7. Окремою серією в українському ЛХЗ представлені апелятиви з оз-на--кою „безіменності”, чи групової індивідуалізації, які тлумачаться зви-чай-но за допомогою „вертикального” контексту (Баран, Вовк та ін. – всьо-го 196 одиниць (без урахування ускладнених ЛХЗ)).

8. За способом використання сучасний літературно-художній зооні-мі-кон характеризується національним осмисленням: твори на українську те-ма-тику – і відповідно до цього використання українського іменника. На-ці-о--нальна приналежність онімії чітко простежується.

9. Хоча українська літературно-художня зоонімія і зберігає виразну ук-раїнську питомість, ономастичний простір художніх текстів складається не лише з зоонімів, властивих нашій національній культурі, а й із інтер-лінг-вальних та міжкультурних (Алекс, Алі, Архімед, Бертольдо, Бімбо, Блек, Гектор, Джек, Джой, Дунчі, Дюла, Жак, Мілорд, Піціко, Пішта, Ральф, Рекс, Стек, Султан, Чарлі тощо), які, по суті, є неперекладними й адапто-ва-ними на українському ґрунті. Не сприяють піднесенню національного ко-лориту такі детермінанти у складі ЛХЗ, як дядя, тьотя, окремі зро-сій-ще-ні гіпокористики (Костя, Льоня, Петя) та одиниці, що суперечать пра-во-писній традиції.

10. Результати дослідження можливостей одиниць кожної з виокрем-ле-них під час функціонального аналізу рубрик (номінативна, характе-рис-тич-на, емоційно-експресивна, дейктична, архітектонічна функції) дово-дять, що і в ЛХЗ визначальною є все-таки номінативна роль, яка й забез-пе-чує стилістичне використання найменувань тварин як фактів художнього мов-лення, актуальних тільки у „своєму” тексті.

11. Специфічною рисою, яка зумовлена як внутрішніми та зовнішніми особливостями зоонімів, так і їх взаємодією з художнім середовищем, є поліфункціональність ЛХЗ. До номінативної ролі більшості дослі-джу-ва-них одиниць, як правило, долучаються характеристична (виокремлює зов-ніш-ню чи внутрішню ознаку, суттєву для денотата), емоційно-екс-пре-сив-на (реалізується на рівні двох типів: інгерентному й адгерентному), дейк-тич-на (переважно втілюється як вказівка на стать зооперсонажа, його „со-ці-альний” статус та етнокультурний колорит), архітектонічна.

12. Хоча назва твору є самостійним архітектонічним елементом (не вхо--дить у сам текст), художній текст і його заголовок становлять змістову єд--ність як компоненти цілісного утворення. Серед заголовків оп-рацьо-ва-них джерел щонайменше 280 (без урахування назв із квазізоонімами) міс-тять у своїй структурі ЛХЗ, які відіграють темовидільну роль.

13. Актуалізація різних структурно-функціональних типів ЛХЗ пов’я-за--на з типологічними особливостями тексту. Основні тенденції: у про-зо-вих творах імена зооперсонажів супроводжуються відтворенням у сло-вес-ній формі авторських мотиваційних стимулів номінації, процес найме-ну-ван-ня художньо інтерпретується, обігрується, в поетичному ж середовищі на перший план висуваються формальні (фоностилістичні) чинники, хоча й тут ЛХЗ, пристосовуючись до вимог фоніки, ритмомелодики тексту, аран-жуються українськими авторами з урахуванням аудиторного при-зна-чен-ня, естетичних уподобань тощо.

14. Загальнотекстова настанова, тобто авторське завдання створити ре-алістичну чи нереалістичну картину, безпосередньо впливає на спе-ци-фі-ку актуалізації ЛХЗ (форма, зміст, набір функцій).

15. Літературно-художню зоонімію не можна розглядати ізольовано від решти онімної лексики, передусім від української загально-на-ціо-наль-ної зоонімії, а також конкретних культурно-історичних умов, в яких вона тво-рилася і твориться: літературно-художня зоонімія склалася історично, і її розвиток зумовлювався не тільки внутрішніми, а й зовнішніми чин-ни-ка-ми.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Структурні особливості літературно-художніх зоонімів // Питання су-часної ономастики. Статті та тези VII Всеукраїнської ономастичної кон-фе-ренції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1997. – С. 195.

