Тернопільський національний економічний університет

Прус Людмила Романівна

УДК 658.012.4:378.1

УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ

ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

НА ЗАСАДАХ БЕНЧМАРКІНГУ

Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами

( за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Тернопіль – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Тернопільському національному економічному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Тарнавська Наталія Петрівна,

Тернопільський національний економічний університет,

докторант кафедри державного і муніципального управління

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Оболенська Тетяна Євгенівна,

Державний вищий навчальний заклад «Київський

національний економічний університет імені Вадима

Гетьмана», проректор з науково-педагогічної роботи

кандидат економічних наук, доцент

Іванова Ірина В’ячеславівна,

Київський національний торговельно-економічний

університет, професор кафедри менеджменту

Захист відбудеться 05 червня 2008 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д . . Тернопільського національного економічного університету за адресою: 46020, м. Тернопіль, вул. Львівська 11, корпус 11, зал засідань

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільського національного економічного університету за адресою: 46020, м. Тернопіль, майдан Перемоги, 3

Автореферат розісланий «23» квітня 2008 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М. П. Шаварина

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування єдиного освітнього простору, зміна його кількісно-якісних характеристик, обумовлених процесами глобалізації, вимагають перегляду підходів до управління конкурентоспроможністю вітчизняних вищих навчальних закладів (ВНЗ). Рівень їх конкурентоспроможності залежить не тільки від потенційних можливостей і вирішення проблем оптимального використання ресурсного забезпечення, а й від кон’юнктури ринку освітніх продуктів, який в Україні характеризується значною диференціацією, посиленням боротьби за споживачів через об’єктивні причини, пов’язані з ускладненням демографічної ситуації. Це потребує вироблення і впровадження нової концепції управління конкурентоспроможністю ВНЗ як системи поглядів, методологічних положень та адекватних їм управлінських технологій, серед яких однією з перспективних є бенчмаркінг.

Теоретичним і практичним аспектам управління конкурентоспроможністю організацій та перспективам використання бенчмаркінгу при обґрунтуванні стратегій конкуренції присвячені дослідження Г. Азоєва, І. Ансоффа, О. Ареф’єва, О. Ареф’євої, І. Арєнкова, І. Арташиної, Г. Багієва, Л. Балабанової, І. Бланка, В. Брукхарда, Г. Ватсона, Р. Венетуччі, О. Віханського, А. Войчака, І. Герчікової, А. Градова, Л. Довгань, П. Зав’ялова, Р. Кемпа, Х. Клаузена, Ф. Котлера, В. Кроковскі, М. Круглова, Ж.-Ж. Ламбена, Д. Лейдіна, А. Мазаракі, О. Михайлової, В. Оберемчук, Й. Охінати, О. Подсолонко, І. Піддубного, К. Редченко, Ю. Соловйової, Н. Тарнавської, А. Томпсона, Т. Фаррі, Р. Фатхутдінова, З. Шершньової, Й. Шетті, В. Шинкаренка, А. Юданова та інших науковців.

Приєднання України до Болонської Декларації актуалізувало проблему формування нових підходів до управління конкурентоспроможністю ВНЗ. Незважаючи на ґрунтовний розгляд багатьох економічних та управлінських аспектів функціонування ВНЗ в працях Л. Антошкіної, В. Боброва, Н. Верхоглядової, Т. Данилової, І. Іванової, І. Каленюк, Є. Князева, В. Кременя, В. Куценко, В. Лазарєва, С. Мамонтова, М. Матвіїва, Т. Оболенської, М. Пащенка, Ю. Петруні, Л. Соколова, Т. Фінікова, Н. Ушакової, проблему управління конкуренто-спроможністю ВНЗ на засадах бенчмаркінгу недостатньо вирішено у теоретичному плані і не адаптовано до рівня практичного застосування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Тернопільського національного економічного університету у межах держбюджетних науково-дослідних тем «Стратегічні аспекти забезпечення конкурентоспроможності підприємств» (номер державної реєстрації 0101U002364), в межах якої автором особисто виконано розділ «Теоретичне підґрунтя управління конкурентоспроможністю ВНЗ на засадах бенчмаркінгу»; «Дослідження менеджменту персоналу підприємств в Україні» (номер державної реєстрації 0104U003692), в межах якої автором особисто виконано розділ «Оцінка конкурентоспроможності персоналу вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації Хмельницької області»; «Дослідження управлінських інновацій у формуванні конкурентних переваг» (номер державної реєстрації 0106U009966), в межах якої автором особисто виконано розділ «Концепція управління конкурентоспроможністю ВНЗ на засадах бенчмаркінгу».

