ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

ТАРАН ЛАРИСА МИКОЛАЇВНА

УДК: 796.92.071.5

ПОБУДУВАННЯ ТРЕНУВАЛЬНИХ ПРОГРАМ

ВІДНОВНИХ МІКРОЦИКЛІВ У ЮНИХ ЛИЖНИКІВ-ГОНЩИКІВ

15–16 РОКІВ

24.00.01 — Олімпійський і професійний спорт

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання та спорту

Харків–2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Харківській державній академії фізичної культури, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту.

Науковий керівник: | доктор наук з фізичного виховання та спорту, професор

Мулик Вячеслав Володимирович,

Харківська державна академія фізичної культури,

проректор з навчально-методичної роботи, завідувач

кафедри зимових видів спорту, велоспорту і туризму.

Офіційні опоненти: | доктор наук з фізичного виховання та спорту, професор,

Камаєв Олег Іванович,

Харківський національний педагогічний

університет імені Г. С. Сковороди,

професор кафедри теорії та методики фізичного

виховання;

кандидат наук з фізичного виховання і спорту, доцент

Ратов Анатолій Максимович,

Сумський державний педагогічний університет

імені А.С. Макаренка,

доцент кафедри олімпійського і професійного спорту.

Захист відбудеться 9 липня 2008 року о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.862.01 Харківської державної академії фізичної культури за адресою: 61022,
м. Харків, вул. Клочківська, 99.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської державної академії фізичної культури (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 99).

Автореферат розіслано 7 червня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.О. Градусов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Одним із найважливіших резервів підвищення спортивної майстерності в сучасних умовах є оптимізація структури і змісту тренувального процесу впродовж базових етапів багаторічної підготовки, які займають у лижних гонках значний період часу — до 12 років (Л. В. Волков, 2002; О. І. Камаєв, 1999; В. В. Мулик, 1999; В. М. Платонов, 1986, 1997, 2004; Т. І. Раменська, 1989, 2004; К. П. Сахновський, 1990, 1997; С. К. Фомін, 1988). При цьому побудова тренувального процесу юних спортсменів повинна здійснюватися з урахуванням закономірностей розвитку їх організму, становлення різних сторін підготовленості, формування адаптаційних процесів у провідних для виду спорту функціональних системах.

На думку деяких фахівців (Л. П. Матвєєв, 1999; Н. Г. Озолін, 1988, 2004; В. М. Платонов, 2004; Ю. М. Шкребтій, 2005 та ін.), побудова тренування на основі мікроциклів дає можливість систематизувати тренувальний процес і найкращим чином вирішувати завдання функціональної адаптації, технічне й тактичне удосконалення. У свою чергу відновні мікроцикли, з переважним використанням у них малих і середніх за величиною навантажень, необхідно розглядати як один із дійових засобів підготовки, що дозволяють створити оптимальні умови для протікання адаптаційних процесів і, що дуже важливо при тренуванні юних спортсменів, уникнути перевтоми. Крім того, на ранніх етапах багаторічної підготовки необхідно так чергувати мікроцикли, щоб черговий мікроцикл із великим або значним сумарним навантаженням проводився в умовах відновлення функціональних можливостей спортсмена після попереднього (В. М. Платонов, 2004).

Відновні процеси після навантажень різної спрямованості і величини, серії тренувальних занять, мікроциклів були вивчені як у представників різних видів спорту (В. Д. Моногаров, 1986; В. М. Волков, 1994; Ю. М. Шкребтій, 2005 та ін.), так і у лижників-гонщиків (І. М. Бутін, 1960; Н. П. Дудін, 1969; І. Г. Огольцов, І. В. Єрьомін, 1982 та ін.).

Використання інтенсивних тренувальних і змагальних навантажень, відсутність ефективних відновних періодів призводить до перевтоми, яка негативно позначається на організм юних спортсменів. У свою чергу використання тривалих за часом відновних мікроциклів, особливо в змагальному періоді, негативно впливатиме на підтримку високого рівня підготовленості юних лижників-гонщиків, що свідчить про актуальність обраного напряму досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження з 1998 по 2000 рік здійснювалися у відповідності до Зведеного плану науково-дослідної роботи Державного комітету України з фізичної культури і спорту за темою 2.2.18 «Удосконалення системи багаторічної підготовки лижників» (номер державної реєстрації 0197U003211). З 2001 по 2005 рік вони здійснювалися відповідно до Зведеного плану науково-дослідної роботи Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України за темою 1.2.12 «Теоретико-методичні основи оптимізації системи багаторічного вдосконалення в циклічних видах спорту» (номер державної реєстрації 0101U006473). З 2006 року відповідно до Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту на 2006–2010 роки за темою 2.1.9.2 п «Удосконалення системи підготовки спортсменів з циклічних видів спорту в різних структурних утвореннях багаторічної спортивної підготовки» (номер державної реєстрації 0106U011987). Роль автора полягала у зборі й аналізі фактичного матеріалу щодо визначення обсягів навантажень у циклічних засобах тренування юних лижників-гонщиків, впливу окремих тренувальних занять, програм ударних і змагального мікроциклів на функціональний стан організму юних лижників-гонщиків, складанні програм відновних мікроциклів, упровадженні результатів досліджень у практику.

Мета дослідження: розробити тренувальні програми відновних мікроциклів і експериментально обґрунтувати ефективність їх використання для юних лижників-гонщиків 15–16 років.

Завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

Об'єкт дослідження — навчально-тренувальний процес на різних етапах річної підготовки юних лижників-гонщиків 15–16 років.

Предмет дослідження — побудова тренувальних програм відновних мікроциклів.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури; вивчення й узагальнення практичного досвіду роботи тренерів; аналіз документів планування та обліку тренувального процесу; педагогічні спостереження; спеціальне педагогічне тестування; педагогічний експеримент; медико-біологічні методи дослідження; методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів:

уперше розроблено тренувальні програми відновних мікроциклів, засновані на обліку впливу тренувальних та змагальних навантажень з використанням циклічних засобів підготовки юних лижників-гонщиків 15–16 років;

уперше визначені обсяги великого, значного, середнього і малого навантаження аеробної спрямованості в циклічних засобах тренування юних лижників-гонщиків;

установлено динаміку відновлення функціональних систем організму юних лижників-гонщиків після тренувальних занять із великим навантаженням аеробної спрямованості при використанні циклічних засобів тренування, ударних мікроциклів у структурі базових мезоциклів підготовчого періоду, змагального мікроциклу в контрольно-підготовчому мезоциклі змагального періоду;

установлено індивідуально-групові реакції відновлення після змагальних навантажень у юних лижників-гонщиків;

доповнено дані про особливості побудови тренувального процесу у мікроциклах.

Практичне значення одержаних результатів полягає у визначенні параметрів обсягу тренувальних навантажень в циклічних засобах підготовки юних лижників-гонщиків, які дозволяють раціонально дозувати навантаження при побудові окремих занять і мікроциклів; у розробці тренувальних програм у відновних мікроциклах, що створюють оптимальні умови для відновлення організму юних спортсменів до подальших розвиваючих навантажень, уникаючи перевтоми. Отримані дані дозування тренувальних навантажень аеробної спрямованості, а також розроблені програми відновних мікроциклів можуть використовуватися не тільки в підготовці лижників-гонщиків (у тому числі і представників інваспорту), але і в інших видах лижного спорту, що містять лижну підготовку (біатлон, двоєборство).

Результати дослідження впроваджено у навчально-тренувальний процес лижників-гонщиків Харківського обласного вищого училища фізичної культури і спорту, Харківського обласного центру «Інваспорт», збірної команди Харківської області, дитячо-юнацької спортивної школи м. Мерефа Харківського району, в навчальний курс «Теорія, методика обраного виду спорту (лижний спорт)» Харківської державної академії фізичної культури, що підтверджено актами впровадження (від 10.04.2007, 11.04.2007, 15.05.2007, 17.10.2007, 4.04.2008).

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні актуальності теми дослідження, постановці мети, завдань, організації та безпосередньому виконанні дослідницької роботи, статистичній обробці, аналізі й узагальненні отриманих результатів і впровадженні їх у практику. У спільних публікаціях дисертантові належать постановка завдань дослідження, організація та проведення експерименту, вибір методів аналізу й обробки даних, формулювання висновків.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження були представлені й обговорювалися на засіданнях кафедри зимових видів спорту, велоспорту і туризму та олімпійського і професійного спорту Харківської державної академії фізичної культури, на міжнародних, всеукраїнських і обласних науково-практичних конференціях: «Первый фестиваль студентов, аспирантов и ведущих профессоров академий и ИФК Российской Федерации» (Москва, 1996), «Молода спортивна наука України» (Львів, 1997), «Современные проблемы физической культуры и спорта» (Белгород, 1997), «Фізична культура, спорт і здоров’я» (Харків, 1997, 1999, 2003, 2007), науково-практичних конференціях для тренерів зимових видів спорту (Харків, 1999–2007).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 13 наукових працях, з яких: 6 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 7 статей і тез у збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій.

Структура й обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота викладена на 225 сторінках, складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, практичних рекомендацій, додатків, списку використаної літератури. Робота містить 78 таблиць, 8 малюнків. У дисертації використано 283 джерела, з них 27 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної теми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, відображено апробацію результатів дослідження, подано структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методичні основи підготовки юних лижників-гонщиків» розглянуто вікову динаміку розвитку функціональних можливостей і рухових якостей юних лижників-гонщиків, що необхідно враховувати при побудові тренувального процесу. Проаналізовано побудову тренувального процесу в різних структурних утвореннях на етапі попередньої базової підготовки, використання різних засобів і методів тренування. Представлено дані досліджень про вплив тренувальних і змагальних навантажень на функціональний стан організму і спеціальну працездатність юних спортсменів. Визначено, що в тренувальному процесі відсутні науково-обгрунтовані дані про побудову програм відновних мікроциклів у базових (підготовчого періоду) і контрольно-підготовчому (змагального періоду) мезоциклах у лижних гонках.

У другому розділі «Методи та організація дослідження» представлено зміст використовуваних методів досліджень і процес організації досліджень.

Серед педагогічних методів досліджень використовувалися: усне й анкетне опитування тренерів і спортсменів, аналіз щоденників самоконтролю і тренувальних планів, педагогічне спостереження, спеціальне педагогічне тестування, педагогічний експеримент.

Дослідження функціонального стану організму юних лижників-гонщиків передбачувало комплексний підхід із вивченням реакції функціональних систем організму на фізичні навантаження. Для цього використовувалися медико-біологічні методи: електрокардіографія за методикою С. А. Душаніна (1986, розраховувалася анаеробна й аеробна метаболічна ємність), вимірювання частоти серцевих скорочень, тест Руф’є-Діксона, коефіцієнт витривалості, індекс Скібинського, треморографія (вимірювання амплітуди і частоти), час простої реакції (на світловий і звуковий подразник).

