Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського

СТОЛЯРОВА Тетяна Олександрівна

УДК: 378.147.111

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ

МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Вінниця – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини, Міністерство освіти і науки України, м. Умань.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Коберник Олександр Миколайович,

Уманський державний педагогічний університет

імені Павла Тичини, Інститут природничо-

математичної та технологічної освіти, директор.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Кулик Євген Володимирович,

професор кафедри педагогічних технологій,

Дрогобицький державний педагогічний університет

імені Івана Франка;

кандидат педагогічних наук, доцент

Ковальов Юрій Геннадійович,

завідувач кафедри теорії і методики технологічної та професійної освіти,

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського.

Захист відбудеться “18” червня 2008 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 05.053.01 у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського (21100, м. Вінниця, вул. Острозького, 32, зал засідань).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (21100, м. Вінниця, вул. Острозького, 32).

Автореферат розісланий “___” __________ 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А.М. Коломієць

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Сучасна вища освіта, як зазначається в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, має забезпечити підготовку активного, самостійного, творчого фахівця, здатного до постійного пошуку нестандартних способів вирішення будь-якого виробничого завдання, використання досягнень науково-технічного прогресу, реалізації та самореалізації своїх сутнісних сил у різних видах діяльності. Природно, що створення умов для розвитку творчого потенціалу кожного громадянина України визначається Конституцією України, законодавчими документами про освіту як пріоритетне завдання держави.

В умовах реформування вищої педагогічної школи, впровадження багаторівневої підготовки педагогічних кадрів відповідно до Болонської декларації особливої актуальності набуває проблема модернізації підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності та забезпечення їхньої конкурентоспроможності на ринку праці. Саме тому проблеми формування творчої активності вчителя, його професіоналізму стають дедалі більш значимими у теорії і практиці професійної підготовки майбутніх педагогів. Українська загальноосвітня школа потребує педагога з високим рівнем творчої активності, фахової майстерності, здатного до саморозвитку і навчання упродовж життя.

Необхідність формування творчої активності майбутніх учителів у їхній професійній підготовці зумовлена, насамперед, істотними змінами освітньої парадигми, що полягає в утвердженні ідей особистісно зорієнтованого навчання і виховання підростаючого покоління, у новому баченні завдань, що покладаються на вчителя, в кардинальних змінах його просвітницьких і виховних функцій, оскільки школа із суто педагогічного середовища перетворюється у відкриту для навколишнього світу систему.

Отже, розвиток творчого потенціалу майбутнього вчителя має не тільки освітньо-культурне, а й соціально-політичне значення, оскільки йдеться про професійну переорієнтацію учителя від просвітництва до здійснення життєтворчої та культуротворчої місії.

Проблема формування творчої активності майбутнього вчителя знайшла своє відображення в численних психолого-педагогічних дослідженнях. Окремі аспекти формування творчої активності учителя обґрунтовували В.Андрієвська, Ю.Бабанський, В.Загвязинський, М.Ломонова, Л.Лузіна, О.Піскунов, О.Приходько, В.Сагарда, Р.Шакуров та ін., визначали основні риси творчого вчителя В.Лісовська, В.Кан-Калик, Н.Кічук, М.Нікандров, М.Поташник та ін. Діяльності педагога, спрямованій на розвиток творчих можливостей учнів у навчально-виховному процесі, присвятили свої дослідження В.Андрєєв, Р.Гуревич, І.Зязюн, О.Матюшкін, Н.Мойсеюк, О.Савченко, Г.Тарасенко, С.Сисоєва, М.Сметанський та ін.

Актуальність і доцільність формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання (технологій) обумовлена й сучасними тенденціями реформування освітньої галузі “Технологія”. В зв’язку з цим перед учителем трудового навчання ставиться мета не лише навчити кожного учня сукупності трудових операцій та прийомів, а й сформувати технічно освічену особистість, здатну швидко адаптуватися до стрімких змін у сучасному техногенному середовищі, вміти сприймати нове, приймати рішення, виконувати творчу роботу.

Особливості підготовки майбутніх учителів трудового навчання розглядалися в працях В.Гетти, Р.Гуревича, Ю.Ковальова, О.Коберника, Є.Кулика, В.Мадзігона, Н.Ничкало, В.Сидоренка, Г.Терещука, В.Титаренко, Д.Тхоржевського та ін.

У результаті моніторингу професійної діяльності молодих учителів трудового навчання було виявлено недостатній рівень їхньої активності і творчості, низький професіоналізм у вирішенні нестандартних педагогічних проблем.

Вища педагогічна освіта нині залишає традиційну систему підготовки майбутнього вчителя трудового навчання, що не виключає виникнення суперечностей: між потребою шкіл у творчо-активних педагогах, підготовлених до формування активної, самостійної, творчої особистості, реалізації здібностей кожного учня у різних видах предметно-перетворювальної діяльності, з одного боку, та реальними результатами професійної підготовки майбутніх учителів трудового навчання; з іншого, між традиційним змістом професійної підготовки майбутніх учителів трудового навчання, а також відповідним інструментарієм (принципи складання навчальних планів, програм, технологій навчання тощо), успадкованими від старої вищої школи, та новими завданнями реформування освітньої галузі “Технологія” (спрямованість галузі на всебічний розвиток особистості, задоволення її потреб, забезпечення попиту суспільства на конкурентоспроможних, творчо-активних фахівців із високим рівнем адаптації до швидкозмінних вимог світового ринку праці); між вимогами до індивідуально творчого характеру педагогічної праці і надмірно заформалізованою підготовкою майбутнього педагога до його професійної діяльності.