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вироблення концептуальних основ і наукове обґрунтування методологічних підходів та практичних рекомендацій щодо управління конкурентоспроможністю ВНЗ на засадах бенчмаркінгу. Для досягнення мети в роботі було поставлено і вирішено такі завдання:

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження обрано процес управління конкурентоспроможністю ВНЗ.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних та практичних аспектів управління конкурентоспроможністю ВНЗ на засадах бенчмаркінгу.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дослідження складають фундаментальні положення маркетингу, менеджменту, теорії конкуренції, конкуренто-спроможності, стратегічного управління, а також законодавчі і нормативні акти України.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність використання таких методів дослідження: діалектичного, абстрактно-логічного і системного аналізу - для виявлення сутності конкурентоспроможності ВНЗ; історичного аналізу - для вивчення еволюції категорій «конкурентоспроможність організації», «конкурентні переваги» і «бенчмаркінг»; порівняння - для зіставлення фактичних даних за окремі періоди; наукової класифікації і систематизації - для визначення особливостей видів конкурентоспроможності ВНЗ і бенчмаркінгу; причинно-наслідкового аналізу - для виявлення чинників, які впливають на конкурентоспроможність ВНЗ, та тенденцій їх розвитку; методів і прийомів економічного і стратегічного аналізу - для оцінювання конкурентного середовища, стратегій конкуренції та проведення бенчмаркінгу конкурентоспроможності ВНЗ; методу SERVQUAL - для формування додаткового інформаційного забезпечення процедури оцінювання соціального аспекту результативності бенчмаркінгу. Опрацювання даних здійснювалося з використанням табличного редактору Microsoft Excel.

Інформаційною базою дослідження є дані Державного комітету статистики України, Управління освіти і науки Хмельницької обласної держадміністрації, матеріали наукових періодичних видань, результати анкетних опитувань, які проводилися автором.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дослідження полягає в формуванні концептуальних основ та обґрунтуванні методологічних положень управління конкурентоспроможністю ВНЗ на засадах бенчмаркінгу. Проведені автором дослідження дозволили отримати такі наукові результати:

вперше:

-

-

удосконалено:

-

-

-

дістало подальший розвиток:

-

-

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні висновки і практичні рекомендації дослідження можуть використовуватися державними органами управління України в галузі вищої освіти для підвищення конкурентоспроможності ВНЗ усіх форм власності та сегментів ринку освітніх продуктів, а також іншими суб’єктами освітньої діяльності з метою підвищення якості освітніх продуктів та ефективного управління ВНЗ.

Висновки і рекомендації, запропоновані в дисертаційній роботі, впроваджено у практику діяльності Управління освіти і науки Хмельницької обласної держадміністрації (довідка № 762 від 12.05.06), Хмельницького національного університету (довідка № 148 від 10.04.06), Полтавського університету споживчої кооперації України (довідка №  01-142/07 від 12.05.06), Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту при викладанні дисциплін «Маркетинг освітніх послуг», «Інноваційні системи управління навчальним закладом» (довідка № 142 від 10.05.06) та ПВНЗ «Хмельницький інститут економіки і підприємництва» при викладанні дисциплін «Стратегічний менеджмент», «Управління потенціалом підприємства» (довідка № 623 від 05.05.06).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійних наукових досліджень автора. Теоретичні узагальнення і положення, висновки та рекомендації отримані автором самостійно, на основі проведеного дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи обговорено і схвалено на 8 науково-практичних конференціях, у тому числі: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми розвитку економіки і підприємництва в Україні в контексті міжнародних інтеграційних процесів» (Тернопіль, 2005р.), I Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції» (Луцьк, 2005р.), VI Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасної економіки» (Черкаси, 2005р.), I Міжнародній науково-практичній конференції «Управління організаційними змінами в контексті формування економіки знань» (Хмельницький, 2005р.), III Міжнародній науково-практичній конференції «Інновації у вищій освіті» (Ніжин, 2005р.), III Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (Тернопіль, 2006р.), Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» (Київ, 2006р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Управління в освіті» (Львів, 2007р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 20 наукових праць загальним обсягом 7,15 др. арк., з них - 11 у фахових виданнях, та одержано авторське свідоцтво на наукову розробку «Методика проведення бенчмаркінгу у вищих навчальних закладах».

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 232 сторінки, містить 36 таблиць і 21 рисунок (разом на 33 сторінках), 11 додатків, які розміщено на 34 сторінках, список використаних джерел нараховує 278 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретичне підґрунтя управління конкурентоспроможністю вищих навчальних закладів на засадах бенчмаркінгу» узагальнено теоретичні основи управління та досліджено нові прояви сутності конкурентоспроможності ВНЗ, виявлено специфіку формування конкурентних переваг, а також обґрунтовано можливості, перспективи і межі застосування бенчмаркінгу в управлінні конкурентоспроможністю ВНЗ.

