УНІВЕРСИТЕТ

ЄМЕЦЬ Олександр Васильович

УДК 8122+81373.612.2

СЕМАНТИКА, СИНТАКТИКА ТА ПРАГМАТИКА ТРОПІВ В АСПЕКТІ ПОЕТИЗАЦІЇ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ

(на матеріалі оповідань Ділана Томаса)

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі лексикології та стилістики англійської мови Київського державного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Дубенко Олена Юріївна,

кафедра теорії та практики перекладу

германських мов Київського національного

університету імені Тараса Шевченка,

доцент

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Колегаєва Ірина Михайлівна,

кафедра лексикології та стилістики

англійської мови Одеського національного

університету ім. І.І.Мечникова,

завідувач кафедри

кандидат філологічних наук, доцент

Потапенко Сергій Іванович,

кафедра англійської філології

Ніжинського державного педагогічного

університету ім. М.В.Гоголя,

завідувач кафедри

Провідна установа: Ужгородський національний університет,

кафедра англійської філології,

Міністерство освіти і науки України,

м. Ужгород

Захист дисертації відбудеться 21 грудня 2000 р. о 10 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського державного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ –150, вул.Червоноармійська, 73).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського державного лінгвістичного університету

Автореферат розісланий 20 листопада 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради ____________________ А.А.Калита

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В останні десятиріччя спостерігається зростання теоретичного інтересу до тропів, особливо до метафори. Це підтверджується значною кількістю робіт як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, в яких аналізуються індивідуально-авторські тропи (Н.О.Кожевникова, Д.М.Колесник, І.В.Панченко, Н.О.Фатєєва, М.Фрімен), а також працями, присвяченими ролі тропів у художньому дискурсі взагалі (Р.Гіббс, Е.Гоутлі, О.Ю.Дубенко, Б.П.Іванюк, І.В.Толочин, Й.Шен). Дослідники підкреслюють творчий характер процесу створення нових авторських тропів, їх роль у культурній еволюції (Ю.М.Лотман, Е.МакКормак).

Тропи як важливий атрибут художньої мови в цілому та як елементи конкретного тексту є компонентами знакової системи, до якої належить художня література. Як елементи знакової системи художнього тексту вони можуть розглядатися з точки зору всіх трьох галузей науки про знаки – семіотики: семантики, синтактики й прагматики (Ч.У.Морріс). У попередніх дослідженнях тропів перевага віддавалася аналізу одного аспекту – або семантиці (Є.Б.Кузнецова, А.Л.Новіков, О.М.Тищенко) або прагматиці цих виразових засобів (І.В.Панченко, Є.Г.Петрова). Разом з тим у ряді робіт останніх років (Р.Гіббс, Д.М.Колесник, І.В.Толочин) семантична та прагматична характеристики тропів досліджуються комплексно. Проте особливості синтактики тропів у художніх прозових творах фактично не вивчалися, не визначені параметри синтактики тропів. Інтеграція семантики, синтактики та прагматики тропів, комплексний підхід до аналізу тропів у художньому творі дозволить всебічно розглянути властивості тропів, виявити взаємозв’язок усіх сторін семіотики тропів у тексті.

Тропи, перш за все метафора, традиційно асоціюються з віршованими творами, з поетичною мовою. Дослідники відзначають тяжіння поезії до метафори, тому що “метафора органічно пов’язана з поетичним баченням світу” (Н.Д. Арутюнова). У прозовому тексті авторські тропи можуть відігравати важливу роль у поетизації прози, особливо якщо автор широко використовує тропи у своїх творах. Під поетизацією прози розуміється такий принцип організації прозового тексту, який включає використання певних прийомів, що сприяють актуалізації основних ознак поетичної мови в прозовому творі.

До останнього часу значення тропів у поетизації прози не розглядалося. Тому особливий інтерес становить дослідження тропів на матеріалі творів видатного митця – як мовної особистості та як представника “літературного білінгвізму” (Р.Якобсон), тенденції в літературі ХХ сторіччя, яка полягає в тому, що письменники працюють в прозовому та поетичному жанрах літератури. Саме таким митцем є Ділан Томас, один з найвідоміших британських поетів ХХ сторіччя. Ділан Томас залишив значну прозову спадщину, яка з лінгвістичної точки зору не вивчалася. Проза Томаса – це проза автора, провідним жанром у творчості якого є поезія, тому вона має багато рис, притаманних як поетичним творам цього митця, так і поетичній мові взагалі. Особливо важливу роль у поетизації творів митця відіграють авторські тропи.

Актуальність роботи зумовлена її спрямованістю на дослідження тропів як найбільш характерних мовних засобів для вираження авторського бачення світу в художньому тексті. Комплексний підхід до аналізу тропів, до виявлення взаємодії семантики, синтактики та прагматики тропів відповідає сучасній тенденції розвитку лінгвістики – переходу від спеціалізації лінгвістичного знання до його інтеграції. Крім того, дослідження є актуальним, оскільки воно спрямоване на визначення поняття поетизації прози, на виявлення ролі тропів у поетизації художньої прози та впливу поетичного елемента на прозу поета.

