Рощина Юлія Вікторівна

УДК: 631.11:[ 330.12:636.085]

СТРАТЕГІЯ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ КОРМОВИРОБНИЦТВА У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Південному філіалі «Кримський агротехнологічний університет» Національного аграрного університету.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

Новіков Юрій Миколайович,

Південний філіал «Кримський агротехнологічний університет» Національного аграрного університету, завідувач кафедри фінансів і кредиту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Топіха Іван Наумович,

Миколаївський державний аграрний університет, завідувач кафедри економіки сільського господарства.

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Толкач Микола Іванович,

Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» УААН, провідний науковий співробітник (м. Київ).

Захист відбудеться 27.06.2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, , ауд.342.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 48600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, .

Автореферат розісланий 24.05.2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Р.М.Миронова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах трансформації й розвитку економіки сільського господарства ринок кормів в Україні як система, практично, відсутній. Не сформована інфраструктура ринку кормів. Не в достатній мірі працюють елементи якісної пропозиції при наявності попиту на ті або інші корми. У той же час, будучи складовою частиною ринку засобів виробництва, ринок кормів відіграє вирішальну роль у виробництві найважливіших продуктів харчування – тваринницьких. Досить відзначити, що середньодобове споживання населенням продуктів тваринного походження склало в 2006 р. по м'ясу і м'ясопродуктах – 66,3%, молоку і молокопродуктах – 54,3%, яйцях – 86,2% від рівня 1990 р. і значно відстає від науково обґрунтованої медичної норми.

Рівень споживання продукції тваринництва значною мірою залежить не тільки від собівартості її виробництва, але й від того, за якою ціною реалізується продукція, у складі якої вартість кормів займає високу питому вагу.

Таким чином, всі аграрні господарства, що вирощують корми, комбікормові підприємства, що виробляють їх як промислову продукцію, та організації оптової і роздрібної торгівлі, які їх реалізують, виступаючи суб'єктами ринку кормів, повинні перебувати в стані рівноваги в кількісному і якісному відношеннях до споживачів як тваринницьких господарств, так і особистих селянських господарств, що утримують худобу та птицю. Потенційно ринковий механізм взаємозацікавленості виробників і споживачів кормів повинен бути спрямований на розвиток і здешевлення виробництва тваринницької продукції.

Отже, стратегія ринкових перетворень і розвитку всіх форм підприємств з кормовиробництва передбачає поступове й планомірне нарощування обсягів виробництва різноманітних високоефективних кормів, збільшення їх частки на ринку, оптимізацію каналів просування і збуту, підвищення рівня конкурентоспроможності суб'єктів кормовиробництва.

У загальному вигляді ця проблема і її організаційно-економічні аспекти розглядалися багатьма вченими. Серед них необхідно виділити роботи С.П. Азізова, Ф.Н. Архипенка, В.В. Березенкова, В.І. Гайдука, Д.П. Глущенка, С.П. Голобородька, В.П. Долинського, І.Т. Кищака, А.А. Побережної, Ф.В. Петриченка, А.В. Саплєва, І.Н. Топіха, М.І.Толкача й багатьох інших вчених-аграрників.

Однак, при всьому різноманітті розглянутих питань в економічній літературі недостатньо приділено уваги розробкам стратегії розвитку товарного кормовиробництва в умовах ринкових відносин, методиці ціноутворення на продук-цію даної галузі, визначенням економічних параметрів ферм і підприємств з виробництва кормів з обґрунтуванням їхньої логістики й економічної ефективності, формуванню й функціонуванню ефективного ринку кормів у регіоні. Крім того, зміни умов господарювання вимагають уточнення існуючих методичних підходів до оцінки економічної ефективності галузі кормовиробництва з урахуванням грошової оцінки кормових угідь. Проблеми підвищення економічної ефективності кормовиробництва, нерозробленість теоретичних і прикладних аспектів адаптації галузі до ринкових відносин визначили вибір теми й актуальність дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною розділу 12 плану НДР Південного філіалу «Кримський агротехнологічний університет» Національного аграрного університету з проблеми: «Розробка й наукове обґрунтування основних напрямків реформування АПК Криму в сучасних умовах виробництва». Номер державної реєстрації 0102U000128. Дисертантом виконувався розділ реформування галузі кормовиробництва в аграрних підприємствах АР Крим.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних, методичних і практичних питань трансформації й підвищення ефективності кормовиробництва в ринково-підприємницькому середовищі, що розвивається.

Для досягнення поставленої мети поставлені й вирішені наступні завдання:

–

–

–

–

–

Об'єктом дослідження є процеси науково обґрунтованого й ефективного виробництва товарних кормів на сільськогосподарських підприємствах.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні й прикладні аспекти стратегії кормовиробництва на рівні суб'єктів господарювання в умовах ринку.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дослідження послужили основні принципи діалектики, розробки класичної й сучасної економічної теорії ринкової економіки стосовно економічних процесів, що відбуваються у сільському господарстві України. Дослідження проводилися з використанням наступних методів: абстрактно-логічного (теоретичні узагальнення й формування висновків); монографічного (вивчення організаційних форм підприємств, що виробляють корми, й технологій їхнього виробництва); економіко-статистичного (кореляційний аналіз впливу факторів на виробництво кормів); економіко-математичного (оптимізація розмірів підприємств, оптимізація складу кормів); розрахунково-конструктивного (обґрунтування раціональних параметрів нових виробничих типів підприємств).