Сучасні ВНЗ функціонують на багатьох споріднених ринках (рис.1), однак пріоритетною сферою інтересів вони визначають ринок освітніх продуктів, на якому пропонують освітній продукт як інноваційну систему знань, вмінь і навичок користування ними, сформовану через надання освітніх і супровідних послуг, забезпечених необхідними ресурсами.

Критичний огляд та систематизація наявних тлумачень конкурентоспроможності (в т. ч. й ВНЗ) дозволив автору запропонувати власне визначення конкурентоспроможності ВНЗ, яке, на відміну від існуючих тлумачень, враховує особливості функціонування ВНЗ та динамічність їх порівняльних характеристик з точки зору впливу на існуючі та формування нових потреб клієнтів. Відзначено, що конкурентоспроможність ВНЗ визначається, насамперед, конкурентоспроможністю його освітніх продуктів (порівняльною динамічною здатністю до задоволення потреб конкретного клієнта у певний період часу), а також конкурентоспроможністю ресурсного забезпечення (порівняльною динамічною здатністю наявної системи ресурсів, в т. ч. компетенцій, формувати і утримувати конкурентні переваги).

Рис. 1. Ринки функціонування ВНЗ

З метою удосконалення управління конкурентоспроможністю ВНЗ виділено і систематизовано види конкурентоспроможності, які враховують специфіку функціонування ВНЗ, а також ринки, на яких вони працюють: за часом прояву - стратегічну та тактичну; за станом системи - конкурентостійкість і конкурентогнучкість; за територіальним сегментом ринку - регіональну, національну та міжнародну; за видом ринку - конкурентоспроможність на ринках освітніх продуктів, робочої сили, міжнародних освітніх продуктів, інтелектуальної власності, інформації, інжинірингових та консалтингових послуг. Використання запропонованих класифікацій дозволило довести, що для ефективного управління конкурентоспроможністю ВНЗ необхідно забезпечувати конкурентостійкість (здатність ВНЗ зберігати досягнутий рівень конкурентоспроможності), а також конкурентогнучкість (здатність підвищувати конкурентоспроможність ресурсного забезпечення для створення нових сегментів ринку, своєчасного прогнозування змін в існуючому середовищі та адекватного реагування на них).

Аналіз основних підходів до управління конкурентоспроможністю ВНЗ дозволив визначити доцільність впровадження в управлінську практику стратегічного маркетингового підходу для формування і розвитку конкурентних переваг як порівняльних динамічних характеристик закладу, які забезпечують його конкурентостійкість та конкурентогнучкість. Систематизація існуючих класифікацій конкурентних переваг дозволила уточнити їх види стосовно ВНЗ: відносно об’єкта - зовнішні і внутрішні; за здатністю відтворювання конкурентами - стійкі і нестійкі; за формою власності ВНЗ - переваги державних, комунальних та приватних ВНЗ; за джерелами - переваги в основних, допоміжних процесах та у процесах розвитку.

З огляду на посилення конкуренції на ринку освітніх продуктів в дисертації акцентовано увагу на значущості побудови і реалізації конкурентних переваг ВНЗ, що потребує дослідження чинників економіки знань і проявляється в необхідності одночасного задоволення потреб слухачів, роботодавців та суспільства в цілому. Реалізація зазначених конкурентних переваг ВНЗ здійснюється з використанням поширених варіантів стратегій конкуренції: низьких витрат, диференціації (іміджу, компетенцій персоналу та освітніх продуктів), фокусування (фокус витрат і фокус диференціації), першопрохідника, синергізму.

Подальший розвиток стратегічної орієнтації ВНЗ потребує використання бенчмаркінгу як комплексного методу управління конкурентоспроможністю на основі перманентного співставлення з обраними еталонами, у якості яких можуть використовуватися об’єкти дослідження у внутрішньому (підрозділи закладу) і зовнішньому середовищі ВНЗ (конкуренти, лідери галузі та організації інших галузей). Запропоноване визначення дозволило виділити основні складові аналізу, які застосовуються при проведенні бенчмаркінгу (конкурентний аналіз, аналіз діяльності підрозділів, аналіз діяльності лідерів галузі, аналіз певних сфер діяльності організацій інших галузей).

З метою структуризації та визначення ступеня використання видів бенчмаркінгу у ВНЗ запропоновано їх авторську класифікацію за такими ознаками: за рівнем господарювання - бенчмаркінг на мікро-, мезо- та макрорівнях; за еволюцією розвитку - реверсивний, конкурентний, процесний, стратегічний та глобальний; відносно об’єкту впливу - зовнішній і внутрішній; за рівнем управління - стратегічний, тактичний та операційний; за суб’єктами - асоціативний, індивідуальний, партнерський, системний; за характеристиками порівняння - бенчмаркінг витрат, конкурентоспроможності, клієнтів, предметний; за процесами - бенчмаркінг основних, допоміжних процесів та процесів розвитку.

