ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЗАСТАВНЮК Любов Іванівна
УДК 332.2.021.8
РЕФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ФОРМ ВЛАСНОСТІ І ГОСПОДАРЮВАННЯ
Спеціальність 08.00.03 – економіка і управління
національним господарством
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Тернопіль - 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Тернопільському національному економічному університеті
Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Дудар Тарас Григорович
Тернопільський національний економічний університет
завідувач кафедри аграрного менеджменту і права
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Третяк Антон Миколайович
Державне Агентство земельних ресурсів України,
заступник голови
кандидат економічних наук, доцент
Колодій Павло Петрович
Львівський державний аграрний університет,
доцент кафедри управління земельними ресурсами
Захист відбудеться 28.03.2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.01 Тернопільського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України за адресою:46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, корпус 11, зал засідань
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського національного економічного університету за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 6
Автореферат розіслано 27.02.2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор економічних наук, професор І.Й. Гладій
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Становлення ринкових відносин в аграрному секторі України, законодавче утвердження приватної власності на землю, поглиблення євроінтеграційних процесів потребують обґрунтування нових підходів до організації використання сільськогосподарських угідь, які б дали змогу створити умови для раціонального використання й охорони земель. Докорінна перебудова земельних відносин на селі, формування їх у відповідності зі світовими стандартами спонукає до розвитку адекватної системи форм власності, здатної гармонізувати інтереси суб’єктів господарювання і держави.
Необхідність удосконалення земельних відносин в аграрному секторі особливо зростає з огляду на завдання нинішнього пореформеного землекористування, яке передбачає створення еколого-безпечних та економічно-ефективних механізмів використання земель у сільському господарстві.
Проблеми реформування і розвитку земельних відносин, як складової суспільно-економічних відносин, завжди були в полі зору вітчизняних учених-аграрників. Вагомий внесок щодо їх вирішення, а також дослідження специфіки розвитку на сучасному етапі зробили Ю.Д. Білик, П.І. Гайдуцький, А.С. Даниленко, С.І. Дем’яненко, Т.Г. Дудар, П.П. Колодій П.М. Макаренко, В.Я. Месель-Веселяк, Л.Я. Новаковський, О.М. Онищенко, П.Т. Саблук, В.М. Трегобчук, А.М. Третяк, М.М. Федоров, В.В. Юрчишин та інші вчені. Ними було сформульовано основні засади реформування і розвитку земельних відносин. Однак складність і багатогранність питань, пов’язаних з їх реалізацією на практиці, зумовлюють необхідність проведення подальших досліджень.
Серед зарубіжних учених слід відмітити передусім праці Е. Касла, В. Нордгауза , К. Маркса, Д. Рікардо, П. Самуельсона, М.Трейсі.
На сучасному етапі виокремилась низка чинників, які раніше не враховувались українськими дослідниками. Так, високий рівень парцеляції орних земель в окремих регіонах України стає перешкодою для становлення і сталого розвитку ефективної системи сільськогосподарського виробництва. Змінюється ставлення сільського населення до ключових аспектів землевласності і землекористування. Незважаючи на здійснення низки важливих організаційно-економічних і правових заходів, пов’язаних із переходом до приватної форми власності на землю і передачею її у власність селян, формування господарських структур ринкового типу та досягнення на цій основі певних позитивних зрушень, сільське господарство вже тривалий час перебуває у критичному стані.
Обґрунтовуючи перспективи розвитку земельних відносин, слід враховувати вступ нашої країни у Світову організацію торгівлі, наміри тримати курс на європейську інтеграцію. Саме це зумовило вибір теми дисертаційної роботи, мету, структуру і напрями дослідження та визначають їх актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося згідно з комплексним планом науково–дослідних робіт Тернопільського національного економічного університету, зокрема з темою кафедри аграрного менеджменту і права на 2006 – 2010 роки “Наукові основи формування нових економічних відносин між суб’єктами аграрного ринку і адаптації агропромислових формувань до ринкових умов” (номер державної реєстрації 0106U000517) в межах якої автором особисто виконано розділ “Особливості розвитку оренди земель і її роль у регулюванні земельних відносин”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних засад та розробка практичних рекомендацій щодо реформування і розвитку земельних відносин в сільському господарстві в умовах трансформації форм власності і господарювання. Для досягнення поставленої мети були визначені такі основні завдання: –
узагальнити теоретичні положення щодо сутності земельних відносин та їх розвитку в сільському господарстві з метою виділення ефективних форм користування і управління земельними ресурсами;
– визначити наслідки реалізації земельної реформи в Україні та особливості розвитку земельних відносин в сільському господарстві з метою прогнозування їх раціонального розвитку;
– удосконалити методичні підходи щодо визначення орендної плати за оренду земельних ділянок, власників земельних часток (паїв);
– обґрунтувати засади економічного регулювання відносин власності на землю в сільському господарстві з урахуванням принципів ринкової економіки і розширення бази використання грошової оцінки угідь;
– розробити рекомендації щодо удосконалення механізму функціонування земельних орендних відносин у системі аграрного землекористування;
– розробити пропозиції щодо становлення і розвитку ринку земель сільськогосподарського призначення з метою його ефективного функціонування.
