КИЇВСЬКИЙ СЛАВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВОЙНАРОВСЬКИЙ Анатолій Володимирович

УДК 94 (438) «1944/1948»

ВСТАНОВЛЕННЯ ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ В ПОЛЬЩІ

у 1944 – 1948 рр.

Спеціальність 07.00.02 – всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата історичних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії слов’янських народів Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, професор

Григорчук Петро Семенович

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського,

завідувач кафедри історії слов’янських народів.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Трофимович Володимир Васильович,

Національний університет «Острозька академія»,

завідувач кафедри історії.

кандидат історичних наук, професор

Антонюк Сергій Матвійович

Київський славістичний університет

професор кафедри країнознавства.

Захист дисертації відбудеться «10» червня 2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.123.01 у Київському славістичному університеті (м. Київ, провул. Рильський, 10, зал засідань ученої ради)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського славістичного університету за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 9.

Автореферат розісланий «____6__» травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор історичних наук, професор |

І.І.Ільюшин

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аналізуючи останню чверть ХХ ст., історики та політологи розглядають її як найбільш успішний відтинок на шляху демократизації суспільства й утвердження принципів «демократичного оптимізму». В цей історичний проміжок часу відбулася подія величезної ваги – крах радянської тоталітарної системи. Безпосереднім проявом і прямим її наслідком є революційні перетворення у Центральній та Східній Європі, виникнення незалежних держав, звільнення їх з пут тоталітаризму.

Опрацювання проблеми тоталітаризму є особливо актуальним для країн пострадянського простору, адже наслідки майже сімдесятилітнього функціонування цієї системи залишили глибокий слід у всіх без виключення сферах суспільного життя. Збудувати систему суспільних цінностей, орієнтовану в першу чергу на захист інтересів людини, що базується на принципах гуманізму, можливо лише за умови подолання тоталітарного синдрому, характерними рисами якого є руйнування цілісності особистості, домінування колективного над індивідуальним, панування псевдоідей у суспільній свідомості, прагнення підпорядковуватись не нормам закону, а вказівкам вождя, де насилля проявляється як обов’язковий компонент життя. Подолання цих негативів буде можливим лише після ретельного з’ясування детермінації тоталітаризму, визначення закономірностей функціонування цієї складної та суперечливої за своїм характером системи.

Історія країн Східної Європи після Другої світової війни – це історія зародження, утвердження і розпаду політичних режимів радянського зразка, основою яких була монопольна влада комуністичних партій, що здійснювали всеохоплюючий контроль за всіма сферами життя суспільства.

Особливо цікавою є доля польського народу – народу, для котрого характерне неприйняття комуністичної ідеології, вияв сильних антиросійських настроїв, високе почуття національної гідності та прагнення відновити втрачену в роки війни незалежність. Однак, незважаючи на все це, протягом 1944-1948 рр. у цій державі встановилася модель тоталітаризму радянського взірця.

Як правило історики головну увагу при дослідженні даної проблеми приділяли зовнішньополітичним чинникам. Звісно ж, заперечувати це неможливо, їх вплив є очевидним і вагомим, але часто поза увагою залишалися доволі складні соціальні процеси всередині польського соціуму. Науковцями ретельно досліджено механізми політичного і військового тиску СРСР, внутрішньополітичні процеси в країні, натомість трансформації соціальної структури приділялось украй мало уваги. У сфері впливу СРСР після Другої світової війни опинилися також Фінляндія та Австрія, але саме стійкість соціальних інститутів дозволили цим суспільствам бути не залученими до експерименту радянської модернізації. Вивчення змін соціальної структури має здійснюватись через комплексний аналіз усіх сфер діяльності. Адже лише детальний аналіз дозволить пояснити, за яких умов суспільство приречене на встановлення тоталітаризму.

Окремо постає питання щодо модифікації тоталітарного режиму в Польщі. Будь-яка система тоталітаризму має свою специфіку, свої особливості. Щодо польської моделі це питання вимагає ґрунтовних досліджень, і в даній роботі зроблено спробу окреслити головні риси цієї моделі.

Насадження комуністичного режиму в Польщі та весь масив вивчення проблеми характеризується наявністю «білих плям» і вибірковістю у дослідженні окремих аспектів, надмірною заідеологізованістю.

Актуальність дослідження окреслюється і тією обставиною, що Польща є одним із стратегічних партнерів України. Тоталітарне минуле істотно вплинуло на формування взаємних негативних стереотипів у поляків та українців. Тому вивчення його є серйозною підставою для покращення українсько-польських взаємин.

Зв’язок дослідження з науковими програмами. Дослідження проблеми тоталітаризму в Польщі є складовою частиною теми науково-дослідної роботи кафедри історії слов’янських народів Вінницького державного педагогічного університету імені М.Коцюбинського «Історія встановлення комуністичних режимів у слов’янських країнах після Другої світової війни».

Мета дослідження визначена з урахуванням стану розробки та актуальності дисертації. Робота спрямована на здійснення конкретно-історичного, комплексного, порівняльного, проблемно-хронологічного аналізу причин, перебігу і наслідків формування у Польщі тоталітарної системи у 1944 – 1948 рр., як процесу соціально-політичного розвитку повоєнного польського суспільства.

