В останньому романі письменник займає іншу позицію як за співвідношенням з романами Річардсона, так і власними художніми завданнями і цілями, що чітко відбивається на структурі художнього простору. Авторська рефлексія тут суттєво звужується і в ній акцентуються не естетичні, а етичні, моралістичні аспекти; хронотоп дороги практично перестає відігравати суттєву роль, випадкові зустрічі здебільшого перетворюються на заплановані візити, простір дій винятково інтер’єрний, замкнений, (в’язниця) або сентименталістськи інтимний (домашнє коло). Інтимність посилюється тим, що художній простір у романному мисленні Філдінга розділений не по вертикалі, а, скоріше, по горизонталі: верх-низ практично не відіграють ролі, тоді як активно використовуються пари: далеко – близько, місто – село, дім – вулиця, закрите приміщення – відкрите природне оточення.

Події, що відбуваються з героями романів Г. Філдінга, при всій їх різноманітності, відрізняє «природна повсякденність» щоденних подій, полемічно дегероїзованих порівняно з романічними пригодами, традиційними для барокової романної прози. Через це вони відбуваються у такому самому «природному» оточенні, звичному просторі англійського життя, схопленого на «зупинках на шляху», тобто в просторі щоденного інтер’єру: спальня або вітальня в маєтку, міському будинку, кімната у готелі або трактирі, кухня, горище тощо. Ландшафтний простір також у певному сенсі «щоденний», тобто знайомий, «природній», не екзотичний, але наділений утопічно-ідилічними рисами, якщо пов’язаний з оточенням будинку, сільським способом життя і т.і. Тоді ж, коли перед читачем постає міський парковий простір, він не містить ідилії, оскільки у поглинається більш «сильним» міським простором, що спокушає і розбещує героїв Філдінга.

Простір персонажів у всіх трьох романах об’єднує приватність (зображено приватне життя героїв), інтимність, закритість, інтер’єрність. Однак якщо у перших творах, які тяжіють до поетики рококо, інтимність має відтінок двозначної фривольності, то в останньому ця двозначність зникає, поступаючись місцем характерній для сентименталізму зворушливій чуттєвості. У такому разі час можна побачити, що у всіх романах Г. Філдінга, які розглядаються, є точки дотику і взаємодії рокайльного і сентиментального просторів.

За досить поліфорнічної і складної картини розвитку літературних напрямів епохи Просвітництва, у процесі її вивчення досить чітко вимальовується загальна сентиментально-рокайльна парадигма культури XVIII століття. Вона особливо яскраво представлена в англійському романі цього періоду, і творчість Г. Філдінга демонструє динаміку цієї парадигми, втілюючи в художній еволюції поетики простору один з художньо значущих варіантів жанрово-стильової інтерференції рококо і сентименталізму.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО

В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Антонова Е.А. (Федосеева Е.А.). Художественное пространство и особенности сюжета романа Г. Филдинга «Амелия» // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Літературознавство. Журналістика. – Вип.7. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - №4. – С. 178 – 180.

2. Антонова Е.А. (Федосеева Е.А.). Актуальные аспекты изучения художественного пространства в литературе // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Літературознавство. Журналістика. – Вип. 8. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - №1. – С. 246 – 249.

3. Антонова Е. (Федосеева Е.). Особенности авторского повествовательного пространства в романе Филдинга «Джозеф Эндрюс» // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Літературознавство. Журналістика. – Вип. 9. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. - № 1. – С. 93 – 97.

АНОТАЦІЯ

Федосєєва О.О. Поетика художнього простору в романах Г. Філдінга. – Рукопис.

Дисертація подана на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.04 – література зарубіжних країн. – Дніпропетровський національний університет. – 2008.

Досліджується проблема художнього простору в романах Г.Філдінга, аналіз еволюції якого дозволяє виділити традиційні і новаторські форми та моделі його художнього втілення, робить актуальним нове прочитання класичних творів під «топографічним» кутом зору. Г. Філдінг вважав свою романну творчість «новим видом прози», намагався синтезувати і трансформувати попередню романічну традицію “romance” і водночас відкрити перспективи іншого шляху оновленої форми роману – “novel”. Просторовий аналіз дозволив розвинути гіпотезу про рокайльну жанрово-стильову природу двох перших романів Г. Філдінга – «Джозефа Ендрюса» і «Тома Джонса», а також уточнити параметри сентименталістського простору останнього роману – «Амелія». Простір персонажів у всіх трьох романах об’єднує приватність, інтимність, закритість, інтер’єрність.

За досить складної картини розвитку літературних напрямів епохи Просвітництва у процесі її вивчення чітко вимальовується загальна сентиментально-рокайльна парадигма культури. Творчість Г. Філдінга демонструє динаміку цієї парадигми, втілюючи в художній еволюції поетики простору один з естетично значущих варіантів жанрово-стильової інтерференції рококо і сентименталізму.

Ключові слова: роман, художній простір, комічний епос, рококо, сентименталізм.

АННОТАЦИЯ

Федосеева Е.А. Поэтика художественного пространства в романах Г. Филдинга. – Рукопись.

Диссертация представлена на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.04 – литература зарубежных стран. Днепропетровский национальный университет. – Днепропетровск, 2008.

Исследуется проблема художественного пространства в романах Г. Филдинга, анализ эволюции которого позволяет выделить традиционные и новаторские формы и модели его художественного воплощения, делает актуальным новое прочтение классических произведений под «топографическим» углом зрения. Г. Филдинг считал свое романное творчество «новым видом прозы», пытался синтезировать и трансформировать “romance” и одновременно раскрыть перспективы иного пути, обновленной формы романа – “novel”. Пространственный анализ позволил развить гипотезу о рокайльной жанрово-стилевой природе двух первых романов Г. Филдинга – «Джозефа Эндруса» и «Тома Джонса», а также уточнить параметры последнего романа – «Амелии».

В «Джозефе Эндрусе» авторское художественное пространство строится как пародийное относительно эпической и романической традиции прошлого. Писатель не только комментирует действия героев в отступлениях, но и композиционно выделяет особый пласт – простор авторской рефлексии, которая формулирует законы комического эпоса в прозе.

Во втором романе, «История Тома Джонса, найденыша», разработка концепции комического эпоса в прозе словно продолжается, но пародийный пафос в произведении если и не исчезает совсем, то существенно снижается, отступает на задний план. Пространство авторской рефлексии значительно расширяется: всем восемнадцати книгам романа предшествуют своего рода теоретические разделы – эссе, в которых автор, ведя свободную беседу с воображаемым читателем, создает и комментирует собственную жанровую концепцию.

В последнем романе, «Амелия», Г. Филдинг не только сужает пространство бесед с читателем, но и меняет содержание, тональность, качество самих бесед, выступая собеседником прежде всего «добросердечного» читателя, с которым он обсуждает не приемы повествования или жанровые определения, а моральные проблемы.

Пространство персонажей всех трех романов объединяет частный характер, интимность, закрытость, интерьерность. При достаточно сложной и пестрой картине развития литературных направлений эпохи Просвещения в процессе ее изучения вырисовывается общая сентиментально-рокайльная парадигма культуры. Творчество Г. Филдинга демонстрирует динамику этой парадигмы, в художественной эволюции поэтики пространства воплощает один из эстетически значимых вариантов жанрово-стилевой интерференции рококо и сентиментализма.

Ключевые слова: роман, художественное пространство, комический эпос, рококо, сентиментализм.

SUMMARY

Fedoseуeуva O.O. Poetics of fictional space in Fielding’s novels. This dissertation is presented for higher degree for candidate of philological science on specialty 10.01.01- the literature of countries.- Dniepropetrovsk National University.-2008. The problem of fictional space is investigated in Fielding’s novels “Tom Jones”, “ Joseph Andrews” and “Amelia”, the analysis of its evolution allows to determine the traditional and innovative forms and models its fictional realization. It makes topical new reading of classical works from “topographical” point of view. Fielding believed that his novel works of “new style of prose”, he tried to synthesize and transform “romance”. Also he tried to reveal new perspectives of different way of renewal form of novel –The spatial analysis allowed to develop a hypothesis of rocal genre-stylish nature of two novels. H.Fielding clarified the parameters of sentimental space of novel “Amelia”. The space of characters is combined the privacy, intimacy and interior. While the picture is difficult and variegated of the Enlightenment Age development of the literary directions in process of the studying general sentimental – rocal paradigm of culture is appeared. The Fielding’s works demonstrate the dynamics its paradigm and embodiment the fictional evolution of the spatial poetics which is one of the aesthetically important variants of genre – stylish interference of rococo and sentimentalism.

Keywords: novel, fictional space, comic epic, rococo, sentimentalism.

_____________________________________________________________

Підписано до друку . Формат 6090/16. Папір друкарський. Друк

плоский. Гарнітура Times New Roman Cyr. Умов. друк. арк. 1.

Тираж 100 прим. Замовлення №

Друкарня ДНУ, 49050, м. Дніпропетровськ-50, вул. Козакова, 46

______________________________________________________________