Об’єктом дослідження є сукупність відносин щодо володіння, користування, і розпорядження земельними ресурсами в аграрному секторі в умовах його реформування.
Предметом дослідження є організаційно-економічні засади розвитку та вдосконалення земельних відносин в аграрному секторі.
Методи дослідження. Методологічними засадами дисертаційного дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, праці вітчизняних і зарубіжних учених, матеріали науково-практичних конференцій з проблем теорії і практики реформування та розвитку земельних відносин, а також системний підхід до вивчення розвитку земельних відносин та їхнього регулювання.
У роботі використані такі основні методи дослідження: системно-структурний та абстрактно-логічний (для теоретичних узагальнень результатів аналітичних розрахунків та формулювання висновків), аналізу і синтезу (для деталізації об’єкта дослідження через його поділ на окремі складові частини та зведення результатів їх вивчення в єдине ціле); метод порівняльного аналізу (для обґрунтування динаміки виплат орендної плати за використання земельних ділянок, власників земельних часток (паїв)); економіко-статистичні – групування, кореляційно-регресійний аналіз тощо (для виявлення залежності розміру орендної плати орендокористувачів за використання 1 га орендованих земель в аграрних формуваннях Тернопільської області); розрахунково-конструктивний (при визначенні оптимальних параметрів окремих інструментів економічного регулювання земельних відносин в цілому та ринку землі зокрема).
Інформаційною базою дослідження є відповідні законодавчі, нормативно-правові акти України (Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України), офіційні матеріали Держкомзему України, Головного управління статистики у Тернопільській області та Тернопільського обласного Головного управління земельних ресурсів, дані річної звітності сільських рад, спеціалізовані видання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному обґрунтуванні теоретичних й методичних основ реформування і розвитку земельних відносин в умовах трансформації форм власності і господарювання на основі вдосконалення земельних відносин.
Проведене дослідження дозволило отримати результати, які відзначаються науковою новизною, а саме:
вперше:
– запропоновано нові підходи щодо розширення резервного земельного фонду при сільських радах з метою вирішення проблеми парцеляції сільськогосподарських угідь за рахунок земельних ділянок, що перебувають у користуванні господарств населення, але з певних причин не використовуються за цільовим призначенням.
удосконалено: –
методику визначення орендної плати за оренду земельних ділянок, власників земельних часток (паїв), яка дає можливість визначити оптимальний розмір орендної плати в залежності від вирощуваних сільськогосподарських культур, їх урожайності, закупівельних цін, що складаються на продовольчому ринку на дані види сільськогосподарської продукції, їх нормативної собівартості; –
теоретичні підходи щодо розвитку земельних відносин в умовах трансформації форм власності і господарювання, з урахуванням ефективності земельно-орендних відносин.
набули подальшого розвитку:–
теоретичні трактування сутності земельних відносин як сукупності правових, економічних, соціальних, природоресурсних і екологічних відносин, що виникають між суспільством та його членами в процесі володіння, користування, розпорядження земельними ресурсами і управління ними;
– основні напрями розвитку земельних відносин в сільському господарстві, спрямованих на забезпечення і реалізацію громадянами прав власності на землю, економічне і правове врегулювання земельних відносин через оренду земельних ділянок, власників земельних часток (паїв), яка значною мірою відбиває прогнозну поведінку цивілізованого ринку земель сільськогосподарського призначення;
пропозиції щодо здійснення орендних відносин, які відводять загрозу фрагментації земельних масивів, що виникає в результаті виділення земельних часток в натурі (на місцевості).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх застосування дозволить підвищити ефективність використання земельних ресурсів в аграрному секторі. Використання практичних рекомендацій, які містяться у дисертації, дозволить удосконалити земельно-орендні відносини, вирішити проблему парцеляції орних земель, обґрунтувати основні засади для формування ринку земель сільськогосподарського призначення.
Основні положення і результати наукового дослідження використані Головним управлінням агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації при обґрунтуванні напрямів подальшого розвитку земельної реформи в сільському господарстві Тернопільської області, спрямованих на забезпечення і реалізацію громадянами прав власності на землю, на економічне і правове врегулювання земельних відносин через оренду земельних ділянок та земельних часток (паїв), яка значною мірою відбиває прогнозну поведінку майбутнього цивілізованого ринку земель сільськогосподарського призначення (довідка № 9-03-02 від 11.01.2007 р.).
Пропозиції щодо основних тенденцій розвитку відносин з приводу володіння, користування, й розпорядження землею в умовах дії мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення та запропоновані шляхи їх удосконалення з врахуванням умов трансформації форм власності і господарювання враховані при обґрунтуванні основних напрямів подальшого розвитку земельних відносин в сільському господарстві Заліщицького району управлінням агропромислового розвитку Заліщицької районної державної адміністрації (довідка № 270/1-6 від 20.12.2007 р.).
