ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

"ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ
НАН УКРАЇНИ"

ТКАЧ ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ

УДК (330.322.01+330.341.1):338.245(477)

ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

08.00.03 – економіка та управління національним господарством

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державній установі "Інститут економіки та прогнозування НАН України".

Науковий керівник | член-кореспондент НАН України,

доктор економічних наук, професор

Мунтіян Валерій Іванович,

Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України",

головний науковий співробітник.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук

Бегма Віталій Миколайович,

Об’єднаний інститут при Національній академії оборони України,

начальник кафедри;

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Жаліло Ярослав Анатолійович, Національний інститут стратегічних досліджень,

завідувач відділу економічної та

соціальної стратегії.

Захист відбудеться 18 червня 2008 р. о 14 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Державної установи "Інститут економіки та прогнозування НАН України" за адресою: 01011 м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи "Інститут економіки та прогнозування НАН України" за адресою: 01011 м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий 16 травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Левчук Н. І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Враховуючи реальні світові тенденції та трансформаційні перетворення в економіці України, необхідно відмітити зростання актуальності проблем, пов’язаних із забезпеченням обороноздатності та національної безпеки держави.

Актуальність теми. Принципи, способи, сутність, завдання та шляхи реформування оборонної сфери держави вже неодноразово визначалися в законодавчих та нормативно-правових актах, але реалізація їх на конструктивні реформи йде дуже повільно.

Для забезпечення обороноздатності держави, та її економічного зростання необхідно розробити і задіяти такі інноваційні механізми, що дозволять найефективніше використати наявний потенціал оборонно-промислового комплексу (ОПК) України.

Виходячи з нагальної необхідності спрямування розвитку ОПК України на інноваційний шлях, особливу увагу необхідно зосередити на розробленні науково-методичних підходів до аналізу стану, визначення пріоритетів та напрямів розвитку ОПК України в сучасних умовах на основі впровадження інвестиційно-інноваційних процесів.

Дослідженню проблем розвитку інвестиційно-інноваційних процесів та оборонно-економічної проблематики в Україні присвячено значну кількість праць вітчизняних учених, таких як: Ю. Бажал, В. Бегма, Л. Безчасний, Р. Боднарчук, О. Бодрук, В. Борохвостов, О. Власюк, В. Геєць, О. Гончаренко, В. Горбулін, І. Єгоров, М. Єрмошенко, Я. Жаліло, О. Їжак, Б. Кваснюк, В. Кириленко, В. Кузьменко, О. Лапко, О. Маначинський, В. Мунтіян, Б. Парахонський, Г. Перепелиця, В. Семиноженко, П. Скурський, А. Шевцов. Також ці проблем досліджували і зарубіжні вчені: В. Андрієвський, І. Антоні, К. Атезоглу, С. Бартєнєв, Е. Бенуа, А. Бєлов, М. Вейденбаум, Д. Веллейс, С. Вікулов, Д. Гелбрейт, О. Грузков, Л. Думас, Е. Капштейн, Дж. Кейнс, П. Кеннеді, В. Леонтьєв, М. Маклін, А. Маркузен, В. Мартиненко, С. Мелмен, А. Мінтс, М. Мюллер, Д. Палм’єрі, Ф. Пірсон, А. Пожаров, У. Ростоу, П. Самуельсон, Р. Солоу, Р. Стевенсон, В. Ткачов, Р. Фарамазян, К. Хейвард, Ч. Хітч, Й. Шумпетер, І. Юдін та інші.

Високо оцінюючи дослідження інвестиційно-інноваційних процесів у національній економіці вітчизняних та зарубіжних учених, слід зазначити, що низка теоретичних та практичних протиріч розвитку ОПК України залишається малодослідженою. Не повною мірою розкриті закономірності та взаємозв’язки між розвитком ОПК та національною економікою, використання інноваційного потенціалу, зосередженого в ОПК України; не сформовано модель сучасного ОПК, яка б відповідала потребам інноваційного розвитку національної економіки; відсутня стратегія інвестиційно-інноваційного розвитку ОПК та методика її формування тощо. Ступінь теоретико-методичної розробки даної проблематики не в змозі задовольнити потреби галузей ОПК України.

Тому важливою передумовою для забезпечення безпеки та сталого розвитку економіки України є вирішення наукового завдання, що полягає в науково-методичному та практичному забезпеченні формування та реалізації стратегії розвитку ОПК України на основі інвестиційно-інноваційних процесів. Основна суть цієї стратегії полягає у розв’язанні проблеми оптимального поєднання двох секторів економіки (цивільного та військового) та вирішенні двоєдиного, вкрай важливого для України завдання щодо забезпечення на оптимальному рівні обороноздатності держави, у першу чергу через розвиток вітчизняного ОПК, а також через використання інноваційного потенціалу ОПК як базового ядра для переходу національної економіки на інвестиційно-інноваційну модель розвитку з метою забезпечення її конкурентоспроможності. Таким чином, розгляд вищезазначеної проблематики є об’єктивно зумовленим і актуальним, що й визначило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планами науково-дослідних робіт Державної установи "Інститут економіки та прогнозування НАН України" за темою "Реальний сектор економіки в структурі відтворення ВВП" (№ ДР 0107U003204) – автором досліджено інноваційний потенціал ОПК України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка науково-методичних та практичних пропозицій щодо ефективного функціонування ОПК України на основі формування та реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку.