Відповідно до мети сформульовано наступні наукові завдання:

- визначити стан наукової розробки теми у вітчизняній та зарубіжній історіографії;

- охарактеризувати джерельну базу дослідження зазначеної проблеми;

-

-

-

Об’єктом дослідження є встановлення тоталітарного режиму в Польщі.

Предметом дослідження є аналіз політичної боротьби, характеристика зовнішніх і внутрішніх факторів формування системи влади та відповідний зв’язок із змінами в польському соціумі в другій половині 40-х років ХХ ст. Здійснення комплексного дослідження соціальних, економічних, політичних, культурних чинників, що зумовили становлення режиму радянського взірця в Польщі та відповідно визначити специфіку цих процесів, та класифікувати дану модель.

Хронологічні межі дослідження – 1944-1948 рр. – обумовлені необхідністю конкретно-історичного аналізу суспільно-політичних змін у Польщі з початку визволення країни від нацистської окупації та одночасно різкого загострення внутріполітичної боротьби в державі і посиленої допомоги СРСР ліворадикальним силам, та завершальний етап - встановлення тоталітарного режиму радянського зразка з монопольною владою прорадянських політичних сил у 1948 р.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що на основі опрацювання архівних й опублікованих документів і матеріалів та їх узагальнення автор пропонує комплексний розгляд проблеми встановлення в повоєнній Польщі тоталітарного режиму. Дисертант пропонує періодизацію формування режиму, причини та характер формування системи, взаємообумовленість чинників політичного і соціального життя. В роботі описано характер політичної боротьби в Польщі в період 1944 – 1948 рр. та встановлення монопольної влади ПОРП. Вперше у вітчизняній історіографії висвітлено процеси соціальної маргіналізації в польському суспільстві як підгрунття для формування в Польщі державного ладу тоталітарного типу.

У роботі переосмислені підходи, висновки, заідеологізовані оціночні судження, характерні для вітчизняної та зарубіжної історіографії.

Методологічні засади дослідження базуються на законах діалектики та логіки суспільного розвитку, принципу конкретно-історичного аналізу явищ та подій, наукового підходу до усвідомлення і висвітлення фактів, подій та явищ, без чого неможливо зробити об’єктивні висновки з минулого. У роботі застосовується проблемно-хронологічний метод дослідження, який передбачає комплексний аналіз проблеми, а також порівняльний метод, метод логічного аналізу та узагальнення. Зроблено спроби використати метод квантифікації для характеристики змін у соціальній структурі. Застосовувався цивілізаційний підхід до аналізу історичних явищ, подій, фактів та процесів. На основі поліваріантних методів історичного та міжпредметного аналізу, й, залучаючи дані суспільних наук, зокрема, політології, соціології та філософії, зроблено спробу неупередженого аналізу суспільно-політичних процесів у Польщі в 1944 – 1948 рр., без штучної політизації та ідеологізації.

Практичне значення полягає у можливості використання результатів дисертаційного дослідження при підготовці спецкурсів з проблем тоталітаризму в країнах Центральної та Східної Європи, написання спецкурсу з історії Польщі в період 1944 – 1948 рр. Окремі методичні та навчальні матеріали можуть бути підготовлені з історії українсько-польських відносин у даний період.

Положення дисертації можуть доповнити навчальні посібники з історії Польщі, країн Центральної Європи, використовуватись у лекційних курсах вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на кафедрі історії слов’янських народів Вінницького державного педагогічного університету ім. М.М.Коцюбинського. Результати досліджень доповідалися на конференціях: ІІІ міжнародний науковий семінар «Німецько-французькі та українсько-польські взаємини у ХХ ст. в історичному порівнянні» (м.Київ, 2003 р.); ІV Міжнародна конференція молодих учених «Україна – Польща: шлях до європейської співдружності» (м.Тернопіль, 2003 р.); ІІІ міжнародна наукова конференція «Антитоталітарні рухи в країнах Центральної та Східної Європи в ХХ сторіччі» (м.Кам’янець-Подільський, 2004 р.); міжнародна науково-теоретична конференція «Національні рухи Опору в Східній і Центральній Європі кінця 1930-х – середини 1950-х років» (м.Київ, 2005 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових робіт, з яких 6 – у фахових виданнях.

Структура дисертації відповідає поставленій меті та розв’язанню основних завдань дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (7 параграфів), висновків, списку використаних джерел та літератури. загальний обсяг дисертаційної роботи – 220 с., основного тексту – 192 стор. Список використаних джерел та літератури нараховує 358 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначені об’єкт, предмет, хронологічні рамки та географічні межі, сформульовано мету і завдання, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, охарактеризовані методи наукового пошуку.

У першому розділі – «Стан наукової розробки та джерельна база дослідження» - відображено стан наукової розробки проблеми, подано аналіз спеціальних питань із теми та характеристику джерельної бази. Розділ структурно поділено на два параграфи.

У першому параграфі – «Ступінь наукової розробки проблеми встановлення тоталітарного режиму в Польщі (1944 – 1948 рр.) та методологічні засади роботи» - дисертантом розглянуто науковий доробок з проблеми встановлення тоталітарного режиму у вітчизняній та зарубіжній історіографії.

