НаціональнА АкадеміЯ Наук України

Інститут географії

Сюткін Сергій Іванович

УДК 911.3 : 504.03 (477.52) (048)

Суспільно-географічні напрями оптимізації

виробничого комплексу Сумської області

з метою поліпшення екологічної ситуації

11.00.02 - економічна та соціальна географія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Київ – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті географії НАН України, відділі суспільно-геогра-фічних досліджень, м. Київ.

Науковий керівник – доктор географічних наук, професор Горленко Інга Олександрівна, завідувач кафедрою економіки підприємства Академії Державної податкової служби України, радник податкової служби 1 рангу

Офіційні опоненти – доктор географічних наук, професор Іщук Степан Іванович, професор кафедри економічної та соціальної географії Київського національного університету ім. Тараса Шевченка;

кандидат географічних наук, доцент Ковтун Василь Васильович, завідувач кафедрою географії України та краєзнавства Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова

Провідна установа – Одеський державний університет ім. І.І.Мечникова Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної та соціальної географії

Захист відбудеться “ 2 ” березня 2001 р. о 1600 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.163.01 Інституту географії НАН України за адресою: 01034, м. Київ – 34, вул. Володимирська, 44.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту географії НАН України (м. Київ – 34, вул. Володимирська, 44).

Автореферат розісланий “25” січня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат географічних наук Кавецький І.Й.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Надзвичайно активна на порозі третього тисячоліття суспільно-природна взаємодія вимагає такої стратегії життєдіяльності суспільства, яка б забезпечувала його матеріальне благополуччя, ефективний соціально-економічний і технологічний розвиток, сприятливі умови життя, біологічну стійкість природних ландшафтів, включаючи і необхідну різноманітність природного середовища. Сучасний високий рівень антропогенної зміненості природного середовища з можливістю повної втрати його здатності до саморегуляції і відтворення вимагає корінного перегляду стратегії природокористування. Оптимальне управління суспільним розвитком не може бути задовільним в межах технократичної парадигми.

Актуальність теми визначається ускладненням економічного життя, впливом на виробництво все більшої кількості територіальних факторів, і відповідним збільшенням впливу виробництва на природне середовище, умови та якість життя населення, перетворенням екологічного фактору в глобальний чинник. Особливої ваги дослідження виробничо-природної взаємодії набувають на мезореґіональному рівні. Сумська область виділяється в Україні слабкою вивченістю суспільно-природної взаємодії при наявності в ній численних та різноманітних еколого-географічних проблем.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження пов’язаний з науковою темою, що виконувалася в Інституті географії НАН України “Географічні основи соціально-економічного розвитку території і формування її екологічної ситуації” (№ держреєстрації 0193U010620).

Мета і завдання дослідження. Мета: поглиблення теоретико-методологічних основ дослідження територіальної організації реґіонального виробничого комплексу, визначення шляхів його вдосконалення в контексті вирішення еколого-географічних проблем та поліпшення екологічної ситуації в Сумській області. Для досягнення поставленої мети вирішувались наступні завдання:

-

-

-

-

-

-

-

Об’єкт дослідження - виробничий комплекс Сумської області.

Предмет дослідження - суспільно-географічні напрями оптимізації галузевої і територіальної структури виробничого комплексу Сумської області з метою поліпшення екологічної ситуації.

Вихідні матеріали: для написання дисертації був використаний літературний та довідковий матеріал, дані Держкомстату України, Сумського обласного управління статистики, Державного управління екологічної безпеки у Сумській області, управління агропромислового комплексу Сумської обласної державної адміністрації, а також результати польових досліджень автора.

Методи дослідження. Будь-які географічні об’єкти, процеси, явища характеризуються тим чи іншим рівнем організації, що вимагає широкого використання системно-структурного підходу - найбільш універсального загальнонаукового методу дослідження. Серед інших загальнонаукових методів в роботі використані аналіз і синтез, абстракція та ідеалізація, індукція і дедукція. Відповідно до останньої, поглиблення пізнання взаємодії природи і суспільства йде від формування загальних уявлень до вивчення всіх можливих форм виробничого природокористування у вигляді полів і структур (особливо територіальних). Надзвичайна багатоплановість суспільно-природної взаємодії вимагає використання як вертикальної систематизації (зокрема - типізації), так і горизонтальної (зокрема - районування).