Зв’язок роботи з науковими темами. Проведене дослідження семантики, синтактики та прагматики тропів в оповіданнях Д.Томаса виконано відповідно до плану наукових розробок кафедри лексикології та стилістики англійської мови з комплексної колективної теми “Основні категорії стилістики й лінгвістики тексту в синхронії й діахронії та лінгво-методичні аспекти їхнього дослідження”. Проблема дисертації вписується в низку питань, що вивчаються в межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України “Типологія й функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної й лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний і прагматичний аспекти” (тема затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 27 січня 1997 року).

Метою дослідження є визначення ролі тропів у поетизації прози Д.Томаса шляхом встановлення основних особливостей семантики, синтактики та прагматики тропів і засобів їх актуалізації в оповіданнях автора. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

·

·

·

·

·

·

Об’єктом дослідження є тропи як засіб поетизації прози Томаса.

Предметом даного дослідження є семантико-тропеїчні, синтактико-тропеїчні та прагматико-тропеїчні прояви поетизації прози автора.

Методи дослідження. Мета та завдання дослідження зумовили використання методу лінгвопоетичного аналізу для виявлення основних прийомів поетизації та засобів їх актуалізації в прозі Томаса, а також методу лінгвостилістичного аналізу з метою визначення семантичних та структурних типів тропів в його оповіданнях та їх стилістичних функцій. На різних етапах матеріал дослідження також вивчався за допомогою зіставного аналізу при порівнянні семантичних типів тропів у прозі та поезії Томаса, концептуального аналізу при розгляді концептуальних метафор та кількісного аналізу.

Матеріалом даної роботи слугували оповідання британського поета та прозаїка Ділана Томаса (23 твори раннього періоду та 11 пізніх творів) загальним обсягом 460 сторінок, з яких методом суцільної вибірки було отримано 570 прикладів тропів. Крім того, для порівняльного аналізу тропів у поезіях та в художній прозі автора було проаналізовано 90 поетичних творів Томаса загальним обсягом 250 сторінок та 2 повісті російського поета і прозаїка Б.Л.Пастернака обсягом 114 сторінок.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше у вітчизняній та зарубіжній науці розглядається роль тропів у поетизації прозового тексту та застосовується комплексний підхід до аналізу семантики, синтактики та прагматики тропів у художньому тексті. Новими в даному дослідженні є: визначення основних тропеїчних проявів поетизації прози; визначення параметрів синтактики тропів; застосування принципу вертикального читання до аналізу прозових творів. Вперше вводиться та обґрунтовується поняття “тропеїчного поля” для характеристики фрагментів тексту з високою концентрацією тропів, де найбільшою мірою актуалізуються головні прийоми поетизації прози.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження визначається тим, що запропоновані принципи комплексного аналізу тропів як засобу поетизації художньої прози Томаса та введене нами поняття тропеїчного поля можуть бути поширені на дослідження тропів у творах інших авторів, які працювали або працюють в поетичному та прозовому жанрах літератури. Використаний у дисертації підхід до розгляду тропів як засобу поетизації прозового твору є внеском у вивчення семантики і стилістики художнього тексту та лінгвопоетики.

Практичне значення даної роботи визначається можливістю використання її результатів, теоретичних положень та ілюстративного матеріалу в курсі стилістики сучасної англійської мови ( розділи “Стилістична семасіологія”, “Стилістична фонетика”, “Стилістичний синтаксис”, “Стилістика тексту”), при розробці спецкурсів з порівняльної стилістики, інтерпретації тексту та лінгвопоетики.

Апробація результатів дисертації проводилася на 3-й, 4-й, 6-й, 7-й та 9-й міжнародних конференціях “Мова і культура” (Київ 1994, 1995, 1997, 1998, 2000), на 2-й, 3-й, 4-й, 5-й щорічних конференціях TESOL Ukraine (Вінниця 1997, 1998, Хмельницький 1999, Львів 2000), на міжвузівській конференції “Художній текст в культурному, філологічному та лінгвістичному аспектах” (Київ 1991), на 2-х Саратовських стилістичних читаннях “Проблемы изучения художественного текста” (1992), на 5-х Тернопільських науково-методологічних читаннях (1994), на 2-й міжнародній конференції з художньої семантики (Фрайбург, Німеччина, 1997), на міжнародних конференціях “Проблеми зіставної семантики” (Київ 1997), “Динаміка світу в різних культурах і мовах” (Дубна, Росія, 1999), “Іноземна філологія на межі тисячоліть” (Харків 2000).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлені в 6 статтях, у тому числі в 4 статтях, виданих у фахових збірниках наукових праць, а також у матеріалах і тезах виступів на наукових конференціях (2).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками, загальних висновків, списку використаних джерел, списку джерел ілюстративного матеріалу. Обсяг тексту дисертації – 189 сторінок.

