НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРИКОРДОННИХ ВІЙСЬК УКРАЇНИ

ім. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Юрчук Юрій Григорович

УДК 37. 01: 355. 23

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ

УЧІННЯ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ

ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ

Спеціальність 20.02.02

Військова педагогіка та психологія

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Здобувач Юрчук Ю. Г.

Хмельницький - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького, Державний комітет у справах охорони державного кордону України.

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент ГАЛІМОВ Анатолій Володимирович, Національна Академія Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького, начальник науково-організаційного відділу.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор СМЕТАНСЬКИЙ Микола Іванович, Вінницький державний педагогічний університет, кафедра педагогіки, завідувач кафедри.

кандидат педагогічних наук, доцент ЖЕЛДАК Альберт Андрійович, Державний комітет у справах охорони державного кордону України, м. Київ, начальник управління підготовки військ.

Провідна установа - Національна академія оборони України, кафедра суспільних наук, Міністерство оборони України, м. Київ.

Захист відбудеться 27 вересня 2000 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02 Національної академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького, 29003, м. Хмельницький, вул. Шевченка, 46.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної академії Прикордонних військ України (29003, м. Хмельницький-3, вул. Шевченка, 46).

Автореферат розісланий 16.08. 2000 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат військових наук,

професор В. Бастричев

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Проблема розвитку культури учіння слухачів відноситься до числа тих “вічних” проблем, які вже багато років перебувають у центрі уваги передової військово-педагогічної громадськості.

Не втратила свого значення ця проблема і в наші дні. Сьогодні військовими педагогами ведуться активні пошуки чинників підвищення ефективності учіння слухачів вищих військових навчальних закладів у сучасних умовах (Барабанщиков О. В., Давидов В. П., Іщенко Д. В., Кікоть В. Л., Сафін О. Д., Слєпов В. Я., Юрченко Я. Я. й ін.).

На основі цих праць було розроблено ряд дидактичних концепцій і методичних систем, які запроваджувалися у практичній діяльності ввузів. Однак життя ускладнюється і висуває все нові й нові вимоги до підготовки військових фахівців зокрема і особливо в умовах розбудови Збройних Сил незалежної України. Це стимулює науковий пошук нових підходів і розробку нових, більш ефективних дидактичних моделей і методичних систем, спрямованих на докорінне поліпшення якості підготовки офіцерського складу Збройних Сил загалом і внутрішніх військ МВС України зокрема.

Актуальність теми. Багаторічна практика незаперечно свідчить, що підготовку висококласних військових фахівців, які здатні були б творчо мислити і ефективно діяти в нестандартних умовах, бездоганно виконувати свій військовий і конституційний обовязок, неможливо здійснювати традиційними методами і засобами без якісного поліпшення технологічних основ навчального процесу слухачів у ввузі. Аналіз статистичних даних свідчить, що лише кожний шостий слухач вчиться на повну потужність, 60 % слухачів навчаються нижче своїх можливостей і, отже, неповністю реалізують свій інтелектуальний і творчий потенціал.

У той же час аналіз психолого-педагогічної літератури дає підстави зробити висновок, що педагогічною наукою нагромаджено багатий фонд цінних ідей, спираючись на які можна успішно розробляти нові підходи та конструювати нові дидактичні моделі удосконалення навчального процесу у ввузах, зокрема в напрямку організації навчальної діяльності слухачів ввузів. Ці ідеї простежуються в роботах Ю. К. Бабанського, В. Я. Васильєва, П. Я. Гальперіна, І. І. Іллясова, О. М. Леонтьєва, А. С. Макаренка, М. І. Сметанського, В. О. Сухомлинського, Н. Ф. Тализіної, В. І. Хальзанова, В. Ф. Шаталова, Я. Я. Юрченка та інших.

Наукове осмислення цих ідей і творче запровадження їх у практичну діяльність ввузів складає один з головних напрямків сучасних наукових пошуків.

Таким чином, невідкладна потреба в нових, більш ефективних педагогічних технологіях, зокрема у розробці дидактичних і методичних засад культури учіння слухачів ввузів, з одного боку, і недостатня наукова розробленість цієї проблеми з іншого визначили вибір теми дисертаційного дослідження “Педагогічні умови розвитку культури учіння майбутніх офіцерів внутрішніх військ МВС України”.

Наукове завдання полягає у визначенні й обгрунтуванні педагогічних умов ефективного розвитку культури учіння слухачів вищих військових навчальних закладів.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності до плану науково-дослідних робіт у Прикордонних військах України (НДР № 200-2302 І).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в розробці та обгрунтуванні методичних рекомендацій щодо організації ефективного, педагогічно керованого процесу розвитку культури учіння слухачів вищих військових навчальних закладів. Задачами дослідження є:

1.

2.

3.

4.

Обєкт дослідження: розвиток культури учіння слухачів вищих військових навчальних закладів.

Предмет дослідження: педагогічні умови розвитку культури учіння слухачів.