У працях радянських дослідників, як правило, простежується чітко окреслена характеристика поступу Польщі в 1944 – 1948 рр. Наголошується, що в країні назріла революційна ситуація, яка логічно переросла в становлення режиму народної демократії, а згодом, відповідно до прагнень трудящих, польський народ розпочав будівництво соціалізму. Обов’язково позитивно висвітлювалась «братерська» допомога СРСР у розбудові соціалістичного ладу та відстоювання інтересів Польщі на міжнародній арені. Необхідними складовими побудови соціалізму були марксистсько-ленінська теорія та «досвід Великого Жовтня». Так, Л.Федоренко у своєму дослідженні центральним моментом відродження польської культури вважає радянську допомогу Федоренко Л.Культурное строительство в ПНР. – К., 1968. – С. 19..

Схожої спрямованості є робота Л.Чекаленко Чекаленко Л. Советско-польское сотрудничество в области науки и высшего образования. 1945 – 1975. – К., 1977. – 182 с.. Особливістю цієї праці є акцентування уваги на співпраці в галузі культури між Польщею та УРСР.

О.Юрченко розглядає проблеми надання СРСР дипломатичної допомоги у відстоюванні західних та північних кордонів Польської держави. В її роботі простежується різке протиставлення радянської і західної зовнішньої політики Юрченко О. Победа народно-демократического строя в Польше. Борьба Советского Союза за свободу, териториальную целостность и суверенитет Польской Республики. (1944 – 1949). – К., 1984. – 227 с..

Відомими радянськими полоністами, які досліджували саме цей період, були А.Носкова, В.Парсаданова Носкова А. Крестьянское политическое движение в Польше в 1939 – 1945 гг. – М., 1987. – 316 с.; Парсаданова В. Формирование национального фронта в Польше (1944 – 1946). – М., 1976. – 276 с.; Парсаданова В. Советско-польские отношения в годы Великой Отечественной войны, 1941 – 1945 гг. – М., 1982. – 269 с.; . Вони розглядали проблеми двох таборів руху Опору німецькій окупації та їх взаємини з СРСР, селянський рух і його вплив на політичні процеси, радянсько-польське співробітництво, проблему національного фронту.

Ідеологічний контроль не дозволяв радянським дослідникам виходити за окреслені рамки, до того ж, для деяких це були і їх внутрішні переконання. Позитивним було накопичення фактичного, конкретно-історичного матеріалу. Розвиток Польщі пояснювався як органічний і закономірний, зумовлений в першу чергу внутрішніми процесами в польському суспільстві. Вплив СРСР розглядався виключно позитивно.

Історична наука в ПНР перебувала в лещатах прорадянського ідеологічного впливу. Т.Валіхновський аналізував протистояння між лівим блоком та політичними силами антикомуністичного табору. Наголошувалось на реакційному, антинародному характері діяльності опозиційних до влади об’єднань. Валихновский Т. У истоков борьбы с реакционным подпольем в Польше 1944 – 1948 гг. – К., 1984. – 309 с.

В.Ковальський давав позитивну оцінку діяльності СРСР на міжнародній арені в справі захисту інтересів польського народу. Kowalski W. Walka dyplomatyczna o miejsce Polski w Europie (1939-1945). – Warszawa, 1985. – Cz.2. – 126 s.

Я.Голембіовський розглядав розбудову державного ладу, вказував на труднощі пов’язані з кадровими проблемами при формуванні владних структур Goіembiowski J. Pierwsze lata, 1945 – 1947. – Katowice, 1974. – 394 s..

Визначальною рисою праць польських істориків в добу ПНР, що висвітлювали перетворення 1944 – 1948 рр., є обслуговування державної ідеології. Характерною рисою була аргументація закономірності побудови в країні соціалізму, негативна оцінка діяльності лондонського уряду в еміграції, оспівування позитивного ролі СРСР, шельмування антикомуністичних сил.

Окрему групу праць становлять розвідки польських науковців та інтелектуалів в еміграції. Ч.Мілош наголошує на світоглядних засадах та особливостях становлення прокомуністичного режиму в повоєнній Польщі Мілош Ч. Поневолений розум.// Всесвіт. – 1991. - № 7. – С. 28-42.. Домінуюча увага зосереджена на взаєминах нового режиму та інтелектуальної еліти.

Ґрунтовним дослідженням, у якому здійснено аналіз історичного поступу Польщі у 1943 – 1948 рр., а також дана характеристика міжнародного становища країни та особливостей політичної боротьби, була книга К. Керстен Kersten K. Narodziny systemu wіadzy. Polska 1943-1948. – Poznaс, 1990. - 167 s. . Дослідниця розглядала проблему ступеня суверенності повоєнної відродженої Польщі.

Польські дослідники в еміграції акцентували свою увагу на нелегітимності формування нової влади, використанні силових методів та порушенні керівництвом СРСР суверенітету Польщі.

Розпад соціалістичної системи та процеси демократизації поставили вимогу переосмислення та всебічного дослідження історичних подій 1944 – 1948 рр. Проблема встановлення тоталітарного режиму стає однією з найбільш актуальних в польських істориків та суспільствознавців. Розбудову політичного устрою повоєнної Польщі та трансформацію суспільної свідомості аналізує А.Валіцький Валіцький А. Марксизм і стрибок у царство свободи. – К., 1999. – 509 с.. Дослідник визначає рівні впливу тоталітаризму в суспільстві: засобами репресивно-карального тиску владних структур; шляхом фальсифікації інформаційного простору; формуванням штучної ідеології, яка встановлювала повний контроль над людиною та придушувала індивідуальні цінності.

