Львівський державний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

УДК 329.1/.6](477)+(470)

СКОЧИЛЯС Любомир Степанович

Парламентська діяльність

політичних партій України і Росії

у пострадянський період

23.00.02 – політичні інститути і процеси

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Львів – 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політології філософського факультету Львівського державного університету імені Івана Франка Міністерства освіти України

Науковий керівник кандидат філософських наук

Романюк Анатолій Семенович,

Львівський державний університет

імені Івана Франка,

доцент кафедри політології

Офіційні опоненти доктор філософських наук, професор

Колодій Антоніна Федорівна,

Державний університет «Львівська політехніка»

кандидат історичних наук

Томенко Микола Володимирович,

Інститут політики (м.Київ)

Провідна установа Інститут політичних і етнонаціональних досліджень
НАН України (м.Київ).

Захист відбудеться 2 червня 1999 року о 15.00 на засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д 35.051.02 при Львівському державному університеті імені Івана Франка за адресою:

290602, м.Львів, вул.Університетська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського Державного університету імені Івана Франка (вул.Драгоманова, 5)

Автореферат розісланий 30 квітня 1999 року.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради

доктор політичних наук Денисенко В.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Важливим фактором у процесі функціонування демократичних політичних систем виступають політичні партії, оскільки вони є ефек-тивним інститутом самоорганізації для задіяння громадян до здійснення влади. Разом з тим політичні партії виступають фактором диференціації суспільних інтересів і, відповідно, форму-вання соціальних груп, які, усвідомивши ці інтереси, прагнуть зреалізувати їх через завоювання політичної влади або ж — якомога по-тужнішого впливу на структури цієї влади.

Колишні соціалістичні держави, у тому числі Україна та Росія, теж стали на шлях демократизації політичних систем і впровадження ринкових реформ. І природно, що важливу роль у цьому процесі відіграють політичні партії. Невизначені ще декілька років тому як політичні, так і соціально-економічні прин-ципи програмних документів багаточисленних політичних партій України та Росії вже мають на сьогодні більш-менш чітке окреслення, оформлюючись як різні системи ціннісних орієнтацій. Крім того, маємо вже перший досвід формування парламентів України та Росії за пропорційною схемою, що є важливим кроком у процесі формування правової бази участі партій у здійсненні влади. Все це дає підстави стверджувати про становлення залежності політичних рішень на рівні влади від соціально-економічних та політико-ідеологічних пріоритетів політичних партій, що беруть участь у здійсненні влади. Яскравим прикладом цього можна вважати, зокрема, фінансово-політичну кризу в Росії серпня-вересня 1998 року, яка продемонструвала, що уряд не може нехтувати політичними силами, представленими у парламенті, а мусить ефективно з ними співпрацювати. Розуміння цього підводить нас до можливості знаходити пояснення тим чи іншим діям структур влади і прогнозувати їх подальші кроки, вивчивши політичні орієн-тації партій і їх вагу в структурах влади, вивчення позицій депутатів, а відтак – напрацювання методик розв’язання цих питань. А коректність дослідницьких результатів можлива лише за умови узагальнення даних як мінімум у двох схожих ситуаціях. Саме тому нами для вивчення обрано політичні системи України та Росії. Адже саме російська політична система є найближчою за своїми параметрами до української.

Вплив на здійснення політичної влади партіями в Україні та Росії на сьогодні відбувається переважно у формі участі партій в діяльності законодавчих органів влади. Верховна Рада і Державна Дума вже чітко структуровані за фракціями, в основу поділу яких переважно покладено партійний принцип. До того ж (незважаючи на те, що кабінет міністрів формує президент, а не парла-мент, і політичні партії не володіють єфективним впливом на процес становлення структур виконавчої влади) через парламентську діяльність партії виробляють механізми впливу і на виконавчу владу.

Зв’язок роботи з планами наукових досліджень. Дисертацію виконано в рамках програми дослідження партійної системи України як ключового елемента розвитку сучасного вітчизняного парламентаризму, над якою працюють учені кафедри політології філософськсого факультету Львівського державного університету імені Івана Франка.

Об’єктом дослідження є вивчення діяльності парламентських фракцій у Верховній Раді та Державній Думі Росії (і відповідно – політичних партій обох держав).

Предмет дослідження – з’ясування принципів участі політичних партій у діяльності законодавчих органів влади в Україні та Росії.

