КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Довгань Костянтин Геннадійович

УДК 94 (477) + 378 (КДУ) (1933-1941)

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ В УМОВАХ ПОСИЛЕННЯ СТАЛІНСЬКОГО ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ (1933-1941 рр.)

Спеціальність 07.00.01 – Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ-2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі давньої та нової історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Короткий Віктор Андрійович,

доцент кафедри давньої та нової історії України

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Шаповал Юрій Іванович,

завідувач відділу етнополітології,

керівник Центру історичної політології

Інституту політичних і етнонаціональних

досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України

кандидат історичних наук

Ляпіна Олена Валеріївна,

асистент кафедри історії Росії

історичного факультету

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Захист відбудеться 21.04. 2008 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 20.03. 2008 р

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент О.І. Божко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації обумовлена метою та завданням дослідження і включає вступ, 3 розділи, висновки, список використаних джерел і літератури (393 позиції, 36 ст.). Загальний обсяг – 209 ст.

Актуальність теми. Відновлення української державності створило необхідні умови для переосмислення історичних подій і фактів, важливим наслідком чого стало активне розгортання наукових студій, присвячених роботі по створенню об’єктивної та неупередженої історії України. В той же час, залишається ще й чимало так званих білих плям. Серед них – історія Київського університету (1933-41 рр.), що попри свою актуальність, до цього часу не була об’єктом спеціального наукового дослідження.

Для подальшого розвитку сучасного Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який є правонаступником Київського державного університету, необхідне осмислення подій та обставин, які суттєво вплинули на його становлення, як провідного вищого навчального закладу України. Історія Київського університету та його діячів є важливим сегментом історії українського суспільства.

Розвиток освітньої інституції в 1933-41 рр. проходив у складних умовах і був напряму зв’язаний з суспільно-політичними процесами, що відбувались в УРСР. Попри хронологічну віддаленість досліджуваних подій, робота не втрачає своєї актуальності, оскільки в ній на прикладі особового складу Київського університету простежено динаміку стосунків влади й інтелігенції, проаналізовані умови, в яких змушені були існувати університет і вища школа.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене в рамках науково-дослідної теми „Історія формування та розвитку української держави” (№ 01БФ 046 – 01), включеної до тематичного плану Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об’єктом дослідження є професорсько-викладацький склад Київського університету, співробітники, студенти й аспіранти, діячі партійної, комсомольської, профспілкової й інших організацій університету.

Предметом дослідження виступає наукова, навчально-виховна та громадська діяльність представників особового складу Київського університету, вплив на неї сталінського політичного режиму.

Мета дослідження полягає у визначенні й об’єктивному осмисленні ролі та місця викладачів і студентів Київського університету радянської доби, аналізі їх громадської, педагогічної та наукової діяльності.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:–

Проаналізувати сучасний стан і ступінь вивченості проблеми в історіографії;–

Визначити рівень і повноту джерельного забезпечення дослідження обраної теми, виділити матеріали, введені до наукового обігу вперше;–

Розглянути та проаналізувати етапи становлення й розвитку Київського університету (1933-41 рр.), з’ясувати роль і місце університету в системі радянської моделі освіти;–

Висвітлити основні напрямки науково-педагогічної та громадсько-політичної діяльності представників професорсько-викладацького та науково-допоміжного складу, співробітників, студентів і аспірантів Київського університету на фоні суспільно-політичних процесів, що розгорталися в УРСР і СРСР у досліджуваний період;–

Визначити та з’ясувати основні причини, особливості й етапи терору, розв‘язаного владою проти представників особового складу Київського університету в 1933-41 рр., з’ясувати зв’язок із репресіями в СРСР у цілому.

Хронологічні рамки дослідження. 1933-41 рр., як цілісний етап, виділяється притаманними йому ознаками. Нижня межа зумовлена тим, що в 1933 р. згідно постанови Ради народних комісарів УСРР від 10 березня
1933 р. на території радянської України було відновлено мережу державних університетів,Постанова РНК УСРР від 10 березня 1933 р. „Про організацію на Україні державних університетів” // Збірник законів і розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України. – 1933. – № 15. – 5 квітня. – Арт. 173. – С. 3-4. зокрема, Київський університет. Верхня хронологічна межа обумовлена початком Великої Вітчизняної війни (22 червня 1941 р.).

За методологічну основу дослідження взято принципи історизму та наукової об’єктивності, а також комплексний, системний і соціальний методи.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що на основі широкої джерельної бази, введення до наукового обігу нових джерел і узагальнення доробку історичної науки вперше було ґрунтовно досліджено проблему, що до цього часу не отримала всебічного, цілісного й об’єктивного висвітлення та не була об’єктом і предметом дослідження.

Здійснено дослідження життя та діяльності діячів Київського державного університету (далі – КДУ) на тлі соціально-політичних процесів, що відбувались у радянському суспільстві в 1933-41 рр. Вводяться до наукового обігу джерела, що дають можливість заповнити прогалини стосовно відновлення та розвитку КДУ (1933-41 рр). Проаналізований масив архівних документів і матеріалів, у тому числі архівно-слідчих справ репресованих студентів і співробітників університетської вищої школи, дозволив визначити роль і місце КДУ в суспільно-політичному житті УРСР (1933-41 рр.).