Для вивчення змін історико-географічних систем, яким відповідали конкретизовані в часі еколого-географічні проблеми та екологічні ситуації, що відбивали особливості природокористування на території Сумщини, використано діахронічний метод. Дієвим засобом просторово-часового вивчення всієї різноманітності явищ суспільно-природної взаємодії виступає картографічний метод пізнання, який забезпечує єдність процесів розробки картосхем як просторово-часових образно-знакових моделей дійсності та їх використання для отримання нових знань.

В роботі широко використовувались “кількісні” методи обробки статистичних матеріалів (індекси локалізації і територіальної концентрації, потенціали різноманітних геополів, центрографічний метод та ін.). Враховуючи, що існуючі методики часто далекі від досконалості (до того ж не вся еколого-географічна інформація піддається формалізації), був використаний метод експертних оцінок.

Наукова новизна одержаних результатів:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів:

-

-

-

-

Особистий внесок здобувача. В роботі поглиблено теоретико-методичні основи дослідження просторово-часової взаємодії суспільства і природи, розкриті сутність та чинники формування еколого-географічних проблем із суспільно-географічних позицій, удосконалено типізацію еколого-географічних проблем.

Проаналізовано структуру виробничого комплексу Сумської області, виявлено основні елементи територіальної структури виробничого природокористування. Розроблено оригінальну методику еколого-виробничого районування та обґрунтовано основні принципи формування екологічного каркасу території. Вперше у вітчизняній економічній географії здійснено оцінку техногенних змін в агроландшафтах басейнової форми сільськогосподарського природокористування (на прикладі басейну р. Псел).

Визначено основні особливості і тенденції сучасного розвитку еколого-гео-графічних проблем виробничого комплексу Сумської області, вплив територіальної організації виробництва на формування різних типів екологічних ситуацій. На основі розробленої методики вперше проведено проблемне еколого-ви-робниче районування території Сумської області.

Дисертаційне дослідження є одноосібно написаною науковою пра-цею, в якій викладено авторський підхід до оптимізації галузевої і територіальної структур реґіонального виробничого комплексу (на прикладі Сумської області) в контексті наближення до вимог сталого розвитку.

Апробація результатів дисертації. Окремі теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження доповідалися на Міждержавній науково-практичній конференції “Проблеми землекористування в умовах реформування економіки” (Кацивелі, 1993), Міжнародній науково-практичній конференції “Екологія і освіта: проблеми теорії і практики” (Умань, 1994), 7 та 8 з’їздах Українського Географічного Товариства (Київ, 1995; Луцьк, 2000), Сумській обласній науковій історико-краєзнавчій конференції (Суми, 1999), Міжнародній науково-практичній конференції “Географія на межі віків: проблеми реґіонального розвитку” (Курськ, 1999), Міжнародній науково-методологічній конференції “Ландшафт як основа науки. Проблеми постнекласичних методологій” (Вінниця, 2000).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 12 друкованих роботах (у т.ч. 8 особистих) загальним обсягом 3,2 д.а. З них - 7 статей (у т.ч. 3 особистих). 3 роботи опубліковано у рекомендованих фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Робота складається з вступу, переліку скорочень і символів, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, що містить 129 найменувань, і чотирьох додатків. Дисертація викладена на 187 сторінках комп’ютерного тексту, з них 148 - основного, включає 6 таблиць, 16 рисунків і картосхем.

ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі розглянуто основні наукові категорії суспільно-геогра-фічних досліджень виробничих комплексів, сформульовані принципи суспільно-географічного підходу до дослідження еколого-географічних проблем на мезореґіональному рівні. Розглянуто виробничі фактори утворення еколого-гео-графічних проблем, вдосконалено типізацію еколого-географічних проблем виробничого природокористування. Розроблено концепцію проблемного еколого-виробничого районування в контексті оптимізації виробничого комплексу.

У другому розділі проведено періодизацію виробничо-природної взаємодії на території Сумського Придніпров’я із застосуванням цивілізаційного підходу, виділено історичні типи природокористування. На основі використання чотирьох типізаційних схем визначено сучасні еколого-географічні проблеми виробничого комплексу Сумської області. Проаналізовано екологічні аспекти формування галузевої структури промислового виробництва. Досліджено територіальну концентрацію промисловості з використанням моделей тяжіння вартості основних виробничих фондів промисловості, вартості виробленої промислової продукції, чисельності промислово-виробничого персоналу. Проведено групування низових адміністративних районів за антропогенним навантаженням на агроландшафти.

