немає певного зв'язку - наступний момент не обумовлюється

попереднiм. Згiдно цього ж вчення, Бог - єдина причина

всього iснуючого в свiтi i всього, що в ньому вiдбувається.

3.1.3 Схiднi перипатетики. Аль-Кiндi.

В роки короткочасного панування мутазилiзму розгорну-

лась дiяльнiсть Абу-Юсуфа Якуба Iбн-Iсхака аль-Кiндi

(800-879 рр.). Напевне, близький до мутазилiтських кол,

аль-Кiндi в своєму свiтоглядi пiшов значно далi за них. Му-

тазилiти при всьому їх зацiкавленнi абстрактними питаннями

мусульманської релiгiї залишились на грунтi теологiї.

Аль-Кiндi ж, вiддаючи їй певну данину, основний свiй iнтерес

пов'язував з наукми та фiлософiєю i став 'фiлософом арабiв',

як його часто називали вже в епоху Cередньовiччя. У своїх

фiлософських творах аль-Кiндi торкався логiчних та гносео-

логiчних проблем, якi вiн розробляв, коментуючи працi

Аристотеля. Аль-Кiндi говорив про причинну обумовленiсть

явищ природи i суспiльства, про їх закономiрний характер.

Бога вiн визнає лише 'вiддаленою причиною' всiх явищ. Вважа-

ючи, що 'тiло свiту' конечне i створене Богом, аль-Кiндi на-

магається довести це логiчними мiркуваннями. Велике значення

мала запропонована ним схема трьох щаблiв пiзнання. Перший

щабель пiзнання ( логiка i математика) веде через другий

щабель (природничi науки) до третього - до метафiзичних проб-

лем.

Аль-Кiндi не мислив фiлософiї поза i без комплексу при-

родничонаукових знань. Фiлософiя як вiнець енциклопедичного

наукового знання, так характерна для Аристотеля, вiдрод-

жується у 'фiлософа арабiв'.

Вiн цiлком категорично впевнений в тому, що знання ма-

тематики обов'язкове для того, хто має серйозний намiр зай-

матися фiлософiєю. Аль-Кiндi трактує математику як комплекс

'математичних наук'. Сюди входять 'наука про число', що

включає арифметику i гармонiю ( розрiзнення розмiрного

i нерозмiрного), геометрiю ('наука про вимiрювання площин на

основi строгих доведень'), науку про зiрки (пiд якою слiд

розумiти як астрономiю, так i астрологiю). Четверте мiсце

посiдає 'наука гармонiї', що об'єднує три попереднi. Основу

всiх чотирьох наук складає наука про число.

Пiдкресливши пропедевтичну роль математики, аль-Кiндi

сформулював рацiоналiстичне тлумачення фiлософiї. Вiн погод-

жується з Аристотелем, для якого фiлософiя є 'знання про

все'. Фiлософiя - це також вчення про такi загальнi визна-

чення буття, як матерiя, форма, мiсце, рух, час. Це знання

про iстинну природу речей в мiру здiбностей людини.

Аль-Кiндi скептично ставився до Корана та деяких

релiгiйних догматiв. На погляд мусульманських ортодоксiв,

вiн був єретиком, книги якого пiдлягали знищенню.

3.1.4 Аль-Фарабi.

Аль-Фарабi (870-950 рр.) - визначний продовжувач

аль-Кiндi, знаменитий математик, лiкар i фiлософ, був глибо-

ким знавцем Арiстотеля, написав коментарi до його фiлософсь-

ких та природничонаукових творiв. Подiбно до бiльшостi

мислителiв середньовiччя, Аль-Фарабi визнавав Бога як пер-

шопричину Буття, проте визнавав зовнiшнiй свiт iснуючим са-

мостiйно i незалежно вiд надприродних сил. Матерiальний

свiт, на думку Фарабi, складається з шести природних тiл або

елементiв (простi елементи, мiнерали, рослини, тварини, люди

та небеснi тiла). Свiт пiзнавальний, джерела пiзнання - ор-

гани чуття, iнтелект та умозрiння. Першi два дають безпосе-

реднє знання, а за допомогою умозрiння пiзнається суть ре-

чей.

Аль-Фарабi - перший фiлософ арабомовного Сходу, у якого

є система фiлософських поглядiв, котра охоплює всi сторони

дiйсностi. Перший роздiл класифiкацiї наук утворювала 'наука

про мову'. У фiлософському вiдношеннi бiльш значною є роль

другого роздiлу класифiкацiї, що трактує питання логiки. Для

Фарабi логiка - 'мистецтво', спорiднене з граматичним, 'бо

вiдношення (мистецтва) логiки до iнтелекту i осягнених розу-

мом об'єктiв iнтелекцiї таке ж, як вiдношення граматики до

мови i слiв'. Логiка, з цiєї точки зору - наука тiльки про

правильне мислення, в основу якої покладено закони та форми

аристотелiвського 'Органона'. З великою силою переконання

захищає Фарабi абсолютну необхiднiсть логiки для людини, яка

претендує на знання науки i тим бiльше - фiлософiї.

Третiй роздiл класифiкацiї Аль-Фарабi становить матема-

тика. Як i у Аль-Кiндi, вона мислиться як комплекс

дисциплiн. Всi перерахованi науки, що становлять три перших

роздiли зазначеної класифiкацiї, показують, наскiльки далеко

пiшли арабомовнi вченi вiд елiнiстичної науки.

Четвертий роздiл класифiкацiї мiстить в собi двi науки.

Перша з них - 'природнича наука', або фiзика. Вона розглядає

як природнi, так i штучнi тiла, вивчає притаманнi їм акци-

денцiї. Аспекти мети, матерiї i форми виявляють головний

сенс такого вивчення. Iнша наука того ж роздiлу - метафiзи-

ка, котру вiн називав 'божественною наукою'.

Аль-Фарабi став у близькосхiдних країнах середньовiччя

першим фiлософом, котрий довiв свою систему до розгляду пи-

тань суспiльного життя.

3.1.5 Фiлософськi погляди Iбн-Сiни.

Видатним вченим i фiлософом Середньої Азiї, а також

Iрану, був уродженець Бухари, таджик за походженням,

Iбн-Сiна (Авiцена, 980-1037 рр.). Вiн був одним з найвиз-

начнiших учених-енциклопедистiв - не було жодної науки в тi

часи, якою б не займався Iбн-Сiна. Значною є роль Iбн-Сiни

в галузi фiлософiї. Ним було написано понад 200 творiв, з

них приблизно 50 - присвячено фiлософським питанням. Головна

його фiлософська праця - 'Книга зцiлення'.

Фiлософiя, за визначенням Iбн-Сiни, є наукою про буття

як таке. Предмет її - буття в цiлому. Фiлософiю Iбн-Сiна

подiляє на три частини: фiзику (вчення про природу), логiку

(вчення про шляхи пiзнання природи та людини), метафiзику

(вчення про пiзнання буття в цiлому). Як вчений-природо-

дослiдник i лiкар, вiн визнавав об'єктивне iснування приро-

ди. У своїх природничонаукових працях, дотримуючись точки

зору фактiв, експерименту, Iбн-Сiна часто залишав позицiї

iдеалiзму i релiгiї, схиляючись до точки зору матерiалiзму.

У вченнi про логiку Iбн-Сiна в цiлому подiляє погляди

Аристотеля. Вiн багато зробив, щоб подати логiчне вчення ве-

ликого давньогрецького фiлософа у чистому виглядi. Викладаю-

чи закони та форми логiчного мислення, Iбн-Сiна намагався їх

вивести з самого буття. Логiчнi категорiї та принципи, вка-

зував вiн, мають вiдповiдати речам, тобто закономiрностям

об'єктивного свiту. Це положення мало величезне значення,

якщо врахувати, що в епоху середньовiччя мусульманськi тео-

логи намагались зобразити логiку не як науку, а лише як

мистецтво.

Iбн-Сiна звертав увагу на взаємний зв'язок фiзики,

логiки та метафiзики. Фiзика дає логiцi iдею