Розвиток процесів глобалізації та інтенсифікація конкуренції на ринку освітніх продуктів обумовлює необхідність ширшого застосування бенчмаркінгу у державних ВНЗ, оскільки вони потребують посилення клієнтоорієнтованості та гнучкості за умови суттєвого впливу держави на формування їх стратегічних пріоритетів. Обмежене у даний час застосування бенчмаркінгу обумовлюється суттєвими відмінностями у діяльності вітчизняних та закордонних ВНЗ, а також у фінансових аспектах функціонування ВНЗ різних форм власності. В роботі акцентовано увагу на необхідності врахування стадії життєвого циклу освітнього продукту та недоцільності повного копіювання діяльності іншої організації при здійсненні бенчмаркування.

У дисертації доведено, що внаслідок впровадження і реалізації методології бенчмаркінгу ВНЗ отримує розгорнутий план дій адаптації найкращого досвіду та самонавчання щодо створення нових знань, доступу до знань за межами закладу, накопичення та втілення знань у процесах та продуктах, розміщення їх у базах даних, програмному забезпеченні тощо, стимулювання нарощування знань та їх передачі у внутрішньому середовищі, а також оцінювання інтелектуального капіталу. З метою вирішення цих питань запропоновано застосовувати менеджмент знань, реалізація якого здійснюється на основі процесно-орієнтованого підходу.

Теоретична організація сформульованих положень та практик успішного бенчмаркування дозволила визначити управління конкурентоспроможністю ВНЗ на засадах бенчмаркінгу як цілеспрямований системний вплив на формування, підтримку і розвиток конкурентних переваг на основі ідеології перманентного порівняння ВНЗ з еталонами, виявленими шляхом моніторингу конкурентного середовища.

У другому розділі «Аналіз і оцінка конкурентоспроможності вищих навчальних закладів» проведено оцінювання зовнішнього середовища ВНЗ, проаналізовано їх стратегії конкуренції та здійснено бенчмаркінговий аналіз конкурентоспроможності ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації на ринку освітніх продуктів Хмельницької області.

Вищій освіті як капіталоутворюючій галузі належить ключова роль у формуванні безпеки і конкурентоспроможності держави. Однак аналіз конкурентного середовища за політико-правовими, економічними, соціальними та технологічними чинниками (PEST-аналіз) дозволив дійти висновку про наявність несприятливих передумов підвищення конкурентоспроможності ВНЗ. Аргументація такого висновку заснована на виявленні надмірної централізації вітчизняної вищої освіти, недосконалості правового забезпечення, нестачі фінансування, зменшенні потенційної місткості ринку для ВНЗ III-IV рівнів акредитації (рис. 2), а також погіршенні якості кадрового забезпечення через старіння та неефективне відтворення наукових кадрів.

Рис. 2. Місткість ринку освітніх продуктів України у 2000-2006 рр.

Для врахування впливу на діяльність ВНЗ міжнародних чинників, пов’язаних з інтеграцією України до світового освітнього простору, а також вступом України до СОТ, їх додатково включено до модифікованої методики PEST-аналізу. Відзначено, що зростання конкурентоспроможності вітчизняних ВНЗ можливе через інтернаціоналізацію вищої освіти, формами якої є мобільність слухачів (студентів, аспірантів, докторантів), викладачів, інтернаціоналізація навчальних планів та транснаціоналізація вищої освіти.

Дослідження конкурентного середовища ВНЗ дозволило виявити тенденції його розвитку, які формують додаткові аргументи на користь імплементації бенчмаркінгу в управління конкурентоспроможністю ВНЗ: розширення сфери ринкових відносин у вищій освіті та її комерціалізація; загострення конкуренції на основі нецінових методів, зокрема за рахунок компетенцій; диверсифікація і посилення клієнтоорієнтованості діяльності ВНЗ; конвергенція ринку освітніх продуктів та суміжних ринків; посилення інтеграції вищої освіти України у міжнародний освітній простір.

Оцінку рушійних сил конкуренції у вищій освіті здійснено за модифікованою моделлю М. Портера, до якої додатково введено партнерів і державні органи, що регулюють діяльність ВНЗ. В роботі відзначено, що суттєвим чинником конкурентоспроможності ВНЗ є якість знань, вмінь та навичок користування ними у слухачів, яка формується переважно діяльністю закладів середньої освіти. Обґрунтовано, що можливість самонавчання, розвиток ринку консалтингових послуг та інтернаціоналізація вищої освіти загострюють конкуренцію між закладами за абітурієнтів, оскільки дозволяють задовольнити освітні потреби не лише за рахунок освітніх продуктів ВНЗ (вітчизняних і зарубіжних). За таких умов конкурентного середовища, особливо на тлі демографічної кризи, ринок освітніх продуктів ВНЗ є перенасиченим, потребує переструктурування, а самі заклади - перегляду стратегій конкуренції. У дисертації запропоновано підхід до ідентифікації стратегій конкуренції за критеріями (частка ринку та асортимент), використання яких дозволяє виокремити лідерів, послідовників та нішерів (табл. 1).