Теоретичні та практичні узагальнення щодо напрямів розвитку земельно-орендних відносин і їх вплив на оптимізацію землекористування в аграрному секторі, що містяться у дисертаційній роботі, використовуються у Тернопільському національному економічному університеті в навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін “Економіка підприємств”, “Земельне право” для студентів факультету аграрної економіки і менеджменту (довідка № 126–27/1545 від 26.10.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати та висновки, наведені в дисертаційній роботі, одержані автором самостійно і відображають його особистий внесок в теорію і практику реформування і розвитку земельних відносин в сільському господарстві.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались і одержали схвалення на 5 Міжнародних і Всеукраїнських науково-практичних конференціях, Міжнародних Форумах: Міжнародному Форумі молодих вчених “Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн” (м. Харків, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 2006, 2007рр.), а також на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів, здобувачів наукових ступенів “Економічні, правові, інформаційні та гуманітарні проблеми розвитку України в постстабілізаційний період” у Тернопільському національному економічному університеті (м. Тернопіль, 2006, 2007 рр.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 10 наукових праць (із них 5 – у наукових фахових виданнях та 5 – в інших наукових виданнях) загальним обсягом 3,3 друк. арк. Частка дисертанта в опублікованих працях становить 3,1 друк. арк.
Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 203 сторінках, у тому числі 158 сторінок основного тексту, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Дисертація містить 18 таблиць (9 сторінок), 18 рисунків (10 сторінок), 3 формули, 9 додатків (28 сторінок), список використаних джерел – 197 найменувань (17 сторінок).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, відображено наукову новизну, практичне значення дослідження та апробацію одержаних результатів, зазначено особистий внесок автора.
У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади реформування і розвитку земельних відносин в сільському господарстві” – розглянуто суть земельних відносин в сільському господарстві, чинники їх формування, організаційно-економічні засади реформування і розвитку земельних відносин, розкрито методичні підходи для дослідження земельних відносин на селі за умов ринкового середовища.
Проблема земельних відносин є найважливішою складовою частиною у будь-яких аграрних перетвореннях на всіх етапах розвитку суспільства. На основі огляду літературних джерел, встановлено, що вони не містять цілісного і однозначного визначення поняття “земельних відносин”. Враховуючи системний склад земельних відносин, вважаємо необхідним уточнити їх сутність: земельні відносини становлять сукупність правових, економічних, соціальних, природоресурсних, і екологічних відносин, що виникають між суспільством та його членами в процесі володіння, користування, розпорядження земельними ресурсами і управління ними. Таке визначення досить повно відбиває суть земельних відносин як специфічної підсистеми суспільних відносин в нових умовах господарювання, і підкреслює необхідність комплексного вирішення проблем їх розвитку.
Сучасний стан земельних відносин є наслідком проведення земельної реформи в Україні, одним з принципових завдань якої було формування конкретного власника і користувача землі, становлення нових за змістом і характером земельних відносин. Особливість земельної реформи полягає в тому, що вона є складовою частиною аграрної реформи і має розподільчий характер. Таким чином, результатом земельної реформи стала зміна форм власності на землю та суб’єктів господарювання на ній, значне розширення їх прав та обов’язків стосовно використання земель. На основі чинного Земельного законодавства представлена структура земельних відносин, яка визначає об’єкти, коло суб’єктів земельних відносин за ринкових умов господарювання. Основою цих відносин є приватна власність на землю та її оренда (рис. 1).
- є право бути власником - - - - - є право бути користувачем
Рис. 1 Структура земельних відносин в Україні
за ринкових умов
Процес адаптації аграрного сектора економіки України до ринкових умов, законодавче утвердження приватної власності на землю і прагнення до поглиблення євроінтеграційних процесів вимагають нових підходів щодо організації земельних відносин і їх регулювання. Потреби нашої держави перебудувати земельні відносини в сільському господарстві і розвивати їх згідно світових стандартів об’єктивно спонукає до створення нової системи земельних відносин, орієнтованої на формування повноправного господаря-власника на селі.
Світовий досвід розвитку земельних відносин у економічно розвинутих країнах, переконливо засвідчує, що важливим їх регулятором є сформований і чітко функціонуючий земельний ринок. Майбутній земельний ринок в Україні повинен перебувати під регуляторним впливом держави, що означає визначення певних правил щодо обміну земельних прав та грошового капіталу. Поки що в Україні відсутні чіткі правила ринкових операцій з сільськогосподарськими угіддями, не сформована інфраструктура для їх здійснення. Тому земельний ринок на даному етапі розвивається в більшій мірі стихійно.
Важливим елементом земельних відносин є структура функціональних прав і обов’язків суб’єктів земельних відносин в Україні. Право власності є юридичним вираженням, формою закріплення економічних відносин власності і являє собою врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження земельними ресурсами (рис. 2).