Р.Габільський поворотним моментом до насадження комуністичного режиму вважав розгортання «холодної війни»Habielski R., Osica J. Miedzy niewola a wolnoscia: kronika czterech pokolen, 1900 - 1997. - .. СРСР в боротьбі за сфери впливу посилює тиск на Польщу.

Д.Балішевський висвітлює пропагандистську діяльність комуністичних сил, їх вплив на деформацію громадської думки Baliszewski D., Kunert A. Ilustrowany przewodnik po Polsce stalinowskiej 1944-1956, t.1 (1944-1945). - Warszawa, 1999. – S. 75.. Характерною рисою було встановлення владою контролю над засобами масової інформації та обмеження доступу до мас-медіа європейських демократичних країн.

Викликає інтерес дослідження В.Пржемислової щодо зміни правлячої еліти в польському соціумі впродовж першої половини ХХ ст Elity wіadzy w Polsce a struktura spoіeczna w latach 1914–1956. Pod. red. W. Przemysіowa. - Warszawa, 1992. – S.202.. На її думку, вирішальні події відбуваються саме в другій половині 40-х років.

Як відомо, тоталітаризм є носієм нової ідеології, а кожна нова віра є нетерпимою до попередників. Б.Фіалковська досить ретельно вивчає взаємини правлячої партії (спочатку ППР, потім ПОРП) з костьолом Fijaіkowska B. Partia wobec religii i Koњcioіa w PRL. 1944-1955. – Olsztyn, 1999. – T.1. – S.198..

Аналізуючи діяльність польських комуністів, М. Надольський наголошує на специфіці ідеологічної ситуації Nadolski M. Komuniњci wobec chіopуw w Polsce 1941-1956. Mity i rzeczywistoњж. – Warszawa, 1993. – S.86.. Програма ППР не сприймалась в антикомуністичному польському суспільстві, і тому лідери ППР скористались програмою ППС при утворенні ПОРП, хоча реально діяли як комуністи. Простежувалась політика подвійних стандартів, пропагандистські гасла використовувались з єдиної метою – прийти до влади.

Дослідники П.Ярошевич та Б.Ролінський взагалі не визнають відродження польської державності в 1944 р. На їх погляд, окупація, яка розпочалась у вересні 1939 р., набула логічного продовження з установленням маріонеткової радянської влади у 1944 – 1948 рр Jaroszewicz P., Roliсski B. Przerywam milczenie 1939 – 1989. – Warszawa, 1991. – S. 128..

Е.Косцік як складову політичних перетворень розглядає масові переселення та колонізацію новоприєднаних північних і західних територій Koњcik E. Osadnictwo wojskowe na obszarze dolnego Њl№ska i opolszczyzny w latach 1945-1948. – Wrocіaw, 1993. – S.208..

Одним з найбільш фундаментальних досліджень лівого тоталітаризму є праця Т.Шароти Komunizm. Ideologia, system, ludzie. Pod redakcj№ Tomasza Szaroty. – Warszawa, 2001. – S. 128.. Тут здійснено аналіз взаємозумовленості політичних і соціальних процесів, особливостей національної ментальності.

Поступ польських комуністів від «народної демократії» до сталінізму розглядає А.Полжак Polczak A. Walka komunistуw o przymat politiczny w Polsce w latach 1945–1950; od «demokracji» do stalinizacji. – Gliwice, 1992. – S.253.. Зміну їх політичного курсу він пов’язує з розв’язанням «холодної війни» та зміною зовнішньополітичної доктрини СРСР.

Цікавими є соціологічні дослідження окремих аспектів встановлення тоталітарного режиму, здійснені Я.Щепанським. Окрім радянського фактора, важливу роль у перемозі комуністів у другій половині 40-х рр. зіграв чинник маргіналізації польського суспільства Szczepaсski J. Polskie losy. - Warszawa, 1993. – S.104..

Функціональні характеристики командно-адміністративної системи в Польщі окреслює у своїх працях А.Верблан Werblan A. Stalinizm w Polsce. – Warszawa, 1991. – S. 122., поступ партійного життя в 1944 – 1950 рр. аналізує Й.Врона Wrona J. System partyjny w Polsce 1944-1950. Miejsce - funkcje - relacje partii politycznych w warunkach budowy i utrwalania systemu totalitarnego, - Lublin, 1995. – S.117..

Історіографію дослідження формування комуністичного режиму польськими істориками у 90-х роках здійснив А.Фрішке Friszke A. Polityka wobec historii, historiografia wobec polityki: PRL i III Rzeczypospolita. // Pamiec i sprawiedliwosc. – 2002. - № 1. – S. 29 – 54..

Політичну боротьбу соціалістичної партії, її тактику, внутрішньополітичні дискусії розглянув С.Гісельський Ciesielski S. Niepodlegіoњж i socjalizm. Tradycja w myњli politycznej polskiego ruchu socjalistycznego w latach 1939-1948. - Warszawa, 1986 – S.104..

Функціонування репресивно-каральних структур досліджувала М.Турлейська» Turlejska M. Te pokolenia їaіobami czarne... Skazani na њmierж i ich sкdziowie 1944-1954. – Londyn, 1989. – S.79..