Для досягнення мети дисертаційної роботи необхідно вирішити такі завдання:

–

–

–

–

–

Об’єкт дослідження – процес функціонування оборонно-промислового комплексу України в сучасних умовах.

Предмет дослідження – формування інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалися як загальнонаукові, так і емпіричні методи наукового дослідження. При дослідженні впливу інвестиційно-інноваційних процесів на розвиток ОПК України використано методи аналізу та синтезу. Індуктивним методом та методом системного аналізу досліджено сучасні наукові роботи з питань реформування та розвитку ОПК країн світу. Під час дослідження сучасного стану та ефективності системи управління ОПК України використано метод системного аналізу. Аналіз інноваційного потенціалу ОПК України та факторів впливу на ефективність його зростання здійснювалося із застосуванням методів факторного аналізу і експертних оцінок ранжирування. При формуванні та реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України та при розробці пропозицій і практичних рекомендацій щодо альтернативних сценаріїв інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України застосовано метод моделювання.

Наукова новизна одержаних результатів:

уперше:

· розроблено нові методичні підходи до виявлення факторів, що визначають розвиток потенціалу ОПК України на інвестиційно-інноваційних засадах та впливають на систему його функціонування. На відміну від існуючих методик, де досліджується лише наявний потенціал ОПК, який не відповідає вимогам часу (що призводить до розриву між реальними та потенційними загрозами, стратегічними програмами, у відповідності до яких здійснюється реформування ОПК України), це дасть реальну можливість зробити систему функціонування ОПК України адаптованою до швидкоплинної динаміки змін загроз та небезпек, передбачити гнучку та більш ефективну, побудовану на нових принципах модель стратегічного планування, що сприятиме швидкій розробці та впровадженню новацій;

удосконалено:

· структуру управління ОПК України. На відміну від існуючої, де управління ОПК здійснюється децентралізовано на рівні центральних органів виконавчої влади України, які часто дублюють один одного і не дають можливості сконцентрувати ресурси на пріоритетних напрямах розвитку, запропонована структура управління є трирівневою та направленою на централізацію управління з чітким розподілом функцій та завдань між відповідними рівнями. Вона створить конкурентне середовище в ОПК України для залучення інвестицій та інновацій з метою забезпечення конкурентоспроможності галузей ОПК України в цілому та їх продукції зокрема;

· структурно-логічну схему формування та реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України. Запропонована схема містить загальні етапи: аналіз та прогноз воєнно-політичної та воєнно-стратегічної обстановки; уточнення мети, цілей та завдань розвитку ОПК України; системний аналіз факторів впливу та інноваційного потенціалу ОПК України; формування сценаріїв інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України; реалізація інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України; оцінка ефективності реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України. Схема може бути використана для будь-якого промислового підприємства і сприятиме структуруванню процесу розробки інвестиційно-інноваційної стратегії його розвитку;

· теоретичні основи стратегічного управління ОПК України. Визначено сутність поняття "стратегія" в сучасних умовах, яке, на відміну від існуючого, включає комплекс системних заходів, спрямованих на успішне досягнення стратегічних цілей політики Уряду щодо забезпечення розвитку держави на середньострокову та довгострокову перспективу. Стратегія повинна розроблятися за єдиним задумом та планом, бути узгодженою та збалансованою за системою цілей, часом, ресурсами і виконавцями між макроекономічною, галузевою, регіональною та зовнішньою і внутрішньою політиками;

дістало подальший розвиток:

· додаткове обґрунтування доцільність застосування змішаного підходу до визначення мінімально необхідних обсягів ресурсів для потреб оборони держави, який базується на поєднанні програмно-цільового методу, що застосовується сьогодні Україною та країнами-членами НАТО при бюджетному плануванні, та функціонально-ресурсного. Змішаний підхід до фінансового обґрунтування оборонних програм передбачає застосування матриці у відповідності до логічної схеми: прогнозування > планування > програмування > бюджетування.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані підходи, принципи, засоби та отримані результати становлять методичну основу формування інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України в умовах переорієнтації національної економіки на інноваційний шлях розвитку. Реалізація пропозицій щодо інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК дозволить надати об’єктивну характеристику потенційних можливостей галузей та підприємств ОПК України, виявити "вузькі місця", ліквідація яких забезпечить оптимальні умови для підвищення обсягів виробництва якісної та конкурентоспроможної продукції, товарів та послуг на основі активізації інноваційної діяльності. Запропонована система мотивації й економічного стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності сприятиме прискоренню реалізації обраної стратегії розвитку ОПК України.