Все це зумовлює актуальність і вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання в процесі професійної підготовки”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри теорії та методики трудового і професійного навчання технолого-педагогічного факультету Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини як складова частина проблеми “Модернізація змісту, форм і методів трудового навчання в загальноосвітній школі”.

Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол № 5 від 25 грудня 2001р.) та узгоджено з Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 1 від 29 січня 2002р.).

Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутніх учителів трудового навчання.

Предмет дослідження – методика формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання у процесі професійної підготовки у вищих педагогічних навчальних закладах.

Мета дослідження – науково обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність методики формування творчої активності майбутніх учителів трудового навчання у процесі їх професійної підготовки.

Гіпотеза дослідження – формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання у вищих педагогічних навчальних закладах буде ефективнішим за умов наукового обґрунтування цілісної методики як органічної єдності її компонентів: мотиваційно-цільового, рефлексивно-діагностичного, когнітивно-змістового та операційно-технологічного; врахування результатів діагностування творчої активності студентів; застосування особистісно зорієнтованих технологій та стимулювання творчої діяльності майбутніх учителів трудового навчання.

Відповідно до предмета, мети та гіпотези дослідження були сформульовані такі завдання дослідження:

1. Виявити сутність, зміст та ґенезу категорії “творча активність” і понять, що корелюють з нею.

2. Розробити модель, рівні і критерії сформованості творчої активності майбутніх учителів трудового навчання.

3. Визначити організаційно-педагогічні умови процесу формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання у професійній підготовці та експериментально їх перевірити.

4. Обґрунтувати та експериментально перевірити методику формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання.

Теоретико-методологічною основою дослідження слугували наукові положення сучасної педагогічної науки щодо: методологічних основ неперервної професійної освіти (С.Гончаренко, І.Зязюн, Н.Ничкало та ін.); професійної підготовки майбутніх фахівців (А.Алексюк, С. Архангельський, В.Безпалько, М.Нікандров, О.Падалка, О.Пєхота, І.Підласий, О.Пометун, С.Сисоєва, Н.Кузьміна, І.Якиманська та ін.); ідеї, які стосуються визначення й аргументації сутності специфіки професійної праці учителя (Р.Гуревич, О.Забокрицька, Е.Карпова, Н.Кічук, Н.Кузьміна, Н.Мойсеюк, О.Савченко, В.Сластьонін та ін.); праці, в яких досліджуються особливості й специфіка творчої педагогічної діяльності (К.Альбуханова-Славська, Ф.Гоноболін, В.Загв’язінський, В.Кан-Калик, Ю.Кулюткін, М.Поташнік та ін.); наукове обґрунтування сутності творчості в психологічному (А.Брушлинський, Л.Виготський, С.Рубінштейн, В.Крутецький, В.Моляко, Я.Пономарьов, В.Роменець та ін.) і педагогічному аспектах (В.Андрєєв, Л.Вяткін, Н.Кічук, І.Колесникова, Т.Кудрявцев, С.Сисоєва, І.Лернер та ін.); теорія та практика підготовки майбутніх учителів трудового навчання (Р.Гуревич, О.Коберник, Є.Кулик, Г.Левченко, В.Мадзігон, В.Сидоренко, Г.Терещук, Д.Тхоржевський); теорії розвивального навчання й активізації пізнавальної діяльності (П.Гальперін, О.Матюшкін, М.Махмутов, П.Підкасистий, М.Скаткін, Н.Тализіна).

Для вирішення визначених завдань застосовувалася система взаємодоповнюючих методів дослідження. Теоретичні методи (теоретико-методологічний аналіз філософської, соціологічної і психолого-педагогічної літератури; аналіз, синтез, узагальнення і систематизація теоретичних та експериментальних даних, моделювання, порівняння, проектування) застосовувалися для визначення гіпотези, мети та завдань дослідження, обґрунтування сутності та ґенези розвитку творчої активності особистості. Емпіричні методи (анкетування, інтерв’ювання, бесіди, спостереження, тестування, ранжування, створення і розв’язання проблемних ситуацій, педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний) з метою зібрання емпіричних даних для обґрунтування педагогічних умов, виявлення структурних компонентів, сутності педагогічних явищ. Статистичні методи (статистична обробка одержаних результатів, вивчення програмних документів та досвіду роботи науково-педагогічних працівників) використовувалися для одержання фактичних даних щодо стану досліджуваної проблеми в практиці та обробки проміжних результатів і кінцевого зрізу після проведення дослідно-експериментальної роботи й забезпечення його достовірності.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини, Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г.Короленка, Глухівському державному педагогічному університеті та в загальноосвітніх школах І?ІІІ ступенів № 10, 11, 14 м. Умані. Всього дослідно-експериментальною роботою було охоплено 451 студент, 85 учителів.