Важливі праці, присвячені національним проблемам повоєнної Польщі, були опубліковані Є.Місило Акція «Вісла»:Документи / Упоряд. Є. Місило / Наукове товариство ім. Т.Шевченко у Львові. – Львів - Нью-Йорк, 1997. – 563 c., І.Галагіда Haіagida I. Ukraiсcy na zachodnich i pуіnocnych ziemiach polskich 1947-1957. – Warszawa, 2002. – 218 s..

Аналітичне дослідження міжнаціонального протистояння поляків і українців здійснив Г. Мотика Sіuїby bezpieczeсstwa Polski i Czechosіowacji wobec Ukraiсcуw (1945–1989). Z warsztatуw badawczych. Pod red. G. Motyki. – Warszawa, 2005. - S. 18..

Отже, польські науковці здійснили аналіз різноманітних аспектів формування комуністичного режиму. Головним чином, увага зосереджувалась на вивченні політичної боротьби, діяльності партій, розбудові владних структур. Наголос зроблено на дослідженні функціонування карально-репресивної системи. Чимало праць присвячено депортаціям та переселенням. У меншій мірі висвітлено процеси соціальної трансформації. Для багатьох досліджень характерним є високий рівень емоційності, засудження втручання СРСР.

Достатньо вагомий масив напрацювань здійснили російські історики. Характеризуючи розбудову тоталітарної системи в Польщі, Я.Драбкін вказує, що зводити становлення нового режиму виключно до впливу СРСР некоректно Тоталитаризм в Европе ХХ века. Из истории идеологий, движений, режимов и их преодоления. / Общ. Ред. Драбкина Р. Я. и др. – М., 1996. – С.17.. На його переконання, істотне значення мали і такі чинники розвитку, як вплив війни, урбанізація.

Формування комуністичних режимів розглядає В.Мар’їна, наголошуючи на внутрішніх кризових явищах в Польщі Марьина В.. - 21.04.2003. – http: // www. History.machaon.ru/all/number_07/analit.. Л.Мілякова характеризує зміну зовнішньої політики польських соціалістів у повоєнний період, що сприяла, на її думку, перемозі комуністів Милякова Л. Польская социалистическая партия (ППС): эволюция внешнеполитических концепций (1945-1948 гг.) - 07.10.2005. – http: // www. History.machaon.ru/all/number_29/analit. .

Проблема, на якій акцентують свою увагу російські історики, це вплив СРСР на події в Польщі. Простежується тенденція наголосити, що роль СРСР була другорядною, основними були внутрішні чинники. Критично розглядається національна політика прокомуністичного польського уряду.

Вагомий внесок у вивчення проблеми встановлення тоталітаризму здійснено вітчизняними науковцями. Досліджуючи проблему тоталітарних режимів у Східній Європі, О.Іваницька акцентувала свою увагу на таких аспектах: в основу пропонованої періодизації повоєнних східноєвропейських тоталітарних режимів покладені фактори кризогенного характеру. До таких необхідно віднести: падіння національного доходу, погіршення життєвого рівня, корупція, дисидентство Іваницька О. Тоталітаризм: історіографічний аспект.// Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. – Вип. ІІІ. Серія: Історія: Збірник наукових праць. – Вінниця, 2001. – С. 202 – 205..

Фундаментальні дослідження історії та історіографії Польщі належать Л.Зашкільняку та М.Крикуну. На сьогодні, в сучасній українській історіографії, це єдина цілісна візія всієї польської історії. Її автори остаточним кроком в утвердженні тоталітарної системи вважають встановлення партійної монополії, після об’єднавчого з’їзду ППР та ППС і проголошення ПОРП Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі. – Львів, 2001. – 752 с..

І.Ільюшин аналізує роль селянських військових формувань у національно-визвольній боротьбі польського народу за часів Другої світової війни Ільюшин І. Селянські військові формування у національно-визвольній боротьбі польського народу часів ІІ світової війни. – К., 1995. – 24 с.. Висвітлено активну участь селян у збройній боротьбі з окупантами. Інший аспект над яким працює дослідник - протистояння УПА і АК Ільюшин І. Протистояння УПА і АК в роки Другої світової на тлі діяльності польського підпілля в Західній Україні. – К., 2001. – 288 с..

Ю.Макар досліджує проблему депортації українського населення в Польщі Макар Ю.І. Політика ПОРП і органів влади щодо національних меншин Польщі після Другої світової війни (на прикладі українців) // Питання нової та новітньої історії країни Європи і Північної Америки. Вип.2. - Ч. ІІ. – Чернівці, 1993. – С. 157 - 168. . Висвітлено причини проведення акції «Вісла», її характер та наслідки для українського населення.

Л.Шваб розглядає проблему об’єднавчого процесу в польському робітничому русі в період 1943 – 1948 рр Шваб Л. Об’єднавчий процес в польському робітничому русі в 1943 –1945 рр. – Чернівці, 1994. – 23 с.

. та утворення ПОРП.

Незважаючи на наявність напрацювань у вітчизняній та зарубіжній історіографії, дана проблема потребує подальшого дослідження з використанням нових архівних матеріалів та застосуванням сучасних методологічних підходів.

Джерельною основою дисертації стали опубліковані та архівні матеріали. Автор використав матеріали Архіву нових актів у Варшаві (Archiwum Akt Nowych – ААN), зокрема, документи державних структур, що були утворені у 1944 р. за підтримки СРСР – Крайової Ради Народової (КРН), Польського комітету національного визволення (ПКНВ), Тимчасового уряду національної єдності (ТУНЄ).