Результати дисертаційного дослідження апробовано і впроваджено під час проведення командно-штабного навчання в Національній академії оборони України (акт впровадження № 3749 від 04.10.07), де автором запропоновано методику розрахунку вартості застосування Збройних Сил України (ЗСУ) у бойових діях. Основні положення дисертаційної роботи використовуються автором при розробці матеріалів лекцій кафедри економіки та фінансового забезпечення Національної академії оборони України та навчального посібника "Економіка Збройних Сил України", розділу "Концептуальні основи функціонування виробничого сектора оборонної економіки" (акт впровадження № 3731 від 03.10.07).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, у якій представлено авторський підхід і особисто одержані теоретичні, методичні та практичні результати щодо формування інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, наведено в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях "Nastoleni moderni vedy – 2007" (м. Прага, 2007 р.); "Vedecky prumysl evropskeho kontinentu – 2007" (м. Прага, 2007 р.); науково-практичному семінарі "Удосконалення процесу оборонного та бюджетного планування" (м. Київ, 2007 р.); науково-практичній конференції "Розгляд матеріалів проекту Концепції Державної програми розвитку Воєнної організації держави" (м. Київ, 2007 р.) та щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Національної академії оборони України у 2005–2008 рр.

Публікації. За результатами проведених досліджень автором опубліковано 6 наукових праць, з яких 4 одноосібні, 5 статей – у наукових фахових виданнях ВАК України. Додатково результати дисертації опубліковано в матеріалах 4 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій та семінарів. Загальний обсяг друкованих праць становить 2,8 друк. арк., у тому числі 2,4 друк. арк. належить особисто автору.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 197 сторінок та містить 9 рисунків на 6 сторінках, 12 таблиць на 11 сторінках, список використаних джерел із 158 найменувань на 14 сторінках, 6 додатків на 9 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі – "Теоретичні засади інвестиційно-інноваційних процесів в оборонній сфері держави" – розглянуто сутність інвестицій, інновацій та технологій як ресурсу інвестиційно-інноваційного розвитку ОПК України, проведено аналіз сучасного стану та системи управління ОПК України, виявлено сучасні тенденції реформування та розвитку оборонної промисловості країн світу.

У результаті дослідження наукових робіт Й. Шумпетера, М. Кондратьєва зроблено висновок, що технологічний процес уже давно перетворився в третій (поряд із працею та капіталом) основний фактор економічного зростання і підвищення добробуту людства. Виявлено, що домінуюча роль в економічному розвитку ОПК України належить науково-технічному прогресу (НТП), основою якого є інновація.

Сьогодні процес розвитку ОПК України можна розглядати в трьох основних аспектах:

1.

2.

3.

Виявлено, що будь-які інновації мають комплексний характер, і їх необхідно розглядати як з технологічної, так і з нетехнологічної точок зору, виходячи з можливих наслідків їх впливу на зовнішнє та внутрішнє середовище. Технологія в широкому розумінні – це науково-технічні методи досягнення практичних цілей. З одного боку, технологія є засобом впливу на зміну умов виробництва і торгівлі товарами, що виробляються з її використанням, а з іншого – вона сама є предметом розробки і торгівлі.

Забезпечення виходу інноваційної продукції та високих технологій на внутрішні та зовнішні ринки, перехід інноваційного промислового виробництва у стадію стабільного зростання є основою економічного розвитку високотехнологічного комплексу України, ядром якого є ОПК України.

Обґрунтовано твердження, що цілеспрямований інвестиційно-інноваційний розвиток ОПК України може бути здійснений лише на основі використання інструментів стратегічного управління, що забезпечують досягнення перспективних цілей підприємств з урахуванням їх внутрішніх можливостей та зовнішніх впливів. На основі розгляду та критичного аналізу різних підходів до визначення сутності поняття "стратегія" сформовано її тлумачення як базового поняття для моделі інвестиційного-інноваційного розвитку держави та її ОПК.

У процесі аналізу сучасного стану ОПК України виявлено, що Україна успадкувала від СРСР потужний, проте розбалансований ОПК, обсяг випуску військової продукції якого становив не менше 17 % від загального обсягу продукції промисловості України. З’ясовано, що в даний час значна частина підприємств ОПК України знаходиться у важкому економічному стані: знос основних фондів перевищує критично допустимі норми (більше 70 %); недостатня кількість фінансових, матеріальних та інтелектуальних ресурсів не дозволяє проводити НДДКР та впроваджувати новітні технології, мляво та з порушеннями проходить приватизація підприємств ОПК України; велика експортна спрямованість (більше 90 %) становить загрозу національним інтересам держави.

Виявлено фактори, що негативно впливають на ОПК України: недостатність (неефективність використання) фінансових ресурсів; недосконала та неефективна система управління та державного регулювання в ОПК України; недостатня кількість та кваліфікація кадрових ресурсів.

Сьогодні ОПК України адаптується до нових економічних умов та необхідності виходу на світові ринки з метою збереження та зміцнення наявного потенціалу. При цьому акцент має бути зроблено на переході з традиційних науково-технічних рішень до використання критичних технологій, якими володіють підприємства ОПК України, що матиме вирішальний вплив на процеси соціально-економічного розвитку України у подальшому.