Обробка отриманих результатів здійснювалася за допомогою методів математичної статистики.

У якості досліджуємих на всіх етапах залучалися юні лижники-гонщики 15–16 років (I, II спортивного розряду) вікової групи «молодші хлопці», що навчаються у Харківському обласному вищому училищі фізичної культури і спорту.

Методика проведення досліджень: у випробуваних до початку тренувальних занять або мікроциклів реєструвався комплекс показників, що дозволяв оцінити функціональний стан організму ці дані приймали за початкові. Повторно реєструвалися досліджувані показники за тим же комплексом після закінчення тренувальних занять, а так само через 24, 48 і 72 години.

На першому етапі досліджень (1996–2000 рр.) було встановлено обсяг великого тренувального навантаження аеробного характеру з використанням кросового бігу, кросового бігу у поєднанні з імітацією, пересуванні на лижоролерах і лижах, а також визначено вплив різних засобів тренувань на функціональний стан організму юних лижників-гонщиків. Для цього було проведено тренувальні заняття з використанням вище перерахованих засобів до стану явного стомлення, що дозволило встановити обсяги великого навантаження для юних лижників-гонщиків 15–16 років. На підставі отриманих даних були розраховані величини обсягу тренувальних навантажень (мала, середня, значна, велика) у циклічних засобах тренування, проведено статистичну обробку й проаналізовано динаміку відновних процесів. У дослідженнях взяли участь юні лижники-гонщики 15–16 років у кількості 15 осіб.

Другий етап (2001–2003 рр.) був спрямований на вивчення впливу ударних і змагальних мікроциклів на функціональні системи організму юних лижників-гонщиків 15–16 років. Для цього було проведено дослідження в базових мезоциклах загальнопідготовчого етапу (травень-червень, 2002), спеціально-підготовчого етапу за спеціальною фізичною підготовкою (вересень, 2002) і лижною підготовкою (грудень, 2002), а також у контрольно-підготовчому мезоциклі змагального періоду (січень, 2003). При вивчені впливу мікроциклів на функціональний стан організму ми враховували: кількість тренувальних днів, кількість тренувальних занять, їх спрямованість, величину навантаження, засоби й методи тренування, обсяг циклічного навантаження, інтенсивність і час виконання. Результати дослідження були оброблені за допомогою методів математичної статистики та проаналізовані. Під час досліджень у базових мезоциклах брали участь 15 лижників-гонщиків, а у контрольно-підготовчому мезоциклі 20 лижників-гонщиків.

На третьому етапі (2004–2006 рр.) на підставі даних, отриманих під час пошукового дослідження, було розроблено програми відновних мікроциклів і проведено чотири прямих паралельних експерименти, у яких досліджувалася ефективність варіантів побудови тренувального процесу у відновних мікроциклах, що завершували базові мезоцикли різних етапів підготовчого періоду (травень-червень, вересень, грудень, 2004) та контрольно-підготовчий мезоцикл змагального періоду (січень, 2005). Спеціальне педагогічне тестування і визначення стану функціональних систем організму спортсменів проводилося до початку і після закінчення мезоциклів, після чого їх результати порівнювалися та проведено їх аналіз. При організації прямого паралельного експерименту було створено дві групи контрольну й експериментальну –– по 10 осіб у кожній.

На четвертому етапі (2007 р.) здійснювався аналіз та узагальнення результатів дослідження, формулювання висновків і оформлення дисертаційної роботи та автореферату.

У третьому розділі «Вплив циклічних засобів тренування на функціональний стан організму юних лижників-гонщиків 15–16 років» установлено вплив великого навантаження на функціональний стан організму й визначено обсяг тренувального навантаження різної величини при розвитку витривалості аеробного характеру з використанням циклічних засобів підготовки лижників-гонщиків, досліджено динаміку відновлення функціональних систем організму після ударних і змагальних мікроциклів.

У дослідженнях установлено, що при виконанні великого тренувального навантаження у всіх використовуваних засобах тренування відбуваються значні зміни в частоті серцевих скорочень, швидкості пересування, кількості кроків на контрольному відрізку й самопочутті. Значне збільшення частоти серцевих скорочень наприкінці тренувального заняття відбулося в кросовому бігу з імітацією до 180 уд•хв-1 (р0,001).

Найбільша швидкість досягалася при пересуванні на лижоролерах класичним стилем, а найменші показники визначено в бігу з імітацією, що свідчить про більшу трудомісткість даного тренувального засобу (табл. 1).