Також, при підготовці дисертації автор використав документи ППР та ППС (Archiwum ruchu robotniczego. – Warszawa, 1973-1977.–T. 1-5.). серед них матеріали протоколів засідань, ухвали політичних рішень, листування, доповідні записки радянському керівництву. Дані документи дають можливість простежити протистояння та співпрацю політичних партій, внутрішньопартійні дискусії.

Дисертант розглянув матеріали Комісії по боротьбі з правопорушеннями в галузі економіки. Ця установа здійснювала виявлення фактів хабарництва, порушень, здійснюваних посадовими особами, спекуляцій та вживала заходів по їх ліквідації. Цінні відомості містять матеріали контрольно-ревізійного бюро при КРН(ААN, sygnt. 285-292.). Дана структура стежила за діяльністю державних чиновників найвищого рівня, проводила перевірки використання коштів.

В окремих архівних фондах містяться агітаційні матеріали радянського військового командування. Переважно це пропагандистські листівки до національних груп – німців, українців, литовців(AAN, sygnt. 226.). Звернення до національних груп декларували рівність прав народів, в них наголошувалося на праві національних меншин проживати у власних державах.

Ліквідацію союзу польських легіонерів Речі Посполитої та товариства захисників Вітчизни відображено в архівних матеріалах відповідних фондів (AAN, sygnt. 165.)

Окрему групу джерел становлять документи Делегатури, представництва лондонського еміграційного уряду(AAN, sygnt. 202.). В цих документах містяться пропагандистські матеріали, спрямовані проти ППР і ПКНВ, відозви делегатів, протоколи засідань Делегатури.

Активну діяльність проти орієнтованих на СРСР польських політичних сил та безпосередньо проти Радянського Союзу здійснювали громадські організації. Цінним джерелом є матеріали антикомуністичного комітету «Антік» (AAN, sygnt. 228.). Документи висвітлюють пропагандистську діяльність та здійснення диверсій проти підрозділів Армії Людової та осередків ППР.

Розпад СРСР та супутні йому процеси лібералізації сприяли оприлюдненню раніше засекречених матеріалів. Інститут слов’янознавства і балканістики Російської Академії наук підготував до публікації збірник матеріалів «Східна Європа в документах російських архівів 1944 – 1953 рр.» Восточная Европа в документах российских архивов. 1944 – 1948 гг. – Сост. Н.Баринова и друг. – М. – Новосибирск, 1997. – Т.1. – 1052 с.. Тут опубліковано доповідні записки, листи вищому радянському керівництву від політичних, військових, урядових діячів, стенограми переговорів, різноманітні рекомендації.

Збірник документів «СРСР – Польща. Механізми підпорядкування. 1944-1949 рр.» СССР – Польша. Механизмы подчинения. 1944 – 1949 гг. Сборник документов. – М., 1995. – 412 с. містить переважно матеріали радянських силових відомств. У збірнику документів «Радянський фактор у Східній Європі. 1944 – 1953 рр.» Советский фактор в Восточной Европе. 1944 – 1953 гг. В 2-х тт. Документы / т.1. 1944 – 1948 гг. Отв. редактор Т. Волокитина. – М., 1999. – 687 с. висвітлено діяльність урядових і партійних структур СРСР по відношенню до Польщі.

А.Пачковський детально дослідив діяльність радянських силових відомств у Польщі і польської карально-репресивної системи та упорядкував збірник документів Aparat bezpieczenstwa w latach 1944 - 1956. Taktyka, strategia, metody. / Opracowanie A. Paczkowski. – Warszawa, 1993. – 674 s..

З. Хемерлінг та М. Надольський опрацювали матеріали, які стосуються руху Опору встановленню тоталітарного режиму в Польщі. Hemmerling Z., Nadolski M. Opozycja antykomunistyczna w Polsce 1944–1956: Wybуr dokumentуw. – Warszawa, 1990. – 648 s.

Детальний аналіз результатів парламентських виборів в Польщі 1947 р., які стали поворотним моментом до насадження комуністичної системи влади, здійснила Д.Пасіяк-Васік Faіszerstwa wyborcze 1947. Pod. red. D. Pasiak-Wasik. – Warszawa, 2000. –T.1. - 250 s.; Faіszerstwa wyborcze 1947. Pod. red. D. Pasiak-Wasik. – Warszawa, 2000. –T.2. - 284 s.. Дослідницею було упорядковано масив документів, котрі стосуються виборів 1947 р.

Цінним джерелом є мемуари політичних діячів – В.Гомулки, С.Миколайчика, В.Андерса. Anders W. Bez ostatniego rozdzialu: Wspomnenia z lat 1939 – 1946. – Lublin, 1992. – 418 s.; Diariusz Stanisіawa Mikoіajczyka. Opr. D. Pasiak-Wasik. – Warszawa, 2002. – 104 s.; Mikolajczyk S. Zniewolenie Polski: przyklad sowieckej agresij. – Warszawa, 1984. – 189 s.; Namiotkiewicz N. Dzialanosc Wladyslawa Gomulki. Fakty. Wspomnienia. Opinie. – Warszawa,1985. – 680 s.