Як відомо, приватний капітал завжди "відчуває" найбільш прибуткові та перспективні ринкові сфери вкладання коштів. І на сьогодні такою сферою є підприємства ОПК. Зокрема, незважаючи на високі ризики при реалізації озброєння та військової техніки і низький рівень менеджменту на оборонних підприємствах деякі банки сьогодні вкладають кошти саме в розвиток ринку зброї, надаючи кредитні ресурси під надійні контракти. Це, насамперед, "Промінвестбанк", "Аваль", "ВАБанк". Один із комерційних банків України надав кредит у 240 млн. грн. ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД". Відкрито кредитну лінію для інвестиційного проекту вартістю 135 млн. грн. з виробництва та серійного випуску літаків АН-140, АН-74ТК-300, АН-74ТК-300УТ.

Водночас діюча система управління ОПК України є недосконалою, що заважає повною мірою використовувати наявний потенціал ОПК та гальмує водночас його розвиток.

Сьогодні відсутній централізований державний орган, який би акумулював функції управління підприємствами ОПК України відповідно до нових завдань зовнішньої та внутрішньої політики країни, інвестиційно-інноваційного стратегії розвитку національної економіки.

Важливе значення для формування та реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України має світовий досвід реформування оборонної промисловості. Системний аналіз такого досвіду дозволив виявити основні перспективи розвитку ОПК України:

– створення великих воєнно-промислових інтегрованих структур з розробки та виробництва сучасного озброєння та військової техніки на національному та транснаціональному рівнях;

– зближення військового та цивільного секторів економіки;

– надання переваги розвитку технологій подвійного використання за державної підтримки розробок технологій цивільного призначення, що можуть бути використані в оборонному секторі;

– концентрація інтелектуальних, техніко-технологічних і фінансових ресурсів НДДКР на створенні пріоритетних видів озброєння та військової техніки – радіолокаційної техніки, мікроелектроніки на кремнієвій основі, модульної авіаційної електроніки, оптико-електронних приладів, супутникових технологічних засобів розвідки, технічних засобів виявлення цілей під водою, електромагнітних гармат, конструкції з композиційних матеріалів, технологій виробництва керованої (високоточної) зброї, штучного інтелекту тощо.

Результатом впровадження інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК має стати нова якість їх виробництва та управління. Інноваційна стратегія як ефективний засіб управління розвитком ОПК не тільки дасть змогу підприємствам враховувати зміни в оточуючому середовищі, а й сприятиме генеруванню змін (техніко-технологічного та організаційно-управлінського характеру) всередині підприємства та забезпечуватиме управління цими змінами з метою підвищення рівня кінцевих результатів діяльності підприємства.

У другому розділі – "Науково-методичні аспекти розробки інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України" – проведене оцінювання інноваційного потенціалу галузей (підгалузей) ОПК України, запропонована методика та структурно-логічна схема формування та реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України.

Аналіз інноваційного потенціалу ОПК України показав, що поряд з технологіями подвійного призначення важливе місце належить критичним технологіям. За часів СРСР в ОПК було зосереджено 17 критичних технологій, тоді як сьогодні галузі ОПК України беруть участь у розробці 21 критичної технології. Серед них – технології з електроніки та кібернетики, радіолокаційних станцій для виявлення малопомітних цілей, технології СТЕЛС, композити, лазерна техніка, нові виробничі технології. Технології подвійного та критичного призначення є вагомою частиною загальнонаціонального надбання України.

Надамо стислу характеристику основним потенційним можливостям галузей ОПК.

Ракетно-космічна галузь, до складу якої входить державне підприємство "Виробниче об’єднання "Південний машинобудівний завод" ім. О. М. Макарова. Потужності цього підприємства дозволяють виготовляти до 100 ракет щорічно, що дає змогу зберегти потенціал космічної галузі та отримувати інвестиції для її подальшого розвитку. Національне космічне агентство України виокремило 180 технологій, які можна комерціалізувати. Сьогодні ракетно-космічна галузь бере участь у трьох великих міжнародних проектах: "Дніпро", "Sea Launch" та "Global star". За підрахунками експертів ЄС, ринок ракетоносіїв на найближчі п’ять років оцінюється в 30 млрд. дол. США. За роки незалежності України здійснено 85 пусків ракет-носіїв вітчизняного виробництва, за допомогою яких запущено 184 супутники різноманітного призначення на замовлення дев’яти країн світу.

Авіаційна галузь функціонує і розвивається згідно із затвердженою Кабінетом Міністрів України Державною комплексною програмою розвитку авіаційної промисловості України до 2010 р. Відповідно до Програми за період з 2002 по 2010 pp. галуззю планується випустити продукції на суму
20–22 млрд. грн. Виробництво військово-транспортних літаків і літаків цивільної авіації є єдиним, що має завершений цикл виробництва. На авіаційний ринок Україна виходить з такими сучасними літаками, як: пасажирський літак АН-140, літак ХХІ століття АН-70, у якому зосереджено найбільшу кількість науково-технологічних досягнень. Завдяки принципово новим двигунам української розробки цей літак є найбільш економічним у своєму класі. У жовтні 2007 р. державний авіабудівний концерн "Авіація України" й австрійська компанія уклали угоду, згідно з якою передбачене інвестування на суму 700 млн. євро у відновлення виробництва модернізованих літаків АН-124 "Руслан". Великих успіхів підгалузь досягла в розробці унікальних технологій як військового, так і подвійного призначення. На підприємствах працюють висококваліфіковані спеціалісти з розробки та виробництва бортових систем для літаків Су-27 та МІГ-29, літаків військово-транспортної та транспортної авіації, гелікоптерів Ка-50.