Інформаційну базу дисертаційної роботи склали офіційні документи Державного комітету із статистики України й Автономної Республіки Крим, матеріали Міністерства аграрної політики Автономної Республіки Крим, довідково-методична література наукових установ, нормативні й агрокліматичні довідники, річні звіти, виробничо-фінансові плани й матеріали первинного обліку досліджуваних підприємств, наукові й публіцистичні видання науково-дослідних установ, теоретичні праці вітчизняних і зарубіжних учених, а також результати власних досліджень і розрахунків.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що: –

вперше запропоновано методичний підхід ціноутворення на корми, який полягає у визначенні мінімально допустимої ціни для виробників кормів й обмеження монопольної ціни для переробних підприємств та торговельних організацій залежно від попиту на корми;–

удосконалено:

методику визначення економічної ефективності кормовиробництва, що на відміну від загальноприйнятих, при розрахунку норми прибутку в знаменнику включає суму капіталу, грошову оцінку кормових угідь, основних й оборотних засобів, людського капіталу, які брали участь у виробництві кормів;

методичні підходи визначення оптимальних розмірів тваринницьких підприємств на власній кормовій базі з поголів’я худоби і підприємств з кормовиробництва, що виробляють товарні корми, з урахуванням обсягів і собівартості перевезення кормів та місцезнаходження ферм стосовно місць розміщення, вирощування і пунктів поставок кормових культур;

методику грошової оцінки землі під кормовими культурами, що, на відміну від оцінки землі через урожайність зернових культур, проводиться за оцінкою виходу кормів за їх поживністю з кормової сівозміни;

- набули подальшого розвитку:

стратегія трансформації кормовиробництва в товарну галузь через формування реального господаря земельної власності, передачу права кормовиробникам реалізовувати корми на ринку кормів, стимулювання виробництва кормів пільговим іпотечним кредитуванням, системою ціноутворення, що забезпечує оподатковування, еквівалентний обмін із промисловістю, оптимізацію структури виробництва й елементів організаційно-господарського устрою підприємств;

оцінка впливу питомої ваги концентрованих кормів у кормових раціонах годівлі корів на собівартість виробництва молока через використання рівнянь множинної кореляції при незмінній продуктивності корів і кормових угідь;

економічна оцінка різних технологій заготівлі кормів: при активному вентилюванні і пресуванні сіна, примусовому висушуванні багаторічних трав (на борошно, гранули, брикети), використанні консервантів для силосу, траншейної і баштової заготівлі сінажу, а також порівняльна економічна оцінка вирощування нових високобілкових кормових культур (Амарантів хвостатого і волотистого, Мальви кульчастої та інших).

Практичне значення отриманих результатів полягає у виробленні рекомендацій і пропозицій по підвищенню економічної ефективності виробництва кормів для всіх форм господарювання. Основні результати дисертаційної роботи знайшли своє практичне застосування у прийнятті до впровадження: Міністерством аграрної політики Автономної Республіки Крим (довідка №22/761 від 29.12.2007 р.) пропозицій стратегії розвитку товарного кормовиробництва, методики грошової оцінки земель, зайнятих кормовими культурами, моделі підприємств по кормовиробництву й обґрунтування мінімально припустимих для виробників і максимально допустимих для переробників і торговельних організацій цін на корми, Сімферопольською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим (довідка №397/04-05 від 30.01.2008 р.), Нижньогірською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим (довідка №10-09-07 від 15.10.2007 р.), Управлінням агропромислового розвитку Сакської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим (довідка №01/6/436-а від 28.11.2007 р.), Асоціацією фермерів і землевласників Криму (довідка №65-а від 09.10.2007 р.) прийняті до впровадження рекомендації щодо обгрунтування спеціалізованих підприємств з виробництва кормів, оптимізації кормової бази, ціноутворення на корми, заходи формування й функціонування ринку кормів. Південним філіалом «Кримський агротехнологічний університет» Національного аграрного університету (довідка №148 від 01.02.2008 р.) використовуються матеріали дисертації у викладанні навчальних курсів «Організація виробництва», «Планування в аграрних формуваннях», «Економіка підприємства», «Стратегічне управління підприємством».

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом особистого наукового дослідження. Всі опубліковані роботи виконані самостійно, у них відбиті основні положення і результати дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідалися й одержали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Кримського державного аграрного університету (2001 і 2002 рр.), Всеукраїнської науково-практичної конференції «Актуальні проблеми й перспективи розвитку економіки України» (м. Алушта, 2002 р.), Регіональної науково-практичної конференції «Соціально-економічні проблеми розвитку Криму» (м. Сімферополь, 2003 р.), I Міжнародної науково-практичної конференції «Науковий потенціал світу, 2004» в мережі Інтернет (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), III Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень, 2004» у мережі Інтернет (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), Міжнародному форумі молодих учених «Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн» (м. Харків, 2005 р.); I Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми соціально-економичного розвитку регіонів» (м. Сімферополь, 2008 р.)