Таблиця 1

Порівняльна характеристика швидкості пересування з використанням циклічних засобів тренування лижників-гонщиків на різних відрізках дистанції при виконанні великого навантаження аеробного характеру (м•с-1 ) (n=15)

№ | Засоби

тренування | У першій половині дистанції | У другій половині дистанції | t | p

1±m1 | у1 | 2±m2 | у2

1 | Кросовий

біг | 4,21±0,25 | 0,94 | 3,32±0,31 | 0,15 | 2,23 | <0,05

2 | Кросовий біг

з імітацією | 3,88±0,29 | 1,09 | 2,92±0,27 | 0,99 | 2,43 | <0,05

3 | Пересування на лижоролерах | 4,97±0,30 | 1,10 | 4,04±0,25 | 0,92 | 2,41 | <0,05

4 | Пересування на лижах | 4,81±0,27 | 1,02 | 3,90±0,24 | 0,91 | 2,50 | <0,05

У той же час, в другій половині дистанції швидкість у всіх видах пересування помітно знижувалася, і до кінця виконання навантаження відмінності склали: у кросовому бігу 0,89 м•с-1 (t=2,23; р0,05), у бігу з імітацією 0,96 м•с-1 (t=2,43; р0,05), при пересуванні на лижоролерах класичним стилем 0,93 м•с-1 (t=2,41; р0,05), при пересуванні на лижах класичним стилем 0,91 м•с-1 (t=2,50; р0,05). Найбільше зниження швидкості в другій половині дистанції відбулося в бігу з імітацією лижних ходів в підйоми. Це пов'язано з тим, що в інших засобах тренування (пересування на лижоролерах і лижах) є досить тривалі проміжки часу, пов'язані з ковзанням, протягом якого є паузи для відпочинку, що менше викликає стомлення.

Для підтвердження відповідності встановленого великого обсягу навантаження, нами проведено дослідження з виявленням впливу циклічних засобів тренувань на функціональний стан організму юних лижників-гонщиків (рис. 1). Так, після навантаження з використанням кросового бігу знизилися показники анаеробної метаболічної ємності (АНАМЄ) на 4,13 умовних одиниці (t=1,35; р>0,05) та аеробної метаболічної ємності (АМЄ) на 21,6 умовних одиниць (t=2,73; р<0,05). Повне відновлення результатів анаеробної продуктивності серцевого м'яза відбулося протягом 48 годин, тоді як показники аеробної потужності повернулися до початкових даних протягом 72 годин.

Частота серцевих скорочень і показники тесту Руф’є-Діксона також відновилися до початкових даних тільки протягом 72 годин. Коефіцієнт витривалості мав аналогічну

Рис. 1. Числові значення t-критерію і вірогідні рівні (p) зміни показників функціонального стану організму юних лижників-гонщиків після виконання великих навантажень із використанням циклічних засобів тренування (n=15)

динаміку результати поверталися до рівня початкових упродовж трьох днів відновного періоду. Дані індексу Скібинського після тренувального заняття знизилися на 3,71 умовних одиниці (t=2,92; р<0,01), а повне відновлення їх відбулося лише протягом 72 годин (р>0,05). Так само достовірно зросла частота тремору на 2,06 Гц (t=2,52; р<0,05). Повне відновлення даних треморографії відбулося через 48 годин після тренувального заняття, яке пояснюється тим, що при кросовому бігу м'язи рук не отримують достатнього фізичного навантаження.

У дослідженнях установлено, що велике фізичне навантаження аеробної спрямованості з використанням кросового бігу у юних лижників-гонщиків 15–16 років пригнічено впливає на серцево-судинну й дихальну системи (відновлення яких відбувається протягом 72 годин), менше на нервово-м'язову систему (відновлення відбувається протягом 48 годин).

При великому навантаженні з використанням кросового бігу у поєднанні з імітацією скоротилася анаеробна (t=2,88; р<0,01) й аеробна (t=3,38; р<0,01) метаболічна потужність серцевого м'яза. У той же час відновлення анаеробної компоненти відбулося після 48 годин, а аеробної після 72 годин.

Показники індексу Скібинського після тренувального заняття були знижені в порівнянні з початковими даними на 4,54 умовних одиниці (t=2,06; р<0,05) і поступове повернення до початкових даних відбувалося упродовж 72 годин.

Дані, що характеризують стан нервово-м'язової системи амплітуда й частота тремора, достовірно (р<0,05) погіршилися після великого тренувального навантаження, а повне відновлення їх відбулося після 72 годин. Це пояснюється тим, що під час імітації значне зусилля виконували м'язові групи рук і спини.

Таким чином, результати проведених досліджень у юних лижників-гонщиків 15–16 років показали, що в кросовому бігу у поєднанні з імітацією є найбільш пригніченими серцево-судинна, дихальна і нервово-м'язова системи, відновлення організму юних спортсменів відбувається поступово, упродовж 72

годин, виняток складає анаеробна продуктивність серцевого м'яза, яка відновлюється після 48 годин.

Виконання великого навантаження при подоланні дистанції на лижоролерах класичним стилем пересування так само істотно вплинуло на функціональні системи організму юних лижників-гонщиків. Так, через 24 години після тренувального заняття дані АНАМЄ зросли в порівнянні з попереднім днем на 5,53 умовних одиниці (t=2,70; р<0,05), а АМЄ на 15,87 умовних одиниці (t=2,60; р<0,05). Повністю показники метаболізму серця повернулися до початкових, і навіть перевищили їх, через 48 годин в анаеробній і через 72 години в аеробній компоненті (р>0,05).

Коефіцієнт витривалості після тренувального заняття підвищився на 2,81 умовних одиниці (t=4,00; р<0,001), а показники індексу Скібинського знизилися на 4,05 умовних одиниць (t=2,19; р<0,05), відновлення даних відбулося через 72 години. Складові треморографії (амплітуда і частота) достовірно збільшилися відповідно на 0,22 см (t=2,55; р<0,05) і 3,68 Гц (t=2,13; р<0,05) після тренувального заняття. Повернення показників до початкових даних відбувалося поступово упродовж 72 годин.