Хронологічні рамки дослідження. Аналіз емпіричної бази дисертації охоплює 1994-1996 роки. Це початок роботи Верховної Ради України 13 скликання і одночасно – функціонування Державної Думи. Разом з тим у цей час вже здебільшого було сформовано нормативно-правову базу парламентської діяльності політичних партій. Тому саме цей період взято для детального вивчення в частині емпіричного аналізу депутатських позицій. Натомість при аналізі нормативно-правової бази охоплено дещо ширший відрізок часу – 1990 (початок формування правової основи нових політичних систем в обох державах) – 1998 рр. (прийняття нового виборчого закону в Україні і обрання за схемою цього закону нового складу парламенту).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка методики оцінки потенціалу політичних партій та парламентських угруповань України та Росії щодо розгляду питань з різним політико-ідеологічним та соціально-економічним змістом і на цій основі прогнозування поведінки депутатських груп при розгляді таких питань і прийняття відповідних законопроектів, постанов, рішень тощо. Це зумовило постановку і розв’язання таких завдань:–

загальнометодологічний розгляд ролі, місця та значення політичних партій в законодавчих органах влади, що має бути підставою для здійснення прикладного політичного аналізу діяльності партійних фракцій в парламентах України та Росії;–

дослідження нормативно-правової бази парламентської діяльності політичних партій України і Росії для з’ясування механізмів та важелів впливу партій на здійснення законодавчої влади;–

формування умовних ідеальних типів політичної поведінки депутатських груп і їх апробація на матеріалі українського та російського парламентів;–

вивчення реальних позицій парламентських політичних партій України та Росії через аналіз поіменних голосувань під час прийняття рішень, визначення питомої ваги кожного з типів політичної поведінки окремо по кожній депутатській групі у партійному, фракційному та регіональному вимірах, а також визначення смислового наповнення типів політичної поведінки на основі контент-аналізу рішень, що приймалися;–

відслідкування багатовимірної залежності між рівнями реформаційності, поміркованості, конструктивності та реставраційності, які розглядаються не як взаємовиключні, а взаємодоповнюючі;–

визначення динаміки зростання чи зниження питомої ваги кожного з типів політичної поведінки по лініях ліві-центр-праві, а також Схід-Захід;–

порівняння політичної палітри парламентів України та Росії, послуговуючись критерієм питомої ваги типів політичної поведінки у кожному з парламентів.

Наукова новизна роботи. Особливістю дисертаційної роботи є те, що в ній на основі методологічного аналізу проблем парламентаризму та участі політичних партій у діяльності законодавчих органів здійснюється прикладний політичний аналіз діяльності парламентських фракцій та груп в парламентах України та Росії. Ця особливість зумовила новизну дисертації, яка конкретизується у низці практичних результатів, що виносяться на захист, а саме:–

поєднання методологічного з прикладним політичним аналізом, застосованим щодо актуальної та малодосліджуваної суспільно-політичної проблеми;–

розробка нової методики вивчення і прогнозування політичної поведінки парламентських політичних фракцій;–

виділення чотирьох умовних типів політичної поведінки депутатських груп у фракційному, партійному та регіональному вимірах. Це уможливило визначення потенціалу депутатського корпусу щодо прийняття важливих суспільно-політичних, соціально-економічних та інших рішень, а також визначення дефініцій цих типів у контексті позицій парламентських політичних партій Верховної Ради України 13 скликання;–

застосування порівняльного аналізу для диференціювання типологізації партійно-політичного поля України, спираючись не на існуючі стереотипи чи програмні декларації партій, а на особливості їх реальних позицій у парламенті;–

розробка моделі оцінки політичної поведінки парламентських партій під час прийняття рішень на рівні законодавчих органів, валідної для постсоціалістичних держав та апробація цієї моделі на прикладі України та Росії, яка передбачає визначення розташування депутатських груп у площині політико-ідеологічних орієнтацій на основі аналізу та узагальнення результатів поіменних голосувань стосовно суспільно значимих питань.

Практичне значення одержаних результатів. Базую-чись на комплексному аналізі емпіричних даних, дисертантом розроблено методику оцінки позицій депутатських фракцій та груп щодо основних питань, що розглядалися парламентами України та Росії. Це дало можливість верифікувати ідеологічні позиції партій, а також виробити нові підходи щодо типологізації політичних сил залежно від їх поведінки під час прийняття рішень у парламенті. В процесі дослідження було запропоновано модель визначення розташу-вання політичних сил у парламенті, а також прогнозування їх позицій під час прийняття рішень у Верховній Раді та Державній Думі. Результати дослідження можуть бути впроваджені у практику:

1) науковців, які вивчають діяльність українського та російського парламентів;

2) дослідників політичних партій та партійних систем України та Росії;

3) політиків-практиків – лідерів політичних партій, депутатів, предст-авників виконавчої влади.

Відповідний розділ, у якому розроблено методику дослідження діяльності парламентів і критеріїв визначення їх політико-ідеологічних та соціально-економічних пріоритетів впроваджений у навчальний курс політології як спецкурс на філософському факультеті для студентів-політологів.

Запропонована схема може бути також широко використана і політичними оглядачами у ЗМІ для аналізу конкретних дій парламенту і прогнозування позицій різних політичних сил, представлених у законодавчому органі влади.

Методика визначення питомої ваги типів політичної поведінки є базою для з’ясування депутатських позицій у Верховній Раді України 14 скликання.

Апробація роботи. Конкретні положення роботи були апробовані в наукових публікаціях, у виступах на конференціях, а також у розробці проектів дослідженнь, схвалених міжнародними програмами з підтримки досліджень в галузі політичної науки.

Основні наробки дисертації були апробовані на щорічних звітних наукових конференціях кафедри політології філософського факультету ЛДУ, на методологічних семінарах Політологічного центру «Генеза», а також на всеукраїнських конференціях з питань становлення та розвитку партійної системи в Україні, що проходили у Києві (1996) та Харкові (1997).