2. Місце української літературно-художньої зоонімії в онімічній сис-те--мі // Українська ономастика. Матеріали наукового семінару, при-свя-че-но-го 90-річчю Кирила Кузьмича Цілуйка. – К.: Тираж, 1998. – С. 179-183.

3. Літературно-художні зооніми як засіб творення об’єктно-вікової ха-рак--теристики денотатів-персонажів // Сучасні проблеми мовознавства та лі--тературознавства. – Ужгород: Ліра, 2000. – Вип. 3. – С. 239-244.

4. Українська літературно-художня зоонімія як засіб творення на-ціо-наль--ного колориту // Сучасні проблеми мовознавства та літера-ту-ро-знав-ст-ва. – Ужгород: Ліра, 2000. – Вип. 2. – С. 235-239.

5. Літературно-художня ономастика: соціально значущі зооніми та їх на--ван-таження // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. – Уж--город: Ліра, 2002. – Вип. 5. – С. 285-287.

6. Склад та структура літературно-художньої зоонімії // Науковий віс-ник Ужгородського університету. Серія: Філологія. – Ужгород: Ліра, 2002. – № 6. – С. 74-77.

7. Теоретичні проблеми літературно-художньої ономастики: питання тер-мінології // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Фі-ло-логія. – Ужгород: Ліра, 2003. – № 7. – С. 37-39.

8. Виражальні можливості літературно-художньої зоонімії // Науко-вий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. – Ужгород: Ліра, 2005. – № 12. – С. 71-73.

9. Специфіка номінації у сфері літературно-художньої зоонімії // Су-час--ні проблеми мовознавства та літературознавства. – Ужгород: ПП „Повч Р.М.”, 2005. – Вип. 8: Збірник пам’яті професора Василя Добоша. – С. 308-316.

АНОТАЦІЯ

Шебештян Я.М. Сучасна українська літературно-художня зооні-мія: функції, склад та структура. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Чернівецький націо-наль-ний університет імені Юрія Федьковича. – Чернівці, 2008.

У роботі вперше досліджено сучасний український літературно-ху-дож-ній зоонімікон як системне утворення. Визначено основні терміни лі-те-ратурно-художньої зооніміки. З’ясовано специфіку номінації, статус лі-те-ратурно-художньої зоонімії в українській національній онімосистемі та зв’я-зок з іншими класами літературно-художньої ономастики. На основі но-вого в літературно-художній ономастиці емпіричного матеріалу проана-лі-зовано склад і структуру зоонімії; схарактеризовано активність гіпо-ко-рис-тик і квалітативів, специфіку одноіменності, тезоіменності та „безімен-но-сті”; подано опис різних способів деривації. Окреслено художньо-об-раз-ний потенціал зоонімів, з’ясовано особливості реалізації номінативної, ха-рактеристичної, емоційно-експресивної, дейктичної, архітектонічної фун--к-цій літературно-художніх найменувань тварин. Отримано мово-знав-чу ар-гу-ментацію щодо становлення та розвитку українського літературно-ху-дож-нього зоонімікону.

Ключові слова: літературно-художня ономастика, літературно-ху-дож-ня зоонімія, літературно-художній зоонім, номінація, деривація, мов-но-стилістична функція.

ABSTRACT

Shebeshtyan Y.M. Modern Ukrainian Literary – Fiction Zoonymy: Functions, Composition and Structure. – Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in philology, speciality 10.02.01 – the Ukrai-nian Language. – Yury Fedkovych Chernivtsi National University. – Cher-nivtsi, 2008.