Рис. 2 Структура функціональних прав і обов’язків суб’єктів земельних відносин в Україні
У процесі наукового дослідження з’ясовано, що позитивні досягнення у втіленні земельної реформи ще не привели до радикального й ефективного оновлення сільськогосподарського виробництва, пожвавлення інвестиційних процесів, підвищення добробуту населення. Це зумовлює потребу в комплексному підході щодо вирішення проблеми реформування земельних відносин на ринкових засадах у тісному поєднанні з реформами вітчизняної економіки в цілому.
У другому розділі – “Системний аналіз розвитку земельних відносин та ефективності використання земельних ресурсів в сільському господарстві в умовах трансформації форм власності і господарювання” – проаналізовано процеси реформування земельних відносин в умовах трансформування форм власності і господарювання, їх вплив на ефективність і розвиток сільськогосподарського виробництва, особливості розвитку оренди земель і її роль у регулюванні та оптимізації землекористування в аграрному секторі України.
Внаслідок реформування земельних відносин в Україні відбувся структурний перерозподіл сільськогосподарських угідь між новими власниками і землекористувачами (рис. 3), в результаті чого за рахунок зменшення площі сільськогосподарських угідь КСП (колективних сільськогосподарських підприємств), різко збільшилася площа угідь в користуванні інших суб’єктів господарювання – на 12%, і в господарствах населення на 1%.
Рис. 3 Структура розподілу сільськогосподарських угідь в Україні між основними користувачами, на (початок) кінець року, %
В Україні він відзначався досить високою інтенсивністю (табл.1). Протягом 1998-2006 років площа сільськогосподарських угідь у користуванні сільськогосподарських підприємств зменшилася в 1,6 рази, натомість у господарствах населення – збільшилася в 2,2 рази. Слід відзначити й помітне збільшення площі угідь у користуванні громадян, яким надано землі у власність і користування. Однак господарства населення в їх нинішній формі не можна вважати перспективними формами господарювання. Невеликі за розмірами господарства населення непристосовані до застосування нових прогресивних технологій, ведення сільськогосподарського виробництва на інноваційній основі.
Таблиця 1
Динаміка розподілу сільськогосподарських угідь в Україні між користувачами, на кінець року
Показники | Рік | 2006 р. в % до
1998 | 2002 | 2006 | 1998 р. | 2002 р.
Сільськогосподарські угіддя, - всього, тис. га | 41826,5 | 41800,4 | 41675,9 | 99,6 | 99,7
в т.ч. - у користуванні: сільськогосподарських підприємств | 33398,3 | 26938,3 | 21199,1 | 63,5 | 78,7
- господарств населення | 7020,9 | 10938,9 | 15602,4 | 222,2 | 142,6
- інших користувачів | 1407,3 | 3923,2 | 4874,4 | 346,4 | 124,2
Рілля, - всього, тис. га | 32857,5 | 32544,1 | 32446,2 | 98,7 | 99,7
в т.ч.- у користуванні: сільськогосподарських підприємств | 27329,2 | 23408,8 | 19354,2 | 70,8 | 82,7
- господарств населення | 5067,4 | 7905,1 | 11447,5 | 226,0 | 144,8
- інших користувачів | 460,9 | 1230,2 | 1644,5 | 356,8 | 133,7
Проведене дослідження у Тернопільській області дозволило встановити, що на ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств безпосередній вплив має грошова оцінка землі (табл. 2).
Таблиця 2
Використання сільськогосподарських угідь землекористувачами Тернопільської області залежно від їх грошової оцінки, 2005 р.
Показники | Група районів за грошовою оцінкою 1 га с.-г. угідь, грн.
І - до 6000 | ІІ - 6000 - 10000 | ІІІ – понад 10000
Кількість районів | 2 | 6 | 9
Середня грошова оцінка 1 га
с.-г. угідь, грн. | 5424,5 | 8267,5 | 12896,4
Частка с.-г. угідь у користуванні, %:
- господарств населення | 8,9 | 34,4 | 60,9
- с.-г. підприємств, що звітують за оперативною звітністю | 4,5 | 33,5 | 64,4
- фермерських господарств | 1,8 | 42,4 | 56,3
Із покращенням якості угідь користування земельними ресурсами збільшується. Це зумовлюється тим, що на кращих землях є більші можливості для досягнення вищих економічних показників, що є важливим чинником для успішного розвитку сільськогосподарських підприємств. В Україні у 2005 році налічувалося 46387 фермерських господарств, де в середньому на одне господарство припадає 73,7 га сільськогосподарських угідь.
Динаміка площ у користуванні сільськогосподарських підприємств свідчить, що чинний механізм оренди земельних паїв не спроможний ефективно запобігти проблемі парцеляції угідь. Ключовим елементом економічного механізму оренди землі є орендна плата, адже платність виступає сутнісною характеристикою оренди взагалі, формує її як економічне явище. В сільськогосподарських підприємствах України середній розмір орендної плати у 2007 році становив 140,4 грн. на 1 га сільськогосподарських угідь (табл.3). Результати проведеного кореляційно-регресійного аналізу показали, що із збільшенням грошової оцінки ріллі на 1 грн. орендна плата в середньому зростає на 9 грн.