Суднобудування. До середини 90-х рp. суднобудування вважалося стратегічною галуззю української економіки і мало потужний потенціал: тоннажність суден, побудованих в Україні, становила 30 % від обсягу усього тоннажу у колишньому СРСР, а кількість побудованих суден – 40 %. У наш час можливості підприємств суднобудування набагато нижчі, ніж обумовлено їх виробничою базою. Частка України на світовому ринку незначна і становить 0,5 % від загального обсягу поставок світового ринку. Однією з причин такого становища є відсутність попиту на внутрішньому ринку. Нині суднобудування в Україні виживає в основному за рахунок роботи на іноземного замовника: близько 80 % суден будується за зарубіжними контрактами. Разом з тим галузь має унікальну виробничу базу з будівництва великотоннажних суден.

Радіоелектронна техніка та засоби зв’язку. Особливе місце в ОПК України належить спеціальним радіотехнічним і оптикоелектронним комплексам, потужності яких охоплюють весь виробничий процес – від створення сучасної елементної бази в мікрохвильовому діапазоні до унікальних радіолокаційних, гідроакустичних комплексів, апаратів і систем космічного зв’язку, спеціальних систем радіоелектронного захисту і протидії, оптикоелектронних систем наведення ракет. Одним із потенційних "ядер" зростання українського ОПК є сектор військової радіоелектроніки. Про це свідчить успішність на світовому ринку озброєння такої продукції військового призначення, як станції радіотехнічної розвідки "Кольчуга" та різні модифікації рухомої всевисотної трикоординатної радіолокаційної станції 36Д6 (35Д6). Провідним українським виробником радіолокаційних станцій є науково-виробниче об’єднання "Іскра". Завершується створення для цивільних аеропортів радіолокаційного комплексу нового покоління "Дніпро-К". Гордістю запорізьких радіолокаційників є також радіолокаційний комплекс розвідки позицій стріляючих засобів та контролю стрільби 1Л-220У, відомий як "Зоопарк-2".

Наведені дані підтверджують, що ОПК України має потужний інноваційний потенціал з виробництва військової, цивільної продукції та продукції подвійного використання. При цьому цілеспрямованого інвестиційно-інноваційного розвитку ОПК України можна досягти лише з використанням інструментів стратегічного управління, спрямованих на забезпечення реалізації перспективних цілей розвитку підприємств ОПК з урахуванням їх потенціалу та впливу на них зовнішніх факторів.

Враховуючи, що стратегія – це спосіб досягнення результату, сформульованого у вигляді мети, можна стверджувати, що формування інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України є процесом, у ході якого встановлюється мета, формується система цілей, обирається конкретна інвестиційно-інноваційна стратегія досягнення мети, а також визначаються усі складові (компоненти) процесу стратегічного планування.

Процес стратегічного планування є замкнутим циклом з прямими (від розроблення інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України до її реалізації та оцінки) і зворотними (від обліку (оцінки) результатів виконання інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України до їх корегування) зв’язками. Розроблення інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України в оборонній сфері має відбуватися у декілька етапів у такій послідовності:

1. Аналіз та прогноз воєнно-політичної та воєнно-стратегічної обстановки.

2. Уточнення мети, цілей та завдань розвитку ОПК України.

3. Стратегічний аналіз факторів впливу та інноваційного потенціалу ОПК України.

4. Формування сценаріїв інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України (процедури довгострокового та короткострокового планування).

5. Реалізація інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України.

6. Оцінка ефективності реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України та її корегування.

Визначено фактори, що мають найбільший вплив на процеси формування і реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України: наявність критичних технологій; наявність сучасних технологій виробництва; ефективність системи управління ОПК України; наявність замкнутих циклів виробництва; наявність та кваліфікація кадрових ресурсів; експортний потенціал підприємств ОПК України; наявність конкурентного середовища; наявність та ефективність використання фінансових ресурсів; стан виробничих фондів в ОПК України; форми власності підприємств ОПК України. Для визначення ступеня впливу зазначених факторів на формування та реалізацію інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України застосовано метод експертних оцінок.