Публікації. За темою дисертації опубліковано шість наукових праць. Публікації у фахових наукових виданнях загальним обсягом 3,61 д.а. Крім того, опубліковані тези четирьох доповідей на науково-практичних конференціях (м.Алушта – 2002 р., м.Дніпропетровськ – 2004 р., м.Харків – 2005 р., м.Сімфе-ро-поль – 2008 р.).

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (173 найменування на 14 сторінках) і 3 сторінки додатків. Дисертація викладена на 177 сторінках комп'ютерного тексту, включає 42 аналітичні таблиці, 36 рисунків, 29 формул.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми, сформульовані мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкриті наукова новизна й практичне значення, наведена інформація про апробацію й публікацію результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі «Теоретичні основи стратегії розвитку й ефективності кормовиробництва в умовах його ринкової трансформації» розкрита концепція стратегії організації кормовиробництва як товарної галузі, показані теоретичні основи економічної ефективності виробництва кормів й обґрунтовані методичні підходи до грошової оцінки землі, зайнятої кормовими культурами.

Виходячи з основних положень стратегії підприємства А. Чандлера, М. Ендрю, М. Портера про необхідність заняття підприємством стійкого становища на ринку, одержали подальший розвиток теоретичні положення трансформації кормовиробництва в товарну галузь. На відміну від існуючих концепцій з цієї проблеми, авторська розробка має чотири складові стратегічні завдання: по-перше, необхідно перебороти історично сформований відрив галузі тваринництва від власної кормової бази шляхом становлення реального хазяїна земельної власності на основі формування ринку землі, що обслуговується Державним земельним банком; по-друге, потребують перетворення підприємств з кормовиробництва в ринкові суб'єкти господарювання на основі реалізації їх права самостійно виходити на ринок кормів за дорученням юридичної особи; по-третє, забезпечення ринкових умов господарювання, в основі яких: стимулювання виробників кормів іпотечним кредитуванням за нормативами західних країн (плата за кредити під 4-5 % річних); стимулююче оподатковування, що становить 9-10вартості продукції (як у всіх західноєвропейських країнах і США), система ціноутворення, побудована на еквівалентному обміні із промисловістю; по-четверте, забезпечення стійкого становища на ринку кормів за рахунок раціональної концентрації виробництва кормів й оптимізації структури вироблених кормів.

Стратегія формування ринку кормів обумовлена також створенням внутрішньогосподарського ринку кормів. Справа в тому, що виробники кормів будуть виробляти у великій кількості якісні корми тільки за умови вигідності такого виробництва. Кормовиробництво стане товарною галуззю за умови, що люди, які працюють у цеху рослинництва, зможуть відчути себе господарями землі (або на тривалий строк орендарями землі), власниками продукції, виробленої на цій землі.

На рис. 1 представлено процес перетворення кормів у товар. При цьому головними споживачами стають господарства населення.

Товарне кормовиробництво охоплює, насамперед, внутрішньогосподарську сферу, де корм є товаром у рільництві, лукопасовищному господарстві, виробництві комбікормів, і позагосподарську сферу, у якій підприємство продає корми господарствам населення й само купує корми у комбікормової, мікробіологічної промисловості й відходи промислового виробництва.

Рис.1. Структура товарного кормовиробництва

У роботі уточнений показник – коефіцієнт приросту економічної ефективності кормовиробництва. Сутність уточнення полягає в тому, що до складу знаменника цієї формули входять грошова оцінка земель, зайнятих кормовими культурами, людський і матеріально-технічний капітал, що брав участь у створенні вартості кормів:

(1)

де ДЭ – приріст економічної ефективності виробництва кормів;

П – прибуток від реалізації кормів;

ДОЗ – грошова оцінка землі, зайнятої кормовими культурами;

ДОЧК – людський капітал, що використовується при виробництві кормів;

ДОМТК – матеріально-технічний капітал, задіяний при виробництві кормів;

н і б – індекси показника в новому й базисному варіантах.

Вихідною основою для розрахунку грошової оцінки землі, зайнятій під кормовими культурами, є врожайність культур, виражена в кормових або кормопротеїнових одиницях (В). Доцільно брати для розрахунку середню п'ятирічну врожайність культур. Тому, при грошовій оцінці землі варто мати дані по всіх кормових культурах (як вихід кормових одиниць, так і вихід перетравного протеїну з 1га).

Інший важливий показник для розрахунків – ціна реалізації одного центнера кормових одиниць або одного центнера кормо-протеїнових одиниць (Ц). Цей показник для різних видів кормових культур дуже відрізняється, тому що на його величину впливають багато факторів, серед яких суттєве значення мають кормові якості й цінність кормових культур.

Звичайно, величина виробничих витрат на 1 га площі кормових культур визначається як добуток собівартості виробництва 1 ц.к.о. (1 ц.к.п.е.) по даній культурі на її врожайність. У запропонованій нами методиці величину виробничих витрат на 1 га землі, зайнятій кормовими культурами, рекомендується визначати через коефіцієнт рентабельності виробництва кормів (Кр), значення якого варіює від складу й структури кормових культур. Тоді грошова оцінка землі під кормовими культурами визначиться за формулою:

До = {(ВЧЦ) -[ПЗЧ(1+0,3 За Ю.М.Новіковим коефіцієнт 0,3 (норматив прибутку) розрахований на підставі Постанови КМУ «Про методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення й населених пунктів» зі співвідношення, – 35% ,7% %, вираженого в коефіцієнтному вирахуванні. ЧКр)]+АР}ЧТ, (2)

де До – грошова оцінка землі, зайнятої кормовими культурами, грн./га; ПЗ – виробничі витрати, грн./га; Кр – коефіцієнт рентабельності вироблених кор-мів; АР – абсолютна рента, грн./га (прирівняна до 1,6 ц/га зерна); Т – строк капіталізації рентного доходу.