Подальше висвітлення дістала діяльність видатних науковців Київського університету – Зерова М.К., Кравчука М.П., Кушнарьова М.А., Мірзи-Авак’янц Н.Ю., Палладіна О.В., Штеппи К.Т. та ін. У процесі наукового аналізу проблеми з’ясовано причини, мотиви й ідеологічне підґрунтя терору, розв‘язаного владою проти представників КДУ в 1933-41 рр. Виокремлено та проаналізовано специфіку й особливості поширення терору, встановлено безпосередній зв’язок із репресіями в УРСР і СРСР.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що зміст, положення і висновки роботи розширюють спектр наукових знань про характер суспільно-політичних процесів, що відбувались в УРСР у роки сталінізму; висвітлюють маловідомі сторінки історії. Фактичний матеріал і висновки дослідження можна широко застосовувати для подальшого наукового вивчення історії України доби сталінізму.

Залучення до наукового обігу документів і матеріалів, що по-новому характеризують діяльність репресованих співробітників і студентів КДУ має сприяти реабілітації в суспільній свідомості жертв терору, а також засудженню злочинів сталінізму на державному рівні. Положення дослідження можуть бути використані у підготовці навчальних курсів з історії України, при написанні монографій та колективних праць.

Наукова апробація дисертації. Доповіді, в яких були розкриті основні положення роботи, представлені на Міжнародній науково-практичній конференції (далі – МНПК) „Розвиток науки в університеті за 170 років очима молодих вчених та студентів, 2004” (Київ, 24/4/2004), пленарному засіданні IV МНПК „Шевченківська весна, 2006” (Київ, 3/3/2006).

Головні положення дослідження висвітлені в 4 статтях, що вміщені у провідних наукових виданнях, і в публікаціях матеріалів доповіді на науковій конференції загальним обсягом 3 др. арк.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі „Історіографія та джерельна база” охарактеризовано стан наукової розробки теми та виділено раніше нерозв’язані аспекти проблеми.

Стан наукової розробки проблеми. В українській радянській історіографії історія Київського університету була інтегрована до системи вивчення історії вищої школи радянської України та СРСР. У виданнях, присвячених історії вищої школи й університетської освіти в СРСР, історія КДУ подавалась у межах інформації загальної, що здебільшого носила довідковий характер.Бутягин А.С., Салтанов Ю.А. Университетское образование в СССР. –
М., 1957; Высшие учебные заведения СССР: Университеты, экономические и юридические вузы / Сост.: С.И. Зиновьев, Б.М. Ременников; под ред. проф. П.И. Полухина. – М., 1962.

У монографії „Розвиток науки в Київському університеті за сто років”Розвиток науки в Київському університеті за сто років. – К, 1935.

було започатковано формування ідеологічного штампу – образу Київського університету 1933-41 рр. Згодом було вироблено системний підхід, згідно якого історія КДУ подавалась через призму індустріалізації, колективізації та культурної революції. Завданням університетської вищої школи на цьому етапі була підготовка кваліфікованих кадрів майбутніх будівників соціалізму.Вища школа УРСР за 50 років Радянської влади: у двох частинах. – К., 1967. – Ч. 1. – С. 177-178; Бутягин А.С., Салтанов Ю.А. Университетское образование в СССР. – С. 258 Життя та діяльність викладачів і студентів КДУ розглядалась у контексті діяльності партійної, профспілкової та комсомольської організацій і висвітлювалась через призму численних ідеологічних кампаній,Вища школа УРСР за 50 років Радянської влади. – Ч. І. – С. 164. що передбачали активну участь представників особового складу університету.

В основі робіт була теза про зародження в 1920-30-х рр. у СРСР унікальної системи університетської освіти, що базувалась на новій ідеології та „була повністю перебудована до потреб соціалістичного будівництва”.Там само. – С. 189. Роботи з історії Київського університету, виходили планово, здебільшого до ювілеїв.Історія Київського університету / Під ред. проф. Жмудського О.З. – К., 1959; Київський університет за 50 років Радянської влади. – К., 1967; Киевский университет. 1834-1984 / Редкол.: Белый М.У. /председатель/ и др. – К., 1984.. Часто дослідники університетського життя 1933-41 рр. змушені були свідомо замовчувати історичні факти. Прямим наслідком подібного підходу стало те, що наукове значення досліджень нівелювалося, натомість зростала їх пропагандистська цінність.

В кін. 1980-х та на поч. 90-х рр. відбулися значні геополітичні та суспільні зміни, що сприяли відродженню української державності. Після розпаду СРСР у науковців з’явилася можливість працювати з раніше недосяжними документами. Набуває сили процес реанімації історичної пам’яті, повертаються забуті імена, без ідеологічної тенденційності та цензури, аналізуються події, що раніше висвітлювалися упереджено.