Для розвязання поставлених завдань використовувались такі методи дослідження: спостереження, бесіда, анкетування, експертна оцінка, педагогічний експеримент, науковий аналіз літературних джерел, методи математичної обробки даних, побудова графіків, таблиць, діаграм тощо. Так, з метою визначення харектеру та змісту способів і форм, які застосовувалися для розвитку культури учіння, збору інформації про якість засвоєння навчального матеріалу проводилося суцільне і вибіркове спостереження. Інтервювання проводилося з метою вивчення розуміння педагогами і командирами проблеми розвитку культури учіння слухачів. Анкетуванням виявлялися рівні здібностей слухачів, їхня мотиваційна спрямованість і особисте ставлення до процесу учіння. Зіставлення і порівняння дозволили виявити динаміку змін рівня культури учіння слухачів та процесу його розвитку. Якісно-кількісна обробка та інтерпретація зібраної і систематизованої інформації проводилася за допомогою методів математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Удосконалено змістовий аспект понять “культура учіння”, “розвиток культури учіння”; визначено педагогічні умови розвитку культури учіння майбутніх офіцерів внутрішніх військ; удосконалено критерії оцінки розвитку культури учіння слухачів. Набула подальшого розвитку система заходів, спрямованих на озброєння викладачів і командирів відповідними знаннями, навиками, уміннями ефективного управління процесом розвитку культури учіння майбутніх офіцерів внутрішніх військ.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблена і експериментально апробована комплексно-цільова програма розвитку культури учіння слухачів дозволила визначити і обгрунтувати практичні рекомендації керівництву ввузів, професорсько-викладацькому складу, командирам курсантських підрозділів, які дозволять підвищити педагогічну майстерність у сфері розвитку культури учіння, активізувати пізнівальну діяльність слухачів, залучати слухачів до організації і проведення занять, науково-дослідної роботи.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес підготовки офіцерів на окремому факультеті внутрішніх військ МВС України при НАПВУ ім. Богдана Хмельницького (акт реалізації від 25.01.2000 р.) і на факультеті внутрішніх військ Київського інституту внутрішніх справ МВС України (акт реалізації від 3.02. 2000 р.).

Особистий внесок здобувача. У статті “Вплив педагогічного фактора на розвиток культури навчальної діяльності”, що опублікована у співавторстві, особистим внеском здобувача є визначення ступеня, механізму і тривалості впливу педагогічного фактора на розвиток культури учіння слухачів ввузів. У статті “Ефективність розвитку культури навчальної діяльності як основний критерій її оцінки” особистим внеском здобувача є визначення характерних рис, що відображають якісну сторону діяльності щодо розвитку культури учіння слухачів ввузів.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні і практичні результати дослідження обговорювалися на науково-практичній конференції “Психолого-педагогічні основи формування готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до професійної діяльності у військах згідно з вимогами колегії держкомкордону від 9.07.98 р.” 23 жовтня 1998 р., м. Хмельницький, на науково-методичному засіданні кафедр “Тактики та оперативного використання внутрішніх військ” і “Педагогіки та психології”, де одержали позитивну оцінку і були рекомендовані до захисту.

Публікації. Основні результати дослідження, висновки і рекомендації відображені в чотирьох наукових статтях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовуються актуальність обраної теми, мета і основні завдання дослідження, визначаються його методологічні й науково-теоретичні основи, розкривається наукова новизна, практична значущість роботи і результати дослідження, наведено відомості про апробацію, публікації.

У першому розділі дисертації - “Теоретико-методологічний аналіз розвитку культури учіння слухачів ввузів” - визначено сутність розвитку культури учіння слухачів, проаналізовано фактори, які впливають на цей процес, а також викрито властиві їй суперечності і закономірності розвитку.

Аналіз робіт провідних учених минулого і сучасності показує, що проблема розвитку культури учіння слухачів відноситься до числа тих “вічних” проблем, які здавна цікавили теоретиків і практиків навчання і виховання. Вже починаючи з античних часів видатні мислителі і педагоги минулого (Сократ, Арістотель) розуміли важливість і необхідність ефективної організації навчальної діяльності.

В епоху Відродження відомий чеський педагог Ян Амос Коменський, аналізуючи педагогічну практику, яка склалася на той час, вказував: “Якщо до вершин знань доходять тільки деякі, то причину низької ефективності учіння необхідно шукати в методиці, при правильно обраній методиці можна кого завгодно підняти на яку завгодно висоту”. Аналогічної точки зору дотримувався і видатний швейцарський педагог Йоган Генріх Песталоцці.

Вагомий внесок у теорію і методику учіння зробив видатний російський педагог К. Д. Ушинський. У своїх працях він наголошував на необхідності розвитку у слухачів вміння самостійно працювати, при цьому вказуючи на те, що неможна перед слухачами ставити навчальні завдання, якщо вони не оволоділи відповідними навиками самостійної роботи.

Індивідуально-особистісний характер носить підхід до цієї проблеми іншого знаменитого педагога і історика - В. О. Ключевського. Він, зокрема, зазначав, що процес розвитку культури учіння носить творчий характер і перебуває за межами викладацької техніки і методики.