У вступі подається обґрунтування обраної теми, визначаються актуальність, мета та завдання роботи, розкриваються наукова новизна, теоретичне та практичне значення дослідження, характеризуються фактичний матеріал і методи дослідження, формулюються основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі визначається поняття “поетизації прозового тексту”, встановлюються й систематизуються основні прийоми поетизації прози та роль тропів у створенні цих прийомів, обґрунтовується доцільність комплексного підходу до аналізу тропів у художньому тексті, розглядаються особливості тропеїки поезії як провідного елемента творчості Д.Томаса.

У другому розділі досліджуються семантико-тропеїчні, синтактико-тропеїчні та прагматико-тропеїчні прояви поетизації прози, виділяються основні семантичні типи тропів та аналізується роль семантики тропів у поетизації прози Д.Томаса, визначаються та досліджуються параметри синтагматики та парадигматики тропів в аспекті поетизації прози, розкривається прагматичний ефект використання тропів.

У третьому розділі вводиться та обґрунтовується поняття “тропеїчного поля”, розглядаються семантичні та структурні особливості тропеїчних полів у прозі Томаса та визначається, за допомогою яких образних засобів актуалізуються основні прийоми поетизації прози в тропеїчних полях оповідань Д.Томаса.

У загальних висновках наводяться результати проведеного дослідження, формулюються основні висновки дисертації та накреслюються перспективи подальшої розробки проблеми.

Список використаних джерел включає 212 найменувань праць вітчизняних і зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. Поетизація як принцип організації художньої прози

У художній літературі, в словесності є “різниця, якої не знають інші мистецтва, – це вірш і проза” (Б.М.Ейхенбаум), тобто дві основні форми словесного вираження. Протиставлення поезії та прози як двох типів словесного мистецтва не є абсолютним, вони являють собою основні форми художньої мови, які то відчутно розрізняються, то гранично зближуються й виявляють своєрідні перехідні форми (Л.О.Новіков). Розвиток цих жанрів включає їх взаємозв’язок і взаємовплив. Особливості художніх творів цих жанрів є предметом вивчення поетики, науки про побудову літературних творів та систему естетичних засобів, які в них використовуються (В.В.Іванов). Об’єктом лінгвістичної поетики є “мова художньої літератури в усій її специфіці та в усіх її різновидах і проблемах” (В.П.Григор’єв).

Проблеми поетики та пов’язаних з нею понять поетичної мови, поетичності розглядалися в численних роботах вітчизняних та зарубіжних дослідників (Ю.М.Тинянов, В.Б.Шкловський, Р.Якобсон, Я.Мукаржовський, Я.Славіньський, Ю.М.Лотман, В.П.Григор’єв, В.Шмід та ін.). Існують два основні підходи до головного поняття поетики – поетичності – функціональний і структурний. Згідно з функціональним підходом, поетичність – це текстова функція або спосіб комунікації; структурний підхід описує поетичність як текстову структуру. Виділяючи ці підходи, Р.Якобсон фактично дотримується інтегративного погляду на поетичність як поєднання вираження та змісту. Саме такий інтегративний підхід, що включає розгляд як структури, так і функції, може дати задовільне пояснення поетичності в усіх її проявах (У.Нот).

Поняття поетичності художнього твору має безпосередній зв’язок з поетизацією прози. Поетизація прози як принцип організації художнього твору виразно проявилася в оповіданнях британського поета Ділана Томаса, які є матеріалом даного дослідження та являють собою зразок “прози поета”. Проза поета має ряд типологічних рис, які відображають поетичне мислення даного автора, вплив провідного, поетичного жанру, зокрема, використання звукових повторів, поетичного розміру, синтаксичного паралелізму (Р.Якобсон).

Проблема поетизації художньої прози вперше була досліджена В.Шмідом, який визначає поетизацію як введення поетичності в прозовий текст за допомогою таких прийомів організації твору: внесення в текст елементів міфологічного мислення, розгортання тропів, парадигматизація тексту, міжтекстові алюзії. Крім цих прийомів, нами запропоновано два інші прийоми поетизації прози – повтори та стилістична конвергенція. Повтори являють собою прояв однієї з універсальних рис поетичної мови – паралелізму (Р.Якобсон). Стилістична конвергенція характеризується як накопичення кількох стилістичних прийомів, які додають експресивності один одному (М.Ріффатер). У художньому тексті стилістичні конвергенції об’єднують фонетичні, семасіологічні, лексичні та синтаксичні виразові засоби, вони базуються на концентрації цих засобів у певних фрагментах тексту. В цьому прийомі проявляється важлива риса поетичної мови – надмірна впорядкованість, спрямованість висловлювання на самого себе (Я.Славіньський).