Дослідження здійснювалося протягом 2001-2007 років за трьома етапами науково-педагогічного пошуку. На першому етапі (2001?2002 рр.) опрацьовувалась філософська, педагогічна, психологічна та науково-методична література з метою розробки концептуальних положень та вибору методів дослідження, вивчалися шляхи розв’язання проблеми в сучасній практиці; визначалися об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження; проводився констатувальний експеримент, обробка й узагальнення його результатів. На другому – (2002?2006 рр.) розроблялися програма і методика формувального етапу науково-дослідної роботи; визначалася та експериментально перевірялася авторська методика формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання у процесі професійної підготовки; проводилися проміжні зрізи, корегування та вдосконалення експериментальних матеріалів. На третьому етапі (2006?2007 рр.) аналізувалися проміжні результати і кінцеві зрізи, коригувався зміст; відбувалися систематизація й узагальнення результатів дослідження отриманих у процесі теоретичного аналізу та дослідно-експериментальної роботи, опис і літературна інтерпретація матеріалів, формулювання висновків, одержаних за час комплексного дослідження проблеми формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження: вперше розроблено та науково обґрунтовано модель та методику формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання у процесі його професійної підготовки; визначено комплекс організаційно-педагогічних умов, які забезпечують ефективне формування цього особистісного утворення; уточнено основні положення про механізми, форми, методи формування творчої активності майбутнього вчителя в процесі професійної підготовки. Подальшого розвитку набули якісні характеристики та критеріальні показники рівнів творчої активності, що забезпечують керований характер процесу професійної підготовки майбутніх учителів трудового навчання.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено спецкурси “Методика проектування і виготовлення об’єктів праці”, “Інноваційні педагогічні технології”, “Методика організації творчої діяльності” для студентів вищих навчальних закладів; зміст та технології формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання на різних етапах його професійного й особистісного становлення, адаптованих до реального освітнього процесу вищої школи; укладено навчально-методичний посібник та словник з проблеми формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання для викладачів вищих педагогічних навчальних закладів.

Результати дослідження можуть бути використані в процесі укладання навчальних програм і посібників з метою вдосконалення навчально-виховного процесу з питань професійної підготовки майбутніх учителів трудового навчання у вищих педагогічних навчальних закладах; проведення науково-педагогічних досліджень, розробці матеріалів для підвищення кваліфікації вчителів трудового навчання, для написання курсових та дипломних робіт студентами.

Наукові положення дослідження впроваджено у практику роботи Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка про впровадження № 326 від 24.10.07 р.), Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (довідка про впровадження № 418 від 24.11.07 р.), Глухівського державного педагогічного університету (довідка про впровадження № 2731 від 9.10.07 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною аргументованістю вихідних теоретичних положень; застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних об’єкту, предмету і завданням дослідження; поєднанням кількісного і якісного аналізу теоретичного та емпіричного матеріалу; результатами дослідно-експериментальної роботи.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження обговорено на 12 конференціях, зокрема на міжнародних науково-практичних конференціях: “Технологическое образование в подготовке учителя и учащихся” (Росія, м. Кіров, 2004 р.), “Інноваційні технології в професійній підготовці вчителя трудового навчання: проблеми теорії і практики” (м. Полтава, 2006 р.), “Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (м. Вінниця, 2006 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Трудова та професійна підготовка молоді: проблеми і перспективи” (м. Кривий Ріг, 2000 р.), “До 85-річчя від дня народження В.О. Сухомлинського” (м. Умань, 2003 р.), “Модернізація підготовки майбутнього вчителя освітньої галузі “Технологія” (м. Умань, 2004 р.), “Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 2005 р.). Положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на звітних науково-практичних конференціях Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (м. Умань, 2001–2005 рр.); засіданнях наукової лабораторії “Проблеми трудової підготовки учнів сільської школи” (м. Умань, 2001–2007 рр.), засіданнях кафедри теорії та методики трудового і професійного навчання Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.

Публікації. Основні результати дослідження висвітлені в 12 одноосібно виданих працях, у тому числі: 2 навчальних посібника, 8 статей опубліковано у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; 2 статті у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, 14 додатків на 68 с., списку використаних джерел (275 найменувань, з них 5 – іноземними мовами). Загальний обсяг роботи становить 274 сторінки друкованого тексту, з яких 182 сторінки основного тексту. Робота містить 14 рисунків на 6 сторінках основного тексту, 7 таблиць на 3 сторінках основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь розробленості проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, етапи дослідження, його методологічну і теоретичну основу; сформульовано гіпотезу; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, вірогідність здобутих результатів; подано інформацію про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні аспекти формування творчої активності майбутнього педагога” – розкриваються теоретичні засади досліджуваної проблеми, стан її розробленості у психологічній, педагогічній, соціологічній, філософській літературі, аналізуються різні підходи до визначення сутності понять “творчість”, “активність”, “творча активність” та наявні підходи до процесу формування творчої активності майбутнього вчителя; обґрунтовано модель та визначено організаційно-педагогічні умови ефективного формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання.