У третьому розділі обґрунтовано шляхи оптимізації виробничого комплексу Сумської області. Розроблено основні напрями вдосконалення територіальної структури виробничого природокористування та формування екологічного каркасу території Сумської області, обґрунтовано басейново-ландшафтну концепцію оптимізації сільськогосподарського навантаження на агроландшафти. Проведено еколого-виробниче районування Сумської області, розроблено стратегію створення мережі заповідних територій.

В умовах складної екологічної ситуації в Україні, оптимізація виробничих комплексів її реґіонів має забезпечити не тільки економічне зростання та покращання добробуту населення, але й вирішення еколого-географічних проблем.

Еколого-географічна проблема - цілісний комплекс питань, що виникає в зв’язку з об’єктивними і суб’єктивними протиріччями суспільно-природної взаємодії та проявляється як дисбаланс в організації природокористування і порушення стандартів якості оточуючого середовища, кількості та якості ресурсів. Це визначає важливість суспільно-географічного підходу до вивчення еколого-географічних проблем, який передбачає: уяву про оточуюче середовище, як триєдність природної, соціальної і економічної складових цього середовища у визначених територіальних формах; проблемно-ситуаційний напрямок дослідження; його інтегральність і системність.

Важливим засобом вертикальної систематизації є типізація еколого-географічних проблем, що може проводитися різними шляхами в залежності від поставленого завдання: 1) за ієрархічним положенням досліджуваної території; 2) у змістовному (аспектному) вигляді; 3) за видом природокористувачів; 4) на ресурсній основі. Еколого-географічні проблеми різних типізаційних схем тісно пов’язані між собою і утворюють досить жорстко організовану систему. Це пояснюється тим, що кожен тип природокористування має лише відносну автономність, адже спільним об’єктом всіх типів природокористування виступають природні комплекси різних ієрархічних рангів, які мають багатоцільове використання.

Усвідомлення суспільством важливості екологічних факторів розвитку привело до розуміння необхідності екологізації виробництва. Ті екологічні відносини, які нещодавно складалися стихійно, поступово стають об’єктами управління, оскільки під впливом техногенного тиску природні комплекси почали втрачати здатність до саморегуляції. Їх еволюція йде майже виключно під впливом соціально-економічних і демографічних факторів. Саме невміння суспільства вписатися в цей іманентно властивий природним комплексам процес стало головною передумовою, що створила сучасні еколого-географічні проблеми. Вони є результатом такого розвитку соціуму, коли вимоги суспільства до природи прийшли в протиріччя з її можливостями. При цьому поведінка людей в їх взаємовідносинах з природою не здатна підтримувати збалансований розвиток.

Попередня модель економічного зростання майже вичерпала себе, в її надрах поступово визрівають передумови нової цивілізації. Тільки здатність адаптуватися до природи і забезпечити її ренатуралізацію та соціально-економічну і екологічну збалансованість може визначити успіх суспільства у майбутньому. Це дозволить в перспективі у постіндустріальному суспільстві одержати новий тип природокористування, при якому у виробництві будуть використовуватися переважно відновні і вторинні ресурси. Тим більше, що виключно технічні системи управління природою в підсумку (на протязі тривалого часу) завжди менш ефективні, ніж регульовані природно-техногенні. Стратегію виходу з екологічної кризи демонструє сама Природа. Еволюційно розвинуті природні системи в своєму функціонуванні дотримуються “принципу ощадливості”, сутність якого зводиться до того, що будь-яка речовина, що потрапила в систему, використовується багаторазово і практично не випадає із замкненого циклу. Якщо б суспільство скористалося цим прикладом, то, власне кажучи, це і був би перехід від сучасного соціоприродного середовища до ноосферного.

До важливих проблем виробничого комплексу Сумської області відносяться: внутрішньообласний дисбаланс в рівнях економічного та соціального розвитку; невідповідність галузевої структури та обсягів виробництва екологічній місткості території; невідповідність зовнішньої функції області інтегральному потенціалу її території.

До основних факторів формування еколого-географічних проблем Сумської області слід віднести вкрай застарілі засоби виробництва. Показник спрацювання основних виробничих фондів можна використовувати як один з головних показників екологічності виробництва. В області ця проблема сягає критичної межі з тенденцією до подальшого погіршення.