За наслідками проведених досліджень впливу великого навантаження з використанням пересування на лижоролерах встановлено зниження показників серцево-судинної, дихальної і нервово-м'язової систем організму з відновним періодом упродовж 72 годин, за винятком даних анаеробної метаболічної ємності, які відновлюються після 48 годин.

Дослідження впливу пересування на лижах на функціональні системи організму мають глибші зміни. Результати АНАМЄ після тренувального заняття були достовірно знижені на 9,13 умовних одиниці в порівнянні з початковими даними (t=3,42; р<0,01), а показники АМЄ на 23,87 умовних одиниці (t=5,52; р<0,001) і упродовж 72 годин залишалися зниженими.

Результати частоти серцевих скорочень впродовж 24 годин після закінчення тренувального заняття залишалися достовірно підвищеними (t=2,21; р<0,05) так само як і показники тесту Руф’є-Діксона. Коефіцієнт витривалості через 24 години після тренувального заняття достовірно був нижчий початкових (t=2,58; р<0,05).

Значний вплив на нервово-м'язовий апарат юних спортсменів мало велике тренувальне навантаження при пересуванні на лижах. Так, показники треморографії (амплітуда, частота) і час простої реакції (на світловий і звуковий подразник) залишалися підвищеними впродовж 48 годин, і лише після 72 годин занять із відновною спрямованістю досягли початкового рівня (р>0,05).

На підставі отриманих під час досліджень даних про обсяги великих тренувальних навантажень із урахуванням їх впливу на функціональний стан організму юних лижників-гонщиків, а також рекомендований В. М. Платоновим (1997) розподіл навантажень за величиною, нами були розраховані параметри обсягу тренувальних навантажень при розвитку витривалості аеробного характеру з використанням циклічних засобів підготовки для юних лижників-гонщиків (табл. 2). Установлені параметри обсягу тренувальних навантажень дозволяють раціонально дозувати навантаження, як при побудові окремих тренувальних занять, так і програм мікроциклів.

Подальші наші дослідження були спрямовані на вивчення відновлення функціональних систем організму після ударних мікроциклів у базових мезоциклах та

Таблиця 2

Параметри обсягу тренувальних навантажень при розвитку витривалості аеробного характеру з використанням циклічних засобів підготовки для лижників-гонщиків 15–16 років

№ | Засоби тренування | Величина навантаження, км

мала | середня | значна | велика

1 | Пересування на

лижах | 5,0±1,0 | 14,0±2,0 | 18,0±2,0 | 27,0±2,0

2 | Пересування на лижоролерах | 5,0±1,0 | 14,0±2,0 | 19,0±2,0 | 28,0±2,0

3 | Кросовий біг

з імітацією | 4,0±1,0 | 10,0±2,0 | 14,0±2,0 | 20,0±2,0

4 | Кросовий біг | 4,0±1,0 | 12,0±2,0 | 16,0±2,0 | 23,0±2,0

змагального мікроциклу у контрольно-підготовчому мезоциклі. Програми ударних мікроциклів включали 6 тренувальних днів, 9 тренувальних занять. Тренувальні заняття з великими за величиною навантаженнями спрямовані на розвиток спеціальної та аеробної витривалості, були проведені на третій і шостий день мікроциклу.

Результати дослідження впливу тренувальних програм ударних мікроциклів у структурі базових мезоциклів підготовчого періоду по-різному вплинули на функціональний стан організму юних лижників-гонщиків (рис. 2).

Після закінчення ударного мікроциклу базового мезоциклу загальнопідготовчого етапу (ЗФП) достовірно погіршали показники АМЄ на 19,93 умовних одиниці (t=4,42; р<0,001), частоти серцевих скорочень на 8,53 уд•хв-1 (t=4,07; р<0,001), тесту Руф’є-Діксона на 2,73 умовних одиниці (t=3,34; р<0,01), коефіцієнта витривалості на 2,84 умовних одиниці (t=3,86; р<0,001), амплітуди за даними треморографії на 0,16 см (t=2,86; р<0,01). У наступні дні відбувалося відновлення досліджуваних показників, при цьому дані АНАМЄ, треморографії і часу простої реакції відновилися через 48 годин після закінчення мікроциклу, а за іншими досліджуваними показниками (частота серцевих скорочень, тест Руф’є-Діксона, коефіцієнт витривалості, індекс Скібинського) відновлення сталося через 72 години. У той же час показники АМЄ залишалися зниженими на 1,67 умовних одиниці (t=0,32; р>0,05).

Таким чином тривалість відновлення за більшістю показників серцево-судинної і дихальної систем склала 72 години, за даними аеробної метаболічної ємності перевищила 72 години, а анаеробної метаболічної ємності і нервово-м'язової системи відбувалась через 48 годин.

Дослідження показників після закінчення ударного мікроциклу базового мезоциклу спеціально-підготовчого етапу (СФП) дозволило встановити, що ряд даних був значно

Рис. 2. Числові значення t-критерію і вірогідні рівні (p) зміни показників функціонального стану організму юних лижників-гонщиків після виконання програм ударних мікроциклів (n=15)

знижений у порівнянні з початковими: АМЄ на 20,87 умовних одиниці (t=5,37; р<0,001), частоти серцевих скорочень на 6,53 уд•хв-1 (t=2,59; р<0,05), тесту Руф’є-Діксона на 3,82 умовних одиниці (t=4,78; р<0,001), коефіцієнту витривалості на 3,64 умовних одиниці (t=4,05; р<0,001), амплітуди за даними треморографії на 0,18 см (t=2,50; р<0,05). Відновлення всіх досліджуваних показників відбувалося впродовж 72 годин. Дані АНАМЄ через 48 годин після закінчення мікроциклу перевищували початкові на 0,86 умовних одиниць (t=0,25; р>0,05), а показники АМЄ через 72 години залишалися зниженими на 2,2 умовних одиниці (t=0,54; р>0,05).