Відзначимо, що грошова оцінка земельних ділянок, зайнятих різними кормовими культурами, має на меті проведення порівняльного аналізу економічної вигідності виробництва тих або інших культур і сортів, оптимізацію структури кормовиробництва, орієнтованої на оптимальні кормові раціони.

У другому розділі «Оцінка стану й ефективності розвитку кормовироб-ництва в Автономній Республіці Крим» розкриті причини й наслідки кризи кормовиробництва Криму, показаний вплив собівартості кормів на економічну ефективність виробництва продукції тваринництва в сільськогосподарських підприємствах і система заходів держави, спрямованих на його підйом; дана характеристика стану кормовиробництва й тваринництва в стійких рентабельних господарствах Криму.

З початку реформ у Криму відбулося скорочення площ, зайнятих кормовими культурами в 6,9 рази й знизилася їхня продуктивність більш ніж у 2 рази. Виробляється п'ята частина загальної кількості кормів порівняно з 1990 р. За роки реформ у Криму залишилася майже одна четверта частина поголів'я великої рогатої худоби, 36,7% – поголів'я корів, третя частина – поголів'я свиней, 24,2 – поголів'я овець, 53,3% – поголів'я птиці, а собівартість виробництва 1 ц молока, свинини й м'яса овець виросла більш, ніж у три рази, м'яса великої рогатої худоби – майже в 3 рази, яєць – в 2,5 рази, м'яса птиці й вовни – в 1,9 раза. Зростаючий рівень собівартості прирікає сільськогосподарські підприємства на збитковість навіть при зростаючих цінах реалізації продукції. Найбільшу частку в структурі собівартості займають витрати на корми.

Проаналізовано стан тваринництва й кормовиробництва в стійких за рентабельністю підприємствах Криму різних сільськогосподарських зон. Виявлено, що в більшості досліджуваних господарств основною кормовою культурою були однолітні трави. Тому знизилася продуктивність кормової площі, рівень якої склав у цілому по кормових культурах у 2006 р. 15,5 ц.к.о. з 1 га проти 31,8 ц.к.о. – у 1990 р. При цьому вихід кормів з 1 га сіяних кормових угідь зменшився за аналізований період відповідно з 35,1 ц.к.о. до 18,5 ц.к.о., або на 47,3 %. Витрата кормів у тваринництві є значно вищою від зоотехнічних норм. Це пояснюється низькою якістю кормів, великими втратами поживних речовин при заготівлі. Коливання собівартості виробництва кормів відносно 1990 р. характеризується зростанням для одних господарств – майже в 2 рази (СПК «Більшовик» й Агроцех №49 ВАТ «ММК ім. Ілліча» Красногвардійського району), для інших – у 3,5–4,5 рази (КАГП «Джанкой» і СПК «Смарагдовий» Джанкойського району, ВАТ «Широке» Сімферопольського району), для третіх – у 5–6 разів (ВАТ «Партизан» Сімферопольського району, ВАТ «Племзавод «Кримський» Сакського району, ПСП «Нива» Красноперекопського району, ПСП «Україна» Кіровського району).

І все ж розглянуті сільськогосподарські підприємства, завдяки збереженню великого виробництва й таланту керівників, або мають рентабельні галузі тваринництва, або наближаються за рівнем рентабельності й інших показників (продуктивність тварин, витрата кормів на одиницю тваринницької продукції) до рівня 1990 р. Це свідчить про серйозні резерви, які необхідно використати.

На основі порівняльної грошової оцінки землі, зайнятої зерновими й кормовими культурами, показано, що для розглянутих господарств також властиве незадовільне ставлення до виробництва кормів. У зв'язку із чим виникає об'єктивна вимога до корінної зміни психології працівників підприємств, що вважають кормовиробництво другорядною галуззю, яка не сприяє рентабельному веденню виробництва підприємств.

За останні роки держава зробила ряд кроків, спрямованих на зростання економічної ефективності сільськогосподарських підприємств. Так, зниження дисконтних ставок НБУ спричинило процес, коли всі комерційні банки почали знижувати дисконтні ставки за надані кредити. Це вплинуло на активізацію діяльності банків і збільшення обсягів наданих кредитів. Однак, незважаючи на те, що відсотки за кредит знизилися, практично більш, ніж у 2 рази, – вони залишаються все-таки високими (у Європі – це 5-7%) і кредитні ресурси дотепер виявляються дуже дорогими. Тому Міністерство аграрної політики Автономної Республіки Крим виділяло кошти на часткову компенсацію дисконтної ставки при одержанні кредитів від комерційних банків. Так, наприклад, сума такої компенсації в 2004 р. склала 5,48 млн. грн., у 2005 р. – 16,0867 млн. грн., у 2006 р. – 8,16 млн. грн., а в 2007 р. – 16,799 млн. грн.