У ході узагальнення результатів експертного опитування визначено, що найбільш впливовими факторами для галузей ОПК України є: ефективність системи управління ОПК; наявність сучасних технологій виробництва; наявність критичних технологій; наявність замкнутих циклів виробництва; експортний потенціал підприємств; наявність та ефективність використання фінансових ресурсів; стан виробничих фондів; наявність та кваліфікація кадрових ресурсів; наявність конкурентного середовища; форми власності підприємств ОПК України. Для перевірки узгодженості думок експертів використана методика ранжирування. Вірогідність одержаних результатів оцінюється ступенем узгодженості оцінок, що надаються експертами. Для цього використовується коефіцієнт конкордації (W). За результатами проведених розрахунків цей показник дорівнює 0,73. Вірогідність вважається прийнятною, коли W = 0,7–0,8. Тоді результати експертного опитування можна вважати достовірними й використовувати в подальшому для вибору інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку.

З урахуванням ключових параметрів інноваційного потенціалу ОПК сформована матриця вибору інвестиційно-інноваційної стратегії з декількох альтернативних варіантів стратегії. Запропоновано сценарії інвестиційно-інноваційного розвитку ОПК України на 12 років, представлені основними показниками, наведеними у таблиці.

Таблиця

Прогнозні сценарії інвестиційно-інноваційного розвитку
ОПК України на 12 років |

Сценарій S1

(оптимістичний) | Сценарій S2 (базовий) | Сценарій S3 (песимістичний)

Видатки на оборону, % від ВВП | 2,5–3 % | 1–1,5 % | < 1 %

Видатки на НДДКР, % від видатків на оборону | 15% | 2–3% | 0,5–1%

Видатки на державне оборонне замовлення, % від видатків на оборону | 25 % | 4–5 % | > 1 % або імпорт ОВТ

Видатки державного оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки, % від видатків на оборону | не менше 30 % | 5 % | < 5 %

Форми власності в ОПК України (державна / приватна), % | 25 % на 75 % | 50 % на 50 % | 75 % на 25 %

Частка інноваційної продукції в обсязі промислового виробництва ОПК України у військовій, цивільній продукції та продукції подвійного використання, % | 35 % | не менше 20 %. | 5 %

Експорт інноваційної продукції підприє-мств ОПК, % від загального обсягу інноваційної промислової продукції | 50 % | 35 % | 5 %

Нарощування випуску базових технологій, конкурентоспроможної військової та цивільної продукції, продукції подвійного використання, % | 35–45 % | 15–20 % | 10 %

У третьому розділі – "Оптимальні шляхи реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України" – запропоновано напрями реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України та шляхи забезпечення ефективності державного управління в ході її реалізації.

Для здійснення переходу ОПК України на інвестиційно-інноваційний шлях розвитку, усунення розриву між новаціями та виробництвом необхідні структурні перетворення, які повинні здійснюватися у три етапи:

на першому етапі (3–5 років) основне завдання полягає у створенні інституціональних, економічних засад та передумов для переходу до масштабних структурно-інноваційних перетворень в ОПК України, інтеграції його науково-технічного, науково-технологічного та виробничого потенціалу в національну інноваційну систему України (яка на цей час тільки формується – авт.), формуванні науково-технічного, науково-технологічного та виробничого "ядра" високотехнологічних галузей ОПК та національної економіки України. Вирішення цих завдань передбачає запровадження цілісної системи нормативно-правового та організаційного забезпечення структурно-інноваційних перетворень, ключовими елементами якої мають стати державна підтримка структурних пріоритетів, створення рівних умов конкуренції, захист прав інтелектуальної власності, приватизація, диверсифікація, активізація людського капіталу, запровадження світових стандартів якості продукції. Реалізація інноваційної продукції підприємств ОПК України має становити не менше 10 % загального обсягу інноваційної промислової продукції в цілому по Україні;

на другому етапі (5–7 років) основним завданням є формування та накопичення науково-технологічного, ресурсного й інтелектуального потенціалів, структурно-інноваційних змін в ОПК України, забезпечення їх відтворення на економічній (ринковій) основі. Зокрема, має бути продовжене здійснення заходів щодо корпоратизації, приватизації, диверсифікації та конверсії підприємств ОПК України, створена ефективна система комерціалізації наукових знань і впровадження у виробництво новацій, а також сформовано умови сталого інвестиційного забезпечення структурно-інноваційної перебудови ОПК України. Структурні зміни на цьому етапі поряд із розширенням масштабів трансформаційних процесів мають бути спрямовані на реалізацію стратегії "інноваційного прориву" та прискорення НТП, створення нових поколінь озброєння та військової техніки і технологій, притаманних V і VI технологічним укладам, перехід науково-виробничих структур ОПК України на переважне використання новацій. Частка інноваційної продукції підприємств ОПК України після завершення цього етапу повинна становити не менше 20 % від реалізації всієї інноваційної промислової продукції;

на третьому етапі (5–10 років) основне завдання полягає у забезпеченні суттєвого піднесення сформованих інноваційних структур внаслідок переходу до масштабних структурних змін і реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України. Йдеться про отримання мультиплікаційного ефекту від модернізації технологічної бази ОПК України, розширення масштабів використання механізмів і чинників структурно-інноваційного оновлення виробництва, підтримання стабільно високих темпів економічного зростання, позитивного впливу на національну економіку та суттєве скорочення на цій основі відставання наукового та технологічного розвитку від розвинених країн світу.