В кін. 1990-х – на поч. 2000-х рр. розпочинається систематична робота по дослідженню історії окремих факультетів Київського університету.Географи Київського університету: Довідник / Олійник Я.Б., Бортник С.Ю., Гродзинський М.Д., Гуцал В.О. та ін. – К., 2003; Механіко-математичному факультету – 60 / За заг. ред. проф. Перестюка М.О. – К., 2000; Філософський факультет: Документи та матеріали / За ред. д-ра філос. наук
Конверського А.Є. – К., 2004. В 2004 р. під редакцією Казьмирчука Г.Д. вийшла робота, присвячена історичному факультету,Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка: минуле й сьогодення / Під ред. проф. Г.Д. Казьмирчука. –
К., 2004.

в якій значну увагу приділено діячам КДУ
1933-41-х рр. Результатом інтересу історіографії до проблеми на сучасному етапі стала поява серії біографічних досліджень, в яких автори намагалися через призму особистості окремих діячів університету дослідити питання більш загальні.

В роботах, присвячених діячам КДУ 1930-х рр., зокрема, Зерову М.К.,Брюховецький В.С. Микола Зеров: Літературно-критичний нарис. –
К., 1990. Кравчуку М.П.,Сита Г. Страдницький шлях академіка Миколи Кравчука // Зона. – 1993. – № 5. – С. 100-116; Сита Г. Слідча справа Миколи Кравчука // Наука і культура. – 1994. – Вип. 28. – С. 116-127. Мірзі-Авак‘янц Н.Ю.,Верба І.В. Історик Н.Ю. Мірза-Авак‘янц // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Міжвідомчий науковий збірник. – Вип. 4. – Студії на пошану Руслана Пирога. – К., 2001. – С. 559-578. Оглоблину О.П.,Верба І.В. О. Оглоблин: Життя і праця в Україні / До сторіччя з дня народження / Відповідальний редактор П.С. Сохань; НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. –
К., 1999. Полонській-Василенко Н.Д.,Верба І.В. Життя і творчість Н.Д. Полонської-Василенко (1884-1973) / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського. – К., 2000; Ульяновський В.І. Наталія Дмитрівна Полонська-Василенко-Моргун: Сторінками життєпису // Полонська-Василенко Н. Історія України у 2-х т. – Т. 1. До середини XVII ст. – К., 1995. – С. V-LXXXVIII. Штеппі К.Т.Верба І.В. Кость Штеппа // Український історичний журнал. – 1999. – № 3. – С. 97-112; № 4. – С. 98-114; ХХ век. История одной семьи. Серия: Материалы к истории русской политической эмиграции. – Вып. 8 / Институт политического и военного анализа. Центр по изучению русского зарубежья; под ред. А.В. Попова. – М., 2003., Юринцю В.О.Роженко М.М. Трагедія академіка Юринця / Штрихи до історії української філософії радянської доби. / Післямова О.М. Боголюбова. – К., 1996., було простежено долю української наукової інтелігенції в умовах розгортання політичного терору.

Важливі відомості про Київський університет 1933-41 рр. і його діячів містяться в дослідженнях Ляпіної О.В.Казьмирчук Г.Д., Ляпіна О.В. Репресії радянської влади проти істориків Київського університету (1918-1935 рр.) // Вісник Київського університету. Серія: Історія. – 1999. – Випуск 42. – С. 8-12; Ляпіна О.В. Вивчення вченими Київського університету спеціальних історичних дисциплін (1920-1930-ті рр.) // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Міжвідомчий науковий збірник. – Вип. ІІ: Архівознавчі читання. – 2000. – С. 204-210. Зокрема, простежені долі викладачів і науковців, що працювали в КДУ в 1920-30-і рр. – Базилевича В.М., Гермайзе О.Ю., Данилевича В.Ю., Оглоблина О.П., Грушевського О.С., Романовського В.О. тощо.

Важливим етапом дослідження проблеми стала поява робіт, присвячених ректорам КДУ. Зокрема, вперше були системно досліджені постаті керівників університету досліджуваної доби, відтворені основні етапи біографії, віднайдені унікальні фотозображення, автографи, подано перелік архівних джерел (зокрема, архівно-слідчі справи Левіка Р.С.,
Сахновського Л.Н., Зюлькова Ф.І.), складено бібліографічний опис робіт тощо.Ректори Київського університету. 1834-2006 / В.В. Скопенко,
В.А. Короткий, Т.В. Табенська та ін. – К., 2006.

Процес розгортання репресій проти керівного складу КДУ в 1930-х рр. в роботах Шевченко Л.В.Шевченко Л.В. Доля керівників Київського університету в 30-і роки
ХХ ст. // Історія України. Маловідомі імена, події, факти: Збірник статей. – 2003. – Вип. 20-21. – С. 511-527.

Залучення матеріалів з архівно-слідчих справ та інших документів, що раніше були недосяжні для істориків, дозволило об’єктивно відтворити події університетського життя 1930-х рр.