Не втратили свого значення погляди і положення стосовно учіння класиків радянської педагогіки П. П. Блонського, А. С. Макаренка,В. О. Сухомлинського, С. Т. Шацького. Зокрема А. С .Макаренко вважав, що навчати людину вчитися, творчо підходити до своєї діяльності – завдання складне, оскільки необхідно змусити “людину думати, бачити, дивитися, знаходити, міркувати”. Проте найбільш активно проблема розвитку культури учіння почала розроблятися у післявоєнний період в роботах Л. С. Виготського, П. Я. Гальперіна, В. В. Давидова, В. Я. Ляудиса.

Необхідно зазначити, що не обходили даної проблеми і військові педагоги. В історичному плані заслуговують на увагу педагогічні погляди Петра І, О. В. Суворова, М. І. Кутузова, М. І. Драгомирова.

Так, М. І. Драгомиров зазначав, що досягти успіху в навчанні неможливо, якщо навчальна робота носить рутинний характер, нецікава, не дає можливості слухачам проявити творчість, ініціативу і самостійність, якщо вони не розуміють сутності своєї діяльності.

Ідея вдосконалення навчального процесу і навчальної діяльності як його складової частини представлена і в сучасній військовій педагогіці (Барабанщиков О. В., Бєшенцев В. М., Давидов В. П., Іщенко Д. В., Корольов О. П., Сафін О. Д., Томків І. О. та ін.).

Однією з сучасних тенденцій розвитку теорії і методики навчально-виховного процесу є намагання розглядати його в культурологічному аспекті Ця тенденція розглядати педагогічний процес з позиції культури або у тісному зв'язку з нею характерна не лише для пострадянських держав. Про це свідчать матеріали Мексиканської всесвітньої конференції ЮНЕСКО (Мехіко, 1982 р.), на якій докладно і по-новому, у відповідності до тієї драматичної ситуації, що склалася в умовах технічної цивілізації, розглядалися питання стосовно ролі і функцій культури. На цій конференції було дано загальне визначення культури, керуючись яким автором визначено, що під поняттям “культура учіння” слід розуміти певний ступінь її досконалості, яка проявляється в якості навчальних дій та успішності слухачів, а під поняттям “розвиток культури учіння слухачів” - педагогічно керований процес її якісних змін, повязаних з виробленням у них позитивних мотивів до учіння та озброєнням їх системою ефективних способів опанування навчальним матеріалом в конкретних умовах життєдіяльності ввузу.

Результати дисертаційного дослідження дозволили зробити висновок, що розвиток культури учіння слухачів безумовно визначає специфіку побудови навчально-виховного процесу у ввузі. Недооцінка розвитку цього процесу приховує небезпеку роботизації майбутніх офіцерів, формування їх як сліпих, бездумних і бездушних виконавців чужої волі,“ живих автоматів”.

Історико-педагогічний аналіз проблеми, а також вивчення процесу учіння понад 300 курсантів, дозволили автору визначити його структуру і ряд характерних особливостей. Наприклад, для досягнення відповідного рівня розвитку культури учіння слухачі повинні відчувати потребу в учінні, яка є джерелом активності особистості і лежить в основі виникнення її мотивацій. За А. Дистервегом розвиток і освіта жодній людині не можуть бути надані або повідомлені. “Кожен, хто бажає до них прилучитися повинен досягти цього особистою діяльністю, власними силами, власним напруженням. Ззовні він може отримати тільки спонукання”.

Щоб досягти відповідного рівня розвитку культури учіння слухачі повинні відчувати потребу в навчальній діяльності, яка є джерелом активності особистості і лежить в основі виникнення її мотивації. Мотиви не тільки спонукають і спрямовують учіння слухача, але й надають його діям субєктивного, особистісного характеру.

Потреби і мотивація особистості є тим фундаментом, на якому формується мета учіння, що включає в себе систему знань, навиків і вмінь, якими прагне оволодіти слухач, і яка визначає спосіб і характер дій людини, тобто розробку програми дій для оволодіння відповідними знаннями.

Програма дій реалізується безпосередньо в навчальних діях і включає в себе:

дії щодо пошуку навчального матеріалу і його засвоєння;

дії для закріплення отриманих знань, початкових навиків, умінь і включення їх до структури власного досвіду;

дії щодо самоконтролю за мірою засвоєння навчального матеріалу.

Результати дослідження підтвердили правильність висунутої В. А. Якуніним ідеї про те, що здійснення навчальної діяльності та її розвиток є керованим процесом, її ефективність залежить від якісної організаціїї навчальної діяльності викладачів і командирів, яка проявляється в культурі учіння слухачів.

Автором в ході проведених досліджень було встановлено, що на процес розвитку культури учіння слухачів впливають індивідуально-психологічні, соціально-психологічні, педагогічні, нормативно-правові, організаційно-діяльнісні, матеріально-технічні, побутові групи факторів.

Ступінь впливу, механізм і тривалість дії того чи іншого фактора на навчальну діяльність неоднакові. Деякі з них впливають на даний процес опосередковано, через багатогранні соціально-економічні, політичні й інші суспільні відносини, інші – безпосередньо, прямою дією.

Як показали результати експертного опитування, до числа факторів безпосереднього впливу відноситься група індивідуально-психологічних факторів: світогляд, інтелект, мотиви, воля і почуття слухача.

