Ніщо так не спотворює нашого мислення, як недодумані думки. Особливо це помітно у відношенні гендерної проблематики.Відповідно до Якоба Беме "андрогін" був споконвічним станом людської ідентичності, і тільки гріхопадіння поділило світ на дві статі. Якби не сталося падіння, ми насолоджувалися б повнотою нерозділеного буття.

Першо-Адам був чоловіком і жінкою одночасно. Падіння призвело до появи Адама та Єви.

Так з'явився розподіл людства на чоловіків і жінок — біологічна стать.

Однак падіння, що сталося один раз, не закінчилося. Падіння продовжується. Це проявляється у тому, що відбувається подальша диференціація людського роду на статевій основі.

Новини ТаблоID

Радник Черновецького розбещував малолітню дівчину???Дружина Симоненка бреше і сама пустила його до коханки?Коханка Симоненка розповіла про їхнє шалене кохання і несамовиті пестощі. ВІДЕОУ Тимошенко хочуть перевірити рівень IQ?Черновецький записав сольник і заявив, що Довгий любить баб!

Найбільш відома диференціація самої статі — це поділ за сексуальною орієнтацією у відношенні статі: на гомосексуалістів і гетеросексуалістів - психологічна стать.

Такий поділ остаточно оформилося у ХХ столітті у правовому змісті — як легалізоване в законодавствах багатьох держав рівність прав психологічних статей.

Наступна диференціація була описана у 1994 році як метросексуальність і ретросексуальність — культурна стать.

Приведемо цитату з Вікіпедії: "Метросексуал (англ. Metrosexual) — термін, введений у 1994 році (разом з іменником "метросексуальність") британським журналістом Марком Сімпсоном для позначення сучасних чоловіків будь-якої сексуальної орієнтації, що мають яскраво виражений эстетический смак і що тратяь часом багато часу і грошей на удосконалювання свого зовнішнього вигляду і способу життя.

Термін "метросексуал" — протилежність термінові "мачо". Метросексуали — шанувальники усього витонченого, прекрасного, піклуються про свою зовнішність, відвідують косметичні салони, додержуються моди.

У XIX столітті схожий культурний феномен буввідомийпідназвою денді. Пізніше з'явився ідеологічно противоположенный термін — "ретросексуал", чоловік, що дотримується традиційних поглядів на відносини з жінками і чоловічою манерою вдягатися...

Найбільш відомі метросексуалы: Дэвід Бекхэм, Брэд Пітт...

МаркСімпсон. "Here come the mirror men". The Independent (Лондон), стор.22 (15 листопада 1994)."

Оскільки термін "метросексуал" Марка Сімпсона був введений описово, поза теоретичною концепцією, то цей термін виявився недодуманим, спірним, і з цієї причини привабливим для дискусій.

Насамперед, Сімпсон протиставляє "гетеросексуала" і "метросексуала", що у принципі не дуалістичні. Але головна проблема складається у онтологічній несамостійності поняття "метросексуал". У цьому саме і складається некритичне відношення сучасної постмодерністської теорії до нових термінів — вони вводяться, але концептуально-онтологічно не завжди осмислюються.Давайте обдумаємо, тобто додумаємо далі, проробимо замість Марка Сімпсона його роботу. "Метросексуал" означає сексуал з метрополії - з великого міста. Метросексуал — явище не просто сексуальної культури, але споживчої сексуальної культури.

"Метросексуал" — у культурному плані гнучкий сексуал, що у боротьбі за визнання в споживацькому світі використовує не тільки культуру своєї статі, але і культуру дуалістичної статі.

Тобто метросексуал це сексуал (носій своєї статі), що у социо-культурной дійсності може приймати на себе ті або інші функції й ознаки дуалйстичного сексуала (носія іншої статі).

При такому розумінні припустимо говорити про жінок-метросексуалах, які переймають на себе функції й ознаки дуалістичного сексуала, тобто чоловіка.

Це "мужні", але не обов'язково чоловікоподібні жінки або лесбіянки. Це активні в соціальному плані жінки, що біологічно є жінками, виглядають як жінки з погляду поводження, одягу і т.д., можуть мати будь-яку сексуальну орієнтацію, однак по своїй соціальній ролі (бізнес-леді, політики і т.д.) вони являють собою метросексуалів як таких, хто в боротьбі за визнання прагне в соціо-культурному житті до своєї дуалістичності — чоловічому социо-культурному змістові.

Юлія Тимошенко — такий самийметросексуал, як і Девід Бекхем.

Таким чином ми маємо справу з диференційованою онтологією статевого розходження — спочатку по первинним і вторинним статевим ознакам на чоловіків і жінок (біологічна стать), потім по психо-сексуальній орієнтації на гомосексуалістів і гетеросексуалістів (психологічна стать), потім по культурній орієнтації на метросексуалов і ретросексуалов (культурна стать).

При цьому ми повинні помітити, що дана диференціація дозволяє в реальному життєвому прояві зберігати, як виключення, своє відсилання до онтологическої тотожності андрогіна: у біологічному полі це буде гермафродит, у психологічному полі це буде бисексуал, а в культурному полі це буде асексуал.

У зв'язку з відривом статевих розходжень від іманентних біологічних основ, тобто, оскільки психологічна і культурна стать не задані имманентно, а вибираються нами довільно, у 1955 році сексолог Джон Надь увів поняття гендера.

Попереднє знайомство з тим, що під гендером розуміють західні суспільствознавці й американські феміністки, а також що часто повторюють їхні ідеї українські викладачі вищих навчальних закладів і їхні студенти, змушує нас констатувати ситуацію крайнього хаосу в мисленні про гендере.

На сьогоднішній день навряд чи знайдеться ще одне поняття, у відношенні якого існувало б стільки плутанини і непорозумінь, як у відношенні поняття "гендер".

Оскільки ми вже сьогодні безпосередньо змушені займатися гендерною політикою, то нерозуміння того, що таке гендер, дуже сильно спотворює політику взагалі і робить будь-яку гендерную політику на основі плутаного розуміння — неефективною.

Щоб зрозуміти гендер, необхідно запропонувати концепцію гендера, що була б не просто відмінною від концепції статі, але більш фундаментальною й універсальною.

Тобто необхідно побудувати гендерну онтологію як більш фундаментальну стосовно традиційної онтології статі. Тут ми запропонуємо концептуальну онтологію гендера, що дозволить формувати концептуально гендерну політику.

Проблемою будь-якої онтології є — що вважати