізуючого випромінення на екологічні системи (біогеоценози та популяції організмів).

Отже, актуальність дослідження термінології, що функціонує в межах франкомовних радіоекологічних текстів, пов’язана, перш за все, з тим, що ця галузь знань є новою в сучасній науці, а її термінологія досі не була предметом детального лінгвістичного аналізу. Кількість праць, які прямо чи опосередковано торкаються обраної для дослідження проблематики, є дуже малою. Докторська дисертація (2001) Лоіка Депекера “L’invention de la langue: le choix des mots nouveaux”, присвячена вивченню діяльності французьких термінологічних комісій різних галузей, а також процесам неологізації, містить лише два параграфи, де йдеться про термінологію ядерної інженерії; Франсуа Рамад вперше включив до свого словника - Dictionnaire encyclopйdique de l’йcologie et des sciences de l’environnement (2002) ключові поняття радіоекології. Разом із статтями професора Соломарської О.О. (“Nouveaux besoins de la communication en Ukraine”, “Le rфle du traducteur en tant qu’acteur des projets internationaux”), перелік лінгвістів, які працюють у межах зазначеної проблематики, практично вичерпується.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах тематики науково-дослідної роботи кафедри французької філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів”, затвердженої Міністерством освіти і науки України (код 01БФ0147-01). Тема дисертації затверджена Вченою радою Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка (протокол №7 від 21 лютого 2005 р.) та уточнена 22 лютого 2008 р. (протокол №2).

Об’єктом дослідження є терміни, зафіксовані у французьких текстах у галузі радіоекології.

Предметом дослідження є структура, семантика радіоекологічної термінології сучасної французької мови, особливості її функціонування в текстах з радіоекології.

Метою дисертаційної роботи є визначення структури, семантики та особливостей функціонування французьких термінів з радіоекології з урахуванням комунікативно-прагматичних аспектів галузевих текстів.

Поставлена мета передбачає розв’язання таких конкретних завдань:

Розглянути історичні засади розвитку французької наукової термінології;

Виявити шляхи формування радіоекологічної термінології та джерела її поповнення;

Визначити способи творення одиниць радіоекологічної терміносистеми, встановити основні словотвірні моделі та їхню продуктивність;

Проаналізувати лексико-семантичні особливості французької радіоекологічної термінології та подати її класифікацію;

Дослідити функціонування радіоекологічної термінології y галузевих текстах;

Визначити комунікативно-прагматичні особливості французьких текстів з радіоекології та лексико-граматичні засоби їхньої реалізації.

Методи дослідження. Вибір методів аналізу зумовлено специфікою об’єкту та завданнями дослідження. У дисертації застосовано дескриптивний описовий метод із прийомами спостереження, порівняння, узагальнення та класифікації мовних фактів; структурний метод із використанням методики компонентного аналізу, метод контекстуального аналізу. Також під час дослідження застосовувались методики когнітивного та дискурсивного аналізу. Дослідження було проведено з урахуванням комплексу принципів сучасної лінгвістичної науки: інтегративності, антропоцентризму, етноцентризму, дискурсивності, аксіологічності і прагматизму.

Матеріал дослідження. У дослідженні проаналізовано 800 одиниць радіоекологічних термінів, виявлених у сучасних французьких текстах з радіоекології (загальним обсягом 2000 сторінок, не враховуючи джерела мережі iнтернет). Для аналізу було залучено матеріал фахового періодичного видання “Acronique du nuclйaire” (70 номерів за 1991-2007 роки), документальні записи доповідей фахівців у галузі радіоекології на наукових симпозіумах у Франції, документацію з франко-українського співробітництва в даній галузі (La catastrophe de Tchernobyl, 7 ans aprиs. Sйminaire 10 octobre 1993; Textes du sйminaire international. 15-16 novembre 2001. Organisй par le Comitй Tchernobyl de Biйlorussie et les йquipes du Projet Ethos avec le soutien de la Commission Europйenne et du Consulat Suisse en Biйlorussie).

Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається тим, що вперше об'єктом спеціального лінгвістичного аналізу обрано термінологію, яка функціонує в межах франкомовних радіоекологічних текстів, визначено шляхи й джерела її формування та функціонування, описано специфіку її лексико-семантичних та структурних характеристик. До аналізу залучено фактологічний матеріал, який ще не був предметом спеціального лінгвістичного вивчення.

Теоретичне значення роботи полягає у тому, що в процесі дослідження було виокремлено радіоекологічну терміносистему французької мови, простежено її зв'язки з іншими галузевими терміносистемами, встановлено її семантичні та структурні характеристики. Визначення шляхів формування і специфіки функціонування французької радіоекологічної термінології дозволяє з'ясувати особливості системних зв'язків термінологічної лексики в досліджуваному просторі, виявити характерні риси взаємодій і відносин у межах галузевої термінології, що розкриває перспективи для подальшого вивчення системи радіоекологічної лексики. У дисертації вперше детально проаналізовано комунікативно-прагматичні особливості французьких текстів з радіоекології та засоби їх актуалізації. Її положення щодо структури, семантики та особливостей функціонування радіоекологічної термінології в межах галузевих текстів є певним внеском у розробку питань лексикології та лінгвістики тексту.