У психолого-педагогічній теорії і практиці поки що не склалося єдиної думки про зміст поняття “творча активність”. Наведений у розділі аналіз психолого-педагогічної та філософської наукової літератури показав, що творча активність здебільшого розглядається як вищий етап людської діяльності, яка характеризує органічний світ; як загальна закономірність еволюції відкритих систем, як соціальний феномен, що передбачає необхідність інноваційної діяльності, як умови створення продукту творчості і зростання самої людини, яка є головним ресурсом розвитку суспільства, його історії і культури; як характеристики особистості, що впливають певним чином одна на іншу і домінують в залежності від спрямованості, виду, умов діяльності. Визначені ознаки творчої активності дозволяють знайти співвідношення між традиційним процесом пізнання і творчою активністю.

Творчу активність визначаємо як характерну здатність особистості цілеспрямовано і свідомо змінювати себе, навколишню дійсність з метою поліпшення та узгодження із власними та суспільними ціннісними орієнтаціями.

Сутність творчої активності майбутнього вчителя полягає в його здатності нетрадиційно, творчо вирішувати завдання, поставлені в процесі професійної діяльності. Творча активність як одна з визначальних характеристик майбутнього вчителя, що повинна формуватись в процесі професійної підготовки, дає змогу йому глибше усвідомити важливість педагогічної праці і свого покликання, реально оцінити потенційні можливості, реалізувати творчі потреби, глянути на життєтворчий процес із позиції гуманістичних принципів, знайти нові підходи до розв’язання старих проблем та суперечностей.

Діяльність сучасного вчителя детермінується новими соціальними умовами, глибокими науково-теоретичними знаннями, технологічною оснащеністю, що кардинально змінює всю структуру його професійних і особистісних якостей. У зв’язку з цим підготовка майбутнього вчителя трудового навчання, здатного бачити альтернативні варіанти вибору в будь-якій педагогічній проблемі чи ситуації, вміти приймати нестандартні рішення повинна базуватися на принципах системності, активності, індивідуалізації, інноваційності, природовідповідності, культуровідповідності.

Структура творчої активності, що виступає показником професійної й особистісної характеристики майбутнього вчителя, розглядається через систему особистісних компонентів (мотиваційно-цільового, когнітивно-змістового, рефлексивно-діагностичного та операційно-технологічного), наповнених якісними показниками і характеристиками, головними серед яких є характер мотивації в реалізації творчої активності в педагогічній діяльності; обсяг знань про сутність феномену творчої активності і технологій її реалізації; адекватність самооцінки себе як суб’єкта творчоактивної діяльності; спосіб здійснення творчої педагогічної діяльності.

Для теоретичного дослідження процесу формування творчої активності у майбутнього учителя трудового навчання у дисертаційній роботі в ролі головного методу дослідження використано теоретичне моделювання. Це дозволило висвітлити глибинну сутність процесу формування творчої активності, розкрити динаміку взаємозв’язку складових елементів системи професійної підготовки майбутніх учителів трудового навчання, виявити шляхи, що характеризуються оптимізуючим впливом на процес функціонування цього явища та прогнозувати кінцевий результат.

З урахуванням теоретичних передумов дослідження розроблено модель формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання (рис.1).

Рис.1. Модель формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання

Модель включає: мету, принципи, форми, методи, види діяльності та організаційно-педагогічні умови формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання. Організаційно-педагогічні умови містять: забезпечення особистісно зорієнтованого підходу до формування творчої активності студентів на засадах індивідуалізації професійної підготовки; формування позитивної мотивації до творчої педагогічної діяльності; система диференційованих завдань професійної спрямованості, яка забезпечує розвиток звички студентів до творчої професійної діяльності; комплексне застосування різних дисциплін та засобів формування творчої активності вчителя трудового навчання; наявність програми поетапного формування у майбутніх вчителів творчого ставлення до: а) вивчення особистості учня; б) вивчення й узагальнення педагогічного досвіду вчителів-предметників; в) вдосконалення власної системи впливу на особистість; застосування нових технологій у навчальному процесі вищого навчального закладу, якими передбачається, що 1) студент є суб’єктом навчальної діяльності; 2) навчальні завдання мають особистісний сенс; 3) лабораторні роботи моделюють різні аспекти педагогічної діяльності вчителя трудового навчання; 4) навчально-трудова діяльність є одним із етапів підготовки до подальшої педагогічної творчої діяльності; 5) активно використовуються проблемно-пошукові методи.

У другому розділі –“Експериментальна перевірка ефективності методики формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання” –науково обґрунтовано методику забезпечення комплексного розв’язання проблеми формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання у процесі професійної підготовки, а також представлено аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи.

На етапі формувального експерименту перед нами стояло завдання виявлення, обґрунтування та експериментальної перевірки моделі та методики формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання у процесі професійної підготовки на основі забезпечення органічної єдності мотиваційно-цільового, когнітивно-змістового, рефлексивно-діагностичного та технологічного компонентів; зорієнтованість на принципи системності, активності, інноваційності, індивідуалізації, природовідповідності, культуровідповідності, а також поетапність обґрунтування та реалізації методики за схемою формулювання цілей підготовки, її змісту, структури, функцій, організації та управління.

Відбір змісту, форм організації, методів навчання в межах розробленої методики був орієнтований на формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання у процесі його професійної підготовки (пріоритетна методика діалогу, проблемної гри, що моделює навчання).