У другому розділі – «Етапи встановлення тоталітарного режиму в Польщі» - дисертант аналізує характер політичної боротьби, заходи по формуванню владних структур. Вагомий вплив у справі відбудови повоєнної Польщі здійснювали країни-лідери антигітлерівської коаліції. Особлива роль, безумовно, належала СРСР, оскільки саме радянські війська звільняли територію Польщі від нацистської окупації. Одним з основних питань, навколо якого розгорнулася боротьба як на зовнішньополітичній арені, так і між польськими політичними силами – це питання території оновленої Польщі. Перемога сталінського варіанту вирішення територіального питання сприяла укріпленню позицій промосковськи налаштованих сил. Посилила позиції Кремля і перемога з такого питання, як формування коаліційного уряду на основі прорадянського ПКНВ.

Присутність радянських військ та підрозділів НКВС на польських землях і їх втручання у внутрішні справи істотно вплинули на інфільтрацію польських комуністів у державні структури. За активної участі збройних формувань СРСР було розгорнуто карально-репресивну діяльність щодо опозиційно налаштованих до Москви політичних сил. В умовах радянської військової присутності антикомуністичне підпілля було змушене згорнути активні форми боротьби з метою запобігти фізичному винищенню.

Радянсько-польські відносини зазначеного періоду вказують на залежність польського уряду від Сталіна, обмеженість самостійного вибору зовнішньої політики. З іншого боку, позицію США і Великобританії можна розглядати, як чергове ігнорування інтересів Польщі. Після розгортання «холодної» війни Польща опиняється у сфері впливу СРСР.

Частина польської політичної еліти категорично виступала проти будь-яких відносин з СРСР в силу певних етичних міркувань (вересень 1939 р., Катинь, Варшавське повстання 1944 р.). Проте роль СРСР на міжнародній арені істотно змінилась, і не рахуватись з нею було утопією. Але саме радянський чинник зумовив розкол у таборі польських емігрантів.

Ліві сили активно використовували фальсифікації під час виборів, організовували репресії проти опонентів, необґрунтовано звинувачуючи їх в колабораціонізмі. Керівні позиції на самих відповідальних посадах та у силових відомствах посідали представники ППР. Легітимні методи боротьби ПСЛ, очолюваного С.Миколайчиком, зазнавали поразки. Очікування на підтримку західних демократій виявились марними. Таким чином, спроби лібералів протистояти комуністичним силам зазнали поразки.

Натомість, заходи реалізовані лівим блоком, чітко демонструють сценарій встановлення тоталітаризму. Всі силові відомства опиняються під повним контролем комуністів. Стрімкими темпами відбувається одержавлення економіки. Ліквідуються громадські організації, зводиться до мінімуму вплив церкви. Характерною рисою є репресії комуністів проти своїх колишніх соратників. Різко критикуються будь-які альтернативи розвитку держави, як-то національна модель соціалізму. Єдино вірним визначається радянський шлях побудови соціалістичного ладу. Злиття робітничих партій в єдину ПОРП, є не чим іншим, як поглинанням ППР ППС. Об’єднана партія монополізує владу, завершується злиття партійного і державного апарату. Всі ці процеси, вважає дисертант, є свідченням завершення формування тоталітарного режиму. Однак, автор зазначає, що в Польщі були свої особливості: попри все, достатньо потужним був вплив католицької церкви; опозиція, припинивши активні форми Опору зберегла людей; державі не вдалось встановити колгоспну систему; хоч формально, але існувала багатопартійна система; державна політика координувалась СРСР.

Третій розділ – «Трансформація соціальної структури польського суспільства в умовах становлення тоталітаризму». Дисертант проводить аналіз процесів суспільного життя, соціально-психологічних аспектів формування нових інституцій, деструктивно-руйнівні явища, процеси соціальної мобільності. Особливістю польського суспільства в зазначених хронологічних рамках дослідження є вплив факторів кризогенного характеру – втрата державності, загибель 22 % населення внаслідок військових дій, руйнація господарської системи, пограбування та винищення пам’яток культури. На переконання дослідника, вкрай негативно на суспільство вплинули переслідування і репресії проти значної частини політичної та інтелектуальної еліти. Всі ці обставини спонукали до зросту маргінальності та соціальної дезорганізації. Війна зумовила соціальну аномію і сприяла насадженню тоталітарного режиму.

Автор вважає, що інша група факторів, які змінили соціальну структуру, були спричинені управлінськими заходами нової влади. Це було пов’язано з територіальними змінами польської держави, яка, за міркуваннями Кремля та прокомуністичними силами в Польщі, мала набути моноетнічного характеру. Передбачалося переселення поляків з території СРСР до Польщі, та відповідно українців, білорусів, литовців до СРСР. Окрім того, польським урядом було здійснено насильницьку депортацію українського населення з Холмщини та Підляшшя на приєднані від Німеччини північні та західні території. Як привід до депортацій було використано боротьбу з ОУН-УПА. Особливістю насильницьких переселень було розпорошення українських громад. На етнічні українські терени переселялось польське населення. Також здійснювались депортації німецького населення. Міграційні процеси етнічного характеру були масовими і теж зумовили зріст маргінальності.

Окрім того, істотно посилився міграційний потік із села до міста. Від загальної кількості загиблих під час війни відсоток міського населення становив 76 %. А вже за статистичними даними на 1946 р. відсоток міського населення перевищував довоєнний показник.