З групою індивідуально-психологічних факторів тісно повязана і група соціально-психологічних факторів, яка має великий вплив на учіння слухача. Характер взаємовідносин, що склалися між слухачами у взводі, між слухачами і командирами, морально-психологічна атмосфера, що панує в колективі, зацікавленість або байдужість до навчання його членів - все це впливає на учіння.

За оцінкою самих слухачів одним з найбільш потужних факторів, що впливають на їхню навчальну діяльність, є власне група педагогічних факторів (зазначили понад 70 % слухачів). Однак дослідження показало, що цей вплив міг би бути ще більшим за відповідної організації навчального процесу.

Таким чином, за результатами опитування, експертних оцінок автор зробив висновок, що педагогічна діяльність викладачів не завжди повною мірою відповідає вимогам, які висуваються до неї.

Аналіз педагогічної практики свідчить, що там, де педагоги прагнуть організувати активну навчальну діяльність слухачів, роблять все можливе, щоб залучити їх до творчого навчального процесу, там досягається найвищий результат. Слухачі виявляють бажання самостійно “здобувати” знання, міркувати, застосовувати ці знання на практиці. Така навчальна робота потребує зусиль, напруженості всіх внутрішніх сил, але разом з тим вона приносить їм радість і задоволення.

Аналіз і систематизація груп факторів, які впливають на процес розвитку учіння слухачів, свідчить, що їх вплив, в силу своєї певної вираженості і сформованості може мати як позитивну, так і негативну спрямованість. Найбільш негативного впливу цьому процесу завдає недостатньо високий рівень індивідуально-психологічної готовності слухачів до активної пізнавальної діяльності, що проявляється у несформованості необхідних соціальних мотивів, нерозвиненості інтелектуальних здібностей, у слабких навиках управління вольовими процесами, невмінні визначити мету навчальної діяльності і способи її здійснення.

У другому розділі – “Дослідно-експериментальна перевірка ефективності програми розвитку культури учіння слухачів” – визначено й експериментально перевірено основні шляхи і умови розвитку культури учіння слухачів.

Одним з найбільш важливих і складних моментів у дисертаційному дослідженні виявилася розробка критеріїв, за якими можна було б зробити висновок про якість учіння слухачів і ефективність заходів, спрямованих на підвищення рівня його культури.

З метою визначення характерних рис, що відображають якісну сторону дій, спрямованих на розвиток культури учіння слухачів, автором було опрацьовано ряд заходів щодо розвязання цієї проблеми: опитано 26 викладачів провідних дисциплін, 8 офіцерів навчального відділу, 17 командирів підрозділів, 210 слухачів на на 3 факультетах, проаналізовано теоретичні висновки, зроблені в роботах провідних вчених. У результаті проведеної роботи автором у дисертаційному дослідженні визначені характерні риси, що відображають якісну сторону діяльності щодо розвитку культури учіння слухачів, які і було покладено в основу критеріальної оцінки цього процесу.

В теперішній час у психолого-педагогічній і соціологічній літературі є визнаною і перевіреною точка зору про можливість кількісної оцінки якісних ознак того чи іншого педагогічного явища. У дисертаційному дослідженні застосовувалася 4-х бальна шкала оцінки рівня сформованості культури учіння слухачів, яка дається у відносних показниках-балах і визначає ступінь відповідності досягнутого рівня цього педагогічного явища прийнятому за еталон. Такий підхід до оцінки дидактичних явищ з точки зору кількісно-якісної характеристики дозволив досить обєктивно оцінити рівень забезпечення єдності військово-педагогічної теорії і практики в діяльності педагогів і командирів щодо розвитку культури учіння слухачів; визначити які зміни та в якій мірі відбулися в навчальній діяльності слухачів. Оцінка вироблялася спеціально підібраними експертами.

За цією шкалою оцінювалася діяльність викладачів і командирів, спрямована на розвиток культури учіння слухачів (К-1), а також успішність (Р-1) і якість навчальної діяльності (Р-2).

Рівень якісної характеристики діяльності викладачів і командирів щодо розвитку культури учіння слухачів виглядає таким чином:

Високий рівень характеризується яскравим виявленням високоефективної педагогічної діяльності, а також високими і стабільними показниками в учінні слухачів.

Середній рівень має досить яскравий і стійкий прояв більшості характерних рис високоефективної педагогічної діяльності і досить високі показники в учінні слухачів.

Низький рівень характеризується деяким проявом важливих рис високоефективної педагогічної діяльності, а показники в учінні коливаються на рівні між доброю і задовільною оцінками.

Незадовільний рівень характеризується відсутністю прояву рис високоефективної педагогічної діяльності, показники в учінні слухачів коливаються на рівні задовільної оцінки.

Дослідження рівневих показників у характері діяльності, спрямованої на розвиток культури учіння слухачів, супроводжувалося їх кластерним аналізом. Належність викладачів до того чи іншого кластеру визначалася на основі експертної оцінки їхніх характеристик.

Автором у ході дослідження виявлено декілька груп викладачів і командирів підрозділів як організаторів учіння слухачів.

Групі “майстри” притаманний високий рівень якісної характеристики у діяльності щодо розвитку культури учіння слухачів і, відповідно, групі “прагматики” - середній, “формалісти” – низький, а “антипедагоги” – незадовільний.