Таблиця 3
Плата за оренду земельних часток (паїв) у сільськогосподарських підприємствах
Показники | Роки
2004 | 2006 | 2007
Терно-пільсь-
ка обла-сть | Україна |
Терно-пільсь-
ка область | Україна | Терно-пільсь-
ка обла-сть | Україна
Площа орендованих сільськогосподарських угідь, тис. га | 418,2 | 19982,5 | 283,7 | 17672,1 | 341,7 | 17358,2
Плата за оренду земельних паїв, тис. грн. | 53744,0 | 2336022,5 | 40206,4 | 2313353,7 | 48573,4 | 2437514,6
у т. ч. на 1 га сільськогосподарських угідь, грн. | 125,0 | 116,9 | 142,0 | 130,9 | 142,2 | 140,4
Конкурентоспроможність орендарів на ринку оренди землі залежить від їх платоспроможності, яка є результатом ефективності їх господарювання. Тобто підвищення розміру орендної плати повинно бути економічно обґрунтованим і економічно доцільним. У дисертації розроблено методику, яка дає можливість визначити оптимальний розмір орендної плати залежно від виду вирощуваних культур, їх урожайності, цін, що складаються на продовольчому ринку, їх нормативної собівартості (табл. 4).
Таблиця 4
Пропонована шкала визначення оптимального розміру орендної плати за землю залежно від сільськогосподарських культур, рівня їх урожайності
(% від грошової оцінки землі)
Культура | Оптимальний розмір орендної плати | Максимально допустимий розмір орендної плати
Урожайність, ц/га
30 | 40 | 50 | 30 | 40 | 50
Озима пшениця | 1,0-2,0 | 2,0-3,0 | 2,0-4,0 | 6,4 | 10,6 | 12,6
Ярий ячмінь | 1,0 | 1,0-1,5 | 1,0-2,0 | 3,2 | 4,7 | 6,9
Кукурудза | 0,5 | 1,0 | 1,0-2,0 | 1,3 | 3,5 | 6,6
Урожайність, ц/га
15 | 20 | 25 | 15 | 20 | 25
Гречка | 1,0 | 1,0-1,5 | 1,0-2,0 | 2,6 | 4,2 | 6,5
Горох | 0,5 | 0,8 | 1,0-2,0 | 1,3 | 3,5 | 6,6
Урожайність, ц/га
300 | 350 | 400 | 300 | 350 | 400
Цукрові буряки | 3,0-6,0 | 4,0-8,0 | 5,0-11,0 | 17,9 | 24,3 | 32,3
При вирощуванні на орендованих землях декількох сільськогосподарських культур автором запропоновано орендарям при розрахунках оптимального розміру орендної плати користуватися формулою для визначення середньозважених величин:
ОПсер = (ОП1 Х S1 + ОП2 х S2 + … + ОПn х Sn) / ES,
де Опер – середньозважений розмір орендної плати за землю, %;
ОП1, ОП2 … ОПn – оптимальний розмір орендної плати по кожній сільськогосподарській культурі за орієнтованою шкалою, %;
S1, S2 … Sn – площі посіву відповідних сільськогосподарських культур, га;
ES – загальна площа орендованої землі, га.
Такий методичний підхід дозволить об’єднати велику кількість власників земельних часток (паїв) у порівняно великі виробничі підрозділи, створені на засадах фермерських господарств. Спрощуючи процес розширення земельних ділянок, орендні відносини забезпечуватимуть сприятливі умови для гнучкого регулювання розмірів землекористування, організаційної структури, стабільного та ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва.
У третьому розділі – “Основні напрями удосконалення земельних відносин в аграрному секторі” - обґрунтовано основні засади формування ринку земель сільськогосподарського призначення, запропоновано заходи з покращення економічного регулювання відносин власності на землю та організації раціонального використання та охорони земель.
Ефективність земельних відносин значною мірою визначається існуючим організаційно-економічним механізмом обігу землі, що формує канали руху угідь до нових власників і користувачів. Досі обіг земель сільськогосподарського призначення здійснювався в основному через операції відведення земель та їх оренду. Проте, реформування земельних відносин, проведення роздержавлення, паювання та приватизації земель сільськогосподарського призначення, які раніше перебували у власності держави, потребує формування повномасштабного ринку землі. Виходячи з вищевикладеного, у дисертації обґрунтовано перспективні складові ринку землі (рис. 4).
Необхідною умовою підвищення ефективності й конкурентоспроможності вітчизняного аграрного сектора є логічне і послідовне завершення земельної реформи, докорінна перебудова на цій підставі економічних та фінансово-кредитних відносин, тобто запровадження повноцінного обігу земель сільськогосподарського призначення, сучасних механізмів земельно-орендних відносин.