Вплив на природне середовище виробництва з врахуванням його галузевих пропорцій структуризовано можна представити на основі третьої типізаційної схеми еколого-географічних проблем, як вплив промисловості, сільського господарства, транспорту, будівництва (інші ланки виробничого комплексу - торгівля, матеріально-технічне постачання та ін. мають набагато менше значення).

Сучасна структура промисловості Сумської області склалася під впливом як спільних для більшості реґіонів України соціально-економічних факторів, так і місцевих. З останніх найбільш дієві: сприятливе економіко-географічне положення (на жаль, його потенційні можливості використані далеко не повністю), відносно невисокий рівень господарської освоєності, відсутність значних запасів мінеральних ресурсів, нижча за середню в Україні густота населення - 58,2 чол./км2 (сільського - 20,6 чол./км2), несприятлива демографічна ситуація та ін. Перелічені фактори обумовили таку важливу особливість структури промисловості, як відсутність значних галузевих та інтегральних форм територіального зосередження, за винятком хіба що Сумського промвузла. Переважають інтегральні та спеціалізовані промислові (Шостка, Охтирка, Ромни, Лебедин та ін.) і промислово-транспортні центри (Конотоп, Ворожба, Дружба), промислові пункти (Дубов’язівка, Терни, Свеса та ін.). Всі потужні промислові центри співпадають з найбільшими населеними пунктами. “Жорсткість каркасу”, заснованого на стійкості систем міських поселень, та пріоритетність фактору розселення на початкових етапах освоєння призводять до значної інерційності територіальної структури промисловості.

Вплив промисловості на формування екологічної ситуації суттєво залежить від галузевої структури, типів промислових виробництв, застосовуваних технологій. Цей вплив не корелює безпосередньо з масштабами виробництва, а в значній мірі залежить від більш загальних економіко-виробничих чинників:

1) структури виробництва та міри екологічного ризику наявних виробництв;

2) прогресивності технологій ресурсокористування, їх ресурсомісткості та ресурсовідходності;

3) амортизаційного стану основних виробничих фондів та ступеню екологічності транспортних засобів;

4) рівня територіального зосередження, накладання негативного впливу різних природокористувачів на одиницю площі та синергізму цієї дії.

Одна з головних форм матеріалізації антропогенної дії на природу - сільськогосподарське використання земель. Жодна галузь не знаходиться у такому тісному взаємозв’язку з оточуючим природним середовищем, як сільське господарство. Економічний процес відтворення тут органічно переплетений з природним, бо сільське господарство більше ніж інші види діяльності детерміновано природно-територіальними умовами. Воно використовує землю в якості засобу виробництва і предмету праці. Внаслідок такої специфіки сільське господарство впливає на природне середовище сильніше, ніж інші галузі матеріального виробництва.

На відміну від промислового, сільськогосподарське освоєння території носить не локальний, а площинний характер. Тому одним з наслідків сільськогосподарської діяльності є докорінна перебудова ландшафтної структури території - поява в результаті тривалого процесу взаємодії природи і суспільства агроландшафтів. Агроландшафт має природну й виробничу підсистеми. Перша “від-повідає” за його стійкість (здатність зберігати власну структуру та якісну своєрідність), друга “забезпечує” ефективність виробництва та відповідний рівень антропогенного навантаження. Місія агроландшафтів визначається виконанням ними соціально-економічних функцій в заданих умовах, а стійкість - ефективністю сільськогосподарського природокористування.

Дослідження структури та гостроти еколого-географічних проблем, що виникли в процесі сільськогосподарського природокористування Сумської області, проводилось в розрізі адміністративних районів. Для цього використані наступні показники (j=1,…,8):

1) забрудненість повітря викидами із стаціонарних установок;

2) забрудненість повітря від роботи двигунів внутрішнього згорання;

3) скидання стічних вод; | 4) використання мінеральних добрив;

5) пестицидне навантаження на ґрунти;

6) розораність земель;

7) еродованість земель;

8) дефіцит гумусу в ґрунтах.

Методика полягала у використанні індексів територіальної концентрації (Ітк) кожного j-го фактору антропогенної дії на агроландшафти в і-му району (і=1,...,18). Добуток всіх Ітк в кожному районі враховує сукупну дію різних чинників і дає інтегральний показник. Одержані умовні одиниці (табл. 1) дозволяють порівнювати окремі райони області між собою за ступенем впливу комплексу факторів. Відповідно до значення цього показника і структури антропогенного навантаження було виділено 3 групи адміністративних районів за типами їх агроландшафтів (рис. 1).