Дисертантом також визначено якісні характеристики рівнів розвитку культури учіння слухачів.

Високий рівень розвитку культури учіння характеризується постійною спрямованістю на отримання максимально можливого результату з усіх предметів і яскраво вираженим бажанням розвивати навики і вміння в процесі учіння.

Середній рівень характеризується спрямованістю на отримання максимального результату з провідних предметів, наявністю прагнення розвивати навики і вміння в учінні.

Низький рівень характеризується спрямованістю на отримання позитивної оцінки і слабким бажанням розвивати навики і вміння в учінні.

Незадовільний рівень характеризується спрямованістю на отримання позитивної оцінки і відсутністю бажання вдосконалювати навики і вміння в учінні.

Застосування цієї системи критеріїв і показників свідчить, що вони є необхідним інструментом оцінки розвитку культури учіння слухачів і допомагають організувати діяльність для підвищення професійно-педагогічної майстерності педагогів і командирів.

На основі вивчення теоретичних положень проблеми, аналізу практики, що склалася у розвитку культури учіння слухачів, і факторів, які впливають на неї, автором було проведено дослідно-експериментальну роботу з метою перевірити і підтвердити висунуті припущення про можливість ефективного розвитку культури учіння слухачів в процесі навчання у ввузі. Для цього дисертантом було розроблено комплексно-цільову програму розвитку культури учіння слухачів. За рекомендацією навчального відділу відбирались експериментальні і контрольні взводи. Автоматично до складу учасників експериментального дослідження ввійшли викладачі, які проводили заняття в цих взводах, і, відповідно, командири підрозділів.

Експертною групою було проведено ранжирування педагогічного і командного складу за рівнем реалізації ними рекомендацій педагогічної науки в сфері розвитку культури учіння. У цей же час було проведено зондажне дослідження з метою виявлення початкового рівня культури учіння слухачів. В основу оцінки було покладено показники успішності і якості.

Дослідно-експериментальна робота проводилася у чотири етапи.

Перший етап – етап становлення учіння слухачів. Він охоплював часові рамки з дня вступу слухачів до ввузу і до закінчення першого семестру. На цьому етапі проходила адаптація першокурсників до навчально-службової діяльності.

Другий етап – етап алгоритмізації учіння. Він охоплював другий семестр. Слухачі в цей період ніби переходять якісний рубіж в учінні.

Третій етап – етап творчо-репродуктивного учіння, який охоплював третій-четвертий семестри. За цей час у слухачів вироблялися вміння визначити загальну послідовність дій, порівнювати досягнуте з наміченим і, за необхідністю, змінювати алгоритм вирішення завдання.

Четвертий етап – етап творчо-продуктивного учіння, який охоплював пятий-восьмий семестри. На цьому етапі проходить закріплення знань, навиків і вмінь у процесі учіння через розвиток і вдосконалення творчих починань у навчальній і науково-дослідній роботі. Слухач прагне добитися реалазації свідомо висунутої ним, а не запропонованої ззовні мети.

По закінченні кожного етапу проводилися контрольні заміри і вносилися відповідні корективи в навчальний процес. Результати дослідження наведено в таблицях 1, 2, 3.

Таблиця 1

Розподіл викладачів і командирів курсантських підрозділів

за рівнем діяльності щодо розвитку культури учіння слухачів

на різних етапах дослідження

Е т а п | Експериментальна група | Контрольна група

В | С | Н | НЗ | середній бал | В | С | Н | НЗ | середній бал

Попередній | - | 5 | 7 | 4 | 3,06 | 1 | 5 | 7 | 3 | 3,25

1 | - | 7 | 6 | 3 | 3,25 | 1 | 5 | 8 | 2 | 3,31

2 | 1 | 7 | 6 | 2 | 3,43 | 1 | 6 | 7 | 2 | 3,37

3 | 3 | 6 | 6 | 1 | 3,68 | - | 6 | 8 | 2 | 3,25

4 | 3 | 7 | 5 | 1 | 3,75 | 1 | 6 | 7 | 2 | 3,37

П р и м і т к а : “В” - високий рівень діяльності щодо розвитку культури учіння слухачів, “С” – середній, “Н” – низький, “НЗ” – незадовільний

Таблиця 2

Розподіл рівня культури учіння в експериментальних

і контрольних взводах на різних етапах дослідження

Е т а п | Експериментальна група | Контрольна група

успішність (бали) | якість

(бали) | Успішність (бали) | якість

(бали)

Попередній | 2,9 | 2,25 | 2,95 | 2,25

1 | 3,1 | 2,5 | 3,0 | 2,41

2 | 3,3 | 3,0 | 3,15 | 2,75

3 | 3,7 | 3,6 | 3,4 | 3,25

4 | 4,15 | 3,9 | 3,8 | 3,6

Таблиця 3

Порівняння початкового і кінцевого показників

успішності і якості експериментальної (ЕГ) та контрольної (КГ) груп

Г р у п а | Показники (початковий і кінцевий заміри)

Р - 1 | Р - 2

Р-1 почат. | Р-1

кінц. | Р - + | Р-2 почат. | Р-2

кінц. | Р - +

Е Г | 2,9 | 4,15 | 1,25 | 2,25 | 3,9 | 1,65

К Г | 2,95 | 3,8 | 0,85 | 2,25 | 3,6 | 1,35

Різниця між ЕГ і КГ | - 0,05 | + 0,35 | + 0,4 | 0 | + 0,3 | + 0,3

П р и м і т к а : Р-1 – успішність, Р-2 – якість учіння слухачів.