Трохи знизився податковий тиск на основі використання фіксованого податку й реструктуризації заборгованості. Якщо в 2001 р. податкоємність (тобто частка податків і відрахувань у фонди) перевищувала 80% валового доходу підприємств, то в цей час вона становить 18%. Уряд України виділяє певні кошти для часткової компенсації зростаючих цін на паливно-мастильні матеріали, добрива, тарифів на електроенергію. Все вказане вище призвело до зниження
збит-ковості сільськогосподарських підприємств й, більше того, дозволило, починаючи з 2004 р., вивести сільське господарство Автономної Республіки Крим зі збитковості в цілому (рис. 2).

Рис. 2. Тенденція одержання прибутку сільськогосподарськими підприємствами АР Крим

Здійснюваний комплекс державних заходів щодо підйому економічного стану сільського господарства України позначився на ефективності роботи сільськогосподарських підприємств і створив передумови для трансформації кормовиробництва в ринково-підприємницькому середовищі.

У третьому розділі «Напрями ринкової трансформації й підвищення ефективності кормовиробництва» обґрунтовані напрями формування ефективного ринку кормів, моделі організації підприємств з виробництва кормів нових виробничих типів господарювання, виявлена їх порівняльна економічна ефективність, дана економічна оцінка новим кормовим культурам і прогресивним технологіям заготівлі кормів.

Формування ринку кормів, за результатами дослідження, буде розвиватися на основі економічного взаємозв'язку між господарствами населення (покупцями кормів) і сільськогосподарськими підприємствами, заготівельними й оптовими організаціями (продавцями й покупцями кормів) (рис.3).

У дисертації визначено, що система цін повинна відповідати різним рівням ринку в рамках корпоративного об'єднання виробників і реалізаторів кормів.

Умовою, що визначає розвиток ринку кормів, повинна бути вигідність їхнього вирощування для виробника кормів і придбання їх споживачем. В основу реалізації цього найважливішого принципу повинно бути покладене вільне
ринкове ціноутворення.

Рис. 3. Схема інфраструктури ринку кормів

Так, мінімальна припустима ціна для виробника кормів (Цпкmin) повинна визначатися величиною виробничих витрат (З), збільшених на нормативний прибуток (Пн) у такий спосіб:

Цпкmin = З + Пн (3)

На ринку виробник кормів має справу або із тваринницькими підприємствами, що купують корми для виробництва тваринницької продукції, або із заготівельними організаціями й переробними підприємствами, що займаються переробкою кормів у кормобрикети, кормогранули, комбікорми й інші види товарних кормів. Останні також зацікавлені в компенсації своїх витрат (Сп) і
одер-жанні нормативного прибутку (Пнп).

Тому максимальна ціна товарних кормів після їхнього виготовлення (Цпкmax) визначиться як:

Цпкmах = (З + Пн) + ( Сп + Пнп) (4)

З такою максимальною ціною корми надходять у торговельні організації, які платять витрати по зберіганню й продажу кормів (Ср) і також повинні мати нормативний прибуток (Пнр) від реалізації кормів. Виходячи із цього, кінцева максимальна ціна кормів торговельних організацій (Цтоmax) дорівнює:

Цтоmax = (З + Пн) + (Сп + Пнп) + (Ср + Пнр) (5)

Для умов ринкових відносин з кормозабезпечення у дисертаційній роботі представлена методика визначення оптимальних розмірів молочно-товарної ферми залежно від відстані транспортування кормів і вивезення гною. Визначено, що оптимальний розмір молочно-товарної ферми (при заданих умовах кормовиробництва й обсягах перевезень від 30 до 50 т на корову й площі пасовищ, кормових і зернових товарних культур 1500 га) становить 300 корів. Для вироб-ництва кормів, молока й молочної продукції потрібно 65 працівників. Загальний обсяг інвестицій – 4,5 млн. грн. Чистий прибуток складе 1,65 млн.грн. на рік і строк окупності до 3 років.

Для проведення порівняльної оцінки ефективності різних типів підприємств у дисертації аналізувалися два типи підприємств: спеціалізоване підприємство з виробництва товарних кормів і тваринницьке підприємство із власною кормовою базою (табл.1).

Таблиця 1

Порівняльна оцінка використання землі й сукупного сільськогосподарського капіталу в нових виробничих типах кормовиробничих підприємств (при рівній площі землі – 1500 га)

Показники | Спеціалізоване підприємство з виробництва товарних кормів (проект) | Тваринницьке молочно-товарне підприємство із власною кормовою базою (проект) | Передове
зерноскотарське підприємство ВАТ «Племзавод «Кримський»
Сакського району, 2005 р.