Таблиця 1

Структура антропогенного навантаження на агроландшафти Сумської області

№

п/п | Адміністративні

райони | Складові антропогенного навантаження (j)

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8

1 | Білопільський | 0,84 | 1,05 | 0,75 | 0,91 | 0,93 | 0,97 | 0,56 | 1,15 | 7,16

2 | Буринський | 0,73 | 1,19 | 0,73 | 1,16 | 0,87 | 1,03 | 0,62 | 1,26 | 7,59

3 | Вел.-Писарівський | 1,00 | 1,10 | 0,67 | 0,85 | 0,95 | 1,16 | 2,31 | 0,88 | 8,92

4 | Глухівський | 0,74 | 0,83 | 1,07 | 1,12 | 0,53 | 0,78 | 0,56 | 0,79 | 6,42

5 | Конотопський | 0,69 | 0,95 | 0,84 | 0,98 | 0,45 | 1,22 | 0,17 | 0,80 | 6,10

6 | Краснопільський | 0,73 | 0,70 | 0,80 | 1,18 | 0,63 | 0,94 | 2,46 | 1,02 | 8,46

7 | Кролевецький | 2,19 | 1,74 | 1,67 | 1,48 | 2,50 | 0,97 | 0,61 | 3,45 | 14,61

8 | Лебединський | 1,13 | 1,24 | 0,96 | 0,89 | 0,57 | 1,32 | 2,21 | 0,53 | 8,84

9 | Липово-Долинський | 1,26 | 1,43 | 1,00 | 0,95 | 0,84 | 1,41 | 0,44 | 0,35 | 7,68

10 | Недригайлівський | 0,99 | 1,03 | 0,74 | 0,81 | 0,78 | 1,36 | 0,54 | 1,32 | 7,57

11 | Охтирський | 5,55 | 1,91 | 2,96 | 1,01 | 1,28 | 0,95 | 1,19 | 0,83 | 15,68

12 | Путивльський | 0,64 | 0,75 | 0,52 | 1,12 | 1,19 | 0,88 | 0,73 | 2,15 | 8,98

13 | Роменський | 0,87 | 0,76 | 1,05 | 0,55 | 0,31 | 1,38 | 0,29 | 0,30 | 5,51

14 | Середино-Будський | 0,54 | 0,89 | 0,22 | 0,93 | 0,68 | 0,62 | 0,05 | 0,51 | 4,44

15 | Сумський | 0,83 | 0,85 | 1,50 | 1,24 | 1,35 | 1,10 | 0,96 | 0,78 | 8,61

16 | Тростянецький | 0,71 | 1,20 | 0,34 | 1,00 | 1,28 | 0,85 | 2,77 | 0,66 | 8,81

17 | Шосткінський | 0,93 | 0,87 | 0,51 | 0,97 | 0,76 | 0,85 | 0,10 | 0,73 | 5,72

18 | Ямпільський | 1,17 | 1,25 | 0,64 | 1,07 | 0,95 | 0,67 | 0,24 | 1,94 | 7,93

Примітка.

Нумерація складових антропогенного навантаження наведена в тексті.

Ітк = (1)

де Ітк - індекс територіальної концентрації досліджуваного явища в області;

p - абсолютний показник інтенсивності явища в області;

P - абсолютний показник інтенсивності явища в Україні;

s - площа області;

S - площа України.

Найкращі показники (добуток Ітк менше 7) мають 5 районів області (Глухівський, Конотопський, Роменський, Середино-Будський, Шосткінський), в яких відзначається майже однаковий внесок усіх факторів у формування екологічної ситуації. Агроландшафти цих районів віднесені до першого типу. Але навіть в них тренд агрогенної еволюції ґрунтів в цілому є несприятливим, оскільки характеризується зниженням родючості.

Найбільша кількість районів Сумської області (11 з 18) відноситься до другої групи (сума Ітк в межах від 7 до 9), яка відрізняється значно більшим антропогенним навантаженням і зовсім іншою структурою порушень, серед яких чільне місце посідає еродованість ріллі. Охопленість практично всієї ріллі ерозійними процесами є результатом тривалого екстенсивного ведення землеробства, практичної відсутності парових земель та контурної обробки ріллі, поширеної практики випасу худоби на полях після збирання врожаю.

Результати дослідження показали, що найбільш важка ситуація склалася в районах третьої групи (добуток Ітк більший за 9) - Охтирському та Кролевецькому. Несприятливі інтегральні оцінки в них пов’язані із значними викидами забруднюючих речовин у повітряний та водний басейни.

Вивчення різнорідної еколого-географічної інформації і комплексна оцінка умов життя населення вимагають створення інтегральних картографічних моделей. Цей традиційний географічний метод дозволяє значно раціоналізувати процес прийняття управлінських рішень. Оскільки протиріччя між соціально-економічним розвитком і охороною природного середовища носить яскраво виражений територіальний характер, а критерії екологічної ефективності природокористування стають все більш пріоритетними навіть порівняно з критеріями економічної ефективності - виникає потреба створення інтегральної моделі територіальної структури природокористування (рис. 2) на базі синтезу багатьох картосхем, що відбивають еколого-географічні проблеми різних галузевих типів природокористування.

Не дивлячись на використання різних підходів до складання тематичних картосхем, все ж можна переконатися, що вони мають спільні географічні риси. По-перше, легко простежуються своєрідні “ядра” території; по-друге, сітка досить стійких меж, які, вірогідно, відбивають фундаментальні розриви в загальній еколого-географічній структурі території області та окреслюють таким чином хоча б приблизно її екологічний каркас. Екологічний каркас розуміється як ієрархічно ранжована система техногенно ненавантажених та природоохоронних ділянок території, взаємо-зв’язок яких створює передумови для формування екологічної рівноваги.

В результаті процесу виробничого природокористування утворюються цілісні територіальні виробничо-природні системи. Джерелом цілісності є особливі потоки речовини, енергії, інформації, праці і капіталу, які об’єднують такі системи складними взаємозалежностями і взаємо-зв’язками. Територіальні виробничо-природ-ні системи виступають елементами територіальної структури виробничого природокористування, яка відбиває територіальне зосередження різних способів суспільно-природ-ного взаємозв’язку конкретних ділянок території з властивими їм сукупностями: 1) природних умов і ресурсів; 2) видів природокористування, що матеріалізовані в технологіях, способах ведення господарства, основних виробничих фондах, культурі природокористування; 3) прямих і зворотних виробничо-екологічних зв’язків.

У територіальну структуру природокористування окремі підприємства входять у вигляді вузлових елементів, а їх виробничо-екологічні зв’язки - у формі лінійних елементів. Виходячи із адаптивної стратегії природокористування, оптимальний розвиток його територіальної структури вимагає наявності резервних слабоантропогенізованих територій та їх оптимального насичення морфологічними елементами екологічного каркасу буферного типу.

Провідним методом горизонтальної систематизації є районування. В межах оновленої реґіональної парадигми район сприймається як “спотворений” проблемами геопростір. Тому в роботі віддається перевага проблемному підходу, при якому специфіка і цілісність проблемних еколого-виробничих районів визначається індивідуальним комплексом еколого-географічних проблем.

Еколого-виробниче районотворення здебільшого протікає під впливом територіально “сконцентрованих” видів природокористування: промислового, бу-дівельного і транспортного. Роль головної рушійної сили районотворення вико-нують поєднання неруральних форм діяльності з їх специфічним набором еколого-географічних проблем. За ядро еколого-виробничого районотворення можна прийняти згустки населення і вже прикладеної праці, уречевленої в основних виробничих фондах. А морфологію проблемних еколого-виробничих районів визначають “площинні” види природокористування - сільськогосподарське та лісокористування. Така розбіжність вимагає поєднання методики побудови геополів із басейновим підходом при врахуванні зональних і ареальних аспектів виробничого природокористування. Вирішити концептуальну проблему неуз-годженості операційно-територіальних одиниць нагромадження соціально-еко-номічної (адміністративна мережа) та природно-ресурсної (в розрізі окремих компонентів природи) інформації можна застосуванням експертного підходу. Як результат експертного еколого-виробничого районування території Сумської області виділено 4 проблемних еколого-виробничих райони та 8 підрайонів (рис. 3). В якості прикладу розглянемо два полярних в соціально-економічному та екологічному відношеннях підрайони: Верхньосульсько-Хорольський (3.1) та Псільський (4.1).

Верхньосульсько-Хорольський підрайон розташований на південному заході області. Яскраво вираженого ядра немає, переважає фонове сільськогосподарське природокористування. В підрайоні різко проявилися негативні наслідки екстенсивного розорювання земель. В результаті практично суцільної оранки, у т.ч. за рахунок зведення байрачних лісів та лучних угідь, загострився дефіцит вологи, зменшився вміст гумусу в ґрунтах, що відбивається на продуктивності сільського господарства. Спроби інтенсифікації сільськогосподарського виробництва без опори на глибокий аналіз стану природно-територіальних комплексів привели до поступового загострення проблем сільськогосподарського природокористування. Завищена частка просапних культур зумовила інтенсивний розвиток яружно-балкової системи, деґуміфікацію та ін. Підрайон характеризується значним відставанням в розвитку виробничої, соціальної і екологічної інфраструктури. В першу чергу це стосується транспорту і засобів передачі інформації.

Псільський підрайон займає південно-східну частину Сумської області. Його ядром є м. Суми. За вартістю основних виробничих фондів, виробленої продукції та чисельністю промислово-виробничого персоналу Псільський підрайон є лідером в області. Основою спеціалізації виступають машинобудування і хімічна промисловість. Розгалужену структуру мають легка і харчова промисловість, а також сільське господарство. Підрайон має найвищу в області трудоресурсну, матеріально-технічну та інфраструктурну забезпеченість. Чітко простежується центрально-периферійна диференціація градієнту цих показників. Обласний центр та його оточення формують особливий тип інтенсивного фонового природокористування урбанізованої території. Фактор місцеположення, висока густота природокористувачів, конкуренція за дефіцитні природні ресурси, а також потреби міського населення в природних рекреаційних угіддях обумовили не тільки антропогенне навантаження на природні комплекси, але і розвиток природоохоронної діяльності.

Для підрайону характерна підвищена продуктивність сільського господарства та лісових угідь (різниця у врожайності в приміській зоні Сум та на периферії області сягає двох-трьох разів) та підвищена, зазвичай, стійкість природних комплексів до антропогенного навантаження, що пов’язано з більшою строкатістю їх структури та вищою культурою природокористування.

Екологічна ситуація в підрайоні визначається наявністю практично всіх типів еколого-географічних проблем як в структурному, так і компонентному відношенні. Дуже гострими є проблеми водокористування в умовах зміни режиму Псла та його притоків під впливом гідротехнічного будівництва і зрошування. На перший план внаслідок цього виходять проблеми забруднення та виснаження водних ресурсів. Обсяги скидання забруднених стоків наблизилися до потенціалу розведення і це підриває основи рибного і рекреаційного господарства.

Таким чином, основні напрямки оптимізації виробничого комплексу Сумської області з метою поліпшення її екологічної ситуації пов’язані із вдосконаленням суспільно-природної взаємодії та вирішенням територіально диференційованих за масштабами прояву та рівнями загострення еколого-географічних проблем. Велику роль в поліпшенні екологічної ситуації та стану природного середовища відіграє екологізація виробництва, зниження техногенного пресингу на природні комплекси та підвищення їх біологічної стійкості, формування екологічного каркасу території.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

АНОТАЦІЇ

Сюткін С.І. Суспільно-географічні напрями оптимізації виробничого комплексу Сумської області з метою поліпшення екологічної ситуації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 - економічна та соціальна географія. - Спеціалізована вчена рада Д 26.163.01, Інститут географії НАН України.

В дисертаційній роботі поглиблено теоретико-методичні основи дослідження просторово-часової взаємодії суспільства і природи, розкриті сутність та чинники формування еколого-географічних проблем виробничого природокористування із суспільно-географічних позицій, удосконалено типізацію еколого-географічних проблем. Визначено основні особливості і тенденції сучасного розвитку еколого-географічних проблем виробничого комплексу Сумської області в контексті стратегії сталого розвитку, вплив територіальної організації виробництва на формування різних типів екологічних ситуацій. Виявлено основні елементи територіальної структури виробничого природокористування на рівні реґіону обласного рангу. Розроблено оригінальну методику проблемного еколого-виробничого районування та обґрунтовано головні принципи формування екологічного каркасу території.

Ключові слова: виробничий комплекс, виробниче природокористування, екологічна ситуація, еколого-географічна проблема, екологічний каркас території, проблемний еколого-виробничий район, Сумська область.

Syutkin S.I. Social-geographical directions for optimisation of the production complex of the Sumy area with aimed at improving of ecological situation. - Manuscript.

Dissertation for candidate degree in Geography. Speciality 11.00.02 - economic and social geography. - The Specialised Council D 26.163.01, Institute of geography of the National Academy of sciences of Ukraine.

The dissertation is a profound research of a spatial-temporary interaction of a society and nature. It defines the essence and factors of formation of ecological-geographical problems of production nature usage in terms of social and geographical positions. It presents the improved typology of ecological geographical problems. It highlights the major peculiarities and tendencies of contemporary development of Sumy area production complex in the context of sustainable development strategy and it also defines the influence of territorial organisation of production on the formation of different types ecological situations. The basis elements of territorial structure of production nature usage at a regional level area are revealed. The original methodology of problematic ecological-production regionalization is developed and the basic principles of formation of territory ecological skeleton are grounded.

Keywords: production complex, production nature usage, ecological situation, ecological-geographical problem, ecological skeleton of territory, problematic ecological-production district, Sumy area.

Сюткин С.И. Общественно-географические направления оптимизации производственного комплекса Сумской области с целью улучшения экологической ситуации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.02 - экономическая и социальная география. - Специализированный ученый совет Д 26.163.01, Институт географии НАН Украины.

В диссертационной работе углублены теоретико-методические основы исследования пространственно-временного взаимодействия общества и природы, раскрыты суть и факторы формирования эколого-географических проблем с общественно-географических позиций. Усовершенствована типизация эколого-географических проблем производственного природопользования.

Эколого-географическая проблема - целостный комплекс вопросов, возникающих в связи с объективными и субъективными противоречиями общественно-природного взаимодействия и проявляющихся как дисбаланс в организации природопользования и нарушение стандартов качества окружающей среды, количества и качества ресурсов. Общественно-географический подход к изучению эколого-географических проблем предусматривает: представление об окружающей среде, как триединстве природной, социальной и экономической сред в определенных территориальных формах; интегральность и системность изучения; проблемно-ситуаци-онное направление исследования.

Выделены исторические типы природопользования на территории Сумского Приднепровья и соответствующие им типы природно-антропогенных ландшафтов. Установлены главные особенности и тенденции современного развития эколого-географических проблем производственного комплекса Сумской области в контексте стратегии устойчивого развития. Рассмотрены возможности перехода от современной социоприродной среды к ноосферной в условиях прогнозируемого постиндустриального периода.

Центральным пунктом общественно-географического исследования эколого-географических проблем производственного природопользования является не собственно процесс преобразования природного субстрата в конечный продукт, а изучение тех территориальных объектов, в пределах которых происходит данное превращение. В работе выявлены основные элементы территориальной структуры производственного природопользования на уровне региона областного ранга и их влияние на формирование разных типов экологических ситуаций. Создана картографическая модель территориальной структуры природопользования Сумской области. Инерционность этой структуры - реальность, с которой необходимо считаться.

Сельскохозяйственное использование земель - одна из главных форм материализации антропогенного влияния на природные комплексы. В отличие от промышленного, сельскохозяйственное освоение территории носит не локальный, а площадной характер. Это обстоятельство усиливает актуальность географических исследований, однако, на иных методических принципах. В диссертации разработаны методические основы бассейнового подхода к общественно-географическому исследованию сельскохозяйственного природопользования и уровней антропогенной нагрузки на агроландшафты.

Разработана оригинальная методика проблемного эколого-производствен-ного районирования и проведена ее апробация на примере территории Сумской области. Проблемный эколого-производственный район рассматривается как участок территории, характеризующийся специфической совокупностью эколого-географических проблем производственного природопользования, существенно отличающейся от соответствующих совокупностей на смежных территориях. Учитывая, что не вся эколого-географическая информация поддается формализации, был использован метод экспертных оценок. На основе структуры исходной информации выделено 4 эколого-производственных района и 8 подрайонов, представлена их содержательная характеристика. Обоснованы принципы формирования экологического каркаса территории.

Ключевые слова: производственный комплекс, производственное природопользование, экологическая ситуация, эколого-географическая проблема, экологический каркас территории, проблемный эколого-производственный район, Сумская