Таким чином аналіз одержаних в ході дослідження числових показників, що відображені в таблицях, дає змогу авторові стверджувати, що запровадження в навчальний процес розробленої автором комплексно-цільової програми розвитку культури учіння слухачів сприяє підвищенню ефективності розвитку культури учіння майбутніх офіцерів; зростання успішності навчальної діяльності слухачів обовязково супроводжується розвитком якості учіння; вдосконалення навиків учіння слухачів перебуває в безпосередньому звязку з рівнем професійної майстерності викладачів і командирів; рівень культури учіння слухачів залежить від рівня організації її розвитку.

В третьому розділі – “Умови розвитку культури учіння слухачів” – розкриваються основні умови підвищення рівня культури учіння слухачів ввузів; формування готовності слухачів до високорезультативної навчальної діяльності, педагогізація умов їхньої життєдіяльності, удосконалення управління процесом розвитку культури учіння слухачів в сучасних умовах.

Теоретичний аналіз проблеми, що досліджується, отримані результати дослідно-експериментальної роботи свідчать про те, що одним з основних шляхів розвитку культури учіння слухачів є формування їх готовності до високорезультативної навчальної діяльності.

Під готовністю слухачів до ефективної навчальної діяльності слід розуміти особливий функціональний стан, який характеризується сформованістю і мобілізованістю всіх компонентів їх психіки, необхідних для ефективного розвязання навчальних завдань. До таких компонентів відносяться: стійка мотивація слухачів до вдосконалення навчальної діяльності; спрямованість на оволодіння відповідними знаннями, навиками, вміннями; вироблення стійкої цільової настанови на досягнення максимально можливих результатів; розвиток у слухачів упевненності в своїх силах і можливостях.

У ході експериментальної роботи було встановлено, що у значної частини слухачів досить низький рівень готовності до високорезультативної навчальної діяльності. Виходячи з цього було розроблено методику активізації пізнавальної діяльності, яка була спрямована саме на те, щоб надати учінню слухачів максимальної особистої зацікавленості; націлити їх на учіння, яке б характеризувалось як активне, наполегливе і творче; повніше розкрити свій пізнавальний потенціал; навчити слухачів на практиці розвязувати навчальні завдання найбільш раціональними й ефективними способами; виробити у них впевненність у тому, що за відповідної підготовки вони здатні успішно навчатися.

Також результати дослідження дозволили зробити висновок, що для досягнення високих результатів навчальної діяльності необхідно розвивати у слухачів мотиви, які б спонукали їх до активної роботи над собою з метою повної реалізації свого пізнавального потенціалу.

Істотний вплив на розвиток мотивації ефективного учіння слухачів (на думку понад 70 % викладачів і командирів) має визначення перспектив у навчальній діяльності і створення можливостей для їх досягнення.

Глибокі і якісні зміни в мотиваційно-цільовій сфері відбуваються тоді, коли високопродуктивна навчальна діяльність набуває особистісного сенсу. Досягненню цього сприяє спрямованість діяльності командно-викладацького складу на вироблення у слухачів стійкої пізнавальної мотивації, створення ідеального зразка навчальної діяльності, формування реальних перспектив в учінні, “культу учіння” в курсантських колективах.

У процесі дослідження було встановлено, що найбільші труднощі у слухачів викликає визначення мети учіння, сприймання навчального матеріалу, його усвідомлення і фіксація (структурування, систематизація), запамятовування інформації, вміння застосувати засвоєні знання на практиці тощо.

Для подолання цих труднощів було розроблено спецкурс “Культура учіння слухачів”. Його викладання дозволило певною мірою розвязати завдання озброєння слухачів теоретичними знаннями у сфері учіння.

Автором у результаті дослідно-експериментальної роботи були визначені основні умови, які сприяють ефективному розвитку культури учіння:

а) навчальний процес у ввузі повинен відповідати сучасним вимогам військово-педагогічної науки і практики;

б) наявність у ввузі навчальної програми, зміст якої спрямований на розвиток культури учіння слухачів і активізацію їхньої пізнавальної діяльності;

в) узгодженність тематичних планів, навчальних програм з розкладом занять за предметами навчання;

г) індивідуалізація учіння;

д) наукова організація самостійної підготовки слухачів;

е) раціональне використання слухачами бюджету часу, наданого на самостійну роботу;

є) всебічне методичне забезпечення навчального процесу;

ж) створення здорового морально-психологічного клімату в курсантських підрозділах, зокрема “культу учіння”;

з) організація матеріально-технічного забезпечення навчального процесу і створення умов відпочинку слухачів.

На створення таких умов і були спрямовані зусилля командування ввузів, факультетів, кафедр.

У процесі дисертаційного дослідження було опрацьовано систему управління процесом розвитку культури учіння слухачів. Вона має складну структуру і реалізовується поетапно. На етапі визначення мети, центральною ланкою є прийняття управлінського рішення (програмування) і планування діяльності щодо розвитку учіння слухачів. Наступним етапом є етап практичної реалізації наміченої програми і плану діяльності. Заключний етап управлінської діяльності - аналіз ефективності проведеної роботи і внесення коректив до наміченої програми і плану дій.

Вивчення управлінської діяльності розвитку культури учіння та здійснення дослідно-експериментальної роботи дозволили авторові сформулювати ряд вимог, дотримання яких сприяє підвищенню ефективності управлінської практики.

Перша група вимог має загальнометодологічний характер і поширюється на всю діяльність, що стосується управління навчальним процесом у ввузі. Вона включає такі складові:

а) будь-яке прийняте рішення повинно відповідати сучасним вимогам військово-педагогічної науки;

б) в ході управління розвитком культури учіння майбутніх офіцерів необхідно поєднати централізацію керівництва з наданням викладачам і командирам ланки “начальник курсу – командир взводу” права широкої ініціативи;

в) управлінська діяльність щодо розвитку культури учіння слухачів вимагає комплексного підходу до її здійснення.

Друга група вимог стосується більш вузького кола питань, а саме питань розробки управлінських рішень і планування діяльності, спрямованої на розвиток культури учіння.

Наступна група вимог стосується проблем керівництва і забезпечує практичну реалізацію наміченої програми і плану розвитку культури учіння.

Завершальними у загальній системі вимог є вимоги, які стосуються аналізу ефективності та корегування програми і плану дій.

Проведена експериментальна робота дозволила виявити не тільки систему вимог, керуючись якими можна значною мірою підвищити ефективність управлінської діяльності, але й цілісну систему методів, комплексне застосування яких забезпечуватиме досягнення необхідного результату.

Дослідження показало, що цілеспрямована робота щодо вдосконалення управління процесом розвитку культури учіння слухачів позитивно впливає на збагачення особистого досвіду слухачів у даній сфері, якість учіння й успішність, а саме управління посідає центральне місце в системі заходів, які забезпечують успішне вирішення проблем розвитку культури учіння слухачів в сучасних умовах.

ВИСНОВКИ

Докорінні перетворення, які відбуваються в державі, військова реформа вимагають нових наукових підходів і технологічних рішень щодо організації підготовки військових спеціалістів, зокрема майбутніх офіцерів внутрішніх військ МВС України. Одним з таких перспективних підходів є розгляд навчально-виховного процесу у вищих військових навчальних закладах в культурологічному аспекті.

1. Удосконалено змістовий аспект культури учіння, під яким слід розуміти певний рівень його досконалості, який проявляється в якості здійснюваних дій і успішності слухачів.

2. Розвиток культури учіння є педагогічно керованим процесом її якісних змін, поєднаним з виробленням у слухачів позитивних мотивів до навчальної діяльності і озброєнням їх системою ефективних способів оволодіння навчальним матеріалом.

3. Розвиток культури учіння слухачів протікає під впливом: індивідуально-психологічних особливостей слухачів; соціально-психологічного клімату в підрозділі; характеру діяльності педагогів і командирів; нормативно-правового регулювання навчального процесу; організації матеріально-технічного, матеріального, побутового забезпечення діяльності педагогів, командирів і слухачів.

4. Розроблені критерії дають змогу оцінити рівні якісної характеристики діяльності викладачів і командирів щодо розвитку культури учіння слухачів, а також рівні якісної характеристики діяльності слухачів щодо розвитку культури учіння.

5. Розвиток культури учіння слухачів здійснюється у чотири етапи: становлення; алгоритмізація; творчо-репродуктивне учіння; творчо-продуктивне учіння.

6. Розроблена комплексно-цільова програма розвитку культури учіння слухачів вищих військових навчальних закладів підтвердила, що якщо учінню слухачів надати максимальної особистої зацікавленості, націлити їх на активне, наполегливе, творче учіння, повне розкриття їх максимального потенціалу, навчити на практиці раціонально й ефективно вирішувати навчальні завдання, то за відповідної підготовки і самовиховання кожен слухач може успішно навчатися.

7. Розроблена методика активізації пізнавальної діяльності дозволяє націлити слухачів на здійснення високорезультативного учіння.

8. Проведене дослідження підтвердило висунуту гіпотезу і показало, що готовність слухачів до здійснення високорезультативного учіння, створення нормальних умов їх життєдіяльності, досконале управління навчальним процесом дозволяють вирішити проблему розвитку культури учіння слухачів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Юрчук Ю. Г. Сутність і умови розвитку культури навчальної діяльності майбутніх офіцерів внутрішніх військ МВС України // Матеріали науково-практичної конференції “Психолого-педагогічні основи формування готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до професійної діяльності у військах згідно з вимогами колегії Держкомкордону від 9.07.1998 р.” 23.10.1998. - Хмельницький: Видавництво АПВУ, 1998. – С. 59-61.

2. Томків І. О., Юрчук Ю. Г. Вплив педагогічного фактора на розвиток культури навчальної діяльності // Збірник наукових праць № 9, ч. ІІ. – Хмельницький: Видавництво АПВУ, 1999. - С. 219-223.

3. Юрчук Ю. Г. Умови підвищення культури навчальної діяльності слухачів // Збірник наукових праць № 10, ч. ІІ. – Хмельницький: Видавництво АПВУ, 2000. - С. 275-279.

4. Томків І. О., Юрчук Ю. Г. Ефективність розвитку культури навчальної діяльності як основний критерій її оцінки. // Наукові записки № 2 - Вінниця: Видавництво Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського, 2000. - С. 53-55.

АНОТАЦІЇ

Юрчук Ю. Г. Педагогічні умови розвитку культури учіння майбутніх

офіцерів внутрішніх військ МВС України

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 20.02.02 – “Військова педагогіка і психологія”. – Національна академія Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького, Хмельницький, 2000.

У дисертаційній роботі вдосконалено змістовий аспект понять “культура учіння”, “розвиток культури учіння”. Визначено фактори, які впливають на процес розвитку культури учіння слухачів. Розроблено критерії оцінки діяльності викладачів і командирів з розвитку культури учіння слухачів та якісної характеристики діяльності самих слухачів з розвитку культури учіння.

Теоретично обгрунтована і експериментально апробована комплексно-цільова програма розвитку культури учіння озброює викладачів і командирів відповідними знаннями, навиками й уміннями для управління процесом учіння слухачів, а запропонована методика активізації пізнавальної діяльності слухачів дає можливість підняти розвиток культури учіння слухачів на більш високий і якісний рівень.

Автором розроблені практичні рекомендації командирам і викладачам щодо удосконалення педагогічного керівництва процесом розвитку культури учіння слухачів.

Ключові слова: слухач, навчальний процес, навчальна діяльність, культура учіння, розвиток культури учіння.

Юрчук Ю. Г. Педагогические условия развития культуры учения

будущих офицеров внутренних войск МВД Украины

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 20.02.02 – “Военная педагогика и психология”. – Национальная академия Пограничных войск Украины имени Богдана Хмельницкого, Хмельницкий, 2000.

В диссертационной работе усовершенствовано содержательный аспект понятий “культура учения”, “развитие культуры учения”. Так, под культурой учения следует понимать определенную степень ее совершенства, проявляющуюся в качестве и результативности осуществляемых действий, а развитие культуры учения слушателей представляет собой сложный процесс структурных и функциональных изменений в учебной деятельности слушателей, которые находят выражение в повышении ее качества и успеваемости.

Развитие культуры учения слушателей протекает под воздействием комплекса факторов. Наибольшее влияние на данный процесс оказывают индивидуально-психологические особенности слушателей; социально-психологический климат в подразделении; характер деятельности педагогов и командиров по развитию учебной деятельности обучающихся, нормативно-правовое регулирование учебного процесса в ввузах; организация учебно-методического, материально-технического, бытового и досугового обеспечения деятельности педагогов и слушателей.

Проведенная дисертантом опытно-експериментальная работа свидетельствует, что развитие культуры учения слушателей предполагает настойчивое и последовательное проведение в жизнь комплексной программы педагогических воздействий на них с целью формирования устойчивой мотивации к реализации своего познавательного потенциала, развитию навыков и умений учения, совершенствования педагогического мастерства педагогов и командиров в данной области и создание оптимальных условий в ввузе для раскрытия творческого потенциала преподавателей.

Анализ динамики развития учения слушателей свидетельстует, что это сложный процесс, который предполагает последовательное прохождение 4 этапов: становления, алгоретмизации, творческо-репродуктивного и творческо-продуктивного учениядея.

Индивидуальные изменения в характере прохождения данных этапов зависят от уровня развития мотивации в области обучения, ее целевой направленности, накопленного опыта и познавательных способностей слушателей.

Основными путями и условиями развития культуры учения являются: формирования готовности слушателей к осуществлению высокорезультативной учебной деятельности; педагогизация условий жизнедеятельности обучающихся; совершенствование управления процессом развития учебной деятельности слушателей. Каждое из названных направлений имеет свое специфическое содержание.

Основными путями формирования готовности обучающихся к осуществлению эффективной учебной деятельности являются: развитие мотивации, побуждающей к полной реализации имеющегося познавательного потенциала; формирование навыков и умений эффективной учебной деятельности; выработка устойчивой целевой установки на достижение максимально возможных результатов; развитие у слушателей уверенности в своих силах и возможностях.

Педагогизация условий для успешного развития культуры учения слушателей предусматривает: научно обоснованную организацию учебного процесса; учет индивидуально-психологических особенностей слушателей; рациональное составление распорядка дня, как для обучающихся, так и для преподавателей; всестороннее методическое и материально-техническое обеспечение участников учебно-восспитательного процесса и т. д.

Разработаные автором практические рекомендации педагогам и командирам, направлены на формирование готовности курсантов к совершенствованию высокорезультативного учения, научной организации их жизнедеятельности, усовершенствования учебного процесса, способствуют новому качественному развитию культуры учения слушателей.

Ключевые слова: слушатель, учебный процесс, учебная деятельность, культура обучения, развитие культуры обучения.

Yurchuk Y. G. Pedagogical development conditions of