Нова влада стимулювала залучення до політичної та державної діяльності ті соціальні прошарки населення, які в ІІ Речі Посполитій фактично були позбавлені такої можливості. Це представники незаможного селянства та робітники. Дана обставина теж спрацьовувала на користь комуністичних сил. Важливим чинником, що стимулював висхідну вертикальну мобільність для селянства та робітників, стає освіта. Прокомуністична влада докладає зусиль, щоб зробити її доступною. Отже, в Польщі постає достатньо сприятливе соціальне підгрунття для насадження тоталітарного режиму, зумовлене як наслідками Другої світової війни, так і заходами, реалізованими новою владою.

У висновках викладено результати проведеного дослідження, основні з яких виносяться на захист:

Стосовно природи формування державного ладу в Польщі у другій половині 40-х рр. в історіографії склалось кілька підходів: 1) Представники радянської історичної науки і їхні послідовники в ПНР класифікували суспільні процеси другої половини 40-х років ХХ ст. як розбудову соціалістичної системи. Більшість спиралась на класичні тези про загострення класової боротьби, передову роль пролетаріату і його перемогу над реакційними силами, які гальмували розвиток польського суспільства.

2) Представники польської історичної науки в еміграції та переважна більшість західних дослідників зводили всі суспільно-політичні перетворення і розбудову державного ладу в Польщі до окупаційної політики СРСР та, відповідно, насадження в Польщі маріонеткового комуністичного режиму.

3) В сучасних дослідженнях простежується прагнення поєднати роль зовнішніх і внутрішніх факторів відновлення польської державності після війни. Проте, зберігаються ідеологічно упередженні судження, роль окремих фактів перебільшується, а інших - замовчується.

Характеризуючи політичні події в польському суспільстві у зазначений період, необхідно виділити складові політичного процесу.

Внутрішньополітичне життя тодішнього польського керівництва залежало від зовнішнього впливу. Кожна із польських політичних сил намагалась заручитись підтримкою чи то СРСР, чи то США і Великобританії.

Політичні партії, за винятком ППР, бачили оновлену Польщу в кордонах 1939 р. Перемога сталінської дипломатії щодо територіального облаштування одночасно виключила з арени внутрішньополітичної боротьби польський уряд в еміграції, який не визнав рішень Ялтинської конференції. Натомість, польські комуністи зі своєю програмою творення польської держави для поляків та визнання передачі етнічних українських, білоруських та литовських територій отримали підтримку.

Операція «Буря» не виправдала сподівань демократичного табору, що СРСР визнає Делегатуру представниками польської влади. Більше того, людські втрати поляків у ході Варшавського повстання істотно послабили АК і Делегатуру. Натомість СРСР активно підтримував штучно створений ПКНВ.

Істотно послаблювала позиції демократичного табору у їх протистоянні з лівими силами відсутність єдиної консолідуючої національно-демократичної програми дій. Проекти реформ, які пропонували демократичні партії, були запізнілою реакцією на дії прокомуністичних сил.

Легальна опозиція промосковським силам почала формуватися з приїздом колишнього прем’єр-міністра уряду в еміграції С.Миколайчика. ПСЛ мала стрімкі темпи чисельного зростання, її вплив на поляків був найбільшим, оскільки це єдина легальна сила, що протистояла комуністам.

Політичні сили поділяються на два табори – промосковський, презентований блоком - ППР, ППС, СЛ, СН та опозицію - ПСЛ. Найпотужніші партії, орієнтовані на СРСР, а саме ППС і ППР, характеризуються на той час внутрішнім розколом. У таборі ППС більшість була схильна до співпраці з партією Миколайчика, між ними не існувало ідеологічних розбіжностей. Проявляється зовнішній чинник: ППС прагнула брати активну участь у міжнародному соціалістичному русі і виступала з антинімецькими гаслами, а конкретно проти участі німецьких соціалістів у Соцінтерні. Натомість, більшість західноєвропейських соціалістів негативно ставились до ППС за співпрацю з СРСР. За таких обставин ППС просто змушена була піти на співпрацю з лівим блоком.

У ППР теж окреслюються дві течії. Це прихильники копіювання радянського шляху розвитку та ті, хто виступав за самобутній польський шлях побудови соціалізму. Ситуація потребувала арбітражу та координації дій, і таким «арбітром» виступив Сталін. Необхідно зазначити, що напередодні виборів Сталін схвалив концепцію польського національного шляху до соціалізму, чим підкупив тих політичних лідерів, які мали сумніви щодо доцільності об’єднання в лівому блоці. Особливо важливим це було з тактичної точки зору, адже вихід ППС з блоку робив сподівання на успіх украй примарними.

ППР використовувала подвійні стандарти. Здійснювалась активна інфільтрація комуністів до влади. Захопивши провідні посади в силових структурах, адміністрації, управлінні підприємствами, встановивши контроль над профспілками, ППР декларувала гасла демократії, активно розгорнула карально-репресивну діяльність. До неугодних політиків застосовувались стереотипні шаблони фашистів, або ж фашистських поплічників, терористів, бандитів. У суспільстві нагніталась атмосфера страху. Прояв подвійного стандарту був власне і в питаннях ідеології та практики робітничої партії. ППР використовувала ідеологічні гасла соціалістів, що, до речі, викликало непорозуміння у багатьох політиків. А чим власне ППР відрізнялась від ППС.

Вибори 1947 р., за офіційними результатами, стали блискучою перемогою прокомуністичних сил. Було розгорнуто широку агітаційно-пропагандистську кампанію, у