Практична цінність дисертації полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані для викладання навчального курсу «Лексикологія», у лексикографічній та термінознавчій роботі, зокрема, при укладанні перекладних і тлумачних словників з радіоекології та інших суміжних наук. Одержані результати можуть бути також використані на заняттях із практики французької мови, у спецкурсах з перекладу, лексикології, лексикографії, вивчення терміносистем, частково – лінгвістики тексту, а також у науково-дослідній роботі студентів та аспірантів.

На захист виносяться наступні положення:

1. Французька радіоекологічна термінологія, яка становить одну з найновіших галузей сучасної науки, за своїми лексико-семантичними та структурними характеристиками є прямим продовженням основних історичних тенденцій розвитку французької наукової мови.

2. Французька радіоекологічна термінологія є динамічною системою, семантичне ядро якої формують одночасно терміни двох галузей - радіології та екології.

3. Переважання формант bio- і radio- в апараті французької радіоекологічної лексики свідчить про ключову роль у галузевих текстах концептосфер "життя" і "випромінення".

4. Основним способом утворення термінів є афіксація; розрив між суфіксальним та префіксальним способами словотворення (1,5 рази) є меншим, ніж в інших терміносистемах.

5. У процесі термінологізації загальновживана лексика набуває рис, притаманних термінологічним одиницям. Одні лексеми повністю набувають характеру термінів і включаються до спеціальних словників, інші потребують опори на контекст.

6. Досліджувана терміносистема характеризується значною питомою вагою іменників із розширеною семантикою, які за своєю когнітивною природою мають сталу концептуальну форму й непостійний концептуальний зміст.

7. Антропогенні параметри текстів у галузі радіоекології є яскраво вираженими й об’єктивуються завдяки функціям, позначеним адресантом з метою прагматичного впливу на адресата.

8. У французьких текстах з радіоекології представлено усі типи одиниць первинного дейксису, а також похідні від них явища, а саме: вторинний дейксис, анафора та текстовий дейксис.

Особистий внесок здобувача. Робота виконана одноосібно. Усі результати дослідження є наслідком самостійної праці дисертантки. Наукових робіт, написаних у співавторстві немає.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження було обговорено на засіданнях кафедри французької філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на засіданнях кафедри Дипломатичної академії при МЗС України, у рамках діяльності Літнього університету пам’яті Чорнобиля (Київ, 2005, Вільнюс, 2006), на Міжнародній науковій конференції до 75-річчя доктора філологічних наук професора Станіслава Володимировича Семчинського (17-18 травня 2006, Київ), на Наукових читаннях, присвячених 130-річчю від дня народження професора Івана Васильовича Шаровольського (3 жовтня 2006, Київ), на Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених “Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (11 квітня 2007, Київ).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у 5-ти публікаціях, чотири з яких надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, переліку джерел наукової та довідкової літератури та переліку джерел ілюстративного матеріалу (загалом 173 позиції) та 7 додатків. Загальний обсяг роботи становить 212 сторінок друкованого тексту, обсяг основного тексту дисертації – 166 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі подано загальну характеристику дослідження: обґрунтовано вибір теми, стан розробки наукової проблеми й актуальність дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету і завдання роботи, об’єкт, предмет, методи і джерельну базу дослідження; визначено наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів, сформульовано основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі “Формування французької радіоекологічної терміносистеми” аналізуються процеси становлення французької наукової лексики. Існуванню сучасних розвинених наукових терміносистем у французькій мові передував складний та тривалий процес виникнення, формування та утвердження спеціалізованої лексики. Мовні зміни, які відбувались у наукових текстах, зумовлені комплексом лінгвістичних і нелінгвістичних причин, мають історичний характер, тому постає необхідність у поетапному їх описі та інтерпретації. Вивчення становлення лексичної системи наукової французької мови в історичному аспекті сприяє глибшому усвідомленню сучасного стану наукової мови. Кожний стиль під впливом ряду екстралінгвістичних, і в першу чергу, соціальних факторів переживає періоди бурхливого та уповільненого розвитку, і повільного відпрацювання та шліфування суми відібраних і найбільш характерних мовних прийомів організації словесного матеріалу. Стрімкий розвиток французької наукової лексики мав місце у XVI ст. Кількісне зростання лексики здійснювалось не лише за рахунок запозичень з класичних мов, а й шляхом словотворення і словоскладання. Період класичної французької мови, що характеризується діяльністю пуристів, які вбачали свою місію в очищенні мови, її інтелектуалізації, відмови від використання як архаїзмів, так і неологізмів, поруч із негативними (зменшення обсягу словника), спричинився також і до багатьох позитивних змін. Вилучення значної кількості слів частково компенсувалося важливою роботою над значенням тих слів, які було збережено. Пуристи першими поставили питання про природу семантичних неологізмів. У XVII ст. було також розпочато роботу над опрацюванням точних визначень слів, розмежуванням основного значення слова і другорядних його значень. Результатом революційних подій кінця XVIII ст. стало збагачення словникового складу шляхом утворення неологізмів, зміни, розширення або звуження значень слів, вилучення слів, що виражали поняття, пов’язані з попереднім державним устроєм. Латинська і особливо грецька мови продовжували відігравати роль допоміжних мов у створенні термінів. Слід зауважити, що завдяки величезній кількості префіксів, багатству символів, здатності до різних комбінацій, грецька мова вже тоді стала містком між науковими мовами різних націй. Цю роль вона не втратила і дотепер. Сьогодні багато термінів частково або повністю грецького походження (cosmonaute, chromosome, isotope, morphиme...) стали інтернаціоналізмами.

Термінологічні системи різних наук продовжували активно розвиватися протягом ХІХ ст., але справжнім вибухом стала друга половина ХХ ст. Важливим кроком в утворенні і впорядкуванні науково-технічної термінології було створення у другiй половині ХХ ст. термінологічних комісій та установ. Сучасний період характеризується подальшим розмежуванням наукових галузей (утворенням “мікрогалузей”) і розвитком терміносистем відповідних наук. Отож, зародження у 50-х роках ХХ ст. перспективної науки – радіоекології - викликало потребу створення її термінологічного апарату.

Мовні дослідження у мікрогалузях все частіше здійснюються методом аналізу галузевих текстів, а не просто шляхом вивчення ізольованих термінологічних одиниць чи груп термінів. Такий підхід дозволяє фіксувати ситуації лінгвістичного продукування, реформулювання термінологічних одиниць, спостерігати за входженням в обіг нових лексичних одиниць.

Вивчаючи співвідношення термінів і лексем загального вжитку, лексикологи зазвичай виділяють три наступні категорії: 1.Спеціальні терміни – використовуються лише в одній сфері знань, мають виключно специфічне значення і лише один концепт. 2. Неспеціальні терміни: використовуються у більше як одній сфері знань і утворюють певний загальний термінологічний фонд для різних наук. 3. Загальний словник: лексичні одиниці мови, які не належать до жодної наукової сфери (хоча часом можуть набувати спеціального значення і таким чином перетворюватися на терміни, що вживаються в обмеженій сфері). Як правило, у словнику усталених галузей науки (математика, фізика і т.п.) переважають елементи першої групи – спеціальні терміни. Проведений аналіз радіоекологічної лексики дозволив нам виявити досить цікаве явище, а саме, він продемонстрував майже повну відсутність категорії спеціальних термінів.

Мова радіоекології є науково-технічною, оскільки в аналізованих галузевих текстах однаково присутні як терміни на позначення концептів (fission, rupture, contamination, exposition, biodiversitй...), так і технічні терміни, що позначають об’єкти (chaudiиre nuclйaire, crayon, dosimиtre, filiиre йlectrogиne...).

Постійний перехід лексичної одиниці з однієї термінологічної системи до іншої, співіснування багатьох терміносистем у межах однієї мікрогалузі (радіоекології), активна взаємодія загального словника та термінології, все це свідчить про той факт, що межа між поняттями “слово” і “термін” стає умовною. Той факт, що радіоекологія, будучи однією з галузей екології (ми беремо за основу визначення B.I. Глазкa, яке він подає в Українсько-англо-російському тлумачному словнику з радіоекології і радіобіології), розглядає проблеми, що виходять за межі суто наукового вивчення стану довкілля, вимагає перегляду взаємовідносин людина-суспільство-довкілля і ставить перед людством серйозні філософські питання.

Проведений нами аналіз довів, що наукова термінологія, яка використовується у французьких текстах з радіоекології, відзначається дифузністю меж та широтою сфери вживання. Специфікою цього типу текстів є те, що вони стосуються різних галузей людської діяльності, що й зумовлює певні відмінності в продукуванні, сприйнятті, прагматиці та аргументації. Тому можна було вважати за доцільне виокремлення кількох підвидів досліджуваних текстів у залежності від сфери їхнього функціонування та використання в них тематичних груп лексичних одиниць, які співвідносяться з відповідними ділянками об'єктивної дійсності. Своєрідність термінологічного апарату радіоекології полягає у відсутності в ньому чітко визначеної специфіки семантики, оскільки семантичне ядро даної терміносистеми формують одночасно терміни-слова двох галузей – радіології та екології. Радіоекологія, як наука природничого циклу, послуговується також термінами, що обслуговують термінологічні поля суміжних наук: біології, фізики, хімії, медицини, психології, соціології, політики, економіки, етики. Подібне функціонування лексичних одиниць різних галузей ми називаємо ефектом інтердисциплінарності. Це явище є підтвердженням факту вживання одного слова на позначення різних понять у суміжних галузях, а особливо у вищезазначених галузях, що у подальшому поширюється на такі дисципліни, як антропологія, соціологія, філософія і навпаки. Наприклад, такі слова і словосполучення, як risque, partage, mйmoire collective, nature, environnement, catastrophisme, saletй, naturel, artificiel, nuage, responsabilitй collective et individuelle, sarcophage, dose, contamination, dйveloppement durable та інші, більшість з яких не є спеціальними термінами, є частотними у межах радіоекологічних текстів. У залежності від прагматичних умов, а також залежно від теми, сфери спеціалізації, позиції автора тексту , типу тексту, адресата тексту уточнюється значення і специфічне вживання кожної лексичної одиниці.

Дослідження радіоекологічної термінології зумовило також необхідність опрацювання усього її корпусу з метою фіксації та оцінки характерних особливостей її функціонування як у вузько спеціальних, так і у науково-популярних текстах. “Недоступність для розуміння” – “герметизм” спеціальної мови “виправляється” самими текстами. Терміни пояснюються і тлумачаться у текстах, і таким чином долається їхня “незрозумілість”.

Згідно з когнітивним підходом до лінгвістичного аналізу для кожної категорії існує найкращий взірець (еталон) класу або прототип, що містить у собі усі найбільш репрезентативні ознаки категорії. Під прототипічним радіоекологічним текстом слід розуміти еталонний репрезентант певного інваріанта серед усіх інших його представників (варіантів). Прототипічний радіоекологічний текст є найбільш показовим, він наочно демонструє архітектоніку і внутрішню організацію наукового тексту визначеної тематики, категорії якого встановлюються досить просто у межах аналізованого тексту. Семантичний простір таких текстів невеликий, анафоричні та катафоричні зв’язки у них встановлюються доволі легко.

Прототипічні тексти мають чітко окреслені межі: початок, кінець, і “тіло” повідомлення. Тим самим вони демонструють такі характеристики тексту, як його виокремленість, формальну і семантичну самодостатність, тематичну визначеність і завершеність. Когнітивна суть такого тексту є чітко окресленою, адже відомий його загальний задум, реалізований у специфічній мовній формі. Текст з радіоекології фіксує певний фрагмент людського досвіду та його усвідомлення, і це робить його об’єктом концептуального та когнітивного аналізу, дозволяє визначити, що і з яких причин привернуло увагу людини, які саме фрагменти знань та оцінок у ньому зосереджені. Слід зазначити, що прототипічний радіоекологічний текст за своєю природою інтенціональний, він безпосередньо пов'язаний із намірами автора тексту (письмового чи усного).

Отож, в межах проведеного дослідження було виокремлено дві групи прототипічних радіоекологічних текстів:

Текст-прототип науково-публіцистичної статті (на матеріалі періодичного видання “Acronique du nuclйaire”, а також галузевих статей із мережі Інтернет).

Текст-прототип виступу (доповіді) фахівця на семінарі чи конференції в галузі радіоекології.

Специфічною рисою наукової лексики, що функціонує у межах радіоекологічних текстів, є складність чіткого розмежування трьох різновидів лексем: термінів, специфічних саме для цієї галузі науки, термінології інших наук та слів широкого вжитку. Більшість понять і термінів, що їх позначають, є спільними для цілого ряду наук: радіології (radiation, matiиre fissile, faisceau du rayonnement...), екології (йcosystиme, environnement, biomasse, polluant, biosphиre, rejets, chaоne alimentaire...), геології (sйdiment, sol, eaux...), біології (espиce, mammifиre, prйdateur, cellule), хімії (tritium, cйsium, plutonium, strontium, rйaction en chaоne, synthиse...), медицини (cancйrogиne, gйnome, mutations, embryogenиse, analyse, clone, tissu, sensibilitй, thyroїde, oncogenиse, lйtalitй, radiothйrapie, immunosurveillance...), соціології (patrimonialisation, mйmoire, statistique, acteur, risque, contrainte, enjeu, ethos, responsabilitй...), політики (pouvoir, mondialisation, revendication, nation...), економіки (marchй, consommation, biens, production, demande...), етики (civisme, culture, tradition, valeurs...). Схематично взаємодію концептосфер цих різних наук у межах радіоекологічної науки можна зобразити наступним чином:

Добір лексичних одиниць, що повністю відповідали б науковому, прагматичному контекстам, відіграє особливо важливу роль у формуванні радіоекологічних текстів. Мовець має обирати лексичні одиниці, що відбиватимуть відповідні концепти і перебуватимуть у взаємозумовлених семантичних та прагматичних зв'язках, утворюючи мовну цілісність.

Французькі тексти з радіоекології є віддзеркаленням тієї ситуації екологічної кризи (зумовленої не тільки соціально-економічними, техніко-технологічними, політичними причинами, але й причинами духовного порядку), що є зараз у центрі уваги світової громадськості. Ця ситуація представлена у вигляді ментальної моделі, або простору, всередині якого перебуває людина, що зумовлює антропоцентричність цих текстів. Ця модель актуалізується завдяки інтеракції таких мовних складових елементів, як: лексика (термінологічна і загальновживана, що позначає ключові концепти радіоекологічних текстів), граматика і прагматика. Постійний перехід лексичних одиниць з однієї термінологічної системи до іншої, співіснування багатьох терміносистем у межах однієї мікрогалузі (радіоекології), активна взаємодія загального словника та термінології свідчать про те, що межа між ними стає умовною. Тому у процесі вивчення термінологічного апарату радіоекології доцільним є врахування основного механізму мовного розвитку, якому підпорядковані інші механізми (механізм розвитку значень, механізм слововживання, механізм семантичних полів, механізм лексичних підсистем, механізм лексико-стилістичних засобів мови, механізм словотворення). Відношення подібності та протилежності, що виявляються через спільне та різне, через ототожнення чи розрізнення якостей досліджуваних одиниць чи категорій французьких текстів з радіоекології є основою глобальної системності семантики не тільки “по горизонталі” (системність елементів всередині одиниць різних рівнів), але й “по вертикалі” (системність відношень між одиницями різних рівнів).

У другому розділі “Основні принципи словотворення в галузі французької радіоекологічної термінології” здійснено аналіз структурно-семантичних особливостей лексики, що функціонує y межах французьких текстів з радіоекології. Проведений аналіз дає підстави зробити висновок, що французька радіоекологічна лексика постійно розвивається та швидко реагує на розвиток науки. Процеси новоутворення у лексиці сучасного радіоекологічного дискурсу характеризуються низкою особливостей у плані добору словотвірних моделей і у плані добору словотвірних основ та афіксів. При цьому неогенні процеси виявляють подвійну залежність - як від загальних особливостей словотвірної системи, так і від екстралінгвістичних чинників, найважливішим з яких є прагматична та антропоцентрична спрямованості досліджуваного різновиду текстів. Проведений аналіз дозволив визначити деякі основні тенденції розвитку лексико-семантичної системи у межах текстів з радіоекології:

1. Використання неологізмів, які утворилися за допомогою традиційних словотворчих можливостей мови та семантичної деривації, відбувається внаслідок переосмислення значень слів, нарощення значень, їхньої специфікації тощо, тобто шляхом зміни морфологічної і семантичної структур слів.

2. Серед термінів-слів французької радіоекологічної термінології найпоширенішими є афіксальні похідні. Для їх утворення використовується визначений набір словотвірних афіксів, а саме: 25 суфіксів, 14 суфіксоїдів, 14 префіксів, 42 префіксоїди, що в цілому складають 270 одиниць суфіксальних похідних і 177 одиниць префіксальних, з яких 43 одиниці утворено префіксально-суфіксальним методом.

Проведені підрахунки дають підстави зробити наступний висновок: хоча, згідно з даними французького вченого Говена (Gauvin M. La composition morphйmatique de quelques nйologismes lexicaux en franзais contemporain, 1989), суфіксальне словотворення у галузі наукової мови є набагато активнішим за префіксальне, а співвідношення лексичних одиниць, утворених суфіксальним і префіксальним методами, визначається приблизно як 12:1, у межах радіоекологічних текстів цей розрив є суттєво меншим: 1,5:1.

Таким чином, можна аргументовано твердити, що хоча французьким радіоекологічним термінам, так само як і загальновживаним словам французької мови, взагалі, і спеціальним термінологіям, зокрема, притаманне ширше використання суфіксальних засобів, ніж префіксальних, але розбіжність між ними не є такою великою, як у інших терміносистемах.

Найуживанішими префіксами сучасної французької мови є наступні: re-/rй, за допомогою якого утворено 23 ЛО, dй- 17 ЛО, co- 14 ЛО. Відповідно до цього найпоширенішими є наступні семантичні навантаження дериватів: позначення повторюваності дії або процесу із можливим додатковим значенням якісної чи кількісної зміни; дія, що вказує на дію, протилежну тій, яка виражена твірною основою; значення спорідненої або спільної дії чи процесу (recontamination, dйcontamination, co-acteur). З арсеналу префіксоїдів найбільш продуктивними є два: radio- і bio-, 18 і 19 дериватів відповідно, що свідчить про ключову роль у текстах радіоекології концептосфер "життя" і "випромінення".

Суфіксальний метод утворення похідних термінів є переважаючим. Найпродуктивнішими є суфікси: -(a)tion (52 ПО), -(t)ique (29 ПО), -itй (21 ПО), - аge (18 ПО), -erie (11 ПО). Основні значення, що їх позначають твірні елементи, є “дія, результат дії, якість, властивість, функція”. Вони є синонімічними також для передачі значення “якості або стану, на які вказує основа.”

3. Терміни-інтернаціоналізми (ТІ) відповідають вимогам короткості та чіткості і мають досить високу точність, значну семантичну стійкість, хоча їхня частка є невисокою (3%) у такій галузі науки як радіоекологія. Відомо водночас, що ТІ мають підвищену здатність до словотворення. Дослідження підтвердило, що серед ТІ, що функціонують в межах радіоекологічних текстів, найпоширенішими є одиниці, що позначають основоположні поняття радіоекології, як науки, яка за допомогою опису – graphie та вимірювання – mиtre вивчає вплив радіоактивних часток на людину та її гени – anthropos, genos, та зовнішнє середовище – oikos.

4. Кількість англомовних запозичень становить 15 одиниць, і всі вони представлені із збереженням фонетичної та морфологічної форм. Тобто їхня доля у загальному масиві радіоекологічних лексичних одиниць є незначною.

5. Скорочення номінативних одиниць з метою компресії інформації є доволі поширеним явищем у межах радіоекологічного дискурсу (вони складають 12% корпусу проаналізованих одиниць). У досліджуваній групі лексики абревіатури представлені в основному назвами організацій, суспільних ініціатив, принципів та програм, а також назв устаткування, процесів та їх продуктів. Залежно від кількості літер, які беруть участь у творенні абревіатур нами були зафіксовані дво-, три-, чотири-, п’яти-, шісти- та семи-літерні скорочення 2 - 5, 3 - 27, 4 – 26, 5 – 14, 6 – 9, 7 – 4. Проаналізувавши природу абревіатур французької радіоекологічної терміносистеми, можна констатувати, що 80% з них - ініціальні, а саме буквеного підтипу. Слід також зазначити, що існує тенденція протистояння перекладу абревіатур-запозичень з англійської мови – тобто збереження форми оригіналу, що не сприяє прозорості змісту таких абревіатур, але надає їм характеру неподільності і дозволяє їх адаптувати згідно до норм французької орфоепії (ALARA - As Low As Reasonably Achievable).

6. Згідно з результатами дослідження найпродуктивнішою моделлю серед радіоекологічних термінів-словосполучень є бінарна, на яку припадає 45,7% від загальної кількості всіх інших моделей. Серед інших багатокомпонентних радіоекологічних термінів найчастотнішою є трикомпонентна термінологічна конструкція, утворена за словотвірною моделлю: N+Prйp+N (11%), причому у 70% випадків з прийменником de (piscine de stockage du combustible, conditionnement de dйchets radioactifs). Терміни-словосполучення виконують не лише номінативну функцію, а й допомагають визначити обсяг позначуваного ними поняття, зрозуміти його місце в системі радіоекологічних знань. Саме у термінах-словосполученнях відображено всю комплексно-структурну складність аналізованої наукової сфери.

7. Лексико-семантична система французької підмови радіоекології є динамічною; парадигматичні відносини у її лексиці так само, як і синтагматичні, мають структурований, системотвірний характер.

Третій розділ “Семантичні та прагматичні аспекти функціонування термінології у французьких текстах з радіоекології” дисертаційного дослідження присвячений аналізу прагматики французьких текстів з радіоекології, який вимагає урахування власне мовних (мовні контакти, постійний розвиток мови та абстрактного мислення) і позамовних (розвиток людського суспільства, його матеріальної і духовної культури, розвиток продуктивних сил, науки, техніки тощо ) чинників.

У лінгвістичних працях останніх десятиріч утвердилось як основоположне уявлення про активність автора тексту (суб’єкта текстової діяльності), що дозволяє виділити у мовному творі власне тематичну (комунікативно-інформаційну) складову, і певну програму впливу на адресата, тобто прагматичну складову.

Інформаційна і прагматична складові французьких текстів з радіоекології містять у собі набір мовних засобів (лексичних, граматичних, стилістичних і власне прагматичних), за допомогою яких здійснюється актуалізація впливу адресанта на адресата з урахуванням можливостей і обмежень наукового тексту.

На семантичному рівні для лексичних одиниць, що функціонують у межах галузевих радіоекологічних текстів, характерними є такі процеси, як полісемія, розширення значення наукових термінів, спеціалізація значення термінів, детермінологізація, функціонування лексем широкої семантики. Парадигматичні відношення реалізуються також у межах синонімії та антонімії. Проявом особливих семантичних трансформацій є поява оказіональних термінів, які стають підтвердженням психолінгвістичного принципу свідомих і підсвідомих інтерференцій, коли зміни у системі слово-значення залежать від волі певних осіб чи груп осіб, про що можна судити на прикладі синонімічного ряду антонімічних пар sale/propre, contaminй/pas contaminй, noir/blanc.

Так, у текстах з радіоекології слово propre означає чистий, не забруднений радіацією, тобто безпечний для життя. Це значення зберігає позитивну конотацію, але актуалізується лише у зазначеному контексті і не зафіксоване у словниках. Антонімом прикметника propre є прикметник sale, який також дуже часто зустрічається, з негативною конотацією, у галузевих текстах.

Парадигматичні відношення у лексиці радіоекології, так само як і синтагматичні, мають структурований, системотвірний характер, що позначається у реалізації полісемічних, антонімічних, синонімічних процесів. Полісемія в термінологічній системі пов'язана перш за все не з дискусійним характером окремого терміна, а з особливостями контекстів його інтерпретацій, зі встановленням проміжних ланцюжків між теоретично обґрунтованим семантичним полем (власне значенням) та практичним оперуванням цим терміном, яке в багатьох випадках залежить від характеру становлення філософсько-методологічного апарату конкретного дослідження.

Розвиток полісемії в термінології залежить часто від характеру міждисциплінарних відносин у різних галузях наукового знання і йде шляхом нашарування різних значень на первісну семантичну основу, тобто йде шляхом доповнення, практично втілюючи тезу Аристотеля про нескінченність речей (понять, їх значеннєвих відтінків) та обмеженість слів для їх позначення.

Наведемо лише один характерний приклад:

Rйpеrcussion (f) 1) відбиття (звук, світло); 2) віддача (при ударі); 3) післядія; 4) перен. відгук, відголос, наслідок, вплив; 5) ек. переніс:

...Etude probabiliste de sыretй-incendie des centrales nuclйaires – Etude sur les rйpercussions des propositions de la CIPR.[...] Tout nouvel accident grave dans une centrale de l'Europe de l'Est aurait des rйpercussions immйdiates sur l'opinion publique et risquerait de remettre en question cette forme d'йnergie dans l'ensemble des pays concernйs (L’Acronoque du nuclйaire, 2003).

У розглянутих контекстах, rйpercussion означає “наслідки”, і часто має негативний відтінок. Таким чином, відбувається актуалізація четвертого словникового значення шляхом його контекстуальної метафоризації, тобто уподібнення властивості світла відбиватися до властивості поведінки, яка може мати певні відголоси, наслідки. Слід також зазначити, що основне його значення конкретне, а актуалізоване переносне значення – абстрактне.

У цій лексемі спостерігаємо явище радіально-ланцюжкової полісемії, майже всі похідні (непрямі) значення її походять безпосередньо від одного основного (прямого), але 4-те значення мотивоване 3-м, а 2, 3 та 5 значення є похідними від першого. Схематично семантичну структуру цього слова можна зобразити так:

Синонімія у радіоекологічній лексиці в основному представлена дублетами – семантично тотожними одиницями (28 рядів, загалом 70 одиниць). Здебільшого це лексичні одиниці, що належать до галузі ядерної інженерії, та позначають назви устаткування, частини приладів тощо. Вони не є абсолютними синонімами, оскільки демонструють різні мовні способи номінації поняття, різну частотність вживання та сполучуваність. У процесі термінологізації загальновживана лексика набуває рис, притаманних термінологічним одиницям. Деякі з цих лексичних одиниць переходять до категорії термінів і включаються до спеціальних словників (bombe sale), інші потребують опори на контекст (propre, noir, blanc). Такі слова можуть утворювати синонімічні серії, у яких кожний елемент має специфічну сферу застосування, визначену контекстом.

Лексеми з розширеною семантикою (узагальненим значенням) за своєю когнітивною природою мають сталу концептуальну форму і непостійний концептуальний зміст. Інформація, яка включається в концептуальні рамки такої одиниці, повністю залежить від контексту, на відміну від інших типів лексем, де контекст лише уточнює словникове значення.

Всі когнітивні функції іменників з узагальненим значенням можна об’єднати, згідно з Х. Шмідом (Schmid Hans-Jorg. English Nouns as Conceptual Shells. From Corpus to Cognition, 2000), поняттям "формування гештальта" (gestalt-formation). Важливою рисою гештальтів, створених іменниками широкої семантики, є те, що вони мають потенціал до уречевлення, тобто, вони створюють враження, що мова йде про “речі”, а не про події чи абстрактні відношення, і що ці “речі” мають стабільне і автономне існування. Х. Шмід називає подібні широкозначні іменники "shell nouns". Своєрідна “концептуальна мушля” дозволяє зберігати певний закладений зміст. Для того, щоб вловити значення поняття, необхідно звернутись до відрізку дискурсу, на який вказує іменник з узагальненим значенням. У "мушлі" є пустота чи щось на кшталт лакуни, яка може бути заповнена інформацією.