Методологія та методика дослідження проблеми, що розроблена у даному дисертаційному дослідженні, лягли в основу підготовки проекту дослідження «Законодавча влада України і Росії у партійному вимірі», що було реалізоване у 1996/97 роках за підтримки Московського громадського наукового Фонду і Фонду Форда, а також проекту дослідження «Парламент-98: модель ймовірних преференцій», що є фактично продовженням дослідницьких технологій, розроблених у даній дисертаційній роботі і реалізовується у 1998/99 роках в рамках дослідницької програми партійного парламентаризму Центру політичних досліджень ЛДУ ім.І.Франка, а також кафедри політології цього вузу.

Ступінь наукової розробленості теми. Безперечний інтерес для нашої роботи становлять класичні наробки у сфері парламентаризму (Дж.Локк  Локк Дж. Сочинения: В 3-х т. – М., 1988. – Т.3. , Б.Констан, Е. Сієс, І.Бентам, Дж.Ст.Мілль Див. у кн.: Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм. – К.: Основи, 1993. ) та партології (Ш.-Л.Монтеск’є Монтескьє Ш.-Л. О духе законов. Избр. произведения. – М., 1955., Ж.-Ж.Руссо Руссо Ж.-Ж. Трактаты. – М., 1969. – Т.6. , А.деТоквіль Токвиль А. О демократии в Америке. – М., 1994. , Дж.Вашінгтон, К.Юнг Юнг К. Очерки о современных событиях // Одайник Володимир. Психология политики. – СПб., 1996.).

Більша частина праць цих учених присв’ячена аналізу становлення та загальних принципів функціонування парламента-ризму, а також внутрішньої структури партій. Проблеми партології розробляли і такі теоретики політичної думки як М.Острогор-ський, М.Вебер Weber М. Wirtschaft und Geselschaft. – Tьbingen, 1972. , Р.Міхельс Міхельс Р. Социология политической партіі в условиях демократии // Диалог. – 1990. — №3, 5, 7, 9, 11, 13. – 1991. — №1, 3. . «Соціологія політичних партій в умовах модерної демократії» останнього значно вплинула на подальші розробки як Макса Вебера, так і Моріса Дюверже Duverger M. Political Parties: Their Organization and Activity in the Modern State. – New York, 1963. .

Аналіз значення і ролі політичних партій, їх місце в системі влади, соціальних факторів формування політичних організацій, способу і причин виникнення і структуризації партій характерний для розробок таких вчених як Дж. Ла Паламбара La Palombara J. Political Parties and Political Development. Princeton, 1966.  , Є.Вятр Вятр Е. Социология политических отношений. — М., 1979 , К.Джанда, Б.Бурдьє, К.Лавсон, К. фон Бойме, Ж.Блондель Blondel J. Political Parties, a Genuine Case for Discontent. – Windowood House. – London, 1978.  та ін. Становить для нашої розробки інтерес і типологія політичних партій за-рубіжних політологів – француза Ж.Шарло і американця Дж.Сарторі Sartori G. Parties and Party Systems. A Framework for Analysis. Vol.1. — N.Y., 1976. . Показовою для даної тематики є і праця американського соціолога С.Мартіна Ліпсета Липсет С.М. Политическая социология// Американская социология. – М., 1972. , оскільки в ній детально розроблено питання про взаємозв’язок політичних партій і електорату, а також А.Лійпхардта Лейпхардт А. Общественная демократия// Полис. – 1991. — №5. .

Врахувавши перераховані теоретичні наробки, основна увага у дисертаційному дослідженні зосереджена на емпіричному матеріалі з використанням принципів і методик, розроблених такими сучасними українськими та іншими дослідниками партійної і парламентської тематики на постсоціалістичному просторі як:

· в Україні – Артур Білоус, Микола Томенко, Антоніна Колодій, Анатолій Романюк, Юрій Шведа, Володимир Литвин, Сергій Одарич, Володимир Шаповал, Михайло Пашков, Роман Зварич, Леонід Тупчієнко та ін. Найважливішими розробками Артура Білоуса для нашого дослідження є його монографія «Політичні об’єднання України» (К.: 1993), де подано багатий ма-теріал про існуючі політичні партії, їх програмні документи, здійснена типологізація за методикою західної партології, а також стаття «Верховна Рада України: розподіл сил і перспективи партій» (Схід: Інформаційно-аналітичний журнал. – де розглядаються деякі аспекти функціонування законодавчої влади України у партійному вимірі. Крім того, багатий на статистичні дані і цікавий методами систематизації матеріал з парламентської діяльності політичних партій в Україні міститься у брошурі «Верховна Рада України: парадигми і парадокси» (Випуск 1, 1995), де подані оглядова стаття Сергія Одарича про значення партійності кандидата у вибор-чому марафоні під час українських парламентських виборів 1996 року, а також стаття Миколи Томенка, що містить статистичну інформацію, з аналізом діяль-ності різних політичних сил українського парламенту і їх позиції стосовно най-важливіших проблем за період 1994 року. ;