Структурні зміни на цьому етапі будуть зумовлені посиленням інвестиційно-інноваційної складової економічного розвитку ОПК України, освоєнням принципово нових технологій виробництва і наукоємної військової та цивільної продукції, продукції подвійного використання, розроблених в Україні, що відповідатимуть стадії постіндустріального розвитку та сприятимуть інтеграції вітчизняного виробництва у світову і, насамперед, європейську систему. Інноваційна продукція має становити не менше 30–40 % від загального обсягу реалізованої інноваційної промислової продукції.

Пріоритетними напрямами державного регулювання структурних змін в ОПК України є:

– підвищення рівня наукоємності існуючих галузей та підгалузей ОПК України, що належать до високотехнологічних, у першу чергу радіоелектроніки та засобів зв’язку, авіаційної, ракетно-космічної галузей, суднобудування, з метою впровадження у виробництво сучасних базових технологій і нарощування випуску конкурентоспроможної військової та цивільної продукції, продукції подвійного використання на внутрішньому і зовнішньому ринках, у тому числі імпортозамінної;

– техніко-технологічне оновлення виробничої бази підприємств ОПК України, продукція яких має високу частку доданої вартості;

– інтеграція наукового та виробничого потенціалів ОПК України в національну інноваційну систему. Формування наукового та виробничого "ядра" високотехнологічних галузей ОПК та національної економіки;

– конверсія (реконверсія), диверсифікація та приватизація підприємств ОПК України, що виробляють неперспективні види продукції, скорочення енергоємних, екологічно небезпечних виробництв.

Реалізацію інвестиційно-інноваційної моделі розвитку ОПК можна здійснити шляхом запровадження механізмів ефективного функціонування і взаємодії трьох секторів економіки, де сектор І – цивільний, II – оборонний, III – сектор подвійного призначення, що може задовольнити одночасно як оборонні, так і цивільні потреби. Ядром III сектора є виробництво військової та цивільної продукції, технологій подвійного використання, критичних технологій. Маятниковий характер його функціонування дає можливість зменшити негативний вплив оборонного сектора на національну економіку, використати його потенціал в інтересах цивільного сектора в мирний період часу без значних додаткових капіталовкладень і зберегти наявний потенціал для використання в інтересах держави у воєнний час, відповідно перебудувавши економіку якнайшвидше і з найменшими ресурсними витратами. Саме III сектор економіки має бути обраний як точка прикладання зусиль для подолання кризових явищ за умови концентрації в ньому найновіших досягнень цивільного й оборонного секторів економіки.

Структура "ядра" і його виробничі потужності повинні визначатися за результатом формування та розміщення, виділення необхідних коштів і матеріальних ресурсів на створення або оновлення виробничих потужностей оборонної продукції, на збереження або конверсію діючих потужностей тощо.

Підприємства та установи, що можуть бути включені до "ядра" ОПК України, повинні відповідати таким критеріям:

– надавати пріоритетне значення виробництву кінцевих зразків, систем, комплексів озброєння та військової техніки;

– мати стійку систему коопераційних зв’язків між підприємствами зі створення зразків озброєння та військової техніки;

– володіти високим експортним потенціалом, який дозволить при нестабільному фінансуванні державного оборонного замовлення, державного замовлення зберегти фінансово-економічну стійкість;

– мати фундаментальні напрацювання в розвитку наукової, технічної та виробничої бази, створенні подвійних, критичних технологій.

Таким чином, "ядро" ОПК України повинне являти собою сукупність економічно стійких та технічно оснащених підприємств з різними формами власності, що забезпечують створення та розвиток (модернізацію) озброєння та військової техніки і є основою системи озброєння ЗСУ.

Розширенню фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності в ОПК України могли б сприяти:

1) забезпечення вигідності вкладень іноземного капіталу в інноваційний розвиток та інноваційні підприємства ОПК України;

2) вкладення коштів урядових фондів і програм у пріоритетні напрями науково-дослідних робіт ОПК, де є науковий лідер та наукова школа, які отримали міжнародне визнання;

3) залучення вільних коштів приватних осіб у спеціалізовані інноваційні фонди для реалізації ґрунтовних комерційних нововведень в ОПК. Така форма фінансування вимагає підтримки з боку держави у вигляді певних пільг, гарантій тощо. Зазначені фонди, за умови успішної реалізації нововведень, могли б бути перетворені на промислові підприємства ОПК;

4) широка фінансово-кредитна підтримка інноваційної науково-технологічної діяльності в ОПК. Вона має включати обов’язкову передачу частки державних коштів на розвиток малого інноваційного підприємництва, пряме фінансування з місцевих бюджетів, надання кредитів на пільгових умовах; створення цільових венчурних фондів, надання податкових пільг;

5) залучення іноземних джерел фінансування для реалізації спільних міжнародних проектів та допомоги вітчизняним ученим.