Більшість наведених прийомів поетизації прози проявляється в художньому тексті не ізольовано, а у взаємодії з іншими прийомами. Поетизація прози як принцип організації художнього тексту має системний характер, тому вона може передбачати висунення групи елементів (домінанти) та деформацію інших (Ю.М.Тинянов). Відповідно, поетичною прозою можна вважати такий текст, в якому актуалізовано декілька прийомів поетизації.

Прикладом поетизації прози, проявом одночасно кількох прийомів поетизації є невеликий абзац з твору Д.Томаса “The Visitor”: The candles must not be blown out, he thought. There must be light, light, light. All day and all night the three candles, like three girls, must blush over my bed. These three girls must shelter me. У даному фрагменті тексту спостерігається, перш за все, такий прийом поетизації прози, як внесення елементів міфологічного мислення в текст: свічки зіставляються з дівчатами, олюднюються. Розгортання тропів виявляється в тому, що порівняння the three candles, like three girls розгортається в метафору These three girls must shelter me. Крім того, в цьому абзаці реалізуються різні види повторів: лексичний повтор (light, light, light), алітерація (13-разовий повтор звуку [l]), рима light – night. Наведений фрагмент є також яскравим прикладом стилістичної конвергенції, оскільки тут відбувається взаємодія кількох виразових засобів.

Основні прийоми поетизації прози – внесення в текст елементів міфологічного мислення, розгортання тропів, стилістична конвергенція – значною мірою пов’язані з функціонуванням тропів у художньому тексті. Тропи визначаються як одна з головних ознак поетичності художнього твору (Ю.М.Лотман, Н.Д.Арутюнова, Н.В.Лобур). Найчастіше з поетичністю асоціюється такий троп, як метафора, оскільки в метафорі “міститься імпліцитне протиставлення буденного бачення світу, яке відповідає класифікуючим (таксономічним) предикатам, незвичайному, що розкриває індивідну сутність предмета” (Н.Д.Арутюнова). Тропи, які органічно пов’язані з поетичною мовою і становлять основу ключових прийомів поетизації прозових творів і використання яких наближає прозу до поезії, можуть бути охарактеризовані як засіб поетизації прози. До основних тропів, які є об’єктом вивчення в нашій роботі, віднесено метафору, образне порівняння, метонімію, гіперболу та мейозис.

Розділ 2.Роль тропів у поетизації художньої прози Ділана Томаса

Проведене дослідження засвідчило відмінності в семантиці тропів і, відповідно, в семантико-тропеїчних проявах поетизація прози в ранніх та пізніх оповіданнях Томаса. Основними семантичними типами тропів у ранніх оповіданнях Томаса є антропоморфні та біоморфні виразові засоби, які становлять майже 80% усіх тропів. Характерна риса семантики більшості антропоморфних метафор і багатьох біоморфних метафор та порівнянь полягає в тому, що суб’єктом цих тропів, центром образності є явища природи. Саме природа, її зв’язок з людиною становить основу тропеїки ранньої прози Томаса.

Одним з головних семантико-тропеїчних проявів поетизації ранньої прози Томаса є оживлення, олюднення природи, зовнішнього світу з використанням антропоморфних тропів. Першим напрямком поетизації тексту за допомогою цих тропів є наділення природи фізичними рисами людей. Природа зображується як жінка; земля, природні об’єкти змальовуються як жіноче тіло: Outside the window was the brown body of the earth, the green skin of the grass, and the breasts of the Jarvis hills (“The Enemies”). Така образність може бути пов’язана з традиційними концептуальними уявленнями про землю як матір. Другий напрямок поетизації прози базується на тому, що природні об’єкти наділяються голосом, здатністю говорити, духовними властивостями: The stream was speaking over the pebbles (“The Enemies”); the talking pebbles never replied (“The End of the River”); the dead boughs prayed (“The Orchards”). Автор передає своє бачення духовної близькості світу природи й людини: He brothered the world around him; He brothered the rain (“The Tree”). Процес олюднення природи стає процесом її одухотворення (Н.О.Фатєєва).

Біоморфні метафори та порівняння складають другу за кількістю групу тропів у ранніх оповіданнях Ділана Томаса. Поетизація прози за допомогою біоморфних тропів здійснюється двома способами: 1) людині приписуються властивості явищ та об’єктів неживої природи; 2) непредметні сутності описуються через природні об’єкти. Ці тропи особливо виразно демонструють зв’язок мікросвіту й макросвіту, людини та природи: A world in him went round and round, and a sun rose, and a moon fell (“The Visitor”) ; Life would go on in the veins, in the bones, in the binding flesh that had their seasons and weathers (“The Enemies”).