· у Росії – Олександр Собянін, Леонід Касельман, Едуард Гельман, Олександр Левінсон, Олексій Данілов, Сергій Засорін та ін. Партійна діяльність і функціонування російської Державної Думи подані, зо-крема, у кн.: Данилов А., Засорин С. Политические партии Российской Федерации на современном этапе. – М., 1992, а також в аналітичних статях. Наведемо деякі з них, опубліковані останнім часом журналом «Открытая политика»: Собянин А. Тайна выборов 12 декабря//Открытая политика. – август, 1995; Собянин А., Суховольский В. Доживет ли коммунистическая партия до 2000 г.//Открытая политика. – июль, 1995; Собянин А., Гельман Э., Каюнов О. Сколько «ленинцев» и «сталинцев» в Думе//Открытая политика. – октябрь, 1995; Кассельман Л., Мацкевич М. Выборы без неожиданности//Открытая политика. – октябрь, 1995. .

Зважаючи на те, що перед партіями в Республіці Польща стоять аналогічні до українських та російських проблеми, але оскільки трансформаційні процеси тут почалися дещо раніше, їхній досвід може розглядатися як варіант екстраполяції ситуацій, що виникають в Україні та Росії. Тому безперечно цікавими і корисними для нашої роботи є і розробки польських науковців (М.Гаргас, М.Войцеховський, Ст.Гебетнер, Т.Жуковський, Є.Василевський, В.Весоловський та ін. Аналіз діяльності політичних партій Польщі і їх участі у функціонуванні законо-давчої влади міститься у працях: Gebethner S. (red.). Polska scena polityczna a wybory. – INP UW i ISP PAN. – Warszawa, 1993; Gebethner S. (red.). Wybory parlamentarne 1991 i 1993 a polska scena polityczna a wybory. – ISP PAN i Wydawnictwo Sejmowe. – Warszawa, 1995; Gargas A., Wojcehowski M. Partie polityczne w Polsce. – KAW, Gdansk: 1991; Polska wyborcza 1989-1991. Poglandy i zachowania polityczne w okresie transformacji ustrojowej. – ISP PAN, Warszawa: 1991.),.

А серед сучасних західних дослідників, що займаються розробками у царині партій-ної діяльності і розвитку парламентаризму в постсоціалістичних державах і пере-довсім – в Україні, Росії і Польщі, варто назвати таких як: Віктор Ясманн, Роман Сольчаник, Роман Шпорлюк, Стефан Вайт, Ян Мак-Алістер, Стефан Верген, Метью Вімен, Поль Ж.Левіс, Кеннет Ка-Лок Чан та ін. Цікаві наукові розробки з даної проблеми є у західних дослідників політичних процесів на постсоціалістичному просторі. Це, зокрема: – Sarah Birch. Electoral Behavior in Western Ukraine in National Elections and Referendums, 1989-1990//Europe-Asia Studies. – November, 1995; Matthew Wyman, Stephen White, Bill Miller & Paul Heywood. Public Opinion, Parties and Voters in the Desember 1993 Russian Elections//Europe-Asia Studies. – June, 1995; Stephen K. Wergen. Rural Reform and Political Culture in Russia//Europe-A- sia Studies. – N2, 1994; Stephen Whiete, Ian McAlister & Olga Kryshtanovskaya. El’tsin and his Voters: Popular Suppot in the 1991 Russian Prezidential Elections and After//Europe-Asia Studies. – N2, 1994; Paul G.Lewis. Political Institutionalisation and Party Development in Post-communist Poland//Europe-Asia Studies. – N5, 1994; Kenneth Ka-lok Chan. Poland at Crossroads: The 1993 General Election//Europe-Asia Studies. – N1, 1995. 

У процесі написання роботи було використано також розробки таких сучасних західних дослідників як М.Мізі Mezey M. Classifying Lеgislatures//Legislatures. Ed. by Pyilip Norton. Oxford University Press. 1992; , М.Галахера, М.Лавера, П.Мейра Elections in Western Europe//M.Galagher, M.Laver, P.Mair. Reprezentative Governmentin the West Europe. 1992; , Дж.Гібсона Gibson J., Ivancevich J., Donnelly J. Political Behavior. Structure. Processes. Irvin. 1994, Дж.Іванцевіча, Дж. Донеллі , Р.Далтона Dalton R.J. Cutizen Politics in Western Democracies. Public Opinion and Politicаl Parties in the United States, Great Britain, West Germany and France. University of California. Chatham House Publishers. INC. Catham, New Jersey. 1988 .

Джерельна база дослідження. Джерельними матеріалами при реалізації дисертаційного дослідження слугувала уся документована інформація щодо діяльності парламентів України і Росії за період, що охоплений хронологічними рамками дослідження. А це:–

стенограми засідань Верховної Ради України та Державної Думи Росії, дані поіменних голосувань з найважливіших проблем;–

законодавчі акти, які регулюють участь політичних партій у про-цесі формування і діяльності парламентів зазначених держав;–

документи політичних партій (статути, програми, заяви, передвиборчі платформи);–

статистичні дані зі сфери діяльності партій та парламентів України та Росії (зокрема, результати поіменних голосувань), а також статистика про хід та результати виборів в обох державах;–

соціологічні опитування, що проводилися стосовно діяльності партій та законодавчих органів України та Росії;–

медіаінформація (повідомлення ЗМІ, інформагентств тощо).