Потреба у формуванні в студентів, майбутніх учителів трудового навчання творчої активності як базової основи їхньої професійної спрямованості висуває особливі вимоги до змісту і процедури становлення цього особистісного утворення, вибору форм, методів, засобів і технологій, а саме:

- зміст навчального матеріалу повинен бути концептуальним, тобто його необхідно конструювати таким чином, щоб теоретичні дані, які розкривають різні (соціокультурні, історико-педагогічні, науково-теоретичні, організаційно-методичні) аспекти творчої активності, введені на початковому етапі навчання, постійно використовувалися як “базальна схема” (П.Гальперін) орієнтації в системі знань і творчих умінь, сформованих на кожному етапі навчання;

- викладання має відповідати вимогам операційності, зміст якої полягає в тому, що базові категорії, які розкривають сутність і специфіку творчої активності, мають бути подані як певна сукупність стратегій майбутньої професійної діяльності;

- навчання має бути проблемним, що передбачає створення проблемних ситуацій за рахунок порівняння традиційних і творчих педагогічних впливів;

- технології навчання повинні базуватися на принципі рефлективності, який припускає, що освоєння творчої активності спонукає студентів до усвідомлення потреби у творчому стилі мислення як засобу реалізації творчо активних практичних дій.

Обґрунтування змістового наповнення процесу формування творчої активності майбутніх учителів трудового навчання включало в себе:

1) формулювання призначення предметів психолого-педагогічного та професійно зорієнтованого блоку в цілісній системі знань про сутність і специфіку творчої активності у процесі професійної підготовки;

2) визначення складу і структури предметів, виявлення внутрішньо-предметних і міжпредметних зв’язків, вибудовування динаміки поетапного поглиблення і розширення знань щодо різних аспектів творчої активності у процесі навчання;

4) обґрунтування змісту і розробку методики організації різних видів діяльності майбутнього вчителя трудового навчання, що включають теоретичне і практичне засвоєння організаційно-методичних аспектів творчої активності в процесі професійної підготовки;

5) визначення змісту, обсягу і характеру самостійної роботи студентів, спрямованої на формування творчої активності студентів у процесі предметно-перетворювальної діяльності;

6) добір змісту різних видів практики, що передбачає вивчення й аналіз творчого навчального та трудового процесу в навчальних закладах різних типів;

7) розробку тематики студентських наукових досліджень (реферати, курсові, творчі проекти, повідомлення) на основі поглибленого освоєння різних аспектів творчої активності.

Професійна підготовка майбутнього вчителя трудового навчання (технологій) має свої характерні особливості, а саме: органічне поєднання пізнавальної і трудової діяльності, що відображається у вивченні як теоретичних дисциплін, так і проведенні практикуму у майстернях, оволодінні народними ремеслами і промислами, організації технологічних практик. Тому процес формування творчої активності студентів відбувається шляхом їхнього залучення до навчально-пізнавальної, пректно-технологічної, предметно-перетворювальної, науково-дослідницької, художньо-прикладної діяльності та вивчення спеціальних курсів (“Методика проектування і виготовлення об’єктів праці”, “Інноваційні педагогічні технології”, “Методика організації творчої діяльності”).

Формування творчої активності майбутніх учителів трудового навчання вимагає впровадження таких інноваційних технологій, як проектна, проблемного навчання, індивідуалізації та диференціації та ін.

Сучасна вища педагогічна школа надає перевагу таким формам, методам, засобам і технологіям навчання, що сприяють виявленню та формуванню творчої активності й компетентності студентів у залежності від їхніх особистих нахилів та інтересів. До таких традиційно вживаних форм навчання, покликаних забезпечити розкриття індивідуальних здібностей студентів у навчально-трудовій діяльності та формуванні їхньої творчої активності, можна віднести лекцію, семінарські, практичні та лабораторні заняття. В роботі проаналізовано різні типи лекцій (монолог, діалог, дискусія, диспут, лекція з “навмисними помилками”, лекція-шоу, “лекція удвох”, лекція-інцидент, “мозкова атака”, проблемна лекція тощо) з точки зору їхньої придатності для формування творчої активності та самостійної пізнавальної діяльності студентів. Значну роль у формуванні творчої активності відіграють, як показали наші дослідження, семінари-дискусії, семінари у формі ділової гри та лабораторно-практичні заняття, де у майбутніх учителів трудового навчання формуються вміння виконувати графічні роботи, проводити вимірювання та обчислення, планування своєї діяльності, організацію робочого місця, наукової організації праці та ін. Лабораторні роботи сприяють розвитку в студентів творчого мислення, інтересу до раціоналізаторства та винахідництва. Використання на семінарських та лабораторно-практичних заняттях методів інтерактивного навчання “Навчаючи - вчуся”, або “Кожний навчає кожного”, “Броунівський рух”, “Ажурна пилка” (“Мозаїка”, “Джиг-со”), Кейс-метод, “Дерево рішень” та ін.) сприяє формуванню суб’єктної творчої активності студентів. Зокрема зростає їхня зацікавленість самим процесом (формою, процедурою) інтеракції; ігровим характером навчальної діяльності, прийнятним для студентів; пізнавальною проблемою; зміною (на відміну від традиційного заняття) основного джерела мотивації до навчання із зовнішнього на внутрішнє; освоєнням усіх рівнів пізнання (знання, розуміння, застосування знань, аналіз, синтез, оцінка); залученням до участі всіх присутніх; випробовуванням себе (студента) у різних ролях (генератора, резонатора, ведучого, опонента, рецензента, арбітра тощо); можливістю демонстрації своїх найкращих якостей; сприятливими умовами взаємодії (щирість, довіра, відвертість, розкутість, партнерство, толерантність тощо).