Можна відзначити дві головні особливості семантики тропів у пізній прозі. По-перше, суб’єктом 65% порівнянь і майже 60% метафор у пізніх творах є людина. Автор використовує тропи для характеристики зовнішності, поведінки людей, а також їх особистих речей, тобто пізні оповідання Томаса відзначаються антропоцентричністю тропів. Під антропоцентричністю тропів ми розуміємо їх використання для зображення та характеристики людей, а також те, що саме людина є суб’єктом переважної більшості тропів. По-друге, дві найбільші групи тропів у пізній прозі (майже 65%) складають зооморфні метафори та порівняння, а також тропи, об’єктами яких є артефакти. Це свідчить про зміну ідіолекту Томаса, що пов’язано з переходом автора до нової тематики, оскільки в центрі оповіді в пізніх творах – реальні, конкретні люди, наділені мовними характеристиками, реальною зовнішністю.

Найбільшу групу тропів у пізніх оповіданнях Ділана Томаса складають зооморфні метафори та порівняння. Суб’єктом більшості зооморфних тропів є людина, тому внесення в текст елементів міфологічного, образного мислення полягає в приписуванні людям властивостей тварин і птахів, що нерідко сприяє створенню гумористичного ефекту: He squeaked like a bat (“The Peaches”); And wherever it passed a public house, Mr.Weazley would cough like a billy-goat and cry: ‘Stop the bus, I’m dying of breath!’ (“A Story”).

Тропи, об’єктами яких є артефакти (артефактні тропи), посідають друге за частотою місце в пізніх творах Томаса. Причиною популярності даного типу виразових засобів у творчості Томаса може бути те, що тематика майже всіх пізніх оповідань пов’язана з містом, тому об’єктами для зіставлення обираються предмети, які оточують міську людину в побуті та пов’язані з розвитком техніки, сучасного мистецтва – dredger, razor, brass-band, spade, cushions. Більшість артефактних тропів також застосовується для характеристики зовнішності та поведінки людей: Gwilym was a tall young man aged nearly twenty, with a thin stick of a body and a spade-shaped face (“The Peaches”); Her thighs, like cushions, bore the drunk man’s rolling weight (“One Warm Saturday”).

Гіперболічні тропи в ранніх оповіданнях автора використовуються для створення фантастичних картин природи, вони демонструють збільшення природних об’єктів: every leaf of the tree that shaded them grew to man-size; the world-sized hill (“A Prospect of the Sea”). Зміна ідіолекту проявляється також в гіперболах пізніх оповідань, де ці виразові засоби базуються на наділенні людей, їх речей надзвичайним розміром: a steaming hulk of an uncle, his braces straining like hawsers (“A Story”).

Поетизація прози за допомогою концептуальних метафор, подібно до інших семантико-тропеїчних проявів поетизації прози в оповіданнях Д.Томаса, полягає у внесенні елементів міфологічного мислення в текст. У концептуальних метафорах виразно проявляється філософський характер авторської міфотворчості, абстрактні поняття олюднюються, наділяються фізичними рисами людей (СМЕРТЬ – ЧОЛОВІК, ЧАС – СТАРА ЛЮДИНА): Death was a man with a scythe (“The Visitor”). Ряд непредметних сутностей зіставляється з природними явищами (КОХАННЯ – РОСЛИННИЙ СІК, ЖИТТЯ – КВІТКА): He saw the beauty come out of her like a stream of sap (“The Burning Baby”).

Звуковий повтор, як і інші типи повторів, є генетичною рисою поетичної мови. Разом з тим у багатьох роботах зі стилістики переважає думка про другорядний, допоміжний характер звукових повторів у тексті (І.В. Арнольд). Проте наше дослідження алітерації та асонансу в оповіданнях Томаса показало, що звукові повтори відіграють значну роль у створенні та розгортанні тропів, у зближенні семантично далеких понять; фонетична близькість слів, які відрізняються за семантикою, стає одним з головних факторів вибору понять на роль суб’єкта або об’єкта тропів.

Розгорнута метафора mist – mother в ранньому творі “The Dress” об’єднує два семантично далеких поняття – туман і мати: But the mist was a mother to him, putting a coat around his shoulders  …The mist made him warm; he had the food and the drink of the mist on his lips; and he smiled through her mantle like a cat. Важливою є звукова близькість обох слів, які позначають компоненти тропа, що виявляється в алітерації приголосних [m]. При розгортанні метафори відчувається послідовність автора як у виборі додаткових образів для семантичного зближення компонентів тропа, так й у виборі лексичних одиниць – слова warm, mantle, smile об’єднуються з словами mist – mother, що позначають суб’єкт та об’єкт метафори, повтором звука [m]. Алітерація об’єднує слова, що позначають компоненти багатьох інших метафор та порівнянь: life would sprout up again like a flower through a coffin’s cracks (“The Visitor”), The lone wolf playing ball; the feathery, fat breast and face of the damp pillow (“One Warm Saturday”).

Таким чином, алітерація в оповіданнях Томаса відображає вплив поетичного елемента на прозу автора, вона стає своєрідним компонентом розширених та нерозширених тропів, важливим тропотворчим фактором.

Основними прийомами поетизації тексту, значною мірою пов’язаними з синтактикою тропів, слід вважати розгортання тропів, парадигматизацію тексту, стилістичну конвергенцію, міжтекстові алюзії. Ці прийоми знаходять відображення в певних параметрах синтактики тропів, які досліджуються з точки зору поетизації прози й характеризуються як синтактико-тропеїчні прояви поетизації прози. Головними параметрами синтактики тропів в аспекті їх синтагматики є взаємодія цих виразових засобів у реченні, взаємозв’язок компонентів розгорнутих тропів (РТ), розміщення та взаємодія тропів у тексті, насамперед у сильних позиціях, а з погляду парадигматики тропів такими параметрами слід вважати взаємодію тропів у паралельних конструкціях, варіативний повтор тропів або їх компонентів, інтратекстуальність тропів.

Основним різновидом взаємодії тропів у мікроконтексті речення в оповіданнях Томаса є взаємодія семантично однорідних тропів – метафор з метафорами або порівняннями: Not only a mandrake screams; torn roots have their cries; each weed Mr Owen pulled out of the ground screamed like a baby (“The Enemies”) – метафора + метафора + порівняння. Розгортання метафори або порівняння як прийом поетизації реалізується в рамках одного речення у творах “The Visitor”, “A Prospect of the Sea”, “The Dress”, “A Story”: The veins ran, unhealthily blue streams, into the white sea (“The Visitor”); the forest fire of his hair crackled among the hooked hams (“A Story”).

Проте у більшості випадків розгортання тропів в оповіданнях Томаса відбувається в межах кількох речень, одного або кількох абзаців. При взаємодії компонентів РТ реалізуються одночасно два прийоми поетизації – розгортання тропів і стилістична конвергенція, як у наведеній розгорнутій метафорі mist – mother, в інших розширених тропах sleep – girl, world – ball (“The Dress”), lawn – sea (“The Tree”), shadows – people (“In the Garden”), landlord – wolf (“A Story”): The landlord stood at the door to welcome us, simpering like a wolf. He was a long, lean, blackfanged man. ‘What a beautiful August day!’ he said, and touched his love-curl with a claw.

Розміщення тропів у сильних позиціях – у заголовку, на початку та в кінці тексту (І.В.Арнольд), їх взаємозв’язок і взаємодія в рамках цілого тексту є одним з головних синтактико-тропеїчних проявів поетизації прози. Один з різновидів розгортання та взаємодії тропеїчних засобів у тексті базується на розміщенні тропів у заголовку та взаємодії метафоричного заголовка з тропами в тексті. Центральний троп оповідання “The Dress”, який актуалізує метафоричне значення заголовка, розміщується в середині твору: If he met sleep, sleep would be a girl. … ‘Lie down’, she would say, and would give him her dress to lie on. Розгорнутий троп sleep – girl – dress, у складі якого функціонує заголовне слово та який розгортається з середини тексту до заключного абзацу, повторюється в кінці з невеликими варіаціями, але у зворотній послідовності, як дзеркальне відображення центрального тропа: With the moving of her arm, her dress danced in the light. She sat before him, covered in flowers. ‘Sleep’, said the madman. Взаємодія тропів у рамках цілого тексту, розгортання метафоричного заголовка та його зв’язок з тропами у творі актуалізують такі прийоми поетизації прози, як розгортання тропів, парадигматизація тексту (еквівалентність на основі подібності частин твору в оповіданнях “The Dress”, “The Visitor”), сприяють образній когезії частин твору, стають основою лейтмотивної структури оповідань.

Висока впорядкованість абзаців, або прозових строф (термін Г.Я.Солганика), зближує ці фрагменти творів з поезією. Віршований твір, як відомо, сприймається у двох вимірах – горизонтальному та вертикальному, а проза традиційно сприймається в одному, горизонтальному вимірі (М.Л.Гаспаров). Якщо вертикальне читання поетичного тексту включає зіставлення кінців поетичних рядків та строф, то один із принципів вертикального читання прози може базуватися на аналізі та зіставленні лексичних одиниць, що знаходяться в кінці прозової строфи. Під вертикальним читанням прозового тексту розуміється такий підхід до аналізу тексту, при якому зіставляються кінцівки строф, тобто слова і словосполучення, що розміщені в абсолютному кінці строф, по аналогії з аналізом кінцівок поетичних рядків та строф.

Дослідження кінцівок строф як різновид вертикального читання прози дало змогу виявити таку закономірність: Томас використовує семантично близькі слова, більшість з яких позначають компоненти тропів, у кінцівках багатьох строф, особливо в позиції абсолютного кінця строф. У шести проаналізованих ранніх оповіданнях 100 строф з 184 (55%) завершуються семантично близькими лексичними одиницями; майже 60% цих слів позначають компоненти тропів. Найчастіше в кінці строф використовуються слова з тематичних груп “Природа” (53 рази), “Фізичний світ людини” (35 разів). В оповіданні “The Map of Love”, образною темою якого є зв’язок фізичного світу природи й людського кохання, кінцевими словами 14 строф є лексичні одиниці з тематичної групи “Природа”: wind – land – river – valley – water – grass – moon. Ці іменники використовуються для позначення суб’єктів та об’єктів метафор: the wall of the wind; the hands of the weeds; the sea-going valley. В оповіданні “The Mouse and the Woman” у 16 строфах, а у творі “The Tree” у 8 з 30 прозових строф останніми словами є лексичні одиниці з семантичного поля “Природа” – tree, grass, roots, garden, rain, причому деякі з них знаходяться на останньому місці в контактно розташованих строфах: garden – roots, flowers – trees, heaven – rain.

Вертикальне читання строф шести оповідань Томаса, яке включає зіставлення та аналіз кінцівок строф, дозволяє виявити такий прийом поетизації прози, як парадигматизація тексту, що відображається в еквівалентності між тропами в кінці строф і має наслідком еквівалентність фрагментів тексту – прозових строф, їх зближення у свідомості адресата. Повтор семантично близьких слів у кінцівках строф оповідань Томаса стає своєрідним еквівалентом поетичної рими.

Інтратекстуальність тропів, тобто повтор цих засобів у текстах одного автора (Л.Орр, Н.О.Фатеева), знаходить відображення у творчості Томаса як повтор антропоморфних і біоморфних метафор, концептуальних метафор часу в поетичних та прозових творах митця.

Основним параметром прагматики тропів і прагматико-тропеїчним проявом поетизації прози слід вважати надмірність використання тропів у тексті. Надмірність тропів є різновидом недотримання однієї з максим комунікації – максими кількості (Г.П.Грайс). До головних засобів вираження надмірності тропів як прояву поетизації в оповіданнях Томаса належать: 1) щільність тропеїчного ряду, тобто висока концентрація тропів у невеликих сегментах тексту; 2) численні повтори тропів і прямих позначень у тексті.

Висока щільність тропеїчного ряду, яка є характерною для багатьох оповідань митця, спостерігається, перш за все, при розгортанні тропів man – island (“The Visitor”), bed – horses (“A Visit to Grandpa’s”), time – old man (“The Mouse and the Woman”) та в багатьох інших творах. Так, у невеликій прозовій строфі оповідання “The Tree” в чотирьох реченнях при розгортанні метафори lawn – sea використовуються 10 семантично близьких метафор та один метонімічний епітет: The house changed to his moods, and a lawn was the sea or the shore or sky or whatever he wished it. When a lawn was a sad mile of water, and he was sailing on a broken flower down the waves, the gardener would come out of his shed near the island of bushes. He too would take a stalk, and sail. Ці тропи відображають фантазії хлопчика та створюють яскраву, наочну картину перетворення світу.

У ряді пізніх оповідань Д.Томаса надмірність у використанні тропеїчних засобів сполучається з надмірністю прямих позначень, як у творі “The Followers”, який містить 21 пряме та тропеїчне позначення дощу: Thin, dingy rain spat and drizzled; She looked, in the grey rain, as though she were crying from top to toe; We did not notice the sour, racing rain any more. Така надмірність тропів і прямих позначень дозволяє автору відобразити емоційний стан головних персонажів – сум, самотність молодих людей у місті.

Розділ 3. Тропеїчне поле як концентрований прояв поетизації прози

в оповіданнях Д. Томаса

Певні фрагменти текстів Томаса відзначаються великою кількістю метафор, образних порівнянь, метонімічних епітетів. Найчастіше такі фрагменти розміщуються в сильних позиціях – на початку та в кінці твору. Ці частини текстів вирізняються чіткою організацією мовного матеріалу, взаємодією тропів з фоностилістичними засобами та синтаксичними конструкціями. Такі фрагменти можна назвати тропеїчними полями. Тропеїчне поле (ТП) визначається як структурно та тематично організований фрагмент тексту, який характеризується настановою на максимальну образність, вирізняється високою концентрацією тропів та являє собою яскравий прояв оригінального, авторського бачення світу.

Запропонований термін “тропеїчне поле” певною мірою співзвучний терміну “орнаментальне поле”, який використав Л.О.Новіков при аналізі прози Андрія Білого. Проте, якщо орнаментальне поле охоплює весь текст і тому його межі рухомі, а саме його виділення є досить умовним, то під тропеїчним полем розуміються певні частини тексту, які мають конкретні межі – одну або декілька прозових строф.

Виразним прикладом тропеїчного поля є перша строфа оповідання Томаса “The Dress”. Тропеїчне поле “Туман”, що збігається з межами прозової строфи, включає 10 антропоморфних та зооморфних тропів – 8 метафор та 2 порівняння, в тому числі розгорнуту метафору mist – mother. Тропеїчне поле в оповіданні “A Prospect of the Sea” містить 16 тропів, серед них 14 мейотичних тропів та 2 гіперболи, що відображають перетворення природних об’єктів.

Дослідження тропеїчних полів в оповіданнях Томаса включало аналіз кількості, розмірів та структури ТП. Ранні твори митця, що характеризуються великою кількістю тропеїчних засобів, містять 3-4 тропеїчних поля (оповідання “The Enemies ”, “A Prospect of the Sea”, “The Dress” та ряд інших). На відміну від ранньої прози, в пізніх творах функціонує в основному одне (“The Fight”, “A Story”), максимум два поля, одне з яких є невеликим за розміром (“The Peaches”, “A Visit to Grandpa’s”). Це пояснюється особливостями пізніх оповідань: зменшенням загальної кількості тропів у творах, розміщенням тропів переважно в одній сильній позиції – на початку твору.

При аналізі розмірів ТП в ранній та пізній прозі автора встановлено досить великі за обсягом поля, що простягаються на кілька сторінок тексту (оповідання “In the Garden”, “One Warm Saturday”, “A Visit to Grandpa’s”) й які можна назвати тропеїчними макрополями. Багато тропеїчних макрополів об’єднують декілька прозових строф (твори “The Fight”, “The Visitor”, “The End of the River”). Відповідно, ці макрополя можна класифікувати як інтерстрофні макрополя. У ряді творів тропеїчні поля становлять лише частину прозової строфи, яка, втім, є досить великою за розміром, і тому їх можна охарактеризувати як інтрастрофні тропеїчні макрополя (оповідання “The Horse’s Ha”, “A Prologue to Adventure”). Невеликі тропеїчні поля в оповіданнях “The Dress”, “The Holy Six”, “The Mouse and the Woman”, “The Peaches” охоплюють лише одну строфу й характеризуються як інтрастрофні мікрополя. У цілому в оповіданнях Томаса переважають інтерстрофні тропеїчні макрополя, які об’єднують значні за обсягом частини тексту й сприяють образній когезії творів. Це пояснюється тим, що письменник розгортає тропи протягом кількох строф або розміщує семантично близькі тропи в суміжних строфах, які можна об’єднати в одне поле.

Структура ТП в оповіданнях Томаса в цілому є досить різноманітною. Разом з тим можна визначити загальні риси структурної побудови ТП: центр поля, де спостерігається щільність образного ряду та функціонують найбільш важливі з погляду семантики та прагматики тропи, та периферія, де образність послаблена, а тропів небагато. Центри тропеїчних полів стають прагматичним вузлом твору, концентрованим проявом авторської думки, як у ТП твору “The Enemies”, де відображено авторське ставлення до природи: Not only a mandrake screams; torn roots have their cries; each weed Mr Owen pulled out of the ground screamed like a baby.

Елементи тропеїчних полів у прозових творах Ділана Томаса відзначаються як тематичною, так і структурною та фонетичною єдністю. Тематична єдність одиниць ТП досягається за допомогою тропеїчних засобів з близькою семантикою. Тропеїчне поле “Туман” (“The Dress”) пов’язане трьома однорідними антропоморфними метафорами: But the mist was a mother to him… – The mist made him warm …– The mist had made secret of the position of the moon.

Структурна єдність ТП підтримується синтаксичною організацією елементів поля, використанням стилістично маркованих синтаксичних конструкцій. Анафоричні повтори та паралельні конструкції об’єднують декілька прозових строф, або частин макрополя, виділяють образну тему поля: the end of the world would see the gardener like a god. – The end of the world was the end of the manor. – At the end of the water was the end of everything (“The End of the River”); What is God’s death? – What music is death? – What is death’s love? (“The Horse’s Ha”).

Тематична та структурна єдність тропеїчних полів у прозових творах Томаса підкріплюється їх фонетичною єдністю: алітерація сприяє естетичному усвідомленню однорідності тропеїчного поля, оскільки за допомогою фонетично однакових (однорідних) одиниць звукові повтори підтримують певні лейтмотиви, теми полів (Л.О.Новіков). Центр ТП оповідання “The Visitor” виділяється значною концентрацією метафор і порівнянь (6 тропів) і 15-разовим повтором звука [w]: His room was a world within a world. A world in him went round and round, and a sun rose in him, and a moon fell. Callaghan was the west wind, and Rhianon blew away the chills of the west wind like a wind from Tahiti.

Наведені властивості тропеїчних полів в оповіданнях Томаса наближають такі фрагменти прозового твору до поетичного тексту, сприяють