Таблиця 1

Ідентифікація стратегій конкуренції ВНЗ на ринку освітніх продуктів

Частка ринку | Асортимент

широкий (понад 3 напрями) | вузький (до 3 напрямів)

висока (понад 30%) | лідер | ринковий послідовник

середня (10-30%) | асортиментний послідовник | ринковий нішер

низька (до 10%) | асортиментний нішер | абсолютний нішер

На основі використання додаткового критерію - динаміки ринкової частки ВНЗ - виокремлено наступальний та оборонний тип конкурентної поведінки: зменшення або стабільність ринкової частки свідчить про оборонну стратегію, а зростання - про наступ. Апробація даного підходу дозволила ідентифікувати стратегії конкуренції ВНЗ Хмельницької області (табл. 2): Хмельницький національний університет на ринку освітніх продуктів Хмельниччини є лідером з помірно агресивною конкурентною поведінкою; асортиментними послідовниками є державні ВНЗ - Кам’янець-Подільський державний університет і Подільський державний аграрно-технічний університет. Національна академія державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького є асортиментним нішером. Всі інші ВНЗ є абсолютними нішерами. Крім того, Національна академія державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, Подільський державний аграрно-технічний університет, Приватний вищий навчальний заклад «Хмельницький економічний університет» та Приватний вищий навчальний заклад «Хмельницький інститут конструювання та моделювання швейних виробів» характеризуються оборонною конкурентною поведінкою.

У дисертації відзначено, що лідери з метою утримування своїх позицій створюють ВНЗ-сателіти переважно як недержавні заклади для задоволення підвищеного попиту на освітні продукти. Для посилення конкурентної позиції послідовники створюють відокремлені структурні одиниці, такі як філії, навчально-консультаційні центри (пункти), локальні центри дистанційної освіти тощо. Дослідженнями виявлено, що деякі «нішери» застосовують прийоми недобросовісної конкуренції, серед яких варто відзначити копіювання освітніх продуктів провідних ВНЗ і «фасадизм» як імітацію якісної та успішної діяльності, що дозволяє заощаджувати кошти та ефективно працювати навіть за низького ресурсного потенціалу ВНЗ, однак не створює підґрунтя для формування стійких конкурентних переваг.

Таблиця 2

Конкурентні позиції ВНЗ Хмельниччини у 2006р.*

Назва ВНЗ | Частка ринку, % | Кількість напрямів підготовки (бакалавр, денна форма) | Темп приросту частки ринку, % | Конкурентна позиція

1. Хмельницький національний університет | 33,5 | 7 | 3,1 | лідер

2. Національна академія державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького | 2,9 | 4 | -9,4 | асортиментний нішер

3. Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія | 5,7 | 2 | 7,5 | абсолютний нішер

4. Хмельницький університет управління та права | 4,2 | 2 | 19,4 | абсолютний нішер

5. Приватний вищий навчальний заклад «Університет

економіки і підприємництва» | 4,3 | 2 | 10,3 | абсолютний нішер

6. Приватний вищий навчальний заклад «Хмельницький

економічний університет» | 5,4 | 1 | -3,6 | абсолютний нішер

7. Приватний вищий навчальний заклад «Хмельницький

інститут конструювання та моделювання швейних виробів» | 1,3 | 1 | -7,1 | абсолютний нішер

8. Кам’янець-Подільський державний університет | 20,7 | 5 | 5,1 | асортиментний послідовник

9. Подільський державний аграрно-технічний  університет | 15,9 | 10 | -12,6 | асортиментний послідовник

* Примітка. Без урахування структурно відокремлених підрозділів

Дослідження процесів трансформації конкурентних відносин на ринку освітніх продуктів дозволило виділити кооперацію як адекватний умовам господарювання варіант конкурентної поведінки ВНЗ, яка дає змогу формувати, утримувати та розвивати унікальні конкурентні переваги. Її види можна поділяти залежно від юридичного статусу: без його зміни (оперативна взаємодія та стратегічні союзи) та з його зміною (тимчасові статутні об’єднання, наприклад, консорціуми та постійні на основі інтеграції). Основними формами інтеграції ВНЗ є приєднання, поглинання (при придбанні корпоративних прав ВНЗ іншою організацією) та варіанти злиття: горизонтальне - створення концернів, вертикальне - об’єднання ВНЗ з освітніми організаціями різного типу (заклад середньої освіти - коледж - ВНЗ) або роботодавцями (корпоративний університет, кластер, технопарк) та змішане - як горизонтально-вертикальне (університетський комплекс, освітньо-промислова група).

На базі методу рангів згідно з авторським визначенням конкурентоспроможності ВНЗ та обґрунтованого в роботі методу управління конкурентоспроможністю проведено бенчмаркінговий аналіз конкурентоспроможності, який дозволив констатувати, що найвищий рівень конкуренції на ринку освітніх продуктів Хмельницької області склався в сегменті економічного напряму підготовки, на якому найміцніші позиції утримують державні ВНЗ. Бенчмаркінговий аналіз конкурентоспроможності дозволив виявити основні об’єкти та еталони бенчмаркування: за асортиментом - Хмельницький національний університет, ціновою політикою і матеріально-технічним забезпеченням - Подільський державний аграрно-технічний університет, кадровою політикою – Приватний вищий навчальний заклад «Університет економіки і підприємництва», міжнародною, науковою, виховною діяльністю - державні ВНЗ, а маркетинговою - Хмельницький національний університет та Кам’янець-Подільський державний університет.

Результати, отримані при оцінюванні стану та виявленні тенденцій розвитку конкурентного середовища, дослідження рівня конкурентоспроможності ВНЗ, підтвердили висновок про необхідність впровадження в управління ВНЗ бенчмаркінгу.

У третьому розділі «Імплементація бенчмаркінгу в управління конкурентоспроможністю вищих навчальних закладів» представлено концепцію управління конкурентоспроможністю ВНЗ на засадах бенчмаркінгу, модель організаційно-економічного забезпечення імплементації бенчмаркінгу в управління ВНЗ та розроблено методологічне забезпечення оцінювання результативності бенчмаркінгу.

Визначення сутності управління конкурентоспроможністю ВНЗ на засадах бенчмаркінгу і виділення його як підсистеми стратегічного управління дозволило виробити авторське бачення цього процесу і побудувати концептуальну модель, яку подано на рис. 3. У розробленій концепції управління конкурентоспроможністю ВНЗ на засадах бенчмаркінгу виділено наповнені новим змістом етапи цього процесу: розробка і коригування місії; діагностика на основі моніторингу клієнтів і конкурентного аналізу, результатом проведення яких є візуалізація доцільності і цілей управління конкурентоспроможністю та створення підґрунтя ідентифікації характеристик бенчмаркінгу; проектування системи бенчмаркінгу на основі розроблення методологічних засад функціонування системи бенчмаркінгу у ВНЗ; планування, яке передбачає варіативність реалізації виявлених можливостей підтримки чи підвищення конкурентоспроможності на основі технології бенчмаркування та стратегічний вибір, який візуалізується у програмі підтримки чи підвищення конкурентоспроможності; реалізація як процес здійснення стратегічних перетворень та виконання розробленої програми; контроль на основі встановлення ступеню досягнення цілей управління конкурентоспроможністю ВНЗ і розроблення коригуючих дій.

З метою забезпечення системності бенчмаркінгу обґрунтовано доцільність його впровадження у практику функціонування ВНЗ на стратегічному, тактичному та операційному рівнях управління, що обумовлено виокремленими видами бенчмаркінгу у ВНЗ і можливістю їх практичної реалізації з новим змістовим наповненням.

Рис. 3. Концептуальна модель управління конкурентоспроможністю (КС) ВНЗ

на засадах бенчмаркінгу

Систематизація нових проявів сутності бенчмаркінгу та виявлених елементів його практичного застосування дозволила сформувати модель організаційно-економічного забезпечення бенчмаркінгу як логічну мультиатрибутивну схему побудови інтегрованої системи інформаційного, організаційного, соціально-психологічного, фінансового та аналітичного модулів, які формують умови для його імплементації в управління ВНЗ (рис. 4).

Рис. 4. Модель організаційно-економічного забезпечення імплементації бенчмаркінгу

Для оцінювання успіху імплементації бенчмаркінгу в управління конкурентоспроможністю ВНЗ запропоновано виділяти ринковий, фінансово-економічний і соціальний аспекти його результативності. Визначення ринкової результативності базується на аналізі характеру змін в конкурентному середовищі, для чого доцільно використовувати матричні методи оцінювання, а також визначати динаміку частки ринку. Економічну результативність бенчмаркінгу в будь-якому ВНЗ варто визначати за показниками ефективності використання ресурсів (економічність), а фінансову (для приватних ВНЗ і підприємницької діяльності державних та комунальних ВНЗ) - за відомими критеріями: термін окупності, сумарний прибуток та рентабельність інвестицій.

Особливістю методики оцінювання результативності бенчмаркінгу при визначенні його соціальної результативності є урахування задоволення потреб клієнтів - різних соціальних груп (персоналу, роботодавців, молодих фахівців та студентів). Використання такого підходу створює можливість використання опитувань, в т. ч. й методу SERVQUAL для визначення якості освітніх продуктів.

Для оцінювання результативності бенчмаркінгу, створення підґрунтя циклічності процесу, перетворення ВНЗ на організацію, що самонавчається, застосовано системний підхід, запропонований Х. К. Рамперсадом, - універсальну систему показників (TPS), яку представлено на організаційному (BSC) та індивідуальних (PBSC) рівнях і доповнено системами тотального менеджменту якості (TQM), управління результативністю та управління компетенціями. Реалізація згаданого підходу на організаційному рівні здійснюється на основі деталізації показників в індивідуальних збалансованих системах, що дозволяє узгоджувати цілі ВНЗ і персоналу, орієнтуючись при цьому на задоволення клієнтів, якість процесів, довгострокове удосконалення, розвиток та навчання, пов’язані між собою знаннями. Оскільки діяльність ВНЗ має відповідати інтересам суспільства, у роботі обґрунтовано доповнення організаційної системи показників розділом «Суспільство», цілі якого є проекцією місії на цінність, яку створює заклад освіти для громадськості.

Імплементацію бенчмаркінгу в управління ВНЗ можуть ускладнити ризики, які запропоновано нейтралізувати на основі розроблення комплексу превентивних заходів.

Автором акцентовано увагу на можливості досягнення високої результативності бенчмаркінгу шляхом формування неперервного ланцюга «проведення дослідження - розуміння проблеми (причини розриву) - розроблення варіантів вирішення проблеми (подолання розриву) - ухвалення управлінських рішень».

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у виробленні концептуальних основ управління конкурентоспроможністю ВНЗ на засадах бенчмаркінгу. Узагальнення та систематизація результатів дослідження дозволили сформулювати такі висновки:

1. Узагальнення і систематизація теоретико-методологічних основ управління конкурентоспроможністю ВНЗ, а також аналіз практики їх функціонування дозволили встановити, що ВНЗ конкурують між собою, пропонуючи для споживання освітні продукти як інноваційні системи знань, вмінь та навичок користування ними, сформовані через надання освітніх і супровідних послуг, забезпечених необхідними ресурсами.

2. Розвиток конкурентних відносин на ринку освітніх продуктів обумовлює доцільність трактування конкурентоспроможності ВНЗ як здатності створювати конкурентні переваги для задоволення існуючих та формування нових потреб клієнтів на визначеному ринку у певний період часу. При цьому забезпечується суспільна спрямованість діяльності та власний стійкий розвиток. Таке тлумачення дозволило виокремити додаткову класифікаційну ознаку «вид ринку» як системоутворюючу, відповідно до якої виділено конкурентоспроможність ВНЗ на ринках освітніх продуктів, робочої сили, міжнародних освітніх продуктів, інтелектуальної власності, інформації, інжинірингових та консалтингових послуг.

3. Розгляд сучасних підходів до управління ВНЗ дозволив обґрунтувати доцільність імплементації бенчмаркінгу в управління їх конкурентоспроможністю для забезпечення формування, підтримки і розвитку конкурентних переваг. Систематизація існуючих і виділення додаткових ознак (рівень господарювання та вид процесу) дозволило довести його універсальність внаслідок можливості застосування на мікро-, мезо- та макрорівнях та виокремити бенчмаркінг основних і допоміжних процесів, а також процесів розвитку, системне використання яких обумовлено цілями управління конкурентоспроможністю ВНЗ.

4. Аналіз конкурентного середовища ВНЗ дозволив виявити тенденції його розвитку, які полягають у: розширенні сфери ринкових відносин у вищій освіті та її комерціалізації; загостренні конкуренції на основі нецінових методів, зокрема за рахунок компетенцій; диверсифікації і посиленні клієнтоорієнтованості діяльності ВНЗ; конвергенції ринку освітніх продуктів з суміжними ринками; посиленні інтеграції вищої освіти України у міжнародний освітній простір. Окреслені тенденції додатково актуалізують і підтверджують доцільність впровадження бенчмаркінгу у ВНЗ.

5. Результати, отримані в процесі дослідження існуючих варіантів стратегії конкуренції ВНЗ, дозволили сформувати типологію ВНЗ на ринку освітніх продуктів за часткою ринку та асортиментом освітніх продуктів з визначенням альтернативних траєкторій конкурентної поведінки: лідери (які можуть створювати сателітів), послідовники (які можуть формувати структурно відокремлені підрозділи - філії, навчально-консультаційні центри тощо) та нішери (які найчастіше використовують методи цінової конкуренції) і за динамікою частки ринку виокремити наступальний чи оборонний характер стратегічної поведінки закладів.

6. Використання основних підходів конкурентного аналізу в методології бенчмаркінгу засвідчило високу інтенсивність конкуренції в сегменті економічного напряму підготовки на регіональному ринку освітніх продуктів і дозволило обґрунтувати прерогативу державних ВНЗ при використанні у якості еталонів бенчмаркування. Приватні заклади переважно є реципієнтами успішного досвіду, однак вони також можуть розглядатися як еталони при бенчмаркуванні.

7. Узагальнення підходів до управління конкурентоспроможністю і використання елементів бенчмаркінгу в конкурентному аналізі та розробці стратегій конкуренції ВНЗ дозволило сформувати концепцію, яка передбачає виокремлення етапів процесу управління конкурентоспроможністю на засадах бенчмаркінгу (розробка і коригування місії; діагностика; проектування бенчмаркінгу; планування; реалізація; контроль) з новим змістовим наповненням і з використанням наскрізного бенчмаркінгу на стратегічному, тактичному і операційному рівнях управління. Реалізація концепції дозволить забезпечити цілеспрямований системний вплив на формування, підтримку і розвиток конкурентних переваг ВНЗ.

8. Необхідність усунення фрагментарності бенчмаркінгу в управлінні конкурентоспроможністю ВНЗ та реалізація системного підходу до забезпечення бенчмаркування дозволили ідентифікувати необхідні складові бенчмаркінгу та їх зміст на основі генералізації причинно-наслідкових зв’язків між ними та побудувати модель організаційно-економічного забезпечення імплементації бенчмаркінгу в управління ВНЗ. Вона репрезентує логічну мультиатрибутивну схему взаємопов’язаних інформаційного, організаційного, соціально-психологічного, фінансового та аналітичного модулів, які забезпечують управління конкурентоспроможністю ВНЗ на засадах бенчмаркінгу.

9. Запропоновано комплексний підхід до збалансованого оцінювання ринкової, соціальної і фінансово-економічної результативності бенчмаркінгу, основою якого є універсальна система показників Х. К. Рамперсада. Він інтегрує методологію збалансованої системи показників, яку доповнено елементом «суспільство», з концепціями тотального менеджменту якості, управління компетенціями та управління результативністю і дозволяє узгоджувати цілі управління конкурентоспроможністю ВНЗ.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у наукових фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

Авторське свідоцтво:

12.

Публікації в інших наукових виданнях:

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

20.

АНОТАЦІЯ

Прус Л. Р. Управління конкурентоспроможністю вищих навчальних закладів на засадах бенчмаркінгу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Тернопільський національний економічний університет, Тернопіль, 2008.

У дисертації вироблено концепцію управління конкурентоспроможністю вищих навчальних закладів на засадах бенчмаркінгу. Визначено категорію конкурентоспроможності вищого навчального закладу, вироблено засади формування конкурентних переваг та методологію застосування бенчмаркінгу у вищих навчальних закладах.

Проаналізовано чинники конкурентного середовища, ідентифіковано стратегії конкуренції та проведено бенчмаркінговий аналіз конкурентоспроможності вищих навчальних закладів.

Запропоновано концепцію управління конкурентоспроможністю вищих навчальних закладів на засадах бенчмаркінгу, визначено організаційний, інформаційний, соціально-психологічний, фінансовий та аналітичний модулі організаційно-економічного забезпечення імплементації бенчмаркінгу в управління вищими навчальними закладами. Вироблено рекомендації щодо оцінювання результативності реалізації бенчмаркінгу.

Ключові слова: конкурентоспроможність, управління, конкурентне середовище, бенчмаркінг, конкурентні переваги, менеджмент знань, бізнес-процес, вищий навчальний заклад.

АННОТАЦИЯ

Прус Л. Р. Управление конкурентоспособностью высших учебных заведений на основе бенчмаркинга. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Тернопольский национальный экономический университет, Тернополь, 2008.

Диссертация посвящена обоснованию и дальнейшему развитию теоретических, методологических и практических основ применения бенчмаркинга для управления конкурентоспособностью высших учебных заведений, реализация которых предусматривает формирование уникального набора устойчивых конкурентных преимуществ.

Определены образовательный продукт и конкурентоспособность высшего учебного заведения, исследованы подходы к управлению конкурентоспособностью высших учебных заведений и обоснована специфика формирования их конкурентных преимуществ, проанализированы виды и особенности конкурентных преимуществ, а также стратегии их реализации. Исследованы подходы к управлению конкурентоспособностью высшего учебного заведения и обоснована роль компетенций в формировании его конкурентоспособности.

В работе систематизированы теоретические и методические основы бенчмаркинга и обобщен опыт его применения. Доказано, что бенчмаркинг является эффективным методом управления конкурентоспособностью высших учебных заведений в условиях