Modern Ukrainian literary-fiction zoonymicon as a system formation has been studied for the first time in the thesis. Basic terms of literary-fiction zoo-ny-mics have been defined. The peculiarity of nomination, the status of literary-fic-tion zoonymy in Ukrainian national onimosystem and the connection with other classes of literary-fiction onomastics have been elucidate.On the basis of the new empiric material in literary-fiction onomastics the composition and struc-ture of zoonymy have been analyzed, the activity of hypochoristics and qua-litatives, the peculiarity of mononameness, thesonameness and «name-less-ness» have been characterized, the description of various types of derivation have been presented. A fiction-figurative potential of zoonyms have been tra-ced, the peculiarities of realizing nominative, characteristics, emotional-expres-si-ve, deictic, arch-tectonic functions of literary-fiction animal naming have been elu-cidated. A linguistic argumentation has been obtained concerning the for-ma-tion and development of Ukrainian literary-fiction zoonymicon.

Keywords: literary-fiction onomastics, literary-fiction zoonymy, literary-fiction zoonym, nomination, derivation, language stylistic function.

АННОТАЦИЯ

Шебештян Я.М. Современная украинская литературно-художест-вен-ная зоонимия: функции, состав и структура. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических на-ук по специальности 10.02.01. – украинский язык. – Черновецкий нацио-наль-ный университет имени Юрия Федьковича. – Черновцы, 2008.

Диссертация посвящена комплексному изучению современной укра-ин-ской литературно-художественной зоонимии как особенной части ли-те-ра-турно-художественной ономастики. В работе проанализированы во-про-сы терминологии литературно-художественной ономастики, конк-ре-ти-зи-ро-ваны основные термины литературно-художественной зоонимии; уста-нов-лена специфика номинации в сфере литературно-художественной зоо-ни-мии, статус зоонима в украинской национальной ономасистеме, связь с дру-гими классами литературно-художественной ономастики; рас-смот-ре-ны проблемы правописания в контексте структурно-функциональной спе-ци-фики имён зооперсонажей.

Диссертация содержит анализ состава и структуры литературно-ху-до-жест-венной зоонимии. Установлено, что по своему составу литературно-ху-дожественный зоонимикон большей частью совпадает с реальным, ли-те-ратурно-художественные имена животных полностью дублируют се-ман-тику и форму существующих кличек или частично напоминают их, со-хра-няя в большинстве случаев чёткую связь со своим этимоном. В эво-лю-ции украинской литературно-художественной зоонимии наиболее важ-ны-ми источниками наполнения системы являются апеллятивы разно-об-раз-ной семантики и проприальные единицы других разрядов. Количест-вен-ные параметры состава литературно-художественных зоонимов су-щест-вен-но обусловлены тезоимённостью, а актуальность формулы „разные пер--сонажи – одно имя” свидетельствует о способности ономастикона по-вто--ряться. Основную часть литературно-художественной зоонимии (75%) как способ индивидуализации составляют однолексемные единицы, пол-но-стью согласующиеся с тенденцией компрессии (простота, цельность, вы-разительность, удобность в использовании). Полилексемная иден-ти-фи-ка-ция (особенно зоонимоформулы, в состав которых входят три и четыре ком-понента) не получила существенного развития в украинском ли-те-ра-тур-но-художественном зоонимиконе. Наиболее продуктивным способом но-минации в сфере литературно-художественной зоонимии является семантическая деривация. Несмотря на наличие в исследуемом ономасти-ческом пространстве непереводимых и адаптированных интерлингваль-ных, интеркультурных единиц, современный украинский зоонимикон отличается выразительным национальным осмыслением.

В работе проанализирован художественно-образный потенциал имён зоо-персонажей. Результаты изучения специфики номинативной, ха-рак-теристической, эмоционально-экспрессивной, дейктической, архи-тек-то-нической функций зоонимов в художественном тексте свидетельствуют о том, что определяющей является всё-таки номинативная роль, а харак-тер-ная для анализируемых единиц полифункциональность обусловлена как их внут-ренними и внешними особенностями, так и макротекстовыми фак-то-рами.

Ключевые слова: литературно-художественная ономастика, ли-те-ра-турно-художественная зоонимия, литературно-художественный зооним, но-минация, деривация, стилистическая функция.