Методика та методологія дослідження. Акумулюючи вже готову інформацію, систематизуючи її за вище наведеними кри-теріями, а також співставляючи фактологічний матеріал для обгрунтування тих, чи інших цілей і завдань, які були досягнуті в результаті реалізації дослідження, у роботі задіяні системно-аналітичний і компаративістський методи.

Використання системно-аналітичного методу дозволило не тільки систематизувати дані (за тематичними таблицями), але й інтерпретувати, співставляючи уже аналізовані факти за діаграмами, картами та графіками.

Компаративістський метод дав можливість визначити логічні зв’язки між окремими фактами, явищами, виявити загальні тенденції і закономірності у процесі аналізу діяльності зако-нодавчої влади України та Росії.

Крім того, чітко вмотивованим було використання методу моделювання, оскільки співставлення результатів по двох зазна-чених державах не виступало кінцевою метою наукової роботи, а служило основою для формулювання чіткої схеми моделювання дій законодавчої влади, виходячи з її партійного складу.

При написанні даної роботи враховано методологічний досвід вітчизняної і зарубіжної політології: і перших класичних розробок, і сучасних досліджень про-блем політичних інститутів, зокрема інститутів законодавчої влади, а також політичних партій як вагомого елемента політичної системи плюралістичного суспільства.

Технологія прикладної частини дослідження. Виходячи з поставленої мети – розробки методики оцінки потенціалу політичних партій та парламентських угруповань України та Росії щодо розгляду питань з різним політико-ідеологічним забарвленням та соціально-економічним змістом – прикладна частина дослідження передбачає ідентифікацію депу-татського корпусу за такими параметрами:–

реформаційність (підтримка ідей демократичного розвитку суспільства: си-стеми чіткого розподілу влади, політичного плюралізму, пріоритету приватної власності, гарантій дотримання прав людини);–

конструктивність (підтримка питань, що не мають чіткого ідеологічного забарвлення);–

поміркованість (підтримка ідей стабільного суспільства і домінуючого стано-вища політичних інститутів держави);–

реставраційність (прагнення до організації політичної системи на принципах радянської моделі державної влади і пріоритету колективних форм власності);

Ідентифікація політичних сил в парламентах України та Росії стала можливою на основі аналізу результатів поіменних голосувань у Верховній Раді України та Держдумі Росії за трьома критеріями, що їх запропонував український політолог Микола Томенко – фракційним, партійним і регіональним.

Перший критерій став основою для визначення у кількісному співвідношенні потенціалу органів законодавчої влади вирішувати ті чи інші питання політичної і економічної стратегії держави. Результати цього етапу роботи для подальшої аналітичної обробки строго структуровані за таблицями (дані поіменного голосування за ключовими проблемами), діаграмами (відсоткове співідношення потенціалу законодавчої влади у рішеннях питань економіко-політичного спектру і динаміки зміни питомої ваги реформаторів, конструктивістів, поміркованих та ре-ставраторів у парламентах України та Росії), картами (динаміки зміни питомої ваги політичної поведінки депутатських груп) та графіками ( розташування депутатських груп у площині політико-ідеологічних орієнтацій.

Партійний критерій у контексті нашого дослідження став безпосереднім показником позиції депутатів конкретної партії незалежно від того чи має вона са-мостійну фракцію чи ні, чи входять її члени у спільну фракцію з представниками інших політичних сил, чи є членами кількох різних фракцій.

Регіональний критерій, у свою чергу, у поєднанні з двома першими принципами дав можливість, по-перше, з’ясувати партійні симпатії регіонів, а по-друге, як на-слідок, за результатами поіменного голосування представників цих регіонів про-демонструвати позиції регіонів за ключовими проблемами політичного і еко-номічного розвитку держави.

Термінологія. Зважаючи на постановку і розв’язання завдань, що не мають аналогів в українській політичній науці у дисертації використано специфічну термінологію, як от: типи політичної поведінки, розташування депутатських груп у площині політико-ідеологічних орієнтацій, а також – реформаційність, реставраційність, поміркованість, конструктивність – на означення конкретного вияву типів політичної поведінки (детальніше пояснення цих термнів у пункті «Технологія прикладної частини дослідження» даного реферата).

Структура роботи зорієнтована на досягнення сформульованих мети і завдань дослідження. При її визначенні дисертант прагнув добитися того, щоб сукупність покладених в її основу проблем забезпечила максимально цілісний і логічно вмотивований аналіз особливостей парламентської діяльності політичних партій України і Росії. Тема роботи розкривається у тематично-проблемному плані. Робота складається із вступу [18 ст.], двох розділів [128 ст.] та висновків [13ст]. Список літератури та джерел налічує 74 позиції, що пов’язано з тим, що дослідження має переважно прикладний характер і було зорієнтоване в першу чергу на аналіз великого масиву емпіричного матеріалу. Особливістю дослідження є також наявність великого облсягу ілюстративного матеріалу: ключові результати представлені у 1 схемі, 16 таблицях, 14 діаграмах, 11 картах та 21 графіку.