Суттєвим у гармонізації земельних відносин є формування адекватного ринку земель сільськогосподарського призначення. Він, на думку автора, повинен базуватися на використанні економічних інструментів та законодавчо-нормативних положень, які регулюватимуть обіг землі, а також формування і розвиток інфраструктури ринку землі. Впровадження ринку створить умови для руху землі до більш дбайливого господаря, підвищить ефективність сільськогосподарського виробництва в цілому, прибутковість товаровиробників, забезпечить одержання прибутків від використання землі та сприятиме росту ступеня її ліквідності. За таких умов ціна на землю буде відображати її реальну ринкову вартість.
Рис. 4 Складові ринку землі сільськогосподарського призначення
Затримки із введенням і подальшим обмеженням ринку землі створюють небезпеку розвитку тіньового ринку, що викликає ризик продажу землі за заниженими цінами. Тому в основу економічної політики формування ринку сільськогосподарських земель необхідно закласти принципи максимального захисту інтересів селян-власників землі. Для цього у дисертації запропоновано сформувати систему забезпечення гарантій продавця і покупця на земельному ринку; створити систему іпотечного кредитування сільського господарства під заставу землі; встановити нижню межу на термін оренди землі, поступово підвищувати розмір орендної плати та грошової форми розрахунків, що дозволить, крім усього, створити механізм раціональної концентрації земельних угідь.
В дисертації зроблено висновок, що, використовуючи різні принципи встановлення розміру орендної плати, слід орієнтуватися на те, що вона повинна бути на рівні близько 2% грошової оцінки сільськогосподарських угідь, доходячи в економічно міцніших господарствах до 2,5% (табл. 5). Рівень орендної плати, що становитиме 2,5% грошової оцінки угідь, запропоновано застосовувати до найбільш успішних сільськогосподарських підприємств. Індикатором технологічної ефективності підприємств України взято дані 1990 року, коли середня урожайність зернових становила - 32,5 ц/га. У 2006 році вона становила 23,6 ц/га. Отже, для того щоб досягти рівня 1990 року, цим підприємствам потрібно підвищити урожайність зернових у 1,4 рази. Плату за оренду земельних часток (паїв) при цьому запропоновано підвищити приблизно в 1,6 рази. Автором зроблено висновок, що подальше збільшення розриву в показниках росту технологічної ефективності й орендної плати за земельні частки (паї) поки-що є недоцільним.
Таблиця 5
Розрахунок плати за оренду 1 га сільськогосподарських угідь в Україні
Область | Грошова оцінка
1 га с.-г. угідь у 2007 році, грн. | Орендна плата, грн., на рівні | Середня ціна 1 ц зерна при розрахунках з орендодавцями, грн., 2007 р. | Орендна плата, центнерів зерна, на рівні
2% грошо-вої оцінки угідь | 2,5% грошо-вої оцінки угідь | 2% грошо-вої оцінки угідь | 2,5% грошо-вої оцінки угідь
Автономна Республіка Крим | 12709,5 | 254,2 | 317,7 | 92,1 | 2,8 | 3,4
Вінницька | 10858,7 | 217,2 | 271,5 | 53,1 | 4,1 | 5,1
Волинська | 8485,7 | 169,7 | 212,1 | 56,7 | 3,0 | 3,7
Дніпропетровська | 9218,5 | 184,4 | 230,5 | 58,9 | 3,1 | 3,9
Донецька | 10093,0 | 201,9 | 252,3 | 45,1 | 4,5 | 5,6
Житомирська | 6644,8 | 132,9 | 166,1 | 67,5 | 2,0 | 2,5
Закарпатська | 7443,3 | 148,9 | 186,1 | 74,0 | 2,0 | 2,5
Запорізька | 9713,5 | 194,3 | 242,8 | 59,1 | 3,3 | 4,1
Івано-Франківська | 8181,1 | 163,6 | 204,5 | 60,2 | 2,7 | 3,4
Київська | 9864,3 | 197,3 | 246,6 | 69,0 | 2,9 | 3,6
Кіровоградська | 9230,9 | 184,6 | 230,8 | 66,3 | 2,8 | 3,5
Луганська | 7207,5 | 144,2 | 180,2 | 67,5 | 2,1 | 2,7
Львівська | 7300,3 | 146,0 | 182,5 | 49,4 | 3,0 | 3,7
Миколаївська | 7820,2 | 156,4 | 195,5 | 52,0 | 3,0 | 3,8
Одеська | 8445,7 | 168,9 | 211,1 | 55,8 | 3,0 | 3,8
Полтавська | 10136,1 | 202,7 | 250,9 | 60,0 | 3,4 | 4,2
Рівненська | 8856,0 | 177,1 | 221,4 | 65,5 | 2,7 | 3,4
Сумська | 8198,4 | 164,0 | 205,0 | 59,6 | 2,8 | 3,4
Тернопільська | 9301,4 | 186,0 | 232,5 | 55,8 | 3,3 | 4,2
Харківська | 9105,2 | 182,1 | 227,6 | 60,0 | 3,0 | 3,8
Херсонська | 10477,8 | 209,6 | 261,9 | 45,1 | 4,6 | 5,8
Хмельницька | 10442,7 | 208,9 | 261,1 | 67,5 | 3,1 | 3,9
Черкаська | 12021,5 | 240,4 | 300,5 | 45,1 | 5,3 | 6,7
Чернівецька | 10524,3 | 210,5 | 263,1 | 67,5 | 3,1 | 3,9
Чернігівська | 6992,4 | 139,8 | 174,8 | 55,8 | 2,5 | 3,1
м. Севастополь | 35138,2 | 702,8 | 878,5 | 65,5 | 10,7 | 13,4
Україна | 9293,0 | 185,9 | 232,3 | 59,6 | 3,2 | 4,0
З проведених досліджень випливає, що одним із основних економічних інструментів регулювання відносин власності на землю є грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення. В умовах ринкових відносин земля, як головний засіб виробництва у сільському господарстві, має бути оцінена не лише за її родючістю, а й у вартісному виразі, тобто повинна мати ціну. Це дасть змогу відобразити вартість земельного фонду сільськогосподарського підприємства поряд з іншими основними фондами, у балансі основних засобів і використовувати як повноправний показник у всіх економічних розрахунках, пов’язаних з використанням землі.
Автор виходить з позиції, що грошова оцінка землі виступає основою для визначення розміру фіксованого сільськогосподарського податку, мінімального розміру плати за оренду земельних паїв, який здебільшого є її фактичним рівнем. Економічне регулювання земельних відносин повинно здійснюватися відповідно до об’єктивних економічних законів, що діють в умовах ринкової економіки, а конкретне його здійснення повинно реалізовуватися через бюджетну, податкову, фінансово-кредитну, цінову політику держави.
Розвиток земельних відносин повинен передбачати посилення економічних важелів щодо раціонального використання і охорони земель. Ці важелі включають систему субсидій і компенсацій, економічні санкції до порушників вимог раціонального та екологобезпечного землекористування, ринкові регулятори, що проявляються у відносинах між суб’єктами підприємницької діяльності. В дисертації сформульовано пропозиції щодо компенсації власникам земельних ділянок через обмеження у використанні цих ділянок чи виведення їх з господарського обігу.
ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичні узагальнення і запропоновано нові підходи до розв’язання важливого науково-практичного завдання щодо реформування і розвитку земельних відносин в умовах трансформації форм власності і господарювання. Отримані результати свідчать про досягнення поставленої мети і розв’язання завдань дослідження. Вони дають підстави зробити наступні висновки:
1. Земельні відносини в сільському господарстві – це сукупність правових, економічних, соціальних, природоресурсних, і екологічних відносин, що виникають між суспільством та його членами в процесі володіння, користування, розпорядження земельними ресурсами і управління ними. Таке визначення досить повно відбиває суть земельних відносин як специфічної підсистеми суспільних відносин, а також вказує на їх системний склад і підкреслює необхідність комплексного вирішення проблем їх розвитку.
2. Земельна реформа в Україні має насамперед розподільчий характер, а її реалізація призвела до перерозподілу земель сільськогосподарського призначення між новими власниками і користувачами, за якими земля передана у приватну власність, проте вона не забезпечила підвищення ефективності використання угідь.
3. Розмежування відносин власності й господарювання стосовно землі означає, що суб’єкт перших не обов’язково повинен бути суб’єктом інших. Це стало визначальним для розвитку оренди як одного з найважливіших елементів земельних відносин. Оренда стає реальною формою реалізації прав власності для орендодавців, соціального захисту для окремих категорій населення, основним шляхом концентрації землі сільськогосподарськими товаровиробниками. Визначення розміру орендної плати є важливим елементом економічного механізму господарювання.
4. Використовуючи різні принципи встановлення розміру орендної плати, слід орієнтуватися на те, що вона повинна бути на рівні близько 2% грошової оцінки сільськогосподарських угідь, доходячи в економічно міцніших господарствах до 2,5%. У дисертації запропоновано методику визначення орендної плати за оренду земельних ділянок, власників земельних часток (паїв), яка дає можливість визначити оптимальний розмір орендної плати в залежності від вирощуваних культур, їх урожайності, цін, що складаються на продовольчому ринку на дані види сільськогосподарської продукції, їх нормативної собівартості.
5. Важливим наслідком реалізації земельної реформи став перерозподіл земельних ресурсів. Зменшилася площа сільськогосподарських угідь у користуванні сільськогосподарських підприємств. Натомість збільшилась площа угідь у користуванні господарств населення, які не можна вважати перспективною формою агровиробництва. Збільшується площа сільськогосподарських угідь, що перебувають на балансах сільських рад й у них взагалі немає ефективного користувача. У цьому проявляється один з найбільш проблемних наслідків реформування земельних відносин у регіоні.
6. Функція збереження великотоварних форм сільськогосподарського виробництва покладається на механізм оренди земельних паїв. В Україні ця функція виконана частково, оскільки помітно скорочується площа орендованих угідь та кількість укладених договорів оренди. Розвиток конкуренції між орендарями приведе до створення ринку оренди та застави права оренди. Через велику частку серед власників земельних паїв пенсіонерів та осіб, які не мають відношення до сільськогосподарського виробництва, слід очікувати, що досить великою буде чисельність бажаючих продати земельний пай, коли такі операції будуть дозволені законодавством.
7. З метою вирішення проблеми парцеляції сільськогосподарських угідь, що ускладнює ефективність їх використання, для об’єднання земельних ділянок у більші за площею масиви, запропоновано нові підходи щодо розширення резервного земельного фонду при сільських радах, за рахунок земельних ділянок, що перебувають у користуванні господарств населення, але з певних причин не використовуються за цільовим призначенням. Це дозволить сформувати більші за площею земельні масиви.
8. Ефективність земельних відносин значною мірою визначається результатами функціонування економічного обігу землі, тобто механізмом руху угідь до нових власників і користувачів. Досі обіг земель сільськогосподарського призначення здійснювався в основному через операції відведення земель та їх оренду. Повноцінний економічний обіг цього ресурсу стане можливим лише після створення ринку землі, функціонування якого дозволить здійснювати операції купівлі-продажу ділянок, створить умови для руху землі до ефективнішого господаря, підвищить рентабельність сільськогосподарського виробництва в цілому, забезпечить одержання прибутків від використання землі та сприятиме зростанню рівня її ліквідності. За таких умов ціна на землю буде відображати її реальну ринкову вартість.
9. Найважливішим економічним інструментом регулювання земельних відносин в аграрному секторі повинна бути грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, яка виконуватиме функції обслуговування економічного обігу земель, оцінки ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств, сприятиме формуванню високих фінансових результатів їх діяльності. В умовах ринкових відносин земля, як головний засіб виробництва у сільському господарстві, має бути оцінена не лише за її родючістю, а й у вартісному виразі, тобто повинна мати ціну.
10. Вартість сільськогосподарських угідь повинна враховуватись у складі аграрного капіталу. До собівартості сільськогосподарської продукції повинна включатися плата за оренду угідь, витрати на поліпшення земель, а в перспективі – і витрати виробника на придбання земельної ділянки. Це дасть змогу відобразити вартість земельного фонду сільськогосподарського підприємства поряд з іншими основними фондами, у балансі основних засобів і використовувати як повноправний показник у всіх економічних розрахунках, пов’язаних з використанням землі, а в перспективі створити об’єктивні умови для переходу до одного з можливих напрямів кредитування галузі – іпотеки земельних угідь.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
У наукових фахових виданнях:
1. Жлуховська Л.І. Вдосконалення земельних відносин в аграрному секторі економіки // Наукові записки. Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: Економіка. - №18. 2005, - С. 191- 195
2. Жлуховська Л.І. Державне регулювання земельних відносин у сільському господарстві // Збірник наукових праць Харківського національного аграрного університету “Вісник ХНАУ”, Серія “Економіка АПК і природокористування”. - 2006.- №3. – С. 109-113.
3. Дудар Т.Г., Жлуховська Л.І. Системний аналіз функціонування земельних відносин в аграрному секторі в умовах оренди земельних ділянок, часток (паїв) // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: Економіка. - № 20, 2006. – С. 203-208. Особистий внесок здобувача: проведено системний аналіз функціонування земельних відносин в господарствах Тернопільської області.
4. Жлуховська Л.І. Тенденції розвитку і шляхи удосконалення орендних земельних відносин в сільському господарстві // Вісник Тернопільського національного економічного університету. Науковий журнал. Випуск 1.Січень – березень 2007. – С. 102 - 108.
5. Жлуховська Л.І. Вплив орендних відносин на оптимізацію землекористування в аграрних формуваннях // Вісник Тернопільського національного економічного університету. Науковий журнал. Випуск 4. Жовтень – грудень 2007. – С. 38 - 43.
В інших наукових виданнях:
6. Жлуховська Л.І. Реформування земельних відносин у постсоціалістичних країнах Східної Європи // Матеріали Міжнародного Форуму молодих вчених “Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн”. Т.1 - Харків, ХНТУСГ, - 2005, - С. 55-56.
7. Жлуховська Л.І. Організаційно-правові аспекти реформування земельних відносин в аграрному секторі // Збірник тез доповідей Третьої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті” Частина 2. Тернопіль, Економічна думка, 2006. – С. 366 – 368.
8. Жлуховська Л.І. Передумови становлення і розвитку ринку земель сільськогосподарського призначення // Організаційно-економічні інструменти розвитку інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Ч.1. – Тернопіль: ТІ АПВ УААН, ТДЕУ, 2006. С. 96-101.
9. Жлуховська Л.І. Сутність формування, розвитку і регулювання земельних відносин // “Інноваційна економіка” Всеукраїнський науково-виробничий журнал. 1”2006. – С. 44 – 50.
10. Жлуховська Л.І. Формування системи земельних відносин у сільському господарстві // Збірник тез доповідей Четвертої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті” Частина 2. Тернопіль, Економічна думка, 2007. – С. 383 – 385.
АНОТАЦІЯ
Заставнюк Л.І. Реформування і розвиток земельних відносин в умовах трансформації форм власності і господарювання. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних
