МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МЕДИЦИНИ ПРАЦІ АМН УКРАЇНИ

ГРИГОРЧУК ЛЮБОВ ІВАНІВНА

УДК 577.4.004.68:371.3:378.17

ГІГІЄНІЧНІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНОЇ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ

ДО УМОВ НАВЧАННЯ У ВИЩИХ МЕДИЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

ТА ШЛЯХИ ЇЇ ОПТИМІЗАЦІЇ

14.02.01 — Гігієна, медичні науки

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ — 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Вінницькому державному медичному університеті

ім. М.І.Пирогова

Науковий керівник: доктор медичних наук, доцент

Сергета Ігор Володимирович,

Вінницький державний медичний

університет ім. М.І.Пирогова,

завідувач кафедри загальної гігієни та екології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Бузунов Володимир Опанасович,

директор Інституту епідеміології та профілактики

променевих уражень Наукового центру радіаційної медицини АМН України

кандидат медичних наук,

Єременко Галина Миколаївна,

провідний науковий співробітник

лабораторії гігієни дитинства

Українського наукового гігієнічного центру

МОЗ України

Провідна установа: Національний медичний університет

ім. О.О.Богомольця, кафедра гігієни дітей і підлітків та гігієни стоматологічного факультету, МОЗ України, м.Київ

Захист відбудеться “25”грудня 2000 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.554.01 в Інституті медицини праці АМН України

(253033, м. Київ, вул. Саксаганського, 75)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту медицини праці АМН

України (253033, м. Київ, вул. Саксаганського, 75)

Автореферат розісланий “17”листопада 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник Ковальова Г.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Наукове обґрунтування підходів до збереження та зміцнення здоров'я молоді, і зокрема студентства, як правило, передбачає збалансоване поєднане використання традиційних і нетрадиційних методів впливу на стан адаптаційних ресурсів організму, пошук найбільш доцільних засобів психофізіологічної та психогігієнічної корекції функціональних можливостей дівчат та юнаків (Беседина А.А., 1995, 1999, 2000; Кундієв Ю.І. та ін., 1995; Сергета І.В., Бардов В.Г., 1997).

Отже, проблема адаптації в цілому та професійної адаптації зокрема, незаперечно, є однією з головних у сучасній медичній науці передусім тому, що саме адаптаційний процес визначає можливість оптимальної життєдіяльності людини в умовах навколишнього середовища та в соціальних умовах, які зазнають повсякчасних перетворень (Баевский Р.М., 1989; Воронцов М.П. и др., 1994, 2000; Коробчанский В.А и др., 2000). Причому, в процесі підтримання адекватних співвідношень у системі “людина–середовище”, під час якого можуть видозмінюватися і внутрішній стан організму, і параметри довкілля, вирішальну роль відіграють такі різновиди адаптації, як психічна, психофізіологічна та соціально–психологічна адаптація (Березин Ф.Б., 1988).

Виходячи з цих позицій, адаптацію слід визначити і як цілеспрямовану системну реакцію організму, що забезпечує можливість виконання будь–яких видів життєдіяльності в умовах впливу чинників, котрі можуть призводити до порушень гомеостатичного балансу ?Навакатикян А.О. и др., 1987). І, отже, професійна адаптація являє собою цілеспрямовану системну реакцію організму, що зумовлює активне пристосування людини до змісту та умов праці, нового соціального оточення і особливостей конкретної спеціальності та забезпечує високу ефективність професійної діяльності людини тощо ?Коробчанський В.О., 1998).

Незаперечне значення проблеми оптимізації професійної адаптації мають і в умовах підготовки майбутніх медичних працівників. Дійсно, сучасна медична освіта виступає як один із головних регуляторів соціального розвитку, що формує доктрину життєздатності суспільства та підтримує його через діяльність кадрів системи охорони здоров'я (Вітенко І.С., 1994; Вороненко Ю.В., 1999). Разом з тим слід зазначити, що ступінь вивчення проблем адаптації дівчат та юнаків до умов перебування у вищих медичних навчальних закладах є вкрай недостатнім, практично відсутні розробки у галузі визначення підходів щодо удосконалення перебігу адаптаційних процесів, обґрунтування гігієнічних принципів раціональної організації повсякденної діяльності, розроблення методів прогнозування стану здоров'я та професійної придатності студентів–медиків.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є фрагментом планової наукової роботи “Розробити і впровадити комплексну програму соціально–гігієнічної та медико–профілактичної оптимізації адаптації та акліматизації учнів і студентів до особливостей життя, навчання та охорони здоров'я в умовах Подолії України” (№ держреєстрації 0196v004909), виконана відповідно до Координаційного плану наукових досліджень з проблем зайнятості населення і ринку праці України на 1996–2000 роки Міжвідомчої ради з проблем зайнятості та ринку праці Національної академії наук і Міністерства праці України та плану проблемної комісії “Охорона здоров'я дітей шкільного віку та підлітків”.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є вивчення гігієнічних аспектів професійної адаптації студентів до умов навчання у вищих медичних навчальних закладах та наукове обґрунтування шляхів її оптимізації, що сприяють збереженню і зміцненню здоров'я, забезпечують активне формування професійно–значущих психофізіологічних функцій та особливостей особистості дівчат і юнаків.

В ході дослідження розв'язанню підлягали такі задачі:

1) провести гігієнічну оцінку закономірностей процесів формування психофізіологічних функцій та особливостей особистості студентів у природних умовах повсякденної діяльності у вищих медичних навчальних закладах;

2) розробити та впровадити експериментальну програму раціональної організації навчальної та позанавчальної діяльності студентів, що забезпечує цілеспрямований розвиток ключових соціально– та професійно–значущих психофізіологічних функцій та особливостей особистості студентів вищих медичних навчальних закладів;

3) дослідити психофізіологічні аспекти запровадження експериментальної програми раціональної організації навчальної та позанавчальної діяльності студентів;

4) вивчити психогігієнічні аспекти запровадження експериментальної програми раціональної організації навчальної та позанавчальної діяльності студентів;

5) визначити провідні соціально–гігієнічні, психолого–педагогічні та акліматизаційні особливості адаптації студентів до умов перебування у вищих медичних навчальних закладах;

6) здійснити гігієнічну оцінку показників стану здоров'я та адаптаційних ресурсів організму студентів вищих медичних навчальних закладів з використанням сучасних варіаційно–статистичних методів математичного прогнозування;

7) розробити, апробувати та впровадити у практику роботи закладів медичної освіти та охорони здоров'я заходи щодо підвищення ступеня адаптації студентів до навчальної діяльності, збереження та зміцнення здоров'я, покращання функціонального стану організму, підвищення ефективності професійної підготовки студентів вищих навчальних закладів медичного профілю.

Об'єкт дослідження: процеси професійної адаптації студентів вищих медичних навчальних закладів.

Предмет дослідження: гігієнічні аспекти процесів формування та розвитку професійно–значущих психофізіологічних функцій та особливостей особистості, показників стану здоров'я та адаптаційних можливостей організму дівчат та юнаків, що навчаються у вищих навчальних закладах медичного профілю, та шляхи їх оптимізації.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети використані гігієнічні, психофізіологічні, психологічні, соціологічні методи, а також методи варіаційної статистики та математичного прогнозування.

Наукова новизна одержаних результатів. В ході дослідження вперше визначені закономірності процесів формування психофізіологічних функцій та особливостей особистості студентів у природних умовах навчання у вищому медичному навчальному закладі, вивчені психофізіологічні та психогігієнічні аспекти оптимізації навчальної та позанавчальної діяльності студентів, здійснена гігієнічна оцінка стану здоров'я та адаптаційних можливостей організму дівчат та юнаків, досліджені основні соціально–гігієнічні, психолого–педагогічні та акліматизаційні особливості проблеми пристосування їх організму до умов перебування у вищому навчальному закладі медичного профілю, обґрунтовані основні шляхи оптимізації

професійної адаптації студентів–медиків.

Практичне значення одержаних результатів. В результаті проведених досліджень вперше розроблена, науково–обґрунтована та запроваджена у практичну діяльність закладів медичної освіти та охорони здоров'я програма раціональної організації навчальної та позанавчальної діяльності студентів вищих медичних навчальних закладів, що справляє позитивний вплив на стан функціональних можливостей організму, підвищує ступінь його адаптації до умов перебування та забезпечує адекватний перебіг процесів професійного становлення дівчат та юнаків.

Матеріали досліджень використані під час підготовки методичних рекомендацій “Психогігієнічні основи раціональної організації позаурочної діяльності підлітків” (1996), інформаційного листа “Заходи щодо підвищення ступеня адаптації студентів до навчальної діяльності в умовах вищого навчального закладу медичного профілю” (1999), навчальних посібників “Практичні навички з загальної гігієни” (1997), “Загальна гігієна: навчальний посібник до практичних занять для студентів VI курсу медичного факультету” (1999), “Тестові завдання з загальної гігієни та екології людини” (2000), впроваджені у навчальний процес кафедр загальної гігієни та екології, соціальної медицини і ООЗ, нормальної фізіології та фізичного виховання і ЛФК Вінницького державного медичного університету, загальної гігієни з екологією №1 та №2 Харківського медичного університету, загальної гігієни та екології Буковинської медичної академії, анатомії, фізіології та основ медичних знань Вінницького педагогічного університету, в практичну діяльність НДІ медико–біологічних проблем МОЗ України, НДЦ Вінницького та Харківського медичних університетів, Вінницької та Харківської обласної та міської СЕС.

Особистий внесок здобувача полягає у проведенні патентно–інформаційного пошуку та аналізу наукової літератури за тематикою наукової роботи, визначенні рівня актуальності проблеми, що вивчається, виборі, апробації та виконанні методик дослідження, збиранні та статистичній обробці первинних матеріалів. Автором особисто розроблена експериментальна програма, проведений аналіз і узагальнення одержаних результатів, їх остаточне оформлення,

обґрунтування висновків та основних положень роботи, що виносяться на офіційний захист.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи представлені та оприлюднені на II і III Міжнародних конгресах з інтегративної антропології (Вінниця, 1998; Белгород, 2000), X з'їзді педіатрів України (Київ, 1999), міжнародних наукових конференціях “Фізична культура та здоровий спосіб життя” (Вінниця, 1996), “Здоров'я, оточуюче та виробниче середовище, безпека праці в сільському господарстві на межі двох тисячоліть” (Київ, 1998), “Духовно–психологічні аспекти медицини майбутнього” (Хмельницький, 2000), науково–практичних конференціях “Гігієнічні проблеми охорони здоров'я населення” (Дніпропетровськ, 1997), “Соціально–економічні та екологічні проблеми розвитку адміністративних районів” (Львів, 1997), “Медико–соціальні аспекти стану здоров'я дітей і підлітків” (Харків, 1998), “Актуальні проблеми гігієни дітей і підлітків в сучасних умовах та шляхи їх вирішення” (Київ, 1999), “Актуальні проблеми охорони здоров'я дівчат–підлітків” (Харків, 1999), “Здоров'я школярів на межі тисячоліть” (Харків, 2000), ряді інших наукових конференцій тощо.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 24 наукові роботи, в тому числі 6 робіт представлені у виданнях, що рекомендовані ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, 7 розділів, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, списку використаних джерел (348 вітчизняних та 42 іноземних) літератури та додатку. Дисертація викладена на 256 сторінках машинопису, в т.ч. власне тексту - 155 сторінок, містить 53 таблиці та 24 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень. Дослідження проводились на базі Вінницького державного медичного університету ім. М.І.Пирогова, де під наглядом в динаміці спостережень протягом 1995–1999 років знаходились 448 студентів у віці від 17 до 23 років. Дані про об'єм та методи проведених досліджень наведені в таблиці 1.

В процесі виконання дисертаційної роботи вивчався вплив різних за змістом програм організації повсякденної діяльності студентів на показники стану здоров'я, адаптаційних ресурсів та функціональних можливостей їх організму. Тому студенти, які приймали участь у дослідженні, були розподілені на 2 групи порівняння: групу контролю та групу вторгнення.

Режим повсякденної діяльності 91 студентів групи контролю (47 дівчат та 44 юнаки) характеризувався традиційною організацією навчально–виховного процесу в медичному університеті та невпорядкованим позанавчальним часом. До визначальних рис експериментальної програми раціональної організації повсякденної діяльності, що запроваджувалась у режим навчальної та позанавчальної діяльності 86 студентів групи вторгнення (43 дівчини та 43 юнаки), слід було віднести корекцію основних режимних елементів, організацію оптимального рухового режиму, який зумовлював підвищення рівня рухової активності до меж гігієнічно обґрунтованих величин, застосування різноманітних як традиційних, так і нетрадиційних форм фізичного виховання, використання системи засобів психогігієнічної корекції функціонального стану особистості, урахування віково–статевих особливостей процесів формування адаптаційних ресурсів організму дівчат та юнаків протягом студентського періоду життя.

Крім того, з метою визначення особливостей процесів формування психофізіологічних функцій і властивостей особистості дівчат та юнаків суто у природних умовах навчання на вихідному етапі спостережень за допомогою методу поперечних зрізів вивчались показники функціонального стану організму 271 студентів 1, 2 та 3 курсів медичного університету. В зв'язку з цим, серед студентів були сформовані 3 дослідні групи спостережень:

Таблиця 1

Об'єм та методи проведених досліджень

Методи досліджень Групи студентів

Перша дослідна група Друга дослідна група Третя дослідна група Група контролю Група вторгнення Всього

1. Психофізіологічні дослідження:

Визначення швидкості простої зорово—моторної реакції 890 910 910 3620 3390 9720

Дослідження рухомості нервових процесів 445 455 455 1810 1695 4860

Визначення врівноваженості нервових процесів 890 910 910 3620 3390 9720

Оцінка критичної частоти злиття світлових миготінь 534 546 546 2172 2034 5832

Визначення точності лінійного окоміру 890 910 910 3620 3390 9720

Вивчення координації рухів 267 273 273 1086 1017 2916

Дослідження м’язової сили 267 273 273 1086 1017 2916

Дослідження м’язової витривалості 89 91 91 362 339 972

2. Дослідження особливостей особистості:

Оцінка властивостей темпераменту 356 364 364 1448 1356 3888

Оцінка властивостей характеру 445 455 455 1850 1695 4900

3. Вивчення стану здоров’я та адаптаційних можливостей організму:

Дослідження захворюваності 89 91 91 91 86 448

Оцінка фізичного розвитку — — — 390 390 780

Оцінка фізичної підготовленості — — — 360 332 692

Визначення фізичної працездатності — — — 51 54 105

Оцінка професійної підготовленості — — — 90 83 173

Оцінка особливостей перебігу адаптаційних процесів — — — 180 166 346

4. Вивчення соціально—гігієнічних, психолого—педагогічних та акліматизаційних аспектів професійної адаптації:

Оцінка соціально—гігієнічних особливостей професійної адаптації — — 100 50 50 200

Оцінка мотиваційної спрямованості особистості — — — 600 612 1212

Оцінка акліматизаційних особливостей професійної адаптації — — 100 50 50 200

5. Методи багатовимірного статистичного аналізу:

Кореляційний, багатофакторний регресійний, факторний та кластерний аналіз матеріалів досліджень

Разом 5162 5278 5478 22536 21146 59600

перша дослідна (89 студентів: 47 дівчат та 42 юнаки у віці 18–20 років), друга дослідна (91 студент: 45 дівчат та 46 юнаків у віці 19–21 років) і третя дослідна (91 студент: 47 дівчат та 44 юнаки у віці 20–22 років) групи.

Дані експертної оцінки ступеня значущості провідних психофізіологічних функцій в процесі професійного навчання студентів, яка була проведена із залученням висококваліфікованих гігієністів, фізіологів та викладачів медичного університету, дозволили виявити, що до числа ключових професійно–значущих психофізіологічних функцій лікаря слід віднести: функціональні характеристики вищої нервової діяльності (швидкість зорово–моторної реакції, рухомість і врівноваженість нервових процесів), зорового (критична частота злиття світлових миготінь, лінійний окомір) та соматосенсорного (координація рухів, м'язова сила і витривалість) аналізаторів, властивості темпераменту та характеру.

Функціональні особливості вищої нервової діяльності вивчались на основі аналізу даних визначення величин латентних періодів простої зорово–моторної реакції (ЗМР), показників рухомості та врівноваженості нервових процесів із застосуванням методики хронорефлексометрії, а також спеціально розроблених комп'ютерних програм, функціональні характеристики зорового аналізатора досліджувались шляхом визначення величин критичної частоти злиття світлових миготінь (КЧСМ) за допомогою методики “Світлотест” та точності лінійного окоміру з використанням лінійки Ф.Гальтона, показники функціонального стану соматосенсорного аналізатора, а саме координації рухів, м'язової сили та витривалості вивчались відповідно за даними тремометрії та динамометрії.

З метою визначення провідних рис темпераменту студентів застосовували особистісний опитувач Х.Айзенка, оцінка тривожності проводилась за допомогою опитувача Ч.Д.Спілбергера, вивчення властивостей характеру здійснювалось із застосуванням багатофакторного особистісного опитувача FPI.

До числа провідних критеріїв стану здоров'я та адаптаційних ресурсів організму відносились дані щодо рівня гострої та хронічної захворюваності, характеристики фізичного розвитку, фізичної підготовленості, фізичної працездатності, ступеня професійної підготовленості, а також особливостей перебігу адаптаційних процесів.

Оцінка захворюваності проводилась на підставі аналізу числа випадків та днів захворювань з тимчасовою втратою працездатності і хронічним перебігом патологічного процесу та структурних особливостей їх поширення. Вивчення показників фізичного розвитку передбачало визначення та подальшу, з метою установлення ступеня гармонійності, оцінку характеристик довжини і маси тіла, а також обводу грудної клітки. В ході дослідження параметрів фізичної підготовленості організму студентів вивчались характеристики таких фізичних якостей, як швидкість, витривалість, силові та швидкісно–силові здібності. Параметри фізичної працездатності визначались за методикою степ–енергометрії (РWC170) з одним навантаженням.

Рівень професійної підготовленості студентів оцінювався на підставі даних щодо узагальненого рівня навчальної успішності за теоретичними та клінічними професійно–орієнтованими базовими дисциплінами, характеристики перебігу адаптаційних процесів вивчались на основі визначення індексу психофізіологічної адаптації. Соціально–гігієнічні аспекти адаптації студентів та особливості адаптаційних реакцій їх організму у відповідь на вплив клімато–погодних умов Подільського регіону України вивчались за допомогою спеціально розроблених анкет, показники мотиваційної спрямованості – за допомогою особистісного опитувача В.С.Горбачевського.

Отримані дані підлягали варіаційно–статистичній обробці з використанням пакету прикладних програм статистичного аналізу “Statistica 5.0 for Windows”. З метою здійснення прогнозування адаптаційних можливостей організму студентів на майбутнє застосовували методи кореляційного, регресійного, факторного та кластерного аналізу.

Результати досліджень та їх обговорення. В ході поглибленого аналізу особливостей формування критеріальних показників функціонального стану дівчат та юнаків в природних умовах перебування у вищому медичному навчальному закладі було виявлено 5 основних типів зрушень у стані психофізіологічних характеристик та особистісних рис студентів, а саме: стабільний, для якого властивою була відсутність будь–яких виражених змін протягом періоду спостережень (показники координації рухів і ситуаційної тривожності у дівчат, ситуаційної тривожності і емоційної лабільності у юнаків), такий, що зростає, який полягав у поступовому та неухильному покращанні показників функцій та якостей впродовж часу навчання (швидкість ЗМР, врівноваженість нервових процесів, точність лінійного окоміру, м'язова сила і м'язова витривалість у дівчат, швидкість ЗМР, КЧСМ і м'язова сила у юнаків), такий, що знижується, який характеризувався погіршанням стану показників, що оцінювались, протягом періоду дослідження (екстравертованість, врівноваженість і реактивна агресивність у дівчат, нейротизм і реактивна агресивність у юнаків), параболоподібний з пріоритетним розвитком функцій впродовж першого–другого років навчання (рухомість нервових процесів, особистісна тривожність і депресивність у дівчат, точність лінійного окоміру, координація рухів, депресивність, роздратованість і емоційна лабільність у юнаків), а також параболоподібний з пріоритетним розвитком функцій впродовж другого–третього років навчання (КЧСМ і роздратованість у дівчат, рухомість та врівноваженість нервових процесів, м'язова витривалість, екстравертованість і особистісна тривожність у юнаків).

Таке розмаїття тенденцій щодо змін провідних показників функціонального стану організму і, отже, відсутність однозначних, подібних за змістом зрушень засвідчує наявність явищ напруження адаптаційних механізмів, свідчить про незавершеність процесів професійної адаптації студентів протягом перших трьох років навчання і, отже, вимагає розроблення заходів, які забезпечують удосконалення перебігу адаптаційних перетворень. Слід відмітити і той факт, що саме цей період є вельми критичним і у зв'язку з необхідністю зміни стереотипу повсякденної діяльності студентів–медиків, який полягає у переорієнтації з вивчення фундаментальних медико–теоретичних предметів на оволодіння клінічними дисциплінами.

Надалі в ході вивчення функціональних особливостей вищої нервової діяльності було установлено, що в умовах запровадження експериментальної програми раціональної організації повсякденної діяльності студентів, яка була розроблена, величина латентного періоду ЗМР серед дівчат достовірно зменшувалась з 240,25±0,82 до 207,08±0,11 мс (13,9%, р(t)<0,001; р(c2)<0,001), серед юнаків – з 239,15±0,47 до 201,22±0,20 мс (15,9%; р(t)<0,001; р(c2)<0,001). Водночас в традиційних умовах навчання у вищому навчальному закладі величина латентного періоду ЗМР у дівчат зменшувалась лише з 242,33±0,72 до 231,66±0,32 мс (4,5%, р(t)<0,001; р(c2)>0,05), у юнаків – з 237,28±0,90 до 226,43±0,35 мс (4,6%, р(t)<0,001; р(c2)>0,05) (табл. 2).

Під час оцінки значень врівноваженості нервових процесів за даними визначення особливостей реакції на об'єкт, який рухається, було виявлено, що в традиційних умовах навчання серед дівчат її значення зменшувались з 40,02±1,92 до 38,95±1,72 мс (2,7%; р(t)<0,001; р(c2)<0,001), серед юнаків – з 29,70±1,43 до 25,93±1,40 мс (12,7%; р(t)<0,001; р(c2)<0,001). В експериментальних умовах величина помилки зменшувалась в значно більшій, ніж у попередньому випадку, мірі: у дівчат 43,38±1,99 до 22,53±0,16 мс (48,1%; р(t)<0,001; р(c2)<0,001), у юнаків – з 34,71±1,79 до 21,12±0,11 мс (39,2%; р(t)<0,001; р(c2)<0,001).

Показники КЧСМ студентів групи контролю впродовж періоду досліджень залишались надзвичайно стабільними. Серед дівчат її критеріальні величини коливались від 35,51±0,56 Гц під час проведення першого зрізу до 36,73±0,35 Гц (3,4%; р(t)>0,05; р(c2)>0,05) – під час проведення останнього, серед юнаків відповідно – з 35,26±0,50 до 36,32±0,32 Гц (3,0%; р(t)>0,05; р(c2)>0,05). Значно більш вираженими були зміни з боку показників КЧСМ в умовах експерименту. Зокрема, серед дівчат їх рівень зростав з 37,13±0,54 до 40,10±0,44 Гц (7,9%; р(t)<0,001; р(c2)>0,05), серед юнаків – з 34,33±0,34 до 42,02±0,43 Гц (22,4%; р(t)<0,001; р(c2)<0,01).

Зрушення з боку характеристик точності лінійного окоміру, що відбувались у традиційних умовах навчання, були доволі подібними до попередніх. Так, величина помилки в ході визначення здатності студентів неозброєним оком диференціювати відстань, що була задана заздалегідь, у дівчат впродовж часу досліджень зменшувалась лише з 10,17±0,37 до 9,56±0,21 мм (6,0%; р(t)>0,05; р(c2)>0,05), у юнаків – з 11,66±0,43 до 10,54±0,29 мм (9,7%; р(t)<0,05; р(c2)>0,05). Натомість в умовах запровадження експериментальної програми величина помилки достовірно зменшувалась з 11,09±0,41 до 6,92±0,12 мм (38,7%; р(t)<0,001; р(c2)<0,001) – серед дівчат та з 10,43±0,44 до 6,90±0,11 мм (33,9%; р(t)<0,001; р(c2)<0,001) – серед юнаків.

Під час визначення рівня координації рухів було виявлено, що число дотиків як серед дівчат, так і серед юнаків контрольної групи зменшувалось відповідно з 6,57±0,16 до 5,61±0,17 (14,7%; р(t)<0,001; р(c2)>0,05) та з 7,54±0,20 до 5,46±0,18 (27,6%; р(t)<0,001; р(c2)<0,01). Інша картина спостерігалась в експериментальних умовах: ступінь точності координації рухів неухильно зростав, причому, темпи зрушень позитивного змісту мали достатньо швидкий та виражений характер. Так, серед дівчат кількість дотиків в динаміці спостережень достовірно зменшувалась з 7,33±0,20 до 2,70±0,04 (63,2%; р(t)<0,001; р(c2)<0,001), серед юнаків – з 7,14±0,16 до 1,96±0,25 (72,6%; р(t)<0,001; р(c2)<0,001). Суттєво покращувались в експериментальних умовах і показники м'язової сили та витривалості.

Під час аналізу провідних властивостей темпераменту було установлено, що показники ступеня екстравертованості особистості у своїй більшості характеризувалися відносною

Таблиця 2

Показники розвитку психофізіологічних функцій студентів груп порівняння

Психофізіологічні функції Час досліджень Групи студентів

Група контролю Група вторгнення

n M±m n M±m

Дівчата

Латентний період простої зорово-моторної реакції (мс) початок 47 242,33±0,72 43 240,25±0,82

кінець 47 231,66±0,32 41 207,08±0,11

р (t);р (c2) < 0,001; > 0,05 < 0,001; < 0,001

Врівноваженість нервових процесів (помилка у мс) початок 47 40,02±1,92 43 43,38±1,99

кінець 47 38,95±1,72 41 22,53±0,16

р (t);р (c2) > 0,05; < 0,001 < 0,001; < 0,001

Критична частота злиття світлових миготінь (Гц) початок 47 35,51±0,56 43 37,13±0,54

кінець 47 36,73±0,35 41 40,10±0,20

р (t);р (c2) > 0,05; > 0,05 < 0,001; > 0,05

Координація рухів (число дотиків) початок 47 6,57±0,16 43 7,33±0,20

кінець 47 5,61±0,17 41 2,70±0,04

р (t);р (c2) < 0,001; > 0,05 < 0,001; < 0,001

Юнаки

Латентний період простої зорово-моторної реакції (мс) початок 44 237,28±0,90 43 239,15±047

кінець 43 226,43±0,35 42 201,22±0,20

р (t);р (c2) < 0,001; > 0,05 < 0,001; < 0,001

Врівноваженість нервових процесів (помилка у мс) початок 44 29,70±1,43 43 34,71±1,79

кінець 43 25,93±1,40 42 21,12±0,11

р (t);р (c2) > 0,05; < 0,001 < 0,001; < 0,001

Критична частота злиття світлових миготінь (Гц) початок 44 35,26±0,50 43 34,33±0,34

кінець 43 36,32±0,32 42 42,02±0,43

р (t);р (c2) > 0,05; > 0,05 < 0,001; < 0,01

Координація рухів (число дотиків) початок 44 7,54±0,20 43 7,14±0,16

кінець 43 5,46±0,18 42 1,96±0,25

р (t);р (c2) < 0,001; < 0,05 < 0,001; < 0,001

стабільністю отриманих результатів. Разом з тим зміни, що відбувались, з боку ще одного критеріального показника темпераменту, а саме нейротизму полягали у суттєвому зниженні його величин в умовах експерименту серед дівчат – з 7,72±0,41 до 5,31±0,23 ум.од. (31,3 %; р(t)<0,001; р(c2)<0,001), серед юнаків – з 6,07±0,27 до 5,35±0,42 ум.од. (11,9 %; р(t)>0,05; р(c2)<0,001). В традиційних умовах навчання рівень нейротизму серед перших знижувався з 6,29±0,26 до 5,21±0,22 ум.од. (17,2%; р(t)<0,001; р(c2)<0,001), серед других – з 5,72±0,29 до 5,60±0,26 ум.од. (2,1; р(t)>0,05; р(c2)>0,05) (рис. 1).

Рівень ситуаційної тривожності у дівчат групи контролю в динаміці досліджень достовірно зменшувався з 43,51±1,55 до 38,06±0,19 ум.од. (12,6%; р(t)<0,001; р(c2)<0,001), у дівчат групи вторгнення – з 41,51±1,57 до 37,90±0,21 ум.од. (8,7%; р(t)<0,05; р(c2)<0,001). У юнаків процесів подібного змісту не спостерігалося, а ступінь вираження ситуаційної тривожності впродовж часу спостережень коливався навколо рівня, що відповідав рівню вихідних величин. Зокрема, її інтегральний показник серед представників групи контролю коливався у межах від 39,40±1,17 до 39,53±1,10 ум.од. (0,3%; р(t)>0,05; р(c2)>0,05) серед представників групи вторгнення – у межах від 38,67±0,85 до 38,73±0,82 ум.од. (0,1%; р(t)>0,05; р(c2)<0,01).

Достатньо різноманітні та різнобічні зміни в динаміці досліджень реєструвались в ході аналізу показників особистісної тривожності. Так, впродовж періоду спостережень у дівчат контрольної групи її рівень зростав з 42,72±1,15 до 45,00±0,33 ум.од. (5,3%; р(t)>0,05; р(c2)<0,05), водночас, у юнаків – зменшувався з 37,43±1,10 до 35,67±0,96 ум. од. (4,8%; р(t)>0,05; р(c2)>0,05). Водночас в умовах запровадження експериментальної програми раціональної організації повсякденної діяльності величини особистісної тривожності як серед дівчат, так і серед юнаків зменшувались відповідно з 42,58±1,14 до 40,68±0,27 ум.од. (4,5%; р(t)>0,05; р(c2)>0,05) та з 36,18±0,85 до 33,57±0,80 ум.од. (7,4%; р(t)<0,05; р(c2)<0,001).

Визначення провідних особливостей динамічних змін з боку такої властивості характеру, як роздратованість дозволило виявити наявність тенденцій позитивного змісту серед представників обох груп. Зокрема, у дівчат групи контролю рівень роздратованості впродовж періоду досліджень зменшувався з 6,48±0,26 до 6,10±0,20 ум. од. (5,9%; р(t)>0,05;р(c2)>0,05), у дівчат групи вторгнення – з 6,30±0,28 до 5,39±0,15 ум. од. (14,5%; р(t)<0,01; р(c2)>0,05). Практично аналогічні зрушення були зареєстровані у юнаків – показники роздратованості в традиційних умовах навчання зменшувались з 6,11±0,27 до 5,93±0,26 ум. од (3,0%; р(t)>0,05; р(c2)>0,05), в умовах застосування експериментальної програми – з 5,81±0,30 до 5,45±0,11 ум. од. (6,2%; р(t)>0,05; р(c2)>0,05).

Під час оцінки ступеня врівноваженості особистості студентів контрольної групи звертали на себе увагу достатньо стабільні результати вимірювання. Серед дівчат рівень врівноваженості протягом періоду спостережень коливався у межах від 4,80±0,20 ум.од. на початку до 4,93±0,23 ум.од. (2,7%; р(t)>0,05; р(c2)>0,05) наприкінці його, серед юнаків відповідно у межах від 5,06±0,29 до 5,02±0,22 ум.од. (0,8%; р(t)>0,05; р(c2)>0,05). Натомість в умовах експерименту достатньо чітко простежувались тенденції щодо поступового покращання показників властивості характеру, що вивчалась. Так, у дівчат рівень врівноваженості збільшувався з 4,90±0,22 до 5,46±0,24 ум.од. (5,3%; р(t)>0,05; р(c2)>0,05), у юнаків зростав в ще більшій мірі – з 5,11±0,28 до 5,57±0,51 ум. од. (9,0%; р(t)>0,05; р(c2)<0,001).

Зрештою, для представників групи контролю найбільш типовими зрушеннями з боку величин емоційної лабільності, було поступове динамічне зростання її критеріальних показників з 5,93±0,26 до 6,08±0,19 ум.од. (1,1%; р(t)>0,05; р(c2)>0,05) серед дівчат та з 4,59±0,29 до 5,02±0,32 ум.од. (9,3%; р(t)>0,05; р(c2)<0,05) серед юнаків. Разом з тим в умовах запровадження експериментальної програми, що була розроблена, її рівень в динаміці спостережень зменшувався відповідно з 6,00±0,28 до 5,12±0,45 ум.од. (14,7%; р(t)>0,05; р(c2)<0,001) та з 4,88±0,33 до 4,66±0,38 ум.од. (4,6%; р(t)>0,05; р(c2)<0,001).

Рис. 1. Показники нейротизму особистості студентів в динаміці досліджень

Дані вивчення соціально–гігієнічних особливостей повсякденної діяльності студентів дозволили виявити, що достатньо вагомий несприятливий вплив на показники функціонального стану та працездатності їх організму справляли високий рівень академічного навантаження, що становив понад 36–40 годин на тиждень, його нерівномірний розподіл протягом навчального дня і тижня, асинхронний час початку та закінчення навчальних занять, відсутність тривалої обідньої перерви на тлі наявності декількох нетривалих (до 30 хвилин) регламентованих перерв, головним змістом яких був переїзд студентів міським транспортом з одного місця навчання на інше, неупорядкована організація позанавчальної діяльності тощо.

Основні проблеми у навчанні, що виникали, більшість дівчат та юнаків пов'язували з сімейними обставинами, рівнем викладання та станом здоров'я. Серед інших причин, що зумовлювали появу певних проблем в ході навчання у вищому медичному навчальному закладі необхідно було відмітити відсутність достатньої кількості часу на самостійну підготовку, непостійний потяг до знань та велике навчальне навантаження. Вельми важливим слід визнати і той факт, що більшість студентів, які були опитані, підтверджували необхідність поглибленої оцінки ще двох чинників навчальної діяльності, котрі надзвичайно суттєво впливали на рівень успішності адаптації їх організму до умов інтенсивної повсякденної діяльності. Перший з них був пов'язаний з високою концентрацією навчального матеріалу під час вивчення медико–теоретичних фундаментальних дисциплін, другий – зумовлений потребою у зміні звичного стереотипу навчальної діяльності у зв'язку з початком вивчення клінічних предметів.

Під час гігієнічної оцінки особливостей реагування організму студентів у відповідь на вплив клімато–погодних факторів було виявлено, що повну відсутність схильності до змін погодних явищ відзначали 63,8% дівчат та 60,0% юнаків, тобто майже 2/3 від загальної кількості опитаних. Слабкий ступінь вираження реакцій у відповідь на зрушення погодної обстановки реєстрували у себе 6,4% дівчат та 2,0% юнаків. Слід було звернути увагу і на те, що 29,8% дівчат та 38,0% юнаків не змогли дати чітку відповідь на запитання, яке було поставлене і, отже, в майбутньому з високою імовірністю могли поповнити визначену вище другу групу. Серед основних об'єктивних проявів підвищеної чутливості до зміни погоди студенти визначали наявність явищ сонливості, погіршання настрою та загального самопочуття, роздратованості, зниження працездатності тощо. Установлено, що організм дівчат був найбільш схильним до змін з боку синоптичних явищ, передусім загальної кількості опадів (34,0%), перепадів температури повітря (14,9%) та атмосферного тиску (12,8%). Водночас юнаки в найбільшій мірі реагували у відповідь на зміни атмосферного тиску (28,0%), температури (14,0%) та швидкості руху повітря (14,0%), появу опади (20,0%) тощо.

Аналіз показників захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, який проводився за даними числа випадків, показав, що її найвищий рівень серед студентів був зареєстрований протягом навчання на другому курсі вищого медичного навчального закладу і становив 1168,9 випадків на 1000 чоловік, найнижчий, що дорівнював 657,3 випадків на 1000 чоловік, спостерігався на вихідному етапі навчання. Протягом третього року перебування у вищому навчальному закладі число випадків гострої захворюваності дещо знижувалось і стабілізувалось на рівні 1023,1 випадків на 1000 чоловік. Разом з тим в ході вивчення кількості захворювань з хронічним перебігом патологічного процесу звертала на себе увагу чітко виражена тенденція щодо суттєвого зростання їх числа впродовж періоду спостережень з 264,0 на 1000 чоловік у студентів–першокурсників до 558,1 на 1000 чоловік у студентів третього курсу. Водночас дані зіставлення рівня гострої та хронічної захворюваності студентів груп порівняння свідчили про суттєвий оздоровчий вплив розроблених заходів щодо підвищення ступеня адаптації до навчальної діяльності у вищому навчальному закладі медичного профілю. Зокрема, кількість захворювань з тимчасовою втратою працездатності серед студентів групи вторгнення була в 1/5 разів меншою, ніж серед їх ровесників, які навчались в традиційних умовах, відповідно 1659,3 та 1360,4 випадків на 1000 чоловік, число загострень захворювань з хронічним перебігом патологічного процесу – в 1/4 рази меншою, складаючи відповідно 813,1 та 627,9 випадків на 1000 чоловік.

Рівень показників фізичної працездатності студентів в традиційних умовах організації повсякденної діяльності у вищому медичному навчальному закладі серед дівчат зменшувався з 91,31±3,65 до 82,05±6,94 Вт (10,3%; р(t)>0,05; р(c2)<0,001), серед юнаків – з 171,83±10,91 до 166,01±8,69 Вт (3,4%; р(t)>0,05; р(c2)<0,001). Разом з тим запровадження експериментальної програми, що була розроблена, зумовлювало виражене статистично достовірне збільшення величин фізичної працездатності з 87,33±4,29 до 185,15±22,84 Вт (112,0%; р(t)<0,001; р(c2)<0,001) – серед перших, та з 193,48±12,49 до 258,79±15,86 Вт (33,7%; р(t)<0,01; р(c2)<0,001) – серед других.

В ході гігієнічної оцінки особливостей зрушень лімітуючих характеристик психофізіологічних функцій та особливостей особистості у період між вихідним та кінцевим етапами дослідження на підставі реєстрації наявності позитивних, негативних або стабільних результатів з наступним розрахунком індекса психофізіологічної адаптації установлено, що серед дівчат та юнаків в традиційних умовах перебування у вищому медичному навчальному закладі питома вага показників, які визначали задовільний перебіг процесів психофізіологічної адаптації, становила відповідно 38,3% і 74,4%, частка показників, що характеризували наявність ознак напруження адаптаційних механізмів – 27,7% і 16,3%, питома вага показників, які свідчили про незадовільний перебіг процесів психофізіологічної адаптації – 23,4% і 9,3%, частка показників, що визначали наявність проявів зриву адаптації – 10,6% і 0% Водночас серед дівчат та юнаків, які знаходились в умовах запровадження експериментальної програми раціональної організації повсякденної діяльності, питома вага показників, що характеризували задовільний перебіг процесів психофізіологічної адаптації складала відповідно 68,3% і 47,6%, частка показників, які свідчили про наявність поодиноких нестабільних проявів з боку адаптаційних процесів – 19,5% і 42,9%, питома вага показників, що визначали незадовільний перебіг процесів психофізіологічної адаптації – 9,8% і 7,1%, частка показників, які характеризували зрив адаптаційних перетворень – 2,4% і 2,4%.

Використання фундаментальних положень кореляційного регресійного, факторного та кластерного аналізу надало можливість відзначити, щоправда в різній, зумовленій статевими відмінностями, інтерпретації, три пріоритетних групи факторів, які в найбільшій мірі були взаємопов'язані з показниками рівня психофізіологічної адаптації та успішності професійного навчання: серед дівчат – характеристики соматосенсорного аналізатора та фізичного стану (1 група), властивості нервових процесів та силові кореляти фізичної підготовленості (2 група), параметри зорово–рухової координації та емоційного стану (3 група); серед юнаків – характеристики соматосенсорного аналізатора та депресивності (1 група), показники зорово–рухової координації та швидкісно–силових параметрів фізичної підготовленості (2 група), дані щодо властивостей темпераменту та фізичної витривалості (3 група).

Отже, запровадження у повсякденну діяльність студентів вищих навчальних закладів експериментальної програми раціональної організації навчальної та позанавчальної діяльності забезпечувало суттєве підвищення ступеня професійної адаптації студентів–медиків, збереження та зміцнення здоров'я, покращання функціонального стану організму, підвищення ефективності професійної підготовки тощо.

В И С Н О В К И

1. На підставі даних комплексних наукових досліджень з використанням сучасних методів багатовимірного статистичного аналізу вивчені гігієнічні аспекти професійної адаптації студентів вищих медичних навчальних закладів, гігієнічно обґрунтована програма раціональної організації навчальної та позанавчальної діяльності, до визначальних рис якої слід віднести корекцію основних режимних елементів, організацію оптимального рухового режиму, використання традиційних та нетрадиційних форм фізичного виховання, запровадження системи засобів психогігієнічної корекції функціонального стану особистості, урахування віково–статевих особливостей процесів формування адаптаційних ресурсів організму дівчат

та юнаків протягом студентського періоду життя.

2. До провідних закономірностей процесів формування показників функціонального стану організму студентів у природних умовах навчання у вищих медичних навчальних закладах слід віднести такі типи зрушень у стані критеріальних показників психофізіологічних характеристик та особистісних рис студентів, як стабільний; такий, що зростає; такий, що знижується; параболоподібний з пріоритетним розвитком функцій впродовж першого–другого років навчання та параболоподібний з пріоритетним розвитком функцій впродовж другого–третього років навчання.

3. Використання програми раціональної організації навчальної та позанавчальної діяльності, що була запропонована, сприяє суттєвому прискоренню тенденцій формування ключових професійно–значущих психофізіологічних функцій організму та забезпечує удосконалення показників вищої нервової діяльності, зокрема зростання швидкості зорово-моторної реакції серед дівчат на 13,9% та серед юнаків на 15,9% (у природних умовах відповідно на 4,5% і 4,6%) та покращання показників врівноваженості нервових процесів серед дівчат на 39,2% та серед юнаків на 48,1% (при традиційному режимі навчання відповідно на 2,7% і 12,7%); збільшення функціональних можливостей зорового аналізатора, а саме зростання величин критична частота злиття світлових миготінь серед дівчат на 7,9% та серед юнаків на 22,4% (у природних умовах відповідно на 3,4% і 3,0%), а також точності лінійного окоміру серед дівчат на 38,7% та серед юнаків на 33,9% (в контрольній групі відповідно на 6,0% і 9,7%); покращання критеріальних показників соматосенсорного аналізатора, зокрема зростання точності координації рухів серед дівчат на 44,3% та серед юнаків на 42,5% (при традиційному режимі навчання відповідно на 23,3% і 4,0%).

4. Запровадження заходів щодо підвищення ступеня адаптації студентів до повсякденної діяльності в умовах вищих медичних навчальних закладів сприяє покращанню характеристик провідних властивостей темпераменту, а саме зменшенню рівня нейротизму серед дівчат на 31,3% та серед юнаків на 11,9% (у природних умовах відповідно на 17,2% і 2,1%) та особистісної тривожності серед дівчат на 4,5% та серед юнаків на 7,4% (при традиційному режимі навчання спостерігалось відповідно зростання показників на 5,3% і зниження на 4,8%); удосконаленню критеріальних показників властивостей характеру, зокрема зменшенню рівня роздратованості серед дівчат на 14,5% та серед юнаків на 6,2% (у природних умовах відповідно на 5,9% і 3,0%) та емоційної лабільності серед дівчат на 14,7% та серед юнаків на 4,6% (в контрольній групі спостерігалось зростання показників відповідно на 1,1% і 9,3%) і, водночас, зростання рівня врівноваженості серед дівчат на 5,3% та серед юнаків на 9,0% (при традиційному режимі навчання відповідно на 2,7% і 0,8%).

5. Про незаперечний позитивний вплив програми раціональної організації навчальної та позанавчальної діяльності студентів свідчать результати комплексної оцінки стану здоров'я дівчат та юнаків, а саме: значно менша кількість захворювань з тимчасовою втратою працездатності та хронічним перебігом патологічного процесу відповідно 1360,4 та 627,9 на 1000 осіб (при традиційному режимі навчання 1659,3 і 813,1 на 1000 чоловік), збільшення рівня фізичної працездатності у дівчат на