Від впровадження інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України передбачається отримати такі результати: забезпечення національної безпеки України; утвердження України як високотехнологічної держави; оснащення Збройних Сил України сучасним озброєнням та військовою технікою та підтримання їх у боєздатному стані; розробка нового та модернізація існуючого озброєння та військової техніки; експорт високо-технологічної військової, цивільної продукції, критичних технологій та технологій подвійного використання ОПК; поштовх до інноваційного розвитку галузей (підгалузей) національної економіки.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі поставлені і вирішені важливі науково-практичні завдання, що полягають у науково-методичному та практичному забезпеченні формування та реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. Аналіз процесів реформування та розвитку оборонної промисловості країн світу виявив, що реструктуризація ОПК промислово розвинених країн та країн, що розвиваються, була адекватною тенденціям скорочення оборонних бюджетів, необхідності розширення секторів ринку збуту продукції, посиленню конкуренції та формуванню високотехнологічного "ядра" з підприємств оборонного та цивільного секторів економіки. При цьому вона супроводжувалася частковою приватизацією державних підприємств здебільшого у спосіб зменшення частки акцій, що контролюються державою. Інтеграційні процеси у створенні та виробництві за видами озброєння та військової техніки вийшли на вищий рівень – об’єднання науково-технічного і промислового потенціалів світових промислових гігантів США, Європи та держав Європейського Союзу.

2. На основі системного аналізу проведена оцінка сучасного стану ОПК України, виявлено, що в умовах недостатнього бюджетного фінансування збереглися науково-технологічний та виробничий потенціали, що мають стати "точками прориву" для забезпечення інвестиційного-інноваційного розвитку як ОПК, так і економіки України в цілому. На сьогодні сучасні інноваційні технології використовуються при виробництві продукції військового призначення (радіолокаційних систем та систем розвідки, засобів радіоелектронної боротьби, бортового обладнання рухомих об’єктів і систем наведення зброї, засобів ураження та високоточної зброї, артилерійських боєприпасів, авіаційних двигунів), що є конкурентоспроможною та користується попитом на світовому ринку зброї.

Водночас забезпечення інвестиційно-інноваційного розвитку ОПК вимагає радикальної зміни структури виробництва, форм власності, фінансування та організаційно-правових форм в ОПК, механізмів управління ними.

3. Із використанням факторного та системного аналізу виявлено фактори впливу на розвиток та функціонування ОПК України на інвестиційно-інноваційній основі. Методом ранжирування виявлені фактори розміщені за їх важливістю та в наступні послідовності: ефективність системи управління ОПК; наявність сучасних технологій виробництва; наявність критичних технологій; наявність замкнутих циклів виробництва; експортний потенціал підприємств; наявність та ефективність використання фінансових ресурсів; стан виробничих фондів; наявність та кваліфікація кадрових ресурсів; наявність конкурентного середовища; форми власності підприємств ОПК України.

4. Визначено, що вибір інвестиційно-інноваційної стратегії має бути здійснений серед альтернативних сценаріїв розвитку подій за критеріями мінімальних витрат ресурсів і часу.

Запропоновано методичні підходи до формування та реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України та визначено їх вплив на забезпечення рівня національної безпеки держави на основі застосування методів системного аналізу, експертних оцінок та ранжирування. Запропоновано розглянути можливі сценарії розвитку ОПК України: сценарій "S1" ? оптимістичний; сценарій "S2" ? базовий; сценарій "S3" ? песимістичний. Апробація запропонованого підходу показала, що сучасний сценарій розвитку ОПК України найбільш наближений до сценарію "S3", що не відповідає сучасним вимогам щодо забезпечення національної безпеки держави.

5. Мета інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України полягає у вирішенні організаційно-правових, фінансово-економічних, управлінських та інших проблем функціонування та розвитку підприємств, наукових установ та організацій різних форм власності, що розробляють, виготовляють, експортують військову та цивільну продукцію, продукцію подвійного використання для забезпечення національної безпеки і утвердження України як високотехнологічної держави.

Держава має застосовувати такі важелі регулювання та впливу:

– формування державного оборонного замовлення, державного замовлення та укладання (на конкурсних засадах) контрактів на їх виконання;

– визначення у законодавчих та нормативно-правових актах єдиних норм і правил для всіх суб’єктів економічної діяльності ОПК, а також забезпечення неухильного їх дотримання;

– ліцензування виробничої і посередницької діяльності недержавних суб’єктів в ОПК України;

– пільгове оподаткування, у тому числі надання цільових тимчасових пільг і преференцій підприємствам ОПК, що працюють на "проривних" технологічних напрямах;

– державна підтримка експорту та експортний контроль;

– моніторинг стану ОПК України з метою своєчасного корегування процесу реструктуризації та запобігання негативним соціально-економічним наслідкам.

6. Для забезпечення реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку ОПК України автор пропонує використовувати трирівневу систему державного управління (з чітким розподілом функцій): систему державного управління; систему корпоративного управління в межах інтегрованих науково-виробничих структур, що створюються; систему управління на підприємствах, установах та організаціях ОПК України. Доцільним є створення на рівні вищих органів виконавчої влади єдиної структури, яка б здійснювала функції формування, стратегічного планування, організації, координації та контролю у сферах військово-технічної