ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Інститут проблем виховання
Академії педагогічних наук України
Сіліна Галина Олександрівна
УДК [37.013.77:37.13.42]:273.3
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ
ФОРМУВАННЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ КОМПОНЕНТИ ЗДОРОВ’Я МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
13.00.07 - теорія і методика виховання
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті проблем виховання АПН України.
Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент
Покроєва Любов Денисівна,
Харківський обласний науково-методичний інститут безперервної освіти, ректор.
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор
Денисенко Нінель Федорівна,
Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти,
професор кафедри реабілітаційної педагогіки та здорового способу життя;
кандидат педагогічних наук, доцент
Шахненко В’ячеслав Іванович,
Харківський національний університет
ім. В.Н.Каразіна,
доцент кафедри валеології.
Захист відбудеться «01» липня 2008 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9.
Автореферат розісланий «30» травня 2008 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради |
Л.М.Масол
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. За роки незалежності в Україні зроблено значні кроки у створенні умов для формування здоров’я підростаючого покоління. Державними національними програмами „Освіта” („Україна ХХІ століття”), „Діти України”, „Концепцією неперервної валеологічної освіти”, Законами України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про охорону дитинства”, “Про фізичну культуру і спорт”, Національною доктриною розвитку освіти визначено необхідність роботи загальноосвітніх навчальних закладів з питань виховання свідомого ставлення дітей та підлітків до власного здоров’я та здоров’я інших людей, збереження, зміцнення, відновлення здоров’я учнів.
У сучасних наукових дослідженнях проблема здоров’я розглядається як одна з найважливіших проблем цілого комплексу наук про людину. У полізмістовій проблематиці здоров’я виокремлюються філософський (І.Брехман), соціальний (Г.Апанасенко, Е.Апостолов, М.Гончаренко, Ю.Лісицин, Л.Матрос, Г.Царегородцев та ін.), медико-біологічний (Г.Апанасенко, Г.Сердюковська, В.Язловецький та ін.), психологічний (О.Васильєва, І.Дубровіна, О.Жабокрицька, А.Маслоу, Ф.Філатов та ін.) аспекти.
Проблеми превентивного виховання молоді, педагогічні засади валеології, виховання здорового способу життя дітей та підлітків висвітлені в роботах О.Аксьонової, Т.Андрющенко, Е.Булич, М.Гончаренко, Г.Даниленко, Н.Денисенко, О.Дубогай, О.Жабокрицької, С.Кириленко, Ю.Мельника, І.Муравова, В.Оржеховської, С.Свириденко, В. Шахненка та ін.
У контексті нашого дослідження особливе значення мають роботи, присвячені проблемі педагогічної психогігієни, формуванню психогігієнічної компетентності педагога (С.Болтівець, Н.Гаранян, С.Громбах, О.Дубровський, Н.Денисенко, Т.Кулакова, Г.Сердюковська, І.Синиця, А.Холмогорова), гуманізації освітнього середовища (Я.Коломинський, С.Подмазін, В.Слободчиков, С.Свириденко, О.Столяренко, М.Черноушек та ін.), проблемам педагогічного спілкування (Б.Ананьєв, О.Бодалєв, Л.Божович, Л.Виготський, Ж.Глозман, А.Мудрик, В.М’ясищев, А.Петровський, А.Растригіна, В.Сухомлинський та ін.), організації виховного процесу на засадах особистісно зорієнтованого та індивідуального підходів (І.Бех, І.Якиманська).
Однак, незважаючи на значні зусилля щодо формування психічно та соціально здорового підростаючого покоління, стан здоров’я дітей України сьогодні погіршується. Вже в молодшому шкільному віці кожна дитина має близько двох захворювань. Характерними є різноманітні форми шкільної дезадаптації, інтелектуальна дефіцитність, соціально-стресові та невротичні розлади. Особливістю формування здоров’я сучасних молодших школярів є несприятливий вплив хронічного психоемоційного перевантаження, яке негативно впливає на здоров’я.
Аналіз педагогічної теорії та практики свідчить про наявність суперечностей між актуальністю формування здорового покоління, що зафіксовано законодавством України, та стійкими негативними тенденціями у стані здоров’я учнівської молоді, починаючи з початкової ланки; необхідністю проведення систематичної роботи з формування психічного та соціального здоров’я молодших школярів та нерозробленістю педагогічних чинників і умов даного процесу; визначенням провідної ролі педагогічних працівників і батьків у формуванні здоров’я молодших школярів та їх недостатньою компетентністю щодо даної проблеми.
Актуальність визначеної проблеми, її недостатня дослідженість, необхідність подолання зазначених суперечностей обумовили вибір теми нашого дослідження: „Педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров'я молодших школярів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема наукової роботи є частиною проблемної теми лабораторії превентивного виховання Інституту проблем виховання АПН України “Науково-методичні засади розробки і впровадження інтерактивних технологій у превентивному вихованні“, державний реєстраційний номер 0102U000842. Тема дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Інституту проблем виховання АПН України (протокол №4 від 26.05.2003 року) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №1 від 25 січня 2005 р.).
Об’єкт дослідження – процес формування психосоціальної компоненти здоров'я молодших школярів.
Предмет дослідження – педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров'я молодших школярів.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці педагогічних умов та методики формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів.
Гіпотезою дослідження є припущення про те, що ефективність процесу формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів можна суттєво підвищити за умов удосконалення у цьому контексті змісту, форм і методів педагогічної діяльності; розвитку компетентності учасників навчально-виховного процесу щодо вирішення зазначеної проблеми; узгодження діяльності педагогічних працівників і батьківської громадськості, спрямованої на збереження, зміцнення і відновлення здоров’я дітей; використання можливостей відповідної діагностико-корекційної роботи.
Відповідно до мети та гіпотези дослідження були поставлені завдання:
· з’ясувати стан розробленості проблеми в педагогічній теорії та практиці, уточнити сутність поняття „психосоціальна компонента здоров’я” в контексті її формування в дітей молодшого шкільного віку;
· окреслити соціально-педагогічні передумови формування психосоціальної компоненти здоров’я дітей молодшого шкільного віку;
· визначити критерії, показники та виявити рівні сформованості психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів;
· теоретично обґрунтувати, розробити й експериментально апробувати структурно-функціональну модель та педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров'я молодших школярів;
· розробити методичні рекомендації для вчителів і батьків щодо вирішення даної проблеми.
Теоретичну базу дослідження складають філософські положення щодо обґрунтування природи психіки людини (Б.Ананьєв, Л.Виготський, Г.Костюк, Н.Платонов С.Рубінштейн, та ін.); філософські й медико-біологічні положення про взаємозв’язок біологічних, психічних, соціальних детермінант здоров’я (Г.Апанасенко, І.Брехман, А.Маслоу, Ю.Лісицин та ін.); концепції психічного здоров’я (М.Бітянова, О.Васильєва, І.Дубровіна, С.Максименко), наукові уявлення про сутність та закономірності психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку (Д.Ельконін, Г.Цукерман та ін.); теоретичні й емпіричні надбання особистісно орієнтованого підходу і гуманістичної педагогіки (Ш.Амонашвілі, І.Бех, С.Подмазін, В.Сухомлинський, О.Сухомлинська, І.Якиманська); дослідження, присвячені питанням формування здорового способу життя (С.Болтівець, Н.Денисенко, І.Синиця, В.Оржеховська).
Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс методів дослідження: теоретичного пошуку: аналіз філософської, педагогічної, соціологічної, психологічної літератури для уточнення змісту поняття “психосоціальна компонента здоров’я”; порівняння, класифікація, систематизація й узагальнення теоретичних і емпіричних даних, за допомогою яких визначено сутність та педагогічні умови здійснення процесу формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів; за допомогою методу теоретичного моделювання розроблено структурно-функціональну модель формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів; емпіричного характеру: діагностичні (анкетування, опитування, бесіда); соціометричні, прогностичні, обсерваційні (констатувальний та формувальний експерименти), що в сукупності допомогло розробити та експериментально перевірити ефективність педагогічних умов як складових структурно-функціональної моделі формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів.
Експериментальна база дослідження. Основною експериментальною базою були визначені загальноосвітні навчальні заклади: №5 м. Харкова та с. Просяне Нововодолазького району Харківської області, ліцей № 141 м. Харкова, Мерефянський медичний ліцей. Окремі позиції відпрацьовувалися в інших загальноосвітніх навчальних закладах Харківської області.
Усього експериментом було охоплено 625 учнів загальноосвітніх навчальних закладів І ступеня, зокрема, в експериментальних класах 311 учнів та 314 – у контрольних.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше виокремлено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів та розроблено відповідну педагогічну модель; визначено й охарактеризовано критерії, показники та виявлено рівні сформованості психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів. Уточнено сутність поняття „психосоціальна компонента здоров’я” в контексті її формування в дітей молодшого шкільного віку. Подальшого розвитку набули положення про необхідність удосконалення змісту, форм і методів формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів; про засоби набуття компетентності учасників навчально-виховного процесу щодо збереження, зміцнення та відновлення здоров’я дітей.
Практична значущість здобутих результатів полягає в розробці методичних рекомендацій з формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів; удосконаленні змісту спільної діяльності навчального закладу і родини щодо формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів; узагальненні практичного досвіду з проблеми формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров’я молодших школярів.
Матеріали дослідження можуть бути використані вчителями-класоводами, вихователями груп продовженого дня, шкільними практичними психологами, викладачами закладів післядипломної педагогічної освіти. Розроблені у процесі дослідження методичні рекомендації „Психосоціальне здоров’я молодших школярів”, „Педагогічна психогігієна”, „Здорова дитина – щаслива сім’я” використовуються у загальноосвітніх навчальних закладах м. Харкова та Харківської області.
Впровадження методики дослідження здійснювалось в процесі експериментальної роботи в ліцеї № 141 м. Харкова (довідка № 276 від 13.09.2007р.), загальноосвітніх школах №5 м. Харкова (довідка № 405 від 03.10.2007 р.), с.Просяне Нововодолазького району (довідка №130 від 19.09.2007 р.), с. Крисино Богодухівського району (довідка №455 від 21.05.2007 р.), Токарівському НВК (довідка № 124 від 10.09.2007 р.), Мерефянському медичному ліцеї (довідка № 311 від 09.10.2007 р.), колегіумі № 2 м. Богодухів (довідка № 118 від 17.10.2007 р.), Краснокутській гімназії (довідка № 392 від 04.12.2007 р.).
Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях лабораторії превентивного виховання Інституту проблем виховання АПН України, Вченої ради та кафедри методики дошкільної та початкової освіти Харківського обласного науково-методичного інституту безперервної освіти, на обласних науково-практичних семінарах (2003-2007 рр.). Матеріали дослідження використовувалися під час проведення навчальних занять для слухачів курсів підвищення кваліфікації, тематичних спецкурсів та семінарів для педагогічних працівників м.Харкова та Харківської області (довідка № 835 від 04.09.2007 р.).
Апробація результатів дослідження. Найважливіші теоретичні положення і висновки доповідалися на Міжнародних, Всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, а саме: Міжнародні: “Теорія і практика особистісно-орієнтованої освіти” (Запоріжжя, 2003 р.), “Розвиток особистості у дошкільній та шкільній освіті: досвід, проблеми, перспективи” (Бєлгород, 2003 р.), “Валеологія: сучасний стан, напрямки та перспективи розвитку” (Харків, 2004 р.); Всеукраїнські: “Формування основ здорового способу життя” (Харків, 2003 р.), “Сучасні тенденції та пріоритети виховання” (Київ, 2004 р.), “Компетентнісно орієнтована освіта в умовах сьогодення (Полтава, 2005 р.), “Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, 2005 р.), “Формування професійної компетентності вчителя початкової школи в контексті моніторингу освіти” (Переяслав-Хмельницький, 2006 р.), “Ідеї, реалії та перспективи освітніх інновацій: філософія, психологія, методика” (Суми, 2006 р.), „Гігієнічні та соціально-психологічні аспекти моніторингу здоров’я школярів” (Харків, 2006 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення в 16 одноосібних публікаціях автора; з них 6 – у фахових виданнях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів і висновків до них, загальних висновків, списку використаних літературних джерел (238 найменувань, з них 4 – іноземною мовою), 21 додатка на 39 сторінках. Основний текст дисертації викладений на 180 сторінках, включає 23 таблиці, 2 рисунки, 11 діаграм. Загальний обсяг роботи – 243 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу, основні теоретичні засади і методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичну значущість одержаних результатів, особистий внесок здобувача; подано інформацію про апробацію і впровадження результатів; наведено дані про структуру дисертації.
У першому розділі – „Формування психосоціальної компоненти здоров'я молодших школярів як педагогічна проблема” визначено теоретичні основи та розглянуто соціально-педагогічні передумови формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів у сучасний період, проведено аналіз стану сформованості психосоціальної компоненти здоров’я дітей, здійснено моделювання процесу формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів.
У різні часи проблематиці формування здоров’я школярів приділяли увагу відомі фахівці. Н.Амосов, І.Брехман, О.Дубогай, Г.Сердюковська, В.Язловецький та ін. визначили основні шляхи виховання фізично здорової особистості. Проблеми та педагогічні засади превентивного виховання молоді, виховання здорового способу життя дітей та підлітків висвітлені в роботах О.Аксьонової, Т.Андрющенко, Г.Власюк, Г.Даниленко, Н.Денисенко, О.Жабокрицької, С.Кириленко, С.Кондратюк, С.Лапаєнко, Ю.Мельника, В.Оржеховської, С.Свириденко, І.Сущевої, В.Шахненка, С.Юрочкіної та ін. Вплив різноманітних соціальних чинників на здоров’я дитини висвітлено в роботах Е.Апостолова, М.Гончаренко, Г.Царегородцева, В.Шкуркіної та ін. Проблема формування психічного здоров’я школярів стала предметом дослідження М.Бітянової, О.Васильєвої, І.Дубровіної, О.Жабокрицької, С.Максименка, Ф.Філатова та ін.
Більшість вітчизняних та зарубіжних дослідників (Г.Апанасенко, Ж.Глозман, М.Гончаренко, Н.Денисенко, Ю.Лісицин, А.Маслоу та ін.) акцентують увагу на тісному взаємозв’язку психічного та соціального здоров’я, розглядаючи ці поняття з точки зору основних проблем соціалізації та міжособистісної взаємодії, адекватного ставлення до себе та інших, самоактуалізації та самореалізації особистості.
Аналіз наукових джерел засвідчив, що проблема формування психічного та соціального здоров’я молодших школярів є недостатньо розробленою в педагогічній теорії та практиці, наявна науково-методична література не висвітлює на необхідному рівні питання організації процесу збереження, зміцнення та відновлення психосоціальної компоненти здоров’я, педагогічні умови, що забезпечують ефективність зазначеного процесу.
Психосоціальна компонента є складовою здоров’я людини, яка визначається рівнем сформованості та станом психосоціальних структур особистості, ступенем їх відповідності визнаним віковим психічним та соціальним нормам, характером суб’єктивних переживань, ставленням особистості до себе та до навколишнього світу (К.Кардялис, Е.Ейдимтайте). Це поняття своїм змістом вказує, з одного боку, на рівень психічного здоров’я індивіда, з іншого, – на якість його соціальних відносин; тому зміст поняття не може бути зосереджений окремо на психічному чи соціальному аспектах (О.Дмітрієва). В онтологічному аспекті психосоціальна компонента здоров’я являє собою феномен, що формується за механізмом розвитку відповідних здібностей (В.Дружинін) на базі відповідних біологічних задатків особистості та під впливом соціально-педагогічних факторів.
Результатом узагальнення філософських і психолого-педагогічних досліджень з обраної проблеми стало уточнення поняття „психосоціальна компонента здоров’я молодшого школяра”. Це стан його психічного та соціального благополуччя, що, з одного боку, характеризується адекватним вікові рівнем зрілості особистісних емоційно-вольової та пізнавальної сфер, здатністю до самоуправління поведінкою, відсутністю хворобливих психічних проявів, з іншого, – забезпечує гармонійну взаємодію з оточуючими людьми, засновану на взаєморозумінні, взаємоприйнятті, взаємоповазі, безконфліктності.
Специфіка психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів визначається тим, що вона розглядається через призму вікової норми дозрівання відповідних психофізіологічних та функціональних структур дитини, формування актуальних у цьому віці психологічних новоутворень.
Аналіз соціально-педагогічних передумов формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів у сучасний період дозволяє визначити низку негативних чинників деформації здоров’я. Недостатнє охоплення дітей дошкільними навчальними закладами (за статистикою лише 46 % майбутніх першокласників Харківської області відвідують дитячі садки) обумовлює низький рівень готовності першокласників до шкільного навчання, ризик виникнення шкільної дезадаптації, психічних та соматичних захворювань. Причини погіршення здоров’я дітей в процесі шкільного навчання мають не тільки об‘єктивний характер, пов‘язаний із харчуванням, фінансуванням, матеріально-технічним забезпеченням, але й суб‘єктивний, пов‘язаний з поведінкою вчителів, організацією процесу навчання, сумарним навчально-виховним навантаженням тощо. Серед найбільш несприятливих середовищних чинників деформації психосоціальної компоненти здоров’я визначено такі: неповні сім’ї; батьки в розлученні (фактично або емоційно); асоціальна поведінка батьків; низький рівень їхньої освіти; економічні проблеми родини.
На основі аналізу та узагальнення наукової інформації розроблено методику констатувального експерименту. Вона передбачала діагностику наявного рівня сформованості психосоціальної компоненти здоров’я; оцінку компетентності педагогів та батьків з даної проблеми.
Структура психосоціальної компоненти здоров’я визначалась з урахуванням ієрархічних елементів, що характеризують її сутність: компоненти, критерії, показники. Найістотнішими проявами особистісного розвитку є формування когнітивної та емоційно-вольової сфер, що виявляються у свідомості та поведінці, тому компонентами визначено: когнітивний, емоційно-вольовий, діяльнісний. Особливістю психосоціальної компоненти здоров’я є те, що її формування пов’язане не стільки з природою, генетичною програмою розвитку, скільки детермінується впливом соціального середовища та цілеспрямованого виховання. Ця обумовленість дала можливість визначити єдність критеріїв психосоціальної компоненти здоров’я: теоретична і практична грамотність щодо основ психічного та соціального здоров’я, позитивне самосприйняття та сприйняття інших, ефективна взаємодія. Показниками психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів визначено: розуміння поняття „здоров’я”, уявлення про його психічну та соціальну складові, знання про себе, знання та усвідомлення вимог культури спілкування, адекватність самооцінки, емоційне благополуччя, довільність поведінки, самоконтроль, соціальну активність, конструктивність у вирішенні конфліктних ситуацій, соціометричний статус у колективі однолітків. Критерії і показники склали основу змістових характеристик виявлених рівнів сформованості:
– високий (19,2 % молодших школярів з ЕК та 20,3 % – з КК) – діти усвідомлюють поняття „здоров’я”, мають уяву про його психічну та соціальну складові. Володіють вміннями та навичками ефективної взаємодії, психічної саморегуляції та використовують їх на практиці. Мають стійку адекватну самооцінку, позитивне самосприйняття, високий рівень довільності. Користуються авторитетом у однолітків, виявляють увагу, доброзичливе ставлення до оточуючих, поважають бажання інших, ефективно включаються до спільної діяльності з однолітками та дорослими. Впевнені у своїх силах, неагресивні, вміють бачити свої недоліки, задоволені оточенням, родиною;
– достатній (27,6 % учнів ЕК та 28,4 % учнів КК) – діти усвідомлюють поняття „здоров’я”, мають деякі уявлення про його складові. Мають адекватну самооцінку, підвищену ситуативну тривожність, володіють уміннями й навичками ефективної взаємодії та психічної саморегуляції, однак не завжди є послідовними у їх використанні. Неагресивні, неконфліктні, однак проявляють байдужість стосовно інших людей. Емоційно стабільні, добре виконують доручення, але не завжди виявляють ініціативу; у конфліктних ситуаціях намагаються використовувати конструктивну поведінку;
– знижений (30,2 % учнів ЕК та 29,1 % учнів КК) – діти мають недостатньо повні, однобічні знання з основ здоров’я; володіють певними уміннями та навичками щодо збереження та зміцнення здоров’я, однак адекватно діють лише в ситуації зовнішнього контролю. Часто виявляють конфліктність у ситуаціях спілкування, що супроводжується негативними поведінковими реакціями, почуттям тривожності, невпевненості. Не користуються авторитетом у однолітків, часто причиною цього є недостатній мовленнєвий розвиток, відсутність навичок саморегуляції психічного стану та контролю за поведінкою. Мають занижену самооцінку, демонструють агресивність по відношенню до більш успішних учнів;
– низький (22,0 % учнів ЕК та 22,2 % учнів КК) – діти мають розрізненні знання з основ здоров’я, не володіють навичками його збереження та зміцнення. Не сформовано навички ефективної взаємодії, діти непослідовні та неадекватні в поведінці, мають демонстративні або агресивні прояви. Відрізняються неадекватною самооцінкою, некритичністю мислення, не користуються повагою однолітків; як правило, мають сформовану особистісну тривожність, низький рівень домагань. До цієї групи також віднесено учнів з неадекватно завищеною самооцінкою, агресивні, конфліктні, схильні до брехні.
З’ясовано, що в педагогічній практиці учителів і керівників шкіл не існує чітких уявлень про зміст психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів; більшість (понад 76 %) педагогів та батьків не пов’язують особистісне гуманне ставлення до дитини, емоційну підтримку із станом її здоров’я. Рівень організації педагогічної взаємодії та узгодженості в діяльності учасників навчально-виховної системи щодо збереження, зміцнення, відновлення здоров’я учнів є недостатнім.
Розроблена структурно-функціональна модель формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів характеризується конкретною метою, завданнями, принципами, відповідним змістом, формами та методами виховної діяльності, функціями, рівнями педагогічного впливу (безпосередньо-формувальний, опосередковано-формувальний, вплів батьків) та дозволяє розглядати складові процесу формування в їх послідовності та взаємозв’язку (рис. 1).
Рис. 1. Структурно-функціональна модель формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів
У другому розділі „Дослідження ефективності педагогічних умов формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів” обґрунтовано педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів, експериментально перевірено їх ефективність, розроблено методичні рекомендації для педагогічних працівників і батьків.
Підґрунтям для побудови комплексу формувальних впливів слугували результати констатувального етапу експерименту, аналіз та узагальнення досвіду педагогічних колективів щодо збереження, зміцнення, відновлення здоров’я учнів та положення про те, що процес формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів, у першу чергу, обумовлюється впливом соціального середовища та організацією цілеспрямованого здоров’язберігаючого та здоров’яформуючого навчання й виховання.
Досліджено й обґрунтовано педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів: удосконалення змісту, форм і методів педагогічної діяльності для розширення соціального досвіду та життєвих навичок молодших школярів, застосування ідей педагогічної психогігієни, гуманізація педагогічних взаємовідносин, створення позитивного психологічного клімату в класних колективах; організація теоретичної і методичної підготовки педагогічних кадрів до здійснення процесу формування психосоціальної компоненти здоров’я; узгодження діяльності учасників виховного процесу щодо збереження, зміцнення і відновлення психічного та соціального здоров’я учнів; проведення відповідної діагностико-корекційної роботи з молодшими школярами.
Роботу з формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів було спрямовано на удосконалення відповідних змісту, форм і методів. Ця діяльність передбачала формування життєвих навичок молодших школярів та реалізовувалась у процесі апробації тренінгу „Психосоціальна компетентність”. Тренінг складався з трьох послідовних блоків, завданнями яких було формування когнітивного, емоційно-вольового та діяльнісного компонентів. Кожен блок містив спеціальні вправи, спрямовані на формування у молодших школярів відповідних знань, навичок та особистісних якостей.
Оцінка ефективності тренінгу проводилася на спільних семінарах для вчителів-учасників експерименту. З’ясовано, що більшість проблем виникає під час обговорення з дітьми результатів вправи, яку вони виконували у ході заняття. Наявність цих проблем пояснюється тим, що у дітей молодшого шкільного віку, особливо в учнів перших і других класів, здатність до рефлексії своєї діяльності ще не сформована остаточно і знаходиться у стадії розвитку. Однак обговорення результатів або власних почуттів наприкінці кожної тренінгової вправи є необхідною умовою ефективності всього тренінгу. Тому розроблено спеціальні рекомендації для вчителів щодо використання „відкритих запитань”, які є логічним закінченням кожної тренінгової вправи. Під час занять учителям було рекомендовано використовувати гіпотетичні запитання („Що б ви зробили чи подумали, коли...?”); питання-роздуми („Як би ми могли розв’язати цю проблему?”); заохочення („Цікаво, а що сталося потім?”); питання-виявлення позиції („А що ти думаєш або відчуваєш з приводу...?”); питання-розслідування („Чому ти так думаєш?”); уточнення або підведення підсумку („Чи я маю рацію, коли кажу, що на твою думку...?”); пошук згоди („Чи погоджуєтеся ви з тим, що...?”). Учителям також було рекомендовано підбадьорювати учнів, стимулювати висловлювання своїх думок, а не опитувати їх по колу, намагаючись створити враження, що на кожне запитання існує єдина правильна відповідь.
Формувальні впливи спрямовувались на забезпечення психогігієни навчальної діяльності молодших школярів. Орієнтиром цієї роботи стали положення українських та зарубіжних учених про те, що в умовах сучасної школи можливо здійснити два типи профілактики психічних захворювань: безпосереднє навчання, у перебігу якого учні набувають відповідні знання та навички, та створення стабільної, сприятливої шкільної атмосфери, яка зменшує ймовірність виникнення стресових психотравмуючих ситуацій. В експериментальній діяльності використано ефективний педагогічний досвід; запропоновано систему психокорекційних вправ для емоційної релаксації, зняття негативних емоцій та напруження молодших школярів.
Під час формувального експерименту було організовано систему психологічно-педагогічного супроводу молодших школярів, що передбачало: первинну та вторинну профілактику шкільної дезадаптації, діагностику та корекцію тривожності, самооцінки, ставлення до школи; оптимізацію психологічного клімату в класних колективах, комплексну оцінку стану психічного здоров’я учнів, соціометричні дослідження; реалізацію корекційно-розвивальної програми „Розвиток пізнавальних процесів та навичок спілкування у групі”; проведення психологічних семінарів, тренінгів, консультативно-просвітницької роботи з педагогами та батьками.
Програма роботи з педагогічними працівниками передбачала розвиток у них компетентності щодо даної проблеми, підґрунтям цієї діяльності стало положення про те, що розвиток компетентності передбачає два процеси: набуття особистістю нових знань, умінь, досвіду та корекція, зміна усталених її форм. Оскільки основною формою підвищення кваліфікації вчителів є післядипломна освіта, експериментальну роботу було зосереджено на вдосконаленні змісту та методів курсової перепідготовки. З цією метою було внесено відповідні зміни до навчальних програм курсів підвищення кваліфікації учителів початкових класів, практичних психологів, учителів предметів валеологічного напряму. Під час курсової підготовки значна частина навчального часу відводилася практично орієнтованим заняттям, тренінгам, рольовим і діловим іграм, спрямованих на оволодіння вчителями принципами, методами корекційно-педагогічної та консультативної роботи. Для виявлення результативності такої підготовки було проведено відповідне анкетування слухачів курсів при Харківському обласному науково-методичному інституті безперервної освіти (143 осіб), результати якого показали, що педагоги оцінили навчання як: професійно значуще (80 %), таке, що відповідає професійним та особистим потребам (69 %), інформативне (67,5 %), емоційно комфортне (65 %), конструктивне для розвитку особистості (63 %).
З метою надання методичної та практичної допомоги вчителям початкових класів з проблеми формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів, визначення основних шляхів педагогічної діяльності щодо формування психосоціальної компоненти здоров’я учнів упродовж 2003-2006 років проводилися обласні науково-практичні семінари “Психосоціальна компонента здоров’я дітей молодшого шкільного віку”.
Особлива увага приділялася роботі з батьками. У змісті цієї діяльності враховувалися конкретні соціально-педагогічні проблеми родини, з’ясовувалися причини та визначалися шляхи їх вирішення. У ході експерименту проводилися батьківські збори, постійно діючі семінари-практикуми за відповідною тематикою, індивідуальні та групові консультації, батьки брали участь у тренінгу „Моя родина”. Ефективною для корекції батьківського ставлення до дитини виявилися вправа „Ідеальна дитина”, малюнкова арт-терапія. Під час зборів та семінарів батьки залучалися до спільного розв’язання проблемних життєвих ситуацій, які було підібрано таким чином, щоб викликати інтерес, бажання спілкуватися, висловлювати свої думки, спиратися на власний життєвий досвід, сімейні цінності та традиції. У процесі таких занять вироблявся спільний погляд на проблему, ставали зрозумілими помилки дорослих; відбувався процес самопізнання батьками своїх внутрішніх ресурсів та індивідуальні зміни.
У перебігу експериментальної роботи здійснювалась відповідна діагностико-корекційна діяльність. З метою з’ясування, кому з учнів необхідна індивідуальна корекція, та комплектування корекційних груп проведено психологічну діагностику за адаптованими методиками О.Александровської, Л.Собчик, Р.Жиля та ін. Визначальним фактором успішної корекції психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів було врахування типу особистості молодшого школяра та психологічних механізмів виникнення психосоціальнних розладів. Для корекційної роботи використовувалися методи ігротерапії, музикотерапії, логотерапії, драмотерапії. Ефективними виявилися психокорекційні групові та індивідуальні заняття для молодших школярів, які базувалися на використанні традиційних психотехнічних прийомів і методик (Т-групи, групи зустрічей, групи тренінгу умінь).
Результати формувального етапу експерименту засвідчили відчутні позитивні зміни показників психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів з експериментальних колективів; підтвердженням цього є перерозподіл учнів у групах за рівнями відповідно до визначених критеріїв і показників. Кількість учнів з ЕК, віднесених до високого рівня, збільшилася на 7,0 %, тоді як у КК цей показник зменшився на 1,2 %. Кількість учнів, віднесених до достатнього рівня, в ЕК зросла на 9,6 %, а в КК не змінилася. Що стосується учнів із зниженим рівнем, позитивна динаміка спостерігається в ЕК (зменшення кількості з 30,2 % на початку експерименту до 22,5 % наприкінці), тоді як в КК кількість таких учнів збільшується з 29,1 % до 30,5 %. Кількість учнів з низьким рівнем в ЕК зменшилася на 8,9 %, у той же час у КК цей показник зменшується лише на 0,2 %.
Отримані показники представлено у діаграмах 1 та 2.
Діаграма 1
Рівні сформованості психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів на початку експерименту
Експериментальна група Контрольна група
Діаграма 2
Рівні сформованості психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів наприкінці експерименту
Експериментальна група Контрольна група
Отримані результати свідчать про те, що в учнів колективів, де цілеспрямована систематична робота з формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів не проводилася, педагогічні працівники, учні та батьки не удосконалювали власну компетентність щодо психічного та соціального здоров’я, у виховному процесі не використовувався потенціал діагностико-корекційної діяльності, а загальною метою виховної роботи не ставилися завдання формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів, рівень її сформованості загалом залишився значно нижчим від тих учнівських колективів, де ця робота носила системний характер.
У процесі експериментального формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів, що базувалося на поєднанні змісту, форм і методів виховної діяльності з організацією теоретичної і методичної підготовки педагогічних кадрів, підвищенням відповідної компетентності учасників навчально-виховного процесу, проведенням діагностико-корекційної роботи вдалося суттєво поліпшити психічне та соціальне здоров’я молодших школярів. Зафіксована позитивна динаміка рівнів сформованості психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів з експериментальних колективів свідчить про ефективність створених педагогічних умов.
На основі узагальнення результатів дослідження зроблено висновки, які підтвердили гіпотезу дослідження:
1. Проблема формування психічного та соціального здоров’я молодших школярів є недостатньо розробленою в педагогічній теорії та практиці. Наявна науково-методична література не висвітлює на необхідному рівні питання організації процесу збереження, зміцнення та відновлення психосоціальної компоненти здоров’я, педагогічні умови, що забезпечують ефективність зазначеного процесу.
2. Вивчення філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної літератури з проблеми дослідження дало змогу уточнити поняття „психосоціальна компонента здоров’я молодшого школяра”, яке розглядається нами як стан психічного та соціального благополуччя дитини, що характеризується адекватним вікові рівнем зрілості особистісних емоційно-вольової та пізнавальної сфер, здатністю до самоуправління поведінкою, відсутністю хворобливих психічних проявів та забезпечує ефективну взаємодію з оточуючими людьми. З’ясовано, що формування психосоціальної компоненти здоров’я є доцільним саме в молодшому шкільному віці, оскільки його центральним набутком є новий рівень самосвідомості, який забезпечує здатність до формування внутрішнього духовного світу, встановлення соціальних контактів на підставі рефлексії, емпатії, формування почуття компетентності, здатності до довільної поведінки.
3. Аналіз соціально-педагогічних передумов формування психосоціальної компоненти здоров’я дозволив визначити низку негативних чинників деформації здоров’я молодших школярів, серед яких: недостатнє охоплення дітей дошкільними навчальними закладами, і як наслідок, – низький рівень готовності першокласників до шкільного навчання, ризик виникнення шкільної дезадаптації, психічних та соматичних захворювань; певні об‘єктивні та суб‘єктивні фактори навчально-виховного процесу; дисгармонійне родинне виховання. Тому збереження, зміцнення та відновлення психічного і соціального здоров’я учнів як органічна частина проблеми виховання здорового покоління в Україні є актуальною і зумовлює необхідність проведення відповідних досліджень.
4. Визначено компоненти (когнітивний, емоційно-вольовий, діяльнісний), критерії (теоретична і практична грамотність щодо основ психічного та соціального здоров’я, позитивне самосприйняття та сприйняття інших, ефективна взаємодія) та показники психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів, виявлено рівні її сформованості (високий, достатній, знижений, низький).
5. У перебігу констатувального експерименту з’ясовано фактичний стан сформованості психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів. Виявлено, що у більшості учнів (30,2 % в ЕК та 29,1 % у КК) переважає знижений рівень; 23,0 % учнів з ЕК та 22,2 % з КК продемонстрували низький рівень сформованості цієї якості; високий рівень зафіксовано лише у 19,2 % школярів з ЕК та 20,3 % з КК. Отже, процес формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів потребує систематичного цілеспрямованого педагогічного впливу.
6. З’ясовано, що формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів можливе шляхом створення структурно-функціональної моделі, яка характеризується конкретною метою, завданнями, принципами, відповідним змістом, формами та методами, функціями (діагностико-прогностична. розвивально-корекційна, реабілітаційна, організаційно-координуюча) та рівнями педагогічного впливу (безпосередньо-формувальний, опосередковано-формувальний, вплив батьків).
7. Визначено педагогічні умови ефективного формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів: удосконалення змісту, форм і методів педагогічної діяльності для розширення соціального досвіду та життєвих навичок молодших школярів; застосування ідей педагогічної психогігієни, гуманізація педагогічних взаємовідносин, створення позитивного психологічного клімату в класних колективах; організація відповідної теоретичної і методичної підготовки педагогічних кадрів шляхом навчання в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників, проведення постійнодіючих проблемних семінарів; узгодження діяльності учасників виховного процесу щодо збереження, зміцнення і відновлення психічного та соціального здоров’я учнів; реалізація діагностико-корекційної роботи з молодшими школярами.
8. Порівняння експериментальних даних засвідчило, що в результаті реалізації програми дослідження в експериментальних класах відбулися позитивні зміни у рівнях сформованості психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів. Кількість учнів з ЕК, віднесених до високого рівня, збільшилася на 7,0%, тоді як у КК цей показник зменшився на 1,2 %. Кількість учнів, віднесених до достатнього рівня, в ЕК зросла на 9,6 %, а в КК не змінилася. Що стосується учнів із зниженим рівнем, позитивна динаміка спостерігається в ЕК (зменшення кількості з 30,2 % на початку експерименту до 22,5 % наприкінці), тоді як в КК кількість таких учнів збільшується з 29,1 % до 30,5 %. Кількість учнів з низьким рівнем в ЕК зменшилася на 8,9 %, у той же час у КК цей показник зменшується лише на 0,2 %.
9. Підсумки дослідно-експериментальної роботи, її позитивні результати дали можливість впровадити методичні рекомендації з організації процесу формування психосоціальної компоненти здоров’я учнів для практичного використання вчителями-класоводами, шкільними практичними психологами.
Дисертаційне дослідження не претендує на повноту і завершеність розв’язання проблеми формування психосоціальної компоненти здоров’я учнів. Перспективи подальших досліджень проблеми вбачаються нами в таких напрямах: удосконаленні діагностико-прогностичних методик, методик диференційованої профілактики порушень психосоціальної сфери школярів на основі міждисциплінарного підходу для всіх вікових груп.
Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення в таких публікаціях:
1. Сіліна Г.О. Психосоціальне здоров’я молодшого школяра та параметри його виміру / Г. О. Сіліна // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету: Педагогічні науки: зб. наук. праць. – Ізмаїл, 2004. – Вип. 17. – С. 103-107.
2. Сіліна Г.О. Шляхи оцінки психосоціального здоров’я в структурі та функціонуванні молодшого школяра / Г. О. Сіліна // Підготовка майбутнього вчителя природничих дисциплін в умовах моделювання освітнього середовища – Полтава: АСМІ, 2004. – С. 384-387.
3. Силина Г.А. Обеспечение психосоциального здоровья младших школьников: психолого-педагогический аспект / Г. О. Сіліна // Імідж сучасного педагога. – 2004. – №5(44). – С. 18-21.
4. Сіліна Г.О. Організаційно-педагогічні питання забезпечення психосоціального здоров’я молодших школярів / Г. О. Сіліна // Наукові записки. – Вип. 52. Частина 2. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка. – 2003. – С. 189-192.
5. Сіліна Г.О. Дослідження психосоціального здоров’я молодших школярів / Г. О. Сіліна // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: збірник наукових праць. – Київ-Житомир: Ви-во ЖДУ, 2004. – Кн.1. – С. 189-192.
6. Сіліна Г.О. Психологічна безпека освітнього середовища в контексті формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів / Г.О.Сіліна //Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Збірник наукових праць. – Вип.8 – Кн. 2. – К.., 2005. – С. 118-121.
7. Сіліна Г.О. Деякі аспекти забезпечення психосоціального здоров’я молодших школярів / Г. О. Сіліна // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць. – Вип.10. – К.: НПУ, 2003. – С. 307-314.
8. Сіліна Г.О. Спеціально-змістовні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів / Г. О. Сіліна // Імідж сучасного педагога. – 2005. –№9-10 (58-59). – С. 72-74.
9. Сіліна Г.О. Про деякі результати дослідження психосоціального здоров’я молодших школярів / Г. О. Сіліна // Валеологічна освіта в навчальних закладах України: стан, напрямки й перспективи. – Кіровоград: КДПУ ім. В. Винниченка. – 2004. – С.95-98.
10. Сіліна Г.О. Оцінка психосоціального здоров’я молодших школярів: деякі результати дослідження / Г. О. Сіліна // Валеологія: сучасний стан, напрямки та перспективи розвитку: Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 2-4 квітня 2004 р. –Харків, 2004. – Т. 3А. – С. 137-142.
11. Сіліна Г.О. Психологічна безпека освітнього середовища як умова формування психосоціального здоров’я молодших школярів / Г. О. Сіліна // Формування громадянської компетентності учнівської молоді. Відкриття європейського року громадянської освіти в Україні: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 8-9 лютого 2005 р. – Харків: ХОНМІБО. – 2005. – С. 195-197.
12. Силина Г.А. Организационно-педагогическое обеспечение психосоциаль-ного здоровья младших школьников / Г. А. Силина // Развитие личности в дошкольном и школьном образовании: опыт, проблемы, перспективы: Материалы Международной научно-практичнской конференции 11-12 ноября 2003 г. – Белгород: Изд-во БелГУ, 2003. – Ч.1. – С. 152-154.
13. Сіліна Г.О. Валеоустановки і уявлення про психосоціальне здоров’я молодших школярів суб’єктів виховної системи „школа-родина” / Г. О. Сіліна // Теорія і практика особистісно-орієнтованої освіти: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 8-10 квітня 2003 р. (2 частина). – Київ-Запоріжжя: Просвіта, 2003. – С. 41-47.
14. Сіліна Г.О. Психосоціальне здоров’я молодших школярів: Методичні рекомендації / Г. О. Сіліна – Харків: ХОНМІБО, 2003. – 32с.
15. Сіліна Г.О. Педагогічна психогігієна: Методичні рекомендації / Г.О. Сіліна – Харків: ХОНМІБО, 2003. – 32с.
16. Сіліна Г.О. Здорова дитина – щаслива сім’я: Методичні рекомендації для батьків, шкільних психологів, вчителів початкових класів / Г. О. Сіліна – Харків: ХОНМІБО, 2004. – 48с.
АНОТАЦІЯ
Сіліна Г.О. Педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2008.
У дисертації з’ясовано сутність психосоціальної компоненти здоров’я дітей молодшого шкільного віку та проаналізовано передумови її формування у сучасний період. Визначено компоненти (когнітивний, емоційно-вольовий, діяльнісний), критерії та показники психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів, виявлено рівні її сформованості. Досліджено педагогічні умови формування психосоціальної компоненти здоров’я молодших школярів: удосконалення змісту, форм і методів виховного процесу; розвиток компетентності та узгодження діяльності педагогічних працівників, батьківської громадськості з питань збереження, зміцнення і відновлення здоров’я дітей; використання можливостей
