довгу історію набули певних звичок у харчувнні, що дозволяє вирізняти польську кухню серед кухонь Європи. Поляки люблять ситний сніданок та обід і легку вечерю. Страви здебільшого варять, тушкують та запікають. Для закусок часто використовують домашній сир, який готують з додаванням паприки, зелені петрушки, кмину та кропу, цибулі , часнику, солі.
Поляки мають дуже багатий асортимент перших страв. До борщів вони подають не хліб, а гарячу відварну картоплю, а до інших перших страв – кльоцки, пиріжки, каші, грінки і т.д. Рідко пропонують соуси до других страв з м”яса. Багато споживають сметани та вершкового масла. Не люблять страв з баранини.
Поляки люблять борошняні вироби – кулінарні та кондитерські. З кулінарних виробів тут популярні пиріжки, кулеб‘яки, млинці, налисники, оладики і т.д., а з кондитерських – торти, печиво, тістечка. Для їх виготовлення обов‘язково використовують мак, горіхи, родзинки, цукати і т.д. З гарячих напоїв поляки п‘ють каву (чорну та з молоком ), чай.
З солодких страв поляки дуже люблять киселі, які готують густими як желе.
Меню сніданку
Сніданки в готелі „Надія” проводяться за типом шведській стіл.
На сніданок для групи туристів з Кракова, враховуючі національні особливості польської кухні, можна запрпонувати:
Ковбаса українська смажена
Ковбаса делікатесна
Сир
Шинка
Масло вершкове
Бринза „Фета”
Рис пікантний
Картопляне пюре
Овочі тушковані
Каша „Геркулес”
Грінки
Батон звичайний
Батон житній
Булочка королівська з кунжутом
Булочка звичайна
Млинці з лісовою ягодою, вершками, шоколадом
Фрукти: апельсини, яблука, ківі, виноград, банани
Кисіль фруктовий
Молоко
Напій яблучний
Сік помаранчовий
Мінеральна вода (газована)
Мінеральна вода (негазована)
Чай чорний
Чай зелений
Кава чорна
Кава з молоком
Меню обіду:
Рулет з чорносливом
Салат – коктейль з морепродуктів (мідії, креветки, кальмари, маслини, соус а ля провансаль)
Солянка м‘ясна збірна
Окунь морський запечений з овочами
Картопляне пюре
Батон звичайний
Батон житній
Булочка звичайна
Булочка з часником
Десерт „ Ананас з морозивом”
Торт „ Камелія”
Меню вечері:
-Креветки „Наполеон”(фірмова страва (креветки тигрові з маринованим буряком і пікантим соусом))
- Палтус холодного копчення
- Ковбаса українська смажена
- Паштет „Делікатесний”
- Салат гецький (помідори, перець, маслини, цибуля, бринза, оливкова олія)
- Салат „Джаконда” (ананас, зелена цибуля, яблука, грудинка куряча,сир твердий, соус „Дижонез”
- Жульєн з білих грибів
- Язик тушкований у вершках з прованськими травами
- Реберця телячі з букетом овочів
- Бульйон цісарський з перепелиними яйцями
- Філе курки „Каррі” в соусі з лісових ягід
- Картопляне пюре
- Батон звичайний
- Батон житній
- Десерт „Шоколадний” (фірмова страва)
- Трот „Прага”
- Фрукти ( апельсини, ківі, яблука, виноград, мандарини, банани)
Рекомендація напоїв
До холодних та гарячих закусок подають горілку та гіркі настоянки. До страв з риби та страв приготовлених з білого м‘яса курки. Легкі білі вина подають до мідій, молюсків, ікри, паштетів, крабів і т.д. Червоні столові вина рекомендується подавати до страв з темного м‘яса птиці (качка та гуска), свинини, телятини, яловичини та баранини. Марочні вина краще подавати до жирних страв із свинини, яловичини та дичини.
Кріплені вина можна рекомендувати як замінник горілки до холодних закусок, а напівсолодкі – до овочів та зелені.[6; 60]
Десертні вина найкраще рекомендувати до солодких страв, кондитерських виробів, фруктів, горіхів. Білі десертні вина краще рекомендувати до легкіх десертів, червоні – до більш важких ( торти, халва і т.д.).
Ігристі напівсолодкі та солодкі вина рекомендують до легкіх тортів, тістечок, фруктів, морозива, солодких страв тощо.
Ігристі сухі та напівсухі вина подають до осетрової ікри, білої птиці, крабів, омарів, червоної риби.
План – меню організатор кулінарної продукції.
Слово "меню" французького походження, означає щось маленьке, витончене, тонке, ніжне; самостійного значення, таким чином, не має. Це слово фігурувало у двох фразах, якими позначалися найперші "меню": у записках, що надходили на кухню з королівської канцелярії Людовика XIV із замовленнями на сніданок або обід наступного дня й маючих назву "Меню нот пур ля табль", тобто "Записка із приводу стола", та в красиво написаних на щільному папері картках, що подаються королю перед обідом, які озаглавлювалися так: "Ля Карт де меню плезір" - "Список витончених задоволень". Таким чином, слово, яке саме по собі до кулінарії не має відношення, виявилося єдиним загальним в обох прообразах меню. Тому в країнах, і особливо в Росії, де французькі терміни просто "схоплювали" на слух і застосовували, не дошукуючись їхнього змісту, швидко затвердилося це короткої й зручне для вимови слово.
У самій Франції слово "меню" в уживаному у нас значенні невідомо й понині. Там у ресторані просять "карту", причому окремо "карту обіду" й "карту вин". У нас слово "меню" використовується, головним чином, у першому значенні.
Меню - програма застілля. Має два основних значення:
1. Перелік страв кожного конкретного сніданку, обіду, вечері, що беззупинно змінюється щодня й складається на день, тиждень, місяць і навіть рік.
2. Загальний список страв, що готують стабільно в конкретному ресторані або кафе і який тривалий час не змінюється, а також що неодмінно відрізняється від меню інших подібних закладів.[ 8; 24]
Меню повинне володіти цілим рядом певних якостей, і складання його є мистецтвом. З нього повинен бути ясно видний порядок подачі блюд і склад даного застілля. У гарному меню назви блюд повинні бути офіційно загальноприйнятими в даній країні або регіоні. При застосуванні оригінальних національних назв повинен даватися не їхній переклад або транскрипція, а пояснення фактичного харчового складу таких блюд. Наприклад: ариса (пшенична каша із кришеним курячим м'ясом); борщ (збірний овочевий суп з м'ясом на буряковій основі, кислої гами) тощо.
Меню - істотний пам'ятник історії кухні. Це єдине, що залишається в століттях як від самої діяльності кухарів, так і від наших уяв про характер їжі в різні епохи й у різних соціальних шарах суспільства різних