З точки зору методологічних підходів, сучасна українська історіографія розглядає історію Київського університету як складову історії України й українського суспільства. Факт появи інтересу до вивчення проблем, напряму пов’язаних з історією Київського університету, не лише як освітньо-наукового закладу, а й суспільно-політичного осередку, свідчить про виокремлення в сучасній українській історіографії самостійного напрямку досліджень.

Джерельною основою дослідження є комплекс архівних матеріалів і опублікованих джерел, що відносяться до обраної проблеми й охоплюють основні її аспекти. Вагомим внеском у розробку теми є залучення джерел, що вводяться до наукового обігу вперше. Зокрема, документи та матеріали Державного архіву Служби безпеки України (далі – ДА СБУ) та Центрального державного архіву громадських об’єднань України (далі - ЦДАГО України).

Ряд документів з історії КДУ, а також матеріалів окремих його діячів зберігаються в фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВОВУ України). Зокрема, в фонді Народного комісаріату освіти УРСР (далі - НКО УРСР) зібрані справи 1933-41 рр.ЦДАВОВУ України. – Ф. 166. – Оп. 11. Проте, значна кількість документів у описах відсутня. Зовсім немає матеріалів за 1935 р., за 1936-41 рр. – лише частина.

Документи з історії Київського університету 1933-41 рр. зберігаються в Державному архіві м. Києва (далі – ДАК) у фонді Р-1246. Це, зокрема, накази ректора по університету, матеріали окремих факультетів (в основному – фізичного, хімічного, механіко-математичного та геолого-географічного) й окремих підрозділів, копії наказів і постанов НКО УРСР, що регулювали діяльність КДУ в досліджуваний період тощо. Велика частина документів (наприклад, накази ректорів за 1938-41 рр. (фонд Р-1246).ДАК. – Ф. Р-1246. – Оп. 5. – Спр. 3-18.

), хоч і зазначена в описах, проте, насправді, відсутня.

Важливе місце відведено в роботі аналізу партійних (КП(б)У) та судово-слідчих (архівно-слідчі справи репресованих діячів КДУ) документів, що дозволяє відкрити невідомі сторінки університетського життя 1930-х рр., простежити зв’язок з численними суспільно-політичними змінами, що відбувались в УРСР у досліджуваний період.

Складовою частиною документальної бази дослідження є комплекс законодавчих і нормативно-правових актів радянської влади, що безпосередньо чи опосередковано торкалися системи вищої школи УРСР і КДУ.

Чільне місце у системі джерельної бази дослідження історії Київського університету 1933-41 рр. займають періодичні видання.„Вісті ВУЦВК” – офіційний друкований орган ВУЦВК, „Комуніст” – орган ЦК і Київського міського комітетів КП(б)У, „Більшовик” – орган Київського міського комітету ЦК КП(б)У, „Сталинское племя” – офіційний друкований орган Київського комітету ЛКСМУ, “Комуністична освіта” – журнал НКО УРСР та ін. Цінним джерелом з історії життя КДУ є університетська багатотиражка “За комуністичні кадри”. Велику наукову цінність становлять наукові періодичні видання, що виходили в КДУ в 1933-41 рр.“Наукові записки”, “Студентські наукові праці”, “Аннали астрономічної обсерваторії” та ін.

Аналіз джерел особового походження, зокрема, спогадів, мемуарів, листів, життєписів та автобіографій діячів КДУ дозволив по-новому подивитися на проблему. Ряд важливих документів і матеріалів міститься в особових архівних фондах діячів університету, які зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Так, в особових фондах Букрєєва Б.Я., Граве Д.О., Дорошкевича О.К., Зерова М.К., Кирилюка Є.П., Кримського А.Ю., Крокоса В.І., Маслова С.І., Полонської-Василенко Н.Д. тощо.Див.: Особові архівні фонди Інституту Рукопису НБУ ім. В.І. Вернадського. Путівник / О.С. Боляк, Н.М. Зубкова, М.Л. Скирта: редактори. – К., 2002. Один з основних акцентів у роботі зроблено на спогадах діячів університетської вищої школи 1933-41 рр.Костенко А.І. Лук’янівська в’язниця: Уривки // Зона. – 1994. – № 5. –
С. 9-30; Костюк Г.О. Зустрічі і прощання: спогади. – Кн. 1. – Едмонтон, 1987; Підгайний С.О. Українська інтелігенція на Соловках: Спогади, 1933-1941. – Новий Ульм, 1947; Полонська-Василенко Н.Д. Київ часів М. Зерова та
П. Филиповича // Хроніка 2000. Наш край. – 1993. – № 1-2. – 117-135; Русанівський І.М. І знову пам’ять повертає // Слово просвіти. – 1997. - № 8. – С. 10; № 9. – С. 15; № 10 – С. 11-13; Шпорт А.М. Беззаконня. Нотатки репресованого // Київ. – 1991. – № 7. – С. 7-22.

Важливе значення для дослідження мало залучення зображальних джерел, зокрема, значну цінність мають документи та матеріали, що зберігаються в Музеї Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Таким чином, джерельна й історіографічна база є достатньою та різноплановою для вирішення поставлених у дисертації завдань.

У другому розділі „ Відновлення та розбудова Київського університету (1933-41 рр.)” розглядається процес становлення та розвитку відновленого Київського університету, досліджується особовий склад КДУ та подається загальна його характеристика.

Відновлення КДУ в 1933 р. завершило період реорганізацій, що були типовими для системи вищої освіти в 1920-х – поч. 30-х рр. Новоутворені в УСРР університети повинні були наслідувати приклад вищих навчальних закладів РСФСР і розвиватися в річищі радянської університетської традиції. Головним завданням відновленого КДУ стало не лише підготовка „висококваліфікованих фахівців і викладачів у середніх навчальних закладах”,Про організацію на Україні державних університетів. Постанова РНК УСРР від 10 березня 1933 р. – С. 3 але й їх ідеологічне виховання.Статут Київського Державного Університету імені Т.Г. Шевченка. – К., 1939. – С. 3.

Згідно постанови РНК УСРР від 10 березня 1933 р. державні університети повинні були увійти до структури НКО УСРР, що мав узгоджувати свої дії з ЦК КП(б)У.Про організацію на Україні державних університетів. Постанова РНК УСРР від 10 березня 1933 р. – С. 3. Справу контролю за виконанням поставлених перед університетом завдань, їх втілення у життя було покладено також на парторганізацію КДУ. Партійна, комсомольська й профспілкова організації мали виступати речниками КП(б)У та відповідних комсомольських і профспілкових структур, здійснювати нагляд за роботою КДУ, науковою і суспільною.Статут КДУ ім. Т.Г. Шевченка. – С. 30-31.

До складу партійної організації університету входили не лише викладачі й адмінтехперсонал КДУ, але й студенти, тому студенти могли чинити на викладачів, як партійних так і позапартійних, певний тиск. Партійна, комсомольська та профспілкова організації університету, фактично контролюючи діяльність ректорату, створивши дублюючий центр з керівництва університетом. Ці заходи повинні були забезпечити додатковий контроль влади в особі КП(б)У за КДУ.

Першим ректором відновленого університету було призначено Мельникова Д.Ф., секретарем партійного комітету обрано Гріншпуна Б.М., секретарем комсомольського комітету – Маркевича О.П., головою – профспілкового комітету Кушніра Х.І.Історія Київського університету. – С. 354-355.

В своєму первісному вигляді керівництво КДУ проіснувало менше року. Вже в 1934 р. розпочинається період постійних змін ректорів, що тривав до 1938 р., коли було призначено Руська О.М.

Всього за довоєнну історію КДУ (1933-41 рр.) посаду ректора почергово займали 7 осіб.Ректори Київського університету. 1834-2006. – С. 195- 226. Факт частих змін ректорів в 1930-і рр. свідчив про невдоволення влади роботою університетською вищою школою та про неспроможність керівництва розв’язати поточні проблеми в світлі визначених партією завдань.

Основою відновленого Київського університету стали 6 факультетів: фізико-математичний, природничий, хімічний, географічний, філософсько-історичний і літературно-лінгвістичний.Про організацію на Україні державних університетів. Постанова РНК УСРР від 10 березня 1933 р. – С. 4. Кількість факультетів не була сталою. Так, в 1934 р. на базі економічного відділу історичного факультету було утворено економічний факультет, невдовзі закритий; у кінці 1935 р. було відкрито юридичний факультет; у 1937 р. – факультет західних мов і літератури; в 1940 р. на базі фізико-математичного факультету було утворено – механіко-математичний та фізичний. Також в університеті крім стаціонару діяв заочний відділ і підготовчий – робітфак.У 1933-1941 рр. у структурі КДУ було 4 робітфаки.

Не зважаючи на значні ускладнення, в другій пол. 1930-х рр. завдяки матеріальній підтримці збоку уряду були створені умови для розвитку КДУ, як провідного вищого навчального закладу УСРР. Підвищилась якість викладання предметів, а також успішність студентів. Певної стабільності набула справа укладення та впровадження учбових програм і планів. У передвоєнний час університет випускав 400-500 фахівців щороку.

Київський університет входив до чільної трійки найкращих вищих навчальних закладів СРСР, а його вихованці посіли провідні місця в наукових установах і на великих промислових підприємствах країни. За період 1933-41 рр. кількість студентів КДУ збільшилась втричі й становила майже 4000 чоловік. Кількість представників професорсько-викладацького складу й адмінтехперсоналу університету в цей час складала приблизно 350 осіб.

Успіхи КДУ відбувались на фоні розгортання політичних репресій, які не обминули й Київський університет, нанесли йому та багатьом його діячам непоправної шкоди. В 1930-і рр. у системі вищої школи УРСР сталися зміни, зумовлені суспільно-політичними процесами, що розгорталися в країні. Процес ідеологізації освіти в 1930-і рр. в УРСР поглиблювався.