Аналіз отриманих результатів дозволив установити, що ударний мікроцикл, де застосовувалися спеціально-підготовчі засоби, глибоко вплинув на всі функціональні системи організму тривалість відновного періоду склала 72 години після закінчення мікроциклу. При цьому виняток становили дані анаеробної метаболічної ємності, відновлення яких завершилося через 48 годин і аеробної метаболічної ємності, де відновний період перевищив 72 години.

Аналогічну динаміку мав ударний мікроцикл спеціально-підготовчого етапу (лижна підготовка). Так, після закінчення ударного мікроциклу знизилися дані АМЄ на 23,33 умовних одиниці (t=4,95; р<0,001), частоти серцевих скорочень на 8,13 уд•хв-1 (t=4,22; р<0,001), тесту Руф’є-Діксона на 3,51 умовних одиниці (t=4,72; р<0,001), коефіцієнту витривалості на 3,34 умовних одиниці (t=3,76; р<0,001), амплітуди за даними треморографії на 0,20 см (t=3,27; р<0,01). Практично за всіма досліджуваними показниками серцево-судинної, дихальної і нервово-м'язової систем відновлення відбувалось через 72 години. Результати анаеробної метаболічної ємності під впливом навантажень ударного мікроциклу з переважним розвитком аеробної витривалості відновлювалися упродовж 48 годин, при цьому період відновлення аеробної метаболічної ємності перевищив 72 години.

Змагальний мікроцикл контрольно-підготовчого мезоциклу змагального періоду так само виявив значний вплив на функціональний стан організму юних спортсменів. У змагальному мікроциклі перший і другий дні були спрямовані на підведення спортсменів до контрольних стартів, які проводилися на третій, четвертий і шостий дні. За своїм впливом участь у контрольних стартах прирівнюється до великих фізичних навантажень.

Анаеробна метаболічна ємність після закінчення змагального мікроциклу була достовірно знижена по відношенню до початкових даних на 10,2 умовних одиниць (t=2,13; р<0,05). Через добу після закінчення мікроциклу результати збільшилися, а після 48 годин досягли початкових даних. Разом з тим значно змінилися показники аеробної метаболічної ємності. Так, після закінчення мікроциклу різниця аеробної метаболічної ємності з початковими склала 23,65 умовних одиниць (t=4,76; р<0,001). У подальшому, упродовж першої доби відновного періоду результати підвищилися на 12,75 умовних одиниць (t=2,58; р<0,05) і було відмічено найбільш інтенсивне протікання відновних процесів. Через 72 години досліджувані показники досягли рівня початкових (р>0,05).

Також через 24 години після змагальних навантажень частота серцевих скорочень зменшилася на 5,73 уд•хв-1 (t=2,53; р<0,05), а на третій день відновного періоду показники прийшли до початкових даних (р>0,05). Результати тесту Руф’є-Діксона, коефіцієнта витривалості й індексу Скібинського відновлювалися до початкових упродовж 72 годин.

Амплітуда й частота тремору через годину після закінчення мікроциклу були підвищені на 0,26 см (t=3,79; р<0,001) і 7,41 Гц (t=2,98; р<0,01). У наступні дні амплітуда й частота тремору знижувалися, досягнувши початкових даних за 72 години відновного періоду. Аналогічна динаміка змін простежувалася в часі реакції на світловий і звуковий подразник, результати яких відновлювалися до рівня початкових упродовж 72 годин.

У той же час аналіз окремих показників дозволив установити, що змагальні навантаження викликали індивідуальні реакції динаміки відновлення функціонального стану організму юних спортсменів. Так, за даними аеробної метаболічної ємності, тесту Руф’є-Діксона, індексу Скібинського і треморографії були виділені три групи спортсменів. До першої групи (65 %) належали спортсмени, у яких відновлення завершувалося через 72 години після змагальних навантажень, у другій групі (20 %) –– через 48 годин, а в третій групі (15 %, куди увійшли переважно спортсмени 15 років, що мають другий розряд) –– більше 72 годин.

Отримані дані про терміни відновлення функціональних систем організму після навантажень тренувальних занять і мікроциклів, індивідуально-групові реакції організму спортсменів на змагальні навантаження стали основою побудови тренувального процесу відновних мікроциклів.

У четвертому розділі «Побудування тренувальних програм відновних мікроциклів у базових і контрольно-підготовчому мезоциклах» представлено варіанти тренувальних програм на різних етапах річної підготовки й експериментально доведена ефективність їх практичного використання при підготовці юних лижників-гонщиків.

На підставі вивчення й узагальнення практичного досвіду роботи тренерів встановлено підходи до планування відновних мікроциклів, розподіл спрямованості, величини навантажень і засобів тренування.

В експериментальних дослідженнях відновні мікроцикли були завершуючими як у базових мезоциклах підготовчого періоду, так і у контрольно-підготовчому мезоциклі змагального періоду. Тренувальні програми відновних мікроциклів контрольної й експериментальної групи мали однакову тривалість шість тренувальних днів по одному тренувальному заняттю, з них один день активного відпочинку. За варіантом побудови відновних мікроциклів, що використовується на практиці, здійснювався навчально-тренувальний процес у контрольній групі.