Основний зміст дисертації

У «Вступі» здійснюється постановка дослідницької проблеми, окреслюється предмет та об’єкт дослідження, а також формулюється мета роботи і її наукова новизна.

Перший розділ роботи «Парламентаризм і політичні партії» присвячений вивченню і узагальненню основних етапів становлення парламентаризму, з’ясуванню його суті та особливостей і закономірностей функціонування парламентів у сучасному світі. Тут також проаналізовано нормативно правову базу функціонування парламентів в Україні та Росії, з’ясовано спільні та відмінні характеристики законодавчого регулювання цієї сфери, окреслено юридично закріплені роль та місце політичних партій в політичних системах обох держав, а також та механізми їх участі у формуваннні та діяльності законодавчих органів влади. Загалом перший розділ, не зважаючи на деяку схематичність, виконує важливу методологічну роль щодо наступного аналізу в другому розділі. Він, фактично, дозволяє чітко сформулювати систему індикаторів та зафіксувати розуміння понять і категорій, що використовуються у дисертації. У першому параграфі першого розділу «Сучасні парламенти: структура та повноваження» розглянуто структуру сучасних парламентів, їх функціональне призначення, межі компетенції, типи існуючих законодавчих органів, роль, яку вони відіграють як форуми публічного представлення позицій різних політичних сил, а також як органи легітимізації політичного курсу держави і демократичного контролю над нею.

У другому параграфі цього розділу «Парламентська діяльність політичних партій» проаналізовано рoль та місце партій у процесі реалізації влади в країнах з рiзними системами урядування, з’ясовується залежність типу виборчої системи і структури та конфігурації партійної системи. Цей параграф містить також дослідження фракцій як форми державно-владної інституалізації політичних партій на рівні парламенту.

Третій параграф «Нормативно-правова база парламентської діяльності політичних партій України і Росії» присвячено вже безпосередньому аналізові законодавчих механізмів регулювання партійного парламентаризму в Україні і Росії. Відповідно до застовбленої проблематики цей параграф містить результати вивчення документів, що визначають статус політичних партій в обох країнах, нормативних актів, що регламентують механізми участі українських та російських партій у формуванні законодавчих органів влади, а також законодавчі акти, що регламентують діяльність законодавчих органів України і Росії.

Другий розділ «Типи політичної поведінки депутатського корпусу українського та російського парламентів» є за своєю суттю дослідженням емпіричної бази із проблематики, що вивчена і досліджена у попередньому розділі. За умов відсутності методик аналізу поставленої проблеми в Україні, нами було виділено чотири умовні типи політичної поведінки (реформаційний, реставраційний, поміркований та конструктивний), що вичленовувалися із існуючих апріорі альтернатив суспільно-політчиного розвитку посткому-ністичних суспільств. Згодом на конкретних данних щодо поіменного голосування депутатських груп у партійному, фракційному та регіональному вимірах визначено потенціал різних депутатських груп щодо підтримки контраверсійних питань (що подано у таблицях та на діаграмах). Тут слід пояснити підхід до вибору нами поділу України на регіони. На сьогодні найпоширенішим в політичних дослідженнях вітчизняних науковців є районування запропоноване Науково-практичним центром політичної психології АПН України. Ми ж зважаючи на експериментальний характер нашої роботи, звернулися до поділу соціально-економічного, прагнучи не лише окреслити політичні орієнтації регіонів, але й простежити залежність економічного та політичного характеру регіонів. В процесі аналізу розглянуто величезний спектр питань, щодо яких у парламентах України та Росії відбувалися поіменні голосування. Треба сказати, що розгляд питань у парламенті відзначався несистемністю їх тематики. Тому ключовим індикатором відбору нами питань для аналізу слугувала їх контраверсійність (критерієм для чого були жвава дискусія та різні оцінки цих питань у пресі, важливе смислове наповнення, а також дебати під час розгляду цих пиатнь у парламенті). Тому ми відібрали в середньому по три питання кожного з типів політичної поведінки. Окрім того, для визначення такого типу як конструктивність, що не є характеристикою політико-ідеологічною, на наш погляд, достат-ньо було і двох питань. А відбір для визначення реформаційного типу політичної поведінки мотивується тим, що на період аналізу припадає також прийняття Конституції, підтримка якої характеризувалася нами як реформаційність. Тому окрім трьох, умовно кажучи, рядвих питань реформаційного характеру, ми не могли не включити також аналіз результатів голосування з Конституції. Структурно цей розділ поділений на 3 параграфи. У першому параграфі «Особливості прояву типів політичної поведінки депутатських груп у Верховній Раді України» пояснено технологію, а також здійснено аналіз поіменних голосувань депутатських груп українського парламенту для ідентифікації цих груп за типами політичної поведінки: реформаційним, реставраційним, конструктивним та поміркованим. Результати аналізу цього параграфу подані у таблицях та діаграмах, що містять дані щодо рівня того чи іншого типу політичної поведінки по кожній з депутатських груп, а також у картах, що ілюструють динаміку зміни цих рівнів поведінки. Усі цифрові та графічні дані супроводжуються відповідними висновками. У другому параграфі цього розділу «Визначення смислового наповнення типів політичної поведінки депутатських груп Верховної Ради 13 скликання» автором визначено на основі контент-аналізу суть питань, що були предметом поіменних голосувань і сформульовано дефініції основних типів поведінки:

реставраційність – негативне ставлення до приватизаційних процесів та реформування економіки на ринкових засадах, намагання зберегти державний контроль за економічною сферою та надання переваг серед форм власності — державній і колективній; спроба відновити втрачені позиції компартії та реабілітувати комуністичну ідеологію, а разом з нею – державне управління, засноване на принципах радянської системи;

реформаційність – національно-державницька спрямованість, вирішення економічних проблем, прискорення приватизаційних процесів та надання рівних прав усім формам власності, а також зміцнення інституту президентства, розширення повноважень виконавчої влади, а також поглиблення децентралізації влади і посилення ролі місцевого самоврядуванню, що суттєво змінювало характер владних відносин у суспільстві щодо радянської моделі, сприяло розвиткові інститутів демократичного політичного режиму;

поміркованість – негативне ставлення до радикальних перетворень, підтримка еволюційних шляхів економічної трансформації, пріоритет інтересів держави та національних інтересів України, посилена увага до соціального захисту населення, тобто відстоювання версії регульованої державою, соціально орієнтованої ринкової економіки та недовірливе ставлення до активного залучення зарубіжних чинників (у першу чергу – інвестицій) в економіку України, багатовекторність зовнішньополітичних пріоритетів;

конструктивність – підтримку рішень щодо хоча й важливих проблем, проте за своїм характером ці проблеми не були контравер-сійними з точки зору соціально-економічних чи суспільно-політичних проритетів, тобто мали характер, умовно кажучи, незаперечних істин.

Третій параграф «Розташування груп українського парламенту у площині політико-ідеологічних орієнтацій» містить аналіз розташування депутатських груп у площині політико-ідеологічних орієнтацій (що подано на відповідних графіках), який здійснено за допомогою розташування парламентських груп, відповідно до потенціалу кожного з типів політичної поведінки, на умовній осі політичних координат із застосуванням математичного апарату, де вісь Х – один тип поведінки (наприклад, поміркованість), а вісь Y – інший (наприклад, реформаційність). Це дозволило визначити двомірну залежність кожного з типів політичної поведінки по кожній із парламентських груп у партійному, фракційному та регіональному вимірах. Четвертий параграф цього розділу «Типи політичної поведінки депутатів Державної Думи Росії» містить аналіз діяльності російського парламенту, аналогічний до щойно описаного механізму аналізу діяльності українського парламенту. Він також включає співставлення отриманих українських і російських даних і узагальнення результатів компаративного аналізу. Підсумком аналізу, здійсненого у другому розділі, стало формування моделі прогнозування потенціалу підтримки питань з різним політико-ідеологічним забарвленням на основі визначення пріоритетів депутатських угрупувань, представлених у парламенті.

Зауважимо, що у нашій роботі ми ставили своїм завданням максимальний аналіз емпіричної бази щодо парламентської діяльності партій у Росії. Але можливість доступу до матеріалів з Росії обмежена, тому нам не вдалося повною мірою охопити проблематику на російському грунті. Однак навіть здійснена робота дозволила внаслідок компаративного аналізу отримати низку важливих результатів, щодо особливостей та закономірностей розвитку парламентаризму та діяльності партій у законодавчих органах України та Росії.

У «Висновках» зроблено підсумки здійсненій роботі, викладено особливості сучасної конфігурації нормативно-правової бази парламентської діяльності політичних партій України і росії, подано результати відслідкування залежності типів політичної поведінки, а також зроблено заключення щодо спільних та особливих рис політичної палітри парламентів України і Росії. Висновки також містять опис моделі прогнозування потенціалу прийняття парламентських рішень на основі аналізу якісно-кількісних характеристик підтримки/непідтримки питань з певним політико-ідеологічним чи соціально-економічним змістом.

За темою дисертаційного дослідження опубліковано такі праці:

1. Імперська політика Росії в СНД // Генеза. – 1995, №3.

2. До питання про розвиток політичного процесу у Росії на сучасному етапі//Студії політологічного центру «Генеза». – 1995, №3.

3. Сучасні парламенти: структура та повноваження//Студії політологічного центру «Генеза». – 1997, № 1 (у співавт.);

4. Нормативно-правова база парламентської діяльності політичних партій України і Росії//Студії політологічного центру «Генеза». – 1998, №1;

5. Розташування депутатських груп українського парламенту у площині політико-ідеологічних орієнтацій//Студії політологічного центру «Генеза». – 1997, №2.(у співавт.)

6. Парламент України: Типи політичної поведінки депутатських груп Верховної Ради 13 скликання//Львів, Центр політичних досліджень, 1998. –
48 с.).

7. Механізми партійної інституалізації політичних інтересів на рівні влади//Політичний процес у сучасній Україні: стан і перспективи розвитку. – Львів: Паїс, 1998.

Анотація

Скочиляс Л.С. Парламентська діяльність політичних партій України і Росії у пострадянський період. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02. – політичні інститути і процеси. Львівський державний університет імені Івана Франка, Львів, 1999.

Захищається рукопис дисертації, присвяченої комплексному компаративістському аналізові трансформаційних процесів в Україні та Росії в частині посилення впливу політичних партій на процес прийняття рішень, що відбувається в найбільшій мірі через механізми парламентської демократії.

Спираючись на перший накопичений в Україні досвід аналізу роботи парламенту розроблено методику вивчення поведінки депутатських груп, яку апробовано на дослідженні роботи Верховної Ради України та Державної Думи Росії у 1994-1996 рр. Разом з тим в дисертації досліджено нормативно-правової базу ролі та місця політичних партій в законодавчих органах влади в Україні та Росії (1990-1998 рр.), що стало загальнометодологічним підгрунтям здійснення прикладного політичного аналізу діяльності партійних фракцій в аналізованих парламентах.

Ключові слова: парламентаризм, політичні партії, парламентська діяльність політичних партій, типи політичної поведінки, прийняття політичних рішень, політико-ідеологічні орієнтації, депутатські фракції та групи.

Summary

Skochylyas L.S. Parliamentary Activity of Political Parties in Ukraine and Russia in Post-Soviet Period. – Manuscript.

The thesis is submitted for obtaining the degree of Candidate of Political Science. Speciality 23.00.02 – Political Institutes and Processes. – Lviv State University named after Ivan Franko, Lviv, 1999.

The thesis which is going to be defended writes of complex comparative analisis of transformational processes in Ukraine and Russia in the context of political increasing of influence of political parties on the making decisions that is executed through mechanisms of parliamentary democracy.

Relying on the first in Ukraine accumulated experience of the analysis of work of Parliament the methods of studying the behaviour of groups of MPs was developed and was aprobated on research of Supreme Rada’s workand State Duma in 1994-1996. Alongside with this the author investigates the normative-legal basis of role and plase of political parties in legislative branch of power in Ukraine and Russia (1990-1998) that provided general methodological basis for applied political analisys of activities of fractions in parliament which were being analyzed.

Key words: parliamentarism, political parties, parliamentary activity of political parties, types of political behaviour, political decision-making, political-ideological orientations, fractions and groups.

Аннотация

Скочиляс Л.С. Парламентская деятельность политических партий Украины и России в постсоветский период. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02. – политические институты и процессы. Львовский государственный университет имени Ивана Франко, Львов, 1999.

Защищается рукопись диссертации, посвященная комплексному компаративистскому анализу трансформационных процессов в Украине и России в контексте усиления влияния политических партий на процесс принятия решений, осуществляющегося в основном через механизмы парламентской демократии.

Основываясь на первом наработаном в Украине опыте анализа деятельности парламента, разработана методика изучения поведения депутатских групп, апробированная на исследовании работы Верховной Рады Украины и Государственной Думы Росии в 1994-1996 гг. Вместе с тем в диссертации исследован нормативно-правовой базис роли и места политических партий в законодательных органах власти в Украине и России (1990-1998 гг.), что стало общеметодологической основой осуществления прикладного политического анализа деятельности партийных фракций в анализируємых парламентах.

Объектом исследования в диссертации выступает ызучение деятельности парламентских фракций в Верховной Раде Украины и Государственной Думе России, предметом – определение принципов участия политических партий в деятельности законодательных ветвей власти обеих государств.

Целью диссертационного исследования является разработка методики оценки потенциала политических партий ы парламентских групп Украины и России при относительно рассмотрения вопросов з разным политико-ыдеологическим содержанием и на этой почве прогнозирование поведения депутатских груп при рассмотрении таких вопросов и принятии соответствующих законопроектов, постановлений, решений и т.д.

Это обусловило постановку и решение таких задач: –

общеметодологическое рассмотрение роли и места политических партий в законодательных органах власти, что выступило основанием для осуществления прикладного политического анализа деятельности парламентских фракций в Украине и России; –

исследование нормативно-правового базиса парламентской деятельности политических партий обеих государств для определения механизмов и рычагов влияния партий на осуществление законодательной власти; –

формирование условных идеальных типов политического поведения депутатских групп и их апробация на материале украинского и российского парламентов; –

изучение реальных позицийпарламентских политических партий Украины и России через анализ поименных голосорваний во время принятия решений, определение удельного веса каждого из типов поведения отдельно по каждой из депутатских групп в партийном, фракционном ирегиональном измерениях, а также определение смыслового наполнения типов политического поведения, базируясь на контент-анализе решений, которые принимались; –

отслеживание многовекторной зависимости между уровнями реформационности, умеренности, конструктивгности и реставрационности, которые рассматривались не как взаимоисключающиеся, а как взаимодополняющиеся; –

определение динамики повышения или снижения удельного веса каждого из типов поведения по линиях левые-центр-правые, а также – Восток-Запад.

Такая постановка цели и задач определила новизну диссертации, которая конкретизируется в ряде положений выносящихся на защиту, а именно:

-