Обсяг вироблених кормів, ц.к.о. | 42000 | 35105 | 29450

Вартість продукції, тис. грн. | 2990 | 3600 | 2440

Грошова оцінка 1500 га землі, тис. грн. | 31263 | 27186 | 22656

Основні засоби, тис. грн. | 2263 | 4525 | 3867

Оборотні засоби, тис. грн. | 791 | 1598 | 1412

Людський капітал, тис. грн. | 2460 | 5535 | 6150

Сукупний сільськогосподарський капітал, грн. | 36777 | 38844 | 34085

Вихід валової продукції на 1 грн. сукупного сільськогосподарського капіталу | 0,081 | 0,093 | 0,072

Розрахункова маса чистого прибутку підприємства, тис. грн. | 897 | 720 | 244

Рівень рентабельності сукупного сільськогосподарського капіталу, % | 2,44 | 1,85 | 0,72

Приріст рівня рентабельності сукупного сільськогосподарського капіталу стосовно передового підприємства, процентні пункти | 1,72 | 1,13 | Ч

З даних табл. 1 видно, що нові виробничі типи підприємств мають більш високі показники інтенсивності використання землі стосовно базового підприємства. Встановлено, що реалізація тваринницької продукції трохи збільшує їхню ефективність відносно специалізованого тільки на товарних кормах. Однак у розрахунку на одиницю використаних ресурсів підприємство, що виробляє тільки товарні корми, виявляється більш ефективнішим від базового, узятого для порівняння, так і від тваринницького молочно-товарного підприємства із власною кормовою базою.

Результати оптимізації структури власного кормовиробництва в молочно-товарному підприємстві за критерієм зростання продуктивності худоби й зниження витрат виробництва показали, що при збільшенні продуктивності корів й одночасного зростання врожайності кормових угідь межа ефективності молочного скотарства визначається продуктивністю корів у розмірі 4200 кг молока на 1 голову на рік і 35 ц.к.о. виходу кормів з 1 га. Одержання більш низьких показників продуктивності корів і кормових угідь призводить до збитковості молочно-товарного підприємства. Розроблена кореляційно-регресійна модель залежності собівартості виробництва 1 ц молока (yx) від продуктивності корів у ц (x1), урожайності кормових угідь у ц.к.о. (x2), виробництва власних кормів на 1 корову в ц.к.о.(x3), частки покупних концентрованих кормів у загальній масі у відсотках (x4) показала наступний взаємозв'язок факторів:

yx = 184,92–3,61772Х1 – 2,72284Х2 – 2,58914Х3 +0,9576867Х4 при R=0,98. (6)

Це означає, що зростання продуктивності корів на 1 ц у рік дає можливість знизити собівартість виробництва 1 ц молока на 3,62 грн.; при зростанні врожайності кормових угідь на 1 ц.к.о./га забезпечується її зниження на 2,73 грн.; збільшення виробництва кормів на 1 ц.к.о./гол на рік знижує її на 2,59 грн./ц; а збільшення питомої ваги концентрованих кормів на 10% призведе до зростання собівартості виробництва 1 ц молока на 9,38 грн.

Оцінка виробництва кормових культур у прифермерських сівозмінах показала, що варто домагатися збалансування виробництва кормів за рахунок посіву високобілкових кормових сумішей. Найбільше економічно ефективними кормовими культурами для АР Крим є Амарант волотистий, Амарант хвостатий і Мальва кульчаста. Вони повинні зайняти стійке місце в кормових сівозмінах.

Добре зарекомендували себе в умовах Криму багаторічні трави, до того ж вони дозволяють заощаджувати виробничі витрати в порівнянні з однолітніми травами, хоча виключати з посіву останні недоцільно, тому що вони дозволяють робити балансування кормових раціонів.

Найдорожчу зелену масу формують ранні ярові суміші. Тому вирощування кукурудзи й ранніх ярових може бути виправдане лише необхідністю виробляти зелені корми в певний проміжок вегетаційного періоду.

Збільшуючи в структурі кормових культур частку врожайних багаторічних трав (люцерни, еспарцету), озимих і соргових культур, можна знизити витрати ресурсів на виробництво кормів і тваринницької продукції. При цьому значно покращиться екологічне становище в регіоні.

У проектованих прифермських пасовищах на суходолі варто висівати еспарцет, а при зрошенні – смугові посіви люцерни й багаторічні злакові трави. Можна при закладці прифермських пасовищ використовувати й підсіви однолітніх культур: жита, тритикале, ячменю сорту «Широколистий». Посіви цих культур можуть стравлюватися за вегетаційний період 3-4 рази. При цьому собівартість 1 ц.к.п.о. складе близько 10 грн., що дешевше скошеної маси озимих кормових сумішей.

Забезпечення худоби населення й тваринницьких підприємств у зимовий стійловий період якісними повноцінними кормами може бути досягнуте за рахунок впровадження прогресивних технологій їхньої заготівлі. Так, визначено, що при активному вентилюванні сіна в стогах вміст і вихід кормових одиниць збільшується на 19%, а при заготівлі силосу й сінажу з використанням консервантів – на 14 %.

У цей час у господарствах Криму найбільш широко використовують сучасні способи приготування силосу й сінажу, консервування зернофуражних культур у фазі молочно-воскової стиглості, насичення кормів азотом, консервування зелених кормів органічними кислотами.

Для оцінки варіантів технологічних та інших рішень, що стосується заготівлі кормів, досить визначити економічні й техніко-економічні показники сукупності процесів і робіт, орієнтованих на ефективні кінцеві результати всього циклу робіт.

За основний показник рекомендується брати річний економічний ефект, що являє собою економію всіх виробничих ресурсів (живої праці, матеріалів, капітальних вкладень і т.п.). Таку економію варто вважати як додатковий чистий прибуток за рахунок використання у виробництві нових способів заготівлі й зберігання кормів. Залежно від особливостей нової технології й умов її реалізації шукані показники річного економічного ефекту визначають, розраховуючи на одиницю земельної площі або продукції.

ВИСНОВКИ

На основі проведених досліджень із стратегії розвитку кормовиробництва сільськогосподарських підприємств в умовах розвитку ринкових відносин визначені висновки, які зводяться до наступного:

1. Кормовиробництво – основна ланка кормової бази і його необхідно формувати як спеціалізовану товарну галузь. Внутрішньогосподарське виробництво кормів повинне бути відособлене в товарне, і тільки на цій основі воно зможе стати самостійною галуззю й включитися в ринок кормів як постачальник різноманітних компонентів.

2. Стратегія трансформації галузі кормовиробництва складається з прогнозування, наукового передбачення результатів подальшого розвитку системи підприємств кормовиробництва, що спирається на знання існуючих зовнішніх і внутрішніх факторів; головної лінії поводження (місії) на тому або іншому етапі розвитку; перспективного планування інвестиційних програм розвитку підприємства; системи контролю, що дозволяє оптимізувати хід виконання тактичних завдань.

3. Визначено, що розвиток ринкових відносин у галузі кормовиробництва України, на відміну від існуючих, включає наступні напрями: формування ринку землі, що обслуговується Державним земельним банком; перетворення кормовиробничих підприємств у ринкові суб'єкти господарювання на основі реалізації своєї продукції на ринку кормів; стимулювання розвитку виробництва
кор-мів пільговим іпотечним кредитуванням через заставні ціни; оптимізації розмірів концентрації кормовиробництва й елементів організаційно-господарського устрою галузі.

4. Розмір виробничих витрат на 1 га площі кормових культур, на відміну від загальноприйнятої методики, необхідно визначати через коефіцієнт рентабельності виробництва кормів, значення якого залежить від складу й структури кормових культур.

5. При вирахуванні коефіцієнта приросту ефективності нових кормо-виробничих підприємств до базового варіанта до складу знаменника формули необхідно включати грошову оцінку землі, зайнятої кормовими культурами, оцінку людського й матеріально-технічного капіталу, що брав участь у створенні вартості кормів.

6. Сучасне кормовиробництво й тваринництво Автономної Республіки Крим перебуває в дуже складному економічному становищі, тому що з початку реформ залишилися 23,9% поголів'я великої рогатої худоби, 36,7 – поголів'я корів, 34,1% – поголів'я свиней, 24,2% – поголів'я овець, 53,3% – поголів'я птиці, а площі кормових культур і виробництво кормів у перерахуванні на кормові одиниці скоротилися відповідно в 6,9 рази і 5 разів, це знизило забезпеченість кормами, розраховуючи на одну умовну голову великої рогатої худоби, на 33,1% порівняно з 1990 р. і склало в середньому за 2000-і роки всього лише 17,6 ц.к.о., що є вкрай недостатнім. Небажані зміни відбулися й у структурі кормових угідь, де частка площ кормових коренеплодів скоротилася майже в 2 рази, а по силосних культурах – майже в 3 рази. Відбулося різке зниження врожайності всіх кормових культур: кормових коренеплодів – у чотири рази, кукурудзи на силос і зелений корм – на 19,6%, однолітніх трав на сіно й зелений корм відповідно – на 35,1% й 41,5%, багаторічних трав на сіно й зелений корм – більш ніж у 2 рази, кормових культур у цілому – в 2 рази. Все це стримує розвиток тваринницьких галузей і вимагає розробки напрямів виходу кормовиробництва на ринкові основи.

7. Різко змінилася структура посівних площ, у якій частка кормових культур знизилася в 4 рази й склала в 2006 р. 11,0% проти 44,0% в 1990 р., що є результатом допущених помилок у ході реформування аграрного сектора, які зумовили, зокрема, збільшення нееквівалентності обміну між промисловістю й сільським господарством, падіння зацікавленості працівників кормовиробництва й сільськогосподарських підприємств у виробництві кормів.

8. Практика роботи 12 стійких рентабельних сільськогосподарських підприємств Автономної Республіки Крим показала, що завдяки збереженню в них крупнотоварного виробництва й таланту їхніх керівників, які володіють здібностями менеджерів і маркетологів ринкової економіки, приділяють пильну увагу потребам кормовиробництва, рентабельність галузі тваринництва й продуктивність тварин у галузях тваринництва не мала тієї негативної динаміки, що властива більшості сільськогосподарських підприємств Криму за роки реформування. Це свідчення серйозних резервів у розвитку сільськогосподарських підприємств Автономної Республіки Крим, у тому числі й у кормовиробництві, які необхідно використати.

9. Ефективне функціонування ринку кормів припускає розрахунок мінімально припустимих цін для виробників кормів, обмеження максимальних цін для кормопереробних підприємств й обмеження максимальної ціни для торговельних організацій залежно від попиту на корми. Недотримання суб'єктами викладеного методичного підходу до ціноутворення призведе до подальшої
стагнації як тваринництва, так і кормовиробництва.

10. При визначенні приросту ефективності нових типів кормовиробничих підприємств у порівнянні з базовим при розрахунку норми прибутку повинна враховуватися грошова оцінка землі, людського капіталу й матеріально-технічних засобів. Це дозволить більш повно й комплексно оцінити вплив капіталу на результативність діяльності аграрного підприємства.