Процеси семантичної еволюції сьогодні охоплюють такі найменування, як назви дії, її наслідків, властивостей суб’єктів та об’єктів за відношенням до дії (здатність самому виконувати дію, перебувати у стані) та абстрактної ознаки. У межах текстів з радіоекології нами було виділено 12 абстрактних одиниць широкої семантики, які є репрезентативними для цих текстів: enjeu, dйmarche, pilotage, dimension, filiиre, contribution, intervention, contexte, risque (risques), gestion, patrimoine, danger, і три конкретні лексичні одиниці на позначення об’єктів та суб’єктів дії, що характеризуються широтою значення: acteur, opйrateur, dйcideur.

На прагматичному рівні французьким текстам з радіоекології притаманні властивості, що реалізуються в межах наступних категорій: поліфункціональність, дейктичність, темпоральність-модальність. Стилістичні і графічні засоби також певною мірою визначають прагматичну зорієнтованість галузевих текстів.

Прогнозування інтенцій адресанта здійснюється шляхом реалізації 7 функцій: інформативної, критичної, спонукальної, аргументативної, впливової, мотиваційно-стимулюючої і оціночної. Усі вони утворюють систему, в якій одні функції виступають як домінантні, а інші як периферійні.

Важливими формами відображення дійсності у французьких текстах з радіоекології є категорії часу і простору, перспективи яких продиктовані автором (авторами) повідомлення. Часова вісь текстів виступів є більш насиченою і різноплановою, ніж часова вісь текстів статтей, оскільки останні мають описовий характер, що граматично відтворюється застосуванням форм теперішнього часу. Категорія модальності представлена як бінарна опозиція: об’єктивна-суб’єктивна модальність; актуалізована у радіоекологічних текстах, вона уточнює зміст повідомлення мовця, передає його емоції, почуття, позиції відповідними засобами: граматичними (час, спосіб, інтонація), синтаксичними конструкціями умовного способу і сюбжонктиву; лексичними (вставні слова і словосполучення). Просторова вісь французьких текстів з радіоекології представлена за допомогою дейктичних засобів, що відповідають прагматичним змінним мовленнєвого акту. Особливо вирізняється феномен утворення альтернативних дейктичних центрів, а також одночасне існування двох просторів – простору наратора-експерта та простору реципієнта, які позначаються однаковими дейксисами, але виокремлюють відповідний простір кожного з учасників комунікативного акту.

У французьких текстах з радіоекології фігурують усі типи одиниць первинного дейксису, що відповідають прагматичним змінним мовленнєвого акту, або егоцентричному дейктичному центру, на який орієнтуються учасники комунікативного акту. Крім первинного дейксису, у межах галузевих текстів виявлено три явища, які є похідними від нього та відносно самостійними: вторинний дейксис, анафора та текстовий дейксис. У просторі французьких текстів з радіоекології створюються альтернативні дейктичні центри, куди віртуально розміщується мисленнєвий суб’єкт, що призводить до вторинного дейксиса. Функціонування просторових дейксисів у межах галузевих текстів з радіоекології є специфічним. У галузевих текстах, зважаючи на їхню проблематику, існує одночасно два простори - простір наратора-експерта і простір реципієнта – забруднена зона, що позначена дейктичним елементом ici, у той час як чисте середовище позначено дейксисом lа-bas. У той же час, коли наратором є переселенець із забрудненої території, дейктичний просторовий центр змінюється кардинально: lа-bas позначає забруднену, кинуту місцевість, а нове місце проживання позначається дейксисом ici.

До стилістичних засобів, що функціонують у межах франкомовних текстів з радіоекології, належать евфемізм та цитація. Еволюційні явища, що спостерігаються у мовленні, часто завдячують постійному пошуку експресивності, існуванню різного роду табу у суспільстві і стилістичному засобу – евфемізму. Завдяки використанню евфемізмів відбувається пом’якшення тональності даних галузевих текстів. Під час дослідження було виокремлено два типи цитації: нейтральний та стилістичний. Нейтральна цитація – засіб посилання на чужу думку у процесі наукового дослідження з метою підтвердження власних слів або полеміки, висловленої автором. Однак у французьких текстах з радіоекології цитація стає стилістичним засобом. Для того, щоб зробити певний відрізок тексту інформативним і виразним, досягти оптимального емоційного і естетичного впливу на читача, автор вряди-годи використовує засіб введення до тексту чужого мовлення.

Цитатою в широкому розумінні є будь-який елемент чужого тексту, включений в авторський текст. Вона також здійснює інтертекстову функцію, тобто об’єднує “старий” і “новий” тексти, підключає авторський текст до чужого чи навпаки: “…Un homme interrogй considиre que le village qu’il habite avec sa femme et sa famille, est beaucoup moins contamіnй que la rйgion de Kiev: “ Termachovka est trиs propre en ce sens, cela est mкme visible sur la carte. Mais ce temoignage est une exception…Un couple de paysans вgйs doute que la situation soit ‘normale’: “Qui le sait? Dieu le sait” (Textes du sйminaire international, Projet ETHOS, 15-16 novembre,2001). Цитація сприяє діалогізації тексту та експліцитно чи імпліцитно виражає оцінку. Вживання в