В основу експериментальної методики було покладено проектну технологію, яка забезпечує розвиток пізнавальних і творчих навичок майбутніх учителів трудового навчання, вміння самостійно конструювати власні знання й орієнтуватися в інформаційному просторі, здатності до критичного мислення. Метод проектів передбачає розв’язання певної проблеми, що вимагає, з одного боку, використання різноманітних методів, а з іншого, інтеграції знань та вмінь з різних галузей науки. В свою чергу, метод проектів як педагогічна технологія наголошують дослідники О.Коберник, В.Сидоренко, В.Симоненко, С.Ящук та ін., становить сукупність дослідницьких, пошукових і проблемних методів, творчих за своєю сутністю. Особливість проектної технології полягає у функціонуванні цілісної системи дидактичних засобів (змісту, методів, прийомів тощо), що адаптує навчально-виховний процес до структурних і організаційних вимог навчального проектування. Останнє ж передбачає системне та послідовне моделювання тренувального розв’язання проблемних ситуацій, які потребують від учасників освітнього процесу пошукових зусиль, спрямованих на дослідження та розробку оптимальних шляхів створення проектів, їхнього неодмінного публічного захисту й аналізу підсумків, упровадження у практику.

Ми дотримуємося точки зору науковців, які розглядають метод проектів як особистісно зорієнтовану педагогічну технологію, спрямовану на розвиток пізнавальної та творчо-перетворювальної активності студентів, формування унікальності та самобутності кожного майбутнього вчителя, його критичного і творчого мислення, наполегливості, спрямованості на кінцевий результат, уміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі. Все це, разом узяте, дозволяє кожному студентові будувати власну освітню траєкторію. З метою оволодіння всіма студентами методикою проектування в експериментальних групах було введено спецкурси “Методика організації проектно-технологічної діяльності”, “Проектування і виготовлення об’єктів праці”. До курсу методики трудового навчання були внесені певні корективи, пов’язані з методикою навчання учнів 5-9 класів проектуванню та виготовленню виробів із різних конструкційних матеріалів.

Під час емпіричного дослідження нами перевірялися модель, умови та методика формування творчої активності майбутніх учителів трудового навчання. Дослідно-експериментальна робота проводилася у три етапи.

На першому етапі дослідження було визначено об’єкт, предмет, мету та завдання, сформульовано його концептуальну ідею і робочу гіпотезу, здійснено прогнозування очікуваних результатів, розроблено загальний план дослідно-експериментальної роботи, здійснено відбір методів та відібрано діагностичний інструментарій експериментального дослідження, визначено критерії та показники, за якими оцінювалася готовність студентів до творчої педагогічної діяльності, рівень їхньої творчої активності, узагальнено дослідження аналізованої проблеми та продумано основні підходи до її розв’язання. Все це становило констатувальний етап дослідження.

Крім того, узагальнено сучасні вимоги суспільства та загальноосвітніх шкіл до вчителя трудового навчання, здійснено кількісний та якісний аналіз зібраної інформації, зафіксовано безпосередні й опосередковані дані та показники. Так, шляхом опитування першокурсників встановлено, що 42,7% респондентів вважають свій вибір місця навчання (педагогічний університет) неусвідомленим, 32,5% студентів-випускників наполягали на тому, що отримана ними професія педагога не співпадає з їхнім баченням особистої творчої самореалізації, а 41,5% респондентів поки не визначили роль одержаної професії у власному житті. Педагогічна діяльність практично кожному третьому учителеві трудового навчання (30,7%) не приносить задоволення. У більшості випускників професійна мотивація виражена слабко, а професійний інтерес -– несформований, що створює необхідність посилення творчого аспекту в професійній підготовці. Аналіз анкетування та тестування свідчить, що найбільші проблеми в учителів трудового навчання, виникають під час розробки проекту власної життєтворчості (79,3%), створенні власної системи творчої роботи, використанні інноваційних педагогічних технологій (76,5%). Як результат, лише 15,3% педагогів загальноосвітніх шкіл вважають себе підготовленими до виявлення та розвитку обдарувань учнів, а 38,5% вчителів трудового навчання не визнають себе творчими особистостями. Загалом 76,7% респондентів проблему формування творчої активності в освіті вважають своєчасною та актуальною.

Другий етап дослідження передбачав експериментальну перевірку ефективності моделі та методики формування творчої активності майбутніх учителів трудового навчання. Це – формувальний етап експериментальної роботи, під час якого прослідковувалася впродовж чотирьох навчальних років динаміка сформованості творчої активності майбутніх учителів трудового навчання.

Третій етап дослідження включав у себе змістовий аналіз емпіричних даних, одержаних під час дослідження. Для цього були використані методи статистичного аналізу інформації, які дозволили обрахувати показники об’єкта дослідження.

Для визначення рівня творчої активності майбутнього учителя трудового навчання були прийняті такі рівні: низький (репродуктивний); середній (продуктивний); високий (творчий).

У роботі наводяться результати формувального етапу експерименту. З табл. 1 видно, що на початку дослідно-експериментальної роботи в контрольних та експериментальних групах переважав середній рівень творчої активності майбутніх учителів трудового навчання. Після закінчення першого року навчання кількість студентів в експериментальних групах, що відповідають низькому рівню творчої активності знизився до 17,6%. Наприкінці другого курсу значно зросли середній (до 55,0%) та високий (до 22,5%) рівні творчої активності майбутніх учителів трудового навчання порівняно з попереднім роком. В експериментальних групах студентів третього курсу порівняно з контрольними групами високий рівень творчої активності зріс до 24,2%. Після завершення дослідно-експериментальної роботи в експериментальних групах студентів четвертого курсу домінуючим залишився середній рівень творчої активності (58,8%), але суттєво знизилися показники низького рівня до 14,8% та піднялися показники високого рівня творчої активності до 26,4%.

Таблиця 1.

Розподіл майбутніх учителів трудового навчання за рівнями сформованості творчої активності (у %)

Рівень творчої активності | Послідовність дослідно-експериментальної роботи

Перший курс | Другий курс | Третій курс | Четвертий курс

Контрольна група | Експери-ментальна група | Контрольна група | Експери-ментальна група | Контрольна група | Експери-ментальна група | Контрольна група | Експери-ментальна група

Низький | 30,0 | 29,1 | 28,3 | 22,5 | 25,5 | 18,1 | 24,4 | 14,8

Середній | 52,2 | 53,3 | 51,2 | 55,0 | 53,3 | 57,7 | 53,3 | 58,8

Високий | 17,8 | 17,6 | 20,5 | 22,5 | 21,2 | 24,2 | 22,3 | 26,4

Одержані результати свідчать про те, що сформульована робоча гіпотеза підтвердилась: розроблена нами модель та методика сприяють формуванню творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання в процесі професійної підготовки.

Ефективність формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання в процесі його професійної підготовки, що ґрунтується на експериментальному впровадженні запропонованої моделі та методики, підтверджується й такими показниками:

- стійкою позитивною динамікою рівня мотиваційно-цільової професійної спрямованості майбутніх учителів експериментальних груп: на початку експерименту зацікавлені у самовдосконаленні та творчому професійному розвитку більшість (53,3%); на завершальному етапі формувального експерименту 58,8%; достатньо високі показники рівня навчальних досягнень студентів з таких навчальних дисциплін, як “Основи педагогічної творчості” (75%), “Основи наукових досліджень” (70%); “Педагогіка” (66%); “Психологія” (64%). Вищезазначені цифри свідчать про достатню якість професійно-орієнтованої підготовки майбутніх вчителів Уманського, Полтавського та Глухівського державних педагогічних університетів, є показником результативності активізації зацікавленості майбутніх учителів у готовності до творчої професійної діяльності;

- результативністю участі у Всеукраїнських студентських олімпіадах з професійно-орієнтованих дисциплін: на етапі формувального експерименту у вузівському турі олімпіади взяло участь 34 студенти, 16 з них (47%) стали переможцями Всеукраїнської олімпіади з трудового навчання (для порівняння: на етапі констатувального експерименту 7 переможців).

Динаміка результатів, що відображає ефективність застосування експериментальної методики, підтвердила наукову спроможність висунутої гіпотези і правильність вихідної ідеї дослідження.

Результати проведеного дослідження дають підстави вважати, що вихідна методологія є правильною, мета досягнута, поставлені завдання розв’язані, що дало можливість сформулювати такі висновки:

1. Виявлено і схарактеризовано з урахуванням нової освітньої парадигми та вимог сучасного соціокультурного етапу розвитку суспільства особливості актуального психолого-педагогічного знання про творчість та творчу активність майбутнього вчителя. З’ясовано сутність та зміст категорій “творчість”, “творча активність”, “педагогічна творчість” та понять, що корелюють із ними. Поняття “творча активність” розуміємо, як здатність людини цілеспрямовано й свідомо змінювати себе та навколишню дійсність із урахуванням власних та суспільних ціннісних орієнтирів. Процес формування творчої активності розглядається як конструювання нового, цілісного утворення (сформованість творчої активності майбутнього вчителя), яке є несформованим або неусвідомленим, але може бути створене за умови цілеспрямованого впливу на майбутнього вчителя трудового навчання за допомогою експериментальної методики в процесі професійної підготовки.

2. Узагальнено психолого-педагогічні основи формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання в процесі його професійної підготовки; виявлено якісну специфіку та фасилітаційну спрямованість творчого процесу в педагогічному середовищі, його концептуальну ідею, головні структурні елементи, компонентний склад та взаємозв’язки між ними, характеристику важливих творчо-активних якостей майбутнього вчителя, виділено рівні й показники сформованості творчої активності.

З’ясовано, що передумовою процесу формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання є органічна єдність стратегій особистісного розвитку та стратегії формування процесуального. Як особистісне явище творча активність є розвитком творчого потенціалу студента, актуалізацією його професійних мотивів, знань та вмінь, завдяки яким створюється можливість самостійного вибору стратегій, пріоритетів, систем взаємодії, тактик навчання та стилю роботи вчителя з учнем, а також перетворення самого себе та всього освітнього середовища. Як процесуальне явище творча активність є безперервним синтезом професійного саморозвитку майбутнього вчителя та врахування його індивідуальності, залежності підготовки від особистісних якостей майбутнього вчителя і рівня творчої педагогічної активності. Найбільш повно творча активність майбутнього вчителя трудового навчання формується у процесі організації та управління навчально-трудовою й науково-дослідницькою діяльністю.

3. Розроблено та експериментально перевірено модель формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання, що включає в себе: мету – формування творчо активного вчителя трудового навчання; завдання, які конкретизують мету професійної підготовки; принципи (науковості, систематичності, активності, індивідуалізації та диференціації, природовідповідності та ін.); види діяльності (навчально-пізнавальна, науково-дослідницька, проектно-технологічна, художньо-прикладна, техніко-конструкторська); форми навчання (аудиторні і позааудиторні), методи (формування мотивації особистості студента, організації творчої діяльності, стимулювання творчої активності) результат – творча особистість вчителя трудового навчання.

Для визначення рівня творчої активності майбутнього учителя трудового навчання були прийняті такі рівні: низький (репродуктивний), середній (продуктивний), високий (творчий).

4. Експериментально доведено, що процес формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання нерозривно пов’язаний із професійною підготовкою, що дає можливість підвищити його здатність до професійного та особистісного саморозвитку (власне, головна мета професійної підготовки) за таких організаційно-педагогічних умов: забезпечення особистісно зорієнтованого підходу до формування творчої активності студентів на засадах індивідуалізації професійної підготовки; формування позитивної мотивації до творчої педагогічної діяльності; створення системи диференційованих завдань професійної спрямованості, яка забезпечує розвиток творчих навичок студентів; комплексного застосування всіх груп навчальних дисциплін; наявність програми поетапного формування в майбутнього учителя творчого ставлення до: а) вивчення особистості учня, б) вивчення й узагальнення педагогічного досвіду вчителів трудового навчання, в) вдосконалення власної системи впливу на особистість; застосування у навчальному вищого навчального закладу процесі нових технологій, які передбачають, що студент є суб’єктом навчально-трудової діяльності, навчальні й трудові завдання мають особистісний сенс, лабораторні роботи моделюють різні аспекти педагогічної діяльності вчителя трудового навчання, навчально-трудова діяльність є одним з із етапів підготовки до подальшої творчої педагогічної діяльності, відбувається активне використання проблемно-пошукових методів навчання.

5. Обґрунтовано та впроваджено в практику методику поетапного формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання в контексті реалізації особистісно зорієнтованої професійної підготовки. Основними компонентами експериментальної методики є мотиваційно-цільовий, рефлексивно-діагностичний, когнітивно-змістовий та операційно-технологічний, які взаємопов’язані між собою і розкривають послідовність процесу формування у студентів творчої активності. Методика включає в себе сукупність форм організації професійної підготовки (лекції, семінари, лабораторно-практичні заняття, педагогічна і технологічна практики, клуби за інтересами, студентське проектно-конструкторське бюро, студії народних ремесел, творчі та проблемні групи, гуртки тощо, заняття в яких проводяться за індивідуальною, парною, груповою та фронтальною формами), активних та інтерактивних методів (організація та стимулювання навчально-творчої діяльності, ділові та рольові ігри, метод проблемного викладу, частково-пошуковий та дослідницький метод) та особистісно-орієнтованих технологій навчання (проектна, інтерактивна, ігрова технології, індивідуалізації та диференціації), які реалізуються у процесі навчально-пізнавальної, предметно-перетворювальної, науково-дослідницької, проектно-технологічної та художньо-прикладної діяльності.

6. Досліджено ефективність експериментальної методики формування творчої активності майбутнього вчителя трудового навчання, виявлено причини, що гальмують процес її впровадження, зокрема: а) низький загальний рівень мотивації до навчання; б) домінування не професійних, а утилітарних мотивів; в) незадовільна організація навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах, обумовлена застарілими традиціями та інертністю; г) негативне ставлення багатьох студентів до своєї майбутньої професійної діяльності.

Результати проведеного нами дослідження переконують у справедливості його гіпотези і дають підстави вважати, що задекларовані завдання були вирішені, концепція дослідження виявилася правильною, а поставлену мету було досягнуто.

На основі одержаних результатів розроблено навчально-методичний посібник для формування творчої активності майбутнього вчителя, матеріали дослідження можуть бути використані в процесі укладання підручників, посібників, рекомендацій та безпосередньо в навчально-виховному процесі педагогічних навчальних закладів та загальноосвітніх шкіл.

Проведене нами дослідження, звісно, не претендує на остаточне розв’язання проблеми. Перспективи її подальшої наукової розробки ми вбачаємо в глибокому висвітленні неперервності розвитку творчої активності вчителя впродовж усього його життя, а також у дослідженні специфіки взаємозв’язку проблем життєтворчості вчителя як особистості та школи як педагогічної системи.

Основний зміст