Найбільш значущим був відновний мікроцикл, що завершував контрольно-підготовчий мезоцикл. Виявлені індивідуально-групові особливості реакцій організму спортсменів на змагальні навантаження дозволили нам розробити тренувальні програми для спортсменів експериментальної групи з урахуванням їх участі у змаганнях на наступному тижні. Так для групи 1, з відновленням більшості функціональних показників через 72 години, в програмі відновного мікроциклу планувалось: 1 день активізація відновних процесів (мале навантаження), 2 день підтримка швидкісно-силових якостей (середнє навантаження), 3 день підтримка аеробних можливостей, спеціальних силових якостей (мале навантаження), 4 день активний відпочинок, 5 день розвиток швидкісних якостей (середнє навантаження), 6 день розвиток швидкісно-силових якостей (значне навантаження), 7 день відпочинок.

Для групи 2, у яких відновлення більшості функціональних показників склало 48 годин, планувалося: 1 день –– підтримка швидкісно-силових якостей (мале навантаження), 2 день підтримка аеробних можливостей і спеціальних силових якостей (середнє навантаження), 3 день технічна підготовка, розвиток координації (мале навантаження), 4–7 день планувався за програмою першої групи.

У групі 3, з відновленням більшості функціональних показників, що перевищувало 72 години, було заплановано: 1 день активізація відновних процесів (мале навантаження), 2 день підтримка швидкісно-силових якостей (мале навантаження), 3 день активний відпочинок, 4 день підтримка аеробних можливостей, спеціальних силових якостей (мале навантаження), 5–7 день планувався за програмою першої та другої групи.

Також у зміст програм відновних мікроциклів, окрім спрямованості й величини навантаження, було підібрано засоби, методи тренувань, обсяг, інтенсивність навантажень.

Для перевірки ефективності побудови тренувальних програм відновних мікроциклів із урахуванням індивідуально-групових особливостей реакції функціональних систем організму у юних лижників-гонщиків експериментальної групи було проведено прямий паралельний експеримент. Для цього, як і на попередніх етапах, були сформовані дві групи контрольна й експериментальна (по 10 осіб у кожній). Комплектування груп проводилося за результатами змагань у гонці на лижах на дистанцію 5 км класичним стилем і даних функціональних показників. На початку експерименту групи не мали достовірних відмінностей (р>0,05). Результати спеціальної підготовленості та тестування функціональних можливостей контрольної й експериментальної груп після експерименту порівнювалися з початковими.

Аналіз даних після проведення прямого паралельного експерименту показав, що результат у гонці на 5 км класичним стилем в експериментальній групі скоротився на 46 секунд (t=2,32; р<0,05), у той же час подолання дистанції в контрольній групі покращилося не суттєво (р>0,05).

Порівняння даних до експерименту з підсумковими виявило поліпшення функціонального стану систем організму юних лижників-гонщиків, але більш значні зміни результатів тестування відбулися в експериментальній групі (табл. ). Покращали показники анаеробної метаболічної ємності на 11,1 умовних одиниці (t=2,30; р<0,05), аеробної метаболічної ємності на 11,9 умовних одиниці (t=2,63; р<0,05), тесту Руф’є-Діксона на 2,26 умовних одиниць (t=2,36; р<0,05), індексу Скібинського на 5,13 умовних одиниць (t=2,33; р<0,05). Разом із поліпшенням показників частоти серцевих скорочень, коефіцієнту витривалості, треморографії і часу простої реакції достовірних відмінностей не встановлено (р>0,05). У контрольній групі після проведення експерименту було відмічено поліпшення більшості показників функціонального стану організму, проте достовірних змін у досліджуваних даних не було виявлено. При цьому за показниками, що характеризують функціональний стан нервово-м'язової системи спостерігалось недовідновлення.

З метою порівняльного аналізу впливу індивідуально-групових особливостей реакції функціональних систем організму на час подолання дистанції спортсменами контрольної та експериментальної груп з використанням різних циклічних засобів підготовки було проведено багатомірний регресійний аналіз даних, що дозволило отримати відповідні регресійні моделі й виявити вагомість різних чинників функціональних систем.

Отримані результати свідчать про те, що побудова відновного мікроциклу, з урахуванням індивідуально-групових особливостей відновлення організму юних спортсменів в експериментальній групі є ефективнішою ніж у контрольній групі, що проводила відновний мікроцикл за загальноприйнятою методикою.

П'ятий розділ «Обговорення результатів досліджень» присвячений аналізу отриманих результатів з урахуванням їх порівняння з опублікованими раніше працями інших авторів щодо теорії побудови тренувального процесу.

До групи результатів, що підтверджують дані інших авторів, належать: види втоми, які розвиваються під час подолання дистанції; темпи протікання відновних процесів після окремих занять із великим по величині навантаженням аеробної спрямованості й мікроциклів; наявність фаз працездатності; гетерохронність відновлення показників до початкового рівня залежно від спрямованості тренувального навантаження; тривалість

Таблиця 3

Порівняльна характеристика досліджуваних показників юних лижників-гонщиків 15–16 років експериментальної групи до початку і після закінчення експерименту в контрольно-підготовчому мезоциклі (n=10)

№ | Показники | До експерименту | Після експерименту | Оцінка достовірності

1±m1 | у1 | 2±m2 | у2 | t | р

1 | Час подолання дистанції

(лижі 5 км, кл. ст.), с | 1264,00±14,22 | 42,67 | 1218,00±19,78 | 41,33 | 2,32 | <0,05

2 | Метаболізм серцевого м'яза

за даними ЕКГ,

ум. од. | АНАМЄ | 88,50±3,44 | 10,33 | 99,60±2,67 | 8,00 | 2,30 | <0,05

АМЄ | 223,50±2,56 | 7,67 | 235,40±3,78 | 11,33 | 2,63 | <0,05

3 | ЧСС,

уд•хв-1 | 56,60±1,87 | 5,60 | 55,40±1,78 | 5,33 | 0,39 | >0,05

4 | Тест Руф’є-Діксона,

ум. од. | 16,90±0,73 | 2,20 | 14,64±0,58 | 1,73 | 2,36 | <0,05

5 | Коефіцієнт витривалості,

ум. од. | 10,06±0,33 | 1,00 | 8,77±0,61 | 1,83 | 1,87 | >0,05

6 | Індекс Скібинського,

ум. од. | 21,47±1,74 | 5,23 | 26,60±1,47 | 4,40 | 2,33 | <0,05

7 | Треморографія | Амплітуда,

см | 0,75±0,06 | 0,17 | 0,69±0,93 | 0,10 | 1,09 | >0,05

Частота,

Гц | 11,65±0,93 | 2,80 | 9,66±0,79 | 2,36 | 1,31 | >0,05

8 | Час простої реакції, мс | На світловий подразник | 212,60±13,9 | 41,6 | 178,00±10,0 | 30,0 | 1,99 | >0,05

На звуковий подразник | 205,40±16,9 | 50,7 | 173,70±13,4 | 40,3 | 1,81 | >0,05

протікання відновних процесів після навантажень аеробної спрямованості.

До групи результатів які не тільки підтверджують, але й доповнюють уже наявні відомості належать: особливості побудови тренувального процесу в мікроциклах; чинники, що впливають на побудову мікроциклів; установлені особливості динаміки відновлення після великого по величині навантаження аеробної спрямованості з використанням пересування на лижах.

До групи нових результатів для підготовки в лижних гонках належать встановлені параметри обсягу тренувальних навантажень у циклічних засобах тренування лижників-гонщиків 15–16 років при розвитку витривалості аеробного характеру, терміни відновлення після великого по величині навантаження аеробної спрямованості і програм ударних мікроциклів у залежності від використовуваних засобів тренування; індивідуально-групові

реакції відновлення після змагальних навантажень із використанням пересування на лижах, розроблені програми відновних мікроциклів, що завершують базові мезоцикли підготовчого періоду, а також контрольно-підготовчий мезоцикл змагального періоду.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз спеціальної науково-методичної літератури свідчить про те, що в юнацькому спорті є актуальним питання відновлення працездатності функцій і систем організму після тренувальних і змагальних навантажень у циклічних видах спорту з проявом витривалості. Разом з цим різні засоби спеціальної підготовки лижників-гонщиків не однаково впливають на функціональні системи організму, що важливо при визначенні часу й характеру відновлення при побудові мікроциклів.

2. Вплив великих за обсягом тренувальних навантажень аеробної спрямованості на функціональні системи організму юних лижників-гонщиків різний при використанні окремих засобів тренування.

Найбільший вплив на функціональні системи організму юних лижників-гонщиків 15–16 років надає кросовий біг у поєднанні із стрибковою імітацією поперемінного двохкрокового класичного лижного ходу, після якого відновлення досліджуваних показників серцево-судинної (аеробна метаболічна ємність, частота серцевих скорочень, тест Руф’є-Діксона, коефіцієнт витривалості, індекс Скібинського) та показників нервово-м'язової системи (частота й амплітуда тремору, час простої реакції на світловий і звуковий подразник) здійснюється тільки через 72 години. Такий само відновний період спостерігався при використанні пересування на лижоролерах і лижах, тоді як в кросовому бігу відновлення окремих показників (анаеробна метаболічна ємність, треморографія, час простої реакції) відбувається через 48 годин.

3. Швидкість пересування юних лижників-гонщиків із використанням циклічних засобів підготовки різна упродовж подолання тренувальної дистанції. Найменші показники зафіксовані в бігу з імітацією поперемінного двохкрокового лижного ходу (3,88 м•с-1), найбільші в пересуванні на лижоролерах (4,97 м•с-1). У той же час в другій половині дистанції швидкість у всіх видах пересування значно знижується: у кросовому бігу на 0,89 м•с-1 (t=2,23; р<0,05); у бігу з імітацією на 0,96 м•с-1 (t=2,63; р<0,05); у пересуванні на лижоролерах на 0,93 м•с-1 (t=2,41; р<0,05); у пересуванні на лижах на 0,91 м•с-1 (t=2,50; р<0,05). Отримані результати свідчать про більшу трудомісткість кросового бігу з імітацією в підйоми.

4. Величини обсягів тренувальних навантажень в основних циклічних засобах тренування юних лижників-гонщиків 15–16 років для розвитку аеробної витривалості різні і складають:

а) при пересуванні на лижах: велика 27,0±2,0 км; значна 18,0±2,0 км; середня 14,0±2,0 км; мала 5,0 км і менше;

б) при пересуванні на лижоролерах: