Нова філософія і наука, як стверджує Ф.Бекон має прийняти інший метод. Цим методом стає індукція (від лат. „індукціо” - наведення). Приведемо приклад: залізо при нагріванні розширюється, мідь при нагріванні розширюється, ртуть при нагріванні розширюється. Залізо, мідь, ртуть – метали. Всі метали при нагріванні розширюються.

Бачимо, що у цьому прикладі із декількох часткових випадків виводиться одне загальне правило: розмірковування іде від меншого (три метали) до більшого (всі метали). Знання наші розширюються.

Таким чином, важливим достоїнством цього методу є те, що в його основі завжди лежать не загальні, а частні положення („Юпітер рухається”. „Сонце світить”), які ми завжди можемо перевірити експериментальним шляхом, і тому, це не викликає у нас сумніву.

Зверніть свою увагу, що індуктивний шлях пізнання передбачає постійне накопичення знань, збирання часткової інформації про світ. Знання накопичуються тільки в результаті життєвого досвіду, постійної практики. Фундаментом будь-якого пізнання за оцінкою має стати досвід. Поміркуйте над тим, що немовля не має ніяких знань, але в силу того, що він бачить, чує, відчуває, набувається життєвий досвід, його розум наповнюється образами зовнішнього світу, тому ми можемо зробити висновок, що без досвіду неможливо набути будь-яку інформацію.

Зауважте, що досвід грецькою – це „елепірія” і індуктивний метод філософського пізнання, який був запропонований Беконом, отримав назву емпіризму. Емпіричне філософствування – це виведення знання з оточуючого світу у процесі життєвого досвіду і послідовного наповнення одвічного, чистого людського розуму різною інформацією.

Ф.Бекон був переконаний, що людська свідомість не здатна пізнати предмет у повному обсязі. Серйозними перепонами на шляху до повного пізнання встають забобони, що не дають можливості відкрити істину. Він називає їх „ідолами” рода, печери, ринку і театру.

Перші два він відносить до вроджених, інших два – набуті у процесі життя.

Завдання 2. Охарактеризуйте ці види ідолів. (Див.: „Самостійна робота” Новий Органон).

Основний засіб подолання „примар” („ідолів”) – звернення до досвіду і обробка досвідних даних науковим методом.

Що це є за метод. З точки зору Бекона існують три основні шляхи пізнання: - „павука, мурахи і бджоли”. Кожний з них має як позитивні, так і негативні сторони.

Так, „шлях павука” – це спроба вивести істину з „чистої” свідомості. На цьому шляху повністю нехтуються факти дійсності. Висновки, які отримуються таким методом мають форму гіпотез. Вони можуть бути істинні і ложні. Цим методом користуються догматики і раціоналісти, які подібно до павука ткут павутину думок з свого розуму.

„Шлях мурахи” – це вузький імперизм, сконцентрований тільки на зібранні фактів. Емперіки, як мірахи збирають факти, але не вміють їх обґрунтувати. Такий метод пізнання є однобічним, бо не дозволяє зазирнути досліднику у сутність предмета, який вивчається.

„Шлях бджоли” – вбирає у себе достоїнства двох попередніх методів, і вільний від недоліків кожного з них. За його допомогою дослідник здійснює сходження від емперії до теорії.

Підводячи підсумок зазначте, що вчення Ф.Бекона мало великий вплив на подальший крок у розвитку науки і філософії. Логічний метод Бекона став початком розвитку індуктивної логіки. Класифікація наук, яку запропонував філософ, зіграла неабияку роль в історії науки і була використана французькими просвітниками у процесі створення ними „Енциклопедії”. Продовжили традицію Ф.Бекона англійські філософи Томас Гоббс і Джон Локк.

Розглядаючи філософію Т.ГОббса (1588 - 1679), зверніть увагу на таку деталь: Т.Гоббс прожив 92 роки. Але як прожив! До 70 років він грав у теніс, а у 86 років успішно займався перекладами з давногрецького „Іліади” і „Одисея”. Основні його твори „Левтафан”, „Елементи природного і політичного процесу”.

Великий вплив на формування його філософських поглядів мали особисті контакти з ГАсенді і Галілеєм. Крім того, його приголомшили своєю строгістю і несподіваною доказовістю теореми Піфагора. Т.Гоббс створив першу в історії філософії закінчену картину механістичного матеріалізму. Він був переконаний, що світу ідей і безсмертної душі не існує. Така позиція привела його до механістичного розуміння людини. Будучи прихильником і послідовником Ф.Бекона, Гоббса хвилює проблема: як отримати істинне знання – за допомогою відчуттів або розуму, інтуїції або логіки. Які методи використовувати у пізнавальному процесі. Т.Гоббс вважав істинним джерелом пізнання є почуття. Пізнання відбувається у результаті дії на наші органи чуття фізичних предметів, в результаті чого у нашому мозку виникають різні ідеї. Тому Т.Гоббс доводив, що початковим етапом пізнання є процес усвідомлення того, що у нашому мисленні відсутні знання про предмет, що цікавить. Цю думку розділив і Д.Локк, який оформив її у тезу: „Немає нічого у розумі, чого б не було би у відчуттях”.

Будучи прибічником емпіризму, Т.Гоббс висував проблему наукового розуміння суспільства, держави і права. Пригадайте, що у середньовіччя, походження суспільства і держави пояснювалось теологічно: Бог наказав людям жити суспільним життям і дав їм закони, і державну владу. Англійські мислителі, зокрема цю позицію розділяв і Д.Локк, висунули натуралістичне уявлення, тобто намагались пояснити суспільство і державу природними причинами. Їх вчення отримало назву „теорії суспільної угоди”.

Так, первинним станом, за яким жила людина був природній. За ним людина турбувалась тільки по себе, підпорядковуючись інстинкту самозбереження. У цьому