Життя та діяльність представників професорсько-викладацького складу проходили в умовах наступу влади на інтелігенцію. Встановлення тотального контролю над вищою школою супроводжувалося винищенням найкращих її представників. Тих, хто відмовлявся засудити свої “помилки”, опинялись у центрі викривальних кампаній, були звільнені з посад, а згодом знищені фізично.Москаленко М.Н. Микола Зеров: доля і доробок // Зеров М.К. Українське письменство. – К., 2003. – С. 1251.

В 1933-41 рр. більшість діячів КДУ зазнали політичних репресій і переслідувань, що стало причиною занепаду цілих наукових напрямків, які розроблялися в університеті, зокрема, історії України, української літератури (дожовтневий період), славістики, філософії тощо.

Задекларована КДУ справа виховання фахівців, відданих справі побудови соціалізму, в практичній площині реалізовувалась через посилення ідеологічного тиску. Організація суспільно-політичної роботи студентського колективу КДУ була покладена на “трикутники” академічних груп, курсів і факультетів (парторг, профорг і староста). Студентам було надано право брати активну участь у роботі кафедр, тим самим, під суворий контроль було поставлено професорсько-викладацькі кадри.Роботі катедр – соціалістичні форми праці // За комуністичні кадри. – 1933. – № 7-8. – 17 листопада. – С. 3.

Студенти були ініціаторами численних ідеологічних кампаній у КДУ. Жертвами подібних заходів були як їх товариші по студентській корпорації, так і представники професорсько-викладацького складу. Точної кількості студентів КДУ 1933-41 рр., постраждалих внаслідок репресій влади, нажаль, не встановлено, але можна впевнено говорити, що так чи інакше, значна частина представників студентського колективу університету зазнала переслідувань (виключення з університету, лав ЛКСМУ та КП(б)У, арешт або засудження).

В кін. 1930-х рр. Київський університет було перетворено на справжній радянський вищий учбовий заклад, з уніфікованою системою викладання, слухняною професурою та вірним справі побудові соціалістичного будівництва студентством.

У третьому розділі „ Політичні репресії в Київському університеті” досліджуються особливості стратегії та тактики владних структур, щодо розгортання політичних репресій проти представників особового складу КДУ; розглядаються етапи та хронологія поширення терору.

Політичні репресії були прикметною особливістю розвитку радянського суспільства.Білокінь С.І. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917-1941рр.). Джерелознавче дослідження / НАН України; Інститут історії України. – К., 1999. – С. 78-79. Серед інших, жертвами терору ставали викладачі, аспіранти, студенти й інші співробітники Київського університету. Репресії проти діячів КДУ 1930-х рр. стали продовженням політики винищення української інтелігенції.Касьянов Г.В., Даниленко В.М. Сталінізм і українська інтелігенція (1920-1930-і роки). – К., 1991. – С. 67-69, 83.

Важливим аспектом репресивної політики радянської влади в УРСР був її антиукраїнський характер. В кін. 1930-і політичні репресії, обґрунтовані необхідністю виправлення помилок у так званому національному питанні,Сталин И.В. Отчетный доклад XVII съезду партии о работе ЦК ВКП(б). – 26 января 1934 г. – М., 1948. – С. 62-64. поширились на всі владні інституції та державні установи – від РНК УСРР до звичайної школи.

На підставі аналізу комплексу репресивних заходів радянської влади, що були спрямовані проти представників КДУ, постає спланований механізм репресій. Розгортання терору проти діячів університетської вищої школи мало безпосередній зв‘язок із масовими чистками в УРСР. Механізм репресій мав спланований характер.Білокінь С.І. Масовий терор як засіб державного управління... – С. 139-140. Інструкції про створення та наступний розгром фіктивних контрреволюційних організацій були чіткими, а самі ці організації, за задумом слідчих та їх керівництва, мали чітку, структуровану ієрархію.

Активний тиск з боку влади на вищу школу розпочався ще в 1920-і рр. (серед учасників міфічних, сфабрикованих організацій, таких як “КОЦД”, “СВУ”, „СУМ” та інших було чимало осіб, пов‘язаних з Київським університетом),Казьмирчук Г.Д., Ляпіна О.В. Репресії радянської влади проти істориків Київського університету (1918-1935 рр.) // Вісник Київського університету. Серія: Історія. – 1999. – Вип. 42. – С. 8-12; Очеретенко В.І. Переслідування української інтелігенції в першій половині 20-х років (за матеріалами фондів „Російського зарубіжного архіву” ДА РФ) // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 1997. – № 1-2. – С. 240-252. але саме в 1930-х рр. він набув тотального характеру. Вже в перші місяці по відновленню університет опинився у центрі розгортання політичних репресій (чистка партії в КДУ в 1933 р., як частина загально радянської кампаніїПостановление ЦК ВКП(б) от 10 декабря 1932 г. „О проведении чистки членов и кандидатов в члены партии” // Правда. – 1932. – № 341 (5506). –
11 декабря. – С. 1; Мануїльський Д.З. Завдання чистки Київської партійної організації (Доповідь голови обласної комісії чистки на зборах київського партактиву 28 травня 1933 р.) // Вісті ВУЦВК. – 1933. – № 124 (3815). –
5 червня. – С. 1-2.).

Після вбивства Кірова С.М.1 грудня 1934 р. процес політичних репресій активізується. В Київському університеті поглиблюється атмосфера недовіри та підозр. Нова хвиля репресій розгортається в 1935-36 рр., коли в КДУ та взагалі в СРСР розпочинаються нові повномасштабні гоніння проти троцькістів, що ніби-то зблокувалися з українськими націоналістами. Репресії та переслідування не могли не торкнутися й студентства. Навесні 1935 р. відбулась масова чистка студентського складу КДУ від так званих троцькістсько-націоналістичних елементів.

Політичні репресії, що розгорнулись в УРСР у 1937 р., вилились у тотальне знищення вищих партійних, урядових, партійних, господарських, наукових, культурних установ республіки та загибель їх діячів. Жертвами терору судилося стати багатьом студентам, викладачам і співробітникам університетської вищої школи.

Масштабні політичні репресії не обмежились лише 1937 р., у наступному 1938 р. терор набув нового імпульсу. Його ініціаторами в УРСР виступили новопризначені керівники республіки – перший секретар ЦК КП(б)У Хрущов М.С. та нарком внутрішніх справ УРСР Успенський О.І.Див.: Шаповал Ю.І. М.С. Хрущов на Україні. – К., 1990; Костюк Г.О. Сталінізм в Україні... – С. 341-355.

В січні 1938 р. в Київському університеті розпочинається чергова кампанія, безпосереднім приводом якої стала Постанова січневого пленуму ЦК ВКП(б) „Про помилки партійних організацій при виключенні комуністів з партії, про формально-бюрократичне ставлення до апеляцій виключених з ВКП(б) і про заходи по усуненню цих хиб”.Комуніст. – 1938. – № 16 (5593). – 20 січня. – С. 1; За комуністичні кадри. – 1938. – № 5. – 23 січня. – С. 1-2. Згадана Постанова фактично списувала масштабний терор 1937 р. на „перегини на місцях”, ініційовані „окремими крикунами, наклепниками та підлабузниками”.1; Реабілітуємо чесних комсомольців // За комуністичні кадри. – 1938. –
№ 10. – 2 березня. – С. 1. Під гаслами виправлення помилок та оздоровлення політичні репресії та чистки продовжували існувати й в наступні роки. В 1938-41 рр. і було піддано репресіям чимало представників КДУ – викладачів, аспірантів, студентів тощо.Демченко Т. Оздоровити київський університет // Комуніст. – 1938. – № 21 (5598). – 27 січня. – С. 2.

Репресії проти представників вищої школи здійснювались всупереч деклараціям про розбудову системи освіти та успіхи соціалістичного будівництва. Зокрема, в 1933-41 рр. від репресій постраждало більше 80 % представників професорсько-викладацького складу та значна частина студентів КДУ. Завдяки розсекреченим документам стали відомі цифри геноциду, розв‘язаного проти українського народу.

Статистичні дані, одержані українськими дослідниками свідчать, що, наприклад, у 1937 р., лише в Київській області за політичними статтями КК УРСР було засуджено 21 тис. 374 особи, з них українців за національністю –71,8 %,Нікольський В.М. Статистика політичних репресій 1937 р. в Українській РСР // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – 2000. – № 2/4. – С. 104, 106. всього по Україні в 1937 р. було репресовано 159 тис. 708 осіб,Там само. – С. 103. за іншими даними – 159 тис. 573 особи.Повернення з небуття: Документи і матеріали про жертви сталінського свавілля у Дніпропетровському університеті / В.В. Ченцов та ін. (упоряд.); В.В. Іваненко та ін. (ред.); Дніпропетровський університет. – Дн., 1995. –
С. 4.

Висновки відображають найважливіші результати дослідження, що мають певне практичне спрямування.–

Аналіз стану історіографії проблеми дозволяє констатувати, що дослідження суспільно-політичних процесів, які відбувались у відновленому Київському університеті в роки посилення сталінського тоталітарного режиму, не було предметом спеціального вивчення історичної науки. Матеріали щодо відновлення та розбудови Київського університету, а також політичних репресій, розгорнутих радянською владою проти представників особового складу університету в 1933-41 рр., викладені фрагментарно, часто з домінуванням заідеологізованих підходів;–

В основу роботи покладено аналіз широкого кола джерел з історії Київського університету (1933-41 рр.). У процесі дослідження історії КДУ та діяльності його викладачів, студентів і посадовців на тлі суспільно-політичного життя УРСР 1930-х – поч. 40-х рр. до наукового обігу введено значне коло нових джерел. Зокрема, вперше було використано матеріали архівно-слідчих справ репресованих діячів КДУ, окремі документи з фондів ЦК КП(б)У, що значно розширюють спектр знань про університетське життя 1930-х рр.;–

Процес розвитку КДУ в 1933-41 рр. відбувався в умовах становлення радянських засад системи вищої освіти, за якими університет розглядався не як автономний центр розвитку науки та культури, а як своєрідна „кузня кадрів” і „ділянка ідеологічного фронту”. Суттєвим чинником, який значно гальмував і перешкоджав нормальній діяльності освітньої інституції, був терор, розв’язаний органами НКВС, жертвами якого стали численні представники особового складу Київського університету;–

Науково-педагогічна та громадсько-політична діяльність представників професорсько-викладацького та науково-допоміжного складу, співробітників, студентів й аспірантів КДУ в 1933-41 рр. відбувалась у контексті наступу влади на інтелігенцію. Політика, що проводила радянська влада по відношенню до інтелігенції, реалізовувалася з урахуванням численних репресивних заходів. Встановлення тотального контролю над вищою школою супроводжувалося винищенням найкращих її представників;–

В 1933-41 рр провідний вищий навчальний заклад УРСР і його численні представники потрапили в поле зору органів НКВС і зазнали репресій, що здійснювались всупереч деклараціям про розбудову системи освіти й успіхи соціалістичного будівництва. Зокрема, в 1933-41 рр. від репресій постраждало більше 80 % представників професорсько-викладацького складу та значна частина студентів КДУ. Політичні репресії проти діячів Київського університету нанесли небувалої шкоди, внаслідок чого було втрачено ціле покоління талановитих педагогів і науковців.

Основні положення та висновки дисертації викладено у публікаціях, вміщених у фахових виданнях:

1. Київський університет у висвітленні радянської історіографії
(1933-1941 рр.) // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2006. – № 4. – С. 161-165.

2. Становлення Наукового студентського товариства у відновленому Київському університеті: 1933-1941 рр. // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2005. – № 4 (32). – С. 143-148.

3. Наукове студентське товариство у відновленому Київському університеті // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. – 2005. – Вип. 80-81. – С. 68-70.

4. Студенти Київського державного університету – жертви сталінських репресій: рік 1937-й // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2006. – № 3. – С. 149-154.

Публікації, що додатково відображають результати дисертаційного дослідження:

5. Єдине наукове студентське товариство при КДУ: перші роки діяльності (1935-1941 рр.) // Шевченківська весна: Матеріали МНПК студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 15-й річниці незалежності України. – Вип. IV: У 3-х част. – Ч. 3. Історія / За заг. ред. ред. проф.
В.Ф. Колесника. – К.: Логос, 2006. – С. 17-19.

АНОТАЦІЯ

Довгань К.Г. Київський університет в умовах посилення сталінського тоталітарного режиму (1933-1941 рр.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – Історія України. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2008 р.

У дисертації вперше в історіографії здійснено системний аналіз діяльності представників особового складу Київського університету в умовах посилення сталінського тоталітарного режиму. В основу роботи покладено всебічний аналіз широкого кола джерел з історії КДУ, документів і матеріалів діячів Київського університету (1933-41 рр.).

Процес відновлення та становлення КДУ в 1933-41 рр. відбувався в умовах оформлення радянських засад системи вищої освіти, згідно яких університет розглядався не як автономний центр розвитку науки та культури, а, говорячи термінологією 1930-х рр., як своєрідна „кузня кадрів” і „ділянка ідеологічного фронту”. В кінці 1930-х рр. Київський університет перетворився на звичайний радянський вищий учбовий заклад з уніфікованою системою викладання, слухняною професурою та вірним справі побудови соціалістичного суспільства студентством.

Науково-педагогічна та громадсько-політична діяльність представників професорсько-викладацького та науково-допоміжного складу, співробітників, студентів та аспірантів Київського університету в 1933-41 рр. відбувалась в контексті наступу влади на інтелігенцію, розгортання репресій щодо неї. Встановлення тотального контролю над вищою школою супроводжувалося винищенням найкращих її представників.

Політичні репресії проти діячів КДУ в 1933-41 рр. були складовою частиною централізаторської політики Кремля, метою якого було створення химерного суспільства так званих „будівничих соціалізму” та побудова уніфікованої тоталітарної держави. Політичні репресії негативно вплинули на розвиток провідного вищого закладу УРСР, внаслідок чого було втрачено ціле покоління талановитих педагогів і науковців.

Ключові слова: Київський університет, НКВС, інтелігенція, вища школа, політичні репресії.

АННОТАЦИЯ

Довгань К.Г. Киевский университет в условиях усиления сталинского тоталитарного режима (1933-1941 гг.). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 – История Украины. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2008 г.

В диссертации впервые в историографии осуществлен системный анализ деятельности представителей личного состава Киевского университета в условиях усиления сталинского тоталитарного режима. В основе работы всесторонний анализ источников по истории Киевского университета, документов и материалов деятелей университетской высшей школы. В процессе исследования в научное обращение были введены материалы ряда архивно-следственных дел репрессированных деятелей КГУ (1933-41 гг.), а также документы из