11. Розрахунки показали, що визначення оптимального розміру тваринницької ферми залежить від площі кормових культур і пасовищ, питомих внутрішньофермських експлуатаційних витрат, розміру капітальних вкладень, обсягу транспортування кормів і вивезення гною на 1 голову худоби. Виходячи з умов й інтенсивності виробництва кормів в АР Крим на площі 1500 га (900 га – кормова сівозміна, 600 га – прифермське пасовищне господарство), можна розмістити 300 корів на молочно-товарній фермі, при цьому сумарні витрати інвестицій на виробництво кормів, молока, його переробку й реалізацію складуть 4,5 млн. грн., чистий прибуток – 1,6 млн. грн., строк окупності – близько 3 років.

12. Порівняльна оцінка використання землі й сукупного сільськогосподарського капіталу по спеціалізованому кормовиробничому підприємству й молочно-товарному господарству із власною кормовою базою показала, що, розраховуючи на одиницю використаних ресурсів, перше підприємство більш
ефективне в порівнянні з базовим і господарством, що має власну кормову базу.

13. Використання коефіцієнта рентабельності виробництва при визначенні виробничих і реалізаційних витрат на 1 га землі й для розрахунку коефіцієнта нормативного прибутку, а також введення в оцінку землі, зайнятої під кормовими культурами, урожайності кормових культур у кормопротеїнових одиницях і ціни реалізації одного центнера кормопротеїнових одиниць, дозволяє більш правильно підходити до визначення грошового еквівалента землі під кормовими культурами. Це дає можливість її використання для формування орендної плати за земельні ділянки, при оцінці економічної вигідності виробництва тих або інших кормових культур, удосконаленні оподатковування й розрахунку величини іпотечного кредитування.

14. Установлено, що при збільшенні частки концентрованих кормів у раціонах годівлі корів, собівартість продукції збільшується.

15. Найбільш ефективними, на основі зробленої в роботі економічної
оцінки кормових культур в АР Крим, є нові високобілкові культури: Амаранти волотистий і хвостатий, Мальва кульчаста. Вони повинні зайняти стійке місце в кормових сівозмінах.

16. Використання прогресивних технологій і способів заготівлі, зберігання й приготування кормів обумовлює збільшення виробничих витрат, однак знижують їх в розрахунку на одиницю поживних речовин і поліпшують якість корму, це сприяє їхній окупності за рахунок одержання додаткової продукції тваринництва.

17. Формування кормовиробництва як спеціалізованої товарної галузі означає створення спеціалізованих підрозділів по вирощуванню кормів і виробництву тваринницької продукції з виділенням і закріпленням за ними необхідної площі сільськогосподарських угідь. Варто організувати прифермські сівозміни з посівом багаторічних трав на 4-5 років. Механізовані бригади, які будуть здійснювати виробництво кормів на індустріальній основі, повинні мати в постійному довгостроковому користуванні закріплені кормові угіддя, технічні засоби та інші виробничі фонди. Варто мати спеціалізовані підрозділи з селекції й насінництва кормових культур. Економічний механізм взаємин між підрозділами принцип «купівлі-продажу».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових спеціальних виданнях:

1. Сафонова Ю.В. Кормопроизводство – это приоритетная отрасль АПК: Научн. труды: Экономические науки. – Симферополь: КГАУ, 2002. – Вып.76. – С.59-65.

2. Сафонова Ю.В. Состояние кормовой базы животноводства Крыма // Экономика и управление. – 2002. – №6. – С.14-16.

3. Сафонова Ю.В. Методические основы денежной оценки земли, занятой кормовыми культурами: Научн. труды: Эконом. науки. – Симферополь: ЮФ «КАТУ» НАУ, 2006. – Вып.97. – С.145-151.

4. Сафонова Ю.В. Об условиях функционирования рынка кормов: Збірник наукових праць: Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – Вип.214. – С.661-667.

5. Сафонова Ю.В. Про оптимальну модель тваринницького підприємства на власній кормовой базі // Агроінком. – 2006. – № 3-4. – С.26-28.

6. Сафонова Ю.В. Про об’єктивні умови формування ринку кормів // Агроінком. – 2006. – №5-6. – С.27-32.

Тези доповідей на науково-практичних конференціях

7. Сафонова Ю.В. Методика денежной оценки земли, занятой кормовыми культурами // Матеріали Першої Міжнародної науково-практичної конференції «Науковий потенціал світу ‘2004». Том.24. Економіка АПК. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С.52-55.

8. Сафонова Ю.В. О трансформации кормопроизводства в товарную отрасль рыночного типа // Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень у 2004 р.» Том.50. Економіка АПК. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С.55-58.

9. Сафонова Ю.В. Об условиях нормального функционирования рынка кормов Украины // Матеріали Міжнародного форуму молодих вчених «Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн». У двох томах. Т.2. – Х.: ХНТУСГ. – 2005. – С.261.

10. Сафонова Ю.В. Основы развития товарного кормопроизводства // Матеріали I Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів». – Симферополь, КРП «Издательство «Крымучпедгиз», 2008. – C.205-207.

АНОТАЦІЯ

Рощина Ю.В. Стратегія ринкової трансформації кормовиробництва у сільськогосподарських підприємствах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2008.

У дисертації розроблена концепція організації кормовиробництва як товарної галузі. Обґрунтовані принципи ринкової трансформації кормовиробництва. За останні роки держава вжила ряд